РУВИМ (Бут.

49: 3-4)

Вступ. Господь називає людей іменами, що відповідають їхньому характеру. Він обрав
поіменно дванадцять синів патріарха Якова як родоначальників дванадцяти колін Ізраїльських.

Уважно досліджуючи цю тему, ми можемо помітити, що в характерах синів Якова, Господь

побачив щось особливе. Імена, дані Господом окремим особам, як відомо, мали важливе
значення. Причому, якщо в дитинстві людину називали якимось ім'ям, це не означало, що його
не можна буде змінити протягом наступних років; але чи це означало, що характер людини
залишиться таким, яким він бачився батькам у момент його народження?

Так, наприклад, Яків після тривалої та стомлюючої боротьби під час кризи покаявся, і його
ім'я перестало асоціюватися з первісним значенням «обманщик». Яків переміг, і Бог назвав його
Ізраїлем – «богоборцем», той хто боровся або бачив Бога.

Ще приклад. Після того, як Йосип продав все своє майно, щоб поповнити потреби Церкви,
він був названий Варнавою «сином утіхи» (Дії 4:36-37).

Таким чином, характер людини, яка прийняла Христа вірою, перетворюється і змінюється.
Чому й сказано: «Переможцеві дам нове ім'я». (Об. 2:17)
Ми читаємо, що Новий Єрусалим має 12 воріт « Місто оточував великий і високий мур із
дванадцятьма брамами. Дванадцять Ангелів стояли біля брам, а на воротах було написано
імена дванадцяти ізраїльських племен» (Об 21:12) --- «Щасливі ті, хто омили одяг свій, бо
матимуть вони право їсти плоди з Дерева Життя й право ввійти крізь браму в місто» (Об.
22:14) Таким чином, в іменах, наданих синам Якова, укладено особливий духовний зміст.

1. Характер Рувима - непостійність

На своєму смертному одрі Яків описав характер, який мав його син, первісток Рувим
(Бут.49:3-4). ««Рувиме, ти мій первісток, моя сила і перший доказ моєї зрілості. Вершина
гідності й вершина могутності. Але ти нестримний, як потік води, ти більш не матимеш
переваги, бо вдерся до батькового ложа і зганьбив його».

«Вершина гідності й могутності», «Такими словами батько показав становище, яке міг
посісти Рувим як первородний син, але його тяжкий гріх, учинений в Едері, довів, що він
виявився негідним цього благословення». {ПП 213.1}.

Але особливістю його характеру все-таки була непостійність. Слово, перекладене як

«нестримний», LXX «вийшов з рамок дозволеного» «що віддався своїм почуттям». Притаманна
йому легковажність, нерозсудливість уподібнювали його до бурхливої води. Рувим частіше
керувався почуттями, ніж розумом. У цьому й полягала його слабкість. Як відомо, почуття
людини непостійні. Якщо сьогодні він веселий, то завтра похмурий. Сьогодні він добрий, то
завтра — злий. Сьогодні він дав обіцянку жити праведним життям, а завтра знову грішить і т.д.
— Пам'ятаєте про бажання Рувима врятувати Йосипа, коли брати вирішили вбити його?
(Бут.37: 21-22, 29)). «Хлопця там немає! Що ж мені тепер робити?» 30 вірш
Все подальше життя Рувіма свідчить про те, що в його характері не було твердості, це і
завадило йому стати лідером у сім'ї Якова. Цілком правий Златоуст, який написав із цього
приводу: «Немає жодної користі від переваг природи, якщо вони не супроводжуються
досконалістю волі».
 2. «Не будеш переважати»
Рувим мав отримати подвійну частину спадщини: право бути священиком і прабатьком
Месії.
Але, подібно до свого дядька, Ісава, він не оцінив цього права. Непостійний характер
назавжди позбавив його права бути священником і прабатьком Месії, переваги первородного.

Подвійний спадок отримав Йосип (Ефрем та Манасія) (1Хр.5: 1). Священство перейшло до Левія (Повт.33: 8-
11), Юда став прабатьком Христа (1Хр. 5: 1-2). «Священство призначалося Левію; царство й обітниця
про майбутнього Месію — Юді; подвійна частка спадщини — Йосифові. Покоління Рувима
ніколи не посідало високого становища в Ізраїлі, не було таким численним, як покоління Юди,
Йосифа чи Дана, і одним з перших виявилось у полоні». {ПП 213.2}

Позбувшись прав первородства, Рувим втратив провідне становище в Ізраїлі, Його коліно
ніколи не досягало головного впливу в народі. З нащадків Рувима не повставали ні видатні
особи, ні судді, ні пророки, ні царі.

Пророчі слова патріарха: «Не переважатимеш» виповнилися в історії коліна Рувімова.

Бог не може довіряти керівництво своїм народом людям непостійним.

Яків також не довіряв Рувіму (Бут.42: 37-38). Порука, запропонована Рувімом, свідчить не
тільки про його добре і благородне серце, а й про необдуманий нерозумний вчинок. Мідраш
(еврейське тлумачення Святого Письма) перефразовує відповідь Якова «Нерозумний первісток!
Хіба твої сини — тільки твої, а не водночас і мої?» Beresch. r. Par. 101, s. 451

Непостійна натура Рувіма передалася його нащадкам. Їх егоїстичні нахили виявилися, коли
вони побажали оселитися осторонь інших колін Ізраїльських.

У прообразній битві Мегіддо, коли народи об'єдналися у боротьбі проти утисків, Рувим не
брав активної участі у них була велика незгода (Суд.5:15-16). Але Адіна та тридцять чоловік із
ним були серед хоробрих воїнів Давида (1Хр.11:42). Таким чином, подібні їм з коліна Рувима
перемогли свій нестійкий характер, і будуть у числі тих хто перемогли і ввійдуть у брами Нового
Єрусалиму.

Авірон, вождь з коліна Рувімова, разом із Кореєм і Дафаном, зробивши повстання в таборі
ізраїльському, є наочною ілюстрацією долі тих, хто не відродився і не перетворив свого
характеру. Доля їх жахлива. (Чис. 16)

Як Бог ставиться до непостійності? Непостійна, неслухняна людина — мінлива людина,

що хапається за будь-яку справу, але швидко остигає.

Згадаємо деякі приклади:

а) непостійність ізраїльського народу Памятаєте: «Люди Ізраїлю швидко відвернулися

від усього, що Я наказував їм. Вони зробили собі золотого тельця і вклонялися йому,
приносячи пожертви. Вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Єгипетської
землі”».(Вих.32:8);

6) безглуздість Галат («О нерозумні галати! Хтось зачарував вас, хоча на ваших очах
Христа проголосили розіп’ятим!» Гал.3:1; «Ви добре йшли шляхом християнським. Хто ж
завадив вам коритися правді?» 5:7);
 в) “Не можете служити двом панам” («Не може слуга служити двом господарям, бо
зненавидить одного й полюбить іншого або буде відданий одному і зневажатиме іншого. Не
можна водночас поклонятися Богові й грошам» Луки 16:13).

Більш того, непостійна людина стає легкою здобиччю диявола. Історія про Єроваама і
Божого чоловіка (1Цар.13:7-9, 21-22). Наслідки: роздертий левом.

Отже, «Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог — диявол — ходить і ричить, мов лев,
шукаючи, кого б поглинути. Протидійте йому міцною вірою». 1Пет.5:8,9

Бог бажає бачити в нас Свої якості незмінності та постійності:

а) у любові; Чи не залишив ти своє перше кохання? Коли нам потрібно щось від людини,
ми переконуємо себе у тому, що любимо її; Дивно, але подібним чином ми поводимося і з Богом:
як тільки отримуємо те, що потрібно, одразу ж відвертаємось від Нього.

б) у вченні (1Тим 4:16 «Пильнуй себе і навчання; тримайся цього, бо, роблячи так, і
себе спасеш, і тих, хто тебе слухає»). Благочестиве життя є більшим проповідником істини,
ніж найбільше красномовство. Нам необхідно постійно наповнювати світильник оливою Святого
Духа, щоб бути послідовниками Христа не лише один раз на тиждень.

в) у молитві (Колос.4:2 «У молитві будьте постійні, перебуваючи в ній з подякою»).

Лише постійно спілкуючись із Богом, християнин отримає силу та мужність, щоб перенести
труднощі, які неминуче зустрінуться на його шляху.

Роздумуючи про вічне і перебуваючи в молитві, ми зможемо виробити в собі терпіння та

стійкість у боротьбі проти спокус. Більш того, Бог дасть Свій Дух тільки тим, хто щиро і
постійно прагне Його присутності.

3. «Хай живе Рувим, і нехай не вмирає...» (Повт.33: 6).

Історія дванадцяти колін Ізраїльських - це свого роду запис не лише їхніх славних справ, а
й недоліків. Уроки, подані Господом, містять: у собі намір Божий про людину. Так, ім'я Рувіма
назавжди залишиться незабутнім. І протягом вічності незлічені викуплені читатимуть його ім'я
на перлинних брамах Нового Єрусалима.

Чому ж надано таку високу честь тому, хто зробив багато помилок у своєму житті? У цьому
й таємниця Божественного Плану Спасіння.

А як розбійник, який вчинив чимало тяжких злочинів, опиниться у раю зі Спасителем?

Ось що полягає в силі крові Ісуса Христа — спокутної, що прощає всі гріхи!

Коли Мойсей вимовляв своє останнє благословення над Ізраїлевими племенами, то про
Рувим він сказав: «Хай живе Рувим, і нехай не вмирає» (Втор.33:6). У цих словах звучить
тривога Мойсея, який усвідомлював, як важко людині з нестійким характером сподіватися
на вічне життя. Ми можемо лише дивуватися з того, що характер «нестійкий, як вода»,
може "жити і не вмирати" але це лише силою Ісуса Христа який дає нове і’мя.

У словах Мойсея чується гаряча молитва до Бога, щоб Він не залишив Рувима, який
потребував каяття.
К. Кол. 1:19-23 Рим.2:7,8