Національний лісотехнічний університет України Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.
11
УДК 130.122:504.03 Доц. В.Т. Андрушко1, канд. істор. наук;
докторант Л.М. Волошин2; студ. Н.О. Микита1
БОГОСЛОВ'Я ЛЮДИНИ ТА ПРИРОДИ – ФУНДАМЕНТАЛЬНА
ЗАСАДА ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ЗА СВІТ БОЖОГО СТВОРІННЯ
З позиції богослов'я людини та природи розглянуто актуальні проблеми христи-
янського екологічного виховання студентської молоді, покликаної бути носієм духов-
ності, відповідальною за свої вчинки, зокрема у довкіллі, перед Богом, собою, суспіль-
ством, мати належну повагу до людей, інших живих створінь та природи.
Ключові слова: Бог, Біблія, світ, людина, природа, екологія, обов'язок, відпові-
дальність.
Турбота про довкілля – виклик для всього людства, яке, спричиняючи
екологічну катастрофу, поступово вбиває себе. Наступні покоління не мають
жодного шансу жити повноцінним життям, а їхні нащадки вижити взагалі.
Ось чому актуальним у цьому плані є аналіз духовності, охорони довкіл-
ля і значення духовності у взаємовідносинах між людьми та природним навко-
лишнім середовищем, оскільки в серці нинішньої екологічної кризи лежить
проблема морального вибору і духовної орієнтації сучасної людини. Однак, на
жаль, досі немає комплексного дослідження з цього важливого питання, а тому
його вважають недостатньо вивченим.
Метою роботи є аналіз і осмислення з релігійних і наукових позицій
причини екологічної кризи, яка полягає у виснаженні природних ресурсів та
забрудненні нашого природного середовища (повітря, води і землі) і спричине-
на невідповідною техногенною і споживацькою діяльністю людини, котра вик-
ривлено усвідомлює своє місце та завдання у навколишній природі і внаслідок
необдуманого використання природних ресурсів йде назустріч небезпеці
руйнування довкілля і цим самим стає жертвою власної діяльності; показати,
що духовність, домінуюча роль у якій належить релігії і охорона довкілля –
частини одного, цілісного та єдиного Господнього плану; звернути увагу, що
природа – це не твір людських рук, а Божий дар, тому без відродження духов-
ності, морального, релігійного, правового та екологічного виховання подолання
екологічної кризи, становлення і розвиток людського суспільства неможливі.
Християнське екологічне вчення ґрунтується на догмі та правді христи-
янської віри про створення світу та людини Богом, що має фундаментальне зна-
чення. Вона стосується самих основ людського та релігійного християнського
життя і свідчить що світ, небо і земна людина (яка є єдністю душі та тіла і
поєднує в собі світ духовний і матеріальний) не витвір якоїсь необхідності, слі-
пого призначення чи випадку, а вони походять від вільного вибору Бога, який
своєю мудрістю створив їх з нічого та підтримує в кожній хвилині і веде до
найвищого призначення – остаточної досконалості.
Таким чином християни вірять, що світ створений єдиним предвічним
Богом і створений без зла. Людина за задумом Божим наділена свобідною во-
1
НЛТУ України, м. Львів;
2
Люблінський католицький університет, м. Люблін (Польща)
380 Збірник науково-технічних праць
лею. Тобто світ появляється не внаслідок війни чи помсти, а як результат любо-
ві. Тепло Божого Духа стоїть біля джерел нашого світу. У Старому Завіті ствер-
джується, що Бог бачить світ, і що з висоти Божого престолу світ видний і лю-
бий. Творець істинно любується Своїм творінням. Небеса не сліпі. Ось чому,
богослов'я людини та природи ґрунтується на догмі та правді християнської ві-
ри про створення світу, людини та довкілля. Єдина фундаментальна правда
Святого Письма про створення світу та людини має основне значення.
Своїм Провидінням Бог оберігає все та керує усім, що створив. Могутньо
простягається Його мудрість "від краю і до краю і керує всім доладно" (Муд.
8,1). А людям ж Бог навіть дає змогу добровільно брати участь у Його Прови-
дінні, Його правді, доброті, красі та виявленні Любові у виконанні Його задумів.
Людина – вінець діла створення: вона створена "на образ Божий", Бог створив її
чоловіком і жінкою та обдарував її своєю приязню, дав гідність особи.
Отже, з історії творення пізнаємо, що світ не є вічним. Про це ж йдеться
також у молитві Ісуса Христа під час Тайної Вечері: "Я Тебе на землі просла-
вив, виконавши те діло, яке Ти дав Мені до виконання. Тепер ж прослав Мене,
Отче, у Себе – славою тією, що її Я мав у Тебе перед тим, як постав світ!… От-
че! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і Я, щоби й вони бу-
ли зо Мною та й бачили Мою славу, яку Ти дав Мені, бо полюбив єси Мене пе-
ред заснуванням світу"(Ів. 17,4-5,24). Перше речення Святого Письма підтвер-
джує цей факт. "На початку сотворив Бог небо й землю" (Бут. 1,1). Ці слова –
головне джерело віровчення про таємниці "початку": створення, падіння, обіт-
ниці спасіння. Символ віри повторює їх, визначаючи Бога, Отця Вседержителя,
як "Творця неба й землі", "усього видимого й невидимого".
Ґрунтуючись на Святому Письмі, можна ствердити, що вислів "небо і
земля" означає все, що існує, увесь створений світ. "Земля" – як світ людей.
"Небо" – місце перебування Бога: "вашого Отця, що на небі" (Мт. 5,16), а також
місце перебування ангелів – чистих духовних істот безтілесних, думаючих, які
оточують Бога і вибраних.
Біблія проповідує, що після створення невидимого світу Бог-Творець,
Спаситель і Податель життя продовжує уділяти Буття, бо Він – Любов… любов
уділяється. Усе, що Господь хоче – чинить, і тому Він створив видимий світ у
всьому його багатстві, розмаїтості і порядку із нічого як добру дійсність, не ко-
ристуючись жодною поза Господньою допомогою. Про це гарно каже псалмос-
півець: "Твої небеса і земля теж твоя; світ і його повноту – ти заснував їх" (Пс.
89,12). Бог створив усе за допомогою свого розуму-мудрості: "Яка їх, Твоїх діл,
Господи, сила! У мудрості усе Ти створив, – повна земля Твоїх створінь" (Пс.
104,24). "Я – Господь, – говорить Бог, – Я створив усе, Я один розпростер небо,
Я сам собою утвердив землю" (Іс. 44,24).
У кінці "шостого дня", Бог створив людину. Тож сказав Бог: "Сотворімо
людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морсь-
кою, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над
усіма плазунами, що повзають на землі". "І сотворив Бог людину на свій образ;
на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх
Бог і сказав їм: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядко-
6. Освітянські проблеми вищої школи 381
 Національний лісотехнічний університет України
вуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над уся-
ким звірем, що рухається по землі". По тому сказав Бог: "Ось Я даю вам усяку
траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з
насінням: вони будуть вам на поживу. Всякому ж дикому звіреві, всякому не-
бесному птаству, всьому що повзає по землі, й має в собі живу душу Я даю на
поживу всяку зелень трав" (Бут. 1. 26-28).
Погляд на творення для нас – дуже важливий. Неможливо зрозуміти не-
обхідність спасіння, якщо не розуміємо, що таке творення, і не можна зрозуміти
діло відновлення людини, якщо не розуміємо, що означає примирення з Богом.
Власне, ще першоапостольська Церква, виражаючи свою віру в Ісуса Христа,
починала зі створення світу. В Апостольському Символі віри говориться: "Ві-
рую в Бога, Отця, Вседержителя, Творця неба і землі". Отже, Бог відкрив Себе у
творенні (Бут.1,1) Він творить все власною волею з нічого. У цьому вияв-
ляється якраз Його могутність. Ця правда, сповнена обітниці та надії, підтвер-
джена у Святому Письмі. Наприклад, матір сімох синів, підбадьорюючи їх у
мучеництві, повна шляхетної відваги, каже їм: "Не знаю я, як ви в моїм лоні
з'явилася, не я дала вам дух та життя, не я звела докупи первні вашого тіла, тож
Творець світу, який творив людину, коли вона поставала, який дав буття всім
істотам, – віддасть назад вам у своєму милосерді дух та життя, бо ви тепер жер-
твуєте собою задля його святих законів (…) Молю тебе, дитино, поглянь на не-
бо й землю, подивився на все, що в них є, і зрозумій, що все це Бог створив з ні-
чого, і що й людський рід став існувати таким робом" (2 Мак. 7,22-23,28).
Зауважмо, що для Бога немає нічого неможливого, ні в способі дій, ні в
масштабі, ні в часі. Те, що людина з обмеженим розумом не в змозі осягнути
Божественний спосіб створення неба і землі, не так важливо. Бог сказав Йову:
"Де був єси, як Я закладав землю? Скажи, як маєш розум. Хто визначив їй мі-
ру, – може, знаєш, або хто простягнув лінію над нею? На чім підвалини її опер-
то, або хто поклав її наріжний камінь під радісні співи ранніх зір, під оклики ве-
селі всіх синів Божих?" (Йов. 38,4-7).
Закінчивши творення, Бог оцінив зроблене: "І побачив Бог усе, що ство-
рив: і воно було дуже добре " (Бут. 1,31). Бо саме через створення всі речі наді-
лені своєю, лише їм властивою сутністю, правдою, досконалістю, властивими
законами і ладом. Це дуже важливо враховувати, тому що деякі неправдиві ре-
лігії і лжевчення, наприклад гностицизм, часто нехтують творенням і матері-
альним світом. Біблія ж, навпаки, дотримується іншої думки: творення – це міс-
це, де Бог бажає відкривати Свою славу. Земля стала мешканням для людини,
створеної на образ і подобу Божу, яка є найвищою істотою поміж усіма земни-
ми створіннями. Людина покликана спілкуватися із Богом, з іншими людьми.
Таким чином, екологічне світосприйняття християнська релігія бере з
Біблії. У книзі "Буття" Мойсея розповідається про шестиденне створення світу
впорядкованим і довершеним. Цілісна система природи послідовно наповнюва-
лась світлом, водами, землею, живими організмами. Вінцем творіння є людина,
створена за образом і подобою Бога. Тому християнське вчення загалом має
екофільний або прихильний до природи характер, турботу за неї.
382 Збірник науково-технічних праць
Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.11
Отже, земля і її скарби посідають визначне місце у Біблії. Вона і надалі
підпорядкована цим самим законам управління, які Бог встановив: "Покіль зем-
ля землею, – сівба й жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не перестануть
більше бути" (Бут. 8.22). У Божому Законі наголошується як людина повинна
ставитися до землі. Не тільки людині, але і землі потрібно відпочинок "Шість
років засіватимеш твою землю і збиратимеш урожай, – застерігає Господь. А на
сьоме літо залиши її перелогом і дай одпочити, щоб їли вбогі з твого народу; а
що вони зоставлять, нехай поїдає звірина, що в полі. Так само чинитимеш з ви-
ноградником твоїм і з оливками твоїми" (Вихід 23.10-11).
Образ створення людини, описаний у книзі Буття, є також важливою бо-
гословською основою і для екології. "Тоді Господь Бог утворив чоловіка з зем-
ного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істо-
тою" (Бут. 2.7). – тобто цей вислів каже про приналежність людини до її довкіл-
ля. Іншими словами людина є часткою матеріального світу, який її оточує та
створений для її існування.
Особливістю Старого Завіту, який є спільний і для іудаїзму, і для хрис-
тиянства, є панування людини над природою. Новий Завіт стверджує ідею са-
мопожертви Ісуса Христа, ідею всезагальної любові, завдяки яким спокутується
прабатьківський гріх людства перед Богом, природою та самим собою.
Із приходом Ісуса Христа нові виміри стосовно сотвореного світу поста-
ли у Новім Завіті, який теж проливає багато світла на питання екології та підне-
сення людини як спасенного Богом сотворіння, а навіть – на спасіння всього
сотворіння.
Ісус Христос також використовує природні елементи у своєму суспіль-
ному служінні. Наприклад, він не лише добре тлумачить природу, образно го-
ворячи про неї у Своїх притчах, а й підкоряє її (пор. епізод приборкання бурі в
Мт. 14, 22-33; Мр. 6, 45-52; Лк. 8, 22-25; Ів. 6, 16-21). Ісус Христос, Котрий
прийшов для воскресіння людини через Його Хрестні страсті, ставить природу
на службу своєму задуму Відкуплення. Так, він навчає Своїх учнів дивитися на
речі, пори року і людей з дитячою довірою, адже діти знають, що їх ніколи не
залишить турботливий Отець (пор. Лк. 11, 11-13).
Отож, Біблійне бачення надихає християн у питаннях використання зем-
лі й розвитку науки і техніки. Тому, – як зазначав Іван Павло ІІ У промові на
зустрічі з робітниками майстерень "Olivetti" в Івреї, Італія (19 березня 1990 ро-
ку), – необхідно бути розсудливим і уважно аналізувати природу, мету та засо-
би різних прикладних технологій. Основним орієнтиром для будь-якого засто-
сування науки і техніки повинна – повага до людей, яка повинна супроводжува-
тися належною повагою до інших живих створінь.
Зауважимо, що чим більше зростають та реалізуються знання людини у
сфері високоскладних технологій, тим більше зростає небезпека цих техноло-
гій, як для самої людини, так і для її природного довкілля, а також ставиться під
загрозу майбутнє людства на землі. Під екологічною відповідальністю христи-
янство розуміє відповідальність людини за вчинки, які мають вплив на якісний
стан її природного середовища. Тому християнин, вірячи в Бога-Творця всесві-
ту, зобов'язаний відповідально сповняти завдання уповноваженого Богом упра-
6. Освітянські проблеми вищої школи 383
 Національний лісотехнічний університет України
вителя сотвореного світу. Пам'ятаймо, що все створив Бог, дійсність навколо
нас – це творіння Боже. Бог є єдиним Володарем Всесвіту і всього, що є в
ньому, бо не людина, а Він – Сотворитель. Бог "створив чоловіка з земного по-
роху" (Бут. 2,7). Тобто цей вислів каже про приналежність людини до її довкіл-
ля. Отже, людина є часткою матеріального світу, який її оточує та створений
для її існування. Отож, людина – найвища істота між усіма земними сотворін-
нями, вона, – і образ Божий, який є немов часткою Божого буття, що творить її
окремою істотою з окремим ставленням і до довкілля, яке було створено для
неї, і до Бога, Який на образ Своєї духовної природи створив людину для себе і
помістив її на землі в окремому місці-саді.
Таким чином, покликання людини панувати в світі не означає свавільно-
го підпорядкування собі довкілля та експлуатації його. Її завдання – бути він-
цем творіння, представляти творіння перед Творцем. Людина, сотворена на Бо-
жий образ, має гідність особи. Гідність людини полягає у тому, що вона подіб-
на до Бога розумом, може пізнавати правду, і дійти до джерела усієї правди –
Бога. Людина подібна до Бога і тим, що має волю вибору та може обирати між
добром і злом. Гідність людини полягає також і в тому, Бог дав їй благодать та
інші дари Святого Духа, покликав до співучасті у творенні світу, згідно зі Своїм
відвічним планом.
На людину покладено відповідальність не тільки за себе, але й за інших
людей. Лише від доброї волі людини у співпраці з Богом залежить щастя як її
самої, так і всього людства. Людина може відповідально панувати в світі лише
тоді, коли слухає Бога та дотримується встановленого Ним порядку та визначе-
ної Ним мети. Коли людина завдяки праці своїх рук та своїм здібностям відкри-
ває таємниці природи та правильного порядку у світі, то пізнає велич і присут-
ність Бога-Творця.
Людина, яка своєю діяльністю шкодить довкіллю – руйнує Боже творін-
ня, невід'ємною частиною якого є вона сама. Вона грішить не лише стосовно
творіння, а й стосовно самої себе та Бога. У цьому сенсі йдеться про екологіч-
ний гріх, про що говорив Іван Павло ІІ в Апостольському повчанні EcclesiainA-
merika ["Церква в Америці"] (22 січня 1999 року), який полягає в безвідпові-
дальній поведінці людини стосовно Божого творіння. Слід особливо наголоси-
ти, що цей гріх є важким злочином проти життя сучасної цивілізації та життя
майбутніх поколінь.
Отже, людина – це найцінніше Боже створіння, що виростила мати-Зем-
ля. Вона несе в ідеалі завдання Господа облагороджувати планету. Все живе на
Землі є її меншим братом. І насамперед рослини від малого до великого – від
квітки до дерева. Вони, плекаючи людське життя від його початку, як велика
космічна колиска, дали і продовжують усе давати людству. Це єдиний з нами
організм, в якому людина зобов'язана бути в гармонії і безкінечно берегти зеле-
не лоно Землі. Рослини – це найбільш віддана і найменш захищена (ні втекти,
ні врятуватись) від діяння людей частина довкілля.
На жаль, глибока криза найціннішого й найсвятішого – любові до Бога і
ближнього – охопила державний, політичний та побутовий рівні. Адже політич-
ні, соціальні та виробничі відносини – насамперед моральні, правові людські
384 Збірник науково-технічних праць
Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.11
взаємини. Людина щодня перебуває в центрі моральних стосунків, тому сталий
розвиток сучасного українського суспільства, його екологічна культура можуть
бути справжніми тільки тоді, коли служать людині, і коли людина сама зростає,
коли зростають не тільки її технічні можливості, а й моральний потенціал та
персональна відповідальність за кризову екологічну ситуацію, поступ у приро-
доохоронній справі.
У сучасній цивілізації панує абсолют – людина з її науковими і техніч-
ними здобутками. Людина вийшла за межі відчуття, що вона є складовою час-
тиною природи, яку нещадно, широко і постійно експлуатує та знищує. Люди-
на, яка заперечує повинність щодо природи, щодо іншої людини, здатна запере-
чити Бога, світ і саму себе. Людство збудувало собі свій світ і знайти у ньому
Творця дедалі важче.
Треба пам'ятати, що світ не може існувати незалежно від Бога, і знахо-
дить свій розвиток та актуалізацію тільки у Господі. Світ не має цінності поза
Богом, тобто сотворений світ також відображає Тринітарну природу Бога. Згід-
но з Божим Об'явленням: Отець є Причина і Джерело усього; Логос – Син Бо-
жий є співістотна Мудрість і Розумна сила усіх сотворінь, а Святий Дух – спі-
вістотне життя всього існуючого. Отож, увесь сотворений світ віддзеркалює
буття Святої Трійці.
Проте дослідження суті та природи сотворіння не буде повним без розу-
міння покликання та ролі людини, як уже згадувалось вище – вінця сотворіння.
Згідно з Біблією, гріхопадіння людини, (гріх Адама та Єви) стало першопричи-
ною конфлікту людини із навколишнім світом, який триває по сьогодні. Люд-
ство не може бути відокремлене від світу, бо є покликане Творцем бути його
управителем. Оскільки людство залишається у гріховному стані, світ продов-
жує прямувати небезпечним шляхом знищення та забуття. Він не тільки бере
участь у цьому процесі, але і відображає людську природу, спотворену перво-
родним гріхом. Внаслідок гріхопадіння має не тільки антропологічне, але й кос-
мологічне значення. Людська слабість у ставленні до навколишнього середови-
ща пов'язана із страхом смерті. Як наслідок, людство почуває себе у небезпеці,
бо людина не вірить у Боже провидіння, оскільки втратила зв'язок з Творцем, як
дитина з батьком. Через відсутність віри, яка забезпечує відчуття безпеки та
внутрішньої гармонії, людська непевність та зневіра до Творця відображається
через надмірне та злочинне використання природних ресурсів, в економічному,
політичному і соціальному вимірах, цим самим порушується покликання люди-
ни бути співтворцем усього сотвореного. Ось чому християнська позиція є ду-
же цінною перспективою для всієї світової спільноти, налаштованої на пошук
стабільного розвитку екологічної сфери Землі, адже християнське бачення при-
рододовкілля вимагає поваги до як Божого дару створіння, котре має своє місце
у доброму Божому задумі.
Спосіб життя з перспективи розуміння довкілля, як цінного Божого да-
ру, людські проекти на його реалізацію можливо знайти тільки в усвідомленні
людиною себе, як господаря Всесвіту, який покликаний дбати про його добрий
розвиток, що неодмінно змінює свідомість суспільства та його культури до ці-
нування життя як екзистенційної категорії, бо ніщо живе не повинно гинути.
6. Освітянські проблеми вищої школи 385
 Національний лісотехнічний університет України
Таким чином, існування усього світу виступає крізь призму життя люди-
ни. Стабільний екологічний і правовий розвиток повинен бути спрямований до
трансцендентного, оскільки вони показують шлях від оточуючого до трансцен-
дентного, який може подолати лише людина, котра завжди спрямована до тран-
сцендентного, в якому шукає сенс усього існуючого. Тому світ маючи антропо-
логічний вимір прагне до осягнення цього сенсу. Боже створіння має свою кра-
су і мету, що можна пізнати природним розумом. Але, щоби отримати повну
перспективу пізнання сенсу довколишнього світу та всього створіння слід оці-
нювати його у світлі Об'явлення та віри. Шлях розуму як природного пізнання,
підтриманий вірою, виявляє Об'явлення Бога, відкриваючи нову перспективу
бачення навколишнього світу, що має сенс, який виявляє доброту та любов Бо-
жу щодо людини та усього створіння як дару для неї.
Цей сенс уповні відкриває таїнство Втілення, яке є сповненням Божого
задуму, бо у Христі долається прірва між матеріальним та духовним, що підно-
сить матеріально-екологічний світ на якісно вищий рівень, бо метою Втілення є
спасіння людини, у котрій інтегральною частиною є її тілесність. Втілення є
сповненням того сенсу існування усього, щоби Бог став усім в усьому. Таїнство
спасіння є також екологічним таїнством, бо матеріальний світ є безпосереднім
чинником у спасінні людини, котра невід'ємно інтегрована з ним та виявляє се-
бе у ньому. Тож і віра людини, що реалізує спасіння, беззаперечно виявляється
в екологічних категоріях, допомагаючи людині входити у таїнственний вимір
спасительного Божого діла та вводити у нього той екологічний простір, до яко-
го є безпосередньо причетна.
В Євхаристії відбувається ототожнення людини з Таїнством, бо людина,
що ступає на шлях спасіння, поєднується з Богом через таїнство Причастя. Тож,
живучи цим таїнством, живе Самим Богом, і у своєму щоденному житті, що
охоплює й екологічний аспект. Людина реалізується не в інакший спосіб, як
ототожнюючи себе із Таїнством Бога. Людина сповнена Таїнством Причастя,
долучаючи себе у цей богоспасенний простір неодмінно теж реалізовує у ньому
усю екологічну дійсність, виразником котрої є самі матеріальні чинники Таїн-
ства. Тільки пневматик – людина, що сповнена життям Триєдиного Бога, є
справжнім образом екологічної людини.
Життя християнина – це новий спосіб життя, просвітлений вірою, де
природне довкілля виступає у світлі цієї віри, будучи невід'ємним елементом її
сповнення. Це життя, в якому людина звільняється від гріха, бо безпосередня
злочинна дія супроти довкілля виникає внаслідок рани несвободи людини через
гріх, що найактивніше нищить людську гідність, як головного учасника проце-
су розвитку життя на землі. Гріх спричиняє нерозумну та неконтрольовану по-
ведінку людини щодо усієї соціоекосистеми. Це життя стає ототожнене з Таїн-
ством Бога та ініціюється через Хрещення, Миропомазання та Євхаристію, як
центральний елемент цього життя та християнської свідомості. Людина, що
приймає християнське життя, бачить себе як і екологічний вимір тільки у Бозі.
Таке життя стає свідченням для світу через віру та відвертає його від екоантро-
пологічної кризи.
386 Збірник науково-технічних праць
Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.11
Отже, питання взаємозв'язку духовності людини, екології, прав та
обов'язків, їх взаємодії та взаємодоповнення, відповідальність кожного перед
Богом за дар життя, за природне довкілля – запорука вирішення глобальних
екологічних проблем, які загрожують життю на Землі. Ми відповідальні перед
Творцем всесвіту, за все, що робимо чи не робимо для того, щоб зберегти і под-
бати про землю і її природні багатства. У книзі "Левіт" читаємо: "…бо Я – Гос-
подь, Бог ваш…земля Моя…ви ж приходні й комірники в Мене" (Лев.
25.17.23).
Отож, християнська етика покладає на людину як найдосконаліше Боже
створіння відповідальність за довкілля. Коли людина відходить від християнсь-
кої та екологічної етики, вона шкодить сама собі. Численні природні катакліз-
ми, під час котрих гинуть люди, руйнується майно, є реальним застереженням.
Сьогодні варто зупинитися, оглянутися і обрати нові моделі господарю-
вання, котрі збережуть життя й здоров'я людини, даватимуть достойний дохід і
збережуть довкілля.
Християнське екологічне вчення дає змогу побачити та оцінити тенден-
ції розвитку поточної ситуації. Бачити чітку ціль і не давати закрити її тимчасо-
вими проблемами. Зрештою, така думка дає змогу обрати правильний шлях
змін стосунків у суспільстві, політиці, економіці.
Християнське екологічне вчення має чіткі і зрозумілі принципи, котрі
дають змогу оцінювати будь-які процеси.
Література
1. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. – Львів : Вид-во Отців Василіан. "Місіонер"
2007. – 356 с.
2. Екологічне вчення Церкви: папа Іван Павло ІІ на теми створіння та екології : пер.
В. Шеремети. – Івано-Франківськ, 2006. – 454 с.
3. Семененко В. Захист довкілля як вияв євхаристійної свідомості / В. Семененко //
Духовність як основа сталого розвитку сучасного українського суспільства: філософський,
соціально-економічний, релігійний та мистецький виміри : матер. Міжнар. наук. конф. – Львів,
2008. – С. 123-128.
4. Колодій І. Духовні та правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
/ І. Колодій, Р. Кисіль, В. Андрушко, Л. Ясінська, Л. Волошин // Науковий вісник НЛТУ України
: зб. наук.-техн. праць. – Сер.: Глобальні зміни клімату – загрози людству та механізми
відвернення. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19-14. – С. 122-132.
5. Андрушко В. Релігія та екологія // Екологічна культура фахівця як чинник сталого
розвитку : навч. посібн. / В.Т. Андрушко, Н.М. Дуда, О.Є. Гриджук, М.С. Кравець,
І.П. Магазинщикова, С.Л. Шлемкевич / за заг. ред. І.П. Магазинщикової. – Львів : ТзОВ "ВФ
"Афіша", 2012. – С. 23-31.
Андрушко В.Т., Волошин Л.М., Мыкыта Н.О. Богословие человека и
природы – фундаментальная основа экологической культуры и ответ-
ственности за мир божьего существа
С позиции богословия человека и природы рассмотрены актуальные проблемы
христианского экологического воспитания студенческой молодежи, призванной быть
носителем духовности, ответственной за свои поступки, в частности в окружающей
среде, перед Богом, собой, обществом, иметь надлежащее уважение к людям, другим
живым созданиям, природе.
Ключевые слова: Бог, Библия, мир, человек, природа, экология, обязанность, от-
ветственность.
6. Освітянські проблеми вищої школи 387
 Національний лісотехнічний університет України
Andrushko V.T., Voloshyn L.M., Mykyta N.O. Theology of a man and na-
ture is a fundamental base of ecological culture and responsibility for the world
of God's creation
From the view point of theological anthropology and nature, the article considers the -
urgent issues of Christian environmental education for students that are called to lead spiritual
life, be responsible for the inactions, particularly in relation to the environment before God,
themselves, society, and have a proper respect for the people and other creatures of nature.
Keywords: God, Bible, world, human, nature, environmental studies, duty, responsibility.
УДК 613.9-053.81 Доц. Л.В. Буцька, канд. мед. наук – НАТУ України "КПі"
АСПЕКТИ МОРАЛІ ТА ЕТИКИ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ
ІЗ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Досягнення науково-технічного прогресу в біомедицині істотно вплинули на тра-
диційні уявлення про добро і зло, благо пацієнта, уявлення про початок і кінець життя
людини, джерела та чинники здоров'я, дали додатковий стимул розвитку моралі і ети-
ки, отримали в новій культурній ситуації нове значення і звучання, що знаходить своє
відображення в теорії і практиці біоетичної та валеологічної підготовки. Обґрунтовано
необхідність впровадження аспектів моралі та етики у педагогічний процес біоетичної
підготовки фахівців із фізичної реабілітації у вищому педагогічному навчальному зак-
ладі.
Ключові слова: біоетика, здоров'я, профілактика, мораль.
Постановка проблеми. Процес фізичної реабілітації є діяльністю з від-
новлення здоров'я людини шляхом усунення чи компенсації різноманітних вад
(В.Г. Григоренко, В.М. Мухін, С.М. Попов, Б.В. Сермєєв, В.М. Синьов), шля-
хом дії на організм фізичних чинників, зокрема фізичних вправ, що приводить
нас до підвищення ефективності системи фізичного виховання
(Е.С. Вільчковський, Г.І. Григоренко, О.Д. Дубогай, С.М. Канішевський,
І.В. Муравов, В.П. Мурза), ним не обмежуючись, розуміючи важливість мо-
рального розвитку наук, пов'язаних із здоров'ям людини. Ці питання розгляда-
ють та регламентують науковці з галузі біоетики [1-6].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Термін "біоетика" спочатку
запропонував американський лікар Ван Ренсселер Поттер (Van Rensselaer Potter)
у книзі "Біоетика: міст у майбутнє" (1971) саме для позначення особливого варі-
анта екологічної етики. Основна ідея Поттера зводилася до необхідності об'єднан-
ня зусиль гуманітарних та біологічних наук для вирішення проблем збереження
життя на землі, обліку довгострокових наслідків науково-технічного прогресу
(особливо в галузі біомедичних технологій). Однак сталося так, що термін
"біоетика" в науковій та навчальній літературі почав частіше вживатися в значен-
ні, яке надав йому, приблизно в той же час, американський акушер і ембріолог
Андре Хеллегерс (Hellegers). Хеллегерс вживав термін "біоетика" для позначення
міждисциплінарних досліджень моральних проблем біомедицини, насамперед
пов'язаних із необхідністю захисту гідності та прав пацієнтів. Це значення з'яв-
ляється невипадково. Воно обумовлене впливом на формування біоетики ідеоло-
гії правозахисного руху, що отримала загальне визнання в 60-х роках [6, 7].
388 Збірник науково-технічних праць
Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.11
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослі-
дження виконували відповідно до тематичного плану наукових досліджень ка-
федри фізичної реабілітації НТУУ "КПІ". Досліджували умови організації нав-
чально-виховного процесу біоетичної підготовки студентів-фізреабілітологів.
Мета дослідження полягає в розробці змісту і методики біоетичної під-
готовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації. Завдання дослідження:
уточнити та науково обґрунтувати сутність поняття "біоетична підготовка фа-
хівців з фізичної реабілітації"; конкретизувати специфіку, зміст, показники та
охарактеризувати рівні біоетичної підготовки як складової професійної підго-
товки у сфері фізичної реабілітації; визначити і теоретично обґрунтувати педа-
гогічні умови ефективної організації біоетичної підготовки майбутніх фізреабі-
літологів.
Об'єкт дослідження – професійно-педагогічна підготовка студентів ви-
щих педагогічних навчальних закладів. Предмет дослідження – процес профе-
сійно-біоетичної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації.
Гіпотеза дослідження: процес професійно-біоетичної підготовки
майбутніх спеціалістів з фізичної реабілітації відбуватиметься більш ефектив-
но, якщо: вдосконалити зміст і принципи структурування дисциплін "Основи
біоетики" відповідно до сутності професійної діяльності фізреабілітолога; залу-
чити студентів до практичної професійно-біоетичної діяльності як засобу фор-
мування творчого оздоровчого мислення, становлення професійної самосвідо-
мості майбутніх фахівців; створити відповідне професійно-педагогічне середо-
вище, що сприятиме усвідомленню відповідального ставлення до власного здо-
ров'я, професійному самоствердженню.
Результати дослідження. Новий підхід до розуміння джерел і чинників
здоров'я людини відожражено в теорії і практиці біоетичної та валеологічної
підготовки (Г.Л. Апанасенко, Е.Г. Булич, В.Л. Кулиниченко, І.В. Муравов) [3-
5]. Досягнення науково-технічного прогресу в біомедицині не тільки практично
розширили можливості в цій галузі, але й вплинули на традиційні уявлення про
добро і зло, благо пацієнта, уявлення про початок і кінець життя людини, і від-
повідно дали ще один додатковий стимул для розвитку біоетики. У Encyclope-
dia of Bioethics (т. 1, с. XXI) біоетика визначається як "систематичне досліджен-
ня моральних параметрів, включаючи, моральну оцінку, рішення, поведінку,
орієнтири і т. п. досягнень біологічних і медичних наук". У вузькому розумінні
поняття біоетика позначає все коло етичних проблем у взаємодії лікаря і па-
цієнта. Неоднозначні ситуації, що постійно виникають у практичній медицині
як породження прогресу біологічної науки і медичного знання, потребують пос-
тійного обговорення як у медичному співтоваристві, так і в колі широкої гро-
мадськості. У широкому сенсі термін біоетика відноситься до дослідження со-
ціальних, екологічних, медичних та соціально-правових проблем, що стосують-
ся не тільки людини, але і будь-яких живих організмів, включених до екосисте-
ми, що оточують людину. У цьому сенсі біоетика має філософську спрямова-
ність, оцінює результати розвитку нових технологій та ідей в медицині та бі-
ології загалом. Розвиток біоетики обумовлено тим, що в сучасному світі меди-
цина зазнає процесу цивілізаційних перетворень [6-8]. Вона стає якісно іншою,
6. Освітянські проблеми вищої школи 389