Маємо сьогодні 13 неділю по ЗСУ і церква подає нам до роздумів притчу яку

ми чули притчу про виноградник.

Ця притча була дуже актуальною і промовистою для єврейського народу. З
переду Соломонового храму було золоте зображення виноградника що
вказувало що саме цей вибраний Богом народ є цим виноградником, про якого
Бог піклується. Кожний єврей який заходив цей храм бачив цей символ тому
вони чітко розуміли про кого йде мова.
В цій притчі ми бачимо як Бог , цей господар піклується за все: Він цей
виноградник посадив, огородив, все необхідне збудував і все це він довіряє
працівникам. Він виходить, він їх не контролює тим самим виявляючи велику
довіру до працівників.
Також і в нашому житті Бог дарував нам багато дарів і нашим
виноградником який довірив нам Господь є наше життя, наша родина, робота,
держава, суспільство , ми багато дарів отримали від Бога і Господь хоче щоб
ми принесли плоди своєчасно, щоб ми дали звіт, а ми що? Ми не хочемо.
Не хочемо бо йдеться про наше особисте життя, нехай сюди ніхто не
втручається, чому нам хтось має казати як жити? Чому нам хтось має казати
що це є гріх а це не гріх? Краще б мені цього не зняти, так всі роблять, в
сучасному світі інакше не можна ми не хочемо дати плоди нашого життя
Богові.
Бог хоче щоб ми віддали йому не щось, Йому не потрібні наші подачки, Бог
хоче що б ми віддали Йому самих себе. Наші серця. Якщо наше серце буде
чутливе на Бога, то ми отримаємо силу щоб Йому служити.
Проблемою цих працівників було те, що вони не мали любові до свого
Господаря. І вони в своїй гордості вбивають спочатку слуг а пізніше Сина щоб
самим заволодіти цим виноградником. Вони так і кажуть ''вбʼємо СИНА і
спадщина буде наша'' немов би Господаря і не було. Скільки людей сьогодні
каже Бога нема, Він мовчить, можемо робити собі що хочемо.
Ап. Павло пише до Коринтян і немов би їх картає кажучи'' що маєш чого б ти
не одержав? А коли одержав то чому вихваляєшся неначе б не одержав? '' бачимо
як важливо бути свідомими всіх дарів які Бог нам дав. Коли навпаки в наше
серце закрадається гордість '' та це я це все здобув'' ''це я'' і Бог відходить на
такий далекий другий план гріх починає нас руйнувати. А КНИГА ПРИПОВІДОК
КАЖЕ ''зі злом приходить і погорда''
Якщо б ці Виноградарі відразу покаялись в своєму серці цей гріх не
прогресував би у їхньому житті вони б не допустили вбивства Сина. Також і в
нашому житті якщо ми спішимо покаятися ми маємо надію навернення а якщо
ми не маємо жалю гріх він руйнує нас засліплює розум, руйнуй людську
природу віддаляє від Бога. Як важливо коли бачимо що опустилися якоїсь
помилки відразу іти до сповіді збуджувати в собі жаль. Людина чекає а
прийде Різдвяний піст а може в часі Великодньому а гріх він труїть моє серце.
Сьогоднішня притча показує велику Божу доброту Євангелист Іван каже 1
пос. ''Любов же Боже полягає в тому, що не ми перші полюбили Бога а що
Він полюбив нас і послав свого Сина в примирення за наші гріхи'' як чуємо в
сьогоднішній притчі.
Подумаймо сьогодні який я є виноградар, чи даю я добрі плоди свого
святості в своєму житті. Якщо маємо за що перепросити то не відкладаймо,
якщо бракує сил просімо і він допоможе.