ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИХ ДИСЦИПЛІН

Затверджую
Начальник кафедри загальновійськових
дисциплін
полковник Ярослав МЕЛЬНИК
“____“______________ 2023 р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
для проведення практичного занять з навчальної дисципліни
“ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА”

Тема № 2. Бій в лісистій місцевості, дії в засідці, відхід і стримування

противника.
Заняття № 1. Ведення бою в лісисті місцевості
Спеціальність, номери навчальних груп: всі ВОС.
Навчальна та виховна мета:
Ознайомити курсантів з основами організації ведення бою в лісисті
місцевості піхотними підрозділами, з заходами, які проводить командир щодо
прийняття рішення. Вивчити порядок дій в лісисті місцевості.
Формувати у курсантів професійну компетентність з організації
оборонного бою та управління ним.

Навчальні питання і розподіл часу:

I. Вступ -5 хв.
II. Основна частина -180 хв.
1. Переміщення в лісисті місцевості, патрулювання - -120 хв.
та подолання перешкод
2. Контакт з противником: відхід і зближення -60 хв.
з силами противника
ІІІ. Підведення підсумків заняття -15 хв
Навчальна література:
1.Посібник базова загальновійськова підготовка на території Великої Британії
(INTERFLEX) вересень 2022.
2. Підручник Рейнджера / Піхотна школа США, Форт Беннінг, Джорджия
Січень, 2000.
3. Військова топографія. / Міхно О.Г., Шмаль С.Г.– ВІКНУ імені Тараса
Шевченка, Київ, 2012.
4. Тактика легкої піхоти для для малих підрозділів / Крістофер Е. Ларсен 2022.
5. Військова топографія. / Гребенюк Т.М., Волчко П.І., Жидков В.Ю., – Львів.
Львівська політехніка, 2011.
Матеріальне забезпечення: озброєння, екіпіровка.
ХІД ЗАНЯТТЯ
Вступ.
- Довести тему, мету, метод проведення, план та навчальні питання
заняття.
- Визначити актуальність теми занять.
- Ознайомити з навчальною літературою.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА:
1. Переміщення в лісисті місцевості, патрулювання та подолання
перешкод.
Підрозділ може пересуватися своїм ходом (маршем) або перевозитися
різними видами транспорту (залізничним, повітряним, морським
(річковим) транспортом або колісними тягачами на трейлерах).
Пересування може здійснюватися комбінованим способом: перевезенням
із використанням зазначених видів транспорту та маршем. 
Марш – організоване пересування військ у колонах дорогами і
колонними шляхами з метою виходу в призначений район або на
визначений рубіж у встановлений час у повному складі та в готовності до
виконання бойового завдання. 
Основним способом пересування взводу (відділення, танка) є марш. У
сучасних умовах марш став одним із основних способів пересування і є
складовою частиною високоманеврених бойових дій військ.
Залежно від змісту бойового завдання марш може плануватись як: 
 окремий основний вид тактичних дій (пересування у складі військової
частини з одного району в інший);
 складовий елемент здійснення маневру, удару; 
 допоміжна тактична дія для виконання головного бойового завдання (у
наступі — висування на рубіж переходу в атаку, рух        у колонах
підрозділів другого ешелону, переслідування противника; 
 в обороні – підвезення та евакуація ОВТ і МТЗ; 
 висування резервів на вказані рубежі (райони);
 допоміжна тактична дія для виконання інших тактичних дій
(супроводження колон та вантажів, охорона дорожніх комунікацій та
об’єктів, патрулювання району, завдання повсякденної діяльності тощо).
Успішність бойових дій залежить від навченості о/с основним навичкам
тактикам, технікам та прийомам.
Поводження зі зброєю та техніка стрільби
Носіння зброї (положення зброї). Трапляється так, що в/с доводиться
своєчасно уражати цілі, що з’являються раптово. Правильне положення зброї
забезпечує безпечний і ефективний спосіб поводження зі службовою зброєю.
a. Тактичне положення. Тактичне положення використовується, коли
немає безпосередньої загрози. Це дозволяє контролювати зброю під час руху і
при цьому дозволяє швидко вразити противника. Приклад зброї розташований
уздовж корпусу приблизно на рівні , а ствол нахилений вгору приблизно під
кутом 45 градусів у загальному напрямку противника.

Зброя в тактичному положенні

b. Положення готовності. Положення готовності використовується, коли

ймовірний контакт з противником. Ураження противника відбувається швидше
з положення готовності, ніж з тактичного. Приклад зброї є у плече, ствол
тримати нахиленим вниз приблизно на 45 градусів і спрямованим у ймовірному
напрямку появи противника.
В такому положенні в/с тримає обидва ока відкритими та «сканує» простір
на наявність будь-якої загрози, підводячи зброю під лінію прицілювання
(умовно виникає ланцюг «зброя та очні яблука»). Коли загроза помічена, в/с
швидко приводить зброю в готовність до застосування, тобто дивиться через
проріз цілика суміщає його з мушкою, наводячи на центр цілі. Після усунення
загрози в/с повертається до положення готовності та продовжує пошук цілей.
 Зброя в положенні готовності

в. Положення застосування. Застосовується коли контакт із противником

неминучий. Це дозволяє негайно вразити ціль. Приклад гвинтівки упирається в
плече, а ствол направлено в напрямку противника. Як і в випадку положення
готовності, вирівнювання прицільних пристроїв та картини прицілювання
досягається під час пострілу.
 Зброя в положенні застосування

г. Використання «неробочої» руки. В/с можуть використовувати неробочу

руку, щоб максимально використати наявне укриття та уникнути моменту
відкриття себе противнику. Однак стрільба зі неробочої руки може зменшити
здатність в/с вести точний і влучний вогонь. Це може бути прийнятним, коли
в/с веде вогонь для вогневої підтримки, але в ближніх боях по типу «убити або
бути вбитим» з об’єктивних причин, кращим варіантом є ведення швидкого і
точного вогню з «робочої» руки.
Техніка стрільби. Швидкоплинність і невизначеність бойової обстановки
та середовища вимагають від в/с дій без вагань та коливань, точного ураження
цілей. Нижче наведено декілька найбільш використовуваних технік стрільби:
Переміщення та наступ в лісистій місцевості
Хоча принципи ведення бойових дій однакові на всіх рівнях, більша
чисельність взводу надає йому інший набір спроможностей і перелік обмежень,
порівняно з відділенням. Деякі тактики, прийоми та порядки дій на рівні взводу
відрізнятимуться, що, в свою чергу, відображає цей унікальний набір
спроможностей та обмежень.
Наступ є одним із принципів війни і одним із найважливіших понять у
маневреній війні. Наступ дозволяє проявляти ініціативу, що дозволяє диктувати
умови бою та підкоряти противника своїй волі (вести бій на тих умовах, які
вигідні тому, хто наступає). Чим краще сплановані та виконані наступальні дії,
тим довше вони можуть тривати і тим більша ймовірність, що вони приведуть
до досягнення вирішального успіху.

Типи наступу
Наступ з ходу
 Наступ з ходу – це такий вид бойових дій «коли командир вирішує
обмінятися час підготовки на швидкість здійснення маневру з метою розвитку
успіху своїх дій». Наступ з ходу використовується, коли потрібно швидко
використати швидкоплинну можливість розвитку успіху своїх дій. На
планування та узгодження дій витрачається мінімум часу, тому багато
міркувань детального планування, які використовуються для завчасно
підготовленого наступу, будуть скорочені або взагалі виключені. Наступ з ходу
ґрунтується на інтуїтивно зрозумілому прийнятті аналітичних рішень, а накази
зазвичай короткі та іноді навіть передаються по радіо. З метою досягнення
успіху подібних дій, плани здійснення наступу з ходу мають бути простими та
гнучкими, а виконання значною мірою покладатиметься на встановлені
порядки дій підрозділу та напрацьовані бойові навички, щоб замінити брак
детальних вказівок у наказах або розпорядженнях. Навчання в умовах,
наближених до бойових, та досвід значно підвищують підготовленість
підрозділу проведення наступу з ходу.
Завчасно підготовлений наступ
Завчасно підготовлений наступ це «вид наступальних дій, що
характеризується заздалегідь спланованим і узгодженим застосуванням
вогневої потужності та здійснення маневру для зближення та знищення
противника». Завчасно підготовлений наступ здійснюється, коли немає потреби
швидко використовувати слабкість противника, або коли наступ з ходу не
дозволяє перемогти противника. Завчасно підготовлений наступ ґрунтується на
аналітичному прийнятті рішень для детального планування, під час якого
узгоджуються всі необхідні наявні ресурси, щоб дозволити підрозділу
зблизитися з противником та знищити його. Навіть детальне планування ніколи
дасть 100% рішення — все ще потрібно підтримувати темп наступу та
виконувати план до того, як обстановка на полі бою на зміниться на користь
тих, хто наступає. Командири повинні продовжувати підготовку підрозділу та
набувати досвіду, що зробить їхнє планування більш своєчасним, ефективним
та раціональним.
Хоча існує шість різних форм наступальних маневрів, більшість із них
можна ефективно використовувати лише на рівні роти або на вищому рівні. На
рівні взводу доцільніше застосовувати фронтальний наступ або наступ з
флангу.
Фронтальний наступ
Фронтальний наступ використовується для швидкого знищення слабших
сил противника або для сковування сил противника на його позиціях для
забезпечення здійснення наступу з флангу. Фронтальний наступ простий у
виконання і дозволяє відносно легко здійснювати управління цією формою
маневру, однак, нанесення удару спрямоване, як правило, у на найсильнішу
ділянку противника. Основні умови для проведення фронтального наступу це
здійснення вогневого прикриття та швидкість і агресивність маневру. Під час
здійснення вогневого прикриття один(умовно) в/с придушує противника
вогнем, що дозволяє іншому в/с наблизитися до позицій противника.
Наступ з флангу
Основні умови для проведення фронтального наступу це, так само,
здійснення вогневого прикриття та швидкість і агресивність маневру, з метою
отримання переваги використовуючи вразливості місця в обороні противника.
Під час наступу з флангу зазвичай використовується робота групи вогневої
підтримки, яка відволікає увагу від основного удару штурмової групи; вогонь
ведеться з метою сковування та придушення противника на позиціях, не даючи
йому зорієнтуватися та перемістити увагу на основний удар. Це досягається
ефективною роботою засобів вогневої підтримки, тобто взвод не може
ефективно вести наступ з флангу без роботи групи вогневої підтримки. Саме
такий перелік і порядок дій робить наступ з флангу більш складним, ніж
звичайний фронтальний наступ, і вимагає більшого планування та узгодження
дій, з метою уникнення ураження своїх сил.
Здійснення маневрів з вогневим прикриттям відрізняється від простого
ведення вогню і переміщень. Під час здійснення маневрів з вогневим
прикриттям один підрозділ (наприклад, група вогневого прикриття визначена у
взводі) та/або підрозділ вогневої підтримки (такі як мінометний чи
артилерійський) ведуть ВОГОНЬ, щоб скувати та придушити противника, не
дозволяючи йому рухатися або перенаправити свої сили. Це дозволяє іншому
підрозділу МАНЕВРУВАТИ (переміщуватись) до більш вигідної позиції з
отриманням явної переваги, тобто фланг противника. Опинившись на такій
позиції, маневруючий (штурмовий) підрозділ завершує нанесення удару. З
метою уникнення ведення вогню по своїм, командир здійснює узгодження та
управління діями групи вогневої підтримки, заходи управління та дотримується
план здійснення зв’язку
Патрулювання та подолання перешкод, здійснення маневрів та
вогнева підтримка
Схема здійснення маневру
Командир постійно має уточнювати та аналізувати обстановку (алгоритм
METT-TC), що досягається декількома способами: накази та розпорядження
старшого начальника, координація з пунктами управління, та ведення розвідки
силами за засобами підрозділу. Незважаючи на те, що кожне із цих джерел
вхідних даних може надати певну інформацію про всі елементи METT-TC,
командир, перш за все, повинен усвідомлювати та розуміти своє завдання та
час, наявний відповідно до наказу і наміру старшого начальника, даних про
противника та місцевість з урахуванням отриманої розвідінформації, а також
наявність сил та засобів вогневої підтримки відповідно до інформації з ПУ.
Інформація з цих трьох джерел у поєднанні з міркуваннями командира дасть
йому можливість оцінити та передбачити найбільш вірогідний план дій
противника. Потім командир враховує основу бойового потенціалу противника
та його критичних недоліках, характерних для цього плану дій. Його план
використання на свою перевагу цих критичних недоліків в поєднанні з аналізом
METT-TC і стане детальною схемою маневру.
План вогневої підтримки
Детальний план вогневої підтримки буде забезпечувати виконання схему
маневру. Вогнева підтримка в наступі поділяється на три категорії:
• Вогнева «підготовка». Проводиться перед тим, як взвод перейде в наступ,
зазвичай на рівні батальйону або вище. Ці дії ізолюють об’єкт і спрямовані на
ураження командування та пунктів управління противника, систему логістики,
підрозділи вогневої підтримки, резерви тощо.
 • Вогнева підтримка під час проведення дій. Використовується командиром
взводу для забезпечення руху взводу до об’єкта та дій на ньому. Командир
взводу повинен орієнтуватися на план охорони і оборони противника (СП,
маршрути патрулювання, тощо), основні сили охорони і оборони противника
(об’єкт) і ймовірні шляхи підходу резервів. Для придушенні основних
елементів оборони противника під час зближення взводу з об’єктом командир
взводу повинен призначати рубежі відкриття вогню( техніка, за допомогою якої
командир послідовно використовує декілька засобів вогневої підтримки для
досягнення безперервного придушення противника, дозволяючи підрозділу
зблизитися з противником). Такий розподіл дозволяє використовувати
мінімальну кількість боєприпасів, необхідних для ефективного сковування та
придушення противника. Наприклад:
o Підрозділ буде відкритий для ураження противником на відстані 800
метрів від цілі. Артилерія починає вогонь по об’єкту, коли підрозділ
знаходиться на відстані 800 метрів від об’єкта. У цій ситуації 400 метрів — це
та відстань до об’єкта, на скільки командир хоче наблизитись до
артилерійського вогню, щоб уникнути ураження своїх сил.
o На відстані 500 метрів від об’єкта командир відкриває по мінометний
вогонь снарядами калібру 82 мм. Це дозволяє мінометам вести влучний вогонь
та ефективно придушувати противника, коли артилерійський вогонь по об’єкту
припиняється.
o На відстані 400 метрів артилерія припиняється або переміщує вогонь в
тил противника (наприклад, по підкріпленню противника або підрозділам, що
відступають). По об’єкту відкривається вогонь з мінометів калібру 60 мм.
o На відстані 300 метрів мінометний вогонь калібру 82 мм припиняється
або переміщується в тил.
o На 250 метрах група вогневої підтримки взводу починає придушення
об'єкта. Група вогневої підтримки зможе швидше уражати противника, ніж
вище згадані підрозділи, оскільки їм не потрібно покладатися на дій
коригувальників.
o На відстані 200 метрів мінометний вогонь калібру 60 мм припиняється
або переміщується в тил.
o На відстані 50 метрів робота групи вогневої підтримки припиняється або,
найчастіше, здійснюється зміщення сектору вогню (залежно від обстановки), а
штурмовий підрозділ здійснює нанесення удару по об’єкту.
• Вогнева підтримка з метою закріплення успіху дій. Спрямована на
ураження маршрутів ймовірного відходу противника та переходу його у
контрнаступ.

Рух до об’єкту
Під час руху сама місцевість є основним прикриттям. Командир взводу
керує підрозділом за допомогою варіантів побудови підрозділу і тактичних
заходів управління, доповідаючи старшому начальнику про хід і істотні зміни
обстановки чи схеми маневру. Ведення вогню використовується за потребою
для зачистки або обходу елементів оборони противника, але його, за
можливості, слід уникати, щоб досягти ефекту неочікуваності.
Побудови підрозділу під час руху до об’єкту ґрунтується на аналізі
обстановки відповідно до алгоритму METT-TC і відображають відносну
важливість швидкості/управління у порівнянні з забезпеченням безпеки
підрозділу/спроможності розгортання. Порядок руху в побудові підрозділу
повинен забезпечувати відносний захист основної його частини до моменту
початку дій на об'єкті.
Колона
Колона забезпечує найкращу швидкість і можливість управління і ідеально
підходить для проведення нічних операцій або пересування через густу
рослинність і місцевість, де є звуження. Колона забезпечує найкращу безпеку
та можливість розгортання по флангах, але найгіршу по фронту.

Рух в одну колону

Клин (розгорнутий клин / простий клин)

Клин є гнучким формуванням, яке забезпечує хорошу швидкість і

управління, а також хорошу безпеку та можливість розгортання.

Використовується, коли обстановка (противника) невизначена.
Рух розгорнутим клином
Ешелон
Ешелон повільніший і важчий для управління. Він забезпечує відмінну
безпеку і можливість розгортання по фронту і в напрямку ешелону. Зазвичай
він використовується для охорони відкритого флангу.

Рух ешелоном з виступом вправо

V-подібна побудова
V-подібна побудова повільна і нею важко управляти, оскільки є два ведучі
елементи. Відмінно забезпечена безпека по фронту та хороша по флангах. V-
подібна побудова зазвичай використовується, коли противник знаходиться по
фронту або коли перетинається велика відкрита територія.
 Рух V-подібною побудовою
Лінія
Найповільніша та найважча для управління. Відмінний захист і можливість
розгортання по фронту, але погана по флангах. Лінія зазвичай
використовується під час наступу, орієнтованого на відомого противника.

Рух в лінію
Шаховий порядок
Відносно гнучкий порядок побудови, але так само як і V-подібна побудова,
важкий для управління, оскільки є два ведучі елементи. Забезпечує безпеку на
360 градусів, можливість до розгортання та переходу в інші варіанти побудови,
а також здійснення відносно безпечного та контрольованого відходу.
Використовується під час здійснення патрулювання вздовж доріг.

Рух Шаховим порядком

2. Контакт з противником: відхід і зближення з силами противника
У певний момент під час операції від вас буде потрібно розірвати контакт

із противником, щоб мінімізувати втрати чи зайняти більш вигідну позицію, у

будь-якому випадку вправи, які будуть використані, повинні бути відомі всім
членам відділення, щоб вправа була доведена до автоматизму.
Усі відділення повинні відпрацьовувати тренування з розриву контакту з
противником, поки вони не дійдуть до автоматизму. Тактичні дії підрозділу по
розриву контакту відрізняються залежно від того, чи перебуваєте він на
відкритій місцевості, у лісі чи на трасі, а також від того, чи противник наносить
ураження підрозділу спереду, збоку чи ззаду.

Незалежно від того, чи противник першим відкриває вогонь, чи ви маєте

миттєву перевагу, важливо негайно виконати наступне: Будь-який
військовослужбовець зі складу патруля, який усвідомлює, що відбувається,
кричить “контакт спереду” (ліворуч/праворуч або ззаду залежно від обставин) і
негайно відкриває вогонь. Для успішних дій патруль повинен отримати або
зберегти ініціативу та швидко вийти із зони ураження.

Усі військовослужбовці, які мають безпечні позиції для цього, повинні

негайно вести вогонь по виявленому противнику. Солдат в голові колони і
солдат з кулеметом відкривають вогонь короткими контрольованими чергами.
Усі інші мають кілька разів зробити два прицільні одиночні постріли у
швидкому темпі (“подвійний дотик”). Вкрай важливо, щоб переважаючий
вогонь був забезпечений якомога швидше. Визнається, що початковий вогонь у
відповідь може бути значною мірою неточним, але він завадить вогню
противника, змусивши його сховатися, та дозволить вам отримати життєво
важливі секунди.
З моменту надання вогневої підтримки має розпочатися рух у тил.
Золотим правилом залишається відсутність руху без вогню.
Патруль рухається назад, окремо, потім парами , доки не сформує базову
лінію. Потім він веде вогневі групи методом “Крию/Йду” назад, доки не буде
розірвано контакт з противником і не буде визначено безпечну точку збору
Введення. Базові вправи з розривом контакту використовуються, коли і
тактична ситуація, і місцевість дозволяють свободу маневру під час відходу. В
умовах високої загрози дії СВП такі дії недоречні.

Вогневий контакт з фронту. Солдат 1 відкриває вогонь у відповідь і

одночасно кричить “Контакт з фронту”. Солдат 2 робить один крок ліворуч,
солдат 3 робить один крок праворуч, а солдат 4 робить 2 кроки праворуч: усі
відкривають вогонь, щойно вони отримають чітку лінію видимості.
Це дає змогу вогневій групі вступити у бій з противником.
Група вогневої підтримки (вогнева група Delta) під керівництвом
заступника командира повинна рухатися ліворуч або праворуч у позицію для
подавлення противника вогнем. Потім головний дозорний повертається і
біжить назад до рівня з солдатом 2. Потім вони рухаються назад як двійка, поки
солдати 3 і 4 забезпечують вогневу підтримку (разом з вогневою групою Delta).
Вони біжать назад аж до лінії Солдата 4. Бойова група тепер розташована в
лінію. Підрозділ може використовувати метод “Крию/Йду” до повного розриву
контакту та доки не буде досягнуто безпечного укриття. (див. Fig.6-1: Contact
front)
Контакт з тилу. Всі обертаються. Потім вправа виконується так само, як і
для контакту з фронту, за винятком того, що патруль продовжує рухатися в
своєму первісному напрямку просування. Контакт зліва або справа.
Якщо противник знаходиться збоку, особливо важливо, щоб будьякий
член патруля, який визначає, звідки стріляє противник, крикнув “контакт зліва”
(аб “справа”, в залежності від обставин), патруль просто повертається вліво і
відкриває вогонь у відповідь. Потім патруль може відступити за допомогою
вогневої групи використовуючи метод “Крию/Йду” до тих пір, поки контакт не
буде перерваний і не буде досягнута безпечна точка збору .
Стислі висновки з матеріалу заняття:
Підвести підсумки заняття: (нагадати тему, питання які були
відпрацьовані, ступінь досягнення мети заняття, виставити оцінки).
Дати відповіді на питання курсантів.
Завдання на самостійну підготовку. Тренуватися під час виконання
завдань у складі групи різними способами переміщення в лісистій місцевості,
підтриманню взаємодії в групі в умовах вогневого впливу противника, поданню
та виконанню сигналів управління під час дій у складі двійки-трійки.
Виконав інструктор воєнно-наукового
товариства кафедри ЗВД Сергій ОГНИВИЙ
Методична розробка розглянута та ухвалена на засіданні кафедри
загальновійськових дисциплін
Протокол №___від____________2023р.