Львівська Богословська Семінарія

Науково-дослідницька практика

АВТОРИТЕТ І НЕПОГРІШНІСТЬ ПИСАННЯ

Виконали:
Андрушко Маряна
Тимчак Вячеслав
Рубаха Вадим
Петрушенко Вікторія
Дрьомов Олег
Викладач:
Степанченко С. В.

Львів – 2022
 ЗМІСТ
Вступ.........................................................................................................................3
1. Авторитет Писання..............................................................................................4
1.1. Визначення Авторитету Писання...............................................................4
1.2. Докази авторитету Писання........................................................................5
1.2.1. Біблійні свідчення.................................................................................5
1.2.2. Свідчення Святого Духа.......................................................................7
1.2.3. Інші докази авторитетності Писання...................................................7
1.2.3.1. Виконання пророцтв......................................................................7
1.2.3.2. Вплив на хід історії людства.........................................................9
1.2.3.3. Вплив на людські життя..............................................................10
2. Непогрішність Писання....................................................................................11
2.1. Поняття непогрішності..............................................................................11
2.2. Докази непогрішності Біблії......................................................................12
2.2.1. Бог не може казати неправди.............................................................12
2.2.2. Усі слова Писання є абсолютно істинними і не містять помилок у
жодній своїй частині. ...................................................................................13
ВИСНОВКИ...........................................................................................................14
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................15
Вступ

“Проблема сучасного християнства в тому, що Біблія взагалі мало

проповідується. До неї рідко звертаються як до джерела абсолютної та
авторитетної істини. На жаль, все більш частою практикою стають
"білябіблійські" проповіді, в яких до Біблії підходять не як до джерела
істини, а як до підтримки думок проповідника”.
Процитований текст є однією з багатьох проблем, які виникають
коли Біблія втрачає в очах людей найвищий авторитет. Люди можуть
відноситися до Біблії не надто серйозно, сприймаючи її тільки як збірних
корисних думок. Через десь почуті помилки, не надто точною і тому не
авторитетною для них.
Тому висвітлення цієї теми є актуальною для християн. Вона
необхідна, щоб по-інакшому поглянути на Писання, як те що володіє
найбільшим авторитетом через свого Автора, та є непогрішним у всіх своїх
висловлюваннях.
Мета роботи – дослідити і доказати, що Біблія є авторитетним
джерелом для християн, і насправді вона є непогрішною.
У першому розділі, буде розглянута авторитетність Біблії, що таке
авторитет, та докази які показують правильність місць Писання.
У другому розділі, буде розглянуто непогрішність Писання, та
докази, що Біблія є непогрішною.
1. Авторитет Писання

1.1. Визначення Авторитету Писання.

Для того, щоб доводити авторитетність Біблії спочатку варто визначити

що мається на увазі під цим терміном.
Авторитет (від лат. auctoritas – «влада», «вплив») – це стан особи, яка
користується загальновизнаною пошаною, є впливовою та заслуговує повної
довіри.
Авторитет є характеристикою особи, організації, джерела інформації
тощо. Поняття авторитету пов’язане з поняттям віри. Думки, оцінки, рішення
авторитетного суб’єкта не викликають заперечень і сприймаються як істина.
В цьому сенсі авторитет є найважливішим джерелом знань для будь-якої
людини. Людина впродовж свого життя не має можливості перевірити на
власному досвіді всі твердження, які вона отримує з книг та інших джерел
інформації. Тому більшість її знань обгрунтовані посиланням на авторитет.
Таким чином, авторитет виступає практичним критерієм істини.1
Так як Біблія містить і передає нам Боже послання, вона має ту саму
вагу і той самий авторитет, який мав би сам Бог, якщо він говорив би з нами
особисто. У 2Тим. 3:16-17 написано «Усе Писання Богом надхнене, і корисне
до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа
людина була досконала, до всякого доброго діла готова».2
Том Райт пише про Біблійний авторитет так: “ми переконуємося, що в
християнському розумінні Біблія має лише делегований або опосередкований
авторитет, тоді як істинна влада належить самому Богу та Ісусу як
воскреслому Господу і Сину Божому, Еммануїлу. Для християнина цей
вислів має означати «авторитет Бога, явлений через Писання”. 3 Уейн Грудем

1
Авторитет. - https://cutt.ly/SNKi1tA
2
Е.Мілард «Христианское богословие»
3
Тоv Райт. Авторитет Писания и власть Бога. - с. 13
доповнює це у своєму визначенні, що всі слова Писання є словами Бога, так
що невір'я чи непослух цим словам означає невір'я чи непослух Йому. 4 Тобто
Біблія є для людей найбільшим авторитетом, якщо її автором вважати
найбільшого авторитета — Бога. Відносячи це твердження до доказу
авторитетності Біблії Уейн Грудем пише, що слова Писання самі свідкують
про свій авторитет. Неможливо «довести» той факт, що вони є словами Бога,
звернувшись до якогось вищого авторитету. Бо якби вищий авторитет міг би
підтвердити, що Біблія — це Слово Боже, то сама Біблія вже не була б для
нас найвищим і абсолютним авторитетом. Якщо ми звертаємося до
людського розуму чи логіки, до історичної узгодженості чи до наукової
істини як до більш істинного чи більшого заслуговує на довіру авторитету,
який довів би, що Писання — це Слово Боже, то ми визнаємо за ними право
називатися авторитетом вищим, ніж Слово Боже.5
Тому насамперед важливо розглянути свідчення самого Писання, про
те, що воно є Словом Божим.

1.2. Докази авторитету Писання.

1.2.1. Біблійні свідчення.

В Cтарому заповіті Бог часто говорив “через” пророків, які

використовували фразу “Так говорить Господь”. Генрі Тіссен пише, що такі і
подібні терміни вживаються 3800 разів.6 Хоча такі вірші говорять лише про
конкретні випадки, але вони підтверджують що значна частина Старого
Заповіту складається зі слів Бога. Також в Новому Заповіті є уривки, які
підтверджують що все старозаповітне Писання має божественний авторитет.
В 2 Тим. 3:16 пише: “Усе Писання Богом надхнене...”. Уейн Грудем пише,
що тут слово “Писання” може означати тільки Писання Старого Заповіту, так
4
Уейн Грудем Систематическое богословие. - с.49
5
Уейн Грудем Систематическое богословие. - с.49
6
Генрі Кларенс Тіссен. Лекції з систематичної теології. - с.68
як слово “Писання” має саме це значення в кожному з 51 випадків
використання в Новому Заповіті.7 В 2Петр. 1:21 Павло пише, що пророцтва
ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені
Духом Святим. Пророки не самі вирішували що написати, але були
провадженні Духом Святим. Також в багатьох випадках різні написане
різними авторами називається словами Бога. Наприклад в Мт. 1:22 про слова
Ісаї (Іс. 7:14) пише так: “А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від
Господа” а в Дії 1:16 про Псалми 68 і 108 говориться як про Писання, що
“устами Давидоми Дух Святий був прорік...”.
Щодо того, чи пише в Біблії що Новий Заповіт є Словом Божим можна
навести наступні тексти. Петро в своєму другому посланні, відносить листи
Апостола Павла до Писань Старого заповіту, говорячи про їхню
богонатхненість. (2Пт. 3:16). В 1Кор. 14:37 Павло пише, раніше
встановивши декілька Церковних правил, так: “нехай розуміє, що я пишу
вам, бо Господня це заповідь!”. Павло ставить свої накази на рівень
“Господньої заповіді”. Також про це пише Генрі Тіссен в Лекціях з
Систематичної теології. Маючи на увазі обітницю Ісуса в Ів. 14:26 і 16:13, він
пише, що ці обітниці охоплюють факти земного життя Христа, життєвий
досвід ранніх учнів, викладені догмати в посланнях і передбачення в книзі
Об'явлення. Апостоли твердили що вони отримали цього Духа і що вони
говорять під Його впливом і владою (Дії 2:4, 4:8, 13:9; 1Кор 2:13, 14:37; Гал.
1:12; 1Сол 2:13; 4:2, 8; 1 Пт. 1:12). Таким чином нашого Господа можна
зрозуміти, що Він гарантує також і натхнення Нового Заповіту.8

Тому можна зробити висновок що Біблія називає і Старий і Новий

заповіти Божим Словом, що є найвищим авторитетним твердженням.

1.2.2. Свідчення Святого Духа.

7
Уейн Грудем Систематическое богословие. - с.45, 46
8
Генрі Кларенс Тіссен. Лекції з систематичної теології. - с.68, 69
 Так як доказ авторитетності Писання ґрунтується на самому Писанні, і
в це твердження досить важко повірити, для цього людині потрібне
божественне відкриття.
Писання говорить про це в 1Кор. 2:13,14. Після того, як Павло пише
християни говорять словами вивченими від Святого Духа, він зазначає, що
людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа...бо вони розуміються
тільки духовно. Це говорить про те, що для розуміння біблійних істин,
включаючи про те що все Писання є Божим Словом потрібно бути духовно
відродженим, і мати в собі свідчення від Святого Духа.
Миллард Ериксон наводить декілька причин про те, що необхідне
свідчення Святого Духа, щоб людина отримала впевненість у написаному в
Біблії. 1) Існує онтологічна розбіжність між людиною і Богом. Бог
трансцендентний і перевищу наше розуміння. Людина — обмежене творіння,
тому вона не має здатності створювати концепції які по розмірам
відповідають Богові. 2) Людина гріховна, і гріх згубно впливає на духовні та
інтелектуальні здібності людини. 3) Оскільки в питаннях пов'язаних з Богом і
Божественним, ми маємо справу з питання своєї вічної долі, потреба у
впевненості є дуже велика, яку неможливо отримати зусилля розуму. 9 Через
ці причини і необхідне надприродне свідчення Святого Духа.

1.2.3. Інші докази авторитетності Писання.

1.2.3.1. Виконання пророцтв.

Один з доказів авторитетності Писання є те що пророцтва які були

написані ще за декілька століть виконалися. Пророцтва мають велике
значення у Біблії, тому що з 39 книг Старого Заповіту 17 є пророчими, також
пророцтва є у інших книгах. У новому заповіті Книга Об’явлення є цілком

9
Миллард Ериксон Христианское богословие. - с.205
пророчою, та інші книги мають вкраплення пророцтв. Таким чином ми
можемо бачити що пророцтва користувалися популярністю у багатьох
людей, як і у вірних Богу так і у ідолопоклонників. Тому пророцтва
піддавалися перевіркам, та кожен пророк був перевірений Повторення Закону
18:20-22. Таким чином правдими та достовірними пророцтвами можна
рахувати ті, які мали своє історичне підтвердження, або які збулися.
Як ми можемо побачити між пророцтвом які були записані за часів Ісаї
(пр. 700-600 рр. до н. е.), та їхніми виконаннями які відбулися на початку I ст
н. е. є різниця у 700 років. Це нам дає зрозуміти, що Ісая був справжнім
пророком, якому це було відкрито від Бога. Тому що людина по при всі свої
намагання, та ніяки маги та чаклуни, чи будь яка нечисть не може й не має
такої сили, щоб передбачати настільки далекоглядні події. Таким чином
Писання підтверджує свою авторитетність правдивістю пророцтв.
Наприклад пророцтво Ісаї говорить:
“Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина
породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл.” (Ісая 7:14).
“Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і
кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь
миру" (Ісая 9:6).
“ А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде
Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів
віковічних”(Михей 5:2).
І виконання цих пророцтв ми можемо побачити вже у Новому заповіті.
Також читаючи Біблію ми можемо побачити пророцтва які
супроводжують всю Історію Ізраїля. Про єгипетський полон Буття 15:13-16,
про великий полон та розсіювання Ізраїлю Лев 26:14-39, збереження
Ізраїльського народу в той час коли інші великі народи пропадуть Єремії
31:35-36.
1.2.3.2. Вплив на хід історії людства.

Думаю одним з найбільших впливів які зробило Писання на людство,

це привчило робити свою справу. Католицизм вважав працю принизливою. А
багатство злом. Якщо ти щось заробив то змушений поділитися чи
використати на благо суспільства. і багатство слід краще витрачати на
духовні речі. Такі як замовлення служб на відпущення гріхів, купування
індульгенції чи підтримка монастирів.
З приходом реформації бачення та ставлення до праці суттєво
змінилася. Перший хто об'єднав віру та працю став Жан Кальвін. Через те,
що в кальвіністів спасіння отримають лише обрані. Також з основою
кальвінізму був метод поводити себе так як личить вибраним для спасіння.
Жан Кальвін ставив великий акцент на працю, продуктивність та
максимально правильне витрачання часу. Таким чином він перетворив
Женеву раєм на землі. Але часи йшли й всіх мучило питання, як дізнатися чи
ти спасенний. і кальвіністи дійшли до висновку що спасенні це ті люди які
мали процвітання та успіх у своїй роботі. Через це праця стала
благословенням, бо через неї люди прославляли Бога. Чим більше людина
працює, тим більше вона служить Богові й тим більше в її житті видно ознаку
спасіння. Кальвіністи використовували прибуток за ради прибутку, якщо він
не суперечив Божій волі. Таким чином за метою наживитися стояв Бог. Через
присутність Бога та писання в житті людей це не вийшло з під контролю.
Цю ідею підхопили пуритани. Праця стала для них виконанням
священного обов'язку отриманого від Бога. Але ще вони додали ідею
економії часу. Витрачання часу було щось неприпустимим. Через це
пуритани стали елітою підприємств й значно посилили економіку в Британії.
Але невдовзі пуритани змушені були емігрувати в Америку. Одним з
перших пуритан був Джон Вінтроп. Приїхавши в Америку він був трохи
розчарований тим, що Америка була просто недоторкнутим клаптиком землі
на якому нічого не було. Але це надихнуло Джона створити едем на землі.
Він бачив в цьому чудову можливість зробити ідеальне місце на землі, через
яку прославиться Бог. Тому Джон засновує місто Бостон. Бостон процвітав,
через це Джон вважав, що це було Божим благословенням, тому він та
наступне покоління загорілося роботою та працею. Таким чином Писання
вплинуло на розуміння людей та змінило їхнє ставлення до праці. З цього
моменту в історії почався технологічний процес.

1.2.3.3. Вплив на людські життя.

Навіть тепер Писання володіє великим авторитетом. Воно тепер змінює

серця людей, за допомогою Писання люди виходять з най жахливих моментів
свого життя. Люди знаходять в Писанні спасіння, надію, сенс свого життя.
Тому що Писання говорить про Ісуса Христа який все це дає.

Писання дає вплив зараз на мільйони людей, після прочитання його

багато людей починають змінювати своє ставлення до життя, в них змінюють
цінності. Все їхнє життя змінює одна книга.

Кожна людина яка підпала під авторитетність Писання вирішила

внести зміни в своє життя і це повпливало тільки на краще. Є багато свідчень
та історій як змінилося життя людей, такими свідками є також ми. Люди які
особисто познайомилися з Писанням, які вирішили змінити своє життя та
слідувати за Христом.
2. Непогрішність Писання.

2.1. Поняття непогрішності.

Отже, як було сказано про авторитет Писання, усі слова Біблії – це

слова Божі, а тому не вірити чи не слухатися будь-якого слова Писання
означає не вірити в Бога чи не слухатися Йому. Біблія ясно вчить нас тому,
що Бог не може брехати або говорити неправду (2 Сам. 7:28; Тит. 1:2; Євр.
6:18). Таким чином, всі слова Писання є цілком істинними і не містять
помилок у жодній своїй частині. Слова Бога є найвищим зразком істини (Ів.
17:17).
Особливо велике значення мають ті тексти Писання, які вказують на
повну істинність і правдивість слів Бога. Вірш «Господні слова слова чисті,
як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!» (Пс. 12:7) вказує
на бездоганність чи абсолютну істинність і чистоту Писання. Також вірш
«Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має»
(Прип. 30:5) вказує на істинність кожного слова, промовленого Богом.
Помилка і щонайменше часткова хибність можуть бути характерними для
будь-якої людської істоти, але мова Бога, навіть якщо вона передана через
грішних людей, ніколи не є хибною і не може бути неістинною: «Бог не
чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати.
Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?» (Чис.
23:19) — це було сказано грішним Валаамом про пророчі слова, які Бог
промовив через його власні уста.
Прийнявши все це до відома, ми можемо визначити поняття
«непогрішність Біблії» таким чином: непогрішність Писання означає, що
Писання в первісному рукописі не містить нічого, що суперечило б факту.
Це визначення зосереджує нашу увагу на істинності та хибності у мові
Писання. Якщо це визначення висловити простіше, воно означає, що Біблія
 завжди говорить правду, і вона говорить правду про все, про що в ній
йдеться. Це не означає, що в Біблії викладаються всі факти з тієї чи іншої
теми; мова йде про те, що все сказане в Біблії по тій чи іншій темі є
істиною.10
Слово «непогрішний» означає «нездатний помилятися». Якщо щось є
непогрішним, то воно ніколи не помиляється і, отже, заслуговує абсолоютної
довіри. 11

2.2. Докази непогрішності Біблії.

2.2.1. Бог не може казати неправди.

Суть авторитету Писання полягає в його здатності закликати нас до

віри в нього і до покори йому, причому ця віра і послух рівнозначні вірі в
Бога і до покори Йому. З цієї причини слід розглянути питання про
істинність Писання, оскільки віра в істинність усіх слів Писання передбачає
віру в досконалу істинність Писання. 
Оскільки біблійні автори неодноразово стверджували, що слова Біблії,
хоч і є людськими, — це слова Бога, доречно буде розглянути біблійні
тексти, в яких йдеться про природу Божих слів, і застосувати їх до слів
Біблії. Зокрема, є ціла низка біблійних віршів, у яких йдеться про істинність
того, що говорить Бог. У Тит. 1:2 говориться про «незмінного в слові Бога»
або, якщо перекладати дослівно, про «не брехливого Бога». Оскільки Бог є
Богом, Який не може висловити «брехні», то Його словам завжди можна
вірити. Оскільки все Писання висловлено Богом, все Писання має бути «не
брехливим», як і Сам Бог: у Писанні не може бути нічого неправдивого.12
10
Уэйн. Систематическое богословие. Введение в библейское учение. Санкт-Петербург: Мирт, 2004.
11
God Questions. Что значить непогрешимось Библии? - https://www.gotquestions.org/Russian/Russian-bible-
infallible.html
12
У.Грудем Систематическое богословие. - https://www.rulit.me/books/sistematicheskoe-bogoslovie-read-
585460-36.html#read_n64
 У Євр. 6:18 говориться про дві незмінні речі (про клятву Бога і Його
обітницю), «у яких Богові неможливо збрехати». Тут автор говорить не
лише про те, що Бог не бреше, а й про те, що для Нього неможливо
збрехати. Хоча це і сказано у застосуванні до присяг і обітниць, цілком
очевидно, що Богу неможливо збрехати взагалі (оскільки Ісус суворо
викриває тих, хто говорить істину тільки під присягою: Мт. 5:33—37; 23:16—
22). Також і Давид каже: «Ти Бог, і слова Твої непорушні» (2 Сам. 7:28)

2.2.2. Усі слова Писання є абсолютно істинними і не містять помилок у

жодній своїй частині. 

Оскільки слова Біблії — це слова Бога і оскільки Бог не може брехати

або говорити неправду, правильно буде зробити висновок, що ніде в словах
Писання немає неправди чи помилки. Ми бачимо, що про це йдеться у
багатьох місцях Біблії. «Слово Господнє — слова чисті, срібло, очищене від
землі в горнилі, сім разів переплавлене» (Пс. 11:7). Тут псалмоспівець
використовує яскраві образи опису незрівнянної чистоти слів Бога: немає
ніякої недосконалості. Також у Прит. 30:5 читаємо: «Усяке слово Бога
чисте; Він — щит, що надіється на Нього». Не просто якась частина слів
Писання істинна, але кожне слово. Адже Слово Боже назавжди відбито на
небесах: «На віки, Господи, слово Твоє затверджено на небі» (Пс.
118:89). Ісус говорить про вічність Своїх слів: «Небо і земля минають, але
слова Мої не минуть» (Мт. 24:35). Промова Бога яскраво протиставляється
промові людини, бо «Бог не людина, щоб брехати Йому, і не син людський,
щоб Йому змінюватися» (Чис. 23:19). У цих віршах відкрито стверджується
те, що приховано у вимозі вірити в усі слова Писання, а саме — що в
жодному твердження Біблії немає ні брехні, ні неправди.
ВИСНОВКИ

Отже авторитетність Писання та його непогрішність базується на

Божественному аспекті. те що під час процесу його написання ми ясно
можемо побачити Його втручання. Про це свідчить саме Писання та
втручання Святого Духа. Навіть якщо для когось це буде не авторитетом, то
ми також можемо побачити авторитет Святого Письма через історичні,
соціальні та особисті аспекти життя мільйони людей.
Непогрішність вказує на те що Біблія не має в собі помилок. Так як
вона була написана Богом, який є правдою, та істиною, вона не може містити
в собі хибні дані або помилки.
Але є деякі аспекти які на перший погляд можуть здатися не
точностями, помилками чи хибними даними. Наприклад не точності
стосовно переліку людей, тобто коли в Біблії говориться про те що померло 8
тис. людей, а насправді померло 7898 то це є не правдою. Але це не являється
помилкою, тому що точного числа не існує, і ці число подаються як
приблизне число щоб було видно та зрозуміла обстановка подій. Також не
виключаємо того факту що в Біблії можуть бути неточні фрази, або вислови
які були кимось пересказані. Вони можуть бути не точними але їхня ціль
перенести суть вислову.
Отже можна побачити вагомі аргументи які підтверджують те що
Писання має авторитет який впливає на людей та змінює їхні життя. Також
те що люди можуть покладатися на Слово Боже через його непогрішність,
яка неодноразово доказує свою істинність та правдивість через що людина
може всеціло покластися на Писання та довіряти йому як беззаперечному та
непогрішному Слову Божому .
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Біблія. / Пер. Огієнка. – Київ: Українське Біблійне Товариство, 2015. –

1229 с.
2. Грудем, Уэйн. Систематическое богословие. Введение в библейское
учение. Санкт-Петербург: Мирт, 2004.
3. Райнт Н. Авторитет Писания и власть бога. Пер. з англ. Розенберг О. -
Черкаси: Коллоквиум, 2007. - 152 с.
4. Паш Р. Богодухновенность и авторитет Библии. - Росия: Миссия
ФриденмсБотє, 1996. - 283 с.
5. Авторитет. – [Цит. 2022, 4 листопада ]. – Доступний з:
https://cutt.ly/SNKi1tA.
6. God Questions. Что значить непогрешимось Библии? – [Цит. 2022, 1-4
листопада ]. – Доступний з:
https://www.gotquestions.org/Russian/Russian-bible-infallible.html.