НЕФТАЛИМ (Бут.49:21).

Вступ. Нефталим, шостий син Якова, був другим сином Білги, служниці Рахілі. Біблія
мовчить про його особисте життя. Говориться лише, що в нього було чотири сини, від яких і
походить одне з Ізраїлевих колін.

І якщо Яків у своєму прощальному благословенні порівняв Юду зі левом, Дана — зі змією,
Іссахара — з сильним ослом, Веніямина — з хижим вовком, то Нефталима батько порівняв зі
вільною ланню і назвав таким, що «промовляє гарні слова».

1. Гарні слова

Хоча характер Неффалима був повною протилежністю характерам його братів, Юди чи
Іссахара, він мав дар, який може прославити будь-яку людину, — "Він говорив прекрасні
вислови" . Почуття високої відповідальності за своїх братів спонукало Нефталима шукати
тих, хто був пригнічений і збентежений, щоб своїми прекрасними висловлюваннями втішити
і вгамувати їхній смуток.

Це особливий дар Святого Духа. Господь наш, Ісус Христос, назвав Духа Святого
«Утішителем»; і оскільки Дух Божий сьогодні є провідником Церкви, то й використовувати
Він може лише ті канали, завдяки яким Небо зможе виливати потоки втіхи на страждаючих.

а) Це місія нашого Господа (Ісая 61:1-3; Івана 7:46);

б) Господь і нас покликав до такого служіння (2Кор.1:3,4). «Благословенний Бог і Отець

Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи, Який розраджує нас у
всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах,
утіхою, якою Бог потішає нас самих»
Втіха, що приходить від Господа, дарує християнину спокій. Хто здатний сьогодні приносити
оточуючим втіху?

Мабуть, той, хто сам переніс скорботу і смуток і отримав втіху, що приходить згори. Інакше
людина не зможе втішати будь-кого, хто потребує втіхи Небесного Батька.
Ми повинні зрозуміти, що будь-яку справу на Землі Бог робить через ангелів і Своїх людей.
Він шукає тих, чиє серце готове вилити цілющий бальзам для втіхи ближніх.

Яке тяжке враження справляють байдужі, холодні та позбавлені співчуття люди!

в) Проте трапляються й незграбні втішники. Наприклад, друзі Йова (Йов 2:11; 16:1-5).
Зустрічаються також люди, які в кожній людській скорботі готові побачити Божу руку.
Значить якось заслужив. (Івана 9:1-2). Хто згрішив він чи батьки?

2. Нефталим був людиною, що володіє божественним даром втіхи, яка не вбиває, а лікує (Пр.
12:18) «Дехто говорить нерозважливо, - наче рубає мечем, а мова мудрих лікує»

а) «Смерть і життя у владі язика,- ті, котрі його люблять (нестримані), споживатимуть
його плоди (результати)» (Пр.18:21).

Що приносить людям наша мова? Втіху чи біль?

Послідовники Христа попереджені Самим Спасителем (Мт.12:36-37) «Кажу ж вам, що за
кожне пусте слово, яке люди скажуть, відповідатимуть судного дня, бо за словами будеш
виправданий, і за словами своїми будеш осуджений»

Початок євангельської проповіді — у Галілеї, землі Нефталима, звідки походять усі апостоли
(Мт. 4:15-16). Чому Ісая і вигукує: «Які прекрасні ноги благовісника на горах» (Ісая 52:7).
Немає більш радісної звістки, ніж звістка визволення та миру. Якою радістю є для багатьох
прибуття благовісника, що сповіщає євангельську благу звістку!

3. Ще одна риса характеру Нефталима.

У великій образній битві Мегіддо Нефталім є представником тих людей, які «прирікали
душу свою на смерть на висотах поля» (Суд.5:18). Буквально переклад каже: «Вони
жертвували своїми життями заради спільної перемоги. Їх рішенням було перемогти чи
померти; і воїнів з коліна Неффалима можна було побачити в самому центрі битви» Справа
Божа для них набагато цінніша, ніж власне життя. Вони не уникали битв на висотах поля, а
наражали себе на небезпеку під вогненними стрілами ворога заради успіху справи Божої.

У важкі воєнні часи ізраїльського народу, за часів кризи коліно Нефталимове не залишалося
осторонь. Так було й за днів царювання Давида (1Хр.12:34).

У Царстві Божому будуть із коліна Нефталімова. Що це за люди? Це ті, які навчилися

«слідувати за Агнцем, куди б Він не пішов» . З часів земної мандрівки вони навчилися від
Нього говорити прекрасні вислови, слова Божественної втіхи та підбадьорення, свідкуючи
цим світові про своє бажання швидше пожертвувати життям, ніж зрадити інтересам справи
Божої.

2. Сповнений благословення Господнього

Мойсей, промовляючи своє останнє благословення, сказав про Нефталима: «Виповнений

благословення Господнього» (Втор.33:23).

1. Чи є серед нас такі, які не бажали б бути сповненими благословення Господнього? Бог
благоволить тих, чиї гріхи прощені. Проте ми часто буваємо невдоволені і нетерплячі,
проходячи свій життєвий шлях із пониклими обличчями.

Погодьтеся, що ті, хто перебуває в подібному стані, не можуть нести з собою звістку втіхи і
говорити своїм ближнім прекрасні вислови. Особливо якщо людині здається, що Небо для неї
закрите і люди від нього відвернулися.

Сповнена благословень Божих, людина завжди радітиме любові Господа до нього.

Якщо ж хтось із нас почувається обділеним любов'ю Христа, то хіба Він не може виконати
його Своїми благословеннями? Той, хто повністю усвідомлює, що означає бути очищеним від
гріха і одягнений в одяг праведності Христа, той буде задоволений любов'ю Господа, що
витікає з Голгофського Хреста. І якщо він зможе оцінити ті багато благословень, які отримує
згори, і пам'ятатиме про них за будь-яких обставин, то побачить, що життя його сповнене
благословень. Нерозуміння ж любові Божої може призвести нас до незадоволеності з
незгодою, чварами, ремствуванням.
2. Задоволення тим, що Бог зробив для нас, це велике здобуття (1Тим.6:6). Воно робить
людину щасливою на будь-якій посаді, з будь-якими даруваннями та матеріальними
статками.

В іншому випадку заздрість з'їсть все добре в людині і зробить його глибоко нещасним.
Нечувані кошти витрачаються щорічно з метою задоволення потреб людини в розвагах,
напоях, сексі, які не можуть позбавити його байдужості та нудьги.

Однак дар Божий — не тільки вічне життя, але й смиренність бунтівного розуму, що
навчився довіряти люблячому Батькові у всіх мінливості життя.

Коли друзі чи вороги неправильно розуміють християнина, коли неміч починає підривати
силу, коли коханих забирає зла смерть, — він черпає сили у святій релігії, яка дає світло його
розуму, задоволеність, мужність та надію.

Минуща земна слава не полонить його, бо йому знайома краща земля — земля живих.
Впевненість у Богові йому дорожча за марність земних переваг.

Висновок . Лише за такої умови з нас можуть витікати «річки води живої» — «прекрасні
вислови» (Ів. 7:38). -

Черпайте силу у живого Христа, Спасителя, Який обдарує вас силою життя, що може напоїти
і втішити всіх засмучених.

Істинний християнин, який сприйняв великі слова вічного життя, не зможе утримувати їх у
собі. Він пристрасно бажатиме поділитися ними з жадібними і спраглими правди Божої, і сам
перетвориться на річку живої води, яку не зможуть утримати жодні перепони.