З Біблейного тексту нам відомо, що Бог створив увесь видимий світ і, побачивши, що все створене

є добрим, створив людину, що була покликана розумно господарювати у світі.Космос – это

наиболее фундаментальный образ раскрытия божественной загадки. Загадка Бога постепенно
раскрывалась в эволюции вещества, жизни, человеческой цивилизации и религиях (не только в
библейской религии). У контексті космічної еволюції світ, побачений очима віруючого, виступає як
таїнство, як дивовижний акт Божого Творіння. Досконалість буття природи надихало багатьох
живих розумом і допитливих людей протягом віків, що пізнавали її дивовижні закони, які діють з
Волі Божої. Через пізнання створенного світу багато хто підносився до пізнання і прославлення
Творця. Людина була замислена Богом як частина Вселенської гармонії.

Але внаслідок гріхопадіння у світ і у людську природу увійшов гріх, а разом з гріхом і смерть,
страждання, знищення, несправедливість, жадібність та багато інших пороків. Людина по
відношенню до природи виступає своєкорисним грабіжником і злодієм, що чинить насильство та
порушує божествену гармонію Світу.

Протягом віків людство не усвідомлювало гріховності власної не-екологічної поведінки. Сучасні

вчені доводять, що антропогенний фактор мав не менш руйнівну дію на екосистеми планети, аніж
падіння астероїду на Землю наприкінці крейдяного періоду.

Перші люди в Австралії своєю появою і діяльністю призвели до значного опустельнення

континенту та вимирання унікальної фауни континенту. Також і на інших континентах відбувалося
вимирання мегалофауни та зміна ландшафтів внаслідок людської діяльності. Напочатку
зародження цивілізацій плодородні рівнини Месопотамії дали життя першим містам, але пізніше
людська діяльність призвела до опустельнення цієї місцевості, якою ми її і знаємо зараз,
напівпустельною та сухою. До початку промислової революції ліси вкривали 40% поверхні Замлі,
але зараз їх площі зменшилися вдвічі. Тож, коли дехто на пропозиції вчених, наприклад, клонувати
мамонта, каже, що "людина намагається грати у Бога", то хіба зникнення цих тварин та інші
антропогенні катастрофи не є наслідком саме такої гри? Чи людина не має докладати зусиль, аби
виправити ту шкоду, яку вона постійно наносить природі?

Християнський відповідальний світогляд має бути підкріпленням всезагального сучасного

екологічного руху. Сам термін екологія походить від грецького слова "ойкос" , що можна
перекласти як домогосподарювання. Чи не покликані ми до розумного і заощадливого
користування земними ресурсами та збереження екосистем та біорізноманіття самим Богом? Чи
не повинні ми з благоговінням дивитися на еволюцію Божественного акту творіння довколишнього
середовища? Чи не повинні нас надихати приклади Франциска Ассизського, Серафима
Саровського, Феофіла Київського на гармонійне співіснування з природою? Чи не співзвучні
християнські настанови про стриманність, ненасильство, відповідальність з екологічними
принципами? Так, християнин має відмовитися від примітивного споживатства й пихи у
відношенні до природи і довкілля.

Енвайрменталізм, переосмислений через призму Божественного Откровення, має стати основою

світогляду віруючих нашої планети. Екологія і релігія, Енвайронменталізм і релігія — поява
міждисциплінарної підгалузі в академічних дисциплінах релігієзнавства, релігійної етики,
соціології релігії та теології, серед іншого, з основним акцентом на екологію та екологічні
принципи. Окрім цього проблеми співвідношення екологічних цінностей з релігійними, екологічної
етики та релігійної, осмислення питань значення релігії у епоху значного поступу науки, технологій
та наслідків цього поступу, значення релігії у вирішенні глобальних проблем людства, погляд на
природу з точки зору релігійних доктрин набувають актуальності в межах конфесійного та
академічного релігієзнавства, одночасно екологи та теологи залучаються до осмислення цих же
проблем, виходячи з власних методологічних установок.

Ця підгалузь (Religion and environmentalism) базується на розумінні того, що, за висловом ірано-
американського філософа Сеїда Хосейна Насра, «екологічна криза — це, по суті, криза цінностей», і
що релігії, будучи основним джерелом цінностей у будь-якій культурі, дотичні таким чином до
рішень, які люди приймають щодо навколишнього середовища.

Релігія встановлює систему цінностей, проповідує такі поняття, як повага, відповідальність,

говорить про необхідність ділитися з ближнім - все, що необхідно для формулювання більш
широкого поняття екологічної етики, покликаної регулювати відносини між людьми і природою. У
результаті люди починають поважати довгий еволюційний шлях, пройдений Землею, виступати за
уважне відношення до мільярдів біологічних видів, які разом з ними живуть на цій планеті, за
економне використання природних ресурсів, необхідних для господарської діяльності, за їх
справедливий розподіл, за усвідомлення своєї відповідальності перед майбутніми поколіннями.

Крім ефективного впливу на мораль релігія, внаслідок своєї специфіки, має можливість впливати
на мільйони людей по всьому світу. Однак в справі захисту навколишнього середовища і
забезпеченні стійкого розвитку вона не може діяти одна. Масштаб і складність проблем, з якими
ми стикаємося, вимагають спільних зусиль з боку різних релігійних конфесій і діалогу з іншими
найважливішими інститутами людського суспільства.

Як зазначає наш відомий релігієзнавець Олександр Саган, "Класичним прикладом найтіснішого

поєднання екологізму з іншими ідеологіями є відображення екологічних проблем у релігійній
свідомості. Власне, можна ставити питання значно ширше – формування екологізму під впливом
релігійних настанов та догматично-канонічного корпусу.Адже взаємини екології (екологізму) та
релігійної ідеології є найдавнішими – ще задовго до появи поняття «екологія» церковні чи
біляцерковні організації переймалися екологічними проблемами. А тому, як показує практика,
проблеми екології можуть стати навіть тим спільним майданчиком, де відбуватиметься діалог
непримиренних сторін. Як приклад – спільна заява Ради релігійних інститутів Святої Землі (CRIHL)
щодо проблеми глобальної зміни клімату на Землі, в якій вони підкреслили «духовне коріння»
екологічної кризи та «важливість релігійної відповіді на неї», закликали віруючих до «глибокої
переоцінки нашого духовного та фізичного ставлення до цієї Богом даної планети». Зауважимо, що
заяву підписали керівники як ізраїльських, так і палестинських релігійних організацій – такі
консенсуси бувають нечасто.
Тому не дивно, що проблеми, пов’язані із збереженням довкілля, екологічної безпеки людства
давно вже стали топ-темами практично всіх християнських та інших Церков світу. У 2008 р.
(документ оприлюднено 09.03.2008 у газеті «L`Osservatore Romano»), вперше за майже півтори
тисячі років, Апостольська Столиця включила забруднення навколишнього середовища (поряд із
іншими «новими» гріхами, як то: аборти; вживання і поширення наркотиків; «спонукання до
бідності», тобто продукування соціальної несправедливості, що призводить до зубожіння людей;
«надмірне накопичення багатства»; морально сумнівні «біоетичні» експерименти; маніпуляції на
генному рівні, що порушують фундаментальні закони людської природи) до переліку «смертних
гріхів» («відразу після смерті душа померлого у смертному гріху занурюється в пекло»).Таким
чином, католицька Церква, зарахувала «безвідповідальне руйнування природи до однієї із
найважчих категорій гріхів, а саме, до суспільних гріхів що кричать до Неба, тобто ставить його в
один ряд із гріхом навмисного вбивства людини та іншими найтяжчими злочинами проти людини
та суспільства».

Заради справедливості відзначимо, що саме Католицька Церква була біля витоків всесвітнього
екологічного руху. Адже ще до Міжнародної конференції «Human Envirоnmеnt» («Довкілля
людини») у Стокгольмі (1972 р.), яку організувала ООН з метою визначити фундаментальні
принципи, які мають регулювати права та обов’язки людей щодо довкілля людини (саме з цієї
конференції, вважається, і бере початок сучасний екологічний рух), Папа Павло VI у своєму
апостольському листі «Octogesima adveniens» (1971 р.) застеріг людство від руйнування природи.
Ці думки були підтримані Римським синодом єпископів, який у декларації «De justitia in mundo»
застеріг людство щодо конечності природних ресурсів, необхідних для людського життя.

Згодом Папа Іван Павло ІІ у своїх роздумах щодо навколишнього природного середовища вперше
долучив злочин проти довкілля до гріхів, що «волають до Неба». Тобто прирівняв руйнування
природи до навмисного вбивства людини та інших найтяжчих проступків."

Наш поважний співзасновник "Ромейського Клубу" Яків Ізраілевич проводячи паралелі між
іудейськи й християнським сакральним екологізмуом, зазначає :

"З одної сторони, ми не можемо бачити все творіння Господа рівними. віддаючи перевагу
порятунку тих чи інших видів флори і фауни, за рахунок турботи про людей. Такий собі фанатичний
екологізм, який ми часто спостерігаємо нині.

З іншої сторони, людина спочатку вже тримала певний завіт піклуватися про довкілля.

Нещодавно в Ізраїлі відзначався Ту Бішват, "Новий рік дерев". Мені здається, це вдалий час, для
того, щоб перевірити, як іудаїзм ставиться до екології - темі дуже популярною останні роки в
сучасному західному суспільстві.

Ашер Рохбергер цитує мидраш (Коелет Раба 7,1): «Коли Господь створив першу людину, Адама, Він
узяв його і показав йому все дерева Ган-Едена і сказав йому:« Подивися, як прекрасні Мої творіння
і все, що Я створив, Я створив для тебе. Пам'ятай про це, щоб не зіпсувати і не зруйнувати Мій світ,
оскільки якщо зіпсуєш, то не буде того, хто зможе це після тебе виправити». Мидраш відноситься
до моральних сторін Веління охороняти Ган Еден визначає функцію людини в виправленні
світобудови.

Іудаїзм бачить приховану святість в навколишній природі, навіть більшу, ніж відкрита для нас
святість. Разом з тим, присутня певна обережність при прямому контакті зі святістю, прихованої в
природі, поки людство не усвідомило необхідні моральні якості, властиві йому, як створеного за
образом і подобою Творця, бо часто суспільства, які прагнули повернення до природи, часто
відрізнялися режимами, позбавленими людяності.

Тора та відповідно Старий Заповіт безпосередньо стосуються бекологічних аспектів: заборона

вирубування фруктових дерев, заповідь сьомого року (Шміта). Мудреці розширили заборону на
знищення фруктових дерев на більш широкий - заборона безглуздого знищення чогось ( «баль
ташхіт»).

Важлива заповідь Тори, яка може бути застосована: «І будеш робити справедливе та добре в очах
Господніх».

У Талмуді встановлюються норми, що регулюють видалення шкідливих, брудних або

забруднюючих підприємств від житлових зон і джерел води. Можемо також виділити закони,
пов'язані зі Шхита, що приносить мінімальні страждання тварині, обмеження на Шхита одночасно
щодо дорослої тварини та дитинча, обмеження мінімального віку тварини для жертвопринесення,
заборона запрягати разом бика і осла, заборона надягати намордник бику, використовуваному під
час молотьби і більш загальне - заборона безглуздої жорстокості по відношенню до тварин ("Цаар
Баал Хаїм").

Ашер Рохбергер уважає, що в Ізраїлі починає здійснюватися теоцентрична екологія - коли Творець
є основою, яка зобов'язує нас, його Творіння, зберігати створений ним світ, розуміючи, що якщо ми
його псуємо, то виправляти буде нікому.

Очевидно, що християнство унаслідувало із Старим Заповітом ці максими, але не всі конфесії

підтримували їх насправді. А керівництво РПЦ взагалі нині є слугою диявола.

Так що намагання нових православних напрямків щодо екологічного православ’я можна тільки
підтримати."

Разом з тим, Архієпископ Константинополя - Нового Риму, Вселенський патріарх Варфоломей І

зазначає, що прогрес не може бути заснований на знищенні природи. Він відмітив, що під час дії
обмежень через карантинні заходи щодо пандемії Короновірусу, було зафіксоване зниження рівня
забруднення довкілля. Патріарх Варфоломій має переконання, що якщо сучасна промисловість,
транспорт, економічна система, заснована на максимілізації прибутків, має негативний вплив на
екологічний баланс планети, то зміна курсу на користь екологічної економіки є неуникненною
необхідністю. Не може бути ніякого реального прогресу, який би був заснований на знищенні
природного середовища, тому неможливо, щоб економічні рішення приймалися без врахування
екологічних наслідків. Економічний розвиток не може й далі лишатися жахіттям для екології.

Під час завершальної частини свого послання на Всесвітньому дні молитви про захист Божого
творіння 2020 року, патріарх Варфоломей нагадав про глибоку прихильність Константинопольської
Патріархії щодо екологічних питань, а також щодо необхідності тісної співпраці у цьому напрямі. За
словами патріарха Варфоломія, зрештою, саме життя Церкви - це практична екологія: Таїнства
Церкви та її літургічне поклоніння, аскетизм та громадська діяльність, повсякденне життя віруючих
висловлюють і втілюють найглибшу повагу до творіння.

Патріарх Варфоломей вбачає позитивні зрушення у справі захисту природи за останні більш ніж 30
років, але зміни відбуваються повільно. Однією з перепон на цьому шляху є жадібність. Як і
раніше, політики на практиці не бажають провадити політику, що веде до скорочення природних
катастроф або обмеженню їх наслідків, не зважаючи на нещодавнє застереження вчених ООН
щодо небаченого послаблення світових екосистем та незворотньої загибелі тропічних лісів та
коралових рифів.

Один з митрополитів Константинопльської патріархії Іоан (Зізіулас) уявив екологічну свідомість у

перспективі евхаристичної літургії, а Фінляндська Православна Церква зобов'язалася розширити
роль екологічного виховання у системі освіти майбутнього богословського відлілення Східно-
Фінляндського Університету.

Такі заяви Константинопольського патріарха не нові, а навіть робилися спільно з папою Римським.
1 вересня 2017 р., у День молитви за збереження створіння, оприлюднено спільне послання Папи
Франциска та Константинопольського Патріарха Варфоломія І. Першоєрархи закликають усіх людей
доброї волі 1 вересня помолитися за довкілля, щоб змінити сам спосіб будування стосунків між
людиною і природою. Не можна, наголошують Папа Франциск і Патріарх Варфоломій, сприймати
Богом дану природу, як приватну власність.

Раніше, на Міжнародній конференції по кліматичним змінам у Парижі в 2015 році, патріарх

Варфоломій зазначав, що захист навколишнього середовища повинен бути нашою ейкуменічною
задачею. Молитва, яку ми сьогодні підносимо до Господа, - про те, аби лідери усього світу
спромоглися б прийти до згоди, яка могла б максимально обмежити кліматичні зміни. Патріарх
Варфоломей також стверджував на цьому заході, що еколоічна духовність повинна бути
духовністю навернення. Мова йде про те, аби радикально змінити наш спосіб життя та скоротити
дії, що призводять до забруднення довкілля. Творіння - це бескоштовний дар, який ми отримали,
тому ми забов'язані звітувати за цей дар не лише перед майбутніми поколіннями, але й перед
Богом, - підкреслив патріарх.

Зараз теми екології, безпечної енергетики, переробки відходів, відновлення екосистем,

ревайлдінгу є надзвичайно актуальними у розвинених сучасних країнах, серед людей, що звикли
осмислювати й розмірковувати. І тут Україна має обрати свій шлях і дотримуватися сучасних
трендів розвинених країн на екологію. А не йти по шляху ресурсного споживацтва та забруднення,
як недорозвинені країни. Тим більше, усі передумови стати "екологічною Меккою" у нас є. Наш
народ пережив низку екологічних катастроф, що були спричинені ідеологією споживацтва та
нехтуванням законів природи, найстрашнішим з цих лих був Чорнобиль. Ми, як і все людство,
маємо усвідомити екзистенціальну загрозу для самого існування людства.

Україна має величезні можливості і ресурси для такого нового екологічного шляху. Наші найближчі
сусіди, що також ведуть активне аграрне господарювання та розвиваються після краху
соціалістичної системи ніби показують нам приклад. Польша має величезні природоохоронні
території, в Угорщині створено дуже багато національних природних парків, які давно стали
важливими факторами для екотуризму та рекреації через контакт з дикою природою Середньої
Європи. Україна ж має ще більшу різноманітність ландшафтів та природних зон, які треба як
захищати, так і робити осередками здорового екотуризму через створення екологічних і
природних парків, нічим не гірших за Африканські навіть, як то Серенгеті, чи парк Крюгер. Саме
така концепція була покладення у створення біосферного заповіднику Асканія-Нова, що виник ще у
1845, а зараз знаходиться під загрозою. Ревайлдінг та реінтродукція допоможуть нам повернути
давно зниклі у нас види, а засоби генної інженерії можливо й навіть відродити ніби-то безнадійно
втрачені дивовижні види...

Христос Воскрес! Воскресне і наша планета Земля з її незліченими екосистемами та біотопами, які
ми власними ж руками так довго вбивали. Але воскресіння навколишнього середовища Землі
можливе лише за нашої дієвої віри у необхідність цього та через активні дії кожного...