Пастир Герми

1. Коротко про книгу 

Книга належить до розряду апокаліптичної літератури в якій сконцентровані

відомості про повернення Ісуса і про будівництво нового світу (цеглинками для стін
якого є праведники).

Особливістю книги є те, що в цілому загальна картина складається мозаїчно з притч,

образів, видінь, асоціацій, заповідей і їх тлумачень.

Найчастіше Герма або знаходиться в центрі подій, або виступає в ролі глядача з яким
ведуть діалог ангели і втілена в жіночому образі церква. Більшість видінь, притч
заповідей виявляються настільки складні для Герми, що йому постійно доводитися
ставити запитання та отримувати від вищестоящих сил необхідні йому роз'яснення.

Наприклад в книзі міститься велика кількість образів пояснюючих принципи поділу

людей на різні категорії, і зв'язуються суми особистих людських якостей з цінністю
людини для Бога-Творця. Сюжет книги досить складний, в ньому є деяка лінійність і
простодушність, але при цьому міститься безліч тематичних хитросплетінь. В цілому
через композиції книги про неї можна говорити як про християнську месіанської
літературі, як літературі мудрості і одночасно з цим як про своєрідний художньому
творі яке поєднує перше і друге. 

Так само в книзі міститься і критика стосується релігійної політики не дозволяє

церквам прийти до об'єднання. Але така в принципі важлива критика далеко не
основна частина сюжету Пастиря (якщо вимірювати в процентному відношенні). 

Тим тепер говорю, хто начальствує в Церкві і панує: не будьте подібні лиходіям.
Лиходії, принаймні, отрута свій носять в посудинах, а ви отруту свою і отрута тримаєте
в серці; не хочете очистити сердець ваших і чистим серцем зійтися в однодумність,
щоб мати милість від Великого Царя. Дивіться, діти, щоб такі розділення ваші не
позбавили вас життя. Як хочете ви виховувати обранців Божих, коли самі не маєте
научения? Тому напоумляйте себе взаємно і будьте в мирі між собою, щоб і я, радісно
представ перед Отцем вашим, могла дати звіт за вас Господу. 

Сам Герма, в книзі займає місце між пророком і по суті новонаверненим

християнином, який імовірно в цілому знайомий з історією але ще багато чого не
розуміє для того що б бути по справжньому добрим християнином. Герма як би є
типовим християнином який потребує подоланні безлічі проблем і в зміні самого
способу мислення. При цьому в Пастирі можна знайти легкі асоціації на те що книга
передається Герме подібно віснику богів Гермесу. Герма по видимому займає в книзі
не просто роль просвітителя і пророка подібно наприклад апостолам, але скоріше
навіть сполучною ланкою між світами і ниточкою розуміння простягнутою понад для
розвитку християнства. На думку деяких "отців церкви" Пастир свого часу вважався
дуже цінною і корисною книгою. Недарма він входив в один з перших християнських
канонів священних книг. Можна сказати й понині ця книга не застаріла. Навіть якщо
забути про все інше в її змісті, то проблеми на подоланні яких вона фокусується будуть
надзвичайно актуальні для християнства у всі часи. 
Практично весь час в книзі Герма виконує роль веденого і глядача, і не виконує в
сюжеті яких або важливих дій крім запису побаченого і прочитаного. Мабуть єдиний
виняток з цього правила знаходиться в епізоді де до Герме звертається ангел покаяння
з питанням чи не може він що-небудь придумати для того що б можна було з
невеликими витратами зусиль відсікти багатства у тих багатих людей які можуть
надеятся на отримання життя вічного. На це питання Герма не знаходить відповіді. 

В цілому з книги ясно що багаті люди теж можуть мати цінність в очах Бога. Але
потенційна нагорода вічного життя стане їм доступна тільки тоді коли вони
позбавляться своїх багатств. Ця думка ніби є розвитком висловленої ще Ісусом
Христом думки про те що легше верблюдові пройти у вушко голки ніж багатому в
царство небесне. Тут як би дається зрозуміти що не у владі багатої людини зберегти
своє багатство якщо до нього "прийде ангел покаяння" з метою зробити його
придатним для вічного життя поряд з Богом. Як би в окрему категорію в пастиря
відносяться багаті люди не приділяють належної часу молитві. Таким людям
доводитися до відома що Бог їм буде набагато активніше протегувати в їхніх добрих
починаннях якщо вони будуть надавати милість біднякам із числа віруючих. Так як
молитва бідної людини за багатого у Бога стоїть на особливому місці. 

Що стосується майнової нерівності в середовищі християн то в книзі це явище

знаходить осуд, і одночасно робиться спроба повернути християн до ще більш
раннього християнства (до апостольських часів) коли люди ділили своє майно для того
що б серед них не було ні бідних ні багатих - саме таке положення найбільше буде
радувати церква згідно цій книзі. 

Крім цього книга Пастир пропонує віруючим християнам по новому поглянути на

молитву, на піст і на подружню зраду. Вона містить досить важливі уточнюючі
відомості про хрещення, про покаяння, і релігійному Законі. 

Різного роду лиха, що переносяться після прийняття віри, що встали на шлях істини
людьми (мова йде про тих хто багато років перебував у безтурботності і задоволеннях),
в книзі пояснюються не стільки розплатою за гріх, скільки необхідністю очищення та
зміни якостей їх душі. Для спокутування гріхів, вказується інший шлях, - через
покаяння і дотримання релігійного Закону, або його більш тонкої різновиди - заповідей
(не мають найчастіше жорстких меж подібних тим які є у Законів). 

Для більш широкої аудиторії додатково говориться що дотримання заповідей

перерахованих в книзі веде (християн) до безпеки та до спасіння душі, а недотримання
до поразок в поточному житті і погибелі душі. Так що християнам дається зрозуміти
що їм слід розрізняти покарання йдуть понад за поточні злодіяння і стерпні за минулі
задоволення. 

Також Герме пояснюється що є і страждання які не відносяться ні до першої, ні до

другої категорій. Це по суті добровільно взяті зобов'язання. Є люди значно більше за
інших постраждали за свої переконання, або навіть померлі на шляху в боротьбі за
релігійну ідеологію. Ті віруючі які переносили гоніння, тортури, темниці вони стоять в
окремій категорії віруючих і їм буде надана трохи більша честь в наступному житті. 
2. Авторство 

Різні погляди на авторство книги існували вже в перші століття. Існує три версії: 

 Герма є апостол від сімдесяти, згаданий в посланні апостола Павла до

Римлян Рим.16:14). У цьому випадку Климент, так само згадується в книзі,
ідентифікується з Климентом Римським, одним з перших єпископів Риму
(помер у 101 році). Вперше це думка висловлена Орігеном. Подібного ж думки
дотримувався і Ієронім. 
 Погляд на авторство книги, зафіксований в наведеній вище цитаті з канону
Мураторі: Герма - брат єпископа Пія (роки єпископства з 142 по 157). 
 Компромісний варіант - Герма, брат Пія, доповнив або перевів на латинську
мову текст написаний апостолом герм. 

3. Мова тексту 

Фрагмент книги Пастир Герми (II в. Н.е.), фоторепродукція з Codex Sinaiticus (IV-XIX
ст.) 

Довгий час було відомо про існування тексту тільки на латинською мовою. Однак уже
Петро Преображенський відзначає в коментарях до першого видання що: 

Книга "Пастир" спочатку написана грецькою, це одноголосно визнається вченими,

хоча старовину не залишила ніякого про те свідоцтва. Але на користь цієї думки
говорить переважне вживання Пастиря саме в давньої грецької Церкви, так само як і
цитати, що наводяться з нього на грецькій мові у грецьких письменників церковних:
у святого Іринея, Климента Олександрійськогоі Орігена і в творі doctrina ad
Anthiochum ducem ... Притому латинський текст Пастиря має ясні сліди того, що він -
не оригінал, а переклад з грецької. 

У виданні Міня Пастир Герми віднесений до Patrologia Graeca і входить у другий том. 

Нарешті, в 50-х роках XIX століття Тішендорфвиявляє в монастирі Святої

Катерини на Синайському півострові найдавніший кодекс Нового Завіту, який крім
новозавітних текстів містить обширні фрагменти Пастиря Герми на грецькій мові. 

4. Рання згадка 

Пастир Герми згадується в Мураторієвому каноні - найдавнішому переліку

християнських писань. Там сказано: 

З одкровень ми визнаємо тільки Іоанна і Петра, яке деякі з наших не хочуть читати в

церкві. Але Герма написав "Пастиря" вже в наші дні в Римі, коли єпископом був його
брат Пій. Тому його потрібно читати, але не публічно в церкві - ні серед апостолів, ні
серед пророків. [2]

5. Склад 

Книга розділена на три частини: 

 Бачення (Visiones), складається з 4 розділів (видінь). 

 Заповіді (Mandata), складається з 12 глав (заповідей). 
 Подібності (Similitudines), складається з 10 глав (притч-подоб). 

Книга 1

Книга «Пастырь», дошедшая до нас с именем Ерма, носить такое название

от того, что ангел покаяния, от которого Ерм получал откровение, являлся
ему в виде пастыря и сам говорит о себе: я тот пастырь, которому ты
поручен. Впрочем нельзя отвергать и того мнения (Яхмана), что этим
названием выражается нравственное содержание книги, подобно тому, как
некоторые послания апостолов называются пастырскими.
По своему внешнему составу книга «Пастырь» обыкновенно разделяется
на три части: I видения , II. заповеди и III. подобия или притчи .

1. Первым поводом к сообщению с высшим миром, которого

удостоен Ерм, был его грех. При встрече с знакомою ему женщиною,
которую Ерм любил как сестру, в нем, может быть, от недостатков его
жены, возникла мысль: как был бы он счастливь, если бы имел жену с
таким лицом и нравом!  –  С таким расположением он однажды после того
прогуливался, прославляя творение Божие за его величие и красоту. Оп
заснул, и дух восхитил его в дикое безлюдное место, где стал он с
коленопреклонением молиться и исповедывать свои грехи. Вдруг
отверзается небо, и Ерм видит женщину, которую он пожелал себе. Оно
приветствовала его с неба и объявила ему, что она взята на небо, чтоб
обличить грехи его: Бог гневается на него за то, что он согрешил против
нее, – допустил нечистое пожелание к ней в сердце своем. «Молись Богу,
–  заключила она, – об исцелении грехов за себя за твой дом и всех
святых». Небо закрылось, и – в Ерме пробудилось сознание своей
собственной виновности пред Богом; он устрашился за свое спасение, если
уже пожелание вменяется ему в грех. По пробуждении этого сознания,
когда Ерм был занят такими мыслями, он
получает первое собственно видение.
Пред ним стоит большая кафедра, покрытая белоснежной волной: на ней
сидела старица в блестящей одежде и с книгою в руке. Она спросила
у Ерма о причине его скорби и объявила ему, что и нечистая мысль, какая
возникла в нем, греховна в рабах Божиих. особенно в таком простом и
невинном человеке, как он; но собственное основание гнева Божия – грехи
его детей, которым он поблажал: впрочем Господь начал врачевать грехи
его дома и помилует его с семейством, если они покаются. Затем старица
стала читать ему из книги, но Ерм не мог удержать в памяти
прочитанного, – так было оно страшно, – и запомнил только последние
слова, в которых говорилось о преобразовании всей природы и
исполнении обетования для избранных, если они соблюдут заповеди
Божии. Четыре юноши (ангела) отнесли кафедру на восток, а два мужа
понесли туда же на своих раменах старицу: она отходила с улыбкой и
сказала Ерму: мужайся (Vis. I). Теперь Ерм узнал. в чем состоит; его
собственная вина, и вместе взор его от семейных, обстоятельств возвышен
до созерцания общей судьбы мира и церкви, но эти дальнейшие виды,
частью страшные, частью радостные, были для него еще смутны, как и
самое явление загадочно. Спустя год. Ерм во время прогулки размышлял о
прежнем видении, и был восхищен, духом в то же место, как в прошлом
году. Пред ним опять является старица с книгою; она  спросила: может ли
он возвестить написанное избранным Божиим, и дала ему списать книгу.
Он окончил переписку, в которой впрочем ничего не понимал, и вдруг
книга взята у него невидимой рукой. Прошло 15 дней, в продолжении
которых Ерм постился и молился, и ему был открыт смысл книги. В ней
возвещалась близость последнего суда и необходимость покаяния как
для Ерма с его семейством, так и для всей церкви. Сыновьям Ерма, грехи
которых обличались, равно как и всем святым отпустятся  их прежние
грехи, если они теперь покаются,  и удалят сомнения из своего сердца.
Сам Ерм должен с этого времени покаяния жить с своей женой как с
сестрой, и не только вразумлять свое семейство, но призывать к покаянию
и всю церковь, и прежде всего предстоятелей ее, чтобы они путем правды
достигали исполнения обетования. Здесь же упоминается о предстоящем
гонении на христиан. Потом Ерм получает во сне от блестящего юноши
объяснение об являвшейся ему старице: это церковь Божия, которая
создана прежде всего для которой устроен мир. – Впоследствии является
ему в его доме сама старица; одобрив его за то, что он не отдал еще книги
пресвитерам, сказала: «когда окончу все слова мои, тогда чрез тебя они
будут объявлены избранным; для этой цели  ты напишешь две книги, и
пошлешь одну Клименту, а другую Гранте (вероятно диакониссе).
Климент пошлет во внешние города…; Гранта же будет назидать вдов и
сирот, а ты прочтешь ее в этом городе (Риме) вместе с пресвитерами,
предсто- ятелями церкви». (Vis. II). Так пред взором Ерма раскрыт в
общих чертах близкий конец мира с его страшной и радостной стороною;
и его призвание не ограничивается собственным исправлением его самого
и его семейных, – он должен чрез письменное н устное сообщение
откровений способствовать покаянию и исправлению всей церкви с ее
предстоятелями.
Третье видение яснее и подробнее открывает пред взором Ерма
предстоящие события, и притом более с их радостной стороны.
После того, как Ерм постился и молился о дальнейших откровениях,
старица ночью предстала пред ним и обещала ему явиться утром
следующего дня в поле на том месте, где он пожелает. Он пришел на
определенное место и с изумлением находит скамью с льняной подушкой
и простертую над нею парусину: оп стал молиться и исповедовать свои
грехи. Тогда является старица, сопровождаемая шестью юношами; она
повела его к скамье, а юношам приказала идти и строить. Посадивши его
на левую сторону, – так как правая, по ее словам, принадлежит
мученикам, – она указала Ерму на строящуюся большую четвероугольную
башню. Башня строилась на водах из блестящих квадратных камней
шестью юношами; им помогали многие тысячи мужей, которые доставали
камни из глубины (воды) или из земли. Камни, которые доставались из
глубины, были гладки и так хорошо приходились один к другому, что
башня казалась построенною как бы из одного камня. Из прочных камней
некоторые употреблялись в дело, другие были откладываемы, иные же
отбрасываемы далеко от башни. Таким образом около башни лежало
много камней шероховатых или с трещинами или круглых, негодных для
здания. А из тех, которые отбрасывались, одни катились на дорогу и
отсюда в пустыню, или в огонь или в воду, впрочем не попадая в нее.
Старица объяснила Ерму это видение. Башня, говорила она, это –
я, церковь. Она строится на водах крещения высшими ангелами Божиими,
коим помогают множество других низших. Камни квадратные и белые, это
– апостолы, епископы, учители и диаконы, свято проходящие свои
должности. Камни, извлекаемые из глубины – христианские мученики.
Камни, доставаемые из земли и идущие в здание, суть новообращаемые и
верные. Камни, полагаемые около башни, означают таких, которые
согрешили, но желают покаяться. Шероховатые камня – те, которые не
пребыли в познанной ими истине и не находятся в общении со святыми;
потрескавшиеся – те, которые питают в сердце вражду. Круглые камни
надобно обсечь, чтобы они годились в дело: так и богатые этого мира
негодны для Господа, если не будут обсечены их богатства. Это видно на
самом Ерме, который также принадлежал к этим камням. Из камней,
отбрасываемых далеко от башни, одни скатывались в пустыню: это
христиане, которые по сомнению оставили истинный путь, думая, что они
могут найти лучший путь, и блуждают в пустынных местах; другие
скатились в огонь, – это те, которые навсегда отпали от Бога и сгорают в
нераскаянности; камни же, катившиеся в воду, означают тех, которые
слышали слово и готовы креститься, но удерживаются при мысли о
святости истины. Впрочем для всех них не затворено покаяние; но они не
войдут в башню, а в другое низшее место, когда они пострадают и
раскаются в своих порочных делах. Кроме того Ерм увидел, что здание
башни поддерживается семью жен- щинами, который означают
христианские добродетели: это – вера, воздержание, простота, невинность,
скромность, знание и любовь. На вопрос о времени окончания башни, он
получил ответ, что башня все еще строится, но скоро будет окончена. В
заключение этих откровений, которые Ерм должен передать всем, старица
сообщила ему для прочтения в собрании верующих речь, в которой
содержится увещание к покаянию, обращенное ко всем сынам церкви
вообще и особенно к предстоятелям. «Доколе строится башня, пусть
богатые благотворят бедным, чтобы стоны их не поднялись к Господу и
богатые не были с своими сокровищами устранены от башни.
Начальствующие в церкви и председатели да не носат никакого яда в
сердце своем, но да соблюдают единомыслие между собою и вразумляют
друг друга». И затем старица скрылась.
Ерм недоумевал о том, почему старица каждый раз являлась ему в
различных видах. После поста и молитвы он получает объяснение от
юноши. В первом видении церковь явилась очень старою, сидящею на
кафедре, потому что дух верующих обветшал и ослабел от их грехов и
сомнений: сидение на кафедре – знак этой слабости. Вот умилосердился
над ними и обновил их дух откровениями и укрепил в вере. Поэтому в
другой раз церковьявилась с лицом более молодым и веселым, хотя и с
старческими волосами и телом, и притом стоящей, а не сидящей. Наконец,
как печальный при радостной вести забывает свою скорбь, так и души
верующих ободрены и утешены откровениями о будущих благах: вот
почему церковь в третьем видении явилась еще моложе и светлее, и
сидение ее на скамье о четырех ножках означает твер- дое положение. Так
поюнеют и окрепнут те, которые искренно покаются!
Но этому столь близкому совершению церкви, утешительному и
благотворному для верующих, должно предшествовать бедствие, образ
которого представлен Ерму в четвертом о видении.
Спустя 20 дней Ерм прогуливался в уединенном месте, и среди
молитвенных возношений к Богу слышит голос: не сомневайся, Ерм!
Отошедши немного, он видит впереди себя необыкновенную пыль,
поднимавшуюся до неба, и за нею, тогда проглянуло солнце, явилось
огромнейшее животное, из уст которого выходила огненная саранча. Ерм,
вспомнив о небесном голосе, ободрился и смело пошел к животному: оно
растянулось на земле и не трогалось, пока Ерм совсем прошел. Чрез
несколько шагов ему встречается прекрасная дева, одетая как невеста, в
белой одежде и с блестящими волосами. Ерм. с радостью узнал в
ней церковь, которая и объявила ему, что Бог спас его за твердость веры.
«Иди и возвести избранным величие Божие, и скажи, что это животное
есть образ будущего гонения, от которого они спасутся чрез несомненную
веру и упование на Бога», – сказала она и скрылась.

Заповеди; (6,7,9,10)

Шестая заповедь примыкает к первой и раскрывает учение о двух духах

(ангелах), существующих при каждом человеке, – добром и злом: первый
мирен и кроток и внушает чистоту, целомудрие, любовь; другой
исполняет душу смятением, завистью, гордостью и пр.
Седьмая заповедь внушает бояться. Бога и не бояться диавола, который не
имеет никакой силы, над боящимися Бога; должно только бояться дел
диавола.

Девятая, заповедь касается молитвы: должно молиться с полной

уверенностью в исполнении просимого и без сомнения. Кто очистил
сердце от всего суетного, получит то, о чем просит без сомнения, и если не
скоро исполняется прошение, то должно приписать это или испытанию
Божию, или какому-либо незнаемому греху, но не переставать молиться.
Десятая заповедь предостерегает от печали, как сестры сомнения и гнева:
мирская печаль оскорбляет Духа Святого, помрачает смысл, препятствует
исполнению молитвы, ибо печальная молитва не восходит к Престолу
Божию.