Виконав студент 3 курсу, 1 групи

КНУ імені Тараса Шевченка

Чекін Денис

Семінар 5

1. Концепція самопізнання Г. С. Сковороди (праці

«Наркісс», «Кольцо»).
2. Вчення про дві натури і три світи у творі Г. С. Сковороди
«Діалог. Його ім’я — потоп зміїн».
3. Етичне вчення Г. С. Сковороди («Розмова п’яти
мандрівників про справжнє щастя в житті»).
4. Вчення Г. С. Сковороди про «сродність» (праця
«Разговор, называемый Алфавит или Букварь мира»).

1. Сковорода постійно повторює: пробач самого себе, слухай себе, поглянь у

себе самого. Приорітет у цій сфері, звичайно, належить Сократу, але новим у
Сковороди є те, що він не просто стверджує думку про необхідність пізнання
природи людини, а звертає увагу на пізнання природи людської душі з
урахуванням факторів її формування – віри, надії, любові. Сковорода йде далі
і розглядає віру і любов не тільки як основу, базу душі, а й як органічний
прояв духовності людини. Причиною прояву духовності є природні
прагнення, надії, сподівання. Сум, нудьга, туга, страх - це антиподи любові та
віри. Їх дія на людину протилежна - гнітюча, вбивча. Вона позбавляє людину
її мрій, сподівань, веде до втрати віри. Тому Г. Сковорода наполягає на тому,
що запорука здоров’я душі – її радість і щастя. У духовному самопізнанні
Сковорода вбачав ключ до розкриття таємниць буття світу і самої людини.
Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря – повинен спочатку виміряти себе.
Процес самопізнання, спрямований на осягнення невидимої натури в людині
він розглядав як Богопізнання.

2. Сковорода виділяв три світи: макрокосмос – загальний, безмежний світ, де

існує усе породжене; мікрокосм, або світик, світочок-людина; символічний,
або Біблія. Що стосується світу, то, з погляду Сковороди, він складається з
двох натур – божественної та матеріальної, які утворюють нерозривну і
цілісну єдність, а не просто знаходяться одна поряд з другою. Бог у плоті
нашій, нематеріальний у матеріальній, вічний у тлінні, один у кожному з нас і
цілий у всякому. Божественна природа має первинність перед матеріальною,
бо в природі сильніше те, що невидиме. Однак ні матерія не є Богом, ні Бог не
є матерією. Бог перебуває у матерії, поза нею і вище неї.

3. У праці «Розмова п’яти мандрівників про справжнє щастя в житті»

Сковорода доходить висновку, що щастя людини — в ній самій, у тому, щоб
упізнати свій власний внутрішній світ, здружитися з собою, бути добрим до
всіх, любити людей. Щаслива та людина, доводить письменник, яка здатна
любити і яку люблять. Бо людина без любові — мертва. Щастя, за
Сковородою, і в любові до природи, бо пізнаючи природу і себе в ній,
людина зазнає радості від сприйняття прекрасного. Не може бути щастя без
любові до рідної землі, до рідного краю. Воно тут, а не за морями. Сковорода
визнає, що всі люди всіма засобами намагаються себе ощасливити. У творі
він вказує на засоби, якими користуються багаті та наголошує, що такі
намагання хибні та безуспішні, бо високі чини,багатство не в змозі звеселити
дух і тим вигнати нудьгу, що вона вами оволоділа. В цьому випадку може
допомогти лише щастя. Мислитель вказує, що причина людських нещасть у
тому, що людина не намагається як слід пізнати власне місце.

4. «Сродності» і «несродності» праці Сковорода надавав великого

соціального значення. Причиною всього нерозумного, спотвореного в
суспільстві він вважав працю без покликання, працю з необхідності,
примусову або працю з метою збагачення. Тому, засуджуючи соціальні вади
суспільства, Сковорода закликав до морального вдосконалення, соціального
поділу праці подоланням її «несродності» в усіх сферах суспільної діяльності.
Саме «несродна» праця і є основним джерелом усіх суспільних негараздів, бо
за глибоким переконанням мислителя: «Кто умерщвляет науки и художества?
– Несродность. – Кто обесчестил чин священничий и монашеский? –
Несродность. Она каждому званию яд и убийця...» (Там же. – С. 444). Звідси й
заклик: «Делай то, к чему рожден, будь справедливый и миролюбный
гражданин». Як просвітник Сковорода вважав, що ідеальним є таке
суспільство, в якому кожен може реалізувати свої природні задатки в
«сродній» праці, втілити їх у життя за допомогою освіти.