Грицик Софія

1. Тема: у світі присутні вічні проблеми добра та зла, мудрості та глупоти, тому варто
шукати благо і праведну істину поза видимим світом.
Ідея: проживши життя праведно, з вірою в Бога,не змарнувавши жодної хвилини, тільки
тоді воно буде вважатись змістовним та не марним.

Барокові риси вірша «Про час для всього доброго і злого».

Динамізм композиції: «Час народитись, смертний час чатує»,
«Час плачу, смiху, час будинки ставить,
Час ïх валити, час мовчать, час править,
Постити, ïсти, спати час, кохати —..»
Тяжіння до контрастів: «Час народитись, смертний час чатує».
«Час плачу, смiху, час будинки ставить,
Час ïх валити, час мовчать, час править,
Постити, ïсти..»
Складна метафоричність: «Тобi як, боже, час ми повертаєм — Час не марнуєм, а про
себе дбаєм.»
«Час сей зверни на добру вiчнiсть, боже,
Поки нам вiчнiсть думку не тривожить.»
Універсальність, прагнення до безкінечності: Час народитись, смертний час чатує, Бог
забере в нас, бог нас обдарує.

2. На мою думку, найталановитішим бароковим поетом є Григорій Сковорода, оскільки

його творчість та подальший її вплив являє собою справжній скарб. Сковорода у
бароковій культурі постає у всіх своїх складності та безмежності. Григорій прагнув
донести до людей, що потрібно жити за своїм покликанням( ідея «сродної праці») та
пізнати себе та свої природні нахили. Також наголошував, шо варто дослухатись до того,
що каже серце людини, оскільки це душа людини. Сковорода вважав, що потрібно
пізнати людську сутність людини, а вона знаходиться саме в ній.
Літературна спадщина письменника-мислителя Г. Сковороди належить до вагомих
надбань української культури . Сковорода одним з перших в українській літературі дав
зразки філософської і пейзажної лірики, вивів , його вважають зачинателем жанру байки),
наповнив свої твори глибоким ідейним змістом. До сьогодні є помітний його вплив на
подальшу літературу та суспільство в цілому. Його твори допомагають нам збагнути
культ розуму та шляхи його досягнення, без якого наше життя немає жодного сенсу.
Важливими та повчальними залишаються його афоризми, ні одна крилата фраза не пішла
мандрувати по світу. Сковорода розвинув ідею гуманізму, а також його творчість являє
собою істину волелюбності українського народу.
Отже,Сковорода являється для мене найталановитішим поетом доби бароко, а його
спадщина це добре надбання української та світової культури.

3. В агіографічній прозі Київської Русі визначається культова спрямованість, взірець

подвижництва та християнства. Також виділяємо розповіді про духовних та світських
осіб, таких як Борис, Гліб , Ольга. В агіографічній прозі бароко виявлялися сюжети
військової слави, святої пожертви, але витіснявся героїко-статистичний дух. Варто
зазначити, що житія бароко це здобуток християнської літератури, а у житіях Київської
Русі такого не передбачалося.
Отже їхня спільність відображається у святості, жертовності та духовності. У
співвідношенні між природою- це основне чудо і пафос християнства.

4. З усіх втрат - втрата часу – найгірша.

У сучасному світі існує дуже багато цінностей. Можна віддавати себе улюбленій справі,
навчатись, приділяти час рідним, але не втрачати час марно. Ми витрачаємо час на
вирішення проблем, щось плануємо , вирішуємо, проте ми забуваємо про головне – втрата
часу. Його не можна повернути назад , тому потрібно навчитись цінувати час.
Я вважаю, що втрата часу прирівнюється смерті, оскільки її нічого не може зупинити, так
само як і плин часу. Не потрібно витрачати час на пусті та непотрібні справи, а варто
використовувати час правильно та не робити невиправних помилок. Варто цінувати кожну
прожити хвилину,годину оскільки життя може перерватися б будь-який момент, а
потрібно прожити його, не втративши жодної хвилини. Але в цей момент потрібно
продовжувати боротися, не переставати мріяти , а головне не втрачати віри.
Живучи потрібно пам’ятати «втрачені роки не повернеш,а майбутнє попереду».