УКРАЇНСЬКА БАПТИСТСЬКА ТЕОЛОГІЧНА СЕМІНАРІЯ

ЕССЕ

Відповіді на запитання.

ВИКЛАДАЧ: Ігор Зелений

ПРОГРАМА РОЗВИТКУ МОЛОДИХ ЛІДЕРІВ

РОСУЩАНА ОЛЕГА

ЛЬВІВ

2024
 1. Як Ви вважаєте, чому Господь при творінні роздвоїв природу
людини, привівши Адаму жінку з його ж ребра? Чому Єва не була
створена окремо з пороху земного, як сам чоловік?
В Біблії написано: “І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як

чоловіка та жінку створив їх”.( Бут 1:27). Той факт, що Господь створив не одну особистість,

а дві різні особистості-чоловіка та жінку, це один з прикладів нашої відповідності Його

образу, так як в ньому ми можемо бачити декілька особистостей в Трійці . На початку

творіння: І сказав Бог: „Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай

панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і

над усім плазуючим, що плазує по землі“.(Бут 1:26) Бачимо, що на початку Господь

говорить, створімо по образу Нашому, тобто ми створені не просто по образу Бога, а в нас

закладений образ Трійці. І в нашому існуванні та в існуванні Трійці є певна схожість. Як у

Трійці є взаємоповага, любов, спілкування,так Господь створив Адама і Єву, щоб вони могли

у своїх відносинах розділяти любов, спілкування, взаємоповагу один між одним. Так само,

як Бог в трійці єдиний з Ісусом Христом та Святим духом, так і чоловік та жінка в шлюбі

стають одним цілим. “Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до

жінки своєї, і стануть вони одним тілом” ( Бут 2:24) Бог, не задумав, щоб чоловік і жінка

були один від одного ізольовані, навпаки він задумав об’єднати їх в одне ціле в такому

інституті як сім’я.

Також слід зазначити, що як чоловік так і жінка в рівній мірі створені по образу Божому. І

чоловік і жінка відображають природу Бога. І вони в однакого важливі і однаково цінні для

Бога. Той факт, що ми створені по образу Божому, свідчить що ми в його очах є рівними та

однаково важливими. Але, якщо розглядати Трійцю то між ними існує рівність, по

важливості, божественності, індивідуальності, але вони не є рівні по обов’язкам. Вони є рівні

по своїй силі та іншим властивостям. Але стосовно авторитету один між одним та обов’язків

ми можемо спостерігати різницю. Якщо ми відображаємо образ Божий, то в нас теж є ця

різниця по ролі. Так ми рівні перед Богом, але тут ми не є рівні стосовно наших обов’язків.
Саме тому, я думаю Адам був створений з пороху земного та першою людиною, а вже потім

Бог створив Єву. Це символізує, те що Бог задумав Адама як авторитета в сім’ї.

І сказав Господь Бог: “Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну

до нього”.(Бут 2:18). В Біблії сказано, що Єва була створена, як помічниця Адамові. З цього

випливає, що Бог створив Єву для Адама, а не навпаки. Я вважаю, що Єва була створена, з

ребра Адама тому, що це символізувало її роль та обов’язки. Пізніше цю думку, підтвердив

Апостол Павло: “не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка”.( 1 Кор. 11:9).

Отже, спосіб в який Бог створив Адама і Єву символізує їх роль та обов’язки в сім’я.

1. Для чого посередині раю Богом було поміщене дерево пізнання добра та

зла? Чи не краще було б Творцеві відмовитись від нього, щоб уникнути

спокуси для людини?

Господь створив людину не просто безвольною особою, а особистістю зі своєю волею та

вільним мисленням. Поміщення дерева пізнання добра та зла, може бути розглянуте, як

символ вільної волі людини. Якби не було, дерева пізнання добра та зла, то не можна було б

сказати, що людина є вільною у своєму виборі. Адже не було б можливості вибирати між

Богом і чимось. Шляхом розміщення, цього дерева Бог надав людині можливість вибору:

або слухати його і його заповіді, або порушити ці заповіді та піти власним шляхом. У

випадку, Адама і Єви цей вибір символізувався деревом пізнання добра та зла. Якщо, б

Господь відмовився від ідеї розміщувати раю дерево пізнавання добра та зла, або будь-якої

іншої речі, яка може символізувати вибір, то тоді нас не можна було б назвати вільними чи зі

свободою волі. І на мою думку, не правильно говорити, що дерево пізнання добра і зла було

спокусою, адже воно просто символізувало альтернативу вибору. Саме по собі це дерево не є

чимось поганим чи гріховним. Це зрозуміло з того, що Бог він не створював гріха. Він

просто забезпечив можливість вибору, яка є необхідною для людської свободи волі, а вже ця

можливість могла привести до гріха. Тобто згрішила саме людина, зробивши вибір не на
користь Бога. А дерево пізнання добра та зла, могло бути для людей інструментом, завдяки

якому вони духовно зростали б, слухаючи та сповідуючи те, що говорить Господь.

2. Як Ви вирішуєте питання зі спокусою Ісуса? Чи реальним було

випробування Христа? Міг Господь згрішити чи ні? Що слугувало

основою для постійної перемоги Ісуса у спокусі – Його Божа чи людська

природа?

Спокуса Ісуса Христа була реальною, і її суть була в тому, щоб переконати Ісуса зійти зі

свого шляху страждання та покори, який був передбачений йому, як Месії. В більшій мірі,

його спокуса була схожа на ту, які мали Адам і Єва, але на відмінну від них вона була

важчою. Адже Христо був позбавлений спілкування людей, їжі, і коли до нього прийшов

диявол він був фізично змучений. Тобто ця спокуса з якою зіткнувся Ісус Христос була

перевіркою на те чи він буде прислухатись до того, до чого його закликав Господь. “Бо в

чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.”

(Євреїв 2:18). Біблія вчить, що у цих спокусах Христос отримав можливість розуміти і

допомагати нам у тих спокусах, з якими ми стикаємось. Взагалі існує думка, що той

найбільше розуміє, що таке спокуса, який бореться з нею до кінця. Тобто, той хто піддається

їй не може, до кінця зрозуміти її силу. А так, як Христос не піддався і гідно пройшов ці

випробування, то він як найкраще розуміє, що таке спокуса і як її перемогти. Біблія

говорить, що Христос був такий самий як і ми, і відрізнявся від нас лише тим, що він був

безгрішний. Доречно буде сказати, що Христо в більшій мірі був людиною, ніж ми, адже він

був позбавлений грішної природи. А ми зараз знаходимось, в ненормальному стані, адже

заражені грішною природою. І так як Адам і Єва були істинними людьми, але мали

можливість згрішити так і Христос як людина міг згрішити. Але його людська природа

ніколи не існувала окремо, вона завжди була пов’язана з Божественною природою Ісуса.

Якби Ісус згрішив, то в цьому брала б участь вся його природа, тобто вся його особистість. А

нам відомо, що Бог він не може згрішити, адже він є безкінечно святим і якщо б він згрішив,
то не був би Богом. Отже, на мою думку, Ісус не міг згрішити. Я вважаю, у основою для

перемоги у спокусі для Ісуса Христа була як і його людська сторона так і його божественна

сторона. Адже в будь-якому разі, його божественна сторона зупинили його б від гріха. Але,

щоб проявити послух перед Богом, він мав можливість використовувати лише свою людську

природу.

3. Як вирішити питання спасіння померлих немовлят та ненароджених? Що можна

сказати щодо поган, які не мали доступу до звістки про Христа та жили по совісті?

Можуть вони бути спасенними? Якщо так (ні), то чому? Ваше розуміння

Біблія говорить, що всі люди незалежно від віку, статі, раси, приналежності до

національності згрішили і позбавлені слави Божої. Тобто кожна людина, яка прийшла в цей

світ вже є заражена гріхом. Це відбувається через те, що ми успадковуємо грішну природу

від Адама. І єдиний шлях, яким може спастись людина, це прийняти Ісуса Христа і

повірити, що Він помер за її гріхи. Щодо померлих немовлят на ненароджених дітей, я

вважаю, що вони будуть спасенні. Наш Господь є люблячим Богом і мені важко уявити як

Він відправляє на вічні муки тих, хто не мав можливості прийняти його у свідомому віці.

“Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї(Псалом 138:13) та Тож я в

беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.(Псалом 50:7).” З цих текстів Бачимо,

що гріховна природа, оселяється в людині ще до народження. І якщо, такі діти спасаються,

то лише тому, що до них Бог застосовує жертву Ісуса Христа, так як вони не зробили жодних

індивідуальних гріхів та не мали можливості прийняти Бога в своє серце. Тобто виходить,

ніби Господь перероджує їхню природу. Така ж ситуація з язичниками, які не мали доступу

до Благої звістки, але прислуховувались та жили по закону совісті. На мою думку, Господь

може використати до них жертву Ісуса Христа.

4. Людина, якій ви хочете докорити за гріх, відповідає: «Благодать Христа

вища від всіх моїх гріхів. Ніхто не зможе мене вихопити зі спасенного

Тіла Христа! Виключення з общини нічого не змінить, я все одно

 перебуватиму у вселенській Церкві!». Якою, на Ваш погляд, має бути

відповідь?

На мою думку, така людина взагалі не розуміє значення Божої благодаті в житті людини та

не має розуміння багатьох місць з Писання. Щоб, переконати таку, людину, що вона

помиляється я б навів місця з Біблії. Наприклад: “Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб

благодать примножилась? Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?

(Римлянам 6:1-2)” І в цілому в дискусії з такою людино, можна використати весь 6 розділ від

Римлян. Тобто те, що Христос помер за наші гріхи не означає, що ми маємо право жити як

нам заманеться. Навпаки ми покликані до того, щоб зажди покращуватись та намагатись

досягти прикладу Ісуса Христа. Ми, як християни маємо відрізнятись від людей у світі, а

якщо ми будемо нехтувати жертвою Христа, то не будемо нічим ліпші за тих, хто відкинув

його. Також виключення з общини це практика яка записана в Біблії, і заповідалась нам для

дотримування. Якщо людина її не поважає, то вона не сприймає Біблію за авторитет. Отже, в

цій розмові, я б намагався максимально звернути увагу людини на Слово Боже та переконати

її, що вона помиляється у своїх поглядах.