God Where Are You Book Ukrainian-1

ВИ ВІДЧУВАЄТЕ СЕБЕ ЗАГУБЛЕНИМ
У ВАЖКОМУ ЖИТТЄВОМУ СЕЗОНІ,

ДИВУЮЧИСЬ: «БОЖЕ, ДЕ ТИ?!»
БОЖЕ, ДЕ ТИ?!
БОЖЕ,
Можливо, ви чули, як Бог говорив у ваше життя, але тепер Він здається
мовчазним. Можливо, ви йшли у вірі, але тепер узагалі не можете знайти
Його присутності. Ласкаво просимо в пустелю — місце, яке знаходиться
між отриманням обітниці від Бога й часом, коли ви побачите, як це
здійснюється в житті.
ДЕ ТИ?!
Проте є гарна новина — це не безцільна пустка. Бог використовує пу-
стелю, щоб навчити та оснастити вас для вашого призначення — якщо
ви пройдете її правильно. На відміну від думки багатьох людей, у цьому
сезоні важливо не лише чекати на Господа. Ви маєте відіграти свою роль
у маневруванні пустелею. Велику роль. І якщо ви не хочете гаяти час,
блукаючи по колу, важливо дізнатися яку.
У цій вражаючій книжці автор бестселерів Джон Бівер оснащує вас

ключовими біблійними істинами та глибокими історіями, які допоможуть ВІДНАЙДІТЬ СИЛУ Й МЕТУ
орієнтуватися в сухі або важкі часи і зробити крок у все те, що Бог
підготував для вас. У СВОЇЙ ПУСТЕЛІ
ДЖОН БІВЕР
Містить диск із матеріалами
«Боже, де Ти?!»
ДЖОН БІВЕР — міжнародний проповідник та автор

бестселерів, відомий своїм сміливим і безкомпромісним
підходом до Слова Божого. Джон і його дружина Ліза
є засновниками Messenger International — служіння,
присвяченого розвитку вірних послідовників Христа,
які здатні трансформувати наш світ. Коли він удома, ви
можете побачити, як Джон грає у змагальні карткові
ігри зі своїми чотирма синами або намагається
ДЖОН БІВЕР
переконати Лізу пограти з ним у гольф.
Для безкоштовного завантаження ресурсів і відео зайдіть
на сайт CloudLibrary.org
Cloud Library
Бажаєте більше?

Скануйте
Ця книга – подарунок від автора. «Боже, де Ти?!»

ПРОДАЖУ НЕ ПІДЛЯГАЄ.
Дорогий друже!
Коли ми стикаємося зі складними випробуваннями й викликами, легко

втратити з поля зору обітниці Божі. Я написав цю книжку, щоб надихнути
вас вірити, що є призначення в кожному сезоні життя, навіть у пустелі.
Бо, саме коли ми проходимо пустелю, Бог пом’якшує наші серця й формує
наш характер, підготовлюючи для великих планів, які Він призначив для
нас. Може здаватися, що Бог мовчить і Його присутність дуже далека, але
Він не покинув нас — Він працює в нас! На цих сторінках ви побачите, як
благословення прийде, щойно ви з успіхом подолаєте пустелю.
Ця книжка — подарунок для вас. Будь ласка, діліться її змістом з інши-

ми віруючими, які потребують підбадьорення. Також заходьте на сайт
CloudLibrary.org, щоб завантажувати й вивчати багато інших ресурсів
вашою мовою, які змінюють життя.
Я молюся, щоб ви вийшли зі своєї пустелі, отримавши ще більше Його

сили та влади, сповнені співчуття й спроможні чути Його голос. Я молю-
ся, щоб як золото очищується у вогні, так і ваш час очищення призвів до
чистого золота.
Не зводьте очей з Його обітниць і закінчуйте з перемогою!
Будьте благословенні!
Джон
Ці та інші матеріали від Джона й Лізи Бівер дивіться

на безкоштовному потоковому відео від служіння Messenger
і завантажуйте їх на сайті:
CloudLibrary.org
Джон Бівер CloudLibrary.org
JohnBevere@ymail.com Додаткові матеріали на багатьох мовах доступні
для перегляду й завантаження на Youtube.com & Youku.com
та інших сайтах.
БОЖЕ,
ДЕ ТИ?!
ВІДНАЙДІТЬ СИЛУ Й МЕТУ
У СВОЇЙ ПУСТЕЛІ
ДЖОН БІВЕР
God, Where Are You?!, Ukrainian, by John P. Bevere
MessengerInternational.org
Originally published in English as God, Where Are You?!
A previous version of this title was published in 1992 under the title:
Victory in the Wilderness.
This updated version offers new and revised content from the author.
© 2020, Messenger International
Additional resources in Ukrainian language by John and Lisa Bevere

are available for free download at:
CloudLibrary.org
To contact the author: JohnBevere@ymail.com

This book is a gift from Messenger International and is NOT FOR SALE.
Printed in Ukraine.
«Боже, де Ти?!» Джон Бівер, українською мовою

MessengerInternational.org
Оригінальне видання англійською мовою відбулося під назвою "God,
Where are You?!" Попередня версія цієї книжки була надрукована у 1992
році під назвою:
«Перемога в пустелі».
Ця оновлена версія пропонує новий і переглянутий зміст від
автора.
© 2020, Messenger International
Додаткові ресурси від Джона й Лізи Бівер українською мовою доступні

для безкоштовного завантаження на:
CloudLibrary.org
Усі цитати з Біблії відповідають українському перекладу Івана Огієнка,

1962, крім особливо зазначених.
Контактна адреса автора: JohnBevere@ymail.com

Ця книжка — подарунок від служіння Messenger International
і НЕ ПІДЛЯГАЄ ПРОДАЖУ.
Надруковано в Україні.
З МІСТ
Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
1. «Де Ти?» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2. У добрій компанії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
3. Необхідна пустеля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
4. Стосунки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
5. Нове вино . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
6. Небесна нагорода . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
7. Найкращий Божий шлях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
8. Будуйте ретельно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111
9. Силові тренування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129
10. Вода в пустелі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145
11. Підготуйте шлях для Господа . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161
12. Перемога в пустелі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179
Запитання для обговорення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201
Додаток . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207
ПЕРЕДМОВА
Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його потішає, й обертає

пустині його на Еден, його ж степ — на Господній садок!
Пробуватимуть в ньому утіха та радість, хвала й пісноспіви.
Ісая 51:3
Мені подобається Книга Ісаї — він мій улюблений пророк у Ста-

рому Заповіті. У цьому конкретному уривку Ісая використовує
образність, щоб запевнити нас, що Бог бажає перетворити наші
безплідні простори на сади життя. Його Слово показує, що су-
хий ґрунт пустелі є насправді каталізатором наших змін. Вида-
лення всього, що було, відкриває, що буде. Наш Отець прово-
дить нас через цей сезон підготовки так, щоб ми могли разом із
Ним прийти до місця призначення.
Я мала честь іти поруч зі своїм чоловіком, коли ми проходи-
ли пустелі розчарування, де сипучі піски зневіри загрожували
поглинути нас. Я спостерігала, як він молився, розмірковував і
взивав до Господа: «Боже, де Ти?!»
Дуже часто ми сиділи до глибокої ночі, намагаючись зрозу-
міти, коли зробили щось не те. Де був неправильний крок, чи
припустилися ми помилок, яких могли уникнути?
Кожного ранку, ще до сходу сонця, Джон виходив слухати й
шукати відповіді на ці запитання… сподіваючись, що саме цей
день принесе ясність і нове бачення. Я з тривогою чекала, поки
він повернеться додому. Коли він приходив, наші сини зазвичай
уже прокидалися.
«Ти чув, як Бог сказав що-небудь?» — шепотіла я.
8 Боже, де Ти?!
Джон лише хитав головою. Печаль сповнювала моє серце й

перекривала собою надію.
Чи були ми божевільними? Ми коли-небудь узагалі чули
Бога? Як це було? Якщо Бог вивів нас із цього місця, чому Він
мовчить, коли ми спустошені?
Так, я стогнала в пустелі.
Якби я лишень знала тоді те, що знаю тепер. Я пройшла би
той сезон із легким серцем, крокуючи у вірі. Я зрозуміла би, що
це був етап очищення й підготовки.
Зважаючи на це, я гадаю, що ця книжка є керівництвом і ба-
гато в чому даром. Прийміть уроки в цьому сезоні вашого жит-
тя, і вони добре послужать вам у наступному.
Будьте впевнені — ви не самотні.
Ліза Бівер,
авторка бестселерів New York Times,
співзасновниця Messenger International
ВСТУП
Ця книжка розповідає про мою подорож у пустелі, а також про

схожі шляхи багатьох інших людей. Я ще не «прибув», не досяг
усього, що Бог має для мене, але молюся, щоб на сторінках цієї
книжки ви віднайшли силу й мужність і далі наближатися до
вашого призначення в Господі.
Я не стверджую, що це вичерпне чи всеосяжне досліджен-
ня. Можна написати ще багато чого. Але ця розповідь із мого
серця, і вона охоплює головні аспекти сезону пустелі. Мета цієї
книжки — висвітлити вам тему посухи й дати місце Святому
Духу, щоб Він зробив це послання особистим для вас і допоміг
застосувати його у вашому житті.
У цій книжці йтиметься про те, що таке пустеля і чим вона не
є — у чому її мета й переваги. Молюся, щоб завдяки цим при-
кладам, ілюстраціям, словам навчання ви побачили, як мудро
пройти сезон пустелі.
Читаючи, ви помітите, що багато моїх особистих прикладів
сталися під час моїх двох перших посад у служінні. Перша по-
сада — це служіння пастору й гостям церкви впродовж чоти-
рьох із половиною років у Далласі, штат Техас. Час моєї пустелі
припав на останні вісімнадцять місяців у цій позиції служіння.
Другий стався в той час, коли я два з половиною роки був моло-
діжним пастором у церкві у Флориді. Пустеля, яку я пережив на
цій посаді, змусила мене поглянути на першу пустелю в Далласі
як на легку, якщо порівнювати з цією, новою. Досить дивно, але
ця інтенсивна пустеля також охопила останні вісімнадцять мі-
сяців мого терміну.
Чи були ще інші сезони пустель у моєму житті? Так. Але до

того моменту, як вони настали, я вже зрозумів, що вони явля-
ють собою. Тому із плином часу я вже не кричав до Бога, пов-
торюючи: «Боже, що відбувається?» або «Боже, де Ти?» Я багато
чого навчився в попередніх сезонах, щоб розуміти, що відбува-
ється і як я маю відповідати.
Я спілкувався з багатьма чоловіками й жінками, які перебу-
вали в розпалі цього сезону. У наших розмовах я зазвичай чую
про розгубленість та розчарування. Так багато людей узагалі не
розуміють, що відбувається. Нещодавно ми з моєю дружиною
Лізою зробили два подкасти на цю тему, і відгук був набагато
більший, ніж на всі інші питання. Це змусило мене переглянути
мою найпершу книжку, яка спочатку була опублікована під наз-
вою «Перемога в пустелі».
Я написав її майже тридцять років тому. Уважно перечиту-
ючи її, зрозумів, що це було пророче послання, більш доречне
для кінця 1980 — початку 1990-х. Отже, ми з моїм редактором
витягли позачасові істини, додали багато висновків та ідей, здо-
бутих за останні тридцять років, і повністю переписали книж-
ку. Тож те, що ви тримаєте в руках, не оновлена й переглянута
книжка — це свіже, нове послання. Я вірю, що ця книжка — це
вічне послання, яке допомагатиме людям: і тепер, і прийдеш-
ньому поколінню, — пройти цей важливий сезон пустелі.
Нам сказано: «Для всього свій час, і година своя кожній спра-
ві під небом» (Еклезіяст 3:1). У нашому житті є різні сезони, і
кожний сезон має своє призначення. Важливо розуміти при-
значення й мету сезону для того, щоб діяти правильно. Було б
цікаво, якби, наприклад, людина, одягнена в зимовий комбіне-
зон, сіла на підйомник і поїхала на гору кататися на сноубор-
ді, але, виходячи з підйомника, вона упала б обличчям донизу.
В СТУП 11
Чому? Бо тепер літо й немає ніякого снігу! Її дії доцільні для

зимового часу, але шкідливі в нинішньому сезоні.
У своїй книжці я маю на меті поділитися розумінням цього
важливого сезону обрізки та зміцнення. Його призначення —
підготовка. Ви швидко помітите, що я багато чого обговорюю
це стосовно служіння. Ми всі до чогось покликані: хтось у світ
бізнесу, хтось в освітню сферу, хтось у охорону здоров’я, хтось
до уряду, — цей список можна вести далі. Моє покликання —
п’ятигранне служіння, тому мої історії відображають його. Од-
нак ці принципи застосовуються незалежно від сфери життя, до
якої вас покликав Бог. Ті, хто займається бізнесом, потребують
часу підготовки до їхнього покликання так само, як і служителі
Євангелія. Те саме стосується й усіх інших сфер життя.
Ще одна деталь: я помістив у книжку бонусні «Поради щодо
виживання під час подорожі пустелею». Це окремі короткі ви-
сновки та слова заохочення, які допоможуть зробити час вашого
перебування в пустелі максимально продуктивним. Маю надію,
що це послання внесе ясність, тож вам не потрібно страждати
від незнання сезону, як це було зі мною, і підбадьорить вас далі
прагнути до Того, Хто Єдиний дає задоволення.
Щиро ваш
Джон Бівер
1
«ДЕ ТИ?»
Коли ми страждаємо, переживаючи час посухи та

спустошення, але ставимося до цього незворушно, то
свідчимо про нашу любов до Бога; проте коли Він відвідує
нас Своєю солодкою присутністю, Він свідчить про Свою
любов до нас.
Мадам Гюйон (Жанна Марі Був’є де ла Мотт-Гюйон)
Та піду я на схід — і немає Його, а на захід удамся — Його

не побачу, на півночі шукаю Його — й не вхоплю, збочу на
південь — і не добачаю.
Йов 23:8–9
Я
був сердитий на всіх. Та не зовсім розумів чому.
Здавалося, усе було не так.
Нашому першому сину, Аддісону, було вісімнадцять
місяців — і я був дуже нетерплячим із ним.
Я кричав на мою дружину Лізу.
Я був розчарований моїм пастором.
Я засмучувався через людей, з якими працював.
Якби я був насправді чесним, то сказав би, що, можливо, я
був розчарований та ображений на Бога також. Я стогнав: «Що
Ти робиш?»
«Чому Ти не рухаєшся в моєму житті?»
«Де виконання Твоїх обітниць мені?»
«Чому Ти не розмовляєш зі мною?»
Знову і знову я виявляв, що бубонів цю скаргу: «Де Ти?»
Ви коли-небудь відчували, ніби вам здавалося, що Господь
так близько, що варто лише прошепотіти Його ім’я, і Він буде
ось тут та відповість негайно?
Але потім наставав час, коли ви відправляли Йому послання
за посланням, одначе жодної відповіді не отримували. Здава-
лося, що Він узагалі зникнув із вашого життя. Можливо, саме
тепер ви в такому становищі, і питання, яке ви хочете викрику-
вати в тиші, те саме, що було в мене: «Боже, де Ти?!»
«Де Ти?» 15
Я був у пустелі, проте не знав цього. Я жив у Далласі, штат

Техас, і вважав, що був хорошим ревнителем Ісуса, але Бог забув
про мене. Я був молодим християнином, і мені здається, це було
моє перше справжнє відвідування пустелі.
До цього все, що мені потрібно було зробити, це звернути-
ся до Бога, і Він миттєво відповідав. Я пам’ятаю, як Він дуже
швидко відповідав на найбільш тривіальні запити. Його при-
сутність була такою близькою, відчутною й сильною. Тепер я
просто не міг зрозуміти, що коїлось. Я стояв навколішки, день
за днем взиваючи: «Боже, що відбувається? Здається, що Ти за
мільйони кілометрів від мене!»
Я постійно аналізував своє життя й запитував: «Який жахли-
вий гріх я скоїв?»
Ну що ж, істина полягає в тому, що, звичайно, як і кожна
людина на планеті, я періодично грішив, але я швидко каявся і
просив прощення, яке пропонує Ісус. Як я знав, у моєму житті
не було якогось постійного навмисного гріха.
«Боже, чому Ти більше не розмовляєш зі мною?» — день за
днем я питав Господа в часи засухи.
Звичайно, я не був у тій же лізі, що й видатна людина у Біблії,
Йов, але де в чому я реагував так само. Слова Йова, які раніше
здавалися чужими, тепер, виявлялося, мали сенс. Окремі вірші
дуже добре висловлюють це відчуття самотності у пустелі:
Та піду я на схід — і немає Його, а на захід удамся — Його

не побачу, на півночі шукаю Його — й не вхоплю, збочу на
південь — і не добачаю… (Йов 23:8–9).
Я і далі молився, але небеса здавалися мідними.

Потім Господь показав мені, що християнське життя має дея-

кі паралелі з тим, як зростає дитина. Я був духовним немовлям,
але тепер я переходив на новий етап. У той час я мав чудовий
приклад у природному житті. Аддісону було близько півтора
року. Ліза була чудовою матір’ю, тому, коли Аддісон плакав,
вона одразу опинялася поруч, щоби попіклуватися про нього.
За мить він уже був у неї на руках і насолоджувався їжею й за-
тишком під час годування грудьми.
Одначе потім Аддісон, як і кожна дитина, мав вирости. У нас
четверо синів, і в кожного наставала мить, коли він мусив по-
чинати їсти самостійно. Ой, який це був безлад — ви бачили б!
Вони намагалися їсти, проте половина їжі опинялася на їхньо-
му високому стільчику й на підлозі.
Діти дуже засмучуються, що батьки перестають годувати їх,
як колись, але те, що ви робите, означає, що ви відповідальні
матір і батько. Коли наші сини розкидали їжу навкруг, ми хо-
тіли підскочити й підхопити її, одначе ми знали, що це пере-
шкоджатиме їхньому розвитку. Ми дозволяли нашим хлопцям
зростати. Звичайно ж, у нас не було бажання годувати хоча б
одного з них з ложки у вісімнадцять років!
Зі зростанням малюків рівень допомоги, яку вони отриму-
ють, змінюється, аби сприяти розвитку. Бог учиняє подібне і
з нами, щоб ми могли розвиватися й дозрівати духовно. Коли
ми щойно народжуємося згори і сповнюємося Святим Духом,
деякий час Він з’являється з першим нашим плачем. Але потім,
із плином часу, коли вже є надія, що ми потребуємо не тільки
молока (див.: До євреїв 5:12), — для того щоб допомогти нам
зростати й розвиватися, Бог дозволяє нам проходити часи, коли
Він уже не реагує негайно на кожен наш плач.
«Де Ти?» 17
Коли Господь допоміг мені зрозуміти, що духовне зростан-

ня — це щось на кшталт процесу, який кожна людина має
пройти від дитинства до дорослості, я став більше споглядати
й розмірковувати: «Чи мав я рацію? Можливо, те, через що я
проходжу, не є покаранням від Господа? Можливо, Господь по-
вів мене в пустелю, щоб я чогось навчився — зростати певним
чином і бути краще підготовленим, щоби слідувати за Ісусом і
служити Йому?»
Потім я згадав, що саме це трапилося з Ісусом. Майже відразу
після того, як Іван охрестив Його і Його Отець прославив Його,
Святий Дух повів Ісуса у пустелю. Йому не дорікали, і Він точно
не вчинив жодного гріха.
Тобто під час моєї розлюченої вечірки саможалю вреш-
ті-решт мене вразила думка: «Можливо, цей досвід пустелі не
такий уже жахливий, яким я його сприймаю?»
Сприйняття пустелі
Якщо ми мусимо бути такими, як Ісус, наш характер має роз-

виватися. І значною мірою пустеля — це Божий вибір місця, де
це відбувається. І часто, коли ми перебуваємо там, здається, що
Бог за кілометри від нас, а Його обітниці пусті. Проте це лише
так відчувається, насправді це не так. По правді, Бог на відстані
руки, бо Він обіцяв ніколи не покидати й не відступатися від нас
(див.: До євреїв 13:5).
Пустеля — це час, коли вам здається, що ви рухаєтесь у на-
прямку, протилежному до ваших мрій і обітниць, у яких ви сво-
го часу були такі впевнені. У пустелі ви не відчуваєте ніякого
духовного зростання чи розвитку. Насправді ви можете відчу-
вати, що рухаєтесь у зворотному напрямку. Видиться, що Його
присутність зменшується, а не зростає. Ви можете навіть відчу-

вати себе нелюбимим і самотнім. Але це не так.
Дійсно, пустеля — це загальне місце для щирих послідовни-
ків Христа, хоча коли ви там опиняєтеся, то можете почуватися
дуже самотньо. Одначе річ у тому, що пустеля — це необхідне
місце призначення для кожної дитини Божої. Насправді, щоб
досягти здорової духовної зрілості як учню Ісуса, вам, можливо,
доведеться декілька разів подорожувати до пустелі.
Мені хотілося б сказати вам, що ви можете взяти гугл-мапу,
яка покаже вам короткий шлях чи об’їзд навколо цього пустин-
ного місця, але її немає. І, друже мій, це гарна річ, бо подорож
пустелею — наше прийняття цього часу або сезону — необхід-
на, якщо ми хочемо дістатися нашої обітованої землі!
Що ж таке пустеля?
На щастя, більшості з нас не доводилося виживати фізично в

безплідному місці, наприклад у справжній пустелі, де дуже мало
води й важко знайти укриття. Дні дуже спекотні, ночі холодні,
ви на самоті, хочете пити та їсти. Крім цього, ми загубилися й
узагалі не розуміємо, як знайти вихід. Можливо, ми не зазна-
ли цього досвіду, проте в нас були емоції пустелі. У цій книжці
я поділюся ключовими випадками з моїх власних пустель — у
мене їх була певна кількість, і жодна з них не була розважаль-
ною прогулянкою!
Гарна новина в тому, що пустеля не має сприйматися нега-
тивним часом, якщо ми насправді хочемо бути слухняними
Богові. Я розумію, на перший погляд, це суперечить здоровому
глузду, але мета пустелі доволі позитивна: навчити, очистити,
«Де Ти?» 19
зміцнити й налаштувати нас на новий рух Його Духа, внаслідок

чого ми стаємо більш плідними.
Несвідомо багато людей, потрапляючи в пустелю, почина-
ють панікувати й поводитися абсурдно. Не розуміючи, вони
шукають і чинять неправильні речі. Прикладом може слугува-
ти радикальна зміна в кар’єрі або перехід з одної церкви до ін-
шої — будь-котрий радикальний крок у їхньому житті, який, на
їхню думку, принесе щастя або відновить те, що було для них
нормальним. Самотня людина може стрибнути в нові стосунки
після ран від болісного розриву.
Якщо ви шукатимете шлях, щоб уникнути пустелі, перш ніж
зрозумієте, чому Бог тримає вас у цій сухій ситуації, ви мимо-
волі продовжуватимете своє перебування в пустелі. Це може
спричинити більше труднощів, розчарування й навіть поразок,
бо ви не розумієте сезону або місця, куди привів вас Бог.
У цьому була причина народу Ізраїлева під час його сорока
років у пустелі. Нерозуміння того, що відбувалося з євреями,
призвело до того, що ціле покоління не було гідним отримати
свою спадщину в обітованій землі. Як трагічно! Бог привів їх
до пустелі з метою випробувати, навчити й підготувати бути
могутніми воїнами, здатними завоювати й оволодіти їхньою
Божественною обітницею — новою батьківщиною. Натомість
діти Ізраїлю помилково сприйняли пустелю як покарання; тож
вони постійно скаржилися та спокушалися.
Коли для них настав час покинути пустелю, перемогти й за-
володіти обітованою землею, після того як їхні шпигуни по-
вернулися й відзвітували про розвідку, люди прислуховували-
ся до тих, хто нарікав і скаржився. Маючи вибір між обітни-
цями й силою Божою та людським сприйняттям і безсиллям,
вони обрали вірити людині, а не Богові. Вони купилися на
брехню, що зазнають поразки й не отримають своєї землі, де

тече молоко й мед. Їхня неосвіченість про природу й характер
Бога змусила їх діяти нечестиво.
Тож Бог багатозначно сказав: «Гаразд, Я дам вам те, чого ви
бажаєте». Те, що мало було бути короткою однорічною ман-
дрівкою пустелею, стало досвідом упродовж усього життя.
Будьте пильними! Ми з вами не хочемо мати таке рішення в
нашому резюме! Але ми можемо вчитися на їхніх помилках, як
зауважує апостол Павло: «Усе це трапилося з ними, як прикла-
ди, а написане нам на науку» (1-е до коринтян 10:11).
Якщо ми навчимося розпізнавати час, коли ми входимо до пу-
стелі, то замість того, щоби стискати зуби і скаржитися, ми мо-
жемо бути вдячними, знаючи, що поза цим місцем є «обітована
земля» нової зрілості, сили, благословення, можливостей і вико-
наних обітниць. Чи не зробить це цей важкий час не таким уже й
важким? Тоді ми можемо погодитися з Яковом, який пише:
Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі

випробування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає
терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий,
щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому
не мали (Якова 1:2–4).
Чи означає перебування в пустелі,

що я припустився великої помилки?
Чудове запитання! Є сенс в тому, що багато з нас, опиняючись

у пустелі, запитують: «Що я зробив не так? Як я міг так не за-
довольнити Бога?» Це помилкове розуміння значення й мети
пустелі.
«Де Ти?» 21
У Біблії й усій історії людства чоловіки та жінки бачили, що

пустеля є часом підготовки до їхнього призначення в Богові.
Тож пустеля — це не час, коли Бог відмовляється від нас, але це
Його місце підготовки.
Поради щодо виживання

під час подорожі пустелею
№ 1. Розуміти ваш час

Більшість із нас здивовані пустелею. Бог такий благий, і ми звик
ли до Його благословень, присутності та обітниць. Ми ніколи не
очікуємо, що гарні часи можуть скінчитися. Потім, одного дня,
ми розуміємо, що щось змінилося. Тому замість того, щоб па
нікувати, важливо відступити й побачити певну перспективу.
Вам потрібно зрозуміти, через що ви проходите, бо якщо ви не
розумієте сезону й де ви перебуваєте, тоді ваша реакція буде
неправильною.
Це буде схоже на перехід від клімату півдня Флориди до пів
ночі Канади. Коли настає зима і стовпчик термометра опуска
ється до мінусових температур, добре знати, де ти перебуваєш,
щоб не виходити надвір без пальта!
Це саме можна пристосувати й до пустелі. Якщо ви не звер
таєте уваги на підказки, які сигналізують про перебування в
пустельному місці, то відчуєте багато розчарувань чи навіть
припуститеся помилки, яка дорого вам коштуватиме. У Старому
Заповіті читаємо, що сини Іссахарові «мали розуміння часу, щоб
знати, що буде робити Ізраїль» (1-а хроніки 12:32).
Коли ви розумієте свій час у пустелі, ви також знатимете, що
робити.
Я дійсно вважаю, що ми можемо опинитися у сухому місці в

нашому житті внаслідок наших поганих виборів. Правда поля-
гає в тому, що немає значення, як ми просунулися в тому, щоби
бути схожими на Ісуса, ми все ще маємо справу з гріхом, і тому
завжди є вірогідність щось зіпсувати. Тому цілком можливо,
що насправді погане рішення або низка не дуже гарних рішень
може скинути нас у кювет.
Утім, істина ось у чому: ми маємо Бога, який прощає, і ве-
ликого Первосвященника, який розуміє наші слабкості. Тож
перший крок виходу з тієї ями або, можливо, початок руху у на-
прямку виходу з цієї само створеної пустелі — це йти до нашо-
го люблячого Отця й казати: «Святий Отче, я згрішив _______
(заповніть порожнє місце). Будь ласка, пробач мені. Я каюсь у
цьому гріху й по Твоїй благодаті тепер житиму по-іншому».
Отже, що я хочу сказати: навіть якщо ви перебуваєте в без-
плідному місці у вашому житті через деякі помилки, покайтеся
у своїх гріхах перед Господом і дозвольте Йому здійснити те,
чого Він хоче вас навчити, і рухайтесь далі — рано чи пізно ви
вийдете з пустелі. Звичайно, час залежить від Нього; Псалмоспі-
вець пише: «Мої часи у Твоїй руці» (Псалом 31:15, пер. з англ.).
Після всього сказаного, усе ж таки хочу зауважити, що, найімо-
вірніше, ви перебуваєте в пустелі, оскільки це саме те місце, де
Бог хоче бачити вас нині. Ви не припустилися жодної помилки,
щоб опинитися в цьому місці негараздів. Я знаю, у чомусь це
ще більше ускладнює справу. Це одна з головних причин, чому
я пишу цю книжку, — допомогти вам зрозуміти, як Бог бачить
пустелю і як сильно Він хоче використовувати її, щоб допомага-
ти нам зростати й ставати більш схожими на Ісуса!
Ще один момент, який треба чітко розуміти, — це те, що Бог
не привів вас у пустелю, щоб залишити в руках сатани й забути
«Де Ти?» 23
про вас. До того як другому поколінню дітей Виходу було дозво-

лено ввійти до обітованої землі, Бог нагадав їм:
І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій,

вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокори-
ти тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці
твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні (Повто-
рення Закону 8:2).
Тож хоча ізраїльтяни насправді наробили багато помилок і

збільшили свій час перебування в пустелі через свої безглуздя,
невдячність і бунт, Бог усе одно збирався перетворити це все на
щось добре! Це те, що Він робить, — я так радію цьому! А ви?
Ми маємо розуміти правильно — Господь не перестає працю-
вати в нашому житті лише тому, що ми перебуваємо в пустелі.
Він веде нас через неї; без Нього ми ніколи не змогли б пройти
її. Крім того, це не місце, де нами нехтують, допоки Він захоче
використовувати нас. Наш співчутливий Отець так не діє. Нав
паки, це місце й час, упродовж якого Він діє сильно.
Можливо, ви знайомі з висловом: «Ви не можете побачити ліс
за деревами» (Ви не можете бачити більшої картини, бо зосере-
джені на деталях). Багато в чому пустеля схожа на це — важко ба-
чити, що Бог рухається у твоєму житті, коли перебуваєш серед неї.
Ця важлива істина має бути чітко сказана: пустеля — це не
місце поразки, принаймні не для тих, хто підкоряється Богові.
Ісус, слабкий від голоду, не маючи поряд людини, якій можна
довіряти чи отримати підбадьорення, без фізичного комфор-
ту чи надприродного прояву протягом сорока днів був атако-
ваний дияволом у пустелі. Ісус переміг його Словом Господа!
Пустеля — це не той час, коли діти Божі отримують поразку:
«А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в

Христі…» (2-е до коринтян 2:14).
Поки народ Ізраїлю перебував у пустелі, євреї зазнали утисків
від народів цієї території. Господь сказав Ізраїлю відбиватися.
Сини Ізраїлю перемогли амореїв (див.: Числа 21:21–25), міді-
ян (див.: Числа 31:1–11) і людей Башану (див.: Числа 21:33–35).
Якби Божою метою для них було зазнати поразки, Він не на-
казав би їм обстоювати свою позицію. Хоча це не було задума-
но як час поразки, більшість загинула, так і не потрапивши до
обітованої землі. Це було не те, чого хотів Бог, а те, що сталося
внаслідок їхнього непослуху.
Я сподіваюся, що ця думка оселиться у вашому серці: причи-
на, яка стоїть за пустелею, — це не несхвалення чи покарання
від Бога. Також це не місце, де Бог залишає й забуває про вас.
І також це не місце, де ми падаємо й зазнаємо поразки!
У Бога є чудові плани для вас!
Пустеля — це не час пошуку знамен, благословення, достатку

й чудес, це час пошуку серця Божого, і це змінить ваш харак-
тер і дасть вам силу. Це час підтримувати видіння. Інакше, без
чіткого погляду на обітниці, цей час може здатися гнітючим і
сприяти наріканням.
Якщо є розуміння вашої позиції в житті, це допомагає вам
бачити майбутнє в перспективі. Тоді ви можете бачити Божу
руку, якщо навіть її не відчуваєте. Це час, коли ваша любов до
Нього стає зрілою й перетворюється зі «Що Він зробить, щоби
принести мені користь?» на «Чого Він бажає від мене?».
Раніше я вже згадував про розчарування, яке висловив ста-
родавній святий Йов; як він просто не міг зрозуміти, що робить
«Де Ти?» 25
Бог. Хай би куди він повертався, він не міг знайти Бога! Якби
остаточний висновок Йова залишився таким, це було б дуже
гнітюче. Але Йов не впав у відчай і запропонував ці слова віри
й надії:
А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував мене,

мов те золото, вийду! (Йов 23:10).
Яке глибоке розуміння! Ми намагаємося щосили зрозуміти,

куди нас веде Бог, а Він знає шлях. Ми можемо повністю дові-
ряти Йому, бо, як писав апостол Павло: «Я певний того, що той,
хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа
Ісуса» (До филип’ян 1:6).
І ми знаємо, що це істина… навіть у пустелі.
2
У ДОБРІЙ
КОМПАНІЇ
Коли християни стикаються з бурями лиха, вони можуть

піднятися з більшою красою. Вони схожі на дерева, що ростуть
на гірських хребтах, — побиті вітрами, але саме в них ми
знаходимо найміцнішу деревину.
Біллі Грем
А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на

пустиню Його попровадив.
Луки 4:1
Л
аскаво просимо до пустелі! Ви здивовані таким
веселим привітанням? Зазвичай ми не очікуємо, що
перебування в духовній пустелі може бути гарною
річчю, але ви мусите знати, що наш улюблений Отець має
високу повагу до таких місць, і ви тепер у добрій компанії.
Якщо ви вважаєте, що пустеля — це, можливо, місце, яке не
варто відвідувати під час вашої подорожі віри, я закликаю вас
переглянути свою думку! Річ у тому, що в пустелі ми знаходимо
сліди незліченної кількості святих — навіть Сина Божого, — які
провели значимий час, відвідуючи це місце.
Іншими словами, коли ми йдемо до пустелі, ми в гарній ком-
панії… а не на самоті.
Будь ласка, не звинувачуйте мене в зосередженні на видат-
них людях, але список тих, хто перебував у пустелі, є досить
вражаючим.
Ми вже згадували Йова, людину, яку Біблія описує як «чо-
ловіка, більшого від усіх синів сходу» (Йов 1:3). Він утратив
усе — своє добро, дітей, здоров’я, підтримку дружини. Чудо-
вий, праведний чоловік Йов був також звинувачений у таєм-
них гріхах своїми друзями. Він був таким зневіреним, пере-
буваючи у своїй пустелі, що сказав, що було б краще взагалі
ніколи не народжуватися.
У добрій компанії 29
У пустелі ви зустрінете Авраама, заможного чоловіка з Ура,

який жив у комфорті, проте Бог попросив його залишити все й
розпочати подорож, щоби знайти нову обітовану землю. І по-
руч із ним була Сара, яка йшла за ним крок за кроком! Більша
частина їхньої подорожі відбувалася в пустелях.
Мойсей був знайомий із пустелею. Вихований при дворі
фараона як принц, після вбивства єгиптянина він опинився у
віддаленій частині пустелі, де наглядав за вівцями протягом со-
рока років; він перебував саме там, коли Бог відкрився йому в
палаючому кущі:
А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського.

І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Бо-
жої гори, до Хориву. І явився йому Ангол Господній у по-
лум’ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що
та тернина горить огнем, але не згорає кущ. І сказав Мой-
сей: Зійду-но, і побачу це велике видіння — чому не згорає
та тернина? І побачив Господь, що він зійшов подивитися.
І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мой-
сею, Мойсею! А той відказав: Ось я! (Вихід 3:1–4).
Потім, як ми знаємо, Мойсей повернувся до Єгипту й вивів

звідти свій народ до — ну, звичайно ж, — до пустелі!
У пустелі ви зустрінетесь із Йосипом, найулюбленішим си-
ном свого батька, якого рідні брати кинули в яму, а потім про-
дали як раба та переправили до Єгипту. Пізніше він потрапив
до в’язниці за злочин, якого не вчиняв. Там, у підземеллі фарао
на, Бог відкрив Себе Йосипу, і хлопець почав тлумачити сни пе-
каря й начальника чашників. Це несвідомо підготувало його до
тлумачення снів самого фараона.
І далі — цар Давид. Самуїл пророкував, що той буде наступ-

ним царем, але згодом виявляється, що, готуючись до престолу,
Давид опинився у печерах і блукав пустелею. Саме там Бог від-
крився Давидові як його Пастир, його Сила, його Щит і Фортеця.
Івана Христителя називали великим пророком — його батько
розказував йому про видіння, яке розкривало це. Але все-таки в
пустелі, а не в біблійній школі, Господь явив Себе Іванові, який
врешті-решт оселився в пустелях Юдеї, зодягнувся у шкіри тва-
рин та їв сарану. Луки 3:2–3 говорить: «…було Боже Слово в пу-
стині Іванові, сину Захарія. І він перейшов усю землю Йордан-
ську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів».
Саме в пустелі Аравії Бог розкрив таємниці того, що ста-
ло більшою частиною Нового Заповіту, апостолу Павлу, який
пише, що Божою метою було «виявити мною Сина Свого, щоб
благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом
та кров’ю, і не відправився в Єрусалим до апостолів, що пере-
до мною були, а пішов в Арабію, і знову повернувся в Дамаск»
(До галатів 1:16–17).
Де перебував апостол Іван, коли він отримав Об’явлення
Ісуса Христа?
Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в

Ісусі, був на острові Патмос, за Слово Боже і за свідчення
Ісуса Христа (Об’явлення 1:9).
Патмос був безлюдним островом — ідеальне місце для набут-

тя досвіду пустелі.
Найголовніше, вас супроводжує Ісус, який публічно отримав
благословення від Отця і Святого Духа й після цього був Боже-
ственно посланий у пустелю, щоб зіткнутися зі спокусами сатани.
Я помітив, що така закономірність відбувається досить часто:

Бог показує нам чудові речі, які Він має намір чинити через нас у
майбутньому, а потім прямо веде в пустелю, щоб підготувати нас.
Якщо пустеля була потрібна для великих святих і нашого Гос
пода Ісуса, тоді я можу зрозуміти думку, що для мене буде добре
провести деякий час у пустелі, хоча, звичайно, я хотів би, щоби
був якийсь простіший шлях. Пустеля — це місце, де Бог випро-
бовує, упокорює, зміцнює й очищує нас. Саме тут Він формує
благочестивий характер у нас. Це підготовчий майданчик для
майбутньої плідної роботи в Його Царстві.
Найбільш захопливе в пустелі те, що це саме те місце, де Бог
відкриває Себе по-новому. Пророк Ісая пише:
Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його потішає, й обер-

тає пустині його на Еден, його ж степ — на Господній са-
док! Пробуватимуть в ньому утіха та радість, хвала і піс-
носпіви (Ісая 51:3).
У саду Едена Бог відкрив Себе Адаму та Єві, й там вони спіл-
кувалися.
У пустелі ви відчуваєте голод і спрагу за Господом. Тому,
коли Бог готовий відкрити вам Себе, у цьому відокремленому
й зосередженому стані ви можете легше відвернутися від речей
цього життя і звернутися до Нього. Якщо ми хочемо відпові-
сти на Боже покликання, наш досвід буде таким. Саме в пусте-
лі Господь відкривається для нас по-новому. Ісая 45:15 каже:
«Справді Ти Бог таємничий, Бог Ізраїлів, Спаситель». Для тих,
хто глибоко прагне Його, Він робить це, щоби створити біль-
ший голод за радістю близьких стосунків. Господь також ховає
Себе від тих, хто не жадає Його.

№ 2. Не важливо, яким самотнім ви почуваєтеся,

Бог поруч
Найчастіше важливий досвід пустелі здається часом тотальної
відсутності Бога! Саме тоді, коли вам понад усе необхідно відчу
вати Його присутність, Він, здається, на відстані мільйонів кіло
метрів від вас.
Важливо розуміти два прояви Божої присутності. Перше базу
ється на цих словах Святого Письма: «Я тебе не покину, ані не від
ступлюся від тебе!» (До євреїв 13:5). Це всюдисутність Бога. Це те,
до чого звертається цар Давид: «Якщо я на небо зійду, — то Ти там,
або постелюся в шеолі — ось Ти» (Псалом 139:8). Якщо ви вірите
тому, що каже Святе Письмо, та довіряєте Богові, тоді в реальності
не має значення, що ви відчуваєте або що коїться, — Бог із вами.
Інша присутність Бога, яку всі ми так любимо і яка також є
частиною християнського життя, — це явна присутність. «Про
являтися» означає виводити з невидимого в те, що можна по
бачити, з нечуваного — в почуте, з невідомого — до відомого.
Це тоді, коли Бог робить Себе реальним для наших дійсних фі
зичних відчуттів. Це чудово — насолоджуватися цією зустріччю,
яка може відбутися протягом поклоніння, особистої молитви,
прогулянки лісом, у звичайній діяльності щоденного життя — є
нескінченна кількість способів.
Тому, коли ви відчуваєте духовний голод та спрагу в пустелі,
якщо Бог не приходить і не благословляє вас Своєю чудовою,
вражаючою присутністю, просто розслабтеся й покладайтеся
на Його обітниці, головна з яких: «Я тебе не покину, ані не від
ступлюся від тебе!» Коли ми славимо Його, коли не відчуваємо
Його явної присутності, це говорить ще голосніше про нашу не
змінну любов до Нього.
Його не можна сприймати як належне. Його ніколи не можна

вважати звичайним.
Спрага за Богом
Бог відкриває Себе тим, хто шукає Його усім своїм серцем.
Пам’ятаєте, Бог сказав, що Він привів синів Ізраїлю до пусте-
лі, щоб упокорити їх і викликати в них спрагу. Однак замість
того, щоб жадати Бога, як це робив Ісус Навин, люди прагнули
тих речей, від яких Господь їх відвів.
Тому, коли Він прийшов, щоб відкритися ізраїльтянам, як
це було з Мойсеєм, вони не мали апетиту до Нього. Насправді
вони відвернулися від Нього. У Повторенні Закону читаємо:
І сталося, що коли ви слухали той голос з-посеред тем-

ряви, а гора горіла огнем, то прийшли до мене всі голови
ваших племен та ваші старші, та й сказали: Тож Господь,
Бог наш, показав нам славу свою та велич свою, і голос
Його чули ми з середини огню. Цього дня ми бачили, що
говорить Бог з людиною, і вона жива! А тепер нащо маємо
вмирати? Бо спалить нас той великий огонь! Якщо ми бу-
демо далі слухати голосу Бога нашого, то помремо. Бо чи є
таке тіло, щоб чуло, як ми, голос Бога Живого, що промов-
ляє з середини огню, і жило б? Приступи сам, і слухай усе,
що скаже Господь, Бог наш, і ти будеш говорити нам усе,
що промовлятиме Господь, Бог наш, до тебе, а ми будемо
слухати й виконаємо (5:23–27).
Знову Бог бажав відкритися їм у пустелі, як Він зробив це для

Мойсея, але вони відступили і попросили Мойсея: «Ти йди й
говори до Господа, а потім приходь і перекажи нам усе, що Він

каже, і ми це зробимо».
На жаль, люди ніколи насправді не знали Бога, вони знали
лише про Бога. Тому вони ніколи не могли зробити так, як
Він наказував їм. Через те, що вони ніколи не пізнали Його,
вони так ніколи й не побачили землі, яка була обіцяна їм, і
померли в пустелі.
Коли Бог поведе нас у пустелю, як це було з Іваном, Мойсеєм,
Давидом, Йосифом, Павлом та іншими, це буде для того, щоб
випробувати нас, побачити: ми жадатимемо Його чи комфорту
та задоволень, яких були позбавлені. Яков пише:
Прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити

на розкоші свої. Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви
не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча супро-
ти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом
Божим стається. Чи ви думаєте, що даремно Писання го-
ворить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває?
Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог
противиться гордим, а смиренним дає благодать. Тож під-
коріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече
він від вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до
вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!
(Якова 4:3–8).
Коли ми наближаємося до Бога, шукаючи Його всім серцем,

тоді Він наближується до нас. Народ Ізраїлю був більше заці-
кавлений у власних бажаннях (похоті), ніж у Божих. Ізраїльтя-
ни були перелюбцями й перелюбницями, які прагнули комфор-
ту та безпеки, що пропонують шляхи цього світу. Вони незаба-
ром забули, що всі розкоші й забезпечення не змогли врятувати

єгиптян чи їхню армію.
Бог каже, що для того, аби наблизитися до Нього, ми має
мо зробити дві речі. По-перше, ми мусимо очистити наші
руки. 2-е до коринтян 7:1 каже, «Отож, мої любі, мавши ці
обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і тво-
римо святиню у Божім страху». Гріх відділяє нас від Бога.
«Бо тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і
ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув»
(Ісая 59:2).
По-друге, ми маємо очистити наші серця. Ключем до цього
є слова Якова: «Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоє
душні» (Якова 4:8). Двоєдушні люди коливаються туди-сюди,
від духа до плоті. Вони не налаштували свого розуму й бажань
на Божі речі. До колосян 3:1–2 говорить: «Отож, коли ви во-
скресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Хри-
стос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те,
що на землі».
Те, чого ви дуже прагнете, — це те, на що налаштовані ваші
бажання. Ключове слово тут налаштовані. Коли жінка робить
хімічну завивку волосся, кожна волосина хімічно змінюється й
укладається (налаштовується) у локони. Тепер у неї кучеряве
волосся, бо налаштовано кожне пасмо. Ви можете витягнути це
волосся прямо, але коли напруга ослабне, воно підскочить туди,
де було встановлено.
Люди можуть ходити до церкви, співати в групі прослав-
ляння й брати участь у християнських заходах, одначе про що
вони думають, коли не роблять чогось «християнського»? Про
те, на що вони налаштовані. Щойно людина виходить із цер-
кви або залишає християнську атмосферу, розум «підскакує»
назад туди, на що він налаштований, — так само, як волосся у

хімічній завивці.
Я розмовляв із багатьма людьми в церквах по всій країні, які
співають пісні поклоніння, роблять нотатки проповідей у своїх
телефонах, навіть присвячують час різним служінням у церкві.
Це, звичайно, непогано, але між часом у церкві й волонтерським
служінням усе, що вони обговорюють, це гроші, професійний
спорт, одяг, що нового в соціальних мережах, хобі, протилеж-
ну стать, їжу, шопінг, улюблений телефон, додатки та інші речі
світу. Вони загоряються під час обговорення цих речей, проте
читати Біблію, молитися, служити іншим, навіть ходити до цер-
кви — це для них обов’язок.
Коли чоловік закохується в жінку й заручається, щоб одру-
житися, вам не потрібно нагадувати тому чоловікові думати та
говорити про цю жінку. Вона постійно в його думках, і в його
голосі ви чуєте іскру, коли він говорить про неї. Причина в тому,
що його прихильність, його серце налаштоване на неї. Його ро-
зум не подвійний. Він не думає про інших жінок. Він закоханий!
Давид каже у Псалмі 16:8: «Уявляю я Господа перед собою
постійно». Він не був двоєдушним. Його серце було чистим.
У його серці не було інших речей, які він любив би так сильно,
як Господа. Його любов до Бога затьмарила будь-що добре, що
цей світ міг запропонувати. Речі, які ми любимо, які нам подо-
баються або яким ми довіряємо більше, ніж Ісусу, називаються
ідолами. Давид пише:
Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці свя-

тому Його? У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не на-
хиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману
(Псалом 24:3–4).
Людина, яка не любить, якій не подобаються і яка не довіряє

кому-небудь або чому-небудь більше, ніж Ісусу, — це людина
з чистим серцем. Ісус говорить у Матвія 10:37: «Хто більш, як
Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто
більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний».
У часи пустелі не будьмо схожими на синів Ізраїлю, які так
сильно любили своє земне життя, що втратили можливість пі-
знати Бога.
Ісая 35:1–2 говорить:
Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте,

мов троянда, розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде
втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану,
пишнота Кармелу й Сарону, вони бачимуть славу Господа,
велич нашого Бога!
Слава Божа розкривається саме в пустелі!

Долучаймося до товариства всіх великих святих, які про-
йшли перед нами! Наблизьмось до Бога з чистими руками й чи-
стим серцем, як Давид, Мойсей, Павло, Йосиф, як зробили інші
великі мужі й жінки Божі!
3
НЕОБХІДНА
ПУСТЕЛЯ
Здійміться над власним досвідом та озирніться назад.

Згадайте, як Господь вів вас у пустелі, як годував і вдягав вас
кожного дня. Як Бог терпів ваші погані звички й мирився зі всіма
вашими наріканнями й бажанням «чуттєвих задоволень»
Єгипту! Згадайте, як благодаті Господа було достатньо для
вас у всіх ваших турботах.
Чарльз Г. Сперджен
І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій,

вів тебе нею по пустині… щоб упокорити тебе, щоб
випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш
ти держати заповіді Його, чи ні.
Повторення Закону 8:2
Д
ля мене те перше відвідування пустелі було повним
здивуванням. Чесно кажучи, мої перші пару років як
послідовника Христа були схожі на тривалий медовий
місяць. Ми з Лізою оселилися в Далласі, штат Техас, і після
певного часу праці інженером я почав служити й посів місце
в нашій церкві. Моєю «роботою» було служити моєму пастору
та його дружині й допомагати приймати запрошених спікерів у
нашій великій церкві. Яка радість! Я гадав, що був на небесах!
Я піклувався про найбільших служителів Євангелія на планеті,
адже наша церква була однією з найвідоміших у Америці.
Коли ці відомі національні й міжнародні лідери прибували до
аеропорту, я був там, щоб зустріти їх і відвезти до церкви або до
місця, де вони оселялися. Під час їхніх візитів я завжди відвозив
їх туди, де їм потрібно було бути, і ми обідали разом. Мені дове-
лося проводити багато часу з деякими найвидатнішими служи-
телями нашого покоління. Мої перші роки на цій посаді були
фантастичні — сповнені життя.
Одначе потім усе почало складнішати. Ставало дійсно-дійс-
но складно. Я не знав цього в той час, оскільки Бог не відкрив
мені це, але я входив до пустелі. Місця, де Бог тренує нас. Де
розвивається наш характер і зміцнюється наша віра. Пустеля
необхідна.
Необхідна пустеля 41
Уявіть собі таку картину: ви ізраїльтянин, звільнений після

життя в рабстві. Ви щойно пережили страшний перехід між
двома стінами вируючих вод і вийшли на другий бік моря,
безпечний і сухий. Ви озирнулися й побачили, що ті самі сті-
ни, які захищали вас, зімкнулися й схоронили ваших ворогів.
Ваші мучителі були знищені, вони згинули назавжди! Ви ра-
дісно святкуєте й танцюєте, дякуючи Богові за переможне поз-
бавлення! Ви відчуваєте себе непереможним, знаючи, що Бог
на вашому боці. Ви ніколи знову не матимете сумнівів щодо
Його могутності й вірності!
Утім, тепер картина вже інша: минуло декілька днів, ви втом-
лений, спраглий, вам спекотно. Ви не на порозі «обітованої
землі»; натомість ви безцільно блукаєте пустелею, сповненою
зміями й скорпіонами. Ви більше не танцюєте й не співаєте Гос
поду про коня та його вершника, кинутих у море, а скаржитеся
вашому лідеру, кажучи: «Чому ти вивів нас із Єгипту? Щоб ми,
наші діти й наша худоба померли від спраги?»
Тепер подивімось на вас… ви вірите, що Бог могутньо поз-
бавив вас від сили ворога лише для того, щоб ви безкінечно й
безцільно блукали пустелею плутанини й тиші? Ви вважаєте, це
було Його метою? Звичайно, ні — це просто місце, яке необхід-
но відвідати на шляху до обітованого місця.
Так само, як Господь вивів синів Ізраїлю із Єгипту до пустелі,
так Він веде й вас. Не диявол привів вас сюди, це зробив Бог.
І є мета — Божественний план — для цього засушливого часу.
Спочатку Він упокорює нас, потім випробує. Він робить це, щоб
ми могли пізнати справжню сутність наших сердець.
Як Він упокорює? «І впокорював Він тебе, і морив тебе голо-
дом, і годував тебе манною» (Повторення Закону 8:3). Він упо-
корював ізраїльтян, дозволяючи їм відчувати голод. Але далі
Він заявляє, що годував їх манною. Це звучить суперечливо. Як

Бог міг викликати в них голод, годуючи манною?
Тепер манна — це найкраща їжа, вона є в меню ангелів! Ілля
зміцнився на сорокаденну подорож усього двома порціями.
А ізраїльтяни мали її в достатку. Вони отримували свіжу до-
ставку з небес шість ранків на тиждень, і манна, зібрана в шо-
стий день, дивом зберігалася свіжою до сьомого дня. Вони ніко-
ли не залишалися без їжі з того дня, як Бог уперше дав їм манну
й поки вони не розташували табір на берегах обітованої землі.
Тож чому Господь сказав: «Я морив тебе голодом»? Про який
голод він каже? Щоби зрозуміти, розгляньмо їхнє становище.
Скажімо, усе, що у вас було на сніданок, це хлібина, і все, що
ви маєте на вечерю, це хлібина. Ні олії, ні арахісового масла, ні
желе, ні м’ясної нарізки, ні тунця, лише хліб. І ми кажемо не про
декілька днів чи тижнів, але про сорок років такого харчування.
Коли я був молодіжним пастором, ми поїхали в Тринідад
у восьмиденну місіонерську поїздку, зі мною були п’ятдесят
шість молодих людей. Церква в Тринідаді готувала нам їжу, і
наші господарі були наймилішими людьми. Але ми щодня їли
курку. Вони готували її по-різному й подавали з рисом і овоча-
ми, та це завжди була курка.
За вісім днів курячої дієти ми зголодніли за чимось іншим.
Повернувшись додому, один із наших юнаків запитав свою ма-
тір, що було на вечерю, і вона відповіла: «Курка». — «О ні!» —
вигукнув він і почав благати відвезти його поїсти гамбургер.
У Тринідаді ми потайки буркотіли вже через вісім днів; а ви
уявляєте сорок років? Не чотири, а сорок років одна й та сама
їжа. Тепер ми бачимо, як Бог морив ізраїльтян голодом. Він да-
вав їм не те, чого жадав їхній апетит, а те, чого вони насправді
потребували, щоб залишатися живими та здоровими.
Що ще в їхніх обставинах призвело до того, що вони відчува-

ли голод і бажали того, чого не мали? Читаючи цю історію, ми,
можливо, вважаємо, що це досить чудово — мати одяг і взут-
тя, які не зношуються, — це ж яка економія сімейного бюдже-
ту. Гаразд, але ви гадаєте, вам сподобалось би мати той самий
гардероб протягом сорока років? Як нудно! Жодних поїздок до
торговельного центру, жодних переглядів нових стилів онлайн.
Ті самі коричневі босоніжки сорок років!
Так, базові потреби ізраїльтян були забезпечені — захист від
спеки, холоду й голоду, — але бракувало так багато того, що їм
хотілося мати.
І подумайте над одноманітністю пейзажу, день за днем, не
декілька тижнів, а сорок років. Ми хотіли би бачити той самий
кактус, очерет, пересохлу землю, жодних заспокійливих пото-
ків, пишних лісів, мальовничих виноградників чи прекрасних
озер? Лише пустеля день за днем.
Колишні раби мали те, що було потрібне, але не те, чого вони
прагнули. У світлі цього перегляньмо цей вірш:
І впокорював Він тебе, і морив голодом, і годував тебе

манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати
тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим,
що виходить із уст Господніх, живе людина (Повторення
Закону 8:3).
Бог створив голод, усунувши все, що задовольняло би бажан-

ня плоті, але ж їхні основні потреби були задоволені. І голод
забезпечив це випробування: Бог хотів, щоб ізраїльтяни зрозу-
міли, чи бажатимуть вони Його замість того, що вони залишили
позаду. Шукатимуть вони Його чи того, чого бажає їхня плоть?
Будуть вони голодні та спраглі за праведністю чи за затишком і

задоволенням? На жаль, серця ізраїльтян не були налаштовані
на Того Єдиного, Хто може задовольнити, і тому вони не про-
йшли тест:
А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і та-

кож Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто
нагодує нас м’ясом? Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті да-
ремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. А тепер душа
наша в’яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима
(Числа 11:4–6).

№ 3. Протиборствуйте спокусі взяти справи у свої

руки
Для тих із нас, хто є самостійним, діяльним і мотивованим,
одна з великих спокус у пустелі — намагатися щось зробити.
Коли вам здається, що Господь залишив вас і тепер перебу
ває на відстані мільйонів кілометрів, коли навіть наші скромні
спроби зробити щось для Царства занепадають, коли години
молитов залишають тільки біль у колінах, у відчаї ми можемо
зробити що завгодно, щоб хоч щось сталося. Це погана ідея.
Узагалі, пустеля — це місце, де мало що відбувається: трохи
води й нудне харчування. У цій безплідності ми пізнаємо, що
життя — це набагато більше, ніж те, що ми робимо чи маємо.
Натомість йдеться про Того, Кого ми знаємо близько й Чиї ба
жання виконуємо щодня.
Ізраїльтяни пам’ятали, щó залишили в Єгипті, і тепер життя в

жорстокому рабстві здавалося їм краще за це посушливе місце,
куди привів їх Бог. Вони почали скаржитися, нарікати та проси-
ти м’яса. Бог почув їх крик:
І їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання при-

ніс! І Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню
душу (Псалом 106:15; 78:29–30).
Вони отримали те, чого хотіли, але якою великою ціною. Із

тим м’ясом прийшла убогість душі. Ця убогість зробила їх не-
придатними терпіти, вони були не спроможні пройти випро-
В одному з періодів мого перебування в пустелі кожен день

здавався мені тижнем, а кожен тиждень — місяцем, бо в мене
було мало видіння, мало пристрасті, мало рушійної сили. І все ж
я мав рухатися далі. Мені довелося просуватися і далі черпати
зі Слова Божого, служити від усього серця та утримуватися від
необдуманих учинків через нетерпіння. Я мав постійно нагаду
вати собі, що я був саме там, де хотів Бог. Він не витрачав часу, і
Він виконає Свої обітниці.
І напевно, пустеля — це не місце, щоб якось спробувати про
сувати себе! Пам’ятайте, у пустелі Бог очищує й підгодовує, тому
ви маєте бути старанними, залишатися стійкими й протистояти
будь-якій спокусі гріха.
На дорозі, яку Господь будує в пустелі, завжди добре співпра
цюйте з Ним. Ніколи не вирішуйте пройти повз Нього, якщо Вам
здасться, що Він рухається надто повільно!
бування і зрештою так ніколи й не ввійшли в обітовану землю!

Гріх був не в тому, що вони вимагали м’яса, а, найімовірніше,
у тому, яким був цей запит. Це виявило невдоволення їхньо-
го серця Богом і Його методом керівництва й забезпечення. Це
також виявило, як сильно вони бажали того життя, що зали-
шилося позаду в Єгипті, що тепер вони згадували як приємне,
забувши, що там вони були рабами.
Це витверезний урок для всіх нас: якщо ми тільки шукаємо, як
отримати вигоду з обітниці, а не Того, хто дає Обітниці, у нас не
буде сили, необхідної для часів пустелі в нашому житті. Немину-
че ми згадаємо добрі старі дні, які, якщо на них дивитися під пра-
вильним кутом, зовсім не були гарними, бо це були дні неволі.
Одне — шукати Господа заради того, що Він може вам дати
або зробити для вас. Зовсім інше — шукати Господа заради того,
Ким Він є. Перший варіант — на вашу користь, і ваш корис
ливий мотив призведе, у кращому разі, до незрілих стосунків із
Богом. Але коли шукаєте Господа за те, Ким Він є, тоді ви будує
те близькі та сильні стосунки, яких ми всі бажаємо.
Освячена скудність
Як і слід очікувати, життя в безплідній пустелі передбачає дефі-

цит ресурсів — це час, коли емоційно, фізично чи матеріально
ви отримуєте те, що потрібно, а не те, що хочеться. Бог пообіцяв
піклуватися про наші базові потреби, тому в пустелі Він забез-
печує наш щоденний хліб, але не безліч речей і достаток.
Коли в нас хороші часи, ми можемо сказати, що купаємося
як сир у маслі. У пустелі взагалі немає ні сиру, ні масла, лише те,
що задовольняє основні потреби. І цей досвід може передбача-
ти різні види позбавлень. Це час, коли ви відчуваєте, що те, що
вам потрібно соціально, — це не те, що ви хочете. У пустелі Бог

знає, чого ви потребуєте духовно, і це, можливо, буде не те, що
вам потрібно, на вашу думку! У цей час Він задовольняє наші
потреби — не обов’язково наші бажання.
Мета пустелі — очистити та зміцнити нас. Нашим прагнен-
ням має бути Його серце, а не Його забезпечення. Тоді, коли ми
прийдемо в часи достатку, ми пам’ятатимемо, що це Господь,
наш Бог, дарує нам достаток для того, щоб встановити Свій За-
повіт (див.: Повторення Закону 8:2–18).
Головна проблема полягає в тому, що наше визначення по-
треб і бажань відрізняється від реальності. Ми називаємо наші
бажання «потребами» — а це не так! Можливо, багатьом із нас
ще треба навчитися того, про що думав Павло, коли говорив:
Я не маю на увазі, що я мав якесь особисте бажання, бо

я навчився бути задоволеним (втішеним до тієї міри, де
я вже не турбуюся, не є занепокоєним), у якому би ста-
ні я не перебував. Я знаю, як можна відмовитися і жити
смиренно у напружених обставинах, але я також знаю, як
це — насолоджуватися великою кількістю і жити в достат-
ку. Я привчився до всього й у всім, навчився секрету, як
стикатися з будь якими обставинами, чи я ситий, чи го-
лодний, маю достаток і доволі, щоб ділитися, чи я у неста-
чі і маю потребу. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в
Ісусі Христі (До филип’ян 4:11–13, Розширений переклад).
Завдяки силі Христа Павло дізнався, що він може бути задо-

воленим у сухі часи так само, як тоді, коли він був у достатку.
Виявляється, ми в Західній церкві не навчилися бути задово-
леними, або, на жаль, багато з тих, хто має достаток, не більш
задоволені, ніж ті, хто живе в нестатках. Якщо ми не володіє-

мо всім, що, як відчуваємо, має бути нашим, то вважаємо себе
позбавленими чогось. Ми судимо віру людини та її духовність
за тим, чим вона володіє, яка вона успішна чи за її соціальним
статусом. Одначе замість цього ми маємо цінувати характер і
віру людини.
Діти Ізраїлю залишили Єгипет із великим добром, пограбо-
ваним у єгиптян, — виробами зі срібла й золота та вишуканим
одягом. Але вони використовували дорогоцінні метали для
створення ідолів у пустелі, потім прикрашали себе вишуканим
одягом і танцювали перед ними. Вочевидь, це майно не вказу-
вало на набожність, насправді все було навпаки. Лише дві лю-
дини, які спочатку були членами Виходу, мали характер, щоб
увійти в обітовану землю. Увійшли лишень Ісус Навин і Калеб,
бо вони мали інший дух і повністю слідували за Богом (див.:
Числа 14:24).
Наша система цінностей викривлена, якщо ми вимірюємо
одне одного за стандартами того, що маємо, а не того, ким є.
Водночас дуже часто, коли християни приходять до фінансо-
вого достатку або керівничої посади та впливу, вони розгляда-
ють це як дозвіл від Бога робити те, що хочуть! Вони купують
все, що хочуть, витрачають гроші на власні бажання або послу-
говуються своїм становищем впливу собі на користь. Ті, хто
поводиться таким чином, найчастіше є тими, хто неправильно
поводився в сухі часи. Насправді, фінансове благословення й
більший авторитет мають призвести до ще більшої залежності
від Бога для виконання Його призначення й мети.
Розгляньте ставлення Ісуса до Свого служіння. Його мотивом
був не егоїзм. Він узяв на Себе наші гріхи, хвороби й смертний
вирок. Він оцінив наше благополуччя, як більш важливе, ніж
Його власне, хоча Він був невинний, не скоїв жодного гріха.

Його призначення для життя й служіння були не корисливими,
а самовідданими! Відмовляючись від Себе, Він дав найбільший
дар з усіх — вічне життя.
Таку зрілість характеру Бог розвиває в нас, коли ми знаходи-
мося у пустелі. Пустеля — це місце, де ростуть плоди Святого
Духа. Вони поливаються нашим бажанням пізнати Його, і тоді
ми вчимося жити так, як Він.
4
СТОСУНКИ
Дивовижно, скільки труднощів минають без будь-яких зусиль,

коли упорядковується внутрішнє життя.
Е. В. Тозер
Якщо ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!

Івана 4:15
З
аради чого Бог влаштовує для нас похід у пустелю? Ми
вже торкнулися деяких наших переваг і розкриватимемо
це далі ще більше, але чи є в цьому також щось і для
Бога? Так, є. Він бажає зміцнювати наші стосунки. Він прагне,
щоб ми були близькими з Ним. На жаль, багато з нас, здається,
схильні скористатися перевагами наших стосунків із Господом,
дозволяючи нашій пристрасті й любові згасати.
Коли я був заручений із Лізою, я був по вуха закоханий. Я по-
стійно думав про неї. Я робив все можливе, щоби провести яко-
мога більше часу з нею. Якщо вона чогось потребувала, хоч би
що я робив, я стрибав у свою машину, їхав і діставав це для неї.
Пам’ятаю, якось ми провели разом близько п’яти годин у домі
її батьків. Я неохоче пішов. Щойно я дістався свого дому, мій те-
лефон задзвонив. Це була Ліза, і солодким, заманливим голосом
вона сказала: «Коханий, ти залишив свою куртку у моєму бу-
динку». Це була музика для моїх вух. Без вагань я схвильовано
відповів: «Ну, тоді я просто мушу повернутися й забрати її».
Я так і зробив, і ми провели ще три-чотири години разом. Це
був чудовий день.
У ті часи, якби вона покликала мене серед ночі і сказала:
«Любий, я хочу морозива», — я з радістю відповів би: «При-
їду за десять хвилин. Морозиво з яким смаком ти бажаєш?»
Стосунки 53
Я полював на час і причини, щоби бути з нею. Я так сильно

кохав її, що для мене було радістю робити все, чого вона ба-
жала. Я не робив це для того, щоби довести, що я її кохаю, я
робив це, бо любив її.
Мені не потрібно було змушувати себе говорити з людьми
про неї… Я вихваляв її перед кожним, хто був готовий слухати.
Якщо в розмові з кимось було затишшя, без будь-яких зусиль
я спрямовував нас на бесіду про Лізу й наш майбутній шлюб.
Я був закоханий!
Але минуло лише декілька коротких років нашого шлюбу, і
я почав приділяти увагу іншим речам, таким як спорт, друзям і
особливо служінню. Тепер стало нудно проводити якісний час
із нею або щось робити для неї. Ліза вже не займала так багато
місця в моїх думках. Подарунки вона отримувала лише на Різд-
во, ювілеї та дні народження, утім, навіть це трішки дратувало.
А одного разу я забув про подарунок на День святого Валенти-
на. Її серце було розбито. Мені не залишалося нічого іншого,
як перепросити. Найсумнішою реальністю була моя незрілість
в тому, щоб побачити ознаки шлюбного сезону. У нашому союзі
було напруження, і моє перше кохання вмирало!
Я дуже вдячний, що врешті-решт Бог привернув мою увагу
і змінив моє серце. Він дозволив мені побачити, яким я став
егоїстичним. Милостиво Він запалив полум’я нашої любові та
зцілив шлюб.
Щось подібне до цього може статися й у наших стосунках із
Богом. Багато хто з послідовників Христа дістаються зони ком-
форту чи плато й починають лише підтримувати стосунки й не
розвивають їх далі. Вони вже не шукають зв’язків із Богом. Вони
встановлюють власні духовні стандарти, порівнюючи себе з ін-
шими або пристосовуючи те, що вважають рівноцінним. У цей
момент вони перестають прагнути пізнати Бога як Особистість.

Щоденні завдання, прагнення успіху, турботи цього життя ста-
ють найголовнішими. Тепер вони шукають Бога заради Його
благословень, а не для того, щоб пізнати Його. Вони починають
помилятися в серцях, повертаючись від Бога до себе. Вони мо-
жуть і далі розвивати «християнські» дружні стосунки й будува-
ти свій статус чи позицію в церкві, але більше не прагнуть Того,
Хто дарує їм життя.
Коли ми проводимо час, шукаючи Божих благ і благосло-
вень замість того, щоби бажати близьких стосунків, нас легко
ввести в оману. Будьмо відвертими, ми хвалимо себе за те, що
проводимо час у молитві, але якби ми могли побачити це з
Його погляду, то зрозуміли б, що намагаємося використовува-
ти Його. Ми знижуємо Його до джерела допомоги в той час,
коли цього потребуємо. Але Він дуже любить нас, щоб зали-
шити обдуреними. Він зробить для нас те, що зробив для на-
товпу, який шукав Ісуса:
А наступного дня… побачили люди, що Ісуса та учнів

Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Ка-
пернауму, і шукали Ісуса. І, на тім боці моря знайшовши
Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю? Від-
повів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене
не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і
наситились (Івана 6:22–26).
Ісус знає справжню мотивацію наших дій. Коли безліч людей

прийшли, шукаючи Його, Він розпізнав, що ще одне благосло-
вення (безкоштовне харчування) їх цікавило більше, ніж бачи-
ти й розуміти знаки. Знак спрямовує, або надає інформацію, —
Стосунки 55
він не вказує сам на себе. Ісус знав, що насправді натовп йшов

за Ним не через знаки, які виявляли, Ким Він є, а лише для того,
щоб їхні шлунки були наповнені.
Серед ваших знайомих є людина, яка спілкується з вами,
тільки коли їй щось потрібно або вона щось хоче від вас? Або
ще гірше — у вас був хтось, хто, здавалося, хотів бути вашим
другом, але потім ви дізнавалися, що він лише чогось від вас хо-
тів — впливу, грошей, матеріальних благ? Не було справжньої
турботи чи любові, просто якийсь час ви служили їхній меті. Це
дуже боляче, коли тебе так використовують!
Таке егоїстичне ставлення пронизало суспільство, а також
Тіло Христа. Багато людей в церквах невдоволені; їхня любов
до Ісуса охолола. Вони служать Господу для особистої вигоди,
а не тому, що пристрасно люблять Його за те, Ким Він є. Отже,
поки Бог виконує їхні бажання, вони щасливі й радіють Йому.
Але коли приходять труднощі й життя стає важким, тоді прояв-
ляються справжні мотиви їхніх сердець.
Щоразу, коли людина сфокусована на собі, нарікання будуть
неминучими. Чому? Через те, що неприємності та труднощі
обов’язково приходять у наше життя. І коли це відбувається,
починаються нарікання, підживлені егоїзмом. Тривають труд-
нощі, так само тривають і нарікання. Цю закономірність знов
і знову показують сини Ізраїлю. Коли Господь визволив їх від
жахів життя під владою фараона в Єгипті, вони раділи:
І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за

нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями. І від-
повіла їм Маріям: співайте для Господа, бо дійсно звели-
чився Він, коня й верхівця його кинув до моря! (Вихід
15:20–21).
Люди не могли бути щасливішими. Вони були переповне-

ні величчю Бога, чудодійною силою й благістю після визво-
лення з рабства. Але лише за три дні, коли зіткнулися з гір-
кою водою в пустелі Шур, почалися скарги. «Що ми будемо
пити?» — ремствували вони на Мойсея (Вихід 15:24). Це не
мало особливого сенсу. Чи не міг Той Самий Бог, який щойно
розділив води Червоного моря, забезпечити їх якісною пит-
ною водою? Чи не залишався Мойсей тим героїчним лідером,
яким він був три дні тому?
Бог дійсно змінив «гіркі води на солодкі». Але згадка про
це диво також швидко згасла. Через кілька днів люди й далі
нарікали — цього разу на їжу. Вони скаржилися: «Нам було
краще до того, як Бог визволив нас». Ви це серйозно? Виго-
товляти цеглу під наглядом охоронців, які б’ють батогами по
спині, краще?
І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мой-

сея та на Аарона в пустині. І говорили їм Ізраїлеві сини:
Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипет-
ськім краї, як ми сиділи над горшком м’яса, як ми їли хлі-
ба досить (Вихід 16:2–3).
У важкі сухі часи, коли починається ремствування, воно за-

звичай спрямовано на лідерів, членів сім’ї, друзів, ворогів, на-
віть уряд. Більшість із нас (через страх) ніколи не назвала би
Бога джерелом наших неприємностей. Так само ізраїльтяни
скаржилися на Мойсея й Аарона, але, без сумніву, насправді
вони вважали, що це Господь їх підвів! Мойсей на це подивився
й викликав їх на килим: «Не на нас ремствування ваше, а на Гос
пода!» (Вихід 16:8).
Стосунки 57

№ 4. Уточнюйте свої плани

Під час одного з моїх перших досвідів пустелі я боровся, щоб
підтримувати позитивне ставлення, оскільки здавалося, що ні
чого ніколи не зміниться. Насправді мене турбувало не саме
очікування, а той біль, який я відчував під час очікування. Я про
сто втомився від цієї прикрої ситуації, яка, здавалося, блокувала
мені перехід до мрії, що дав мені Бог про служіння мандрівного
проповідника. Господь сказав, що Він використовує цю пустелю
для вдосконалення мене. Але одного дня, коли я знову благав
Господа пояснити мені, чому ця подорож пустелею триває так
довго, Бог нагадав мені: «Я хочу побачити, чи ти служиш Мені,
чи своїй мрії?»
О, це справді привернуло мою увагу! Мені довелося більш
ретельно міркувати й молитися, щоб визначитися зі своїми
справжніми планами: дуже гарна мрія про поширення Єванге
лія в усьому світі або набагато краща мета — слухняно довіря
ти Богові й чекати, коли Він промовить і почне рухатися. Тільки
тоді я відповідав би Його бажанням.
Отже, моя порада така: не дозволяйте своїй чудовій, Богом
даній мрії мати вищий пріоритет, ніж жити в присутності Бога й
робити лише те, чого хоче ваш Небесний Отець.
Пустеля розкриває мотиви наших сердець — вони егоїс-

тичні чи самовіддані. Просіть Духа Святого показати вам, що
насправді відбувається у вашому серці, — що є вашою рушій-
ною силою? Яке ставлення або поведінка тримає вас у вашому
«Єгипті» чи спонукає скаржитися в пустелі. Для вашого здоро-

вого майбутнього дуже важливо бути чесним і відкритим для
Його люблячого виправлення.
Є гарна новина для кожного з нас — ніщо не може зупинити
нас від того, щоб покаятися та змінити стан нашого серця! За
мить ми можемо припинити буркотання й почати шукати сто-
сунків із Богом, а не лише використовувати Його як ресурс.
Тож із любові Бог може відправити нас у пустелю.
Бог більше за формулу
Сини Ізраїлю не шукали Самого Бога, тому не змогли пізнати

Його шляхів. Вони були в захваті від Його могутніх справ, але
кожного разу, коли не бачили Божої надприродної сили, зби-
валися зі шляху. Якщо Мойсей перебував на горі, вони йшли
розважатися, бо були задоволені лише перевагами спасіння.
Але в них не було жодного бажання пізнавати Бога більше й
глибше.
Одного разу в пустелі Бог сказав Мойсею спуститися до
людей і сказати їм, щоб вони освятили себе, бо Він збирався
прийти на гору Синай і говорити з ними так, як раніше роз-
мовляв із Мойсеєм. Однак, коли настав цей день і Господь
з’явився у Своїй чудовій славі й величі, люди були не спро-
можні витримати цього:
І весь народ бачив та чув громи та полум’я, і голос сурми,

і гору димлячу. І побачив народ, і всі тремтіли та й поста-
вали здалека. І сказали вони до Мойсея: Говори з нами ти,
і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми
не повмирали (Вихід 20:18–19).
Стосунки 59
Вони благали Мойсея: «Ти говори з Богом про нас і перека-

жи нам, що Він відповість, і ми це зробимо» (перефразовано ав-
тором). Цим вони знову проявляли своє егоїстичне прагнення
Його благ без стосунків із Ним. Можливо, вони мали добрі на-
міри — хотіли почути Слово Боже, проте не бажали мати близь-
ких стосунків із Ним, які їм важко було підтримувати.
Ізраїльтяни хотіли отримати відповіді на свої запитання,
а не стосунки, тож здогадайтеся, що трапилось, — Бог дав їм
Десять заповідей! Але це також не усунуло проблеми. Кожне
наступне покоління доводило, що люди не можуть дотримува-
тися цих заповідей.
А що з нинішнім поколінням? Скільки з нас, маючи найкращі
наміри, намагаються дотримуватися Божих шляхів? Ми прися-
гаємось і даємо обіцянки, які ніколи не виконуємо, і з часом це
стає таким тягарем, що ми заледве можемо підняти голос у мо-
литві. Зрештою можемо звернутися до нашого пастора, чолові-
ка чи дружини, до друга чи улюбленого блогера, сподіваючись,
що якимось чином пристосуємо до себе їхні пошуки Бога й це
покращить наші стосунки з Ним. Як і сини Ізраїлю, ми намагає
мося утримати Слово Боже — Його Заповіді, — але водночас
не підтримуємо життєдайних, близьких стосунків із Ним. Ісус
сказав у Івана 14:21: «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той
любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець,
і Я полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам».
Раніше я читав цей вірш і гадав, що Господь сказав: «Іване,
якщо ти виконуватимеш Мої заповіді, ти доведеш, що любиш
Мене». Потім одного дня Господь сказав мені прочитати цей
вірш ще раз. Коли я зробив це, Він сказав: «Ти все ще не розумі-
єш, що Я говорю цими словами, — читай знову!» Добре, Госпо-
ди. Це тривало доти, аж поки я прочитав цей вірш дев’ять чи

десять разів.
Нарешті я вмолився: «Господи, пробач мені моє невігластво;
покажи мені, що Ти говориш!»
«Джоне, Я не кажу, що якщо ти виконуватимеш Мої заповіді,
то цим доведеш, що любиш Мене, — сказав Він. — Я й так знаю,
любиш ти Мене чи ні. Я кажу, що коли людина по вуха закохана
в Мене, то саме вона зможе зберігати Мої заповіді!»
Нарешті я зрозумів! Та це ж стосунки, а не закон. Я розглядав це
як веління — закон. Але Він виявив мені важливість стосунків.
• Бога неможливо пізнати через правила й норми.
• Бога не можна знайти в методах.
• Святого Всемогутнього Бога не можна звести до формули!
Але саме так багато хто з нас сприймає Господа. Стосун-
ки з Богом ми підміняємо «законами й формулами», такими
як: сім кроків до щасливого життя, план спасіння у чотирьох
пунктах, п’ять аспектів успішних стосунків, перевірений ме-
тод отримувати відповідь на молитву. Ми уявляємо, що Бог
якимось чином міститься у коробці обітниць, яку можна ви-
тягнути й використовувати саме тоді, коли нам це потрібно.
Якщо підходити до Бога таким чином, уявляєте, як важко бо-
ротися з гріхом?
Бог — це не новітня формула самодопомоги! Він — Живий Бог,
який мешкає у Своїх дітях, у вас і мені. Він хоче знати нас і бути
причетним до всього, ким ми є і що робимо! Ідеться про наші
щирі стосунки. Зважаючи на людську схильність дозволяти нашій
любові зменшуватися, ви можете зрозуміти, чому Ісус каже:
Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. Отож,

пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби.
Стосунки 61
Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свіч-

ника з його місця, якщо не покаєшся (Об’явлення 2:4–5).
На відміну від інших ізраїльтян, Мойсею було недостатньо

поклонятися Богу здалека. Побачивши появу Божої присут-
ності, він не позадкував. Він був наполегливим. У Виході 20:21
читаємо: «І став народ здалека, а Мойсей підійшов до мороку,
де був Бог». Хоча Мойсей мав вплив і силу, був лідером три-
мільйонного народу, стояв за найдивовижнішими знаменнями
й чудесами в Старому Заповіті, він знав, що це все само собою
ніколи не задовольнить його. Зверніть увагу на молитву Мой-
сея після того, як він пережив ці неймовірні знамення та чудеса:
Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об’яви

ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах
твоїх… І сказав він до Нього: Коли Сам Ти не підеш, то
не виводь нас звідси… А він відказав: Покажи мені славу
Свою! (Вихід 33:13–18).
Бог зробив Мойсею непогану пропозицію. Посеред жорсто-

кої пустелі Він сказав йому йти і привести людей до обітованої
землі. Він навіть запропонував відправити з ними янгола, щоби
переконатися, що вони безпечно дісталися місця. Він нагадав
Мойсею, яка гарна буде та земля: там тече молоко й мед, там
прекрасні краєвиди, сади й городи. Проте Бог сказав, що Сам
Він із ними не піде. Щойно Мойсей почув це, він відмовився
від чудової Божої пропозиції. Він, по суті, проголосив: «Я краще
хотів би мати Твою присутність без Твоїх обітниць, ніж усі ці
обітниці, але без Тебе». Я впевнений, Бог був у захваті почути,
що він любив Його так сильно.
Мойсей бажав навіть більшого, тому сміливо просив: «Об’яви

ж мені дорогу Свою, щоб я міг пізнати Тебе» (Вихід 33:13, пер.
з англ.). Для того щоб пізнати Бога, ми маємо пізнати Його шля-
хи! Він розкриває Свої шляхи тим, хто шукає Його серця, а не
лише Його сили або забезпечення: ті, хто знають Його серце,
ходитимуть у Його силі: «А народ, що знає свого Бога, зміцніє
та й діятиме» (Даниїл 11:32).
Коли я вперше увійшов у служіння, майже кожного ранку я
проводив одну-дві години в молитві. Мої молитви були чимось
на кшталт таких: «Боже, використовуй мене для спасіння душ,
використовуй мене для зцілення хворих і вигнання демонів».
Знову й знову я молився схожими молитвами — про одні й ті
самі речі, лише різними словами. Я почував себе таким самовід-
даним, коли кликав до Бога про далекосяжне служіння.
І ось одного разу Господь проговорив до мене: «Сину, твої
молитви егоїстичні й пролітають повз мету». Мене здивували
Його слова.
«Який твій мотив? Чому ти хочеш це робити? — запитав Він
мене. — Усе, що Я чую від тебе: “Використовуй мене”, — отже,
ти в центрі цієї молитви. Коли Я створював тебе, Моєю метою
були близькі стосунки з тобою, це твоє призначення, а не завою
вання душ, вигнання демонів і зцілення хворих».
Мене це вразило. Тоді Він показав мені щось, чого я ніколи
не забуду: Юда звільняв людей, зціляв людей, усе в ім’я Ісуса! Так,
коли Ісус відправив дванадцятьох, Він послав усіх, включаючи
Юду, того, хто згодом зрадив Його. Я не на тому зосередив свою
увагу. Божа мета для нас — Його небесна нагорода — пізнати
Ісуса Христа (див.: Филип’ян 3:10).
Минуло декілька років, і Ліза молилася приблизно тими са-
мими словами, коли готувалася до служіння. У неї була розмова
Стосунки 63
з Господом. Він сказав їй: «Лізо, Я не використовую людей, Я їх

помазую, Я їх зцілюю, Я змінюю їх, Я перетворюю їх на Свій
образ, але Я не використовую їх». Він далі повів розмову, спи-
тавши: «Лізо, тебе коли-небудь використовував друг?»
«Так», — відповіла вона.
«Як ти почувалася?» — запитав Господь.
«Я почувала себе зрадженою!»
Господь вів далі: «Багато служителів благали Мене лише
використовувати їх. “Використовуй мене для зцілення, вико-
ристовуй мене для впливу, використовуй мене для спасіння
людей”. Я робив те, чого вони просили, сподіваючись, що їхні
серця будуть зі Мною, проте вони занадто переймалися своїм
служінням. Вони ніколи не приділяли уваги тому, щоб пізнава-
ти Мої шляхи, — вони використовували Мої дари, які Я давав
їм, щоби будувати власну імперію. Одначе, якщо траплялися
неприємності, вони зверталися до Мене й були ображені, коли
Я не відповідав на їхні молитви в той час і таким чином, як того
хотіли вони. Вони почувалися використаними й ставали дуже
розлюченими на Мене. Вони відпадали, бо не знали Мене».
Що ви подумали би про жінку, єдине прагнення якої було
мати дітей від свого чоловіка, водночас не цікавлячись його
особистістю? Вона впадає до його ніг і благає: «О, мій чоловіче!
Будь ласка, використовуй мене, щоб народити тобі дітей! Будь
ласка, будь ласка, дай мені дітей, інакше я помру!» Це звучить
абсурдно, але не дуже відрізняється від нас, коли ми благаємо
до Бога: «Використовуй нас, щоб спасати людей!» — коли на-
віть особисто не матимемо близьких стосунків із Ним. Коли ми
матимемо близькі, інтимні стосунки з Богом, діти народжува-
тимуться, — подібно до того, що відбувається, коли жінка має
інтимні стосунки зі своїм чоловіком.
Тож ізраїльтяни не шукали й не прагнули правильних речей.

Вони шукали створених речей, а не Творця. І ми знаємо, що ста-
лося. Пустеля замість місця підготовки — надання мудрості та
сили для майбутніх викликів, — перетворилася на землю мар-
ності, врешті-решт проковтнувши ціле покоління. Яка даремна
втрата! Обітована земля була так близько!
Який урок для нас усіх! Пустеля має бути бажаним часом у
цій подорожі до славних близьких стосунків.
5
НОВЕ ВИНО
Станемо й ми сосудами для Твого нового вина,

яке оновлює все.
Єфрем Сирін
Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте! Ось

зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте?
Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки.
Ісая 43:18–19
Щ
оби пізнавати Бога ближче, ми маємо радіти змінам.
І немає місця, кращого за пустелю, щоб їх переживати.
Саме тут, у місцевості, яка здається найнепліднішою
та покинутою, ми побачимо свіжий рух Його Духа.
Багатьох хвилює питання: «Чому саме важкі часи та сухі міс-
ця приносять зміни?» Наша дискусія в цьому розділі запропо-
нує вам погляд на цю картину.
Після того як я пройшов довгі вісімнадцять місяців пустелі,
мене обрали лідером молодіжного служіння (так, минуло вже
достатньо років!). На той час ця церква у Флориді була однією
з найбільш швидко зростаючих у США, тому я був трохи при-
голомшений, бо не мав попереднього досвіду пасторства серед
молоді. Але я знав, що Бог послав мене і якщо я старанно шука-
тиму Його, усе вийде якнайліпше.
Це молодіжне служіння було побудовано на традиційній мо-
делі, де дітям пропонували чимало цікавих заходів. На жаль,
багато тих підлітків не зростали духовно. Вони жили досить
розкуто й вільно. Тому коли я взяв на себе відповідальність, то
відчув, як Святий Дух сказав мені: «Твоє послання має бути про
покаяння, святість, смирення й панування Господа в їхньому
житті». Тож це те, чого я навчав і про що проповідував, і з часом
настрій групи кардинально змінився.
Нове вино 67
Результати виявилися дивовижними. Молодіжна група

збільшилась утричі протягом декількох місяців. Члени банд,
культів і молодь, яка була далека від Бога, — усі вони швидко
приходили до Ісуса й пізнавали Його. Дуже багато відступни-
ків із попередньої молодіжної групи підхопили Божий вогонь.
Ми всі любили велику присутність Божу і зростали в любові
до Нього. Бог надзвичайно благословляв нас і наші зусилля.
Я припускав, що вже пройшов усі види пустель, щойно вий-
шов зі своєї першої в Далласі. Тепер я перебував у своєму по-
кликанні — проповідування Євангелія. Я вважав, оскільки Ісус
пройшов лише одну пустелю, те саме буде й зі мною. Як же ж я
помилявся! Мені ще багато чого треба було навчитися в пусте-
лі стосовно очищення, зміцнення тощо… Якщо порівнювати
з пустелею, в яку я ввійшов тепер, попередні вісімнадцять пу-
стельних місяців видавалися дитячою грою.
Дух Святий давав нашій команді лідерів так багато новатор-
ських ідей. Це те, що відбувається, коли нам дається нове вино з
неба, коли «Бог посилає» нас після сезону підготовки в пустелі.
Він показує нам, як бути такими само ефективними і плідними,
як Мойсей, Давид, Йосип та інші.
Зростання, яке ми переживали з нашою молоддю, було справді
надприродне. І все-таки посеред всього цього успіху я сильно пе-
реживав не лише за нашу групу, а й за решту молоді. Я відчував,
що ми маємо досягти молодь по всій центральній Флориді. Отож
у молитві з’явилася ідея: «А що, як транслювати молодіжне слу-
жіння по телебаченню?» Тоді, у середині 1980-х, це був найкра-
щий спосіб досягти людей. У ті часи не було Інтернету, соціаль-
них мереж, YouTube, смартфонів тощо. На диво, телестанція, до
якої ми звернулися, мала вільний час о 10-й годині вечора в субо-
ту. Я знав, що це був вдалий час «зловити» підлітків.
Я прийшов із цією ідеєю до нашого старшого пастора, але

він відказав, що в нас на це бюджет не розрахований. Тоді я
запитав, чи можемо ми кинути виклик нашій молоді допомог-
ти зібрати гроші на фінансування телепрограми. Він дав нам
зелене світло, і я презентував підліткам своє бачення, як ми
можемо досягти по всій центральній Флориді молодих людей,
які страждають від нарко- та алкозалежності та інших про-
блем. Підлітки підхопили це бачення: вони розносили газети,
працювали у фаст-фуді, у місцях роздрібної торгівлі, вико-
нували різну роботу, — і ми зібрали достатньо грошей, щоб
оплачувати трансляцію нашої програми в цій телевізійній сту-
дії щосуботи ввечері.
Наш старший пастор був здивованим і визнав, що це Божа
робота. Це був результат нового вина — хто коли-небудь чув,
щоб молодіжна церковна група була в ефірі на телебаченні в су-
боту о 10-й годині вечора? Але це спрацювало. Незабаром ми
вже бачили великі жнива людських душ, які не почули б Єван-
гелія, якби ми не прийняли «нове вино». Протягом багатьох
років, коли я вже залишив служіння молодіжного пастора, я
чув свідчення людей, чиє життя змінилося завдяки телевізійній
програмі, яку ми назвали «Полум’яна молодь».
Зміни — це добре
Незабаром ми повернемося до молодіжної групи. Але спочатку

визначимось, що таке нове вино й чому воно важливе.
Зміна, до якої нас підштовхує Бог, часто нелегка, але завжди
добра й плідна. Нерідко ми чинимо опір змінам, оскільки це
впливає на наш рівень комфорту. А ми, природно, істоти зви-
чок. Якщо ми вже встановили звички чи закономірності, то нам
незручно коригувати їх, щоби бути більш ефективними у побу-

дові Його Царства, одначе маємо бути відкритими до змін.
Якщо ми зростали у благочестивій родині, то наші звички,
методи й традиції віри формувалися рано і глибоко вкорени-
лися. Звичайно, не завжди традиції це погано, проте коли люди
діють і реагують, лише зважаючи на традиції, а їхні серця далекі
від цього, тоді прояв віри може бути лише безживним звичаєм.
Насправді, така рутина може стати навіть релігійною твер-
динею. Людина, яка все звузила до релігійності, має зовнішню
форму побожності і тримається за те, що Бог робив, але чинить
опір тому, що Бог робить тепер.
Фарисеї та інші релігійні лідери за часів Ісуса показали такий
тип поведінки. Вони похвалялися, що були дітьми Авраамовими,
синами заповіту та учнями Мойсея. Міцно дотримуючись того,
що Бог уже зробив, вони протистояли Сину Божому, який був се-
ред них. Вони ревно оберігали свої традиції й форму поклоніння,
тому противилися Ісусу, який прийшов і кинув виклик кожній
сфері їхнього комфорту і стабільності. Ісус дав їм зрозуміти, що
Бог не збирається вміщатися в їхню скриньку (тфілін. — Прим.
перекладача)… вони мають підходити до Його стандартів. Вони
протистояли цій зміні й чіплялися за свої традиції.
Просто релігійна людина породжує елітарне ставлення: «Бог
працюватиме лише через нас і в межах наших параметрів», —
що може спричинити упередження та зрештою ненависть і зра-
ду, якщо це не контролювати. Саме це сталося за часів Ісуса й
відбувається протягом усієї історії Церкви.
Щоби змінитися й перейти з одного рівня віри та слави на ін-
ший, ми маємо бути готові залишити нашу зону комфорту і йти
шляхом, яким веде нас Божий Дух. Цей шлях часто пролягає
через пустелю, де Бог зароджує нове життя.
Ця закономірність виявилася в житті Івана Христителя. Його

батько був священником — первосвященником у порядку своєї
черги. Кар’єра Івана була наперед визначена — він мав стати
священником. Він мав учитися у школі в Єрусалимі та стати свя-
щенником під наглядом відомого вчителя Гамаліїла. Але одного
дня Дух Господній почав кликати Івана до пустелі. Що більше
Іван молився, то сильнішим був його внутрішній поклик іти в
пустелю. Я впевнений, що в нього виник внутрішній конфлікт,
і він, можливо, мав такі думки: «Усі мої друзі, з якими я дорослі-
шав, вчаться в “біблійній школі”. Вони отримають дипломи та
стануть визнаними лідерами. Вони будуть призначені і мати-
муть можливість проповідувати у кожній синагозі в країні. Що
вони подумають про мене? Як я коли-небудь виконаю свою місію,
якщо не піду до “біблійної школи”? Я знаю, що в моєму житті є
покликання. Мій батько розповідав, як ангел високого рангу зві-
стив про моє народження і сказав йому, що я буду служителем.
Але якщо я піду в пустелю, ніхто ніколи не дізнається, хто я
такий. Мене ніколи не запрошуватимуть проповідувати».
Однак у цьому покликанні, що палало в ньому, Іван переміг
думки, які бомбардували його розум. І вирішив слідувати за Ду-
хом у пустелю. Ми читаємо про нього: «А дитина росла, і скрі-
плялася на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з’явлення
перед Ізраїлем» (Луки 1:80). Цікаво зауважити, що Іван почав
своє навчання в пустелі ще в дитинстві й провів роки підго-
товки до служіння, яке тривало лише пів року. І все-таки Ісус
сказав, що Іван був найбільшим пророком, який коли-небудь
«народився від жінки».
Писання мовчить про тривалість часу, кількість пустель і про
жахливі обставини, з якими стикався Іван. У Луки 3:2 читаємо:
«За первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині
Іванові, сину Захарія». Варто відзначити, що поки Анна й Кайя-

фа служили в рамках застарілої, зіпсованої релігійної системи,
у сухих і суворих місцях формувався новий сосуд. Саме там із
часом з’явиться нове вино.

№ 5. Живіть у наметі — не будуйте оселі

Ніколи не забувайте: пустеля — тимчасова, ви лише проходите
через неї. Тож, поки перебуваєте в пустелі, живіть у наметах. Не
будуйте собі оселі!
Хоча ізраїльтяни десятиріччями блукали пустелею, це ніко
ли не було початковим задумом Бога. Він ніколи не говорив їм
знайти найкращу можливу ситуацію й оселитися, піддаючись
тому, що здавалося їм реальністю, будуючи для себе житло. Ні,
вони жили в наметах — завжди готові зібратися й переїхати на
інше місце, коли хмара починала рухатися. Ізраїльтяни мали пе
ребувати в пустелі тимчасово, вона не була їхнім місцем при
значення. Бог ніколи не сказав: «Слухайте, ця пустеля не така
вже й погана. Кому взагалі потрібна обітована земля? Почнімо
закладати фундаменти й будувати пригідні будинки — для вас
і для Мене». Так, навіть Сам Бог жив у наметі протягом усього
походу в пустелі.
Кемпінг може бути цікавим і навіть приємним деякий час, але
більшість із нас все-таки хотіла би залишити це життя надворі й
переїхати в справжнє житло. Не будьте дезорієнтованими й не
закладайте фундамент у пустелі. Будьте готові в будь-який час
спакувати речі, переїхати й урешті-решт сховати свій старий на
мет у комору.
Бог підготував Івана в пустелі, а не у впливовій «біблійній

школі» його часів! Величезні натовпи людей з усіх куточків
Юдеї та Єрусалима приходили в пустелю почути Слово Боже,
сказане Іваном. Почався свіжий рух Духа — вивільнялося нове
вино, і це відбувалося саме в пустелі, а не в релігійних місцях. Ті,
кому набридло релігійне лицемірство й традиції, ішли до Івана
з серцями, готовими до змін, готуючись до появи Сина Божого.
Незабаром після цього Ісус прийшов хреститися від Івана в
Йордані. Незважаючи на те, що Іван почувався недостойним
хрестити Його, Ісус наполягав на цьому. Служінню Ісуса було
необхідно виходити з того, що Дух Божий робив на землі в
той час. Відтак Ісус був сповнений Духом, який відразу повів
Його в пустелю.
Біблія показує дуже чітко, що, коли Ісус пішов у пустелю, Він
був сповненим Духом, але через сорок днів випробувань і спо-
куси повернувся із пустелі в силі Духа. Тепер Він був оснащеним
для того служіння, заради якого прийшов на землю. Після кіль-
кох місяців служіння Івана Христителя ще одна річ виникла у
пустелі — служіння Ісуса Христа.
Нові бурдюки
Невдовзі після того, як Ісус почав Своє служіння, ми читаємо:

«Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та
моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п’ють?»
(Луки 5:33). Перше питання, яке ми маємо поставити: хто ці
«вони»? Ми знаходимо відповідь у Євангелії від Матвія: «Тоді
приступили до Нього Іванові учні та й кажуть…» (Матвія 9:14).
Роками я думав, що це були фарисеї, але того дня, коли я дізнав-
ся, що це були учні Івана Христителя, я відкрив для себе части-
ну Святого Письма в зовсім іншому світлі. Цих чоловіків драту-

вало, що вони часто постили й молилися подовгу в той час, як
учні Ісуса такого не робили. Послідовники Івана приносили всі
ці жертви, а всю увагу привертали учні Ісуса.
Один зі способів, яким Дух Божий рухався за часів Івана,
був тривалий піст. Проте учні Івана не здійснили переходу
від зразку служіння Івана до того, що Дух Божий робив те-
пер. Вони вірили, що це їхній метод служіння й поклоніння
приніс плід. Вони заплатили велику ціну, ставши послідовни-
ками Івана, залишивши свої родини, перебуваючи в пустелі,
харчуючись комахами, і все-таки нині їхній лідер був у в’язни-
ці. Ця нова Людина мала учнів, які не грали за їхніми прави-
лами. Команда Івана образилася, і виникла загроза, що в них
розів’ється релігійний дух.
Пам’ятайте, релігійний дух завжди триматиметься за те, що
Бог робив у минулому, протистоячи тому, що Він робить те-
пер. У центрі їхньої уваги вже було не серце Боже. Метод, який
свого часу, можливо, вів до Божого серця, тепер став тим, на
чому вони сконцентрувалися.
У їхніх серцях почали панувати гордість і образа. Ті, хто
був з Іваном, уклали свій час і, можливо, гроші в це служіння.
Тепер усе, що вони зробили, чого досягли, за що виступали,
опинилося під загрозою. Тож вони окопалися й протистояли
змінам, хоча їхній лідер заявляв про Ісуса: «Він має рости, я ж
маліти» (Івана 3:30).
Подивіться, як Ісус відповідає їм: «Чи ж ви можете змусити,
щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?» (Луки
5:34). Він викриває їхні релігійні способи, кажучи: «Навіщо їм
постити, коли Син Божий стоїть посеред них? Усе, що їм по-
трібно зробити, якщо їм щось потрібне від Бога, це просто при-
йти до Мене» (перефразовано автором). Релігійне мислення

змусило їх думати, що вони мають заробити Божу прихильність
постом та іншою релігійною діяльністю. Вони бачили піст як за-
сіб доступу до Бога й відчували, що це підносить їх над іншими
людьми, які не постили (або використовували інші методи). Та-
ким чином, в їхніх серцях оселилася гордість. Метод став більш
важливим, ніж його первісний плід.
Хоча в пості є певна користь, за його допомогою не можна
маніпулювати Богом, — він дає можливість привести вас у стан,
де ви краще чуєте, що каже Бог. Прочитайте ще раз, що написа-
но в Луки 5:34–35: «Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості
весільні, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли
заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів».
Він не каже, що вони можливо поститимуть в ті дні. Він каже,
що вони будуть постити. Ці люди говорили лише про піст від
їжі, але Ісус розмовляв із ними про інший піст. Зауважте, що
цей піст буде в часи, коли Наречений піде. Він каже про піст
від Його наявної присутності, а не лише про піст від їжі. Ми це
знаємо, бо Він і далі пояснює їм це у притчі. Пам’ятаєте, одне з
визначень пустелі — це відсутність відчутної присутності Бога.
А тепер прочитайте притчу, яку Він розповідає, щоб пояснити
Свої слова:
І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то по-

прориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бур-
дюки пропадуть (Луки 5:37).
У Біблії вино є символом присутності Бога. Павло каже в По-

сланні до ефесян 5:18: «І не впивайтеся вином, в якому розпу-
ста, але краще наповнюйтесь Духом».
Ми маємо бути сповнені вином, Божою присутністю! Нове

вино — це свіжий рух Його Духа.
Дозвольте мені ще раз коротко порушити це важливе питан-
ня. Ви пам’ятаєте, як це було чудово, коли ви вперше сповнилися
Святим Духом? Божа присутність була сильною і прекрасною.
Кожного разу, коли ви молилися, Його присутність проявлялась
миттєво, і ви відчували Його близькість протягом усього дня. Ча-
сом у церкві ви просто сиділи й плакали, бо Він був так близько.
Потім, одного дня, набагато пізніше, ви помітили, що вже
не відчуваєте Його присутності так легко. Ви все ще молилися,
як і раніше, але тепер почали дивуватися: «Боже, де Ти?!» Ви
прибули в пустелю!
Є причина тієї пустелі або посту, коли ви не відчуваєте Бо-
жої присутності. Бог готує вас бути новим бурдюком. Ви не
можете налити нове вино — а це свіжий рух Божого Духа — у
старі бурдюки.
Бурдюки, які використовували за часів Ісуса, були вироб
лені зі шкури вівці. Коли вино наливали вперше, вони були
гнучкими й податливими. Нові бурдюки легко розтягувались
і не чинили опору, коли вино їх розширювало. Однак із часом
близькосхідний клімат висушував бурдюки, роблячи їх твер-
дими й крихкими. Тепер, якщо вино виливали й туди вливали
нове вино, шкіра не могла впоратися ні з вагою нового вина,
ні з будь-яким бродінням, оскільки стала жорсткою й ламкою,
і бурдюк легко тріскався або розривався. Щоби впоратися з
цією проблемою, старі бурдюки замочували у воді на кілька
днів, а потім натирали оливковою олією. Це відновлювало
гнучкість і податливість шкіри.
Цей процес символізує те, що відбувається з нами, бо ми
є бурдюками нового духовного вина. Ми покликані бути
носіями Божої присутності. Атмосфера, в якій ми живемо,

може висушити нашу чутливість до Божих шляхів. Ми ще не
на небі; ми живемо у тлінному середовищі, яке називається
світом. Тому наш розум має бути оновленим. Для того щоб
наші бурдюки залишалися податливими — завжди готовими
до нового вина, — ми маємо просотуватися Словом Божим.
Павло пише в Посланні до ефесян 5:26: «Щоб її освятити,
очистивши водяним купелем у слові». Натирання бурдюків
оливковою олією для нас — це проводити час, шукаючи Бога
в молитві. Коли ми проводимо час із Богом, у Його Слові та
в молитвах, наш розум оновлюється, і ми вже не затверділі в
наших засобах і методах.
Але для того, щоб омолодити стару винну шкіру, спочатку
потрібно вилити старе вино! Це означає, що в посудині немає
вина — ніякої відчутної присутності Бога! Це означає — піст
від присутності Бога, або, як ми постійно говоримо, сухі часи.
У такий сезон ви готуєтеся до змін!
Чому Бог усуває Свою відчутну присутність? Щоб ви почу-
валися розчарованими? Ні, навіть якщо це і станеться! Чи це
тому, що Він хоче покласти вас на полицю, допоки потребува-
тиме вас? Ні! Причина, чому Він віддаляє Свою присутність, у
тому, щоби змусити вас шукати Його ще старанніше. Пошук
знову робить вас гнучкими й податливими. Люди, які стають
жорсткими й негнучкими, — це люди, які перестали шукати
Бога. Їх задовольняють їхні методи. Їм вистачає формул, які
вони самі створили із попередніх справжніх переживань.
У такому стані перебували люди, які були послідовниками
Івана Христителя. Вони були прив’язані до Івана, оскільки
бачили, що Бог потужно працював через нього. Однак за-
мість того, щоби й далі спішити до небесної нагороди — зна-
ти Бога близько, вони стали жорсткими у своїх переконаннях

і методах.
У кожному рухові Божому зароджується свіже вчення. Вчен-
ня та здорові доктрини — це засоби наблизити нас до серця
Бога. Проте, якщо ми зациклюємося на нашому фокусі вчення
чи доктрини, це врешті-решт приведе нас до релігійної неволі,
легалізму або помилок — чи й до всього зразу.
Ви не можете пізнати Бога за допомогою сталого, жорстко-
го методу поклоніння, і багато християн несвідомо піддають-
ся цьому стилю життя. Вони встановлюють свої зразки, кроки
й засоби богослужіння. Потім, коли нарешті мають знання, як
бути взірцевим християнином, вони перестають шукати й за-
довольняються зразками чи традиціями, які вже склалися. Але
якимсь чином вони відчувають себе порожніми, хоча їм здаєть-
ся, що живуть повним Євангелієм.
У Книзі Єремії 29:12–13 сказано:
І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені,

а Я буду прислуховуватися до вас. І будете шукати Мене, і
знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем.
Лише молитов недостатньо, щоби знайти Його. Є багато лю-

дей, зв’язаних релігійними формулами, але вони вірно молять-
ся. Бог каже, що у ваших молитвах має бути щирий пошук Його.
Він чітко зазначає, що буде пошук, і це потребує більшого, ніж
рутинні зусилля. Для цього потрібні пристрасне бажання й по-
шук Його серця. Ось чому Бог каже в Посланні до євреїв 11:6:
«І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що він є, а тим,
хто шукає Його, Він дає нагороду».
Подивімось іще раз на те, що каже Ісус:
І ніхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж

ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки
пропадуть. А вино нове в бурдюки нові наливають, то й
буде все ціле. Ніхто, пивши старе, не бажає зараз нового;
каже бо: Старе лучче (Луки 5:37–39, переклад П. Куліша та
І. Пулюя).
Жодна людина, що звикла до старого вина, відразу не схоче

нового вина. Ключове слово тут «зараз», бо ми люди зі своїми
зразками та звичками. Бог має порушити ці зони комфорту,
виливаючи старе вино й дозволяючи нам проходити сухі часи
підготовки, коли в нас немає жодного вина, щоб ми відчули
спрагу нового вина. Коли ви відчуваєте спрагу й узагалі нема
чого пити, то не станете скаржитися: «Я не хочу цього ново-
го вина, я хочу старе». Якщо ви прагнете присутності та сили
Божої, то будете відкритими для свіжого руху Божого Духа у
вашому житті. Ви будете схожі на Давида, який сказав під час
своєї пустелі:
Боже, Ти Бог мій, я шукаю від рання тебе, душа моя

прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пу-
стельній і вимученій без води… так приглядався до Тебе
в святині, щоб бачити силу Твою і Твою славу (Псалом
63:1–2).
Давид жадав присутності та сили Божої. Як результат: коли

він вийшов на служіння, до якого був покликаний, то був гнуч-
ким до того, чого хотів Господь, — на відміну від царя Саула,
який робив усе по-своєму, а не так, як того хотів Бог.
Ще одна пустеля
Як я розповідав раніше в цьому розділі, моїм першим реаль-

ним служінням, де я навчав, було служіння на посаді молодіж-
ного пастора. Телевізійні зустрічі мали великий успіх. Ми також
вели програми благовістя на другій за популярністю світській
радіостанції нашого регіону. Усе йшло чудово.
Потім, одного дня, коли я молився, Дух Божий сказав мені,
що наближаються зміни. «Тебе відсторонять від служіння мо-
лодіжним пастором, — сказав Він. — І Я пошлю тебе до церков і
конференцій у містах від східного до західного узбережжя Аме-
рики; від канадського кордону до мексиканського кордону; на
Аляску та Гаваї…»
Я переказав Лізі те, що сказав мені Дух, і ми двоє обміркову-
вали це все в наших серцях і не ділилися цим ні з ким, лише з
нашим другом — пастором з іншого штату. Бог сказав, що Він
це зробить, і я знав: якщо це насправді був Він, мені не потрібно
Йому допомагати.
Але понад рік нічого не відбувалося. Під час цього періоду
очікування мені ставало дедалі важче й важче входити у при-
сутність Божу, а потім це здавалося взагалі неможливим. Я про-
водив більше часу в молитві, ніж будь-коли раніше, та все одно
здавалося, що я нікуди не дістаюся. Менше з тим, первинне ба-
чення, яке було в мене для молодіжного служіння, ніби згасало
(Бог виливав старе вино). Що більше я молився, то більше змен-
шувалося бачення. Зовні нічого не змінилося, але всередині моє
бажання ставало щоразу меншим і меншим.
Я проводив години в молитві перед нашим молодіжним слу-
жінням і декілька разів навіть благав Бога, щоби Він послав ко-
гось іншого проповідувати. Я ходив на служіння, відчуваючи себе
порожнім, але Божа присутність укривала мене, наче ковдрою, у

той час, коли я служив. Хоча коли я закінчував і був на півдорозі
додому, Його присутність залишала мене ще на тиждень!
На додаток, у розпалі всього, що відбувалося, ми пройшли
внутрішні й зовнішні випробування, яких раніше ніколи не бу-
вало. Я замислювався, чи зі мною щось не так, і почав сповіду-
вати кожен гріх, який міг згадати, що я, можливо, скоїв, проте
не відчував жодного полегшення від сухості.
Одного разу, після того як я знову намагався зрозуміти, який
саме гріх я скоїв, Господь сказав мені: «Ти в цій пустелі не через
те, що згрішив. Я готую тебе до зміни, яка наближується».
Він розвивав у мені характер, якого я потребував, щоби впо-
ратися з покликом у наступній фазі мого служіння. Подивіться
на вірші в Ісая 43:18–19:

Пізніше в цій книжці я розповім, як Господь Свого часу ди-

вом розкрив мені деталі «зміни, що наближується». У найсклад-
ніші дні моєї пустелі Господь готував народження нашого слу-
жіння в Америці та, зрештою, в усьому світі.
Мій друже, Бог змусить ваше старе вино висохнути, так, щоб,
коли прийде нове вино й ви зустрінетеся з новими випробуван-
нями, у вас не з’явилося бажання повернутися до старого.
6
НЕБЕСНА
НАГОРОДА
Деякі люди повертаються в минуле й ворушать усі

неприємності, які вони колись мали, а потім заглядають
у майбутнє й передбачають, що матимуть ще більше
неприємностей, і через це вони приголомшені й вагаються все
своє життя.
Д. Л. Муді
Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи

те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети
за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.
До филип’ян 3:13–14
А
постол Павло написав дві третини Нового Заповіту
й був засновником багатьох церков серед язичників.
Його служіння простягнулося всім світом, і все ж
наприкінці свого життя він сказав: «Я не досягнув цього». Він
був не задоволеним — і він не міг бути задоволеним, допоки не
закінчить свій біг і не отримає небесну нагороду.
Для того щоб ми закінчили свій біг і отримали свою нагороду,
перше, на що ми маємо налаштувати наші серця, — ми ще не
досягнули цього.
Ми ще не бездоганні; ми маємо й надалі змінюватися і зростати.
Мойсей теж мав величезний поклик, стояв на чолі триміль-
йонної нації, був частиною чудес і знамень, як ніхто інший у
Старому Заповіті. Однак Бог сказав, що Мойсей був найбільш
лагідною, смиренною (найбільш здібною до навчання) люди-
ною на всій землі. Він не вважав, що вже прибув до місця при-
значення, але й надалі залишався наполегливим, щоби завер-
шити свій біг і отримати небесну нагороду. Для того щоби змі-
нюватися й зростати, ми маємо бути здібними до навчання.
Друге, що ми мусимо зробити для того, щоб завершити свій
біг для Бога, це забути й залишити позаду все, що сталося в
минулому, усі перемоги й поразки! Згадаємо знову, що Бог каже
в Ісая 43:18–19:
Небесна нагорода 83

Думки про колишні невдачі, неприйняття, гріхи, якщо зупи-

нятися на них, перешкоджатимуть нам рухатися вперед у Христі.
Однак перемоги нашого минулого також можуть стримувати нас.
Якщо ми почуваємося занадто впевненими, то починаємо покла-
датися на минулі досягнення, які підтримують нас ізсередини, і
таким чином не помічаємо того, що Бог має для нас тепер. Це
саме те, про що говорить Бог в Ісаї 43. Колишні речі були від Ньо-
го, але для того, щоби й далі рухатися уперед і досягти того, що
Він запланував для нас, ми маємо бути готові залишити шляхи,
якими Бог рухався через нас у минулому. Якщо ми цього не зро-
бимо, є загроза, що перетворимося на старі бурдюки.
Павло також наголошує на цій істині:
Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина

я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то від-
кинув дитяче. Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у
загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію час-
тинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я (1-е до коринтян
13:11–12).
Дитина не помиляється; вона лише незріла. Коли мені було

п’ять років, мені здавалося, що весь світ складається з іграш-
кових машинок Тонка й конструктора «Леґо». Величезним до-
сягненням було навчитися вимовляти алфавіт. Я бачив життя
через темне скло, бо ще не був достатньо зрілим, щоб упоратися
з його більш складними й великими аспектами.
Коли мені виповнилося вісімнадцять, машинки Тонка й

«Леґо» вже були для мене речами з минулого. Тепер, після років
зростання та зрілості, я бачив життя через скло, яке було не та-
ким темним. Мій рівень можливостей і розуміння виріс. Коли
вісімнадцятирічна людина діє, як п’ятирічна дитина, це ненор-
мально. Зростаючи, ми відкладаємо чи забуваємо колишнє, ди-
тяче розуміння, яке більше не корисне або не функціональне
для наших потреб чи задоволення.

№ 6. Список того, що не треба робити

У пустелі — зважаючи на те, що Писання каже нам про сумний
досвід ізраїльтян, — є деякі речі, які ми не маємо робити під час
нашого тимчасового перебування в сухому місці. Насправді, це
гарний перелік того, що не потрібно робити в будь-який період
християнського життя, але, можливо, спокуса цих гріхів стає
більшою, коли ми пробираємося крізь пустелю. Ось ці основні
речі, принаймні частина з них:
1. Пристрасно бажати злих речей. Коли нас чогось позбавля
ють, іноді ми вважаємо, що неправильні речі допоможуть нам
почуватися краще, навіть щасливіше.
2. Гнатися за ідолами. Це спроби задовольнити наші бажання,
коли ми знаємо, що вони суперечать Слову Божому. Любити ко
гось чи щось більше, ніж Ісуса.
3. Піддаватися сексуальній спокусі або аморальності.
4. Спокушати Господа.
5. Скаржитися, скаржитися, скаржитися.
Так само, коли ми зростаємо в Божих справах, просуваючись

життєвими етапами, ми мусимо відкладати колишні, незрілі
речі. Павло говорив, що тепер ми бачимо Божі шляхи та Його
славу невиразно, але коли наполегливо продовжуватимемо шу-
кати небесної нагороди, ми бачитимемо дедалі ясніше і ясніше,
аж поки побачимо Бога віч-на-віч. Іншими словами, ми знати-
мемо Бога так, як Він знає нас!
Яку небесну нагороду мав на увазі Павло? Він відповідає на це
в попередньому вірші. До филип’ян 3:10 говорить: «Щоб пізна-
У своєму Першому посланні до віруючих у Коринті Павло

згадує, що ми можемо багато чого навчитися щодо того, як не
треба жити, від наших предків, побувавши в пустелі:
Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі

отці наші були, і всі перейшли через море… Але їх ба
гатьох не вподобав був Бог, бо понищив він їх у пусти
ні. А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле
не були, як були пожадливі й вони (1-е до коринтян
10:1, 5–6).
Ізраїльтяни заплатили велику ціну, тож нумо вчитися з їхньо

го прикладу.
Друже мій, у пустелі можна знайти Божі шляхи й навіть Його
серце, але ми маємо бути наполегливими і твердо казати в на
ших серцях: «Боже, я вірю, що Ти благий і Ти любиш мене, навіть
коли я не відчуваю Твоєї благості та любові».
ти Його й силу воскресіння, та участь у муках Його, уподоблюю-

чись Його смерті». Божа небесна нагорода — бути перетворени-
ми на образ Його Сина Ісуса Христа, знати Його так, як Він знає
нас! Ми не маємо бути задоволеними, допоки не досягнемо цієї
мети, тому мусимо ніколи не переставати шукати серця Божого.
Третє, що ми мусимо робити для досягнення небесної наго-
роди, — «прориватися до мети». Прорив має на увазі перепони
й тиск (в англійській Біблії використано слово press — «натис-
нути, чинити тиск». — Прим. перекладача). Це означає, що буде
опір або тиснення. Є опозиція до пізнання Господа.
Найбільша загроза для диявола — людина, перетворена на
образ Ісуса Христа, тому сили темряви боротимуться з цим най-
дужче. Коли віруючі люди відповідають образу Христа, вони
більше живуть не для себе, а для Єдиного, Хто живе в них. По-
тім вони входять до більш рясного, потужного вираження їх-
нього життя в Христі. Ось чому Павло сказав, що для того, щоб
пізнати Його, ми також маємо розділити з Ним страждання.
Страждання плоті, про які він говорить, збігаються зі смертю
свого «я», і це принесе воскресіння життя! Петро пише:
Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озброй-

теся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав,
той перестав грішити, щоб решту часу в тілі жити вже не
для пожадливостей людських, а для Божої волі (1-е Пе-
тра 4:1–2).
Якщо ми страждали плоттю, над нами більш не домінує те, як

ми щось хочемо робити, ми більше не зосереджені на власних
гріховних бажаннях, що панують у цьому світі. Ми маємо харак-
тер Христа, який працює в нас! Це ціль, в яку ми мусимо влучити.
Страждання з Христом
Що таке страждання Христові? Багато хто неправильно ро-

зуміє це, оскільки певні релігійні вчення перекрутили цей
біблійний термін. Страждання — це не означає вмирати від
хвороби або не мати грошей, щоб оплатити рахунки. Також це
не означає тижнями обходитися без їжі, щоби Бог був звору-
шений вашою жертвою. Страждання — це не жертва, це — по-
слух! Автор Послання до євреїв ясно показує, що таке страж-
дання Христові:
Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми

приніс був благання й молитви до Того, хто від смерті
Його міг спасти… І хоч Сином він був, проте навчився
послуху з того, що вистраждав був (До євреїв 5:7–8).
Ісус не приніс послух на землю; Йому довелося цього навчи-

тися. Він навчився цього, будучи слухняним Своєму Отцеві в
той час, коли легше було не підкорятися. Він прагнув догодити
Богові, а не людям. Він знав, що завдяки Його послуху люди от-
римають велику користь у довгостроковій перспективі. Петро
визначає справжнє страждання як життя згідно з Божою волею,
на відміну від власних бажань (див.: 1-е Петра 4:2).
«Страждання Христа» означає йти Божим шляхом, коли наш
розум, емоції чи фізичні відчуття закликають нас повернути на
легкий шлях компромісу чи задоволення. Це часто трапляється
в конфлікті, з яким ми стикаємось, коли Бог каже нам іти одним
шляхом, але наші друзі, родина, колеги чи будь-хто ще бажають,
щоб ми йшли іншим. На жаль, здається, ми зазвичай стикаємо-
ся з цим опором від людей, найближчих до нас. Класичний при-
клад цього — коли Петро не погоджується з Ісусом про Його

смерть і поховання:
Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він му-

сить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і
первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскрес-
нути третього дня. І, набік відвівши Його, Петро став
Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі
хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відсту-
пися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про
Боже, а про людське! (Матвія 16:21–23).
Ісус оголосив Своїм учням, що для того, щоби бути слухня-

ним Богові, Він має їхати до Єрусалима, страждати, бути вби-
тим й воскреснути на третій день. Петро, вочевидь, не почув
«частину про воскресіння» з того, що сказав Ісус, інакше не був
би таким занепокоєним словами Ісуса про Його близьку смерть.
Ви ж можете почути думки Петра?
Почекай хвилинку, Ти — Месія (йому щойно це було від-

крито), Ти маєш встановити Царство та відродити Із-
раїль. Я залишив свій бізнес, свою дружину та родину, щоби
слідувати за Тобою. Я втратив друзів, щоби слідувати за
Тобою. Я вже вклав в це багато часу. У мене з’явилася ре-
путація. Лідери синагог уважають Тебе божевільним; га-
зети й журнали постійно пишуть статті про те, який
Ти суперечливий. Ти є найгарячішою темою в соціальних
мережах, і більша частина цієї балаканини несприятлива.
Багато видатних богословів та лідерів припускають, що
Ти єретик. А тепер Ти говориш про смерть. А з чим зали-
шусь я? Я вклав багато часу в слідування за Тобою й тепер

залишуся ні з чим, лише з поганою репутацією.
Потім Петро випалив: «Ні, Господи, Ти не можеш цього зро-

бити!» (перефразовано автором).
Ісус мав швидко вказати, що думки Петра були егоїстични-
ми й мирськими. Він не бачив речі очима Бога. Сатана (який є
«богом цього світу». — Див.: 2-е до коринтян 4:4) учить світ шу-
кати власний інтерес. Але Царство Небесне якраз протилежне.
Отже, для того щоб виконати волю Божу, ми маємо йти проти
течії культури, навіть якщо це означає, що ми маємо йти проти
«братів і сестер у Господі», на чиє мислення дуже сильно впли-
ває світ. Петро не був поганою людиною, але в цій справі його
розумовий процес відповідав світу, а не Христу. Він чинив опір
зміні свого погляду на те, яким чином усе має відбуватися.
Інший приклад — сини Ізраїлю, які вистежували землю Ха-
наанську. Вони вже понад рік перебували в пустелі, коли Бог
сказав Мойсею вислати людей на розвідку в обітовану землю,
яку Він хотів дати Своїм людям. Мойсей обрав дванадцять
вождів, по одному від кожного племені. Двоє з них були Ісус
Навин і Калев.
Коли розвідники повернулися зі свого шпигунського завдан-
ня, їхнє повідомлення про те, що вони побачили в тій землі і як
потрібно діяти, були суперечливі. Десятеро з них сказали:
Та народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріпле-

ні, дуже великі. А також бачили ми там нащадків велете-
ня… Амалик сидить у краї південнім, а хіттеянин, і евусея-
нин, і амореянин сидять на горі, а ханаанеянин сидить над
морем та при Йордані… Та люди, що ходили з ним, сказа-
ли: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший

за нас…І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку
про той Край, що розвідали його, говорячи: Той Край, що
ми перейшли по ньому, щоб розвідати його, це край, який
поїдає своїх мешканців. А ввесь той народ, що ми бачили в
ньому, люди високі на зріст (Числа 13:28–29, 31–32).
Калев та Ісус Навин принесли інше повідомлення:
А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав:

Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді перемо-
жем його!.. Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить
нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком
та медом. Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся
народу того Краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла
від них, а з нами Господь, не бійтеся їх! (Числа 13:30, 14:8–9).
Усі дванадцять подорожували разом, аби розвідати землю.

Вони бачили один і той самий Край, міста й людей. Чому ж
десять повернулися, звітуючи про нього одним чином, і лише
двоє звітували протилежне? Погляд!
Бог сказав про Калева та Ісуса Навина, що вони мають інший
дух, бо вони повністю слідували за Ним (див.: Числа 14:24). Дру-
гими словами, вони відвернулися від людських бажань і навер-
нулися до волі Бога. Вони дивилися очима Бога, а не через по-
гляд самозбереження. Це ключ до розуміння того, чому десять
розвідників бачили ті самі речі не так, як Калев та Ісус Навин.
Десятеро більше піклувалися про власний комфорт, безпеку та
сім’ї, ніж про бажання Бога. Їхнє життя було відоме тим, що на
них впливало, а не Царством Божим. Вони не змогли пізнати,
що Бог ніколи не залишить їх і дасть їм успіх у всьому, що Він

поставить перед ними. Це неправильне мислення було також і
в решти людей, оскільки вони сказали:
І нарікали на Мойсея та Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказа-

ла до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипет-
ським краї, або щоб ми померли були в цій пустині! І нащо
Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати
від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю… Чи
не краще нам вернутися до Єгипту? (Числа 14:2–3).
Ізраїльтяни озиралися на «старі добрі часи» Єгипту, коли

вони мали повні животи й певну стабільність. Хоча вони й були
рабами в Єгипті, те, з чим вони зустрілися тепер, було набагато
складнішим, аніж навіть їхня попередня неволя. Усі вони чини-
ли опір необхідним змінам. Вони знайшли безпеку в тому, що
вже стало звичним у пустелі, попри те, що їхнє кочове життя й
харчовий вибір були далекі від ідеальності. У результаті вони
ніколи не побачили обітованої землі й ніколи не виконали Бо-
жої волі у своєму житті.
Однак Калев та Ісус Навин мали бути наполегливими. Опір, з
яким вони зіткнулися, чинився власними «братами», які хотіли,
щоб вони повністю замовкли: «І сказала була вся громада, щоб
камінням закидати їх» (Числа 14:10). Ті, хто протистояв Ісусу
Навину й Калеву, не мали оновленого розуму, тому мислили й
бачили речі відповідно до того, як це робить світ. Вони застряг-
ли у своїх шляхах… і застрягли в мисленні пустелі.
Як Ісус Навин і Калев, сторіччя пізніше апостол Павло сказав,
що він має забувати те, що позаду, і спішити до того, що попе-
реду, до небесної нагороди (див.: До филип’ян 3:14).
Подивімося ще раз на те, що написано в Ісая 43:18–19, ці ін-

струкції напевно можуть підтримати нас сьогодні:

На жаль, навіть сьогодні є багато людей, які краще залиши-

лися б у «безпеці» їхньої неволі, ніж наполегливо рухалися до
свободи, виконуючи Божу волю для них. Вони більше бояться
змін, що попереду, ніж їхнього знайомого, хоч і гнітючого ото-
чення. Є інші, хто задоволений тим, що Бог уже зробив для них
у минулому, і вони не хочуть приймати нові виклики. Бог дійс-
но робив великі справи через них, але вони розбили табір на
плато своїх попередніх успіхів.
Дотримання волі Божої приносить життя й свободу і є єдиним
способом знайти справжнє виконання свого призначення. Од-
нак прагнути до небесної нагороди може здаватися неможливим
у ваших нинішніх умовах. Через Ісаю Бог сказав, що Він зробить
нове, але це «тепер виросте». Іншими словами, коли ми слідуємо
за Духом Божим, щоби здійснити те, чого Він бажає, ми опини-
мось у, здається, сухій, неможливій ситуації. Але ми знаємо: не-
можливе для людей — можливе для Бога (див.: Луки 18:27). Бо з
іншого боку вашої нинішньої пустелі є рясне життя, завоювання
та виконання волі Божої й вашого покликання.
Не будьте схожими на десятьох шпигунів і всіх тих, які не хо-
тіли сприймати Божих бажань і чинили опір змінам, що звіль-
нили б їх від поневірянь пустелі. Натомість упевнено боріться
за обітовану землю й небесну нагороду для вас!
7
НАЙКРАЩИЙ
БОЖИЙ ШЛЯХ
Неприємності — це не просто інструмент. Це

найефективніший Божий спосіб просування нашого духовного
життя. Обставини й події, які ми вважаємо невдачами, часто
є саме тими речами, які запускають нас у періоди інтенсивного
духовного зростання. Щойно ми починаємо це розуміти
і сприймати як духовний факт життя, нам стає легше
переносити всі ці негаразди.
Чарльз Стенлі
Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу

вирівняйте битий шлях Богу нашому!
Ісая 40:3
Х
оч би яким дивним це здавалося, але пустеля — це місце,
де Бог проклав супершлях. Саме тут Він підготував
шлях, дорогу до високого або величного життя, яким
живе і про яке думає Бог.
За всю історію людства мало хто пройшов цим шляхом. Але
тепер Бог готує багатьох до такої подорожі. Ми знаходимо це
описання в Ісая 35:6, 8:
Бо води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу!..

І буде там бита дорога та путь, і будуть її називати: Дорога
Свята.
Божа автомагістраль у пустелі не має номера типу М-01 або

М-07. Вона просто називається Святість.
Одне з визначень слова «святість» — це «стан чистоти». Ісус
каже: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога»
(Матвія 5:8). Ісус не повернеться за не святою та нечистою Цер-
квою; Він прийде до непорочної Церкви.
Кілька десятиліть тому, коли я був ще юнаком, який тіль-
ки-но починав служіння, одного дня в молитві Господь показав
мені, що очищуватиме моє життя. Я був у захваті і сказав Лізі:
«Бог збирається видалити те, що в мені є нечистого», — і став
Найкращий Божий шлях 95
розповідати їй про всі небажані речі, які Бог усуватиме (вона,

можливо, навіть щось додала до цього списку!).
Але після цього впродовж наступних трьох місяців нічого не
сталося. Власне, у моєму житті все погіршилося, і я опинився в
такому становищі, що ще більше потребував очищення. Я пі-
шов до Господа й запитав: «Чому мої шкідливі звички не зника-
ють, а стають ще гіршими?»
«Сину, — відповів Він, — Я сказав, що це Я збираюсь очи-
щати тебе. Ти намагався зробити це власними силами. Тепер
Я зроблю це по-Моєму». Я не мав жодного уявлення про те, що
ось-ось розпочну свою першу мандрівку пустелею, яка тривати-
ме вісімнадцять місяців.
Його шляхи — то не наші шляхи
На початку мого життя як віруючої людини я познайомився

зі служінням Томі Лі (Ті Ел) Осборна. Доктор Осборн був не
звичайним служителем і автором, який разом зі своєю дружи-
ною Дейзі впродовж кількох десятиліть мав потужне служіння
благовістя за чудесних зцілень по всьому світові. Їхнє служіння
привело десятки мільйонів людей до спасіння.
Тож ви можете собі уявити, яким схвильованим я почувався,
маючи зустріти доктора Осборна, коли він приїхав до Далласа,
щоби проповідувати в нашій церкві. На додаток, завдяки моїй
роботі приймати запрошених спікерів, я познайомився з ним
особисто. Ті Ел був дивовижним. Коли я був поруч із ним, то
почувався, ніби сидів поряд з Ісусом.
Ті Ел приїжджав до нашої церкви декілька разів, і ми стали
дуже близькими. Він подарував мені всі книжки, які вивчав,
коли був молодою людиною й готувався до служіння. Він також
двічі дарував мені багато свого одягу (ми мали однаковий роз-
мір). Ми з Лізою не мали коштів на новий одяг, тож подарунки
з його гардероба були дуже корисними. Після цих візитів він і
Дейзі стали батьком і матір’ю для Лізи й мене.
Роками раніше, коли я ще працював у світській компанії, од-
ного дня на служінні проповідував Ті Ел, і Святий Дух проше-
потів мені: «Колись ти служитимеш йому. Ти працюватимеш у
доктора Осборна». Отже, я подумав, що це було підтвердження
того, що я буду в його команді й у майбутньому розпочну подіб-
не служіння благовістя.
Проте тим часом нічого не відбувалося — я все ще перебував
у пустелі. Штаб-квартира служіння Осборнів розташовувалася
в Талсі, але жили вони в Орландо. Із плином часу я відчував
такий сильний внутрішній тиск розпочати своє служіння, що
вирішив, що мені потрібно їхати до Орландо, щоб наблизитися
до Осборнів. Мої думки двоїлися. З одного боку, для Ті Ел стане
очевидним, що я більше не служу в церкві. Він був людиною
бездоганної чесності. Я знав, що він ніколи не візьме мене на
роботу, перетягнувши з іншої церкви. А з другого — оскільки
ми з Лізою житимемо в Орландо, нам буде просто долучитися
до їхнього служіння. Я буду готовий до роботи з ним, щойно ми
переїдемо до Флориди.
Це все було трохи занадто — я знаю. Але я дуже хотів «допо-
могти» Богові привести мене до мого справжнього покликання.
Отже, я записався на зустріч із моїм пастором в Далласі, щоб
повідомити йому, що я звільняюся й переїжджаю до Орландо.
Потім, напередодні моєї зустрічі, три різні пастори з трьох різ-
них міст зателефонували мені. Кожен із них, дізнавшись, що я
збирався зробити наступного дня, спитали мене одне й те саме:
«Ліза повністю погоджується з тобою?»
Ні, вона не погоджувалась. Декілька разів вона казала мені:

«Джоне, я підкорюся твоєму рішенню, але в серці відчуваю, що
це неправильно». Я відмахнувся від її коментарів. Я думав: «Ліза
просто не розуміє цього, і оскільки я голова в родині, вона му-
сить підкоритися моєму рішенню». О, якими незрілими й дур-
ними були мої думки!
Коли пізніше тим вечором мені зателефонував третій пастор
і поставив те саме запитання, що попередні двоє, щось зламало-
ся в мені. Мої очі відкрилися, і я побачив, що намагався допо-
могти Богові здійснити Його план замість того, щоб дозволити
Йому зробити це.
Наступного дня ми з Лізою зустрілися з пастором і його
дружиною. Я розказав їм, чому просив зустрічі. Але після
трьох телефонних дзвінків змінив думку. Вони обоє були
дуже милостиві і сказали нам із Лізою, що вони все ще хочуть,
щоб ми залишилися з ними. Моє місце й моя посада були до-
ступні для мене.
Я відчував, ніби гора звалилася з моїх плечей, і тепер був го-
товий бачити, як Бог працює в наших інтересах. Я й гадки не
мав, що мій процес очищення ще не закінчився. Мала прийти
ще одна хвиля, і вона розпочиналася саме того дня.
Через шість годин після зустрічі з нашим пастором і його дру-
жиною я був удома й перевдягався у спортивний костюм, щоб
пограти в баскетбол з приятелями з церкви. Задзвонив телефон.
Це був Ті Ел Осборн. Щонайменше, я був шокований.
Під час цієї дев’яностохвилинної телефонної розмови він за-
пропонував нам обом, Лізі й мені, посади в їхньому служінні.
Нашим завданням було допомагати Дейзі та йому подорожува-
ти з ними світом. Ми також мали започаткувати церкву в Талсі,
яка потім стане прообразом для насадження інших церков. Ме-
тою було з часом почати подібні церкви в тих місцях у світі, де

вони проводили масові крусейди.
Я неодноразово думав під час тієї розмови: «Оце так, Отче,
я знав, що Ти діятимеш, але я вражений тим, як швидко Ти це
зробив!» Складно сформулювати той шок і радість, які я відчу-
вав під час розмови з Ті Ел. Я був упевнений, що це був вихід із
пустелі, на який я так чекав. Я був такий щасливий, що відчував,
ніби можу підстрибнути до самої стелі. Після того як я поклав
слухавку, я вийшов на вулицю, щоб подякувати Богові, але від-
чув якесь вагання в моєму дусі. Це було схоже на незручне по-
чуття, що гризло мене глибоко всередині.
Я думав: «Ні, Боже, ні, ні, ні! Ти не можеш цього зробити! Це
те, що Ти мені давно пообіцяв, що одного дня я працюватиму з
Ті Ел Осборном! Ти не можеш сказати на це “ні”!»
Хвилювання не залишало мене. Протягом трьох днів я нама-
гався, як тільки міг, залишити це в молитві, намагався позбу-
тися цих непростих почуттів. «Боже, дай мені радість із цього
приводу!» — кричав я до Бога. Ліза теж відчула це вагання, хоча
вона також дуже хотіла працювати з Осборнами.
Зрештою я вирішив абсолютно не вірити в те, що це вагання
могло бути від Бога (ще один незрілий і навіть небезпечний мій
крок). Тож Ліза і я полетіли до Оклахоми на інтерв’ю, і здавало-
ся, усе було вирішено. Ті Ел і Дейзі офіційно запропонували нам
посади і відрекомендували нас усій команді під час святкування
Різдва.
Ми повернулися в Даллас, і я пішов зі своєї посади в церкві.
Але вагання не залишало нас. Я проводив години в молитві,
і все ще не відчував легкості. Я помітно намагався витиснути
незручне почуття і для цього молився навіть довше. Нічого не
змінювалось.
Нарешті я сказав Лізі: «Я не знаю, що відбувається, але просто

щось не так». Вона погодилася: «У мене теж таке відчуття».
Я зателефонував Ті Ел і розповів йому, що відчуваю. Він сказав:
«Знаєте, зберімось усі разом і обговорімо це». Тож ми полетіли до
Талси, і після двогодинної розмови Ті Ел сказав: «Ми запропону-
вали вам цю посаду, бо дійсно любимо вас і знаємо, що ви любите
нас. Але ми починаємо вважати, що, можливо, це не Бог».
«Я теж цього не розумію, — сказав я, — але, гадаю, ви маєте
рацію». Я сам навряд чи вірив, що кажу це. Для того щоб це
промовити, знадобилася вся моя внутрішня сила. Це була мрія
мого життя — працювати з Ті Ел Осборном.
У ті роки моєю звичкою було виходити рано-вранці й моли-
тися протягом півтори-двох годин. Але після цього розчаруван-
ня, пов’язаного з моїм героєм, доктором Осборном, принаймні
два тижні я ледве міг молитися. Здавалося, все, що я міг роби-
ти, — тільки плакати. Я знову й знову проходив те, що сталося
за останні декілька місяців у невірі. Смуток був невимовним.
Це було так, ніби я оплакував смерть коханої людини. Через два
тижні після цього я опинився надворі, де ніхто мене не чув, тож
я просто кричав, надриваючи голос: «Чому? Чому Ти примусив
мене відмовитися? Шість років тому Ти говорив зі мною і ска-
зав, що я працюватиму з ним. Чому?»
Я ніколи не забуду, що Господь сказав мені: «Бо Я хотів поба-
чити, ти служиш Мені чи своїй мрії?»
Я був приголомшений.
Потім Він сказав: «Ось чому Я просив Авраама покласти Ісака
на вівтар, бо Я хотів побачити, чи була його любов до Мене мен-
шою, ніж до благословення, яке Я йому дав. Це мало довести, чи
служив він мрії, слугуючи Мені, щоб отримати цю мрію, чи він
служив Мені, довіряючи Моїй цілісності для здійснення мрії».
Це було так, ніби Бог одним цим ствердженням відповів

на кожне питання, над яким я бився останні декілька тижнів.
І вперше за понад вісімнадцять місяців я відчув вибух радості
в моєму дусі. Наче моє життя відновилось, і я визнав, яким
благословенним я був у той момент. Я був одруженим на пре-
красній дамі. Ми мали дивовижну маленьку дитину. Я знову
закохався у свою дружину й сина. Я зрозумів, що ми жили в
зовсім новій квартирі, яка розташовувалася всього у тридця-
ти кроках від прекрасного басейну, і більшість днів над нами

№ 7. Вибирайте друзів ретельно

Можливо, це не має нас дивувати, але найчастіше критики, які
найбільш ранять нас, та наші опоненти — це люди, про яких ми
думали, що вони наша команда! Часто переслідування відбува
ється з боку людини, яку ви вважали своїм другом.
Пустеля може включати реальне переслідування, і ми маємо
усвідомлювати, що це нормально, якщо ми йдемо за Христом.
Апостол Павло каже: «Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі
Ісусі, будуть переслідувані» (2-е до Тимофія 3:12). Переслідуван
ня є частиною процесу очищення. І хто може переслідувати? Са
мозванці, які проникають у Божий народ і здаються віруючими,
проте насправді їхнє серце не належить Богові. Ось чому Павло
говорить про Яннія та Ямврія, які чинили опір Мойсею. Це були
люди у громаді Господній, а не якісь сторонні.
Павло описує деякі переслідування та небезпеку, з яки
ми зіткнувся особисто, і він говорить нам, що деякі страж
Найкращий Божий шлях 1 01
було сонячне небо. Я втратив це все з поля зору, бо мене так

сильно поглинав тиск служіння — того, що, я вважав, треба
робити, аби догодити Богові.
Озираючись назад, я розумію, що, коли Бог сказав, що я пра-
цюватиму для Ті Ел Осборна, я вже мав такий привілей, бо слу-
жив йому багато-багато разів, коли Ті Ел приїжджав до нашої
церкви в Далласі.
Але нині в мене не було роботи. Я повернувся до церкви і
смиренно запитав, чи можу повернути свою роботу. Пам’ятаю,
як дивився на свого друга, який був одним із пасторів-помічни-
дання були спричинені «фальшивими братами» (2-е до ко-

ринтян 11:26).
Допомога в пустелі — це коли ви оточені людьми, які люблять
вас та дбають про вас; людьми, які говоритимуть волю Божу у
ваше життя. Вам не потрібні критики або ті, хто заохочуватиме
вас не бути слухняним Богові, як, наприклад, робила дружині
Йова та його друзі. І вам не потрібні фальшиві пророки, які вам
лестять у той час, коли вам необхідна Божа корекція. Вам по
трібні ті, хто вас любить і говорить вам Божу мудрість.
Але будьте пильні: якщо хтось починає критикувати вас чи
звинувачувати в тому, що ви самі стали причиною своєї пустелі,
можливо, та людина не є вашим другом насправді. Дух Святий
буде докоряти нам у наших гріхах, і часто Він використовува
тиме когось ще, хто допоможе нам побачити свою помилку й
покаятися. Але тривалі звинувачення, які не дають жодної надії,
мотивуються ворогом. Остерігайтеся!
ків, і говорив: «Я відчуваю себе таким маленьким, що, здається,

міг би пройти під цими дверима», — це мої точні слова. Я всім
розказував, що працюватиму з Ті Ел і Дейзі. Наш пастор навіть
оголосив це зі сцени — і тепер цього не сталося.
Церква люб’язно взяла мене на півставки. Я служив там ще
вісім місяців. А потім трапилося те, що Бог підготував для
мене, — наступна фаза Його покликання. Мене запросили
в команду однієї з найбільш зростаючих церков у Америці.
Мені запропонували бути їхнім молодіжним пастором. Це
сталося дивом. Ми з Лізою знали, що це Божі двері. Тепер
у мене було нове життя і свіже бачення, оскільки нині я був
підготовленим бурдюком для цієї нової посади, який міг не-
сти нове вино.
Шлях очищення
Протягом сторіч, фактично відтоді, коли Ісус покинув землю,

Його послідовники намагаються досягти святості завдяки сво-
їм можливостям. Власне, цілі церковні конфесії народилися в
результаті марних спроб бути святими й жити в чистоті. Але
все, що ми зробили, — це поневолили себе тягарем легалізму,
бо святість — це справа Божої благодаті, а не зовнішнє обме-
жування плоті.
Бог дарує благодать смиренним, а не гордим. Горда людина
вважає, що святості можна досягти без Божої допомоги, якщо
дотримуватися письмових правил і вказівок. Смиренна людина
знає, що це марно, і тому покладається на благодать (силу) Гос
пода. Тісні взаємини з Господом чисті, бо тільки через такі сто-
сунки будь-хто може мати достатньо сил, щоб ці закони були
записані в серці людини.
Багато хто з нас намагався бути святим, дотримуючись букви

Нового Заповіту або переконань не зі Святого Письма, і жалю-
гідно зазнали невдачі. Як євреї безуспішно намагалися одержа-
ти спасіння, дотримуючись букви закону, так і ми не можемо
ходити у святості, слідуючи цим правилам. Багато людей обме-
жили себе законницькими ідеями про певну поведінку й діяль-
ність. Вони встановлюють усі ці зовнішні обмеження у спробі
отримати внутрішню чистоту.
Але Бог не шукає зовнішньої форми святості; Він хоче бачи-
ти внутрішні зміни вашого серця, бо лише чисте серце поро-
джує чисту поведінку. Ісус сказав у Євангелії від Матвія 23:26:
«…очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні».
Якщо ваше серце чисте, ви не бажатимете робити те, що зне-
важає Ісуса. Ви триматиметеся подалі від порносайтів в Інтер-
неті або не носитимете провокаційний одяг. Чоловік чи жінка
можуть похвалитися, що вони ніколи не розлучалися, але в їх-
ньому серці живе хіть до когось в офісі, або вони періодично
переглядають порносайти в Мережі. Та чи це святість?
Якщо ваше серце чисте, ваш комп’ютер або смартфон не
підштовхне вас шукати аморальний матеріал. Технології самі
собою не роблять нас нечистими. А ось те, що в серці, змушує
вас приймати рішення. Якщо ваше серце чисте, ви бажатимете
лише того, чого бажає Бог.
Пустеля — це один із тигелів (посудина для нагрівання або
плавлення різноманітних матеріалів. — Прим. перекладача),
який Бог використовує для очищення наших мотивів і намірів.
Бог готує наші серця завчасно, до Його повернення за Своєю
Церквою. Бог піднімає покоління людей, які покажуть Його
славу, а не свою, — людей, створених за Його образом, що хо-
дять у Його характері:
А у великому домі знаходиться посуд не тільки золотий

та срібний, але й дерев’яний та глиняний, і одні посудини
на честь, а другі на нечесть. Отож, хто від цього очистить
себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Волода-
реві, приготовлений на всяке добре діло (2-е до Тимофія
2:20–21).
Зауважте, що тут є два типи посуду — почесні та непочесні.

Грецьке слово у значенні «нечесть» — це atimia, визначається
як «безчестя, докір, ганьба, мерзенність, нікчемність». «Честь»
грецькою мовою — це time, що означає «дорогоцінний». Бог
каже: «А як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста
Мої» (Єремія 15:19). Коштовне дістається з нікчемного через
ретельне очищення або звільнення від домішок.
Малахія — це пророк Старого Заповіту, який багато проро-
кував про новозавітні часи. Проблема, з якою він зіткнувся, по-
лягала в тому, що в нього не було термінології Нового Заповіту.
Тому він уживав такі слова, як «левіти» та «священники», для
визначення того, що він бачив і що Святий Дух сказав йому сто-
совно християн Нового Заповіту.
Малахія пророкував, що Господь прийде до Свого Храму
(Своєї Церкви) перш ніж Він прийде за Своїм Храмом. Мета —
очистити. Він пише:
І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія,

і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа
жертву приносити в правді (Малахія 3:3).
Сини Левія, або левіти, — це передвістя «священства цар-

ського» (див.: 1-е до Петра 2:9), і це — послідовники Христа у
Церкві. Оскільки Бог порівнює очищення цього священства

з процесом очищення золота і срібла, корисно розібратися в
характеристиках золота й срібла і в тому, як вони очищуються.
Я хочу розглянути лише золото, бо процес очищення аналогіч-
ний для обох металів.
Золото має чудовий жовтий колір і випромінює м’яке мета-
лічне сяйво. Воно широко зустрічається у природі, але завжди в
невеликій кількості й рідко в чистому вигляді. Під час очищен-
ня золото м’яке, податливе й вільне від впливу корозії чи інших
речовин. Якщо до золота додати інші метали (мідь, залізо, ні-
кель), воно стає твердішим, менш податливим і більш схильним
до корозії. Ця суміш має назву «сплав». Що вищий відсоток ін-
шого металу, то твердішим стає золото. І навпаки, що менший
відсоток сплаву, то воно м’якше і гнучкіше.
Ми можемо легко провести паралель: чисте серце перед Бо-
гом — наче чисте золото. Чисте серце м’яке, ніжне й податливе.
Тому Святий Дух говорить:
…Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверді-

лими ваших сердець, як під час нарікань, за випробуван-
ня на пустині… Але кожного дня заохочуйте один одного,
доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас
через підступ гріха (До євреїв 3:7–8, 13).
Гріх — це додана речовина, яка перетворює наше чисте золо-

то на сплав і робить наші серця жорстокими. Цей брак ніжності
призводить до втрати чутливості, що перешкоджає нашій здат-
ності чути голос Господа.
На жаль, сьогодні це стан багатьох людей, які мають вигляд на-
божності, а не ніжні серця, які горять для Ісуса. Ця жагуча любов
до Бога була замінена холодним самолюбством, яке прагне лише

власного задоволення, затишку й користі. Припустімо, що благо-
честя є засобом для отримання власної вигоди (див.: 1-е до Тимо-
фія 6:5), тож такі люди шукають лише користі від обітниць і несві-
домо, або для них так зручно, виключають Того, Хто дає обітниці.
Люди перебувають у стані обману, вони радіють мирським речам,
чекаючи отримати із небес також! Але це не те, чого бажає Бог:
Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем оця…

себе берегти чистими від світу (Якова 1:27).
Ісус збирається повернутись за Церквою, яка є святою, непо-

рочною, не має плями чи вади або якихось домішок (див.: До
ефесян 5:27), це Тіло, яке складається з людей, чиї серця не за-
бруднені нечистотою світу.
Ще одна характеристика золота — це його стійкість до іржі, або
корозії. Хоча інші метали тьмяніють від атмосферних умов, це
не впливає так само на чисте золото. Латунь (жовтий сплав міді
й цинку) хоч і нагадує золото, проте не поводиться так, як золо-
то. Латунь легко тьмяніє. Вона має вигляд золота, але не володіє
його характером. У церкві в нас є латунні посудини, ті, що мають
вигляд золота, однак такими не є. Тільки очищувальний вогонь
покаже різницю між ними. Малахія каже, що після очищення:
…ви знову побачите різне між праведним та нечестивим,

між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому
(Малахія 3:18).
Повернімось до обговорення очищення золота. Більш висо-

кий відсоток сторонніх речовин у золоті робить його не лише
твердішим, а й чутливішим до корозії та псування. На нього

легше впливає атмосфера світу, у якому ми живемо.
У наші часи шляхи світу просочилися до церкви. Ми потра-
пили в його культуру й таким чином потьмяніли. Багато людей
стали нечутливими й не усвідомлюють необхідності очищення.
Малахія 3:3 показує, як Ісус удосконалить (або очистить)
Свою Церкву від впливу світу так само, як очищується золото.
У процесі очищення золото подрібнюють на порошок і потім
змішують із речовиною, що називається флюсом. Потім ці дві
речовини поміщають у горнило, де вони тануть від сильного
вогню. Домішки притягуються до флюсу й піднімаються на по-
верхню. Золото (яке важче) залишається внизу. Потім усі до-
мішки, так званий шлак (наприклад, мідь, залізо або цинк, по-
єднані з флюсом), видаляють.
Тепер подивіться уважно, як очищує Бог:
І на тебе Я руку Свою оберну, і твою жужелицю немов лу-

гом витоплю, і все твоє оливо повідкидаю! І верну твоїх
суддів, як перше було, і твоїх радників, як на початку. По
цьому тебе будуть звати: місто справедливості, місто вір-
не! (Ісая 1:25–26).
Що це за вогонь, який Бог використовує для нашого очищен-

ня? Ми знаходимо відповідь у такому уривку:
Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всіля-

кими випробуваннями, щоб досвідчення вашої віри було
дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробу-
ється, на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Хри-
ста (1-е Петра 1:6–7).
Божий вогонь для очищення — це випробування і страж-

дання, що, звичайно, є центральною темою пустелі. Їхній жар
відділяє наші домішки від характеру Бога в нашому житті. Це
потенційно приводить до святості (я стисло поясню, чому
кажу «потенційно»).
Ще одна характеристика золота в його найчистішому стані —
це його прозорість (через нього можливо бачити, як крізь скло).
«А вулиці міста щире золото, прозорі, як скло» (Об’явлення
21:21). Щойно ви очиститесь через вогненні випробування, ви
станете прозорими! Прозора посудина не приносить слави собі,
але вона прославляє те, що містить. Вона не чинить перешкод і
майже непомітна.
Тільки-но ми очистимося, світ знову побачить Ісуса. Бути
прозорим — означає говорити правду, не хизуватися, тримати
слово, бути цілісним, нічого не приховувати, — таких людей не-
одмінно помітить світ.
У Ісаї це значно посилюється:
Оце перетопив Я тебе, але не як те срібло, у горні недо-

лі тебе дослідив. Ради Себе, ради Себе роблю, бо як буде
збезчещене Ймення Моє? А іншому слави Своєї не віддам
(Ісая 48:10–11).
Вогонь чи горнило — це скорбота, а не буквально фізичний

вогонь, яким очищується срібло (або золото), і це пояснює,
чому Він говорить «не як те срібло». Наші випробування — це
сильний жар, який відділяє дорогоцінне від нікчемного.
Бог не робить це проти нашої волі. Ось чому Павло каже
у 2-му до Тимофія 2:21, що людина, яка хоче очиститися,
«очистить себе». Якщо ви хочете виправдовуватися або ви-
городжувати себе й дозволяти порокам стримувати вас, Бог

не змушуватиме вас звільнитися від них. Тоді процес страж-
дання не матиме жодної цінності (ось чому я раніше писав
«потенційно»). Очищення на шляху святості — це постійний,
тривалий, часто болючий процес. Однак, знаючи, до чого він
приводить, я вітаю його.
Автор Послання до євреїв стверджує: «Пильнуйте… і про свя-
тість, без якої ніхто не побачить Господа» (До євреїв 12:14). Ісус
сказав: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога»
(Матвія 5:8). Давид, чоловік за серцем Бога, взивав: «І помилки
хто розуміє? Від таємних очисть Ти мене» (Псалом 19:12).
Нехай це буде нашою молитвою. Якщо ми попросимо Бога
очистити наші серця, Він видалить домішки, приховані від на-
ших очей. Бог знає наші найпотаємніші думки й наміри, навіть
якщо ми самі про них не здогадуємось.
Я закликаю вас навчитися впізнавати і приймати духовний
час та сезон пустелі. Коли приходять вогняні випробування,
не зліться й не звинувачуйте інших, але намагайтеся зрозуміти
їхню мету. Досліджуйте своє серце й дозвольте Богові прибра-
ти мерзенне з коштовного. Він дав нам заповідь: «Будьте святі,
Я бо святий!» (1-е Петра 1:16).
Пам’ятайте, очищення зміцнює все хороше і прибирає те, що
послаблює або заплямовує. Приймайте Його очищення, щоб ви
могли бути красивою і прозорою посудиною честі, здатною яв-
ляти Його славу.
8
БУДУЙТЕ
РЕТЕЛЬНО
Жодна зірка не світить так яскраво, як на небосхилі за

полярним колом. Немає води солодше за ту, що тече серед
пісків пустелі. І немає більш дорогоцінної віри за ту, що
проходить негаразди й перемагає їх. Випробувана віра
приносить досвід. Ви ніколи не повірили би у свою слабкість,
якби не було необхідності проходити випробування. І ви ніколи
не пізнали би Божої сили, якби ця сила не була потрібна вам,
щоби пройти ці випробування.
Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за

духом про духовне.
До Римлян 8:5
С
аме характер, а не помазання робить чоловіків і жінок
Божими служителями. І саме в пустелі, коли приходить
тиск, коли накопичується розчарування, коли мрії
здаються недосяжними, відбувається необхідне очищення —
формування характеру.
Пригадую час у пустелі, коли я з усіх сил намагався перемогти
гнів, якого в мене було так багато. Я ділився цим у першому роз-
ділі. Тож я запитував Бога: «Чому я такий сердитий на всіх? Що
мені необхідно зв’язати або вигнати з мого життя?»
Він відповів: «Сину, ти не можеш зв’язати або вигнати свою
плоть, її потрібно розіпнути».
Тепер, ще більше розчарований, я спитав: «Ну а звідки при-
ходить цей гнів? Я ніколи раніше його не відчував, навіть коли
був неспасенним!»
«Він чатував у тобі роками, — відповів Він, — але він був не
зримим, як домішки у твоєму золотому персні: до того як золото
розплавиться в горнилі, вони невидимі. Але коли покладеш його
в горнило, домішки спливуть на поверхню. Тепер Я зробив твій
гнів видимим для тебе, привівши тебе в це горнило скорботи».
Я був не зовсім упевненим, що робити з тим, що Бог сказав
мені. Тож Він додав більше деталей: «Ти можеш звинувачувати
Будуйте ретельно 113
свою дружину, звинувачувати своїх колег, друзів, звинувачувати

тиск від того, що в тебе новонароджена дитина, звинувачувати
обставини. Якщо ти це робитимеш, гнів залишиться, і коли жар
послабшає, він знову повернеться до тебе, і треба буде почина-
ти все спочатку. Або ти можеш покаятися, помолившись: “Боже,
мені дуже шкода, забери від мене цей гнів”. Якщо ти так зробиш,
Я візьму Свій великий ківш і вичерпаю цей гнів прямо з тебе».
Я так і зробив. Тиск вогненної пустелі викрив мій гнів, тож я
зізнався в ньому, покаявся й попросив Бога прибрати цей гнів
від мене.
Це одна з причин пустелі, дуже жорстокої, але дуже цінної, та
зрештою вона веде до радості:
Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всіля-

кими випробуваннями, щоб досвідчення вашої віри було
дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробову-
ється, на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Хри-
ста (1-е Петра 1:6–7).
Пустеля — це місце, де ми очищуємося й у нас розвиваєть-

ся наш характер. Насправді благочестива людина створюється
саме в горнилі страждання й гонінь. До римлян 5:3–4 каже: «І не
лише нею, а й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски прино-
сять терпеливість, а терпеливість розвиває силу характеру»
(пер. з англ.).
Бог схвалював життя Давида, бо він був людиною за серцем
Бога, а не людиною, яка шукала царства! Цар Саул не пройшов
очищувальної пустелі, тому він залишився неочищеним і не-
впевненим. Однак Давид був очищений у пустелі, і Бог навіть
використав Саула, щоб послати його туди!
Божі шляхи можуть бути таємничими, але Його плани зав-

жди хороші!
Мрія відкладена?
Очищення може бути болісним. Я не вводитиму вас в ома-

ну: пустеля — це не легка, розважальна поїздка в Діснейленд.
Страждання — це страждання, і іноді воно б’є нас дуже болісно.
Можливо, Бог показав вам мрії й бачення того, що Він покли-
кав вас робити. Можливо, Він розказав вам плани, які має для
вас. Однак у пустелі часто здається: що більше ви шукаєте Бога
й дотримуєтесь Його Слова, то більше віддаляєтесь від тієї мрії,
що Він уклав у ваше серце.
Згадаємо Йосипа: він бачив сон про лідерство — що навіть
його брати й родина будуть під його владою. І що відбувалося
далі? Його кинули в яму ті, хто мав захищати, — його старші
брати, незабаром після цього він був проданий у рабство на чу-
жину. Чи можете ви уявити його шок, розчарування, біль?
Напевно, Йосип уявляв, що Бог чудодійно втрутиться і швид-
ко звільнить його. Ці сподівання потроху згасали, оскільки його
рабство тривало не декілька місяців і навіть не декілька років,
а розтягнулося на понад десять років. Це дуже довго! Увесь цей
час він знав, що ті, хто став причиною його болю, жили у свобо-
ді й насолоджувались багатством свого заможного батька.
Що зробив Йосип? Якою була його відповідь у цей сезон пу-
стелі? Він зберігав свою віру, служив і не забував Божих обіт-
ниць. Він був мудрим, старанним і, як результат, переживав
благословенний успіх.
Однак його обставини знову раптово змінилися і стали на-
багато гіршими. Дружина його хазяїна зажадала його й намага-
лася заманити Йосипа на перелюб, причому не одноразово чи

двічі, а багато разів. Незважаючи на це, Йосип був слухняним
Богові й кожного разу втікав від тієї сексуальної аморальності.
Зрештою жінка стала такою агресивною, що Йосипу буквально
довелося бігти від неї. Почуваючись знехтуваною, вона брехли-
во звинуватила його саме в тому, чого він не зробив. Він був не-
справедливо «засуджений» і кинутий у підземелля. (Зазвичай,
якщо іноземний раб намагався зґвалтувати дружину королів-
ського офіцера, він уже ніколи не бачив світла.)
Людина у в’язниці має багато часу для роздумів. Ви можете
уявити, з якими думками довелось боротися Йосипу? «Я вірно
служив Богові усе моє життя, і що це мені дало? Не з моєї власної
вини я опинився в цьому підземеллі, щоби гнити тут до ско-
ну. Моє життя скінчилось! Мої злі брати вільні і, найімовір-
ніше, насолоджуються великим достатком. У чому я завинив?
Усе, що я зробив, це поділився моїм сном, який, я сподівався, “був
від Бога”, з моїми братами, і подивіться, куди це мене привело!
Який сенс у тому, що я служив Богові? Здається, що більше я
підкорююсь Йому, то гіршим стає моє життя».
Хто міг звинувачувати Йосипа за такі думки? Здається, вони
звучать досить логічно, чи не так?
Потім одного дня в підземеллі Йосип зіткнувся зі своїм най-
більшим випробуванням у пустелі. Бог привів до нього двох
чоловіків, чашника й пекаря, які обидва бачили сни і, проки-
нувшись, були розгублені та шукали тлумачення. Якби Йосип
утратив віру в Бога і Його обітниці, йому було б досить легко
зосередитися на собі та проігнорувати їх. Він міг би сказати їм:
«Ви бачили сон учора вночі? Ха-ха-ха, я одного разу теж бачив
сон. Я також вважав, що цей сон був від Бога. Але ось вам прав-
да — сни або мрії не збуваються. Мрії марні, пусті та вводять в

оману. Тому, будь ласка, просто залиште мене в спокої!»
Якби Йосип так зробив, він залишався би в пустелі ще бага-
то-багато років або, можливо, навіть решту свого життя. Він
упустив би свій квиток на свободу (чашник пізніше розказав
цареві про здібність Йосипа тлумачити сни, що привело до
звільнення Йосипа з тюрми й підвищення по службі). Якби
його ставленням була жалість до себе, зрештою Йосип помер
би в тому підземеллі гіркою, цинічною й безнадійною люди-
ною, постійно говорячи, що «Бог не вірний; Він не дотриму-
ється Своїх обіцянок!».
Але це не те, що зробив Йосип. Він відкинув думки й логіку,
які суперечили його особистій обітниці, що прийшла від Бога, і
вирішив служити чашникові й пекарю. Він залишався послідов-
ним у своєму послуху Богові. І який результат? Урешті-решт він
вийшов на волю й за один день отримав таке підвищення, що
став другою людиною в команді фараона!
Минуло дев’ять років відтоді, як Йосип отримав цю посаду,
і сильний голод привів його братів до Єгипту, тож тепер вони
стояли перед ним. Дії Йосипа не були помстою, як повелась
би більшість людей. Тепер він мав справжній характер лідера
царства. Він робив добро тим, хто чинив йому зло. Він не був
людиною, повною гіркоти, але він був людиною, сповненою
віри, любові та прощення тих, хто зрадив його. Псалмоспівець
пише про Йосипа:
Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип

проданий був. Кайданами мучили ноги його, залізо про-
йшло в його тіло, аж до часу виповнення слова Його, слово
Господнє його було виявило (Псалом 105:17–19).
Тільки Бог знав установлений час, коли Його особиста обіт-

ниця Йосипу здійсниться (через двадцять років після сну).
Пустеля викувала в нього характер, який побудував його жит-
тя, родину й керівну посаду. Запорукою всього його успіху
був його благоговійний страх перед Господом. Незалежно від
того, якими були умови, Йосип говорив, діяв і був слухняним
Слову Божому.
А щодо вас? Як було зазначено раніше, Бог, можливо, пока-
зував вам сни, мрії та бачення того, до чого Він вас покликав.
Можливо, Він говорив вам про плани, які має для вас. Але так
само, як це було з Йосипом, ви опинилися в пустелі, і, здається,
що більше ви шукаєте Господа й дотримуєтеся Його Слова, то
більше віддаляєтеся від мрії, яку Він поклав у ваше серце.
Можливо, ви спостерігали, як інших, навіть тих, хто був
противником вашої справи, просували в служінні (або в будь-
якій іншій сфері життя) в той час, коли ви, здається, рухаєтесь
у протилежному напрямку, подалі від вашої, Богом даної мрії.
Можливо, ви робили все, що вважали за потрібне, але бачення
так і не стає реальністю.
Поруч із вами можуть бути плотські люди, які не шукають
Господа, але їх підвищують по службі, і вони, здається, процві-
тають. Саме вони отримують фінансові й соціальні «благосло-
вення». Можливо, це люди, які просуваються завдяки своїм
лестощам або маніпуляціям. Можливо, є люди, які вчиняють
нечестиво й досягають успіху брехнею, але все ж здається, що
вони «у благословенні», у той час коли ви схожі на Йосипа — в
ланцюгах у підземеллі фараона.
Що ви з цим робите? Ви скаржитеся? Подивіться, що гово-
рить Бог:
Жорсткі ваші слова проти Мене, говорить Господь, а ви

кажете: Що ми на Тебе сказали? Ви кажете: Марність слу-
жити для Бога! І що за користь, що ми стережемо Його
службу, та ходимо в жалобі перед лицем Господа Саваота?
А тепер ми вважаємо пишних щасливими, і ті, хто вчиняє
безбожне, будуються та випробовують Бога, і втікають…
(Малахія 3:13–15).
Що тут говорять скаржники? Вони говорять: «Яка користь у

тому, що ми були слухняними Богу, це ж ні до чого не призво-
дить. Це нечестивих, плотських, самозванців, а не нас просу-
вають, вони в благословенні та процвітають» (перефразування
автора). Бог називає це страшною, жорсткою розмовою, і Він
розглядає, що вона спрямована саме проти Нього. Простіше ка-
жучи, це буркотіння та скарги.
Скарги утримали синів Ізраїлю від обітованої землі. Чому
скарги ображають Бога, і чому вони зустрічають суворий суд?
Бо вони опосередковано кажуть Богу: «Мені не подобається те,
що Ти робиш у моєму житті, якби я був на Твоєму місці, я робив
би це по-іншому». Це повна неповага до Господа.
Бог з’ясовує, хто збирається слідувати за Ним, а хто — доби-
ватися переваг. Перші — рішучі у своєму наполегливому слі-
дуванні, останні скаржитимуться, коли, на їхній погляд, щось
відбувається не так. Те, що деякі люди називають благословен-
ням, і те, що насправді є благословенням, — це різні речі. Деякі
благословення можуть бути нетривалими, якщо ваше ставлен-
ня (серце) не є правильним. Подивіться, що каже Господь, що
Він зробить із тими людьми, які мають корисливі мотиви і скар-
жаться, та з їхніми благословеннями:
А тепер до вас заповідь цяя, священики (віруючі, що скар-

жаться)! Якщо ви не послухаєтесь, і не покладете на серце
собі, щоб Іменню Моєму давати хвалу, говорить Господь
Саваот, то пошлю Я прокляття на вас, і прокляну благо-
словення ваші, і вже проклинаю, бо ви не берете до серця
цього! (Малахія 2:1–2).
Наша нагорода, або спадщина, не складається з речей чи по-

сад. Наша спадщина — Господь!
Єзекіїль говорить: «І оце буде їм за спадщину: Я їхня спадщи-
на… Я їхнє володіння!» (Єзекіїль 44:28).
Багато християн сьогодні відвели погляд від справжнього
успадкування й замість цього зосередилися на речах чи пози
ціях — можливо, навіть на добрих речах, даних Богом. Але це
як син, якого більше цікавить те, що батько дасть йому, ніж
самі стосунки з батьком. Я маю чотирьох синів, і я люблю ро-
бити їм дарунки. Однак це розбило б моє серце, якби єдиною
причиною, чому вони звертають на мене увагу, було отриман-
ня від мене того, чого вони хочуть. Подивіться, що далі гово-
рить Малахія:
Змовлялись тоді один з одним і ті, хто страх перед Госпо-

дом має, і прислухавсь Господь, і почув, і перед обличчям
Його була писана пам’ятна книга про тих, хто страх перед
Господом має, і хто поважає Ймення Його (Малахія 3:16).
Це ті, хто проходить ту саму пустелю й переживає ті самі умо-

ви, що і «скаржники», але пріоритетом цієї групи не є позиція,
визнання або речі. Вони шукають Божого серця! У них палає ба-
жання знати Його. Ви можете поговорити з ними про соціальні
питання або бізнес, але їхні серця палають, коли ви розмовляєте

з ними про Господа або про те, що Він говорить.
Це ті, про кого Лука каже: «І говорили вони один одному: Чи
не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по до-
розі, і коли виясняв нам Писання?» (Луки 24:32). Їхні бажання
спрямовані на те, що від Духа. Вони кажуть: «Я просто хочу зна-
ти Бога; я хочу догодити Йому; я відчуваю голод та спрагу по
Слову Господа; я хочу, щоб Він радів у мені, бо Він є джерелом
моєї радості». Це найважливіше. Їхня перша любов — це Ісус, не
посада, статус або статки.
Їхня поведінка не змінюється від того, перебувають вони по-
серед пустелі чи проповідують мільйонам.
Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.

Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівни-
чий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен
пильнує, як він будує на ній! (1-е до коринтян 3:9–10).
Нам потрібно уважно ставитися до того, як ми будуємо своє

життя! У Святому Письмі будівництво оселі символізує будів-
лю нашого життя і служіння Царству. Ми належимо Богові, бо
ми Його будівля:
…Ісуса, що вірний Тому, Хто настановив Його, як був і

Мойсей у всім домі Його, бо гідний Він вищої слави понад
Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім.
Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог
(До євреїв 3:1–4).
Зверніть увагу, хто будує дім, — Господь. Це не сила нашої

плоті. Усе, що будує Господь, залишиться; те, що будуємо ми, —
ні. «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будів-
ничі при ньому!» (Псалом 127:1). Те, що людина будує окремо
від Бога, — своє життя, дім чи навіть служіння, — не витримає.
У Бутті ми бачимо приклад цьому: «Тож місто збудуємо собі,
та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб
ми не розпорошилися по всій поверхні всієї землі» (Буття 11:4).
Який мали мотив ті, хто будував Вавилонську вежу? Вони хо-
тіли звести будівлю для власної слави. Вони хотіли бути схожи-
ми на Бога, але повністю незалежними від Нього. Це прагнен-
ня виконувало їхні бажання та волю, а не Божі. Будівництво,
відокремлене від Бога, ніколи не працює, оскільки немає зна-
чення, які благородні наші наміри, без Бога — це марна справа.
Ось чому в Біблії є попередження:
Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будів-

ничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай ко-
жен пильнує, як він будує на ній! Ніхто бо не може покла-
сти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос.
А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорого-
цінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене
діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об’яв-
ляється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є (1-е до
коринтян 3:10—13).
Золото, срібло й дорогоцінне каміння являють собою будів-

ництво в Божий спосіб. Дерево, сіно й солома — це наші власні
методи будівництва за проєктом світу. Ці вірші говорять лише
про суд на небі? Ні! Вони описують, що відбуватиметься, коли
Господь прийде до Свого Храму (див.: Малахія 3:16, 4:1 і 1-е до

коринтян 3:16–17). Він прийде, як вогонь, що або поглине дере-
вину, сіно й солому, або очистить золото та срібло. Ось чому
Він веде далі: «Коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам
він спасеться, але так, як через огонь» (вірш 15).
Якщо ви будуєте своє життя, бізнес чи служіння цеглинами
власного виробництва, такими як сила вашої особистості або
мирські програми й методи… якщо ви будуєте шляхом мані-
пуляцій і контролю над людьми через залякування… якщо ви
лестите й залежите від інших людей, щоб зайняти позицію…
якщо під час будівництва ви руйнуєте інших людей критикою
та плітками… — тоді все, що було отримано цими методами,
згорить і буде втрачено.
Багато хто просуває себе, користуючись оманливими прийо-
мами або неприкритою брехнею, щоб отримати вигоду. Це теж
згорить! «Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається,
що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути пре-
мудрим. Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він
ловить премудрих у хитрощах їхніх!» (1-е до коринтян 3:18–19).
У Божих очах будь-яка сфера вашого життя, в якій ваш мотив
корисливий, уважається деревиною, сіном або соломою. Неза-
лежно від того, як це, здається, допомагає іншим, або діє в ім’я
Господа, або скільки часу принесено в жертву, це все згорить.
У центрі уваги мудрості цього світу — сам, собі, для себе.
«Коли ж гірку заздрість маєте в серці своєму… це не мудрість,
що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська»
(Якова 3:14–15). Заздрість породжує конкуренцію й підозрі-
лість. Для того щоби зберегти нашу власність і позицію в безпе-
ці, ми можемо почати грати в силові ігри, що здатне коштувати
нам друзів і чесності або, і це найголовніше, нашкодити нашим
стосункам із Богом. Навіть пастори та інші служителі можуть

більше перейматися посадою, титулом або зарплатнею, ніж
близькістю до Божого серця.
Для інших, хто щиро шукає Божого серця, може здаватися,
що більше вони шукають Його, то більше віддаляються. У роз-
чаруванні вони взивають: «Боже, що більше я шукаю Тебе, то
більше спускаюся вниз, а не підіймаюся догори». Але Бог відпо-
відає: «Копай глибше!»
Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене прихо-

дить та слів Моїх слухає, і виконує їх: Той подібний тому
чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і осно-
ву на камінь поклав… (Луки 6:47–48).
Коли наша родина жила в Далласі, я спостерігав, як будівель-

ники зводили хмарочоси. Спочатку прогрес був повільним,
оскільки місяці були присвячені тому, щоб розбити скелі (ка-
міння) та викопати фундамент. Що вищою зводили будівлю, то
більшим був отвір і міцнішим фундамент. З поверхні землі зда-
валося, що будівельники рухаються повільно і просування дуже
незначне. Потім раптом швидко підіймалася будівля. Здавалося
б, її прогрес відбувався майже протягом ночі, якщо порівнюва-
ти з процесом приготування.
Рух угору був нічим, якщо порівнювати з підготовкою внизу.
Я вірю, що в Тілі Христа є багато людей, які перебувають у
процесі підготовки вниз — особливо серед молодшого поко-
ління. Я хвалю Бога за це! Можливо, вони мають покликання
до власного служіння або іншу мрію, яку дав їм Господь, але
нині служать на нижчих посадах. Здається, все рухається не
дуже швидко, проте я вважаю, що вони перебувають у проце-
сі Божої ретельної підготовки в пустелі. Закладається фунда-

мент, і в них формується характер Христа. Цей характер ле-
жатиме в основі тих, хто із запалом служитиме Христу і Його
Царству в наступні роки.
Ті, хто не побував у пустелі, здається, швидко рухаються вго-
ру завдяки політиці або саморекламі. Наші мешканці пустелі
можуть відчувати, що перебувають у глухому куті й навіть мо-
жуть спокушатися вибрати власний легкий і швидкий шлях.
Але знаючи, що такий маршрут піддає загрозі вже досягнуте й
не сформує характеру, вони розуміють, що ризик занадто вели-
кий. Чекаючи на Бога, вони дозволяють Головному Будівельни-
ку закласти міцний фундамент на Скелі.
Нині є пастори, які старанно шукають Бога, але знову-таки
відчувається, що відбувається дуже мало чого чи взагалі — ні-
чого. Вони переживають пустелю. Вони спостерігають, як інші
успішно просувають себе і свої служіння, застосовуючи методи
світського маркетингу. Вони створюють ілюзію щастя й успіху у
соціальних мережах. А тим часом Бог не допустить, щоб ті, хто
перебуває в пустелі, будували своє життя за допомогою таких
методів, бо Він готує їм міцний, довготривалий фундамент.
Також є люди, яким Бог ще не показав певної позиції чи
місця, але Він дав їм мрію. Вони розмірковують і дивуються,
як це коли-небудь станеться, і її можливе здійснення, схоже,
вислизає.
У ці сухі часи пустелі Бог відокремлює тих, хто буде в по-
слуху чекати на Нього, від тих, хто будуватиме за допомогою
інструментів обману, нахабної самореклами або маніпуляції.
Справжнє підвищення, призначене Богом, — і вихід із пусте-
лі — прийде до тих, хто спостерігає й чекає, що Бог прийде до
Свого Храму. Він каже:
Коли прийде година означена, то Я буду судити справед-

ливо… бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині на-
дійде повищення, але судить Бог: того Він понижує, а того
повищує… (Псалом 75:2, 6–7).

№ 8. Ісус Навин зрозумів це правильно

Якщо пустеля призначена для нашого блага, як ми можемо во
лодіти хорошим і уникати поганого?
Ісус Навин є добрим прикладом людини, чиє серце було пра
вильним у пустелі. Коли Мойсей піднявся на гору Синай, Ісус На
вин залишався в підніжжі гори. Він хотів максимально наблизити
ся до присутності Божої. Коли Мойсей зустрівся з Богом у скинії,
Ісус Навин теж перебував там — для того щоб бути близько до
присутності Господа. Навіть коли Мойсей закінчував розмову з
Богом, Ісус Навин залишався у скинії (див.: Вихід 33:11).
У Книзі Ісуса Навина ми бачимо, що п’ять сфер гріха, що зв’я
зували їхніх батьків (попереднє покоління), не так легко прояв
лялися в другому поколінні (поколінні Ісуса Навина) у пустелі.
Одного разу це сталося з чоловіком на ім’я Ахан. Однак керів
ництво й люди негайно почали шукати Бога, щоб вирішити це.
Друге покоління зрозуміло все правильно, бо воно спостеріга
ло невдачі попереднього покоління — як їхні батьки усі загину
ли в пустелі, не побачивши здійснення Божої обітниці.
Ісус Навин і його покоління зосередили свою увагу на Твор
цеві, і вони увійшли до землі обітованої. Вони міцно дотримува
лися Слова Божого й були вільні від зневіри. Також відмовилися
скаржитися й були чуйні до віри Богові.
Марність плоті
Істина про боротьбу між тілом і Духом стосується усіх аспектів

життя, а не лише служіння. Пам’ятайте, плоть ніколи не може
породити Божі обітниці! Якщо щось народжується від плоті —
удачі вам! Плоті доведеться це підтримувати. Якщо щось наро
джується від Духа, то це забезпечуватиме Бог.
Сценарій плоті зазвичай призводить до середовища маніпу-
ляцій і контролю. Лідери застосовуватимуть силу або грати-
муть на емоціях людини, щоб отримати результат. Якщо ви є
одним з їхніх послідовників, то ви раптом стаєте відповідаль-
ними за їхні успіх або невдачу, залежно від того, як реагуєте
на їхні рішення. На жаль, за таких умов буде багато тиску,
легалізму, домінування й маніпуляції.
Незважаючи на те, що я найперше розглядаю питання слу-
жіння, хочу наголосити, що це стосується не лише служінь; я
маю на увазі геть усе, що створено плотськими зусиллями: біз-
нес, сферу освіти, охорони здоров’я, уряд, професійний спорт,
військову службу та багато інших галузей, де Бог призиває
Свій народ служити.
І навпаки, народжене Духом зрозуміє, що воно не відігра-
вало жодної ролі у власному становленні, тому розуміє, що не
може підтримувати або викликати зростання власними мож-
ливостями. Відповідальність покладається на Бога. Він забез-
печить те, що створив (побудував).
Коли народився Ісак, у Ізмаїла вже була цілком усталена по-
зиція (див.: Буття 16–21). На своєму досвіді я виявив, що появі
Ізмаїла завжди передуватиме народження обіцяної мрії про Іса
ка. Ви мусите протистояти спокусі народити те, що пообіцяв
Бог, своїми власними силами. Згадайте ще раз цей вірш: «Про-
Будуйте ретельно 1 27
жени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї

невільниці разом з сином моїм, із Ісаком» (Буття 21:10).
Наближається день, коли Господь скаже Своєму народо-
ві: «Проженіть зусилля Ізмаїла, бо потомство плоті не матиме
ніякої спадщини з потомством обітниці». Попри те, що воно і
здається плодотворним, Бог скаже: «Проженіть його!» — тож
жодна плоть не матиме слави в Його присутності!
Коли настане Божий суд, будь-яка частина вашого життя, яка
була побудована вашими власними можливостями, не витримає
очищення вогнем. Якщо ви повністю будуєте своє життя зусил-
лями самозбереження й самореклами, то це все згорить. Утім, «ви
самі спасетеся, але так, як через вогонь» (1-е до коринтян 3:16).
Єдине, що залишиться, — це те, що ви отримали за обітницею,
те, що було зачате й народжене через Дух Святий і благодать.
9
СИЛОВІ
ТРЕНУВАННЯ
Господь готує Своїх найкращих воїнів на високогір’ях

страждань.
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях

до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.
Луки 1:80
Д
екілька років тому я пережив виклик, що демонструє,
як сильно нам, послідовникам Христа, потрібні періоди
підготовки, які роблять нас гнучкими і зміцнюють
нашу віру. Вірите чи ні, але це випробування відбувалося не в
якійсь сухій і безплідній пустелі, а в спортзалах і фітнес-клубах.
Коли мені було тридцять п’ять років, після того як я щиро-
сердно проповідував в Атланті, штат Джорджія, я заледве не
знепритомнів на сцені. Я зрозумів, що перебуваю не в дуже
хорошій фізичній формі й мені потрібно ставати сильнішим,
якщо я збирався сумлінно рухатися вперед у служінні.
Я повернувся додому із Джорджії й розказав Лізі, що трапи-
лося. Потім сповістив, що збираюся відвідувати спортзал.
На моє здивування, вона відповіла: «Дякувати Богові! Я дав-
но молилася про це». Це насправді чудово — мати дружину, яка
знає, як молитися за свого чоловіка!
У той час ми мешкали у Флориді, а за два будинки від нас жив
борець Всесвітньої федерації реслінгу (WWF) на ім’я Кіп. Наші
родини зблизились, бо діти були приблизно одного віку. Він ба-
гато разів пропонував мені прийти до спортзалу для тренувань,
проте я завжди відповідав: «Ні, я занадто зайнятий. У мене не-
має часу». Так, я був зайнятий, але також трохи наляканий — ви
хотіли б тренуватися з професійним борцем?
Силові тренування 131
Кіп був масивним хлопцем, зріст — 2 метри, вага — 110 кі-

лограмів, всього 6 відсотків жиру. Його груди були ідеальної
V-подібної форми, на животі — вісім кубиків. Часто він, наші
діти і я грали в баскетбол або вуличний хокей. Коли я біг і на-
тикався на нього, він навіть не зрушував із місця, а я відлітав
на півтора-два метри!
Після тієї поїздки до Атланти я пішов до нього додому і ска-
зав: «Кіпе, мені потрібно піти в спортзал. Ти казав, що трену-
ватимеш мене, — ти ще хочеш це робити?»
Він миттєво відповів, наче лише й чекав мого прохання:
«Так, звичайно. Я візьму тебе в спортзал». Я мав би звернути
більше уваги на його садистську усмішку. Я ще не знав, що на
мене чекало!
Наступного ранку ми пішли до тренажерного залу. Я відразу
зрозумів, що в цьому місці тренуються лише серйозні люди.
Атмосфера була пронизана тестостероном, і запах поту збивав
із ніг. Одна із речей, якої я навчився в спортзалі в той перший
день, полягає в тому, що ви не нарощуєте м’язи, додаючи лег-
ку вагу на штангу і штовхаючи її двадцять — тридцять разів.
Замість цього ви кладете на штангу велику вагу і штовхаєте її
лише три або чотири рази.
Саме на тому третьому чи четвертому повторі щось хоро-
ше починає відбуватися з вашими м’язами. Це коли все в вас
каже: «Я не можу більше це піднімати!» Але коли всі хлопці
навколо тебе кричать: «Штовхай, штовхай, рвони!» — щось
всередині змушує тебе зібрати всю свою силу й підняти вагу
четвертий чи п’ятий раз. Поясню це складне питання прості-
ше — ось тоді розвиваються справжні м’язи.
Мені соромно зізнатися, але весь мій жим лежачи того дня
був 40 кілограмів. Я впевнений: Кіп знав, що його сусіду дове-
деться пройти довгий шлях! За декілька тижнів я вже підіймав

45 кілограмів. Минуло ще кілька тижнів — і це вже була вага
55 кілограмів. Потім я дійшов до 60. Коли я нарешті дістався
результату 60 кілограмів, я так пишався тим, що тепер сам міг
покласти тарілку, стандартна вага якої 20 кілограмів, на кожний
бік штанги. Я більше не соромився підіймати вагу.
У цій історії є ще багато чого, я поділюся цим пізніше в роз-
ділі, але мій процес повільного набору фізичної сили є хоро-
шою аналогією тому, що відбувається, коли Господь приво-
дить нас у Свій «спортзал» у пустелі й допомагає нам нарости-
ти духовні м’язи.
Саме в пустелі наш дух стає сильним, оскільки пустеля не
лише місце сухості й плачу: «Боже, де Ти?!» — але також це міс-
це глибокого випробування та спокуси. Хороша новина полягає
в тому, що хоча в пустелі важко та багато викликів, ми маємо
пам’ятати, Хто тягне нас, щоб ми могли підняти вагу під час на-
шого духовного силового тренування:
Коли за нас Бог, то хто проти нас? (До римлян 8:31).
Він не лише за нас уболіває, Він дає нам тверду обіцянку:
…але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробову-

валися більше, ніж можете… (1-е до коринтян 10:13).
Тому неважливо, з яким випробуванням ви зустрілись: хоч

би яким похмурим і сухим було місце, через яке ви йдете, Бог
обіцяє нам, що ми ніколи не спокушатимемося більш, ніж ма-
ємо сили пройти успішно. Це досить дивовижно, коли розмис-
лити про це.
Силові тренування 1 33
Коли ви стикаєтесь із випробуванням, ніколи не забувайте,

ким ви є. Ви — улюблене дитя Боже, Ісус каже вам: «Ось, Я вла-
ду вам дав… і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить»
(Луки 10:19). Таким чином, ми усвідомлюємо, що, хай би як во-
рог атакував нас, ми можемо його подолати. Якщо ні, Бог не
дозволить цього!
Одначе саме тут і криється проблема. Багато людей не зроста-
ють у своїй здатності впоратися з більшими викликами. Вони,
так би мовити, уникають тренажерних залів або, якщо потрап
ляють туди, ниють і скаржаться. Але Павло показує нам зовсім
інше ставлення. Він пише:
Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та

задля Него й страждати… (До филип’ян 1:29, переклад
П. Куліша та І. Пулюя, 1905).
Можливо, ці слова змушують вас почухати потилицю? Ми

читаємо, що страждання «дано» нам. Що це насправді означає?
Коли хтось каже мені: «Це було надано», — це звучить, ніби бла-
гословення наближається до мене. Найімовірніше, я розмірко-
вую — що ж я отримаю?
Як «надані» і «страждання» можуть бути в одному реченні?
Це наче сказати комусь: «Вам наданий подарунок на день на-
родження — піти до стоматолога лікувати корінь зуба». Справ-
ді? Дякую, але ні, не дякую. Це просто не має сенсу, бо життя,
яке ми бажаємо мати в сучасному світі, — це життя комфорту й
відносної легкості. Тож отримання «страждань» може спричи-
нити плутанину у вашому розумі. Більшість людей, стикаючись
із негараздами, кажуть щось на кшталт:
«Не можу повірити, що це відбувається зі мною».
«Чому зі мною?»
«Чому я маю це проходити?»
«Я це ненавиджу».
«Ніхто не може зрозуміти, через що я проходжу».
«Чому я не можу просто мати нормальне життя?»
«Боже, будь ласка, прибери це від мене!»
«Чого перейматися? Здатися буде простіше…»
Я впевнений, що час від часу ми всі або так думали, або ви-
словлювали подібне ставлення, стикаючись із негараздами.
Сумно казати, але дуже часто ми просто не розуміємо мети ви-
пробувань і страждань (пустелі).
Але, як завжди, Бог знає, чого ми потребуємо, — і яку силу
нам потрібно наростити для того, щоб наші зусилля були більш
ефективними для Його Царства. Отож саме тому Павло інфор-
мує нас про Божу обітницю того, що деякі стратегічні страж-
дання «будуть надані» нам, щоби зростити наші духовні м’язи.
Роль спокуси
Як я вже згадував раніше, частина нашого силового тренування

в пустелі передбачає зростання нашої здатності розпізнавати і
протистояти спокусі. Ісус пережив це рано у Своєму служін-
ня, коли Отець дозволив дияволу спокушати Його в пустелі:
«А Ісус, повний Духа Святого, вернувшись з-над Йордану, і Дух
на пустиню Його попровадив. Сорок день там диявол Його спо-
кушав» (Луки 4:1–2).
Я з обережністю обрав слово «дозволив», оскільки Бог ніколи
не являється автором спокуси: «Хай не каже ніхто: Я від Бога
спокушуваний. Бо Бог злом не спокушається, і нікого Він Сам
не спокушує» (Якова 1:13).
Що насправді відбувається з нами, коли нас випробовують

спокушанням? Ми знаємо, що намір сатани — змусити нас
впасти в гріх. І, як результат, віддалити нас від послуху в радості
та стосунків із Богом. Отже, якщо сатана бажає, щоб це сталося
з нами як наслідок його спокуси, чого ж шукає Бог, коли до
зволяє нас піддати спокусі? Апостол Петро пропонує нам так
це розуміти: «Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то
озбройтеся й ви тією думкою, бо хто тілом постраждав, той пе-
рестав грішити» (1-е Петра 4:1).
Іншими словами, це випробування через спокусу, ця перемо-
га над гріхом та іншими питаннями в пустелі потрібні для того,
щоб наростити наші духовні м’язи і стати більш зрілими. У цьо-
му вірші ключове слово — «озбройтеся».
Ви можете собі уявити військову частину, яка йде в бій без
озброєння? Ні гармат, ні танків, ні гвинтівок, ні боєприпасів —
узагалі немає жодної зброї. Це було б лихом. Це таке саме лихо,
з яким стикається послідовник Христа, коли не озброєний для
страждань, не озброєний для випробувань.
Пілоти комерційних авіакомпаній — хороший приклад тих,
хто озброєний для можливого випробування. Кожні пів року
авіакомпанія відсилає їх на систематичні тренування. Ці піло-
ти мають заходити в тренажер і ефективно реагувати на кожен
найгірший сценарій, який лише можна уявити. Мета цього —
посилити здатність кожного пілота долати надзвичайні ситуа-
ції. Зазвичай в умовах кризи в літаку пасажири, — які точно не
озброєні, — реагують, у той час як пілот діє. Чому? Бо пілот був
підготовлений, або озброєний.
Це те, що пустеля робить для слухняного християнина. Вона
зіштовхує нас із негараздами, які озброюють нас для майбутніх
перемог. Ми маємо усвідомлювати, що скрута — пустеля — тра-
питься з нами. Ісус сказав, що в цьому світі ми зазнаємо страж-

дань і випробувань, але Він допоможе нам їх подолати. І в цьо-
му процесі ми зміцнюватимемося.
Чудова нагода
Ми маємо бачити в пустелі чудову нагоду укріпити наші ду-

ховні м’язи й стати сильнішими для того, що Господь приготу-
вав нам у майбутньому. Ось що каже апостол Яків:

випробування, розглядаючи їх як нагоду… (Якова 1:2,
пер. з англ.).

№ 9. Не народжуйте Ізмаїла
Коли ми опиняємось у пустелі і вважаємо, що наше перебуван
ня в ній затягнулося занадто надовго, виникає спокуса зробити
що-небудь, щоби здійснити мрію. Я називаю це народженням Із
маїлу — це відбувається, коли ми намагаємося власними зусил
лями зробити те, що обіцяв зробити для нас Бог. Ізмаїли часто на
роджуються із виправданих потреб, але це народження по плоті.
Звичайно, ця історія бере початок з історії про Авраама й
Сарру, яким Бог пообіцяв сина. Вони чекали одинадцять років,
але ж, сили небесні, Аврааму було 86, і Сарра була занадто ста
ра, щоб мати дитину. Тому вони перейшли до плану Б — Сарра
запропонувала Аврааму взяти Агар і отримати обіцяну дитину
через неї. Це була дуже погана ідея.
Нам усім потрібно розуміти нагоду, бо ми, жителі західно-

го світу, захоплюємося підприємцями. Можливість у бізнесі,
наприклад, це шанс зростати, досягати успіху, процвітати. Це
шанс розширяти наш обрій. І саме так ми маємо розглядати
проблеми, бо Яків провадить далі: «…знаючи, що досвідчення
вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин до-
сконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в
чому не мали» (Якова 1:3–4).
У пустелі нам надається можливість підвищувати свою ви-
тривалість. Як ми найчастіше використовуємо слово «ви-
тривалість» у сучасному світі? Зазвичай його застосовують до
тренувань, і воно визначає свідоме виконання вправ із метою
збільшення нашої стійкості. Простіше кажучи, тренування на
Кожен Ізмаїлів підхід — навіть якщо він і має добрий ви

гляд — це теж погана ідея. Завжди пам’ятайте: те, що ви наро
джуєте зусиллям вашої плоті, вам доведеться й підтримувати
силами вашої плоті!
У деяких із моїх пустель я пробував план Б. Я знав: Бог по
обіцяв мені, що одного дня я матиму світове проповідницьке
служіння. Але цього не відбувалося — я «застряг» у служінні
місцевої церкви. Тож декілька разів я намагався прискорювати
події й утекти зі своєї пустелі. Мої спроби нічим не закінчували
ся, жодна з них не виправдалася. Щойно я зламався, Бог урешті
зробив Свій хід, і все змінилося.
Я закликаю вас — урятуйте себе від сердечного болю
й не створюйте Ізмаїла. Нехай Бог народить те, що Він
пообіцяв вам.
витривалість збільшують наші можливості впоратися з майбут-

німи викликами.
Отже, ситуація така: у будь-яких випробуваннях, з якими
ми стикаємося, Бог дозволяє цим труднощам траплятися, бо в
цього є мета, і ця мета — створення потужностей. Бог дозво-
лить, і я знову підкреслюю це слово — дозволить, сьогоденні
труднощі, які імітуватимуть (згадайте приклад із пілотом і си-
мулятором польоту) рівень тиску, з яким, Він знає напевне, ми
зіткнемося завтра. Ось чому випробування завжди відчува-
ється більшим, ніж наш сучасний рівень підготовки чи відпо-
відальності. Отже, суть полягає в тому, що Бог використовує
наші нинішні виклики, щоби зміцнити нас для більших завою
вань і перемог у майбутньому.
Тепер хочу повернутися до мого виклику у важкій атлетиці.
Як я вже розповідав, Кіп тренував мене до того моменту, коли
я вже міг підіймати 60 кілограмів. Хоча для мене це було вели-
ким досягненням, мені було цікаво, чи можу я підняти більше.
Якщо порівнювати фізичні тренування з вагою з духовною го-
товністю, можливо, Господь підготував завдання, що чекало
на мене, але потребувало більше сили, ніж для того, щоб під-
няти 60 кілограмів.
Тож я й далі тренувався в спортзалі. Нарешті я підняв 90 кі-
лограмів, проте зупинився на цій вазі на декілька років. Я ви-
ступав на конференції в Каліфорнії, і деякі хлопці там сказа-
ли мені: «Джоне, ви ніколи не піднімали сто кілограмів?» —
«Ні, — відповів я з деяким розчаруванням, — хоча намагаюсь
уже понад п’ять років». — «Ми допоможемо вам прорвати-
ся», — сказали вони.
І зрозуміло, що того дня я штовхнув 100 кілограмів. Я був та-
кий схвильований!
Силові тренування 139
За деякий час до нашого служіння Messenger International до-

лучився новий член команди. Я дізнався, що він брав участь у
змаганнях із важкої атлетики, тому ми з ним почали тренува-
тися разом. Із його допомогою я вже підіймав 105 кілограмів, а
одного разу навіть відштовхнув 110. Але чи міг я піти далі?
Рік по тому я проповідував у церкві в Детройті. Після не-
дільного служіння пастор сказав: «Джоне, в мене є знайомий
спортсмен. Він відомий у всій країні тренер із важкої атлетики,
і він відвідує нашу церкву. Я зустрічаюся з ним завтра вранці.
Хочеш піти зі мною?»
«Звичайно!» — захоплено відповів я.
Наступного дня ми поїхали на тренування. Той тренер гля-
нув на мене оцінювально й запитав: «Тож найбільша вага, яку
ви штовхнули, сто десять кілограмів?»
«Так, але це було лише один раз».
«Ну що ж, сьогодні ми зробимо більше, ніж ця вага».
Що? Я не промовив цього вголос, але подумав: «Ти несповна
розуму. Та нізащо!» Одначе після підказок і тренування, неймо-
вірно, він змусив мене підняти 120 кілограмів.
Я був дуже схвильований. Тренер відправив мене й члена
моєї команди додому в Колорадо і щотижня навчав нас через
електронну пошту. Ми й надалі наполегливо тренувалися, і на-
ступного року я повернувся до тієї самої церкви в Детройті. На
той час мені було 42 роки.
Тієї неділі я проповідував про дивовижні властивості Свято-
го Духа. У понеділок ми разом пішли в той самий спортзал. Тре-
нер сказав: «Джоне, минулої ночі я бачив сон, у якому ти підняв
понад сто сорок кілограмів».
«Це абсолютне божевілля!» — відказав я. А водночас я думав:
«Чудово, але в мене не було такого сну!»
«Джоне, учора ти проповідував про силу Святого Духа. Він дав

мені цей сон минулої ночі! Сідай на ту лаву. Ми це зробимо!»
І ось після розминки ця вага була завантажена на штангу і,
голосно рохкаючи, я підштовхнув 150 кілограмів!
Я був таким схвильованим, що зателефонував Лізі з аеропор-
ту і сказав: «Мені навіть не потрібен літак, щоби дістатися додо-
му, — я такий збуджений, що, здається, вмію літати!»
У той час, коли я підняв 150 кілограмів, я вже регулярно пі-
діймав 100. Насправді я робив декілька підходів, коли піднімав
цю вагу десять разів. Але пригадайте, що я робив, коли лише
починав сім років тому. Що би сталося зі мною, якби Кіп поклав
на штангу 100 кілограмів замість 40? Це могло би мене вбити!
Штанга усією своєю вагою впала б і розчавила мене! Мені зна-
добилося багато років систематичних зусиль, щоби досягти моєї
нинішньої форми й міцності. Те, що тепер уважалося рутинною
вагою для мене, сім років тому могло скінчити моє життя!
Ось чому випробування, через які ми проходимо, зачасти
протягом тривалого часу, — це, насправді, духовні силові тре-
нування, що допомагають нам підготуватися до більших випро-
бувань у майбутньому. Коли ми сильніші в Господі, то маємо
можливість робити більше для розбудови Його Царства.
Сумно, що будуть люди, які в Судний день стоятимуть перед
престолом, і Ісус зі сльозами на очах скаже їм: «Я мав так багато
для вас, що ви мали зробити, але ви були не здатні впоратися з
викликами, які йшли разом із цим». Це особливо трагічно через
те, що ми знаємо — Бог ніколи не дасть нам понад того, із чим
ми здатні впоратися. Це Його обітниця нам!
Тож скористаймося моєю історією з важкою атлетикою як
аналогією. Якщо ви здатні підняти духовний виклик вагою
60 кілограмів, а Бог має для вас план або позицію, які вимага-
ють спроможності підняти 80 кілограмів протистояння, гонінь,

спокуси й випробувань, то Він не дозволить цього, бо у вас про-
сто немає достатньої сили. Натомість, Він дозволить розпоча-
тися навчальному процесу. Він дозволить, але не спричинить,
випробування вагою, можливо, 70 кілограмів, яке ще більше
перевірить, проте не поглине вас.
Наприклад, можливо, хтось пліткує про вас або поширює
чутки. Замість того щоби протидіяти нападу, захищаючи себе й
поширюючи плітки про ту людину, ви, слухняні Слову Божому,
обираєте нічого не говорити, а натомість благословляти. Це чу-
дово — ви підняли тест на 70 кілограмів! Тож тепер переходимо
до наступного рівня — 75 кілограмів. Якщо ви й надалі підкоря-
тиметеся Його Слову під час негараздів, ваше тренування три-
ватиме, доки ви досягнете рівня 85 кілограмів. Тепер ви готові
до вищого плану або нової посади в Царстві, яку Бог приготував
для вашого життя.
Але якщо ви відгукуєтесь образою на плітки й контратакує-
те ту людину, — ви здогадалися, — Господь зі сльозами скаже:
«Шкода, але вам потрібно повернутися назад і ще раз підняти
виклик вагою шістдесят п’ять кілограмів». Ви все ще перебуває-
те в «тренажерному залі», проте не отримуєте від цього користі.
Тренування триває, але на тому самому рівні. Потім Він доз-
волить фінансові труднощі — чергове випробування на 70 кіло-
грамів. Але замість того, щоб шукати Божого забезпечення, ви
негайно говорите: «Жодних проблем! Наша кредитна карта ще
не повністю використана!» Тоді Бог знімає зайву вагу й каже:
«Повертаємося до шістдесяти п’яти кілограмів».
Зрештою настане час, коли Бог потребуватиме вас для кон-
кретного завдання або посади в Царстві, але вага опору буде
80 кілограмів. Якщо ви постійно провалюєте тести в пустелі —
тренування з вагою, — Він не зможе запросити вас, оскільки ви

не маєте духовної мускулатури, щоб подолати негаразди в тій си-
туації чи на тій позиції. Саме тому Він має знайти когось іншого,
а не вас, хто впорається з цим завданням або займе позицію.
Більша влада й сила
Ось чому пустеля така важлива: вона збільшує нашу силу.

У пустелі Іван Христитель зміцнився духом.
У пустелі Ісус зміцнився духом.
Їхні духовні м’язи розвивалися не в легкі часи, а коли настали
випробування, коли їхня віра була перевірена.
На щастя, ми маємо гарну новину від Якова: коли ви прохо-
дите випробування й робите це так, як того хоче Бог, ви будете
чудово готові — сильні — до того, що Бог має для вас:
Бо ви ж знаєте, що, коли віра проходить через випробу-

вання, ваше терпіння має шанс зростати. Тож нехай воно
зростає, бо, коли ваше терпіння повністю розвинене, ви
зможете стати досконалими і довершеними, щоб нічого
вам не бракувало (Якова 1:3–4, пер. з англ.).
Коли Яків каже: «…нехай воно зростає», — під воно він має
на увазі нашу здатність і наше терпіння. Яків також каже, на що
ми можемо чекати з нетерпінням, якщо зрозуміємо пустелю:
«Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробува-
на, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить
Його» (Якова 1:12).
Слово «вінець» передає значення «влада», а з владою при-
ходить сила. Так само, як Ісус був у пустелі, де Його спокушав
диявол, і завдяки Його послуху й наполегливості Він вийшов

звідти в більшій владі та силі (див.: Луки 4:1, 14), ми теж може-
мо залишити сезон пустель із більшою владою й силою.
Не знаю, як ви, але я хочу бути впевненим, що маю духовні
м’язи для того, щоби впоратися з тим, що приготовив для мене
Господь.
Хто іде на тренування?
10
ВОДА
В ПУСТЕЛІ
Якщо ми не здатні вірити Богові, коли обставини проти нас,

то ми не віримо Йому взагалі.
…Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову. А хто питиме

воду, що Я йому дав, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому
дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
Івана 4:13–14
У
пустелі дуже рідко йдуть дощі. Там нелегко дістати
воду, і щоб її знайти, треба копати глибокі колодязі або
шукати джерела. Пустеля — то суха, вимучена без води
земля (див.: Псалом 63:1). Тому Ісус кличе нас цим словом:
…Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!

Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води по-
течуть із утроби його. Це ж сказав Він про Духа… (Івана
7:37–39).
Пригадую кілька випадків, коли я намагався молитися в сухі

сезони, і було важко отримати освіжаючий напій живої води.
Одного разу, шукаючи Господа, я взяв свій намет до парку,
щоби провести там вечір і наступний ранок. Тієї ночі я молив-
ся, потім читав і тоді почав співати пісні хвали. Я провів при-
близно три години за цим заняттям, і бачилося, наче я нікуди
не дістався. Здавалося, не було нічого освіжаючого — я був ду-
же-дуже сухим. Дуже розчарований, я вліз у свій спальний мі-
шок і спробував заснути.
Протягом тієї ночі було таке враження, ніби всі демони влаш
тували свято, — я не дуже добре спав. Я прокидався й перевер-
тався, дивуючись, чому Бог не проявляв Себе мені. Уранці я
Вода В пустелі 1 47
вийшов із намету й пішов блукати стежками парку, я молився

Духом, але все ще відчував себе дуже сухим. Це тривало десь із
півтори години. Зрештою я подивився на небо і сказав: «Госпо-
ди, здається, я в пустелі». Мої думки тоді були такими: «Мож-
ливо, має сенс повернутися додому й перестати шукати Його;
Він привів мене в сухе місце, і нічого не зміниться, допоки Він не
виведе мене звідси».
Це було помилкове мислення! Бог не приводить нас у такі
часи, щоби розчарувати і змусити здатися, поки Він суверенно
не змінить наші умови! Пустеля не призначена бути місцем не-
вдач; це має бути місце перемоги! Раптом я почув спокійний
тихенький голос усередині мене, який казав: «Борись!» Це ко-
ротке слово стало іскрою життя, якої я потребував. Відразу я
сказав: «Розпали полум’я дару Божого в мені! Хай течуть ріки
води живої! Піднесися, кринице, сповнюй мою душу!» Я згадав,
що сталося, коли ізраїльтяни були у пустелі:
І звідти [рушили] до Бееру. Це той Беер, що про нього ска-

зав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.
Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице,
співайте про неї! (Числа 21:16–17).
Я й далі повторював ці слова зі Святого Письма, і моя молит-

ва ставала дедалі більш і більш інтенсивною, аж поки зрозумів,
що я швидко бігав туди-сюди стежкою, молячись і промовляю-
чи Слово Господнє з великою силою й вогнем. Усе було свіжим,
і я наче став іншою людиною! Його присутність відчувалася
дуже сильно. Кількома хвилинами раніше я почувався слабким
і обтяженим, але тепер налаштовувався на бій, готовий зіткну-
тися з будь-яким ворогом і протистояти Словом Господа!
Це тривало близько двадцяти п’яти хвилин, але здавалося,

що промайнуло лише п’ять. Тепер я був освіжений і готовий
завоювати весь світ!
Ісус каже, що ріки або джерела живої води потечуть із серця
того, хто прийде до Нього й питиме. У пустелі ми не переживає-
мо дощу Духа Божого. В цьому сухому місці ми маємо витягува-
ти освіжаючу воду з нашого серця, джерела чи криниці Божої.
Зауважте, Ісус вказує в Івана 7:39, що джерело, про яке Він
говорить, це Дух Господній і що ріки (множина), а не річка (од-
нина) потечуть із серця віруючої людини.
Як Дух Господній тече з нашого серця, наче ріка? Пророк Ісая
пояснює природу роботи Духа: «І спочине на Нім Дух Господ-
ній, дух мудрості й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнан-
ня та страху Господнього» (Ісая 11:2).
Дух Святий називається Духом мудрості й розуму, Духом по-
ради, лицарства, Духом пізнання й страху Господнього. Оскіль-
ки Ісус каже, що Дух буде, як ріки, це означає, що є ріка Мудро-
сті, є ріка Розуміння, ріка Поради й Лицарства, є ріки Пізнання
та Страху Господнього. Недарма моє серце загорілося вогнем
на тій стежці біля мого намету!
Ось ще кілька ствердних істин:
• Приповісті 18:4: «Слова уст людини глибока вода, джере-
ло премудрості бризкотливий потік».
• Приповісті 16:22: «Розум джерело життя власникові його…»
• Приповісті 20:5: «Рада в серці людини глибока вода, і ро-
зумна людина її повичерпує».
Ці криниці — у серці віруючої людини, бо саме там знахо-
диться Дух. Однак лише людина, яка розуміє шляхи Господа,
повичерпує води з колодязя. Ключове слово «повичерпує».
Знову ж таки важливо пам’ятати: у пустелі освіжаючі води не

надходять із дощу Духа, їх треба черпати із серця.
• Приповісті 10:11: «Уста праведного то джерело життя…»
• Приповісті 15:23: «Радість людині у відповіді його уст…»
Якби я тоді вирішив піти з парку, кажучи: «Можливо, має
сенс повернутися додому й перестати шукати Його; Господь
привів мене в сухе місце, і нічого не зміниться, допоки Він не
виведе мене звідси», — я поніс би свою обтяженість із собою.
Але я говорив те, що Бог поклав у моє серце, і це дало мені те,
що було необхідно для того, щоб вичерпувати з глибокого ко-
лодязя. Я відкрив кран у підземному колодязі спасіння й вичер-
пував звідти освіжаючу воду. Це справді було так, наче я пив
холодну воду із джерела посеред пустелі!
Багато хто поступається в ці сухі часи, але Бог говорить: «На-
полегливо просувайтеся вперед; не зупиняйтесь!» Ми зобов’я-
зані мати наполегливий і міцний рух усередині нас, який не до
зволить нам зупинитися, поки Його воля не буде виконана.
Багато людей припиняють молитися, коли відчувають су-
хість; вони зупиняються, бо з криниць не надходить і краплини
води, і здається, що отримати її дуже важко або й неможливо.
Вони слабкі, а Бог хоче, щоб їхня сила зростала для тих битв, з
якими вони стрінуться в майбутньому.
Де ми знаходимо силу, щоб черпати? У радості! Ісая 12:3
каже: «І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел!»
Це тому, що «радість у Господі це ваша сила!» (Неемія 8:10). Ра-
дість — це духовна сила, яка зміцнює нас.
Що ж таке радість Господа? Роками я вважав, що радість Гос
пода означає мати таку радість, яку має Він. Мені було складно
співвідносити це зі своїм життям. Однак це не те, що Він гово-
рить. Ви коли-небудь чули, як людина говорить щось на кшталт:
«Радість куховаріння»? Кулінарія сама собою не має радості.

Тому цими словами людина говорить, що вона відчуває радість
під час приготування їжі. «Радість Господа» — це радість, яку
ми переживаємо, маючи стосунки з Ним. Він приносить нам
радість!
Просто те, що ми не відчуваємо Господньої присутності в мо-
литовній кімнаті, не означає, що Він відмовляє нам. Отже, наша
радість не ґрунтується на наших почуттях. Найімовірніше, вона
базується на тому, Ким Він є, і на привілеї того, що ми можемо
мати з Ним стосунки. Тому ми не віримо брехні, що Бог відмов-
ляє нам, і натомість усвідомлюємо, що Він наближає нас… до
глибоких колодязів!
Розчищати колодязі
Ісак, син, якого Бог чудом дав Аврааму, знов опинився у сухому
місці:
І настав був голод у Краю, окрім голоду першого, що був

за днів Авраамових… І явився йому [Ісаку] Господь і ска-
зав: Не ходи до Єгипту, оселися в землі, про яку Я скажу
тобі. Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе
поблагословлю… (Буття 26:1–3).
Бог конкретно каже Ісаку не бігти до Єгипту, де зручно й ком-

фортно, а залишатися там, де його помістив Бог. Часто, коли ми
опиняємось у сухому місці, нам одразу спадає на думку: «Я йду
звідси!» Якщо під час ранкової молитви ми не відчуваємо Божої
присутності, наш розум починає десь блукати, розмірковуючи
про все, що нам потрібно буде зробити цього дня. Ми спішно
Вода В пустелі 151
завершуємо молитовний час і починаємо працювати над спис

ком справ.
Якщо церква, яку ми відвідуємо, здається нам сухою, то, на-
віть не спитавши Бога, ми вирішуємо, що підемо туди, де є якесь
духовне збудження та чудові проповіді!
Якщо сухим нам здається наше ділове або соціальне життя,
ми обмірковуємо, чи не поїхати нам у місто з розвинутою еко-
номікою. Ми думаємо: «Якщо залишусь тут, я засохну й ніколи
не побачу виконання Божого плану в моєму житті».
Є так багато християн, які міркують про ці речі. Вони бігають
з однієї соціальної мережі до іншої, від діяльності до діяльності,
від церкви до церкви, з міста до міста, намагаючись знайти місце,
яке не є сухим. Замість копати колодязі й дозволити Богові вико-
ристовувати їх для того, щоби принести освіжаючі води туди, де
вони перебувають, вони «переїжджають до Єгипту», так би мо-
вити, шукаючи допомоги й полегшення. Але вони не розуміють,
що багато разів у ці сухі часи Бог має намір народити видіння, яке
Він дав їм. Я знаю, що це не завжди так, оскільки трапляються
випадки, коли Бог готує нас до нового місця й дозволяє старому
висохти. Ключ у тому, щоб нам бути керованими Святим Духом!
Якщо Він нічого не говорить, тоді залишайтеся й воюйте!
Подивіться, що трапилось з Ісаком через те, що він був слух-
няним Богові та залишився в тій землі, де панував голод:
І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стократно, і Гос

подь поблагословив був його. І забагатів оцей чоловік, і
багатів усе більше, аж поки не став сильно багатий. І була
в нього отара овець та кіз, і череда товару, і багато рабів.
І заздрили йому филистимляни. І всі криниці, що їх пови-
копували раби батька його, за днів батька його Авраама,
филистимляне позатикали, і понаповнювали їх землею…

І знову Ісак повикопував криниці на воду, що їх повико-
пували були за днів батька його Авраама, а позатикали
були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав
їм імення, як імення, що батько його був їм назвав (Буття
26:12–15, 18).

№ 10. Таємні ліки радості

Перебуваючи в пустелі, дуже легко не зводити очей зі своїх об
ставин і бути замкненими на них. Я хочу розкрити вам невели
кий секрет — серйозно! Це допомогло мені вижити та процвіта
ти в часи пустель. Я називаю це таємними ліками радості.
Коли зовні в мене не так вже й багато причин для радості,
коли здається, що нічого не відбувається, можливо, я молюсь
і молюсь, але не бачу жодних результатів, то повертаюсь до
роздумів про те, що зробив Ісус. Я пам’ятаю, що Він буквально
врятував мене від пекла, де вогонь ніколи не припиняє горін
ня й завжди-завжди відчувається запах сірки. Там ніколи не за
кінчуються тортури. Це пекло не було створене для мене, воно
призначене для диявола. Але диявол обдурив людство й тягне
людей туди разом із собою. А Ісус віддав Своє життя — мій Тво
рець віддав Своє життя, щоби врятувати мене від цього.
Коли я так роблю, коли підіймаю свої очі на Нього, коли пе
реходжу до думки про вдячність, коли дивлюсь на життя вічним
поглядом, моя конкретна ситуація раптом вже не здається мені
такою важливою. Це мої таємні ліки радості — я переглядаю все,
за що маю бути вдячним, і завжди дивлюся на Ісуса.
Воду, що була потрібна Ісаку для вирощування врожаю, вони

отримували з криниць, які викопав його батько і які потім були
затикані филистимлянами, але Ісак знову повикопував їх. Так
само, як це було з Ісаком, воду, якої ми відчайдушно потребує
мо для зрощування Божого нетлінного насіння, що має дозрі-
ти в наших серцях, часто потрібно витягувати із забруднених і
позатиканих криниць. У нашому випадку филистимлянами був
світ і його система. Часто, коли ми занадто наближаємося до си-
стеми цього світу, несвідомо наші криниці затикаються. Дуже
важливо розчистити наші криниці, щоб ми могли отримати не-
обхідний полив для наших душ.
Я вважаю, що вторгнення культурних цінностей світу в Тіло
Христа «позатикало» багато колодязів. Можливо, Церква, яка
призначена бути джерелом води, що тече, стала сухим місцем,
бо дозволила ворогу спокусити її — засипати криниці?
Питання, яке ми мусимо поставити, — чи може Бог відно-
вити Свою Церкву зі свіжою водою? Відповідь: звичайно! Цю
картину так красиво відкриває Ісая:
…і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою наго-

дує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той
напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!
І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш осно-
ви довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому,
направник шляхів для поселення! (Ісая 58:11–12).
Так само, як Ісак не шукав своїх шляхів або задоволення й не

пішов у землю легкості, так і ми (коли не робимо щось по-своєму,
шукаючи власного задоволення, не живемо за своїми словами, а
шануємо Бога) будемо як напоєний сад і джерело живої води, що
води його не всихають! Якщо ми чинимо так, як хоче Він, то че-

рез нас Бог принесе Свою живу воду сухим і спраглим людям.
Бог спрямовує нас знову повикопувати будь-які криниці,
що позатикав світ. Знову ж таки, це потребує наполегливості
й може відняти більше часу, ніж декілька годин, днів, тижнів,
місяців або навіть років.
Втрата пристрасті
Гадаю, що в цій книжці я зрозуміло пояснив, що пустеля — це

метафора для величезного кола обставин. Спільним знаменни-
ком є те, що ми опиняємось у ситуаціях, де переживаємо певне
позбавлення або сухість. Часто про пустелю сигналізує занепад
або повне зникнення нашого ентузіазму та пристрасті до нашо-
го покликання чи навіть стосунків із Богом.
Дозвольте мені коротко розповісти про мій другий важливий
досвід пустелі під час служіння молодіжним пастором.
Перші дев’ять місяців у церкві у Флориді були просто фан-
тастичними — служіння розширювалось і група зростала. Я був
зворушений, сповнений енергії й пристрасті. Але потім, здаєть-
ся, майже раптово наче хтось витягнув штепсель із розетки, і
вся моя пристрасть і драйв зникли.
Я проводив у молитві більше часу, ніж раніше, і все ще зда-
валось, я нікуди не дістаюсь. До того ж бачення, яке мав для
молодіжної групи, нібито згасало (виливалося старе вино). Що
більше я молився, то меншим ставало бачення. Зовні нічого не
змінилося, але щось змінювалось усередині.
На додаток у розпал цього всього ми пройшли крізь зовнішні
випробування, яких ніколи раніше не переживали. Яким було
найбільше випробування? Мій прямий начальник вів проти
мене справу, щоби звільнити. Його син був у нашій групі й од-
ного вечора після молодіжного служіння підійшов до моєї дру-
жини та запитав: «Пані Лізо, як я можу жити життям, про яке
проповідує Джон, якщо мої батьки… вдома?» (немає потреби
згадувати, що саме вони робили і якою була їхня поведінка, до-
статньо сказати, що це не було добре).
Вона була вражена й мудро порадила: «Ти зоставайся вірним
Слову Божому та залиш турботу про твоїх батьків Господу».
З того дня мій бос вирішив зруйнувати мою репутацію й позбу-
тися мене. Він розпочав тонку, але всебічну атаку. Він успішно
загнав клин між нашим старшим пастором і мною. Протягом
шістнадцяти тижнів у мене не було жодної зустрічі або спілку-
вання з моїм пастором.
Через декілька місяців інтриг цього чоловіка старший пастор
вирішив звільнити мене. Він оголосив на недільному ранково-
му служінні, що в молодіжній групі відбудуться значні зміни.
Два брати пастора сказали мені, що мене звільнять у понеділок.
Бог діяв дивовижно, і наш старший пастор змінив свою дум-
ку. Бог проговорив до нього десь між тим оголошенням у неділю
й нашою запланованою зустріччю в понеділок уранці. Коли ми
зустрілися, він сказав: «Джоне, Бог послав нам тебе, і ти не поки-
неш нас, допоки Він не скаже, що настав час для тебе піти».
За шість місяців після цього поведінку мого начальника було
викрито, і його миттєво звільнили з церковної команди. Те, до
чого він був причетний, виявилося набагато страшнішим, ніж
більшість із нас уявляла собі.
Протягом цього сезону я пробирався не тільки через цю та
інші зовнішні битви, а й через багато внутрішніх битв, з якими
я ніколи не стикався раніше. І мені було цікаво, чи це зі мною
щось не так, тож почав сповідувати кожен гріх, який міг згада-
ти, який я, можливо, вчинив, одначе не було жодного полег-

шення, атаки й сухість тривали.
Одного дня посеред моїх спроб розібратися, який саме гріх я
скоїв, Господь сказав мені: «Ти в цій пустелі не через те, що згрі-
шив. Я готую тебе до зміни, що настає». Це було «нове вино»,
про яке я писав у 5-му розділі.
Після того як я провів майже рік, переходячи цю пустелю, у
мене було одкровення від Господа, що я мав утримуватися від
їжі. Минуло декілька днів посту, і з моїх вуст зірвалася молитва,
яку мої вуха почули раніше, ніж я її вимовив. Крик з мого сер-
ця обійшов мій розум. Я пристрасно взивав до Бога: «Господи,
для мене не має значення, чи перебуваю я посеред пустелі, де
немає нікого, чи провідую мільйонам, я робитиму однаково в
обох місцях. Я шукатиму Твого серця!»
Раптом усередині пролунали дзвони, і я побачив, що Він ро-
бить! «Боже, я розумію, що Ти робиш в мені, — сказав я. — Ти
привів мене до місця, у якому я бачу Тебе як мою спадщину й
моє перше кохання, а не служіння чи щось ще. Тому, коли ста-
неться зміна, я не зроблю з цього ідола. Ти завжди будеш моїм
першим коханням, і я не любитиму служіння більше за Тебе.
Моє серце залишиться правильним».
Потім я згадав, що Бог сказав про Давида:
А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого

й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого,
чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він викону-
вати буде (Дії 13:22).
Дозвольте знову нагадати цей важливий факт — цар Саул

ніколи не проходив через пустелю й не отримав такого досві-
ду. Напочатку він здавався смиренним — ховався від пророка,

коли був названий царем. Але після кількох раундів успіху на
поверхню почали підійматися його домішки. Він виграв вели-
чезну битву, але зробив це по-своєму і не був покірним Божим
наказам. І цього видалося недостатньо — він побудував собі
пам’ятник. Це було лише початком безлічі нечестивих учинків,
які випливали на поверхню в його поведінці. Зрештою доміш-
ки, з якими він ніколи не розбирався, знищили його.
Є дві умови, які розкриють те, що є всередині вас. Одна з них
— вогонь, що очищує, і ми це вже обговорювали. Друга — успіх.
Хоча успіх виявляє домішки для всіх навколо вас, ви все одно
можете бути сліпими до них. На початку своєї діяльності багато
служителів не дозволили вогню очистити їх. А втім, на відміну
від царя Саула, вони були покликані і з часом увійшли в служіння
та зайняли позицію. Однак, на жаль, вони ніколи не мали належ-
ної підготовки. Коли успіх привів до того, що домішки почали
підійматися на поверхню, цей успіх урешті-решт призвів до руй-
нування того, що вони були покликані робити.
Саул любив своє «служіння» до такої міри, що був здатний
убити, аби утримати його. Давид не був людиною, чиє серце
було за троном; він був людиною за серцем Бога. Перебуваючи
в пустелі, Давид знайшов справжнє джерело радості — це був
Сам Бог. Двічі Давид мав шанс убити Саула, щоб отримати пре-
стол, і чоловіки, які були з ним, заохочували його зробити це.
Якби мотиви Давида були такі самі, як у Саула, він убив би, щоб
отримати обіцяне йому Богом через пророка Самуїла.
І нині є чоловіки й жінки, які возведуть наклеп, пліткувати-
муть, брехатимуть, аби отримати те, що обіцяв їм Бог, — поду-
майте про іронію цього! Вони схожі на Саула — готові зробити
майже все, щоб отримати або зберегти свою спадщину. Бог шу-
кає «Давидів», чиї серця за Ним, а не за посадою, впливом, гро-

шами чи славою. Перероблення старих бурдюків — це поглиб
лення характеру Божого всередині вас і мене. Саме характер Бо-
жий може стримувати тиск нового вина Духа (Його помазання
та присутність). Характер розвивається шляхом пошуку Того
Єдиного, за Ким ми хочемо слідувати.
«Отже, скільки часу на це піде?» — можете запитати ви.
Ось моя відповідь: «Час, який для цього необхідний, не по-
винен мати для вас значення; просто копайте, допоки потече
вода». Часто ви не зможете знайти відповіді за один сеанс мо-
литви. Вам доведеться копати під час наступної молитви — і,
можливо, знадобиться багато молитов після цього.
Коли я жив у Далласі й служив помічником старшого пастора
та його дружини, ми з моїм дуже хорошим другом, — він був
помічником пастора в церковній команді, — молилися разом
майже кожного ранку. Ми заходили в кімнату о 7-й ранку, мо-
лились і нерідко відчували Божу присутність і Його рух на нашу
користь. Але також багато разів бувало так, що наставала 8:30
(час, коли розпочинався робочий день) і ми мали залишати мо-
литовну кімнату і йти до офісу, а ми відчували себе майже роз-
чарованими, бо не було абсолютно ніякого прориву… ніяких
освіжаючих вод. Криниці ще не були відкриті!
Наступного ранку ми приходили знов і розпочинали саме з
того, на чому зупинилися напередодні. Це тривало іноді два,
три дні, а одного разу, я пам’ятаю, цілий тиждень пішов на те,
щоб отримати свіжу воду! Однак, коли наставав прорив, сила й
освіження були нашими!
Відвідуючи церкви по всій Америці, я стикаюся з багатьма
християнами, які дозволили позакривати свої криниці та зруч-
но влаштувалися в такому стані. Тривожний факт полягає в
тому, що я відчуваю, що більшість, а не меншість перебуває у

такому становищі. Що сталося б, якби ці люди розігріли небес-
ний дар у собі й дозволили йому бути звільненим? Життя змі-
нилося б, родини змінилися б, церкви змінилися б — уся країна,
а може, і світ, була б змінена!
Дар Божий лежить невикористаним у багатьох людях. Але,
навіть якщо криниці й здаються засипаними, Дух чекає.
Копайте далі! Ви знайдете свіжу воду в пустелі!
11
ПІДГОТУЙТЕ
ШЛЯХ ДЛЯ
ГОСПОДА
Лихо — завжди несподіване та небажане. Це зловмисник і

злодій, а втім, у Божих руках воно стає засобом, завдяки якому
демонструється Його надприродна сила.
Чарльз Стенлі
…Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам

від себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець…
Івана 5:19
П
устеля — це місце, де готується шлях для Господа,
місце, де кожна гора понижується й кожна долина
підноситься. Ісая описує це таким пам’ятним способом
у цьому відомому уривку:
Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в сте-

пу вирівняйте битий шлях Богу нашому! Хай підійметь-
ся всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок,
і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину!
І з’явиться слава Господня, і разом побачить її кожне
тіло, бо уста Господні оце прорекли! Голос кличе: Звіщай!
Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка
ж слава як цвіт польовий: трава засихає, а квітка зів’яне,
як подих Господній повіє на неї!.. Справді, народ то тра-
ва: Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж Бога повіки
стоятиме! (Ісая 40:3–8).
Що саме це означає для тих із нас, хто, можливо, нині перебу-

ває в сезоні пустелі?
У Тілі Христа всі ми маємо відповідальність, яку призначив
нам Господь. Але, перш ніж Бог може вивільнити нас виконува-
ти наші завдання, ми потребуємо певних випробувань і трену-
Підготуйте шлях для Господа 163
вань у пустелі, де розпинається наша плоть. Там ми також учи-

мося чекати на Господа, бути спокійними й нікуди не рухатися,
аж допоки почуємо Його голос і зрозуміємо, що Він робить,
щоб ми могли слухняно виконати Його волю.
Я хочу більше поділитися своєю особистою історією, щоби
проілюструвати, як подорож пустелею може бути не лише пря-
мим маршрутом із пункту відправлення до пункту призначен-
ня, а і включати в себе деякі спантеличувальні об’їзди й непе-
редбачені зупинки відпочинку.
У 1979 році як студент Університету Пердю я народився зго-
ри в братстві коледжу. Чотири місяці по тому я був сповнений
Святим Духом, і Бог почав заохочувати мене до служіння. По-
вірте, служіння взагалі не було серед моїх інтересів — я не хотів
мати з цим нічого спільного. Усі служителі, яких я зустрічав,
були не такими чоловіками, на яких я хотів би бути схожим.
Знаю, що це було суб’єктивне судження, однак я розглядав їх як
свого роду «відсторонених людей», які мають дивних дітей і жи-
вуть у мало не зруйнованих будинках. Пізніше я зрозумів, що
мої враження були викривлені — насправді було багато кміт-
ливих служителів, які мали чудових дітей і жили у гарних, доб
ротних будинках! Але як молодий віруючий я вважав, що бути
служителем означає страждати, жити дивним життям і врешті
опинитися в Африці, мешкати в сараї й ходити босоніж.
Я виріс у маленькому містечку з населенням три тисячі лю-
дей. Єдиними служителями, яких я знав, були мій католиць-
кий священник (це взагалі був не варіант для мене, бо вони не
можуть одружуватися) та ще один пастор маленької церкви.
Він мав двох дітей мого віку, і вони були якісь чудернацькі, а в
їхньому будинку жахливо пахло! Одного разу, коли я приїхав
до нього, запах був такий жахливий, що я затамував подих так
надовго, як тільки міг, поки не виправдався, щоб піти! Тож ви

розумієте, чому служіння не дуже мене цікавило. Я не хотів
бути священником, не хотів мати дивних дітей і жити в смер-
дючому помешканні. Я також не хотів бути місіонером, їхати в
Африку й опинитися у халупі.
Мої плани на той час полягали в тому, щоб закінчити на
вчання за фахом машинобудування в Пердю, а потім здобути
ступінь магістра в Гарварді. Після цього увійти у якусь корпо-
рацію, піднятися по службових сходах, заробляти багато гро-
шей і робити пожертви в мою церкву, підтримуючи служіння.
Це були мої плани, і я уникав Божого шепоту до мене про слу-
жіння. (У цьому плані не було нічого поганого, але він не був
Божим планом для мого життя.)
За чотири місяці я був у церкві на ранковому недільному
служінні і слухав проповідь пастора, коли Дух Божий доставив
мені суворе послання: «Я покликав тебе проповідувати! Що ти
збираєшся з цим зробити?»
Цього разу я почув чітко й відповів: «Господи, навіть якщо
я закінчу життя в Африці, босоніж і в халупі з трави, я про-
повідуватиму! Я буду слухняним Тобі!» (У Бога є Свій спосіб
привернути нашу увагу. Я вже підраховував вартість у попе-
редні місяці під час Його маленьких поштовхів.) Тепер, пов-
ністю усвідомлюючи, на що я відповідав «Так», я був готовий
догодити Йому за будь-яку ціну!
Господь почав готувати мене. Усередині мене почав розгора-
тися вогонь; я став розповідати у своєму братстві про Ісуса, і
багато хто був спасенний. Приблизно через півтора року я роз-
почав вивчення Біблії в братстві, і студенти приходили з усіх
кампусів. Щотижня нові люди віддавали свої життя Христу,
отримували зцілення та знаходили свободу.
Я повністю змінив свої пріоритети! Тепер моє бажання

проповідувати було таким сильним, що я хотів кинути своє
навчання машинобудування в Пердю й піти в біблійну школу.
Мої міркування? Навіщо вчити числення й фізику, коли я по-
кликаний проповідувати й люди вмирають та йдуть у пекло?
Ісус може незабаром повернутися, тому я мушу якнайшвидше
вирушати на жнива.
Одного вечора, коли я виконував домашнє завдання, яке на
той час уже зневажав, я перевів погляд із моєї інженерної книги
на Біблію на полиці. Усе, кінець! Я швиргонув підручник з тер-
модинаміки в стіну. Я вирішив — я більше не збирався чекати!
Я кину навчання й піду до біблійного коледжу.
Я зателефонував людині, яка наставляла мене, — цей чоловік
був науковцем у Пердю й моїм близьким другом. Я сміливо за-
явив: «Доне, я залишаю університет та йду в біблійну школу!»
Він мудро відповів: «Чого б нам не піти на прогулянку сьо-
годні й не помолитися про це?» Ми так і зробили, і Бог прого-
ворив до мене: «У Мій призначений час ти служитимеш… Нині
закінчуй своє технічне навчання».
Пізніше, коли я намагався зрозуміти, як Господь міг коли-не-
будь послати хлопчика з маленького містечка до народів світу,
я чув, як Він говорив: «Хто створив і призначив це служіння, до
якого ти покликаний, ти чи Я?»
«Ти», — відказав я.
«Чи не вважаєш ти, що Мене ще більше турбує, щоб це слу-
жіння розпочалося, ніж це колись турбувало тебе?» Ця заява
привернула мою увагу.
Отже, я заспокоївся і здобув ступінь інженера. Після завер-
шення навчання Rockwell International найняв мене на посаду
інженера-механіка у ВМС США. Я влаштувався на нову роботу

і знайшов чудову церкву. За рік ми з Лізою одружилися.
Коли я долучився до церкви, я був неодруженим і служив
повний час всюди, де потребувалося. Це тривало і після мого
одруження. Я був у групі порядку, частиною нашого служіння
у в’язниці, навчав дітей пастора тенісу й допомагав у багатьох
інших сферах. У церкві також була біблійна школа, яку я від-
відував вечорами.
Двома роками пізніше церква найняла мене допомагати стар-
шому пастору і його родині. Я сказав пастору та іншим лідерам,
що можу присвятити цьому лише один рік, бо маю покликання
проповідувати. Моєю роботою було мити й заправляти їхні ав-
тівки, чистити до блиску взуття пастора, виконувати доручення,
забирати дітей зі школи, учити плавати їхніх двох дошкільнят,
піклуватися про служителів, які приїжджали до нас, і багато ін-
ших завдань. І так я перебував на цій посаді чотири з полови-
ною роки, а не лише один.
Минуло сім років із того моменту, коли я сказав «Так» Божо-
му покликанню. У коледжі, спостерігаючи за тим, як студенти
отримували спасіння, зцілення, свободу, я вважав, що служіння
повного часу, це питання декількох днів. Я й гадки не мав про
процес, через який проведе мене Бог.
У цей період, коли я служив у церкві, я тричі безуспішно на-
магався увійти в повноцінне служіння проповідника. Коли я ле-
тів назад у Даллас з Азії (після третьої спроби переконатися, чи
це було те місце, де Бог хотів мене бачити), я читав Євангеліє від
Івана й дійшов до вірша, який стрибнув прямо зі сторінки: «Був
один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван»
(Івана 1:6). Я почув, як Бог спитав у мене: «Ти хочеш бути по-
сланим Джоном Бівером, або ти хочеш бути посланим Мною?»
Підготуйте шлях для Господа 1 67
«Я хочу бути посланим Тобою».

І Господь відповів: «Добре, бо якщо ти посланий Джоном Бі-
вером, то ти підеш у владі Джона, але якщо посланий Мною, ти
підеш у Моїй владі!»
Після цього я заспокоївся й зосередився на тому місці, де Бог
помістив мене. Однак за деякий час занепокоєння повернуло-
ся. Тренування в пустелі для того сезону ще не було завершене;
найімовірніше, воно було в процесі.
Можливо, Бог залишив мене на полиці на ті сім років, поки
для мене не відкриється посада? Ні! Тисячу разів ні! Бог привів
мене в ту пустелю для того, щоб розвинути благочестивий ха-
рактер… щоб Його шлях міг бути підготовлений. Моєму харак-
теру потрібно було стати зрілим, щоб я міг добре функціонува-
ти в служінні, до якого я був покликаний. Я зрештою навчився
цього — з кожним духовним підвищенням спочатку мала про-
йти підготовка до цього рівня.
Забудьте про служіння власними силами
Неважливо, якими гарними можуть бути наші наміри, без уча-

сті Бога ми не можемо зробити нічого, що мало б вічне зна-
чення, — навіть в ім’я Ісуса! Сам Господь каже: «Поправді,
поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе,
тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він,
так само й Син робить» (Івана 5:19). Яка заява! Ісус, утілений,
помазаний Син Божий, сказав, що Він Сам не може робити
нічого, що має найвищу цінність. Я поділюся кількома прикла-
дами того, що маю на увазі.
Ісус любив Лазаря і двох його сестер, Марту й Марію, які жили
у Віфанії. Лазар дуже захворів. Дивіться, що трапилося далі:
Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось, нездужає,

Господи, той, що кохаєш його!.. Як почув же Ісус, то про-
мовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син
Божий прославився нею. А Ісус любив Марту, і сестру її,
і Лазаря. А коли Він почув, що нездужає той, то зостався
два дні на тім місці, де був (Івана 11:3–6).
Хоча Ісус був Месією, Він мав дуже близьких друзів. Він любив
Лазаря й насолоджувався часом із цією родиною. Однак ми ба-
чимо, що Ісус нічого не робив протягом двох днів після того, як
почув про хворобу Свого друга. Чому Він не пішов до Віфанії не-
гайно? Причина полягає в тому, що Він не отримав наказу від Бога.
Ісус слухняно чекав, доки Дух Божий наказав йти. Тоді Ісус пішов.
Одного разу Господь відкрив мені, що, якби Лазар був моїм
другом, я негайно поїхав би до нього, поклав на нього руки, на-
віть не подумавши спитати Духа про Його наміри. На жаль, це
менталітет багатьох із нас. Ми припускаємо, що оскільки Бог
завжди з нами, то нам не потрібно просити Його керівництва в
таких ситуаціях. Але ми маємо зробити паузу й бути чутливими
до Духа Божого. Бог знає, що Він хоче, і якщо ми зачекаємо, щоб
отримати Його вказівку чи дізнаємося Його розуміння цього
питання, Він скаже нам, що робити.
Ми можемо думати, що, навіть без керування Духа, якщо по-
кладаємо руки на хворих, Бог зобов’язаний зцілювати їх тієї ж
миті. Якщо це правда, то чого б нам не піти до всіх лікарень і не
спорожнити їх?
У деяких випадках Біблія повідомляє, що Ісус «зцілив їх усіх»,
але так було не завжди. Наприклад, чому Ісус не зцілив усіх хво-
рих, сліпих, кульгавих і паралізованих людей біля купальні Ві-
фезда, а зцілив лише одного чоловіка, який був калікою протя-
гом тридцяти восьми років (див.: Івана 5)? Може бути так, що
Дух Божий не повів Його зцілювати інших людей?
Був ще один чоловік, кульгавий від лона своєї матері, яко-
го щодня залишали біля воріт храму. Безумовно, Ісус проходив
повз нього щоразу, коли заходив до храму. Чому Ісус не зцілив
його? Бо Його Отець не давав Йому вказівки зробити це.
Пізніше, після того як Ісус піднявся на небо, Петро та Іван на
шляху до храму — керовані Духом — зцілили цього чоловіка,
чим спричинили спалах пробудження (див.: Дії 3).
Коли служив Ісус, у Нього не було встановленої формули: на
когось Він плював, на других покладав руки, комусь просто гово-
рив. Для когось Він зробив кульку з бруду й поклав на очі. Інших
людей Він відправляв до священників — і список можна продов-
жувати. Є така дивовижна різноманітність, бо Ісус робив лише те,
що бачив, що робить Його Батько! Бог знав ідеальний час і спосіб
виконання, у який кожна людина могла отримати зцілення.
Саме цього Бог хоче для всіх Своїх служителів… привести
нас у такий стан, коли ми робитимемо тільки те, що бачимо, що
робить Ісус, і лише під Його керівництвом, а не те, що ми собі
думаємо або хочемо, щоб відбувалося. Ісус каже в Івана 20:21:
«Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!» Ісус не робив нічого
поза керівництвом Свого Отця. Так само ми маємо слідувати
прикладу Ісуса. Ми зобов’язані жити так, як Він, бути керова-
ними Святим Духом, ходити так, як лише Він може нас вести.
Для цього потрібно, щоб наша плоть була підпорядкована Духу
Божому — Духу Христа. І найкращий навчальний майданчик
для такого життя, керованого Духом, — це пустеля. Складне се-
редовище, але це місце, де готується шлях для Господа.
Бог сказав Мойсею після сорока років тренування в пустелі:
А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгип-

ту народ Мій, синів Ізраїлевих! І сказав Мойсей до Бога:
хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізра-
їлевих? А Він відказав: Та Я буду з тобою!.. (Вихід 3:10–12).
Порівняймо це з тим, що Бог каже про людей, які посилають

себе самі:
Цих пророків Я не посилав, вони побігли самі, Я їм не го-

ворив, та вони пророкують… Оце Я на тих, що сни не-
правдиві звіщають, говорить Господь, вони розповідають
про них та впроваджують в блуд Мій народ своєю неправ-
дою й глумом своїм, хоч Я не посилав їх і їм не наказував, і
вони помогти не поможуть народові цьому, говорить Гос
подь… (Єремія 23:21, 32).
Ой, як жахливо! Ніхто з нас не хоче отримати таке повідом-

лення від Господа.
У сорокалітньому віці Мойсей не зміг допомогти або принести
користь синам Ізраїлю, коли він уперше спробував визволити їх,
оскільки Бог ще не посилав його. Навіть за всією чудовою осві-
тою, лідерських навичках і мудрості, які Мойсей здобув у Єгипті,
без Божої підтримки і Його вибору часу Мойсей не міг виконати
те, що він знав, Бог покликав його зробити. Його марні зусилля
призвели лише до смерті одного з єгипетських гнобителів. Хоча
його наміри й були благородними, його початкова спроба здійс-
нити свою місію принесла більше шкоди, ніж добра. За сорок ро-
ків навчання в пустелі з’явився новий Мойсей, який уже вчиняв
лише так, як говорив йому Бог. Тепер, у призначений Богом час,
під керівництвом Мойсея, уся єгипетська армія опинилася на дні
Червоного моря. У цьому полягає різниця між нашою силою й

силою Бога — ціла армія, якщо порівнювати з одним солдатом.
Іван Христитель тренувався тридцять років для служіння,
яке тривало лише пів року, але Ісус сказав, що він був найбіль-
шим пророком, народженим жінкою.
Розумієте?! Бог за шість місяців може зробити більше через
чоловіка чи жінку, яких Він послав, ніж людина, яка шістдесят
років гарує власними силами.
Ось чому Ісус пояснює: «Поправді, поправді кажу вам: Син ні-
чого робити не може Сам від себе, тільки те, що Він бачить, що ро-
бить Отець; бо що робить Він, так само й Син робить» (Івана 5:19).
І знову пригадаємо слова Ісаї:
Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в сте-

пу вирівняйте битий шлях Богу нашому! Хай підійметься
всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай
стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину! І з’явиться
слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Гос
подні оце прорекли! Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про
що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт
польовий: трава засихає, а квітка зів’яне, як подих Господ-
ній повіє на неї!.. Справді, народ то трава: Трава засихає, а
квітка зів’яне, Слово ж Бога повіки стоятиме! (Ісая 40:3–8).
Бог говорить, що пустеля — це місце, де готується шлях для Гос

пода. Шлях Господа — це не сила людини. Він каже, що гордість
плоті буде понижена, смиренні (ті, хто чекає на Господа) будуть
піднесені, криві (оманливі, неточні, нещирі) місця — зроблені пря-
мими, а незграбні (нелюблячі, грубі, суворі) місця — гладкими.
Коли я був студентом коледжу, новонаверненим послідов-
ником Ісуса, я отримав багато благословень і знайшов «успіх»
у служінні іншим, але в моєму житті були гори, які мали по-
низитися, і грубі та криві місця, які мали стати гладкими та
прямими. Бог знав, що я потребував трохи часу в пустелі, щоб
згладити деякі вади.
У будь-який період пустелі дуже важливо дозволити Богові мати
Його шлях у нас. У той час, коли я служив своєму пастору в Далла-
сі, до мене одного дня Господь проговорив: «Джоне, не пропусти
того, що Я хочу зробити в тобі сьогодні, шукаючи лише служіння
проповідника завтра». Чесно кажучи, я так сильно хотів пропові-
дувати, що вважав цю фазу свого життя марною втратою часу.

№ 11. Тримайте свій багаж спакованим

Хоча я ніколи не рекомендував би цього, але коли здається,
що ваше перебування в пустелі занадто затяглося, ви можете
вирішити розпакувати валізи й оселитися там. Повірте мені —
коли Бог вирішить рухатися, Він може зробити це неймовірно
швидко. Подивіться на Йосипа: здавалося, що він проведе в під
земеллі решту свого життя, а потім, без будь-якого попереджен
ня, хлопець просунувся до своєї — Богом даної — мрії за один
день! Так, усе правильно — лише за один день!
Я був у пустелі, і мені здавалося, що я провів там сорок років
у процесі становлення. Потім зненацька Господь сказав, що я
залишу свій нинішній стан і почну подорожувати й проповіду
вати. Зміна не відбулася негайно, але коли це сталося, це було
схоже на вихор. І я був готовий увійти в наступний сезон мого
покликання. Мої валізи були спаковані.
Вам не можна втрапити в цю пастку! Зрозумійте, що Бог не

гає часу! Він використовує час! Зрозумійте, що місце, де ви те-
пер перебуваєте, є життєво важливою частиною того, куди ви
йдете. Це ваша тренувальна арена. Це процес переходу від обіт-
ниць до просування, підвищення — це виконання. Нехай Він
хвилюється, як це все спрацює… ви просто пливіть із Ним! Бо
Він є Бог, Начальник і Виконавець. Усе, до чого ми зобов’яза-
ні, — це довіряти Йому, бути слухняними й робити те, що Він
показує нам сьогодні!
Кожного разу, коли я думав, що зрозумів, як Бог збирався
влаштувати мене в проповідницькому служінні, Він люб’язно
казав: «Джоне, ти щойно зрозумів ще один шлях, яким це не
станеться!» Це було правдою — Він привів мене в це служін-
ня абсолютно несподіваним шляхом. Бог приводить нас у місце
задоволення (не самовдоволення), щоб ми могли повноцінно
жити в сьогоденні.
Робити так, щоби догодити Богові
Коли Бог дає людині Свою владу й силу, то що могутнішою вла-

дою й силою наділяється людина, то більшим буде засудження
за непослух Духу Господа. Бог не судив Мойсея у віці сорока ро-
ків, коли той учиняв по-своєму, оскільки Божі влада й сила ще
не були на ньому. Однак пізніше це було не так. Перебуваючи в
пустелі Цін люди постійно сперечалися з Мойсеєм і скаржилися
на місце, куди він їх привів. Вони були спраглі й хотіли води.
Тоді Бог сказав Мойсею, що робити:
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Візьми жезло,

та збери громаду ти та брат твій Аарон, і скажете до тієї
скелі на їхніх очах, і вона дасть свою воду. І виведеш для

них воду з тієї скелі, та й напоїш ту громаду та їхню худобу
(Числа 20:7–8).
Бог наказав Мойсею сказати тій скелі дати воду, і вона дасть,
але подивіться, що зробив Мойсей:
І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жез-

лом два рази, і вийшло багато води! І пила громада та їхня
худоба!.. І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: За те,
що ви не ввірували в Мене, щоб явилася святість Моя на
очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до Краю,
що Я дав їм (Числа 20:11–12).
Зауважте, Бог дав воду мільйонам, які спостерігали! Оце так!

Вода зі скелі — хто коли-небудь чув про таке могутнє диво у
двадцять першому столітті? Тож попри те, що Мойсей не по-
слухався Божих інструкцій, як отримати воду зі скелі, непере-
вершене диво все ж таки сталося. Вода з’явилася для людей у
відповідь на їхню потребу. Бог не стримував воду, щоб покарати
Мойсея. Одначе його непослух мав наслідки: Мойсею було за-
боронено ввести людей в обітовану землю.
Це чудовий приклад того, що надприродне помазання Боже
призначено для людських потреб, а не для того, щоб підносити
того, хто має дар! Можливо, Мойсей був розчарований людьми
і трішки розчарований Богом, бо зобов’язаний був стати пасто-
ром такого впертого народу. Мойсей ударив ту скелю, як робив
це раніше у пустелі Цін (див.: Вихід 17:1–7). А може, Мойсей
звик до свого лідерства й тепер гадав, що Бог вшанує все, що
він уважає за найкраще. І він знову зробив по-своєму, але цього
разу наслідки були значнішими. Мойсей ходив у силі й могут-

ності Бога; уся його сила була в нього від його залежності від
Бога. Тепер Мойсей учинив незалежно від Бога перед усім на-
родом, і за цим прийшов швидкий суд.
Ось чому Яків говорить: «Не багато хто ставайте, брати мої,
учителями, знавши, що більший осуд приймемо» (Якова 3:1).
Що більша відповідальність або слава, то більший і осуд.
Пустеля готує нас ходити в силі та славі Господа так, щоби це
не закінчилось осудом за неслух. Під час сухого досвіду пустелі
гордість понижується, а смирення підіймається. Істинно смирен-
на людина живе так, як жив Ісус, який проголошував: «Я не роби-
тиму нічого, поки не побачу, що це робить Дух Господа. Я нічого
не здатен робити Своїми силами та здібностями».
Чи може бути таке, що Бог утримав прояв Своєї сили та сла-
ви від такої великої кількості людей у церкві сьогодні для того,
щоб захистити нас від більшого осуду? Я вірю, що саме в пус
телі Він відділяє плоть від духа, щоби примусити нас взивати
до Нього і слухати Його. Тоді, коли проявиться Його слава, ми
принесемо честь Його імені, роблячи речі тільки Його шляхом!
Почуйте голос Духа. Нехай Він покаже вам, як Він хоче, щоб
ви робили те, що Бог має для вас. Дивіться й чуйте, що Господь
робить і що говорить.
Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану,

і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що
відповість на жалобу мою. А Господь відповів та й сказав:
Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його
легко читав. Бо ще на умовлений час це видіння, і прис
пішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти
його, бо воно конче прийде, не спізниться. Ось надута, не
проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою сво-

єю (Авакум 2:1–4).
Пророк сказав: «…хай виглядаю, щоб бачити, що він буде ка-

зати мені». Один зі способів, яким говорить Божий Дух, це ви-
діння. Ісус говорив, що Він робив лише те, що бачив, як робив
Його Отець. Авакум сказав, що напише те, що він побачив, і по-
біжить з цим видінням у призначений час. І далі він говорить,
що горда душа (піднесена вгору) неправедна (тобто це людина,
яка не чекає на Слово Господа, але біжить без видіння того, що
говорить Бог). Але праведний житиме вірою своєю, а не чужою!
Тож віра приходить від слухання того, що говорить Бог,
і слухняності цьому. Ось чому Бог привів синів Ізраїлевих до
пустелі: «…щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе лю-
дина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина»
(Повторення Закону 8:3).
Біблія заохочує нас: «Глядіть, не відвертайтеся від того, хто
промовляє (теперішній час. — Прим. автора). Бо як не повті-
кали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше
ми, якщо зрікаємося Того, Хто з неба звіщає» (До євреїв 16:25).
Водночас ніколи не забувайте: те, що Він говорить, завжди від-
повідатиме Святому Письму.
Однак досліджувати Біблію для того, щоб підтвердити те, що,
як ви вважаєте, слід зробити, — це не Божий шлях. Ісус міг би
сказати Сам Собі: «Я помазаний, щоби зцілювати хворих, тож
Я відразу піду й покладу руки на Лазаря, як Я робив це раніше».
Натомість Він чекав, коли Дух Божий почне рухатися, і лише
тоді пішов і Він.
Пустеля — це місце, куди Бог приводить нас, щоб навчити,
що будь-яка спроба зробити щось для Нього без Його керів-
ництва та здібностей марна. Коли ми насправді дізнаємося, що

плоть не може робити нічого гідного вічної цінності, тоді ми
готові виконати мрії й плани, які Він довірив нам. Уся пустеля
потрібна для підготовки — це процес, що веде до виконання
обітниці. Тож наслідуймо приклад Ісуса й під веденням Святого
Духа вчиняймо так, як хоче Бог, а не по-своєму.
12
ПЕРЕМОГА
В ПУСТЕЛІ
Наші скорботи, як і ми самі, усі смертні. Немає жодної

безсмертної скорботи для безсмертних душ. Вони приходять,
одначе благословен Бог, вони також і уходять. Як птахи в
небі, вони літають над нашими головами. Але не можуть
звити гніздо в наших душах. Ми страждаємо сьогодні, проте
радітимемо завтра.
Коли люди не приймають Божественного керівництва, вони

божеволіють, але кожен, хто слухняний закону, радіє.
(Приповісті 29:18, пер. з англ.)
П
устеля — це місце відвідування, а не кінцевий
пункт призначення! За правильного поводження ви
переможете й залишите її!
Як молодіжний пастор я перебував у своїй пустелі втрати
пристрасті й ентузіазму, і мені здавалося, що я затримався там
занадто довго. Я почав дивуватися, чи настане в моїй боротьбі
хоч якась зміна. Потім, одного дня, незадовго до того, як поча-
лися неприємності з моїм прямим начальником, що намагався
дискредитувати та звільнити мене, Дух Божий показав мені на-
ближення змін. Це тоді Бог виявив, що я буду «відправлений до
церков і міст від східного узбережжя до західного узбережжя
Америки; від канадського кордону до мексиканського кордону;
на Аляску та Гаваї…».
Але, як я вже згадував раніше, це не сталося наступного дня
чи навіть того тижня! Насправді минуло шість місяців без
будь-якого додаткового підтвердження. І ось якось наш стар-
ший пастор прийшов на зустріч і сказав, що Господь показав
йому, що один із його пасторів (у штаті нас було одинадцять)
їздитиме проповідувати, і це буде служіння повного часу, і він
уже не служитиме в штаті нашої церкви. «Джоне Бівере, це ти та
людина», — завершив він.
Перемога в пустелі 181
Утім, минуло ще багато часу (якщо точніше, пів року) — зно-

ву час блукання пустелею. А потім лише протягом трьох тиж-
нів я отримав декілька запрошень проповідувати, зокрема одне
місце було за годину від канадського кордону, інше — на схід-
ному узбережжі Флориди, ще одне — у годині їзди від Тихого
океану, і одне на мексиканському кордоні! Я зайшов до кабінету
свого пастора й запитав, що мені з ними робити, а він засміявся
і сказав: «Джоне, я говорив тобі, щó Господь показав це мені.
Схоже, твій час настав».
Незабаром (у січні 1990 року) під час служіння посвяти пас-
тор поклав на нас із Лізою руки, і з того часу ми постійно манд
руємо! Можна з упевненістю сказати, що ми бачили набагато
(я не можу переоцінити слово «набагато») більше плодів у на-
шому житті, бо ми дочекалися Бога, а не почали самі, коли я
вважав, що ми готові.
Я дуже хочу бачити такі самі результати у вашому покликан-
ні. Ось чому я, шістдесятирічний чоловік, який дуже любить
Божих людей, відкриваюся перед вами максимально чесно й не
прикрашено. Я хочу, щоб ви досягли успіху у своєму призна-
ченні! Отже, дозвольте запропонувати ще декілька остаточних
важливих думок.
Правильні мета і призначення
Наша увага має бути спрямована на Боже призначення, а не на

опір, з яким ми стикаємось і який намагається зупинити нас.
Ми мусимо мати правильне видіння перед собою, якщо хочемо
закінчити в правильному пункті призначення! Це було б жах-
ливо — завершити перегони й перетнути неправильну лінію
фінішу! Було б лихом направити пістолет на неправильну ціль і

натиснути на гачок.
Фарисеї були дуже ревні та старанні, але їхня мета була егоїс-
тичною й корисливою. Вони не мали належного видіння, тому
не влучили в ціль.
Яке призначення та мета Божі для нас як Його народу? Він
говорить у Посланні до ефесян 1:11: «…бувши призначені напе-
ред постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї».
Багато людей відчувають себе збентеженими, коли чують «зу-
мовлений» або «зумовленість, призначення». Щоби зрозуміти
цю ідею, нам треба розділити слово predestination (зумовленість)
і подивитися на його корінь і префікс. Префікс pre просто оз-
начає «до», або «до початку». Корінь destination (призначення)
означає «де ви закінчите», або «фінішна лінія». Якщо зібрати це
разом, виходить «встановити фінішну лінію перед початком».
Тому Послання до ефесян 1:11 показує нам, що Бог встановив
призначення для людства, — ще до того, як створив нас, — яке
виконає Його мету.
У Посланні до римлян 8:28–29 говориться:
І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його

постановою, усе допомагає на добре. Бо кого Він перед-
бачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина
Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.
Призначенням, яке Бог планував до початку часів для нас, тих

хто любить Бога, було відповідати образу Ісуса Христа. Усе, що
ми робимо в житті чи служінні, мусить бути спрямовано на цю
мету або кінець! Боже призначення номер один під час створен-
ня вас було не в тому, щоб ви просто долучилися до успішної
команди в служінні, давали мільйони доларів у Царство Боже,

були відомим художником чи мали інші кар’єрні цілі. Це навіть
не було зцілення хворих, докладання зусиль у справах гумані-
тарної допомоги, урятування жертв сексуальної работоргівлі,
позбавлення людей від залежностей або завоювання людей для
Христа. Так, усі ці пошуки і старання благородні й побожні,
але ми маємо усвідомити, що було багато тих, хто робив ті речі,
проте вони так і не перетнули лінії фінішу. Причина, чому вони
не закінчили добре, полягає в тому, що вони були зосереджені
на служінні, а не на меті або серці, що лежить у його основі!
Тепер треба відповісти на запитання: «Якою була мета Бога,
коли Він призначав нас бути подібними до образу Христа?»
Відповідь проста — бо Він любив нас і бажав мати спілкуван-
ня з нами, «щоб у наступних віках показати безмірне багатство
благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі» (До ефесян 2:7).
У нас із Лізою є собака на ім’я Лексі. Вона чудова, грайлива й
весела. Однак ми здатні спілкуватися з нею лише на обмежено-
му рівні. Іноді мене розчаровує, що я не можу поговорити з нею.
Водночас у стосунках із нашими синами сценарій зовсім інший.
З їхнім дорослішанням ми насолоджувалися тим, що могли ве-
сти бесіди з ними. Вони так багато додали до нашого життя. Ось
чому Бог створив нас. Він не бажає спілкування низького рівня,
яким я вдовольняюся з Лексі. Він хоче, щоб сини й доньки спіл-
кувалися з Ним на рівні серця.
Це було Його метою із самого початку. Коли Він створив
людину й помістив її в рай, Господь ходив і мав спілкування з
Адамом, оскільки Він любив його. Один із нащадків Адама ухо-
пився за мету Божу, і ось що про нього написано: «І ходив із
Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог» (Буття 5:24).
Автор Послання до євреїв каже: «…Бо раніш, як його [Еноха]
перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив» (До єв-

реїв 11:5). Чому Енох догодив Богові? Бо в нього було чудове
служіння? Ні, це сталося через те, що він ходив із Богом і мав із
Ним тісні стосунки.
Усе, що Бог уже зробив у минулому, те, що Він робить тепер
і робитиме в майбутньому, буде з цієї причини. Тому призна-
чення пустелі — спрямувати нас туди, де ми відповідатимемо
образу Ісуса Христа.
Якщо ми втратимо з очей Божу мету для нас, то станемо роз-
бещеними й регресуватимемо духовно. Коли ми як церква втра-
чаємо з очей Боже призначення, ми висихаємо, перетворюю-
чись на установу, якою керують світські цінності. Ми ставимо
наголос на результатах — більша кількість людей і більші бу-
дівлі замість того, щоби робити учнів згідно з образом Христа
(див.: Матвія 28:19).
Подивімося ще раз Приповісті 29:18: «Там, де немає одкро-
вення, люди відмовляються від стриманості» (пер. з англ., Біб
лія короля Якова).
Стриманість, про яку говорить Бог, не дає нам улаштува-
тися в покликанні низького рівня, що не відповідає вимогам
бути подібними до Його образу. Саме стриманість не дає нам
змоги бути задоволеними, поки ми не відповідатимемо Його
образу, побачимо Його віч-на-віч і Його слава буде відкрита.
Саме стриманість перешкоджає нам приймати те, що не відпо-
відає Його досконалій волі. Ця стриманість не дасть нам ста-
витися легко до багатьох речей і вчиняти так, як чинить світ,
плотськими способами.
Говорячи про бачення, Ісус сказав: «Око то світильник для
тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.
А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож,
коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика темрява!»

(Матвія 6:22–23). Він говорить не про наші фізичні очі, а про очі
серця, про те, як ми сприймаємо речі.
Образ сприйняття у серці людини — це образ, на який вона
перетвориться. «Бо як він думає у своєму серці, таким він і є»
(Приповісті 23:7, пер. з англ.).
Те, як ви бачите обставини, в яких перебуваєте, визначить,
як ви через них пройдете. Усі дванадцять шпигунів, що піш-
ли в розвідку на обітовану землю, бачили одне й те саме: ті
самі укріплені міста, тих самих велетнів і ті самі армії Ханаану.
Однак двоє з них, Ісус Навин і Калев, сприймали все зовсім
по-іншому, ніж решта десять. Двоє сприймали це так, як те
бачив Бог, а десять сприймали обітовану землю очима свого
природного досвіду або власної здібності й сили. Бо їхні очі
були лихими, і їхня поведінка (або, як сказав Ісус, «усе їхнє
тіло») теж була лихою. Вони казали своїми устами й відпові-
дали своїми діями так, що суперечили волі Божій, і Він сказав,
що їхній звіт був «злим» або «поганим»:
Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як

ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам. У цій пу-
стині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім
вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали
на Мене. Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що
Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебу-
вати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина
Навинового (Числа 14:28–30).
Що змусило десятьох розвідників подати такий звіт, який

призвів до того, що вони ніколи не побачили того, що Бог по-
обіцяв їм? Це було те, як вони сприймали все, що бачили перед

собою, — це не було пророчим видінням, це було природним
баченням. Що вони побачили, те й повідомили.
Для того щоб вийти з пустелі переможцем, ми маємо бачити
речі так, як їх бачить Бог. Сини Ізраїлю скаржилися вже понад
рік, ще до того, як Бог послав розвідників у обітовану землю.
Їхній погляд уже був поганим, і всі стримування вже були від-
кинуті. Отже, коли Бог дозволив їм побачити землю, де тече мо-
локо й мед, вони відкинули те добре, що побачили. Натомість
зосередилися на велетнях тієї землі.
Ті, хто бачить лише пустелю (і пов’язані з нею труднощі), за-
гинуть у своїй пустелі. Ті, хто втримує свій погляд на Тому, Хто
обіцяє, і видінні, яке Він дав їм, перейдуть пустелю як освячені
воїни, готові оволодіти обітованою землею й жити в ній на сла-
ву Бога.
Через те ми відваги не тратимо (не знепритомніємо, не

відкидаємо стримування)… Бо теперішнє легке наше горе
достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,
коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо види-
ме дочасне, а невидиме ж вічне! (2-е до коринтян 4:16–18,
Розширений переклад).
Тривалість часу і страждання, які ми переживаємо у пусте-

лі, — якщо порівнювати з тим, що отримаємо, — можна вважа-
ти за легкий, миттєвий виклик. Звичайно, коли ви перебуваєте
посередині пустелі, бачити, що ці важкі часи не такі вже й пога-
ні, нелегко, якщо у вас немає видіння, що станеться після того,
як ви вийдете з пустелі.
Коли в минулому я був посеред сухих часів, вони, безумов-

но, не здавалися мені «моментом». Іноді я думав: «Це взагалі
коли-небудь скінчиться? Те, що пообіцяв Бог, колись збудеть-
ся?» Саме тоді мені доводилося швидко забороняти тим дум-
кам і підбадьорювати себе в Господі. Я пригадував пророцтва,
які були раніше промовлені до мене, і завдяки їм я вів потужні
духовні битви (див.: 1-е до Тимофія 1:18). Пророцтва були ви-
дінням Божим для мого життя, які Він відкрив мені Святим
Духом через Своє Слово.
Душа — це поле битви в пустелі. Душа складається з вашого
інтелекту, емоцій і волі. Воля — це та частина вашої душі, яка
вирішує, обираєте ви шлях Божий або шлях вашої плоті: чи ба-
читимете ви речі такими, якими їх бачить Бог, чи зосередитеся
на своїх стражданнях у пустелі. Петро пише: «Благаю вас, любі,
як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних
пожадливостей, що воюють проти душі» (1-е Петра 2:11).
Усе зводиться до того, хто є центром вашої уваги — Господь
чи ви самі? Тілесні бажання, що воюють у вашому інтелекті й
емоціях, зосереджуватимуться на егоїстичних інтересах. Вони
відтягуватимуть вас від вашого Божественного видіння, бо Бо-
жий шлях — це шлях не егоїзму, а зречення себе.
Євангеліє, яке проповідується і сприймається багатьма людь-
ми сьогодні, це «євангеліє легкого ставлення до плоті». Багато
основних повідомлень у ці дні заохочують нас не розпинати
плоть, а скоріше, потішати й задовольняти свої бажання, що
насправді конфронтує з кінцевою метою — преображатися в
образ Ісуса Христа. Часто в центрі уваги стоїть запитання: «Що
Бог може зробити для мене?» — а не «Чого Він бажає від мене?»
«Євангеліє легкості» не наголошує на реальності страждань,
пов’язаних із наполегливим слідуванням за Христом. Це зму-

сило багатьох улаштуватися в самовдоволеному способі життя.
Таке Євангеліє не споряджає віруючих бути воїнами Божими.
Апостол Павло торкається цієї теми, коли пише своєму учню
Тимофію:
А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса! Бо жоден

вояк не в’яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто
військо збирає (2-е до Тимофія 2:3–4).
Через це «євангеліє легкості», якщо відчуваємо опір або труд-

нощі, ми шукаємо шляхи втечі, замість того щоб зустрітися з
ними віч-на-віч і далі наполегливо рухатися вперед. Бачення,
яке народжує вчення «євангелія легкості», це не «небесне або
пророче видіння», швидше «егоїстичне видіння».
Павло також пише:
Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню

небесному, але мешканцям перше Дамаску, потім Єруса-
лиму й усякого краю юдейського та поганам я проповіду-
вав, щоб покаялися й навернулися до Бога, і чинили діла,
гідні покаяння. Через це юдеї в святині схопили мене та
хотіли роздерти (Дії 26:19–21).
У світі є безліч видінь, та лише одне «видіння небесне», — і це

воля Отця! Зверніть увагу, що Павло каже: «Через це юдеї в свя-
тині схопили мене та хотіли роздерти». Він дотримувався небес-
ного видіння й відчував великий опір. Якби він повірив у «єван-
геліє легкості», яке так багато людей сьогодні проповідує й вірить
у нього, то ніколи не побачив би здійснення цього видіння.

№ 12. Звертайте особливу увагу

Тепер, коли я це пишу, мені п’ятдесят дев’ять років — як це
можливо?! Озираючись назад, нині я розумію, що мої часи в
пустелі були часами найбільшого зростання в житті, хоча в той
час було відчуття, що я суну назад, а не йду вперед. Ось чому
наш старий друг Йов сказав: «Та піду вперед… Його не побачу…
А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов
те золото, вийду!» (Йов 23:8, 10, пер. з англ.).
По правді кажучи, за моєю оцінкою, дев’яносто відсотків
того, що я написав у двадцяти книгах, — це те, чого я навчив
ся не під час достатку, а в сухі часи, які я провів у пустелі. Тож
моя порада вам: звертайте особливу увагу на часи пустелі! Те,
чого ви навчитесь у ці сезони, стане великою силою для інших
(зокрема, й тих, хто старший від вас). І хтозна… можливо, ваші
переживання коли-небудь перетворяться на книгу!
Друже мій, я хочу пророкувати вам просто зараз! Зверніть
пильну увагу на те, що я маю сказати: в Божий час Він зробить
щось у вашому житті, це буде щось дуже глибоке, й воно впли
не на життя багатьох людей. Це станеться, якщо ви дозволите
Йому виконати Його призначення для сезону пустелі. Це впли
ватиме на багатьох людей, і ви радітимете впродовж усієї вічно
сті, коли побачите плід свого послуху. Друже мій, ви вийдете, як
золото, — перевірені, сильні та справжні.
Він навіть не дістався би царя Агриппи, бо набагато раніше

шукав би, як утекти від усього того опору, якого зазнавав.
Єремія був іншою людиною в Біблії, яка дотримувалася

небесного видіння й у результаті свого послуху отримувала
багато словесних і психологічних гонінь. Одного дня йому
це все набридло, і він почав потроху скаржитися. Він сказав:
«Чому то дорога безбожним щаститься, чому то спокійні всі
зрадники?» (Єремія 12:1).
Бог не відповів на це співчуттям. Він сказав: «Як ти з піши-
ми бігав, і вони тебе змучили, то як будеш змагатися з кінь-
ми?..» (Єремія 12:5). Іншими словами: «Єреміє, якщо ти стом-
люєшся від піхоти диявола, що ти робитимеш, коли стикнеш-
ся з його кавалерією?»
Війна має битви
Треба пам’ятати, що не буває великих перемог без великих битв.

Обставини дійсно ставали складнішими для Єремії. Спочатку
були словесні обрáзи, потім його відправили в тюрму, а ще піз
ніше кинули в підземелля й залишили там умирати. Однак Бог
зрештою позбавив його усіх страждань і переслідувань.
Битви, які сьогодні переживає більшість людей у Тілі Хри-
ста, — це битви у розумі, а не фізичне переслідування, як це
було з Павлом. Що ми робитимемо, якщо опір зміниться? Не-
приємності, які ми переживаємо сьогодні, мають укріпити нас,
щоб ми могли впоратися з більшими битвами в майбутньому.
Пустеля — це навчальний табір і тренувальний майданчик
для майбутніх битв. Як солдатів відправляють до навчального
табору, щоб підготувати їх до війни, так Бог відправляє Своїх
воїнів до пустелі, щоб підготувати їх до того, що вони покликані
робити в будівництві Царства Божого. Найбільші перешкоди,
які солдати мають подолати в навчальному таборі, — це їхні
Перемога в пустелі 1 91
страхи, слабкі місця та зневіра. Так само найбільші битви, які

ми переживаємо у пустелі, відбуваються в душі.
Одна з найбільших битв, з якою ми стикаємося, це зневіра.
Якось, коли я був у молитві, Бог запитав у мене, що є протилеж-
ністю відвазі.
Моя відповідь була: «Звичайно ж, страх».
Він прошепотів: «Це зневіра». Я ніколи не розглядав слово
«зневіра» у такому світлі! Це одразу показало мені усі «чому»
поза словами, сказаними Ісусу Навину вісім разів, як це за-
писано у Святому Письмі: «Будь сильний та відважний…»
(див.: Числа 13:20, Повторення Закону 31:6–7, 23; Ісуса На-
вина 1:6–7, 9, 18). Господь знав, що це буде одним із найбіль-
ших викликів для нього. Розчарування трапляється в пусте-
лях або битвах, коли ми зосереджуємо увагу на собі, а не на
Богові й нашій місії.
Мета ворога — змусити вас зосередитися на собі; це те, що
він намагався зробити з Ісусом у пустелі. Ісус був голодним, бо
не їв уже сорок днів, і тоді диявол підійшов та сказав: «Коли Ти
Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!» (див.: Мат-
вія 4:1–11). Спокуса була в тому, щоб використати силу Божу
окремо від Божого способу забезпечити те, чого бажала Його
плоть. Ми маємо пам’ятати: коли Бог дає дар, він приходить із
великою відповідальністю не зловживати ним, а керувати так,
як Господь бажає. Бог збирався переконатися, що потреби Ісуса
будуть задоволені, але це буде зроблено Божим шляхом. Коли
диявол залишив Ісуса, прийшли янголи і служили Йому.
Ще раз подивімось, що Ісус казав про Своє служіння:
Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам:

Син нічого робити не може Сам від себе, тільки те, що Він
бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й

Син робить (Івана 5:19).
Зверніть увагу на слово «бачить». Ісус не робив нічого, що не

було у волі Божій.
Коли ми перебуваємо в пустелі, однією зі спокус буде зробити
по-своєму й не чекати на Божий спосіб. Це може бути з вико-
ристанням Божої сили, щоб отримати щось раніше від Божого
часу. Ви можете уявити собі солдата в битві, який не веде бій
за наказом свого командира? Це може призвести до серйозних
наслідків як для самого солдата, так і для тих, хто воює разом із
ним. У навчальному таборі й протягом усієї підготовки солдат
учиться виконувати накази для того, щоб він не ризикував не-
розумно й не нашкодив собі та іншим під час бою.
Важливо не забувати, що небеса були відкриті нам. Будуть
випадки, коли ми думатимемо: «Я маю отримати відповідь за-
раз!» або «Я маю зробити крок зараз; якщо я нічого не зроблю,
все розвалиться!» Якщо здається, що Бог нічого вам не каже, це
не означає, що Він не розмовляє з вами! Я маю на увазі, що Бога
дуже стосується все, що відбувається з нами. У цьому разі пос
лання, яким Він «спілкується» з нами, це: «Тобі не треба нічого
робити». У таких ситуаціях нам слід чекати на Господа й нічого
не прискорювати:
Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє

серце, і надійся на Господа! (Псалом 27:14).
Якщо ми зосереджені на наших потребах, а не на Ньому, при-

ходять зневіра й важкість. Ми не можемо відволікатись і кон-
центрувати увагу на своєму «легкому горі». Натомість маємо
зосереджуватися на безмірнім багатстві слави вічної ваги, яка

виробляється в нас у скорботі (див.: 2-е до коринтян 4:17).
Ця радість, що очікує нас попереду, має захоплювати наше
бачення.
Радість, що очікує попереду

випробування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає
терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий,
щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому
не мали (Якова 1:2–4).
Радість — то духовна міць, яка надає нам сил упоратися з не-

приємностями й випробуваннями. Зауважте, що Слово каже:
«Майте повну радість». Не сказано: «Майте половину радості
й половину скорботи». Ми не маємо змішувати радість і сму-
ток у наших серцях. Подивіться на це так: ви можете мати лан-
цюжок, у якому дев’яносто дев’ять ланок радості й лише одна
ланка скорботи. Міць цього ланцюга дорівнюватиме моці цієї
однієї ланки. Ми повинні мати ланцюжок зі ста частин радості
й нуля частин смутку для того, щоби знайти сили, необхідні
для ситуації, яка нам дана.
Ми з вами знаємо, що легко «мати повну радість», коли все
йде добре. Але не про це йдеться у цьому тексті. Час «мати повну
радість» — це час випробувань, це пустеля, переслідування, не-
гаразди, страждання й будь-які інші неприємності. Бог говорить
це, бо Він знає, що «…радість у Господі це ваша сила!» (Неемія
8:10). Це радість бути в тісних стосунках із Тим, Хто зміцнює нас.
Моя дружина й уся моя родина — сини, невістки й онуки —

приносять мені радість! Бувають випадки, коли я далеко від
дому. І тоді я дивлюсь на їхні світлини. Це завжди приносить
радість моєму серцю. Це також дає мені силу.
Це те, що Неемія говорив своїм людям. Вони переживали
важкий час, тому Неемія взивав до них: «Не засмучуйтесь через
це лихо — не зводьте очей з Господа. Бо коли ви наблизитесь
до Нього, радість сповнить ваше серце, і це буде вашою силою»
(перефразування автора).
Хвала приведе до того, що ваш фокус зміститься з вас на
Господа. У розпал випробувань через сильний тиск, з яким ми
стикаємося, легко втратити із поля зору здібності Бога. Давид
написав більшість своїх Псалмів посеред випробувань. Він сла-
вив Бога й завдяки цьому був здатним залишатися сильним за
дійсно несприятливих обставин.
У Книзі Ісаї 61:3 Господь говорить, що Він дає «…оливу радо-
сті замість жалоби, одежу хвали замість темного духа!».
Я пам’ятаю дуже сухий час, коли цей вірш мав для мене особ
ливе значення. Я перебував удома один і раптом відчув великий
тиск. Я узяв Біблію, щоб почитати, і ледве міг це зробити. Тому
я почав молитися, але це було ще гірше. Усередині я відчував,
що Дух Божий говорив мені: «Увімкни диск із хвалою». Тому
я пішов до кімнати, де була розташована наша звукова систе-
ма, увімкнув пісні хвали й став підспівувати. Потрібно було ще
щось, тому я почав намагатися танцювати перед Господом.
Мені на душі було так важко, що це було схоже на танець у рід-
кому свинці. Зайве казати, що це була боротьба.
Коли збірка пісень скінчилася, я відчув потребу увімкнути її
ще раз. На другий раз я вже почав чути, що я співав. Раптом, це
було наче проблиск у моєму серці, я побачив Ісуса на троні та
Його велику любов. Радість потекла в мою душу, і я затанцював

зовсім безперешкодно. Я помітив, що вже не дивився на себе,
а перевів погляд на Ісуса. Наступні тридцять хвилин я співав,
танцював і бігав по дому, як дикун. Гніт, що тиснув на мене, під-
нявся догори, у мені були життя й сила, яких не було ще трид-
цять хвилин тому.
Коли я славив Господа, моя увага знову зосередилася на Ньо-
му, і я пережив те, про що писав Ісая: «І ви в радості будете чер-
пати воду з спасенних джерел!» (Ісая 12:3), — і через радість
Господа я почав черпати силу із колодязя спасіння.
Хвала допомагає тримати погляд на радості, що чекає на нас
попереду, а не на обставинах, що оточують нас.
Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків,

скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім
з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на
Ісуса, на Начальника і Виконавця віри, що замість радості,
яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши ува-
ги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож поду-
майте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе
від грішних, щоб ви не знемоглися, в не впали на душах
своїх. Ви ще не змагались до крові, борючись проти гріха
(До євреїв 12:1–4).
Ісус зміг перетерпіти найбільше випробування, з яким хто-не-

будь колись стикався або коли-небудь зіткнеться, бо тримав
Свій погляд на радості, що була перед Ним, а це воскресіння,
що йшло за розп’яттям. Це була слава, яка слідувала за Його по-
слухом у стражданні та зрештою привела багато синів і дочок до
Його Царства — включаючи вас і мене!
Саме таким є шлях для нас, тих, хто слідує за Христом. Поза
відмовою від себе й розп’яттям плоті на нас чекає воскресіння
життя. Поза стражданнями плоті є зрілість, необхідна для
того, щоб розвивати тісніші стосунки з Ісусом! Поза трудноща-
ми пустелі є велика слава! Павло писав: «Бо я думаю, що страж-
дання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що
має з’явитися в нас» (До римлян 8:18).
Божа слава буде виявлена в Церкві до Його повернення.
Її масштабність буде такою великою, що це наверне міста й на-
роди до спасіння. Ніколи раніше земля не бачила такого прояву
Його сили, яка буде виявлена в тих послідовниках Христа, які
дозволили Богові очистити їх. Цей вилив Його Духа, що приве-
де до великих жнив, не потребуватиме просування від людини.
Його будуть просувати Божа сила та слава!
Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на ви-

пробування, немов би чужому випадку для вас. Але че-
рез те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то
тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселя-
лись (1-е Петра 4:12–13).
Знову ж, яка радість є перед нами? Це Божа слава, що вияв-

ляється в тих із нас, хто страждав, будучи слухняним Христу.
Зверніть увагу, що міра, якою ви страждаєте, це міра, якою вам
слід радіти, знаючи — що більший опір, то більша слава!
Втрачати життя
Друже мій, не припиняйте свого наполегливого слідування за

Богом, коли приходить опір! Я знаю, що Він приведе вас до важ-
ких ситуацій у житті, бо що більша битва, то більша й перемога

для Царства і для вас. Але в розпал цих битв завжди тримайтеся
цієї гарантії:
…але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробову-

вались більше, ніж можете, але при спробі й полегшення
дасть, щоб знести могли ви її (1-е до коринтян 10:13).
Незалежно від того, які випробування маячать перед нами,

у вас є сила все пройти і пройти успішно. Інакше ви з цим не
зіткнулися б, Бог цього не дозволив би!
Якщо ви любите своє життя, ви здастеся у важких місцях.
Ви припините шукати Бога й крокувати за Ним, і вас задо-
вольнить безплідне життя.
Об’явлення 12:11 говорить: «І вони Його перемогли кров’ю
Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя сво-
го навіть до смерті!»
Хто більше турбується про себе, ніж про волю Божу, — це
ті, хто любить своє життя, а Ісус каже: «Бо хто хоче спасти
свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погу-
бить, той знайде її» (Матвія 16:25).
Єдиний спосіб пережити те, що чекає на нас попереду, у на-
ступні дні, це втратити своє життя. Я хочу закликати вас і на-
далі бути наполегливими, доки «…Дух з височини проллєть-
ся на нас, а пустиня в садок обернеться, а садок порахований
буде за ліс!» (Ісая 32:15).
Пустеля — це не місце скласти зброю і здатися! Це місце, де
ми маємо бути сильними, відважними і сміливими, щоб вико-
нувати волю Божу. Це місце, де ми мусимо підкоритися Богові
й наполегливо протистояти дияволу.
Якщо ви нині перебуваєте в пустелі, значить, Бог привів вас

у це місце, щоб ви могли дізнатися, що є у вашому серці. Ба-
гато разів те, що я спочатку приймав за спокусу від диявола,
насправді виявилося прихованими сферами мого життя, які по-
трібно було підпорядкувати Христу.
Коли ви й надалі прагнете небесної нагороди, пам’ятайте
ці слова:
А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможця-

ми в Христі… (2-е до коринтян 2:14).
Хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи

утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпе-
ка, чи меч?.. Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто
нас полюбив (До римлян 8:35, 37).
А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом пе-

ремогу нам дав (1-е до коринтян 15:57).
Не здавайтеся у своєму прагненні до Нього. Не здавайтеся. Три-

майтеся видіння, яке Він дав вам, хай би якими були обставини.
Обставини здавалися безнадійними для Йосипа, коли він був
у ямі, а згодом у чужій країні, коли його кинули в підземелля.
Здавалося, що його життя скінчилося. Як він міг мати майбут-
нє? Однак пам’ятайте, що «…неможливе це людям, а не Богові.
Бо для Бога можливе все!» (Марка 10:27).
Так само і з вами — хоч би як важко було, пам’ятайте: «…хто
вірує, все можливе!» (Марка 9:23).
Утримуйте свою увагу на радості, що перед вами, яка є Бо-
жою славою, що проявляється в вас. Це дасть вам сили по-
долати випробування, з якими ви стикаєтесь. Шукайте і далі

Його всім серцем і вірте тому, що Він говорить вам Духом
Своїм через Своє Слово. Якщо ви так вчинятимете, то пере-
можете в пустелі.
А Тому, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити пе-

ред Своєю славою непорочними в радості, Єдиному пре-
мудрому Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа,
Господа нашого, слава, могутність, сила та влада перше
всього віку, і тепер, і на всі віки! Амінь (Юда 1:24–25).
ЗАПИ ТАННЯ
Д Л Я ОБГОВ ОРЕННЯ
Якщо ви читаєте цю книжку разом із навчальним курсом

«Пустеля» (що дійсно є чудовою ідеєю!), то рекомендую, щоб ви
кожного тижня дивилися відеоурок і обговорювали відповідні
запитання в групі. Ці відеоуроки паралельно висвітлюватимуть
і роз’яснюватимуть основні теми цієї книжки, тому ідеально,
щоб усі учасники дискусійної групи і дивилися відеоуроки, і чи-
тали цю книжку.
Насолоджуйтесь!
Урок 1
Прочитайте Розділ 1
1. Чим відрізняється всюдисущість Бога від Його проявленої
присутності? Чому нам корисно розуміти цю різницю?
2. Чому важливо бути здатними розпізнати сезон, у якому ми

перебуваємо, та знати, ми в сезоні пустелі чи ні?
3. Як ви вважаєте, чому диявол використовує сезон пусте-

лі, щоби спокусити нас добровільно грішити або здатися в
нашій вірі?
4. Чому Бог дозволяє нам і надалі перебувати в сезоні пустелі?

202 Боже, де Ти?
Урок 2
Прочитайте Розділи 2 і 3
1. Пустеля має декілька цілей. Яка з семи цілей, зазначених у
цьому уроці, має найбільший відгук у вас і чому?
2. Як ви вважаєте, чому послух Богові в пустелі веде до ду-

ховного зростання?
3. Пустеля — це час пізнання себе. Що у вас і вашому ходжен-

ні з Богом відкрилось вам у пустелі? Чого ви навчилися?
4. Як ви навчилися знаходити силу в Богові протягом цього

часу смирення?
Урок 3
1. Між обітницею та її виконанням завжди відбувається про-
цес. Як ви вважаєте, чому цей процес важливий?
2. Чи спостерігали ви за роботою, яку провадить у вас вико-

нання обітниці у вашому житті?
3. Як ви гадаєте, чому Бог дає вам обітницю до того, як у вас

пройде процес підготування?
4. Чому важливо мати обітницю від Бога для вашого життя, а

не просто власний план п’ятирічки?
З АП ИТАННЯ Д ЛЯ ОБГО В ОРЕННЯ 203
Урок 4
Прочитайте розділи 5 і 6
1. Як порівняння життя Саула й Давида допомагає нам зро-
зуміти, чому Богові необхідно очищувати нас через пустелю?
2. Очищення золота робить його податливішим, і Боже очи-

щення робить нас більш гнучкими до Нього. Опишіть, що це
означає — бути більш гнучким до Бога.
3. Коли Божий очищувальний процес виявляє прихований

гріх або слабкість, якою має бути наша відповідь?
4. Як процес очищення дає змогу нам краще відкри-

вати Ісуса?
Урок 5
1. Чому Бог ненавидить скарги? Яке місце посідають скарги
у вашому житті?
2. Яка різниця між скаржниками в Книзі Малахії та скаржни-

ками в Книзі Єремії? Чому Бог засмутився через одну групу, але
відповів на скаргу Єремії?
3. Вирок означає рішення, а не осуд. Суд починається в домі

Божому. Він вирішує, хто є гідним Його служіння. Як ви вважає
те, на що дивиться Бог, ухвалюючи таке рішення?
4. Бог шукає посудини, придатні для служіння. Як ви описа-

ли би різницю між покликанням і обранням?
Урок 6
1. Якою була ваша перша реакція, коли ви почули, що страж-
дання — це дар? Як змінився ваш погляд наприкінці уроку?
2. Бог не дозволить вам пройти випробування більше від

того, з яким ви зможете впоратися. Як вас це надихає?
3. Бог не залишить вас у вашій теперішній силі. Чого навчає

вас Божий план для вашого життя?
4. Бог дозволяє нам сьогодні зіткнутися з випробуваннями,

які імітують тиск, який ми відчуватимемо завтра. Що Бог сказав
вам про ваше майбутнє, щоби допомогти зрозуміти сенс тиску,
який ви відчуваєте у своїх випробуваннях тепер?
Урок 7
1. Слідування за Богом не завжди зрозуміле. Чому важко
довіряти Богові, коли Він «порушує» традиційні методи щось
робити?
2. Як ви себе почуваєте, коли Бог не діє за вашим розкладом?

Які тиск і спокусу ви відчуваєте, коли Божа обітниця здається
відкладеною?
3. Як ви бачили, що ця істина є очевидною у вашому жит-

ті: все, що народжується по плоті, має й підтримувати-
З АП И ТАННЯ Д ЛЯ ОБГО В ОРЕННЯ 20 5
ся плоттю? Як це відрізняється від того, що Бог народжує

через вас?
4. Що надає вам упевненості в тому, що ви слідуєте Божим

шляхом для вашого життя?
Урок 8
1. Пустеля — це місце, де Бог відкривається нам. Тоді чому
саме в цей сезон Бог здається таким далеким?
2. Що це означає — найперше шукати Бога, а не Його благо-

словень?
3. Чому це небезпечно, коли ваша обітниця чи покликання

стають для вас важливішими за Самого Бога?
4. Коли ви бачите, як Бог відкривав Себе героям у Святому

Письмі, як це змінює те, що ви очікуєте отримати від вашого
сезону пустелі?
Урок 9
1. Чому нам важливо пам’ятати, куди ми йдемо в пошуках
утішання, особливо у сухі часи?
2. Коли укріплюється наше духовне коріння, коли ми заглиб

люємося у Святе Письмо, особливо якщо відчуваємо, що нам не
хочеться цього робити?
3. Чи заохочує вас думка, що найбільша атака проти ваших

жнив настає безпосередньо перед тими самими жнивами?
4. Чому розмірковування над Божою вірністю змінює сезон

пустелі?
Урок 10
1. Як пустеля підготувала вас до зміни сезону?
2. Чому зміни — це важко? Що найчастіше є найбільшою пе-

решкодою в налаштуванні на зміни?
3. Що вам найбільше сподобалося в процесі оновлення бур-

дюка? Чому ви звернули на це увагу?
4. Щоб утримати нове, треба відпустити старе. Що вам по-

трібно відпустити для того, щоб прийняти нове?
ДОД АТОК
Спасіння, доступне кожному
Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і

будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих,
то спасешся, бо серцем віруємо для праведності, а устами
ісповідуємо для спасіння.
До римлян 10:9–10
Бог бажає, щоби ви мали життя в повноті. Він палко любить вас
і хоче здійснити особливий план для вашого життя. Але є ще
один спосіб розпочати подорож до свого призначення: отрима-
ти спасіння через Божого Сина, Ісуса Христа.
Через смерть і воскресіння Ісуса Бог проклав шлях для ва-
шого входження в Його Царство як улюбленого сина чи дочки.
Жертва Ісуса на хресті зробила вічне й повноцінне життя до-
ступним для вас. Спасіння – це Божий дар для вас; ви нічого не
можете зробити, щоби заробити чи заслужити його.
Щоб отримати цей дорогоцінній подарунок, спочатку ви-
знайте свій гріх — життя незалежно від Творця, бо це — корінь
усіх гріхів, учинених вами. Це покаяння відіграє вирішальну
роль у отриманні спасіння. В Книзі Дії Петро дуже чітко пояс-
нив це в той день, коли спаслося п’ять тисяч людей: «Покайтеся
ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами…»
(Дії 3:19). Писання проголошує, що кожен із нас народжуєть-
ся рабом гріха. Це рабство вкорінене в Адамовому гріху, який
розпочав цю тенденцію свавільної непокори. Покаяння — це
рішення відійти від покори собі й сатані, батькові брехні, і по-

вернутися в послуху до свого нового Господаря, Ісуса Христа —
Того, Хто віддав Своє життя за вас.
Ви маєте віддати Ісусу владу над своїм життям, зробити Ісуса
Господом, віддати Йому право володіти вашим життям (духом,
душею і тілом) — усім, ким ви є і що маєте. Його влада над вашим
життям стає абсолютною. У момент, коли ви це зробите, Бог звіль-
нить вас від темряви й перенесе у світло та славу Свого Царства. Ви
просто перейдете від смерті до життя — ви станете Його життям!
Якщо ви бажаєте отримати спасіння через Ісуса, помоліться
цими словами:
Боже, який на небі, я визнаю, що грішний і відійшов від Твого

стандарту праведності. Я заслуговую на вічний осуд за свій
гріх. Дякую, що Ти не залишаєш мене в такому стані, бо я
вірю, що Ти послав Ісуса Христа, Свого єдинородного Сина,
який народився від діви Марії, щоб померти за мене й понес
ти моє покарання на хрест. Я вірю, що Він воскрес на третій
день і тепер посаджений по Твою праву руку як мій Господь і
Спаситель. Тож у цей день я каюся, що був незалежним від
Тебе, і віддаю своє життя в повну покору Господу Ісусу.
Ісусе, я сповідую, що Ти – мій Господь і Спаситель. Увійди
в моє життя через Свого Духа й перетвори мене на Боже
дитя. Я відрікаюся від темряви, у якій жив колись, і з цьо-
го дня більше не житиму для себе. Але через Твою благо-
дать житиму для Тебе, бо Ти віддав Себе за мене, щоб я міг
жити вічно.
Дякую, Господи. Тепер моє життя повністю у Твоїх ру-
ках, і, згідно з Твоїм Словом, я ніколи не буду засоромлений.
В ім’я Ісуса, амінь.
Д ОД АТОК 209
Ласкаво просимо до Божої сім’ї! Закликаю вас поділитися

цією радісною звісткою з іншими вірними. Також важливо,
щоб ви долучилися до помісної церкви, яка вірить у Біблію, і
спілкувалися з тими, хто зможе підтримувати вашу молоду віру.
Ви щойно розпочали найдивовижнішу подорож. Нехай Бог
благословить вас, аби ви кожного дня зростали в одкровеннях,
благодаті та дружбі з Ним!
ВЕДЕНІ ВІЧНІСТЮ
Життя, яке має значення сьогодні й усю вічність
Життя на землі — це лише пар, але багато з нас живуть так, начебто по
інший бік нічого немає. Одначе те, як ми живемо це життя, визначить, як
ми проведемо вічність. Писання говорить нам, що будуть різні ступені
винагороди для віруючих людей — від спостереження за тим, як усе, чого
досягла людина, поглинається судом, до царювання із Самим Христом.
Базуючись на принципах, записаних у 2-у до коринтян 5:9–11, Джон Бівер

нагадує нам, що всі віруючи стоятимуть перед Христом, щоб отримати те,
що заробили в житті. Багато хто з нас будуть шоковані, дізнавшись, що
більшість свого часу витратили на речі, які не дають права на отримання
вічних нагород.
Тож як нам розвивати життя, щоб воно було значимим? Із книжки «Ве-
дені вічністю» ви довідаєтесь, як розкривати своє покликання й примно-
жувати те, що Бог уже дав вам. Коли здобудете свій погляд на вічність,
будете здатні працювати, щоб плід ваш зостався.
Це доступно на сайті: CloudLibrary.org

АФФАБЕЛЬ
Аудіоспектакль
Ви багато розмірковували про вічність? Можливо, ви знаєте, де її прове-

дете, та чи знаєте ви, як її проводитимете?
Віруючим людям украй необхідно жити з перспективою вічності, однак

нам може бути важко зрозуміти її. Цей епічний аудіоспектакль за книж-
кою Джона Бівера «Ведені вічністю» відчиняє вікно в те, що лежить поза
нашою земною реальністю.
Долучайтеся до величного царя Джаліна, володаря темряви Дагона, дів

чини Милосердя, Незалежного та інших і дослідіть дивовижне позаземне
царство Аффабель і жахливу відторгнену землю Лон. Ваше життя змі-
ниться, коли ці персонажі відкриють те, що лежить у глибині ваших сер-
дець.

ПРИМАНКА САТАНИ
Життя у свободі від жахливої пастки образи
Ця книжка викриває одну з найбільш обманних пасток, яку ворог вико-

ристовує для того, щоб відвести віруючих від волі Божої: образу. Біль-
шість людей потрапили до цієї пастки й навіть не уявляють цього.
Не обманюйтесь! Христос сказав: «Неможливо, щоб спокуси не мали

прийти» (Луки 17:1). Ви не можете обирати, образять вас чи ні, але ви
можете обирати, як на це реагувати. Якщо ви впораєтеся з образою на-
лежним чином, то відчуєте силу, а не гіркоту. Лише правильна реакція
дасть вам можливість безперешкодно мати стосунки з Богом.
За допомогою цього послання Джон Бівер дасть вам можливість залиша-

тися у волі Божій і звільнитися від підозр і недовіри. Ви можете позбу-
тися менталітету жертви й жити без тягаря ускладнень і розчарування.
Коли відкриєте для себе більш високий рівень підпорядкування Богові,
ваше життя стане сповнене прощення, примирення й радості, що зростає.

ДОБРО ЧИ БОГ?
Чому хорошого недостатньо, якщо немає Бога
Якщо це добре, це має бути Бог. Згодні?
У наші дні терміни «добро» і «Бог» здаються синонімами. Ми віримо:

якщо щось загальноприйняте, як-от добро, то це, мабуть, відповідає волі
Бога. Щедрість, смирення, справедливість — добро. Егоїзм, пихатість,
жорстокість — зло. Відмінність здається досить однозначною.
Але чи це все, що нам потрібно знати? Якщо добро таке очевидне, чому
Біблія говорить, що нам потрібно його розпізнавати або узнавати?
«Добро чи Бог?» — це не чергове послання самодопомоги. Ця книжка

зробить більше, ніж запропонує змінити вашу поведінку. Вона дасть вам
змогу спілкуватися з Богом на такому рівні, який змінить кожен аспект
вашого життя.

ЗНИЩИТИ КРИПТОНІТ
Викорінюйте все, що краде вашу силу
Так само, як Супермен, який може перестрибнути будь-яку перешкоду

й перемогти всякого ворога, послідовники Христа мають надприродну
здатність перемагати виклики, з якими стикаються. Але і в Супермена, і в
нас є проблема — криптоніт, який краде нашу силу.
Звичайно, і супермен і криптоніт — вигадані. Проте духовний криптоніт
реальний.
Ця книжка пропонує відповіді на запитання, чому багато з нас неспро-
можні відчувати Божественну силу, яка була очевидною серед християн
першого сторіччя.
У «Знищити криптоніт» Джон Бівер розкриває, що таке криптоніт, чому
це є компромісом для нашої громади і як звільнитися від його неволі.
Ця книжка для людей не зі слабкими нервами, бо це дійсно не духовний
цукор. Це серйозна правда для будь-якого послідовника Христа, який
прагне пройти складний, але корисний шлях трансформації.

ІСТОРІЯ ШЛЮБУ
У сиву давнину шлюб був вічним. Це був заповіт, який з’єднував одного
чоловіка з однією жінкою. Це переплетіння робило обох сильнішими і
шляхетнішими, більш яскравим виразом того, ким вони обоє були ство-
рені бути. Обоє були кращими разом, аніж кожен із них окремо. Весільна
церемонія була лише початком. Це були ворота в будівництво їхнього на-
завжди щасливого шлюбу. Кожні рішення та дія були покликані будувати
життя, яке відображало їхню єдність. Чоловік і дружина входили у вели-
ке невідоме з переплетеними серцями, руками й голосами, щоб виражати
любов свого Творця.
Як ми втратили зв’язок з цією глибокою історією кохання? В «Історії

шлюбу» Джон і Ліза Бівер запрошують вас знову відкрити Божий почат-
ковий план. Незалежно від того, одружені ви, неодружені чи заручені,
ваша історія є частиною Його історії.

Завдання служіння Messenger International — допомогти людям, сім’ям,
церквам, народам навчитися переживати силу Божого Слова й засто-
совувати її на практиці. Результатом такого застосування стає зміцнене
життя, змінені громади, адекватна відповідь на несправедливість і страж-
дання сучасного світу.
Cloud Library — це онлайн-платформа, яка

дає змогу служителям з усього світу отри-
мувати доступ до безкоштовних цифрових
ресурсів їхньою рідною мовою.
На сайті CloudLibrary.org ви знайдете
ресурси Джона та Лізи Бівер 100 мовами!
Електронні книги, відео- й аудіоуроки,
аудіокнижки, Біблії…
Хочете більше? Скануйте тут:

CloudLibrary.org
БОЖЕ, ДЕ ТИ?
Супровідні матеріали
Книжка, яку ви тримаєте в руках є частиною навчального курсу Джона

Бівера «Боже, де Ти?!». Читаючи цю книжку й використовуючи супровід-
ні матеріали на DVD, а також доступні для скачування на CloudLibrary.
org, ви зможете досліджувати кожну частину цього динамічного курсу,
що змінює життя. Якщо ви уважно вивчатимете їх, ваше християнське
життя матиме більше впливу й ви зможете робити більше для Бога.
Матеріали за курсом «Боже, де Ти?!» містять такі компоненти:
• Книжка «Боже, де Ти?!»

Єдиний з усіх надрукований матеріал. Ця книжка також є у фор-
маті PDF на диску.
• DVD «Боже, де Ти?!»

Диск містить усі матеріали курсу в цифровому форматі. Диск не про-
грається на вашому домашньому плеєрі. Але всі файли можна загру-
зити й використовувати на планшеті, комп’ютері або смартфоні.
• Аудіокнижка «Боже, де Ти?!»

Усі розділи книжки «Боже, де Ти?!» начитані вашою мовою й запи-
сані у форматі МР3.
• Відеоуроки «Боже, де Ти?!»

Усі 10 уроків у форматі МР4.
На DVD також містяться інші книжки й матеріали, включаючи

електронні книжки «Добро чи Бог?» і «Ведені вічністю».
Мультимедійні навчальні ресурси, електронні книжки та Біблії доступні

для безкоштовного завантаження на:
CloudLibrary.org
УСІ ЦІ НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ
Є ПОДАРУНКОМ ДЛЯ ВАС!
Ви можете вільно робити копії цих DVD, копіювати матеріали, надсила-

ти їх електронними листами друзям, копіювати та вставляти текст у до-
кументи Word, надсилати вчення всім у вашій церкві й завантажувати їх в
Інтернет, аби всі інші могли їх використовувати. Без обмежень роздавайте
ці ресурси там, де є голод за справжнім ученням Божого Слова та христи-
янським життям.
Додаткова інформація про компоненти ресурсу «Боже, де Ти?!»:
Файли на цьому DVD не можуть бути відтворені у звичай-
ному режимі відеоплеєра, бо вони різних форматів. Тобто
відео-, аудіо- й текстові файли можна відтворювати й пе-
реглядати лише на комп’ютері або на цифрових пристроях.
Відеофайли МР4 можна завантажувати й відтворювати на
планшеті або комп’ютері.
Аудіофайли МР3 можна завантажувати у ваш аудіомедіа-
плеєр, смартфон чи комп’ютер.
Електронні книжки можна завантажувати на планшет або
комп’ютер. Їх можна вільно читати, роздруковувати чи дуб
лювати. Можете копіювати частини тексту у власні доку-
менти!
Додаткові навчальні ресурси доступні багатьма мовами на:
CloudLibrary.org
Дорогий друже!
Коли ми стикаємося зі складними випробуваннями й викликами, легко

втратити з поля зору обітниці Божі. Я написав цю книжку, щоб надихнути
вас вірити, що є призначення в кожному сезоні життя, навіть у пустелі.
Бо, саме коли ми проходимо пустелю, Бог пом’якшує наші серця й формує
наш характер, підготовлюючи для великих планів, які Він призначив для
нас. Може здаватися, що Бог мовчить і Його присутність дуже далека, але
Він не покинув нас — Він працює в нас! На цих сторінках ви побачите, як
благословення прийде, щойно ви з успіхом подолаєте пустелю.
Ця книжка — подарунок для вас. Будь ласка, діліться її змістом з інши-

ми віруючими, які потребують підбадьорення. Також заходьте на сайт
CloudLibrary.org, щоб завантажувати й вивчати багато інших ресурсів
вашою мовою, які змінюють життя.
Я молюся, щоб ви вийшли зі своєї пустелі, отримавши ще більше Його

сили та влади, сповнені співчуття й спроможні чути Його голос. Я молю-
ся, щоб як золото очищується у вогні, так і ваш час очищення призвів до
чистого золота.
Не зводьте очей з Його обітниць і закінчуйте з перемогою!
Будьте благословенні!
Джон
Ці та інші матеріали від Джона й Лізи Бівер дивіться

на безкоштовному потоковому відео від служіння Messenger
і завантажуйте їх на сайті:
CloudLibrary.org
Джон Бівер CloudLibrary.org
JohnBevere@ymail.com Додаткові матеріали на багатьох мовах доступні
для перегляду й завантаження на Youtube.com & Youku.com
та інших сайтах.
ВИ ВІДЧУВАЄТЕ СЕБЕ ЗАГУБЛЕНИМ
У ВАЖКОМУ ЖИТТЄВОМУ СЕЗОНІ,
ДИВУЮЧИСЬ: «БОЖЕ, ДЕ ТИ?!»
БОЖЕ, ДЕ ТИ?!
БОЖЕ,
Можливо, ви чули, як Бог говорив у ваше життя, але тепер Він здається
мовчазним. Можливо, ви йшли у вірі, але тепер узагалі не можете знайти
Його присутності. Ласкаво просимо в пустелю — місце, яке знаходиться
між отриманням обітниці від Бога й часом, коли ви побачите, як це
здійснюється в житті.
ДЕ ТИ?!
Проте є гарна новина — це не безцільна пустка. Бог використовує пу-
стелю, щоб навчити та оснастити вас для вашого призначення — якщо
ви пройдете її правильно. На відміну від думки багатьох людей, у цьому
сезоні важливо не лише чекати на Господа. Ви маєте відіграти свою роль
у маневруванні пустелею. Велику роль. І якщо ви не хочете гаяти час,
блукаючи по колу, важливо дізнатися яку.
У цій вражаючій книжці автор бестселерів Джон Бівер оснащує вас

ключовими біблійними істинами та глибокими історіями, які допоможуть ВІДНАЙДІТЬ СИЛУ Й МЕТУ
орієнтуватися в сухі або важкі часи і зробити крок у все те, що Бог
підготував для вас. У СВОЇЙ ПУСТЕЛІ
ДЖОН БІВЕР
«Боже, де Ти?!»
ДЖОН БІВЕР — міжнародний проповідник та автор

бестселерів, відомий своїм сміливим і безкомпромісним
підходом до Слова Божого. Джон і його дружина Ліза
є засновниками Messenger International — служіння,
присвяченого розвитку вірних послідовників Христа,
які здатні трансформувати наш світ. Коли він удома, ви
можете побачити, як Джон грає у змагальні карткові
ігри зі своїми чотирма синами або намагається
ДЖОН БІВЕР
переконати Лізу пограти з ним у гольф.
Для безкоштовного завантаження ресурсів і відео зайдіть
на сайт CloudLibrary.org
Cloud Library
Бажаєте більше?

Скануйте
Ця книга – подарунок від автора. «Боже, де Ти?!»

ПРОДАЖУ НЕ ПІДЛЯГАЄ.

God Where Are You Book Ukrainian-1

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

God Where Are You Book Ukrainian-1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ВИ ВІДЧУВАЄТЕ СЕБЕ ЗАГУБЛЕНИМ

У ВАЖКОМУ ЖИТТЄВОМУ СЕЗОНІ,

У цій вражаючій книжці автор бестселерів Джон Бівер оснащує вас

ДЖОН БІВЕР — міжнародний проповідник та автор

Містить диск із матеріалами

Ця книга – подарунок від автора. «Боже, де Ти?!»

Коли ми стикаємося зі складними випробуваннями й викликами, легко

Ця книжка — подарунок для вас. Будь ласка, діліться її змістом з інши-

Я молюся, щоб ви вийшли зі своєї пустелі, отримавши ще більше Його

Не зводьте очей з Його обітниць і закінчуйте з перемогою!

Ці та інші матеріали від Джона й Лізи Бівер дивіться

© 2020, Messenger International

Additional resources in Ukrainian language by John and Lisa Bevere

To contact the author: JohnBevere@ymail.com

«Боже, де Ти?!» Джон Бівер, українською мовою

© 2020, Messenger International

Додаткові ресурси від Джона й Лізи Бівер українською мовою доступні

Усі цитати з Біблії відповідають українському перекладу Івана Огієнка,

Контактна адреса автора: JohnBevere@ymail.com

7. Найкращий Божий шлях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93

8. Будуйте ретельно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

9. Силові тренування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129

10. Вода в пустелі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145

11. Підготуйте шлях для Господа . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161

12. Перемога в пустелі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179

Запитання для обговорення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201

Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його потішає, й обертає

Мені подобається Книга Ісаї — він мій улюблений пророк у Ста-

Джон лише хитав головою. Печаль сповнювала моє серце й

Ця книжка розповідає про мою подорож у пустелі, а також про

Чи були ще інші сезони пустель у моєму житті? Так. Але до

Чому? Бо тепер літо й немає ніякого снігу! Її дії доцільні для

Коли ми страждаємо, переживаючи час посухи та

Та піду я на схід — і немає Його, а на захід удамся — Його

Я був у пустелі, проте не знав цього. Я жив у Далласі, штат

Та піду я на схід — і немає Його, а на захід удамся — Його

Я і далі молився, але небеса здавалися мідними.

Потім Господь показав мені, що християнське життя має дея-

Коли Господь допоміг мені зрозуміти, що духовне зростан-

Якщо ми мусимо бути такими, як Ісус, наш характер має роз-

присутність зменшується, а не зростає. Ви можете навіть відчу-

На щастя, більшості з нас не доводилося виживати фізично в

зміцнити й налаштувати нас на новий рух Його Духа, внаслідок

брехню, що зазнають поразки й не отримають своєї землі, де

Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі

Чи означає перебування в пустелі,

Чудове запитання! Є сенс в тому, що багато з нас, опиняючись

У Біблії й усій історії людства чоловіки та жінки бачили, що

Поради щодо виживання

№ 1. Розуміти ваш час

Я дійсно вважаю, що ми можемо опинитися у сухому місці в

про вас. До того як другому поколінню дітей Виходу було дозво-

І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій,

Тож хоча ізраїльтяни насправді наробили багато помилок і

«А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в

У Бога є чудові плани для вас!

Пустеля — це не час пошуку знамен, благословення, достатку

А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував мене,

Яке глибоке розуміння! Ми намагаємося щосили зрозуміти,

Коли християни стикаються з бурями лиха, вони можуть

А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на

У пустелі ви зустрінете Авраама, заможного чоловіка з Ура,

А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського.

Потім, як ми знаємо, Мойсей повернувся до Єгипту й вивів