Правові механізми захисту прав інтелектуальної

власності у доменних спорах

Для позначення правопорушень у сфері доменних імен виник міжнародний термін «кіберсквотинг» (англ.
cybersquatting), для якого характерні такі ознаки: по-перше, діяльність особи у мережі Інтернет спрямована на
реєстрацію певного позначення, як правило, як доменного імені; по-друге, дії особи з реєстрації такого імені є
неправомірними, тобто здійснюються за відсутності будь-яких прав на доменне ім’я; по-третє, такі дії є
умисними, недобросовісними та спрямовані, зокрема, на отримання прибутку від можливого перепродажу
неправомірно зареєстрованого доменного імені або привернення уваги до певного інформаційного ресурсу,
що ідентифікується відповідним доменним ім’ям, або завдання шкоди репутації конкурента шляхом
розміщення негативних відомостей на відповідному веб-ресурсі.
Неконфліктний спосіб захисту прав, порушених внаслідок кіберсквотингу, через третейські суди або ж у
порядку досудового врегулювання спору навряд чи буде можливим, особливо з огляду на те, що більшість
компаній, у тому числі іноземних, не йде на домовленості з кіберсквотерами взагалі. Такий спір має бути
вирішено уповноваженим судом.
ЗАГАЛОМ, МОЖЛИВИМИ МЕХАНІЗМАМИ ЗАХИСТУ ПРАВ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ДОМЕННИХ СПОРАХ Є:
Судовий захист прав інтелектуальної власності у доменних спорах

Підвідомчість і підсудність доменних спорів

Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому

процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, визначені у статті 4
цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано
позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або
охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред’явлено
позовну вимогу. У Регламенті публічного домену (версія 3.2), терміни якого
вживаються в Регламенті .UA, визначено, що «Реєстрант – особа, в інтересах якої
здійснюється реєстрація та делегування приватного доменного імені; Реєстратор –
особа, що надає послуги, необхідні для технічного забезпечення реєстрації,
делегування та функціонування доменного імені; Адміністратор публічного домену
– особа, що здійснює заходи з адміністративного супроводу публічного домену та
забезпечення його працездатності». Організацією, уповноваженою здійснювати
функції адміністратора в Україні в домені .UA, є ТОВ «Хостмайстер» (на підставі
договору з корпорацією ICANN). Реєстраторами є суб’єкти господарювання, що
діють на підставі договорів з адміністратором та виконують функції певного
посередника між адміністратором і реєстрантом.
Отже, фактично у реєстрації певного доменного імені в домені .UA беруть участь три особи, принаймні дві з яких
(реєстратор і адміністратор) є суб’єктами господарювання. Як правило, власником знака для товарів і послуг також є
юридична особа, або ж юридичній особі належать права на цей знак на підставі відповідного договору. Комерційне
найменування може мати також лише юридична особа, а тому й позивачем у даному спорі буде, як правило,
юридична особа. Для визначення того, юридичною чи фізичною особою є реєстрант певного доменного імені, слід
звернутися до адміністратора певного домену або отримати відповідну інформацію за допомогою сервісу who.is.
Що ж до підсудності відповідних справ, то це питання повинно вирішуватися за загальним правилом, встановленим
частиною першою статті 27 ГПК України.
Важливим питанням є встановлення особи реєстранта доменного імені. У разі якщо реєстрантом доменного імені є
юридична особа, то відповідні дані щодо нього можуть бути встановлені, зокрема, шляхом перевірки бази who.is.
Труднощі зі встановленням реєстранта доменного імені, а, відтак, звизначенням підсудності та підвідомчості справи
з доменного спору виникають у випадку, якщо реєстрантом є фізична особа. Це пов’язано з тим, що, зважаючи на
вимоги законодавства про захист персональних даних, відомості щодо реєстранта доменного імені мають
обмежений доступ (зокрема, за запитом в базі who.is. відомості про реєстранта доменного імені, який є фізичною
особою, надаються у знеособленому вигляді).
При цьому непоодинокими є випадки реєстрації доменних імен на осіб, що фактично не існують.
У зв’язку з цим з початку 2014 року вступили в силу процедурні зміни, пов’язані з даними who.is міжнародних
доменів. Згідно з новими правилами міжнародна організація ICANN зобов’язує реєстрантів доменних імен
підтверджувати контактну інформацію, що вказана в полі Registrant домену, протягом 15 днів у випадках реєстрації
домену із ще не перевіреного контакту, під час трансферу (передачі домену іншій особі) чи зміни контактної
інформації реєстранта. Домени, що зареєстровані до 2014 року, не підлягають перевірці, якщо контактна інформація
реєстранта не змінювалась з початку 2014 року.
Визначення кола відповідачів у доменному спорі

У правовідносинах, пов’язаних з реєстрацією доменних імен в домені .UA, беруть участь: (1) адміністратор домену
.UA; (2) реєстратор доменного імені; реєстрант доменного імені. Усталеною є практика, за якою належним
відповідачем у спорах, пов’язаних з неправомірним використанням в доменних іменах об’єктів права
інтелектуальної власності, є реєстрант відповідного доменного імені. У цьому контексті слід звернути увагу на
Спільну рекомендацію про положення по відношенню охорони добре відомих знаків 20–29 вересня 1999 року, що
прийнята Генеральною Асамблеєю ВОІВ спільно з Асамблеєю Паризького союзу по охороні промислової
власності. Так, у статті 5 Спільної рекомендації встановлено, яка саме особа повинна здійснити дії щодо
оспорюваного доменного імені, а саме зазначено: «Власник загальновідомого знака має право вимагати рішенням
компетентного органу, щоб реєстрант конфліктуючої назви домену анулював чи передав його володільцю
загальновідомого знака». Зважаючи на те, що Україна є членом ВОІВ з 26.04.1970 та на наявність угоди між
Урядом України та ВОІВ зазначена Спільна рекомендація може бути взята до уваги при вирішенні спорів.
На практиці позивачі поряд з відповідачами – реєстрантами доменного імені зазначають співвідповідачами й
адміністраторів відповідних доменів. Такі дії мотивуються тим, що лише адміністратор може виконати рішення
про заборону використання доменного імені, відмінивши відповідне делегування.
Однак слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 56 Закону України «Про телекомунікації»
адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою
організацією для: створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет;
створення реєстру доменних назв у домені .UA; створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та
обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; забезпечення унікальності, формування та
підтримки простору доменних назв другого рівня в домені .UA; створення умов для використання адресного
простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання,
захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; представництва та захисту у відповідних
міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Жодного іншого
обов’язку зазначеним законом на уповноважену організацію не покладено.
Крім того, відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного
права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею ж 16 названого Кодексу передбачено, що
кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та
інтересу, та встановлено способи такого захисту. Таким чином, маючи на увазі, що відповідача у справі –
власника доменного імені пов’язують з адміністратором лише договірні відносини та Регламент .UA / Правила
домену .UA, що, згідно з переважною судовою практикою, є додатком до договору, на підставі якого здійснено
реєстрацію доменного імені, у випадку зазначення адміністратора домену співвідповідачем позивач має
обґрунтувати, яким саме чином адміністратор порушує права позивача. Наприклад, Київський апеляційний
господарський суд у справі № 12/25-20/334 дійшов висновку, що «дії адміністратора домену є похідними від дій
осіб, які безпосередньо використовують доменне ім’я.
Адміністратор домену не порушував права позивача, оскільки сам не використовує спірні доменні імена і не
сприяє в цьому іншим особам. Він лише виконує свої обов’язки, зазначені в договорах, укладених зі своїми
контрагентами. Ні в апеляційній скарзі, ні в процесі розгляду її в судовому засіданні позивач не довів, що своїми
діями адміністратор домену порушує права Позивача». Більш логічним вбачається залучення адміністратора як
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Так, відповідно до положень статті 50 ГПК
України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на
стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого
судового засідання, які якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли
рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі
у справі також за заявою учасників справи.
Оскільки, як вже зазначалося, між адміністратором домену та власником доменного імені є певні відносини щодо
його реєстрації, то у випадку заборони використання цього імені адміністратор має про це знати та виконувати
рішення суду. Спірним питанням є можливість залучення реєстратора доменного імені як відповідача у доменному
спорі. Водночас судова практика визнання реєстратора належним відповідачем у доменному спорі та задоволення
позовних вимог до нього існує (зокрема, рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2015 у справі №
910/1185/15-г було зобов’язано реєстратора скасувати делегування доменного імені, а також заборонено
реєстратору порушувати права на знак для товарів і послуг шляхом незаконного делегування доменного імені на
користь інших осіб).
 Заходи забезпечення позову

Регламент .UA не передбачає блокування адміністратором публічного домену внесення будь-яких змін до запису
про спірне доменне ім’я з моменту виникнення доменного спору до моменту його розв’язання. Тому, вирішуючи
доменний спір, логічно здійснити забезпечення позову на час такого вирішення, блокувавши передачу доменного
імені, щоб воно не перейшло до третьої особи, у тому числі до фізичної, участь якої може змінити підвідомчість
справи вже у процесі її розгляду. При цьому щодо технічної можливості здійснення такого тимчасового блокування
на сайті адміністратора домену UA зазначено таке: «На час вирішення доменного спору в судовому порядку Ви
можете блокувати внесення будь-яких змін до запису про спірне доменне ім’я, при цьому сам домен залишається у
функціональному стані для пошти, сайту тощо. Для цього Вам необхідно після подання позовної заяви до суду,
надати її копію (з доказами про прийняття судом) адміністратору для переведення приватного домену у статус
«FROZEN», коли внесення будь-яких змін до запису про спірне доменне ім’я не відбувається, тобто неможливо
домен переделегувати чи скасувати. Крім того, у випадку наявності у Вас доказів неналежних дій Вашого
реєстратора, Ви можете написати скаргу, надіслати рекомендованим листом на адресу адміністратора, що дасть
можливість адміністраторові публічного домену запитати пояснення у реєстратора. Подання такої скарги не впливає
на функціонування домену. Наявність чи відсутність скарг матиме значення при вирішенні питання про
пролонгацію договору з таким реєстратором на майбутнє або про розірвання договору з ним»
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!