ThLic.

Маріанна Зейкан

Людина на дорозі від образу до подоби Божої.

ThLic. Marianna Zeykan

Man is on the road from the image to the likeness of God.

Abstract:
A person's life is a continuous, more or less long journey. And this life journey is unique for
each person, yet it has one common feature inherent in all people. According to the Holy
Fathers, a person has a specific goal and task in his or her life - to grow from the image to the
likeness of God.

Key words:
God, image, likeness, man, road.

Вступ.
Життя людини є суцільною більше чи менше тривалою мандрівкою. І ця життєва
подорож кожної людини є унікальною, та все ж має одну спільну рису притаманну для
всіх людей. На думку святих Отців людина у своєму житті має реалізувати конкретну
мету і завдання – зростати від образу до подоби Божої.

Образ Божий.
Вже на перших сторінках Святого Письма в книзі Буття читаємо: «Тож сказав
Бог: "Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою
морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над
усіма плазунами, що повзають на землі» (Бут. 1, 26).1 В цьому реченні (в першій його
половині) вжито два споріднених за значенням слова – «образ і подоба», які містять у
собі деякі відтінки однієї думки: одне означає ідеал, зразок досконалості; інше –
реалізацію цього ідеалу, копію із зазначеного зразка. Перше «κατ᾿ εἰκόνα» – «на образ»
ми маємо за створенням, а друге (καθ᾿ ὁμοΐωσιν – «на подобу» ми робимо за власним
бажанням. Отже, образ Божий у людині становить невід'ємну і незгладиму властивість
її природи, богоподібність же є справою вільних особистих зусиль людини, що може
1
СВЯТЕ ПИСЬМО СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАВІТУ.: український переклад за редакцією Івана Хоменка
Рим, 1990, с. 4.

1
досягати досить високих ступенів свого розвитку в людині, але може іноді бути зовсім
відсутньою.2
Є багато місць у Святому Письмі, які підтверджують правду, що людина
створена на образ і подобу Божу. Так у посланні Якова маємо: «Язика ж ніхто з людей
не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою.
Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним проклинаємо людей, що створені на
подобу Божу» (Як. 3, 8-9).3 Св. Павло в 1 посланні до Коринтян повідомляє:
«Чоловікові не слід покривати голову, він бо образ і слава Божа» (1 Кор. 11,7).4 А
псальмоспівець запитує у Господа: «то що той чоловік, що згадуєш про нього, або
людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й
честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук твоїх, усе підбив йому
під ноги: вівцю й усю скотину, та ще й дикого звіря, птицю небесну й рибу в морі, і все,
що морськими стежками ходить»(Пс. 8, 5-9).5 Протягом «шести днів» Бог творить
світ, готуючи його для людини.6 «Так, людина – велике це і найдостойніше створіння –
не мешкала ще у світі істот, бо неприродньо було начальнику з'явитися раніше за
підпорядкованих, але після того, як приготовано спершу володіння, слід було показати
і царя. Тому, коли Творець Всесвіту влаштував тому, хто має царювати, немов би
царський якийсь палац, і це були сама земля, острови, море і на зразок даху зведене над
ними небо, тоді в царські ці палаци зібрано було всякого роду багатство».7
Девід Прате у своїх коментарях на книгу Буття дуже ретельно з’ясовує поняття
«образ Божий». Зокрема те, що він не відноситься до фізичної природи людини,
оскільки Бог – це дух, а дух не має плоті. Що ж включає тоді в себе вираз «образ
Божий»? Це те, чим людина подібна до Бога (хоча і не на Його рівні) і відрізняється від
тварин у наступних аспектах:
1. Людина має інтелект. Вона має здатність міркувати, винаходити, спілкуватися.
Ця її здібність дозволяє людині спілкуватися з Богом і розуміти Божу волю щодо неї.
2. Людина має волю і здатність вибирати. Вона є вільним моральним суб'єктом.
Вона здатна вибирати між альтернативами і визначати, яким курсом він буде слідувати.
Тому вона є відповідальною перед Богом за свій вибір.
3. Людина має емоції. Вона може відчувати радість, любов, гнів, ненависть,
смуток і багато інших почуттів. Біблія також приписує такі почуття Богу.
4. Людина має сумління. Вона здатна не тільки відрізняти добро і зло, але й мати
притаманне їй почуття провини, коли вона вчинила погано і почуття схвалення, коли
вона вчинила правильно.
5. Людина має духовну природу, яка має можливість бути з Богом у вічності. 8

2
Пор. ЛОПУХИН А.: Толкование на книгу Бытия, глава 1,
https://azbyka.ru/otechnik/Lopuhin/tolkovaja_biblija_01/1, 23.10.2023.
3
СВЯТЕ ПИСЬМО СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАВІТУ.: український переклад за редакцією Івана Хоменка
Рим, 1990, с. 286.
4
Там само, с. 216.
5
Там само, с. 622.
6
Пор. КАТЕХИЗМ Української Греко-католицької Церкви: Христос – наша Пасха. Львів, 2011. с. 52.
7
ГРИГОРИЙ НИССКИЙ.: Об устроенин человека, глава 2,
https://azbyka.ru/otechnik/Grigorij_Nisskij/ob_ustroenii_cheloveka/ (23.10.2023).
8
Пор. PRATTE David E.: Commentary on the Book of Genesis Bible Study Notes and Comments, Minor
revisions 2016, р. 28,

2
 Припускаємо, що «образ Божий» може включати більше, ніж це, але він,
безумовно, включає в себе все це.
Продовження 26 вірша 1 розділу Буття, а саме: «і нехай вона панує над рибою
морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над
усіма плазунами, що повзають на землі» цікаво коментує Єфрем Сирійський. Він
вважає, що панування, яке прийняла людина над землею і над усім, що на ній і є
образом Бога в ній.9
Гідність людини в образі Божому. «Але в чому ж, за церковним ученням, полягає
людська велич. Не в подібності до створеного світу, а в тому, щоб бути за образом
єства Того, Хто створив. Тож що ж означає слово «образ»?»10 – запитує Григорій
Ніський. На це важливе запитання знаходимо відповідь в Іренея Ліонського: Образом
Божим є Син, за образом Якого і людина створена. Тому Він з'явився також останнім
часом, щоб показати подобу людського образу з Самим Собою.11

Божа подоба.
Людина має у собі прагнення бути як Первообраз. Це стремління святі Отці
назвали прагненням людини досягнути Божої подоби. 12 Йоан Дамаскин ось що розумів
під образом і подобою: «Бог Своїми руками творить людину і з видимої, і невидимої
природи як за Своїм образом, так і за подобою: тіло утворив із землі, а душу ж,
обдаровану розумом та умом, дав за допомогою Свого подиху, що саме, звісно, ми й
називаємо Божественним образом; бо вираз за образом позначає розумне й обдароване
вільною волею створіння; вираз же за подобою позначає подобу через чесноту,
наскільки це можливо (для людини)».13
Подібну думку висловлює і св. Василій Великий, коментуючи слова Буття 1, 26:
«Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу». 14 Отже, Василій вважає: «Одне ми
маємо в результаті творіння, інше набуваємо по своїй волі. Під час первісного
творіння нам дарується бути народженими за образом Божим; своєю ж волею
набуваємо ми буття за подобою Божою. Тим, що залежить від нашої волі, ми
розпоряджаємося на повну силу; здобуваємо ж ми це собі завдяки своїй енергії. Якби
Господь, створюючи нас, не сказав заздалегідь: «Сотворімо» і «за подобою», якби нам
не була дарована можливість стати «за подобою», то своїми власними силами ми б не
здобули подоби Божої. Але в тому-то й річ, що Він створив нас здатними
уподібнюватися Богові. Обдарувавши нас здатністю уподібнюватися Богові, Він надав
https://www.academia.edu/37223515/Commentary_on_the_Book_of_Genesis_Bible_Study_Notes_and_Comme
nts, (23.10.23).
9
Пор. ЕФРЕМ СИРИН.: Толкование на Священное Писание Книга Бытия, глава 1,
https://azbyka.ru/otechnik/Efrem_Sirin/tolkovanie-na-knigu-bytija/1, 23.10.2023.
10
ГРИГОРИЙ НИССКИЙ.: Об устроенин человека, глава 16,
https://azbyka.ru/otechnik/Grigorij_Nisskij/ob_ustroenii_cheloveka/ (23.10.2023).
11
Пор. ИРЕНЕЙ ЛИОНСКИЙ.: Доказательство апостольской проповеди, 22,
https://azbyka.ru/otechnik/Irinej_Lionskij/apostolic_preaching/ 23.10.2023.
12
Пор. КАТЕХИЗМ Української Греко-католицької Церкви: Христос – наша Пасха. Львів, 2011. с. 53.
13
ИОАНН ДАМАСКИН: Точное изложение православной веры, книга II, глава 12,
https://azbyka.ru/otechnik/Ioann_Damaskin/tochnoe-izlozhenie-pravoslavnoj-very/, 23.10.2023.
14
СВЯТЕ ПИСЬМО СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАВІТУ.: український переклад за редакцією Івана Хоменка
Рим, 1990, с. 4.

3
нам самим бути трудівниками в уподібненні Богові, щоб ми отримали за (цю) працю
винагороду, щоб ми не були інертними речами, як портрети, створені рукою
художника, щоб плоди нашого уподібнення не принесли похвали кому-небудь іншому.
Справді, коли бачиш портрет, який точно передає модель, то не портрету віддаєш
хвалу, а художником захоплюєшся. Отже, щоб захоплення стосувалося мене, а не
когось іншого, Він надав мені самому подбати про досягнення подоби Божої. Адже,
«за образом» я володію буттям істоти розумної, «за подобою» ж я роблюся, стаючи
християнином».15
Діадох Фотікійський навчав, що бути за подобою Божою є ознакою тільки тих,
які з великої любові свою волю віддали на служіння Богові. Бо коли ми не належимо
самим собі, зрікаємося себе, тоді стаємо подібними до Того, Хто любов'ю своєю
примирив нас із собою, цього ніхто не може досягти, якщо не переконає душі своєї не
захоплюватися принадами життя самовдоволеного та догідливого.16
Також св. Василій ставить актуальне і сьогодні для нас всіх запитання: що таке
християнство? І дає відповідь: християнство – це уподібнення Богові тією мірою, якою
це можливо для природи людської. І якщо ти з милості Божої вирішив бути
християнином, поквапся стати подібним до Бога, зодягнися у Христа – прийми
Хрещення.17
Кожна людина покликана уподібнитися до Бога, досягнути обожествлення.
Участь у Божій природі є щастям людини, 18 та досягнення богоподібності потребує
нашої співпраці, яка починається з моменту прийняття нами тайни Хрещення: «Два
блага подає нам Свята благодать через Хрещення, що відроджує нас, з яких одне
безмірно перевершує інше. Але одне подає воно негайно; саме, – у самій воді оновлює і
всі риси душі, що складають образ Божий, просвітлює, змиваючи з нас усяку скверну
гріховну; а інше чекає зробити в нас разом із нами: це те, що становить подобу
Божу… як живописці спочатку однією якоюсь фарбою малюють образ людини, а
потім потроху фарбу за фарбою накладаючи, створюють образ того, кого малюють,
близький до нього навіть аж до волосини: так і свята благодать Божа спочатку через
Хрещення відновлює в людині риси образу Божого, ставлячи її у той стан, у якому вона
була, коли її було створено; а коли побачить, що ми усім запалом жадаємо краси
подоби Божої, і стоїмо нагі й небоязливі в її майстерні, тоді чеснота за чеснотою
забарвлюючи душу, і від слави до слави лик її здіймаючи, додає їй риси подоби Божої» 19
підтверджує Діадох з Фотіки.

Шлях від образу до подоби.

15
СВЯТИТЕЛЬ ВАСИЛИЙ ВЕЛИКИЙ.: Беседы на Шестоднев, Беседа 10. О сотворении человека, глава
16, https://azbyka.ru/otechnik/Vasilij_Velikij/besedy_na_shestodnev/#0_10, 23.10.2023.
16
Пор. ДИАДОХ ФОТИКИЙСКИЙ: Подвижническое слово, разделенное на сто глав деятельных,
исполненных ведения и рассуждения духовного, глава 4,
https://azbyka.ru/otechnik/Diadoh_Fotiki/podvizhnicheskoe-slovo-razdelennoe-na-sto-glav/, 23.10.2023.
17
Пор. СВЯТИТЕЛЬ ВАСИЛИЙ ВЕЛИКИЙ.: Беседы на Шестоднев, Беседа 10. О сотворении человека,
глава 17, https://azbyka.ru/otechnik/Vasilij_Velikij/besedy_na_shestodnev/#0_10, 23.10.2023.
18
Пор. КАТЕХИЗМ Української Греко-католицької Церкви: Христос – наша Пасха. Львів, 2011. с. 53.
19
ДИАДОХ ФОТИКИЙСКИЙ: Подвижническое слово, разделенное на сто глав деятельных,
исполненных ведения и рассуждения духовного, глава 89,
https://azbyka.ru/otechnik/Diadoh_Fotiki/podvizhnicheskoe-slovo-razdelennoe-na-sto-glav/, 23.10.2023.

4
 Ісус Христос є воплоченим Сином Божим, другою Особою Божою, що прийняла
людську природу. Людина подібно до Христа є особою. Зростання людини від образу
до подоби Божої є особовим зростанням, яке відбувається у вільному спілкуванні
людини з Богом. Людина ніби зростає від стану «першого Адама» до «другого Адама» –
Христа.20 Про що нам також слушно нагадує св. Павло у Посланні до Коринтян: «Так і
написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом
животворним.» Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне. Перший чоловік із
землі - земний, другий чоловік - з неба. Який земний, такі й земні, і який небесний, такі
й небесні. І так само, як ми носили образ земного, так носитимемо і образ
небесного»(1 Кор. 15, 45-49).21 А Кирило Олександрійський коментує: Творець
роздумував про створіння свої і влаштував нам немов би другий корінь роду, що
підносить нас до колишнього нетління, щоб як образ першого і земного позначав нас
необхідністю смерті та тління, так, навпаки, друге після цього начало, тобто Христос, і
уподібнення до Нього духом визначало нас свободою від загибелі. І щоб як у Адамі
непослух привів нас до покарання, так у Христі покірність і слухняність у всьому
зробила нас причасниками благословення з висоти від Отця. 22 Зростати до другого
Адама – Христа – це приймати благодать Святого Духа аж до постійного перебування в
ній.23
Створена доброю людина мала поступово зростати до досконалості, бо як
немовля не може сприйняти їжу дорослої людини, так само і тільки но створена людина
не могла б прийняти повноту благодаті. Таку думку подає Іриней Ліонський у своєму
творі «Проти єресей»: «Як мати може дати малюкові досконалу їжу, але він ще не
може прийняти їжі старшого віку, так і Бог міг спочатку дарувати людині
досконалість, але людина не могла прийняти її, бо вона була ще немовлям. Тому і
Господь наш в останні часи, відновлюючи в Собі все, прийшов до нас не так, як Він міг,
але як ми могли Його бачити. Бо Він міг прийти до нас у невимовній славі Своїй, але ми
не могли б винести величі Його слави. І тому Він, досконалий хліб Отця, явив нам,
немовлятам, Себе Самого, як молоко – таким було Його людське пришестя, – щоб,
начебто вигодувані від сосків Його плоті та через таке зростання, привчені їсти й
пити Слово Боже, ми могли утримувати в собі самих хліб безсмертя, яким є Дух
Отця».24
Не Бог а людина порушила первісний план Божий. Невипадково Симеон Новий
Богослов наголошує: «Бог на початку, коли створив людину, створив її святою,
безпристрасною і безгрішною, за образом і подобою Своєю, і людина точно була тоді
подібна до Бога, що створив її. Бо святий, безгрішний і безпристрасний Бог і творіння
творить святі, безпристрасні й безгрішні».25 Але людина переступивши заповідь Бога,
зламала встановлений порядок і первісну гармонію як у відносинах з Богом, так і в собі.
20
Пор. КАТЕХИЗМ Української Греко-католицької Церкви: Христос – наша Пасха. Львів, 2011. с. 54.
21
СВЯТЕ ПИСЬМО СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАВІТУ: український переклад за редакцією Івана Хоменка
Рим, 1990. с. 222.
22
Пор. КИРИЛЛ АЛЕКСАНДРИЙСКИЙ.: Глафиры, или объяснения избранных мест из Пятикнижия
Моисея, книга 1 «О Адаме», https://azbyka.ru/otechnik/Kirill_Aleksandrijskij/glafiry-ili-obyjasnenija-
izbrannykh-mest-iz-pjatiknizhija-moiseja/1_2, 24.10.2023.
23
Пор. КАТЕХИЗМ Української Греко-католицької Церкви: Христос – наша Пасха. Львів, 2011. с. 54.
24
ИРЕНЕЙ ЛИОНСКИЙ.: Против ересей, книга IV, глава 38.1.
https://azbyka.ru/otechnik/Irinej_Lionskij/protiv-eresej/4_38, 24.10.2023.

5
Після того, як людина скуштувала плід забороненого дерева померла гіркою смертю,
тобто відпала від Бога і зазнала тління. Тоді, щоб зовсім не відпала вона від усякого
добра, було дано їй закон, щоб він показував, що добре, а що погано. Бо людина стала
сліпою, вийшла з розуму і стала безглуздою, тому й потребувала навчання, як написано
в Псалмах: «відкрий мої очі, щоб я міг бачити дива закону Твого» (Пс. 119, 18). «Руки
Твої мене створили й укріпили, настав мене і я велінь Твоїх навчуся» (Пс.119, 73).26
Бачиш, у який жалюгідний стан прийшла людина?27
Первісний втрачений порядок людині повертає Христос. Людське єство
приходить знову в благобуття, як було спочатку, через Втілення Христове, і немає
ніякого іншого способу і ніякої іншої сили, або мудрості, або праці і подвигу, щоб
людське єство знову прийшло в благобутність і стало, як було спочатку створене, але
перебуває лише в руці Бога, що дав йому таке буття. Тільки Бог дарує людині
благобутність й в інший спосіб цього зробити жодним чином неможливо.28
Святі отці вважають що, поняття «образ» і «подоба» між собою співвідносяться
як щось статичне, тобто дане людині первісно, і щось динамічне, тобто таке, що сама
людина покликана в собі розвивати. Так, преподобний Йоан Дамаскин зазначає: «Бог
Своїми руками творить людину і з видимої, і з невидимої природи як за Своїм образом,
так і за подобою: тіло утворивши із землі, душу ж, обдаровану розумом та умом,
давши їй за допомогою Свого подиху, що саме, звісно, ми й називаємо Божественним
образом; бо вираз за образом позначає розумне й обдароване вільною волею; вираз же
за подобою позначає подобу через чесноту, наскільки це можливо для людини».29
Людина не є Богом. Бог сотворив людину непричетною до зла, простою,
морально доброю, безпечною, вільною від турбот, вельми прикрашеною всякою
чеснотою, квітучою всілякими благами, начебто якийсь інший світ: малий у великому.
Людина є ніби шанувальником, глядачем видимого творіння, втаємничена в таїнства
створінь, які сприймаються розумом. Є царем над тим, всім, що перебуває на землі і
підпорядковане верхньому Царю, земного й небесного, минущого й безсмертного,
видимого і досяжного розумом. Людина є серединою між величчю й нікчемністю,
духом і плоттю: духом – по благодаті, плоттю – через гордість. Є живою істотою, яка
внаслідок свого тяжіння до Бога стає богом. Однак, стає богом у сенсі участі в
Божественному світлі, а не тому, що вона переходить у Божественну сутність. 30
В людині є стремління до Бога: образ має стремління стати подобою Бога. Тому
життя людини – є зростанням від Образу до Подоби.

25
СИМЕОН НОВЫЙ БОГОСЛОВ.: Слова преподобного Симеона Нового Богослова, т. 1, слово 2,1,
https://omolenko.com/biblio/simeon-tom1.htm?p=2#toc10, 25.10.2023.
26
СВЯТЕ ПИСЬМО СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАВІТУ: український переклад за редакцією Івана Хоменка
Рим, 1990. Сс. 688, 690.
27
Пор. СИМЕОН НОВЫЙ БОГОСЛОВ.: Слова преподобного Симеона Нового Богослова, т. 1, слово 2,2,
https://omolenko.com/biblio/simeon-tom1.htm?p=2#toc10, 25.10.2023.
28
Пор. СИМЕОН НОВЫЙ БОГОСЛОВ.: Слова преподобного Симеона Нового Богослова, т. 1, слово 2,3,
https://omolenko.com/biblio/simeon-tom1.htm?p=2#toc10, 25.10.2023.
29
ИОАНН ДАМАСКИН.: Точное изложение православной веры, книга 2, глава 12 О человеке,
https://azbyka.ru/otechnik/Ioann_Damaskin/tochnoe-izlozhenie-pravoslavnoj-very/, 25.10.2023.
30
Пор. ИОАНН ДАМАСКИН.: Точное изложение православной веры, книга 2, глава 12 О человеке,
https://azbyka.ru/otechnik/Ioann_Damaskin/tochnoe-izlozhenie-pravoslavnoj-very/, 25.10.2023.

6
 Симеон Новий Богослов вважає, що цей процес зростання є умовою і
обов’язком кожного охрещеного, бо: «у майбутньому житті християнин не буде
випробовуваний, чи відрікся він від світу, чи постив, чи звершував чування, чи молився,
чи плакав, чи звершував у теперішньому житті діла добрі, але буде ретельно
випробовуваний, чи має він якусь подобу до Христа, як син до батька»,31 як говорить і
Павло: «О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у
вас» (Гал. 4, 19).32
У свою чергу Василій Великий пропонує зробити ряд конкретних кроків, щоби
уподібнитися Богу: «Якщо ти станеш ворогом зла, не будеш пам’ятати минулі образи
й ворожнечу, якщо любитимеш своїх братів і співчуватимеш їм, то уподібнишся
Богові. Якщо від щирого серця пробачиш ворогові своєму, то уподібнишся Богові. Якщо
ти ставишся до брата, який згрішив проти тебе, так само, як Бог ставиться до
тебе, грішника, ти своїм співчуттям до ближнього уподібнюєшся Богові. Таким
чином, ти володієш тим, що «за образом», будучи істотою розумною, «за подобою» ж
стаєш, здобуваючи доброту. Одягнися в милосердя і доброту, щоб зодягнутися в
Христа. Справами, якими ти зодягаєшся в милосердя, ти зодягаєшся в Христа і
завдяки близькості до Нього стаєш близьким Богові».33
В чому християнин подібний до Христа? Запитує Симеон Новий Богослов.
Подобу Христу складають: істина, лагідність, правда, і разом з ними смиренність і
чоловіколюб’я. Істина проявляється у всіх словах, а лагідність – у всіх протиріччях, бо
лагідний, чи то похвалами оточений, чи докорами, зберігає себе безпристрасним, і ні
похвалами не звеличується, ні докорами не засмучується. Правда вбачається у всіх
справах. Смирення є ніби неокрадена скарбниця, встановлена у розумі, який має
переконання, що тільки силою благодаті, яку він приймає від Христа, є в ньому наявні
добрі якості, які він демонструє, тобто істина, лагідність і правда. Чоловіколюб’я є
подобою Бога, бо воно благоволить усім людям, і доброчесним і нечестивим, і добрим і
злим, і знайомим і незнайомим. У кому не запанував Христос через ті чесноти, про які
вище було сказано, той не подібний до Христа, як до батька, і негідний ввійти в
Царство Небесне.34
Можливо, ці слова для сучасної людини звучать як дуже радикальні, а хіба
Євангелія не є радикальною? Чи навіть неможливі до реалізації. Так воно і є, якщо
людина спробує осягнути цього виключно власними зусиллями. Дехто може вважати,
що вони не є актуальними і не на часі. І в цьому ствердженні є доля правди, бо людина
покликана жити не тільки у часі, але і у вічності. Та зрештою, ці слова правдиві і
ставлять нас у правді, а як відомо: «правда визволить нас». А правдою є те, що у тайні
Хрещення Бог уклав з людиною Союз Любові. І в цьому Союзі приймає людину

31
СИМЕОН НОВЫЙ БОГОСЛОВ.: Слова преподобного Симеона Нового Богослова, т. 1, слово 2,3,
https://omolenko.com/biblio/simeon-tom1.htm?p=2#toc10, 25.10.2023.
32
СВЯТЕ ПИСЬМО СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАВІТУ: український переклад за редакцією Івана Хоменка
Рим, 1990. с. 237.
33
СВЯТИТЕЛЬ ВАСИЛИЙ ВЕЛИКИЙ.: Беседы на Шестоднев, Беседа 10. О сотворении человека, глава
17, https://azbyka.ru/otechnik/Vasilij_Velikij/besedy_na_shestodnev/#0_10, 23.10.2023.
34
Пор. СИМЕОН НОВЫЙ БОГОСЛОВ.: Слова преподобного Симеона Нового Богослова, т. 1, слово 2,4,
https://omolenko.com/biblio/simeon-tom1.htm?p=2#toc10, 25.10.2023.

7
повністю і безумовно такою, якою вона є, даючи їй можливість та силу зросту до Його
подоби, бо любить своє створіння і очікує від нього на любов у відповідь.

Закінчення.
Спираючись на все вищенаведене, можна дійти до такого висновку: незважаючи
на те, що в кожному з нас закладений образ Божий, який проявляється в тих чи інших
властивостях людської природи, та який відрізняє людину від іншого творіння, тим
самим наближає її до Творця. Водночас сама по собі наявність образу Божого не
принесе нам жодної користі, якщо ми не спрямуємо його в правильне русло та не
прагнутимемо богоподібності, в чому, власне, і полягає мета всього нашого життя.

8
 Бібліографія:

СВЯТЕ ПИСЬМО СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАВІТУ: український переклад за

редакцією Івана Хоменка Рим, 1990.
ГРИГОРИЙ НИССКИЙ.: Об устроенин человека, глава 16,
https://azbyka.ru/otechnik/Grigorij_Nisskij/ob_ustroenii_cheloveka/
ДИАДОХ ФОТИКИЙСКИЙ: Подвижническое слово, разделенное на сто глав
деятельных, исполненных ведения и рассуждения духовного, глава 89,
https://azbyka.ru/otechnik/Diadoh_Fotiki/podvizhnicheskoe-slovo-razdelennoe-na-sto-glav/
ЕФРЕМ СИРИН.: Толкование на Священное Писание Книга Бытия, глава 1,
https://azbyka.ru/otechnik/Efrem_Sirin/tolkovanie-na-knigu-bytija/1
ИРЕНЕЙ ЛИОНСКИЙ.: Доказательство апостольской проповеди, 22,
https://azbyka.ru/otechnik/Irinej_Lionskij/apostolic_preaching/
ИОАНН ДАМАСКИН: Точное изложение православной веры, книга II, глава 12,
https://azbyka.ru/otechnik/Ioann_Damaskin/tochnoe-izlozhenie-pravoslavnoj-very/
КАТЕХИЗМ Української Греко-католицької Церкви: Христос – наша Пасха.
Львів, 2011.
КИРИЛЛ АЛЕКСАНДРИЙСКИЙ.: Глафиры, или объяснения избранных мест из
Пятикнижия Моисея, книга 1 «О Адаме»,
https://azbyka.ru/otechnik/Kirill_Aleksandrijskij/glafiry-ili-obyjasnenija-izbrannykh-mest-iz-
pjatiknizhija-moiseja/1_2
ЛОПУХИН А.: Толкование на книгу Бытия, глава 1,
https://azbyka.ru/otechnik/Lopuhin/tolkovaja_biblija_01/1
СВЯТИТЕЛЬ ВАСИЛИЙ ВЕЛИКИЙ.: Беседы на Шестоднев, Беседа 10. О
сотворении человека, глава 17,
https://azbyka.ru/otechnik/Vasilij_Velikij/besedy_na_shestodnev/#0_10
СИМЕОН НОВЫЙ БОГОСЛОВ.: Слова преподобного Симеона Нового
Богослова, т. 1, слово 2,3, https://omolenko.com/biblio/simeon-tom1.htm?p=2#toc10
PRATTE David E.: Commentary on the Book of Genesis Bible Study Notes and
Comments, Minor revisions 2016.