Філософській світ Григорія Сковороди

Григорій Сковорода є одним з найвизначніших й впливовіших українських

філософів. Родився ще у далекому 1722 році, коли мав зовсім мало
можливостей й сил вибитись у люди, він став не тільки популярним
українським поетом й педагогом, а ще й справжнім мислителем та
філософом.

У деяких кругах вважалось, що Сковорода насправді не є справжнім

філософом, бо не створював свою власну філософію, в якій би ставились і
розв’язувались теоретичні проблеми. Серед цих людей була поширена думка,
що він філософ-мораліст. Справді, у Сковороди не було завершеної
філософської системи, та він і не намагався її створити. Але це зовсім не
означає, що в нього взагалі не було своєї теоретичної філософії, як логічної
обґрунтованої системи поглядів та ідей.

Основною концепцією Григорія Сковороди був гуманізм с часткою бога, так

званий пантеїзм, де бог або божество не може існувати без людини, й кожна
людина повинна мати бога всередені себе. Головним сенсом людського
існування вважав самопізнання. Він був приверженець такої теорії, що серце
людини відіграє найважливішу роль у житті. На думку Сковороди, серце є
осереддям людського у людині, воно є органом самопізнання і тією силою,
що проводить людину шляхом самовдосконалення. Також у його філософії
притаманні такі риси як життя в гармонії з природою й життя зі своїми
вчинками та мораллю, яку людина створює на протязі усього життя. Щастя
Сковороди – це щось сакральне, основа успішного життя людини, «Коли дух
людини веселий, думки спокійні, серце мирне, - то й усе світле, щасливе,
блаженне. Мислитель говорив, що кожна людина в житті має своє
призначення, завданням кожного з нас є пошук єдино вірного шляху,
особливої місії на землі. Сковорода вчив, що найнеобхідніше дається людині
легко і без зайвих праць. Якщо ж бажане не дається - значить і домагатися
володіння їм не слід, оскільки дії людей наперекір долі спричиняють
всесвітній хаос. Оце і є філософія», - стверджував Сковорода. Сковорода
також говорив, - пізнай себе.

Також його біблійні ідеї, як людини віруючою, тісно переплітались з ідеями

платонізму та стоїцизму. Всупереч християнській думці, він вважає, що
перетворення людини можливе не через віру і страждання, а через відкриття
«нового тіла» на основі самопізнання і любові до себе. На відміну від
сучасної класичної філософії, Сковорода розглядає самопізнання не як
функцію лише розуму, а серце як дихотомію розуму. Згідно з сучасними
просвітницькими теоріями, що базуються на ідеї антропотехнічного повороту
у філософії, Сковорода вважає серце знаряддям зміцнення розуму. Залучення
серця до сфери раціонального збільшує осмислення знань про конкретну
ситуацію його втілення та пізнавальні можливості його носія. Важливим
наслідком таких людських перетворень, на думку Сковороди, має стати
подолання страху й ненависті до «іншого».

Сковороду часто ставлять на одне місце з такими видатними філософами як

Сократ чи Платон. Він часто мислив у форматі діалога, що давало змогу йому
розмежовувати людську сутність, поділяючи її на видиму та невидиму
складову. Концепція Сковороди полягала у тому, щоб знайти себе у цьому
світі, пізнати свою місію й йти. Головною метою філософії Сковорода
називав пошук щастя, гармонії, життєвого балансу. Григорій Савич є першим
і єдиним у світі мандрівним філософом, який поєднував життя з вченням,
постійним удосконаленням самого себе.

Григорій був дуже патріотичною й незламною українською людиною. Він

відстоював право на існування Запорізької Січі й дуже тяжко переніс її
розпад. Також серед відмінних характеристик представників українського
народу Сковорода називав здатність до самопожертви, спокій, розум і
прагнення до справедливості. Важливо також відмітити, що він дуже
негативно відносився до російскої імперіі та її витівкам, відмовив Єкатерині
2, не поїхав у петербург й сказав, що родину він нізащо не бросить.
Сродня праца також є одним з найважливіших положень концепції сродності
Сковороди. На його думку, сродня праца задовільняє одразу дві потреби
людини, це потреба фізична та духовна.

Він не оцінював своїх учнів за зубріння і ніколи не говорив заучувати, в

першу чергу для нього важлива думка учня, вміння правильно зрозуміти.

У Григорія Сковороди дуже багато роздумів на тему філософій й його

стверджень, його бачення світу, бачення людини у цьому світі, але, можна
сказати що справді, Григорій Сковорода є людиною з великою літери, й, для
мене не підлягає сумніву що він був (і є) справжнім філософом (й не тільки
філософом, а ще й справжнім українським патріотом) нашого й минулого
часу, а його філосовські трактати й вислови мають свою силу й по сьогодні.