Філософська спадщина

Григорія Сковороди
 Григорій Савич Сковорода

9
3 грудня
листопада
1722р
1794р
Розум завжди любить до чого братися, і
коли він не матиме доброго, тоді
звертатиметься до поганого 

У Сковороди був глибокий

розум, феноменальна
пам'ять, поетичні
здібності, виключно
музичний слух і голос
В основу філософських поглядів
Г. С Сковороди лягло вчення
про три світи

Символічний Макрокосм
світ (Біблія) (всесвіт)

Мікрокосм
(людина)
Всі світи складаються
з двох натур
Зовнішня
(матеріальна)

Внутрішня
(духовна)
 Щастя людини
«Як хочеш бути
щасливим, не
шукай свого
щастя за
морями, ...не
мандруй по
Єрусалимах»
 Основа
щастя-”сродна” праця

«Сродна праця» приносить щастя,

додає сил, потрібне робить
неважким, важке – потрібним, бо
ж з людиною Бог.
Любов до мудрості
«Філософія, або любов до
мудрості, скеровує усе коло діл
своїх до тієї мети, щоб дати
життя духу нашому,
благородство серцю, світлість
думкам, яко голові усього. Коли
дух веселий, думки спокійні,
серце мирне, – то й усе світле,
щасливе, блаженне.
Оце є філософія». 
 Літературними стежками
Григорія Сковороди
Свої філософські погляди
Сковорода вмотивовував не
у наукових працях, а в
філософсько-літературних
творах. Він написав
сімнадцять літературно-
філософських трактатів,
поетичну збірку
«Сад божественних пісень»,
збірку «Байки Харківські»
 «Життя Сковороди є його
філософією, а його філософія є його
життям»
Основними ідеями світогляду
Сковороди були:
1. Концепція двох натур – зміст
(невидиме) і форма (видиме). 
2. Існування трьох світів: макрокосмос
(Всесвіт), мікрокосмос (Людина), світ
символів (Біблія).
3. Щастя людини залежить від її
самопізнання, на основі якого
визначається її покликання - «сродна»
праця.
 Значення філософської спадщини
Г.Сковороди
На неї можна спиратися в наш непростий час,
коли людина накликає на себе небезпеку
результатами своєї ж праці, коли при
збільшенні числа храмів зберігається
зростання злочинності, коли праця людини
втратила всяку привабливість, а життя стало
безцільним і незахищеним
Дякую за увагу!