1

ПРИВАТНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА АКАДЕМІЯ
ІВАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Кафедра богослов’я

ТИМКІВ Людмила Михайлівна

РОЗУМІННЯ БЛАЖЕНСТВА ВБОГОСТІ ЗГІДНО

ЄВАНГЕЛИСТІВ МАТЕЯ І ЛУКИ

Курсова робота з дисципліни: «Святе Письмо Старого Завіту та

Нового Завіту»

Науковий керівник:
Старший викладач кафедри богослов’я
Яцишин Андрій Іванович

м. Івано-Франківськ
2022

ЗМІСТ
 2

ВСТУП..........................................................................................................................3
РОЗДІЛ I ЕТИМОЛОГІЯ СЛОВА «БЛАЖЕННІ» І ЙОГО РОЗУМІННЯ У
СВЯТОМУ ПИСЬМІ...................................................................................................6
1.1 Етимологія слова «блаженні»........................................................................6
1.2 Розуміння «блаженства» у Старому Завіті...................................................8
1.3 Розуміння «блаженства» у Новому Завіті..................................................13
РОЗДІЛ II РОЗУМІННЯ БЛАЖЕНСТВА УБОГОСТІ У ЄВАНГЕЛИСТІВ
МАТЕЯ ТА ЛУКИ.....................................................................................................15
2.1 Убогість у Старому і Новому Завітах............................................................15
2.2 Порівняння: «Блаженні убогі духом» у Матея, і «Блаженні убогі» у Луки
..................................................................................................................................19
ВИСНОВКИ...............................................................................................................28
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................31

ВСТУП
 3

Актуальність теми дослідження. У Євангеліях Матея і Луки є описана

«Нагірна проповідь» й блаженства, зокрема блаженства убогості, які є
основною темою у обох євангелистів, і представлені вони по різному.
Питання блаженства убогості є досить цікавою темою, оскільки притягує
до себе багато біблістів і письменників. Також Нагірна проповідь, яка містить у
собі блаженства, зокрема, блаженство убогості є перлиною євангельських
повчань та є першою вступною промовою, якою Ісус навчає головних засад
життя. У блаженстві убогості Ісус навчає нас, що для убогих духом Царство
небесне починається у цьому житті. Убогість є, свого роду, першим щаблем на
драбині, яка веде кожного із нас до Царства Небесного.
Тема убогості є актуальна у минулому, теперішньому і найближчому
майбутньому, оскільки убогісь є першим щаблем у драбині яка веде до Царства
Небесного.
Завдання моєї роботи розглянути поняття «блаженства убогості духа» у
євангелиста Матея, тажож «убогості духа» в Луки, беручи за основу розуміння
убогості у Старому Завіті.
Об’єктом є дослідження арамейських і грецьких текстів як Старого і
Нового Завітів для того, щоб подати розуміння убогості у євангелистів Матея і
Луки користуючись різними коментарями на їх Євангелія.
Предметом дослідження в цій праці є Новозавітній погляд на убогість,
через призму розуміння її у Старому Завіті. Також у цій праці буде досліждено
етимологію грецьких слів, якими автори послуговувались для вислітлення
понять: «блаженні», «убогі» також і «дух», і як вони їх розуміли.
Мета праці полягає у тому, щоб дослідити розуміння «блаженства
убогості» у обох євангелистів, через опрацьовування цих термінів у
оригінальній мові написання, і також їх розуміння у Старому Завіті.
В процесі написання роботи було залучено широкий арсенал
методологічних засобів: загальних, загальнонаукових, та спеціальних. Для
розв`язання поставлених завдань використано наступні наукові методи
дослідження, а саме абстрагування отриманої інформації теоретичний аналіз
 4

богословських та біблійних джерел, метод узагальнення здобутої інформації,

синтез джерел. Використано метод порівняння, а також під час написання
роботи використовується метод конкретизації, а також моделювання.
Структура роботи та послідовність викладу матеріалу обумовлені
змістом досліджуваної проблеми, вибраною методологією, базою дослідження,
яка потребує відповідної логіки упорядкування. Дана праця складається із двох
розділів, перший розділ має назву: «Етимологія слова «блаженні» і його
розуміння у Святому Письмі», назва другого: «Розуміння блаженства убогості у
євангелистів Матея та Луки», які діляться на підрозділи:
Перший підрозділ першого розділу представляє етимологію слова
«блаженні». У ньому є розглянуто чотири грецьких слова які знаходяться у
Святому Письмі і перекладають як «блаженні» а також пояснено чому
«блаженні» представлене у Новому Завіті грецьким «μακάριος» – блажен,
щасливий, а «μακάριοι»– «блаженні».
Другий підрозділ має за мету представити те як розуміли «μακάριοσ» у
Старому Завіті, що дає змогу зрозуміти якою зображалась «блаженна» людина
у старозавітніх текстах.
Третій підрозділ змальовує Новозавітнє розуміння поняття «μακάριοσ» і
його відмінність від Старозавітнього.
Перший підрозділ другого розділу, представляє до нашої уваги поняття
«убогості», зокрема його представленні та відмінностях розуміння у обох
завітах.
Другий підрозділ має за мету розкрити те, як розуміли «блаженство
убогості» євангелисти Матей і Лука, і також яка із старозавітніх книг мала
вплив на того чи іншого євангелиста.
Основна література яка буде використовуватись, це Святе Письмо
єврейською, грецькою та українською мовами, що дає змогу точніше розуміти
аргументи які подані для того щоб зрозуміти думку того чи іншого вірша.
 5

Гіпотеза дослідження полягає у тому, щоб показати як розуміли

блаженство і убогість у Старому Завіті і який це мало вплив на виголошення
блаженства убогості Ісусом Христом та те як його розуміли євангелисти.

РОЗДІЛ I
ЕТИМОЛОГІЯ СЛОВА «БЛАЖЕННІ» І ЙОГО РОЗУМІННЯ У СВЯТОМУ
ПИСЬМІ
 6

1.1 Етимологія слова «блаженні»

У Святому Письмі існує чотири грецьких слова, якими виражене поняття

блаженства: «μακάριοσ»– щасливий, блаженний; «εὐδαίμον» – щасливий,
багатий; «εὐτυχής» – щастя; «ὅλβιος»– щасливий»1. Усі вони можуть бути
перекладені як «щасливий», але у «Толковій Біблії» авторства Лопухіна
говориться, що слова: «εὐδαίμον і εὐτυχής» – це слова чисто язичницькі, тому що
вони говорять про демонів, які живуть у людині і сприяють її щастю. А також
ці слова пов`язані з язичницькими поняттями «долі і випадку» 2. Наступні два
слова: «μακάριοσ» і «ὅλβιος», згідно з Лопухіном, варто розглянути окремо.
Слово «ὅλβιος» вказує на зовнішнє щастя і мирське багатство, натомість
μακάριοσ – на духовне. Окрім того, «ὅλβιος» майже не зустрічається у Святому
Письмі, а «μακάριοσ» зустрічається досить часто3.
Слово «Блаженні» походить від грецького слова «μακάριοσ, α – ον», що
означає – щасливий, благословенний, блаженний. Як приклад можна навести
цитату з книги Діянь, а саме: «Царю Агрипо! Вважаю себе щасливим, що
сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене
винуватять» (Дії 26:2). Для точнішого висвітлення, тут варто подати текст
оригінальною мовою: «περἱ πάντων ῶν ἐλκαλοῦμαιὐπὁ Ἰουδαἰων, βασιλεῦ Ἀγρἰππα,
ήγημαι ἐμαυτὀν μακάριων ἐπι σοῦ μέλλων ἀπολογεῖσθαι σήμερον»4. Лопухін у своїй
«Толковій Біблії» говорить, що слово «μακάριοσ» відповідає єврейському (‫ׁש ֵרי‬
ְ ‫) ַא‬
(aw – shar' – ашер) – «Перевага блаженства, бути або називатись блаженним»,

1 Л. Звонська. Давньогрецька мова. Київ: Томіріс 1997: μακάριοσ - ст. 565; εὐδαίμον – ст. 559; εὐτυχής – ст. 578;
ὅλβιος – ст. 568.
2 Пор. А.П. Лопухін.Толковая Біблія (або коментар на всі книги Святого Писанія Ветхаго і Новаго Завіта), т
3, кн. 3 (3), 2-е изд., Петербургь 1911- 1913, второє изданіє институт перевода Библии. Стокгольм 1987, ст 81.
3 Пор. А.П. Лопухін.Толковая Біблія (або коментар на всі книги Святого Писанія Ветхаго і Новаго Завіта),
ст.81.
4 Н АГІА ГРАФН. Н ПАΛАІА ΔІАΘНКН КАІ Н КАІΝН ΔІАΘНКН, ТНΣ Δ. ІЕРАΣ ΣYΝОΔΟY ТНΣ
ЕККΛНΣІАΣ ТНΣ ЕΛΛАΔΟΣ; АΔЕΛФОТНΣ ΘЕОΛОГὨΝ Н «ΖὨН», (ПРАΞЕІΣ ТὨΝ АПОΣТОΛὨΝ
κεφαλαιον КΣΤ: 2.), (Дії. 26:2).
 7

але переклали його через грецьке слово «μακάριοσ» тридцять вісім разів5. Це
слово вживається у книзі Псалмів двадцять шість разів, у книгах Мудрості вісім
разів, а у всіх інших книгах тридцять три рази 6. Значення цього слова
стосується людей, «котрих очікує блаженство на землі або в прийдешньому
віці»7.
Польський богослов Ян Лах у своїй статті «Блаженні вбогі духом» подає
таке розуміння слова «Блаженний»: «Прикметник «Μακάριοι» давні греки
вживали у відношенні до богів»8, тому, на їх думку, повним щастям могли
втішатись тільки боги, а людське щастя не є таким досконалим з огляду на
недосконалу людську природу. Через це з’являються різні види людського
щастя і багата термінологія макаризмів: «makar – makariois» характеризує тих,
хто насолоджується щастям і є вільним від клопотів, різного роду турбот чи є
наділений земними благами і дарами духа, особливо мудрістю 9. Головним є
внутрішнє щастя, якого досягнути можливо лише через розвиток багатства
філософського і релігійного життя. Важливими тут є слава і мужність. Смерть
тут є чимось кращим, ніж марнота земних речей і особливу увагу займає
щастя, яке існує в Бога. У своїй праці Ян Лах зазначає наступне: «Хвалять
благочестивих з огляду на зовнішню і внутрішню користь, що йде від
благочестя. Хвалять також мудрих з огляду на їх знання життя і неодружених
тому, що не знають клопотів, пов'язаних з подружнім життям, а одружених
тому, що знаходять велике щастя у любові»10.
З приходом на землю Господа нашого Ісуса Христа, слово «Блаженні»
розширило своє значення: «…цим словом в богослужбових книгах
позначаються євангельські вірші про блаженства, обіцяних Спасителем за
різного роду добрі справи і часто – ті піснеспіви, які співаються на літургії за
5 Пор. А.П. Лопухін.Толковая Біблія (або коментар на всі книги Святого Писанія Ветхаго і Новаго Завіта), ст.
81.
6 П. Смук. Повна симфонія до Святого Письма Старого та Нового Завіту, Львів, Свічадо 2004, ст 63.
7 Ф. Ринекер, Г. Майер. Библейская єнциклопедия Брокгауза, пер. з нім. В. М. Иванова, Християтская зоря 1999
ст. 90.
8 Ян Лах. «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ред. о. Матей Гаврилів.
Львів: Свічадо, 2001/1 квартальник січень – березень, ст 19.
9 Ян Лах. «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ст. 19.
10Там само, ст. 19.
 8

цими віршами»11. В першому посланні до Тимотея бачимо, що «блаженство»

також виражає людське щастя, яке є у Христі Ісусі вільне від гріха і смерті та
має стосунок до загробного життя, «яке свого часу з’явиться блаженний і
єдиний Володар, Цар царів і Владика владик. Єдиний, що безсмертя має, що в
світлі живе неприступнім…» (I Тим 6:15-16). Звідси можна побачити, що
«блаженство» стає потрібним, тому що саме завдяки його осягненню, людині
стає легше провадити благочестиве життя, славлячи Бога, а після своєї смерті
осягнути вічне блаженство. До того ж, воно виражає уявлення про справжнє
щастя як тут, так і у вічності.

1.2 Розуміння «блаженства» у Старому Завіті

Як було сказано вище, слово «блаженні» бере початок у грецькій

культурі, зокрема у міфології. В цьому середовищі блаженними називали богів,
оскільки тільки вони могли втішатись повнотою щастя, і всіх тих, які брали
співучасть у їхньому божестві. А ізраїльтяни ніколи не казали, що їхній Бог
«блаженний», їхній Бог – Ягве – Бог Святий, (І.Н 24:19); (Іс 43:3,15). Натомість
блаженними були ті, хто були вільні від щоденних занять і турбот, – воно
вказувало на їх безтурботність. У Старому Завіті «блаженними» називали тих
людей, які з любові до Бога, охоче дотримувались Божих заповідей: «Блажен
чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і
на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над його
законом день і ніч розважає» (Пс 1:1-2).
Тематику блаженств найчастіше знаходимо на сторінках Старого Завіту.
Зокрема, слово «μακάριοσ» вживається у формі привітання, які «стосуються
побожності, мудрости, багатства та остраху Божого»12 стосовно того, до кого це

11 Енциклопедический словарь Християнство, ред. С.С. Аверинцев. Москва: Научноє издательство «Большая
российская ениклопедия» 1993, ст 267.

12 Пор. Іван Хоменко. Єрусалимська Біблія. Новий Завіт і Псалми (Зі вступами і коментарями з «La Bibel de
Jerusalem»), Львів: Свічадо 2009, ст 35.
 9

привітання було скероване: «Щасливий той багатий, який без плями, який за
золотом не побивається» (Сир 31:8), й також, (Пс 126:5-8), та (Прип 3:3). Такі
привітання найчастіше зустрічаються у книзі Псалмів (26 разів) та книгах
мудрості (8 разів), а у всіх інших книгах Святого Письма – лише 28 разів. Часто
вони стосуються доброго життя: «Вухо, що мене чуло, мене хвалило; око, що
мене бачило, свідчило про мене.» (Іов 29:11). Читаючи мовою оригіналу, чітко
можна простежити вживання цього слова: «ὄτι οῦς ήκουσε καἰ ἐμακάρισέν με,
ὁφθαλμὁσ δἐ ἰδών με ἐξέκλινε»13, тут слово «хвалило» подано через: «ἐμακάρισέν»
від єврейського (aw-shar', aw-share), (wa TTü´aššürëºnî (‫ּׁש ֵ ֑רנִי‬
ְ ‫ )וַ ּֽתְ ַא‬що означає:
величати блаженним, бути або називатись блаженним і догоджати14.
Іноді вони стосуються мудрості: «…щасливий чоловік, що знайшов
мудрість, людина, що розум придбала» (Проп 3:13) Грецькою це: «μακάριοσ
ἄνθρωπος ὄς εὖρε σοφίαν και θνητὀς ὄς εἰδε φρόνησιν»15. Існують також непрості
твердження, які схожі на новозавітні: «Блажен той чоловік, якого Бог карає!
Тож не цурайся Всемогутнього науки» – «Μακάριος δἑ ἄνθρωποσ, ὄν ήλεγξεν ὁ
Κύριοσ, νουθέτημα δἐ Παντοκράτοροσ μἡ ἀπαναίνου» (Іов 5:17)16. Найбільш
змістовного характеру блаженства набувають у книзі Псалмів, де зміст слова
«блаженний» виражається через поняття щастя людини, яка входить в
особистісний стосунок із Богом: «Блажен, кому простилось беззаконня, кому
гріх покрито, Блажен той, кому Бог вини не залічить, і в кого на душі нема
лукавства» (Пс 32:1-2). Також існує багато інших місць, в яких говориться про
такі стосунки: (Пс 1:1-2; 32:2; 34:8; 40:4; 84:4,12; 112:1; 119:2; 128:1; 144:15;
146:5).
Книга Псалмів, вже з перших рядків першого псалма, вводить нас у
розуміння блаженства, що відкриває наче браму усім наступним вживанням
слова «блаженний» – це той, хто з любов’ю підчиняє свою волю Богові:

13Пор. Іван Хоменко. Святе Письмо Старого та Нового Завіту). Львів: Місіонер 2007, ст 643. (Йов. 29:10-11).
Та Н АГІА ГРАФН. Н ПАΛАІА ΔІАΘНКН КАІ Н КАІΝН ΔІАΘНКН, (ἸὨΒ. ΚΘ: 29:11).
14 Див. у додаток.
15 Пор. Іван Хоменко. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. (Проп. 3: 13), та Н АГІА ГРАФН. Н ПАΛАІА
ΔІАΘНКН КАІ Н КАІΝН ΔІАΘНКН, (ΠΑPOIMIAI. Γ: 13).
16 Там само, (ἸὨΒ. κεφαλαιον Ἑ :17), та (Йов. 3:17).
 10

«Блажен чоловік, що… в Господа законі замилування має і над його законом
день і ніч розважає» (Пс 1:1-2). Варто зауважити те, що «блаженства» у книзі
Пслалмів можна поділити на два типи:
1) Це ті, які зустрічаються на початку вірша: «Блажен чоловік, що за
порадою безбожників не ходить, і на путь грішників не ступає, і на засіданні
блюзнірів не сідає» – «Μακάριος ἀνήρ, ὅσ οὐκ ἐπορεύθη ἑν βουλῆ ἀσεδων καἰ ἑν
ὁδῶ ἀμαρτωλῶν οὐκ ἔστη καἱ ἑτἱ καθἑδρα λοιμῶν οὐκ ἑκάθισεν» (Пс 1:1)17.
Блаженство тут стосується поведінки людини і блаженною є та людина, яка не
має жодного відношення до безбожників: «Блажен, кому простилось
беззаконня, кому гріх покрито. Блажен той, кому Бог вини не залічить, і в кого
на душі нема лукавства» «Μακάριοι ῶν ἀφέθησαν αἱ ἀνομίαι καἰ ῶν
ἐπεκαλύφθησαν αἱ ἀμαρτίαι. Μακάριος ἀνἡρ, ῶ οὐ μἡ λογίσηται Κύριοσ ἁμαρτίαν,
οὐδέ ἑστιν ἑν τῶ ςτόματι αὐτοῦ δόλοσ» (Пс 31:1-2)18, а також, (Пс 40:2; 111:1;
118:1).
2) Блаженства, які знаходяться у кінці вірша: «Цілуйте його ноги, щоб
він не розгнівався й не загинули ви в дорозі, коли зненацька запалає гнів його.
Блаженні всі, що покладаються на нього» – «ὄταν ἐκκαυθῆ ἑν τάχει ὀ θυμὀσ αὐτοῦ,
μακάριοι πάντεσ οἱ πεποιθότεσ ἑπ αὐτῶ»19, також і, (Пс 38:13; 126:5; 136:8; 143:15).
Ці блаженства надають змісту і вказують на тему псалма. Вони є однотипні і
постійні, оскільки, беручи до уваги грецький текст, „блаженні“ подаються як:
„Μακάριος – блажен, щасливий, а μακάριοι – блаженні“. Також є й блаженства,
які дають нам обіцянку майбутнього: «Щасливий чоловік, що ними наповнив
сагайдак свій! Не осоромляться, коли будуть позиватися при брамі з ворогами»
– «μακάριοσ ὅσ πληρώσει τἡν ἐπιθυμίαν αὐτοῦ ἐξ αὐτῶν οὑ καταισχυνθήςονται, ὄταν
λαλῶςι τοῖς εχθροῖς αὐτῶν ἐν πύλαις» (Пс 127:5)20.
Читаючи про блаженства, які знаходяться у Псалмах, можна побачити,
що мова йде про справедливе відношення до Бога, де щасливим є той, хто

17Там само, (ψαλμοι. Ἀ:1) та (Пс. 1:1).

18 Там само, (ψαλμοι. ΛΑ: 1-2), та (Пс. 31:1-2).
19 Там само, (ψαλμοι. Β: 12), та (Пс. 2:12).
20 Там само, (ψαλμοι. ῬΚΖ: 5), та (Пс. 127:5).
 11

віддає Богові належне – поклоніння, славу, хвалу і з любов’ю виконує Його

заповіді.
Це підсумовано й в інших Мудрісних книгах, де «блаженними»
називають тих, які шанують Божий Закон і шукають мудрості: «Отож, тепер,
діти мої, слухайте мене: щасливі тії, що дороги мої пільнують!» – «νῦν οῦν, υἱέ,
ἄκουέ μου καἰ μακάριοι, οἵ υἱούς μου φυλάςςοντες» (Прип 8:32)21, а також у книгах
Проповідника і Сираха, (Проп 8:34; і Сир 14:20; 31:8; 34:15). Також і у книзі
Мудрості бачимо блаженства в есхатологічному контексті: «Щаслива
безплідна, яка без плями, яка не знала гріховного ложа; вона під час відвідин
душ одержить плід свій» – «ὄτι μακάρια στεῖρα ἡ αμίαντοσ, ήτις οὐκ ἔγνω κοίτην ἑν
παραπτώματι, ἔξει καρπὀν ἑν ἑπισκοπῆ ψυχῶν» (Муд 3:13)22.
Також у пророка Девтороісаї знаходимо тему блаженств: «Так говорить
Господь, спаситель Ізраїля і його Святий, до зневаженого людьми, до
погордженого в народі, до слуги у можновладних: Царі побачать тебе і
встануть, князі поклоняться заради Господа, що об’явить як вірний, заради
Святого Ізраїля, що тебе вибрав», (Іс 49:7). Цей вірш можна порівняти із
грецьким оригіналом:
«Οὔτως λέγει Κὑριος ὀ ρυςαμενός ςε, ὀ Θεὁς Ἰςραήλ ἀγιάςατε τόν
φαυλίζοντα τἡν ψυχἡν αὐτοῦ , τὀν βδελυςςόμενον ὐπο τῶν ἑθνῶν τῶν δούλων
τῶν ἀρχόντων βασιλεῖσ ὅψονται αὐτὁν καἱ ἀναστήσονται, ἄρχοντες κἀι
προσκυνήσουσιν αὐτῶ ἕνεκεν Κυρίου ὄτι πιστός ὁ ἄγιος Ἰ σραήλ, καἰ ἑξελεξάμην
σε» (HΣAIAΣ. ΜΘ:7) 23.
Читаючи даний уривок, можна спостерігати, що у ньому відсутнє слово
«Μακάριοι», яке б могло тут означати: блаженні, щасливі чи щось подібне до
цього. Відомий іспанський богослов Рікардо Лазаро із Мадриду, у своїй статті
«Блаженства – Євангеліє і життєва програма» стверджує, що: «Тема блаженств
яка знаходиться у Книзі Ісаї має профетичну (пророчу) основу…» 24. Зокрема
21 Там само, (ΠΑPOIMIAI κεφαλαιον Ἡ: 32), та (Прип. 8:32).
22 Там само, (ΣΟΦIA ΣΟΛΟΜὨΝΤΟΣ κεφαλαιον.Δ: 13), та (Муд. 3:13).
23 Там само, (HΣAIAΣ κεφαλαιον ΜΘ:7), та (Іс. 49:7).
24 Рікардо Лазаро Рекальде. «Блаженства-Євангеліє і життєва програма» Міжнародний богословський
часопис «Сопричастя», ст 4.
 12

він пише: «коли Ісус говорить «Добрим проповідується добра новина» або
«Блаженні вбогі, Блаженні голодні чи Блаженні що плачете» – це стосується
того, що говорив Ісая»25. Іншими словами, Блаженства, які Ісус виголосив, є
ближчі до пророцтва Девтороісаї, тобто Девтороісая пророкує про Нагірну
проповідь, а Ісус сповнює його пророцтво.
У цьому підрозділі проаналізовано старозавітнє розуміння
„блаженства“ і тут легко помітити, що слово «μακάριοσ» у Псалмах чи
Мудрісних книгах вказує на відношення до земного блага, наприклад, Боже
благословення на добробут, добре життя, потомство і т.д. Також можна
побачити, що світські мотиви мали вплив на Старозавітніх авторів. Це
простежується у способі їхнього мислення при написанні текстів щодо
блаженств, наприклад: про царя, (Прип 10:17; 1 Цар 10:8); про розумну дівчину,
(Сир 25:7; 26:1). З цих текстів випливає, що ізраїльтяни часів Старого Завіту
мали наступне уявлення про «блаженства»: якщо людина є багата (має велике
стадо овець, багато синів і дочок), то це вказує на те, що вона є благословенна
Богом. Натомість, якщо людина є бідною, то це означало, що вона не вгодила
Богові, або й ще гірше – грішить перед Ним і тому Він не благословляє її, а як
наслідок цього, вона не є благословенною, тобто блаженною.

1.3 Розуміння «блаженства» у Новому Завіті

У Новому Завіті, як і у Старому, також присутнє поняття: «Μακάριοι»

блаженні, у основі якого лежать добрі вчинки. Його використовують для
означення благословення і прощення гріхів: «Щасливі ті, яким відпущені
беззаконня і яким гріхи покрито» – «μακάριοι ῶν ἀφέθησαν αἱ ἀνομίαι καἰ ῶν
ἑπεκαλύφθησαν αἱ ἁμαρτίαι» (1Рим 4:7)26.

25 Пор. Рікардо Лазаро Рекальде. «Блаженства-Євангеліє і життєва програма» Міжнародний богословський

часопис «Сопричастя», ст. 5.
26 Там само, (ΠPOΣ PὨΜΑIOYΣ κεφαλαιον Δ:7), та (Рим.4:7).
 13

« «Μακάριοι» як прикметник, іменник чи дієслово, майже завжди

виконує виняткову функцію і означає Божу любов, прихильність і також кличе
усіх людей до вічного щастя»27. Блаженства у Новому Завіті є певною системою
людського щастя: суспільного, (1Пт 3:14); соціального, (Лк 12:37); особистого
(1Пт 4:14). Самі блаженства містяться не тільки у Нагірній проповіді
євангелистів Матея і Луки, але також слово «μακάριοσ» знаходимо у інших
книгах Нового Завіту: «у Матея – тридцять разів; Луки – п'ятнадцять разів; у
Йоана – двічі; Одкровення – сім разів, а у всіх інших книгах його можна
зустріти лише двадцять разів»28. На відміну від ізраїльтян, які не говорили, що
їхній Бог блаженний, у Новому Завіті Бога називають Блаженним, наприклад:
«згідно з Євангелією слави блаженного Бога, яку мені довірено було» – «κατἀ τὀ
εὐαγγέλιον τῆς δόξης τοῦ μακαρίον Θεοῦ, ὄ ἑπιστεύθην», (1Тим 1:11)29, також і,
(1Тим 6:15).
Новозавітні блаженства стосуються людей і їх можна поділити на
декілька різновидів: люди, які страждали через віру у Воскреслого Христа: (1Пт
3:14; 4:14); люди, які терпеливо переносять спокуси: (Мт 11:6; Як. 1:12); ті, які
вірні: (Мт 24:46); ті, що читають, зберігають і додержуються написаного: (От
1:3); також є блаженства, які мають есхатологічний характер, (Мт 5:2-12; 11:16;
13:16; 16:17; 24:26; Лк 1:45; Йо 20:29). У Старому Завіті ізраїльтяни розуміли
слово «блаженні» як щось матеріальне, добробут, успіх. Для них це була Божа
нагорода за праведне життя. Натомість, у Новому Завіті Спаситель навпаки
використовує «μακάριοσ» як звернення до вбогих, голодних, спраглих і
преслідуваних людей, (пор. Мт 5:3-10; Лк 6:20-22), надаючи, цим самим, йому
іншого значення.
У цьому підрозділі можна побачити, що у контексті блаженств
відчитується навчання Спасителя і новина про Царство Боже: «Це царство, не є
предметом зовнішнього завоювання або усвідомлення, а даром благодаті» 30, ми
27 Пор. Ян Лах. «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя»,ст. 21.
28 П. Смук. Повна симфонія до Святого Письма Старого та Нового Завіту, ст. 63 -64.
29 Там само, (ΠPΟΣ ΤIΜΟΘEΟΝ Ἁ κεφαλαιον Ἁ:13),та ( 1. Тим. 1:13).
30 Пор. Франсиск Лаже. «Блаженства: текст та інтерпритація» Міжнародний богословський часопис
«Сопричастя», ред. о. Матей Гаврилів. Львів: Свічадо, 2000/2 квартальник квітень - червень, ст 21.
 14

повинні прийняти нові цінності, які є вираженні у блаженствах, навіть, у такий

радикальний спосіб. Центром блаженств є людина, тому що Ісус прийшов для
того, щоб відновити нашу впалу природу. Проголошуючи блаженства, Він
говорить, що правдиве щастя настане у вічному житті: «Макаризми Нового
Завіту можна назвати досконалим дороговказом додому Отця, бо всі
спрямовані в єдину дійсність»31, навіть, якщо ці люди є відкинуті суспільством,
завдяки блаженствам на них спливає Боже благословення і вони теж
успадкують життя вічне, (Ів 5:24). Тут показано Новозавітнє розуміння
„блаженства“, і, як можна спостерегти, воно відрізняється від Старозавітнього.
У Новому Завіті «μακάριοσ» набуває іншого значення. Цим словом Спаситель
звертається до убогих, спраглих, переслідуваних, тобто до тих, які у Старому
Завіті не були благословенними (блаженними). Ісус подає нове розуміння,
ламаючи Старозавітні стереотипи, навчає наступному: «Блаженні вбогі духом,
бо їхнє Царство Небесне (Мт 5:1), також, (Лк 6:20).

РОЗДІЛ II
РОЗУМІННЯ БЛАЖЕНСТВА УБОГОСТІ У ЄВАНГЕЛИСТІВ МАТЕЯ ТА
ЛУКИ

2.1 Убогість у Старому і Новому Завітах

Убогий із грецької «πτωχός» – убогий, бідний32, говорить про людину, яка

жебракує, людину, яка залежить від інших, тобто абсолютну убогість.

31 Ян Лах. «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ст. 21.
32 Л. Звонська. Давньогрецька мова: πτωχός – ст. 573.
 15

На сторінках Старого Завіту є різні лексеми на означення вбогості: «ras

– убогий; dal – злидар; ebjon – жебрак, що голодує; ani і anaw (множина
anawim) – зневажена принижена людина»33. На думку Яна Лаха, у статті
«Блаженні вбогі духом», не має повної згоди щодо поняття «убогості». Також і
Олександр Лопухін говорить, що досить важко пояснити вираз: «πτωχοἰ τῶ
πνεύματι» – «убогі духом», тому що переклад цього значення у різних
коментарях є відмінний: «нищі; убогі духом; смиренні; люди, що прийняли на
себе добровільну бідність; духовно бідні; нещасні; бідні грішники; принижені;
жалюгідні; нещасливі; нужденні; уповаючі на Бога» 34. Себто, це ті люди які
відрекли від світу цього свої думки, серце і любов, а піднесли їх у височінь
небесну. Саме тому, ззовні вони здаються нам убогими, а якщо й ззовні вони
здаються багатими, то не хваляться своїм багатством. «Однак, грецьке «πτωχοἰ»
відповідає єврейському (aw-nee'), що означає бідний і смиренний»35.
Пророк Амос називає убогою ту людину, яка є пригноблена і принижена
у соціальному житті: «що топчуть голови вбогих у земний порох, що крутять
правом тихих…», «τἀ πατοῦντα ἑπἰ τὀν χοῦν τῆς γῆς καἰ ἑκονδυλιζον εἱς κεφαλἀς
πτωχῶν καἰ ὁδόν ταπεινῶν ἑξεκλιναν…»36, а також у: Ам 4:1; 5:11; 8:4. Також про
це слово часто говорить пророк Ісая і поділяє їх на дві групи:
1) Це ті, котрі потребують допомоги, які є пригнічені і їхня доля є
загрозою для їхнього існування (Іс 3:14; 10:2; 24:6; 58:7);
2) Це є ті люди, яким Бог обертає убогість на їх спасіння.
З цих текстів можна побачити, що тематика вбогості була близька
пророку Ісаї, але не лише йому, що чітко виражене у багатьох біблійних
текстах, де убогість пов’язана не тільки із певним соціальним станом, а й з
духовною настановою.
Якщо порівнювати книги пророка Ісаї і Псалмів, то можна помітити, що
у Псалмах убога людина звертається за допомогою до Бога, хоча вона знає

33 Ян Лах. «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ст. 22

34 Пор Лопухін.Толковая Біблія (або коментар на всі книги Святого Писанія Ветхаго і Новаго Завіта), ст. 81.
35 Пор Лопухін.Толковая Біблія, ст. 82.
36 Пор. ΑΜὨΣ κεφαλαιον Β:7, та (Ам 2:7).
 16

свою убогість але все ж визнає те, що вона є залежна від Бога: «Ось візвав
бідолаха, і Господь почув, і врятував його від усіх його напастей», «οῦτοσ ὁ
πτωχὁς ἑκέκραξε, καἰ ὁ Κύριος εἰσήκουσεν αὐτοῦ καἰ ἑκ πασῶν τῶν θλίψεων αὐτοῦ
ἕσωσεν αὑτόν»37. Натомість убогісь в Ісаї звіщається як радість, як добра новина,
що включає та підкреслює Божу дію: 38 «Злиденні та вбогі шукають води, та її
немає. Язик у них від спраги висихає. Я, Господь, їх вислухаю, я, Бог Ізраїля, їх
не покину», пор. «καἰ ἀγαλλιάσονται οἱ πτωχοἱ καἰ οἱ ζητήσουσι γἀρ ὔδωρ, καἰ οὐκ
ἕσται, ἡ γλῶσσα αὐτῶν ἀπὀ τῆς δίψης ἐξηράνθη ἑγω Κύριος ὁ Θεός, ἑγω ἑπακούσομαι
ὁ Θεός Ἰ σραήλ, καἱ οὐκ ἑγκαταλειψω αὐτούς»39. Із даного вірша можна побачити,
що Ісая пов’язує убогість не тільки із соціальним станом, але й з духовною
настановою людини40. У Старому Завіті Бог не оминає убогих, а, навпаки, бере
їх під Свій захист: «Грішить той, хто гордує ближнім; щасливий той, хто жалує
вбогих», «ὀ ἀτιμάζων πένητας ἁ ἑλεῶν δἑ πτωχούς μακαρισός μαρτάνει»41. Втім,
найбільше світла на розуміння убогості, як духовної сутності людини, все ж
проливають Псалми, де зображено людину, що усвідомлює свою духовну
вбогість без Бога: «Приклони, Господи твоє вухо, обізвись до мене, бо я
нужденний і вбогий», «Κλῖνον, Κύριε, τὁ οῦς σον καἰ ἑπάκουσόν μου, ὅτι πτωχός καἰ
πένης εἰμι ἑγώ»42. Так, читаючи дев’ятий і десятий Псалом, не важко помітити,
що убогі утворюють, немовби, одну єдину родину і прагнуть кращого
майбутнього: (Пс 10:14); шукають захисту у Бога, (Пс 54:5-11), усю свою надію
покладають тільки на Господа (Пс 54:7). За своєю природою, убогість, на думку
Яна Лаха, передбачає залежність від когось, залежність, перш за все, від Бога:
«…вбогі в Ягве – це люди, що, будучи відкритими на Бога, є предметом Його
величі й любові»43. Перечитуючи вищеподані тексти, можна розуміти убогість,
як знак Божої вибраності й ознаку певної спільноти.

37 Пор. ΨΑΛΜΟI ΛΔ:7, та (Пс 37:7).

38 Пор. Ян Лах. «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ст. 21
39 Пор. HΣAIAΣ. ΜΑ: 17, та (Іс 41:17).
40 «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ст. 22.
41 Пор. ΠΑPOIMIAI Κεφαλαιον IΔ: 21, та (Муд 14:21).
42 Пор. ΨΑΛΜΟI Πζ:1, та (Пс 85:1).
43 Ян Лах. «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ст. 22.
 17

Слово убогий у стародавній грецькій культурі, що було виражено й у

мові –«πτωχός», відносилось до людей, які не мають жодних засобів для
економічного існування. Натомість, у Новому Завіті, під словом «πτωχός»
міститься інше розуміння убогості: убога є та людина, яка залежить від дару
іншої: «Якщо хочеш бути досконалим, – сказав Ісус до нього. – піди продай
усе, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за
мною», «ἕφη αὐτῶ ὁ Ἰησοῦς εἰ θέλεις τέλειος εῖναι, ὔπαγε πώλησόν σου τἁ ὑπαρχοντα
καἰ δὁς πτωχοῖς, καἰ ἕξεις θησαυρόν ἑν οὐρανῶ, καἰ δεῦρο ἀκολούθει μοι»44, також і
в Мт 26:9-11. Це слово представляє не тільки суспільний, а й релігійний зміст,
тому, що вказує на ту людину яка нічим не володіє і опинилася у крайній
скруті, але це не замикає її перед Богом, а, навпаки, відкриває45.
Тему убогості розвиває та збагачує сам Ісус Христос. До прикладу, у
своїй Нагірній проповіді, Спаситель апелює до убогих, використовуючи слово
«πτωχοῖς»: «Μακάριοι οἰ πτωχοἱ τῶ πνεύματι»46, і «Μακάριοι οἰ πτωχοἱ»47. На
думку Лопухіна, Спаситель застосовує слово: „πτωχοἱ“ для того, щоб натовп,
який зібрався навколо Христа, міг зрозуміти значення першого блаженства, а за
ним і значення усіх наступних48. Цими словами «Блаженні вбогі духом, або
Блаженні убогі», Христос демонструє погляд Бога на багатство і убогість. Він
заохочує кожну людину до добровільного вибору убогості:
«Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де
підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні
міль, ані хробатство не нівечить, і де злодії не пробивають стін і не
викрадають. Бо де твій скарб, там буде і серце твоє» (Мт 6:19-21).
Люди, що позбавлені майна чи обкрадені, не здатні власними силами
боротись за свої права, тому Відкупитель стверджує: «Блаженні голодні та
спраглі справедливости, бо вони наситяться», (Мт 5:6; Лк 6:21а). Саме убогих

44 Пор. ΤΟ ΚΑΤΑ ΜΑΤΘΑIΟΝ κεφαλαιον IΘ:21, та (Мат 19:21).

45 Пор. Ян Лах. «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ст. 23.
46 Пор. ΤΟ ΚΑΤΑ ΜΑΤΘΑIΟΝ κεφαλαιον Ἐ:3.
47 Пор. ΤΟ ΚΑΤΑ ΛὙΚΑΝ κεφαλαιον ΣΤ: 20.
48 Пор. А.П. Лопухін.Толковая Біблія (або коментар на всі книги Святого Писанія Ветхаго і Новаго Завіта),
ст.82.
 18

торкаються усі Божі обітниці, як навчає нас притча про весільний бенкет, де
убогі мають час аби прийняти запрошення на бенкет, а багаті, тим часом,
зайняті власними турботами (Мт 22: 2-14).
Порівнюючи убогість у Старому і Новому Завітах, не важко помітити, що
на центральному місці знаходиться блаженство убогих, яке Христос
проголосив у Нагірній проповіді (Мт 5:3; Лук 6:29). Сам Спаситель приходить у
наш світ убогим. Йому ніде голови приклонити: «Лисиці мають нори й птиці
небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голови прихилити» (Мт 8:20). Він
приносить щось нове у цю убогість, як говорить апостол Павло: «Ви ж знаєте
ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля нас став бідним, бувши багатим,
щоб ви його вбожеством розбагатіли» (2Кор 8-9). Ісус, згідно волі Отця,
прийняв стан убогості і, саме через такий стан Господа, кожна людина має
повну довіру до Нього, і віддається Йому в опіку, не турбуючись про те, що
буде завтра (Мт 6:25-34). До цієї убогості Він кличе кожного із нас: «Ідучи
звідтіля, Ісус побачив, мимохідь, чоловіка, на імя Матей, що сидів на митниці, і
сказав до нього: «Іди за мною!» Той устав і пішов слідом за ним» (Мт 9:9). Як
стверджує Ганс Урс фон Бальтазар: «Така, добровільно обрана (чи, може,
подарована Богом) убогість, виявляється дуже плідною не лише для тих, хто
наслідує Христа, але й для інших…» 49. У своєму посланні до Коринтян ап.
Павло подає власне бачення: «як сумні, та завжди веселі; як бідні, багатьох
збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо» (2Кор 6:10). Виходячи з
вищеподаних текстів, можна ствердити, що убогість є благословенням, бо саме
таким належить Царство Небесне (Мт 5:3), як і говорить Ісус: «Тож слугами
вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас
друзями, бо все я вам об'явив, що чув від Отця мого» (Йо 15:15).
Підсумовуючи цей підрозділ, варто зазначити, що у Старому Завіті
убогість окреслює тих людей, які не мають жодних засобів для існування і вони
часто ставали приводом для насмішок, оскільки багатство у Старому Завіті
розумілось, як дар Божий праведнику. Натомість, Новий Завіт, говорячи про

49 Пор. Бальтазар. «Убогість Христа» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ст. 29.
 19

убогість, акцентує свою увагу на добровільній убогості. Він протиставляє

убогих багатим. У Новому Завіті Ісус дає людям переосмислити Старозавітнє
розуміння убогості й подає інше розуміння: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє
Царство Небесне» (Мт 5:5) і «Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже» (Лк
6:20б).

2.2 Порівняння: «Блаженні убогі духом» у Матея, і «Блаженні убогі» у

Луки

Порівнюючи тексти обох євангелистів можна побачити, що у Матея Ісус

проголошує блаженства, вийшовши на гору, куди до нього зійшовся народ:
«Побачивши ж народ, зійшов на гору» (Мт 5:1). Натомість, Лука зображає цю
подію на місці, яке називається рівним: «Зійшовши з ними, він став на рівнім
місці» (Лк 6:17). Окрім відмінності у сценах Матей і Лука мають також інші
розбіжності у текстах. Стосовно переліку блаженств, у Матея їх є дев'ять, а в
Луки лише чотири. Як стверджує Франциск Лаже, третє блаженство є укладене
на основі Псалма 37:11. Саме тому, багато авторів припускають, що воно не є
автентичним, натомість дев'яте блаженство є розширеним восьмим 50. У Луки
міняється порядок блаженств щодо порядку поданого Матеєм. Наприклад,
друге блаженство Луки відповідає четвертому у Матея, а друге Матея
перейшло до Луки на третє місце. Також, можна побачити, що перше
блаженство як у Матея так і в Луки стосується убогих, хоча вони подають їх по
різному: «Блаженні убогі духом» (Мт 5:3) і «Блаженні убогі» (Лк 6:20). Тут
варто розглянуто версію євангелиста Матея стосовно того, що саме він має на
увазі, кажучи «Блаженні убогі духом».
Євангелисти пристосували оригінальний текст Блаженств до окремих спільнот:
Матей написав їх для юдеохристиян, а Лука – для еллінської аудиторії. Цей
факт зумовлює їхню відмінність.

50 Пор. Франсиск Лаже. «Блаженства: текст та інтерпритація» Міжнародний богословський часопис

«Сопричастя», ст. 4.
 20

У Блаженствах Матея Ісус промовляє до всіх християн; у євангелиста Луки

Блаженства звернені лише до апостолів, доказом чого є вживання другої особи.
Блаженства Матеєвої редакції зорієнтовані на духовну та етичну сферу. З
огляду на те, що євангелист більшість своїх Блаженств сформував на основі
сапієнціяльної літератури, то вони тут носять більш повчальний характер, тобто
є своєрідною катехизою. Також не слід забувати, що у Матея обітниці
Блаженств є у майбутньому часі пасивного стану. Це вказує на те, що не самі
блаженні здобудуть винагороди; не вони є авторами. Єдиним Автором є лише
Бог. Крім того, Матеєві Блаженства стосуються насамперед Христа, є ніби Його
моральним відображенням, неначе прихованою внутрішньою біографією. Він
пережив кожну з позицій, що містяться в цьому заклику. Ісус був убогим
духом, бо не мав де голову прихилити (Мт 8, 20). Він про Себе може ствердити:
«Прийдіть до Мене.., бо Я лагідний і сумирний серцем…» (Мт 11, 28-29), тому і
справді є лагідним. Ісус був голодним і спрагненим, милосердним і чистим
серцем, з огляду на що постійно бачив Бога. Він був також миротворцем. Йому
доводилось терпіти переслідування за справедливість. Саме тому Христос –
страждаючий заради Бога. Блаженства – це життєва філософія Ісуса, це стиль
Його життя. Тому Він найкращий інтерпретатор усіх Блаженств. Якщо хочемо
знати, у чому полягає кожна з тих позицій, вистачить споглядати Його життя, і
там знайдемо живі Блаженства. Отож, вони подають основні елементи для
пізнання людськости Ісуса. Жодна поважна христологія не може обійтися без
глибокого вивчення Блаженств.
Розглянемо тепер більш уважніше окремі складові заповідей блаженств.
Ось насамперед загадковий вислів про «вбогих духом». Ці слова з’являються в
кумранських звитках, де вони є самовизначенням благочестивих. Вони
називають себе також «вбогими благодаті», «вбогими Твого спасіння» або
просто «вбогими». Цим самовизначенням вони виражають усвідомлення себе
справжнім Ізраїлем; цим вони справді підхоплюють традиції, глибоко вкорінені
в Ізраїлі. На час завоювання Юдеї Вавилоном 90%мешканців Юдеї слід було
вважати вбогими; внаслідок перської податкової політики після депортації
 21

знову постала драматична ситуація з бідністю. Усталений погляд, що

праведнику ведеться добре і що вбогість є наслідком вартого осуду життя
(взаємозв’язок між вчинками і станом здоров’я), тепер уже втратив свою силу.
Тепер Ізраїль упізнає себе близьким до Бога саме в своїй вбогості, пізнає, що
саме вбогі в їхньому смиренні серця близькі Богові на противагу до гордості
багатих, що покладаються лише на себе самих.
У багатьох псалмах виявляється благочестя вбогих, яке таким чином
зросло; вони визнають себе істинним Ізраїлем. У благочесті цих псалмів, у
глибокому звертанні до доброти Бога, у людській доброті та смиренні, що при
цьому формується, у повному надії вигляданні спасенної любові Бога
розвинулася та відкритість сердець, що відчинила двері Христові. Марія і
Йосиф, Симеон і Анна, Захарія і Єлизавета, вифлеємські пастухи, дванадцятеро
покликаних Господом до найвужчої спільноти учнів належали до тих кіл, що
відділилися від фарисеїв та садукеїв, а також, незважаючи на деяку духовну
близькість, від Кумрану – саме там починається Новий Завіт. Вони цілком і
повністю усвідомлюють себе в єдності з вірою Ізраїля, що дозріває до все
більшої досконалості і чистоти.
Через це немає й жодної суперечності між Матеєм, що веде мову про
вбогих духом, і Лукою, в якого Господь звертається просто до «вбогих». Дехто
вважав, буцімто Матей одухотворив поняття вбогості і тому позбавив його
радикальності, а Лука первісно розумів його цілком матеріально і реально.
Читаючи Євангеліє від Луки, чітко бачимо, що саме Лука представляє нам
«вбогих духом», які були, так би мовити, тією соціологічною групою, в якій
зміг розпочатися земний шлях Ісуса та Його Благовісті. І навпаки, зрозуміло,
що Матей повністю слідує за традицією псалмів та розуміння істинного Ізраїля,
що знайшло в них своє вираження.
Убогість, про яку тут йдеться, ніколи не є суто матеріальним явищем.
Суто матеріальна вбогість не спасає, навіть коли обділені цього світу можуть
особливо розраховувати на Божу доброту. Адже серце незаможних може бути
 22

затверділим, отруєним, злим, повним пожадання до володіння маєтками, без

згадки про Бога і виснаженим у набутті матеріальних благ.
У Блаженствах у Євангелії за Лукою апостолам пропонуються радикальні
вимоги для поширення імені Христа по цілому світу. Якщо вони не житимуть
згідно засад, проголошених у Блаженствах, то їх неминуче спіткають чотири
горя. Оскільки тут менша кількість натяків на Царство Небесне, ніж у Матея, то
це означає, що у Луки Блаженства носять більш заземлений характер, тобто є
більш зматеріалізовані. Тому вони дотичні до соціально-економічних умов у
суспільстві. Для євангелиста реальна біда стількох людей не є чимось
фатальним чи неминучим. Це конкретна й очевидна форма гріха світу. Лука
знає, що за нею ховаються могутні сили. Для нього злидні є моральною
справою, закоріненою в людині. Тому він застосовує протиставлення «вбогі-
багаті» як у Блаженствах, так і в усьому Євангелії. Згідно Луки Христос зробив
вибір посередині цієї діялектики. Поміж злиднями світу і багатством ситих
євангелист ставить постать Христа, розіп’яту між тими двома фронтами,
постать Того, Хто добровільно вибрав убогість і є живим втіленням
Євангельської вбогости. Таким чином, Ісус є Месією вбогих, Котрий не
залишить їх і на момент другого пришестя вони стануть по-справжньому
багатими.
У Матеєвому переліку блаженств, зокрема, щодо вбогих, є додане слово
«πνεύμα» – дух. У його євангелії, читач може наштовхнутись на те, що слово
„дух“ вживається для окреслення духу Богжого: «Тоді Дух повів Ісуса в
пустиню, щоб диявол спокушав його» (Мт 4:1), а також у (Мт 12:31; 22:43).
Хоча іноді, це слово вживається для означення духу людського: «Чувайте й
моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне» (Мт
26:41); також і в (Мт 27:50). Натомість його: «Μακάριοι οἰ πτωχοἱ τῶ πνεύματι» –
«Блаженні убогі духом», може відповідати одному й другому значенню духа.
На вагомість версії щодо Божого духу вказує його рідкісне вживання відносно
людського духу.
 23

Порівнюючи різні коментарі на євангеліє від Матея щодо вбогості духа,

можна сказати наступне: це слово відповідає єврейському (anawim), і
стосується тих людей, що усвідомлюють убогість свого духовного життя, які є
смиренними, зневажені світом, ті люди, які відмовились від гонитви за земними
багатствами, люди, які усвідомлюють свою потребу в Бозі та Його благодаті, і
надіються тільки на Господа.51 Тут можна зазначити наступне: убогість духа не
є недостачею чи неповноцінністю. Євангелист Матей під убогістю розуміє
щось інше - духовний стан людини, яка протиставляється світові. Слово
(anawim) у Новому Завіті, стосуються тих людей, які добровільно і свідомо
стали на шлях добра, саме тому, вісім століть після пророка Ісаї, Спаситель у
Нагірній проповіді насамперед звертається до «убогих». Також Він говорить і
про себе: «Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і
сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт 11:29). Ще Матей
на окреслення «убогості духа» вживає грецьке: «πτωχοἱ τῶ πνεύματι» – він
говорить не про матеріальну убогість, а убогість, яка є базована на духовній
сфері, себто убогість не стосується тіла й зовнішніх його проявів, а торкається
вона намірів серця52.
Хоч деякі інтерпретатори вказують, що Матей говорячи про убогість
духа має на увазі реальну убогість: «Христос говорячи про убогість має на увазі
реальну убогість, зокрема убогість своїх учнів»53. Хоча більшість із них
схиляються до духовної убогості тому, що Матеєва убогість стосується духа
«πνεύμα» – яке у грецькій термінології може означати внутрішність, глибину і
особливість певної, убогість викає із нутра людини тобто , із духа54.
Натомість євангелист Лука коли звертається до убогих нічого не згадує
про духа, а говорить: «Блаженні убогі», (Мт 6:20). У «Толковій Біблії» Лопухін

51 Пор. К. Бломберн, Р. Уоттс. Єв. от Матфея і Марка «Ветхий Завет на страницах Нового», т. 1, ред.
Г.К.Била, пер. з англ. В. Четьірко, Л. Колкера. Черкаси: Коллоквиум 2010, ст. 77; С.Ган, К.Мітч. Євангеліє від
Матея «Коментарі, примітки і питання для вивчення», ред. о. Ю.Козловський, пер. з англ. А.Давиденко. Іван-
Франківськ: Апостол 2014, ст.30; Ключ к пониманию Св. писания, издательство: Жизнь з Богом 1982, ст. 260.
52 Пор. Ян Лах. «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ст. 15
53 Іван Хоменко. Єрусалимська Біблія. Новий Завіт і Псалми (Зі вступами і коментарями з «La Bibel de
Jerusalem»), ст. 36.
54 Пор. Франсиск Лаже. «Блаженства: текст та інтерпритація» Міжнародний богословський часопис
«Сопричастя», ст 7.
 24

стверджує наступне, коли Лука говорить: «Блаженні убогі» він зображає у

цьому блаженстві зовнішній стан своїх учнів також беручи до уваги сучасне на
той час становище цих людей які слідували за Ісусом, переважною кількістю
яких були насамперед убогі55. Про цю перевагу говорить і апостол Яків у
своєму посланні: «Слухайте, брати мої любі: Хіба не вбогих цього світу Бог
вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його він обіцяв тим, які
його люблять» (Як 2:5), також, 1Кор 1:27. Ще Скот Ган та Куртіс Мітч у
коментарях на євангеліє від Луки говорять, що «вбогість» може стосуватись як
матеріальної так і духової убогості, однак вони звертають увагу на те, що й
матеріально бідні люди можуть бути привязяні до чогось малого, що вони
мають, а заможні можуть жити у вбогості духу 56. Також й Отці Церкви
трактуючи убогість говорять, що: «Він вказує, що блаженні ті, хто відрікся
багатств світу і відвернувся від світського майна. Щоб стати багатим у Бозі,
хочуть стати убогими у світі»57.
Рікардо Лазаро Рекальде говорить, що коли Ісус звертається до убогих
словами: «Блаженні убогі» то Він апелює до тих людей які були переслідувані
через свою віру і вірність Ісусові, саме тому вони страждають, живуть бідно й
голодують58. Читаючи євангеліє від Луки бачимо, що він протиставляє убогих
– багатим, це протиставлення можна продемонструвати (Лк 6:20-49); (12:13-34;
16:1-31; 18: 18-28). Його протиставлення є однією із особливостей пророчих
традицій Старозавітніх Ізраїльтян наприклад: «І бідні дедалі більше у Господі
веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля» (Іс 29:19),
також, (Іс 57:15; Єр 5:28-12; 12:1). І цей пророчий дух запозичив Лука і його
убогість варто розуміти буквально59, пор. «Господній Дух на мені, бо він мене
помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим
55 Пор. А.П. Лопухін.Толковая Біблія (або коментар на всі книги Святого Писанія Ветхаго і Новаго Завіта),
ст.167
56 Про. С.Ган, К.Мітч. Євангеліє від Луки «Коментарі, примітки і питання для вивчення», ред. о.
Ю.Козловський, пер. з англ. А.Давиденко. Іван-Франківськ: Апостол 2013, ст. 39.
57 Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новьій Завет єв. от Луки, т. 1, пер. з
англ. М. Симонєтти, ред. Ю.Н. Варзонина. Тверь: Герменевтика 2007, ст. 101.
58 Пор. Ян Лах. «Блаженні вбогі духом» Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ст. 8.
59 А. Кестенбергер, Д. Пао, Є. Шнабель. Єв. от Луки і Йоанна «Ветхий Завет на страницах Нового», т. 2, ред.
Г. К.Килла, пер. з англ.Л. Колкера, В. Четьірко. Черкаси: Коллоквиум 2011, ст. 110.
 25

визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю», (Лк 5:18).

Убогість у Луки є свого роду закликом до багатих щоб покаяння. Євангелист
дуже гостро критикує багатство: «Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху
вашу», (Лк 6:24), також і, (Лк 11:41; 12: 20-21; 16:9-13; 18:24). І саме
вразливість убохих спонукає Ісуса так радикально засуджувати багатство (яке
набуте негідно), Він голосить своє євангеліє убогим і осуджує багатство і саме
цих два аспетки визначають місію Спасителя у євангелиста Луки.
Із вище сказаного можна зробити висновок, що блаженство убогості
євангелисти розуміють по різному. Матей своє блаженство убогості, розуміє,
як убогість духовну, до чого й схиляються більшість інтерпритаторів на його
євангеліє, також про це свідчить вживання грецьких слів , «πτωχοἱ τῶ πνεύματι»,
для окреслення убогості духа, тому, що «πνεύμα» – у давніх греків відносилось
до тієї убогості, яка виходить із нутра людини себто її духа.
Натомість євангелист Лука нічого не говорить про духа, пор. «Μακάριοι
οἰ πτωχοἱ»60. Що є свідченням того, що він говорячи про убогість має на увазі
реальну убогість, навіть більше, Лука протиставляє її багатим й гостро їх
критикує. Про цю реальну убогість свідчать також й різні коментарі на його
євангеліє, а також його пророча традиція написання, яка є присутня у книгах
таких пророків як Ісаї і Єремії також свідчить про це.
Багато що з цього увійшло в сучасну свідомість і дуже визначає
сьогоднішнє ставлення до життя. Таким чином, блаженство вбогості ставить
питання про фундаментальний християнський вибір, і, будучи дітьми цього
часу, ми відчуваємо внутрішній опір цьому вибору – хоча нас і зворушує
похвала лагідним, милосердним, миротворцям, чесним людям. Після досвіду
тоталітарних режимів, після брутальності, з якою вони топтали людину,
знущалися зі слабких, закріпачували їх, били, ми знову розуміємо й тих, хто
голодний і спраглий справедливості; ми наново відкриваємо для себе душу
зажурених та їхнє право на втіху. Перед лицем зловживання економічною
владою, перед лицем жорстокостей капіталізму, який понижує людину до

60 Пор. ΤΟ ΚΑΤΑ ΜΑΤΘΑIΟΝ κεφαλαιον ΣΤ:20

 26

товару, перед нами постали й загрози багатства, і ми знову розуміємо, що мав

на увазі Ісус під застереженням про багатство, що руйнує людину, що тримає
велику частину світу своєю дією. Так, блаженства протистоять нашому
спонтанному почуттю буття, нашому голоду і спразі жити. Вони вимагають
«навернення» – внутрішньої зміни спонтанного напряму, яким ми хотіли б іти.
Адже в цій зміні проявляється чисте і вище, впорядковується наше буття. Адже
Нагірна проповідь, де Матей описує блаженства вбогості є прихованою
христологією. На її тлі вирізняється постать Христа, людини, що є Богом, але
саме тому і сходить вниз, зрікається Себе, аж до смерті на Хресті. Святі,
починаючи від Павла, включаючи Франциска Асизького і закінчуючи матір’ю
Терезою жили згідно з цим вибором, показавши нам правильний образ людини
та людського щастя. Суть справжньої християнської моралі можна висловити
одним словом: любов. Любов, яка з усією очевидністю протистоїть
самолюбству, оскільки вона пропонує вихід за межі власного «я», що, в свою
чергу, якраз і допомагає людині знайти себе. На противагу спокусливому
блискові Ніцшевого образу людини цей шлях спочатку здається нещасним,
просто-таки неприйнятним. Але він є справжнім життєвим шляхом угору; лише
на шляху любові, стежки якої описані в Нагірній проповіді, відкривається все
багатство життя, велич істинного покликання людини.
 27

ВИСНОВКИ

У даній праці було розглянуто поняття блаженства і убогості у Старому Завіті і

також його розуміння у євангелистів Матея і Луки й також чому різняться їхні
блаженства «Блаженні убогі духом» у Матея і «Блаженні убогі» Луки. Ісус
наголошує, що власниками Царства Небесного є саме убогі адже саме вони
власним життям в убогості виправдовують усі свої жертви і геройство тим що
йдучи за Христом відреклися всього земного, і нагорода їхня велика на небесах.
У першому розділі: «Етимологія слова «блаженні» і його розуміння у
Святому Письмі», є представлена етимологія слова: «блаженні» також є
показано від чого воно бере свій початок, і як його розуміли давні греки, також
описано як воно перекинулось на християнський грунт. Також цей розділ
доносить нам як поняття блаженства розуміли і хто були отими блаженними як
і у Старому та Новому Завітах й чому полягає різниця їхнього розуміння.
Відтак з’ясовано, що Старий Завіт дещо по іншому розуміє слово блаженні,
користуючись могою оригіналу варто зазначити те, що блаженні єврейською
 28

мовою звучить як (asher) яке греки переклали як «μακάριοσ», і беручи до уваги

значення як єврейського і грецького перекладів бачимо, що цими словами
звертались до тих людей яким є приготоване вічне блаженство й спасіння.
Блаженною людиною у Старому Завіті була багата людина тобто та, яка є
прив’язана й залежна від земних благ і що саме їм є приготоване вічне спасіння
і блаженство. У Новому Завіті Ісус звертається цим «μακάριοσ» до усіх убогих
говорячи що: «Блаженні убогі бо ваше Царство Небесне».
Другий розділ розповідає про розуміння «убогості» у двох завітах, що дає
змогу побачити як ставились і розуміли убогість у Старому й в Новому
Завітах. І не має якоїсь особливої різниці між їх розумінням оскільки у обох
завітах убогість - це свобода людського серця й духу від прив’язаності до
земних благ, тільки Новий Завіт говорить про добровільну убогість. Також у
цьому розділі є представлене синоптичне порівняння поняття убогості, тобто в
євангелистів Матея і Луки, і на основі аналізу текстів оригінальною мовою й
також коментарів і статтей на їхні євангелія можна зробити висновок:
Матей кажучи «Блаженні убогі духом» говорить про духовне убогство, тут
ключовим словом є дух який грецькою звучить як «πνεύμα» яке стосується до
чогось внутрішнього тобто духа, також про цю духовну убогість свідчить
більшість інтерпритацій на дане євангеліє. Натомість аналіз тексту у Луки
дозволяє сказати, що він говорячи про убогість має на увазі реальну убогість.
Про це свідчить те, що євангелист гостро критикує багатство, також коментарі
на його Євангеліє теж свідчать про це. Порівнюючи книги Старого Завіту у
яких згадується грецьке «μακάριοσ», можна сказати, що говорячи про убогість
Лука опирається на її старозавітнє розуміння зокрема у пророків Ісаї та Єремії.
Також про те що Лука говорить про реальну убогість свідчить і його
блаженство «Блаженні убогі» де він нічого не згадує про духа.
Перший і другий розділи даної праці представляють до нашої уваги
цілісну картину поняття «блаженства убогості», оскільки перший розділ мав за
мету показати як розуміли саме поняття «блаженні» і його розуміння у двох
Завітах. Другий розділ показав як розуміли Старозавітні й Новозавітні юдеї
 29

«убогість». Варто сказати що у євангеліях Ісус звертається і до убогих і

багатих, оскільки досліджено, що слово «μακάριοσ» означає блаженний,
щасливий. Тому у євангелії від Марка Він звертається до багатих говорячи
«Блаженні (щасливі) убогі духом» тобто, людина може бути й багатою але не
прив’язує себе до своїх багатств, але є убога духом, тому, що навіть убога
людина може бути прив1язана до чогось малого що має. У Луки Ісус
звертається до бідних говорячи «Блаженні (щасливі) убогі», Ісус прийшов щоб
спасти кожну людину не зважаючи на те чи багата вона чи убога тому, що як
Він говорить: «Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні
чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. А коли ви Христові, то ви
потомство Авраама, спадкоємці за обітницею.» (Гл 3:29). Ісус доповняє
старозавітнє розуміння «убогості», як Він сам казав: «Не думайте, що я
прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити»
(Мт 5:17-18).
Мету роботи виконано, за допомогою синоптичного аналізу є показано
розуміння блаженства убогості у євангелистів Матея і Луки й також досліджено
єврейські і грецькі терміни якими були представлені поняття: «блаженні»,
«убогі» й «дух» що дало змогу побачити як розуміли їх в Старому і як це
розуміння перейшло у Новий Завіт.
 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. «Блаженства: текст та інтерпритація» Міжнародний богословський

часопис «Сопричастя», ред. о. Матей Гаврилів. Львів: Свічадо, 2000/2
квартальник квітень – червень.
2. http://biblezoom.ru/ (17.04.2016).
3. А. Кестенбергер, Д. Пао, Є. Шнабель. Єв. от Луки і Йоанна «Ветхий Завет
на страницах Нового», т. 2, ред. Г. К.Килла, пер. з англ.Л. Колкера, В.
Четьірко. Черкаси: Коллоквиум 2011.
4. А. П. Лопухін. Толковая Біблія (або коментар на всі книги Святого Писанія
Ветхаго і Новаго Завіта), т 3, кн. 3 (3), 2-е изд., Петербургь 1911- 1913,
второє изданіє институт перевода Библии. Стокгольм 1987.
5. Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новьій
Завет єв. от Луки, т. 1, пер. з англ. М. Симонєтти, ред. Ю.Н. Варзонина.
Тверь: Герменевтика 2007.
 31

6. Біблія (книги Священнаго писанія Ветхаго и Новаго Завіта). Москва:

Синодальная типографія 1994.
7. Енциклопедический словарь Християнство, ред. С.С. Аверинцев. Москва:
Научноє издательство «Большая российская ениклопедия» 1993.
8. Іван Хоменко. Єрусалимська Біблія. Новий Завіт і Псалми (Зі вступами і
коментарями з «La Bibel de Jerusalem»). Свічадо 2009.
9. К. Бломберн, Р. Уоттс. Єв. от Матфея і Марка «Ветхий Завет на страницах
Нового», т. 1, ред. Г.К.Била, пер. з англ. В. Четьірко, Л. Колкера. Черкаси:
Коллоквиум 2010.
10.Ключ к пониманию Св. писания, издательство: Жизнь з Богом 1982.
11.Л. Звонська. Давньогрецька мова. Київ: Томіріс 1997.
12.Міжнародний богословський часопис «Сопричастя», ред. о. Матей Гаврилів.
Львів: Свічадо, 2001/1 квартальник січень – березень.
13.Н АГІА ГРАФН. Н ПАΛАІА ΔІАΘНКН КАІ Н КАІΝН ΔІАΘНКН, ТНΣ Δ.
ІЕРАΣ ΣYΝОΔΟY ТНΣ ЕККΛНΣІАΣ ТНΣ ЕΛΛАΔΟΣ; АΔЕΛФОТНΣ
ΘЕОΛОГὨΝ Н «ΖὨН»
14.о. Іван Огієнко. Біблія (або Книги Святого Письма Сторого й Нового
Заповіту). Київ: Українське Біблійне Товариство 2011.
15.о. Р. Турконяк. Біблія (книги Стятого Письма Старого та Нового Завіту),
русько-українською мовою, 4 повний переклад із давньогрецької мови. Київ:
Українське Біблійне Товариство 2011.
16.П. О Куліш, І. С. Левіцький, Полюй. Святе Письмо (Старого і Нового
Завіту). Берлін: вид. Британського і заграничного Біблійного Товариства
1925.
17.П. Смук. Повна симфонія до Святого Письма Старого та Нового Завіту,
Львів, свічадо 2004, ст 63.
18.С. Ган, К. Мітч. Євангеліє від Луки «Коментарі, примітки і питання для
вивчення», ред. о. Ю.Козловський, пер. з англ. А. Давиденко. Іван-
Франківськ: Апостол 2013
 32

19.С. Ган, К. Мітч. Євангеліє від Матея «Коментарі, примітки і питання для
вивчення», ред. о. Ю.Козловський, пер. з англ. А. Давиденко. Іван-
Франківськ: Апостол 2014.
20. Святе Письмо / перекл. о. Івана Хоменка, [б. м.]: Місіонер 2007.
21.Ф. Ринекер, Г. Майер. Библейская єнциклопедия Брокгауза, пер. з нім. В. М.
Иванова, Християтская зоря 1999.