http://b-ko.com/book_254_glava_1_%3Cspan_lang=UK_style=%27font-size.

html
http://b-ko.com/book_254_glava_1_%3Cspan_lang=UK_style=%27font-size.html

Ковалевський В.В., Козак Ю.Г., Логвінова Н.С.,Кутайні З., Кіро О.С.,

Осипов В.М., Граматик Ю.І.,Барановська М.І., Семенцов М.В., Левицький
М.А.,Баєва В.В., Воронова О.В., Захарченко О.В.,Літньовський Г.Г.,
Шаповал С.С., Дець В.В.

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Навчальний посібник

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНІОРГАНІЗАЦІЇ

Видання 2-ге, перероблене і доповнене

За редакцієюдоктора економічних наук, професора,академіка АЕН України Ю . Г .

Козака ,кандидата економічних наук, доцента В.В. Ковалевського,віце-президента
Арабської асоціаціїчавуну та сталі Зіяда Кутайні
РекомендованоМіністерством освіти і науки Українияк навчальний посібник для
студентіввищих навчальних закладів
®
КИЇВ—2007
УДК 72.29(075.8)ББК Ф4(0)6я7(2)
М 11

Гриф наданоМіністерством освіти і науки України,(Лист № 1.4/18-Г-906 від 13.10.2006 р.)

Рецензенти:
Ю.В. Макогон - доктор економічних наук, професор, академікАЕН України, завідувач
кафедри "Міжнародна економіка" (Донець-кий національний університет);
С.О. Якубовський - доктор економічних наук, професор (Одесь-кий національний
університет);
М.О. Уперенко - доктор економічних наук, професор (Одеськийдержавний економічний
університет).

Автори:
Ковалевський В.В., Козак Ю.Г., Логвінова Н.С., Кутайні З.,
Кіро О.С., Осипов В.М., Граматик Ю.І., Барановська М.І.,
Семенцов М.В., Левицький М.А., Баєва В.В., Воронова О.В.,
Захарченко О.В., Літньовський Г.Г., Шаповал С.С., Дець В.В.
За редакцією Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Кутайні З. та ін.
М 11 Міжнародні організації: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г.,
Ковалевського В.В., Кутайні З. - К.: Центр учбової літератури,
2007. - 440 с.
ISBN 966-364-365-Х

У книзі висвітлюються питання загальних закономірностей діяльності та

історії виникнення міжнародних організацій, дається характеристика глобальних
організацій за галузевою ознакою, досліджуються регіональні та неурядові
економічні організації, а та-кож особливості діяльності України в міжнародних
організаціях.
ISBN 966-364-365-Х
Призначена для викладачів і студентів економічних вузів,фахівців-практиків у галузі
міжнародних економічних відносин.
© Ю.Г. Козак, В.В. Ковалевський,
З. Кутайні та ін., 2007© Центр учбової літератури, 2007
 ЗМІСТ
вступ з
Розділ 1. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В СИСТЕМІ
РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 5
Глобальний економічний простір як середовищеформування міжнародних організацій
5
Типологія міжнародних організацій 14
Основні етапи становлення й розвитку системиміжнародних організацій 22

Розділ 2. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ

ОРГАНІЗАЦІЙ 43
Правові норми і принципи функціонуванняміжнародних організацій 43
Організаційно-функціональна структура міжнароднихорганізацій 53

Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ ТАМІЖНАРОДНЕ

ЕКОНОМІЧНЕспівробітництво 70
Мета та принципи діяльності ООН 70
Організаційно-функціональна структура ООН . . . .80
Соціально-економічні органи ООН 98

Розділ 4. МІЖДЕРЖАВНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

ЗАГАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ . . .106
Організація економічного співробітництва й розвитку(ОЕСР) - Organization for
Economic Cooperation andDevelopment (OECD) 107
Консультативні групи держав 114

Розділ 5. МІЖДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ З РЕГУЛЮВАННЯ

ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИННА ГАЛУЗЕВОМУ РІВНІ 117
Організації з регулювання в галузі промисловості йенергетики 118
Організації з регулювання в галузі сільськогогосподарства й продовольства 130
Організації з регулювання в галузі транспорту йзв'язку 137

Розділ 6. ОРГАНІЗАЦІЇ З РЕГУЛЮВАННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

151
Міжнародна організація праці - МОП (InternationalLabor Organization - ILO) 151
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, наукий культури - ЮНЕСКО (United
National Educational,Scientific and Cultural Organization - UNESCO) . . .155
Всесвітня туристська організація - ВТО (WorldTourism Organization - WTO) 158

Розділ 7. МІЖНАРОДНІ ОРГАНЗАЦІЇ У СФЕРІ РЕГУЛЮВАННЯ

СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ 160
Світова організація торгівлі - СОТ
(World Trade Organization - WTO) 162
Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлій розвитку - ЮНКТАД (United
Nations Conference onTrade and Development - UNCTAD) 174
Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД/СОТ -МТЦ (International Trade Center
UNCTAD/WTO -ITC) 179
Комісія Організації Об'єднаних Націй з правміжнародної торгівлі - ЮНСІТРАЛ (United
NationsCommission on International Trade Law -UNCITRAL) 182
Міжнародні організації з урегулювання світовихтоварних ринків 184
 Розділ 8. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
194
Сучасна система міжнародних валютно-кредитнихорганізацій 194
Міжнародний валютний фонд - МВФ (InternationalMonetary Fund - IMF) 203
Група Всесвітнього банку (The World Bank Group) 213
Регіональні банки розвитку 226
Банк міжнародних розрахунків - БМР (Bank forInternational Settlements - BIS) 236

Розділ 9. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В БОРОТЬБІ

ЗНЕЗАКОННИМ БІЗНЕСОМ 242
Міжнародна система боротьби з незаконнимбізнесом 242
Функції і діяльність ФАТФ 247

Розділ 10. РЕГІОНАЛЬНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ УГРУПОВАННЯ В

ЄВРОПІ 252
Особливості еволюції інтеграційних процесів уЄвропі 252
Європейський Союз - ЄС (European Union - EU) 261
Європейська асоціація вільної торгівлі - ЄАВТ(European Free Trade Association - EFTA)
294
Співдружність Незалежних Держав - СНД(Commonwealth of Independent States - CIS)
297
Організація Чорноморського економічногоспівробітництва - ОЧЕС (Black Sea
EconomicCooperation - BSEC) 304

Розділ 11. РЕГІОНАЛЬНІ ІНТЕГРАЦІЙНІУГРУПОВАННЯ В АЗІЇ,

ПІВНІЧНІЙ ТАПІВДЕННІЙ АМЕРИЦІ, АФРИЦІ 311
11.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-
Тихоокеанському регіоні 311
Регіональні організації в Північній та ПівденнійАмериці 323
Інтеграційні угруповання в Африці 331

Розділ 12. МІЖНАРОДНІ НЕУРЯДОВІ ЕКОНОМІЧНІОРГАНІЗАЦІЇ

(МНЕО) 340
Особливості функціонування міжнароднихнеурядових організацій 340
Міжнародні об'єднання підприємців 344
Міжнародні торговельні і торговельно-промисловіпалати 350

Розділ 13. ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ В

МІЖНАРОДНИХОРГАНІЗАЦІЯХ 356
13. 1. Україна в організаціях глобального типу 356
Україна в міжнародних регіональнихорганізаціях 366
Європейський вибір України 374

АБРЕВІАТУРИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 387

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ 393
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 395
ДОДАТКИ 397
Додаток 1. Результати виборів
у Європарламент у 2004 р 397
Додаток 2. Показники ВВП в країнах Європейського
Союзу 399
Додаток 3. Динаміка валового внутрішнього продукту
в СНД 400
Додаток 4. Частка взаємної торгівлі в зовнішній торгівлі
країн СНД (2005 р.) 400
Додаток 5. План дій Україна- Європейський Союз.
Євпропейська політика сусідства 40

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
 ВСТУП
Курс "Міжнародні організації" є важливою складовою час-тиною комплексу дисциплін, знання
яких необхідні фахівцеві зіспеціальності "міжнародна економіка". Міжнародні організаціїє дієвим
регулятором міжнародних відносин, зокрема в еко-номічній сфері. їх значення як інституційних
одиниць міжна-родної економіки дедалі зростає. Практично всі держави світу -від найпотужніших до
невеликих і таких, економічний рівеньяких ще невисокий, об'єднуються у світовій мережі міжнарод-
них організацій. Процес глобалізації, що невпинно поши-рюється й охоплює практично всі сфери
економічної діяльності,створює умови для формування наднаціональних структур ре-гулювання
економічних відносин, і міжнародні організації єнайактивнішим інструментом такого регулювання.
Актуальність вивчення дисципліни визначається такожсучасною практичною діяльністю
України в міжнародних ор-ганізаціях і перспективами її залучення до широкого коласпівтовариств.
Співробітництво з такими організаціями, якМіжнародний валютний фонд, Всесвітній банк, Світова
ор-ганізація торгівлі, Європейський Союз має для нашої країнипершочергове значення, оскільки від
їх позицій багато в чомузалежать сучасний стан і перспективи розвитку економіки вУкраїні.
Україна є членом багатьох міждержавних організацій,причому вона входить до більшості
найавторитетніших гло-бальних організацій. Назавжди в історії України залишитьсятой факт, що
вона була серед засновників Організації Об'єдна-них Націй. Свої взаємовідносини з міжнародними
ор-ганізаціями наша країна прагне будувати на принципах рівно-правності, справедливості,
демократичності та дотриманнянаціональних інтересів.
Метою дисципліни "Міжнародні організації" є набуттястудентами знань щодо цілей, принципів
і функцій міжнарод-них організацій, їх ролі в системі міжнародних економічнихвідносин, уміння
шляхом аналізу визначити вигоди й можливівтрати від участі країни в тих або інших організаціях.
У своїй діловій практиці економісти-міжнародники по-винні обов'язково враховувати вплив
міжнародних ор-ганізацій на розвиток національної економіки і прагнути доякомога ефективнішого
використання позитивних наслідківспівпраці з ними. їм необхідно вміти відстоювати інтереси
якУкраїни в цілому, так і своїх фірм і закладів у стосунках зміжнародними інституціями. Для цього
важливо знати прин-ципи і цілі діяльності міжнародних організацій, механізм їхфункціонування,
організаційну структуру, політику. Особли-во це стосується валютно-кредитних, торговельних ор-
ганізацій. Знання особливостей діяльності міжнародних ор-ганізацій корисні також і іншим фахівцям
економічногопрофілю, зокрема спеціалістам з економіки й права.
Навчальний посібник призначено для студентів еко-номічних вузів і спеціальностей, тому
природно, що основнаувага в ньому приділяється міжнародним економічним ор-ганізаціям.
Неекономічні організації розглядаються настільки,наскільки вони впливають на міжнародні
соціально-еко-номічні відносини.
У посібнику спочатку розглядаються загальні зако-номірності діяльності й історія виникнення
міжнародних ор-ганізацій. Далі дається характеристика глобальних організаційза галузевою ознакою,
потім - регіональних і неурядових еко-номічних організацій. Завершується виклад оглядом особливо-
стей діяльності України в міжнародних організаціях. У книзімістяться таблиці, схеми, список
абревіатур міжнародних ор-ганізацій, список рекомендованої літератури. Для перевіркизнань
студентів та самостійної роботи вміщено питання длясамоконтролю, тести і теми рефератів.
У підготовці навчального посібника брали участь аспіран-ти та пошукачі І.О. Уханова, Л.В.
Ричкова, Л.П. Апостолюк,О.В. Локатарьова, В.В. Сазонов, П.М. Вінник, К.О. Щербіна,О.О. Потюх,
О.А. Єрмакова, Ю.С. Романенкова.
 Розділ 1 МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В
СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ
МІЖНАРОДНИХЕКОНОМІЧНИХ
ВІДНОСИН
Ключові поняття: міжнародна організація; регулятори міжна-родних економічних
відносин; міжнародна економічна інтеграція; гло-балізація; типологія міжнародних
організацій; система міжнароднихорганізацій; етапи розвитку системи міжнародних
організацій

1.1. Глобальний економічний простір як

середовище формування міжнародних
організацій
Міжнародні економічні відносини реалізуються через їхсуб'єкти. До суб'єктів належать
підприємства, фірми, держава,приватні особи, транснаціональні корпорації і транс-національні банки,
а також міжнародні організації. Особ-ливістю міжнародних організацій як суб'єктів системи міжна-
родних економічних відносин є те, що вони, поряд з державни-ми органами, є регуляторами цих
відносин. Крім того, навідміну від державних органів, міжнародні організації викону-ють регулюючі
функції на наднаціональному рівні. Як регуля-тори міжнародні організації мають великий вплив на
розвитокі спрямованість міжнародних відносин, оскільки вони залуча-ють в упорядкований процес
чимало держав. По суті, майженемає в світі держави, яка не буда б членом якоїсь
організації;більшість країн залучена до декількох організацій.
Міжнародна організація - це об'єднання держав, установ,фізичних осіб, що спільно реалізують
програму або мету напідставі певних правил та процедур і діяльність яких виходитьза національні
кордони.
Утворення міжнародних організацій є об'єктивнимнаслідком процесу розвитку світового
суспільства. Серед чин-ників, що ведуть до їх виникнення, головні: міжнароднийподіл праці,
міжнародна економічна інтеграція, політичні сто-сунки між країнами, глобалізація міжнародних
відносин.
Міжнародний поділ праці обумовлює спеціалізацію країнна виробництві певних товарів та
послуг, обмін продуктами, атакож неминуче призводить до міжнародного кооперування.Зростання
міжнародних потоків товарів, послуг, чинників ви-робництва, що особливо стало відчутним з
середини ХІХ ст.,викликає потребу в регуляторах, які запобігли б тенденції пе-ретворення цього
процесу на хаотичне явище і водночас підси-лили його темпи. В ХХ ст. процес міжнародного поділу
працісуттєво поглиблюється, що пов'язано з науково-технічною ре-волюцією. Це поглиблення,
зокрема, виявляється в пе-реміщенні наголосу від поділу праці загального типу до част-кового і
поодиничного типів. Якщо раніше міжнародний поділпраці виявлявся переважно в формі
міжнародної торгівлі, тотепер він дедалі більше охоплює сферу виробництва.Спеціалізація країн на
технологічних операціях, деталях, вуз-лах, агрегатах сприяє встановленню стійких зв'язків
міжпідприємствами різних країн, спонукаючи, таким чином, їх довиробничої кооперації.
Міжнародний поділ праці у своїй вищій фазі супровод-жується економічною інтеграцією, яка
особливо прояв-ляється на регіональному рівні. Економічна інтеграція - цепроцес економічної
взаємодії країн, що призводить до збли-ження господарських механізмів, набуває форми
міжнароднихугод і регулюється міжнародними органами. Внутрішньоюсуттю інтеграції є процес
формування спільного світогоспо-дарського простору, сфери підприємництва, що виходить
занаціональні кордони, і в межах якої діють єдині економічні,технологічні, правові, соціально-
культурні вимоги до суб'єктіввиробничої та комерційної діяльності. Інтеграційні процесиохоплюють,
насамперед країни досить високого рівня розвит-ку, які мають розвинені взаємні економічні
стосунки. Ком-пактна розміщеність країн в одному регіоні, спільні історичні,культурні умови
розвитку надають додаткового імпульсу інте-грації їх в єдине економічне утворення. Міжнародна
еко-номічна інтеграція набула швидких темпів у другій половиніХХ ст.; у новому столітті вона
поширюється як територіально,охоплюючи нові країни й регіони, так і особливо вглибину,втягуючи
практично всі галузі світової економіки - вироб-ництво товарів та послуг, торгівлю, валютно-
кредитну сферу,а також інформаційне середовище, науку, культуру тощо.
Міжнародна економічна інтеграція розвивається від най-простіших форм і рівнів до більш
складних і досконалих, пере-ходячи з нижчого щабеля до вищого. Але на кожній стадії роз-витку
інтеграції настає момент, коли "природна течія" процесупочинає гальмуватись через недосконалість
організаційнихформ інтеграції або навіть через їх відсутність. Відбуваєтьсяце з таких причин:
чисельне зростання й ускладнення міжна-родних зв'язків, які не завжди узгоджуються в масштабі
світо-вого господарства; неузгодженість зовнішньоекономічноїполітики держав, які піклуються про
свої власні інтереси. Затаких обставин виявляється потреба в організаціях, які роз-робляли б "правила
гри" для суб'єктів міжнародних відносин,відповідні для кожного ступеня розвитку інтеграції. Дотри-
мання державами певних норм і принципів міжнародноїдіяльності, які встановлюються на рівні
міжнародних ор-ганізацій, допомагає розв'язанню протиріч, що стають на пере-шкоді інтеграції, і
надає нового імпульсу її розвитку. Кожномуступеню розвитку інтеграції відповідає своя форма
міжнарод-ної організації. Так, на регіональному рівні найпростіша фор-ма організації - зона
преференційної торгівлі; вона скла-дається на початковій стадії інтеграції. Найвищій стадії інтег-
рації, яка є насьогодні, відповідає економічний союз.
Міжнародна економічна інтеграція стимулюється поши-ренням дії транснаціональних
корпорацій і транснаціональ-них банків, які, в свою чергу, є наслідком поглиблення міжна-родного
поділу праці. ТНК і ТНБ начебто "стягують у вузли"міжнародну економіку, перетворюючись на її
своєрідні "нер-вові центри". Об'єктивно транснаціональні корпорації сприя-ють формуванню
організаційної структури міжнародних еко-номічних відносин, оскільки зосереджують регулюючі
функціїна транснаціональному рівні.
Неабияку роль у формуванні системи міжнародних ор-ганізацій відіграє політичний чинник.
Вирішення багатьохполітичних проблем протягом історії людства державні діячінамагались
здійснити утворенням союзів держав, блоків,пактів. Найчастіше такі міждержавні утворення мали
пере-важно воєнну спрямованість і розпадалися зі зміною політич-ної ситуації в світі. І сьогодні є
міжнародні організації оборон-ного характеру (НАТО) або такі, де політичні цілі є переважа-ючими
(Рада Європи, Ліга арабських держав). Рада еко-номічної взаємодопомоги (РЕВ), яка проголошувала
основ-ною метою економічну інтеграцію соціалістичних країн, все жтаки залишалася політичною
організацією, оскільки інтег-раційні процеси гальмувалися неринковим характером еко-номічних
відносин у рамках соціалістичної системи.
Водночас історія знає чимало прикладів, коли політичні йекономічні цілі збігалися. Так, у 1834
р. було утворено Митнийсоюз, що об'єднав дрібні держави Північної Німеччини; згодомцей союз
став економічною основною для формування єдиноїнімецької держави. В наші часи йде
перетворення суто еко-номічного об'єднання західних держав (Спільний ринок) в ор-ганізацію, де
політичні функції набувають все більшого значен-ня, - Європейський Союз. Часто економічні й
політичні цілі за-початковані в самій ідеї утворення організацій. Так, у 1948 р. бу-ла заснована
Організація європейського економічногоспівробітництва з метою оптимального використання амери-
канської допомоги західноєвропейським країнам за "планомМаршалла". Але не менш важливою
метою при цьому булополітичне об'єднання цих країн зі США перед комуністичноюзагрозою в
Європі. З 1961 р. це об'єднання здобуло назву Ор-ганізації економічного співробітництва й розвитку
(ОЕСР),суттєво розширившись; але органічне сплетення політичних таекономічних цілей залишилось
притаманним цій організації.
Є приклади, коли цілі заснування організації були пере-важно політичні, але згодом їх
функціональна структура ди-версифікувалася. Так, ООН була утворена, насамперед, як до-бровільне
об'єднання країн, що прагнули досягнення політич-них здобутків: знищення фашизму, мирне
співіснування, не-дискримінація в міжнародних відносинах тощо. Проте посту-пово серед функцій
ООН значної ваги стали набувати такі, якіспочатку вважались функціями другорядними:
економічнеспівробітництво між країнами, співпраця в екологічній, гу-манітарній, науково-технічній,
культурній сферах. Отож,політичне об'єднання перетворилося на багатофункціональну,універсальну
організацію. В цьому випадку воля більшостікраїн до згуртування створила сприятливе політичне
середо-вище для інтеграційних процесів глобального масштабу. Мож-на згадати попередника ООН,
Лігу Націй, яка не змогла досяг-нути своїх цілей через недостачу політичної волі її учасниківдо
співробітництва. З цього виходить, що політичний чиннику процесі формування інституційного
середовища міжнарод-них економічних відносин не лише тісно пов'язаний з еко-номічними
чинниками, але, за певних обставин, може їм пере-дувати.
Серед чинників формування й розвитку системи міжна-родних організацій останнім часом
дедалі більшого значеннянабувають глобальні проблеми сучасності. Це такі проблеми,які охоплюють
увесь світ або значну його частину і не можутьбути вирішені кожною країною поодинці. До них
відносяться:проблема обмеженості природних ресурсів; екологічна про-блема; демографічна
проблема; проблема роззброєння; продо-вольча проблема.
Природно-ресурсний потенціал нашої планети в ціломудосить потужний і далекий від
вичерпання. Але в розрізі окре-мих видів ресурсів і галузей їх використання ситуація неодна-кова.
Запаси деяких важливих для людства природних ре-сурсів обмежені і не відтворюються. Це
стосується,насамперед паливно-енергетичних ресурсів, а точніше - ор-ганічного палива (нафти, газу,
вугілля, торфу, сланців). Темпиїх видобування залишалися високими протягом усього ХХ ст.Нафта й
газ можуть вичерпатися за декілька десятиліть. Посуті, вичерпані майже всі земельні ресурси,
придатні длясільського господарства; більше того, площа придатних земельщороку скорочується
внаслідок ерозії та засолення. Скоро-чується й площа лісів, незважаючи на деяке відтворення їх
зарахунок штучного насадження в Європі і Північній Америцітощо.
Гострота природно-ресурсної проблеми полягає в тому,що основна маса корисних копалин,
деревини і деяких іншихресурсів споживається не там, де вони видобуваються. Наіндустріально
розвинуті країни припадає 85-90% сумарноїбільшості видів корисних копалин, хоча в їх надрах
зосередже-но менше половини світових запасів мінеральної сировини.Отже, центральною проблемою
у використанні природних ре-сурсів є їх справедливий розподіл, при цьому мається на увазіне лише
оптимальне задоволення потреб у ресурсах, а й недис-кримінаційні ціни на них, усунення
монополізації видобутку йпродажу найважливіших ресурсів. Розв'язати ці питання та-ким чином,
щоб задовольнити власників і споживачів ресурсівсуто ринковими методами, дуже складно або
навіть неможли-во. Ось тут і потрібна регулююча роль міжнародних ор-ганізацій, які встановлюють
"правила гри" з максимальнимурахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін. Так, Євро-пейський
суд установив особливі стосунки з групою асоційо-ваних країн, що розвиваються. Ці стосунки
закріплені Ло-мейськими угодами і передбачають, зокрема, поставки вкраїни ЄС сировини за цінами,
вигідними для обох сторін.
Проте не завжди вдається об'єднати інтереси власників іспоживачів, особливо коли йдеться про
країни з різним рівнемрозвитку. В такому разі власники ресурсів (найчастіше -країни, що
розвиваються) утворюють міждержавні організаціїкартельного типу, спрямовані на встановлення
"справедли-вих" цін на той чи інший ресурс. Найяскравішим прикладомтакого типу організацій є
Організація країн-експортерів наф-ти (ОПЕК).
Природноресурсна проблема тісно пов'язана з проблемоюекологічною. Темпи вичерпання
компонентів природного се-редовища настільки зросли, що екологічні системи (екосисте-ми) не
завжди можуть відновити свою динамічну рівновагу іце призводить до екологічних криз і навіть
катастроф. Доситьзгадати забруднення Великих озер Північної Америки, Дунаю,вмирання Аралу,
нарешті, Чорнобильську катастрофу. Поши-рюється забруднення Світового океану, насамперед
нафтою танафтопродуктами. Швидко зменшуються площі під лісами ек-ваторіального і
субекваторіального поясів, особливо Амазонії.
Викид шкідливих речовин у довкілля в ХХ ст. набув такихвеличезних обсягів, що спричинив
екологічні зрушення гло-бального розміру, тобто такі, що охоплюють географічну обо-лонку в
цілому. До них насамперед належать збільшення в ат-мосфері вуглекислого газу, що породжує
парниковий ефект,та стоншення озонового шару. Ці явища можна подолатитільки спільними
зусиллями багатьох країн. Є ще один проявекологічного негаразду глобального масштабу - це
перенесен-ня вітрами забруднених повітряних мас на великі відстані. Ха-рактер напрямків
повітряних потоків такий, що, наприклад,Канада отримує з території США значно більше
забруднюю-чих речовин, ніж сама викидає в атмосферу. З ЦентральноїЄвропи тисячі тонн
шкідливого бруду прямують з вітрами доСкандинавії. Можна також нагадати, що Дунай збирає
відходипідприємств чи не з половини Європи і несе їх у Чорне море доберегів України.
Такі проблеми ніяка країна, навіть економічно потужна,вирішити поодинці не зможе. Тому
заклики до спільних дій усправі охорони довкілля лунають усе гучніше, особливо з дру-гої половини
ХХ ст. В ООН постійно діє Програма здослідження довкілля (ЮНЕП). Найбільш впливовою неуря-
довою організацією, що активно вивчає екологічні проблеми, єРимський клуб. Крім того, завдання
про охорону довкілляміститься в програмах діяльності багатьох регіональнихміждержавних
організацій (ЄС, СНД та ін.).
 Ще однією глобальною проблемою, що загострилася з се-редини ХХ ст., є швидке зростання
кількості населення зем-ної кулі. Якщо на початку століття воно становило 1,5 млрдчол., у 1950 р. -
2,5 млрд, то на початок 2000 р. перевищило 6млрд чол. Тобто за першу половину століття воно
збільшилосьна 1 млрд, а за другу - на 3,5 млрд. Зараз населення планетистановить уже понад 6,5 млрд
жителів. Темпи зростання насе-лення високі в цілому, але дуже нерівномірні за регіонами.Так, у
Західній Європі, Північній Америці, Японії, Австралії,Новій Зеландії (тобто в розвинутих країнах) за
другу полови-ну ХХ ст. чисельність населення зросла в 1,5 разу, в СхіднійЄвропі і колишньому СРСР
- в 1,6, а в Африці - в 3,3, Ла-тинській Америці - в 3 і в Азії - в 2,5 разу. Отже, частка країн,що
розвиваються, в населенні планети зросла з 2/3 до 4/5. Ви-сокі темпи зростання населення країн, що
розвиваються, зу-мовлюються високим рівнем народжуваності. Водночас у ба-гатьох країнах
зберігається значна смертність і обмежена три-валість життя; в деяких країнах Африки вона
становить лише35-45 років. У найбідніших країнах спостерігається низькийрівень письменності
дорослого населення і кваліфікованостіробітників.
В останні десятиріччя темпи зростання населення Землідещо уповільнились, але це
відбувається за рахунок розвину-тих країн і країн Східної Європи; в деяких країнах цих
регіонівкількість населення навіть зменшується. Але в країнах, щорозвиваються, населення зростає
все ще досить швидко, прицьому в багатьох з них темпи його приросту випереджаютьтемпи
зростання ВНП. Це призводить до загострення соціаль-них проблем. Зокрема, в країнах, що
розвиваються, рівень без-робіття вищий, ніж у розвинутих країнах. Крім суто еко-номічних причин,
така ситуація зумовлюється високою част-кою молодого, працездатного населення саме в
найбіднішихкраїнах.
Отже, країни, що розвиваються, відчувають демо-графічний тиск набагато вищий, ніж
розвинуті країни. Цеоб'єктивно спонукає прагнення до міграції з бідних країн добагатих. Але на
шляху міграційних потоків постає чимало пе-решкод, які встановлюють уряди розвинутих країн з
метою за-побігти зайвій конкуренції для працівників своїх країн і уник-нути небажаних змін етнічної
структури свого населення. Та-ким чином, глобальні демографічні процеси потребують ре-тельного,
всебічного регулювання на міжурядовому рівні.Найбільше уваги демографічним проблемам
приділяють орга-ни ООН. Тут утворена спеціальна функціональна комісія з на-родонаселення й
розвитку. Крім того, при ООН існує рядфондів, центрів, агентств, що займаються різними
аспектамидемографічних процесів: Фонд ООН у галузі народонаселен-ня (ЮНФПА), Центр ООН з
населених пунктів (Хабітат),Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та ін. Демографічні пробле-ми також
знаходяться в центрі уваги Всесвітньої організаціїохорони здоров'я (ВООЗ).
Для багатьох країн першочерговою проблемою зали-шається продовольча. Низький рівень
продуктивності праці,нестача коштів, малоземелля, відносна перенаселеність при-зводять до
хронічного недоїдання, а то й голоду мільйонів лю-дей у світі. Наприкінці ХХ ст. їх кількість
становила 750 млнчол. Проте перспективи тут на найближчі роки не дуже об-надійливі. За останнє
десятиріччя ХХ ст. споживання пшениціна душу населення в світі зменшилося на 10%. Починаючи
з70-х років, виробництво продовольства на душу населення вАфриці щороку зменшується на 1%[1].
За останні 30 років мину-лого століття пересічнодушовий розмір ВВП в найменш роз-винутих
країнах скоротився на 5%, а в таких країнах, як Гаїті,Мадагаскар, Нігер реальний ВВП впав до 40-
50%[2]. Якщо пе-ресічнодушовий розмір ВВП на початку нового століття ста-новив 7900 доларів (за
паритетом купівельної спроможностівалют - ПКС), то в Сомалі він дорівнював лише 600 дол.,Сьєрра-
Леоне - 500, Афганістані - 700, Бурунді - 500 дол.
У цих умовах необхідне об'єднання зусиль народів світудля допомоги найслабкішим країнам.
Можна беззаперечностверджувати, що без продовольчої допомоги світовогоспівтовариства країнам
зони Сахелю (північна савана) таСхідної Африки в 70-80-х роках тут від голодної смерті заги-нули б
мільйони людей. Найбільш ефективною є допомогапродовольством, що здійснюється
спеціалізованими ор-ганізаціями системи ООН. Це - Продовольча і сільськогоспо-дарська організація
(ФАО), Всесвітня продовольча програма(ВПП), Всесвітня продовольча рада (ВПР) та ін.
Означені вище фактори діють у сукупності, взаємодії,підсилюючи один одного, і спонукають
світове співтоваристводо узгодженої співпраці. Найголовнішою, узагальнюючоюумовою утворення
міжнародних організацій є інтер-націоналізація світової економіки і виникнення
світовогогосподарства. Світове господарство можна визначити як су-купність національних економік
країн світу, пов'язаних міжсобою мобільним фактором виробництва. На його основі фор-мується
міжнародна економіка, поглиблюються міжнародніекономічні відносини.
Інтернаціоналізація світової економіки - це сукупністьміжнародних відносин, що грунтуються
на інтернаціоналізаціївиробництва, яке утворюється внаслідок міжнародногоусуспільнення
виробництва в процесі міжнародного поділупраці. З другої половини ХХ ст. інтернаціоналізація
світовоїекономіки дедалі більше виявляється в міжнародній еко-номічній інтеграції. Але, як ми вже
знаємо, інтеграція можетільки тоді ефективно поширюватись, коли вона зміцнюєтьсяколективною
політичною волею учасників цього процесу. От-же, інтернаціоналізація світової економіки
супроводжується іполітичними актами, серед яких утворення міжнародних ор-ганізацій посідає
чільне місце

1.2. Типологія міжнародних організацій

На початку ХХІ ст. кількість міжнародних організацій вимірюється тисячами. Вони дуже різноманітні за
складомучасників, цілями, функціями, місцем в інституційному середо-вищі міжнародного бізнесу та впливом
на міжнародні відноси-ни. Найчисленнішими є неурядові міжнародні організації, якихналічується близько 20
тисяч. Значно менше міждержавних ор-ганізацій - близько 3 тис., і їх кількість зростає чи не щороку[3].Таке
розмаїття організацій утруднює їх класифікацію і вио-кремлення типів організацій за якоюсь однією схемою.
Типо-логія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за яки-ми аналізується суть і діяльність
організацій. Тобто, існуютьпевні критерії визначення типу організації залежно від того, вякому аспекті ми
маємо намір її розглядати.
Основними критеріями типології міжнародних ор-ганізацій є:

членство суб'єктів міжнародних відносин і юридичнийстатус організації;

географічне поширення;
функціональна спрямованість;
характер діяльності.

За складом членів та юридичним статусом організаціїподіляються на

міждержавні і неурядові.
Міждержавні організації утворюються на основі офіційних урядових угод між країнами.
Якщо угода укладається тільки між двома державами, то такі міждержавні уго-ди називаються
двосторонніми, або білатеральними; вони ще не утворюють організації у звичайному розумінні.
Якщо узго-дження багатосторонє, то дії країн мають інституційний ха-рактер, і формується
організація як інституційна одиниця міжнародних відносин. Різновидом цього типу організацій є
міждержавні економічні організації (МДЕО). Прикладівміждержаних організацій чимало: ООН,
НАТО, ОБСЄ та ін.;серед МДЕО - Європейський Союз, МВФ, НАФТА та ін. Уроботі міждержавної
організації бере участь офіційний пред-ставник уряду країни-члена; відповідальність за його дії
несеуряд країни. Отже, представник країни в організації відстоюєне свою власну точку зору, а
узгоджену на відповідному рівніпозицію свого уряду. Наприклад, якщо член Ради БезпекиООН
голосує за певну резолюцію, то це означає, що його натаку дію уповноважили вищі урядові інстанції
(президент,прем'єр-міністр, міністр закордонних справ). Свої ж якостіфахівця, свій хист, інтелект
представник країни проявляє вумінні переконати інших членів організації в правильності по-зиції
свого уряду з того чи іншого питання.

Неурядові організації утворюються на основі індивіду-ального або колективного членства

суб'єктів, які не є офіційними представниками своїх урядів.
Наприклад, до Римського клубу на індивідуальній основі входять видатні вчені світу; як
правило, вони не є членами уряду в своїх держа-вах, і уряд їх не уповноважує (принаймні,
формально) відсто-ювати офіційну точку зору. Тому члени неурядових ор-ганізацій мають значно
більше свободи в своїх діях, вони мо-жуть висловлювати свою думку, незважаючи на позицію
свогоуряду. Це зумовлює гнучкість і оперативність в обговореннібагатьох проблем і прийнятті
відповідних рішень. Але уряд не несе відповідальності за дії свого громадянина - члена неуря-дової
організації. Якщо в МДЕО прийняте рішення зобов'язує(цілком або певною мірою) уряд до його
виконання, то рішен-ня неурядових організацій уряд може тільки взяти до увагиабо навіть
ігнорувати. Втім, неурядові міжнародні організаціїмають досить сильний вплив на міжнародні
відносини. На-приклад, Лондонський клуб, що є консультативним комітетомнайбільших приватних
банків світу, часто ефективно вирішуєпитання про кредитування або реструктуризацію боргу тієї
чиіншої країни у випадках, коли уряд неспроможний впоратисьіз ситуацією. Значна кількість
неурядових організаційфункціонує в економічній сфері, це міжнародні неурядові еко-номічні
організації (МНЕО). Найвідоміші з них - Міжнарод-на торговельна палата, Спілка міжнародних
ярмарків, Міжна-родний кооперативний альянс, Всесвітня конфедерація праці.
 За географічним поширенням міжнародні організаціїподіляються на
глобальні та регіональні.

Глобальні організації об'єднують країни або інші суб'єкти незалежно від того, де, вякій
частині світу вони знаходяться. Найяскравішим прикла-дом такого типу є Організація Об'єднаних
Націй, яка об'єднуєпереважну кількість країн нашої планети. До глобального ти-пу можна віднести
також Міжнародний валютний фонд(МВФ), Світову організацію торгівлі (СОТ), Червоний
хрест,Римський клуб, Організацію економічного співробітництва тарозвитку (ОЕСР) і деякі інші.
Поняттю "глобальний" у дано-му разі тотожний термін "трансрегіональний".

Регіональні міжнародні організації об'єднують країни, роз-ташовані в якомусь певному

регіоні, як правило, компактно, втериторіальній близькості. Таких організацій чимало: Євро-
пейський Союз (ЄС), Північноамериканська асоціація вільноїторгівлі (НАФТА), Асоціація країн
Південно-Східної Азії(АСЕАН) та ін. Іноді регіон являє собою досить велику тери-торію, яка може
вийти за межі однієї частини світу або конти-ненту. Наприклад, до НАТО входять країни Західної
Європи іПівнічної Америки, до СНД - країни Східної Європи та Азії. Доасоціації Азіатсько-
Тихоокеанського економічногоспівробітництва (АТЕС) - країни навіть чотирьох континентів:Азії,
Північної Америки, Південної Америки, Австралії; зв'язу-ючим, стрижневим елементом тут є Тихий
океан, до якого обер-нені або економічно тяжіють країни-члени. Об'єднуючим еле-ментом для НАТО
є Північна Атлантика, для СНД - територіяколишнього СРСР. Саме прив'язка до якогось певного
просто-ру є відмітною рисою регіональних організацій.
Є випадки, коли до регіональної організації включаютьсякраїни, що належать до іншого
регіону. Наприклад, до ПлануКоломбо із спільного розвитку в Південній і Південно-СхіднійАзії
входять не тільки країни цього регіону, а й Велика Бри-танія, Австралія, Канада і США. Проте
організація все ж такизалишається регіональною. Справа в тому, що План Коломбо(утворений у 1950
р.) спочатку являв собою сукупність ко-лишніх азіатських колоній і домініонів Великої Британії;
осьчому тут опинилась і сама метрополія і домініони - Австралія,Канада, Нова Зеландія. США, які
стали членами організаціїтрохи пізніше, опинились тут внаслідок посилення свогополітичного та
економічного впливу в регіоні.

За функціональною спрямованістю організації поділя-ються на

організації загальної та спеціальної компетенції.

Організації загальної компетенції в своїй діяльності охоп-люють широке коло проблем і

напрямів. Безпрецедентною тутє ООН, діяльність якої простягається в сфери: політичну, еко-логічну,
безпеки, юридичну та ін. її органи виконують функціїобговорення питань, консультативні, науково-
дослідні, регу-лювальні, технічної допомоги та багато інших. Більшістьрегіональних організацій,
особливо утворених у процесі еко-номічної інтеграції, також мають багатофункціональний ха-рактер.
Наприклад, функції ЄС мають широку розгалу-женість; вони охоплюють: регулювання економіки в
цілому,митне регулювання, сферу кредиту, валютний ринок,міграційну політику, узгодження
зовнішньої політики і т. ін.

До організацій спеціальної компетенції відносяться міжнародні організації, в яких одна з

функцій є головною, а ре-шта (якщо вони є) - допоміжні. Найчастіше це відноситься доорганізацій у
сфері виробництва і торгівлі, що утворилися дляефективної реалізації товару, наприклад, ОПЕК.
Торгівля єтакож головною функцією Всесвітньої організації (СВТО)торгівлі (СОТ); функцією
Світової туристської організації єсприяння розвиткові міжнародного туризму.
Монофункціональних організацій чимало є серед неуря-дових; наприклад, Лондонський клуб
призначено для кредит-ного регулювання, Римський клуб - для розробки соціальнихта екологічних
проблем і поширення знань про них. Міжна-родна торговельна палата головною функцією має захист
при-ватних підприємців у міжнародних економічних відносинах.
Рідко буває так, щоб організація мала тільки однуфункцію. Отже, префікс "моно" має дещо
умовний характер іозначає, що якась функція є домінуючою. Але навіть і з цим за-стереженням не
завжди можна беззаперечно віднести ор-ганізацію до того чи іншого типу. Наприклад,
Міжнароднийвалютний фонд або Всесвітній банк начебто проголошують го-ловну функцію вже
самою своєю назвою. Проте у відповіднихсферах своєї діяльності ці організації мають стільки
функцій,що головну з них визначити не так уже й легко. Так, МВФ ви-конує такі функції:
регулювання системи міжнародних розра-хунків, нагляд за станом міжнародної валютної системи;
на-дання короткострокових і середньострокових кредитів; ви-пуск міжнародних резервних активів
(СДР); надання кон-сультацій з питань міжнародних фінансів тощо.

За характером діяльності міжнародні організації поділя-ються на

універсальні, політичні, економічні, гуманітарні, культурно-просвітницькі,
оборонні та ін. Характер організаційтісно пов'язаний з функціями, які вони виконують, особливо
здомінуючою.
Універсальною міжнародною організацією є ООН, яка ви-конує функції регулювання й нагляду
в найважливіших сферахлюдської діяльності. До універсального типу наближаєтьсяЄвропейський
Союз, у діяльності якого різноманітні еко-номічні функції доповнились політичними (спільне
громадян-ство, узгоджена зовнішня політика, спільний парламент тощо).

Політичні організації об'єднують країни, для яких політич-на мета об'єднання має визначальних
характер. Наприклад,головна мета Ліги арабських держав - захищати інтересиарабських країн у світі,
координувати діяльність для піднесеннядобробуту, для зміцнення політичної і культурної
єдностікраїн-членів, узгоджувати дії у військовій сфері. Схожі цілі маєОрганізація Ісламська
конференція, але в основу її політичноїдіяльності покладено не національну, а
конфесійнусолідарність. Політичний характер має Організація африкансь-кої єдності (ОАЄ), хоч
серед її цілей є й економічні. В Європі та-кож діють міжнародні організації, в яких політична функція
єголовною. Це - Західноєвропейський союз (ЗЄС), Рада Євро-пи, Організація з безпеки і
співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Організації воєнного, або оборонного, характеру тіснопов'язані з політичним типом

організацій. Так, Західноєвро-пейський союз є воєнно-політичною організацією. Ма-астрихтською
декларацією (1991) його визначено як "оборон-ну складову" Європейського Союзу (ЄС), проте ці дві
ор-ганізації поки що діють як самостійні. Чисто військовими захарактером є Північно-Атлантична
оборонна організація(НАТО), колишня Організація країн Варшавської угоди.

За умовами участі в членстві міжнародні організації поділяються на

відкриті й закриті.

До відкритих організаційможе увійти кожна держава, яка поділяє принципи й статуторганізації.

До закритих організацій нових членів приймаютьтільки на запрошення засновників організації.

 ………………………………..
В системі міжнародних організацій велика частка належить економічним організаціям.
Розвиток міжнародних відносин,поглиблення міжнародного поділу праці, міжнародна еко-номічна
інтеграція призводять до того, що вплив економічнихстосунків на інші сфери міжнародного
співробітництва стає де-далі вагомішим. Нині серед цілей більшості регіональних ор-ганізацій
співробітництво в економіці так чи інакше задекларо-ване. В ООН великий блок організацій, що
відають суто еко-номічними проблемами, підпорядкований Економічній ісоціальній раді (ЕКОСОР):
9 функціональних комісій, 5регіональних комісій і 18 спеціалізованих закладів (серед ос-танніх -
МВФ, Всесвітній банк, ФАО та ін.).
Міжнародні економічні організації поділяються на загаль-ноекономічні та спеціалізовані.
Загальноекономічні відаютьшироким спектром економічних проблем. До них
відносятьсяОЕСР, а також регіональні організації інтеграційного типу -ЄС, СНД, НАФТА, АСЕАН та
ін.
Спеціалізовані економічні організації зосереджують увагу на вужчому колі проблем; про-те
багатьом з них належить суттєва роль у міжнародній еко-номіці. До цього типу організацій належать,
зокрема,Всесвітній банк, МВФ, Світова організація торгівлі, Всесвітнятуристська організація,
Міжнародна торговельна палата та ба-гато інших.
Економічні організації, що утворилася внаслідокрегіональних інтеграційних процесів,
поділяються також заступенем інтеграції. Основні рівні, або щаблі, регіональноїекономічної
інтеграції такі: зона преференційної торгівлі, зонавільної торгівлі, митний союз, спільний ринок,
економічний івалютний союз, політичний союз.

Зона преференційної торгівлі - початковий щабель інтег-рації. На цьому етапі держави, що

входять до зони, лібералізу-ють між собою торгівлю лише обмеженою кількістю товарів,надають
одна одній деякі пільги. До цього типу організацій на-лежить СНД, а також ряд організацій Африки,
Азії та Ла-тинської Америки.
Зона вільної торгівлі відзначається тим, що держави-учас-ниці усувають між собою
торговельні бар'єри, митовідміняється на більшість товарів. Але відносно третіх держав,що не
входять до зони, кожний член проводить самостійнумитну політику. До цього рівня відносяться,
зокрема, Євро-пейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північно-Амери-канська асоціація вільної
торгівлі (НАФТА), асоціація державПівденно-Східної Азії (АСЕАН) та деякі інші. Проте не
всіфахівці з міжнародної інтеграції виокремлюють зону префе-ренційної торгівлі в самостійний
ступінь; на думку деяких зних, першим щаблем інтеграції є саме зона вільної торгівлі.Але ретельний
аналіз все ж таки визначає відмінності між ци-ми двома типами. Між іншим, зона вільної торгівлі в
межахСНД поки ще не утворена, незважаючи на прагнення до цьогоУкраїни та деяких інших членів.

Митний союз передбачає усунення митних тарифів уторгівлі між учасниками, а також
формування спільної митноїполітики щодо країн; це означає, що всі члени союзу встанов-люють
однаковий рівень тарифів у торгівлі з іншими держава-ми. На стадії митного союзу знаходилися
країни Європейсько-го економічного співробітництва в перше десятиліття утво-рення організації
(1958-1968). Близько до поняття митногосоюзу підходять деякі латиноамериканські
інтеграційніоб'єднання - ЛААІ, МЕРКОСУР. По суті, митний союз утво-рено між Росією і Білоруссю.

Спільний ринок - це вже високий рівень інтеграції. Нетільки товари просуваються без
перешкод крізь кордони; зня-то бар'єри для руху робочої сили, послуг, капіталів.
Швидкорозвиваються і поглиблюються інтеграційні зв'язки,здійснюється спільна, узгоджена
економічна політика. Цейтип інтеграції був притаманний Європейському
економічномуспівробітництву (ЄЕС) у 1969-1992 рр. Саме ця організаціяотримала неофіційну назву
"Спільний ринок". Слід сказати,що повною мірою цього щаблю інтеграції поки що не досяглажодна
інша міжнародна організація.

Економічний союз завершує структурну побудову еко-номіки організації як єдиного

інтеграційного об'єднання. Нацьому етапі здійснюється єдина валютна політика, запровад-жується
спільна валюта, єдиний емісійний центральний банк.На цьому етапі знаходиться Європейський Союз
з 1992 р.(після укладання Маастрихтської угоди). Логічним завершен-ням повної економічної
інтеграції має стати політичний союз,на порозі якого стоїть ЄС, і який вже частково реалізується.

1.3. Основні етапи становлення й

розвитку системи міжнародних організацій
Як уже зазначалося, першими міжнародними ор-ганізаціями можна вважати (з
певною мірою умовності) воєнні союзи держав, історія яких сягає в глибоку давнину.
Щодо організацій економічного характеру, то одним з най-давніших прикладів
можна вважати Ганзу - політичний і тор-говельний союз північно-німецьких міст, який
існував уХІV-ХVП ст. Центром Ганзи був Любек; її факторії розміщу-вались у
Новгороді, Лондоні, Берліні, Брюгге. Ця організація об'єднала майже сто міст. її
функціями були: спорядження й охорона торговельних експедицій, утворення
торговельних факторій у найважливіших містах, переважно в балтійськихкраїнах,
одержання всіляких торговельних привілеїв,уніфікація торговельного права. Таким
чином, головною ме-тою Ганзи був захист інтересів купецтва, яке здійснювало
своїоперації в цьому регіоні.
Ганзейські купці торгували переважно хлібом, а також ху-тром, шкірою, льоном,
воском, медом, сукнами, винами,залізними виробами. Кожний купець був абсолютно са-
мостійним і незалежним у своїх торговельних операціях, алезнаходився під захистом
організації. Тривалий строк існуван-ня Ганзи свідчить про ефективність її діяльності.

Іншим, пізнішим, прикладом утворення міжнародної ор-ганізації для вирішення

економічних проблем був Німецький митний союз, заснований у 1834 р. На цей час
Німеччина яв-ляла собою конгломерат десятків дрібних князівств, кожне зяких мало
свою грошову одиницю, свою митну політику, сис-тему мір і вагів, що дуже утрудняло
торгівлю між ними і несприяло об'єднанню в цілісну державу. Митний союз об'єднав18
німецьких держав, головною з яких була Пруссія. Всере-дині союзу скасовувались митні
тарифи, проте встановлюва-лись протекціоністські тарифи щодо третіх країн. Це
значнопослабило іноземну конкуренцію, особливо збоку Англії. Хо-ча Митний союз не
вирішив усіх проблем (північні князівства,що відали морською торгівлею, не увійшли
до нього), все ж та-ки він дав відчутний поштовх економічному, а згодом іполітичному
об'єднанню Німеччини.
Проте ці (й деякі подібні) організації, що існували до сере-дини ХІХ ст., ще не
утворили міжнародної системи. Вони існу-вали відокремлено одна від одної, без
взаємних функціональ-них зв'язків і не спричинили істотного впливу на світовий роз-
виток економічних чи політичних відносин. Можна вважати,що організації типу
Німецького митного союзу певною міроюстали моделлю, прототипом для пізніших
міжнародних ор-ганізаційних утворень на основі економічної інтеграції.
Початок формування цілісної системи міжнародних ор-ганізацій припадає
приблизно на середину ХІХ ст. Відтоді йдо нашого часу можна виокремити такі
основні етапи розвит-ку системи:
1етап (середина ХІХ - середина 40-х років ХХ ст.) - ста-новлення системи
міжнародних організацій;
2 етап (середина 40-х - кінець 50-х років ХХ ст.) - форму-вання системи
Об'єднаних Націй;
Ш етап (кінець 50-х - кінець 80-х років) - активізаціяпроцесу утворення й
поширення міжнародних регіональнихорганізацій;
W етап (з початку 90-х років) - відновлення єдиноїсистеми міжнародних
економічних відносин.

Ця схема дещо умовна, оскільки чіткі межі між етапами накреслити неможливо.
Так, регіональні організації виникалище в 40-х роках (наприклад РЕВ). Проте кожний з
етапів ха-рактеризується найтиповішим аспектом розвитку системи, то-му її
виокремлення цілком виправдане.

Простежимо основні віхи на шляху утворення міжнарод-них організацій.

І етап. Становлення системи міжнародних організацій(середина ХІХ - середина

40-х років ХХ ст.).
Важливим спо-нукальним чинником утворення міжнародних організацій бу-ла
промислова революція, яка завершилась у більшості євро-пейських країн, США та
Японії до 70-х років ХІХ ст. Європата Північна Америка вкрились густою мережею
залізниць, па-рове судноплавство з'єднало континенти регулярними рейса-ми, з'явилось
телеграфне сполучення. Світ став "тісним", по-штові зв'язки між людьми різних країн та
регіонів ставали де-далі поширеним явищем. Але існування в кожній країні своїхнорм,
тарифів, методів управління, зрештою, звичаїв у сферітранспорту й зв'язку гальмувало
процес утворення світовоїсистеми сполучення. Виникла потреба в міжнародних ор-
ганізаціях, які упорядкували б національні норми в єдинуфункціональну систему. І такі
організації з'явились.
У 1865 р. було утворено Всесвітній телеграфний союз, а в1875 р. - Всесвітній
поштовий союз. Ці дві організації, щоіснують і досі, до певної міри стали взірцем для
створенняпізніше вузькогалузевих організацій глобального характеру,зокрема, в
морському й авіаційному транспорті.
Процес упорядкування розпочався і в сфері міжнароднихвалютних відносин. В
1867 р. відбулася Паризька конференція,яка визначила основні правила валютної
системи, заснованої назолотомонетному стандарті. До них належать: встановлення зо-
лотого змісту валют; забезпечення конвертованості валюти в зо-лото; вільний продаж
золота на міжнародних ринках; забезпе-чення стабільності валюти органами валютного
контролюкраїни; формування вільно плаваючих валют у межах "золотихточок" та ін. В
результаті роботи Паризької конференції не бу-ло утворено постійних міжнародних
органів, але вона забезпе-чила умови, завдяки яким система золотомонетного
стандартудіяла досить ефективно аж до Першої світової війни.
Після війни система золотомонетного стандарту розлади-лась. Розмежування
держав воєнними діями надто утрудниломіжнародні валютні потоки. Післявоєнна
економіка булазруйнована, і це спричинило ослаблення національних валют.Необхідно
було встановити нові правила в міжнародних ва-лютних відносинах, які відповідали б
новому етапові розвиткусвітової валютної системи.
Це завдання мала вирішити Генуезька міжнародна еко-номічна конференція (1922),
яка проголосила встановлення зо-лотодевізного стандарту. Іноземна валюта провідних
країн ста-ла використовуватись у міжнародних розрахунках нарівні із зо-лотом. Як
резервну валюту найчастіше використовували доларСША та фунт стерлінгів. Золоті
паритети були збережені,відтворено режим вільного коливання валютних курсів. Валют-
не регулювання здійснювалось активною валютною політикоюурядів, рішенням
міжнародних конференцій та нарад. Генуезь-ка валютна система виявила відносну
ефективність до 1929 р.,але світова економічна криза (1929-1933), що супроводжува-
лась і валютною кризою, по суті спростувала її.
На тлі валютно-кредитних криз, що частішали, все більшевідчувалася відсутність
наднаціональних постійно діючих ор-ганізацій, які координували б політику
національних банків іфінансових інститутів різних країн. Такою організацією ставБанк
міжнародних розрахунків (БМР), утворений у 1930 р. в м.Базелі (Швейцарія) на основі
міжнародної угоди шести держав(Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Італія, Франція,
Японія),до яких згодом приєдналися ще декілька країн. За головнуфункцію БМР ставив
сприяння співробітництву між централь-ними банками країн, полегшення умов
міжнародних фінансовихоперацій, міжнародне регулювання валютно-кредитних і фінан-
сових відносин. Хоча БМР до кінця Другої світової війни не змігповністю досягнути
поставленої мети, все ж таки він був першимзакладом такого типу у валютно-кредитній
сфері.
Процес інтернаціоналізації економічної діяльності, що по-ступово набирав сили,
зумовив появу міжнародних регуля-торів у сфері промисловості й торгівлі. В 1883 р.
було прийня-то Паризьку конвенцію з охорони промислової власності. В1919 р.
утворено Міжнародну торговельну палату (МТП) -неурядову організацію, яка об'єднала
приватних підприємців,компанії різних країн світу. МТП ставить за мету сприяти роз-
витку підприємництва - заохоченням торгівлі, інвестицій,вільного руху капіталів, тобто
її діяльність виходить за сутоторговельні рамки.
У тому ж 1919 р. було засновано Міжнародну організаціюпраці (МОП), яка мала
статус міжнародної комісії для розроб-ки конвенцій і рекомендацій з питань трудового
законодавст-ва і поліпшення умов праці.
На першому етапі розвитку системи міжнародних ор-ганізацій з'явилися утворення
переважно монофункціональ-ного, вузькоспеціалізованого характеру. Регіональних ор-
ганізацій практично не існувало, якщо не враховувати нетри-валі воєнні союзи
(Антанта, наприклад). Щодо глобальних ор-ганізацій загального,
багатофункціонального типу, то спробоютакого утворення була Ліга Націй, яка
з'явилася в 1920 р.(офіційно заснована в 1919) як політична реакція на наслідкиПершої
світової війни. її метою був розвиток співробітництваміж народами і гарантія миру та
безпеки. Але інтереси євро-пейських держав у цей час були настільки протилежні,
щоспівробітництво налагодити не вдалось. Після виходу з Лігидвох найсильніших у
Європі держав - Німеччини (1934) іСРСР (1939) - стало зрозуміло, що організація
неспроможнадосягти поставлених цілей. Ліга Націй була офіційно розпу-щена в 1946 р.,
але фактично вона припинила функціонуваннявже напередодні Другої світової війни.

ІІ етап. Формування системи Об'єднаних Націй (сере-дина 40-х - кінець 50-х

років ХХ ст.). Другий етап формуван-ня системи міжнародних організацій був
недовгим, але наси-ченим важливими подіями. Найголовніша з них - поява Ор-ганізації
Об'єднаних Націй (ООН) - унікального міжнарод-ного утворення, яке являє собою
світовий форум народів, є ор-ганом, що регулює практично всі сфери міжнародної
діяль-ності. ООН - не просто організація. Це складна розгалужена,багатофункціональна
система, що об'єднує десятки ор-ганізацій різного рівня, комісій, комітетів, інститутів
тощо. Зпоявою ООН у народів світу з'явилася надія на припиненняпротистояння між
державами, на справедливе урегулюванняміжнародних проблем. Хоча ці надії
виправдалися далеко неповністю, досягнення ООН у справі зміцнення довіри і поро-
зуміння між народами - беззаперечні.
ООН була утворена в 1945 р. як прояв рішучості лідерів ан-тигітлерівської коаліції
держав назавжди покінчити з фашиз-мом і світовими війнами. Враховуючи сумний
досвід ЛігиНацій, засновники нової організації вважали за доцільне побу-дувати її на
принципово нових засадах, передбачаючивідповідальність найсильніших держав за мир
і безпеку в усьо-му світі. Ідея солідарності народів світу була виражена в самійназві
організацій - Об'єднані Нації. Вважається, що цей вислів(United Nations) сформулював
президент США Ф. Рузвельт.
Головною метою ООН при її заснуванні вважалось збере-ження миру і
демократизація міжнародних відносин. Вона йзараз посідає чільне місце в діяльності
організації. Але вже ду-же швидко сфера діяльності почала поширюватись, і ООН пе-
ретворилася на багатофункціональний міжнародний організм.Крім головних органів, що
складають структуру ООН (Гене-ральна Асамблея, Рада Безпеки та ін.), їм
підпорядковано ба-гато організацій, найавторитетніших у світі, таких якВсесвітній банк
або Міжнародний валютний фонд. ООНувібрала в себе навіть деякі організації, що
утворилися задов-го до її появи (Міжнародна організація праці, Міжнароднийсоюз
електрозв'язку - колишній Всесвітній телеграфний союзта ін.). Компетенція ООН
простягається на економіку, гу-манітарну сферу, екологію, політику.
Утворення ООН - дійсно визначальна подія другого ета-пу розвитку системи
міжнародних організацій. Але розпочав-ся він трохи раніше, в 1944 р., з відкриття
Бреттон-Вудськоївалютно-фінансової конференції. Серед важливих її рішень -введення
золотодевізного стандарту, основаного на золоті йдвох резервних валютах (долар і фунт
стерлінгів), прирівнян-ня долара до золота, введення фіксованих валютних
паритетів.Але найголовнішим рішенням було заснування міжнароднихвалютних
організацій - Міжнародного валютного фонду йМіжнародного банку реконструкції й
розвитку, які розпочалидіяльність у 1945 р. Вони входять до системи ООН
якспеціалізовані заклади.
 З інших впливових спеціалізованих закладів ООН, що ут-ворились на цьому етапі,
слід назвати Продовольчу і сільсько-господарську організацію (ФАО), Організацію з
питаньосвіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Міжнародну ор-ганізацію цивільної
авіації (ІКАО).
Важливою подією було утворення в 1948 р. Генеральноїугоди з тарифів і торгівлі
(ГАТТ) - організації, яка спричини-ла вплив на міжнародні відносини, що не можна
оцінити одно-значно. Панування в цій організації розвинутих країн,насамперед
"Великої сімки", стало підставою для звинувачен-ня її соціалістичними країнами і
деякими країнами, що розви-ваються, в дискримінаційній політиці. Незважаючи на
це,ГАТТ, яка трансформувалася у Світову організацію торгівлі(СОТ), і сьогодні є
найвпливовішою й найавторитетнішою ор-ганізацією в сфері світової торгівлі.
На кінець 40-х - початок 50-х років припадає становленнясистеми регіональних
організацій. Спочатку вони мали пере-важно характер політичних союзів (Ліга
арабських держав,Організація американських держав, Рада Європи), воєнно-політичних
(Західноєвропейський союз) та воєнних (НАТО,згодом Варшавський договір). Та
поступово все більше утво-рюється організацій, у яких економічна функція стає доміну-
ючою. Це - Організація європейського економічногоспівробітництва (1948), що стала
попередницею ОЕСР; Радаекономічної допомоги (РЕВ, 1949); "План Коломбо"
(1951),Європейське об'єднання з вугілля й сталі (1951). Але все ж та-ки найвищого
піднесення процес регіональної інтеграції набу-ває на наступному етапі.

ІІІ етап. Активізація процесу утворення й поширенняміжнародних

регіональних організацій (кінець 50-х - кінець80-х років). Початком цього етапу
можна вважати його най-важливішу подію - формування Європейського
економічногоспівробітництва (ЄЕС), яке згодом перетворилося на еко-номічний союз. У
1957 р. в Римі було підписано угоду про ут-ворення на базі сполучення трьох об'єднань
- Європейськогооб'єднання вугілля і сталі, Європейського співтовариства затомної
енергії (Євратом) і Європейського економічногоспівробітництва - організації, яка
одержала офіційну назву"Європейське економічне співтовариство" і неофіційну
-"Спільний ринок". ЄЕС розпочало функціонувати з 1958 р.Його засновниками були
шість західноєвропейських держав -Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди й
Люксембург.Вже досить швидко співтовариство продемонструвало своюефективність.
Темпи зростання зовнішньої торгівлі між чле-нами організації значно випереджали
світовий показник;зміцнювались кооперативні виробничі зв'язки;
поширивсяінвестиційний процес всередині ЄЕС.
Зростання економічної могутності "шістки", її впливу наринках Західної Європи
викликали занепокоєння інших країнрегіону, насамперед, Великої Британії. Як
противагу ЄЕС, в1960 р. було утворено Європейську асоціацію вільної торгівлі(ЄАВТ),
до якої увійшли сім держав: Велика Британія, Данія,Португалія, Норвегія, Австрія,
Швеція та Швейцарія. Трохипізніше до "сімки" приєдналися Фінляндія, Ісландія
таЛіхтенштейн. Проте ЄАВТ неспроможна була стати гіднимконкурентом
Європейському Співробітництву. її внутрішнійринок виявився значно вужчим, оскільки
тільки Велика Бри-танія мала економічний потенціал, порівняльний з по-тенціалом
ФРН, Франції чи Італії. Країни "сімки" відставалив темпах інтеграції від країн ЄЕС і
поступово перетворюва-лись на аутсайдерів на західноєвропейському
економічномупросторі. На початку 70-х років ЄАВТ зазнала відчутного"розколу":
Велика Британія, що була економічним лідером іфактичним засновником цієї
організації, вийшла з неї і у 1973р. приєдналася до ЄЕС; разом з нею до такої ж дії
вдалася іДанія, а згодом (1985) і Португалія. Це дуже послабило ЄАВТ,і вона так і не
змогла в інтеграційному розвитку піднятися ви-ще від ступеня зони вільної торгівлі.
Європейське Економічне Співтовариство дедалі міцніша-ло й поширювалось
географічно. До кінця 80-х років до ньогоувійшли також Ірландія, Греція, Іспанія;
учасників Спільногоринку стало дванадцятеро. Співтовариство упорядкувало ор-
ганізаційну структуру, впровадило основні положенняспільної економічної політики. В
1979 р. почала діяти Євро-пейська валютна система (ЄВС), що істотно стабілізувало ва-
лютні відносини в Співробітництві; введена спільна розрахун-кова грошова одиниця -
екю. В 1958 р. засновано Європейсь-кий інвестиційний банк (ЄІБ) і Європейський фонд
розвитку,в 1973 р. - Європейський фонд валютного співробітництва(ЄФВС). Поступово
ліквідувались усі перешкоди на шляхувнутрішнього руху факторів виробництва:
капіталу, робочоїсили, технології. Шенгенською угодою (1985) скасовано при-
кордонний контроль над пересуванням громадян в межахЄЕС.
ЄЕС усе більше набуває рис політичного союзу, виходитьза межі суто економічної
організації. В 1979 р. починає діятиЄвропейський Парламент. В 1987 р. набув чинності
Єдинийєвропейський акт, який констатував завершення розвиткустадії спільного ринку
і накреслив шляхи до досягнення ви-щого рівня - економічного і політичного союзу.
Таким чином,економічна інтеграція і політичне співробітництво були спо-лучені в
єдиний процес.
На ці роки припадає розгортання діяльності Ради Еко-номічної Взаємодопомоги
(РЕВ), яка об'єднала майже всі соціалістичні країни: СРСР, НДР, Польщу,
Чехословаччину,Угорщину, Румунію, Болгарію, Монголію, В'єтнам та Кубу. В1971 р.
була прийнята Комплексна програма соціалістичноїінтеграції країн РЕВ, яка мала за
мету перетворити ор-ганізацію на суцільний економічний простір з високим
рівнемспівробітництва, на єдиний народногосподарський організм.Органами РЕВ стали:
Міжнародний банк економічногоспівробітництва (МБЕС), утворений у 1963 р. для
полегшенняміждержавних розрахунків, і Міжнародний інвестиційнийбанк (МІБ), який
засновано в 1970 р. для кредитування вели-комасштабних проектів у країнах-членах.
Проте РЕВ, по суті,не перетворився на справжнє інтеграційне угруповання; в не-
ринкових умовах коопераційні й інші економічні зв'язки нала-годжувалися штучно,
вольовими методами і не могли скластиорганічно цілісної системи. Вже наприкінці 80-х
років неефек-тивність РЕВ стала очевидною.
Третій етап розвитку системи міжнародних організаційхарактеризується
винятковою інтенсивністю процесурегіональної інтеграції. Не в останню чергу під
впливом успіхуЄЕС у різних регіонах світу утворюються десятки організацій,що мають
за мету економічну інтеграцію. Найбільша кількістьугруповань цього типу з'явилася
саме тоді. Найбільше відомі зних:
в Азії: Рада арабської економічної єдності (1964);Асоціація держав Південно-
Східної Азії (АСЕАН,1967); Організація Ісламська конференція (1971); Радаіз
співробітництва арабських країн Перської затоки(1981); Азіатсько-Тихоокеанське
економічнеспівробітництво (АПЕК, 1989);
в Африці: Організація африканської єдності (ОАЄ,1963); Центральноафриканський
митний і еко-номічний союз (1966); Економічне співтовариствозахідноафриканських
держав ( ЕКОВАС, 1976);
в Латинській Америці і Карибському басейні: Андськагрупа (1969); Карибський
спільний ринок (1973); Ла-тиноамериканська економічна система (1975); Латино-
американське інтеграційне об'єднання (1982); Міжаме-риканське інвестиційне
співробітництво (1989).
Економічним стимулом процесу регіональної інтеграціїмали стати регіональні
банки розвитку. Спочатку міркува-лося, що ці банки будуть складатися тільки з
представниківрегіональних організацій. Але вже невдовзі виявилося, щобільшість із них
не може існувати власними коштами, отже, заневеликим винятком (наприклад,
Ісламський банк), до їхскладу входять і деякі розвинуті країни.
Система регіональних банків розвитку в цілому утвори-лась саме на третьому
етапі, коли були засновані банки: Міжа-мериканський банк розвитку (МаБР, 1959);
Центральноаме-риканський банк економічної інтеграції (1960); Африкансь-кий банк
розвитку (АфБР, 1964); Азіатський банк розвитку(АзБР, 1966); Карибський банк
розвиту (1970); Західноафри-канський банк розвитку (1973); Арабський банк
економічногорозвитку в Африці (1973); Банк розвитку держав ЦентральноїАфрики
(1975); Східноафриканський банк розвитку (1976).
Крім того, було утворено різні регіональні фонди і програ-ми допомоги країнам,
що розвиваються (Арабський фонд еко-номічного і соціального розвитку, Африканський
фонд роз-витку, Арабський валютний фонд та ін.). Ці фонди звичайнозасновувались
регіональними організаціями або регіональни-ми банками розвитку.
Процес регіоналізації міжнародних відносин знайшоввідбиток у завершенні
побудови структури регіональних ор-ганів ООН, комісій з розвитку регіонів. Ще на
попередньомуетапі були утворені Економічна комісія для Європи (ЕКЄ),Економічна і
соціальна комісія для Азії й Тихого океану(ЕСКАТО) та Економічна комісія для
Латинської Америки йКарибського басейну (ЕКЛАК). До них тепер додались Еко-
номічна комісія для Африки (ЕКА) та Економічна і соціальнакомісія для Західної Азії
(ЕСКЗА).
На третій етап припадає активізація процесу розвитку інституціональної структури
міжнародного валютно-кредит-ного ринку. Складається група Світового банку на чолі з
МБРР: в 1956 р. утворюється Міжнародна фінансова корпо-рація (МФК), в 1960 р.
- Міжнародна асоціація розвитку(МАР), в 1966 р. - Міжнародний центр з регулювання
інвес-тиційних спорів, в 1988 р. - Багатостороннє агентство з га-рантії інвестицій
(БАГІ).
Третій етап характеризується піднесенням процесу утво-рення й функціонування
міждержавних організацій з експортутоварів; вони, по суті, являють собою своєрідні
міжнародні син-дикати. Серед них найбільш впливовою є Організація країн-ек-
спортерів нафти (ОПЕК), яка заснована в 1960 р. групою наф-товидобувних країн, що
розвиваються. На початку 70-х роківОПЕК вдалося запровадити вигідні для себе світові
ціни нанафту, що навіть викликало неабияку енергетичну кризу.
Триває удосконалення й розгалуження системи ООН. Підїї патронатом
утворюються організації, що обіймають якусьвузьку сферу економіки. Це - Міжнародне
агентство з атомноїенергії (МАГАТЕ, 1957), Міжнародна морська організація(ІМО,
1958), Міжнародний фонд сільськогосподарського роз-витку (МФСР, 1977); особливий
статус щодо ООН маєВсесвітня туристська організація (СТО, 1975).
З метою координації економічних відносин у сфері світо-вої торгівлі, поліпшення
умов торгівлі, особливо з урахуван-ням інтересів країн, що розвиваються, утворено
важливий ор-ган ООН - Конференцію з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД,1964). На відміну
від ГАТТ, ця організація відкрита для будь-якої країни. В якійсь мірі вона мала стати
альтернативою жор-сткому курсові ГАТТ; втім, вона її не замінила. Відбулося пев-не
розгалуження функцій ГАТТ і ЮНКТАД, а для коорди-нації їх дій було утворено
спільний Міжнародний торговель-ний центр (МТЦ, 1964). Регулювання міжнародних
відносину промисловій сфері, сприяння індустріалізації країн, що роз-виваються, було
покладено на Організацію Об'єднаних Наційз промислового розвитку (ЮНІДО).
Третій етап розвитку системи міжнародних організацій ви-явився дуже плідним.
Відбувався процес галузевої дивер-сифікації (залучення до системи все нових сфер
міжнародноїекономіки); водночас система розвивалася вшир, охоплюючивсе нові країни
й регіони. Паралельно розвиваласярегіоналізація системи та її глобалізація. Останнє
стверд-жується не тільки зміцненням взаємодії організацій всерединісистеми, а й
перетворенням деяких регіональних організацій усвітові. Так, у 1961 р. з'явилася
Організація економічногоспівробітництва й розвитку (ОЕСР), яка "виросла" з регіональ-
ної Організації європейського економічного співробітництва.Глобалізація в розвитку
системи міжнародних організацій про-являється також у тому, що вже багато країн
беруть участь удекількох організаціях водночас, тобто відбувається безперерв-не,
багатостороннє співробітництво майже всіх країн світу вєдиній системі міжнародних
організацій.

IV етап. Відновлення єдиної системи міжнародних еко-номічних відносин

(з 90-х років ХХ ст.). Об'єктивний хід роз-витку міжнародної економіки, поглиблення
глобалізаціїміжнародних відносин усе більше виявляли неприродністьрозколу світового
господарства на дві системи - ринкову і не-ринкову, соціалістичну. Все яснішою ставала
нагальна не-обхідність економічних і соціально-політичних перетворень
усоціалістичних країнах.
Знаменною віхою в процесі зближення двох систем ставЗаключний акт Наради з
безпеки і співробітництва в Європі,який було підписано в Гельсінкі ще в 1975 р. В
ньому передба-чались заходи щодо зміцнення довіри між країнами. В 1990 р.учасники
Наради прийняли Паризьку хартію для нової Євро-пи, декларуючи кінець ери
конфронтації і початок ери демо-кратії, миру і єдності. В 1995 р. Нарада набула нової
назви -Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).Нині в ОБСЄ беруть
участь майже всі європейські держави,азіатські країни СНД, а також США і Канада.
Головною метою ОБСЄ проголошується мир між євро-пейськими країнами, що
сприятиме миру і безпеці в усьомусвіті. Вона сформулювала відомі "десять принципів",
на якихмають будуватись відносини між державами.
 Для підтримки переходу країн Центральної та СхідноїЄвропи до ринкової
економіки в 1990 р. було утворено Євро-пейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР),
який надалівиділяв значні кошти на здійснення реформ в колишніхсоціалістичних
країнах. До речі, Україна посідає друге місцесеред країн-позичальників за обсягом
одержаних кредитів відЄБРР.
Гельсінський акт можна з повною підставою вважати про-возвісником нової ери
економічних і політичних відносин міжкраїнами не тільки в Європі, а й в усьому світі.
90-ті роки ста-ли епохою розпаду системи соціалістичних країн в цілому, атакож
зникненням найбільшої соціалістичної держави -СРСР. Утворилась принципово нова
світова ситуація, яка немогла не вплинути істотно і на стан системи міжнародних ор-
ганізацій.
Ліквідуються такі великі блоки, як Організація Варшавсь-кого договору та Рада
економічної взаємодопомоги (РЕВ). На-томість утворюються регіональні організації, які
об'єднують якнові незалежні держави, так і колишні соціалістичні країниЄвропи.
Значною мірою цей процес має характер "заповненнявакууму": на теренах
постсоціалістичного простору просто-такимали з'явитися організації, які не дали б
загаснути інтеграційно-му руху. Так утворилася Співдружність незалежних
держав(СНД, 1991). Колишні балтійські республіки СРСР (Естонія,Латвія, Литва), а
також Росія і Польща об'єдналися з іншимикраїнами Балтії в Раду держав Балтійського
моря (1992). При-чорноморські держави, в тому числі й Україна, утворили ор-ганізацію
під назвою Чорноморське економічнеспівробітництво (1992). Казахстан, Азербайджан і
колишні ра-дянські республіки Середньої Азії стали членами Організаціїекономічного
співробітництва, яке було сформовано ще в 1985р. з ініціативи Ірану, Пакистану й
Туреччини.
Другою за значенням подією на цьому етапі розвитку сис-теми міжнародних
організацій було переростання Європейсь-кого економічного співтовариства в
Європейський Союз, щобуло підтверджено Маастрихтською угодою 1992 р. (увійшлав
дію в 1993). Суть трансформації полягає в тому, що еко-номічний союз, який вже до
цього часу сформувався, допов-нився валютним і політичним союзом. Суттєвої
реконструкціїзазнала валютна система ЄС. Замість ЄФВС було утвореноЄвропейський
валютний інститут (1994), який здійснив ва-лютну реформу. Сучасні валютні відносини
країн ЄС базу-ються на Європейській системі центральних банків на чолі
зЄвропейським центральним банком (ЄЦБ, 1999). Впровадже-но спільну валюту - євро.
Авторитет ЄС, його вплив на міжнародну економіку де-далі зростає. Він стає
взірцем економічного порядку для бага-тьох країн, насамперед для європейських, які
прагнуть вступи-ти до нього або хоча б установити з ним особливі партнерськістосунки.
В 1995 р. кількість членів ЄС становила 15. В 2004 р.до Європейського Союзу
приєдналося ще 10 держав. Отже,станом на 2006 рік організація налічує вже 25 країн-
членів.Щодо інших країн, то ЄС також намагається налагодити з ни-ми економічні
відносини з метою прискорення інтеграції в ме-жах усієї Європи. В 1992 р. ЄС і ЄАВТ
підписали угоду про ут-ворення Європейського економічного простору (вступила
досили в 1994). Для країн Східної і Центральної Європи ЄС роз-робив спеціальні
програми економічного співробітництва, зо-крема для країн СНД - Програму технічної
допомоги(TACIS). В 1998 р. набула чинності Угода про партнерство таспівробітництво
між ЄС і Україною, ратифікована парламен-том усіх країн-учасниць. З кінця 70-х років
діють Ломейськіконвенції - багатосторонні торгово-економічні угоди між ЄС ікраїнами,
що розвиваються.
Процеси регіоналізації поширюються і на сьогоднішньомуетапі. В 1994 р. укладено
Північноамериканську угоду провільну торгівлю (НАФТА), що об'єднала США, Канаду
таМексику. Тоді ж утворюються: Спільний ринок Східної таПівденної Африки
(КОМЕСА), який трансформувався із зо-ни преференційної торгівлі,
Західноафриканський еко-номічний і валютний союз (УЕМОА), а в 1995 р. - Південно-
американський спільний ринок (МЕРКОСУР).
Важливою подією стало перетворення ГАТТ на Світовуорганізацію торгівлі (СОТ)
із істотним розширеннямфункцій.
На зламі століть у динаміці розвитку системи міжна-родних організацій досить
чітко проступають такі тенденції:
суттєво зростає вплив розвинених країн, насамперед"Великої сімки", на
функціонування найважливішихсвітових організацій; особливо це відчувається
надіяльності МВФ, Всесвітнього банку, Світової ор-ганізації торгівлі, які практично
керуються клубом най-сильніших держав;
значно активізується НАТО; організація не тільки роз-ширюється територіально, а
й присвоює собі функції,які раніше належали тільки Раді Безпеки ООН (посил-ання
військ у країни, що не є членами НАТО);
відповідно (і дещо несподівано) знижується авторитетООН, яка певною мірою
втрачає свою дієвість увирішенні найактуальніших проблем людства;
Європейський Союз вуе однозначно перетворюється нацентр тяжіння в
європейському інтеграційному процесіі, очевидно, невдовзі пошириться на всю Європу;
аналогічну роль може виконати НАФТА щодо країнЛатинської Америки і
Карибського басейну;
на основі Азіатсько-Тихоокеанського економічногоспівробітництва (АПЕК)
формується потужне еко-номічне угрупування, яке згодом може стати
центромінтеграційного тяжіння на великому територіальномупросторі. Уже зараз
сукупний ВНП країн цієї ор-ганізації становить 56 % від світового обсягу;
у межах СНД виокремлюються локальні угруповання збільш активною мірою
співробітництва: Росія - Біло-русь, Росія - Киргизстан - Узбекистан -
Таджикистан,Україна - Грузія - Азербайджан - Молдова. Поки щонеясно, чи вони
стануть осередками оптимізації інтег-раційних процесів на просторі Співдружності, чи,
на-впаки, призведуть до його подрібнення і трансформаціїв якісь нові організації.

ХРОНОЛОГІЯ УТВОРЕННЯ Й РОЗВИТКУ

СИСТЕМИМІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1865 Всесвітній телеграфний союз.

1875 Всесвітній поштовий союз.
1919 Міжнародна організація праці (МОП).
Міжнародна торговельна палата (МТП).
Ліга націй.
1930 Банк міжнародних розрахунків (БМР).
1945 Організація Об'єднаних Націй (ООН).
1945 Міжнародний валютний фонд (МВФ).
1945 Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР).
1945 Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Ліга арабських держав (ЛАД).
ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО).
Міжнародний союз організацій електрозв'язку.
Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ).
1948 Організація європейського економічного співробітництва.
1948 Організація американських держав (ОАД).
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).
Рада Європи.
1949 Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ).
1951 «План Коломбо».
1951 Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС).
Міжнародна фінансова корпорація (МФК).
Римська угода про утворення ЄЕС та Євратома.
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ).
Міжнародна морська організація (ІМО).1958 Європейський інвестицій ний банк (ЄІБ).
Європейський фонд розвитку (ЄФР).
Міжамериканський банк розвитку (МаБР).
Міжнародна асоціація розвитку (МАР).
1960 Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ).
1960 Бенілюкс.
1960 Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК).
Центральноамериканський банк економічної інтеграції.
Організація економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР).1963 Міжнародний банк
економічного співробітництва (МБЕС).1963 Організація африканської єдності (ОАЄ).
1964 Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД).
1964 Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД / СОТ.
1964 Африканський банк розвитку (АфБР).
1966 Азіатський банк розвитку (АзБР).
1966 Центральноафриканський митний і економічний союз.
Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів(МЦУІС).
ООН з промислового розвитку (ЮНІДО).
1967 Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН).
Андська група.
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).
Міжнародний інвестиційний банк (МІБ).
Організація Ісламська конференція.1973 Карибський спільний ринок.
1973 Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС).
1973 Арабський банк економічного розвитку в Африці.
1973 Західноафриканський банк розвитку.
1975 Всесвітня туристська організація (ВТО).
1975 Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС).
1975 Банк розвитку держав Центральної Африки.
Ісламський банк розвитку.
Економічне співробітництво західноафриканських країн(ЕКОВАС).
Східноафриканський банк розвитку.
Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР).1977 Арабський валютний
фонд.
1977 Утворення Європейської валютної системи (ЄВС).
1982 Латиноамериканське інтеграційне об'єднання.
1985 Організація економічного співробітництва (ОЕС).
Багатостороннє агентство з гарантії інвестицій (БАГІ).
Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АПЕК).
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).
Співдружність Незалежних Держав (СНД).
Підписання угоди про утворення Європейського Союзу (ЄС).1992 Рада співробітництва
Балтійських держав.
1992 Організація Чорноморського економічного співробітництва(ОЧЕС).
1994 Утворення Європейського економічного простору.
1994 Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).
1994 Асоціація карибських держав (КАРИКОМ / АКД).
1994 Європейський валютний інститут (ЄВІ).
Спільний ринок Східної і Південної Африки (КОМЕСА).
Світова організація торгівлі (СОТ).
1995 Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР).
1995 Близькосхідний банк розвитку.
Ратифікація країнами ЄС Угоди про партнерство таспівробітництво між ЄС і Україною.
Європейський центральний банк (ЄЦБ).
Європейсько-Азіатське економічне співтовариство (ЄврАзЕС).
Підписано угоду про утворення Єдиного економічногопростору.
Вступ до ЄС 10 нових держав-членів.
2004 План дій Україна - Європейський Союз. "Європейська політикасусідства".
Питання для самоконтролю
У чому полягає регулювальна суть міжнародних ор-ганізацій?
Які чинники впливають на утворення міжнародних ор-ганізацій?
За якими критеріями класифікуються міжнародні ор-ганізації?
Як визначаються регіональні організації за ступенеморганізації?
Які риси характеризують міжнародні організації як си-стему?
У чому полягає суть сучасного етапу розвитку системиміжнародних організацій?
 Тести
1. Наслідком якого процесу є міжнародна економічна інтег-рація:
а) розвиток міжнародної торгівлі;
б) утворення ТНК;
в) міжнародний поділ праці;
г) утворення міжнародних політичних угруповань;
д) науково-технічна революція?
Які форми міжнародних інтеграційних угруповань Визнаєте:
а) зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, еко-номічний союз,
зона преференційної торгівлі;
б) міжнародний ринок, митний союз, спільний ринок, політич-ний союз, зона
преференційної торгівлі;
в) світовий ринок, зона вільної торгівлі, митний союз, валютнийсоюз,
політичний союз;
г) спільний ринок, міжнародний ринок, митний союз, зонавільної торгівлі,
економічний союз?
Які риси характерні для митного союзу:
а) усунення внутрішніх тарифів;
б) усунення внутрішніх тарифів, спільний зовнішній тариф;
в) усунення внутрішніх тарифів, спільний зовнішній тариф,вільний рух
чинників виробництва;
г) усунення внутрішніх тарифів, спільний зовнішній тариф,вільний рух
чинників виробництва, єдина валютна система?
Інтеграційне угруповання має такі риси: усунуто внутрішнітарифи, створено
спільний зовнішній тариф, здійснено вільний рухкапіталу і робочої сили. Визначте
природу цього угруповання:
а) зона вільної торгівлі;
б) митний союз;
в) спільний ринок;
г) економічний союз.
Визначте міжнародні державні організації регіональноготипу:
а) ОЕСР, ЄС, НАФТА, ОАЄ, СНД;
б) ОЕСР, ЄС, АСЕАН, ЮНКТАД, СНД;
в) ЄАВТ, ЄС, НАФТА, СНД, АСЕАН;
г) ЄС, ЮНІДО, СНД, НАФТА, АТЕС.
Визначте міжнародні організації глобального типу:
а) ООН, ОЕСР, МВФ, СОТ, ЮНЕСКО;
б) ООН, НАТО, МВФ, СОТ, АТЕС;
в) ООН, МВФ, ЮНЕСКО, СОТ, ОАЄ;
г) ООН, ОАЄ, СНД, СОТ, МБРР.
Визначте організації загальної компетенції:
а) ООН, СОТ, МВФ, ОЕСР, ЮНЕСКО;
б) ООН, ОЕСР, ЄС, НАФТА, СНД;
в) ОЕСР, НАТО, СОТ, ЄС, СНД;
г) НАТО, МВФ, СОТ, МБРР, НАФТА.
Визначте організації спеціальної компетенції:
а) ООН, МВФ, ОЕСР, СОТ, ЮНЕСКО;
б) ООН, ОЕСР, ЄС, НАФТА, СНД;
в) НАФТА, ЄС, СНД, ГУАМ, ЄАВТ;
г) МВФ, СОТ, ЮНЕСКО, МБРР, ЮНІДО.
Для якої з наведених організацій головною метою єздійснення досліджень з
екологічних проблем:
а) Паризький клуб;
б) Римський клуб;
в) Лондонський клуб?
Формування системи міжнародних організацій розпочало-ся з:
а) XIV ст.;
б) початку ХІХ ст.;
в) середини ХІХ ст.;
г) початку ХХ ст.
До неурядових міжнародних організацій належать:
а) ООН, МВФ, СОТ, ЮНЕСКО;
б) МТП, Лондонський клуб, Римський клуб, Червоний хрест;
в) МТП, Лондонський клуб, Паризький клуб, Червоний хрест;
г) Лондонський клуб, Паризький клуб, Римський клуб, Черво-ний хрест.
У якому році утворено Європейський Союз?
а) 1951;
б)1957;
в) 1992;
г) 1999.
 Розділ 2
МЕХАНІЗМ
ФУНКЦІОНУВАННЯМІЖНАРОДНИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ
Ключові поняття: норми міжнародного права; міжнародні дого-вори; міжнародні звичаї;
міжнародні кодекси поведінки; джерела фор-мування нормативної основи діяльності міжнародних
організацій;принципи міжнародного права; імунітети міжнародної організації;цілі міжнародної
організації; компетенція міжнародної організаці;функції міжнародної організації; організаційна
структура міжнарод-ної організації.

2.1. Правові норми і принципи функціонуванняміжнародних організацій

Міжнародні організації є суб'єктами міжнародного права.Міжнародне право, зокрема
міжнародне економічне право -це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини міжйого
суб'єктами. Нормативна база складається із прав таобов'язків міжнародного права. Норми
міжнародного праваокреслюють "межі дозволеного" в міжнародних відносинах,встановлюють
своєрідні правила поведінки для суб'єктів, в то-му числі для міжнародних організацій.
Міжнародні правові норми утворюються на основі узгод-жень між учасниками міжнародних
відносин. Якщо угода офіційно декларується суб'єктами, то така норма зветься до-говірною; якщо ж
норму не декларують, але мають її на увазі іне заперечують, то вона зветься міжнародним звичаєм.
Договори бувають двосторонніми й багатосторонніми,залежно від кількості учасників.
Звичайно договори, напідставі яких утворюються міжнародні організації, є багатос-торонніми. У
міжнародних договорах (угодах) закріплюютьсянорми й принципи, що регулюють міжнародні
відносини. До-говори поділяються на загальні й конкретні. В загальних дого-ворах втілюються
норми, що визнані як універсальні, розрахо-вані на тривалий час. Більшість договорів, що
відносяться доміжнародних організацій, є саме загальними. Щодо конкрет-них угод, то вони
звичайно укладаються між двома державамий мають короткостроковий характер (наприклад, угода
проспорудження якогось об'єкту спільними зусиллями).
Міжнародні звичаї - це норми, що складаються внаслідокдовгострокової практики
міжнародних відносин. Звичаї мо-жуть встановлюватись на підставі постанов міжнародних су-дових
організацій (наприклад, Міжнародного суду ООН),офіційних заяв голів держав або урядів,
національного законо-давства держав. Звичай визначається всіма учасникамиміжнародних договорів,
так би мовити, "мовчки", як таке, щоне потребує додаткових дискусій. Наприклад, за звичай прий-
мається норма: всі держави мають суверенітет над своїми при-родними ресурсами.
Міжнародні правові норми можуть складатися внаслідок рішень міжнародних організацій або
конференцій. До такихрішень, наприклад, відноситься Декларація ООН про встанов-лення Нового
міжнародного економічного порядку. Рішенняможуть мати обов'язковий або рекомендаційний
характер.Залежно від характеру рішень визначають "м'яке право" (softlaw) - рішення-рекомендації
або "тверде право" (hard law) -обов'язкові рішення. Рекомендаційні рішення приймаютьсяпереважно
пленарними (вищими) органами організацій і ад-ресуються державам-членам. Обов'язкові рішення
спрямованіпереважно на виконання внутрішніми органами організацій(затвердження бюджету,
контроль за виконаннями постанов,прийняття нових членів, фінансова політика тощо).
Більшістьрішень Генеральної Асамблеї ООН рекомендаційні, але впрактиці міжнародних відносин
рідко яка держава може їхігнорувати. Так само й рішення МВФ: незважаючи на їх пере-важно
рекомендаційний зміст, вони сприймаються до вико-нання беззаперечно.
Інколи рекомендації являють собою ціле зведення, систе-му норм, що визначають дії суб'єктів
міжнародних відносин утій чи іншій сфері. Такі норми мають назву міжнародних ко-дексів
поведінки. Вони систематизують правила поведінкичленів організації в міжнародному
співробітництві в певній га-лузі відносин. Так, розроблено норми регулювання
перевезеньторговельним флотом, кодекс поведінки транснаціональнихкорпорацій, кодекс поведінки
держав при передачі високихтехнологій тощо. Звичайно кодекси поведінки
розробляютьсяорганізаціями системи ООН.

Таким чином, можна узагальнити джерела формування нормативної основи діяльності

міжнародних організацій. Доних відносяться:
міжнародні угоди;
рішення міжнародних організацій та конференцій;
міжнародні звичаї;
міжнародні кодекси поведінки.

Крім договірних і звичайних норм, важливу роль у право-вому регулюванні діяльності

міжнародних організацій відігра-ють принципи міжнародного права. Принципи трактуються
якнорми, що мають обов'язковий характер для всіх учасниківміжнародних організацій. Принципи
поділяються на загальніта спеціальні.
Загальними є принципи, які втілюють найпоширенішінорми поведінки суб'єктів і охоплюють
широкий спектрміжнародних відносин. Загальні принципи базуються на при-родних законах
поведінки, які складалися в суспільних відно-синах протягом століть. До загальних принципів
відносяться,зокрема: принцип мирного співіснування держав; принцип су-веренної рівності держав;
принцип співробітництва держав;принцип добровільного виконання міжнародних обов'язків;принцип
взаємовигоди в міждержавних стосунках.
Спеціальні принципи охоплюють дещо вужчу сферувідносин між суб'єктами міжнародного
права і мають більшконкретний характер. Серед спеціальних принципів можнаназвати: принцип
свободи вибору форми організаціїзовнішньоекономічних зв'язків, принцип суверенітету державна
свої природні ресурси, принцип найбільшого сприяння взовнішній торгівлі.
Прикладом поєднання загальних і спеціальних принципівє система принципів, задекларована
Організацією Об'єднанихНацій:
суверенна рівність всіх членів.
сумлінне виконання взятих на себе зобов'язань, згіднозі Статутом;
вирішення міжнародних суперечок мирними засобами;
утримання в міжнародних відносинах від погрози си-лою або її застосування проти іншої
держави;
надання ООН усілякої допомоги в усіх її діях, що засто-совуються відповідно цим принципам.
Серед названих принципів перші чотири мають загальнийхарактер, а п'ятий - спеціальний, бо
він поширюється тількина членів ООН і не обов'язковий для інших держав.
Найбільш чітко загальні принципи міжнародних відносинсформульовані в Заключному акті
Наради з безпеки йспівробітництва в Європі (підписано 35 європейськими тапівнічноамериканськими
державами в Гельсінкі в 1975). Вонивідомі як "Десять принципів", що регулюють
міжнароднівідносини в усьому світі і охоплюють найважливіші сферизовнішньої діяльності держав.
Ось ці принципи:
Суверенна рівність, поважання прав, притаманних суве-ренітету.
Незастосування сили або погрози силою.
Непорушність кордонів.
Територіальна цілісність держав.
Мирне урегулювання спорів.
Невтручання у внутрішні справи інших держав.
Поважання прав людини і основних свобод, включ-аючи свободу думки, совісті, релігії та
переконань.
Рівноправність і право народів на самовизначення.
Співробітництво між державами.
10. Сумлінне виконання міжнародно-правових обов'язків.
Як бачимо, в "Десять принципів" увійшли всі чотири за-гальних принципи, сформульовані
ООН. Загальні принципиЗаключного акту Гельсінської наради використовуються вдіяльності
багатьох міжнародних організацій і відтворюються вїх статутах, програмах і угодах. Так, у Статуті
СНД записані всідесять принципів як основа діяльності організації. Ті чи іншіпринципи в різних
визначеннях є взірцем для здійсненняполітики майже всіх регіональних міждержавних
організацій.Найпопулярнішим є перший принцип: "Суверенна рівність, по-важання прав,
притаманних суверенітету". Так, головним прин-ципом Латиноамериканської економічної системи
(ЛАЕС) є:"суверенна рівність і незалежність держав"; Азіатсько-Тихооке-анського економічного
співробітництва (АПЕК) - "рівноправ-не партнерство"; Організації африканської єдності (ОАЄ) - "су-
веренна рівність усіх держав членів"; Економічного співтовари-ства держав Західної Африки
(ЕКОВАС) -"Рівність і неза-лежність держав-членів" тощо.

Розглянемо трохи докладніше зміст і значення деяких за-гальних принципів.

Принцип "суверенної рівності держав-членів" є основопо-ложним у діяльності міжнародних
організацій. Це виходить ізлогічного міркування про доцільність для будь-якої державибрати участь
тільки в такому співтоваристві, де її права й інте-реси не будуть утиснуті іншими членами. Реалізація
цьогопринципу грунтується на добровільності членства: якщо дер-жава не бачить для себе політичної
або економічної вигоди відучасті в організації, то вона не вступить до неї. На принципі"суверенної
рівності" особливо наполягають країни, що розви-ваються, колишні колонії і взагалі країни, що за
своїм еко-номічним, політичним, військовим потенціалом поступаютьсяіншим членам організації,
особливо колишнім метрополіям.До речі, в Статуті СНД цей принцип, по суті, декларуєтьсядвічі,
тільки в різних модифікаціях: "держави-члени суверенній рівні" і "держави-члени є самостійними і
рівноправнимисуб'єктами міжнародного права". Таке підсилення тези має на-голосити, що, по-перше,
СНД - це вже не СРСР, а по-друге -що Росія вже не є "старшим братом".
Треба зазначити, що попри важливість і загальне сприй-мання цього принципу, в міжнародній
практиці він ре-алізується не завжди. Так, у деяких організаціях (МВФ, ок-ремі органи ЄС) при
прийнятті рішень різні члени наділені не-однаковою кількістю голосів; отже, принцип рівності пору-
шується. В багатьох організаціях (ОЕСР, МВФ, МБРР та ін.)діяльність здійснюється під неофіційним,
але реальним тис-ком "Великої сімки". Таким чином, принцип "суверенноїрівності" можна
розглядати як ідеал, який поки що цілком недосягнуто в наших реаліях.
Все ж таки, значення цього принципу важко переоцінити,бо він стоїть на перешкоді явної
дискримінації слабкішихчленів з боку найдужчих.
Принцип "незастосування сили або погрози силою" є ак-туальним в наші часи, коли військові
конфлікти в різнихрегіонах планети ще не вщухли. Вирішення проблем, навітьнайгостріших, має
здійснюватися цивілізованими методами,шляхами переговорів і пошуками компромісу. Сила може
бу-ти вагомим аргументом, але не завжди справедливим. Дотри-мання принципу "незастосування
сили" дозволило запобігтичимало яким озброєним конфліктам або вгамувати їх у другійполовині ХХ
ст. Прикладом може бути напад Іраку на Кувейт,який припинено внаслідок прийняття рішучої
резолюції з бо-ку ООН. Проте й зараз повна реалізація цього принципу вик-ликає труднощі. Навіть
Рада Безпеки ООН у виключних ви-падках мусить застосовувати військову силу, що є порушен-ням
принципу.
З принципом "незастосування сили" логічно пов'язаний принцип "мирного урегулювання
спорів".
Близькі один до одного за змістом принципи "непо-рушність кордонів" і "територіальна
цілісність держав". Бага-то конфліктів у світі починається саме з територіальних супе-речок, з
намагання перекроїти карту регіону. Територіальніпретензії одних держав до інших мають місце й
зараз. Іноді во-ни мають об'єктивну підставу. Наприклад, кордони багатьохафриканських держав
повторюють межі, які утворилисявнаслідок угод між колоніальними державами в минулому.Цілі
народи опинилися в двох, трьох або більше державах. Як-би сьогодні не діяли принципи
"непорушності кордонів" та"територіальної цілісності держав", ми стали б свідкаминескінченних
воєн, що точилися б на Африканському конти-ненті. Ці два принципи в цілому сприяли збереженню
миру вЄвропі майже всю другу половину ХХ ст. Збройний конфліктвиник саме тоді, коли з розпадом
Югославії склалася непростай суперечлива ситуація з кордонами та взаємними тери-торіальними
претензіями між новоутвореними державами.
Принцип "рівноправності і права народів на самовизна-чення" актуальний тому, що сьогодні
політична карта світу ха-рактеризується наявністю держав з різним соціально-еко-номічним і
політичним устроєм. Цей принцип забороняєздійснювати дискримінацію будь-якої держави,
економічнийабо політичний лад якої не подобається іншим членам світовоїспівдружності. Якщо
народ обрав певну соціально-економічнусистему, то це його право, яке потрібно поважати. На
жаль,цей принцип ігнорується досить часто. Найбільше порушеньбуло за часів "холодної війни",
коли й західні, й соціалістичнікраїни, по суті, заперечували право на існування ладу, що не-сумісний
з їх уявленням про демократію та справедливість; цесупроводжувалось активною дискримінаційною
політикою зобох боків, а також втручанням у справи "третього світу" з на-маганням перетягти молоді
держави на свій бік. Така політикабула також порушенням принципу "Невтручання у
внутрішнісправи".
Навіть зараз, коли "холодна війна" начеб-то скінчилася, цідва принципи де-не-де ігноруються. З
трибун ООН, ОЕСР,НАТО, ЄС та інших організацій деякі країни, а особливо їхполітичні лідери,
оголошуються недемократичними; такікраїни підлягають офіційній дискримінації із
встановленнямсанкцій (Ірак, Афганістан, Югославія). Підставою для такихдій є сьомий принцип -
"поважання прав людини і основнихсвобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переко-
нань". Коли світова спільнота вирішує, що цей принцип пору-шено в якійсь країні, вона не
зупиняється перед санкціями інавіть військовим втручанням, порушуючи тим самим іншіпринципи.
Отже, основні загальні принципи міжнароднихвідносин, незважаючи на привабливість кожного з них
по-одинці, іноді утворюють суперечливу ситуацію, коли їх требазастосовувати комплексно. Системи
пріоритетності прин-ципів поки що не розроблено.
Принцип "сумлінного виконання міжнародно-правовихобов'язків" задекларовано недарма.
Справа в тому, що звичай-но міжнародні організації не мають у своїх структурах ме-ханізму
примусу; отже, якщо хтось із членів організації не бу-де виконувати взяті на себе обов'язки згідно із
статутом аборішенням організації, то вона практично не зможе функціону-вати.
Спеціальні принципи є підставою для дії організації в кон-кретній сфері, часто притаманній
тільки цій організації. На-приклад, Світова організація торгівлі (СОТ) декларує такіпринципи:
торгівля без дискримінації (принцип найбільшогосприяння);
розширений доступ до ринків;
сприяння справедливій конкуренції;
захист через тарифи;
заохочення розвитку і економічних реформ.
З цих принципів перший і останній застосовують і деякіінші організації; решта - специфічні
саме для СОТ.
Спеціальні принципи можуть також використовуватись врегіональних інтеграційних
об'єднаннях, коли необхіднопідкреслити специфічність регіону. Наприклад, серед прин-ципів, що
лежать в основі діяльності Латиноамериканськоїасоціації інтеграції (ЛААІ), є такі:
плюралізм в політичних і економічних питаннях;
конвергенція угод, що ведуть до утворення спільногоринку Латинської Америки;
диференційоване відношення на основі трьох категорійдержав-членів (розвинуті,
середньорозвинуті, найменшрозвинуті країни).
Організацією африканської єдності (ОАЄ) задекларованіще й такі принципи:
рішуче засудження політичних убивств і підривноїдіяльності з боку сусідніх держав або будь-
якої іншоїдержави;
боротьба за повне визволення ще залежних африкансь-ких територій;
слідування політиці неприєднання.
Ці принципи відтворюють найболючіші аспекти політич-ної ситуації, що притаманні
Африканському континенту сьо-годні.
Діяльність економічного співтовариства держав ЗахідноїАфрики спирається, зокрема, на такі
принципи:
сприяння демократичній системі правління;
збалансований і справедливий розподіл тягаря та вигод.
Одним з принципів функціонування Ісламського банку
розвитку (ІБР) є те, що він не стягає відсотків за наданий кре-дит, оскільки це суперечило б
нормам шаріату; свої витратибанк покриває за рахунок прибутку від інвестицій.
Таким чином, міжнародні організації в своїй діяльностіспираються на норми й принципи
міжнародного права. Вонинабувають певної правоздатності та дієздатності, берутьучасть у створенні
й застосуванні міжнародних норм. Міжна-родна організація має юридичний статус, може брати
участь удипломатичних відносинах.
Міжнародна організація має певні привілеї та імунітети. їїпосадові особи мають право
використовувати свої пряміобов'язки на території будь-якої країни-члена. Майно ор-ганізації не може
бути націоналізоване, конфісковане урядомкраїни, в якій воно знаходиться. Керівні особи та
службовціорганізації в своїх діях несуть відповідальність тільки передорганізацією. їх діяльність
скерована насамперед на користьорганізації, й вони повинні ігнорувати втручання уряду своєїкраїни,
якщо воно суперечить інтересам організації. Привілеїта імунітети організації затверджені низкою
міжнароднихрішень і постанов, наприклад, Конвенцією про привілеї йімунітети Об'єднаних Націй
1946 р.
Положення про імунітет передбачає, що організація непідлягає оподаткуванню з боку уряду
країни, де розташовані їїофіси. Уряд країни не має права вимагати документацію ор-ганізації для
перегляду або вилучення. Він також не може по-рушувати судової справи відносно організації,
користуючисьнормами національного права; якщо якась особа (фізична абоюридична) звертається до
суду своєї країни з позовом до ор-ганізації, то суд відмовляє в прийнятті позова.
 Як приклад можна навести юридичний статус штаб-квар-тири ООН у Нью-Йорку. Майно
організації виведене з прямо-го оподаткування відповідними організаціями США; гро-мадсько-
правові відносини співробітників штаб-квартири ре-гулюються внутрішніми правилами організації, а
втручаннянаціональних законодавчих органів США можливе тільки заугодою керівництва ООН.
Набуваючи певних прав, міжнародна організація несе йвідповідальність за свою діяльність у
цілому або за дії своїхокремих працівників. Якщо, виконуючи свої функції, ор-ганізація мимоволі
завдала шкоди якійсь країні, вона муситькомпенсувати збитки. Так, часто військові операції сил
ООНабо НАТО супроводжуються екологічними негараздами, а той матеріальними збитками для
мирного населення. В такомуразі організація виділяє кошти для відшкодування втрат.
У зв'язку з порушенням норм поведінки окремими члена-ми організацій міжнародне право
передбачає застосуваннясанкцій проти порушників. Найчастіші порушення можназгрупувати таким
чином: невиконання постанов організації;відхилення в своїх діях від принципів, записаних у статуті
ор-ганізації; невиконання своїх фінансових обов'язків; агресіяпроти іншої держави.
Залежно від тяжкості порушення застосовуються такі санкції:
припинення права голосування в органах організації;
позбавлення технічної і фінансової допомоги;
тимчасове припинення членства в організації;
виключення з організації;
застосування збройних сил проти порушника.
Так, Росія в 2000 р. тимчасово була позбавлена права голо-су в Парламентській Асамблеї Ради
Європи у зв'язку зподіями в Чечні. Міжнародний валютний фонд неодноразововідмовляв у наданні
чергових траншів державам, що своєчас-но не сплачували борг. В 70-х роках Всесвітня організація
охо-рони здоров'я (ВООЗ) позбавила Португалію всіх видів допо-моги через колоніальну політику,
яку проводила тоді держава;Португалія була також виключена з ІКАО, ІМО, ЮНЕСКО.Через
політику апартеїду Південно-Африканська Республікабула виключена з багатьох міжнародних
організацій. АгресіяІраку проти Кувейту викликала втручання збройних силООН для встановлення
миру в регіоні.

2.2. Організаційно-функціональна структура міжнародних

організацій

Кожна організація визначає свої цілі, сферу компетенції,функції, організаційну структуру,

механізм прийняття рішеньта їх виконання (схема 2.1).
Найперше, з чого починається організація, - це визначен-ня цілей її діяльності. Якщо цілі
визначено чітко, їх досягнен-ня реально обгрунтовано, то така організація буде функціону-вати
ефективно (за інших обставин). Якщо ж головна метасформульована розпливчасто, якщо цілей
забагато й вони невідповідають реальній ситуації, то це буде гальмуватидіяльність організації або
взагалі вона стане нежиттєздатною.Можна ствердити, що Ліга Націй поставила перед собою недо-
сяжну мету: зберегти мир в умовах, коли суперечки між її го-ловними учасниками досягли апогею, а
фашистська ідеологіявиключає розумні компроміси. І навпаки, головна мета, декла-рована ООН, -
"підтримка міжнародного миру й безпеки
прийняттям ефективних колективних засобів і мирним урегу-люванням спорів" виявилася
досяжною. Незважаючи на цілунизку локальних конфліктів, у другій половині ХХ ст.
вдалосязапобігти новій світовій війні. Це сталося через усвідомленнякерівниками найсильніших
країн того факту, що сучаснасвітова війна вже не виявить переможця.
Звичайно цілі міжнародних організацій поділяються наголовну і підпорядковані.
Головна ціль (мета) організації визначає, для чого, власне, їїзасновники вирішили згуртуватися.
Часто головна мета форму-люється досить чітко. Наприклад, ось як вона задекларованаМіжнародним
банком реконструкції і розвитку (МБРР):"Сприяння реконструкції й розвитку територій держав-
членівшляхом заохочення капіталовкладень для виробничих цілей".
Тут вказана не тільки ціль, але й спосіб її досягнення. Буває йтак, що головна ціль
сформульована в загальному вигляді,обіймаючи широкий діапазон міжнародних відносин. Так, голо-
вною метою Міжнародної асоціації розвитку (МАР) є "сприян-ня економічному розвитку"; Світової
організації торгівлі (СОТ)- "зміцнення світової економіки"; Азіатсько-Тихоокеанськогоекономічного
співробітництва (АПЕК) - "підтримка еко-номічного зростання й розвитку на спільне благо всіх
народівАзіатсько-Тихоокеанського регіону й тим самим сприяння зро-станню й розвитку світової
економіки".
Підпорядковані цілі конкретизують головну мету, більшчітко визначаючи сферу діяльності
організації. Наприклад,СОТ, після проголошення головної мети, далі формулює ціль,яка, власне,
розкриває її суть: "спрямування зусиль на розши-рення торгівлі, збільшення інвестицій, зайнятості й
підвищен-ня рівня доходів у всьому світі"; отже, визначається, щоторгівля - основна сфера діяльності
організації. Серед цілейМАР є така: "підвищення рівня життя в країнах, що розвива-ються" І дійсно,
МАР у своїй діяльності орієнтована насампе-ред на цю групу країн.
Для Міжнародного валютного фонду (МВФ) головноюметою є "підтримка загальної системи
розрахунків". А далівказано цілі, які конкретизують, розкривають суть головноїмети:
спостереження за станом міжнародної валютної систе-ми;
сприяння стабільності обмінних курсів валют та упо-рядкування валютних взаємовідносин;
надання короткострокових і середньострокових кре-дитів та ін.
Так само, Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) за го-ловну мету має "сприяння
збалансованому й стійкому розвит-ку спільного ринка в інтересах Співтовариства", а потім кон-
кретизує механізм її досягнення: "надання позик і гарантій нанекомерційній основі в цілях
поліпшення фінансування в усіхсекторах економіки".
Головні й підпорядковані цілі організації можна розмежу-вати не завжди. Буває, що за своїм
змістом цілі, які проголо-шує організація, рівнозначні, мають однаковий ранг. Ось, на-приклад, цілі
Європейського Союзу:
утворення тісного союзу народів Європи;
сприяння збалансованому й спільному економічному йсоціальному прогресу;
затвердження Європейського Союзу на міжнароднійарені шляхом здійснення спільної
зовнішньої політики.
Тут ми бачимо три, хоч і пов'язані між собою, але са-мостійні сфери діяльності: внутрішня
політика (в межах Сою-зу), соціально-економічна сфера і зовнішня політика.
Організація африканської єдності (ОАЄ) проголошує такі
цілі:
сприяння єдності й солідарності африканських країн;
координація зусиль щодо підвищення рівня життя аф-риканських народів;
захист суверенітету, територіальної цілісності й неза-лежності народів Африки;
ліквідація всіх форм колоніалізму в Африці.
Тут також ціль віддзеркалює окрему сферу, й усі вони од-наково важливі.
Цілі міжнародної організації, а також принципи її діяль-ності записуються в Статуті, який являє
собою установчий до-кумент. Всі члени організації повинні в своїх діях дотримува-тися основних
положень Статуту.
Цілі організацій значною мірою окреслюють рамки її ком-петенції. Компетенція організації - це
об'єкт, сфера предмет-ної діяльності, коло проблем, якими вона буде займатись. Крімцього, до
поняття компетенції входить комплекс повноважень,якими організація наділяється для виконання
своїх функцій.
Залежно від кола проблем, якими займаються організації,вони поділяються на організації
загальної компетенції й ор-ганізації спеціальної компетенції.
Організації загальної компетенції відають відразу вели-кою кількістю сфер міжнародної
діяльності - економічною,політичною, культурною, екологічною, соціальною тощо. Дотаких
організацій належать ООН, майже всі регіональні ор-ганізації інтеграційного характеру, ОЕСР та
деякі інші. Так, удіяльності ООН майже немає сфери міжнародних відносин,на які не поширювалась
б її компетенція. Межі компетенціїОрганізації Чорноморського економічного
співробітництва:транспорт і комунікації; інформатика; стандартизація і сер-тифікація продукції;
енергетика; гірнича промисловість; ту-ризм; сільське господарство; охорона здоров'я; наука й техно-
логія. Бачимо, що діапазон компетенції досить широкий, хочатут відсутні, наприклад, такі сфери, як
зовнішня політика, обо-рона, валютна політика. А от при заснуванні СНД передбача-лося
співробітництво в сферах ширших і важливіших:зовнішня політика, оборона, економічна й фінансова
політика,екологія, культура.
Організації спеціальної компетенції мають вужчий діапа-зон і конкретніші напрямки
діяльності. Наприклад, СОТ усюсвою діяльність здійснює в сфері міжнародної торгівлі. Ком-петенція
Всесвітнього банку обмежується наданням довгост-рокових кредитів і фінансування програм
розвитку переважнобідних країн; компетенція МВФ - регулювання міжнародноївалютної системи і
надання короткострокових кредитів.
 У розвитку міжнародних організацій існує тенденція дорозширення меж їх компетенції аж до
появи елементів над-національності в їх функціональній структурі[4].
Це означає, що держава-член передає добровільно ор-ганізації частину своїх суверенних прав.
Найбільш яскраво цевідтворюється в постановах Ради Безпеки ООН, яка вирішуєпитання безпеки в
цілих регіонах світу. Іншим прикладом єполітика Європейського Союзу; тут уже багато функцій
переда-но державами під ведення організації: митна політика, валютнаполітика, ціноутворення,
міграційна служба тощо. Все більшенаднаціональної компетенції набуває Міжнародний
валютнийфонд. Він фактично примушує уряди держав здійснювати пев-ну валютну політику,
вимагає пред'являти повну інформаціюпро економічний стан країни, а також може
застосовуватисанкції (у вигляді припинення фінансування країни).
Виходячи з цілей та компетенції організації, визначаютьсяїї функції. Функціями міжнародної
організації вважаєтьсязовнішній прояв її діяльності щодо виконання своїх завдань[5].
Організація може виконувати свої функції в межах визна-ченої компетенції. Функції
поділяються на головну, регулю-ючі, координуючі, контролюючі й оперативні.
Головна функція полягає у визначенні відповідності інте-ресів учасників організації її цілям.
Вона тісно пов'язана зізмістом компетенції організації. Ось, наприклад, як форму-люється головна
функція ЮНІДО: "Являти собою світовийфорум з питань промислового розвитку". Головна
функціяМіжнародної торговельної палати (МТП): "Привертати увагудержав до проблем бізнесу",
Міжамериканського банку роз-витку (МаБР): "Сприяти вкладенням державного й приватно-го
капіталу в Латинську Америку в цілях розвитку".
Регулювальні функції полягають у розробленні стан-дартів поведінки членів організації,
методів і форм досягненняцілей, а також у регулюванні відносин з іншими суб'єктамиміжнародного
права.
Суть координуючої функції полягає в узгодженні інте-ресів і дій учасників організації. Це
особливо важливо для ор-ганізації універсального характеру, з широкими сферамидіяльності,
великою кількістю членів і різноманітністю цілей.Такою організацією є насамперед ООН. В її
структурі утворе-но навіть спеціальний орган - Економічну й Соціальну Раду(ЕКОСОР) для
координації економічної та соціальної діяль-ності як членів ООН, так і інших її органів організацій.
Оперативні функції полягають у виконанні конкретноїроботи організації відповідно з її цілями
й компетенцією. На-приклад, серед оперативних функцій ЮНКТАД є такі: обгово-рення питань
торгівлі й розвитку на міжурядовому рівні; ве-дення переговорів і досягнення консенсусу;
технічнеспівробітництво.
Контролюючі функції полягають у спостереженні за ви-конанням рішень організації, а також за
розвитком ситуації всфері її діяльності (моніторинг). Так, контрольна функціяЮНКТАД
сформульована таким чином: "Моніторинг,здійснення рішень і прийняття наступних заходів".
Розглянемо різновиди функцій на прикладі МВФ. Ось йо-го функціональна структура[6]:
Підтримка загальної системи розрахунків.
Спостереження за станом міжнародної валютної систе-ми.
Сприяння стабільності обмінних курсів валют і впоряд-кування валютних відносин.
Надання короткострокових і середньострокових кре-дитів.
Поповнення валютних резервів країн-членів шляхомрозподілу спеціальних прав запозичення.
Надання консультацій.
Серед цих функцій перша - головна, друга - контролюю-ча, третя - регулююча, решта -
оперативні.
Функціональна структура організації тісно пов'язана з їїорганізаційною структурою. Окремі
органи утворюються са-ме для тих або інших функцій. Кожний структурний підрозділорганізації має
чітко окреслену компетенцію своєї діяльності.Організаційна структура відрізняється ієрархічністю й
субор-динацією, тобто визначаються органи вищі, виконавчі, до-поміжні тощо.
Класифікувати органи міжнародної організації можна зарізними критеріями. Найчастіше
застосовуєтьсяфункціональний принцип. Згідно з ним органи поділяютьсяна вищі, виконавчі,
допоміжні, контролюючі й адміністра-тивні.
Вищі (головні) органи відають найважливішими сферамидіяльності організації, приймають
рішення з найважливішихпитань, причому ці рішення остаточні. Вищий орган визначаєзагальну
політику організації, її принципи; розглядає бюд-жетні й фінансові питання; має право переглянути й
доповни-ти статут; приймає рішення щодо вступу нових членів до ор-ганізації або виключення із її
складу. Проте вищі органи не ви-конують оперативних функцій. Найчастіше до складу вищихорганів
входять представники усіх держав, і тоді такий органназивається пленарним.
Вищим органом ООН є Генеральна Асамблея, яка скла-дається з усіх учасників. Вона
обговорює будь-які питання вмежах компетенції ООН, надає відповідні рекомендації, виз-начає
політику ООН, її програму й основні напрями діяль-ності, затверджує бюджет. В Європейському
Союзі вищим ор-ганом є Європейська Рада, до якої входять усі голови державабо урядів членів
організації. Рада визначає основні стра-тегічні напрями діяльності ЄС. Аналогічні функції має
РадаОЕСР. Вищим органом СНД є Рада голів держав, яка скла-дається з президентів країн-учасниць.
Вона приймає рішенняз основних питань міжнародного співробітництва. Ці питанняявляють собою
найгостріші проблеми, від вирішення яких за-лежить саме існування СНД. До них, зокрема, належить
виз-начення зовнішньої політики щодо третіх країн, утворенняєдиного економічного простору,
участь у колективних зброй-них угрупованнях тощо.
Виконавчі органи впроваджують у життя рішення і поста-нови, що приймаються вищим та
деякими іншими органами.Вони здійснюють оперативні функції і (за окремими винятка-ми) не
займаються законотворчою діяльністю. Виконавчі ор-гани різних організацій мають специфічні назви
і склад. На-приклад, таким органом в МБРР і МВФ є Рада директорів-ви-конавців (Виконавча рада).
В МАР, МФК і БАГІ він має на-зву: Виконавчий директорат, або просто Директорат. В цих ор-
ганізаціях виконавчий орган складається із представників невсіх держав (як у вищому органі), а з
декількох обраних абопризначених осіб. Так, наприклад, виконавча рада МВФ скла-дається тільки з
24 директорів-виконавців. В такому разі мимаємо справу з органами з обмеженим складом.
Найчастіше втаких органах представлені наймогутніші й найвпливовішікраїни; поряд з цим, частина
представників обирається (абопризначається) за принципом "географічної справедливості":щоб
дотримувалася рівновага між окремими континентами,регіонами, соціально-політичними групами
країн.
Виконавчий орган не обов'язково складається з обмеженоїкількості членів, іноді в нього
входять представники всіх дер-жав-членів. Так, виконавчим органом ОБСЄ є Рада
міністрівзакордонних справ, яка складається з відповідних міністрів усіхкраїн. У Європейському
Союзі виконавчі функції належатьРаді Європейського Союзу і Європейській комісії. Рада пред-
ставлена міністрами всіх країн-членів, але склад їх змінюєтьсязалежно від кола питань, що
обговорюються (це міністри закор-донних справ, або економіки, або фінансів тощо).
В СНД постійним виконавчим органом є Координаційно-консультативний комітет; до нього
входять по два представни-ки від кожної держави-члена. Крім того, певною мірою вико-навчі й
координаційні функції здійснюють Рада голів урядів іРада міністрів закордонних справ.
Роль виконавчих органів в діяльності міжнародних ор-ганізацій досить значна. Незважаючи на
те, що в ієрархічнійпіраміді вони підпорядковані вищому органу, їхній авторитетінколи буває,
принаймні, не нижчим. Справа в тому, що пле-нарні органи звичайно приймають рішення, які
вироблені йрекомендовані виконавчими органами. Так, у Міжнародномувалютному фонді Рада
директорів може припинити користу-вання коштами фонду для якоїсь країни, а Рада керуючих (ви-
щий орган) лише підтверджує це рішення на своїй сесії[7].
Адміністративні органи також мають справу з виконан-ням поточних функцій. Але їхній ранг
поступається рангу ви-конавчих органів. Адміністративні органи займаються повсяк-денною
організаційною роботою, яка спрямована переважнона внутрішні справи організації. Найчастіше ці
функції вико-нує секретаріат. До його сфери входить підготування доку-ментації до проведення
конференцій та нарад; організація йпроведення переговорів між організацією й іншими суб'єкта-ми
міжнародного права; організація технічної допомоги дер-жавам-членам; матеріально-технічне
забезпечення організації.
Взагалі, функції секретаріату дещо ширші за сутоадміністративні. Часто він являє собою орган
з дуже розгалу-женою сферою компетенції. Так, Секретаріат ЮНІДО скла-дається з шести
підрозділів: Державних програм і фінансуван-ня; досліджень і публікацій; людських ресурсів і
підприєм-ництва; промисловості й охорони зовнішнього середовища;інвестицій і технологічного
розвитку; адміністративного. Тутадміністративна функція є лиш однією серед інших. Секре-таріат
ОЕСР складається з 13 директоратів, серед яких єадміністративний. В Секретаріаті ОБСЄ серед
чотирьох де-партаментів є адміністративно-бюджетний.
Отже, секретаріат - це розгалужений орган, який частоналічує чимало співробітників.
Наприклад, у СекретаріатіООН їх 20 тисяч. Вони наймаються на контрактній основі і всвоїх діях
відповідальні тільки перед організацією. Звичайноце люди висококваліфіковані, компетентні,
сумлінні й чесні.
Хоча секретаріат займає підпорядковане місце в ор-ганізаційній структурі, часто його очолює
особа, що знахо-диться на вершині ієрархічної піраміди і є головним її пред-ставником у
міжнародних відносинах. В Організації Об'єдна-них Націй таку роль виконує Генеральний секретар.
Але не-зважаючи на свій незаперечний авторитет, Генеральний секре-тар підзвітний у своїх діях
Генеральній Асамблеї ООН. Поса-да Генерального секретаря є також у деяких інших ор-ганізаціях,
наприклад у Всесвітній туристській організації,ОЕСР, ОПЕК та ін. А от у Виконавчому секретаріаті
СНД та-кої посади немає.
Специфічним контрольним органом є міжнародні суди.Вони не тільки розв'язують суперечки
між членами ор-ганізацій, а й слідкують за дотриманням норм і принципів по-ведінки, що записані в
статуті. Таким органом є, зокрема,Міжнародний суд ООН, який надає юридичні консультації йробить
висновки з важливих правових питань. Суди є також убагатьох регіональних організаціях: ОБСЄ
(Арбітражний імировий суд), ЄС ( Європейський суд), СНД (Економічнийсуд) та ін. На відміну від
більшості інших органів, де рішеннямають переважно рекомендаційний характер,
постановиміжнародних судів обов'язкові до виконання.
Решта органів міжнародних організацій називається до-поміжними. Кожний такий орган
здійснює якусь одну, чітковизначену функцію. Назва "допоміжний" - досить умовна,оскільки часто
функція, яку виконує орган, має важливе зна-чення. Але ці органи не займаються правотворчою
діяльністю, всвоїх діях вони підпорядковані вищому, а то й виконавчому ор-ганам. Наприклад,
Генеральній Асамблеї ООН підпорядкованітакі органи, як Центр ООН по населеним пунктам
(ХАБІТАТ),ЮНКТАД та ін. До відома ЕКОСОР відносяться функціо-нальні й регіональні комісії,
програми, спеціалізовані заклади.Більшість із них є, по суті, організаціями в системі ООН (МВФ,СБ,
ЮНЕСКО та ін.), хоча й називаються органами.
В організаціях з вужчою сферою діяльності (порівняно зООН) допоміжні органи
виокремлюються чіткіше. Ось які до-поміжні органи має Світова організація торгівлі (СОТ): Рада
зторгівлі товарами; Рада з торгівлі послугами; Рада з торгівліінтелектуальною власністю; Комітет з
торгівлі й довкілля;Комітет з бюджетних, фінансових й адміністративних питань.
З позиції функціонального підходу до класифікації ор-ганів розглянемо як приклад
організаційну структуру Міжна-родного валютного фонду. Вона складається з таких органів:
Рада керуючих;
Рада директорів-виконавців;
Комітет МВФ із статистики платіжних балансів;
Директор-розпорядник.
Тут під першим стоїть вищий орган, далі - виконавчий, щедалі - допоміжний, нарешті -
адміністративний.
Крім функціонального, є й інші критерії класифікації ор-ганів міжнародних організацій.
Виходячи з характеру членст-ва, виокремлюються: міжурядові, міжпарламентські органи,органи, що
складаються з осіб в особовій якості, органи, щоскладаються з національних комітетів та груп.
Найпоширенішим типом органів за цією класифікацією єміжурядові органи. Вони складаються
з осіб, призначенихурядами держав-членів. Це можуть бути голови держав, голо-ви урядів, міністри,
дипломати. Міжурядові органи утвореніпрактично в усіх міждержавних організаціях, у тому числі
еко-номічних (МДЕО).
Міжпарламентські органи складаються з депутатів, якіабо обираються населенням країн-членів
у процесі загальнихпрямих виборів (Європейський парламент), або призначають-ся національними
парламентами. Звичайно міжпарламентськіоргани притаманні регіональним організаціям. Так, Євро-
пейський Союз має Європейський парламент, Рада Європи -парламентську Асамблею, СНД -
Міжпарламентську асамб-лею, ОБСЄ - Парламентську асамблею, КАРИКОМ - Асамб-лею
парламентарів Карибського співтовариства, АСЕАН -Міжпарламентську організацію тощо.
Міжпарламентські органи звичайно приймають рішеннярекомендаційного характеру; деякою
мірою вони виконуютьфункції контролю щодо діяльності виконавчих органів. Євро-пейський
парламент ЄС має дещо ширші повноваження: вінмає право приймати постанови й директиви.
Особливістю міжпарламентських органів є те, що депута-ти в них гуртуються за по країнами, а
за партійною на-лежністю.
Органи з осіб в особливій якості характерні здебільшогодля неурядових міжнародних
організацій. Такі органи склада-ються з фахівців високої кваліфікації, вчених, юристів, еко-номістів,
працівників культури тощо. Наприклад, органиРимського клубу складаються з провідних вчених
світу. Але йу міждержавних організаціях є органи, в яких працюють пере-важно не офіційні
представники держав, а особи, наймані законтрактом або запрошені як висококваліфіковані
фахівці.Вже згадувалося, що в Секретаріаті ООН працюють десяткитисяч фахівців-неурядовців. В
ЮНЕП (Програма ООН здовкілля) більшість органів сформовано з фахівців у галузіохорони
навколишнього середовища.
В Міжнародній фінансовій корпорації (МФК) є два орга-ни, що складаються з осіб в особовій
якості: Банківська кон-сультативна комісія та Діловий консультативний комітет.Перший орган
складається з 10 керівників провідних фінансо-вих інститутів; другий - з провідних промисловиків,
банкіріві державних діячів, які мають неабиякий досвід у питанняхбізнесу.
 Органи з комітетів та груп також характерні переважно длянеурядових організацій. Вони
складаються з національнихкомітетів країн (наприклад, національні осередки ЧервоногоХреста),
груп, корпорацій, компаній, фірм, національнихпідприємницьких організацій тощо. Яскравим
прикладом цьоготипу є організаційна структура Міжнародної торговельної па-лати (МТП). Вищий
орган її (Рада) складається з представ-ників, що призначаються національними комітетами й
групами,торговельно-промисловими палатами держав. Головна вимога- щоб цілі місцевих
організацій не були політичними. Ще одинорган МТП — Всесвітня промислова рада з питань
довкілля -складається з вищих керівників 90 великих корпорацій.
Важливим елементом механізму функціонування міжна-родних організацій є процедура
прийняття рішень. Рішенняможуть прийматися простою більшістю голосів, кваліфікова-ною
більшістю й консенсусом.
Для прийняття рішення простою більшістю достатньо на-брати 50 % + 1 голос. Така процедура
застосовується звичайнодля прийняття рішень загального характеру, наприклад, призатвердженні
денного засідання асамблеї або конференції.
Важливі питання, рішення по яких може викликати гострісуперечки, голосуються
кваліфікованою більшістю; в цьомуразі за прийняття необхідно не менше ніж дві третини
голосівчленів організації.
Останнім часом усе більше рішень затверджується кон-сенсусом. Ця процедура виявляється в
попередньому узгод-женні інтересів всіх членів організації і досягненні спільногопогодження;
резолюція приймається без голосування.
Процедура голосування в міжнародних організаціях маєособливості. При голосуванні в
пленарних органах кожна де-легація має один голос, незважаючи на політичну й еко-номічну
потужність країни-члена; цим досягається демокра-тичність дій організації. Але в деяких органах,
особливо в та-ких, які відають фінансовими й кредитними ресурсами, існуєзважена система
прийняття рішень. Кожна країна-член маєпевну квоту голосів відповідно до свого економічного по-
тенціалу та внеску в спільний фонд організації. Наприклад,при голосуванні в Раді Європейського
Союзу квоти між чле-нами ЄС розподіляються так:
Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія - по 29голосів;
Іспанія й Польща - по 27;
Нідерланди - 13;
Бельгія, Угорщина, Греція, Португалія, Швеція, Чехія -по 12;
Данія, Ірландія, Литва, Австрія, Словаччина,Фінляндія - по 7;
Кіпр, Естонія, Латвія, Люксембург, Мальта, Словенія -по 4.
Усього - 321 голос.
У Міжнародному валютному фонді США мають 17,8 % го-лосів; Японія й Німеччина - по 5,5;
Франція й Велика Бри-танія - по 5,0 %, Україна - 0,7 % голосів (а саме - 10 223). "Ве-лика сімка"
володіє в цій організації 45 % голосів і хоча не мо-же заблокувати прийняття рішення, але має дуже
великийвплив на процес його розробки та голосування.
Особливий характер має процедура прийняття рішень вРаді Безпеки ООН. Рада складається з
15 членів, в тому числіп'ятеро - постійні (США, Китай, Велика Британія, Росія,Франція). Для того
щоб рішення було затверджено, достатньо9 голосів. Але постійні члени мають право "вето": якщо
хочодин з них проголосував "проти", то рішення не приймається,хоча б інші 14 проголосували "за".
Така процедура передбаче-на тому, що Рада Безпеки вирішує найгостріші проблемивійни та миру, в
тому числі питання про застосування воєнноїсили в якійсь країні. Ось чому потрібна згода на це
наймо-гутніших країн світу, інакше може статися конфлікт глобаль-ного виміру.
А ось яким чином приймаються рішення Радою Євро-пейського Союзу, що мають бути
узгоджені з Парламентом.Проект рішення Ради передається для розгляду в Європейсь-кий
парламент. Якщо після першого читання члени Парла-менту не мають зауважень, то рішення
затверджується. Якщож зауваження є, Рада кваліфікованою більшістю висловлюєсвої побажання
відносно змін законопроекту й відправляє цейдокумент на новий розгляд Парламенту.
Парламенту надається три місяці, щоб ухвалити, змінитиабо відхилити проект. Якщо
Парламент ухвалив новий варіантпроекту, то закон вважається прийнятим; якщо ж відхилив, -то
закон провалено. Парламент приймає або відхиляє проектголосуванням абсолютної більшості своїх
членів.
 Питання для самоконтролю
На яких правових нормах грунтується функціонуванняміжнародних організацій?
Чим відрізняються міжнародні звичаї від міжнароднихдоговорів?
Що таке "міжнародні кодекси поведінки"?
Чим відрізняються спеціальні принципи міжнародногоправа від загальних?
Які форми санкцій може застосувати міжнародна ор-ганізація щодо своїх членів?
Як співвідносяться головна мета і підпорядковані ціліміжнародної організації?
Що таке "компетенція організації"?
Визначте функціональну структуру організації.
Визначте організаційну структуру міжнародної ор-ганізації.
Як здійснюється процедура прийняття рішень в міжна-родних організаціях?

Тести
Серед наведених загальних принципів міжнародного еко-номічного співробітництва знайдіть один, який
не є загальним:
а) принцип мирного співіснування;
б) принцип суверенної рівності держав;
в) принцип найбільшого сприяння в торгівлі;
г) принцип сумлінного виконання міжнародних обов'язків;ґ) принцип взаємовигоди в економічних
відносинах.
Серед наведених принципів міжнародного економічногоспівробітництва знайдіть один, який не є
спеціальним:
а) принцип юридичної рівності й неприпустимості дис-кримінації;
б) принцип свободи вибору форми організації зовнішньоеко-номічних зв'язків;
в) принцип суверенітету держав на природні ресурси;
г) принцип взаємовигоди в економічних відносинах;ґ) принцип найбільшого сприяння в торгівлі.
Визначте, до якої категорії відноситься функція міжна-родної організації, що визначає сфери
відповідності інтересів дер-жав-учасниць:
а) головна; б) регулювальна;
в) оперативна; г) контролююча.
Визначте, до якої категорії відноситься функція міжна-родної організації, що встановлює стандарти
поведінки:
а) головна; б) регулювальна;
в) оперативна; г) контролююча.
Визначте, до якої категорії відноситься функція міжна-родної організації, що визначає відповідність
фактичного станусправ в організації до встановлених норм і еталонів:
а) головна; б) регулювальна;
в) оперативна; г) контролююча.
Визначте серед цілей МВФ головну мету:
а) спостереження за станом міжнародної валютної системи;
б) підтримка загальної системи розрахунків;
в) сприяння стабільності обмінних курсів валют;
г) надання кредитів.
Серед наведених нижче організацій визначте організаціїзагальної компетенції:
а) ООН, ОЕСР, СНД, НАФТА;
б) МВФ, СОТ, МТП, ІКАО;
в) ООН, МВФ, ОЕСР, НАФТА;
г) ОЕСР, МВФ, СОТ, ІКАО.
Серед наведених організацій визначте організаціїспеціальної компетенції:
а) ООН, ОЕСР, СНД, НАФТА;
б) МВФ, СОТ, МТП, ІКАО;
в) ООН, МВФ, ОЕСР, НАФТА;
г) ОЕСР, МВФ, СОТ, ІКАО.
Вищим органом ООН є:
а) Генеральна Асамблея;
б) Рада Безпеки;
в) Секретаріат;
г) ЕКОСОР.
Як називаються органи міжнародної організації, якіздійснюють оперативні функції?
а) вищі;
б) пленарні;
в) виконавчі;
г) адміністративні;ґ) контролюючі
 Розділ 3 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ
НАЦІЙ ТА МІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ
СПІВРОБІТНИЦТВО
Кючові поняття: Організація Об'єднаних Націй; мета ООН;сфери діяльності ООН; принципи
діяльності ООН; напрями діяль-ності ООН на перспективу; Генеральна Асамблея; Рада Безпеки; Еко-
номічна і соціальна рада; функціональні комісії ЕКОСОР; регіональнікомісії ЕКОСОР; Міжнародний
суд; Секретаріат; Генеральний секре-тар; спеціалізовані заклади ООН; Програма розвитку
ООН;Всесвітня продовольча програма; Програма з довкілля; Фонд у галузінародонаселення; Фонд
розвитку інвестицій; Міжнародний торго-вельний центр.

3.1. Мета та принципи діяльності ООН

Організація Об'єднаних націй - ООН (United Nations -UN, United Nations Organization - UNO)
була утворена в 1945р. Дата ратифікації її Статуту - 24 жовтня - відзначається якДень ООН.
Засновниками була 51 держава, серед яких - і Ук-раїна. Нині в складі ООН налічується 185 країн-
учасниць з234 країн світу. Решта країн не є членами ООН переважно че-рез те, вони не повністю
незалежні (наприклад, Фарерські Ос-трови, Норфолк, Мідуей та ін.). Деякі держави не приєднали-ся
до ООН з принципових міркувань, оскільки, на думку їхурядів, це може порушувати їх
конституційний статут не-приєднання. До них належать Ватикан і Швейцарія; але й во-ни мають в
ООН своїх спостерігачів. Крім них, статус спос-терігачів надано деяким організаціям (Європейський
Союз,Організація африканської єдності, Організація Ісламська кон-ференція, Міжнародний комітет
Червоного хреста та ін).
Членами ООН можуть стати миролюбні держави, які бе-руть на себе зобов'язання згідно зі
Статутом ООН. Нові члениприймаються рішенням Генеральної Асамблеї за рекомен-дацією Ради
Безпеки.
Офіційними мовами в ООН прийняті: англійська,російська, іспанська, французька, китайська,
арабська; робо-чими мовами, що вживаються в повсякденній роботі, єанглійська і французька.
За типологічною класифікацією ООН - глобальна,універсальна, багатофункціональна,
міждержавна організація.
Як уже згадувалося в попередніх розділах, головною ме-тою при утворенні ООН передбачалось
збереження миру вусьому світі, запобігання військових конфліктів. Але поступо-во поле діяльності
Організації розширювалось, охоплюючиінші напрями міжнародного політичного
співробітництва,економічні й соціальні відносини, культуру, науку, екологіютощо. Можна з певністю
твердити, що немає такої сфери вміжнародних відносинах, яка була б поза увагою ООН. Прицьому
найдинамічнішим виявилось розширення компетенціїООН саме в соціально-економічній сфері.
Переважна більшість програм, комісій, спеціалізованихзакладів, фондів Організації спрямована
на регулювання еко-номічного співробітництва між її членами. Серед спеціалізова-них закладів є
могутні організації, які беззаперечно керуютьсьогодні найважливішими сферами міжнародної
економіки, -МВФ, Всесвітній банк, Світова організація торгівлі. В струк-турі ООН є органи, що
регулюють міжнародні економічнівідносини на галузевому рівні (ЮНІДО, ФАО, ІКАО, та ін.),й такі,
що координують співробітництво між країнами нарегіональному рівні (регіональні комісії ЕКОСОР).
Чим глибше розвивається міжнародний поділ праці, тимтіснішими й різноманітнішими стають
міжнародні економічністосунки, тим складнішою й розгалуженішою стає структураООН.
З'являються нові напрями діяльності, нові органи, про-грами, фонди. ООН своєчасно реагує на
політичні й еко-номічні зрушення, що відбуваються в світі. Так, з розпадом ко-лоніальної системи
виникла велика група держав, що розвива-ються. Цим країнам конче необхідна економічна допомога,
й ООН взяла на себе основне завдання з вирішення проблеми. В1960 р. було утворено Міжнародну
асоціацію розвитку(МАР), головна мета якої - кредитування саме цієї групикраїн. В 60-х роках
засновано Програму розвитку ОрганізаціїОб'єднаних Націй (ПРООН), що також
спрямовананасамперед на допомогу країнам, що розвиваються, - Конфе-ренцію з торгівлі й розвитку
(ЮНКТАД), Організацію з про-мислового розвитку (ЮНІДО) з аналогічними пріоритетами.
Діяльність ООН супроводжується значними витратамикоштів, тому для підтримки
функціонування Організація ут-ворює відповідні фонди й щороку затверджує бюджет. Внесоккожної
країни відповідає її економічній могутності.Найбільшу частку вносять США (25% усіх коштів), далі
йдутьЯпонія (21), Німеччина (10), Франція (6,5), Велика Британія(5,1), Італія (5,4). Частка України
становить 0,2%.
Оскільки ООН є універсальною, глобальною організацією,то й цілі її діяльності мають
широкомасштабний, узагальнюю-чий характер. Вже йшлося, що започаткованою метою ставило-ся
збереження миру в усьому світі, але поступово коло цілейрозширилося. Втім і тепер цілі організації
охоплюють найваж-ливіші сфери й проблеми міжнародних відносин:
підтримка міжнародного миру й безпеки шляхом прий-няття ефективних колективних заходів і
мирного уре-гулювання спорів;
розвиток дружніх відносин між націями на основі пова-жання принципів рівноправності та
самовизначеннянародів;
забезпечення міжнародного співробітництва повирішенню міжнародних економічних,
соціальних,культурних і гуманітарних проблем, заохочення пова-жання прав людини для всіх людей
без будь-яких ви-нятків;
перетворення ООН на центр узгоджених зусиль длядосягнення цих цілей.
Ми бачимо, що всі цілі пов'язані між собою й логічновипливають одна з одної. Сфера
економічних відносинвіддзеркалюється в третьому блоці цілей. Соціально-еко-номічні цілі тут
сформульовані дуже стисло, але вони розгалу-жуються й конкретизуються в структурі цілей окремих
ор-ганів і організацій системи ООН.
Розглянемо докладніше зміст цілей та їх актуальність.Підтримка міжнародного миру й безпеки
була продекларованаголовною метою по гарячих слідах Другої світової війни.Руйнівні наслідки
війни були такі очевидні й вражаючі, що на-роди планети одностайно визначили мир як
найзначнішуцінність для людства. Головні зусилля ООН були спрямованіна запобігання третьої
світової війни. І ось вже більш якпівсторіччя вона справляється з цим завданням, і вже тільки
цевиправдовує сподівання на ООН як на гарант мирного співісну-вання народів. Проте регіональні
конфлікти, в тому числі із за-стосуванням сили, виникають і досі в різних куточках земноїкулі.
Можна нагадати війни в Кореї, В'єтнамі, на БлизькомуСході (між Ізраїлем та арабськими країнами,
між Іраном та Іра-ком, Іраком і Кувейтом), між Лівією й Чадом, Ефіопією й Со-малі, громадянські
війни в Заїрі, Анголі та ін. Практично в усіхцих випадках ООН докладала зусиль до припинення
військо-вих дій, і це здебільшого давало позитивні наслідки. Колектив-на воля членів світового
форуму, яким є ООН, спроможна по-долати агресивні наміри й дії екстремістських режимів, врегу-
лювати складні й суперечливі відносини між державами.
Значної уваги ООН надає запобіганню війн, тобто усунен-ню суперечностей до того, як вони
перетворяться на збройнепротистояння. В цьому відношенні треба сказати насампередпро заходи
щодо нерозповсюдження атомної зброї і припинен-ня гонки озброєнь. Крім того, в багатьох випадках
ООН вособі Генерального секретаря виступила арбітром у вирішенніскладних міжнародних
конфліктів.
Наступна мета - розвиток дружніх відносин між націями- органічно пов'язана з головною
метою. Саме через поро-зуміння між народами можна встановити стійкий і міцниймир на Землі. В
цьому плані виокремлюються два напрямкиподолання протистоянь: Захід-Схід та Північ-Південь.
Про-тиріччя Захід-Схід грунтувалось на антагонізмі двох соціаль-них систем - ринкової
(капіталістичної) й соціалістичної. Досередини 80-х років воно було головною проблемою в
справізбереження миру на планеті. Найгострішими були 40-ві й 50-ті роки ХХ ст. Але поступове
налагодження зв'язків між обомаблоками (причому не тільки політичних, а й
економічних,культурних), знімало гостроту протистояння, збільшуваловзаємозалежність між
країнами, надавало можливість широ-ким колам суспільства по обидві сторони реально, без уперед-
ження зайнятися пошуками шляхів до цивілізованогопоєднання. На сьогодні суперечність між
Заходом і Сходоммайже вичерпано, і чимала заслуга в цьому належить ООН.
Протиріччя по напрямку Північ-Південь грунтуються наіснуванні суттєвої розбіжності в
економічних рівнях між розви-нутими країнами (Північна Америка, країни Європи, Японія)
ікраїнами, що розвиваються. Уряди й громадськість країнПівдня схильні звинувачувати багаті країни
в несправедливійполітиці щодо бідних країн. В цьому є певний сенс, особливоякщо зауважити, що
значна частка країн, що розвиваються, бу-ла в колоніальній залежності. Але, з іншого боку, такі
звинува-чення не завжди обгрунтовані й часто слугують виправдовуван-ням безпорадної внутрішньої
політики національних лідерів де-яких країн. Організація Об'єднаних Націй здійснює суттєвийвнесок
в подолання цього протистояння. Насамперед, під їїегідою створено фонди, програми, комісії,
організації, що спря-мовані на допомогу найбіднішим країнам. В 1974 р. було роз-роблено концепцію
й прийнято програму Нового міжнародногоекономічного порядку (НМЕП), яка була затверджена
Гене-ральною Асамблеєю ООН. Ця програма (докладніше про неї -в п. 3.3.) - наслідок вимог країн,
що розвиваються, про перебу-дову механізму міжнародного співробітництва, зокрема в сфе-рах
фінансів і кредиту. ООН здійснює заходи з вирішення про-блеми боргів країн, що розвиваються;
значна частина цих боргівскасована, що поліпшує становище найбідніших країн. Вонаочолює процес
мобілізації ресурсів на подолання масової зли-денності в світі.
ООН багато зробила для викорінювання залишків ко-лоніалізму й расизму. Завдяки ООН
завершився практичнопроцес деколонізації; певну роль тут відіграла Рада з опіки,яка допомогла
адаптуватися деяким колишнім колоніям достатусу незалежності. Завдяки фондам ООН щороку
числен-на група людей з найбідніших країн набуває освіту й високукваліфікацію фахівців, у тому
числі в наукових центрах розви-нутих країн.
У третьому блоці цілей наголос робиться на міжнародно-му співробітництві для вирішення
соціально-економічних і гу-манітарних проблем, що стають сьогодні перед людством. Ценасамперед
проблеми міжнародних економічних відносин.Вже згадувалося, що в структурі ООН діють багато
органів,організацій і програм, що регулюють економічні відносини міжкраїнами як на галузевому,
так і на регіональному рівнях; за-гальне керівництво процесом регулювання здійснює
ЕКОСОР.Докладніше діяльність цих закладів розглянуто далі.
Одним з пріоритетних напрямів функціонування ООН угуманітарній сфері є збереження й
поширення знань про куль-турні надбання людства. Вона розробляє і втілює в життя про-грами
підтримки розвитку національної культури всіх країн ірегіонів. Країнам, що розвиваються, в цьому
відношенні на-дається особлива допомога. Завдяки ООН збережено від заги-белі багато унікальних
пам'яток історії й культури в багатьохкуточках світу (наприклад, Ангкор-Ват у Камбоджі, Боробу-дур
в Індонезії). Велику роль у поширенні знань про культурународів світу, а також досягнень сучасної
науки й освітивідіграє орган ООН - Організація з освіти, науки й культури(ЮНЕСКО).
Загострення економічних проблем у світі спонукало ООНдо розробки заходів щодо охорони
довкілля. Світовий океан,повітряний простір, Антарктида були визначені як спільненадбання
людства, охорона якого має бути справою всіх на-родів світу. Для координації зусиль у сфері екології
утвореноспеціальну Програму з довкілля - ЮНЕП.
ООН дбає про найменш захищені верстви населення. З цієюметою в її структурі існують
спеціальні фонди та програми. Се-ред них - управління по справах біженців; Фонд розвитку дляжінок
(ЮНІФЕМ); Фонд у галузі народонаселення(ЮНФПА); Бюро з допомоги в разі стихійного лиха
(ЮНДРО);Всесвітня продовольча програма (ВПП) та ін. Завдяки гу-манітарній допомозі ООН
вдалося врятувати від голодноїсмерті мільйони людей у Східній Африці й зоні Сахелю (напів-пустелі
Західної Африки) під час тривалої посухи. Термінова до-помога продовольством і медикаментами
надається населенню,потерпілому внаслідок бойових дій у різних регіонах.
Важливою гуманітарною метою є забезпечення прав лю-дини. Для координації зусиль ООН у
цій сфері в складі Сек-ретаріату є посада Верховного Комісара з прав людини. Середгуманітарних
програм ООН є також програми боротьби з нар-котиками і курінням, боротьби зі СНІДом тощо.
Нарешті, заключною (але не менш важливою) метою є пе-ретворення ООН на центр спільних
зусиль націй дляздійснення попередніх цілей. Важливим завданням є розробкатакої стратегії ООН,
яка поєднала б інтереси націй на держав-ному рівні із сподіваннями широких верств усього людства
настійкий мир, забезпечене життя й справедливе відношення доправ людини. На міжнародному рівні
має бути зваженийпідхід між національним суверенітетом і загальною світовоювідповідальністю. Це
означає, що держава - член ООН доб-ровільно віддає частину своїх національних функцій у веден-ня
Організації, з тим щоб забезпечити спільні інтереси людст-ва. ООН, таким чином, набуває
наднаціонального статусу.Статут ООН передбачає, що коли зобов'язання держав згіднозі Статутом
виявляється в суперечності з їх зобов'язаннями зякихось інших міжнародних угод, то переважну силу
маютьзобов'язання по статуту ООН. Тенденція перетворення ООНна всесвітній наднаціональний
орган відбувається непросто,долаючи опір урядів, політичних рухів і суспільних груп. Вонапоки ще
не стала всесвітнім урядом, але така модель ООН роз-глядається багатьма політиками й науковцями.
Нині актуаль-ною проблемою є залучення до участі в системі ООН не тількиурядів, а й усіх елементів
громадськості: громадян та їх ор-ганізацій, ділових кіл, науково-дослідних закладів, засобів ма-сової
інформації.
Принципи діяльності ООН логічно пов'язані з її цілями.Вони є взірцем, еталоном міжнародних
відносин для будь-якоїкраїни і відповідають поняттям справедливості й гуманності,які прийняті в
людському спілкуванні. Головні принципи:
суверенна рівність усіх членів;
сумлінне виконання взятих на себе за Статутомобов'язків;
вирішення міжнародних суперечок мирними способа-ми і таким чином, щоб не завдати погрози
міжнародно-му миру, безпеці й справедливості;
утримання в міжнародних відносинах від погрози си-лою або її застосування проти іншої
держави;
 надання Організації всілякої допомоги в усіх її діях, яківона застосовує відповідно цим
принципам.
Ці принципи можна розглядати як ідеал міжнароднихвідносин. Проте вони поки що повністю
не реалізуються. Вжезгадувалося, що принцип суверенної рівності всіх членів недотримується в Раді
Безпеки, а також у деяких організаціях(МВФ, МБРР), де голоси членів зважуються відповідно до
їхполітичної та економічної могутності. Інші принципи такожпорушуються час від часу окремими
державами внаслідок ло-кальних конфліктів. Деякі члени ООН, особливо найбагатші,інколи
відмовляються сплачувати свою частку на здійсненнязаходів ООН, якщо вони з ними не згодні. Все
це свідчення то-го, що відносини між державами, національний "менталітет"на міждержавному рівні
ще далекі від ідеалу, а ООН - покище не ідеальна організація. Але саме формулювання прин-ципів,
що відповідають сподіванням людства, і величезна по-всякденна праця членів ООН та її
співробітників щодо втілен-ня цих принципів у життя викликає повагу до Організації інадії на кращі
перспективи.
На початку нового тисячоліття перед ООН постають новізавдання. Стисло найзначніші
цінності людства в міжнарод-них відносинах Генеральний Секретар Кофі Аннан визначивтак:
свобода; рівнівність і солідарність, терпимість; відмова віднасилля; повага до природи; спільна
відповідальність. Основ-ними напрямами діяльності ООН мають стати:
скорочення наполовину крайнього зубожіння населен-ня найбідніших країн до 2015 р.;
всі діти мають одержати принаймні початкову освіту;
боротьба зі СНІДом; до 2010 р. серед молоді захворю-ваність повинна скоротитись на 25%;
сприяння розвитку сільського господарства в Африці;
надання країнам, що розвиваються, додаткових пільг векспорті їх традиційної продукції;
запобігання конфліктів; найкращим шляхом до цього єсприяння економічному розвитку й
забезпеченню правлюдини в усіх країнах;
зміцнення ефективності миротворчих операцій ООН;
гнучкіше й цілеспрямованіше застосування санкцій;
скорочення озброєнь;
ефективне вирішення економічних проблем, особливопов'язаних зі зміною клімату, дефіцитом
водних ре-сурсів; руйнуванням грунтів і винищенням лісів.
Ці напрями діяльності ООН були сформульовані в "Дек-ларації тисячоліття", затвердженій
Генеральною Асамблеєю увересні 2000 р. напередодні ХХІ століття. Голови держав іурядів, що
зібралися на Асамблею, знову заявили про своюприхильність до цілей і принципів Статуту ООН, які
довелисвою непідвладність часу й універсальний характер. "їх акту-альність і здатність слугувати
джерелом натхнення зростаютьу міру того, як країни й народи стають все більш взаємо-пов язаними
й взаємозалежними , - говориться в декларації[8].Представники країн - членів ООН висловили
рішучість вста-новити справедливий і міцний мир в усьому світі згідно зметою й принципами
Статуту. Було підтверджено зобов'язан-ня підтримати зусилля, спрямовані на забезпечення суверен-
ної рівності усіх держав, поваги до їх територіальної цілісностій політичної незалежності,
врегулювання суперечок мирнимиспособами, невтручання у внутрішні справи держав, на міжна-
родне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем еко-номічного, соціального, культурного
або гуманітарногоспрямування.
Значної уваги в Декларації було надано проблемам,спричиненим процесом глобалізації. "Ми
вважаємо, - заявилипредставники, - що головним завданням, яке стоїть перед намисьогодні, є
забезпечення того, щоб глобалізація стала позитив-ним фактором для всіх народів світу. Це пов'язано
з тим, що,хоч глобалізація відкриває широкі можливості, її благами заразкористуються надто
нерівномірно й нерівномірно розподіля-ються її витрати. Ми усвідомлюємо, що країни, які
розвивають-ся, і країни з перехідною економікою стикаються з особливимитруднощами в плані
прийняття засобів у зв'язку з вирішеннямцієї головного завдання. Саме тому глобалізація може
набутиповністю всеохоплюючий і справедливий характер лише черезширокоосяжні й наполегливі
зусилля щодо формуванняспільного майбутнього, підгрунтям якого є наша спільна прина-лежність
до роду людського в усій його різноманітності [9].
Україна як член ООН завжди відчувала своювідповідальність і беззаперечно дотримувалася
принципів інорм організації, докладала свої зусилля в діяльність ООНщодо вирішення важливих
проблем людства. Така позиціяУкраїни незмінна. Виступаючи на Пленарному засіданні Гене-ральної
Асамблеї у вересні 2005 року, Президент УкраїниВ.А. Ющенко заявив: "Україна усвідомлює свою
відпові-дальність. Ми ще раз підтверджуємо свою прихильність цілямміжнародного розвитку,
визначеним у "Декларації тися-чоліття", й готові сприяти їх досягненню. Для всіх народів миготові
бути надійним партнером у політичних, економічних,
 екологічних і гуманітарних проектах. Україна готова разомшукати можливості для консолідації
зусиль [10]

3.2. Організаційно-функціональна структура ООН

ОН має дуже розгалужену організаційну структуру, якаскладається з великої кількості керівних

органів, комісій,комітетів, організацій, програм, конференцій, центрів тощо.Але провідна роль у
керівництві Організацією належить голо-вним органам. їх шість (табл. 3.1):
Генеральна Асамблея.
Рада Безпеки.
Економічна й соціальна рада (ЕКОСОР).
Міжнародний суд.
Секретаріат.
Організаційна структура ООН
Рада з Опіки.
Таблиця 3.1
Головніоргани Допоміжні органи
ГенеральнаАсамблея Головні Постійні Близько Автон Програ-
комітети комітети - о- ми,фонди,цент
східнеагентст мніорганіза- ри
во ції
РадаБезпеки Військо- Постійні
во- комітети
штабнийкоміт
ет
ЕКОСОР функціо Регіона- Постійн Спеці Програ-
-нальнікомісії льнікомісії ікомісії алі- ми,фонди,цент
зованізакла ри
ди
Секретаріат,Генеральн Верхов-
ийсекретар нийкомісар
зправ лю-дини

Міжнародний
суд
Рада з опіки
Генеральній Асамблеї й ЕКОСОР організаційно підпо-рядковано більшість другорядних
органів, а також практичновсі спеціалізовані заклади ООН, про що йтиметься нижче. Всіоргани, крім
Суду, містяться в Нью-Йорку, Міжнародний судмає штаб-квартиру в місті Гаага (Нідерланди).
Розглянемо основні функції головних органів.
1. Генеральна Асамблея (ГА) - вищий орган ООН. Вонаявляє собою своєрідний світовий
парламент, в якому є пред-ставники всіх членів ООН, тобто майже всіх країн світу. ГА -
найдемократичніший орган ООН, оскільки кожний представ-ник має однин голос, незважаючи на
розмір країни, її еко-номічну могутність та політичний вплив. Важливі рішенняприймаються в ГА
кваліфікованою більшістю в дві третини го-лосів, звичайні рішення - простою більшістю. В цілому
резо-люції Генеральної Асамблеї мають рекомендаційний характер,але практично їх сприймають до
виконання всі члени ООН.Навіть у Статуті Організації передбачено позитивне ставлен-ня членів до
резолюції ГА. Крім того, в компетенції Асамблеї єрішення обов'язкового характеру: прийняття нових
членів абовиключення з ООН, обрання Генерального секретаря, затвер-дження бюджету ООН,
вибори непостійних членів Ради Без-пеки, вибори членів ЕКОСОР, Ради з опіки, а також
рішеннядеяких адміністративно-технічних питань. Останнім часом всебільше резолюцій ГА
приймається на основі консенсусу. Ценайбільш ефективний метод прийняття рішень, оскільки ви-
ключає протиріччя між інтересами окремих представників.
Найважливіші функції Генеральної Асамблеї:
зміцнення міжнародного миру;
пом'якшення міжнародного напруження;
скорочення озброєнь і роззброєння;
 створення умов для дружніх відносин між державами.
До компетенції Генеральної Асамблеї відносяться обгово-рення будь-яких питань у межах
Статуту ООН. Вона розгля-дає загальні принципи співробітництва в справі міжнародноїбезпеки,
проблеми співробітництва держав у політичній, еко-номічній, екологічній, науково-технічній
галузях. Генеральна
Асамблея прийняла низку резолюцій з питань, що мають длялюдства надзвичайно важливе
значення. До них відносяться,зокрема: Загальна декларація прав людини: Декларація проліквідацію
всіх форм расової дискримінації; Декларація прозаборону застосування ядерної зброї; Декларація про
міжна-родне співробітництво в цілях роззброєння; Декларація пронадання незалежності
колоніальним країнам. Втілення в жит-тя цих рішень сприяло тому, що мир у світі став стійкішим,
аміжнародні відносини - більш гуманними й справедливими.
Являючи собою своєрідний форум націй, ГенеральнаАсамблея дає змогу представникам
держав прилюдно висло-вити свою точку зору з будь-якої проблеми, зіставити різніпідходи до їх
оцінки, виявити межі співпадання позицій ізнайти компромісне вирішення проблеми.
Регулярні сесії Генеральної Асамблеї відбуваються у вере-сні-грудні кожного року. Крім
пленарних засідань, представ-ники працюють у головних комітетах ГА (їх усього шість),
якірозглядають такі питання:
роззброєння й безпеки;
економічні й фінансові;
соціальні й гуманітарні;
спеціальні політичні й питання деколонізації;
адміністративні й бюджетні;
правові питання.
Генеральній Асамблеї організаційно підпорядковані двіавтономні організації - Міжнародне
агентство з атомноїенергії (МАГАТЕ) і Світова туристська організація (СТО).Крім того, ГА регулює
роботу ще низки закладів сумісно зЕКОСОР. Про них йтиметься далі.
2. Рада Безпеки несе головну відповідальність за підтрим-ку міжнародного миру й безпеки.
Вона складається з 15 членів,з яких 5 постійні (США, Росія, Китай, Велика Британія,Франція), а
решта обирається Генеральною Асамблеєю надворічний строк за принципом ротації. В 1999 р.
непостійнимчленом була обрана Україна. Непостійні члени обираються запринципом: п'ять від Азії й
Африки, два - від Латинської Аме-рики, два - від Західної Європи й один від Східної Європи.
Дляприйняття рішення необхідно, щоб за нього проголосувало неменше ніж 9 членів Ради. Але
постійні члени мають право "ве-то", і якщо хоч один з них проголосував проти, то резолюція
незатверджується. Такий принцип голосування був прийнятий зсамого початку утворення ООН, коли
означені п'ять країн(замість Росії тоді був СРСР) були вирішальною силою в усіхміжнародних
справах. Отже, якщо всі постійні члени згодні зякимось рішенням (незважаючи на розбіжність їх
інтересів з ба-гатьох інших питань), то воно буде втілене в життя без серйоз-них перешкод. В цілому
ця практика себе виправдала; може, са-ме принцип прийняття найважливіших рішень запобіг ООН
віднаслідування сумної долі Ліги Націй, яка розпалася через не-спроможність великих держав
узгодити свої рішення. Останнімчасом з'являються пропозиції політиків про розширення
складупостійних членів з тим, щоб Рада Безпеки більше відповідалановим реаліям. Наприкінці ХХ ст.
суттєво зросла економічна йполітична роль Японії, Німеччини, а також Індії, Бразилії й де-яких
інших нових індустріальних країн; вони є претендентамина поповнення складу постійних членів
Ради.
Рішення Ради Безпеки обов'язкові для виконання всімачленами ООН і не підлягають
оскарженню в інших органах. Вокремих випадках, якщо приймається рішення з дуже склад-ної
справи, Рада може звернутися до Міжнародного суду заюридичною консультацією.
Головна функція Ради Безпеки - запобігання збройнихконфліктів між країнами або їх
приборкання. Для цього роз-роблено особливий механізм, систему заходів, яка складаєтьсяз різного
рівня дій, залежно від стадії розвитку конфлікту. Доних належить: превентивна дипломатія; осуд
агресивних дій;посередництво по врегулюванню конфлікту; направлення спо-стерігачів ООН в зону
конфлікту; введення миротворчих силдля роз'єднання сторін, що воюють, або для приборкання агре-
сора; економічні санкції.
Найгуманнішим (й нерідко - найефективнішим) методомє превентивна дипломатія. Це
політичні й дипломатичні захо-ди, спрямовані на запобігання озброєного
протистоянняконфліктуючих сторін. Рада діє як доброзичливий посередникміж ворогуючими
країнами. Часто місію посередництва за до-рученням РБ виконує Генеральний секретар. Превентивні
за-ходи включають також, у разі потреби, встановлення деміліта-ризованих зон по обидва боки
кордону між конфліктуючимикраїнами. Превентивна дипломатія супроводжується заохо-ченням
сторін до миру, спонуканням їх до переговорів, мирно-го урегулювання конфлікту.
Якщо превентивні дії не дали позитивного результату івоєнні дії розпочались, Рада Безпеки
виступає із заявою проосуд обох або однієї зі сторін. Осуд не слід розцінювати якпросто декларацію
морального характеру. Він є попереджен-ням про наступні дії ООН.
Для всебічної й глибокої оцінки суті конфлікту й форм йо-го прояву Рада Безпеки надсилає
своїх спостерігачів в зонуконфлікту. Це цивільні й військові фахівці, іноді навіть неве-ликі військові
угруповання (але без повноважень на збройнідії), їх називають "блакитними беретами". Спостерігачі
вино-сять остаточне рішення про подальші заходи щодо приборкан-ня конфлікту.
В разі неможливості врегулювати конфлікт мирними за-собами Рада Безпеки вдається до
збройного втручання. В рай-он конфлікту надсилаються озброєні угруповання ООН("блакитні
каски"). Вони або утворюють зону, що роз'єднуєвійська протилежних сторін, або беруть участь у
військовихопераціях на боці однієї зі сторін. Прикладом застосування"буферних" сил може бути
використання збройних сил ООНв Південному Лівані для роз'єднання палестинських військо-вих
угруповань "хезболлах" та ізраїльських військ. Щодо опе-рацій проти однієї з конфліктуючих сторін,
то приклади не-давніх часів - це воєнні дії проти Іраку (в Ірако-Кувейтськійвійні) і проти Югославії
(конфлікт між сербами й албанцямив Косово).
Треба зазначити, що останнім часом Рада Безпеки передо-ручає проведення військових
операцій або якійсь групі країн(найчастіше - США і Великій Британії), або міжнароднійвоєнній
організації (НАТО, Західно-Європейський Союз).Обгрунтовується така політика нестачею коштів в
ООН дляозброєння власних сил. Але ця практика має очевидні хиби.Справа в тому, що на відміну від
ООН, міжнародні військовісоюзи не можуть діяти з об'єктивних позицій. У наведених ви-ще
прикладах США й Велика Британія ще до виникненняконфлікту мали упереджене ставлення проти
уряду Іраку.Діючи на боці албанців у Косово, політичні лідери країнНАТО не приховували, що їх
головною метою було усуненяпрезидента Югославії. Отже, в таких ситуаціях важко сподіва-тись на
справедливе вирішення конфлікту, навіть беручи доуваги, що мотивація ООН відносно уведення
збройних силмогла бути обгрунтованою. До того ж підміна військ ООНвійськами організацій, що не
підпорядковані ООН, супере-чить Статуту Організації[11].
Одним із заходів, які застосовуються в разі неможливостівирішити конфлікт мирними
заходами, є санкції, що непов'язані з військовими операціями. Насамперед - це еко-номічні санкції.
Якщо уряд країни, що порушує міжнароднеправо, не прислухається до вимог ООН, Рада Безпеки
можеприйняти рішення про обмеження економічних стосунків зкраїною: ліквідація пільг у торгівлі,
припинення кредитуванняй фінансування, позбавлення технічної допомоги тощо. У дея-ких випадках
уводиться повне ембарго на економічні зносиниз країною.
Такі заходи були застосовані свого часу проти ПівденноїРодезії й Південно-Африканської
Республіки за політикуапартеїду, пізніше - проти Лівії, Іраку, Югославії. У першихдвох випадках
політика санкцій себе виправдала і сприяласкасуванню расистських режимів у цих африканських
країнах.Взагалі ж військові операції й санкції - це крайній та неодно-значний захід. Від цього
потерпає насамперед мирне населен-ня країни, проти якої спрямовані військові операції й еко-
номічні санкції, оскільки такі дії супроводжуються руйнуван-ням не тільки воєнних, але й цивільних
об'єктів, ведуть до за-гибелі мирних людей та різкому зниження їх рівня життя. Алестраждають не
тільки "провідні" країни, а й ті, що мають еко-номічні інтереси в районі конфлікту. Так, Україна
щорокувтрачає десятки мільйонів внаслідок того, що мости через Ду-най у Югославії зруйновано
військами НАТО, і наше Ду-найське пароплавство не може здійснювати торговельні опе-рації в
Європі в повному обсязі.
Засіданням Ради Безпеки керує Голова, який переоби-рається щомісяця.
3. Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) - головний ко-ординуючий орган ООН в сфері
економіки, соціальних відно-син, екології, охорони здоров'я, культури, науки й освіти. Най-
важливіші економічні й соціальні проблеми, що постають передсвітовою спільнотою, розглядаються
й вирішуються вЕКОСОР та в численних її підрозділах. Вона координуєдіяльність таких
міжнародних велетнів, як МВФ, Всесвітнійбанк, Світова організація торгівлі та інших галузевих
міжнарод-них організацій. Через посередництво ЕКОСОР узгоджуютьсвої відносини з іншими
органами й організаціями ООНрегіональні економічні організації (ЄС, СНД, НАФТА та ін.), атакож
неурядові міжнародні економічні організації (МНЕО).Економічна і соціальна рада перетворилася на
форум, де зіста-вляються й узгоджуються точки зору представників країн світуз економічних і
гуманітарних питань, виробляється спільніпринципи міжнародних економічних відносин.
ЕКОСОР має розгалужену організаційну систему. До їїскладу входять дев'ять функціональних
комісій, п'ятьрегіональних комісій, шість постійних комітетів; їй такожпідпорядковано 18
спеціалізованих закладів, програми, цент-ри тощо.
 Функціональні комісії ЕКОСОР (табл. 3.2):
Статистична;
З народонаселення й розвитку;
Таблиця 3.2
Організаційно-функціональна структура ЕКОСОР
Регіональнікомісії
Спеціалізо-вані заклади
Комітети
Функціональнікомісії
Програми,фонди, центри(спільно з ГА)
Статистична
З народонасе-лення й розвитку
Із соціальногорозвитку
З прав людини
Зі становищажінок
Щодо запобіган-ня злочинності
З наркотиків
З науки й техніки
Зі стійкого роз-витку
Європейська еконо-мічна комісія
Економічна комісіядля Африки
Економічна і соціа-льна комісія для Азії йТихого океану
Економічна комісіядля Західної Азії
Економічна комісіядля Латинської Амери-ки
З програми й координації
З природних ресурсів
З неурядових організацій
По переговорах з між-урядовими закладами
По ТИК
З населених пунктів
Групи
експертів:
З розвитку планування
З оподаткування
З транспортування не-безпечних вантажів
З економічних, соціаль-них і культурних прав
З національних ресурсів
З нових джерел енергії
З державного управлін-ня й фінансів
МВ
. Ф
МБ
. РР
МА
. Р
МФ
. К
БА
. П
ФА
. О
ІКА
. О
ІМ
. О
МО
. П
.
0 МСЕ
 .
1 ВПС
.
2 МФСР
.
3 ЮНЕСКО
.
4 ВООЗ
.
5 ВОІВ
.
6 вмо
.
7 юшдо
.
8 СОТ
Всесвітня продо-вольча програма(ВПП)
Міжнароднийторговельний центрЮНКТАД/ СОТ
Центр знаселених пунктів(ХАБІТАТ)
ЮНКТАД
Мжнародна про-грама з наркотиків
Програма розви-тку ООН (ПРООН)
Програма з до-вкілля (ЮНЕП)
Фонд понародонаселенню(ЮШФЕМ)
Навчальний танауково-досліднийінститут (ЮШТАР)
З соціального розвитку;
З прав людини;
З становища жінок;
Щодо запобігання злочинності;
З наркотиків;
З науки й техніки;
Зі стійкого розвитку.
Функціональні комісії охоплюють переважно соціальнусферу діяльності ЕКОСОР; принаймні,
6 з них (з 2-ї по 7-му)прямо займаються вирішенням актуальних соціальних про-блем. Щодо
Статистичної комісії, то її функція полягає в до-робці й обробці величезного фактичного матеріалу з
еко-номічного й соціального становища всіх країн світу. Завдякицій комісії людство має найточнішу
й найповнішу інформаціюпро соціально-економічне становище будь-якого регіону,країни, окремих
верств населення. Важлива роль належить Ста-тистичній комісії в підготовці дослідів, доповідей по
міжнарод-них питаннях з економічних, соціальних, екологічних проблем.Комісія з науки й техніки
ставить перед собою завдання розпов-сюджувати інформацію про новітні відкриття в цій сфері
тасприяти втіленню наукових досягнень і технологій у вироб-ництво, особливо в країнах, що
розвиваються. На підвищенняекономічного розвитку членів ООН, насамперед найбіднішихкраїн,
спрямована діяльність Комісії зі стійкого розвитку.
Регіональні комісії ЕКОСОР утворені для координаціїміжнародних економічних відносин на
рівні регіонів. Ось цікомісії:
Європейська економічна комісія (ЄЕК).
Економічна комісія для Африки (ЕКА).
Економічна і соціальна комісія для Азії й Тихого океа-ну (ЕСКАТО).
Економічна й соціальна комісія для Західної Азії(ЕСКЗА).
Економічна комісія для Латинської Америки і Ка-рибського басейну (ЕКЛАК).
Розглянемо їх діяльність трохи докладніше.
Європейська економічна комісія (ЄЕК) була утворенаще в 1947 р. До складу її членів, поряд з
європейськимикраїнами, входять також США і Канада, Ізраїль та азіатські ре-спубліки колишнього
СРСР. Керівні органи ЄЕК містяться вЖеневі. Головна мета Комісії - аналізувати економічну
йсоціальну ситуацію, що утворюється на просторі Європи йПівденної Америки. Для цього ЄЕК
регулярно організовує на-ради, практикуми, семінари, наукові поїздки. До участі в нихзалучаються
міжнародні галузеві організації, фахівці, пред-ставники ділових кіл. Програма цих заходів передбачає
обмінінформацією, розробку правил і стандартів, планування й ви-конання оперативних проектів.
Пріоритетні напрями діяль-ності ЄЕК:
 навколишнє середовище;
енергетика;
транспорт;
статистика;
торгівля;
економічний аналіз.
У 90-х роках довкілля поступово виходить на одне зчільних місць у сфері інтересів ЄЕК. Для
цього в її структуріутворені: Програма дій у галузі навколишнього середовища вЦентральній і
Східній Європі; Програма захисту навколишнь-ого середовища в Європі; Загальноєвропейська
стратегія збіологічної й ландшафтної різноманітності.
Кардинальні соціально-економічні й політичні зміни, щосталися в Центральній і Східній
Європі, надали новогоімпульсу й нових напрямів у діяльності ЄЕК. Для сприянняреформам в країнах
з перехідною економікою в рамках ЄЕКрозроблено План дій, у якому передбачено основні
принципидіяльності й заходи щодо цієї групи країн. Для реалізації Пла-ну утворена Координаційна
група з оперативної діяльності.Вона організовує конференції й наради з актуальних
проблемреформування економіки. Зокрема, в 1997 р. під її егідою в Ук-раїні була проведена Робоча
нарада щодо малих і середніхпідприємств та їх ролі в міжнародній торгівлі. Європейськаекономічна
комісія встановила й активізувала свої стосунки зСНД і Організацією Чорноморського економічного
співробіт-ництва (ОЧЕС).
Зважаючи на економічні труднощі, що існують у країнахЦентральної й Східної Європи, ЄЕК
фінансує участь пред-ставників цих країн у нарадах, семінарах та поїздках.
За результатами обговорень ЄЕК готує рекомендації дляЕКОСОР. Структурно Комісія
складається з десяти до-поміжних органів - комітетів та інститутів, - кожний з якихвідає певною
галуззю економіки (енергетика, транспорт,сільське господарство, торгівля, наука й техніка тощо).
Найважливіші й найцікавіші висновки економічногоаналізу ЄЕК публікує в журналах:
"Economic Survey ofEurope" і "Economic Bulletin for Europe".
Економічна й соціальна комісія для Азії й Тихого океану(ЕСКАТО). Заснована в 1947 р. До її
складу входять 45азіатських держав (в тому числі Росія й азіатські республікиколишнього СРСР),
США, Австралія, Франція, Велика Бри-танія; крім того, 10 держав (островні країни Тихого океану)
єасоційованими членами. Штаб-квартира знаходиться в м.Бангкок (Таїланд).
Головною метою ЕСКАТО є сприяння економічному йсоціальному розвитку в регіоні. Основні
напрями діяльностіКомісії:
регіональне економічне співробітництво;
пом'якшення проблем злиденності шляхом еко-номічного й соціального розвитку;
навколишнє середовище.
Так само, як і ЄЕК, ЕСКАТО являє собою форум для об-говорення найактуальніших проблем
регіону в економічній тасоціальній сферах. Особливої уваги надається забезпеченнютехнічної
допомоги для країн, що розвиваються. В рамкахЕСКАТО засновано Статистичний інститут для Азії й
Тихогоокеану (знаходиться в Токіо), який готує висококваліфікова-них фахівців для країн регіону.
Під головуванням ЕСКАТО утворено низку комітетів іпрограм для втілення рішень
конференцій та нарад. Середних: Комітет по Меконгу (освоєння водних ресурсів басейнуоднієї з
найбільших азіатських рік); Комітет по координаціїспільної розвідки мінеральних ресурсів на
азіатськомушельфі.
Спільно з ЄЕК у рамках ЕСКАТО розроблено Спеціальнупрограму для країн Центральної Азії
(СПЕКА). Вона спрямо-вана на підтримку азіатських країн з перехідною економікою,що утворились
після розпаду СРСР (Казахстан, Узбекистан,Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан).
Секретаріат ЕСКАТО складається з відділів, які коорди-нують співробітництво країн на
галузевому рівні (промис-ловість, сільське господарство, торгівля, довкілля тощо).
Економічна й соціальна комісія для Західної Азії (ЕСК-ЗА) була утворена в 1973 р.
Виокремлення цього регіону з ве-ликого Євразійського континенту обумовлено
специфічнимиполітичними й економічними умовами. Усі члени ЕСКЗА (їх13) - арабські країни,
майже всі вони мають значний видобу-ток нафти. Це регіон нестабільний в політичному
відношенні,отже, зміцнення співробітництва між членами ЕСКЗА є на-гальним завданням. Це є
головною метою Комісії. Вона дося-гається шляхом аналізу проблем економічного й
соціальногохарактеру й вироблення відповідних рекомендацій яккраїнам-членам, так і ЕКОСОР
загалом.
ЕСКЗА організовує конференції й семінари, де ці проблемиобговорюються, публікує
відповідну інформацію. Провідниминапрямами досліджень і обговорень є: сільське господарство
йпродовольство, довкілля, населенні пункти, промисловість,міжнародна торгівля, демографія,
транспорт та ін.
Штаб-квартира Комісії міститься в Аммані (Йорданія).
Економічна комісія для Африки (ЕКА) утворена в 1958р., керівництво міститься в Аддіс-Абебі
(Ефіопія). В її роботіберуть участь представники 53 африканських держав. Голо-вною метою Комісії
є сприяння економічному й соціальномурозвитку в Африці. Для цього вона застосовує такі
формидіяльності: організує зустрічі голів держав, голів урядів іміністрів африканських країн для
всебічного обговорення еко-номічних і соціальних проблем континенту; розробляє програ-ми
соціально-економічного розвитку; надає консультативніпослуги з питань управління господарством;
організує на-вчальні заклади для підготовки кваліфікованих фахівців. Підпатронатом ЕКА
знаходиться Африканський навчальний і на-уково-дослідний інститут зі становища жінок,
Всеафрикансь-ка служба документації й інформації.
В рамках ЕКА утворені Багатонаціональні центри з пла-нування й оперативного управління, які
розробляють і втілю-ють соціально-економічні програми по окремих регіонах Аф-рики. Галузеві
відділи Комісії координують практичну ре-алізацію програм і наукових досліджень з галузей
народногогосподарства (сільське господарство, промисловість, торгівля,природні ресурси, туризм,
людські ресурси тощо).
Економічна комісія для Латинської Америки і Карибсь-кого басейну (ЕКЛАК) заснована в 1948
р. До її складу вхо-дять представники 41 держави; поряд з латиноамериканськи-ми країнами це також
США, Канада, Франція, Італія, Порту-галія, Велика Британія, Нідерланди. Присутність європейсь-ких
держав пояснюється тим, що вони на момент заснуванняКомісії були метрополіями низки залежних
країн в цьомурегіоні або мають з ними тісні економічні зв'язки. КерівництвоКомісії знаходиться в
Сантьяго (Чилі).
Головне в діяльності ЕКЛАК - аналіз соціально-еко-номічної ситуації в регіоні та розробка
планів розвитку. Вонаорганізовує міжурядові наради, здійснює досліди, надаєінформацію й технічну
допомогу, готує висококваліфікованихфахівців народного господарства.
Основні напрями діяльності: економічний розвиток,довкілля, продовольство й сільське
господарство, міжнароднаторгівля, енергетика, транспорт, наука й техніка.
До складу ЕКЛАК входять Інститут економічного йсоціального планування Латинської
Америки і Карибськогобасейну та Латиноамериканський демографічний центр.
Крім функціональних і регіональних комісій, до складуЕКОСОР входять постійні комітети й
комісії, що координу-ють співробітництво Ради з іншими організаціями таоб'єднанням, а також
керують окремими програмами.Комітетів шість:
Комітет з програми й координації.
Комітет з природних ресурсів.
Комітет з неурядових організацій.
Комітет по переговорах з міжурядовими закладами.
Комісія з транснаціональних корпорацій.
Комісія з населених пунктів.
Особливу увагу слід звернути на Комітет з неурядових ор-ганізацій і Комісію з
транснаціональних корпорацій, оскількивони координують відносини ООН з об'єднаннями, що не
вхо-дять до складу Організації. Саме через ЕКОСОР Міжнароднінеурядові організації, в тому числі
економічні (МНЕО),беруть участь у роботі ООН і спілкуються з міжурядовими ор-ганізаціями.
ЕКОСОР координують роботу спеціалізованих закладівООН, які, по суті, є самостійними,
досить потужними й авто-ритетними організаціями. їх вісімнадцять:
Міжнародний валютний фонд (МВФ).
Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР).
Міжнародна асоціація розвитку (МАР).
Міжнародна фінансова корпорація (МФК).
Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ).
Продовольча й сільськогосподарська організація(ФАО).
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО).
Міжнародна морська організація (ІМО).
Міжнародна організація праці (МОП).
Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ).
Всесвітній поштовий союз (ВПС).
Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку(МФСР).
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки ікультури (ЮНЕСКО).
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).
 Всесвітня організація інтелектуальної власності(ВОІВ).
Всесвітня метеорологічна організація (ВМО).
Організація з промислового розвитку (ЮНІДО).
Світова організація торгівлі (СОТ).
З цього списку спеціалізовані організації галузевого ха-рактеру будуть розглянуті докладно в
окремих розділах.
Економічній та соціальній раді підпорядковані також ок-ремі програми, фонди й центри;
деякими з них ЕКОСОР ке-рує спільно з Генеральною Асамблеєю. До них, зокрема, відно-сяться:
Всесвітня продовольча програма (ВПП); Центр з насе-лених пунктів (Хабітат); Програма розвитку
ООН (ПРООН);Фонд розвитку ООН для жінок (ЮНІФЕМ). Докладніше процю групу допоміжних
органів ЕКОСОР мова буде йти врозділі 3.3.
До складу ЕКОСОР входять також органи експертів:Комітет з розвитку планування;
Спеціальна група експертів зміжнародного співробітництва в галузі оподаткування;комітет з
транспортування небезпечних вантажів; комітет зекономічних, соціальних і культурних прав; комітет
знаціональних ресурсів; комітет з нових джерел енергії; Нарадиекспертів з державного управління й
фінансів.
Керівництво ЕКОСОР складається з 54 членів, причомущороку з них переобирається третина
(18 чоловік); отже, затри роки склад повністю оновлюється. Рішення ЕКОСОРприймаються простою
більшістю.
4. Міжнародний суд - головний юридичний орган ООН.Його призначенням є врегулювання
будь-яких спорів, що ви-никають між країнами. Він розглядає саме міждержавні спориі не займається
юридичними справами, що відносяться до су-перечок між приватними особами з різних країн або між
ор-ганізацією й приватною особою.
Суд складається з 15 незалежних суддів, які обираютьсяГенеральною Асамблеєю й Радою
Безпеки. Критерієм для об-рання є компетентність, а не належність до конкретної
країни.Кандидатами в судді є висококваліфіковані юристи, які про-явили себе в своїй країні чи на
міжнародній арені компетент-ними, сумлінними й порядними фахівцями. Судді обираютьсяна 9-
річний строк і можуть бути переобрані.
Процедура звертання до Міжнародного суду є доб-ровільною; якщо країна не хоче передавати
свою справу до Су-ду, її не можна принудити. Але якщо дві країни погодилися навирішення своєї
суперечки Судом, його рішення вже є обов'яз-ковим до виконання. Для прийняття рішення необхідно
не мен-ше ніж 9 голосів суддів. Якщо конфліктуюча сторона не згодназ рішенням і не хоче його
виконувати, Суд може звернутися доРади Безпеки для прийняття заходів принуду.
Міжнародний суд функціонує згідно зі своїм Статутом.Всі члени ООН автоматично є
учасниками Суду; до йогосприяння можуть звертатися навіть держави - нечлени ООН.
Суд займається справами, що стосуються міжнародногоправа. До його компетенції відносяться
тлумачення договорівміж державами, делімітація кордонів, порушення міжнарод-них зобов'язань.
Щодо питань, пов'язаних з воєнними діями,озброєним втручанням, окупацією, - то це вже
компетенціяРади Безпеки. Серед справ, якими займався Міжнароднийсуд, можна назвати
врегулювання конфлікту між Лівією й Ча-дом, розмежування морського кордону між Данією й Нор-
вегією (в районі Гренландії та Ян-Майєна), сухопутного кор-дону між Буркіна Фасо і Малі,
морського шельфу в Егейсько-му морі між Грецією й Туреччиною тощо.
Міжнародний суд здійснює також консультативніфункції. Він надає висококваліфіковані
консультації та ви-черпну інформацію з будь-якої юридичної справи для органівООН і міжнародних
організацій. Консультативні висновки,які надає Суд іншим органам ООН, не обов'язкові, але є важ-
ливою підставою для прийняття остаточного рішеннявідповідним органом.
Судочинство в Міжнародному суді ведеться англійськоюабо французькою мовами.
5. Секретаріат ООН виконує адміністративну й оператив-ну роботу. Він перетворює в життя
рішення, що прийнятііншими органами, здійснює організаційне й технічне забезпе-чення
конференцій і нарад. Секретаріат виконує практичнуроботу щодо миротворчих операцій і санкцій
відповіднорішень Ради Безпеки. Він готує економічні огляди, організуєдослідження з актуальних
проблем людства. До функцій Сек-ретаріату належить повсякчасна підготовка різноманітної до-
кументації, включно переклади з однієї мови на інші.
Роботу Секретаріату забезпечуються близько 20 тис.працівників. Здебільшого це молоді,
енергійні люди, що заре-комендували себе кваліфікованими й сумлінними фахівцями.Персонал
Секретаріату поділяється на чотири категорії:фахівці; співробітники польової служби (працюють у
відряд-женнях з місією моніторингу або контролю); співробітникизагального обслуговування;
господарсько-технічні служби.
 Очолює Секретаріат Генеральний секретар, який призна-чається Генеральною Асамблеєю за
рекомендацією Ради Без-пеки. Він подає ГА щорічні доповіді про роботу ООН, а такожзвертає увагу
РБ на гострі ситуації в світі, що можуть поруши-ти мир. Основні функції Генерального секретаря:
керівництво Секретаріатом;
офіційне представництво ООН в глобальному вимірі;
постійні контакти з державами - членами ООН;
роз'яснення функцій ООН світовій громадськості, не-урядовому й приватному секторам;
координація в системі ООН;
постійне спостереження за розвитком подій у світі;
продукування ідей і визначення стратегій;
надання добрих послуг конфліктуючим сторонам укритичних міжнародних ситуаціях.
Виходячи з діапазону й значення функцій Генеральногосекретаря, його ролі в системі ООН,
неважко дійти висновку,що він має бути людиною неабияких здібностей; йому маютьбути
притаманні якості, які задовольнили б представниківусіх країн-членів, а загалом і все людство. До
таких якостейналежать: висока моральність; дипломатична майстерність;аналітичні, адміністративні,
управлінські здібності, вміння ге-нерувати оригінальні ідеї, комунікабельність, фізична витри-
маність, а також почуття міри й гумору. До того ж він повинендосконало володіти англійською або
французькою мовою.
Але й це ще не все. Генеральний секретар як політична фігу-ра повинен влаштовувати
керівництво великих держав світу.Ось чому його кандидатура висувається саме Радою Безпеки,
депостійні представники мають право "вето". Якщо жоден зпостійних членів не заперечує проти
претендента на цю посаду,значить, знайдено компромісного політика, який зможе знахо-дити мову з
представниками найпотужніших держав, часто ан-тагоністів у міжнародній політиці. За
неформальною домо-вленістю, Генеральним секретарем не повинен бути представ-ник якоїсь
держави, що є членом Ради Безпеки. За винятком са-мого першого, всі Секретарі були
представниками нейтральнихкраїн, які не входять до воєнних блоків. Ще однією вимогою дообрання
Генерального секретаря є дотримання географічноїсправедливості: бажано, щоб поступово цей пост
посідали пред-ставники різних континентів, регіонів, груп країн.
Генеральний секретар обирається строком на 5 років,після чого він може бути переобраний ще
на один строк. Завсю історію існування ООН Генеральними секретарями були:
Трюгве Лі (Норвегія, 1946-1953);
Даг Хаммаршельд (Швеція, 1953-1961);
У Тан (Бірма, 1961-1971);
Курт Вальдхайм (Австрія, 1971-1981);
Хав'єр Перес де Куельяр (Перу, 1981-1991);
Бутрос Бутрос Галі (Єгипет, 1991-1996);
Кофі Аннан (Гана, з 1997).
Діяльність Генерального секретаря не тільки дуже напру-жена, а й часом супроводжується
ризиком для життя. Так, ДагХаммаршельд, регулюючи збройний конфлікт в Заїрі, загинуву цій країні
в авіакатастрофі за загадкових обставин.
З 1993 р. у складі Секретаріату засновано посаду Верхов-ного комісара з прав людини, який
працює під керівництвомГенерального секретаря.
6. Рада з опіки була утворена для допомоги деяких ко-лишніх колоній, які вже вийшли з-під
гніту метрополій, алебули ще не в змозі здійснювати цілком самостійне врядування.Таких підопічних
територій у системі ООН було 11. До сере-дини 90-х років всі вони стали повністю незалежними,
отже,Рада з опіки (яка складається з Росії, США, Великої Британії,Франції й Китаю) вичерпала свою
функцію. Кофі Аннан за-пропонував перетворити цей орган на форум колективноїопіки над світовим
довкіллям

3.3. Соціально-економічні органи ООН

рганізація Об'єднаних Націй має в своїй структурі цілунизку програм, фондів і центрів
різної спрямованості.Більшість із них утворено для надання соціально-економічноїдопомоги
країнам, міжнародним організаціям та окремим вер-ствам населення, що знаходяться в
скрутному становищі. Ціоргани підпорядковані Генеральній Асамблеї та Економічній
ісоціальній раді, які здійснюють, здебільшого, спільнекерівництво ними. Ось основні
програми, фонди й центриООН у соціально-економічній сфері.
Програми
 Програма розвитку ООН (ПРОООН).
Всесвітня продовольча програма (СПП).
Програма з довкілля (ЮНЕП).
Міжнародна програма з контролю за наркотиками.
Фонди
Фонд з галузі народонаселення (ЮНФПА).
Фонд розвитку для жінок (ЮНІФЕМ).
Дитячий фонд (ЮНІСЕФ).
Фонд розвитку інвестицій (ЮНКДФ).
Центри
Центр з населених пунктів (ХАБІТАТ).
Бюро Координатора ООН з допомоги в разі стихійноголиха.
Управління Верховного комісара ООН в справахбіженців.
Навчальний і науково-дослідний інститут ООН.
Університет ООН.
Всесвітня продовольча рада (ВПР).
Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД / СОТ.
До цієї ж групи допоміжних органів належить також Кон-ференція з торгівлі й
розвитку (ЮНКТАД); про неї буде йтимова в розділі про міжнародні торговельні організації.
Розглянемо найважливіші програми й фонди ООН.
Програма розвитку ООН (ПРООН) - United NationsDevelopment Programme (UNDP).
Утворена в 1965 р. Голо-вна мета ПРООН - надання допомоги країнам, що розвива-ються,
для прискорення їх економічного зростання. Програмафінансується за рахунок добровільних
внесків; найбільші до-нори - розвинуті країни (США, Японія, Нідерланди, Данія,Швеція,
Німеччина, Норвегія).
До основних функцій ПРООН належать:
розроблення проектів і програм розвитку;
розподіл коштів на втілення проектів;
технічна допомога;
консультативні й експертні послуги;
організація семінарів і навчання фахівців за кордоном;
підготовка національних управлінських кадрів;
сприяння здійсненню реформ;
надання допомоги в надзвичайних ситуаціях.
Головні сфери діяльності ПРООН: боротьба із зли-денністю; розвиток управлінської
діяльності; технічнеспівробітництво між країнами, що розвиваються;
навколишнєсередовище; раціональне використання природних ресурсів;участь жінок у
соціальному управлінні.
Структурно до ПРООН входять такі блоки:
програма "Добровольці ООН";
Глобальний екологічний фонд;
Фонд ООН для розвитку в інтересах жіноцтва;
Фонд капітального розвитку ООН.
Фонд капітального розвитку фінансує перспективні про-екти розвитку, пов'язані з
інфраструктурою життєзабезпечен-ня населення, поліпшення життя людей у найменш розви-
нутих країнах. Глобальний екологічний фонд спрямований назапобігання екологічних криз і
відшкодування наслідків за-бруднення навколишнього середовища. Програма "Добро-вольці
ООН" виявляється у надсиланні фахівців до найменшрозвинутих країн для надання технічної
допомоги. Фонд дляінтересів жіноцтва спрямований на підтримку й підвищеннястатусу
жінок у суспільстві, особливо їх ролі в управліннісоціально-економічними й політичним
процесами.
Допомога ПРООН надається тільки урядам або через їхпосередництво. Останнім часом
серед цілей Програми з'яви-лося сприяння в проведенні економічних реформ країнам з пе-
рехідною економкою; особлива увага при цьому приділяєтьсярозвитку приватного сектора.
 Керівництво Програмою здійснює Виконавча рада, якаскладається з 36 членів, що
обираються на сесії ЕКОСОР.Очолює ПРООН Адміністратор, який призначається Гене-
ральним секретарем ООН після консультації з Виконавчоюрадою. Штаб-квартира ПРООН
знаходиться в Нью-Йорку.
Програма з довкілля (ЮНЕП) - United NationsEnvironment Programme (UNEP)
заснована в 1972 р. Вонастала наслідком роботи Стокгольмської Конференції ООН зпроблем
навколишнього середовища. Конференція виробилазбалансований і комплексний підхід до
рішень екологічнихпроблем на глобальному рівні. У Стокгольмі було прийнятодва важливі
документи - Декларацію про навколишнє середо-вище й План заходів щодо захисту
довкілля. Декларація наго-лошувала, що навколишнє середовище обумовлює інтелекту-
альне, соціальне й духовне зростання людини. Охорона івідтворення природного середовища
є необхідною умовою длялюдського добробуту; відповідальність за це лягає не тільки
науряди, а й на кожну людину. План заходів визначив ор-ганізаційні форми охорони
довкілля. На підставі рекомен-дацій, що містились у Плані заходів, і було утворено ЮНЕП.
Основна мета Програми - співробітництво країн для захи-сту й поліпшення
навколишнього середовища.
Функції ЮНЕП:
розробка рекомендацій щодо політики захистудовкілля;
загальне керівництво діяльністю й координація про-грам у галузі збереження
природного середовища;
підготовка доповідей про стан навколишнього середо-вища в світі та за регіонами;
спостереження за станом навколишнього середовища(екологічний моніторинг);
сприяння міжнародним науковим організаціям уздійсненні екологічних досліджень;
технічні заходи з ліквідації шкоди, заподіяної навко-лишньому середовищу.
Керівний орган ЮНЕП - Рада керуючих, що складаєтьсяз представників 58 держав.
Раду обирає Генеральна Асамблея.Оперативні функції виконує Секретаріат ЮНЕП і Рада з
ко-ординації діяльності в галузі навколишнього середовища;обидва органи очолює директор-
виконавець. ФінансуванняПрограми здійснюється з Добровільного фонду ЮНЕП.Штаб-
квартира знаходиться в Найробі (Кенія).
За участю ЮНЕП було розроблено низку конвенцій щодозахисту довкілля (з
біологічної різноманітності, про змінуклімату тощо). Серед основних напрямів діяльності
ЮНЕП -збереження генетичних ресурсів біосфери, запобігання заги-белі екосистеми.
Світова хартія природи, прийнята ООН у1982 р., є важливим кроком на шляху досягнення
цієї мети.
ЮНЕП координує свою діяльність з ЮНЕСКО йПРООН, оскільки останні дві
організації частково мають спра-ву з різними екологічними аспектами міжнародних
відносин.
Фонд розвитку інвестицій (ФРІ) - UN Capital Develop-ment Fund (UNCDF) утворено в
1966 р. Головна мета - спри-яння країнам, що розвиваються, в надходженні інвестицій, на-
данні допомоги й позик. Фонд обслуговує насамперед най-менш розвинуті країни. Ресурси
Фонду формуються переваж-но за рахунок добровільних внесків.
Деякі інші програми й фонди будуть розглянуті врозділах, присвячених галузевим
блокам міжнародних ор-ганізацій.
Таким чином, ООН є організацією, що охоплює практич-но всі сфери життєдіяльності
людини на рівні міжнароднихвідносин. Це зумовлює дуже розгалужену організаційно-
функціональну структуру Організації. Ця структура, як і на-прями діяльності ООН,
характеризується динамічністю в часі.Якщо в світі відбуваються важливі зрушення в
політичній,економічній, соціальній та в інших сферах, ООН реагує на нихутворенням
відповідно нових органів, організацій, комісій, щоберуть під контроль вирішення нових
проблем.
Велика роль ООН в координації світових економічнихпроцесів. Усі міждержавні
економічні організації, які є в світі,прямо входять до структури ООН (спеціалізовані
заклади)або підтримують з нею постійні робочі стосунки (регіональніорганізації). З
неурядовими економічними організаціямиООН також здійснює координаційні зв'язки (через
ЕКО-СОР). Отже, ООН являє собою глобальну систему міжнарод-них економічних зв'язків,
упорядкованих у розгалуженій ме-режі міжнародних організацій.

Питання для самоконтролю

З якою метою була утворена Організація Об'єднанихНацій?
До якого типу організацій належить ООН?
Які мови застосовуються в ООН як офіційні і які - якробочі?
Які цілі діяльності має ООН?
Як узгоджуються цілі та сфери діяльності ООН?
У чому полягають принципи діяльності ООН?
Назвіть головні органи ООН.
У чому полягають функції ЕКОСОР?
Назвіть спеціалізовані заклади ООН.
10. Які допоміжні органи входять до структури ООН?

Тести
Визначте тип організації, до якої належить ООН:
а) галузева;
б) універсальна;
в) регіональна;
г) закрита.
ООН була заснована:
а) в 1919 р.;
б) в 1945 р.;
в) в 1949 р.;
г) в 1958 р.
Чи можуть міжнародні організації мати статус спостерігачапри ООН?
а) так;
б) ні.
Визначте головну мету утворення ООН:
а) розвиток дружніх відносин між націями на грунті поважанняпринципу рівності і
самовизначення народів;
б) міжнародне співробітництво з вирішення проблем еко-номічного, соціального,
культурного й гуманітарного плану;
в) пітримка міжнародного миру й безпеки;
г) формування центру узгодження зусиль націй для досягненняспільних цілей.
У переліку найважливіших принципів ООН є одне поло-ження, яке належить не до
принципів, а до цілей; назвіть його.
а) суверенна рівність усіх членів організації;
б) сумлінне виконання взятих на себе зобов'язаннь;
в) вирішення міжнародних суперечок мирними засобами;
г) сприяння економічному співробітництву держав з неоднако-вими рівнями соціально-
економічного розвитку;
ґ) готовність держав надати ООН усіляку допомогу в її діяхзгідно зі Статутом.
Головними органами ООН є (визначте цілком правильнудобірку):
а) Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, ЮНКТАД, ЮНЕСКО,Міжнародний суд,
Рада з опіки;
 б) Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, ЮНЕСКО, ЕКОСОР,МВФ, Секретаріат;
в) Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, ЮНКТАД, ЮНІДО,Міжнародний суд,
Секретаріат;
г) Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, ЕКОСОР, Міжнарод-ний суд, Секретаріат,
Рада з опіки;
ґ) Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, ЮНКТАД, ЕКОСОР,Міжнародний суд,
Секретаріат.
Більшість рішень Генеральної Асамблеї:
а) обов'язкові;
б) рекомендаційні.
Генеральна Асамблея ООН складається з:
а) представників усіх членів організації;
б) обраних представників.
При голосуванні в Генеральній Асамблеї:
а) кожна країна має один голос;
б) кількість голосів країни залежить від її економічної потуж-ності.
Скільки голосів членів Ради Безпеки достатньо, щобрішення було прийнятим, якщо не
застосовується "вето":
а) 15;
б) 12;
в) 9;
г) 5?
Рішення Ради Безпеки:
а) обов'язкові;
б) рекомендаційні.
Рішення Міжнародного суду:
а) обов'язкові;
б) рекомендаційні.
Серед наведених груп організацій системи ООН визначтетакі, що відають
промисловістю і торгівлею:
а) ЮНІДО, ЮНКТАД, МАГАТЕ, СОТ;
б) МБРР, МАР, МФК, БАГІ;
в) ІКАО, ІМО, МСЕ, ВПС;
г) ФАО, МФСР, ВПП.
Серед наведених груп організацій системи ООН визначтетакі, що відають транспортом
і зв'язком:
а) ЮНІДО, ЮНКТАД, МАГАТЕ, СОТ;
б) МБРР, МАР, МФК, БАГІ;
в) ІКАО, ІМО, МСЕ, ВПС;
г) ФАО, МФСР, ВПП.
У якої з наведених організацій системи ООН головною ме-тою є охорона довкілля?
а) ЮНКТАД;
б) ЮНЕСКО;
в) ЮНЕП;
г) ЮНІСЕФ
 Розділ 4 МІЖДЕРЖАВНІ ЕКОНОМІЧНІ
ОРГАНІЗАЦІЇЗАГАЛЬНОЇ
КОМПЕТЕНЦІЇ
Ключові поняття: загальна компетенція міжнародної ор-ганізацій; консультативна
група держав; Організація економічногоспвіробітництва йрозвитку; цілі ОЕСР;
організаційно-функціональнаструктура ОЕСР; Група Семи; Група Дев'яти; Група Десяти;
ГрупаОдинадцяти; Група П'ятнадцяти; Група Двадцяти чотирьох; ГрупаСімдесяти семи.

До групи міждержавних організацій загальної компетенціїналежать МДЕО, сфера

економічних інтересів яких дуже ши-рока, практично необмежена. Будь-яка проблема
економічно-го плану може стати об'єктом уваги такої організації. Як ужезазначалося в
розділі 1, загальна економічна компетенція при-таманна ООН, Раді Європи, ОЕСР та
регіональним інтег-раційним об'єднанням. Але діяльність регіональних міждер-жавних
організацій все ж таки просторово обмежується, і томувони виокремлюються в самостійну
типологічну групу. ЩодоОрганізації економічного співробітництва й розвитку, то вонає
глобальною економічною організацією загальної компе-тенції. Глобальний характер
діяльності ОЕСР зближує цю ор-ганізацію з ООН. Різниця ж полягає в тому, що,
незважаючина багатофункціональну діяльність, функції ОЕСР не вихо-дять за межі
соціально-економічної сфери. Інша відмінність:ООН є відкритою організацією, а ОЕСР -
напівзакрита. Хочастатутом передбачається можливість будь-якої організації ста-ти членом
ОЕСР, в дійсності засновники організаціїздійснюють жорсткий відбір кандидатів.
Загальною компетенцією в економічній сфері характери-зуються й консультативні
групи держав ("Група Семи", "Гру-па Десяти" тощо). У точному значенні слова вони не є ор-
ганізаціями: у них відсутній статут, немає постійних органів,наради відбуваються не за
графіком, а лише тоді, коли постаєнагальна необхідність. Але їх роль у міжнародних
відносинахдосить велика, особливо "Групи Семи". їх рішення беруть доуваги такі
організації, як ОЕСР, Всесвітній Банк, МВФ та ін.Ось чому консультативні групи доцільно
розглянути разом зМДЕО.

4.1. Організація економічного співробітництва йрозвитку

(ОЕСР) — Organization for EconomicCooperation and Development
(OECD
вою назву й сучасну цілеспрямованість ОЕСР здобула в1960 р. Вона стала
спадкоємицею Організації європейськогоекономічного співробітництва (ОЄЕС), що була
утворена в1948 р. для сприяння реалізації "плану Маршалла". Нага-даємо, що цей план був
спрямований на економічну допомогуСША країнам Європи, що постраждали внаслідок
світовоївійни. За відомих політичних обставин "планом Маршалла"були охоплені тільки
західноєвропейські країни. Вже до сере-дини 50-х років план практично було виконано,
Західна Євро-па не тільки відновила зруйноване господарство, а й перевер-шила довоєнний
рівень. Більше того, найбільші країни цьогорегіону - ФРН, Франція, Велика Британія, Італія -
за дея-кими економічними показниками наблизилися до США і немали вже колишньої
потреби в допомозі з боку США й Кана-ди. Вони вже самі були здатні на економічну
допомогу меншрозвинутим країнам.
 В цих умовах мета організації змінилася. Із регіональноїорганізації, якою, по суті, була
ОЄЕС, нове об'єднання пере-творилося на організацію глобального типу, яке об'єднує най-
могутніші в економічному (та й у політичному) відношеннікраїни світу. Нині ОЕСР -
своєрідний клуб найбагатших дер-жав. "Перепусткою" до цього клубу є: розвинуті ринкові
відно-сини, високий рівень життя, демократизація країни. Якщо но-ва країна входить до
ОЕСР, то це означає, що вона вже нале-жить до типу економічно розвинутих країн. Правда,
ставитизнак тотожності між ОЕСР і групою розвинутих країн, мабуть,не зовсім варто, бо є
винятки, проякі йтиметься трохи нижче.ОЕСР складається з 29 країн-членів:
США Швейцарія Австрія
Японія Нідерланди Фінляндія
Німеччина Бельгія Нова Зеландія
Франція Люксембург Туреччина
Велика Португалія Мексика
Британія
Італія Греція Республіка
Корея
Іспанія Норвегія Польща
Канада Данія Угорщина
Австралія Ірландія Чехія
Швеція Ісландія
У роботі ОЕСР бере участь також Європейський Союз направах колективного члена.
Деякі пояснення щодо складу організації. Усі західноєвро-пейські країни (включаючи
Туреччину) стали її членами якотримувачі допомоги за "планом Маршалла". США,
Канада,Австралія й Нова Зеландія за цим самим планом виступали як"донори". Японія
увійшла до "клубу" згодом як високорозви-нута держава. Щодо Мексики й Республіки
Корея, то це, за ти-пологією, поки що нові індустріальні держави, правда, з висо-кими
темпами розвитку. Польща, Угорщина й Чехія сталичленами ОЕСР наприкінці 90-х років як
країни, що виявилинайвищий рівень економічних перетворень серед країн з пе-рехідною
економікою. Останні шість країн у наведеному спис-ку поступаються за рівнем економічного
розвитку рештічленів ОЕСР; ось чому їх поки ще не можна повністю зараху-вати до
типологічної групи розвинутих держав. Але їх членст-во в ОЕСР визначає перспективу
подальшого розвитку. Роз-ширення складу членів ОЕСР означає, що поступово ця ор-
ганізація втрачає свою напівзакритість і стає дійсно глобаль-ною. Участь в ОЕСР відкриває
для країни-члена великі мож-ливості для рівного співробітництва з найбагатшими держава-
ми.
Основна мета ОЕСР:
сприяння стійкому розвитку світової економіки;
забезпечення високого рівня економічного зростання,зайнятості й добробуту в країнах-
членах;
забезпечення фінансової стабільності як у країнах-чле-нах, так і в усьому світі;
сприяння розширенню світової торгівлі на багатосто-ронній недискримінаційній основі
згідно з міжнарод-ними обов'язками;
лібералізація руху капіталів;
сприяння ефективному використанню економічних ре-сурсів;
заохочення досліджень і професійної підготовки в га-лузі науки й техніки;
сприяння економічному розвитку країн, що розвива-ються.
Ми бачимо, що цілі ОЕСР виходять за суто корпоративнімежі й мають глобальну
спрямованість. Це означає, що метоюзасновників ОЕСР є організація, яка координує й
регулюєміжнародні зв'язки на великому світовому просторі. Такимчином, ОЕСР набуває рис
ООН, дублює її функції в сфері еко-номіки. Проте дієвість її заходів вища, враховуючи
політичнумонолітність країн-членів і потужні важелі економічноговпливу. Рішення, що
приймає ОЕСР, беруться до уваги прирозгляданні відповідних проблем економічними
органамиООН.
 Організаційно-функціональна структура. ОЕСР скла-дається з п'яти головних органів,
двох автономних органів(агентств), Центру досліджень у галузі освіти й Центру роз-витку
ОЕСР, а також численних комітетів, робочих груп та ек-спертних комісій (їх понад 200).
Головні органи ОЕСР:
Рада.
Виконавчий комітет.
Комітет сприяння розвитку (КСР).
Секретаріат.
Центр із співробітництва з європейськими країнами зперехідною економікою.
Рада - вищий орган ОЕСР. Вона складається з представ-ників країн-членів. На своїх
засіданнях Рада розглядає карди-нальні питання економічної політики. Залежно від змісту
пи-тання, що обговорюється, Рада збирається раз на рік на рівніміністрів фінансів або
економіки, торгівлі, закордонних справ.Звичайні засідання відбуваються двічі на місяць на
рівніпостійних представників. Рішення приймаються консенсусом,вони обов'язкові для
держав-членів. До речі, це відрізняєОЕСР від економічних органів ООН, де рішення
здебільшогорекомендаційні. Обов'язковість виконання рішень підвищуєдієвість ОЕСР.
Виконавчий комітет здійснює оперативні й контролюючіфункції, готує засідання Ради.
Він складається із 14 членів. Зних 7 - постійні члени (від США, Японії, Німеччини,
Франції,Великої Британії, Італії, Канади), а 7 щороку призначаютьсяза ротаційним
принципом. Для обговорення питань утворенотакож Виконавчий комітет в особливому
складі, до якого вхо-дять вищі посадові особи держав-членів.
Комітет сприяння розвитку (КСР) розробляє програмирозвитку країн-членів ОЕСР, а
також допомоги країнам, щорозвиваються, й країнам з перехідною економікою. Він визна-
чає обсяг ресурсів, необхідних для підйому економіки, бороть-би із злиденністю в найменш
розвинутих країнах. У 1993 р.Комітет прийняв рішення, згідно з якими допомога, що вхо-
дить до поняття "офіційна допомога розвитку", поширюєтьсяй на країни Центральної та
Східної Європи.
Центр із співробітництва з європейськими країнами з пе-рехідною економікою було
засновано в 1990 р., коли карди-нальні соціально-економічні зрушення в
соціалістичнихкраїнах ставали реальністю. Метф Центру: координуватиспівробітництво
ОЕСР з цією групою країн у галузі еко-номічної й соціальної політики; надавати технічну
допомогу;
організовувати програми розвитку й контролювати їх вико-нання.
Країни, що співробітничають із Центром, поділяються надві групи. Перша група
складається з Албанії, Болгарії, Казах-стану, Латвії, Литви, Естонії, Румунії, Словаччини,
Словенії,Монголії, Росії та України. Для цієї групи діє регулярна про-грама допомоги. Друга
група складається із країн (переважноЦентральної Європи), які швидше всього йдуть
шляхом ре-формування економіки. З цієї групи три держави (Польща,Чехія й Угорщина) вже
стали членами ОЕСР.
Центр здійснює підготовку фахівців з таких галузей: кон-куренція, ринок праці,
соціальна політика, банківська справа,фінансова система, оподаткування, торгівля,
інвестиції, про-мисловість, сільське господарство, енергетика, освіта, навко-лишнє
середовище, статистика[12]. Форма підготовки кадрів -семінари, практикуми, технічні місії
та ін. Фахівці, що одержа-ли підготовку через Центр, краще адаптуються до нових еко-
номічних реалій і здатні ефективніше здійснювати реформу-вання національної економіки.
Секретаріат ОЕСР складається з 13 директоратів, щовідають основними комітетами:
економіка; статистика; навко-лишнє середовище; співробітництво в галузі розвитку;торгівля;
фінанси; податки й підприємництво; наука, техно-логія й промисловість; інформатика й
комунікація; бюджет іфінанси; адміністрація й персонал.
Секретаріат очолює генеральний секретар, якого призна-чає Рада на 5 років.
Секретаріат виконує повсякденну опера-тивну роботу, забезпечує діяльність Ради й
Виконавчогокомітету.
 До складу ОЕСР входять комітети, що здійснюють коор-динаційну роботу в широкому
діапазоні економічних проблем.Вони утворені за галузевим принципом (схема 4.1). Ось
лишедеякі з них:
з морського транспорту;
з міжнародних інвестицій та багатонаціональнихпідприємств;
з енергетичної політики;
з промисловості;
з наукової й технічної політики;
з політики в галузі інформації;
в справах освіти;
з питань робочої сили й соціальної політики;
з питань державного управління;
з охорони довкілля;
із сільського господарства та ін.
Склад комітетів відповідає аналогічним міністерствам івідомствам, які є в урядових
структурах держав-членів.
Система ОЕСР включає два автономні органи - Міжна-родну енергетичну агенцію
(МЕА) та Агенцію з ядерноїенергії (АЯЕ). Ці агенції є форумом для обговорення енерге-
тичних проблем, що постають перед членами ОЕСР. До-кладніше про їх діяльність йдеться в
розділі 5.
Серед допоміжних органів ОЕСР слід виокремити два на-уково-дослідні центри.
Центр досліджень і новацій у галузі освіти (ЦДНО) утво-рено в 1968 р. для сприяння
науковим дослідженням у сферіосвіти з метою її програмного розвитку. Центр розробляє й
ап-робує нові методи й моделі освіти, розповсюджує інформаціюпро новітні системи
навчання.
Центр розвитку ОЕСР аналізує й узагальнює досвід пророзробку й впровадження в
життя економічних ідей, еко-номічної політики з метою підвищення ефективності уп-
равління економікою, надання нового імпульсу розвитку на-родного господарства країн-
членів. Цей досвід і знання Центрнадає в розпорядження також країнам, що
розвиваються.Центр має бібліотеку, яка містить роботи з економічних ісоціальних проблем
країн, що розвиваються.

4.2. Консультативні групи держав

Це об'єднання держав для вирішення нагальних проблем економічного плану. Як уже
йшлося, консультативні групи -це не організації в повному розумінні цього слова
(відсутністьстатуту, постійних керівних органів), але їх функції, по суті,збігаються з
функціями міждержавних економічних ор-ганізацій, тому доречно ознайомитися хоча у в
загальних ри-сах з їх діяльністю.
Консультативні групи держав мають назву або клубів (Па-ризький клуб), або груп.
Функції клубів будуть розглянуті врозділі про міжнародні валютно-кредитні організації.
Групидержав формуються для вирішення проблем міжнародної еко-номіки, які постають у
процесі розвитку міжнародних відно-син. Країни групуються залежно від спільності
інтересів усфері світової економіки. Назва груп відповідає їх чисель-ності.
Найвідоміші консультативні групи країн з проблемміжнародної економіки: Група
Семи; Група Дев'яти; Група Де-сяти; Група Одинадцяти; Група П'ятнадцяти; Група
Двадцятичотирьох; Група Сімдесяти семи.
Група Семи (Г-7) - найвпливовіша у вирішенні еко-номічних проблем. її склад: США,
Японія, Німеччина,Франція, Велика Британія, Італія, Канада. Це країни з найпо-тужнішим
економічним потенціалом, тому від позиції Г-7 ба-гато в чому залежить напрям розвитку
світової економіки.Група семи ("Велика сімка") була утворена в 1975 р. для обго-ворення
глобальних економічних проблем, переважно валют-ного й фінансового плану. Засідання
групи проводяться одинраз на рік на рівні голів країн або урядів і постійно - на рівніміністрів
фінансів, керівників центральних банків. На нарадахГ-7 обговорюються кардинальні
проблеми світової економіки,ситуація з курсами валют, питання
збалансованостінаціональних економік. Підсумком нарад є розробка спільно-го
економічного курсу держав "Сімки", визначення їх позиціїдо найважливіших проблем.
Група Семи обговорює не тільки економічні, а й політичніпроблеми в тих аспектах, які
мають відношення до економіки.Останнім часом у роботі Г-7 бере участь і Росія, тому
інколи"Сімку" називають "Вісімкою". Проте участь Росії обме-жується, здебільшого,
обговоренням саме політичних про-блем. Втім, Росія за часів президентства В. Путіна
намагаєтьсявідігравати у "Вісімці" більшу роль, зокрема в питанняхвирішення енергетичних
проблем. У 2006 р. Росія в порядкуротації стала головуючою в Групі Восьми.
Група Дев'яти (Г-9) включає Австрію, Бельгію, Болгарію,Данію, Фінляндію, Угорщину,
Румунію, Швецію, Сербію. Во-на призначена для вирішення проблем економіки Європи з
на-голошенням на Центральну Європу.
Група Десяти (Г-10) об'єднує Бельгію, Канаду, Францію,Італію, Німеччину, Японію,
Нідерланди, Швейцарію, ВеликуБританію і США. Спостерігачами в групі є: Банк
міжнароднихрозрахунків (БМР), Європейська Комісія, МВФ і ОЕСР. Цепотужна і впливова
група, що акцентує свою увагу навирішенні валютно-кредитних проблем як у
глобальномувимірі, так і особливо в Європі.
Група Одинадцяти (Г-11) включає латиноамериканськідержави й призначена для
обговорення економічної ситуації врегіоні та прийняття узгодженої економічної політики.
Група П'ятнадцяти (Г-15) охоплює досить різноманітнугрупу держав, об'єднаних не за
географічною ознакою, а черезспільність економічних проблем, що постають перед ними.
Цекраїни, що розвиваються, в Азії (Індія, Індонезія, Сінґапур,Малайзія), Африці (Єгипет,
Алжир, Ніґерія, Сенеґал, Зімбаб-ве), Латинській Америці (Аргентина, Бразилія, Мексика, Пе-
ру, Венесуела); від Європи в групі присутня Сербія. Склад Г-15 показує, що вона поєднує
країни переважно "новііндустріальні".
Група Двадцяти чотирьох (Г-24) складається майже зусіх тих, що входять до Г-15, а
також деяких інших країн, щорозвиваються (Ефіопія, Ґабон, Ґана, Ґватемала, Пакистан,Шрі-
Ланка та ін.). Функції практично такі самі, як і в Г-15.
Група Сімдесяти семи (Г-77) об'єднує майже всі країни,що розвиваються, а також
соціалістичні країни (Китай, КНДР,Куба), деякі країни з перехідною економікою (Монголія,
Ру-мунія, Сербія). Метою Г-77 є сприяння реформуванню еко-номіки, підняття економічного
рівня країн, які мають суттєвіпроблеми в розвитку соціально-економічної сфери.
Деякі інші функції консультативних груп держав, а такожфункції Паризького і
Лондонського клубів буде розглянуто врозділі 7.
Питання для самоконтролю
Якими рисами характеризуються економічні ор-ганізації загальної компетенції?
За якими принципами утворюється склад членівОЕСР?
У чому полягають цілі ОЕСР?
Схарактеризуйте організаційно-функціональну струк-туру ОЕСР.
У чому полягають особливості регулюючих функційконсультативних груп держав?
Яку роль у регулюванні міжнародних економічнихвідносин відіграє Група Семи
(Восьми)
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
 Розділ 5 МІЖДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
З РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ
ВІДНОСИН НА ГАЛУЗЕВОМУ РІВНІ
Ключові поняття: сутність організацій галузевого напряму; Ор-ганізація з
промислового розвитку (ЮНІДО); Міжнародна агенція затомної енергії (МАГАТЕ); Агенція
з ядерної енергії (АЯЕ); Міжна-родна енергетична агенція (МЕА); Європейська організація
ядернихдосліджень (ЦЕРН); Продовольча й сільськогосподарська організація(ФАО);
Всесвітня продовольча програма (ВПП); Міжнародний фондсільськогосподарського
розвитку (МФСР); Міжнародна морська ор-ганізація (ІМО); Міжнародна організація
цивільної авіації (ІКАО);Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ); Європейсь-
ка конференція цивільної авіації (ЄКАК); Європейська організація збезпеки повітряної
навігації (Євроконтрол); Всесвітній поштовий со-юз (ВПС); Міжнародний союз
електрозв'язку (МСЕ).
Для великої кількості міждержавних організацій сфероюкомпетенції є галузі народного
господарства - промисловість,енергетика, сільське господарство, транспорт тощо. Переваж-
на більшість таких організацій належить до системи ООН, алев своїй діяльності вони
фактично досить самостійні. Частинагалузевих організацій входить до системи ОЕСР, а є
чимало йтаких, що не входять до якоїсь глобальної системи (напри-клад, ОПЕК або Банк
міжнародних розрахунків). Міждер-жавні організації галузевого рівня переважають за чи-
сельністю; до того ж, згадаймо, саме з цього типу організаційпочалось формування сучасної
системи МДЕО (Міжнарод-ний поштовий союз, Міжнародний союз електрозв'язку та ін.).

Найважливіші й найвідоміші МДЕО галузевого рівняможна згрупувати так:

1. Організації з регулювання в галузі промисловості йенергетики: ЮНІДО, МАГАТЕ,
МЕА, АЯЕ, ЦЕРН.
Організації з регулювання в галузі сільського госпо-дарства й продовольства: ФАО,
МФСР, ВПП, ВПР.
Організації з регулювання в галузі транспорту й зв'яз-ку: ІМО, ІКАО, МСЕ, ВПС.
Організації з регулювання міжнародної торгівлі: СОТ,ЮНКТАД, організації з
регулювання товарних ринків (ОПЕКта ін.).
Міжнародні валютно-кредитні організації: Всесвітнійбанк, МВФ, ЄБРР, БМР,ЄІБ,
регіональні банки розвитку.
Організації з регулювання в соціальній сфері: МОП,ЮНЕСКО, ЮНФПА, Хабітат,
ЮНІСЕФ, ВООЗ, ВТО.
У цьому розділі будуть розглянуті організації, що нале-жать до 1, 2, 3 груп. Щодо
організацій з регулювання міжна-родної торгівлі й організацій валютно-кредитної і
соціальноїсфер, то вони будуть виокремленні в самостійні розділи, зва-жаючи на їх
численність і складні функції
 5.1. Організації з регулювання в галузі промисловості
До цієї групи належать організації системи ООН(ЮНІДО й МАГАТЕ), системи ОЕСР
(МЕА й АЯЕ), а такожсамостійний науково-дослідний центр - ЦЕРН.
ОрГаНі3аціЯ 3 промисорвого розвитку ЮНІДО була заснована рішеннямпромислового
розвитку - Генеральної Асамблеї ООН в 1967 р.; ЮНІДО (United Nations з 1985 р. має статус
спеціального за-IndustrialDevelopment кладу ООН. ПідпорядкованаOrganization - UNIDO)
^ту^глг, ^f^
ЕКОСОР, свою діяльність узгоджує
з ПРООН. Утворення ЮНІДО пов'язано з необхідністю спри-яння країнам, що
розвиваються, подолати труднощі на шляху їхіндустріалізації. Отже, дійсно є зв'язок між
метою ЮНІДО йПРООН; але цілі ЮНІДО вужчі й конкретніші: вони охоплю-ють сферу
промисловості й спрямовані на індустріалізаціюкраїн.
Головна мета ЮНІДО - координувати зусилля ООН усприянні промислового розвитку
й співробітництва в цій га-лузі на глобальному, регіональному й національному
рівнях.Організація об'єднує 166 членів, серед яких є й Україна.
Основні цілі ЮНІДО:
індустріалізація країн, що розвиваються, подолання їхтруднощів з ресурсами й
інфраструктурою;
сприяння в проведенні реформ країнам з перехідноюекономікою, зокрема в
приватизації промисловихпідприємств;
надання технічної допомоги країнам, що розвиваються.
У 90-х роках увага ЮНІДО поширилась і на країни з пе-рехідною економікою, що
виявилось у формуванні цілей, алеосновним об'єктом діяльності організації все ж таки
залиша-ються країни, що розвиваються, особливо африканські. Середпріоритетів у
діяльності ЮНІДО слід назвати:
пріоритетну індустріалізацію країн Африки;
допомогу малим і середнім підприємствам;
надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;
промисловий розвиток сільських районів;
поширення промислової інформації, сприяння інвес-тиціям і технічному прогресу;
підвищення конкурентоспроможності промислових то-варів країн, що розвиваються;
сприяння в ефективному використанні національнихприродних ресурсів;
довкілля й енергетика.
Особливої уваги ЮНІДО надає поширенню в країнах, щорозвиваються, сучасних
методів виробництва, програмуванняй управління, поширенню інформації. Значні кошти
виділя-ються для підготовки національних кадрів у галузі промисло-вості: ЮНІДО надає
консультативну допомогу шляхом прове-дення конференцій, нарад; організує зустрічі
представниківпромислового бізнесу, профспілок і споживачів. Крім того,консультації
здійснюються групами фахівців з окремих галу-зей і конкретних проблем. У рамках ЮНІДО
створено Банкпромислової і технічної інформації, який систематизуєтехнічну документацію,
особливо з новітніх технологій.
Технічна допомога також полягає в наданні країнам, щорозвиваються, матеріальних і
фінансових ресурсів, промисло-вого устаткування, інженерно-консультативних послуг. У ме-
жах технічного співробітництва виокремлюються такі блоки:переробна промисловість
агропромислового комплексу (хар-чова, шкіряна, текстильна, деревообробна); хімічна
промис-ловість (біотехнологія, фармацевтична, органічний синтез);машинобудування
(електроніка, металообробка, сільськогос-подарське машинобудування).
Структура ЮНІДО складається з таких органів:
Головні органи:
Генеральна конференція.
 Рада з промислового розвитку (РПР).
Секретаріат, Генеральний директор.
Представництва ЮНІДО на місцях.
Допоміжні органи:
Комітет з програм і бюджету.
Технічні комітети.
Генеральна конференція є вищим органом ЮНІДО. Вонаскладається з представників
усіх держав-членів і проводитьсвої сесії один раз на два роки. Конференція виробляє стра-
тегію ЮНІДО, її політику в найважливіших питаннях, затвер-джує бюджети, здійснює
контроль за ефективним використан-ням фінансових ресурсів. Рішення затверджуються
більшістюв дві третини голосів, причому кожен представник має одинголос.
Рада з промислового розвитку (РПР) виконує опера-тивні функції: слідкує за
виконанням затверджених програмроботи, виконанням бюджетів, рішень Конференції.
Радаскладається з 53 членів, які розподіляються за таким принци-пом: 33 від країн, що
розвиваються; 15 - від розвинутих країн;5 - від країн з перехідною економікою. Рада має
досить вели-ку вагу в системі ЮНІДО; по суті, вона, разом з Комітетом зпрограм і бюджету,
визначає основні програми допомоги йрозробляє бюджети, які потім лише затверджуються
Конфе-ренцією. РПР готує й надає на розгляд Генеральній Асамблеї
ООН (через ЕКОСОР) щорічну доповідь про діяльність усієїЮНІДО.
Секретаріат здійснює організаційну роботу. Він скла-дається з шести департаментів
(програми по країнах й з фінан-сування; досліджень і публікацій; людських ресурсів
іпідприємництва; промисловості й охорони довкілля; інвес-тицій і технологічного розвитку;
адміністративний. Кожнийдепартамент здійснює оперативні функції в певній вузькій га-лузі.
Секретаріат очолює Генеральний директор, який є голо-вним адміністративним керівником
ЮНІДО. Він представляєОрганізацію на офіційних форумах.
Комітет з програм і бюджету надає Раді рекомендації зрозробки бюджету, квотам
внесків, по програмам роботиЮНІДО. Комітет складається з 27 членів, які обираються
запринципом географічної справедливості. Хоч комітет є до-поміжним органом, його роль у
вирішенні фінансових питаньдосить велика. Жодна фінансова програма або бюджет не бу-
дуть затверджені Конференцією, якщо вони попередньо не бу-ли погоджені Комітетом та
Радою.
Технічні комітети утворюються Конференцією або Радоюв разі необхідності вирішення
тих або інших проблем щодо на-дання технічної допомоги.
Важливе значення в діяльності ЮНІДО має розробленняй реалізація програм
індустріалізації й соціально-економічно-го розвитку країн, що розвиваються. Серед них
необхідно на-звати:
Друге десятиліття промислового розвитку Африки(1993-2002 р.);
Спеціальні програми промислового розвитку в арабсь-ких країнах і країнах Азіатсько-
Тихоокеанськогорегіону;
Регіональна програма співробітництва для промисло-вого розвитку країн Латинської
Америки й Карибсько-го басейну;
Програма індустріалізації 47 найменш розвинутихкраїн;
Програма інтеграції жінок у процеси промисловогорозвитку.
Як уже згадувалось, у своїй діяльності ЮНІДО активноспівробітничає з ПРООН. У
країнах, що розвиваються, пред-ставники - резиденти ПРООН виконують водночас
функціїпредставників ЮНІДО. їх заступниками є директориЮНІДО з програм по країнах. Ці
директори також є старши-ми радниками урядів країн, що розвиваються, з питань про-
мислового розвитку.
Діяльність ЮНІДО супроводжується значними фінансо-вими витратами на цілі
розвитку. Кошти для фінансуванняскладаються з декількох джерел. Головним є кошти
ПРООН.Іншими джерелами є обов'язкові внески членів ЮНІДО та до-бровільні внески
членів ЮНІДО. Витрати, що здійснюютьсяза рахунок обов'язкових внесків, називаються
регулярнимибюджетами. Витрати з добровільних внесків мають назву опе-ративного
бюджету. Регулярний бюджет призначено наадміністративну й науково-дослідну діяльність
ЮНІДО. Ко-шти оперативного бюджету йдуть на фінансування технічноїдопомоги. За
рахунок оперативного бюджету формуєтьсяФонд промислового розвитку; він призначений
для оператив-ного, швидкого покриття фінансових потреб країн, що розви-ваються, в цілях
індустріалізації.
Штаб-квартира ЮНІДО знаходиться у Відні (Австрія).Організація надає інформацію з
питань промисловості, бізне-су й технологій через мережу INTIBNET, що об'єднується
зБанком промисловості і технічної інформації ЮНІДО(ІНТІБ).

МАГАТЕ заснована в 1956 р. Це ав-Міжнародна агенція з ^

атомної енергії МАГАТЕ тономна організація в системі ООН.
(International Atomic Автономний статус надає МАГАТЕEnergy Agency - IAEA) певної
самостійності у вирішенні за-вдань, що постають перед нею.
Головна мета МАГАТЕ складається з двох аспектів:
сприяння широкому використанню атомної енергії вмирних цілях;
протидія використанню атомної енергії у військовихцілях.
Утворення організації й визначення її головної мети прий-шлося на час, коли атомна
зброя та її застосування стали вже ре-альністю. Світ побачив, якою жахливою, руйнівною
силою мо-же стати атом. Водночас виявилася практична можливість ви-користати його в
мирних цілях; в 1954 р. було збудовано першув світі атомну електростанцію (в м. Обнінськ).
МАГАТЕ взялана себе функції контролю за розповсюдженням атомної сирови-ни й
матеріалів за їх цільовим призначенням.
Головна мета МАГАТЕ визначає її основні цілі та функції:
гарантії недопущення того, щоб допомога МАГАТЕ (увигляді атомної сировини,
матеріалів та інформації)використовувались у військових цілях;
сприяння розвитку атомної енергетики в мирних цілях,відповідна матеріальна й
технічна допомога країнам,які мають у цьому потребу;
здійснення системи контролю за нерозповсюдженнямядерної зброї;
сприяння науково-дослідним роботам в галузі ядерноїенергетики й практичному її
застосуванні в мирнихцілях;
надання інформації з усіх аспектів ядерної науки йтехніки;
здійснення консультацій з проблем ядерної технології впрактичних ситуаціях;
підготовка фахівців по використанню атомної енергії вмирних цілях.
Членами МАГАТЕ є 123 держави, також і Україна.Керівництво Агенції міститься у
Відні.
Організаційно-функціональна структура МАГАТЕ:
Генеральна конференція;
Рада керуючих;
Секретаріат;
Науково-консультативний комітет.
Генеральна конференція - вищий орган МАГАТЕ. Вонаскладається з представників
усіх держав-членів. Конференціяздійснює загальне керівництво політикою і
програмоюАгенції. На її щорічній сесії розглядаються найактуальнішіпитання з проблем
використання атомної енергії. Конфе-ренція також затверджує бюджет і приймає до
організації но-вих членів.
Рада керуючих є виконавчим органом і здійснює опера-тивну роботу. Вона складається
з представників 35 держав; зних 22 обираються Генеральною конференцією за
принципомгеографічної справедливості, а 13 призначаються Радою з чис-ла країн, найбільш
розвинутих у галузі ядерної технології. Ра-да має два постійні комітети: з адміністративних і
бюджетнихпитань; з технічної допомоги. Рада аналізує програму Агенції,розробляє проект
бюджету, готує звіти про роботу. Вона та-кож затверджує угоди про гарантії безпеки й
публікує стан-дарти безпеки.
Секретаріат здійснює адміністративно-технічнекерівництво організацією. Його очолює
генеральний дирек-тор, якого призначає Рада, а затверджує Конференція. Гене-ральний
директор є вищою адміністративною посадовою осо-бою, він відповідає за здійснення
програм і заходів, схваленихіншими органами Агенції. Протягом останніх років
МАГАТЕочолює Мохамед Ель-Барадеї.
Науково-консультативний комітет є допоміжним орга-ном. Він складається з 15
найавторитетніших вчених у галузіатомної енергії. Комітет розробляє рекомендації з
науково-технічних програм для генерального директора.
Одна з головних функцій МАГАТЕ полягає в застосуваннісистеми гарантій для
забезпечення того, щоб ядерні матеріали,призначені для мирних цілей, не використались для
озб-роєння. Система гарантій складається з трьох блоків:
звітність про використання атомних матеріалів;
технічні засоби контролю за контейнерним зберіганнямматеріалів;
інспекції.
Прийняття гарантій є добровільною справою. Але якщодержава підписала угоду про
гарантії, то вона повинна надава-ти Агенції всю інформацію про використання атомної
енергіїй науково-практичні роботи в цій галузі, а також допускатиінспекторів МАГАТЕ для
перевірки. Гарантії розповсюджу-ються як на ядерні, так і на неядерні держави, які
використо-вують атомні матеріали в мирних цілях (наприклад, маютьатомні електростанції,
що працюють на довізній сировині).
Інспектуванню підлягають усі держави-члени МАГАТЕ,за винятком великих держав.
Але в добровільному порядкуСША, Росія, Китай, Франція й Велика Британія також поста-
вили деякі свої ядерні установи під гарантії Агенції. Угоду прогарантії повинні укладати з
МАГАТЕ держави, що не маютьзброї, але є учасниками Договору про
нерозповсюдженняядерної зброї (ДНЯЗ), Договору про заборону ядерних випро-бувань у
Латинській Америці (Договір Тлателолко) або Дого-вору про утворення без'ядерної зони в
південній частині Тихо-го океану (Договір Раротонга).
Останніми роками представники МАГАТЕ ретельно пе-ревіряли наявність ядерної
зброї в Іраку (напередодні озб-роєного втручання в цю країну низки держав), але не
знайшлиїї. У 2006 р. виник конфлікт навколо атомних програм Ірану, йМАГАТЕ зайняла
рішучу позицію недопущення процесу зба-гачення атомної сировини в цій крїні, бо це
об'єктивно ство-рює умови для виготовлення ядерної зброї.
Технічна допомога - інший важливий напрям діяльностіМАГАТЕ. Вона призначена для
становлення й розвиткунаціональних систем ядерної енергетики для мирних цілей.Технічна
допомога включає:
надання послуг експертів;
підготовку національних кадрів у галузі атомної енер-гетики;
поставку обладнання для АЕС та наукових лабора-торій.
Технічне співробітництво фінансується Фондом технічноїдопомоги й співробітництва,
а також коштами ПРООН.
Серед функцій МАГАТЕ є також: розробка планів ядерноїбезпеки; знешкодження
діяльності атомних установок;радіаційний захист; використання атомних матеріалів (ізото-
пи тощо) в медицині, фармацевтиці, сільському господарстві;теоретичні дослідження в
галузі ядерної фізики, радіобіологіїта ін. МАГАТЕ є спонсором Міжнародного центру
теоретич-ної фізики в Трієсті (Італія), має Лабораторію морського сере-довища в Монако.
Агенція поширює інформацію про можли-вості використання атомної енергії в мирних
цілях. Зокремаразом з АЯЕ, вона публікує "Червону книгу" з інформацієюпро ресурси,
виробництво урану й попит на нього. МАГАТЕпропонує також цілу серію програм та послуг
по заходам без-пеки на АЕС1. Ці програми набувають особливого значенняпісля
Чорнобильської катастрофи.
АЯЕ входить до системи ОЕСР, за-
Агенція з ядерної енергії -
АЯЕ (Nuclear Energy снована в 1958 р. Спочатку мала на-
Agency - NEA) зву Європейської агенції з ядерноїенергії; в 1972 р. з регіональної ор-
ганізації перетворилась на глобальну. Існування ще однієїагенції, поряд з МАГАТЕ, має
рацію, оскільки частка країнОЕСР у виробництві енергії на атомних електростанціях
сягає80%. До того ж, на відміну від МАГАТЕ, Агенція з ядерноїенергії контролює увагу саме
на раціональному використанніатомної енергії в мирних цілях; до її функцій не входить кон-
троль за військовим використанням ядерної сировини й ма-теріалів.
Головна мета АЯЕ - сприяння співробітництву країнОЕСР у використанні ядерної
енергії. Висхідною ідеєю прицьому є погляд на атомні електростанції як на ефективне
йекономічно безпечне джерело енергії. Цілями Агенції є:
координація й регулювання політики використанняатомної енергії в країнах-членах;
аналіз положення атомної енергетики в світовій енерге-тичній системі;
сприяння обміну науково-технічною інформацією в га-лузі атомної енергетики;
організація міжнародних досліджень і наукових про-грам.
Членами АЯЕ є всі члени ОЕСР (за винятком Нової Зе-ландії).
Функціональна структура Агенції складається з трьохблоків:
Рада ОЕСР;
Виконавчий комітет з ядерної енергії (складається зпредставників країн-членів);
Постійні Комітети.
Основними напрямами діяльності АЯЕ є: дослідженнятенденцій у розвитку атомної
енергії; безпека функціонуванняобладнання АЕС; захист від радіації; утилізація ядерних за-
лишків; правові аспекти експлуатації ядерних установ; роз-робка інформаційних програм у
галузі атомної енергетики длядержав-нечленів.
Агенція співробітничає з МАГАТЕ і Європейськоюкомісією ЄС.
Постійні комітети АЯЕ є допоміжними органами. Вонирозробляють програми для
Виконавчого комітету, спеціалізу-ючись по таких напрямах: розвиток ядерної енергії й
палив-ний цикл; регулювання діяльності в галузі ядерної енергії; без-пека ядерного
обладнання; захист від радіації й охорона здо-ров'я.
Агенція проводить широку просвітницько-інформаційнуроботу. Вона організує
семінари, симпозіуми, конференції зпроблем мирного використання атомної енергії. В її
рамках дієБанк даних з питань атомної енергетики. АЯЕ організує регу-лярні науково-
технічні публікації.
Це автономний орган ОЕСР. Засно-
Міжнародна енергетична вана в 1974 р. як засіб подолання
агенція - МЕА енергетичної кризи, що вибухнула(International Energy
Agency - IEA) на початку 70-х років. На відміну від
АЯЕ, Міжнародна енергетична
агенція поширює увагу на всі види енергетики, а не тільки наатомну.
Головною метою МЕА є регулювання енергетичного рин-ку країн-членів, забезпечення
його стабільності й запобіганняенергетичних криз. Основні цілі Агенції:
поліпшення структури балансу попиту й пропозицій насвітовому ринку енергоносіїв;
економічна безпека експлуатації енергетичних установ;
забезпечення оперативної інформації про ринок нафтита інших енергоносіїв;
співробітництво з країнами-нечленами й міжнародни-ми організаціями для вирішення
енергетичних проблемглобального характеру.
Значна увага приділяється використанню різноманітнихенергоносіїв, пошуку і
втіленню в практику альтернативних,екологічно безпечних джерел енергії. МЕА
проводитьдослідження по ефективному використанню палива з метоюскорочення частки
нафти в світовому енергобалансі, оскількиїї запаси обмежені.
Організаційно-функціональна структура МЕА:
Керівна рада;
Постійні групи й спеціальні комітети;
Секретаріат.
Керівна рада складається з високих посадових осіб країн-членів, які є відповідальними
за національну енергетику; час-то це міністри енергетики. Це вищий орган МЕА,
якийвирішує кардинальні питання енергетичної політики.
Постійні групи й спеціальні комітети є оперативними ор-ганами; вони спеціалізуються
на певних напрямах діяльностіМЕА: співробітництво країн-членів у проведенні
спільноїенергетичної політики; енергетика, дослідження й технології;надзвичайні ситуації;
ринки нафти; зв'язки з державами-не-членами.
Секретаріат виконує повсякденну роботу. Він очолюєтьсявиконавчим директором, має
штат експертів з питань енерге-тики.
Європейська організація Організація утворена в 1954 р. Це -ядерних досліджень -
науково-дослідна організація, якаЦЕРН (European тісно пов'язана з розвитком атомної
organization for Nuclear енергетики. Абревіатура CERN по-
Research - CERN) . .. ...
ходить з первісної назви організації
французькою мовою: Conseil Europeen pour la RechercheNukleare. До складу організації
входять 19 країн Західної іЦентральної Європи. З СНД тут поки що нікого немає; Росіямає
статус спостерігача.
Головною метою ЦЕРН є співробітництво європейськихкраїн у галузі ядерних
досліджень. Наголос робиться на фун-даментальні дослідження. Ця мета визначає подальші
цілі Ор-ганізації:
відмова від будь-якої діяльності в цілях ядерних озб-роєнь;
створення й експлуатація міжнародних лабораторійдля дослідження часток високих
енергій;
публікації й забезпечення доступу до результатів експе-риментальних і торговельних
праць.
В основному ЦЕРН займається проблемами ядерної фізи-ки. Він має великий
протонний прискорювач на територіїФранції й Швейцарії для здійснення необхідних
дослідів.ЦЕРН організовує семінари, курси лекцій, готує фахівців у га-лузі ядерної фізики. У
його розпорядженні є Школа з вивчен-ня прискорювачів, Обчислювальна школа,
Європейська шко-ла фізики.
Організаційна структура ЦЕРН складається з Ради,комітетів і Генерального директора.
Рада - вищий керівний орган. До неї входять по два пред-ставники від кожної держави-
члена; один з них - урядовийпредставник, а другий - вчений. Рада визначає загальнуполітику
ЦЕРН, основні напрями наукових досліджень, за-тверджує бюджет. Бюджет фінансується за
рахунок внесківдержав-членів.
Допоміжними органами є комітети: Комітет Ради, Комітетнаукової політики й
Фінансовий комітет.
Генеральний директор є вищим адміністративнимкерівником та офіційним
представником ЦЕРН. Йому підпо-рядковані директорати: досліджень, адміністрації
йкоординації.

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

5.2. Організації з регулювання в галузі сільського

господарства й продовольства

до цієї групи належать: Продовольча й сільськогоспо-дарська організація

(ФАО), Всесвітня продовольча програма(ВПП), Міжнародний фонд
сільськогосподарського розвитку(МФСР), Всесвітня продовольча рада (ВПР). Всі
вони вхо-дять до системи ООН. їх штаб-квартири знаходяться в одно-му місті -
Римі, що сприяє координації спільних дій цих ор-ганізацій. Вони мають спільну
мету: ліквідувати голод у світі йпідвищити рівень харчування через підйом
сільськогоспо-дарського виробництва. В той же час кожна з організацій маєсвої
специфічні функції, вони немовби доповнюють одна однув досягненні спільної
мети. Розглянемо цю специфіку на при-кладі перших трьох організацій.
Продовольча й Це один з найстаріших спеціалізова-сільськогосподарська
них закладів ООН, заснований ще ворганізація ФАО (Food and 1945 р. До її
складу входить 169 дер-Agricultural Organizati°n - жав і Європейський Союз.
УкраїнаFAO) не є членом ФАО; із СНД до цієї ор-
ганізації входять лише Вірменія й Киргизстан.
Головна мета ФАО - ліквідація голоду й поліпшення хар-чування.
Досягнення мети вбачається через підвищення про-дуктивності сільського
господарства, рибальства й лісництвата через справедливий розподіл
продовольства. Прямуваннядо цієї мети буде логічно супроводжуватись
розвиткомсільських місцевостей й поліпшенням життя сільського насе-лення.
Функції ФАО:
розробка й здійснення програм допомоги сільськомугосподарству;
надання консультацій урядам з питань політики й пла-нування в галузі
сільського господарства;
аналіз і розповсюдження інформації про сільське гос-подарство й
продовольчу ситуацію в світі;
обговорення на міжурядовому рівні проблем продо-вольства й сільського
господарства.
Особлива увага надається раціональному використаннюресурсів - земельних,
водних, біологічних. Йдеться про захо-ди проти ерозії, засолення й заболочення
грунтів; ефективневикористання зрошувальних систем; збереження
генетичногофонду біоресурсів, насамперед лісів і риби. Розробляються
йреалізуються програми інвестицій у сільське господарство.
Допомога ФАО спрямована переважно на країни, що роз-виваються; саме їм
надається основана маса технологічної до-кументації, консультації з
прогресивних методів виробництвав агропромисловому комплексі.
Діяльність ФАО здійснюється в двох напрямах:
регулярні програми, що фінансують ФАО, спрямованіна організацію
консультацій та послуг членам ор-ганізації;
програми на місцях, що фінансуються національнимитрастовими фондами,
ПРООН і ФАО, забезпечуютьнадання допомоги урядам і сільському населенню.
Джерелами формування коштів для реалізації програм є:внески держав-
членів; трастові фонди членів; ПРООН; внескиВсесвітнього банку.
Організаційна структура ФАО складається з таких ор-ганів (схема 5.1):
Конференція.
Рада ФАО.
Секретаріат, Генеральний директор.
Регіональні відділи.
Регіональнівідділи
Субрегіональнівідділи
оон
ЕКОСОР
ФАО
Р Конфе
ада ренція

З програм
Сільгосппродукти
Сільськегосподарство
Головні Спеціалізовані Департамент
Секретаріат
Комітети
ГенеральнийДиректор
Африка ПівнічнаАфрика
 АТР ОстровиТихогоо
кеану
Європа СхіднаЄвропа

ЛатинськаАм Карибсь-
ерика кийбасейн
БлизькийСхі
д

З фінансів
Рибальство
Сільськегосподарство
Із
Рибальство
Лісництво
законодавствай права
Продовольчабезпека
економічної ісоціальноїполітики
загальнихпитань таінформації
управління іфінансів
Схема 5.1. Організаційно-функціональна структура ФАО
Конференція - вищий орган ФАО. Вона складається зпредставників держав-членів.
Конференція визначає програ-му діяльності організацій, затверджує бюджет, розглядає най-
актуальніші проблеми в галузі продовольства й сільського гос-подарства.
Рада ФАО є виконавчим органом. Керівництво Радоюздійснюють представники 49
держав-членів. Основна роботаРади виконується через комітети. Серед них: три головні
(зпрограм; з фінансів; із законодавства та права) і п'ятьспеціалізованих
(сільськогосподарська продукція; сільськегосподарство; рибальство; лісництво; світова
продовольча без-пека).
Секретаріат здійснює повсякденну оперативну роботу. Дойого складу входять сім
департаментів, що відають основниминапрямами діяльності ФАО: сільського господарства;
рибаль-ства; лісництва; розвитку; економічної й соціальної політики;загальних питань й
інформації; управління й фінансів. Секре-таріат очолює Генеральний директор, який
обирається Кон-ференцією; він є офіційним представником ФАО на міжна-родних форумах.
Регіональні відділи утворені для надання практичної до-помоги на місцях:
для Африки;
для Азіатсько-Тихоокеанського регіону;
для Європи;
для Латинської Америки і Карибського басейну;
для Близького Сходу;
Бюро зв'язку з Південною Америкою;
Бюро зв'язку з ООН.
Крім того, є ще субрегіональні відділи:
для Південної й Східної Африки;
для островів Тихого океану;
для Східної Європи;
для Карибського басейну;
для Північної Африки.
Представники ФАО працюють у більше ніж 100 країнах.
До складу ФАО входить також Інвестиційний центр, якийсприяє розробці
інвестиційних програм для країн, що розвива-ються.
ФАО здійснює значну інформаційну програму в галузіпродовольства й сільського
господарства. В Римі розташова-ний Світовий центр сільськогосподарської інформації,
якийконтролює спектр даних з цієї галузі. Інформаційна системаФАО має два напрями:
 глобальна система інформації про продовольство йсільське господарство (відомості
про негативні явища вгалузі з метою їх запобігання або знешкодження);
система географічної інформації (дані про земельні,біологічні й водні ресурси).
ФАО організує регулярні конференції з проблем продо-вольства й сільського
господарства. Серед них: Всесвітня про-довольча конференція (1974); Міжнародна
конференція з хар-чування (1994); Всесвітня зустріч на вищому рівні з продо-вольчого
забезпечення (1996).
Всесвітня продовольча ВПП є організаційним елементомпрограма - ВПП (World
системи ООН. Вона була заснована
Food Programs - WFP) в 1962 р. як центральна міжнародна
організація по розподілу продоволь-чої допомоги. У своїй діяльності ВПП
співробітничає з ФАОта ПРООН.
Головна мета Програми - надання продовольчої допомо-ги країнам, які мають низький
економічний рівень розвиткуабо потерпали від стихійного лиха. Цій меті
підпорядкованакоординація надзвичайної допомоги продовольством, яказдійснюється
органами й організаціями ООН.
Допомога ВПП реалізується через уряди країн, до яких во-на спрямована. Надходження
продовольства й грошовихкоштів до ВПП здійснюється через країни-донори.
Організаційно-функціональна структура ВПП скла-дається з двох органів:
Комітет з політики й програм продовольчої допомоги;
Секретаріат.
Комітет - керівний орган ВПП. До нього входять пред-ставники 42 держав-членів ООН,
з них 27 - з країн, що розви-ваються, 15 - з розвинутих країн. Половину членів
Комітетуобирає ЕКОСОР, другу половину - ФАО. Комітет розробляєзагальні напрями
діяльності ВПП, визначає регіони й країни,які потребують продовольчої допомоги,
розробляє відповідніпрограми допомоги. Він щороку звітує про діяльність ВПП пе-ред
ЕКОСОР і Радою ФАО. Комітет також затверджує бюд-жети ВПП.
Секретаріат здійснює оперативну роботу, він реалізуєпрограми, розроблені Комітетом.
Очолює Секретаріат Вико-навчий директор, який є офіційним представником ВПП
наміжнародних форумах.
Фінансування СПП здійснюється в основному за рахуноккраїн-донорів, які надають або
грошові кошти, або продо-вольчі товари. Третина грошових коштів покриває
внутрішнівитрати ВПП (адміністративні, транспортні й інші витрати),решта йде на допомогу
країнам. Для того щоб допомога буластабільною й не залежала від несподіванок, при ВПП
заснова-но Міжнародний надзвичайний продовольчий резерв, якийконтролює необхідні
запаси продовольства; ці запаси зберіга-ються в країнах-донорах і в разі потреби негайно
надходять урозпорядження ВПП.
ВПП впливає на формування цін світового ринку. Якщоціни на зерно дуже високі, а
зерна невистачає, ВПП із резерв-них запасів викидає його на ринок за низькими цінами.
Наодержані кошти закуповується продовольство.
Для здійснення контролю за продовольчою ситуацією усвіті при ВПП діє Міжнародна
інформаційна система з продо-вольчої допомоги (INTERFAIS).
Міжнародний фонд Цей фонд є спеціалізованим орга-сільськогосподарського ном
системи ООН. Заснований у
розвитку - МФСР 1977 р. Головна мета МФСР - спри-
lnternational Fund for яти розвитку сільського господарст-Agricultural Development -
ifad) ва в країнах, що розвиваються, для
подолання голоду й злиденності.
Функції МФСР:
♦ надавати позики і кредити на пільгових умовах дляздійснення проектів і програм з
удосконалення вироб-ництва продовольства в країнах-членах;
фінансувати розвиток сільських районів і населенихпунктів;
надавати фінансову допомогу дрібним фермерам і без-земельним селянам у країнах, що
розвиваються.
 Членами МФРС є 158 держав, що поділяються на три ка-тегорії: категорія А - 22
розвинуті країни ОЕСР; категорія В -12 країн - експортерів нафти (члени ОПЕК); категорія С
-124 країни, що розвиваються. Країни категорій А і В є донора-ми, країни категорії С -
одержувачами допомоги. Україна не єчленом Фонду; з країн СНД до нього входять (до
категорії С)Азербайджан, Вірменія, Грузія, Киргизстан, Таджикистан.Внески країн-донорів є
основним джерелом фінансуванняФонду.
Фонд фінансує проекти й програми, які розробляютьсядля країн, що розвиваються, й
спрямовані на прискорення роз-витку сільського господарства, вирішення продовольчої про-
блеми. Проекти охоплюють такі основні напрями:
сільськогосподарський розвиток;
розвиток сільських районів і населених пунктів;
кредитування;
меліорація;
тваринництво;
переробка сільськогосподарської продукції;
підготовка кадрів;
рибальство;
зберігання й збут продукції.
Фонд надає позики на пільгових і звичайних умовах.Пільгові позики безпроцентні, з
50-річним строком погашен-ня, причому початок погашення - через 10 років.
Організаційна структура МФСР:
Рада керуючих;
Виконавча рада;
Президент.
Рада керуючих - вищий орган. Вона складається з пред-ставників усіх країн-учасниць.
Рада вирішує кардинальні пи-тання діяльності Фонду, визначає його стратегію.
Виконавча рада - оперативний орган. До її складу вхо-дить 18 членів Фонду, по 6 із
кожної категорії. Виконавча ра-да здійснює поточну роботу, затверджує позики й субсидії
дляфінансування проектів.
Президент здійснює загальне керівництво Фондом.
Крім головних органів, до структури МФСР входять та-кож шість департаментів:
аналізу й досліджень;
економічної політики й стратегії щодо ресурсів;
управління програмами;
послуг з питань управління й кадрів;
внутрішнього аудиту;
юридичних послуг.
Разом з ФАО для допомоги країнам, що розвиваються,МФСР заснував Інвестиційний
центр.
Таким чином, ми вже можемо виявити різницю в аспектахдіяльності між ФАО, ВПП і
МФСР. Якщо ФАО займаєтьсякомплексними проблемами продовольства й сільського госпо-
дарства, то ВПП надає основної уваги розподілу продовольст-ва, а МФСР - розвитку
сільського господарства.

5.3. Організації з регулювання в галузі транспорту й зв'язку

До цієї групи належать: Міжнародна морська організація(ІМО), міжнародна організація
цивільної авіації (ІКАО),Всесвітній поштовий союз (ВПС), Міжнародний союз елект-
розв'язку (МСЕ), а також регіональні галузеві організації -Європейська конференція
міністрів транспорту (ЄКМТ),Європейська конференція цивільної авіації (ЄКАК), Євро-
пейська організація з безпеки повітряної навігації(ЄВРОКОНТРОЛ). Утворення цих
організацій зумовленонеобхідністю тісного співробітництва, координації дій, щоб за-
безпечити чітке й бездоганне функціонування систем транс-порту й зв'язку, які вже давно
набули глобального характеру.
 Міжнародна морська Міжнародна морська організація за-
організація - |МО снована в 1958 р. Є спеціалізованим
(|nternational Maritime органом ООН. До її складу входять
Organization - lMO) Г/
155 держав, у тому числі Україна.
Головна мета ІМО - сприяння міжнародномуспівробітництву в галузі морських
перевезень і морськоїторгівлі, а також встановлення режиму безпеки на морі. В роз-виток
головної мети Організація накреслила такі цілі:співробітництво й обмін інформацією між
урядами зтехнічних питань щодо міжнародного торговельного судно-плавства; сприяння
розробці й прийняттю стандартів і нормщодо безпеки на морі й морської навігації;
запобігання забруд-нення морів і океанів; скасування дискримінаційних дій та об-межень у
міжнародному судноплавстві.
Функції ІМО:
розроблення й прийняття конвенції з питань навігацій-ної безпеки й запобігання
забрудненню Світового океану;
розроблення й прийняття рекомендацій з різних пи-тань міжнародного судноплавства
(вантажні перевезен-ня; технологія; навколишнє середовище; пошуки й ря-тування на морі;
радіозв'язок; підготовка кадрів);
розроблення програм технічного співробітництва міжкраїнами-членами;
обговорення актуальних проблем міжнародного судно-плавства й поширення
інформації про новітні досяг-нення в техніці й управлінні навігацією.
Організаційна структура:
Асамблея;
Рада;
Комітети;
Секретаріат.
Асамблея - вищий орган ІМО, складається з представ-ників усіх держав-членів. Вона
обговорює актуальні проблемиміжнародного судноплавства, затверджує програму дій і бюд-
жет, вирішує питання про надання фінансової допомоги, за-тверджує кандидатуру
генерального секретаря.
Рада складається із 40 представників держав-членів. Вонає виконавчим органом і
здійснює оперативну роботу (розроб-лення бюджету й програм для розгляду їх на Асамблеї).
Комітети відають окремими питаннями міжнародногосудноплавства, переважно
технічного характеру:
з безпеки на морі;
з правових питань;
по захисту морського середовища;
з технічного співробітництва;
із забезпечення морського судноплавства.
Секретаріат складається з шести відділів: безпеки ко-раблів; морського середовища;
правових питань і міжнароднихзв'язків; конференцій; технічного співробітництва; уп-
равління. Секретаріат очолює генеральний секретар.
Штаб-квартира ІМО знаходиться в Лондоні.
До системи ІМО належать відомі наукові й навчальні цен-три: Світовий морський
університет в Мальмьо (Швеція),Морська транспортна академія ІМО в Трієсті (Італія),
Морсь-ка транспортна академія ІМО й Міжнародний інститут морсь-кого права ІМО у Ла-
Валетті (Мальта).Міжнародна організація ІКАО утворена в 1947 р., єцивільної авіації - ІКАО
спеціалізованим закладом системи
(|nternational Civil Aviation ООН. До неї входять 185 держав-Organization - ICAO)
,, .. ттт ^
членів, а також Україна. Штаб-квар-тира знаходиться в Монреалі (Канада).
Головна мета ІКАО - створити умови безпеки на міжна-родних авіалініях,
координувати дії держав-членів для бездо-ганного функціонування глобальної системи
авіатранспорту.
 Цілями ІКАО є: сприяти будівництву цивільних літаків таїх експлуатація;
забезпечувати потреби населення в безпеч-них, регулярних та ефектних перевізках
авіатранспортом;підвищувати ефективність користування авіатранспортом зарахунок
спрощення процедурних формальностей (митні,імміграційні, санітарні вимоги при перетині
кордонів); спри-яти безпеці польотів.
Функції ІКАО:
розроблення міжнародних стандартів, рекомендацій іпрактичних заходів щодо безпеки,
регулярності й ефек-тивності повітряних перевезень;
розроблення правил польотів, складання аеро-навігаційних карт;
керівництво системами авіаційного електрозв'язку(радіочастоти);
сприяння країнам, що розвиваються, у створенні й ек-сплуатації власної
авіатранспортної системи;
забезпечення системи контролю за польотами, утво-рення мережі метеорологічних
станцій і радіомаяків,пошукових й рятувальних організацій і засобів.
Організаційна структура ІКАО:
Асамблея;
Рада;
Спеціальні комітети;
Регіональне бюро;
Секретаріат.
Асамблея є вищим органом ІКАО; вона складається зпредставників країн членів.
Асамблея визначає принципидіяльності ІКАО, затверджує бюджет, контролює
діяльністьінших органів ІКАО.
Рада - виконавчий орган. Вона складається з представ-ників 33 країн і здійснює
оперативну поточну роботу ор-ганізації. Рада виконує рішення Асамблеї, розробляє міжна-
родні норми й правила в галузі аеронавігації.До складу ІКАО входять 7 комітетів:
з повітряного транспорту;
із спільної підтримки авіаційних служб;
з фінансів;
з кадрів;
правовий;
з контролю за протиправним втручанням в міжнародніперевезення;
з технічного перевезення.
Секретаріат очолює генеральний секретар, він здійснюєадміністративні функції.
Секретаріат поділяється на 5 депар-таментів (бюро): з аеронавігації; з повітряного
транспорту; зтехнічного співробітництва; з права; з адміністрації й послуг.
ІКАО має регіональні бюро в містах Бангкок, Дакар, Ліма,Мехіко, Найробі й Париж.
Вони сприяють розвитку цивільноїавіації в регіонах, консультують уряди країн-членів
зтехнічних, правових і комерційних питань авіатранспорту,співробітничають з
національними організаціями цивільноїавіації.
Європейська конференція Утворена в 1953 р. Конференція маєміністрів транспорту -
тісні функціональні зв'язки з ОЕСР.
ЄКМТ (European Вона знаходиться в штаб-квартиріConference of Ministers of ОЕСР у
Парижі. Її Секретаріат вхо-
Transport - ECMT) дить до складу Секретаріату ОЕСР.Таке підпорядкування
визначилося ще тоді, коли ОЕСР булаєвропейською регіональною організацією. Утворення
спеціаль-ної організації з регулювання транспорту саме в Європі пояс-нюється
надзвичайною густотою транспортної мережі в регіоній великою інтенсивністю руху всіх
видів транспорту.
Головна мета ЄКМТ - ефективне використання й розви-ток загальноєвропейської
транспортної мережі міжнародногозначення.
Членами ЄКМТ є 31 європейська держава; Україна покище не увійшла до цієї
організації.
Організаційна структура ЄКМТ:
 Рада міністрів транспорту;
Комітет заступників;
Допоміжні органи;
Секретаріат.
Рада міністрів - вищий орган ЄКМТ. Вона складається зміністрів транспорту всіх країн-
членів і вирішує основні на-прями діяльності Конференції.
Комітет заступників - виконавчий орган, складається іззаступників міністрів. Він відає
підготовкою сесії Ради, прак-тично реалізує рішення Ради, розробляє проекти постанов.
Допоміжні органи концентрують увагу на конкретнихпроблемах: шляхова безпека,
шляховий рух, знаки й сигнали,транспорт і довкілля; залізниці; внутрішні водні
шляхи;міський транспорт; статистика; економічні дослідження в га-лузі транспорту;
інтеграція нових членів тощо.
Секретаріат виконує адміністративну роботу. Він скла-дається з двох відділів:
транспортна політика й економічнідослідження; адміністративний відділ. Секретаріат
очолює ге-неральний секретар, який відповідає за роботу всієї ор-ганізації.
Основні напрями діяльності ЄКМТ формуються навколотаких проблем:
транспортна політика й інвестиції в транспортний сек-тор;
розвиток інфраструктури;
проблеми залізничного, автомобільного й річковоготранспорту;
міські перевезення;
шляхова безпека й дорожні правила;
транспорт і охорона довкілля;
застосування нових технологій на транспорті.
З 90-х років ЄКМТ виявляє активну зацікавленість у за-лученні країн Центральної та
Східної Європи до загаль-ноєвропейської транспортної мережі, до
європейського"транспортного ринку". В 1994 р. на острові Кріт відбулася За-
гальноєвропейська транспортна конференція, яка прийняладекларацію про сприяння такій
інтеграції. Йшлося про інвес-тиції в транспортну систему країн Центральної та
СхідноїЄвропи, створення механізму фінансування розвитку їхтранспортних мереж,
розробку загальноєвропейської транс-портної політики. На цій конференції була прийнята
важливарезолюція про утворення транс'європейських транспортнихкоридорів, які набули
назви "критських коридорів". Таких ко-ридорів дев'ять; чотири з них проходять через
Україну. До-кладніше про них - у розділі 8.
Однією з проблем загальноєвропейської транспортноїінтеграції є пристосування
транспортних нормативів і правил,що діють у Східній Європі, до західноєвропейських. Ця
про-блема знаходиться в центрі уваги Ради міністрів.Європейська конференція ЄКАК
утворена в 1954 р. для коорди-цивільної авіації - ЄКАК нації функціонування
повітряного(European Civil Aviation транспорту в Європі. Підтримує тісніConference - ECAC)
зв'язки з ІКАО і ЄВРОКОНТРОЛ.Налічує в своєму складі 33 країни-члени, поки що без Ук-
раїни.
Головна мета ЄКАК - координація, ефективне викорис-тання й безпека авіації в Європі.
Існування організації зумов-лено виключно щільністю мережі авіатранспорту в
регіоні.Повітряний транспорт у Європі досягає граничної насиче-ності, що утворює
проблеми як на повітряних трасах, так і в ае-ропортах, особливо в години пік. Тому контроль
і координаціяпри авіаперевезеннях стають дедалі актуальнішими.
Функції ЄКАК мають здебільшого консультативний ха-рактер. Організація вивчає
ситуацію з повітряним транспор-том, визначає проблеми й надає рекомендації країнам-
членамщодо їх розв'язання.
Організаційна структура ЄКАК:
Пленарна конференція.
Координаційний комітет.
Постійні комітети, робочі групи.
Секретаріат.
 Пленарна конференція складається з представників дер-жав-членів; звичайно це
генеральні директори з цивільноїавіації в своїх країнах або інші посадові особи в сфері
транс-порту. Конференція визначає основні напрями діяльностіЄКАК, розглядає кошторис
витрат, ухвалює резолюції з кон-кретних питань.
Координаційний комітет складається з президента, віце-президента й голів постійних
комітетів. Це виконавчий орган,він забезпечує роботу організації у проміжках Пленарної
кон-ференції.
Постійні комітети здійснюють оперативну роботу. Їхп'ять: економічної політики;
безпеки; контролю за аеро-навігацією; оптимізації повітряного сполучення; зі зв'язків
зіншими країнами.
Секретаріат очолює секретар; він виконує адміністративніфункції.
У розвиток головної мети ЄКАК розробляє заходи по ство-ренню єдиної
загальноєвропейської системи авіанавігації. Цеозначає, зокрема, прийняття єдиних
стандартів, уніфікація пра-вил експлуатування авіаліній, єдині технічні норми, а також ут-
ворення єдиного органа управління повітряним рухом у Європі.
В 1990 р. була прийнята Програма гармонізації й інтег-рації аеронавігаційного
контролю - ЕПГІАП; її реалізація пе-редбачається вже на початку ХХІ ст. Керувати
Програмою бу-де ЄВРОКОНТРОЛ.
Європейська організація Ця організація утворена в 1963 р. Доз безпеки повітряної її
складу входить 20 європейськихнавігації - ЄВРОКОНТРОЛ держав; Україна поки що не є
чле-(European Organization ном цієї організації. Штаб-квартира
for the Safety of знаходиться в Брюсселі (Бельгія).
Air Navigation - .„ . ,
EUROCONTROL) Підтримує координаційні зв язки з
ЄКАК.
Головна мета ЄВРОКОНТРОЛ - сприяння співробіт-ництву країн-членів у досягненні
безпеки в повітряному про-сторі. На відміну від ЄКАК, ЄВРОКОНТРОЛ не тільки коор-
динує діяльність національних цивільних авіакомпаній, а й уз-годжує її з функціонуванням
військової авіації. До поняття го-ловної мети організації входить поєднання свободи
повітряно-го пересування з потребами оборони.
До цілей ЄВРОКОНТРОЛ належать:
реалізація заходів до поліпшення координації системаеронавігаційного контролю по
всій Європі;
реалізація Європейської програми гармонізації й інтег-рації аеронавігаційного
контролю (ЕПГІАП);
утворення єдиного Центру управління повітряним ру-хом;
здійснення досліджень і розробок щодо удосконаленняаеронавігаційного контролю в
Європі.
Організаційна структура:
Постійна комісія з безпеки повітряної навігації;
Агенція з безпеки повітряної навігації;
Комітет керуючих, Генеральний директор.
Постійна комісія складається з міністрів цивільної авіації
держав-членів. Вона визначає загальну політику організації,затверджує постанови й
директиви.
Агенція з безпеки є виконавчим органом, вона реалізуєрішення, прийняті Комісією.
Комітет керуючих складається з високих посадових осіб,представників цивільної і
військової авіації в країнах-членах.Комітет приймає рішення з організаційно-технічних
питань,розробляє інвестиційні програми, кошторис і бюджет ор-ганізацій. Комітет очолює
Генеральний директор, якийвідповідає за ефективне функціонування організації.
Комітетздійснює керівництво Агенцією з безпеки.
До складу Агенції входять такі служби:
Центр управління повітряним сполученням в Брюс-селі;
Головне оперативне управління;
 Правління з розробки й реалізації ЕПГІАП;
Центр аеронавігаційного контролю в Маастрихті;
Експериментальний центр ЕВРОКОНТРОЛ вБретіньї (Франція);
Інститут повітряної навігації в Люксембурзі.
Програма ЕПГІАП передбачає сприяння державам-чле-
нам в освоєнні нового обладнання й прикладів, підготовці тен-дерних оцінок,
підготовці проектів розвитку національногоповітряного флоту.
ЕВРОКОНТРОЛ розробив комп'ютерні системи, що за-безпечують бездоганні
аеронавігаційні данні, дозволяють роз-межовувати за часом польоти цивільних і військових
літаків.
Діяльність ЕВРОКОНТРОЛ фінансується за рахуноквнесків держав-членів і сплати
аеронавігаційних послуг. Ор-ганізація підписала угоду з країнами-членами про
сплатуспеціальних податків за такі послуги. Двосторонню угоду проаеронавігаційні податки
підписала з ЕВРОКОНТРОЛ і Ук-раїна, яка користується європейським повітряним
простором.За затримку сплати податків улітку 2000 р. український літакіз спортсменами на
борту було затримано в Лондонському ае-ропорту на вимогу ЕВРОКОНТРОЛ (згодом літак
булозвільнено).
Всесвітній поштовий Це одна з найстаріших міжнароднихсоюз - ВПС (Universal
організацій; заснований у 1874 р.
Postal Union - UPU) Глобалізація міжнародних відносинсупроводжується стрімким
розвитком світової інформаційноїсистеми, в тому числі й поштової мережі. Без єдиних стан-
дартів, норм, правил її функціонування було б неможливе. За-вдання координації світових
поштових відправлень і взяв насебе ВПС.
Головна мета ВПС - забезпечувати високу ефективністьфункціонування світової
поштової мережі через поглибленняміжнародного співробітництва в галузі зв'язку.
Досягненнямети здійснюється підвищенням якості роботи поштовихслужб, наданням
технічної допомоги державам-членам у га-лузі поштового обслуговування.
У своїй діяльності ВПС спирається на систему угод: ста-тут, загальний регламент,
Всесвітню поштову Конвенцію, уго-ди ВПС про різні види послуг. Ці угоди обов'язкові для
вико-нання державами-членами. Члени ВПС формують єдину по-штову територію під
назвою "Всесвітній поштовий союз". Цятериторія характеризується трьома принципам:
простороваєдність; свобода транзиту; уніфікований тариф. ВПС розроб-ляє правила
міжнародних відправлень на підставі Всесвітньоїпоштової конвенції й багатосторонніх угод.
Членами ВПС є 190 держав, серед них - і Україна. Штаб-квартира знаходиться в Берні
(Швейцарія).
Організаційна структура ВПС:
Конгрес;
Виконавча рада;
Консультативна рада з поштових досліджень;
Міжнародне бюро.
Конгрес - вищий орган ВПС, він складається з представ-ників усіх країн-членів.
Конгрес затверджує програму дій ор-ганізації та її бюджет.
Виконавча рада нараховує 40 членів, які обираються з до-триманням принципу
географічної справедливості. Вона ко-ординує роботу інших органів Союзу, розробляє
пропозиції йрекомендації Конгресу. Рада також розробляє правові норми,контролює надання
технічної допомоги. В складі Ради єкомісії, що займаються різними проблемами: загальні
питан-ня; правила поштової служби; звичайна кореспонденція;авіапошта; посилки;
банківські поштові послуги (грошові пе-рекази); технічна допомога.
Консультативна рада з поштових досліджень скла-дається з 35 членів. Вона вивчає
технічні, виробничі й еко-номічні проблеми, відає професійною підготовкою кадрів
длякраїн, що розвиваються.
Міжнародне бюро виконує функції секретаріату, тобтоадміністративну роботу. його
очолює генеральний директор.
 Єдина поштова територія ВПС включає понад 670 тис. по-штових відділів. Крім власне
поштових відправлень, ВПС на-дає фінансові послуги (поштові перекази, оплата
грошовихчеків, послуги ощадкас). Союз деякою мірою контролює ви-пуск поштових марок;
він прийняв своєрідний "Філателістич-ний кодекс честі" щодо зображень на марках (вони не
повиннібути образливими для інших країн, мають грунтуватись на за-гальнолюдських
моральних принципах тощо).
ВПС є спеціалізованим органом ООН. Офіційна мова -французька.
Міжнародний союз МСЕ було засновано в 1865 р. (піделектрозв'язку - МСЕ назвою
Міжнародний телеграфний(lnternationa| союз), коли розвиток телеграфного
Te|ecommunication сполучення поставив нагальне за-Union - lTU)
вдання щодо уніфікації технічнихзасобів і методів функціонування телеграфу в
глобальномувимірі. Згодом до телеграфу додалося радіо, а потім і інші за-соби
електрозв'язку. Свою теперішню назву МСЕ отримав у1934 р.
До МСЕ входять 184 держави, серед них і Україна. Штаб-квартира організації
знаходиться в Женеві.
Головна мета МСЕ - забезпечення ефективногофункціонування світової мережі
телекомунікацій. Цілями со-юзу є: розширення міжнародного співробітництва
дляраціонального використання електрозв'язку; наданнятехнічної допомоги країнам, що
розвиваються; співро-бітництво з іншими організаціями в сфері інформатики йзв'язку.
Організаційна структура МСЕ:
Повноважна конференція;
Адміністративна рада;
Сектори: радіозв'язку, стандартизації, розвитку елект-розв'язку;
Генеральний секретаріат.
Повноважна конференція - вищий орган, складається зпредставників усіх держав-
членів. Вона визначає основніпринципи діяльності МСЕ, розробляє й доповнює
міжнародніконвенції з електрозв'язку, затверджує бюджет, обираєАдміністративну раду,
генерального секретаря й директорівсекторів.
Адміністративна рада функціонує в період між сесіямиКонвенції. До її складу входять
43 представники країн-членів.Рада є, по суті, виконавчим органом. Вона втілює в
життярішення, прийняті Конвенцією. Особлива увага приділяєтьсязастосуванню новітньої
техніки й сучасних методів елект-розв'язку в країнах-членах.
Сектори організують світові конференції, на яких обгово-рюються актуальні проблеми
електрозв'язку. Секторрадіозв'язку розглядає норми радіозв'язку. Сектор стандар-тизації
електрозв'язку вивчає технічні й тарифні питання йрозробляє відповідні стандарти систем
електрозв'язку, узгод-жує національні системи в єдину міжнародну. Сектор розвит-ку
електрозв'язку відає переважно технічними питаннямирозвитку глобальної мережі
електрозв'язку. У своїй роботі вінспирається на наукові комісії, що забезпечують
йогоновітньою інформацією про науково-технічний прогрес у га-лузі зв'язку.
Генеральний секретаріат готує доповіді про зрушення всфері електрозв'язку, публікує
відповідну інформацію, коор-динує діяльність МСЕ з іншими міжнародними організа-ціями.
Його очолює генеральний секретар. Секретаріат кожнічотири роки організує світові виставки
з електрозв'язку -ТЕЛЕКОМ.
МСЕ публікує інформацію про систему електрозв'язку, втому числі через CD-ROM.
 Питання для самоконтролю
Які групи організацій відносяться до галузевого регу-лювання?
Які цілі ставить перед собою ЮНІДО?
У чому полягають пріоритети в діяльності ЮНІДО?
Які організації регулюють розвиток енергетичної сфе-ри?
У чому полягає головна мета МАГАТЕ?
У чому полягає різниця між МЕА і АЯЕ?
Які організації сприяють вирішенню глобальної продо-вольчої проблеми?
Які важливі функції виконує ФАО?
До якої групи країн спрямована Всесвітня продовольчапрограма?
На які категорії розподіляються члени Міжнародногофонду сільськогосподарського
розвитку?
Які чинники зумовили утворення міжнародних ор-ганізацій у сфері транспорту й
зв'язку?
Що таке "крітські коридори"?

Тести
З організацій енергетичної галузі назвіть таку, що нале-жить до структури ООН:
а) МАГАТЕ;б) МЕА;в) АЯЕ;г) ЦЕРН.
З організацій енергетичної галузі назвіть такі, що належатьдо структури ОЕСР:
а) МАГАТЕ, ЦЕРН;б) МЕА, АЯЕ.
Головним напрямом діяльності ЮНІДО є сприяння про-мислового розвитку:
а) індустріально розвинутим країнам;
б) країнам, що розвиваються;
в) країнам з транзитивною економікою.
Головним джерелом коштів для ЮНІДО є:
а) ЕКОСОР;б) ПРООН;в) ОЕСР;г) МВФ.
Які групи держав не підлягають інспектуванню з боку МА-ГАТЕ?
а) члени Договору Тлателолко;
б) члени Договору Раротонга;
в) постійні члени Ради Безпеки ООН;
г) учасники Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Яка з організацій у сфері атомної енергетики контролюєвикористання ядерної
сировини у військових цілях?
а) МАГАТЕ;б) АЯЕ;в) МЕА.
Яка з організацій сфери сільського господарства й продо-вольства має надзвичайний
продовольчий резерв?
а) ФАО;б) ВПП;в) ВПР;г) МФСР.
Яка організація має регіональні відділи для надання прак-тичної допомоги на місцях у
сфері продовольства?
а) ФАО;б) ВПП;в) ВПР;г) МФСР.
Чи є Україна членом ФАО?
а) так;б) ні.
Яка з організацій узгоджує діяльність цивільних авіаком-паній з військовими?
а) ІКАО;б) ЄКАК;в) ЄвроконтроЛ

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
 Розділ 6
ОРГАНІЗАЦІЇ З РЕГУЛЮВАННЯ В
СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ
Ключові поняття: специфіка регулювання в соціальній сфері;Міжнародна організація праці
(МОП); Міжнародний трудовий ко-декс; конвенції й рекомендації МОП; Міжнародна конференція
праці;Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури(ЮНЕСКО); програма
ЮНЕСКО; Всесвітня туристська організація(ВТО).
До цієї групи належить досить велика кількість ор-ганізацій, які мають чітко виражену
соціальну спрямованістьсвоєї діяльності. Це - Міжнародна організація праці (МОП),Організація
Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й куль-тури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони
здоров'я(ВООЗ), Фонд ООН у галузі народонаселення (ЮНФПА),Центр ООН з населених пунктів
(Хабітат), Фонд ООН длядопомоги дітям (ЮНІСЕФ), Фонд розвитку для жінок(ЮНІФЕМ), Всесвітня
туристська організація (ВТО) та ін.
Більшість організацій цієї групи належать до системиООН. Розглянемо найвідоміші й
найвпливовіші організації

6.1. Міжнародна організація праці — МОП (International Labor

Organization — ILO
МОП була утворена в 1919 р. як автономна організація вскладі Ліги Націй; з 1946 р. стала
спеціалізованим закладомООН. До неї входять 170 країн-членів, у тому числі Україна.Штаб-квартира
знаходиться в Женеві. Особливістю МОП,яка відрізняє її від інших міжнародних організацій, є те,
щопредставництво кожної країни-члена складається з трьохсоціальних верств: урядовців,
підприємців, трудівників.
Головна мета МОП - сприяти встановленню соціальноїсправедливості в сфері праці, захищати
інтереси трудящих напідставі соціального партнерства, поліпшувати умови праці.
Після Другої світової війни основні цілі й принципи МОПзнайшли підтвердження й
розширення у Філадельфійськійдекларації, в якій наголос робився на широку співпрацю зкраїнами,
що розвиваються.
У 1946 р. МОП стала першим спеціалізованим закладом усистемі ООН. У 1969 р. у зв'язку з 50-
ю річницею МОП їй бу-ло присуджено Нобелівську премію миру.
МОП має чотири головні стратегічні цілі:
розвиток та реалізація норм і принципів у сфері праці;
створення ширших можливостей для жінок і чоловіківщодо забезпечення достойної зайнятості;
розширення охоплення й підвищення ефективностісоціального захисту для всіх;
зміцнення тристоронньої структури й підтримкасоціального діалогу.
Функції: нормативна діяльність; технічнеспівробітництво; підготовка досліджень і публікацій.
Нормативна діяльність полягає в розробленні міжнарод-них Конвенцій і рекомендацій з
регулювання умов праці, зай-нятості, прибутків, соціального забезпечення й основних правлюдини та
управління працею. Розроблення нормативів є го-ловним напрямом діяльності МОП. Держава-член
зобов'язанарегулярно надсилати до Організації звіти про виконання їїКонвенцій, а також інформацію
про відповідність національ-ного законодавства нормативам МОП. Серед конвенцій важ-ливе місце
посідають питання заробітної плати, тривалості ро-бочого дня, соціального страхування, відпусток,
що оплачу-ються, служби найму робочої сили, робітничої інспекції. Кон-венції й рекомендації МОП
складають "Міжнародний трудо-вий кодекс", що є основою регулювання трудових відносин
українах-членах.
Конвенції й рекомендації МОП - акти міжнародно-право-вого регулювання праці. Вони не є
міжнародними договорамий не потребують ратифікації. Конвенції й рекомендації явля-ють собою
звернення до держав з побажанням включитивідповідні норми до національного законодавства.
Конвенції й рекомендації МОП охоплюють практично всіпитання у сфері праці. До них
належать деякі основні правалюдини, зокрема свобода об'єднання, право на створення ор-ганізації,
трудові відносини, політика в галузі зайнятості, умо-ви праці, соціальне забезпечення, техніка
безпеки й охоронипраці, зайнятість і права мігрантів.
Положення мігрантів взагалі є однією з центральних про-блем, що знаходиться в сфері уваги
МОП. Ще на першій сесіїГенеральної конференції МОП у 1919 р. була прийнята реко-мендація "Про
взаємність у сфері відносин до трудящих-іно-земців". Права мігрантів забезпечуються Конвенцією
№97"Про трудящих-мігрантів". Згідно з цим документом, країни-члени МОП зобов'язуються діяти
без дискримінації заознакою національності, раси, релігії або статі і надавати неменш сприятливі, ніж
для власних громадян, умови в за-робітній платі, тривалості робочого часу, соціальній забезпече-
ності. Мігранти мають бути забезпечені житлом, мають правобрати участь у колективних договорах.
Послуги, що роблятьсямігрантам державними службами працевлаштування, нада-ються
безкоштовно.
У Конвенції №43 (прийнята в 1975) наголошується, щокраїни-члени МОП зобов'язані
розробляти й здійснюватинаціональну політику, спрямовану на сприяння й гарантіюрівності
можливостей у відношенні праці і зайнятості,соціального забезпечення для осіб, що перебувають на
закон-них підставах, як мігрантам, так і членам їхніх родин.
Технічне співробітництво полягає в розробленні й втілен-ні в життя проектів з різних аспектів
трудових відносин українах-членах. Найактуальнішими темами проектів є: підго-товка кадрів;
зайнятість і розвиток; планування робочої сили;ринок праці; умови праці й виробниче середовище;
соціальнезабезпечення; трудові відносини; робітнича освіта; права тру-дящих-мігрантів; МОП і
міжнародний профспілковий рух.
Для реалізації технічних проектів МОП відряджує експертівта місії у відповідні країни.
Дослідницька діяльність МОП виявляється в підготовціоглядів ситуації в сфері праці в окремих
країнах і регіонах, ваналізі галузевих і регіональних проблем праці; в оцінюваннітенденцій
соціально-економічного розвитку. МОП публікуєогляди, видає бюлетені з питань трудових відносин.
Організаційна структура:
Міжнародна конференція праці;
Адміністративна рада;
Міжнародне бюро праці (секретаріат).
Міжнародна конференція праці - вищий орган. Кожна
країна на її сесіях представлена чотирма делегатами: два - відуряду, один - від підприємців,
один - від трудівників. Конфе-ренція розробляє конвенції й рекомендації з питань праці; впорядку
контролю розглядає доповіді держав про застосуван-ня ратифікованих конвенцій; затверджує
програму й бюджеторганізації.
В межах тристоронньої структури представників робото-давці й трудящі є соціальними
партнерами; МОП сприяєсоціальному діалогу між профспілками й роботодавцями прирозробленні
національної політики із соціальних та еко-номічних питань.
Кожні два роки Конференція приймає дворічну програмудіяльності й бюджет МОП, який
фінансується державами-членами. Конференція є також міжнародним форумом, на яко-му
обговорюються трудові й соціальні проблеми, що маютьсвітове значення.
Адміністративна рада - виконавчий орган. Вона скла-дається з 56 членів (28 - представники
урядів, по 14 - відпідприємців і трудівників). Із загальної кількості 10 місць вурядовій групі
резервується для десяти найрозвинутішихкраїн (серед них і Росія).
Міжнародне бюро праці готує документацію, збирає й по-ширює інформацію, здійснює
дослідження, організує наради.
Секретаріат МОП, дослідницький центр і видавництвознаходяться в Женеві. Адміністрація й
управління здійсню-ються через регіональні, обласні й галузеві бюро, які існують убільше ніж у 40
країнах. Адміністративній раді і Бюро допомо-гають тристоронні комітети, які охоплюють основні
галузіпромисловості. Рада і Бюро користуються також послугамикомітетів експертів з таких питань:
професійна підготовка;
розвиток управління;
техніка безпеки й охорона праці;
трудові відносини;
навчання трудящих.
Держави-члени МОП періодично проводять регіональнінаради для вивчення питань з
регулювання трудових відносину тих чи інших регіонах
 6.2. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й
культури — ЮНЕСКО (United NationalEducational, Scientific and
Cultural Organization — UNESCO)

ЮНЕСКО заснована в 1946 р. До неї входять 183 держави-члени, серед них і Україна. В
середині 80-х років США і ВеликаБританія вийшли з організації, звинувативши її в
"надмірнійполітизації". Штаб-квартира знаходиться в Парижі.
Головна мета ЮНЕСКО - сприяти зміцненню миру йбезпеки через розвиток міжнародного
співробітництва в галузіосвіти, науки й культури. Цілі організації: поглиблювати поро-зуміння за
допомогою засобів масової інформації; розвиватинародну освіту й поширювати культуру;
зберігати,поглиблювати й поширювати знання.
Функції ЮНЕСКО: розробляти й здійсненювати соціаль-ниі програми; організовувати світові
конференції з проблемосвіти, науки й культури; охороняти пам'ятки історії й культу-ри; здійснювати
публікації з питань освіти й культури.
Розробка й здійснення програм - одна з головних формдіяльності ЮНЕСКО. Найважливіші
програми:
програма ліквідації неписемності;
програма технічної допомоги;
програма "Наука, технологія й суспільство";
програма "Людина й біосфера" (Man and Biosphere" -MAB);
загальна програма інформації;
міжнародна програма розвитку комунікацій;
програма "Початкова освіта для всіх";
програма перекладів ЮНЕСКО (переклад найсла-ветніших творів світової літератури) тощо.
Великого значення надає ЮНЕСКО поширенню інфор-мації з питань освіти, науки й культури.
В 1978 р. була прий-нята Декларація про вклад засобів масової інформації в спра-ву зміцнення миру,
розвиток прав людини. Велика групакраїн, що розвиваються, і соціалістичних країн
звинуватилазахідні країни в "інформаційному імперіалізмі й колоніалізмі"й почала кампанію за
утворення "нового міжнародного інфор-маційного порядку". Саме це й стало привідом для
виходуСША й Великої Британії з ЮНЕСКО; цей акт негативно по-значився на діяльності організації,
оскільки вона позбуласячленів, що давали найбільші внески до її бюджету.
Основні сфери діяльності ЮНЕСКО:
виховання;
наука;
культура;
комунікації;
соціальні науки й розвиток;
мир і права людини.
Значна робота здійснюється з охорони пам'яток історії йкультури; ЮНЕСКО взято під охорону
понад 300 пам'ятоксвітового значення, серед них і "Софію Київську". Кожні двароки ЮНЕСКО
складає перелік пам'ятних дат, присвяченихвидатним особам та історичним подіям у сфері освіти,
науки,культури й комунікацій.
Організаційна структура ЮНЕСКО:
Генеральна конференція;
Виконавча рада;
Національні комісії;
Регіональні бюро;
Секретаріат.
Генеральна конференція - вищий орган ЮНЕСКО, скла-дається з представників усіх країн-
членів, що мають по одно-му голосу. Конференція визначає цілі й програму діяльностіЮНЕСКО,
скликає міжурядові конференції з питань освіти,природничих і гуманітарних наук, поширення
загальнихзнань, обирає генерального директора.
Виконавча рада складається з 51 члена, які обираються запринципом географічної
справедливості (з них 4 місця - длякраїн Східної Європи). Членами Ради повинні бути
особи,компетентні в галузі мистецтва, літератури, науки, освіти й по-ширення знань, авторитетні
кожен у своїй галузі. Виконавчарада готує порядок денний Генеральної конференції, розроб-ляє
бюджет, реалізує рішення, прийняті Конференцією.
Національні комісії координують роботу ЮНЕСКО звідповідними урядовими органами країн-
членів. Вони кон-сультують уряди, інформують громадськість про програмиЮНЕСКО.
Регіональні бюро (їх близько 50) підтримують зв'язокЮНЕСКО з регіонами, на які розгалужені
держави-члени.
Секретаріат здійснює адміністративну роботу. Він скла-дається з департаментів: виховання,
природничі науки, соціальній гуманітарні науки, культура, комунікація, інформація й інфор-матика.
Секретаріат очолює Генеральний директор.
ЮНЕСКО підпорядковані міжнародні комісії з питаньосвіти, науки й культури. Серед них:
Міжнародна комісія з історії наукового й культурногорозвитку людства;
Міжнародна океанографічна комісія;
Комісія з культури й розвитку;
Міжнародна комісія з питань освіти в ХХІ ст.
В м. Гамбурзі функціонує Інститут ЮНЕСКО з питаньвиховання.
Щомісяця виходить журнал "Кур'єр ЮНЕСКО", щомістить, зокрема, багато цікавих даних про
культуру народівсвіту

6.3. Всесвітня туристська організація — ВТО(World Tourism

Organization — WTO)

Всесвітня туристська організація заснована в 1975 р.; вонастала спадкоємницею утворених ще в

1925 р. "Офіційних ор-ганізацій з пропаганди туризму". Має особливий статус у сис-темі ООН.
Включення ВТО до групи організацій соціальноїсфери пояснюється тим, що туризм - форма
відпочинку лю-дей. До організації входить 130 дійсних членів, серед них Ук-раїни поки що немає.
Штаб-квартира знаходиться в столиціІспанії - Мадриді.
Головна мета ВТО - розвивати міжнародний туризм якзасіб, що сприяє економічному розвитку,
зміцненню миру йпорозумінню між народами. Особливої уваги надається роз-витку туризму в
країнах, що розвиваються.
Функції ВТО:
надання консультацій країнам-членам в галузі туризму(складання планів і проектів;
розроблення техніко-еко-номічних обгрунтувань; передача технологій);
співробітництво між країнами в галузі охоронидовкілля;
сприяння підвищенню якості послуг у сфері туризму;
підготовка кадрів для туристського бізнесу;
інформаційна діяльність (збирання, аналіз і поширен-ня інформацій про розвиток туризму в
країнах ірегіонах).
Організаційна структура ВТО:
Генеральна асамблея;
Виконавча рада;
Секретаріат.
Генеральна асамблея - вищий орган ВТО, складається зпредставників дійсних членів
організацій. Обговорює найваж-ливіші проблеми розвитку світового туризму, ухвалюєвідповідні
резолюції, приймає декларації, в яких містяться ос-новні принципи туристської діяльності.
Виконавча рада складається з 25 членів. Вона аналізує ро-боту ВТО, розробляє пропозиції для
Генеральної асамблеї. Вскладі Ради є допоміжні органи: Технічний комітет з програмі координації;
Бюджетно-фінансовий комітет; Комітет спри-яння; Статистичний комітет; Комітет експертів з питань
без-пеки й охорони туристів.
Секретаріат виконує адміністративні функції. Йогоочолює Генеральний секретар, який керує
роботою з вико-нання резолюцій і рішень, прийнятих Асамблеєю й Радою, по-дає Раді доповіді й
звіти про діяльність ВТО, проекти програмі бюджету.
ВТО публікує довідник "WTO News and InformationBulletin".
 Питання для самоконтролю
Якими є критерії для віднесення міжнародної ор-ганізації до групи регулюючих у сфері
соціальнихвідносин?
У чому полягає головна мета МОП?
У чому полягає принцип тристороннього представ-ництва держави-члена МОП?
Які стратегічні цілі має МОП?
У чому полягає суть конвенцій МОП?
Які положення передбачені в конвенціях і рекомен-даціях МОП відносно мігрантів?
Які функції виконує Міжнародна конференція праці?
Які цілі ставить перед собою ЮНЕСКО?
Назвіть найважливіші програми ЮНЕСКО.
10. У чому полягає головна мета Всесвітньої туристськоїорганізації організації

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
 Розділ 7
МІЖНАРОДНІ ОРГАНЗАЦІЇ У СФЕРІ
РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ
Ключові поняття: Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ);Світова організація торгівлі
(СОТ); протекціонізм і фритредерство;принцип найбільшого сприяння; принцип національного
режиму вміжнародній торгівлі; принцип захисту національної промисловості;принцип сприяння
справедливій конкуренції; Конференція ООН зторгівлі й розвитку (ЮНКТАД); Міжнародний
торговельний центр(МТЦ); Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ);міжнародні
організації з урегулювання світових товарних ринків; ор-ганізація країн-експортерів нафти (ОПЕК);
Арабський союз чавунута сталі (АСЧС).
Нині світова торгівля - одна з найактивніших формміжнародних економічних відносин.
Поглиблення процесуміжнародного територіального поділу праці з другої половиниХХ ст. зумовило
надзвичайне прискорення темпів зростанняміжнародної торгівлі. Якщо за 40 років до Другої
світовоївійни обсяг міжнародної торгівлі зріс у два рази, то за 50післявоєнних років - більше ніж у 30
разів[13]. За іншими підра-хунками, тільки з 1960 по 1997 р. обсяг світової торгівлізбільшився в 41
раз (у поточних цінах) і досяг майже 11 трлндол.[14]
При цьому середньорічні темпи зростання обсягів товаро-обігу протягом усього періоду
перевищували темпи зростаннясвітового виробництва.
Така сама тенденція зберігається й на початку новогостоліття. Темпи зростання міжнародної
торгівлі, за виняткомокремих років, вищі від темпів зростання світового валовогопродукту, про що
свідчить табл. 7.1.
Таблиця 7.1
Щорічні темпи приросту міжнародної торгівлі й світовоговалового продукту, %1
Міжнароднаторгів Пересіч 2 2 2 2 2
ля но за1991-001 р. 002 р. 003 р. 004 р. 005 р.
2000 рр.
6,5 0 3 4 6 6
,1 ,1 ,5 ,8 ,6
Світовийваловийп 2,0 2 4 5 4 4
родукт ,2 ,2 ,1 ,9 ,7

1 WTO: World Trade Report 2005; World Development indicators data-base, World Bank, 2005.
Такий швидкий розвиток світової торгівлі не в абиякіймірі залежить від утворення в другій
половині ХХ ст. світовоїсистеми регулювання торгівлі, основою якої стали міжнародніекономічні
організації. Ще до війни робилися спроби створи-ти механізм, який упорядкував би національні
норми й прави-ла міжнародної торгівлі, призвів їх до єдиного стандарту з тим,щоб усунути тарифні й
нетарифні перепони на шляху міжна-родного руху товарів. Протекціонізм у міжнародній торго-
вельній політиці був пануючою формою. Навіть наприкінці40-х - початку 50-х років тарифні ставки
становили 40%.Спроби пом'якшити протекціоністські бар'єри робилисяЛігою Націй та окремими
угрупованнями країн, але всі вонизакінчилися невдачею.
Тільки починаючи з другого етапу розвитку системиміжнародних організацій (з кінця 40-х
років) вдалося розро-бити й реалізувати досить ефективний механізм регулюваннясвітової торгівлі.
Досить сказати, що середня ставка мита натовари знизилася з 40% до 3 % на початок 2000 р. Найваж-
ливішу роль у цьому процесі відіграли організації ГАТТ/СОТ,ЮНКТАД, ЮНСІТРАЛ, регіональні
економічні комісії ООН,Міжнародна торговельна палата. Важливе місце в системі ре-гулювання
світової торгівлі посідають також міжурядові ор-ганізації з регулювання окремих ринків (ОПЕК та
ін.). Успіхпроцесу міжнародних торговельних відносин багато в чому за-лежить від того, що
проблеми торговельної політики постійнознаходяться в центрі уваги Організації Об'єднаних
Націй.Найавторитетніші організації цієї сфери (СОТ, ЮНКТАД іЮНСІТРАЛ) входять до системи
ООН, а МТП підтримує знею тісні стосунки.
У цьому розділі розглядаються організації: Світова ор-ганізація торгівлі (СОТ); Конференція
ООН з торгівлі й роз-витку (ЮНКТАД); Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі(ЮНСІТРАЛ);
міжурядові організації з регулювання товар-них ринків; Всесвітня організація інтелектуальної
власності(ВОІВ). Щодо Міжнародної торговельної палати (МТП), то їїяк неурядову організацію буде
розглянуто у розділі 12
 7.1. Світова організація торгівлі — СОТ(World Trade
Organization — WTO)

Світова організація торгівлі - головний міжнародний ре-гулятор світової торгівлі. Вона

перетворена з Генеральної уго-ди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) в 1995 р. Оскільки основні по-ложення
й принципи ГАТТ увійшли до СОТ, іноді ор-ганізацію означають спільною абревіатурою:
ГАТТ/СОТ.
Ідея утворення міжнародної організації з регулюваннясвітової торгівлі, яка б була дійовою,
спромоглась, нарешті, по-долати перешкоди, які створюються протекціоністськоюполітикою держав,
сягає середини 40-х років. Ініціатором вис-тупили США, які особливо були в цьому зацікавлені.
Позакінченню Другої світової війни Сполучені Штати стали най-могутнішою державою світу, обсяг
їх промисловості становив51% усього виробництва несоціалістичних країн. Але амери-канські товари
не так вже й легко просувалися на закордонніринки, оскільки скрізь наштовхувалися на тарифні й
нета-рифні бар'єри. Справа ускладнювалася ще й тим, що ко-лоніальні держави (Велика Британія,
Франція, Португалія таін.) в торгівлі зі своїми колоніями застосовували префе-ренційну систему,
тобто мали необмежені пільги, вільний до-ступ до ринків великої кількості країн, чого були
позбавленіСША. Тому ще в листопаді 1945 р. американці розробили"Пропозиції щодо розширення
торгівлі й зайнятості", які пе-редбачали скасування деяких обмежень у світовій торгівлі
йзабезпечення рівних для всіх країн можливостей щодо досту-пу до світових джерел сировини. На
грунті цих пропозицій бу-ло розроблено статут Міжнародної торговельної організації,головною
метою якої була б лібералізація світової торгівлі.
Прийняття статуту планувалося на конференції ООН уГавані, яка відбулася в 1947-1948 рр. Але
статут так і не бувратифікований через суперечливість у його тексті й через не-однаковість підходів
до вирішення проблеми серед країн, щозібрались у Гавані (їх тоді було 23). Отож, утворення МТО
невідбулося. Проте залишився в силі один документ - протоколпро тимчасову угоду, що регулює
міжнародні торговельнівідносини до ратифікації статуту. Цей документ мав назву Ге-неральної угоди
з тарифів і торгівлі - ГАТТ (GeneralAgreement on Tariffs and Trade - GATT). Таким чином, тим-часова
угода стала основою організації, що діяла майжепівсторіччя.
Головною метою ГАТТ було забезпечення умов для роз-витку міжнародної торгівлі,
послаблення торговельнихбар'єрів та регулювання торговельних спорів. Текст Генераль-ної угоди
містив такі основні положення:
визначення сфери застосування режиму найбільшогосприяння в міжнародній торгівлі;
порядок митного оподаткування;
правила торговельної політики в міжнародній торгівлі(національний режим щодо внутрішнього
оподатку-вання, застосування податків, субсидії в торгівлі тощо).
сприяння розвиткові зовнішньої торгівлі країн, що роз-виваються.
Основною формою діяльності ГАТТ було проведенняміжнародних багатосторонніх
торговельних переговорів - ра-ундів, на яких обговорювались актуальні проблеми торговель-ної
політики і визначались юридичні норми, правила й прин-ципи світової торгівлі. Таких раундів (а
кожний з них тривавпо декілька років) до 1995 р. відбулося вісім. Восьмий, Уруг-вайський, раунд
(1986-1993) і прийняв рішення про претво-рення ГАТТ у Світову організацію торгівлі (СОТ).
СОТ налічує вже півтори сотні членів (147 - на середину2004 р.). Україна, як і більшість інших
країн СНД, поки ще неприйнята до цієї організації, хоча заявку до вступу подала ще30 листопада
1993 р. Понад 30 держав мають статус спос-терігача в СОТ, серед яких - і Україна. Штаб-квартира
СОТзнаходиться в Женеві.
Головною метою СОТ є лібералізація міжнародноїторгівлі, усунення дискримінаційних
перешкод на шляху по-токів товарів та послуг, вільний доступ до національнихринків і джерел
сировини. Досягнення цієї мети забезпечитьзміцнення світової економіки, зростання інвестицій,
розши-рення торговельних зв'язків, підвищення рівня зайнятості йдоходів в усьому світі.
Функції СОТ1:
нагляд за станом світової торгівлі й надання консуль-тацій з питань управління в галузі
міжнародноїторгівлі;
забезпечення механізмів улаштування міжнароднихторговельних спорів;
розроблення й прийняття світових стандартів торгівлі;
нагляд за торговельною політикою країн;
обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі.
Основні функції СОТ зафіксовані Марракеською угодою
 про заснування цієї організації. Так, функції в галузі торгівлітоварами сформульовані у
Додатку 1А угоди "Багатосторонніугоди з торгівлі товарами" (табл. 7.2).
Багатосторонні торговельні угоди1
Таблиця 7.2
Назва угоди Основний зміст
Генеральна угода Визначає основи режиму торгівлі
з тари-фів і торгівлітоварами,права та обов'язки членів СОТ
1994 р. у цій сфері
Угода про Визначає особливості
сільське госпо-дарство регулювання
торгівлісільськогосподарськими
товарами та меха-нізм застосування
заходів державної під-тримки
сільськогосподарського виробницт-ва і
субсидування експорту
Угода про Визначає умови застосування
застосуваннясанітарних заходів сані-тарного та фітосанітарного
і фітосанітар-нихконтролю
заходів
Угода про Визначає особливості
текстиль таодяг регулювання торгівлітекстилем та
одягом
Угода про Визначає умови застосування
технічнібар'єри встандартів,технічних регламентів,
торгівлі процедур сертифікації
Угода про Містить положення, спрямовані
пов'язані з тор-гівлеюна ліквіда-цію та недопущення
інвестиційні заходи наслідків інвестиційнихзаходів, що
можуть спричинити обмеженняабо
порушення торгівлі
Угода про Визначає правила порушення і
застосуванняСтатті VIпроведенняантидемпінгових процедур
ГАТТ 1994 р.
Угода про Визначає правила оцінки митної
застосуванняСтатті VIIвартостітоварів
ГАТТ 1994 р.
Угода про Визначає умови проведення
перевідванта-жувальну перевідванта-жувальних інспекцій
інспекцію
Угода про Визначає принципи та порядок
правила визна-ченнявизначенняпоходження товарів
походження товарів
Угода про Встановлює процедури та форми
процедуриліцензування ліцензу-вання імпорту
імпорту
Угода про Визначає умови та процедури
субсидії та ком-застосуваннясубсидій і заходів,
пенсаційні заходи спрямованих на боротьбуіз
субсидіюванням
Угода про захисні Визначає умови та процедури
заходи застосуваннязаходів щодо протидії
зростаючому імпорту(в разі загрози
шкоди вітчизняному вироб-нику)
Наступні додатки визначають угоди про інші аспекти тор-говельних правил:
Додаток 1В: Генеральна угода про торгівлю послугами;
Додаток 1С: Угода про торговельні аспекти прав інте-лектуальної власності;
Додаток 2: Домовленість про правила та процедуриврегулювання суперечок;
Додаток 3: Механізм з огляду торговельної політики;
 Додаток 4: Багатосторонні торговельні угоди з обмеже-ною кількістю учасників (містять Угоду
про торгівлюавіатехнікою та угоду про державні закупки).
Розглянемо основні принципи діяльності СОТ[15]:
Принцип найбільшого сприяння (принцип недис-кримінації). Він полягає в тому, що країна
мусить надатисвоєму партнерові по СОТ такі самі привілеї, які вона надаєбудь-якій іншій державі.
Якщо уряд країни застосовує якусьнову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга обов'яз-ково
повинна поширитись на торгівлю з рештою країн-членівСОТ. Тобто не може бути односторонніх
пільг, бо це означати-ме дискримінацію інших партнерів.
Принцип національного режиму. Ось як декларуєтьсяпринцип найбільшого сприяння в Статті І
ГАТТ: "...будь-якаперевага, сприяння, привілеї чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що
домовляється, відносно будь-якого товару,що походить з будь-якої іншої країни чи призначений
длябудь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надавати-ся аналогічному товару, що
походить із території всіх іншихсторін чи призначений для території всіх інших сторін"[16]. Йогосуть
у тому, що країни-учасниці повинні встановлювати длятоварів своїх партнерів по СОТ такий самий
режим, як і длясвоїх товарів на власному ринку.
Принцип захисту національної промисловості. У статті ІІІГАТТ цей принцип задекларовано
так: "...внутрішні податки йінші внутрішні збори та закони, правила й вимоги, які стосу-ються
внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі,транспортування, розподілу чи використання
товарів, а такожправила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлю-ють вимоги щодо
змішування, переробки чи використання то-варів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні
застосову-ватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином,щоб створювати захист для
вітчизняного виробництва"1. Якщовсе ж таки країна мусить ввести імпортні тарифи для захистусвоєї
промисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а неторговельно-політичні заходи (квоти,
дискримінаційні стандар-ти тощо). Справа в тому, що багато урядів країн
намагаютьсяадміністративно обмежити імпорт. Іноді вони вдаються до до-тепних заходів. Так, у 60-х
роках, у розпал "автомобільних війн"між розвинутими державами, Японія прийняла жорсткі стан-
дарти щодо вихлопу шкідливих речовин з авто, завчасно пере-будувавши технологію виготовлення
своїх автомобілів. США йкраїни Західної Європи до цього готові не були, й поставки їхмашин в
Японію на деякий час практично припинилися.
Принцип утворення стійкої основи торгівлі. Це означає,що тарифні рівні, які узгоджені в
рамках СОТ, не можуть пе-реглядатися окремою країною-членом в односторонньому по-рядку.
Принцип сприяння справедливій конкуренції має відно-шення до субсидій і демпінгу. Ці
заходи засуджуються. Якщож якась країна їх застосовує, то її торговельний партнер маєправо
використати компенсаційні заходи, які нівелювали б цідії. Але основна позиція СОТ полягає в
забороні застосуваннясубсидій та демпінгу.
Принцип дій у найзвичайних ситуаціях. Якщо країна по-терпає від якогось непередбаченого
лиха (стихія, соціальні за-ворушення), то вона може тимчасово вийти за межі взятих насебе
торговельних обов'язків (може підвищити тариф, увестиквоти тощо), але за узгодженням із СОТ.
Принцип регіональних торговельних домовленостей оз-начає, що для регіональних
інтеграційних угруповань можевстановлюватись особливий режим, виняток з узгодженихправил.
Наприклад, в ЄС країни-члени встановили між собоюнайсприятливіший торговельний режим, без
усяких обме-жень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надаєіншим партнерам по СОТ, що є
порушенням принципунайбільшого сприяння. Розв'язання цієї суперечливості вба-чається у
створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі, девсі торговельні бар'єри будуть усунені. Наприклад,
ЄС і ЄАВТв 1994 р. утворили Європейський економічний простір (посуті, зону вільної торгівлі).
Принцип найбільшого сприяння, який, за задумом, має ста-ти стрижневим у міжнародному
торговельному механізмі, впрактичному застосуванні викликає значні суперечності міжкраїнами.
Різні рівні економічного розвитку держав-членів ста-новлять їх в неоднакові умови в процесі
усунення тарифних інетарифних перепон. Слабкіша країна, в якій промисловістьтільки-но проростає,
виявляється беззахисною перед натискомтоварів індустріально розвинутої держави. Ось чому країни,
щорозвиваються, вже тривалий час ведуть боротьбу проти фор-мальної рівності всіх членів
організації. В 1965 р. (в рамках"Кеннеді-раунда") їм удалося відстояти резолюцію, за якою дляних
було проголошено "принцип невзаємності". Він означає: як-що багата країна надає бідному члену
організації якісь пільги, товона не повинна очікувати від нього відповідного еквівалентно-го
надходження. Тобто, якщо розвинуті країни мусять зніматиторговельні бар'єри, то країни, що
розвиваються, мають право їхзберігати деякою мірою на деякий час.
Водночас розвинуті країни наполягали на прийнятті"принципу градації", за яким бідна країна
позбавляєтьсяпільгового режиму "невзаємності", якщо її індустріальнийрівень підвищився.
 Попри те, що СОТ є спадкоємицею ГАТТ, між цими ор-ганізаціями є певні розбіжності. По-
перше, ГАТТ вважаласьтимчасовим закладом, а СОТ - постійна організація; ГАТТ немала статусу
спеціалізованого закладу ООН, а СОТ - має. По-друге, сфера діяльності ГАТТ обмежувалася
торгівлею товара-ми, а Світова організація торгівлі займається також торгівлеюпослугами й
торговельними аспектами інтелектуальної влас-ності.
Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне урегулю-вання; антидемпінгове урегулювання;
використання субсидійі компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних со-юзів і зон вільної
торгівлі; торговельні аспекти захисту правінтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами
(тек-стиль, сільгосппродукція, авіатехніка тощо); торговельні ас-пекти інвестиційних заходів та ін.
Найактуальнішою проблемою залишається удосконален-ня торговельних правил, які
задовольнили б усіх учасниківСОТ. Це стосується насамперед ліквідації тарифних і нета-рифних
обмежень, а також встановлення єдиних технічнихстандартів на товари. Щодо торговельних аспектів
інвестицій,то передбачається поширити на зарубіжні інвестиції такийсамий режим найбільшого
сприяння, що існує в міжнароднійторгівлі. Зберігається політика надання пільг країнам, що роз-
виваються: їх товари мають доступ на ринки розвинутих країнбез тарифних обмежень і квотування.
На першій КонференціїСОТ (Сінгапур, 1996) одним з найважливіших завдань прого-лошено
сприяння інтеграції країн, що розвиваються, найменшрозвинутих країн і країн з перехідною
економікою в "багатос-торонню систему регулювання світової торгівлі".
ОрганізаційнО-функціональна структура СОТ (табл. 7.3):
Конференція міністрів.
Генеральна рада.
Рада з торгівлі товарами.
Рада з торгівлі послугами (ГАТС).
Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальноївласності (ТРІПС).
Галузеві комітети, робочі групи.
Секретаріат.
Таблиця 73
Головні органи
Організаційно-функціональна структура СОТ
Допоміжні органи
Конференція
Рада з торгівліпослугами
Генеральна рада
Рада з торгівлітоварами
Комітети:
Органи:
з торгівлі й 3
. розвитку. . моніторингу
3 торгівлі й торговельн
. довкілля. ої по-
3 платіжного літики.
. балансу.
3 бюджету, 3
. фінансів й . розглядання
адміністративни спірних
х пи- питань
тань

Комітети: 3
. інвестицій.
3 технічних 3 прав
. бар'єрів у . походжен-
торгівлі. ня.

3 Із субсидій
. адміністративної по- 0. та
літики. компенсац
ій.
3 імпортного 3 оцінки
. ліцензу- 1. митної
вання. вартості.

Із захисних 3
. заходів. 2. моніторингу за
3 доступу на торгівлею
. ринки. техніч-
Із сільського ними
. господар- товарами.
ства. 3
3. регіональних
Із санітарних торговельн
. заходів их
угод.

3
4. державних за-
купівель

Комітет з торгівлі фінансовими послугами.

Рада з торгове-льних прав інте-лектуальноївласності
Секретаріат
Відділ технічного співробітництва й професійноїпідготовки кадрів
Конференція міністрів є вищим органом СОТ. Вона скла-дається з міністрів торгівлі (або інших
відповідних міністерств)і скликається раз на два роки. Всі члени мають один голос, арішення
приймаються консенсусом. На Конференції розгляда-ються найактуальніші питання регулювання
торговельноїполітики, подальшої лібералізації міжнародної торгівлі, удоско-налення правил і
стандартів у торгівлі. Однією з проблем, зок-рема, є узгодження стандартів і правил, що існують у
найменшрозвинутих країнах, із західними стандартами. Справа в тому,що трудові й екологічні
стандарти розвинутих країн вищі, а цеудорожчує товар і знижує його конкурентоспроможність. При-
родно, що на підтягуванні стандартів до західного рівня наполя-гають розвинуті країни; країни що
розвиваються, - проти, бонизький рівень заробітної плати й відсутність (переважно) вит-рат на
екологічну безпеку здешевлює їх товари1.
Сесії Конференції міністрів відбуваються, як правило, разна два роки. На них обговорюються й
приймаються рішення зпринципових питань. Так, на першій конференції (1996, м.Сінґапур) було
прийнято Угоду з лібералізації торгівлі в га-лузі інформаційних технологій; на четвертій (2001, м.
Доха)обговорювалися питання з урегулювання промислових та-рифів, функціонування ТРІПС,
правил СОТ щодо субсидій,антидемпінгу й т. ін.
Генеральна рада - виконавчий орган. Вона складається зпредставниць країн-членів і здійснює
поточну роботу. Окремізасідання Рада проводить як Комісія з регулювання спорів абояк Комісія з
контролю торговельної політики. Раді підпоряд-ковані органи, що відають деякими групами товарів:
цивільнаавіація; молочні продукти; яловичина. Генеральній раді підпо-рядковані також комітети:
Комітет з торгівлі й довкілля;Комітет з торгівлі й розвитку; Комітет з бюджетних, фінансо-вих і
адміністративних питань; Комітет з обмежень, пов'яза-них з платіжним балансом. Окремі функції
Генеральна рададелегує радам з торгівлі товарами, послугами й інтелектуаль-ною власністю.
Генеральна рада затверджує фінансові правила та бюджетбільшістю у дві третини голосів.
Кожен член СОТ повиненвносити до організації свою частку видатків відповідно довстановленої
квоти.
Рада з торгівлі товарами здійснює контроль за дотриман-ням багатосторонніх угод з торгівлі
товарами. їй підпорядко-вано 14 комітетів, які відають питаннями доступу до ринків,сільського
господарства, заходами щодо санітарії й фіто-санітарії, інвестицій, субсидій і компенсацій, мита,
технічнихперешкод у торгівлі, антидемпінгової практики, ліцензуванняімпорту тощо. Комітет з
регіональних торговельних угод роз-робляє механізм узгодження між регіональними угруповання-ми
й багатосторонньою торговельною системою щодо застосу-вання принципу найбільшого сприяння.
Рада з торгівлі послугами надає допомогу групам перего-ворів з таких питань: базові
телекомунікації, рух фізичнихосіб, послуги з морських перевезень. їм підпорядкованіКомітет з
торгівлі фінансовими послугами й Робоча група зпрофесійних послуг.
 Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС - GeneralAgreement on Trade of Services - GATS),
на основі якоїфункціонує Рада з торгівлі послугами, була прийнята в про-цесі Уругвайського раунду
переговорів.
ГАТС складається з трьох блоків:
а) загальні положення, що містять концепції, принципи таправила торгівлі послугами;
б) додатки, що стосуються регулювання специфічнихсфер послуг;
в) специфічні зобов'язання кожного з членів СОТ щододоступу на ринок та національного
режиму.
Серед загальних зобов'язань у торговельній угоді визначе-но режим найбільшого сприяння,
національний режим, про-зорість та доступ до ринку1.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальноївласності (ТРІПС - Agreement on Trade-
Related Aspects ofIntellectual Property Rights - TRIPS) здійснює контроль за до-триманням
інтелектуальної власності (права на літературнітвори, твори мистецтва, винаходи тощо), а також
бореться зміжнародною торгівлею підробленими товарами.
Угода ТРІПС набрала чинності з 1995 р. Вона грунтуєтьсяна таких принципах:
встановлення стандартів охорони та виконання правінтелектуальної власності;
надання режиму охорони країнам найбільшого сприян-ня;
дотримання міжнародних конвенцій щодо охорониінтелектуальної власності.
До об'єктів інтелектуальної власності, згідно з правиламиТРІПС, належать: авторське право;
товарні знаки; географічнізазначення; промислові зразки; патенти; компонування інтег-ральних
мікросхем; нерозголошувана інформація1.
Секретаріат - виконує поточну адміністративну роботу;його очолює генеральний директор. До
секретаріату входитьвідділ технічного співробітництва й професійної підготовки;він надає допомогу
країнам, що розвиваються, у формі інфор-мації, довідкової документації, посилання місій,
організаціїсемінарів. Діють також курси підготовки кадрів з галузі торго-вельної політики (до них
також залучаються слухачі з країнСхідної Європи).
Спільно з ЮНКТАД Світова організація торгівлі утвори-ла Міжнародний торговельний центр
(МТЦ), про який йти-меться далі.
Країни, що не входять до СОТ, знаходяться в невигіднихумовах. По суті, вони підлягають
торговельній дискримінації,бо на них не поширюються пільги, які члени СОТ надаютьодин одному.
До нечлена СОТ можуть бути застосованісанкції, такі, наприклад, як встановлення квот,
звинувачення вдемпінгу тощо. Ось чому Україна намагається вступити до цієїорганізації й веде
відповідні переговори.
Вступ до СОТ являє собою довгу й складну процедуру1.Спочатку країна подає в СОТ
меморандум про свою торго-вельну політику. СОТ утворює робочу групу з вивчення мемо-рандуму:
чи відповідають принципи торговельної політикикраїни правилам СОТ. Далі СОТ провадить з
країною-претен-дентом двосторонні переговори з питань доступу на її риноктоварів та послуг інших
країн. Якщо переговори виявилисьуспішними, то робоча група складає доповідь для
Конференціїміністрів СОТ з відповідною рекомендацією. Голосування наКонференції визначає,
прийнято країну до СОТ чи ні. Як пра-вило, за прийняття нового члена до СОТ необхідно не
меншеніж 2/3 голосів.\

7.2. Конференція Організації Об'єднаних Націй зторгівлі й

розвитку — ЮНКТАД (United NationsConference on Trade and
Development — UNCTAD)

ЮНКТАД - орган Генеральної Асамблеї ООН, заснованав 1964 р. її утворення грунтувалося на

тій підставі, що ГАТТбула напівзакритою організацією, своєрідним "клубом обра-них", вхід до якого
був закритим для багатьох країн. Тому заініціативою соціалістичних і низки країн, що
розвиваються,було вирішено створити орган в системі ООН, який би регу-лював міжнародну
торгівлю за принципами, як передбачало-ся, більш справедливими. Головна ідея полягає в переносі
на-голосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвива-ються, особливо найменш
розвинутих. Ці принципи знайшлиособливе відбиття в "Хартії економічних прав і обов'язків дер-
жав", яку було розроблено ЮНКТАД і прийнято ГенеральноюАсамблеєю в 1976 р.
 До складу ЮНКТАД входять 192 держави, серед них і Ук-раїна. Штаб-квартира організації
знаходиться в Женеві.
Головна мета ЮНКТАД - сприяння розвитку міжнарод-ної торгівлі для прискорення
міжнародного розвитку, особли-во країн, що розвиваються.
Цілі ЮНКТАД:
активізація міжурядового співробітництва розвинутихкраїн;
зміцнення співробітництва країн, що розвиваються,між собою;
координація дій багатосторонніх інститутів у галузіміжнародної торгівлі й розвитку;
мобілізація людських і матеріальних ресурсів черезспільні дії урядів і суспільства;
активізація співробітництва між державним і приват-ним секторами.
Цілі ЮНКТАД визначили її функції1:
Регулювання торговельних та економічних відносинміж державами.
Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлісировиною.
Розробка принципів торговельної політики.
Аналіз тенденції світового розвитку й міжнародноїторгівлі.
Обговорення актуальних проблем міжнародних еко-номічних відносин.
Координація діяльності органів і закладів ООН з пи-тань міжнародної торгівлі й розвитку.
Співробітництво з міжнародними організаціями всфері міжнародної торгівлі (насамперед із
СОТ).
Діяльність ЮНКТАД виходить з таких принципів: рівно-правність держав у міжнародних
торговельних відносинах; не-допустимість дискримінації й економічного тиску; поширеннярежиму
найбільшого сприяння в міжнародній торгівлі; надан-ня пільг країнам, що розвиваються, на основі
"невзаємності";скасування преференцій, якими користуються розвинутікраїни на ринках
найслабкіших країн; сприяння розширеннюекспорту з країн, що розвиваються. Ці й деякі інші
принципизадекларовані в документі під назвою "Принципи міжнарод-них торговельних відносин і
торговельної політики".
ЮНКТАД брала активну участь у розробці принципів"Нового міжнародного економічного
порядку", який бувініційований політиками країн, що розвиваються. В цьому на-прямі, зокрема,
Конференція наполягає на обмеженні практи-ки антидемпінгових заходів, які широко застосовуються
роз-винутими країнами проти менш розвинутих (Україна такожвід цього потерпає); на відмові від
торговельних блокад та ем-барго. ЮНКТАД визначає, що різні групи країн мають неод-накові
можливості, тому в міжнародній торгівлі необхідноврахувати проблеми менш розвинутих країн.
Напередоднісесії ЮНКТАД (1996) була проведена зустріч міністрів "Гру-пи-77", яка складається з
країн, що розвиваються; вони обго-ворювали проблеми стимулювання розвитку економіки в умо-вах
лібералізації торгівлі й глобалізації світової економіки.
Оскільки сировина залишається поки що основним екс-портним товаром для найменш
розвинутих країн, ЮНКТАДприділяє торгівлі сировиною особливу увагу. Утвореноспеціальні
дослідні групи з сировинних товарів, укладеновідповідні міжнародні угоди, підписано конвенції
щодо умовторгівлі сировиною. За ініціативою ЮНКТАД була розробле-на й прийнята Інтегрована
програма для сировинних товарів(ІПСТ) у 1976 р.; метою програми є стабілізація цін на сирови-ну й
сприяння найменш розвинутим країнам щодо її промис-лового оброблення.
В розробці міжнародного механізму торговельної політи-ки важливе місце займають заходи
щодо визначення префе-ренцій для країн, що розвиваються, щодо усунення тарифнихперепон,
поліпшення структури їх експорту. Особлива увагаприділяється найменш розвинутим країнам, які не
мають ви-ходи до моря (таких багато в Африці), й острівним країнам.
Крім суто торговельних, ЮНКТАД відає й іншими питан-нями міжнародного економічного
співробітництва. Це валютаі фінанси, морські перевезення, страхування передачі техно-логій,
міжнародні інвестиції.
Аналітична діяльність ЮНКТАД охоплює такі сфери1:тенденції світової економіки і їх вплив
на процес розвитку; ма-кроекономічна політика; конкретні проблеми розвитку, вико-ристання
успішного досвіду розвитку країнами, що розвива-ються й країнами з перехідною економікою;
питання, пов'язаніз фінансовими потоками й заборгованостями. За результатамидосліджень
складається банк інформації, яка надаєтьсякраїнам-членам.
Організаційна структура ЮНКТАД:
Конференція.
Рада з торгівлі та розвитку.
Секретаріат.
Конференція - вищий орган ЮНКТАД. Вона збираєтьсяна сесії один раз на чотири роки на
рівні міністрів і визначає го-ловні напрями політики міжнародної торгівлі й розвитку.Рішення
Конференції переважно рекомендаційі, вони необов'язкові до прийняття усіма членами; цим
ЮНКТАД суттєвовідрізняється від СОТ, де рішення обов'язкові до виконання.
Рада з торгівлі та розвитку - виконавчий орган; особ-ливістю є можливість участі в його роботі
представників усіхкраїн-членів, які побажають (тепер їх 146). Рада проводитьщорічні сесії, на яких
обговорюються питання глобальноїполітики, проблеми торгівлі, валютно-фінансових
відносин,торговельної політики, економічних реформ.
Раді підпорядковані функціональні комісії: Комісія зторгівлі товарами та послугами та з
сировини; Комісія з інвес-тицій, технології й фінансів, Комісія з підприємницької діяль-ності.
Секретаріат є частиною Секретаріату ООН. Його очолюєГенеральний секретар, який є
заступником Генерального сек-ретаря ООН. До Секретаріату входять дві служби: коорди-нації й
політики; зовнішніх відносин. Крім того, в своїй роботіСекретаріат спирається на 9 відділів:
сировинних товарів;
міжнародної торгівлі;
сфери послуг;
економічного співробітництва між країнами, що розви-ваються;
глобальної взаємозалежності;
ТНК та інвестицій;
науки та техніки;
найменш розвинених країн;
послуг в сфері управління.
У спільному із СОТ відомі ЮНКТАД керує Міжнарод-ним торговельним центром.
Фінансування ЮНКТАД здійснюється з таких джерел:кошти ПРООН, Європейської комісії,
Світового банку, окре-мих країн-донорів. Серед останніх - переважно західноєвро-пейські країни та
Японія.
ЮНКТАД має непрості відносини із СОТ; по суті, вони єконкурентами в сфері регулювання
світової торгівлі. Середчленів ЮНКТАД чисельно переважають країни, що розвива-ються; їх
представникам вдається втілювати принципи йрішення, які часто не в інтересах розвинутих країн
(хоча б, на-приклад, поширення принципу "невзаємності"). Ось чому дер-жави, які мають
беззаперечний авторитет у СОТ, намагаютьсянадати більшу вагу в міжнародних торговельних
відносинахсаме цій організації. І дійсно, авторитет СОТ вищий, ніж уЮНКТАД. Не останню роль у
цьому відіграє принцип прий-няття рішень: рекомендаційний їх характер у ЮНКТАД даєзмогу
подекуди їх ігнорувати, а це послаблює її авторитет.Висловлювалися навіть думки: а чи потрібна
взагаліЮНКТАД? Але згодом вдалося розмежувати функції двох ор-ганізацій: ЮНКТАД розробляє
загальні торговельно-політичні принципи в контексті розвитку, а СОТ відає сутоторговельними
питаннями.

7.3. Міжнародний торговельний центрЮНКТАД/СОТ - МТЦ

(International Trade CenterUNCTAD/WTO - ITC)

МТЦ є спільним допоміжним органом СОТ та ООН. Бувутворений у 1964 р. в рамках ГАТТ, а з
1968 р. увійшов такождо структури ЮНКТАД. Членами МТЦ є члени СОТ таЮНКТАД. Штаб-
квартира знаходиться в Женеві.
Головна мета МТЦ - усунення дублювання й паралелізмув діяльності СОТ і ЮНКТАД зі
сприяння розвитку торгівлі вкраїнах, що розвиваються.
Основні функції МТЦ:
надання країнам, що розвиваються, технічної допомогив розвитку торгівлі, насамперед, у
стимулюванні екс-порту;
забезпечення країн-членів інформацією про ринковіможливості для традиційних і
нетрадиційних товарів;
удосконалення техніки імпортних операцій з метоюраціонального використання валютних
ресурсів;
навчання урядових службовців, підприємців і викла-дачів технології експортно-імпортних
операцій;
здійснення наукових дослідів з питань зовнішньоїторгівлі.
Цілі й функції МТЦ відповідають змісту основних сфердіяльності Центру1:
Розвиток ринку продуктів.
Розвиток ринку послуг.
 Торговельна інформація.
Підготовка кадрів.
Міжнародне управління попитом і пропозицією.
6. Планування заходів, спрямованих на стимулюванняторгівлі.
Ці напрями діяльності МТЦ були визначені резолюцієюЕКОСОР в 1973 р.
Розвиток ринку продуктів передбачається здійснити зарахунок підвищення якості товарів,
підтримки експорту(особливо приватного сектору), його диверсифікації. Наданняпослуг з техніки
торгівлі також спрямовано, насамперед, наприватний сектор.
Значна увага приділяється утворенню національної систе-ми інформації щодо товарів, послуг,
ринків і торговельноїдіяльності підприємств та організацій; кожна країна повиннамати таку систему.
Для успішного прориву на міжнародніринки країна, що розвивається, має потребу в кадрах
фахівців.Для цього МТЦ сприяє їх підготовці в національних навчаль-них закладах (надання
стипендій тощо), організує практичненавчання на торговельних підприємствах.
МТЦ розробляє і втілює національні й регіональні програ-ми розвитку торгівлі, надає
консультації з розробкинаціональної зовнішньоторговельної політики.
Особлива увага в діяльності МТЦ приділяється найменшрозвинутим країнам. В 1995 р. була
прийнята програматехнічної допомоги під назвою "Технічне співробітництво дляАфрики в рамках
багатосторонньої торговельної системи набазі "Уругвайського раунду""; вона спрямована на
посиленняконкурентоспроможності найменш розвинутих африканськихкраїн.
Організаційна структура:
Генеральна рада СОТ, Рада з торгівлі й розвиткуЮНКТАД;
Об'єднана консультативна група (ОКГ) у справахМТЦ;
Наради заступника генерального секретаря ЮНКТАД,заступника генерального директора СОТ
й директора-виконавця МТЦ;
Секретаріат.
Генеральна рада СОТ і Рада з торгівлі й розвиткуЮНКТАД визначають керівні принципи
діяльності МТЦ, во-ни є його вищим органом.
Об'єднана консультативна група (ОКГ) є виконавчиморганом. Вона надає рекомендації з
розробки програм вищомуоргану, розробляє план роботи Центру. Цей план є частиноюзагального
Середньострокового плану ООН. В 1991 р. ОКГвизначила такі пріоритети діяльності МТЦ:
сприяння торгівлі з метою скорочення злиденності(особливо через стимулювання експорту із
сільськихрайонів);
технічна допомога найменш розвинутим країнам;
торговельне й економічне співробітництво по напряму"Південь-Південь" між країнами, що
розвиваються;
участь жінок в розвитку торгівлі;
розвиток підприємництва в галузі експорту;
врахування екологічного фактора в процесі розвиткуекспорту (наприклад, слід уникати
культивування мо-нокультури, щоб запобігти виснаженню земель);
розвиток людських ресурсів.
Секретаріат очолює директор-виконавецьм; він виконуєадміністративну роботу, узгоджує
діяльність усіх органівМТЦ, організує роботу консультантів по проектах.
Фінансування МТЦ здійснюється однаковими коштамивід СОТ і ООН. Діяльність МТЦ з
технічної допомогикраїнам, що розвиваються, й країнам з перехідною економікоюфінансується за
рахунок внесків ПРООН, міжнародних ор-ганізацій і добровільних внесків. Робочі програми
фінансуєГлобальний трастовий фонд.
МТЦ має розвинуту інформаційну структуру з питаньміжнародної торгівлі. Регулярно
публікуються книги,довідники, огляди ринків, навчальні матеріали. Центр маєбібліотеку, яка містить
широку інформацію, призначену пере-важно для організацій. Служба новин Центру публікує
збірку"International Trade Forum".

7.4. Комісія Організації Об'єднаних Націй з правміжнародної

торгівлі — ЮНСІТРАЛ (United NationsCommission on
International Trade Law — UNCITRAL)
 ЮНСІТРАЛ заснована в 1966 р. Вона є головним право-вим органом ООН у галузі прав
міжнародної торгівлі.
Функції ЮНСІТРАЛ:
уніфікація права міжнародної торгівлі;
координація роботи міжнародних організацій в сферіправа міжнародної торгівлі;
сприяння широкої участі держав в існуючих міжнарод-них конвенціях і розробці нових
міжнародних кон-венцій з права міжнародної торгівлі;
підготовка кадрів у галузі права міжнародної торгівлі,особливо для країн, що розвиваються.
Законодавство, яке розробляє Комісія, поширюється натакі галузі: купівля-продаж товарів,
арбітраж, електроннаторгівля, обігові документи, фінансування проектів, банкрут-ство, гарантії,
будівельні контракти, акредитиви, морські пере-везення.
Діяльність ЮНСІТРАЛ знаходить головне вираження врозробці й прийнятті конвенцій -
документів, у яких містять-ся узгодженні норми, принципи й стандарти в галузі міжна-родного
торговельного права. Найвідоміші конвенції:
Конвенція про позову давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974); вона встановила
уніфікованінорми щодо строків, у які має розпочинатися розглядспорів, що виникли на підставі
контрактів, а такожстроки позовної давності;
Конвенція ООН про морське перевезення вантажів("Гамбурзьке право", 1978); вона затвердила
уніфікова-ний правовий режим, який регулює права і обов'язкивідправників вантажів, агентів, що
здійснюють переве-зення, мореплавських компаній, отримувачів, якийвиникає згідно з угодою про
морське перевезення ван-тажів;
Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція,
1980);
Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі йміжнародні прості векселі (1988);
Типовий закон про міжнародні кредитові трансферти(1992);
Типовий закон про електронну комерцію (1996);
Типовий закон про транскордонну неплатоспро-можність (1997).
Найбільш змістовною була Віденська конвенція про дого-вори міжнародної купівлі-продажу
товарів1.Вона встановилаєдині норми регулювання купівлі-продажу, що багато де в чо-му усунуло
розходження в національних законодавствах.Єдині норми створюють передумови для повного
порозумінняміж торговими партнерами, визначають обов'язки продавця йпокупця. Конвенція
встановила перелік об'єктів купівлі-про-дажу, на які поширюються її ідеї, а також визначила ознаки
до-говору, до яких Конвенція не застосовується. Конвенція надаєпартнерам широкі можливості для
укладення взаємовигідноїторговельної угоди; якщо ж взаємовідносини партнерів неурегульовані
контрактом, застосовуються положення Кон-венції.
Положення Конвенції є нормами права; вони застосову-ються тільки в угодах міжнародного
характеру і не є обов'яз-ковими для внутрішніх національних торговельних систем.Але ЮНСІТРАЛ
здійснює постійну роботу щодо уніфікаціїнаціональних законодавств, що регулюють купівлю-
продажтоварів.
Склад ЮНСІТРАЛ обмежується 60-ма країнами-члена-ми, які обираються за принципом
ротації від регіонів: Африка,Азія, Східна Європа, Західна Європа та Північна Америка, Ла-тинська
Америка. Наразі від Східної Європи в організаціїфункціонують такі держави: Білорусь (термін до
2010), Литва(2007), Польща (2010), Росія (2007), Македонія (2007),Сербія (2010), Туреччина (2007),
Ховатія (2007), Чехія(2010). Члени ЮНСІТРАЛ обираються строком на 6 років.
Секретаріат ЮНСІТРАЛ розташований у Відні; він нара-ховує 19 службовців, 11 з яких
належать до професійного пер-соналу, а 8 є допоміжними адміністративними працівниками.
До складу Комісії належать шість робочих груп, які вико-нують підготовчу роботу,
передбачену програмоюЮНСІТРАЛ. До складу кожної з робочих груп входять всікраїни - члени
Комісії. За допомогою Секретаріату вони скла-дають проекти законів, які потім виносяться на
розглядКомісії.

7.5. Міжнародні організації з урегулювання світовихтоварних

ринків
мІЖНАжнародні організації з урегулювання світових товарнихринків мають за мету
нормалізацію ситуації на ринках товарів,в основному ринків сировини й сільськогосподарської про-
дукції. Основні цілі таких організацій:
регулювання цін на товари з тим, щоб уникнути їхрізких коливань;
запобігання затворюванню на ринках відповідних то-варів;
 встановлення справедливого співвідношення між ціна-ми на сировинні та промислові товари;
усунення надмірної конкуренції між товаровиробника-ми за рахунок розподілу ринків
учасниками організації;
забезпечення стабільних поставок товару на світовіринки.
Форми міжнародного регулювання товарних ринків до-сить різноманітні. Це - міжурядові
угоди, що діють під егідоюЮНКТАД; міжурядові угоди, що об'єднують країни-експорте-ри та
країни-імпортери товару; організації країн-експортерів.Міжурядові угоди, розроблені в системі
ЮНКТАД, реалізу-ються на основі Міжнародних товарних угод (МТУ) і діяль-ності Міжнародних
дослідних груп (МДГ).
Міжнародні товарні угоди спрямовані на стабілізацію цінна світових товарних ринках шляхом
встановлення раціональ-ного співвідношення між попитом і пропозицією. Для цьогоЮНКТАД
прийняла Інтеграційну програму для сировиннихтоварів (1976) і заснувала Спільний фонд для
сировиних то-варів. МТУ - це угоди в системі ЮНКТАД, і вони, по суті, неє організаціями. Щодо
міжнародних організацій, то вониподіляються на такі групи:
багатосторонні товарні організації;
міждержавні організації виробників та експортерів си-ровини.
Багатосторонні організації складаються з експортерів си-ровиних і сільськогосподарських
товарів та їх найважливішихімпортерів. Вони також поділяються на окремі групи: міжна-родні
організації; міжнародні ради; міжнародні консульта-тивні комітети; міжнародні дослідні групи.
Багатосторонні ор-ганізації діють в системі ООН.
Міжнародні організації головною метою вважають за-побігання різних коливань цін на товар -
як у бік підвищення,так і в бік падіння. Вони регулюють такі ринки:
какао;
кава;
натуральний каучук;
цукор;
зерно;
тропічна деревина;
джут.
Міжнародні ради складаються в рамках міжнародних то-варних угод. їх метою є урегулювання
відносин між учасника-ми угод шляхом надання інформації про стан і розвиток пев-них товарних
ринків і узгодження світових цін. Міжнародніради контролюють ринки маслинової олії, олова й
зерна.
Міжнародні консультативні комітети також надають учас-никам угод інформацію про
кон'юнктуру ринку, обговорюютьпроблеми співвідношення виробництва й експорту
товарів,сприяють врегулюванню цін. Відомі два комітети: Міжнарод-ний комітет з бавовни й Комітет
ЮНКТАД з вольфраму.
Міжнародні дослідні групи з сировинних товарів працю-ють під егідою ЮНКТАД. Вони
здійснюють аналіз тенденційна сировинних ринках і надають відповідні рекомендаціїкраїнам-
учасникам. Комітети аналізують ринки: натуральногокаучуку, свинцю й цинку, нікелю, міді.
Міждержавні організації країн - виробників і експортерівсировини складаються тільки з
виробників та експортерів і невключають нетто-споживачів сировини. Вони
представленіоб'єднаннями країн, що розвиваються (за незначними винят-ками). Утворення
організацій цього типу стало спробою про-тистояти диктату споживачів, якими є переважно
високороз-винуті країни. Значною мірою цієї мети вдалося досягти. Ча-стка товарних асоціацій у
поставках на світовий ринок сиро-вини й продовольства сягає 55%, а по деяких товарах - навіть80-
90%1 Так, організація ОПЕК постачає 80% нафти,Асоціація країн-виробників олова - 90% цього
металу,Асоціація країн-виробників натурального каучуку - 95% кау-чуку від всього обсягу
відповідного ринку.
Міжнародні організації експортерів сировини нарахову-ють майже три десятки. Найбільш
відомі й впливові:
Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК);
Асоціація країн-експортерів залізної руди (АІЕК);
Арабський союз чавуну і сталі (АСЧС);
Асоціація країн-виробників олова (АТПК);
Асоціація країн-виробників натурального каучуку(АНРПК);
Рада виробників какао-бобів;
Організація з кави;
Міжафриканська організація з кави (ІАКО);
 Федерація кави Америки;
Міжнародна асоціація країн-виробників і експортерів чаю;
Союз країн-експортерів бананів (УПЕБ);
Група країн-експортерів цукру Латинської Америки й Ка-рибського басейну (ГЕПЛАСЕА);
Організація країн-експортерів джуту.
Найвпливовішою й дієвішою з цих організацій є ОПЕК.Розглянемо її докладніше.
Ця організація утворена в 1960 р. Її
Організаціякраін- агаували країни, що переважно на-експортерів нафти - ОПЕК J 1. ґ ..
(Organization of the лежать до регіону Перської затоки,
Petroleum Exporting який має найбільші розвідані покла-
Countries - OPEC) ди нафти у світі (Іран, Ірак, Кувейт,Саудівська Аравія, а також Лівія
йВенесуела). Згодом до організації приєдналися Алжир, Ґабон,Індонезія, Катар, Ніґерія, Об'єднані
Арабські Емірати. Такимчином, ОПЕК складається з 12 країн-членів. Штаб-квартиразнаходиться у
Відні.
ОПЕК з'явилась як відповідь на необмежене пануваннятранснаціональних нафтових компаній
(Брітіш пертолеум,Галф ойл, Стандарт ойл оф Каліфорнія та ін.) на світовомуринку нафти. Вони
диктували ціни, обсяги видобутку й про-даж нафти. Узгоджені дії країн ОПЕК лишили ці компанії
їхмонополістичного положення й самі почали встановлюватирозміри видобутку нафти та її експорту,
що істотно впливає націни. Фактично зараз ОПЕК виступає колективним моно-полістом, що
контролює значну частину нафтового ринку.Найсильнішою акцією ОПЕК було різке підняття цін
(майжев 10 разів) напочатку 70-х років, що викликало енергетичнукризу в світі. Особливо
постраждали країни, що не маютьенергетичних ресурсів; відчули "нафтовий шок" також
великіімпортери нафти серед розвинених країн (Японія, США,Італія, Франція). Високі ціни на нафту
стимулювали розвитокенергозберігаючих технологій. Згодом ціни впали, але все жтаки вони значно
вищі, ніж до початку 70-х років.
Головна мета ОПЕК - стабілізація світових цін на нафтуна рівні, який забезпечує інтереси
країн-членів.
Цілі:
координація нафтової політики країн-членів;
забезпечення стійких прибутків;
регулярне постачання нафти споживачам;
охорона довкілля.
Головним механізмом регулювання нафтового ринкуОПЕК вважає визначення загального
граничного обсягу видо-бутку нафти й розподіл в його межах між країнами-членами.Якщо ціни
стоять занадто високо, обсяг видобутку й продажурозширюється; коли ціни падають, приймаються
колективнізаходи до скорочення видобутку. Ця процедура непроста, вонаускладнюється
економічними й політичними моментами.Кожна країна хоче мати більшу квоту (зараз найбільша
квотау Саудівської Аравії); до того ж, визначення компромісногорішення ускладнюється
політичними суперечками (табл. 7.4).
Таблиця 7.4
Квоти на видобуток нафти деякими країнами -членами ОПЕК(млн. бареллей на добу,
2005 р.)1
Країна Квота
Алжир 0,894
Індонезія 1,451
Іран 4,110
Кувейт 2,247
Лівія 1,500
Нігерія 2,306
Катар 0,726
Саудівська Аравія 9,099
ОАЕ 2,444
Венесуела 3,223
1 "Зеркало недели", 2006, №22 .
Організаційна структура ОПЕК:
Конференція.
Рада керуючих.
Секретаріат.
 Економічна комісія ОПЕК.
Конференція - вищий орган ОПЕК. Вона складається зделегатів усіх країн-членів, звичайно це
міністри нафти. Кон-ференція визначає основні напрями політики організації,приймає рішення,
затверджує обсяги видобутку нафти, пере-глядає квоти, обирає президента Конференції. Рішення
прий-маються одностайним голосуванням. Допоміжними органами,на які спирається конференція, є
комітети.
Рада керуючих є виконавчим органом. Вона відповідає завтілення в життя резолюцій,
прийнятих Конференцією, роз-робляє бюджет організації, готує доповіді й рекомендації длярозгляду
на Конференції.
Секретаріат підпорядкований Раді керуючих. На чолі йо-го стоїть генеральний секретар, який є
вищою посадовою осо-бою ОПЕК. До структури Секретаріату входить досліднийвідділ, що
складається з трьох департаментів: енергетичнихдосліджень, економіки й фінансів, банку даних.
Економічна комісія є спеціалізованим органом у системіОПЕК. Вона розробляє заходи по
стабілізації міжнароднихринків нафти, слідкує за рівнем цін.
Для підтримки країн, що розвиваються, ОПЕК утворилаФонд міжнародного розвитку ОПЕК
(1979). Фонд надає цимкраїнам пільгові позики для здійснення проектів розвитку,програм і
регулювання платіжного балансу. Ресурси Фондускладаються з добровільних внесків держав-членів
ОПЕК, атакож з прибутків, одержаних від інвестиційних і кредитнихоперацій.
Членами Фонду є ті самі держави, що й в ОПЕК, але уп-равління Фондом й ОПЕК роздільне,
оскільки їх основніфункції неоднакові: ОПЕК займається регулюванням нафто-вих ринків, а Фонд
надає допомогу країнам, що розвиваються.Допомогу Фонду може отримати будь-яка країна цієї
групи, завинятком самих членів ОПЕК. Позики можуть надаватись та-кож міжнародним інститутам,
які сприяють країнам, що роз-виваються.
ОПЕК намагається встановити ділові стосунки з іншимиорганізаціями - із системою ООН, з
Європейським Союзом.Проте між ОПЕК і розвинутими країнами, що є найбільшимиімпортерами
нафти, напруження не зникає: їх інтереси діамет-рально протилежні.
Арабський Союз чавуну і АСЧС заснований у 1971 р. Союзсталі - АСЧС (Arabian Iron налічує
понад 85 компаній з 14and Steel Union - AISU) арабських країн, які виробляють
продукцію чорної металургії й зай-маються активною маркетинговою політикою. До АСЧС
вхо-дять: Алжир, Бахрейн, Єгипет, Ірак, Йорданія, Кувейт, Ліван,Марокко, Катар, Саудівська Аравія,
Сирія, Туніс, Мавританія.Штаб-квартира Союзу знаходиться в Аль-Джазаїрі (Алжир),регіональні
офіси є в Дамаску і Каїрі.
Компанії - члени АСЧС виробляють близько 90% усьоговиробництва сталі в арабських країнах,
яке в 2005 р. становило19 млн т, і готової металопродукції - 19 млн т. ДіяльністьАСЧС орієнтована на
широкий діапазон виробництва металу(залізо, сталь, ферросплави, чавунні болванки,
металевастружка та ін.).
АСЧС поєднує в собі компанії із широким спектром діяль-ності:
постачальники залізної руди та металобрухту;
виробники металопродукції;
кінцеві споживачі;
постачальники допоміжних матеріалів;
дистриб'юторські компанії та металотрейдери.
Союз встановлює активні зв'язки як з арабськими так іміжнародними організаціями:
Арабською організацією по промисловому розвитку;
Країнами Перської затоки з промислової і консульта-тивної взаємодії;
Програмою розвитку ООН (ПРООН);
Асоціаціями з експорту сталі;
ЮНІДО;
Міжнародним інститутом чавуну і сталі.
Арабський союз чавуну і сталі ставить перед собою такі
цілі:
розширення виробництва продукції;
широка диверсифікація продуктів; якщо ранішебільшість компаній виробляла лише один вид
про-дукції (переважно арматурну сталь), то тепер асорти-мент виробництва розширюється;
залучення інвестицій; до початку 90-х років сталели-варна промисловість була підконтрольна
державі, з пе-реходом же до приватної власності до галузі пішли іно-земні інвестиції;
впровадження нових технологій;
експортна орієнтація;
 перехід від стратегії захисту до стратегії конкуренції;компанії почали вести торгівлю на
відкритих ринках,які підпадають під вплив попиту та пропозиції, а не суб-сидіарної та
протекціоністської політики.
АСЧС публікує журнал "Arab Steel" арабською таанглійською мовами; це єдиний арабський
журнал, якийвисвітлює проблеми в галузі чорної металургії. АСЧС прово-дить конференції з
проблем у галузі чорної металургії таспоріднених галузей, таких як виробництво труб. ТакожАСЧС
організує щорічні симпозіуми та виставки з різно-манітних питань у галузі чорної металургії.
Україна активно розвиває співробітництво в галузі чорноїметалургії з арабськими країнами, в
тому числі із членамиАСЧС. Серед найбільших імпортерів металевої продукції зУкраїни - Єгипет,
Сирія, Алжир, Йорданія, СаудівськаАравія, Туніс, Марокко, Ліван.

Питання для самоконтролю

Яка роль міжнародної торгівлі в міжнародних еко-номічних відносинах?
З чого складається механізм регулювання світовоїторгівлі?
Як еволюціонувала структура Світової організаціїторгівлі?
У чому полягає різниця між ГАТТ і СОТ?
У чому полягають функції СОТ?
В чому суть принципу "найбільшого сприяння вторгівлі"?
Назвіть головні органи керівництва СОТ.
Що потрібно для вступу до СОТ?
У чому полягає головна мета ЮНКТАД?
Як розрізняються СОТ і ЮНКТАД за своїми цілями?
Для чого утворено Міжнародний торговельний центр?
Назвіть основні конвенції ЮНСІТРАЛ.
На які групи поділяються міжнародні організації з уре-гулювання світових товарних ринків?
За якими принципами визначаються обсяги видобуткунафти і квоти в ОПЕК?
Які цілі визначив Арабський союз чавуну й сталі?

Тести
До якого типу організацій відноситься СОТ?
а) універсальна;
б) спеціалізована.
Чи є Україна членом СОТ?
а) так;
б) ні.
Вкажіть на суттєву різницю між ГАТТ і СОТ:
а) ГАТТ не була членом ООН, а СОТ - є;
б) ГАТТ об'єднувала розвинуті країни, а СОТ - також і такі, щорозвиваються;
в) правила ГАТТ поширювалися тільки на торгівлю товарами, аСОТ - також і на
послуги.
Принцип "найбільшого сприяння в торгівлі" означає:
а) скорочення митних тарифів у торгівлі між країнами;
б) надання країні-партнеру з торгівлі таких самих пільг, які на-дані будь-якій іншій
країні;
надання країні-партнеру з торгівлі
) валютних пільг.
До якого типу організацій ЮНК
. відноситься ТАД?
відкрита;
)
закрита.
)
З ініциативи яких країн була ЮНК
. утворена ТАД?
розвинутих;
)
 таких, що розвиваються.
)
Рішення ЮНКТАД мають:
.
обов'язковий характер;
)
рекомендаційний характер.
)
Чи є Україна членом
. ЮНКТАД?
так;
)
ні.
)
Яка організація дієво підтримує гасло "нового еко-номічного порядку"?
а) СОТ;
б) ЮНКТАД;
в) ЮНСІТРАЛ.
Основною метою ЮНСІТРАЛ є:
а) рівноправне і всебічне торговельне співробітництво міжкраїнами;
б) розширення світової торгівлі;
в) зміцнення співробітництва країн, що розвиваються, в сферіміжнародної торгівлі;
г) координація роботи міжнародних організацій з питань праваміжнародної
торгівлі.
Основним регулятором в політиці ОПЕК на міжнародномуринку є:
а) тарифи;
б) квоти;
в) демпінг.
До якого типу організацій відноситься ОПЕК?
а) відкрита;
б) закрита.
 Розділ 8 МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-
КРЕДИТНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Ключові поняття: Світова валютна система; міжнародні ва-лютно-фінансові
конференції; Міжнародний валютний фонд; ГрупаВсесвітнього банку; Європейський
центральний банк; Європейськийбанк реконструкції й розвитку; клуби кредиторів;
консультативнігрупи країн; регіональні банки розвитку; Банк міжнароднихрозрахунків.

8.1. Сучасна система міжнародних валютно-кредитних

організацій
інституціональну структуру міжнародного валютно-кре-дитного ринку складає сукупність
міжнародних банків, валют-них бірж, валютних фондів, державних установ і
міжнароднихорганізацій, через які здійснюється рух капіталу в сферіміжнародних економічних
відносин. Міжнародні фінансовіінститути є елементами системи валютно-кредитних відносин.
Міжнародні валютні відносини як економічне явище ста-ли утворюватись ще в античну й
феодальну давнину, спочаткув формі обміну іноземних монет, дисконту внесків, а потім уформі
розрахунків між банками різних країн. Проте ціліснасистема валютно-кредитних відносин
складається лише з се-редини XIX ст., коли розвиток міжнародного поділу праці сти-мулював процес
формування світового господарства, міжна-родної економіки, міжнародного валютно-кредитного
ринку.До цього часу належить утворення міжнародних банків і фор-мування міжнародних
фінансових центрів.
З розвитком міжнародної економіки, диверсифікаціїміжнародних економічних відносин
ускладнювались і валют-но-кредитні відносини. Міжнародна роль найбільших банківзростала.
Збільшувалась кількість їх клієнтів (приватні фірми,інші іноземні банки, уряди іноземних держав
тощо), а такожобсяги валютних угод. Але цей процес гальмувався неупоряд-кованістю міжнародних
валютно-кредитних відносин, прак-тично некерованістю валютних ринків, неоднозначністю й су-
перечливістю валютної політики різних країн. Виникла на-гальна потреба в заходах міжнародного
характеру, що перетво-рили б досить-таки стихійні валютно-кредитні відносини вупорядковану
систему. Необхідні були наднаціональні орга-ни, які встановлювали б "правила гри" на
міжнародному ва-лютному ринку. Такими тимчасовими органами стали міжна-родні конференції, які
юридично оформили статус світової ва-лютної системи на основних етапах її розвитку (схема 8.1).
Багатонаціональнібанки
О
Державні органий заклади
Міжнародні валютнібіржі
АзБр
1
Iі
АфБР
Міжнародніорганізації
Лондон-ський
МаБР
 Регіональнібанки
м Клуби^'креди-торів
ЄБРР
Паризь-кий
МБРР
ВБ
Г-30
МАР
Г-20
ЄЦБ
Г-10
Банки
ЄС
Кон-суль-татив-ні гру-пи
ЄІБ
Г-7
ІБР
Г-5
Міжнародні
клуби
Міжнароднібанки
Міжн Зак
ародні лади
валют ОО
ні Н
фонд
и
ЮНКТАД
ЕКОСОР
МЦУІС
ЕБІК
БАГІ
МВФ
ЄФР
ЄВІ(с1994)
ЄФВС(до1994)
АБЕКОР
ГП
гп
Бан-ківськігрупи
МФК
ЮШКО
Схема 8.1. Інституційна структура міжнародної валютно-кредитної
системи
Міжнародні економічні (валютно-фінансові) конфе-ренції - це специфічне явище в
інституціональній системіміжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Засвоєю суттю
вони близькі (але не тотожні) міжнародним ор-ганізаціям. Спільне у конференцій і організацій
полягає в їхпризначенні - це регулятори світового валютно-кредитногоринку. Проте функції
конференції ширші, ніж функції ор-ганізації; часто організація утворюється як наслідок
рішеньконференції (наприклад, Міжнародний валютний фонд бувзаснований за постановою Бреттон-
Вудської конференції).Інша відмінність у термінах функціонування. Конференція -короткостроковий
орган; міжнародні ж організації можутьфункціонувати десятки років. Конференція, таким чином, не
єінститутом у повному розумінні цього слова. Але вона відіграєважливу організаційну роль у
формуванні інституціональноїсистеми. Як уже зазначалося в 1-му розділі,
найважливішимиконференціями світового значення були: Паризька конфе-ренція (1867); Генуезька
міжнародна конференція (1922);Бреттон-Вудська валютно-фінансова конференція (1944);Ямайська
Угода країн-членів МВФ (1976).
Поява міжнародних організацій (у повному розумінніцього слова) у валютно-кредитній сфері
відноситься вже допершої половини ХХ ст. В 1930 р. було утворено Банк міжна-родних розрахунків
(БМР), а в 1945 р. - Міжнародний валют-ний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції й роз-
витку (МБРР).
Міжнародний валютний фонд було засновано як валютно-фінансову організацію міжнародного
співробітництва. У своїйдіяльності він сполучає функції регулювання, фінансування йконсультації. З
1946 р. МВФ має статус спеціалізованого орга-ну ООН, але в своїй діяльності він користується
фактичноюсамостійністю. Основна функція МВФ полягає у фінансу-ванні й кредитуванні країн-
членів. При цьому, якщо на почат-ку своєї діяльності МВФ надавав кредити переважно розвину-тим
країнам, то з 70-х років наголос усе більше робиться накраїни, що розвиваються. В 90-х роках для
МВФ склалася но-ва ситуація, коли до нього увійшла група колишніхсоціалістичних країн. Надання
допомоги цим країнам МВФобумовлює низкою умов, підчас досить жорстких.
Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР)
був утворений водночас із МВФ, його засновниками були 44країни. Діяльність МБРР спочатку
була спрямована на фінан-сування реконструкції економіки європейських країн, що по-страждали під
час війни. Згодом сфера його діяльності значнорозширилася й охопила Латинську Америку, Африку,
Близь-кий Схід та інші регіони Азії. В основі діяльності МБРР - до-помога країнам-членам в їх
економічному розвитку,насамперед таким, що розвиваються. Членами МБРР можутьстати тільки
учасники МВФ; таким чином, ці дві організаціїтісно пов'язані, мають спільну політику.
Поступово функції МБРР ускладнювалися. Зросли йогофінансові ресурси, збільшилася
кількість філій. ЧленамиМБРР стала більшість країн світу (в тому числі й Україна).Він перетворився
на світову глобальну організацію, що регу-лює валютно-кредитний ринок. Згодом МБРР
очоливоб'єднання, яке одержало назву Всесвітнього банку.Всесвітній банк - це група, що складається
з п'яти ор-ганізацій: МБРР, Міжнародна асоціація розвитку (МАР),Міжнародна фінансова корпорація
(МФК), Багатосторонняагенція гарантування інвестицій (БАГІ) й Міжнароднийцентр з урегулювання
інвестиційних спорів (МЦУІС).
Міжнародна асоціація розвитку (МАР) утворена в 1960р. як юридично самостійний партнер
МБРР для фінансуваннянайменш розвинутих країн. Проте фактично самостійністьцієї організації
обмежена, оскільки в неї з МБРР - спільнікерівні органи, спільний персонал та організаційно-
технічнізасоби.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) і Багатосто-роння агенція з гарантування інвестицій
(БАГІ) являють со-бою організації-філії Всесвітнього банку. МФК утворена в1956 р. її призначення -
сприяти розвитку приватного бізнесув країнах, що розвиваються, причому кредити надаються при-
ватним компаніям на ринкових умовах. БАГІ було засновано в1988 р. країнами-членами Всесвітнього
банку. Його головнамета - стимулювати прямі зарубіжні інвестиції в країни, щорозвиваються,
шляхом страхування ризиків некомерційногохарактеру. Головна функція - надавати страхові гарантії
іно-земним інвесторам від некомерційних ризиків.
Міжнародний валютний фонд і Всесвітній банк сформу-вали кістяк сучасної інституціональної
валютно-кредитної си-стеми. Всі інші інститути, зокрема регіональні, так або інакшезалежать від
них, знаходяться під впливом їх економічноїполітики. Це пояснюється не в останню чергу тим, що
країни,які входять до регіональних інститутів (наприклад, до Євро-пейського інвестиційного банку),
є водночас членами МВФ іВсесвітнього Банку.
Після Другої світової війни утворилася системасоціалістичних країн; вирішенням її
економічної інтеграціїстала Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ), заснована в1949 р. Згодом у
РЕВ виникла необхідність в інститутах, якірегулювали б валютно-кредитні відносини
соціалістичнихдержав. Такими інститутами стали Міжнародний банк еко-номічного співробітництва
(МБЕС) та Міжнародний інвес-тиційний банк (МІБ). МБЕС був заснований у 1963 р. дляздійснення
багатосторонніх розрахунків у перевідних рублях.Він проводив операції в перевідних рублях і
конвертованій ва-люті, здійснював кредитну емісію перевідного рубля. Міжна-родні розрахунки
здійснювались у перевідних рублях.
Міжнародний інвестиційний банк був утворений у 1970 р.Його основною метою було надання
довгострокових кредитівдля розвитку економіки країн-членів. Переважна частина кре-дитів
надавалася в конвертованій валюті і тільки 10% - у пе-ревідних рублях. У 90-х роках МБЕС і МІБ
стали відчувативеличезні труднощі, пов'язані з нестачею ресурсів, з платежа-ми. З розпадом системи
соціалістичних країн і РЕВ їх функції,по суті, вичерпались.
Найефективніше діють валютно-кредитні інститути, щоз'явились внаслідок
західноєвропейської економічної інтег-рації. Вони стали інструментом валютної політики
спочаткуЄвропейських співтовариств, а потім - і Європейського Союзу.
Основними елементами валютної інтеграції в ЗахіднійЄвропі є: узгоджений режим валют;
утворення колективної ва-люти; спільні фонди взаємного кредитування тощо. Регулю-вальну роль в
інтеграційному процесі відіграють державні ва-лютно-кредитні й фінансові інститути. Найважливіші
з них:Європейський інвестиційний банк (ЄІБ, утворений у 1958 р.);Європейський фонд розвитку
(ЄФР, 1958); Європейськийфонд валютного співробітництва (ЄФВС, 1973), який потімбув
трансформований в Європейський валютний інститут(ЄВІ, 1994), Європейський валютний фонд
(1979).
До 1979 р. в основному була сформована Європейська ва-лютна система (ЄВС), яка призначена
надати імпульс еко-номічній інтеграції. ЄВС являє собою сукупність економічнихвідносин,
пов'язаних з функціонуванням валюти в країнах"Спільного ринку" (згодом ЄС). У 1994 р. утворено
Євро-пейський валютний інститут, який розпочав підготовку ор-ганізації Європейської системи
центральних банків і утворен-ня Європейського центрального банку. З 1999 р.
здійснюєтьсятрансформація Європейського валютного інституту в Євро-пейський центральний банк
(ЄЦБ), який розташований уФранкфурті-на-Майні. Як підсумок валютної інтеграції в рам-ках ЄС
відтоді діє Європейський валютний союз (ЄВС).
Соціально-економічні й політичні зрушення в світі утво-рили нову ситуацію у відносинах між
Західною і СхідноюЄвропою, коли вже ясно визначилася тенденція до зближеннявсіх європейських
країн, у тому числі до економічного. Не-обхідними стали інститути, що були б інструментами
всіхєвропейських країн. Одним з них став Європейський банк ре-конструкції й розвитку (ЄБРР),
утворений у 1990 р. практич-но всіма європейськими країнами, а також США, Канадою,Японією й
деякими іншими неєвропейськими державами.
Інтеграційні процеси на рівні регіонів сприяли утвореннюрегіональних міждержавних
економічних угруповань і вінших частинах світу. Становлення валютної інтеграції в цихрегіонах
потребувало створення відповідних валютно-кредит-них інститутів у вигляді регіональних банків і
валютнихфондів. Найбільші з них: Міжамериканський банк розвитку(МаБР, 1959), Африканський
банк розвитку (АфБР, 1964),Азіатський банк розвитку (АзБР, 1965), Ісламський банкрозвитку (ІБР,
1976), Арабський валютний фонд (АВФ,1977). Банки розвитку призначені для створення
сприятливихумов економічного зростання країн, що розвиваються. Крімтого, вони повинні сприяти
здійсненню політики регіоналізму,зміцненню регіональної політичної солідарності, а такожетнічної й
конфесійної солідарності (в цьому відношеннівзірцями є Ісламський банк розвитку й Арабський
валютнийфонд).
Згодом стало зрозуміло, що тільки своїми власними сила-ми країни, що розвиваються, через
обмеження коштів не взмозі забезпечити міждержавне кредитування й розв'язатирегіональні
валютно-кредитні й фінансові проблеми. Тому дочленів більшості регіональних банків входять і
розвинуті дер-жави. Так, у Міжамериканському банку розвитку, крім 26 ла-тиноамериканських
держав, членами є США, Велика Бри-танія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Японія, Канада, Франція таще
низка неамериканських країн. Аналогічна ситуація в Міжа-мериканському банку розвитку. При
цьому розвинуті країнипосідають ключові позиції в регіональних банках і мають пере-важаючий
вплив на їх політику.
Своєрідними інститутами в структурі міжнародних ва-лютно-кредитних відносин є клуби
кредиторів і консульта-тивні групи країн. Найвідоміші й найвпливовіші в міжнарод-них відносинах -
Паризький і Лондонський клуби кредиторів.
Паризький клуб утворено в 1956 р. як неформальну ор-ганізацію урядів країн-кредиторів для
розв'язання проблемизаборгованості. Клуб здійснює нагляд за процесом сплатиборгів і веде
переговори з країнами-боржниками з питань рес-труктуризації боргів. Членами клубу є переважно
розвинутікраїни ОЕСР. Головою клубу традиційно є представникміністерства фінансів Франції.
Члени Паризького клубу бе-руть на себе зобов'язання кредитувати один одного внаціональних
валютах, а також - треті країни в рамкахспільної угоди про позики. Крім того, вони надають
валютуМіжнародному валютному фонду. Клуб розробляє умови по-зик, приймає рішення про
пролонгацію заборгованості, а та-кож припинення платежів по боргам.
Лондонський клуб - неурядова організація, яка об'єднуємайже 600 найбільших приватних
банків-кредиторів. Банки -члени клубу укладають з урядом країни-боржника угоду проумови
погашення боргу, його реструктуризації. Угода про рес-труктуризацію можлива тільки в тому
випадку, якщо країна-боржник приймає програму МВФ зі структурного керуваннясвоєї економіки,
причому її виконання жорстко контро-люється.
Таким чином, Паризький і Лондонський клуби, формаль-но незалежні організації, тісно
координують свою роботу зМВФ. У сфері їх діяльності з 90-х років опинилися країни зперехідною
економікою; від рішення клубів багато де в чомузалежить доля величезної заборгованості й
майбутнього кре-дитування цих країн, в тому числі й України.
У міжнародних валютно-кредитних і фінансових відноси-нах зростаючу роль відіграють
консультативні групипровідних країн світу. Це також своєрідні клуби на міждер-жавному рівні, які
здійснюють загальне регулювання міжна-родних економічних процесів, в тому числі й у валютно-
кре-дитній сфері.
Група п'яти (Г-5) складається зі США, Японії, Німеччини,Франції, Великої Британії. Утворена
в 1985 р. з метоюстабілізації курсів національних валют й розробки для цьоговідповідних заходів.
Група семи (Г-7) "Велика сімка" складається з Г-5 плюсКанада й Італія. Вона обговорює
широке коло економічнихпроблем. Про неї йшлося в розділі 4.
Група десяти (Г-10) об'єднує Бельгію, Канаду, Францію,Італію, Німеччину, Японію,
Нідерланди, Швецію, Швейцарію,Велику Британію, США (Швейцарія стала одинадцятою вжепісля
сформування групи). Основна мета групи - вирішуватипроблеми міжнародної валютної системи.
Група двадцяти (Г-20) об'єднує Г-10 і ще 10 розвинутихкраїн. Мета - співробітництво у
вирішенні проблем міжнарод-ної валютної системи.
Особливий вид у груповій консультативній системі являєГрупа тридцяти (Г-30). Це
некомерційна організаціяпровідних банкірів, економістів, бізнесменів, створена для об-говорення
ключових проблем, неофіційного обміну думками,консультацій з економічних питань, у тому числі й
валютно-кредитних.
Регулювання міжнародних відносин у валютно-кредитнійі фінансовій сфері здійснюють
неспецифічні органи ООН,тобто організації, діяльність яких виходить за межі цієї сфери.Це
насамперед ЕКОСОР, потім ЮНКТАД та деякі інші орга-ни й організації.
Таким чином, наприкінці ХХ ст. утворилася розгалуженай досить складна інституціональна
структура міжнародноговалютно-кредитного ринку. Основними її структурними бло-ками є такі
групи інститутів:
Державні органи й заклади, що контролюють міжна-родну валютно-кредитну діяльність країни,
- міністер-ства (фінансів, економіки), національні банки й іншіустанови.
Багатонаціональні банки (БНБ).
Валютні біржі.
Міжнародні валютно-кредитні організації, які в своючергу, поділяються на групи й види:
Міжнародний валютний фонд (МВФ);
Група Всесвітнього банку (МБРР, МАР, МФК,БАГІ, МЦУІС);
Банк міжнародних розрахунків (БМР);
Група Європейських міжнародних банків, ор-ганізаційно пов'язаних з ЄС (ЄІБ, ЄЦБ);
Регіональні банки розвитку;
Неспецифічні органи ООН (ЕКОСОР, ЮНКТАД);
Клуби кредиторів (Паризький, Лондонський);
Консультативні групи (Г-5, Г-7, Г-10, Г-20, Г-24, Г-30, Г-77 та ін.).
Отже, можно тепер визначити призначення й основні ціліінституціональної системи валютно-
кредитного ринку.
Головне призначення міжнародних фінансових інсти-тутів - регулювати міжнародні валютно-
кредитні і фінансовівідносини з метою ефективного розвитку світогосподарськихзв'язків.
Основні цілі міжнародних інститутів:
стійкий і поступальний розвиток економіки;
прискорення міжнародної валютної інтеграції як нарегіональних рівнях, так і в глобальному
вимірі;
нормалізація й стабілізація міжнародних валютно-кре-дитних відносин;
лібералізація й координація валютно-кредитної політи-ки у відносинах між країнами;
надання економічної допомоги країнам, що розвива-ються, та країнам з перехідною
економікою шляхом на-дання кредитів і консультативної допомоги;
збирання й оброблення інформації, наукові досліджен-ня з проблем міжнародних валютно-
кредитних і фінан-сових відносин

8.2. Міжнародний валютний фонд — МВФ(International

Monetary Fund — IMF)

МВФ засновано в 1945 р. згідно з рішенням Бреттон-Вудської конференції. Членами Фонду є

182 держави, в томучислі й Україна. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашинг-тоні.
Основні цілі МВФ:
зміцнювати міжнародне співробітництво в галузі ва-лютної політики;
 забезпечувати життєздатність міжнародної системиплатежів і стабілізація ринку іноземної
валюти;
надавати кредити країнам-членам.
Із самого свого заснування МВФ мав сприяти подоланнюпроблем неконвертованості валют,
торговельних і платіжнихобмежень, нестабільності валютного ринку, які панували в 30-ті й 40-ві
роки. Найскладнішою є проблема стабілізації валют-ного ринку. Суттєва зміна позицій ключових
валют (доларСША, євро, фунт стерлінгів) може дестабілізувати світовіфінансові ринки. Для
зниження валютного ризику центральнібанки країни можуть скоротити операції з іноземною валю-
тою, і це також зменшує ефективність функціонування міжна-родного валютного ринку. Щоб
запобігти такій ситуації, МВФвдається до цілого комплексу заходів, які будуть розглянутодалі.
Організаційна структура МВФ:
Рада керуючих.
Виконавча рада (директорат).
Директор-розпорядник.
Комітет з розвитку.
Рада керуючих - вищий орган МВФ. Вона складається зкеруючих від кожної країни-члена
(звичайно це голови цент-ральних банків або міністри фінансів) та їх заступників. Радазбирається на
засіданні один раз на рік.
Компетенція Ради: прийняття нових членів, визначення їхквот, розподіл СДР, а також актуальні
політичні питання, щопостають перед МВФ. Рада може тимчасово припинити правоучасті якоїсь
країни в процедурі голосування за порушеннявимог Статуту.
Процедура голосування є суттєвим інструментом діяль-ності МВФ. Залежно від важливості
питання, що обгово-рюється, рішення приймається простою або кваліфікованоюбільшістю. Звичайно
рішення приймається простоюбільшістю, але з найважливіших питань необхідна
"спеціальнабільшість" - 70 або 85% голосів. Країни-члени мають неодна-кову кількість голосів; вона
залежить від частки кожної країни(квоти) в капіталі Фонду. Кожна держава має 250
базових(вихідних) голосів плюс ще по одному голосу за кожні 100 ти-сяч одиниць СДР, які вона має
в Фонді. Тому розподіл голосівдуже нерівномірний (табл. 8.1).
Таблиця 8.1
Частка голосів деяких країн у Раді керуючих МВФ(за станом на середину 2005 р.), %1
Країна Часткаг Країна Часткаг
олосів, % олосів, %
США 17,4 Китай 3,0
Японія 6,2 Італія 3,3
Німеччина 6,1 Росія 2,8
Франція 5,1 Нідерланд 2,4
и
Велика Британія 5,1 Індія 2,0
Канада 3,0 Україна 0,6
1 www.imf.org
Країни ОЕСР мають 63% голосів, решта країн - 37%.
При Раді керуючих утворено Тимчасовий комітет на рівніміністрів країн-членів (24 особи),
який консультує Раду з пи-тань, пов'язаних з поточним контролем за світовою валютноюсистемою.
Виконавча рада або Рада директорів (директорат) скла-дається з 24 директорів, 5 з яких
призначаються країнами знайбільшими квотами (США, Німеччина, Японія, ВеликаБританія,
Франція).
Виконавча рада засідає тричі на тиждень і керує поточноюдіяльністю МВФ, включно розподіл
кредитів країнам-членам.Виконавча рада призначає директора-розпорядника.
Директор-розпорядник має трьох заступників, один зяких - перший. За традицією директором-
розпорядником єгромадянин Європи, а його першим заступником - громадя-нин США. Директор-
озпорядник - головний офіційний пред-ставник Фонду на міжнародних форумах, ділових
зустрічах.Він голосує у Виконавчій раді.
Комітет з розвитку - спільний орган МВФ і МБРР, відаєпитаннями надання реальних ресурсів
країнам, що розвива-ються. Складається з 24 членів; звичайно це міністри фінансівкраїн-учасниць.
Комітет надсилає аналітичні доповіді й реко-мендації Раді керуючих МВФ і МБРР.
Функції Міжнародного МВФ виконує такі групи функцій:валютного фонду нагляд за валютною
політикоюкраїн-членів; кредитно-фінансовадіяльність, технічна допомога; емісія СДР (схема 8.2).
Нагляд являє собою спостереження за політикою країн-членів у галузі встановлення валютних
курсів. Кожна країназобов'язана надати МВФ за його запитом інформацію, не-обхідну для здійснення
нагляду. Це - інформація про реаль-ний грошовий, бюджетний і зовнішній сектори економіки,
проструктурну політику уряду (приватизація, ринок праці, навко-лишнє середовище). В процесі
нагляду виявляються по-тенційні дисбаланси, які можуть дестабілізувати валютні кур-си. За
підсумками нагляду МВФ надає урядам відповідні ре-комендації.
Нагляд здійснюється в трьох основних формах: консуль-тації, багатосторонній нагляд,
поглиблений нагляд.
Консультації являють собою підсумкову діяльність місійМВФ, які щороку навідують країну-
члена й ведуть перегово-ри з керівниками основних економічних інститутів, з міністра-ми фінансів,
економіки, директорами центральних банків. Зарезультатами переговорів місія складає свою думку
про станекономіки країни й розробляє відповідні рекомендації. Ці до-кументи доповідаються на
засіданні Виконавчої ради, якаприймає остаточне рішення.
Багатосторонній нагляд здійснюється у формі аналізу Ви-конавчою радою міжнародної
економіки в цілому. Аналізміститься в спеціальній доповіді "Світовий економічний ог-ляд" ("World
Economic Outlook"), на основі якої складаєтьсяпрогноз розвитку світової економіки на найближчі 2-3
роки.Прогноз включає визначення темпів зростання реальногоВВП, інфляції, стану платіжних
балансів, розмірів зовнішньо-го боргу, умов торгівлі, обсягів міжнародних резервів. У про-цесі
аналізу виявляється місце кожної країни-члена в міжна-родній економіці й специфіка її проблем.
Поглиблений нагляд здійснюється на прохання урядукраїни з метою виправлення
мікроекономічних дисбалансів.Звичайно він проводиться тоді, коли країна опиняється у важ-кому
фінансовому становищі, має велику зовнішню заборго-ваність і просить перенести строки платежів
по зовнішньомуборгу. В такому разі МВФ здійснює поквартальний аналізекономіки країни. За
наслідками аналізу розробляються реко-мендації з коригування економічної політики; цим рекомен-
даціям уряд повинен неухильно слідувати.
Кредитно-фінансова діяльність єКредитно-фінансова ^ ^ „
діяльність однією з найважливіших функцій
МВФ. Вона полягає у використанніфінансових ресурсів МВФ країнами-членами й
кредитуванніза допомогою залучених ресурсів.
Формування ресурсів МВФ. Структура ресурсів фондускладається з двох блоків:
внесок кожної країни в уставний капітал МВФвідповідно з її квотою;
позичені кошти: кредитні лінії від урядів і центральнихбанків його членів.
Квоти. Внесок кожної країни в капітал Фондуздійснюється на 25% в іноземній твердій валюті
(раніше - зо-лотом), а решта - в національній валюті. Розміри квот уста-новлюються на підстві частки
ваги країни в світовій економіці.При цьому враховується: розмір ВВП країни; пе-ресічномісячні
резерви; пересічнорічні поточні платежі й над-ходження. У зв'язку з цим квоти серед членів
розподіляютьсянерівномірно. На США припадає 17,4% загальної суми квот,Японію - 6,2, Німеччину -
6,1, на Велику Британію йФранцію - по 5,1%. Частка 25 розвинутих країн становить62,8%. Частка
України - 0,6%.
Квоти періодично переглядаються, звичайно через кожніп'ять років, у зв'язку з тим, що
змінюється місце країни всвітовій економіці.
Фонд також використовує позичені кошти. За узгоджен-ням з "Групою десяти" (Г-10) МВФ
користується кредитомкраїн "Десяти" в межах ліміту до 17 млрд СДР. Крім того, Фондодержує
позики в центральних банків і казначейств СаудівськоїАравії і деяких інших держав. Загальна
величина запозиченихкоштів не повинна перевищувати 60% загального обсягу квот.
Кредитно-фінансова діяльність МВФ здійснюється в двохмодифікаціях:
угода, або трансакція (transaction), яка полягає в на-данні країнам коштів із власних ресурсів
Фонду;
операція (operation), яка полягає в наданні посеред-ницьких фінансових і технічних послуг за
рахунок за-позичених коштів.
Кредитні операції здійснюються тільки з центральнимибанками і стабілізаційними фондами.
Угода, або трансакція, не є кредитуванням у повному ро-зумінні цього слова. Це фінансова
допомога. Вона являє собоюобмін національної валюти на відповідну суму іноземної ва-люти. Коли
країна бере кредит МВФ, вона здійснює купівлюіноземної валюти за власну; коли сплачує борг -
здійснює зво-ротну операцію: викуповує власну валюту за іноземну.
Країни-члени можуть використати ресурси МВФвідповідно з їх квотами. Квота поділяється на
4 частини, якіназиваються траншами. Перший кредитний транш - до 25%квоти. Ця частина квоти
називається першою часткою квоти;вона може бути використана автоматично за першою
вимогою.Перша частка квоти називається також резервною часткою.Сума позик, що надається
Фондом понад резервну часткукраїни, називається її кредитною позицією. Резервна частка ікредитна
позиція разом утворюють резервну позицію країни.
 Якщо ж країна бажає одержати кошти, що перевищують їїрезервну позицію, то МВФ виставляє
більш жорсткі вимогидля її отримання. Особливо вони зростають при наданні треть-ого і четвертого
траншів. Умови, які при цьому висуває МВФ,стосуються проведення урядом країни певної
економічноїполітики. Вона повинна бути спрямована на зниженнядефіциту національного бюджету
до визначеного відсотка відВВП, поліпшення торговельного балансу, обмеження номіна-льної
заробітної плати до певного рівня. Стабілізаційні про-грами Фонду включають також скорочення
державних витратна освіту здоров'я, пенсійне забезпечення. Вони містять частовимоги збільшення
податків, особливо непрямих, скасуваннясубсидій на продовольчі товари. Іноді однією з вимог є
деваль-вація національної валюти. У зв'язку з цим виконання жорст-ких програм МВФ в країнах з
дефіцитом платіжного балансучасто призводить (принаймні, на деякий час) до обмеженняжиттєвого
рівня населення.
Механізм фінансування. Фінансові ресурси МВФ нада-ються у формі трьох модифікацій, які
називаються фінансови-ми можливостями: регулярні, концесійні і спеціальні.
Регулярне фінансування, в свою чергу, поділяється накороткострокове й подовжене.
Короткострокове або "стенд-бай" (stand-by) здійснюєтьсяв межах резервних угод строком на
12-18 місяців. Це фінансу-вання для виправлення короткострокових макроекономічнихдисбалансів.
Надається траншами в 25% від квоти. Купівля ва-люти здійснюється на умовах 2-7% щорічних. Крім
того, надаю-чи кредит, МВФ стягує одноразовий комісійний збір у розмірі0,5% від суми угоди.
Викуп валюти має відбутися через 5 років.
Подовжені угоди укладаються строком на три роки. Вониспрямовані на підтримку економічних
реформ у країнах-чле-нах. Викуп валюти має відбутися не пізніше, ніж через 10 років.
Концесійне фінансування призначене для найменшрозвинутих країн, чий доход на душу
населення не перевищує825 доларів. Цей вид фінансування надається на пільговихумовах під 0,5%
щорічних з виплатою боргу через 10 років.
Спеціальне фінансування надається у зв'язку з над-звичайними обставинами. До них належить
стихійне лихо,соціальні заворушення, різке падіння цін на експортні товариабо підвищення їх - на
імпортні. Спеціальне фінансуванняздійснюється також з урахуванням труднощів перехідногоперіоду,
що відноситься, зокрема, до країн Центральної таСхідної Європи.
Для такого виду фінансування створено спеціальні фонди:
Фонд компенсаційного й непередбаченого фінансуван-ня дає можливість допомагати
державам-членам у разізбитків від стихійного лиха та інших зовнішніх причин;
Фонд фінансування буферних запасів призначенодля відновлення запасів сировини або
накопичення йо-го резервів;
Фонд системної трансформації надає фінансову допо-могу країнам, що відчувають труднощі в
торговельнійта платіжній системах у зв язку з переходом до ринко-вої економіки;
♦ Фонд структурної адаптації призначено для наданнядопомоги в проведенні структурних
економічних ре-форм в країнах, що розвиваються й мають низький до-ход, а також для реалізації
середньострокових макро-економічних програм. Цей фонд обслуговує такожкраїни з перехідною
економікою.
Кошти, одержані зі спеціальних фондів, є доповненням докредитних часток країн-членів; вони
дозволяють збільшити вМВФ запас їх національної валюти понад встановлені межі.
Розміри фінансування. В рамках регулярного фінансу-вання країна може одержати коштів до
300% своєї квоти; законцесійною угодою - до 50%; спеціальне фінансуванняздійснюється в розмірі
до 30% квоти.
Кредитні операції МВФ. Попри фінансових операційФонд здійснює й чисто кредитні. До
середини 70-х років кре-дити надавалися переважно розвинутим країнам; потім ситу-ація різко
змінилася, і практично всі кредити йдуть у країни,що розвиваються, і в країни з перехідною
економікою. Про цесвідчать дані (табл. 8.2)1.
Таблиця 8.2
Кредити МВФ в 1990-1998 рр.
Країни Млрд СДР % до
підсумку
Всі країни 85407 100,0
Центральна і Східна 6717 7,9
Європа
Країни СНД, 18631 21,8
в тому числі:
Білорусь 190 0,2
Казахстан 538 0,6
 Росія 15125 17,7
Україна 2062 2,4
Країни Балтії 421 0,5
Країни, що 59638 69,8
розвиваються
Розвинуті країни 0 0,0
1 Международньїе валютно-кредитньїе и финансовьіе отношения/Подред. Л.Н. Красавиной. -
М.: Финансьі и статистика, 2000. - С.450.
За станом на середину 2005 р. загальна сума кредитівМВФ становила 49,8 млрд. СДР[17].
МВФ часто укладає угоду з країною-членом із зобов'язан-ням надати певну суму кредиту в
момент її звернення до Фон-ду. У такому разі країна одержує не готівку, а домовляєтьсяпро позику
на означену суму. Країна може використати цю су-му на передбачених угодою умовах. Такі кредити
можуть бутиподовжені на строк, що перевищує започаткований.
Найменш розвинутим країнам кредити надаються напільгових умовах.
Загальна сплата боргу за кредитами МВФ у 2005 р. визна-чена у 6,3 млрд СДР; при цьому сам
борг становив 5,1 млрд, асума відсоткової ставки - 1,2 млрд СДР. Найбільшими борж-никами Фонду
є (станом на середину 2005 р., млрд СДР)[18]:
Туреччина 12,0
Бразилія 10,0
Аргентина 8,0
Уругвай 1,7
Болгарія 0,7
Сербія і Чорногорія 0,7
Кредити МВФ, попри прямого призначення, відіграютьроль гаранта для одержання країною
коштів від інших креди-торів. Якщо МВФ дав кредит, то це - вираження довіри докраїни щодо її
платежоздатності.
Технічна допомога МВФ полягає в
Технічна допомога МВФ
сприянні країнам-членам уздійсненні ними грошової, валютної політики, банківського на-
гляду, бюджетної і податкової політики, упорядкуванні статис-тики, в розробленні фінансового й
економічного законодавства.
Технічна допомога здійснюється шляхом направленнямісій МВФ у центральні банки й
міністерства фінансів країни.Така допомога надається на прохання країни. Експерти місіїпрацюють у
країні звичайно 2-3 роки.
Для підготовки кадрів в рамках технічної допомоги у Ва-шингтоні утворено інститут МВФ. Він
організує курси ісемінари по підвищенню кваліфікації державних службовцівіз країн-членів МВФ.
Випуск СДР Випуск СДР є специфічною
функцією МВФ для поповненняміжнародних валютних резервів.
СДР (СПЗ) - спеціальні права запозичення (SpecialDrawing Rights - SDR) - це міжнародний
валютний актив.Вони призначені для поповнення офіційних валютних ре-зервів, погашення дефіциту
платіжного балансу країни й роз-рахунків її з Фондом.
СДР поділяються між країнами-членами пропорційно їхквотам. Країни, що мають свій рахунок
в СДР, можуть придба-ти в інших країнах-членах їх валюту на відповідну суму. Зазберігання СДР
понад розподілені ліміти МВФ сплачує їхвласникам відсоткові ставки, які коливаються в межах 1-
14%.
Частка СДР у світових валютних резервах становить 2%.Курс СДР відносно долара
розраховується на основні "коши-ка" курсів провідних валют - долара США, фунта стерлінгів,євро,
єни.
Міжнародний валютний фонд, незважаючи на певні супе-речливості й труднощі
функціонування, є головним органомрегулювання міжнародних валютно-кредитних відносин. На-
прикінці ХХ ст. його роль у розвитку світової економіки знач-но зросла

8.3. Група Всесвітнього банку(The World Bank Group)

Вона складається з чотирьох основних інститутів -Міжнародного банку реконструкції й

розвитку (МБРР),Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Міжнародноїасоціації розвитку (МАР),
Багатосторонньої агенції з гарантійінвестицій (БАГІ); до цієї групи належить також Міжнарод-ний
центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС),який має специфічні функції, але організаційно
пов'язаний ізВсесвітнім банком.
Формування Групи Всесвітнього банку було розпочаторішенням Бреттон-Вудської
Конференції про заснуванняМБРР водночас з МВФ. Ці два інститути тісно пов'язані міжсобою за
основними цілями, а також організаційно. Так, чле-ном МБРР може стати тільки учасник МВФ.
Структурнообидва вони входять до системи ООН.
Спочатку діяльність МБРР була пов'язана з кредитуван-ням розвинутих країн, насамперед
європейських, що постраж-дали під час Другої світової війни. Після відбудови їх еко-номіки, а також
внаслідок появи великої групи нових держав,що звільнилися від колоніальної залежності, цілі й
функціїМБРР змінюються. Постає необхідність створити інститут,структурно пов'язаний з банком,
який би зосередився на допо-мозі країнам, що розвиваються. З цією метою в 1956 р. була ут-ворена
Міжнародна фінансова корпорація. Для сприяння еко-номічним перебудовам в найменш розвинутих
країнах у 1960р. розпочала діяльність Міжнародна асоціація розвитку.
Однією з цілей Всесвітнього банку є заохочення до інвес-тування з країн-членів в інші країни,
особливо в такі, що роз-виваються. Проте соціально-політична нестабільність в дея-ких регіонах
робить інвестування там ризикованим. Щоб за-безпечити своїх учасників від фінансових втрат,
Світовийбанк формує в 1988 р. організацію, яка гарантувала б відшко-дування можливих втрат від
некомерційних ризиків, - Багато-сторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблемами інвес-
тування пов'язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру зурегулювання інвестиційних спорів.
Таким чином, сформува-лася група Всесвітнього банку із п'яти організацій (табл. 8.3).
Незважаючи на певну різницю у функціях, всі організаціїВсесвітнього банку тісно пов'язані,
насамперед єдністю цілей:сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів,допомога в
реконструкції господарства країн, що розвивають-ся, заохочення розвитку приватного сектора,
заохочення іно-земного інвестування. Група єдина й організаційно: практично
Організаційно-функціональна структураВсесвітнього банку
Таблиця 8.3
Орга Основні цілі Джерела Основні функції
нізація форму-вання
ресурсів
МБР Сприяння еконо-мічному Внески країн- Кредитування країн-членів
Р розвиткукраїн-членів.Заохочення членів впід урядовігарантії.
іно-земних інвести-цій. уставнийкапітал. Технічна допомогакраїнам,
Підтримка збала-нсованості Позикові що розви-ваються
платі-жних балансівкраїн-членів кошти іззовнішніх
джерел.Платежі в
раху-нок
погашенняборгу
МФК Сприяння еконо-мічному Внески в устав- Кредитування висо-
зростан-ню країн, що роз-ний капітал.Кредитикорентабельнихоб'єктів без
виваються, шля-хомМБРР.Відрахування урядо-вих гарантій.Інвестування
заохоченняприватного під-відприбутків.Платежі в акці-онерний капіталоб'єктів з
приємництва в раху-нокнаступ-ним перепродажемакцій
погашенняборгу. приватнимпідприємцям.Технічна
Позикові допомога
кошти іззовнішніх
джерел
МАР Сприяння еконо-мічному Прибутки Безпроцентні пози-ки
зростан-ню країн, що роз-відМБРР. найменш розви-нутим країнам
виваються Внески країн-підурядові гарантії.Надання
донорів.Платежі вурядамкредиту під
раху-нок певнийпроцент
погашенняборгу
БАГІ Сприяння прито-ку Внески в устав- Страхування неко-
інвестицій вкраїни, що розви-ний капітал мерційних
ваються ризиків.Консультативні по-
слуги.
МЦУ Урегулюванняінвестиційних Примирення.Арбітраж
ІС спорів
 всі структури підпорядковані єдиному керівникові - прези-денту Всесвітнього банку, мають
спільну адміністративну сис-тему. Водночас за функціями інститути Всесвітнього банкумають
специфічні розбіжності. Розглянемо їх.
Міжнародний банк реконструкції й
Міжнародний банк розвитку заснований у 1945 р.реконструкції й розвитку ^ „ „
МБРР (International Bank Місцеперебування його - м.Ва-for Reconstruction and шингтон. До
числа учасників банкуDevelopment - IBRD) входить 182 країни, в тому числі і
Україна (увійшла в 1992 р.).
Основні цілі МБРР:
сприяння країнам-членам в розвитку економіки шля-хом надання їм довгострокових позик і
кредитів;
заохочення іноземного інвестування через надання га-рантій або участі в позиках та інших
інвестиціях при-ватних кредиторів;
стимулювання тривалого збалансованого зростанняміжнародної торгівлі, підтримка
збалансованостіплатіжних балансів країн-членів.
Організаційна структура МБРР:
Рада керуючих;
Директорат;
Комітет з розвитку;
Президент.
Рада керуючих - вищий орган МБРР. Вона складається зпризначених країнами-членами
управлінців. Звичайно цеміністри фінансів або президенти центральних банків країн.Строк
повноважень керуючого - 5 років, але можливе повтор-не призначення. Рада збирається один раз на
рік для обгово-рення кардинальних питань політики банку. При голосуваннів Раді всі голоси країни
залежать від її частки в капіталі банку.Понад 40% голосів належать державам "Великої сімки".
Директорат складається з 24 директорів-виконавців, якіобираються на два роки. З них 5
призначаються п'ятьма члена-ми МБРР - США, Японією, Німеччиною, Великою Бри-танією,
Францією; решта обирається з урахуванням належ-ності до певної групи країн. Директори
здійснюють поточнудіяльність банку.
Комітет з розвитку - спільний орган Всесвітнього банку йМВФ. Він складається з 24 членів і
являє собою політичнийфорум для завчасного обговорення найважливіших проблем усфері
економічного розвитку. Здійснює дослідження й скла-дає аналіз середньострокових і довгострокових
перспективрозвитку економіки країн, що розвиваються, розробляєвідповідні рекомендації щодо
розподілу ресурсів банку.
Президент - обирається строком на 5 років. Він не можебути ні керуючим, ні директором.
Президент здійснюєадміністративні функції й контролює поточні справи банку.
Формування ресурсів. Джерелами їх формування є ус-тавний капітал, що складається
підпискою країн-членів; пози-кові кошти; платежі в рахунок погашення боргу.
Уставний капітал банку на середину 1998 р. складав 191млрд доларів[19]. Він формується
нетрадиційно. Уряди країн-членів купують акції, але сплачують лише невелику частину їхвартості
(6%). Решта капіталу є "недоторканою" і може бутизатребувана банком лише в разі відсутності в
нього ресурсівдля термінового погашення своїх зобов'язань. Поки що такихвипадків не траплялося.
Цей гарантійний капітал не можнавикористовувати для надання кредитів.
Підписка країн-членів на акції банку здійснюється увідповідності з їх економічною
потужністю. Кожна країна маєсвою квоту в уставному капіталі. Квота України становить0,8%
капіталу банку, США - 17, Японії - 6, 24. Росії, Канади,Саудівської Аравії, Індії та Італії - по
2,99%[20].
Зовнішні джерела фінансування. МБРР є значним пози-чальником на світовому фінансовому
ринку. Він випускаєоблігації під 7% щорічних, що дуже вигідно приватним інвес-торам. їх інтерес
підігрівається ще й тим, що банк дає гарантіїпід ці облігації. Крім того, приватні банки й інші
кредитніінститути вкладають також свої капітали в облігації МБРР. Зарахунок емісії облігацій МБРР
формує 94% своїх ресурсів.
Кредитна політика МБРР. Основне призначення кре-дитів - стимулювати розвиток приватного
сектора в країнах-членах. До прийняття рішення про надання кредиту в країнупрямує місія МБРР, яка
вивчає економічну ситуацію, оцінюєдоцільність здійснення проектів, під які плануються
кредити.Місія складає свій висновок і рекомендації, які країна муситьприйняти, інакше може й не
одержати кредиту.
 Кредити надаються тільки урядам, відповідно їх централь-ним банкам для фінансування
великих проектів під гарантіїурядів. На початок 1998 р. сума позик МБРР досягла 107
млрддоларів[21].
Кредити надаються на строк 15-20 років. Ставка кредитув середньому перевищує на 0,5%
ставку по позиковим коштамбанку. Оскільки МБРР залучає позики з розрахунку 7%щорічних, то
кредитна ставка складає в середньому 7,5%.
Для країн, що розвиваються, ставка дещо нижча.Найбіднішим країнам МБРР може надати
безвідсотковийкредит.
Однією з особливостей діяльності МБРР є відмова від ре-структуризації заборгованості
клієнтів: випадків неповернен-ня кредитів ще не було. Хоч прибуток не є головною метоюМБРР, він
працює прибутково. В середині 90-х років пе-ресічно за рік прибуток становив понад 1 млрд доларів;
він ви-користовується для поповнення ресурсів МБРР. Дивідендівсвоїм членам банк не сплачує.
МБРР спочатку кредитував конкретні об'єкти, переважноінфраструктури, ретельно їх
відбираючи. Це обмежувало по-зичальникам можливість маневру, що викликало їх невдово-лення. З
80-х років кредити стали менше прив'язуватись доконкретних об'єктів. Крім підприємств приватного
секторабанк став кредитувати й державні підприємства, але під га-рантії уряду. Банк кредитує й
галузі, куди приватний капіталйде неохоче через їх високу капіталоємність або низьку рента-
бельність (енергетика, транспорт, сільське господарство).
За цільовим призначенням кредити МБРР поділяютьсяна дві групи - інвестиційні й системні.
Перші надаються підконкретні проекти та програми підприємствам, установам, нанавчання та
новації. Другі призначені на подолання труднощівмакроекономічного характеру. Якщо раніше
перевага надава-лася інвестиційним проектам, то згодом МБРР змінив стра-тегію на користь
системних проектів (у 1999 р. їх частка стано-вила вже 63%). Нова стратегія полягає в переході від
фінансу-вання окремих проектів до співпраці з державними і громадсь-кими організаціями, а також
приватним сектором.
Системні кредити поділяються на такі види:
структурного регулювання - на фінансову підтримкутрансформації економічної політики і
здійсненняінституційних реформ у країнах, що отримують креди-ти;
структурної перебудови сектора - на підтримку змін уполітиці й інституційних реформ у
найважливішихсекторах;
кредити на відбудову - на підтримку урядової політи-ки реформ, спрямованих на розвиток
приватного сек-тора;
кредити на скорочення заборгованості - на допомогукраїнам з високим рівнем
заборгованості[22].
Особлива увага з боку Всесвітнього банку надається най-менш розвинутим країнам. їх
сукупний зовнішній борг у 2002р. становив 523 млрд дол. Всесвітній банк надав їм кредит усумі 104
млрд дол., в тому числі МБРР - 22 млрд, МАР - 82млрд дол.
Зовнішній борг середньорозвинутих країн становить 1817млрд. дол. У кредит від Всесвітнього
банка ці країни одержали107 млрд дол, в тому числі від МБРР - 89 млрд, від МАР - 18млрд дол.
Для найменш розвинутих країн Всесвітній банк задіявПрограму ХІПС (Heavity Indebted Poor
Countries - HIPC) -допомога бідним країнам з найбільшою заборгованістю. Про-грама охопляє 38
найменш розвинутих країн. Вона спрямова-на на стимулювання економічних реформ, удосконалення
си-стеми освіти, розвиток сільського господарства, охорони здо-ров'я, боротьби зі СНІДом та ін.[23]
Надання кредитів Всесвітнім банком має демонст-раційний ефект: його авторитет стимулює
приватних інвес-торів та інші банки спрямовувати капітали в країни, що одер-жали кредити від
МБРР. Таким чином, Всесвітній банк дужесильно впливає на весь валютно-кредитний ринок.
Міжнародна фінансова корпораціяМіжнародна фінансова заснована в 1956 р. Штаб-квартира її
корпорація - МфК знаходиться в м.Вашингтон. Нара-(International Finance .... ,,
Corporation - IFC) ховує 174 члени, сєрєд них - Ук-раїна (з 1993).
Головна мета МФК - сприяння економічному зростаннюкраїн, що розвиваються, через
заохочення приватногопідприємництва у виробничому секторі.
Організаційна структура МФК:
Рада керуючих;
Директорат;
Президент;
Банківська консультативна комісія;
Діловий консультативний комітет.
 Рада керуючих - вищий орган МФК. Кожний керуючийМБРР автоматично стає й керуючим
МФК, якщо його країнає членом МФК. Рада проводить щороку збори водночас зі збо-рами МБРР, на
яких обговорюються найважливіші проблемиполітики банку й МФК.
Директорат здійснює поточну роботу. Він складається з24 директорів, які водночас є
директорами МБРР.
Президент МФК за посадою є головою директоратуМФК. Він називається також виконавчим
президентом.
Банківська консультативна комісія складається з восьмипредставників провідних міжнародних
інститутів. Разом зкерівництвом МФК вони обговорюють ділові й політичні про-блеми й стратегію
корпорації.
Діловий консультативний комітет об'єднує провіднихпромисловиків, банкірів, державних
діячів, які обмінюютьсядумками з керівництвом МФК з економічних та фінансовихпроблем.
Джерелами фінансування є: внески країн-членів в устав-ний капітал; кредити від МБРР;
відрахування від прибутків;кошти від повернення кредитів; кошти, залучені на зовнішніхринках.
Кредитна діяльність. МФК, як правило, кредитує тількивисокорентабельні підприємства в
нових індустріальнихкраїнах. Менш розвинутим країнам важче одержати кредитчерез високу
кредитну ставку, яка вища від пересічних ставокна основних ринках позичкових капіталів.
Привабливою жстороною цих кредитів є те, що вони спрямовані на реалізаціютаких проектів, які не
одержали б коштів з інших джерел. Зви-чайно МФК фінансує не більше як 25% загальної
вартостіпроекту. Решта коштів відшукується за рахунок приватнихкомпаній і комерційних банків.
На відміну від МБРР, для інвестування коштів МФК невимагає урядових гарантій. Це
позбавляє приватні компаніївід державного контролю. Іншою відмінністю є те, що МФКне тільки
надає кредити, а й здійснює інвестиції в акціонернийкапітал підприємств, що створюються, з
наступним перепро-дажем акцій приватним інвесторам. З моменту утворення й досередини 1998 р.
МФК здійснила інвестицій на суму 24 млрддол.[24]
Попри своєї головної функції - заохочення приватнихінвестицій - МФК надає країнам-членам
також і технічну до-помогу. В 1986 р. вона заснувала Консультативну службу зіноземних інвестицій
для надання допомоги урядам країн, щорозвиваються, щодо ефективного використання
інвестицій.Сфера консультування - капітали, технологія, менеджмент.Видається регулярний довідник
"База даних" по нових рин-ках.
Міжнародна асоціація Асоціація утворена в 1960 р. Місце
розвитку - МАР знаходження - Вашингтон. Нарахо-
(Internationa| Deve|opment вує 160 країн-учасниць, які поділя-Association - IDA) тт
ються на дві групи. До першої групи
входить 22 високорозвинуті країни, а також Кувейт іОб'єднані Арабські Емірати. Другу групу
складають країни,що розвиваються, і країни з перехідною економікою.Основні цілі МАР:
сприяння економічному розвитку країн-членів;
підвищення продуктивності праці;
зростання рівня життя в державах-членах, насампередтаких, що розвиваються.
Діяльність МАР спрямована, головним чином, на допомо-гу країнам, що розвиваються, через
заохочення розвитку при-ватного сектора, мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерелкапіталу.
Організаційна структура МАР:
Рада керуючих;
Виконавчий директорат;
Президент.
До Ради керуючих і Виконавчого директорату входять тісамі представники, що й до МБРР,
тобто ті самі особи. Вико-нують вони аналогічні функції.
Президент МАР займається організаційною діяльністю.Штаб співробітництва МАР поділяється
на чотири сектори:операції, фінансування, політика, планування.
Джерела фінансування: прибутки МБРР, внески країн-членів першої і частково другої груп;
повернення кредитів, щобули надані раніше. В основному ресурси МАР формуються зарахунок
"донорів" - країн першої групи. Частка "Великоїсімки" становить 80% загальної суми внесків.
Розподіл ресурсів. МАР надає безпроцентні позикинайбіднішим країнам. Критерієм "бідності"
є рівень ВНП надушу населення, що не перевищує 925 доларів. Позики МАРмають 10-річний
пільговий період й погашуються протягом35-40 років. Решті країн кредит надається за ставкою
5%щорічних.
Кредити надаються в основному в розвиток інфраструкту-ри і в сільське господарство. Так, у
1998 р. на кредитуваннясільського господарства пішло 18% виділених коштів МАР,освіту - 16,
охорону здоров'я - 14, транспорт - 13, енергетику- 12%[25].Іноді МАР і МБРР спільно кредитують
один і той жеоб'єкт, якщо на нього необхідні великі кошти. Кредити МАРнадаються тільки урядам
під їх гарантії. МАР сформувалаФонд для скорочення боргів у 100 млн. доларів; його призна-чено
для найбідніших країн. Кредити надаються внаціональній валюті держав.
Агенція заснована в 1988 р. Місцез-
Багатостороння агенція 3 находження її - м.Вашингтон. До їїгарантії інвестицій - БАГІ .,
г ,,
(Multilateral Investment складу входить 145 членів. УкраїнаGuarantee Agency - MIGA) стала
членом БАГІ з 1995 р.
Основні цілі БАГІ:
сприяння збільшенню притоку інвестицій у країни, щорозвиваються, через надання гарантій,
включно страху-вання, по некомерційним ризикам;
здійснення досліджень, збір і поширення інформаціїдля сприяння інвестуванню;
надання технічної допомоги країнам, проведення кон-сультацій з інвестиційних питань.
Організаційна структура БАГІ:
Рада керуючих;
Директорат;
Комітет з розвитку;
Президент.
Рада керуючих складається з тих самих осіб, що й Радакеруючих МБРР й виконує такі ж
функції щодо до цілейБАГІ.
Директорат складається з 24 виконавчих директорів та їхзаступників. Президент МБРР за
посадою є головою Директо-рату БАГІ. Директорат займається поточними справами.
Комітет з розвитку являє собою групу міністрів великихкраїн; вони здійснюють моніторинг з
проблем розвитку всфері економіки й фінансів.
Президент БАГІ призначається Директоратом за пропо-зицією президента МБРР. Займається
організаційною робо-тою.
Основні напрями діяльності БАГІ. Вона була утворена зтим, щоб залучити потенційних
інвесторів до країн, що розви-ваються, убезпечити їх від некомерційних ризиків і таким чи-ном
стимулювати туди потоки інвестицій. До некомерційнихризиків належать: війни, соціальні вибухи,
експропріаціявкладеного капіталу, неможливість переводу прибутку за кор-дон і т. ін.
Гарантії надаються тільки інвесторам із кран-членів БАГІ.Строк гарантій - 15-20 років за
прямими інвестиціями, за по-зиками - понад три роки. Основна вимога надання гарантій:інвестор
повинен бути резидентом країни - члена БАГІ; інве-стиція ж може призначатися для будь-якої країни,
навіть та-кої, що не входить до БАГІ.
Гарантії БАГІ, по суті, є страховкою, за одержання якоїтреба сплатити від 0,25% до 1,25% за
кожні 100 доларів вар-тості гарантії.
БАГІ надає консультативні й рекламні послуги черезспеціальний Департамент політичних і
консультативних по-слуг.
Міжнародний центр з урегулюванняінвестиційних спорів заснований у1966 р.
Місцезнаходження його -м.Вашингтон. До складу Центрувходить 139 членів.
Головна мета - сприяти прито-ку іноземних капіталів шляхом ство-рення умов для примирення
й урегулювання спорів між уря-дами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною ор-
ганізацією в прямому розумінні слова; через це його незавждивключають до Групи Всесвітнього
банку, хоча за цілями й ор-ганізаційно він з нею пов'язаний.
Організаційна структура МЦУІС:
Адміністративна рада;
Технічний секретаріат;
Президент.
Адміністративна рада складається з керуючих від кожноїкраїни-члена й займається
обговоренням найважливіших про-блем Центру.
Технічний секретаріат виконує поточну роботу. Його очо-лює Генеральний секретар, який є
віце-президентомВсесвітнього банку.
Президентом Центру є президент Всесвітнього Банку.
Міжнародний центр з
урегулюванняінвестиційних спорів -
МЦУІС (InternationalCenter for Settlement ofInvestment Disputes -ICSID)
Діяльність МЦУІС. Центр виступає в ролі арбітра міжінвестором й урядом країни в разі
виникнення конфлікту.Процес урегулювання інвестиційних спорів має дві форми:примирення й
арбітраж. Примирення досягається в тому ви-падку, якщо вдається переконати обидві сторони у
можливостівирішення конфлікт узгоджено, через взаємні поступки. Якщож примирення неможливе,
то МЦУІС виносить аргументова-не рішення на користь однієї із сторін; така процедура має на-зву
арбітражу

8.4. Регіональні банки розвитку

Розпад колоніальної системи і поява великої групи неза-лежних держав утворили нову
ситуацію на світовому валют-но-кредитному ринку. Практично кожна країна, що розви-вається,
поставила собі за найважливішу мету проведестиіндустріалізацію, причому в якомога короткі строки.
Ідея при-скорення індустріалізації захопила й ті держави, які вже булинезалежними до середини ХХ
ст., але затримались на аграрнійстадії розвитку, наприклад, латиноамериканські країни.
Для проведення індустріалізації і створення необхідноїінфраструктури необхідні були кошти,
які навіть МВФ і МБРРнадати не могли в достатньому обсязі. Для вирішення проблемибули створені
регіональні банки, які охоплюють великукількість країн, розташованих на одному з континентів.
Най-численніші за складом учасників і найбільші за розмірами опе-рацій: Міжамериканський банк
розвитку, Азіатський банк роз-витку, Африканський банк розвитку, Ісламський банк розвит-ку. Є й
інші банки розвитку, які вирішують більш локальні цілі.
Характерною рисою регіональних банків розвитку єучасть у них не тільки країн, що
розвиваються, а й розвинутихкраїн; остання група країн виконує функції фондів.
Для сприяння соціально-економічним перебудовам упостсоціалістичних країнах, що
розташовані на великомурегіональному просторі колишнього СРСР, і Центрально-Європейських
держав, було утворено Європейський банк ре-конструкції й розвитку (ЄБРР).
Європейський банк Банк 6ув заснований у 1990 р^ р°з-реконструкції і розвитку - почав
діяльність у 1991 р. До цьогоЄБРР (The European Bank часу належить початок важливих
for Reconstruction and соціально-економічних і політичнихDevelopment - EBRD)
зрушень у країнах Східної Європи.У громадських і урядових колах цих країн визріло
розуміннянеобхідності переходу до ринкової економіки. Але перебудовавсієї структури
соціалістичної економіки потребувала неабия-ких коштів. Для їх поповнення, для стимулювання
реформ ібуло створено ЄБРР.
До складу ЄБРР увійшли всі європейські країни, а такожнизка неєвропейських країн -
Австралія, Єгипет, Ізраїль,Кіпр, Марокко, Мексика, Нова Зеландія, Республіка Корея,США, Японія.
Крім того, як нащадки СРСР членами банкустали всі азіатські республіки СНД. Всього учасниками
ЄБРРє 60 країн. За статутом ЄБРР його членами можуть стати якєвропейські, так і неєвропейські
країни, але всі вони мають бу-ти членами МВФ.
Управління Банку знаходиться в Лондоні.
Основні цілі ЄБРР:
сприяти економічному розвитку і реконструкції країнЦентральної і Східної Європи (ЦСЄ), які
заявили просвою прихильність демократичним принципам;
надавати допомогу країнам ЦСЄ в модернізації вироб-ничої бази, в організації
конкурентноспроможноїпідприємницької діяльності в приватному секторі;
сприяти в залученні інвестицій у виробництво, сферупослуг і фінансовий сектор;
стимулювати великі економічно обгрунтовані проекти;
надавати технічну допомогу в реалізації проектів;
сприяти формуванню ринку капіталів;
сприяти у вирішенні екологічних проблем.
Звертає на себе увагу той факт, що серед найважливішихцілей міжнародного банку вперше
виявились екологічні про-блеми.
ЄБРР здійснює проектне фінансування банків,підприємств і компаній шляхом інвестування
коштів як у новівиробництва, так і в діючі фірми. Він також працює з держав-ними компаніями з
метою підтримки процесів приватизації таїх структурної реорганізації. ЄБРР фінансує конкретні
проек-ти переважно приватного сектора. Основними отримувачамикредитів банку є спільні
підприємства за участю іноземнихспонсорів. Банк фінансує до 35% витрат по проекту. ЄБРР ненадає
фінансування підприємствам оборонної, тютюновоїпромисловості, виробництву засобів, що
заборонені міжнарод-ним правом, ігорному бізнесу, а також проектам, які можутьнегативно впливати
на довкілля.
 Організаційна структура ЄБРР:
Рада керуючих;
Директорат;
Президент і віце-президенти;
Консультативна рада з питань довкілля.
Рада керуючих є вищим органом ЄБРР. Кожна країна вРаді представлена керуючим і його
заступником. Рада керую-чих вирішує кардинальні; стратегічні питання діяльностіЄБРР. До її
компетенції належить приймання нових членів,виключення з членів Банку, зміни розміру уставного
капіталу,обрання директорів і президента Банку та ін. Рада має праводавати вказівки Директорату
щодо виконання тих або іншихзавдань.
Директорат складається з 23 членів. З них 11 обираютьсякеруючими, що представляють
Бельгію, Велику Британію,Німеччину, Грецію, Данію, Ірландію, Іспанію, Італію, Люксем-бург,
Нідерланди, Португалію, Францію, а також ЄС і Євро-пейський інвестиційний банк (ЄІБ). Решта 12
керуючих пред-ставляють інші країни, поділені на групи: 4 - від країн ЦСЄ;4 - від решти
європейських країн; 4 - від неєвропейськихкраїн. Директорат здійснює загальне керівництво
діяльністюБанку, визначає основні принципи його політики увідповідності з вказівками Ради
керуючих, підсумковуєрічний баланс, затверджує бюджет.
Президент керує поточними справами Банку. Він єофіційним представником ЄБРР на
міжнародних форумах.Президент здійснює організаційну роботу, в тому числі най-мання й
звільнення службовців банку. Він головує в Директо-раті, але участі в голосуванні звичайно не
приймає.
Функціонально ЄБРР поділено на департаменти, які зна-ходяться під безпосереднім
управлінням Президента і віце-президентів:
банківські операції;
фінанси;
проектна експертиза;
відомство головного економіста;
комунікації;
персонал;
адміністрація.
Департамент банківських операцій, що координує ко-мерційну діяльність країн ЦСЄ,
поділяється на два підрозділиза регіональним принципом - "північні країни" і "південнікраїни".
Україна входить до групи південних країн.
Консультативна рада з питань довкілля складається з 17фахівців у галузі екології. Вони
консультують Банк з еко-логічних аспектів проектів, що реалізуються.
Штаб-квартира Банку знаходиться в Лондоні.Організаційна структура Банку включає і
процедуру прий-няття рішень. У багатьох випадках при голосуванні досить про-стої більшості. Але
при обговоренні найважливіших питань вРаді керуючих або в Директораті необхідна
кваліфікованабільшість (2/3 або 85% голосів). Кожна країна має кількість го-лосів, пропорційну своїй
квоті в уставному капіталі. Найбільшіквоти мають США - 10%, Італія, Німеччина, Франція,
ВеликаБританія і Японія - по 8,5%. Таким чином, жодна країна само-тужки не може заблокувати
рішення, навіть якщо при голосу-ванні потрібна кваліфікована більшість.
Формування ресурсів. При утворенні ЄБРР його капіталформувався шляхом випуску акцій на
суму 10 млрд екю.Потім капітал значно збільшився (в 1996 р. подвоївся). Накінець 2004 р. кількість
акцій становила 1,9 млн на загальнусуму понад 19 млрд євро1. Квоти в уставному капіталі роз-
поділяються таким чином (в %):
країни - члени ЄС, ЄІБ і власне ЄС 51
країни ЦСЄ 13
решта європейських країн 12
неєвропейські країни 24
Отже, країнам Європейського Союзу належить вирішаль-ний вплив в ЄБРР.
Фінансові ресурси Банку формуються також за рахунок по-зичкових коштів, коштів, одержаних
в погашення позик, за ра-хунок виручки від реалізації інвестицій в акціонерний капітал.
ЄБРР заснував спеціальні фонди на кошти з доходів,одержаних від інвестицій. Ці фонди
призначені для підготов-ки інвестиційних проектів і здійснення інвестицій в країни-члени. Кошти
фондів використовуються для кредитуваннянизькорентабельних галузей соціальної інфраструктури.
Кредитно-інвестиційна політика ЄБРР. Відповідно з ос-новними цілями Банку його політика
спрямована насампередна підйом і структурну перебудову країн Центральної іСхідної Європи.
Діяльність ЄБРР в цьому напрямі доситьрізноманітна і перспективна. Вона включає: надання
кредитівна розвиток виробництва; інвестування в капітал; гарантованерозміщення цінних паперів;
надання позик під реконструкціюй розвиток інфраструктури. Пріоритетні сфери
кредитування:фінансовий сектор, енергетика, телекомунікації, транспорт іагробізнес.
Станом на 2004 р. ЄБРР фінансував 129 проектів загаль-ною сумою 12,9 млрд євро; з них
власних коштів банку буловиділено 4,1 млрд й залучених - 8,8 млрд євро. За 1991-2004рр. було
профінансовано 1140 проектів на загальну суму 78,5млрд євро.
У галузевому розрізі фінансування ЄБРР становило(2004 р., %)1:
видобувна промисловість - 5,2;
комунальне господарство - 2,0;
муніціпальна сфера - 4,4;
первинні галузі - 3,0;
переробна промисловість - 15,4;
зв'язок - 7,6;
торгівля й туризм - 3,2;
транспорт і будівництво - 12,1;
фінанси - 40,1;
енергетика - 7,0.
ЄБРР перетворився на значного інвестора в країнах ЦСЄ:на нього припадає 15% усіх прямих
капіталовкладень врегіоні; переважна їх більшість йде у приватний сектор.
У 2004 р. в економіку України ЄБРР інвестував коштів на267 млн євро, а усього з початку
діяльності - 1519 млн євро.Основні сфери інвестування: транспорт, АПК, банки,
обробнапромисловість. Зокрема, ЄБРР здійснив інвестування у стале-ливарний комбінат у Донецьку,
в "Укрзалізницю" (для вве-дення в експлуатацію ліній швидкісних поїздів), у Рубіжансь-кий
картонно-тарний комбінат, продуктову фірму "Чумак" (у2004 р. фірма отримала від ЄБРР
довгостроковий кредит урозмірі 10 млн дол.).
Для підтримки малих і середніх підприємств ЄБРР надаєкошти вітчизняним фінансовим
посередникам (комерційнимбанкам), які кредитують такі підприємства. Для України Банкзатвердив
нову програму фінансування середнього, малого ймікробізнесу на суму 200 млн доларів. Відкриті
кредитні лініїдля банків "Ажіо" і "Форум". Крім того, ЄБРР відкрив своюпершу іпотечну кредитну
лінію українському банку "Аваль"1.
ЄБРР здійснює великі програми з охорони навколишньо-го середовища по регіону
Балтійського моря, дельті Дунаю,водному середовищу Чорного моря.
Міжамериканський банк Банк утворено в 1959 р. Місцезнахо-розвитку - МаБР (Inter - дження
його - м.Вашингтон. В ньогоAmerican Development входять 26 латиноамериканськихBank - IDB)
держав, США, Канада, Японія й 14
країн Західної Європи та ще деякі азіатські країни; заразкількість акціонерів МаБР дорівнює 47.
Основною метою МаБР є фінансування проектівтехнічного й економічного характеру в
країнах, що розвива-ються, цього регіону. Для цього банк надає кредити і гарантії.
Ресурси Банку складаються із внесків країн-членів і пози-чених коштів. Сплачена частка
статутного капіталу становить10%. Капітал банка поділяється на ординарні кошти, поза-регіональні
кошти і спеціальні фонди.
Ординарний капітал утворюють країни регіону; вінстановить майже половину загальних
коштів. Поза-регіональні кошти утворюються за рахунок країн, що не нале-жать до цього регіону.
Банк має також численні фонди, най-важливіший з яких - Фонд для спеціальних операцій.
У відповідності з квотами у статутному капіталі Банкурозподіляється число голосів. Кожна
країна має 135 базиснихголосів плюс 1 голос на кожну акцію своєї частки в капіталібанку. Понад
третина голосів належить США.
Організаційна структура. Керівним органом Банку є Радакеруючих, яка складається з
представників країн-членів. Радакеруючих делегує поточну роботу Раді директорів, яка скла-дається
з 14 директорів, що обираються Радою керуючихтерміном на 3 роки. Рада директорів здійснює
поточнудіяльність Банку, затверджує проекти, встановлює відсотковіставки, заверджує бюджет. Раду
директорів очолює президент,якого призначають на 5 років.
Кредитна діяльність. Банк надає позики для фінансуван-ня будівництва народногосподарських
об'єктів; позика прицьому становить половину загальної вартості об'єкта.Відсоткова ставка за
кредитами ординарного і позарегіональ-ного капіталу дорівнює в середньому 10%, строк кредитів -
від10 до 15 років. Ставка кредитів із спеціального фонду коли-вається в межах 1-4%, строк - від 20 до
40 років.
 Банк надає кредити двох видів: "жорсткі", які надаютьсяна ринкових умовах, і "м'які" - пільгові
позики зі спеціально-го фонду під невисокий відсоток. Банк може надавати креди-ти як державним,
так і приватним позичальникам. Приватнимпозичальникам позики надаються під відповідні гарантії.
Кредити МаБР мають цільове призначення; основна їх ча-стина йде в енергетику, сільське
господарство і рибальство.Найбільшу кількість коштів одержали нові індустріальнікраїни регіону -
Бразилія, Мексика і Аргентина. Створенофілію МаБР - Міжамериканську інвестиційну корпорацію.
Інвестиційна діяльність МаБР досить інтенсивна. До 2005
р. сумарний обсяг інвестицій становив 326 млрд дол. Для
фінансування проектів використовуються кредити й гранти.
Гранти обмежені й надаються переважно приватним
підприємствам. Банк допомагає своїм членам отримати доступ
до міжнародних фінансових ринків, надаючи їм гарантії.
Банк заснований у 1964 р. До йогоАфриканський банк .
розвитку - АфБР (African членів входять 53 африканськіDevel0pment Bank - ADB) країни і 24
неафриканські. Місцез-находження його - м. Абіджан (Кот-д'Івуар). Спочатку, згідно зі Статутом
Банку, його членамимали бути лише африканські держави. Але гостра нестачакоштів змусила
залучити до формування капіталу й деякі роз-винуті країни. В 1973 р. було створено Африканський
фондрозвитку, формально незалежний, але по суті він є складовоючистиною структури АфБР.
Членами фонду стали високороз-винуті держави (США, Японія, Канада, деякі західноєвро-пейські
держави), а також Саудівська Аравія і Кувейт.
Мета банку - сприяти економічному й соціальному про-гресу африканських країн.
Основні цілі АфБР:
фінансувати інвестиційні програми і проекти;
сприяти державним і приватним інвестиціям;
організовувати спільне фінансування (з іншими міжна-родними організаціями розвитку);
надавати технічну допомогу країнам - членам регіону впідготовці проектів розвитку.
Організаційна структура. Вищим органом є Рада керую-чих, яка складається з міністрів або
інших високопосадовцівекономічних та фінансових інститутів країн-членів. Кожнакраїна має один
голос у доповнення до кількості голосів, про-порційних числу акцій. Жодна країна не має права вето.
Радакеруючих збирається один раз на рік і вирішує стратегічні пи-тання розвитку Банку.
Рада директорів виконує поточну роботу Банку. Вонаскладається з 18 директорів (12 -
представники країн регіонуі 6 - нерегіональних держав). При Раді директорів сформова-но такі
комітети: Комітет з трудових ресурсів, Фінансовийкомітет, Комітет з розвитку, Комітет з
адміністративнихсправ, Бюджетний комітет.
Ресурси банку складаються із внесків, переважну частинуяких дають розвинуті країни. За
розмірами капіталу АфБР -найбільший серед регіональних банків розвитку. Найбільшаквота в
уставному капіталі АфБР - у США (17,0%); Японіямає 14,0 %, Німеччина - 10,5 , Франція й Канада -
по 9,0%.
Кредитна діяльність. Кредити надаються тільки афри-канським країнам. Звичайний кредит
надається строком на12-20 років з рахунку 9,5% щорічних плюс комісія в розмірі1%[26]. За пільговий
кредит стягується збирання в 0,75%, періодпільги - від 3 до 5 років.
. . „ , Банк засновано в 1965 р. Місцезна-
Азіатський банк
розвитку - А3БР (Asian ходження його - м. Маніла (Філіп-Development Bank - ADB) піни).
Членами Банку є 64 держави,
в тому числі 18 неазіатських (напри-клад, Австралія).
Головна мета - сприяння економічному прогресу азіатсь-ких країн, що розвиваються.
Організаційна структура Банку. Вищим органом АзБР єРада керуючих, до якої входять по
одному представникові зкожної країни-члена (усього 64 представники: 46 з Африки і18 - з країн
Європи та Америки). Рада визначає Президентабанка терміном на 5 років.
Рада директорів складається з 12 осіб. Директори слідку-ють за фінансовою звітністю Банку,
затверджують бюджет, до-кументи, що стосуються політики Банку.
Банк має 26 регіональних відділень в різних країнах.Найбільшими регіональними відделеннями
є:
Субрегіон "Великий Меконг" (Камбоджа, Лаос, М'ян-ма, Таїланд, В'єтнам, Китай);
Центральноазіатське Регіональне ЕкономічнеСпівробітництво (Афганістан, Азербайджан,
Казах-стан, Киргизстан, Монголія, Таджикистан, Узбекис-тан);
"Трикутник росту" (Індонезія, Малайзія, Таїланд);
Регіон зростання Східної частини АСЕАН (Бруней,Індонезія, Малайзія, Філіппіни).
 Ресурси Банку формується за рахунок внесків, переважнорозвинутих країн. Найбільша квота в
уставному капіталі нале-жить Японії - 26%; Австралія має 11%. Частка неазіатськихдержав (крім
Австралії) становить 33%. Таким чином, на всікраїни, що розвиваються, припадає лише 30% від усієї
квоти.Станом на 2006 р. капітал АзБР дорівнював 3,5 млрд дол.
Кредитна діяльність. АзБР здійснює довгострокове кре-дитування. З 1995 р. практикує надання
часткових гарантій понекомерційним ризикам. Пріоритетним об'єктом кредитуван-ня є енергетика.
У 1973 р. Банк заснував Азіатський фонд розвитку(АФР), призначений для надання
безпроцентних кредитівнайбіднішим азіатським країнам на строк до 40 років з випла-тою комісії в
1% щороку.
В 1995 р. Банк виділив кредит Казахстану на суму 120 млндоларів, залучаючи, таким чином, в
свою сферу азіатські рес-публіки колишнього СРСР[27]. Найбільшу суму кредитів за весьчас
існування Банку одержали Індонезія, Республіка Корея,Філіппіни, Пакистан і Таїланд, тобто країни,
щовідзначаються динамізмом розвитку. На кінець 2005 р.найбільшим боржником АзБР став Китай
(15 млрд дол.).
У 2005 р. АзБР надав під різні проекти й програми 5,8 млрддол. Значна частина цих коштів
призначена для розвиткусільського господарства та соціальної інфраструктури.
„, ІБР заснований у 1975 р. Місцезна-
Ісламський банк „J ^.
розвитку - ІБР (Islamic ходження його - м. Джідда (Са-Development Bank - IDB) удівська
Аравія). Банк утворено за
рішенням Організації Ісламськаконференція, яка нараховує 51 державу.
Мета ІБР - сприяти економічному розвитку ісламськихдержав і мусульманських громад в
інших державах.
Кредитна діяльність. Банк надає ресурси для фінансуван-ня зовнішньоторговельних операцій і
проектів в інших сферахекономіки. Особливістю банку є те, що він не стягує відсотківза наданий
кредит, оскільки це суперечить принципамшаріату, який забороняє одержувати прибуток, який
незароблений власною працею. Позики надаються безпроцент-но, лише за обслуговування
встановлена деяка винагорода.Водночас Банк здійснює інвестиції в об'єкти промислового
ісільськогосподарського призначення, від чого одержуєвідповідний прибуток

8.5. Банк міжнародних розрахунків — БМР(Bank for

International Settlements — BIS)
БМР- один з найстаріших міжнародних банків. Його бу-ло засновано в 1930 р. на підставі
міжурядової угоди шістьмадержавами - Великою Британією, Бельгією, Німеччиною,Італією,
Францією та Японією. Членом Банку стала такожШвейцарія, на території якої він функціонує (м.
Базель).Первісним призначенням Банку було врегулювання виплатнімецьких репарацій за
результатами Першої світової війни. В30-ті роки склад БМР поповнився ще низкою
європейськихкраїн, а в повоєнний період - і неєвропейськими країнами, втому числі США,
Австралією, ПАР та ін. Зараз кількістьчленів - 34 країни.
Суттєва особливість БМР полягає в тому, що його голо-вними передплатниками є центральні
банки країн-членів. Зцієї причини БМР часто називають "банком центральнихбанків". Крім того,
учасниками БМР є й деякі приватні ко-мерційні банки, зокрема великі американські банки
групиМоргана.
Банк міжнародних розрахунків - акціонерне товариство.Грошовою одиницею, яку він
використовує, є золотий швей-царський франк із вмістом 0,29 г. чистого золота.
Організаційна структура БМР:
Генеральні збори;
Рада директорів;
Керівництво.
Генеральні збори - вищий орган БМР. Вони складаютьсяз голів (президентів) центральних
банків країн-членів і визна-чають основні напрями політики банка.
Рада директорів керує поточною політикою БМР. Вонаскладається з голів центральних банків
Бельгії, Франції,Німеччини, Великої Британії та США, кожний з яких призна-чає ще одного члена
Ради зі своєї країни. Крім того, до Радивходять також голови ЦБ Канади, Японії, Нідерландів,
Швеціїта Швейцарії.
 Керівництво - обраний Радою директорів голова (прези-дент).
Формування ресурсів. Основне джерело - позичкові ко-шти (вклади) центральних банків країн-
членів в іноземній ва-люті або золоті. Вклади короткострокові, до трьох місяців. Цікошти БМР
розміщує на ринкових умовах в інших централь-них банках, міжнародних організаціях і банках-
кореспонден-тах для одержання прибутку і виплати проценту по вкладах.
Основні цілі і функції БМР:
сприяння центральним банкам в управлінні їх валют-ними резервами;
обговорення стратегічних питань валютної політикикраїн-членів;
виконання функцій агента по виконанню міжнароднихфінансових угод країн-членів;
дослідження в галузі валютної і грошової політики вінтересах центральних банків.
Відповідно з основними функціями БМР здійснює:купівлю-продаж і зберігання золота;
депозитно-позичкові опе-рації з центральними банками; операції з валютою й ціннимипаперами на
міжнародних ринках.
Одна з найважливіших функцій БМР - регулюванняміжнародних розрахунків і розроблення
нормативних доку-ментів з банківського нагляду. З цією метою при БМР утворе-но три комітети:
Базельський комітет з банківського нагляду,Базельський комітет по системах платежів і
розрахунків,Постійний комітет по євровалютах.
Завданням Базельського комітету з банківського наглядує розроблення принципів ефективного
банківського наглядудля попередження банківських криз. Комітет розробив низкудокументів, якими
керуються практично всі країни світу. Крімтого, розроблено норми й нормативи міжнародної
діяльності врізних галузях.
З 90-х років у сфері уваги Комітету опинилися країниЦентральної і Східної Європи. Органи
нагляду великої групикраїн цього регіону (серед них - Україна) утворили регіональ-ну Групу
банківського нагляду країн ЦСЄ. Комітет підтримуєГрупу, надає їй експертну й інформаційну
допомогу, допомогув підготовці фахівців. Служба банківського наглядуНаціонального банку України
підтримує тісні контакти з чле-нами Групи, бере активну участь у роботі її органів.
БМР підтримує тісні контакти з міжнародними інститута-ми валютно-кредитного ринку,
насамперед з МВФ і ГрупоюВсесвітнього банку. Особливі відносини БМР має з ГрупоюДесяти (Г-
10), чиїм фактичним валютно-фінансовим центромвін є.
З 80-х років БМР здійснює новий вид діяльності. Він на-дає проміжний кредит країнам, які
очікують кредит від МВФі знаходяться в складному фінансовому становищі. Робитьсяце для того,
щоб підтримати економіку цих країн до одержан-ня кредитів МВФ.
 Питання для самоконтролю
Як формувалася система валютно-кредитних ор-ганізацій?
Що являють собою клуби кредиторів?
У чому різниця між Паризьким і Лондонським клуба-ми?
Що являють собою консультативні групи країн?
У чому полягають основні цілі міжнародних фінансо-вих інститутів?
У чому полягають цілі МВФ?
У чому полягають функції МВФ?
Як формуються ресурси МВФ?
Як здійснюється кредитно-фінансова діяльність МВФ?
Що таке СДР?
З чого складається Всесвітній банк?
У чому полягають основні цілі МБРР?
Як формуються ресурси МБРР?
Як здійснюється кредитна політика МБРР?
У чому полягає специфіка кредитної діяльності МФК?
На які країни, насамперед спрямована діяльністьМАР?
У чому полягає різниця між регіональними банками ігрупою Всесвітнього банку за
цілями?
З якою метою було засновано ЄБРР?
Як формуються ресурси регіональних банків розвитку?
В чому полягають основні функції БМР?
 Тести
Система золотомонетного стандарту була зафіксованаконференцією:
а) Паризькою;б) Генуезькою;в) Бреттон-Вудською;г) Ямайською.
Головними партнерами Банку міжнародних розрахунків є:
а) комерційні банки;
б) національні банки
в) приватні особи.
Спеціальні права запозичення запроваджені організацією:
а) МВФ;б) МБРР;в) БМР;г) ЄБРР.
Всесвітній банк складається з таких організацій:
а) МБРР, МВФ, МАР, ЄБРР, МЦУІС;
б) МБРР, МВФ, МАР, БАГІ, МЦУІС;
в) МБРР, ЄБРР, БАГІ, МФК, МЦУІС;
г) МБРР, МАР, БАГІ, МФК, МЦУІС;
д) МБРР, МВФ, БАГІ, ЄБРР, МЦУІС.
Чи є Україна членом МБРР:
а) так;б) ні?
Як називається дія, коли країна бере позику в МВФ шля-хом купівлі іноземної валюти
за національну:
а) операція; б) трансакція; в) кредитування?
До якої форми фінансування МВФ належить "стенд-бай":
а) регулярне; б) концесійне; в) спеціальне?
Що таке "транш" у функціональній структурі МВФ:
а) квота країни;
б) частка квоти країни;
в) міжнародний резервний актив;
г) запозичені МВФ кошти?
Кредити МБРР надаються країнам через:
а) комерційні банки;
б) національні центральні банки;
в) приватні фірми.
Голоси в Раді керуючих МБРР розподіляються:
а) порівну між представниками усіх країн-членів;
б) залежно від квоти країни.
Яка з організацій, вказаних нижче, не вимагає урядовихгарантій при наданні позик:
а) МБРР;б) МФК;в) МАР;г) БАГІ?
В якій організації її члени розподіляються на "донорів" і"позичальників":
а) МБРР;б) МФК;в) МАР;г) БАГІ?
Яка організація страхує інвесторів від некомерційних ри-зиків:
а) МФК;б) МАР;в) БАГІ;г) МЦУІС?
Яка з організацій спрямовує свою діяльність переважно надопомогу країнам, що
розвиваються:
а) ЄІБ;б) ЄФР;в) ЄБРР;г) ЄЦБ?
 Яка з організацій спрямовує свою діяльність на підтримкуекономічних реформ в
країнах з перехідною економікою:
а) ЄІБ;б) ЄФР;в) ЄБРР;г) ЄЦБ?
Чи є Україна членом ЄБРР:
а) так; б) ні?
У статутному капіталі ЄБРР переважаючою є частка:
а) країн ЄС;
б) інших європейських країн;
в) неєвропейських країн.
Який з клубів є неурядовою організацією кредиторів:
а) Паризький клуб;
б) Лондонський клуб?
Яка консультативна група є організацією провіднихбанкірів:
а) Група семи;б) Група десяти;
в) Група двадцяти;г) Група тридцяти?
Який регіональний банк не стягує процентів за наданийкредит:
а) Європейський банк реконструкції та розвитку;
б) Міжамериканський банк розвитку;
в) Африканський банк розвитку;
г) Азіатський банк розвитку;
д) Ісламський банк розвитку
 Розділ 9 МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В
БОРОТЬБІ З НЕЗАКОННИМ БІЗНЕСОМ
Ключові поняття: незаконний бізнес; корупція; "брудні гроші";"відмивання грошей";
методи боротьби з незаконним бізнесом;Спеціальна фінансова комісія з проблем відмивання
грошей (СФК -ФАТФ)

9.1. Міжнародна система боротьби з незаконним бізнесом

Міжнародні економічні відносини інколи супроводжу-ються такими діями, які трактуються як

незаконний бізнес.Найчастіше йдеться про корупцію, яка представлена хабар-ництвом і здирництвом,
відмивання "брудних грошей", що за-роблені торгівлею наркотиків, нелегальний ігорний
бізнес,контрабанда та інші противоправні дії, які в міжнароднійпрактиці вважаються економічним
злочином.
В основі хабарництва полягає оплата незаконних послугконсультантів, агентів, посередників і
офіційних осіб за кордо-ном. Особа, яка взяла хабаря, сприяє швидкому вирішеннюсправи, як
правило, порушуючи закони про чесну конку-ренцію.
Здирництво визначається як незаконне вимагання грошейабо власності шляхом шантажу й
залякування офіційних іприватних осіб.
"Відмивання брудних грошей" - легалізація доходів, от-риманих незаконним шляхом. Це
сукупність дій, які мають наметі приховання справжнього джерела походження нелегаль-них доходів
і надання їм ознак законного походження. Вели-чезні суми нелегальних доходів, які постійно
накопичуються всфері організованої злочинності і в тіньовій сфері економіки,настільки ж постійно
потребують легалізації. Без такої ле-галізації вся злочинно-корислива діяльність кримінальників
ітіньовиків просто втратила б сенс.
Незаконний бізнес підриває як національну економікукраїни, так і міжнародні економічні
відносини в цілому. Мож-на визначити такі основні негативні наслідки злочинної діяль-ності в
економічній сфері:
Дестабілізується економіка окремих держав.Діяльність могутніх злочинних угруповань, які
крутятьмільярдами доларів, може (як це неодноразово траплялося)спричинити розлад валютної і
митно-податкової системи дер-жави, падіння обмінного курсу національної валюти.
Масовевідмивання нелегальних доходів часто призводить до пору-шення принципів господарської
конкуренції, а також до де-формації і перекосів у функціонуванні усієї макроекономічноїсистеми
держави. Усе це неминуче супроводжується підкупомі корупцією державної адміністрації, яка бере
участь у регла-ментації окремих галузей господарської діяльності. У кінцево-му підсумку, цілі
сектори економіки виявляються в руках зло-чинних угруповань.
Відмивання грошей, яке відбувається переважно в кре-дитно-фінансових установах, головним
чином у банках, неми-нуче призводить до підриву банківської системи, викликаючив деяких
випадках банкрутство ряду банків чи нанесення їмфінансових збитків. Воно породжує явища
корупціїбанківських службовців, які здійснюють підозрілі операції, аце саме собою підштовхує їх до
прийняття економічно необ-грунтованих рішень, які наносять фінансовий збиток, чи доінших
службових зловживань. У підсумку втрачається довіравкладників до кредитної системи в країні.
Відмивання "брудних грошей" додає прискорення зро-станню й розвитку організованої
злочинності.
 Світова спільнота не може миритися з такими негативни-ми явищами, тому міжнародні зусилля
на боротьбу з ними бу-ли спрямовані ще з початку ХХ ст. Напередодні Першої світо-вої війни (в 1912
р.) була укладена Міжнародна конвенція всправах, пов'язаних з торгівлею опіумом, а в 1931 р. вона
булазамінена новою Конвенцією, яка вже обмежувала і регулюва-ла виробництво й розподіл у
масштабі планети медикаментів,які містять наркотичні речовини.
Після Другої світової війни ініціативу боротьби з незакон-ним бізнесом узяла на себе
Організація Об'єднаних Націй. У1961 р. була затверджена Конвенція ООН про одурманюючізасоби.
У 1971 р. прийнято Конвенцію про психотропні засо-би, яка значно розширює сферу міжнародного
контролю на ве-ликий перелік синтетичних наркотиків. Цей документ ра-тифікували понад 140
держав. У 1988 р. у Відні була скликанаКонференція ООН з боротьби з нелегальним оборотом одур-
манюючих і психотропних речовин. Конференція завершила-ся одноголосним ухваленням тексту
міжнародного договору,який відомий в усьому світі як Віденська конвенція. До цієїКонвенції
приєдналася більшість держав планети, в томучислі й такі постачальники наркотичних речовин, як
Аф-ганістан, Пакистан, Індія, Іран, М'янма, Болівія, Колумбія таін. Усі ці країни взяли на себе
зобов'язання активно боротисяз виробництвом, транспортуванням і торгівлею наркотиками івсіляко
сприяти іншим державам і міжнародним організаціяму боротьбі з цим злом.
У 90-х роках минулого століття Генеральна АсамблеяООН прийняла ще й інші документи
щодо боротьбя зі злочин-ним бізнесом. До них належать, зокрема:
Резолюція про боротьбу з корупцією й Міжнароднийкодекс поведінки державних посадових
осіб (1996);
Декларація ООН про боротьбу з корупцією та хабар-ництвом у міжнародних комерційних
операціях (1996);
Декларація ООН про злочинність і суспільну безпеку(1996).
У статті 1 останьої Декларації говориться: "Держави-чле-ни прагнуть захищати безпеку й
добробут своїх громадян і всіхосіб, що знаходяться під їх юрисдикцією, шляхом
прийняттяефективних національних заходів до боротьби з небезпечноютранснаціональною, в тому
числі організованою злочинністю,незаконним оборотом наркотиків і зброї, контрабандою
іншихнезаконних товарів, організованою торгівлею людьми, терори-стичними злочинами й
відмиванням доходів від небезпечнихзлочинів, а також приймають на себе зобов'язання
взаємноспівпрацювати в цих зусиллях"1.
У структурі ООН завдання боротьби з корупцією покла-дено насамперед на Генеральну
Асамблею, Генерального сек-ретаря та ЕКОСОР. Генеральна Асамблея приймає резолюціїпро
боротьбу з корупцією та документи про відповідні заходи.Генеральний секретар готує доповіді про
положення у світі зцим злочином і накреслює основні напрями боротьби з ним.ЕКОСОР розробляє
проекти резолюцій про боротьбу з ко-рупцією й конкретизує необхідні заходи. ЕКОСОР взаємодієз
Комісією з попередження злочинності й кримінального пра-восуддя. Комісія особливу увагу приділяє
фактам про хабар-ництво серед державних посадових осіб у ході здійсненняміжнародних
комерційних операцій.
Роль основного координатора в економічній протидіїміжнародній злочинності відіграє
створена під егідою ООНспеціалізована організація з назвою Програма ООН з контро-лю над
наркотиками (United Nations Drug Control Programme- UNDCP) зі штаб-квартирою у Відні. Вона
розробила влас-ний план дій у галузі боротьби з відмиванням грошей, а такожконфіскації доходів, які
надходять від торгівлі наркотиками.UNDCP надає спеціалізовану допомогу всім, хто до неї звер-
тається. Форми цієї допомоги різноманітні:
організація навчання для політиків, працівників право-охоронних органів, які займаються
розшуком учас-ників наркобізнесу;
надання юридичної допомоги тим державам, які післяратифікації Віденської Конвенції повинні
провестискладну і трудомістку роботу з пристосування своїх за-конодавчих систем до її вимог;
♦ надання рекомендацій щодо запобігання використанняфінансових установ для відмивання
"брудних грошей".
Ще одна організація системи ООН - Відділ запобіганнязлочинам і карного судочинства
Віденського бюро ООН. Вінзаймається різного виду науковими дослідженнями, які при-вернули б
увагу урядів ряду країн до величезних масштабівявища відмивання грошей, що надходять від усіх
видів зло-чинів, крім торгівлі наркотиків, а також до масштабів загрози,яка виходить від зростання
організованої злочинності.
Крім системи ООН, боротьбою з незаконним бізнесомзаймаються й інші міжнародні
організації, зокрема, Рада Євро-пи, Світова організація торгівлі, Організація
економічногоспівробітництва й розвитку (ОЕСР) та ін. Так у документі"Провідні принципи ОЕСР
для багатонаціональних корпо-рацій" міститься вимога не платити хабаря державним служ-бовцям
або керівникам громадських організацій, не робитивнесків кандидатам на громадські пости, якщо це
не дозволенозаконом.
У Раді Європи для боротьби з корупцією створена Багато-профільна група з питань корупції
(Multidisciplinary Group onCorruption - GMC).
У 1990 р. Рада Європи прийняла Конвенцію з проблемвідмивання доходів, які надходять від
злочинів, їхнього відшу-ку, вилучення і конфіскації; вона набрала чинності в 1993 р.Конвенція - це
міжнародна угода з проблем кримінальногоправа, яка носить обов'язковий характер для його
учасників.Особливістю Конвенції є те, що вона не обмежує відмиваннягрошей тільки наркобізнесом.
Кримінальному покараннюпідлягає злочин відмивання нелегальних доходів, накопиче-них у
результаті усіх тяжких злочинів.
Конвенція Ради Європи зобов'язує сторони проводитиідентифікацію і розшукувати майно, яке
підлягає конфіскаціїі вживати заходів з метою недопущення його підміни перед ви-дачею
розпорядження про конфіскацію. Особлива увага звер-тається на моніторинг банківських рахунків, на
спостережен-ня, прослуховування телефонних розмов, одержання доступудо комп'ютерних систем, а
також на обов'язок надання не-обхідних документів.
У 1995 р. GMC підготувала документ "Програма заходівборотьби проти корупції", в якій
конкретизовано поняття ко-рупції й методи боротьби з нею.
Міжнародна торговельна палата (МТП) ще в 1977 р. опри-люднила "Правила ведення боротьби
зі здирництвом і хабар-ництвом". Ці правила декларують етику підприємців у відно-синах з
партнерами; вони рекомендовані підприємствам і при-ватним особам в якості зразка коректної
торговельної практи-ки[28].
Активну участь у боротьбі з кримінальним бізнесом бе-руть також Інтерпол і Світова митна
організаціяю.

9.2. Функції і діяльність ФАТФ

На сьогоднішній день провідною міжнародною ор-ганізацією, яка бореться з відмиванням

грошей та іншого май-на, набутого кримінальним шляхом, є Група з розробки фінан-сових заходів
боротьби з відмиванням грошей - ФАТФ(Financial Action Task Force on Money - FATF) або Спеціаль-
на фінансова комісія (СФК). Цей орган був створений у 1989р. на Паризькій зустрічі держав "Великої
сімки"; він об'єднує31 країну і 2 міжнародні організації. Штаб-квартира ор-ганізації знаходиться в
Парижі.
На першому етапі пріоритетом ФАТФ була боротьба звідмиванням доходів, отриманих від
торгівлі наркотиками.Діяльність ФАТФ має три головних напрями:
поширення дії прийнятих рекомендацій на всі конти-ненти і регіони земної кулі;
перевірка того, як виконуються в державах-членах і яквпроваджуються в інших державах
заходи для бороть-би з відмиванням грошей;
♦ відстеження загальносвітових методів і схем відмиван-ня злочинно нажитих капіталів і
розробка контрза-ходів.
Діяльність ФАТФ дуже багатогранна, що дуже важливодля боротьби з таким міжнародним
явищем, як відмивання до-ходів, отриманих злочинним шляхом. Група поєднує екс-пертів, які
визначають політику в законодавчій, економічній іправоохоронній галузях, а також володіє великими
технічни-ми можливостями, а її співробітники мають дуже цінніспеціальні знання і досвід прийняття
рішень у сфері фінансів,юстиції, іноземних справ та інших галузях.
Отже, ФАТФ - це міжурядовий орган, метою діяльностіякого є розвиток і впровадження на
міжнародному рівні за-ходів і стандартів боротьби з відмиванням грошей. ФАТФвідстежує процеси
імплементації таких заходів, вивчає спосо-би і техніку відмивання грошей, розробляє превентивні і
за-побіжні заходи, сприяє загальносвітовому впровадженнюстандартів боротьби з відмиванням
грошей. Виконуючиназвані функції, ФАТФ співробітничає з багатьма міжнарод-ними організаціями,
чия діяльність також спрямована на про-тидію відмиванню "брудних грошей".
ФАТФ не має чітко визначеного статусу. Рішення щодопродовження терміну її діяльності
ухвалюються кожні п'ятьроків. ФАТФ буде продовжувати роботу, якщо уряди країн-членів
вважатимуть це необхідним.
Результатом зусиль країн - членів ФАТФ стала До-повідь, опублікована в 1990 р. Вона містила
докладний аналізрізних аспектів явища відмивання грошей, а також оглядзадіяних на той час
міжнародних інструментів і програм в ок-ремих країнах, які протидіють цьому явищу.
 Головним стрижнем Доповіді стали 40 рекомендацій,підготовлених ФАТФ. У процесі їхньої
підготовки група керу-валася духом і буквою Віденської Конференції. У Доповіді ви-окремлюються
три види першочергових заходів, названих ос-новою концепції Рекомендацій, на яку будуть
спиратися чи-сельні прийняті надалі конкретні пропозиції:
Кожна держава повинна вжити заходів до ратифікаціїпостанов Віденської Конвенції;
Закон про конфіденціальність даних, який діє у фінан-сових установах, повинен бути змінений
таким чином, щоб вінне заважав державі ухвалити дані Рекомендації;
Ефективна програма протидії процедури відмиваннягрошей повинна передбачати посилення
багатосторонньогоспівробітництва, а також підвищення результативностівзаємної правової допомоги
в пощуковому, слідчому і судово-му процесі, в екстрадиції за справами, які стосуються відми-вання
грошей, у будь-яких випадках, коли це можливо.
ФАТФ прийняла Декларацію етичних принципів, яка спо-нукає банківський сектор зайняти
загальну солідарну позиціюстосовно спроб відмивання грошей, тобто дати запевнення в то-му, що
банки не будуть приховувати і відмивати доходи, якінадходять від злочинної діяльності, особливо від
незаконноїторгівлі наркотиками. Турботу про дотримання таких прин-ципів узяв на себе Базельський
комітет банківського нагляду,який виступив зі спеціальною заявою по цьому питанню.
Декларація етичних принципів містить цілий перелік пра-вил, обов'язкових для виконання
всіма банками планети.
Оцінювання результативності заходів, розробленихФАТФ, включає дві процедури:
самооцінювання і взаємо-оцінювання. Перша полягає у відповідях на різні питання,поміщені в
запитальнику, розробленому ФАТФ. На підставіотриманої інформації створюється "сітка виконання
рекомен-дацій", яка дає можливість зробити узагальнюючий огляд пра-вотвірної діяльності країни в
цьому напрямі.
Взаємооцінювання проводиться членами, призначенимиФАТФ, за погодженим способом
обстеження, відповідно доприйнятих критеріїв. Після завершення роботи команда готуєпроект звіту,
зміст якого після представлення зацікавленійстороні піддається обговоренню під час засідання
робочої гру-пи за участю фахівців у галузі фінансів і права.
Згодом діяльність ФАТФ уже не обмежувалася бороть-бою тільки з наркобізнесом, а
поширилася й на інші сферизлочинного бізнесу.
Важливою сферою діяльності ФАТФ є моніторинг типо-логії нових методів відмивання
грошей, застосовуваних у зло-чинному світі. Щорічні огляди, для підготовки яких залуча-ються
всесвітньо відомі експерти, свідчать про все більшрафіновані методи, про зростаючий
професіоналізм міжнарод-них злочинних груп. У полі зору експертів ФАТФ постійноперебувають
найважливіші інструменти злочинної дільності:підставні корпорації, електронні трансферти,
небанківськіфінансові установи, експортно-імпортні фірми, холдінговікомпанії.
ФАТФ визначає, що дуже важливим є введення принципупрозорості в діяльності підприємств,
оскільки не тільки хол-дингова компанія, а практично кожен легально діючий госпо-дарчий суб'єкт
може бути використаний для відмивання гро-шей.
Кілька разів на рік ФАТФ видає "чорний список" країн,які не співробітничають з іншими в
протидії відмиванню гро-шей, що в подальшому погрожує введенням санкцій з бокуфінансових
установ країн - членів ФАТФ.
Україна також була внесена до "чорного списку" ще в 2001р. За минулий час, практично до
кінця 2002 р. ніяких змін у за-конодавсті прийнято не було. В жовтні того ж року в Парижіпроходила
чергова пленарна сесія ФАТФ, на якій, зокрема,розглядалося й українське питання. Україні був
наданийтермін до кінця 2002 р. для приведення свого законодавства увідповідність з міжнародними
стандартами. У випадку неви-конання вимог ФАТФ мала намір застосувати "контрзаходи".І, хоча з
деяким запізненням, Верховна Рада України прийня-ла необхідний закон, експертів Групи він не
задовольнив, томущо в ньому не були враховані вимоги, висунуті ними раніше.Тому ФАТФ
рекомендувала країнам-членам ввести контрза-ходи стосовно України, що відразу позначилося
науповільнені швидкості і підвищені вартості банківських опе-рацій за участю кредитно-фінансових
установ нашої країни.
Відразу після введення контрзаходів були ухвалені не-обхідні зміни до Закону України "Про
запобігання та про-тидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочин-ним шляхом", а також
до Кримінального і Кримінально-про-цесуального кодексів України. Тому на наступному пленарно-
му засіданні, яке проходило в лютому 2003 р. в Парижі, санкціїбуло скасовано. Однак "чорний
список" ФАТФ Україна зали-шила тільки на початку 2004 р. Це стало можливим після того,як
експерти переконалися, що ухвалене в Україні законодав-ство успішно застосовується і лазівок для
"відмивателів" гро-шей більше немає.
 Україна залишила "чорний список", але протягом ще од-ного року експерти пильно стежили за
втіленням на практиціпроголошених заходів.
Після виходу з "чорного списку" Україна твердо стала нашлях боротьби з відмиванням грошей.
Значно активізувалосясвіробітництво Державного департаменту фінансовогомоніторингу України з
іноземними колегами щодо співпраці всправі боротьби з відмиванням грошей, що знайшло прояв
упідписанні двосторонніх міжнародних угод, зокрема Мемо-рандумів про взаємодію з іноземними
колегами.

Питання для самоконтролю

У чому полягає зміст поняття "незаконний бізнес"?
Що таке "брудні гроші"?
Які заходи здійснюються світовою спільнотою в бо-ротьбі з незаконним бізнесом?
Що таке Віденська конвенція?
Яку роль відіграє ООН у боротьбі з незаконним бізне-сом?
Який орган ООН є головним координатором в еко-номічній протидії злочинному бізнесу?
Які документи прийнято Радою Європи відносно бо-ротьби з корупцією?
У чому полягає основна мета ФАТФ?
Якими є основні напрями діяльності ФАТФ?
10. Яку підтримку здійснює ФАТФ щодо України

Розділ 10 РЕГІОНАЛЬНІ
ІНТЕГРАЦІЙНІ УГРУПОВАННЯ В
ЄВРОПІ
Ключові поняття: регіональна інтеграція; рівні інтеграції; ево-люція інтеграційних
процесів; Європейське об'єднання вугілля тасталі; Європейське економічне співтовариство;
Європейський Союз; Шенгенська угода; Маастрихтська угода; Єдиний європейський акт;
Європейський економічний простір; Європейська асоціація вільноїторгівлі; Співдружність
Незалежних Держав; Єдиний економічнийпростір; ГУАМ; Організація Чорноморського
економічногоспівробітництва

10.1. Особливості еволюції інтеграційних процесів у Європі

З розвитком міжнародних інтеграційних процесів усебільшого значення набувають формування
макрорегіональнихінтеграційних об'єднань. На сьогоднішній день існує п'ять рівнів регіональної
інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок; еко-
номічний і валютний союз.
У світі нараховуються десятки ма-крорегіональних об'єднань різного рівня інтеграції. Серед
найвпливовіших та найцікавіших за складом учасників є такі організації: Європейський Союз (ЄС);
Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА); Азіатсько-Тихоокеанське економічне
співробітництво (АТЕС); Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН); Південний спільний
ринок (МЕРКОСУР); Латино-Американська асоціація інтеграції (ЛААІ); Співдружність Незалежних
Держав (СНД); Організація Чорноморського економічного співробітництва(ОЧЕС).
 Окремі показники, що характеризують потенціал деякихрегіональних об'єднань, наведені в
табл. 10.1.
Таблиця 10.1.
Основні економічні показники деяких регіональних інтег-раційних угруповань1
Регіон Населен ВВП ВВП на Експортт
ня,млн (за душунаселен оварів та
чол.,2005 р. ПКС ня,тис. дол. послуг,м
),млрд лрд дол.,2005
дол.,2005 р.
р.
ЄС (25 460,7 1218 26,5 4713
країн) 0
СНД (12 278,7 2307 8,3 295
країн)
НАФТА 435,7 1454 33,4 1710
(3країни) 1
МЕРКОСУ 232,4 2136 9,2 153
Р (4країни)
АСЕАН 555,5 2653 4,8 637
(10країн)
1 Складено за даними:
http://www.demoscope.ru/weekly/app/world2005;www.cia.gov./cia/publications/fastbook;www.wto.org.

Утворення регіональних об'єднань як форми інтег-раційної взаємодії держав започатковано в

Європі. Інтег-раційні процеси в Європі досягли найвищого рівня у зістав-ленні з іншими регіонами
світу. Саме тут діє угруповання, щопройшло всі відомі стадії інтеграції, - Європейський Союз.
ЄС може розглядатись як класичний приклад послідовної еко-номічної інтеграції на
регіональному рівні. І дійсно, ця ор-ганізація багато в чому є взірцем при утворенні регіональних
економічних угруповань на різних континентах. Водночас Європа показала приклади заснування
таких організацій, які не витримали випробування часом (Рада Економічної Взаємо-допомоги - РЕВ)
або зазнали істотної реорганізації в пошукахпідвищення ефективності діяльності (Європейська
АсоціаціяВільної Торгівлі - ЄАВТ).
Історично першою регіональною економічною ор-ганізацією стала РЕВ, яка була заснована в
1949 р. З євро-пейських країн до неї входили СРСР, НДР (Східна Німеччи-на), Польща,
Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія,Албанія (припинила членство з 1962 р.); у деяких
структурахбрала участь Югославія. Метою РЕВ було сприяння поглиб-ленню й удосконаленню
співробітництва між соціалістичнимикраїнами, розвитку соціалістичної економічної інтеграції, пла-
номірному розвиткові народного господарства, прискореннюекономічного й технічного прогресу.
Діяльність РЕВгрунтувалась на довгострокових програмах у сфері економіки;однією з останніх була
Комплексна програма соціалістичноїекономічної інтеграції (1971).
Згідно зі Статутом, Рада Економічної Взаємодопомоги була відкрита для будь-якої іншої
країни, яка побажає до неї вступити; але поповнилась вона лише іншими соціалістични-ми країнами
за межами Європи (Монголія, В'єтнам, Куба).Жодна європейська несоціалістична країна не тільки
нехотіла, а й не змогла б стати членом РЕВ через несумісністьпринципів ринкової та
адміністративно-командного варіантусоціалістичної економіки.
У межах Ради Економічної Взаємодопомоги соціалістич-ним країнам вдалося досягнути певної
координації зовнішньо-економічної діяльності. На РЕВ припадала переважаюча част-ка зовнішньої
торгівлі кожної з країн, було споруджено чима-ло спільних об'єктів народного господарства. Проте в
ціломуефективність РЕВ була невисокою. Обсяги взаємної торгівлікраїн - членів РЕВ значно
поступалися показниками країнЄвропейського економічного співробітництва (ЄЕС); щеменш
ефективною була інтеграція у валютно-кредитній сфері,в русі трудових ресурсів. Справа в тому, що
РЕВ являла собоюнасамперед політичну організацію. Економічна інтеграція роз-глядалась як
підпорядкований процес, що має сприяти досяг-ненню політичних цілей. Крім того, в умовах
жорсткого цент-ралізованого планування інтеграційний процес набував не-природності і, по суті,
гальмувався. З розпадом соціалістичноїсистеми як політичної сили припинила існування і РЕВ,
щопродемонструвало її штучний характер.
 Інакше розвивались інтеграційні процеси в Західній Європі. Правда, на перших порах, відразу
ж по закінченні Дру-гої світової війни, панувала ідея утворення політичного
союзузахідноєвропейських країн. Він мав бути протидією поширеннякомунізму на Захід. У 1946 р. У.
Черчілль виступив за утворен-ня Сполучених Штатів Європи, які являли б собою єдиний мо-
нолітний блок західноєвропейських держав. Його промова далапочаток руху за "єдину Європу". В
різних західноєвропейськихкраїнах почали утворюватись координаційні комітети, що спри-яли б
втіленню в життя ідеї британського прем'єра. Наприкінці1948 р. було сформовано "Європейський
рух"1. В тому ж роціміністрами закордонних справ Франції, Великої Британії,Бельгії, Нідерландів і
Люксембургу було підписано Брюс-сельський пакт про утворення Західного союзу. Його призна-
ченням було забезпечення співробітництва країн-членів в еко-номічній, соціальній, культурній та
військовій сферах. Згодомцей союз був доповнений Європейською радою (1949), до якоїувійшли ще
деякі західноєвропейські країни. В 1955 р. ЗахіднийСоюз було перейменовано на
Західноєвропейський Союз.

Проте дійсної інтеграції в Західній Європі певний час не відбувалося, оскільки згадані
організації мали відвертополітичний характер, а між провідними європейськими дер-жавами тих
часів мали місце політичні протиріччя (особливоміж Францією й Великою Британією). Навіть
утворена в 1948р. Організація європейського економічного співробітництва(ОЄЕС) для реалізації
американської допомоги за "планомМаршалла" мало що змінила, оскільки й вона мала,насамперед,
політичні цілі. Необхідним був інший підхід доєвропейської інтеграції. Політичні цілі, як виявилось,
нетільки не сприяли, а й заважали природному руху процесуекономічної інтеграції. Прийшлося
відкласти завданняполітичної інтеграції аж до 90-х років. Політичній інтеграціїмусила передувати
економічна інтеграція, а не навпаки.
Реальний процес економічної інтеграції в Західній Європірозпочався майже водночас із
спробами здійснити політичнуінтеграцію. Розробляли проект економічного об'єднанняЄвропи Жан
Монне, голова Комісаріату з планування йадміністрації в уряді Франції, і Робер Шуман,
французькийпрем'єр-міністр. В основі проекту була ідея утворення Євро-пейського об'єднання
вугілля і сталі (ЄОВС), і Р. Шуманвтілив його в життя.
Післявоєнна Європа відчувала неабиякі економічні труд-нощі. Крім фізичного зруйнування
війною об'єктів народногогосподарства, економічне становище погіршувалося нестачеюкапіталу,
конкуренцією з боку США, які вийшли з війни щебільш міцною державою. В цих умовах
конкурування ще й міжсобою в найважливіших галузях виробництва для Європейсь-ких країн
утрудняло вихід з економічної кризи. Такими галу-зями тоді були енергетика (насамперед вугільна
промис-ловість) та чорна металургія. Саме з них розпочалася коорди-нація економічної діяльності
західноєвропейських країн. У1951 р. шість країн - Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідер-ланди і
Люксембург - підписали угоду про заснування Євро-пейського Об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Це
об'єднаннястало першою ластівкою інтеграційного процесу. Координаціярозвитку вугільної
промисловості і чорної металургії очолю-валася Верховним органом, який надбав певних
наднаціональ-них повноважень. Після реалізації "Плану Шумана" передба-чалася інтеграція й інших
галузей економіки.
ЄОВС швидко продемонструвало свою ефективність, між"шісткою" міцніли економічні
стосунки, поступово складавсямеханізм регулювання зовнішніх зв'язків на взаємовигіднійоснові.
Згодом розпочалися переговори про поширення інтег-рації на інші товари та послуги. Виникла ідея
утворення мит-ного союзу, а далі - економічного союзу. В березні 1957 р. ті жсамі шість країн
підписали в Римі угоду про заснування Євро-пейського економічного співтовариства (ЄЕС) і
Європейсь-кого співтовариства з атомної енергії (Євратом). Тоді ж триорганізації (ЄОВС, ЄЕС і
Євратом) об'єдналися в одну
спільноту - Європейське економічне співтовариство. При
цьому всі три складові частини зберегли своє автономне існу-вання в новій організації.
При утворенні ЄЕС його засновники виношували далеко-сяжні плани. Головною метою ЄС
було проголошення в статті2-й Договору: "Співтовариство має за свою мету шляхом ство-рення
спільного ринку, економічного та валютного союзу, а та-кож шляхом реалізації спільної політики та
діяльності ... спри-яти гармонійному і збалансованому розвитку економічноїдіяльності
Співтовариства, високому рівню зайнятості тасоціальному захисту, рівності між чоловіками та
жінками,стійкому та безінфляційному зростанню, досягненню високо-го рівня
конкурентоспроможності та зближення економічнихпоказників, захисту та поліпшенню стану
навколишнього се-редовища, підвищення життєвого рівня та якості життя, еко-номічній і соціальній
інтеграції та солідарності держав-
• "-ічленів"1.
 Договір передбачав відмінність митних зборів такількісних обмежень на імпорт та експорт
товарів між держа-вами - членами, спільну торговельну політику, утвореннявнутрішнього ринку. Як
показав час, ці наміри здійснились.Зокрема, утворення митного союзу було завершено в 1968 р.
У 1969 р. на конференції в м. Гаага було прийнято рішен-ня про подальше поглиблення
західноєвропейської інтеграції,а саме - утворення економічного й валютного союзу зіспільною
валютою. Ця пропозиція виходила від прем'єр-міністра Бельгії Тіндеманса, і план такого союзу
одержав йогоім'я. За планом Тіндеманса валютний союз мав бути утворе-ний вже до кінця 1980 р.,
але цей строк виявився нереальним.Не всі члени ЄЕС були до цього готові; до цього часу відбуло-ся
розширення організації, вступ до неї нових країн, ірозбіжності між членами ЄЕС в їх економічному
розвитку де-що збільшились, що гальмувало проведення єдиної валютноїполітики. Проте в 1979 р.
було утворено Європейську валют-ну систему (ЄВС), яка стала кроком до валютного союзу.
Європейське економічне співробітництво із суто еко-номічної поступово перетворювалось на
розгалужену соціаль-но-політичну систему, доповнюючись неекономічними струк-турами. З 1979 р.
розпочав роботу Європейський парламент,що складався з представників усіх членів організацій. Було
ут-ворено Європейське політичне співробітництво для коррди-нації зовнішньої політики країн-
членів.
Важливим заходом щодо утворення економічного й ва-лютного союзу стало прийняття в 1986
р. Єдиного європейсь-кого акту, який проголосив злиття економічної інтеграції таполітичного
співробітництва в єдиний процес. Актом передба-чалося завершення побудови єдиного Спільного
ринку докінця 1992 р. Це означало, що будуть остаточно усунені пере-пони у взаємній торгівлі
(зокрема, різні стандарти в країнах,різне національне законодавство щодо ведення бізнесу
тощо).Одним з головних завдань організації, що були накреслені Ак-том, визначалось
співробітництво в галузі зовнішньої політи-ки. Отже, майбутній союз міркувався не тільки як еко-
номічний, а й як політичний. Тут ми бачимо нове коло діалек-тичного процесу: спочатку утворення
спільноти передбача-лось як політичний союз; оскільки це було передчасно,рушійною силою
об'єднання стала економічна інтеграція; на-решті, склались умови для політичного союзу, вже
підкріпле-ного економічною базою.
Політична, економічна й валютна інтеграція ЗахідноїЄвропи була зафіксована Маастрихтською
угодою про Євро-пейський Союз у грудні 1991 р. Угодою передбачалося: єдинеєвропейське
громадянство; політичний Союз; економічний івалютний союз. Маастрихтська угода була
проголошена як по-чаток нового етапу в процесі створення ще тіснішого союзу на-родів Європи.
Водночас підкреслювалася спадкоємність щодоосновних досягнень Європейського Співтовариства:
"Союз за-сновується на базі Європейського Співтовариства, доповнено-го сферами політики і
формами співробітництва згідно з да-ним Договором. Його завдання полягає в налагодженні ...• •
•• ??-(відносин між державами-членами та їх народами 1.
Таким чином, констатовано, що політичних розбіжностейміж західноєвропейськими країнами
вже не існує. Проте в 60-хроках політичні й економічні суперечності ледве не привелиЗахідну Європу
до розколу. Суперництво Великої Британії зконтинентальними країнами Європи (насамперед,
зФранцією), боротьба за лідерство стали причиною появи кон-куруючої щодо ЄЕС інтеграційної
спільноти - Європейськоїасоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). Вона утворилася в 1960 р. вскладі семи
країн - Великої Британії, Данії, Норвегії, Порту-галії, Австрії, Швеції й Швейцарії. На відміну від
ЄЕС, у цій ор-ганізації передбачалось активне співробітництво лише в сферіміжнародної торгівлі,
лібералізація якої вважалась головноюметою. Ніяких наднаціональних структур
(парламенту,політичного союзу) не планувалося. Дуже швидко виявилося,що ЄАВТ не спроможна
конкурувати з більш потужним Євро-пейським Економічним Співтовариством. Поступово вона ста-
ла розпадатися. Вже в 1973 р. Велика Британія і Данія вийшлиз ЄАВТ і вступили до "Спільного
ринку". Згодом організаціюпокинули Португалія, Швеція, Австрія, які зараз є членами ЄС.Деякі
країни, навпаки, увійшли до ЄАВТ, вирішуючи своїзовнішньоторговельні проблеми. Нинішній склад
ЄАВТ такий:Норвегія, Швейцарія, Ісландія, Ліхтенштейн.
Об'єктивний процес поглиблення західноєвропейськоїінтеграції сприяє економічному
зближенню країн ЄС і ЄАВТ.Тому в 1991 р. між обома організаціями укладається Угода
проутворення Європейського економічного простору. Згідно знею, країни ЄАВТ мають значні пільги
в торгівлі з країнамиСоюзу. Проте на інші сфери міжнародних економічних відно-син пільги не
поширюються.
Із розпадом соціалістичної системи на суттєво новій ос-нові здійснюються інтеграційні процеси
в країнах Централь-ної і Східної Європи. На уламках СРСР виниклаСпівдружність Незалежних
Держав, яка об'єднала колишнірадянські республіки, крім прибалтійських. СНД утворено в1991 р. і
передбачає тісне співробітництво в економічній,політичній, культурній, екологічній, правовій
сферах. Для та-кого співробітництва, здавалося б, є солідна підстава, бо напо-чатку 90-х років зв'язки
між республіками, особливо еко-номічні, були ще досить міцні. Проте за обставин, про які
будесказано далі, СНД не стала ефективним інтеграційнимоб'єднанням. На її просторі протікають
інтеграційні і дезінтег-раційні процеси.
Частина колишніх радянських республік увійшла до Ор-ганізації Чорноморського
економічного співробітництва (ут-ворене в 1992 р.) для вирішення більш локальних
проблем.Недостатня ефективність СНД, неспроможність у її рамкахвирішити важливі питання
економічного співробітництва ве-де до того, що деякі її члени шукають інші шляхи для
наданняімпульсу в розвитку взаємовідносин. Так, особливий статусвідносин мають Росія й Білорусія;
поглиблення інтеграціївідбувається між Росією, Білорусією, Казахстаном, Узбекис-таном,
Киргизстаном і Таджикистаном. З іншого боку, всечіткіше формується об'єднання ГУАМ (Грузія,
Україна, Азер-байджан, Молдова), яке має свої специфічні інтереси.
В Центральній Європі визначною подією стало утворенняв 1992 р. Центральноєвропейської
угоди про вільну торгівлю(ЦЕФТА). Угоду підписали Польща, Чехія, Словаччина,Угорщина; згодом
до них приєдналися Румунія і Болгарія. Те-пер перші чотири країни стали членами ЄС.
У тому ж 1992 р. було застосовано Раду державБалтійського моря. Вона була утворена за
ініціативою Німеч-чини й Данії; включає всі скандинавські держави, Німеччину,Польщу, Росію,
Естонію, Латвію, Литву. Рада сприяє вирішен-ню регіональних проблем у широкому спектрі
міжнароднихвідносин.
Соціально-політичні перетворення в Центральній таСхідній Європі поступово знімають
перепони на шляху інтег-раційних процесів усієї Європи (Західної, Центральної таСхідної).
Ініціатива щодо загальноєвропейської інтеграції ви-ходить від Європейського Союзу. Згідно з нею,
утворювалисяособливі економічні програми допомоги країнам Центральноїта Східної Європи, які
сприяли б прискоренню їх економічно-го розвитку. В 1989 р. була розроблена програма PHARE
дляПольщі та Угорщини; згодом вона поширилася на Чехію, Сло-ваччину, Боснію й Македонію. Для
сприяння процесу реформв СНД розроблена програма TACIS (Technical Assistance tothe
Commonwealth of Independent States). Вона включаєтехнічну допомогу, надання ноу-хау, гуманітарної
і надзвичай-ної допомоги

10.2. Європейський Союз — ЄС(European Union — EU)

Цілі, принципи й Розглянемо детальніше основні ета-

організаційна пи формування й розвитку ЄС.структура ЄС ^ „
Європейський Союз утворено згідно
з Маастрихтською угодою, що була підписана 7 лютого 1992 р.;дія угоди розпочалася з 1 січня
1993 р. Як вже було сказано,ЄС являє собою вищий ступінь еволюції західноєвропейськоїінтеграції,
яка пройшла стадії Європейського об'єднаннявугілля і сталі та Європейського економічного
співтовариства(Спільного ринку).
Започаткували Європейський Союз шість країн, а зараз уйого складі 25 країн-членів. Нагадаємо
еволюцію формуванняЄвропейського Союзу.
У травні 1950 р. тодішній міністр закордонних справ, азгодом Прем'єр-міністр Франції Робер
Шуман запропонувавФранції, ФРН та будь-якій іншій європейській державіоб'єднати ресурси у
вугледобувній та сталеливарній промис-ловості. Ця пропозиція одержала назву "Декларація
Шумана".Через рік, у квітні 1951 р., Франція, ФРН, Італія, Бельгія,Нідерланди й Люксембург
підписали в Парижі договір про за-снування Європейського об'єднання вугілля й сталі.
"Декларація Шумана" виходила за межі суто економічно-го об'єднання. Головною метою було
припинення тривалої во-рожнечі міє європейськими країнами, об'єднання політичне,культурне,
утворення єдиної європейської спільноти, яка б на-завжди відвернула протистояння між націями
континенту. Воснову об'єднаної Європи покладалися принципи миру, демо-кратії, рівноправного
співробітництва між країнами.
Ініціатори європейської інтеграції розуміли, що об'єднан-ня Європи - тривалий процес. І було
визнано, що його слід по-чинати з економічної сфери. Для успішності процесу інтег-рації необхідно
було сформувати правову базу, систему інсти-тутів, частина з яких мала б наднаціональний характер.
У березні 1957 р. та ж сама "шістка" підписує у Римі До-говір про створення Європейського
Економічного Співтова-риства та Європейського співтовариства з атомної енергети-ки. У Договорі
про цілі його заснування сторони зазначають:
"... Сповнені рішучості закласти основи для дедалі більштісного союзу європейських народів,
прийнявши рішення за-безпечити економічний і соціальний прогрес своїх країн шля-хом здійснення
спільних дій, спрямованих на усуненнябар'єрів, що розділяють Європу, підтверджуючи, що
основноюметою їх зусиль є невпинне поліпшення умов життя і працісвоїх народів,
визнаючи, що усунення існуючих перешкод потребує уз-годжених дій, покликаних гарантувати
сталий розвиток, зба-лансовану торгівлю і чесну конкуренцію, спонуковані праг-ненням зміцнити
єдність економік своїх країн і забезпечити їхгармонійний розвиток шляхом зменшення різниці між
різно-манітними районами і подолання відсталості районів, що пе-ребувають у менш сприятливих
умовах,
сповнені бажання сприяти за допомогою проведенняспільної торгової політики поступовому
усуненню обмежень уміжнародному товарообміні,
маючи на меті підтвердити солідарність, що зв'язує Євро-пу та іноземні держави, і бажаючи
забезпечити їх процвітаннявідповідно до принципів статуту Організації Об'єднаних
Націй, сповнені рішучості зміцнити за допомогою такогооб'єднання ресурсів мир та свободу та
закликаючи інші наро-ди Європи, що поділяють їх ідеали, приєднатися до їх зусиль,вирішили
створити Європейське Економічне Співтоварист-во..."[29] .
"Римські договори" набули чинності 1 січня 1958 р. Того жроку було засновано Європейську
парламентську асамблею,
президентом якої був обраний Робер Шуман.
Економічна співпраця "шістки" починає поглиблюватися.В 1960 р. було утворено
Європейський соціальний фонд, за-вданням якого передбачалося сприяння працевлаштуванню
тапрофесійній мобільності працівників між країнами-членами.В 1962 р. започатковано проведення
єдиної сільськогоспо-дарської політики як важливого елемента інтеграції. УтвореноЄвропейський
фонд організації і гарантування сільського гос-подарства (ФЕОГА).
Тривалий час "шістка" була, по суті, замкненним угрупо-ванням і не поповнювалася новими
членами. Більше того, пре-зидент Франції Шарль де Голль заявив, що його країна катего-рично проти
вступу Великої Британії до ЕЄС. Причина поляга-ла в тому, що Франція боялася появи у
Співтоваристві ще одно-го потужного конкурента, до того ж тісно пов'язаного політич-но з США.
Але, з іншого боку, ЕЄС звертає увагу на ринкикраїн, що розвиваються, особливо на африканські
країни, які вминулому були здебільшого колоніями Франції, Бельгії, Німеч-чини. З них сімнадцятьом
країнам було зафіксовано асоційова-не членство спеціальною конвенціяєю в місті Яунде (Камерун).
Інтеграційний процес набуває подальшого поглиблення. В1965 р. було об'єднано виконавчі
структури ЕОВС, ЄЕС таЄвратома. В 1968 р. було укладено договір про митний союз;таким чином,
економічна інтеграція піднялася на новий, ви-щий щабель.
Нарешті, через 20 років після об'єднання "шістки" вонапочинає розширюватися за рахунок
нових членів. У 1972 р.
підписують договір про вступ до Європейського Співтовари-ства Велика Британія, Ірландія,
Данія та Норвегія. Втім, Нор-вегія так і не стала членом Співтовариства через негативнийрезультат
референдуму населення щодо цього питання. Іншітри країни стали членами ЄЕС у 1973 р.
У порядку поглиблення інтеграції в 1972 р. було прийняторішення про створення
європейського фонду валютногоспівробітництва, а також визначено нові сфери
діяльностіспівтовариства: проведення спільної регіональної, соціальної,енергетичної політики та
політики щодо охорони довкілля.Спрогнозовано, що економічний та валютний союз буде утво-рений
у 1980 р.; як уже відомо, це був занадто оптимістичнийпрогноз. В 1974 р. створюється Європейський
фонд регіональ-ного розвитку (ЄФРР).
Поступово розширюється склад асоційованих членівСпівтовариства. В 1975 р. підписується
Ломейська конвенція(у м. Ломе, столиці Того), згідно з якою асоційованими члена-ми стають уже 46
держав Африки, Карибського та Тихооке-анського регіонів. Ломейська конвенція замінила
собоюЯундську конвенцію. В 1979 р. була підписана Друга Ломейсь-ка конвенція, в 1984 р. - Третя,
яка зафіксувала 65 асоційова-них членів. Четверту конвенцію (1989) підписали вже 69 дер-жав.
Продовжується і розширення самого ЄвропейськогоСпівтовариства. У 1981 р. до нього
приєдналася Греція, у 1986р. - Іспанія й Португалія, у 1994 р. - Австрія, Швеція йФінляндія. У складі
15 членів Співтовариство функціонувалодесять років, аж до 2004 р., коли воно поповнилося ще
десять-мя країнами.
Після утворення митного союзу і спільного ринку насталачерга підготовки до валютного
союзу, шлях до якого виявивсядосить довгим. У 1978 р. в Брюсселі було прийнято рішенняпро
впровадження валютної системи, в основі якої полягала бєдина грошова одиниця "екю". З 1979 р.
європейська валютнасистема вступила в дію. З 1 січня 1999 р. була уведена нова ва-люта - євро, яка
замінила собою екю.
Важливою подією інтеграційного процесу стало підписан-ня в 1985 р. у м. Шенген
(Люксембург) угоди, яка сьогоднівідома як Шенгенська угода, про скасування
прикордонногоконтролю між Бельгією, Німеччиною, Францією, Люксембур-гом та Нідерландами.
Згодом Шенгенську угоду підписали йінші члени Співтовариства.
В Шенгенській угоді зазначалося, що для громадян країнЄЕС формальності на спільних
кордонах значно спрощуються.Здійснюється лише візуальний контроль за приватними транс-
портними засобами, які перетинають кордони на малій швид-кості, але не зупиняючись.
Передбачалося спрощення порядкупереміщення для громадян, які проживають у районах, розта-
шованих поблизу спільних кордонів. Угода визначила не-обхідність координації митних служб і
поліції з метою боротьбиіз злочинністю. Водночас контроль за пересуванням громадянпереносився
на зовнішні кордони, й цей контроль ставав більшпильним і суворим. Окремо було оговорено про
необхідність за-побігання нелегальній міграції з країн, що не є членами ЄЕС.
У 1986 р. підписано Єдиний європейський акт, що допов-нював і уточнював Римський договір.
Нарешті, в 1991 р. в Ма-астрихті (Нідерланди) було прийнято проект договору про ут-ворення
Європейського Союзу. Договір підписано в 1992 р., ачинності він набув у листопаді 1993 р.
Після розпаду СРСР і всієї системи соціалістичних дер-жав Європейський Союз звертає значно
більше уваги на сто-сунки з постсоціалістичними країнами Європи. У 1993 р. фор-мується програма
ТАСІБ ("Технічна допомога країнам СНД").Наступного року у Люксембурзі підписується угода про
парт-нерство й співробітництво між Європейським Союзом та Ук-раїною. Ця угода була
ратифікована парламентами країн ЄСтільки в 1998 р. Аналогічна угода укладена між ЄС та
Росією,Грузією, Вірменією, Азербайджаном. У 1994 р. статус асоційо-ваних членів надано Естонії,
Латвії та Литві. Через 10 років, асаме - в травні 2004 р. ці балтійські країни, а також Польща,Чехія,
Словаччина, Угорщина, Словенія, Кіпр та Мальта булиприйняті до Європейського Союзу.
Отже, Європейський Союз складається з 25 країн:
9. Іспанія
Кіпр
Латвія
Литва
Люксембург
Мальта
Нідерланди
Австрія
Бельгія
3. Велика Британія
Греція
Данія
Естонія
Ірландія
Італія
Німеччина25. Швеція
Польща
Португалія
Словаччина
Словенія
Угорщина
Фінляндія
Франція
24. Чехія
Маастрихтською угодою підтверджується спадкоємністьосновних принципів і здобутків
Європейського товариства іводночас визначається, що з її прийняттям розпочинається но-ва стадія в
процесі європейської інтеграції1. Союз засно-вується на базі Європейського співтовариства,
доповненогосферами політики і новими формулами співробітництва.
Головною метою Європейського Союзу проголо-шується сприяння інтегруванню Європи в
єдине економічне йполітичне ціле для подальшого економічного й соціальногопрогресу її народів. Зі
змісту головної мети випливають такіосновні цілі:
досягнення високого рівня економічного розвитку йзайнятості;
утворення єдиного простору без внутрішніх кордонів;
створення економічного й валютного союзу;
здійснення спільної зовнішньої політики;
здійснення в майбутньому спільної оборонної політи-
ки;
 ♦ захист прав та інтересів народів Союзу шляхом запро-вадження спільного громадянства.У
1997 р. було підписано Амстердамський договір, якийуточнив і розширив положення
Маастрихтського договору. В
С. 13.
ньому підтверджено цілі Європейського Союзу, а крім того,доповнено розділ щодо здійснення
спільної зовнішньоїполітики й політики безпеки. Амстердамський договір міститьтакож окремий
розділ про дотримання державами-членамиЄС принципів демократії, прав людини й пріоритету
закон-ності, утворення "зони свободи, безпеки й справедливості" вінтересах громадян. Наголошена
необхідність боротьби з теро-ризмом, расизмом, контрабандою, злочинністю.
Відповідно до Маастрихтського й Амстердамського дого-ворів цілі Європейського Союзу
визначаються так:
Сприяння здійсненню збалансованої й довгостроковоїсоціальної й економічної політики,
зокрема шляхом утворен-ня простору без внутрішніх кордонів, шляхом економічного йсоціального
вирівнювання, створення економічного й валют-ного союзу, запровадження єдиної валюти (цей
пункт прак-тично вже виконано).
Затвердження Європейського співтовариства наміжнародній арені, зокрема шляхом здійснення
спільноїзовнішньої політики й політики в галузі суспільної безпеки,що передбачає в разі необхідності
створення системи спільноїоборони.
Посилення захисту прав та інтересів громадян держав-учасників шляхом запровадження
громадянства Союзу.
Розвиток тісного співробітництва в галузі судовоїпрактики й внутрішніх справ.
Збереження досягнутого рівня інтеграції Співтовари-ства й визначення заходів для подальшого
підвищення ефек-тивності його функціонування.
Діяльність ЄС грунтується на загальних принципахміжнародного співробітництва:
вірність принципам свободи, демократії та повагилюдських прав;
визначення верховенства права;
поважання національної ідентифікації держав-членів.
До компетенції Європейського Союзу належать такі
функції:
скасування митних податків і кількісних обмежень наімпорт та експорт товарів між державами-
учасницями;
спільна торговельна політика;
спільна аграрна політика;
спільна транспортна політика;
зближення національних законодавств держав-учасницьз метою нормального функціонування
спільного ринка;
політика в соціальній сфері;
політика захисту довкілля;
підвищення конкурентоспроможності промисловостіЄвропейського Союзу;
сприяння дослідженням і технологічному розвитку;
сприяння досягненню високого рівня охорони здоров'я;
сприяння розвитку освіти, професійного навчання йкультури;
політика співробітництва у сприянні всебічного роз-витку держав-членів;
заходи в галузі енергетики;
асоціація з іноземними країнами для розширенняторгівлі й спільного сприяння економічного й
соціаль-ного розвитку.
Організаційна структура Європейського Союзу доситьскладна й розгалужена. Це пояснюється,
з одного боку, тим,що ЄС - багатофункціональна організація; з іншого - особ-ливістю еволюції
Союзу: з поглибленням інтеграції утворюва-лися нові органи, проте старі не ліквідувалися. Так, і до
сьо-годні збереглися ЄОВС, Євратом і Європейське економічнеспівтовариство.
Організаційно ЄС грунтується на загальних основахзахідної політичної системи, проте має
деякі власнівідмінності. До них належать:
1. Об'єднання інститутів двох типів - міждержавних інаднаціональних. Особи, що входять до
органів першого типу,діють як офіційні представники держав-членів. Функціонериорганів другого
типу також призначаються своєю державою,але діють як незалежні особи.
Гнучкий розподіл компетенцій між органами ЄС інаціональними урядами. У загальному
вигляді компетенціїрозподіляються по трьох напрямах:
сфери спільної політики ЄС (аграрна, торговельна та ін.);
 сфери змішаної компетенції - за окремі питаннявідповідають органи ЄС, а за решту -
національні уря-ди (регіональна, соціальна політика);
сфери, де функції ЄС обмежуються координацією дійдержав-членів і розробкою рекомендацій
(макроеко-номічна політика, охорона довкілля та ін.).
Значна кількість рішень, прийнятих органами ЄС, ма-ють рекомендаційний характер.
У межах, що визначені договорами, право ЄС має пере-важаючий характер над національними
законодавствами дер-жав-членів.
Функціонально Європейський Союз складається з трьохблоків:
Європейські співтовариства (ЄОВС, Євратом і ЄЕС);
Спільна зовнішня політика й політика в галузі безпеки;
Співтовариство в галузі юстиції і внутрішніх справ.
Кожний блок має свою організаційну структуру; найго-ловніші органи - спільні для всіх блоків,
при цьому вони ж єголовними для ЄС в цілому.
Головні органи Європейського Союзу:
Європейська рада.
Європейський парламент.
Рада Європейського Союзу.
Європейський суд.
Європейська Комісія.
Палата аудиторів
Європейська рада є вищим органом ЄС. Вона складаєтьсяз керівників держав або урядів та їх
політиків, якими єміністри закордонних справ. Європейська рада дає Союзу не-обхідні імпульси для
розвитку та визначає його загальніполітичні орієнтири1. Рада збирається двічі на рік для обгово-
рення найактуальніших питань діяльності Союзу. Вона надаєЄвропейському парламенту доповідь
про хід кожного засідан-ня і щорічний письмовий звіт про результати своєї діяльності.
Європейська Рада утворена в 1974 р. В ході зустрічей голівдержав і урядів, а також голови
Європейської Комісії (якийвходить до складу ЄР) обговорюються найважливішіполітичні проблеми
Союзу, стан світової економіки й міжна-родних відносин, визначаються пріоритетні напрями діяль-
ності Європейського Союзу, приймаються рішення стра-тегічного характеру. Засідання проходять під
головуваннямпрезидента або прем'єр-міністра тієї держави, яка в даномупівріччі головує в Раді.
Європейський парламент складається з представниківдержав ЄС, які обираються прямим
загальним голосуванням.Усього в парламенті 732 депутатів. Кількість представниківвід кожної
країни залежить від чисельності населення країнита її економічної потужності. Представники
обираються нап'ятирічний термін. В парламенті вони гуртуються не закраїнами, а за партіями
(соціалісти з соціалістами, ліберали злібералами, християнські демократи зі своїми однопартійця-ми з
різних країн тощо).
Європейський парламент бере участь у процесі прийняттяактів ЄС, висловлюючи свою згоду
або рекомендації. Ранішероль парламенту була саме рекомендаційною, але, згідно Маа-стрихтській
угоді, тепер він має і законодавчі функції; за дея-кими важливими постановами необхідна його згода.
Парла-мент має й контрольні функції: він слідкує за порушеннямиправил та норм іншими органами
(Європейською радою,Комісією та ін.). З цією метою він може утворювати тимчасо-вий Комітет із
розслідування.
Парламент має повноваження у прийнятті бюджету ЄС.Він може вносити поправки до
бюджету, може навіть відхили-ти бюджет в цілому.
Європейський парламент розглядає скарги будь-якоїфізичної або юридичної особи на
утиснення своїх прав збокуінститутів Союзу; для цього він призначає омбудсмена, якиймає
повноваження приймати скарги. Виявивши порушення,омбудсмен передає справу відповідному
інституту.
Парламент проводить свої сесії один раз на рік. Засіданняпроводить Голова парламенту.
Рішення приймаються абсо-лютною більшістю голосів. Європейський парламент обгово-рює на
сесіях звіт Комісії; якщо члени парламенту незадово-лені її діяльністю, то вони можуть висловити їй
недовіру; в та-кому разі члени Комісії колективно йдуть у відставку.
Засідання парламенту відбуваються в Страсбурзі.Діяльність Парламенту відбувається під
керівництвом Бюро,що складається з голови й 14 віце-голів, яких обирають на дваз половиною роки.
Порядок денний сесій визначає Конфе-ренція голів. Депутати розподіляються по 20
комісіяхвідповідно до окремих напрямів діяльності ЄС.
Рада Європейського Союзу називається ще Радоюміністрів, оскільки її членами є міністри
країн-учасниць. Прицьому, залежно від питання, що розглядається на черговійсесії, члени Ради
можуть бути представлені різними міністра-ми (закордонних справ або фінансів, або екології
тощо).Кількість голосів у представників у Раді від кожної країни не-однакова.
Рада забезпечує координацію загальної економічноїполітики держав-членів. Вона має
повноваження прийматирішення з найважливіших питань. У своїй роботі Рада спи-рається на
Комітет постійних представників, який скла-дається з 25 послів (по одному від кожної країни).
Комітетвідповідає за підготовку роботи Ради та виконує завдання, по-кладені на нього Радою.
Серед повноважень Ради Європейського Союзу визнача-ються такі:
повноваження на законодавчу діяльність;
право на призначення президента Єврокомісії, Верхов-ного представника Європейського
Союзу, членів Євро-комісії, ЕКОСОК, Комітету регіонів, Європейської ра-хункової палати,
Європейського суду, правління Євро-пейського центрального банку, адміністративної
радиЄвропейського інвестиційного банку;
право вимагати від Єврокомісії ініціювання нового пра-вового акту;
право на укладання договорів з третіми країнами чиміжнародними організаціями;
право на складання проекту плану бюджету;
право на встановлення обсягу власних коштів співтова-риства.
Рада Європейського Союзу розробляє процедурні прави-ла діяльності органів Союзу. Вона
встановлює також розміризарплати та винагород для посадових осіб Союзу.
Європейська комісія є виконавчим органом Союзу. Воназабезпечує дотримання всіх положень
Угоди про утворенняЄС усіма структурними підрозділами. Комісія готує рекомен-дації щодо
прийняття рішень з різних питань діяльності Сою-зу, бере участь у розробці найважливіших заходів,
які здійсню-ють Рада і Парламент. Комісія також готує загальнийщорічний звіт про діяльність ЄС.
Європейська комісія складається з 20 членів, які обира-ються за принципом їх загальної
компетентності та неза-лежність яких не підлягає сумніву[30]. Члени Комісії при вико-нанні своїх
обов'язків не повинні приймати інструкції відсвоїх урядів, не можуть займатися ще якою-небудь
діяльністюпоза Комісією. Очолює Комісію Голова, якого обирають йогочлени, але його кандидатура
мусить бути затверджена Євро-пейським парламентом. У процесі своєї діяльності Комісіяпостійно
консультується з Радою, рішення приймаються нимиспільно.
Найголовніша функція Комісії полягає в слідкуванні засумлінним виконанням державами-
членами рішень РадиЄвропейського Союзу, щоб конкуренція між ними була чес-ною і ніхто не
отримав би "незаконні" пільги[31] - додаткові кре-дити, дотації тощо. Це відноситься також і до
окремих фірм,якщо вони ведуть нечесну конкурентну боротьбу: Комісія мо-же прийняти рішення про
їх покарання штрафом.
Комісія збирається один раз на тиждень у Брюсселі.
Європейський суд забезпечує дотримання законності притлумаченні положень Угоди про ЄС.
Він складається з 15суддів і 9 генеральних адвокатів. Обов'язком генерального ад-воката є
представлення Суду мотивованого висновку посправі, яка там розглядається. Судді та адвокати
обираються зчисла осіб, незалежність, компетентність і порядність яких непідлягає сумніву1 вони
призначаються на термін 6 років. Суддіобирають президента Суду строком на 3 роки.
Суд розглядає справи найчастіше за ініціативи Комісії.Якщо Комісія вважає, що держава-член
не виконує своїх зо-бов'язань щодо Угоди, вона може передати справу до Суду;при цьому Комісія
надає мотивовані висновки щодо порушен-ня. Держава-член, яка вважає, що її інтереси утиснені
іншимичленами або органами Союзу, надсилає спочатку свою скаргудо Комісії, а потім вже її
розглядає Суд. Якщо Суд вважає, щодержава-порушник не виконала його постанови, то на неї по-
кладається штраф, розміри якого визначає Комісія.
Суд розглядає законність актів, прийнятих Європейськимпарламентом, Радою, Комісією та
Європейським центральнимбанком. Компетенція Суду не поширюється на спільнузовнішню політику
й політику безпеки, а також наспівробітництво держав-членів у галузі правосуддя йвнутрішніх справ,
які належить до сфери міждержавних відно-син.
Фізична або юридична особа може оскаржити в Суді діїбудь-якої інстанції Союзу щодо неї.
Засідання Суду відбуваються в його головному офісі в м.Люксембург.
Розглянуті вище органи є головними для ЄС в цілому.Проте, як уже було сказано, окремі блоки
Союзу мають своюспецифічну структуру. Європейське Співтовариство скла-дається з таких органів:
Європейський парламент;
Рада Європейського Союзу;
Європейська комісія;
Європейський суд;
Рахункова палата;
Економічний і соціальний комітет;
 Консультативний комітет ЕОВС;
Комітет регіонів;
Європейський інвестиційний банк.
Як бачимо, тут немає Європейської ради, але додаєтьсядекілька інших органів. Розглянемо
деякі з них.
Рахункова палата здійснює перевірки. Вона складається з15 членів, які в своїх країнах
працювали в органах зовнішньо-го аудиту або мають відповідну кваліфікацію. Рахункова пала-та
перевіряє звіти про всі доходи і витрати Співтовариства, на-дає Європейському парламенту й Раді
Європейського Союзудокумент щодо правильності ведення рахунків та законностівсіх операцій.
Перевірка грунтується на бухгалтерській звітності. У дер-жавах-членах аудит здійснюється в
контакті з національнимиаудиторськими органами. Після закінчення кожного фінансо-вого року
Рахункова палата готує щорічний звіт, який направ-ляється іншим інститутам Співтовариства.
Економічний і соціальний комітет (ЕКОСОК) є консуль-тативним, допоміжним органом. Він
складається з 222 членів,які представляють три соціальні групи: І - роботодавці; ІІ -робітники; ІІІ -
інші (фермери, споживачі тощо). З цього при-воду кількість представників від кожної країни
повиннаподілятись на 3. Найбільшу кількість членів (по 24) вЕКОСОК мають Німеччина, Франція,
Італія, Велика Бри-танія. Іспанія має 21 представника; Бельгія, Греція, Нідерлан-ди, Австрія,
Португалія, Швеція - по 12; Данія, Ірландія,Фінляндія - по 9; Люксембург - 6. Члени Комітету
признача-ються Радою на термін чотири роки. Вони повністю незалежніу виконанні своїх обов'язків і
діють тільки в інтересах Співто-вариства. Зі вступом до ЄС нових 10 членів місця в ЕКОСОКбудуть
перерозподілені.
Основна функція ЕКОСОК - надання консультацій Радіта Комісії з різних аспектів економічної
діяльності. З цією ме-тою членами Комітету призначаються представники як різнихсоціальних груп,
так і різних галузей економіки. Комітет має усвоєму складі спеціалізовані секції по окремих галузях
госпо-дарства.
Комітет регіонів є представником місцевих і регіональнихорганів влади в ЄС. Він, як і
ЕКОСОК, складається з 222членів, які призначаються Радою від країн за такими ж сами-ми квотами
на чотири роки. Комітет консультує Раду чиКомісію з регіональних проблем, зокрема щодо
транскордон-ного співробітництва, порушення регіональних інтересів.
Як зазначається в Договорі про за-Економічна політика „ ґ ґ
Європейського Союзу снування ЄС (ст. 98), держави-чле-
ни здійснюють свою економічну
політику згідно з принципом відкритої ринкової економіки тавільної конкуренції1. Основні
положення економічної політи-ки розробляються Комісією, потім обговорюються й затверд-жуються
Європейською Радою; Рада інформує Європейськийпарламент про прийняті рекомендації.
Економічна політика ЄС здійснюється за такими напрям-ами: торгівля; виробництво
(промисловість, сільське госпо-дарство, транспорт); рух факторів виробництва (капітал, робо-ча
сила); регулювання відносин між суб'єктами міжнародноїекономіки в межах ЄС (конкуренція,
антимонопольне законо-давство та ін.). Розглянемо ці напрями.
Спільна торговельна політика. Вона грунтується на мит-ному союзі, затвердження будови
якого відбулося в 1968 р.Митні збори на імпорт та експорт товарів між членами Союзускасовані; це
стосується як протекціоністського мита, так іфіскального. Ставки митних тарифів щодо третіх країн -
єдині і затверджуються Радою за рекомендацією Комісії. За-бороняються кількісні обмеження (квоти
й т.ін.) і торгівлі міждержавами-членами.
Для стимулювання експорту в треті країни здійснюєтьсяполітика надання виробникам тих
товарів, в експорті якихзацікавлений ЄС. Спільна торговельна політика грунтуєтьсяна єдиних
принципах щодо укладання угод з третіми країна-ми. Це стосується не тільки встановлення тарифів
та квот, а йспільних заходів демпінгу на міжнародних ринках.
У міжнародній торгівлі ЄС застосовує такі про-текціоністські заходи:
антидемпінгове мито;
компенсаційне мито проти країн, що субсідіюють свійекспорт до країн ЄС;
кількісні квоти, якщо надмірний імпорт шкодить про-мисловості країн-членів;
різноманітні санкції (підвищення імпортного мита,кількісні обмеження, скасування торгових
пільг) щодотретіх країн, які застосовують дискримінаційні заходипроти експорту з країн-членів ЄС.
У деяких випадках застосовується ембарго з політичнихміркувань (наприклад, проти Іраку).
У відносинах з розвинутими державами торгівля Євро-пейського Союзу грунтується на
принципах ГАТТ/СОТ.Відносно країн, що розвиваються, здійснюється політика на-дання
преференцій. Що ж до країн СНД, то в цілому діютьпринципи СОТ, але в деяких випадках ще
залишаються торго-вельні обмеження (зокрема, антидемпінгові процедури йкількісні квоти).
 Запровадження спільної торговельної політики далоефективні наслідки для розвитку взаємної
торгівлі в країнахЄС. У 1960-1997 рр. її обсяг зріс у 40 разів (в межах 15 країн,у поточних цінах)1.
Особливо швидкими були темпи зростан-ня в 1970-1980 рр., тобто тоді, коли вже було затверджено
ут-ворення митного союзу. Про це свідчать дані табл. 10.2.[32]
Таблиця 10.2.
Середньорічні темпи приросту зовнішньої торгівлі ЄС(в поточних цінах), %
196 197 198 199 200
0- 0- 1- 1- 1-
197 198 199 200 200
0 0 0 0 5
Обіг 10,3 19,7 6,6 7,4 2,9
Експор 10,3 19,4 7,0 6,9 2,9
т (фоб)
Імпорт 10,2 19,9 6,1 7,8 2,8
(сіф)
Найважливішим свідоцтвом успішності інтеграції є пере-важання темпів зростання взаємної
торгівлі країн ЄС над їхзовнішньою торгівлею в цілому. Так, експорт у межах"шістки" у 1960-1970
рр. зріс у 5,5 разу, а в її торгівлі в цілому- тільки в 3,8 разу; для "дев'ятки" 1970-1980 рр. - відповіднов
6,2 разу і 5,9 разу. Правда, з розширенням ЄС і з уповільнен-ням темпів економічного розвитку
Західної Європи ефектінтеграції в сфері торгівлі знизився. Так, за 1990-1997 рр.взаємна торгівля 15
країн ЄС зросла в 1,3 разу, тоді як їхзовнішня торгівля в цілому - в 1,4 разу [33]. Наприкінці 90-хроків
на ЄС припадало 39% світового експорту і 36% імпорту[34].
Промислова політика спрямована на підвищення конку-рентоспроможності промисловості
країн ЄС. Для цього ство-рюються умови: сприяння структурній перебудові відповіднонауково-
технічному прогресу; заохочення ініціативи і розвит-ку підприємництва, особливо малих і середніх
підприємств;сприяння співпраці між підприємствами; стимулювання інно-ваційної політики,
впровадження наукових досліджень і новоїтехнології у виробництво.
У 1990 р. Європейська комісія розробила документ "Про-мислова політика у відкритому і
конкурентному економічномусередовищі", в якому були сформульовані основні
принципипромислової політики. Згідно цій програмі, особливий пріори-тет віддається
високотехнічним галузям. Розроблено докумен-ти щодо організації НДДКР, технічної стандартизації,
євро-пейського господарського права, утворення єдиної системиенергопостачання й телекомунікацій
та ін. Ці програми назива-ються "прагматичною ринковою промисловою політикою"[35].
З метою сприяння конкурентоспроможності малих та се-редніх фірм було прийнято рішення
про Європейськеоб'єднання з економічних інтересів (ЄОЕІ). Об'єднання фор-мується шляхом
заключення угод між двома або більше учас-никами кран-членів. ЄОЕІ координує діяльність своїх
членів,сприяє розширенню їх діяльності, субсідує витрати на науковідослідження[36].
Спільна економічна політика, особливо в промисловості,передбачає встановлення єдиних
стандартів для всіх країн ЄС.Найбільша увага в процесі уніфікації стандартів
приділяєтьсянайновітнішим галузям - електроніці, аерокосмічній техніці.
Важливе значення в економічній політиці надається бо-ротьбі з нечесною конкуренцією між
фірмами країн-членів. За-бороняються дії (рішення, договори між суб'єктамипідприємницької
діяльності), які можуть обмежувати або усу-вати конкуренцію в межах спільного ринку. До таких дій
відно-сяться: фіксація закупівельних або продажних цін; контроль ви-робництва; розподіл ринків або
джерел постачання (ст. 81 Дого-вору про заснування Європейського Співтовариства)[37].
Аграрна політика є важливою складовою частиноюспільної економічної політики країн ЄС.
Метою сільськогос-подарської політики є збільшення продуктивності сільського-сподарського
виробництва шляхом підтримки технічного про-гресу, забезпечення раціонального розвитку
сільського госпо-дарства, оптимального використання факторів виробництва,особливо людської
праці. В Договорі (ст. 33) наголошуєтьсяна забезпеченні дотримання достатнього рівня умов
життяпрацівників сільського господарства, зокрема за рахунокзбільшення індивідуальних заробітків.
Важливого значеннянабуває стабілізація ринку сільськогосподарських регулярнихпоставок і збуту
продукції за доступної для споживача ціни[38].
Для досягнення означених цілей заснована спільна ор-ганізація сільськогосподарських ринків.
Ця організація займа-ється регулюванням цін, надає виробникам маркетингові послу-ги, сприяє
стабілізації обсягів експорту та імпорту сільськогос-подарської продукції. Впроваджується єдина
цінова політика.
З метою підтримки сільськогосподарських виробників у1962 р. утворено Європейський фонд
організації і гарантуван-ня сільського господарства - ФЕОГА (Fonds europeen par ori-entation et
garantie de agriculture - FEOGA). Фонд заснованов рамках плану "Зелена Європа", що передбачав
утворенняспільного аграрного ринку. Він субсидує експорт сільськогос-подарської продукції за межі
ЄС і, таким чином, сприяє продо-вольчій інтервенції країн Союзу на зовнішні ринки.
Завдяки ефективній сільськогосподарській політицікраїни ЄС не тільки забезпечили себе
практично всімасільськогосподарськими продуктами, що притаманні кліма-тичним поясам Європи, а
й стали їх значними експортерами.Політика стимулювання виробництва й обмеження імпортуіз-зовні
призвела до того, що ціни на сільсьгосппродукцію наринках ЄС стали вищими, ніж ціни світового
ринку[39].
У 1984 р. аграрна політика ЄС зазнала реформування. Ре-форма передбачала:
встановлення фіксованої межі надвиробництва, післяякої фермер уже не отримував
гарантовану ціну за про-дукцію;
перехід до нової цінової політики, яка враховувала б ре-альний стан ринку
сільськогосподарської продукції йорієнтувалася на стримання зростання надвироб-ництва;
скорочення імпорту продукції сільського господарстваз третіх країн.
Згодом ЄС відходить від політики гарантованих цін дополітики структурної перебудови
сільського господарства.Нового імпульсу аграрній реформі було надано в 1992 р. Ста-вилася мета
підвищити конкурентоспроможність фермерів якна території Союзу, так і на світових ринках.
Важливим еле-ментом аграрної політики стало зниження цін на основні про-дукти, що стимулювало
виведення зайвої землі з обороту.Фермерам при цьому компенсувався недоодержаний прибу-ток.
Політика в галузі транспорту й зв'язку спрямована на ут-ворення єдиної інфраструктури в
просторі ЄС. З цією метоюрозроблено і впроваджено спільні правила щодо перевезеньвантажів і
пасажирів між державами-членами, встановленоєдині тарифи. Ліквідуються всілякі перешкоди на
шляху пере-везень від країни до країни. Водночас, для найменш розвину-тих регіонів ЄС
дозволяються пільгові тарифи. Обумов-леність таких тарифів вивчає Комісія, вона ж дає висновок
зцього приводу.
Згідно з метою зменшення відмінностей між регіонами івстановлення єдиного економічного
простору в ЄС будуєтьсясистема трансєвропейських мереж у сферах транспорту, теле-комунікацій та
енергетичного комплексу. Особлива увагаприділяється взаємодії національних мереж. Утворення
єди-них трансєвропейських мереж включає технічну стандарти-зацію, розробки проектів
впровадження здобутків науково-технічного прогресу в сфері комунікацій; такі проекти фінан-
суються відповідними органами й фондами ЄС.
Сприяння міжнародному руху факторів виробництва.
Економічна політика ЄС передбачає ліквідацію обмежень напересування капіталу та робочої
сили між державами-членами,лібералізується рух капіталу також між державами-членами ітретіми
країнами. Забороняються обмеження на платежі міжкраїнами. Лібералізація руху капіталу включає
прямі і порт-фельні інвестиції, надання фінансових послуг і допуск ціннихпаперів на ринки капіталу.
Договором передбачено, що у випад-ках, коли переміщення капіталу в треті країни або з них погро-
жує економічному стану Союзу, щодо третіх країн можуть бутизапроваджені захисні заходи" (тобто
обмеження).
Гарантується свобода пересування працівників у межахСоюзу. Вона означає скасування будь-
якої дискримінації нанаціональній основі між представниками держав-членів; це жстосується і
оплати за працю. Всі громадяни Союзу мають од-накові права на безпеку й охорону здоров'я. Окремо
стиму-люється обмін молодими працівниками між державами.
Утворення валютно-кредитних іфінансових інститутів Європейсько-го Союзу, особливості їх
функціону-вання пов'язанні з певними етапами
Валютно-кредитнасистема ЄвропейськогоСоюзу
розвитку європейської економічної інтеграції. Основнимиелементами валютної інтеграції є:
режим спільно плаваючихвалютних курсів; валютна інтервенція; утворення колективноївалюти як
міжнародного платіжно - резервного засобу;спільні фонди взаємного кредитування країн-членів
дляпідтримки курсів валют; міжнародні регіональні валютно-кре-
Забороняється обмеження свободи та ведення бізнесу гро-мадянами держав-членів на території
іншої держави-члена. Цестосується також створення агенцій, філій та дочірніх ком-паній. Усі
суб'єкти економічної діяльності в межах Союзу (якрезиденти, так і нерезиденти) мають рівні умови
на територіїкожної країни-члена.
дитні і фінансові організації для валютного й кредитного регу-лювання1(схема 10.1).
Уже з самого початку функціонування Європейськогоекономічного співтовариства, відповідно
з Римським догово-ром, було утворено Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) іЄвропейський фонд
розвитку (ЄФР), згодом виникли й іншіінститути. Валютно-кредитні й фінансові організації ЄС
єскладовими елементами Європейської валютної системи, ви-щим досягненням еволюції якої стало
утворення Європейсь-кого валютного союзу.
Європейська валютно-кредитна система (EuropeanMonetary System - EMS) була утворена в 1979
р. з ініціативиурядів Франції та ФРН. До неї увійшли не всі члени Співто-вариства; Велика Британія
не відразу погодилася стати її учас-ницею, а в 1992 р. вийшла із системи. ЄВС була заснована зметою
регулювання валютних курсів країн Співтовариства.Для підтримки курсів було використано
Європейський фондвалютного співтовариства (ЄФВС), котрий надавав кредитиурядам для покриття
дефіциту платіжного балансу.
Для полегшення взаємних розрахунків у 1961 р. була вве-дена європейська розрахункова
одиниця (євро), яка мала зо-лотий вміст і профункціонувала до 1972 р. В 1979 р. розрахун-ковою
одиницею стала екю (European currency unit - ECU).Вона розраховувалась на основі валютного
кошика з 12 валют.Емісію екю здійснював ЄФВС. Вона виконувала такі функції:була еталоном
вартості в системі обмінного курсового ме-ханізму; індикатором відхилення ринкових курсів валют;
ра-хунковою одиницею в операціях по валютним інтервенціям;засобом розрахунку між
центральними банками.
У відповідності з Маастрихтським договором почалосяформування Економічного й валютного
союзу. Було заснова-но Європейський валютний інститут (ЄВІ), який здійснювавбезпосередньо
підготовку Європейського валютного союзу -ЄВС (European Monetary Union - EMU). Європейський
ва-лютний інститут прийшов на зміну Європейському фонду ва-лютного співробітництва, який
вичерпав свої функції. Однимз головних завдань ЄВІ було створення умов для введення но-вої
міжнародної валютної одиниці - євро.
Для запровадження євро в обіг держави мали виконатиумови, які відомі як критерії
конвергенції:
темпи інфляції не повинні перевищувати більше ніж на1,5 % середнього показника в трьох
країнах з наймен-шим зростанням цін;
відсоткові ставки за довгостроковими кредитами не по-винні перевищувати 2 % середнього
показника длятрьох країн з найменшим зростанням цін;
дефіцит державного бюджета не повинен бутибільшими ніж 3% від ВВП;
державний борг не може перевищувати 60% ВВП;
протягом двох років валюта не повинна девальвуватисяі її обмінний курс не повинен виходити
за межі коли-вань обмінних курсів, встановленних у рамках Євро-пейської валютної системи.
Свої функції ЄВІ виконав до початку 1999 р., коли єврозамінив ЕКЮ. З цього часу йому на
заміну приходить Євро-пейська система центральних банків (ЄСЦБ) на чолі з Євро-пейським
центральним банком (ЄЦБ).
Розглянемо роль і місце кожного інституту в системі ва-лютних відносин ЄС.
Європейський інвестиційний банк - ЄІБ (EuropeanInvestment Bank - EIB) утворено в 1958 р.;
місцезнаходження- м. Люксембург.
Основні цілі ЄІБ:
фінансування капіталовкладень в економіку країн ЄС;
освоєння найменш розвинутих регіонів ЄС;
реконструкція і будівництво підприємств, які не мо-жуть бути здійснені силами однієї країни;
модернізація галузевої структури економіки;
створення спільних господарських об'єктів, що явля-ють інтерес для країн ЄС;
розвиток пріоритетних галузей.
Операційна структура банку складається з Ради керую-чих, Директора й Президента. Рада
керуючих - вищий орган.Вона складається з міністрів фінансів країн-членів. Рада виз-начає кредитну
політику банку, затверджує щорічні баланси,виносить рішення про надання кредитів, випуск позик,
вста-новлює відсоткові ставки.
Уставний капітал банку складається із внесків країн-членів. Кожна країна має квоту, що
відповідає її економічнійпотужності. Найбільші квоти мають Німеччина, Франція, Ве-лика Британія
та Італія. Крім того, банк практикує облігаційніпозики. Рейтинг ЄІБ на міжнародних валютних
ринках дужевисокий, тому комерційні банки й компанії охоче дають йомупозики.
Банк надає довгострокові позики державним органам іприватним компаніям країн ЄС. Кредити
банку спрямовують-ся переважно на регіональний розвиток відносно відсталихрайонів (наприклад,
Південь Італії). Із загальної суми кре-дитів 75% одержують країни ЄС, решту - в
основномуасоційовані члени. Відсоткова ставка визначається виходячи зринкових ставок. Для
кредитування малорентабельних про-ектів в асоційованих країнах встановлюються пільгові креди-ти
(строком на 40 років) під 1-2%.
 Європейський фонд розвитку - ЄФР (EuropeanDevelopment fund - EDF) утворено в 1958 р. в
рамках Євро-пейського Інвестиційного банку. Його метою є надання допо-моги країнам, що
розвиваються, асоційованим з ЄС.
Управління фондом здійснюється Генеральним директо-ром Комісії ЄС з питань
співробітництва й розвитку. Країни,що розвиваються, мають право дорадчого голосу. РесурсиЄФР
формуються за рахунок безвідплатних внесків країн ЄС.Найбільші квоти внесків мають Німеччина,
Франція, ВеликаБританія, Італія.
Функцією ЄФР є кредитування на компенсацію втрат приекспорті сільськогосподарської й
мінеральної сировини, а та-кож координація двосторонніх програм допомоги країнам,
щорозвиваються. Для виконання цієї функції в рамках ЄФР ут-ворено два спеціалізованих фонди:
МІНЕКС і СТАБЕКС.
Фонд МІНЕКС (MINEX Fund) утворено в 1980 р. Вінфінансує асоційовані країни в разі
скорочення ними експортупромислової сировини через скорочення обсягів виробництвав країнах ЄС.
Фонд СТАБЕКС (STABEX Fund) утворено в1975 р. Він компенсує втрату валюти асоційованих країн
в разіпадіння експортних цін на сільськогосподарську сировину.
Європейська система Центральних банків (ЄСЦБ) поча-ла функціонувати з 1999 р. її основні
цілі:
забезпечення цінової стабільності;
розробка й реалізація єдиної грошової політики;
здійснення валютних операцій відповідно з Мааст-рихтським договором;
управління офіційними валютними резервами держав-членів;
зміцнення платіжної політики.
Серцевиною ЄСЦБ є Європейський Центральний Банк -ЄЦБ (European Central Bank - ECB). Він
знаходиться уФранкфурті-на-Майні (Німеччина). Основні його функції:
контролювання грошової маси в обігу;
встановлення базисних відсоткових ставок;
встановлення ліміту бюджетних витрат.
Емісія євро здійснюється національними центральнимибанками. В 2002 р. євро замінив
національні валюти в обігу.Велика Британія не приєдналася до Європейського валютногосоюзу.
Організаційно ЄЦБ складається з Виконавчого правління,Управлінської ради, Загальної ради.
Виконавче правліннявключає президента, віце-президента й інших членів; воно ко-ординує
реалізацію валютної політики. Управлінська радавключає Виконавче правління й управлінчих
національнихцентральних банків; вона відає поточними справами валютноїполітики. Загальна рада
відповідає за зв'язки між країнамиЄВС та іншими країнами ЄС.
Європейський фонд регіонального розвитку - ЄФРР(European Development Fund - ERDF)
утворено в 1975 р. длястимулювання розвитку відсталих регіонів у країнах ЄС шля-хом фінансування
народногосподарських об'єктів. Ресурсифонду формуються за рахунок спільних бюджетних
коштівкраїн ЄС.
Основна діяльність ЄФРР - надання субсидій длявирішення економічного розвитку відносно
відсталих районівкраїн ЄС. Переважну частину субсидій одержали Італія, Вели-ка Британія, Греція,
Ірландія1.
Соціальна політика Соціальна політика ЄвропейськогоЄвропейського Союзу Союзу має на меті
сприяння зайня-тості, поліпшення життя та працітрудівників країн-членів. Вона спрямована на
забезпеченнясоціального захисту населення, встановлення партнерських
відносин між управлінцями й працівниками, боротьбу збезпідставними звільненнями
робітників.
Серед цілей соціальної політики одне з чільних місць зай-має поліпшення умов праці, захист
здоров'я та безпекапрацівників. Ставиться завдання забезпечити рівність чо-ловіків і жінок щодо
можливостей на ринку праці та ставлен-ня до них на роботі. Передбачається захист робітників
позакінченні строку дії їхнього контракту.
Європейська комісія координує співпрацю держав-членіву таких напрямах:
зайнятість;
трудове законодавство та умови праці;
соціальний захист;
запобігання нещасним випадкам під час роботи та про-фесійним хворобам;
гігієна праці;
права на асоціації та колективні договори між уп-равлінцями й працівниками.
Заходи за цими напрямами Комісія узгоджує з еко-номічним і соціальним комітетом
(ЕКОСОК).
 Для сприяння ефективному вирішенню соціальних про-блем утворено Європейський
соціальний фонд - ЄСФ(European Social Fund - ESF). Фонд фінансує заходи щодопрацевлаштування
робітників, підвищення їх професійногорівня, полегшення їхньої адаптації до змін у системах вироб-
ництва. Фонд управляється Комісією. В цій справі Комісії до-помагає Комітет, що складається з
представників урядів,профспілок та організацій працедавців.
ЄСФ був заснований у 1960 р. і має за мету підвищуватирівень кваліфікації та навичок
трудових ресурсів як засобівзапобігання втратам робочих місць внаслідок структурнихзмін в
економіці. Спочатку його кошти використовувалисядля фінансування заходів, пов'язаних з
переселенняммігрантів та їх адаптацією на новому місці. ЄСФ повинен бувспрямовувати
фінансування головним чином на боротьбу здовгостроковим безробіттям, прискорення інтеграції
молодіта адаптацію робітників до процесів індустріальної мо-дернізації. Починаючи з 80-х років
найбільша частка фінансо-вих коштів витрачається на допомогу молоді в її пошуках ро-боти та
отриманні кваліфікації.
Європейський соціальний фонд є основним фінансовимінструментом, за допомогою якого ЄС
реалізує політику роз-витку зайнятості. Розроблено Європейську стратегію зайня-тості (ЄСЗ). На
реалізцію ЄСЗ на 2001-2006 рр. булопрофінансовано 40 млрд євро; понад 60% цих коштів спрямо-
вано на забезпечення умов відтворення робочої сили.
Кожна країна - член ЄС розробляє щорічний національ-ний план дій у сфері зайнятості.
Європейська Комісія та Євро-пейська Рада спільно перевіряють плани кожної країни і пред-
ставляють на розгляд Ради ЄС загальний звіт про зайнятість уЄвропейському Союзі.
Основною метою Європейської стратегії зайнятості є роз-робка нових механізмів реалізації
державної політики щодозменшення безробіття та створення нових робочих місць.Стратегія
виокремлює чотири основні напрями діяльності усфері зайнятості:
забезпечення процесу відтворення робочої сили;
розвиток підприємництва;
адаптація трудових ресурсів до нових умов, пов'язанихз процесами глобалізації, швидкими
технологічнимизмінами у виробничому процесі;
забезпечення рівних умов зайнятості (в тому числі за-безпечення рівності жінок з чоловіками).
Складовою частиною соціальної політики ЄС є розвитокякості освіти. ЄС націлює держави-
члени на тісну співпрацюв цьому напрямі. Політика галузі освіти, зокрема, передбачаєвикладання та
значне поширення мов держав-членів,мобільність студентів та викладачів, визнання дипломів на-
вчальних закладів усіх країн-членів, обмін інформацією тадосвідом з питань освіти. Особливого
значення надається роз-витку молодіжних обмінів між країнами. Доцільним вва-жається розвиток
заочного навчання.
Важливим елементом соціальної політики є професійнапідготовка. Вона розцінюється як
ефективний засіб адаптаціїдо змін у виробництві, а також як засіб полегшення інтеграціїв ринок
праці. Стимулюється співпраця між освітніми та про-фесійними установами і фірмами.
Однією з важливих соціальних цілей є розквіт культурдержав-членів. Політика ЄС полягає в
тому, щоб, поважаючинаціональну та регіональну різноманітність, в той же часвіддавати пріоритет
спільній культурній спадщині[40]. Основни-ми напрямами політики в галузі культури є: поширення
знаньпро культуру та історію європейських народів; забезпеченнята охорона культурного надбання
європейського значення; не-комерційні культурні обміни; розвиток художньої та літера-турної
творчості.
Соціальна політика включає заходи з охорони здоров'я.Дії ЄС спрямовані на поліпшення
системи громадської охоро-ни здоров'я. Такі дії включають вивчення причин виникненнязагроз
здоров'ю, поширення методів їх відвернення. Спеціаль-на увага приділяється боротьбі із вживання
наркотиків.
Значним соціальним і політичним надбанням стало впро-вадження єдиного європейського
громадянства; житель кож-ної країни-члена є водночас і громадянином ЄС. Це ще більшеполегшує
адаптацію мігрантів всередині ЄС, сприяємобільності робочої сили.
В цілому соціальна політика ЄС виявилася ефективною.Проте не всі проблеми ще вирішено.
Хоча рівень соціальної за-безпеченості в усіх країнах-членах зріс, розбіжності між окре-мими
країнами все ще відчутні. Так, наприклад, у 1994 р.соціальні витрати на душу населення в Данії
становили 8,0тис. екю, Люксембурзі - 7,3, Німеччині - 6,5, а в Греції -тільки 1,2, Португалії - 1,4 тис.
екю[41].
Щоб досягти більш гармонійного розвитку держав в ме-жах ЄС, розробляють заходи,
спрямовані на зміцнення еко-номічного та соціального згрупування. Радою утвореноспеціальний
Фонд згуртування, який фінансує реалізацію де-яких соціальних проектів, зокрема, у сфері охорони
навко-лишнього середовища.
 Спільна зовнішня політика й
Спільна зовнішня політика
й політика безпеки політика безпеки спрямовані на за-хист спільних цінностей,
основнихінтересів, незалежності та цілісності Союзу. Вона передбачаєспівробітництво держав-членів
за такими напрямами:
визначення принципів спільної зовнішньої політики таполітики безпеки;
визначення спільних стратегій;
узгодження спільних дій;
узгодження спільних позицій;
зміцнення систематичного співробітництва між держа-вами-членами в політичній сфері1.
Принципи і загальні напрями спільної зовнішньої політи-ки безпеки визначаються
Європейською Радою. Вона вирішуєпитання спільної стратегії, яка здійснюється в регіонах, де дер-
жави-члени мають важливі спільні інтереси. Держави-члениінформують один одного з будь-якого
питання в сферізовнішньої політики для розробки спільних узгоджень дій.
Спільна зовнішня політика та політика безпеки вклю-чають організацію спільної оборони.
Маастрихтським догово-ром передбачається, що основою оборонної системи ЄС
станеЗахідноєвропейський Союз (ЗЄС). Проте в 90-х роках суттєвозмінилися зовнішні умови для
Західної Європи; протистоянняЗаходу і Сходу (для чого й було утворено ЗЄС) втратило
своюактуальність. Тому в листопаді 2000 р. було об'явлено про роз-пуск ЗЄС. Оборонна політика ЄС
тепер спирається начленстві країн в НАТО.
Держави-члени координують свою діяльність у міжнарод-них організаціях та на міжнародних
конференціях, де вони ви-робляють спільну позицію. Держави, які є постійними члена-ми Ради
Безпеки ООН, повинні в ході виконання своїх повно-важень захищати позиції та інтереси ЄС.
Для підвищення ефективності зовнішньої політики в рам-ках ЄС утворено Політичний комітет,
який здійснює контрольза міжнародною ситуацією. Він має повноваження вести відімені Ради діалог
з третіми країнами. Зовнішня політика іполітика безпеки входять також до компетенції Комісії і
Євро-пейського парламенту.
Пріоритетним напрямом зовнішньої політики ЄС єзміцнення політичних і оборонних відносин
з партнерами поНАТО, особливо в 90-х роках, з'явились і нові орієнтації. Всечастіше згадується про
те, що Європа не обмежується тількизаходом. Після розпаду СРСР, РЕВ і Варшавського договоруЄС
йде на зближення з країнами Центральної та СхідноїЄвропи. З метою підтримки процесу реформ в
цих країнах ЄСуклав низку двосторонніх угод про торгівлю йспівробітництво, що охоплюють такі
пріоритети області: по-легшення доступу товарів на ринки Союзу; співробітництво всільському
господарстві й харчовій промисловості; стимулю-вання інвестицій; підготовка кадрів; навколишнє
середовище1.
Для підтримки процесу реформ у країнах СНД розробле-но програму ТАСІБ (Technical
Assistance to the Commonwealthof Independent States). Вона передбачає надання технічної до-помоги,
передачі ноу-хау, надання гуманітарної допомоги.
Одним з напрямів зовнішньої політики ЄС є розширенняцієї організації. В 1993 р. було
визначено Копенгагенські кри-терії вступу до ЄС нових членів. Згідно з цими критеріями,країни
Центральної та Східної Європи можуть стати членамиЄС, "якщо країна зі статусом асоційованого
члена буде готовавзяти на себе обов'язки членства й відповідатиме необхіднимекономічним та
політичним вимогам"1. Ці вимоги включаютьстабільні демократичні інституції, повагу до меншин,
існуван-ня ринкової економіки, здатної витримати конкуренцію в Со-юзі, спроможність
дотримуватися цілей політичного, еко-номічного і валютного союзу.
Європейський Союз уклав в 1992 р. з країни ЄАВТ угодупро утворення Європейського
економічного простору, що пе-редбачає вільний рух товарів між цими двома організаціями.
Особливий статус мають відносини ЄС з групою країн, щорозвиваються (69 держав), які є
асоційованими членами. Цівідносини регулюються Ломейськими конвенціями. Вони на-дають певні
пільги цим країнам у торгівлі, а також передбача-ють співробітництво в промисловості, сільському
госпо-дарстві, сфері послуг і соціальній сфері.
У Римському договорі 1957 р. булаРегіональна політика ЄС визначена необхідність зменшення
суттєвих відмінностей у соціально-економічному розвитку різних регіонів держав ЄС.
Основніфункції регіональної політики покладено на Європейськийфонд регіонального розвитку
(ЄФРР); його завданням є усу-нення значних регіональних диспропорцій у Співтовариствішляхом
участі в розвитку та структурній перебудові регіонів,що відстають у розвитку.
Головною метою регіональної політики є ліквідація тери-торіальних диспропорцій
економічного й соціального розвит-ку всередині розвинутих держав Європейського Союзу, підтя-
гування менш розвинутих регіонів до рівня більш економічнорозвинених регіонів.
 Критерієм розвинутості регіона є величина ВВП йнаціонального доходу на душу населення й
зіставлення цихпоказників із середніми по країні в цілому.
Принципи регіональної політики були сформовані в 1988р. До них належать:♦ субсидіарність;
децентралізація;
партнерство;
програмування;
концентрація;
додатковість.
Принцип субсидіарності означає, що вищі владні структу-ри ЄС мають право й обов'язок
вирішувати ті проблеми, які нездатні вирішити нижчі структури. Тобто, якщо регіональні ор-гани не
в змозі вирішити якесь питання самотужки, то це за-вдання бере на себе вищий орган держави. Так
само, якщо дер-жава не може самостійно вирішити проблему, то за цю пробле-му беруться
наднаціональні структури ЄС (Європейськакомісія, Суд та ін.). В решті випадків місцеві й
національні ор-гани діють самостійно.
Принцип децентралізації означає перерозподіл повнова-жень на користь регіонів з метою їх
ефективного використан-ня й заохочення місцевих ініціатів, а також чітке розмежуван-ня функцій
між різними рівнями управління в ЄС. Саме намісцеві влади покладається головна відповідальність
за прове-дення регіональної політики.
Принцип партнерства полягає у співробітництві міжсуб'єктами різних рівнів (ЄС,
національною державою,регіоном). Згідно з цим принципом, усі задумки й проекти ма-ють бути
узгоджені структурами усіх рівнів. Процедура парт-нерства починається від складання планів
регіонального роз-витку, їх спільного фінансування, реалізації й закінчуєтьсяконтролем і оцінкою
кінцевих результатів. Партнерами євладні структури, представники комунального
господарства,інвестори, банки, профспільки та ін.
Принцип програмування означає перехід до фінансуван-ня комплексних (а не розрізнених, як
раніше), інтегрованихпрограм регіонального розвитку.
Принцип концентрації полягає у зосередження зусиль ікоштів на пріоритетних, найважливіших
проектах, які маютьфундаментальне значення для соціально-економічного згур-тування країн ЄС.
Принцип додатковості має відношення до фінансуванняпріоритетних проектів. Він означає, що
структурні фонди ЄСне підміняють, а лише збільшують власні витрати окремої дер-жави на
здійснення регіональної політики.
Регіональна політика спирається також на спеціальнірегіональні програми ЄС. На їх здійснення
передбачаютьсякошти поза рамками регулярноїї фінансової підтримки, якунадають структурні фонди
ЄС. Ці програми групуються такимчином:
національні програми, що відповідають інтересамкраїн, які їх здійснюють;
наднаціональні програми, що мають за мету об'єднаннярегіональної та галузевої діяльності ЄС;
довгострокові специфічні програми ЄС, орієнтовані нарозвиток територій, що знаходяться в
особливо тяжкихстартових умовах фінансування;
інтегровані програми, у фінансуванні яких разом зЄФРР бере участь Європейський
інвестиційний банк.
Тривале існування європейського інтеграційного співто-вариства, яке нині має форму
Європейського Союзу, показалоефективність його політики практично в усіх сферах. Особли-во
вражаючими є соціально-економічні наслідки інтеграції.Європейський Союз перетворився на
потужний світовийцентр економічного й політичного тяжіння, на впливову силув міжнародних
відносинах. Цим пояснюється прагнення цілоїнизки держав, у тому числі України, стати
повноправним чле-ном інтегрованої Європи

10.3. Європейська асоціація вільної торгівлі —

ЄАВТ(European Free Trade Association — EFTA)

ЄАВТ була заснована в 1960 р. в складі 7 держав,алевідтоді відбулися значні зміни в її складі.
Зараз до ЄАВТвходять: Норвегія, Швейцарія, Ісландія і Ліхтенштейн. Штаб-квартира знаходиться в
Женеві.
Основною метою організації є сприяння стійкому еко-номічному зростанню повної зайнятості,
раціональному вико-ристанню ресурсів. Для досягнення цієї мети визначено такіцілі:
забезпечити розвиток торгівлі між державами-членамина принципах добросовісної
конкуренції;
створити однакові умови для постачання сировини, щовиробляється в країнах-членах;
 сприяти розвитку світової торгівлі й поступовому усу-ненню торговельних бар'єрів1.
Організаційна структура ЄАВТ складається з головних ідопоміжних органів. Головними є Рада,
Постійні комітети, Се-кретаріат.
Рада є вищим органом. До неї входять представники відкожної держави-члена. Вона приймає
рішення з усіх питаньполітики ЄАВТ.
Постійні комітети утворені Радою за відомчим принци-пом. Це комітети: економічний, з
походження товарів і митнихпитань, з торгівлі, з технічних перешкод у торгівлі, консульта-тивний,
комітет парламентарів, бюджетний, економічного роз-витку, сільського господарства і рибальства.
Консультативнийкомітет складається з представників промисловості, торгівлі,профспілок. В цілому
комітети займаються розробленням ре-комендацій для Ради.
Секретаріат складається з відділів, що займаються питан-нями торговельної політики, права,
інтеграції, інформації,адміністрації. Він забезпечує роботу Ради і комітетів.
Крім головних органів, до структури ЄАВТ належать та-кож допоміжні інститути: Контрольне
відомство, Суд ЄАВТта ін.
Європейська асоціація вільної торгівлі, як уже виходить ізсамої назви, являє собою другий
ступінь економічної інтег-рації - зону вільної торгівлі. В її межах усунені всі митні тари-фи, але
відносно третіх країн (за винятком країн ЄС) кожнийчлен зберігає свою митну політику. На відміну
від ЄС,Асоціація не передбачає політичного згуртування.
Важливою подією і для ЄАВТ, і для західноєвропейськоїінтеграції в цілому стало утворення
спільно з ЄС Європейсь-кого економічного простору - ЄЕП. Угода про ЄЕП булапідписана в 1992 р.,
а вступила в силу в 1994 р. До цьогооб'єднання входять 15 держав ЄС і 3 - від ЄАВТ; Швейцаріядо
угоди не приєдналась.
В угоді про ЄЕП передбачається:
вільний рух товарів, послуг, капіталу та людей;
координація політики в таких областях, як досліджен-ня, освіта, споживання, довкілля,
соціальна сфера;
розроблення і втілення спільних норм і правил право-вої системи.
ЄЕП має спільну організаційну структуру. Вищим орга-ном є Рада ЄЕП, яка складається з
членів Ради Європейсько-го Союзу і Європейської комісії, з одного боку, і міністрів дер-жав ЄАВТ -
з іншого.
Виконавчим органом є Об'єднаний комітет ЄЕП, якийскладається з представників ЄС і ЄАВТ;
він відповідає за по-точну діяльність ЄЕП.
Крім того, є дорадчі органи:
Консультативний комітет ЄЕП готує рекомендації зекономічних питань і подає їх на розгляд
Об'єднаногокомітету;
Об'єднаний парламентський комітет складається зпарламентарів ЄС і ЄАВТ (по 33 депутати від
кожноїсторони). Він також дає пропозиції Об'єднаномукомітету.
У структурі ЄАВТ є інститут, який спеціально займаєтьсяпитаннями діяльності країн ЄАВТ в
ЄЕП; це - Постійнийкомітет держав ЄАВТ

10.4. Співдружність Незалежних Держав —

СНД(Commonwealth of Independent States — CIS)

Цілі, принципи і СНД утворилася в 1991 р. на про-структура СНД сторі колишнього СРСР і
скла-дається з 12 країн: Азербайджану,Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану,
Молдови,Росії, Таджикистану, Туркменії, України та Узбекистану.
У 1992 р. було підписано Статут СНД, який визначив ціліі принципи діяльності Співдружності.
Головною метою СНД є співробітництво в політичній,економічній, гуманітарній, екологічній
та культурній областяхдля всебічного й збалансованого економічного й соціальногорозвитку держав-
членів. Таке співробітництво, як задекларо-вано, має перетворитися на Економічний союз; угоду про
йогостворення підписано в 1993 р.
Принципами СНД задекларовано:
держави-члени суверенні й рівні;
держави-члени є самостійними й рівноправнимисуб'єктами міжнародного права.
Останній принцип означає, що Співдружність не буде ру-хатись до утворення єдиної держави.
Проте Статут передбачаєширокий діапазон функцій СНД; серед них не тількиспівробітництво в сфері
економіки, але й колективна безпека,військово-політичне співробітництво, запобігання конфліктіві т.
ін. Практично ж не всі країни погодилися співробітничатив усіх сферах. Так, Україна не бере участі у
військових струк-турах СНД.
Організаційна структура СНД досить громіздка. Вонавключає 12 основних органів:
Рада голів держав.
Рада голів урядів.
Рада міністрів закордонних справ.
Координаційно-консультативний комітет.
Рада міністрів оборони.
Штаб по координації військового співробітництва.
Рада командуючих прикордонними військами.
Економічний суд.
Міждержавний банк.
Комісія з прав людини.
Міжпарламентська асамблея.
Виконавчий секретаріат СНД.
Рада голів держав - вищий орган СНД. Вона складаєтьсяз президентів країн-членів і приймає
рішення з найваж-ливіших питань діяльності Співдружності. На свої засіданняРада збирається двічі
на рік під головуванням чергового пре-зидента (в порядку літер російського алфавіту).
Рада голів урядів складається з прем'єр-міністрів і роз-глядає питання економічної і соціальної
сфер. Вона зби-рається по чотири рази на рік.
Рада міністрів закордонних справ відає питаннямизовнішньої політики країн-членів з метою її
координації.
Координаційно-консультативний комітет є виконавчиморганом СНД. Він складається з
постійних представників (подвоє з кожної країни). Комітет розробляє пропозиції з
питаньспівробітництва в усіх сферах, передбачених Статутом, і подаєїх для обговорення до
відповідних рад. Значна частина діяль-ності Комітету зосереджена на економічних питаннях (торго-
вельна, бюджетна, податкова, грошово-кредитна, валютна,митна сфери).
Економічний суд розв'язує спори економічного змісту, за-безпечує виконання економічних
зобов'язань країнами-члена-ми.
Міжпарламентська асамблея складається з парламен-тарів країн-членів. Вона обговорює
рішення, що пропонують-ся радами і координаційно-консультативним комітетом, роз-робляє спільні
пропозиції щодо політики СНД.
Виконавчий секретаріат виконує організаційно-адміністративні функції. Він готує засідання
рад, а такожздійснює правову експертизу проектів документів, що готу-ються іншими органами
СНД1.
Координаційно-консультативний комітет знаходиться вМінську, Міжпарламентська асамблея -
в Санкт-Петербурзі.
Проблеми економічної Для успішн°ї економічної інтеграціїінтеграцп в СНД на просторі СНД є
чимало об єктив-
них умов. На початку 90-х років щезбереглися виробничі зв'язки між підприємствами
колишніхреспублік СРСР. Тривалий процес територіального розподілупраці в межах Союзу утворив
механізм доповнення, коопе-рації між економіками союзних республік. Необхідно булопристосувати
цей механізм до нових умов, пов'язаних з пере-ходом до ринкової економіки. До того ж відсутність
мовногобар'єру, культурні, навіть сімейні зв'язки сприяли, здавалось,успішному розвитку інтеграції.
Проте насправді цей процесіде з великими труднощами.
Як уже згадувалося, метою урядів СНД було утворенняЕкономічного союзу. Його
функціонування означало бвільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Передба-чається
здійснення узгодженої політики в сферах грошово-кредитних відносин, бюджету, цін і
оподаткування, валютнихвідносин, митних тарифів.
Цілями Економічного союзу є стабільний розвиток еко-номіки країн-членів, утворення
спільного економічного про-стору, спільне здійснення економічних проектів, що являютьсумісний
інтерес, розв'язання екологічних проблем1. Договірпро утворення Економічного союзу передбачає
сприяннявзаємним інвестиціям; утворення платіжного союзу ізвзаємним визнанням внутрішніх
валют, взаємну конверто-ваність валют, що є необхідним для переходу до валютного со-юзу. Ще в
Статуті була відзначена необхідність правової охо-рони інтелектуальної власності, сприяння
стандартизації йсертифікації промислової продукції й товарів. Зверталась ува-га на важливість
розвитку спільного інформаційного просто-ру, здійснення спільних проектів і програм у галузі науки
йтехніки, освіти, охорони здоров'я, культури, спорту.
 Зараз економічна інтеграція в СНД, по суті, знаходитьсяна стадії зони преференційної торгівлі.
Тому шлях до Еко-номічного союзу пролягає через проміжні стадії: зона вільноїторгівлі - митний
союз - спільний ринок товарів, послуг,капіталів і робочої сили - валютний союз. В 1994 р.
булопідписано Договір про утворення зони вільної торгівлі. Він пе-редбачає поступове скорочення
митних зборів і утворення вмайбутньому міждержавної економічної ради. У тому ж 1994р. був
утворений Міждержавний економічний комітет Еко-номічного союзу СНД. Він є наднаціональним
органом, якиймає втілювати в життя економічні програми й рішення, роз-роблені в структурах СНД.
Було підписано низку важливихдокументів, які конкретизували цілі Економічного союзу
йрозробляли механізм його дії в різних сферах. Серед них: Ме-морандум Ради держав СНД "Основні
напрямки інтег-раційного розвитку Співдружності Незалежних держав", Уго-да про співробітництво
в галузі інвестиційної діяльності, Уго-да про утворення зони вільної торгівлі та інші.
Проте багато з цих важливих рішень залишаються тількина папері і не втілюються в життя. Є
дві основні причини тако-го явища. З одного боку, це наслідок глибокого падіння еко-номік усіх
країн СНД, розрив економічних зв'язків міжсуб'єктами економіки колишнього СРСР і труднощі
переходудо ринкової економіки. З іншого боку, така ситуація утво-рюється через політичні амбіції
лідерів, партій і деякихсоціальних верств країн, що входять до СНД. Незважаючи набагаторазову
задекларованість необхідності знижувати митнібар'єри, країни СНД діють у зворотному напрямку -
утворю-ють митні пости, вводять квоти, ліцензування взаємноїторгівлі1. Неодноразові зустрічі голів
держав і урядів не нада-ють інтеграційному процесу належного імпульсу через неод-накове
трактування національних інтересів кожного членаСНД. У 1998 р. СНД було на грані саморозпуску.
З'явилася тенденція до ослаблення взаємних економічнихвідносин. Якщо в 1990 р. частка
взаємних поставок 12 державСНД перевищувала 70% загальної вартості їх експорту, то в1995 р. вона
становила тільки 55%, а в 2003 р. - менше ньіж40%. При цьому насемперед зменшується частка
товарів з ви-соким ступенем оброблення. За оцінками, близько половиниспаду виробництва в країнах
СНД в 1991-1995 рр. зумовленосаме скороченням їх взаємного товарообігу1.
Однією з головних перешкод в процесі поглиблення інте-грації в межах СНД є небажання
передати частку суверенностідо наднаціональних структур, як це зроблено, наприклад, вЄС. Причина
в тому, що уряди країн СНД (насамперед Ук-раїни, Грузії) побоюються гегемонії Росії в
економічному со-юзі, що планується. Росія має безсумнівну перевагу майже зусіх економічних
показників.
Таблиця 10.3ВВП (за ПКС) країн СНД, млрд дол., 2005 р.2
Частка у ВВП на % до
душу
Країна В спільном населенн середньогопок
ВП уВВП я,тис. дол. азника СНД
СНД 2 100,0 8,3 100,0
307
Україна 3 14,7 7,2 86,7
40
Росія 1 68,9 11,1 133,9
589
Білорус 7 3,1 7,2 86,7
ь 1
Молдов 8 0,4 1,9 22,9
а
Грузія 1 0,7 3,6 43,4
6
Вірмені 1 0,5 4,3 51,8
я 3
Азерба 3 1,6 4,5 54,2
йджан 8
Казахст 1 5,4 8,2 98,8
ан 24
Узбеки 4 2,1 1,8 21,7
стан 8
Киргиз 1 0,5 2,1 25,3
стан 1
Туркме 4 1,7 7,7 92,8
ністан 0
Таджик 9 0,4 1,3 15,7
истан
У цій ситуації здійснюються заходи щодо утворення в ме-жах СНД локальних угруповань
країн, розбіжності серед якиху поглядах на цілі й способи інтеграції мінімальні. Найбільшезближення
позицій відбувається між Росією й Білоруссю. В1998 р. була підписана Декларація про тісну
економічну йполітичну інтеграцію обох країн. Утворено Союз Росії й Біло-русі. Прийнято рішення (в
2000 р.) про утворення між нимивалютного союзу і запровадження єдиної валюти.
Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан ут-ворили митний союз, а з 2000 р. -
Євразійське економічнеспівтовариство, яке є самостійною організацією із своїми ор-ганами, цілями й
принципами, механізмом прийняття рішень.Метою ЄврАзЕС є утворення митного союзу та єдиного
еко-номічного простору. Головньї органи: Міждержавна рада;Інтеграційний комітет;
Міжпарламентська асамблея; Судспівтовариства. Міждержавна рада є вищим органом,
вонаскладається з голів держав і голів урядів. ФінансуванняСпівтовариства здійснюється за рахунок
внесків держав-членів. Кожна держава має свою квоту: Росія - 40%, Білорусьі Казахстан - по 20%,
Киргизстан і Таджикистан - по 10%.Відповідно квотам розподіляються голоси в
інтеграційномукомітеті1.
Україна не входить до цього об'єднання, вважаючи, щооб'єднання такого типу можуть утиснути
національні інтере-си. До речі, навіть в Економічному союзі наша країна має ста-тус асоційованого
члена. Натомість уряд України виступає заутворення на теренах СНД зони вільного економічного
про-стору без наднаціональних структур.
У 1999 р. між Росією, Білоруссю, Казахстаном і Киргиз-станом було підписано договір про
Єдиний економічнийпростір (ЄЕП). Основними цілями ЄЕП проголошено ефек-тивне
функціонування спільного ринку товарів, послуг,капіталу та праці, утворення умов для єдиної
структурної пе-ребудови економіки в інтересах суттєвого підвищення рівняжиття населення;
проведення узгодженої податкової, грошо-во-кредитної, валютно-фінансової, торговельної, митної і
та-рифної політики; формування єдиних транспортних, енерге-тичних та інформаційних систем;
створення спільної системизаходів щодо державної підтримки пріоритетних галузей еко-номіки,
виробничої й науково-технологічної кооперації1.
У 2003 р. ідея створення Єдиного економічного просторуодержала нове наповнення. В м. Ялта
було підписано угодупро його утворення між Білоруссю, Казахстаном, Росією й Ук-раїною. Зміст ідеї
полягав у тому, що інтеграція буде просува-тися скоріше й глибше у тому разі, якщо в
інтеграційнеоб'єднання будуть залучені найрозвинутіші країни СНД; вонимали б стати своєрідним
локомотивом, який активізує інтег-раційний процес на всьому просторі СНД.
Угодою були визначені принципи ЄЕП - забезпеченнявільного руху товарів, послуг, капіталу і
робочої сили черезкордони держав-учасниць, а також узгоджена макроеко-номічна політика і спільна
політика за окремими галузями.Принцип вільного руху товарів передбачає усунення вилученьз
режиму вільної торгівлі й усунення обмежень у взаємнійторгівлі на основі уніфікації митних тарифів.
Проте реальне майбутнє ЄЕП досі не визначене. Хоч Вер-ховна Рада України ратифікувала
Угоду, уряд нашої країнипідкреслює, що головний вектор наших інтеграційних уст-ремлінь -
Європейський Союз, а інші вектори є другоряднимий не повинні заважати досягненню головної мети.
Мова по-винна йти про максимальний захист інтересів України в будь-якому об'єднанні.
Ще одним угрупованням на терені СНД є ГУАМ. Її булоутворено в 1997 р. у Страсбурзі на
зустрічі президентів чоти-рьох держав. В 1999 р. до цього форуму додався Узбекистан,але в 2005 р.
вийшов з нього.
Основним завданням організації є вирішення проблемрозбудови транскавказького коридору;
нафта Азербайджану,як планувалося, має піти через Грузію, Чорне море до України,а далі
нафтопроводом Одеса-Броди до Центральної і ЗахідноїЄвропи. Поки що цей проект повньїстю не
реалізовано; азер-байджанська нафта пішла через Грузію до середземноморсько-го порту Туреччини
(Джейхан).
У листопаді 2002 р. Верховна Рада України ратифікувалаУгоду про створення зони вільної
торгівлі між державами -учасницями ГУАМ. Угодою передбачається відмова від спла-ти мита,
податків та зборів, кількісних обмежень у торгівлі міжкраїнами-учасницями; співробітництво в
проведенні еко-номічної політики в галузі промисловості, сільського госпо-дарства, транспорту,
фінансів, інвестицій, соціальної сфери.
У 2006 р. на зустрічі президентів країн ГУАМ було ще разпідтверджено прагнення сприяти
піднесенню ефективностіфункціонування ГУАМ як інтеграційного угруповання; особ-ливо
проголошено, що головною метою організації є сприяннядемократичним перебудовам у регіоні.
 Формування локальних інтеграційних угруповань у ме-жах СНД може мати протилежні
наслідки. З одного боку, такіпроцеси є потенційно небезпечними для цілісності СНД і са-мого її
існування. З іншого боку, якщо буде доведена ефек-тивність цих угруповань чи якогось із них, то
вони можуть ста-ти осередком зміцнення інтеграційного процесу в СНД в ціло-му

10.5. Організація Чорноморського

економічногоспівробітництва — ОЧЕС (Black Sea
EconomicCooperation - BSEC)

ОЧЕС утворено в 1992 р. Декларацією про чорноморськеекономічне співробітництво.

Секретаріат ОЧЕС розташова-ний у Стамбулі. До ОЧЕС входить 11 держав: Азербайджан,Албанія,
Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія,Румунія, Туреччина та Україна. Усі вони
безпосередньо вихо-дять до Чорного моря або мають економічні інтереси на про-сторі його басейну.
Первинним мотивом формування ОЧЕС була не-обхідність усунення перешкод у використанні
транспортнихартерій та вирішення екологічних проблем, а основною озна-кою функціонування
організації - превалювання двосто-ронніх зв'язків над багатосторонніми. Феномен ОЧЕС поля-гає в
тому, що це перше велике інтеграційне угрупованнякраїн, що поєднало держави, які до останнього
часу розвива-лися, орієнтуючись на різні економічні й політичні моделі[42].
Основною метою ОЧЕС є перетворення Чорного моря вморе миру, стабільності й процвітання.
ЦілямиСпівробітництва визначено:
поліпшувати умови для підприємницької діяльності;
сприяти економічному співробітництву;
оптимальне використовувати всі можливості для роз-ширення й диверсифікації
співробітництва[43].
Основні напрями співробітництва ОЧЕС охоплюютьпрактично весь комлекс співпраці між
країнами-членами набагато- та двосторонньому рівні. Пріоритетність надається на-прямам, які
створюють умови для національного економічно-го розвитку. Особливої актуалності набули
інфраструктурнінапрями співробітництва, такі як забезпечення транзиту енер-гоносіїв територією
країн-членів ОЧЕС, а також розбудоваєвропейських транспортних коридорів в регіоні.
Організаційна структура:
Зустріч міністрів закордонних справ.
Рада ОЧЕС.
Парламентська асамблея ОЧЕС.
Чорноморський банк торгівлі й розвитку.
Зустріч вищих посадових осіб.
Робочі групи.
Постійний міжнародний секретаріат.
Чорноморський координаційний центр обміну статис-тичними даними та економічною
інформацією.
Зустріч міністрів закордонних справ - керівний органОЧЕС. Він приймає рішення з усіх питань
функціонуванняорганізацій. Голова (один з міністрів) координує всюдіяльність ОЧЕС.
Рада ОЧЕС складається з представників підприємниць-ких рад торговельних палат держав-
членів.
Парламентська асамблея складається з бюро, постійногокомітету, комітетів економіки, торгівлі
й навколишнього сере-довища.
Постійний міжнародний секретаріат виконує адміністра-тивні функції.
Чорноморський банк торгівлі й розвитку засновано в1994 р., кредитування він розпочав з 1999
р. Цілі Банку: фінан-сування проектів інфраструктури; залучення інвестицій;співробітництво з
міжнародними фінансовими організаціями.Уставний капітал Банку складає 1 млрд СДР. Квоти
окремихкраїн складають: Росія, Греція й Туреччина - по 16,5%; Ук-раїна, Болгарія й Румунія - по
13,5%, Азербайджан, Грузія,Албанія, Вірменія і Молдова - по 2%1.
Основні сфери співробітництва членів ОЧЕС: транспорт ікомунікації; інформатика; обмін
економічною й комерційноюінформацією; стандартизація й сертифікація продукції; енер-гетика;
видобуток і оброблення мінеральної сировини; туризм;спільне господарство; охорона здоров'я й
фармацевтика; наукаі техніка; охорона довкілля. Особлива увага приділяється за-побіганню
забруднення Чорного моря й збереженню йогобіопродуктивного потенціалу.
У рамках ОЧЕС утворено Міжнародний центр чорно-морських досліджень, Науковий центр
ОЧЕС.
 Незважаючи на безумовні досягнення на шляху інтеграціїв межах ОЧЕС, для більшості країн
Чорноморського регіонуторгівля з партнерами по ОЧЕС не посідає чільного місця взагальному обсязі
зовнішньоторговельного обороту і не є бе-зумовним пріоритетом зовнішньоекономічної політики.
Гео-графічний розподіл товарних потоків показує, що зовнішняторгівля країн - учасниць ОЧЕС
значною мірою орієнтуєтьсяна економічно розвинуті країни, насамперед на ЄС.
Це свідчить про те, що між країнами - членами ОЧЕС щене склався раціональний поділ праці,
який є необхідною скла-довою розвитку регіонального ринку. Крім того, обмеженістьноменклатури
продукії та незбалансованість товарообміну,значна частка продукції паливно-енергетичного сектора
й ви-добувної галузі виступають природною перешкодою на шляхулібералізації
зовнішньоторговельних режимів у регіоні1.
Але ці проблеми поступово вирішуються. Україна маєміцні й тривалі інтереси в регіоні ОЧЕС і
намагається доклас-ти свої зусилля на підвищення ефективності функціонуванняцієї організації.

Питання для самоконтролю

Які рівні регіональної економічної інтеграції ви знаєте?
Що собою являла Рада Економічної Взаємодопомоги?
З чого починався процес економічної інтеграції вЗахідній Європі?
За яких історичних і економічних обставин утворилосяЄвропейське об'єднання вугілля
та сталі?
У чому полягала суть Римських угод?
У чому суть Шенгенських угод?
Що задекларовано в Єдиному європейському акті?
Яку еволюцію пройшла Європейська асоціація вільноїторгівлі?
9. Що є головною метою Європейського Союзу?
Назвіть головні органи ЄС.
Які основні напрями економічної політики ЄС?
З чого складається валютно-кредитна система ЄС?
У чому полягає соціальна політика ЄС?
За яких обставин утворилася Співдружність Незалеж-них Держав?
Які цілі декларують учасники СНД?
У чому полягають проблеми процесу інтеграції в межахСНД?
Що таке "Єдиний економічний простір"?
Яку позицію займає Україна щодо співпраці в СНД?
Що таке ГУАМ, які цілі задекларовано його членами?
У чому полягають основна мета і цілі ОЧЕС?

Тести

Ідею "Сполучених Штатів Європи" висунув післязакінчення Другої світової війни:

а) У. Черчілль;б) Р. Шуман;в) Ш. де Голль.
Організація європейського економічного співробітництвазгодом перетворилася на:
а) ЄОВС;б) ЄАВТ;в) ОЕСР;г) ЄС.
Європейське об'єднання вугілля та сталі заснували:
а) Франція, Велика Британія, ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люк-сембург;
б) Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург;
в) Франція, ФРН, Іспанія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург;
г) Франція, Іспанія, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.
Європейський Союз складається з таких блоків:
а) ЄОВС, ЄЕС, Євроатом;
б) ЄОВС, ЄАВТ, ЄЕП;
в) ЄЕС, Євроатом, ЕКОСОК.
Європейський Союз засновано за угодою:
а) Шенгенською;
б) Маастрихтською;
в) Амстердамською.
 Серед наведених головних органів Європейського Союзузнайдіть один, який є не
головним, а спеціалізованим:
а) Європейська рада;
б) Європейський парламент;
в) Рахункова палата;
г) Рада Європейського Союзу;ґ) Європейська комісія;
д) Європейський суд.
Для підтримки аграрного сектора країн ЄС утворено фонд:
а) ФЕОГА;б) МІНЕКС;в) СТАБЕКС.
Сучасна валютна система ЄС грунтується на:
а) ЄВІ;б) ЄВС;в) ЄСЦБ;г) ЄІБ.
Європейський фонд розвитку (ЄФР) утворено для надан-ня допомоги:
а) країнам-членам ЄС;
б) країнам, що розвиваються;
в) країнам з перехідною економікою.
Європейська асоціація вільної торгівлі складається з такихкраїн:
а) Швеція, Данія, Швейцарія, Фінляндія;
б) Швеція, Швейцарія, Норвегія, Фінляндія;
в) Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн;
г) Норвегія, Ірландія, Швеція, Люксембург.
СНД складається з:
а) 9 держав;б) 12 держав;в) 15 держав;г) 16 держав.
Вищим органом СНД є:
а) Рада голів держав;
б) Рада голів урядів;
в) Координаційно-консультативний комітет;
г) Міжпарламентська асамблея.
Членами ЄврАзЕС є:
а) Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, Киргизстан;
б) Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, Таджикистан;
в) Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан;
г) Росія, Білорусь, Казахстан, Азербайджан, Киргизстан.
Позиція України полягає в тому, щоб надати СНД статусу:
а) зони вільної торгівлі;
б) митного союзу;
в) спільного ринку;
г) економічного союзу.
До ОЧЕС входять країни, які також є членами:
а) СНД, ГУАМ, ЄврАзЕС;
б) СНД, ГУАМ, ЄС;
в) СНД, ЄАВТ, ЄС
 Розділ 11 РЕГІОНАЛЬНІ
ІНТЕГРАЦІЙНІ УГРУПОВАННЯВ АЗІЇ,
ПІВНІЧНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ АМЕРИЦІ,
АФРИЦІ
Ключові поняття: Азіатсько-Тихоокеанський регіон; Азіатсько-Тихоокеанське
економічне співробітництво (АТЕС); Асоціація державПівденно-Східної Азії (АСЕАН);
"План Коломбо"; Рада арабської еко-номічної єдності (РАЕЄ); Організація американських
держав (ОАД);Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ); Північноамери-канська
угода про вільну торгівлю (НАФТА); Південний спільний ри-нок (МЕРКОСУР); Карибське
співтовариство і Карибський спільнийринок (КАРІКОМ); Організація африканської єдності
(ОАЄ); Афри-канське економічне співробітництво; Економічне співробітництводержав
Західної Африки (ЕКОВАС); Спільний ринок Східної таПівденної Африки (КОМЕСА);
Південноафриканське співтоваристворозвитку (САДК); Митний і економічний союз
Центральної Африки(ЮДЕАК)

11.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-

Тихоокеанському регіоні

Азія являє собою величезний за територією простір, наякому розташовані країни, що

контрастно відрізняються за ве-личиною, кількістю населення, економічною
потужністю,культурними й конфесійними особливостями. Це, на відмінувід Європи (яка більш
однорідна), створює додаткові пере-шкоди на шляху інтеграції. Незважаючи на зусилля лідерівкраїн
регіону, інтеграція тут не просунулась поки що далі відзони вільної торгівлі. Частка взаємної торгівлі
в повному об-сязі зовнішньої торгівлі, що є показником рівня інтегрова-ності, значно менша для
країн - членів угруповань, ніж часткаїх торгівлі з іншими країнами. Навіть для однієї з
найстарішихорганізацій регіону - АСЕАН ця частка не сягає навіть чверті,про що свідчать дані таб.
11.1.
Таблиця 11.1Експорт товарів регіональними інтеграційнимиоб'єднаннями (2004)1
Інтеграцій Частка у Частка
не світовому внутрішнього
об'єднання експорті, % експорту, %
ЄС (25) 41,7 67,6
НАФТА 14,9 55,9
(3)
МЕРКОСУ 1,5 12,6
Р (4)
СНД (12) 3,0 20,7
АСЕАН 6,2 23,1
(10)
Проте цей регіон має дуже великий потенціал - як улюдських і природних ресурсах, так і в
рівнях і темпах вироб-ництва. Якщо брати тільки Азію, то тут є такі два економічнігіганти, як Японія
й Китай; нові індустріальні країни зі швид-кими темпами розвитку - Республіка Корея,
Сингапур,Таїланд, Філіппіни; країни з потенційно широким внутрішнімринком - Індія, Пакистан,
Індонезія; країни з перехідною еко-номікою, які можуть одержати новий імпульс розвитку -Росія,
азіатські й закавказькі республіки колишнього СРСР;нафтовидобувні країни Перської затоки, що
мають не тількинафту, але й контролюють значні валютні кошти.
Останнім часом в процес інтеграції до азіатських країнпідключилися неазіатські країни басейну
Тихого океану -США, Австралія, Нова Зеландія, Канада, острівні державиокеану. Таким чином,
утворюється велетенський за тери-торією й економічною потужністю простір під назвоюАзіатсько-
Тихоокеанський регіон.
Процес утворення регіональних економічних організацій вАзіатсько-Тихоокеанському регіоні
розпочався невдовзі післязакінчення Другої світової війни і збігся з початком широкої де-колонізації
країн регіону. Активну участь у цьому процесі прий-няла Велика Британія, яка очолювала колись
обсяжну ко-лоніальну імперію і мала тут певні інтереси. Пізніше зацікав-лення в процесі лібералізації
торгівлі й умов для інвестицій уцьому регіоні виявили США, Австралія, Нова Зеландія. Японіяж
здавна вважала Південно-Східну Азію й басейн Тихого океа-ну сферою своїх економічних і
політичних інтересів. Таким чи-ном, розвинуті держави або безпосередньо присутні в ор-ганізаціях
цього регіону, або впливають на їх діяльність.
Серед перших регіональних угруповань були Комісія длякраїн Південної частини Тихого
океану - КПТО (1947),"План Коломбо" (1950), Асоціація держав Південно-СхідноїАзії - АСЕАН
(1967), Азіатська організація з питань продук-тивності - АОП (1961). Саме ці організації мали дати
імпульсрозвитку колишніх колоній через спільне співробітництво векономічній сфері. Згодом
з'являються об'єднання на новійоснові. Зусиллями країн Близького Сходу утворюється ОПЕКу 1960
р. (про нього йшлося в попередніх розділах), Радаарабської економічної єдності (1964), Організація
арабськихкраїн-експортерів нафти - ОАПЕК (1968), Рада ізспівробітництва арабських країн Перської
затоки (1981). В ціорганізації увійшли країни, що розбагатіли на нафті, малиспільні політичні
інтереси (принаймні, до війн Іраку з Іраномі ОАЕ), близьку культуру й релігію. Вони вже не
спиралися надопомогу західних країн, навіть навпаки, час від часу опиняли-ся до них у протистоянні.
Організації цього типу замкнені абонапівзамкнені, оскільки мають обмеження не тільки зарегіоном, а
й на національній (мовній) та конфесійній основах.
Як субрегіональне угруповання була заснована Асоціаціярегіонального співробітництва
Південної Азії (СААРК).
Поява на світовому економічному просторі новихіндустріальних країн (НІК), економічний
ривок Китаю зміни-ли ситуацію в Південно-Східній, Східній Азії та Океанії в 70 -80-х роках і
привернули до цього регіону ще більшу увагу з бо-ку розвинутих країн. У 1971 р. острівні країни
Тихого океануоб'єднуються в Південнотихоокеанський форум (ПТФ) підегідою і за участю Австралії
та Нової Зеландії. В 1989 р. утво-рюється найбільша в світі за простором і обсягом ресурсів ор-
ганізація - Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробіт-ництво (АТЕС), в яке увійшли, крім
держав Азії й Океанії, та-кож США, Канада, Австралія, Нова Зеландія і деякі латиноа-мериканські
держави.
Соціально-економічні перетворення на терені колишніхсоціалістичних країн Азії сприяли їх
вступу до інтеграційнихугруповань регіону. Так, ще в 1985 р. до Організації еко-номічного
співробітництва (ОЕС), яка була заснована Туреч-чиною, Іраном і Пакистаном, увійшли
Азербайджан і середнь-оазіатські республіки колишнього СРСР. В 1997 р. до АТЕСбула прийнята
Росія, а в 1999 р. - В'єтнам.
Розглянемо діяльність деяких з організацій регіону де-тальніше.
АТЕС утворено в 1989 р. До його
Азіатсько-Тих<оокеанське складу входять: Австралія, Бруней,економічне т -г л
л ._»
співробітництво АТЕС В єтнам Індонезія Канада Китай(Asian-Pacific Economic Республіка
Корея, Кірібаті, Ма-Cooperation - APEC) лайзія, Мексика, Маршаллові Ост-рови, Нова Зеландія,
Папуа-НоваҐвінея, Перу, Росія, Сінґапур, США, Таїланд, Тайвань,Філіппіни, Чилі, Японія.
Секретаріат організації знаходитьсяв Сінґапурі.
АТЕС має консультативний статус. Його політикагрунтується на цілій низці спільних
декларацій і заяв лідерівдержав з економічних питань: Сеульська Декларація АТЕС,Бангкокська
Декларація про Азіатсько-Тихоокеанське еко-номічне співробітництво, Осакська Декларація дій
АТЕС в га-лузі економіки та ін.
Як уже говорилося, АТЕС має величезний потенціаллюдських і природних ресурсів, потужну
виробничу базу йконтролює значну частину товарного й валютного ринків. Йо-го частка (без Росії) у
світовому ВВП становить 60%, всвітовій торгівлі - 40%, а в золотовалютних резервах - 80%1.
Українах регіону проживає понад 2 млрд чоловік.
Головною метою АТЕС є сприяння економічному зрос-танню країн Азіатсько-Тихоокеанського
регіону. Для цьоговизначені пріоритетні напрями співробітництва: сприяннярегіональній торгівлі,
інвестиціям, руху фінансових ресурсів,розвитку людських ресурсів, передачі технологій, промисло-
вому співробітництву і розвитку інфраструктури.
Як довгострокову мету в процесі інтеграції визначеноформування в 2020 р. системи вільної
торгівлі та інвестицій.Отже, зараз АТЕС перебува^ тільки на початковому рівні інте-грації.
Принципи діяльності АТЕС: рівноправне партнерство;взаємовигідність економічного
співробітництва з урахуваннямкраїн, що розвиваються; схильність до відкритого діалогу й до-
сягнення консенсусу в обговоренні найважливіших проблем.
Організаційна структура АТЕС:
Зустрічі на вищому рівні.
Міністерські зустрічі.
Зустрічі старших посадових осіб.
Група видатних діячів.
Тихоокеанський діловий форум.
Комітет торгівлі й інвестицій.
Економічний комітет.
Бюджетно-адміністративний комітет.
Робочі групи.
10. Секретаріат.
Зустрічі на вищому рівні ("зустрічі у верхах") вирішуютькардинальні питання політики АТЕС.
Так, саме на такійЗустрічі в 1994 р. в м. Богор (Індонезія) було вирішено сфор-мувати систему вільної
торгівлі й інвестицій до 2000 р. НаЗустрічі в 1996 р. в м. Маніла (Філіппіни) була досягнута до-
мовленість про здійснення з 1997 р. практичних заходів полібералізації торгівлі. Зустріч 1998 р. в
Куала-Лумпурі (Ма-лайзія) була присвячена пошукам виходу з фінансової кризи,яка охопила країни
Південно-Східної Азії.
Міністерські зустрічі відбуваються щороку. Вони конкре-тизують механізм виконання рішень,
прийнятих на вищомурівні. Тут узгоджуються й уточнюються робочі програми длякомітетів АТЕС і
десяти робочих груп. На Міністерськійзустрічі в 1997 р. в м. Ванкувер, наприклад, були
визначенісектори "прискореної добровільної лібералізації" торгівлі,мінімізація торговельних
обмежень в цих секторах, яку перед-бачено здійснити ще до 2010 р.
Зустрічі старших посадових осіб передують Міністерсь-ким зустрічам і готують їх. Старші
посадові особи контролю-ють бюджети і програми комітетів і робочих груп.
Група видатних діячів має за мету визначати перспективирозвитку торгівлі в регіоні. Вона
готує огляди економічної си-туації, розробляє пропозиції про методи стимулюванняторгівлі й
регіонального співробітництва, надає рекомендаціїщодо лібералізації торгівлі й інвестицій.
Тихоокеанський діловий форум складається з представ-ників ділових кіл. Він виявляє методи й
засоби щодо розши-рення торгівлі й інвестицій у регіоні.
Комітет з торгівлі й інвестицій визначає перешкоди нашляху лібералізації торгівлі й інвестицій
і пропонує заходи поїх подоланню.
 Економічний комітет являє собою форум, на якомуфахівці й урядовці обмінюються думками з
економічних пи-тань, пропонують аналітичні розробки щодо економічних тен-денцій і проблем у
регіоні, готують відповідну інформацію йрекомендації для старших посадових осіб.
Робочі групи займаються практичною реалізацією про-ектів. Таких груп 10: аналіз даних з
торгівлі й інвестицій; спри-яння торгівлі; інвестицій; науки й техніки в галузі промисло-вості;
розвитку людських ресурсів; регіональногоспівробітництва в галузі енергетики; збереження
морських ре-сурсів; телекомунікацій; транспорту, туризму, рибальства.
Секретаріат АТЕС знаходиться в Сінґапурі й виконуєадміністративно-технічні функції.
Очолюється директором-виконавцем.
Таким чином, організаційна структура АТЕС доситьгроміздка, окремі його відділи дублюють
один одного.
Ми бачимо, що основна увага в політиці АТЕСприділяється лібералізації умов для торгівлі й
інвестицій. Не-зважаючи на рішучість політиків, процес інтеграції йде покищо повільно. Головна
причина - дуже високий перепад урівнях економічного розвитку країн-членів, що створюєзначні
труднощі для гармонійного злиття національних еко-номік у єдине ціле; на одному полюсі - США,
Японія, Канада,на іншому - Папуа-Нова Ґвінея, Маршаллові Острови,Кірібаті. Особливістю
функціональної й правової структуриАТЕС є рекомендаційний, необов'язковий характер рішень,що
приймаються її органами. Така ситуація притаманна по-чатковому ступеню інтеграції.
Асоціація держав АСЕАН заснована в 1967 р. Скла-Південно-Східної Азії - дається з 10 членів:
Бруней, В'єтнам,АСЕАН (Association of Індонезія, Камбоджа, Лаос, Ма-South East Asian Nations -
лайзія, М'янма, Філіппіни,ASEAN) Сінґапур, Таїланд. Особливістю цієї
організації є співробітництво з деякими іншими країнами заієрархічним принципом (за
ступенем значимості); визнача-ються партнери по діалогу, партнери по консультації і спос-терігачі.
Партнери по діалогу - Австралія, Європейський Союз,Канада, Нова Зеландія, Республіка Корея,
США, Японія.Партнери по консультації - Росія й Китай.
Місцезнаходження керівних органів АСЕАН - м. Джакар-та (Індонезія).
Головною метою АСЕАН є прискорення економічногозростання і соціального прогресу країн
регіону. Шляхом до-сягнення цієї мети є тісне співробітництво і взаємодопомога векономічній,
соціальній, культурній і науково-технічній сфе-рах.
Конкретизуючою метою є утворення зони спільноїторгівлі.
Організаційна структура АСЕАН дуже громіздка; вонаскладається з 15 органів, які подібні до
тих, що має АТЕС.Найважливіші органи:
Зустріч голів держав і урядів - вищий орган, щовирішує найголовніші питання й накреслює
принци-пові напрями політики АСЕАН;
Зустріч міністрів іноземних справ вирішує проблемивзаємовідносин між країнами-членами;
Зустріч міністрів економіки визначає основні напрямиекономічного співробітництва;
Зустріч галузевих міністрів розробляє напрямиспівробітництва з енергетики, сільського
господарствай лісової промисловості;
Секретаріат виконує координаційну роботу. Очо-люється генеральним секретарем (на рівні
міністра).Секретаріат відповідає за зв'язки АСЕАН з іншимидержавами й міжнародними
організаціями;
Постійний комітет АСЕАН є виконавчим органом. Дойого складу входять генеральний
секретар і генеральнідиректори національних секретаріатів АСЕАН;
Зустрічі старших посадових осіб з питань економікирозглядають проблеми економічного
співробітництвакраїн АСЕАН.
До складу АСЕАН входять як країни з динамічною еко-номікою (НІК) - Таїланд, Сінґапур,
Філіппіни, Індонезія, -так і країни, які тільки виходять з глибокої економічної кризи- Камбоджа,
Лаос, В'єтнам. Це призводить до певних труд-нощів у процесі інтеграції. Для його прискорення
розробленоспеціальний механізм зони вільної торгівлі - АФТА (ASEANFree Trade Association -
AFTA). Згідно з цим передбачалось,що вже до 2000 р. товари (понад 90% обсягу взаємної
торгівлі)мали обкладатись митом за ставками, які не перевищують 5%.Контроль за дотриманням цієї
політики здійснює спеціальнарада на рівні міністрів.
Головним інструментом домовленостей по АФТА булаугода про єдині існуючі пільгові тарифи
країн АСЕАН. Згідноз цим, щороку визначаються чотири списки:
товари, тарифи на які підлягають безумовному скоро-ченню;
товари, тарифи на які офіційно затверджені до скоро-чення, але вступ у силу цієї угоди
відкладається на пев-ний строк;
тарифи на товари, що обговорюються, уводяться в діюна більш пізні строки через
неоднозначність інтересівкраїн-членів у цьому питанні;
 тарифи, що повністю виключаються з процесу лібе-ралізації (наприклад, на продукцію
сільського госпо-дарства).
Список товарів затверджується на щорічних нарадахміністрів економіки країн АСЕАН, а
поточною роботою по уз-годженню товарних списків займається Рада АФТА. Пробле-мою є
виключення з процесу лібералізації сільськогосподарсь-кої продукції, а також продукції
автомобільної промисловості.
Країни АСЕАН докладають зусиль щодо залучення інозем-них інвестицій до регіону.
Розроблено план Асеановської інвес-тиційної зони, який передбачає усунення до 2010 р.
внутрішніхперешкод для інвестицій. Інші країни будуть користуватисяпільговим режимом з 2020 р.
Головна мета - створення єдиногоринка капіталу в АСЕАН. Всі інвестори з країн організації одер-
жують однаковий статус з національними компаніями.
Спільними зусиллями країн АСЕАН розроблено програ-му розвитку потенціалу басейну ріки
Меконг, що має надзви-чайне значення для розвитку економіки Лаосу, Камбоджі іВ'єтнаму.
Співробітництво країн АСЕАН не замикається лише наекономіці й соціальний сфері. Воно
поширюється на культуру,освіту, науку. Так, 11 університетів країн регіону утворилиспеціальну
університетську мережу АСЕАН.
Поки що політичне співробітництво країн АСЕАН розви-вається більш успішно, ніж
економічне. Преференційні пільгимало стимулюють взаємну торгівлю; торгівля орієнтується пе-
реважно на країни, що лежать за межами АСЕАН (Японія,США, ЄС).
Азіатська фінансова криза 1997 р. дуже негативно відбила-ся на економіці країн АСЕАН.
Знецінилися національні валю-ти (малазійський рингіт - на 40%, індонезійська рупія - на80%).
Доходи населення в душовому счисленню скоротилисяудвічі. Приток іноземних інвестицій в 1997 р.
зменшився на40%.
У відповідь на цю кризу на саміті в Куала-Лумпурі вгрудні 1997 р. було прийнято документ
"Бачення АСЕАН 2020року". В ньому зазначалося, що до 2020 р. АСЕАН перетво-риться на
відкритий для діалогу з усіма країнами світу,стабільний і процвітаючий союз, пов'язаний
партнерством удинамічному розвитку і гуманними принципами.
У розвиток цього документа на саміті 1998 р. в Ханої булоприйнято Ханойський план дій. Він
конкретизував наміри векономічній сфері:
зміцнення макроекономічного й фінансовогоспівробітництва;
більш тісну торговельно-економічну інтеграцію;
забезпечення прогресу в науково-технічній сфері;
прогрес у соціальній сфері;
розвиток трудових ресурсів.
У політичних та економічних колах розглядається пер-спектива на базі АСЕАН утворення
широкого Східно-Азіатсь-кого економічного співтовариства за рахунок залучення доАСЕАН Китаю,
Японії та Респебліки Корея.
"План Коломбо" зі Ця організація була утворена в 1950спільного економічного і р. на основі
британського плану до-
соціального розвитку в помоги колишнім колоніям. УгодуАзії й Тихому океані - .... ґ
"План Коломбо" (The про 11 заснування було підписано вColombo Plan for столиці Шрі-Ланки
м. Коломбо,Cooperative Economic and звідти - й назва плану. До ор-Social Development in Asia
ганізації увійшли не тільки колишніand pacific "Colombo колонії Британії, а й інші в минуло-
Plan") о
му залежні держави. Згодом ор-ганізація поширилась і на деякі незалежні держави
ПівденноїАзії.
"План Коломбо" об'єднує дві групи держав: донори - Ве-лика Британія, США, Канада, Японія,
Австралія, Нова Зе-ландія; одержувачі допомоги: Індія, Пакистан, Шрі-Ланка,Афганістан, Іран,
Непал, М'янма, Мальдівська Республіка,Бутан, Банґладеш, Лаос, Камбоджа, Малайзія,
Таїланд,Сінґапур, Папуа-Нова Ґвінея, Індонезія, Філіппіни, Фіджі, Ре-спубліка Корея. Всього
організація налічує 26 членів.
Цілі "Плану Коломбо": сприяння економічній і соціальнійдопомозі країнам - членам Азії й
Тихого океану; координаціянадання технічної і фінансової допомоги цим країнам; обгово-рення
проблем економічного розвитку країн регіону.
Організаційна структура "Плану Коломбо":
Консультативний комітет.
Рада "Плану Коломбо".
Бюро "Плану Коломбо"
 Консультативний комітет - вищий орган. До йогофункцій належить аналіз процесу розвитку в
регіоні, обгово-рення шляхів ефективного використання ресурсів, визначен-ня основних напрямів
економічної і соціальної політики ор-ганізації.
Рада "Плану Коломбо" визначає найважливіші проблемирозвитку в регіоні і готує відповідні
рекомендації для Кон-сультативного комітету.
Бюро "Плану Коломбо" - адміністративно-ор-ганізаційний орган. Воно здійснює науково-
дослідні роботи,організує семінари, координує розподіл допомоги між країна-ми-членами.
Функціональною особливістю "Плану Коломбо" є спе-цифічний механізм розподілу допомоги.
Спільного фонду до-помоги немає: кожна країна-член з групи, що розвиваються,визначає свої
потреби в допомозі й веде переговори на двосто-ронній основі з країною-донором. Але ці переговори
здійсню-ються в рамках основної політики "Плану Коломбо" й коорди-нуються відповідними
органами.
Допомога за "Планом Коломбо" поділяється на такі види:
економічна допомога (продовольчі товари, сировина);
фінансова допомога (фінансування національних про-ектів);
технічна допомога (послуги, експертиза, добровольці);
консультації (семінари і практикуми для високопоса-дових керівників, удосконалення систем
національноїосвіти).
"План Коломбо" передбачає підтримку підприємництва,особливо малих і середніх підприємців;
підготовку національ-них кадрів; оптимізацію управління; екологічну допомогу.Особлива увага
приділяється боротьбі з наркотиками врегіоні.
Рада арабської РАЕЄ утворена в 1964 р. державамиекономічної єдності - - членами Ліги
арабських держав.
РАЕЄ (Council of Arab Рада об'єднує 12 країн: Єгипет, Ірак,Economic Unity - CAEU) Йорданію,
Ємен, Кувейт, Лівію, Ма-вританію, Об'єднані Арабські Еміра-ти, Палестину, Сирію, Сомалі, Судан.
Найбагатша арабськакраїна - Саудівська Аравія до РАЕЄ не увійшла.
Головна мета - досягнення арабської економічної єдності.Вона має бути реалізована через
утворення спільного ринку,що передбачає вільний рух капіталу і людей, свободу торгівлі,ліквідацію
перешкод економічній діяльності в територіальнупросторі арабського світу. Угоду про арабський
спільний ри-нок поки що підписали 7 країн: Єгипет, Ірак, Йорданія, Ємен,Лівія, Мавританія та Сирія.
Організаційна структура:
Рада, що складається з міністрів торгівлі або фінансів,- законодавчий орган.
Комітети вирішують галузеві питання; серед них -підготовчий комітет; комітет з питань
утворення спільногоринку, бюджетний; економічного планування; статистичний;митний; валютно-
фінансовий.
Секретаріат є адміністративно-виконавчим органом.Він реалізує рішення Ради, керує
дослідженнями з еко-номічних питань.
До функцій РАЕЄ належить координація політики країн-членів у галузях народного
господарства (торгівля, сільськегосподарство, транспорт, промисловість). Здійснюється робо-та щодо
уніфікації законів і нормативних актів з економічнихпрограм країн-членів.
Важливого значення на шляху інтеграції надається ор-ганізації спільних арабських компаній,
які вже діють в Йор-данії, Сирії та Іраку1. Для координації діяльності країн-членівна галузевому рівні
утворені спеціалізовані федерації й союзи:Арабський союз текстильної промисловості; Арабський
союзпо цементу й будівельних матеріалах; Арабська федерація поцукру; Арабська федерація
виробників хімічних добрив;Арабська федерація машинобудування та ін

11.2. Регіональні організації в Північній та Південній Америці

Інтеграційні процеси в Америці розпочалися раніше іздійснюються успішніше, ніж в Азії та
Африці. Цепояснюється більш сприятливою соціально-політичною ситу-ацією: переважна більшість
держав регіону вже довгий час бу-ла вільною від колоніальної залежності. Крім того,
інтеграціяполегшувалась відсутністю серйозних мовних, культурних таконфесійних перешкод:
більшість латиноамериканських країн- іспаномовні, майже всі їх жителі - католики. Нарешті, пев-ною
цементуючою силою є присутність в обох Америкахполітичного й економічного впливу США, які
хоч і не є чле-ном усіх об'єднань, але є головним торговельним партнеромпрактично для кожної
країни регіону.
 Процес економічної інтеграції в Північній та ПівденнійАмериці розпочався вже зразу ж по
закінченні Другої світовоївійни. В 1948 р. було утворено Організацію американськихдержав (ОАД),
яка замінила собою утворений ще в 1890 р.Міжнародний союз американських республік. ОАД за
своєюсуттю є політичною організацією, проте серед інших напрямівїї діяльності є й економічні
проблеми. В її організаційнійструктурі є Міжамериканська економічна й соціальна рада, дофункцій
якої належить сприяння розвиткові економічногоспівробітництва між державами-членами (ОАД
сполучає 35держав, практично всі країни обох континентів). У 1994 р.ОАД прийняла "Декларацію
про принципи партнерства вцілях розвитку й процвітання: демократія, вільна торгівля істійкий
розвиток в Америці". Згідно з Декларацією, вирішеноутворити зону вільної торгівлі, яка охоплювала
б усі амери-канські держави; процес формування зони передбачалося в ос-новному завершити в 2005
р.
Організації суто економічної цілеспрямованості почалиутворюватись трохи пізніше. В 1960 р.
з'явилась Латиноаме-риканська асоціація вільної торгівлі, яка пізніше перетвори-лась на
Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛААІ); втому ж році було утворено
Центральноамериканськийспільний ринок (ЦАСР); у 1965 р. виникла Карибськаасоціація вільної
торгівлі, яка теж змінила згодом назву на Ка-рибський спільний ринок (КАРІКОМ); у 1969 р. група
країнЛатинської Америки, що розташовані в Андах, об'єднались вАндську групу. Нагальні потреби
регіонального економічногоспівробітництва спонукають утворення нових об'єднань. У1975 р.
з'явилась Латиноамериканська економічна система(СЕЛА), в 1973 р. - Латиноамериканська
організація з енерге-тики (ЛАОЕ), 1981 р. - Організація східнокарибських держав(ОСКД). Важливою
віхою в процесі інтеграції в Америці ста-ли 90-ті роки, коли утворились найрозвинутіші й
найперспек-тивніші, з точки зору глибини інтеграції, регіональні ор-ганізації: в 1994 р. -
Північноамериканська угода про вільнуторгівлю (НАФТА) і в 1995 р. - Південний спільний
ринок(МЕРКОСУР).
НАФТА об'єднує США, Канаду йПівнічноамериканська Мексику. Угода утворена в 1994 р.
угода про вільну Головна мета - утворення зони
торгівлю - НАФТА (N°rth вільної торгівлі в Північній АмериціAmerican Free Trade ґ ...
Agreement - NAFTA) протягом 15 років від підписання
угоди. Проте неважко збагнути, що
НАФТА має і подальшу перспективу; є підстави міркувати,що саме навколо цієї організації
може згодом формуватисяспільний ринок обох американських континентів.
НАФТА має великий природно-ресурсний, людський, ви-робничий і фінансовий потенціал.
Населення країн, що вхо-дять до організації, перевищує 375 млн чол.; це утворює по-тенційно
широкий ринок для товарів, а також для інвестицій.Вже зараз економічні відносини між країнами
НАФТА дужеінтенсивні. В США реалізується 80% експорту Канади і 70% -Мексики. В Канаді
реалізується 20% експорту США. ЧасткаСША становить 75% усіх іноземних інвестицій в Канаді1. З
ут-воренням вільної торгівлі для товарів і капіталів США відкри-ваються ринки Мексики й Канади.
Американські фірми мати-муть більш вільний доступ до багатих мінеральних ресурсів ідеревини
Канади, до нафти Мексики. Дешева робоча сила вМексиці сприяє притоку сюди капіталу зі США й
Канади. Втой же час Мексика сподівається на широкий споживчий ри-нок США для своєї продукції
легкої промисловості тасільськогосподарської продукції. Привабливим для мекси-канців є ринок
робочої сили в США; проте поки що існуютьобмеження на пересування робочої сили в межах
НАФТА.
США, безперечно, є серцевиною НАФТА. Мексика ж ємістком між цією організацією й
організаціями ЛатинськоїАмерики; до багатьох з них вона входить. Деякі латиноамери-канські
держави вже сьогодні розглядають можливістьприєднання до НАФТА.
Механізм утворення зони вільної торгівлі в ПівнічнійАмериці передбачає: доступ до ринків;
лібералізацію інвес-тиційної діяльності; гарантії на підприємницьку діяльність;узгодження
стандартів. Протягом 15 років мають бути ліквідо-вані всі торговельні й інвестиційні перешкоди між
країнамиНАФТА, митні податки усунені. Між США і Канадою в ціло-му таких перешкод вже немає,
але відносно Мексики ще існу-ють проблеми.
До 2000 р. передбачалося вивільнити від митного оподат-кування 65% американського
експорту до Мексики і 70% мек-сиканського експорту до США. Особливий наголос робитьсяна
відміні тарифів на текстильні товари. До цього ж термінузабезпечується вільний доступ на
мексиканський фінансовийринок ділків із США й Канади; те ж саме стосується лібе-ралізації
інвестування[44].
Скасування мита на промислові й продовольчі товари за-вершилося в 2003 р. Це особливо
стосується автомобільноїпромисловості. Мексика, щоб підтримати національне авто-
мобілебудування, свого часу встановила високі тарифи наімпорт автомобілів. Тепер же, за Угодою,
вона протягом 10років повинна ліквідувати всі обмеження. Ще одне положенняУгоди стосується
розробки мексиканських мінеральних ре-сурсів, насамперед нафти: компанії третіх країн не
можутьбрати участь у їх розробці, видобуванні, виробництві нафто-продуктів[45].
В організаційному відношенні не утворено наднаціональ-них структур, подібних іншим
міжнародним організаціям. Ре-гулювання діяльності НАФТА здійснюється переважно шля-хом
двосторонніх переговорів між країнами-членами.
МЕРКОСУР утворено в 1995 р. на
Південний спільний
ринок - МЕРКОСУР основі Асунсьонського д°г°в°ру
(Mercado Comun del 1991 р. про формування зони вільної
Sur - MERCOSUR) торгівлі й митного союзу. До ор-ганізації входять: Аргентина, Бра-зилія,
Парагвай і Уругвай. Часто це об'єднання називаютьСпільним ринком країн Південного Конусу,
оскільки конфігу-рація південної частини континенту дійсно нагадує конус, по-вернутий вершиною
до Антарктиди.
МЕРКОСУР являє собою потенційно потужний ринок уЛатинській Америці. Він зосереджує
45% її населення (понад200 млн чол.), 50% сукупного ВВП, 40% прямих зарубіжнихінвестицій, 60%
сукупного товарообігу й 33% обсягузовнішньої торгівлі1.
Головна мета - створення спільного ринку країн Півден-ної Америки. Досягнення її має
здійснюватись поетапно черезстадії зони вільної торгівлі й митного союзу. Договір передба-чав
скасування всіх тарифних обмежень до початку 1995 р. Цеозначало б вільний рух капіталу і робочої
сили, застосуванняєдиного зовнішнього тарифу (тобто утворення митного сою-зу), координацію
політики в сферах промисловості, сільськогогосподарства й транспорту, співробітництво в валютно-
фінан-совій сфері. Отже, ці умови мали бути готові ще до формаль-ного утворення організації. Проте
в призначений строк повноїліквідації тарифів у внутрішньорегіональній торгівлі не відбу-лося. Строк
перенесено до 2000 р., але й сьогодні є винятки поокремих групах товарів, на які ще зберігаються
митні податки.Не вдалося повністю узгодити й зовнішні тарифи щодо третіхкраїн; все ж таки спільні
зовнішні тарифи охоплюють 85% то-варних позицій2.
Організаційна структура МЕРКОСУР:
Рада спільного ринку.
Група спільного ринку.
Робочі групи.
Спільна парламентська комісія.
Секретаріат.
Рада спільного ринку - вищий орган. Вона складається зміністрів закордонних справ і визначає
основні напрямиспівробітництва країн-членів.
Група спільного ринку (штаб-квартира в Монтевідео) -виконавчий орган, що функціонує
постійно й контролює ре-алізацію прийнятих Радою рішень.
Робочі групи (технічні комісії) займаються розробкою ок-ремих проблем: торгівля, митне
регулювання, технічні норми,валютно-фінансова політика, макроекономічна політика, транс-порт,
промислова технологія, сільське господарство, енергети-ка. Технічні комісії підпорядковані Групі
спільного ринку.
МЕРКОСУР виявився ефективною організацією, він даввідчутний імпульс процесу інтеграції в
цьому регіоні. За1991-1995 рр. (тобто за п'ять років від підписання Асунсь-онської угоди) обсяг
внутрішньозонального експорту вирісутричі. Частка внутрішньозональної торгівлі в загальному то-
варообігу країн МЕРКОСУР становила 22%1 що значно вищепорівняно з іншими
латиноамериканськими організаціями.
Керівництво МЕРКОСУР пропонує поширити зону віль-ної торгівлі на всю Латинську
Америку і розробляє відповідніплани. В певному відношенні МЕРКОСУР є другим
центромінтеграційного тяжіння для латиноамериканських країн порядіз організацією НАФТА.
Організація Південного Конуса стоїтьна стадії завершення митного союзу, і перед нею
відкриваютьсяможливості реального утворення спільного ринку.
Асоціація в 1980 р. замінила Латино-
Латиноамериканська
американську асоціацію вільноїасоціація інтеграції - ЛААІ F J^^
(Asociacion Latinamericana торгівлі (ЛАВТ), яка виникла ще вde Integracion - ALAI) 1960 р.
Об'єднує 11 держав: Арген-тину, Болівію, Бразилію, Венесуелу,Колумбію, Мексику, Парагвай, Перу,
Уругвай, Чилі, Еквадор.Таким чином, до ЛААІ входять усі найбільші держави Ла-тинської Америки,
за винятком Куби.
 Первісною метою ЛАВТ було утворення зони вільноїторгівлі в Латинській Америці шляхом
встановлення жорсткоїтарифної системи щодо третіх країн. Проте цей захід себе невиправдав,
оскільки переважна частина зовнішньої торгівлілатиноамериканських країн припадає на розвинуті
країни,насамперед на США. З іншого боку, швидка ліквідаціявнутрішніх торговельних тарифів також
виявилась на користьлише найпотужнішим країнам регіону, насамперед Бразилії. В70-х роках деякі
латиноамериканські політики навіть відноси-ли цю країну до числа "імперіалістичних держав".
Договір Монтевідео, за яким було утворено ЛААІ, поста-вив перед організацією нові цілі.
Головною метою ЛААІ є ак-тивізація економічного співробітництва і розширення ринкудля товарів
країн регіону. В такому формулюванні це означаєутворення зони преференційної торгівлі.
Довгостроковоюціллю є поетапне й поступове утворення латиноамерикансько-го спільного ринку
шляхом стимулювання утворення зониекономічних преференцій.
Особливістю ЛААІ є нестандартні відношення до еко-номічних стосунків з третіми країнами.
На відміну від ЛАВТ,ця організація прагне до якнайтіснішого співробітництва як зіншими
латиноамериканськими державами, так і з такими, щорозташовані на інших континентах. Утворена
регіональна та-рифна преференція щодо третіх країн. Статус спостерігачівпри ЛААІ мають 15 країн,
серед них Іспанія, Італія, Росія, Ки-тай, Швейцарія.
Організаційна структура ЛААІ:
Рада міністрів.
Комітет постійних представників.
Генеральний секретаріат.
Рада міністрів складається з міністрів іноземних справ і євищим органом. Вона визначає
основні напрями діяльностіорганізації.
Комітет постійних представників є виконавчим органом.Він розглядає питання, пов'язані з
різними аспектами інтег-раційних процесів у регіоні.
Генеральний секретаріат виконує адміністративніфункції.
Карибське співтовариство КАРИК°М утворено в 1973 р.
і Карибський спільний замість Карибської асоціації вільної
ринок - КАРІКОМ торгівлі. До нього входять 14 дер-
(Carribean Community жав: Антиґуа і Барбуда, Багамські
and Common Market - Острови, Барбадос, Беліз, Домініка,
CARICOM) Ґренада, Ґайана, Монтсеррат, Сент-
Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Ґренадіни, Сурінам,Трінідад і Тобаґо, Ямайка.
Головна мета КАРИКОМ - утворення спільного ринку,що передбачає єдиний зовнішній тариф,
а також координаціюзовнішньої політики, співробітництво в технічній, соціальній ікультурній
галузях. Ліквідуються митні податки й нетарифніобмеження в торгівлі між країнами-членами,
здійснюєтьсяєдина торговельна політика й політика в галузі сільського гос-подарства.
Передбачається вільний рух трудових ресурсів ікапіталу, співробітництво в розвитку туризму, який є
важли-вою галуззю для країн регіону. В довгостроковому планінамічено утворити валютний союз і
ввести в обіг спільну ва-люту.
Організаційна структура КАРИКОМ:
Конференція голів урядів.
Рада Карибського співтовариства.
Рада спільного ринку.
Регіональні інститути.
Асоційовані інститути.
Асамблея парламентарів Карибського співтовариства.
Секретаріат Карибського співтовариства.
Конференція голів урядів - вищий орган КАРИКОМ,
який визначає стратегічні напрями розвитку організації. Вонавідповідає за зносини КАРИКОМ
з третіми державами йміжнародними організаціями. Рішення Конференції є обов'яз-ковими.
Рада Карибського співтовариства складається з міністріву справах КАРИКОМ. Вона розроблює
оперативні планидіяльності організації, визначає пріоритетні напрямиспівробітництва, контролює
виконання рішень Співтовариства.
Рада спільного ринку розглядає питання ефективностіспільного ринку й розроблює відповідні
заходи.
Незважаючи на амбіційну мету - утворення спільногоринку, - інтеграційні процеси в межах
КАРИКОМ (також які в ЛААІ) йдуть повільно. Головна причина полягає в тому, щоекономіки цих
країн майже зовсім не доповнюють одна одну.
 Для всіх країн регіону туризм - основна галузь; переважна ча-стина зовнішньої торгівлі
орієнтована на країни за межамирегіону, переважно на США та ЄС. У цих умовах
керівництвоКАРИКОМ шукає шлях інтеграційного зближення з іншимиорганізаціями Америки. В
1994 р. Конференція голів урядівпоставила питання про перспективи вступу країн КАРИКОМдо
організації НАФТА на засадах колективного члена.КАРИКОМ підтримує утворення зони вільної
торгівлі в ме-жах обох Америк.
У 1991 р. був утворений Карибський інвестиційний фонд,який має стимулювати
підприємницьку діяльність в регіоні.Для фінансового забезпечення розвитку країн
Карибськогорегіону ще в 1970 р. засновано Карибський банк розвитку(КАРИБАНК), а в 1973 р. -
Карибську інвестиційну корпо-рацію

11.3. Інтеграційні угруповання в Африці

Інтеграційні процеси в Африці розгорнулися з 60-х років,коли набув силу бурхливий процес
деколонізації й утвореннянезалежних держав на континенті. В 1963 р. була утворена Ор-ганізація
африканської єдності (ОАЄ), до якої входить 53члени, тобто майже всі африканські країни. ОАЄ -
політичнаорганізація, і однією з головних її цілей є боротьба із залишка-ми колоніалізму, для чого
необхідна солідарність народів кон-тиненту. Економічне піднесення також є серед цілей ОАЄ
якумова для досягнення головної мети. В структурі організації єспеціальний комітет з економічних і
соціальних питань. В1991 р. країни ОАЄ підписали Договір про утворення Афри-канського
економічного співробітництва; його формуваннябуде здійснюватись поетапно протягом 34 років.
Воно станескладовою частиною ОАЄ.
Все ж таки в межах Організації африканської єдностідомінують цілі переважно політичного
характеру. Інтеграційніпроцеси поки що розвиваються на просторах регіональних ор-ганізацій, які
охоплюють окремі частини Африки, де розташо-вані арабські держави, тяжіє до суцільного
арабського світу;Єгипет, Лівія, Мавританія, Сомалі й Судан об'єднуються в Радіарабської
економічної єдності з арабськими країнами, що розта-шовані в Азії. Взагалі, північноафриканські
держави надаютьперевагу загальноарабським і загальноісламським інтересам пе-ред
загальноафриканськими. Суто африканськими регіональ-ними інтеграційними організаціями є:
Економічнеспівробітництво держав Західної Африки (ЕКОВАС), Західно-африканський економічний
і валютний союз (УЕМОА),Спільний ринок Східної та Південної Африки
(КОМЕСА),Південноафриканське співробітництво розвитку (САДК),Митний і економічний союз
Центральної Африки (ЮДЕАК).
На процес інтеграції в Африці впливають два протилеж-них фактори. З одного боку, політична
воля лідерів афри-канських країн, їх прагнення спільними зусиллями вивестисвої народи на шлях
економічного прогресу дають певні пози-тивні наслідки. З іншого боку, Африка - найменш
розвинутийрегіон в економічному відношенні. З групи найбідніших країн,що є в світі, 25 розташовані
в Африці. Переважна більшістьафриканських держав має недорозвинуту народногосподарсь-ку
структуру з низькою часткою обробної промисловості івідсутністю її сучасних галузей, зокрема,
машинобудування.Зовнішня торгівля орієнтована на регіони за межами Африки,оскільки національні
економіки практично не доповнюють од-на одну. Це гальмує розвиток інтеграції.
На економіку африканських країн і, певною мірою, на ха-рактер інтеграційних процесів
значний вплив має Європейсь-кий Союз. Справа в тому, що Велика Британія, Франція, Пор-тугалія,
Німеччина, Іспанія, Бельгія тривалий час були метро-поліями для багатьох колоній на території
Африки, і зв'язокнезалежних країн з колишніми метрополіями не зовсімувірвався не тільки в
економічному, а й у політичному плані.ЄС має в Африці особливі інтереси, і значна частина
країнрегіону є його асоційованими членами. Англійська та фран-цузька мови мають статус
державних поряд з національнимимовами. Проте є проблеми: частина країн орієнтується пере-важно
на Францію, інша - на Велику Британію. Цірозбіжності більше проявляються в культурній сфері,
алеіноді гальмують і економічне зближення. Далекосяжні цілі, щоставили перед собою організатори
інтеграційних угруповань вАфриці, відбилися в назвах організацій: Митний і еко-номічний союз,
Спільний ринок, Економічний і валютний со-юз тощо. Проте інтеграційний процес в Африці
здійснюєтьсяповільно і з труднощами. Деякі організації розпадаються, недосягнувши намічених
цілей. Так було із Східно-Африкансь-ким співробітництвом (Кенія, Уганда, Танзанія), яке 1977
р.припинило своє існування.
ЕКОВАС було утворено в 1975 р.
Економічне згідно з Договором, підписаним у м.
^добпниїдо держав Лагос. До складу організації вхо-
 Західної Африки - . ^ ^ т.
ЕКОВАС (Economic дять: Бенін, Буркіна-Фасо Кот-Community of West African д'Івуар, Кабо-
Верде, Ґамбія, Ґана,
States - ECOWAS) Ґвінея, Ґвінея-Бісау, Ліберія, Малі,Мавританія, Ніґер, Ніґерія,
Сенеґал,С'єрра-Леоне, Того. Найпотужнішою й найперспективнішоюв економічному відношенні є
тут Нігерія.
Головна мета - утворення економічного союзу в ЗахіднійАфриці. Серед цілей: підвищення
рівня життя населення, до-сягнення економічної стабільності, підвищення рівня освіти йкультури
населення регіону. Головної мети передбачається до-сягнути в декілька етапів. Спочатку це -
координація політи-ки держав в економічній сфері, далі - утворення спільногоринку, потім -
економічного й валютного союзу.
Організаційна структура ЕКОВАС:
Рада голів держав і урядів.
Рада міністрів.
Економічна і соціальна рада.
Парламент Співробітництва.
Суд Співробітництва.
Виконавчий секретаріат.
Фонд співробітництва, компенсації й розвитку.
Спеціалізовані технічні комісії.
Рада голів держав і урядів - вищий орган ЕКОВАС. Об-говорює найважливіші питання
політики організації.
Рада міністрів - виконавчий орган. Вона розробляє про-грами й бюджети, надає рекомендації
Раді голів держав іурядів з питань економічної інтеграції.
Економічна і соціальна рада є дорадчим органом. Вонаскладється з діячів і фахівців з різних
галузей економіки, якінадають консультації іншим органам.
Технічні комісії готують проекти й програми з окремих га-лузей економічної й соціальної
сфери. Сформовано такікомісії: з продовольства й сільського господарства; промисло-вості, науки,
техніки й енергетики; навколишнього середови-ща й природних ресурсів; транспорту, зв'язку й
туризму; зторгівлі, митних питань і оподаткування; з політичних, юри-дичних і правових питань;
регіональної безпеки та імміграції;з людських ресурсів, інформації, соціальних і культурних пи-тань;
з фінансових і адміністративних питань.
На сьогоднішньому етапі розвитку інтеграції особлива ува-га приділяється розвитку
внутрішньорегіональної інфраструк-тури: будівництву Трансзахідноафриканської
автомагістралі,утворення мережі телекомунікацій, регіональної авіалінії. В но-вому тисячолітті
ЕКОВАС має вийти на наступний щабельінтеграції: будуть усунені перешкоди на шляху руху товарів
ілюдей; у 2006 р. передбачалося введення єдиної валюти.
Спільний ринок Східної та КОМЕСА утворено в 1994 р.; його
Південної Африки - попередником була ПреференційнаКОМЕСА (Common Market зона
торгівлі держав Східної таfor Eastern and Southern Південної Африки. До складу КО-
Africa COMESA) МЕСА входять: Ангола, Бурунді,Демократична Ресубліка Конґо, Замбія,
Зімбабве, Кенія, Ко-морські Острови, Лесото, Маврікій, Мадагаскар, Малаві, Мо-замбік, Намібія,
Руанда, Свазіленд, Судан, Танзанія, Уґанда,Ерітрея, Ефіопія. Більшість з них належать до
найбіднішихкраїн світу.
Головна мета КОМЕСА - формування реальногоспільного ринку до 2000 р. й валютного союзу
- до 2020 р. До-сягнення мети має здійснюватись поетапно. Насамперед пе-редбачається лібералізація
торгівлі. Через 10 років після укла-дення Договору планувалося утворення митного союзу шля-хом
усунення митних податків і нетарифних першкод, уведен-ня спільного зовнішнього тарифу,
встановлення режимунайбільш сприятливої нації. До кінця 90-х років майже всі не-тарифні
обмеження вже ліквідовано.
Основні напрями співробітництва: торгівля й митнеспівробітництво; транспорт і зв'язок;
промисловість і енерге-тика; валютні питання й фінанси; сільське господарство; еко-номічний і
соціальний розвиток.
Організаційна структура КОМЕСА:
Зустріч голів держав і урядів.
Рада міністрів.
Суд.
Комітети.
Секретаріат.
 Зустріч голів держав і урядів - вищий орган, який визна-чає політику організації. Рішення,
прийняті на Зустрічі, маютьобов'язковий характер.
Рада міністрів контролює виконання рішеннь, готує реко-мендації для голів держав та урядів,
постанови, визначає най-гостріші економічні проблеми в країнах-членах.
Серед комітетів найважливіше значення мають:
Комітет керуючих центральних банків - розробляє про-грами в сфері валютно-фінансового
співробітництва;
Міжурядовий комітет - розробляє програми в усіх іншихсферах.
Консультативний комітет складається з представниківділових кіл і розглядає питання
взаємовідносин міжпідприємцями і КОМЕСА.
Серед функцій КОМЕСА особлива увага приділяєтьсясприянню співробітництва у валютно-
фінансовій сфері.Намічено запровадити спільну розрахункову валютну одини-цю - ЕСАКУ (Eastern
and Southern African Currency Unit -ESACU), утворити платіжний союз, зебезпечити взаємну ва-
лютну конвертованість, вільний рух капіталу. Однією з цілейє сприяння інвестування, зокрема
укладено угоду про усунен-ня подвійного оподаткування.
Південноафриканське САДК було утворено в 1992 р. Воноспівтовариство розвитку - об'єднує
11 держав: Анголу, Ботсва-САДК (Southern African ну, Замбію, Зімбвабве, Лесото, Ма-Development
Community - лаві, Мозамбік, Намібію, Свазіленд,SADC) Танзанію, Південноафриканську Ре-
спубліку (ПАР). У рівнях економічного розвитку цих країнспостерігається значний перепад:
ПАР, Замбія і Зімбабве вхо-дять до числа відносно розвинутих країн Африки, тоді як Ан-гола,
Мозамбік і Танзанія - до найбідніших.
Головною метою організації є економічне зростання йпідвищення добробуту населення країн
регіону. її досягненняпередбачається за рахунок самозабезпечення й взаємодопов-нення
національних економік. Конкретними цілями є лібе-ралізація торгівлі, забезпечення вільного руху
капіталу, робо-чої сили й технології.
Організаційна структура САДК:
Саміт.
Суд.
Рада міністрів.
Галузеві комітети міністрів.
Постійний комітет посадових осіб.
Національне бюро по зв'язкам.
Секретаріат.
Консультативні конференції.
Саміт, що складається з голів держав і урядів, є вищим ор-ганом САДК. На Саміті вирішуються
найважливіші питанняполітики організації.
Рада міністрів - виконавчий орган, що відповідає за по-точну діяльність САДК. Вона розробляє
стратегію й програмироботи організації, надає консультації Самміту, розглядає га-лузеві проблеми
співробітництва. У своїй роботі Радаміністрів спирається на галузеві комітети міністрів, кожний
зяких очолюється країною, яка відповідає за певну галузь. Га-лузева відповідальність розподілена
таким чином:
Ангола - енергетика;
Ботсвана - сільське господарство;
Лесото - туризм і довкілля;
Малаві - рибальство у внутрішніх водоймищах;
Мозамбік - культура, інформація, транспорт, зв'язок;
Намібія - морське рибальство і морські ресурси;
Свазіленд - розвиток людських ресурсів;
Танзанія - промисловість і торгівля;
Замбія - гірнича промисловість;
Зімбабве - продовольство.
Одним з першочергових завдань САДК визначено утво-рення єдиної енергосистеми країн
Південної Африки та ефек-тивне використання водних ресурсів.
Передбачалося утворення зони спільної торгівлі до 2000 р.
САДК у своїй діяльності орієнтується на співробітництвоіз західними країнами, на допомогу з
їх боку. Основними до-норами є Скандинавські країни (50% зовнішнього фінансу-вання), а також ЄС
і США1.
Митний і економічний ЮДЕАК утв°рено в 1966 р До його
 союз Центральної складу входять: Ґабон, Камерун,Африки - ЮДЕАК (Union Конґо,
Центральноафриканська Ре-Douaniere et Economique спубліка, Чад, Екваторіальна Ґвінея.de L'Afrique
Centrale - ці країни входять до зони євро.
UDEAC) Головна мета ЮДЕАК - підви-
щення умов життя народів. Вона буде досягнута шляхомзміцнення співробітництва країн-
членів через поступове утво-рення спільного ринку, а далі - через інтеграцію в економічно-му й
валютному союзі.
Організаційна структура ЮДЕАК:
Рада голів держав.
Керуючий комітет.
Генеральний секретаріат.
Рада голів держав - вищий орган ЮДЕАК. Вона визначаєорієнтири економічної політики
організації і координує еко-номічні відносини між країнами-членами. Особлива увагаприділяється
координації митної, податкової й економічноїполітики, застосування тарифів у торгівлі з третіми
країнами.
Керуючий комітет - виконавчий орган. Він складається зміністрів економіки і міністрів
фінансів. До його функцій на-лежить розробка проектів з економічних проблем і підготовкарішень
для Ради.
Генеральний секретаріат відає адміністративними спра-вами. Очолюється генеральним
секретарем, який орієнтує зу-силля країн-членів на реалізацію положень про Союз ізміцнення
регіональної солідарності.
З метою просування вперед по шляху інтеграціїкерівництвом ЮДЕАК були здійснені
оперативні заходи. В1989 р. розроблено Нову стратегію економічної інтеграції, щопередбачала
утворення "Дійсного економічного союзу", а в1991 р. - Регіональну програму реформ1. Нова
стратегія пе-редбачає прискорення лібералізації торгівлі, перегляд митнихтарифів відносно третіх
країн. Регіональна програма реформстосується податкових і митних питань, а також реформуван-ня
транспортної системи. В тому ж 1991 р. було поставленопитання про утворення економічного й
валютногоспівробітництва Центральної Африки. Передбачаласяліквідація митних бар'єрів до 2000 р.
Співробітництво в торговельній і валютній сферахздійснюється в цілому успішно. Введено
єдиний зовнішній та-риф. Випускаються єдині платіжні кошти; їх емісію здійснюєБанк держав
Центральної Африки, ЮДЕАК контролює такожБанк розвитку держав Центральної Африки і Фонд
солідар-ності.

Питання для самоконтролю

Під впливом яких чинників формувалися інтеграційніоб'єднання в Азії?
Які риси характерні для Азіатсько-Тихоокеанськогоекономічного співробітництва (АТЕС)?
Яку політичну й економічну роль відіграють розвинутідержави в Азіатсько-Тихоокеанському
регіоні?
Які цілі поставлено перед АСЕАН?
Яку еволюцію пройшов процес інтеграції в Північній таПівденній Америці?
Яку роль відіграє НАФТА в інтеграційних процесах наАмериканських континентах?
Яі перспективи має МЕРКОСУР?
Яке значення має ЛААІ для успішності процесу інтег-рації в Латиноамериканському регіоні?
У яких умовах здійснюються інтеграційні процеси вафриканських країнах?
10. Які проблеми стоять перед ЕКОВАС
 Розділ 12 МІЖНАРОДНІ НЕУРЯДОВІ
ЕКОНОМІЧНІОРГАНІЗАЦІЇ (МНЕО)
Ключові поняття: міжнародна неурядова організація; компе-тенція міжнародної
неурядової організації; юридичний статус неуря-дової організації;міжнародні об'єдання
підприємців;Міжнародний ко-оперативний альянс; Світова конфедерація праці; Всесвітня
феде-рація профспілок; Міжнародна торговельна палата; Римський клуб;Лондонський клуб;
Тихоокеанська економічна рада

12.1. Особливості функціонування міжнародних неурядових

організацій

Міжнародні неурядові організації - це об'єднаннянаціональних організацій, союзів, груп і

окремих осіб, щогрунтуються на неурядових угодах. Отже, держава не несевідповідальності за
діяльність своїх громадян або суспільнихгруп у таких організаціях. Проте деякі неурядові
організаціїмають значний вплив на розвиток світових подій і, зокрема, наміжнародні економічні
відносини.
Міжнародні неурядові організації - це організації сприян-ня розвитку й співробітництва в
широкому діапазоні міжна-родних відносин: у політиці, економіці, культурі, науково-технічній
діяльності. У світі нараховується понад 20 тис.міжнародних неурядових організацій, близько 1600 з
них пра-цюють у сфері економічного й соціального розвитку й маютьконсультативний статус в
ЕКОСОР1. Міжнародні неурядовіорганізації не становлять собі за мету одержання прибутку
йфункціонують за рахунок внесків своїх членів.
 Переважна більшість рішень неурядових організацій маєхарактер необов'язкових рекомендацій
з питань, які входятьдо сфери компетенції організації. Незалежно від ступеня їхюридичної
обов'язковості для членів акти неурядових ор-ганізацій не мають міжнародно-правового значення.
Навідміну від міждержавних організацій, які можуть мати доситьшироку сферу компетенції,
неурядові організації завжди ма-ють певну спеціалізацію або компетенцію[46].
Міжнародні неурядові організації підтримують тісні зв'яз-ки з ООН та міждержавними
організаціями. Залежно від авто-ритету неурядової організації їй надається та або інша кате-горія
консультативного статусу при ЕКОСОР. Категорія І на-дається організаціям, які в своїй діяльності
мають найбільшеспільних інтересів з компетенцією ЕКОСОР. До категорії ІІналежать організації,
діяльність яких лише частково, в окре-мих питаннях, торкається сфери компетенції Ради.
ПриЕКОСОР існує Комітет з неурядових організацій. Згідно з ре-золюціями ООН, міжнародні
неурядові організації можутьбрати участь у підготовці її конференцій, в розробці резо-люцій.
Неурядові організації мають консультативний статус іпри деяких міжнародних регіональних
організаціях. Так, приРаді Європи такий статус мають 350 неурядових організацій[47].
Співробітництво неурядових організацій з міждержавни-ми здійснюється по таких основних
напрямках:
надання інформації про свою діяльність і розповсюджен-ня інформації, одержаної від
міждержавних організацій;
надання консультацій з питань, що входять до їх компе-тенції, іншим організаціям, суспільним
групам та окре-мим особам;
участь у правотворчому процесі, розробка проектівміжнародних угод;
спостереження за дотриманням норм міжнародногоправа, особливо в сфері прав людини і в
справі охоронидовкілля;
♦ утворення слідчих комісій для розслідування міжна-родних злочинів.
Найстаріші міжнародні неурядові організації утворилисяще в ХІХ ст. Так, одна з найвідоміших
і найвпливовіших ор-ганізацій Міжнародний Червоний Хрест була заснована швей-царцем Анрі
Дюнаном у 1863 р. її метою було надання гу-манітарної допомоги військовополоненим, хворим і
поране-ним військовим під час війни. Пізніше допомога пошириласяна тих, хто постраждав від
стихійного лиха в мирні часи. Спо-чатку Червоний Хрест складався, за задумкою його організа-тора,
лише із швейцарців як представників традиційно нейт-ральної держави. Але вже дуже скоро осередки
ЧервоногоХреста з'явилися в багатьох інших країнах. В регіонах з пану-ванням ісламу вони одержали
назву Червоного Півмісяця, вІрані - Червоного Лева і Сонця. Організація Червоного Хрес-та
врятувала чимало людей від хвороб або голодної смерті.
У 1899 р. з'явився Міжпарламентський Союз, який скла-дався з національних груп членів
парламенту, які поділяли йо-го цілі. Він був утворений парламентарями-пацифістами. Ви-щим
органом Союзу визначена Конференція; Виконавчийкомітет знаходиться в Женеві. Головною метою
Міжпарла-ментського Союзу є сприяння миру й співробітництву міждержавами, запобігання світовій
війні. До Союзу входять пар-ламентські групи з близько 90 країн. Як показав час, роботацієї
організації виявилася не дуже ефективною.
Після Другої світової війни розпочався бурхливий процесутворення міжнародних неурядових
організацій. Багато з нихвиникли як пацифістська реакція на жахливі прояви війни,наприклад,
Міжнародна демократична федерація жінок(1945), Міжнародна організація журналістів (1946),
Міжна-родна асоціація юристів-демократів (1946).
У зв'язку з утворенням ООН виникла в 1946 р. Всесвітняфедерація асоціацій сприяння ООН
(World Federation of theUN Association - WFUNA). Вона об'єднала національніасоціації підтримки
ООН.
Основні цілі Федерації: координація й сприяння діяль-ності національних асоціацій, що
виступають у підтримкуООН, зміцнення міжнародного співробітництва й взаєморо-зуміння між
народами.
Федерація має консультативний статус при ЕКОСОР і ак-тивно співробітничає з багатьма
органами ООН.
Вищим органом Федерації є Пленарна асамблея; виконав-чим органом є Виконавчий комітет.
Адміністративно-ор-ганізаційна робота здійснюється Секретаріатом. До асоціаціїФедерації входить
близько 70 держав.
Всесвітня Федерація виступає за роззброєння, зміцненняміжнародного миру, розвиток
співробітництва між країнами.Значну увагу приділяє економічним проблемам, що обговорю-ються в
рамках ООН.
Найцікавішими для нас є міжнародні неурядові економічніорганізації (МНЕО). В 1895 р. було
утворено Міжнародний ко-оперативний альянс, який об'єднує національні й регіональнісоюзи
кооперативів. Його цілі: розвиток кооперативного руху,співробітництво між кооперативними
організаціями різнихкраїн. Має консультативний статус при ЕКОСОР. В 1920 р. за-сновано
Всесвітню конфедерацію праці; спочатку вона булавідома як Міжнародна конфедерація
християнськихпрофспілок, сучасну назву одержала в 1968 р. Нараховує понад15 млн членів.
Головною метою організація вважає підвищеннязаробітної плати і покрашення умов праці трудящих.
Всесвітняфедерація профспілок заснована в 1945 р.; загальна чи-сельність її членів сягає 200 млнчол.
Важливу роль у міжнародних економічних відносинах ма-ють торговельні і торговельно-
промислові палати, які об'єдну-ють ділові кола й окремі фірми багатьох країн. В 1920 р. в Па-рижі
була заснована Міжнародна торговельна палата, в 1966р. утворена Конфедерація Азіатсько-
Тихоокеанських торго-вельно-промислових палат. Ці організації об'єднуютьнаціональні осередки
торговельно-промислових палат.
Особливим різновидом МНЕО є "міжнародні клуби".Найвідомішими з них є Лондонський
клуб, який об'єднуєпредставників найбільших приватних банків кредиторів, іРимський клуб (1968),
який має широкий спектр інтересів, утому числі й у соціально-економічній сфері.
Міжнародні неурядові економічні організації класифіку-вати нелегко через їх велику
чисельність і різноманітність їхцілей та функцій. Пропонується, наприклад, така типологія1:
загальноекономічні міжнародні неурядові організації(Міжнародна торговельна палата, Спілка
міжнароднихярмарків та ін.);
галузеві міжнародні неурядові організації (Міжнарод-ний союз залізниць, Всесвітня асоціація
туристськихагенств та ін.);
кооперативні міжнародні організації (наприклад,Міжнародний кооперативний альянс);
громадські міжнародні неурядові організації (Міжна-родна асоціація економічних наук,
Міжнародний стати-стичний інститут та ін.).
Можна неурядові економічні організації згрупувати йіншим чином, виокремлюючи міжнародні
торговельні й торго-вельно-промислові палати з причини їх особливого значення вміжнародних
економічних відносинах. Велику групу іншихорганізацій доцільно виокремити як міжнародні
об'єднанняпідприємців. Ця класифікація також досить умовна, оскількиміжнародні торговельно-
промислові палати також об'єднуютьпідприємців; але палати мають специфічну організаційно-
функціональну структуру, специфічні цілі й принципи, томуїх слід вивчати як окрему групу
організацій

12.2. Міжнародні об'єднання підприємців

До цієї групи належить більшість МНЕО. Серед них -Міжнародний кооперативний альянс, а
також Спілка міжна-родних ярмарків, Всесвітня Рада кредитних спілок, Міжна-родна нафтова
асоціація, Міжнародна ліга боротьби з недобро-совісною конкуренцією та інші. Клуби також
доцільно вклю-чити саме до цієї групи. В повоєнний період, коли інтеграційніпроцеси прискорилися,
почали утворюватися Організації, щооб'єднали представників ТНК, великого бізнесу, політиків якна
глобальному, так і на регіональному рівнях. Ці організаціїтісно спілкують з групами "Семи",
"Десяти" та іншими. До та-ких неурядових організацій належать, зокрема: Тристороннякомісія,
Європейський діловий конгрес, Міжнароднаасоціація з охорони промислової власності,
Тихоокеанськаекономічна рада, Рада тихоокеанського економічногоспівробітництва, асоціація
інститутів фінансування в Азіатсь-ко-Тихоокеанському регіоні.
Розглянемо найважливіші з неурядових організацій цієїгрупи.
Римський клуб - це суто економічнаРимський клуб організація. Сферою його інтересів,(R°me C|
ub) крім економічних і соціальних пи-
тань, є екологія і деякі напрями на-уково-технічного прогнозування. Його поява в 1968 р.
пов'яза-на з ім'ям відомого бізнесмена, члена керівництва фірми"Фіат" Ауреліо Печчеї. Як людина
освічена і небайдужа домайбутнього, що чекає людство, він зібрав навколо себе 30 ви-датних
європейських та американських вчених для вирішеннянагальних соціальних проблем. Згодом число
вчених досягло100, і було вирішено, що цією кількістю клуб має обмежитись.На основі цікавих
досліджень було опубліковано декількапраць, які стали видатним явищем в науковому світі
йсуспільстві. Серед них: "Людство на поворотному пункті" Ме-саровича і Пестеля, "Гранична межа
зростання" Медоуза та ін.Дослідження вчених Римського клубу доводили необхідністьобмежень
економічного зростання, оскільки, за їх прогнозами,буде підірвано ресурсну базу економіки, а
людство стане переднеминучою загрозою екологічної катастрофи.
 Організаційна робота Римського клубу здійснюється Ви-конавчим комітетом і Президентом.
Сьогодні до клубу вхо-дять 100 видатних представників ділових кіл, вчених, політич-них і
громадських діячів із 52 країн Європи, Азії, Америки йАфрики. Утворено 27 національних асоціацій
клубу. Римсь-кий клуб не пов'язаний з політичними партіями, соціальнимиверствами або певними
ідеологіями. Його члени виступають вособистій якості і не представляють інтереси якої-небудь дер-
жави. Клуб не має постійного бюджету, оскільки це обмежува-ло б свободу його діяльності.
Діяльність Римського клубу спрямована на здійсненнядосліджень глобальних проблем
сучасності з метою сприянняполітикам і громадськості в прийнятті нових установок і стра-тегічних
напрямків в подальшому розвитку людства.
На відміну від Паризького, Лондон-
Лондонський клуб ський клуб є неурядовою ор-(London Club)
ганізацією, проте свої стосунки він
будує саме з урядами. Він об'єднує тібанки, які є найбільшими кредиторами країн-боржників.
Врамках Лондонського клубу уряди таких країн укладають уго-ди з банками про реструктуризацією
боргу, умовою для цьогоє прийняття країною програми МВФ зі структурного коригу-вання
економіки. Реструктурізації підлягають тільки виплатиосновного боргу, а всі прострочені платежі
мають бути випла-чені в момент підписання угоди1.
Тристороння комісія утворена вТристороння комісія . „І„ тт тл 1
1973 р. за участю Д. Рокфеллера, го-лови Чейз Манхеттен бенк. Вона об'єднує близько 300
пред-ставників великих ТНК, політичних кіл, економістів США,ЄС і Японії. Головною метою комісії
є сприяння тісномуспівробітництву підприємців розвинутих країн.
Керівним органом Тристоронньої комісії є Виконавчийкомітет, який складається з 35 членів.
Комісія готує доповіді заналізом економічних та політичних проблем, що виникаютьперед
розвинутими країнами, розробляє рекомендації щодорозв'язання конкретних проблем. Пропозиції
Комісії направ-ляються урядам окремих країн. Вона має значний вплив наурядові органи західних
країн1.
Л „. ЄДК утворено і 1997 р. Він об'єднує
Європейський діловий . „„ „
конгрес (ЄДК) представників 37 країн - учасниць
ОБСЄ; усього в ЄДК нараховується51 член - це представники європейських компаній,
асоціацій,банків.
Основні цілі ЄДК:
сприяння економічному співробітництву країн ОБСЄ;
сприяння діалогу між політичними і діловими колами;
захист прав та інтересів своїх членів, надання їм допо-моги з метою підвищення ефективності
їх діяльності.
До функцій ЄДК належать: визначення тенденцій розвит-ку економічного співробітництва;
підготовка відповідних ре-комендацій, які надаються до Секретаріату ОБСЄ та урядамкраїн-членів;
сприяння прийняттю законодавчих актів, щовідповідають інтересам підприємців; сприяння в
консолідаціїресурсів своїх членів для здійснення спільних економічнихпрограм; організація
конференцій, симпозіумів, семінарів з ак-туальних проблем підприємницької діяльності.
Членами ЄДК можуть бути підприємства, союзи таоб'єднання підприємств. Кожна країна
ОБСЄ може бути пред-ставлена не більше як 10 членами. Участь в ЄДК дозволяє йо-го членам краще
оволодіти інформацією, полегшує пошукділових партнерів, дає можливість одержати підтримку2.
Тихоокеанська економічна рада за-Тихоокеанська економічна ґ-
рада - ТЕР (Pacific Basin снована в 1967 р. провідними бізнес-
Economic Council - PBEC) менами Тихоокеанського регіону.
Головна мета - сприяння роз-витку торгівлі й інвестицій засобом відкритих ринків.
ТЕР нараховує понад 1000 корпоративних членів, які вхо-дять до складу 17 членських
комітетів, що розташовані врізних країнах регіону (Австралія, Гонконг, Канада, Китай,Колумбія,
Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Перу, Росія, Ре-спубліка Корея, США, Тайвань, Фіджі, Філіппіни,
Чилі,Японія). Учасники Ради є представниками різних галузей еко-номічної діяльності: сільське
господарство й рибальство;авіакомпанії й літакобудування; автомобілебудування;банківська справа;
облік; оренда; телекомунікації; суднобуду-вання; реклама; університети й науково-дослідні заклади
то-що1.
Організаційна структура ТЕР:
Міжнародний президент.
Міжнародний казначей.
Міжнародний секретаріат.
 Членські комітети (їх усього 17, кожний очолюєтьсягенеральними директором).
Основною функцією ТЕР є налагодження конструктив-ного партнерства між діловими колами
та урядовцями. ТЕРнадає консультації урядам, розробляє для них рекомендації зактуальних
економічних проблем. Іншою функцією є сприян-ня індивідуальним членам організації в доступі на
тихооке-анські ринки шляхом проведення неформальних зустрічей зпотенційними партнерами.
ТЕР щороку скликає Міжнародну генеральну зустріч, уякій беруть участь близько 800
провідних бізнесменів,міністрів і голів держав.
ТЕР має статус спостерігача в Азіатсько-Тихоокеансько-му економічному співробітництві
(АТЕС), де виконує рольсвоєрідного "мозкового центру". ТЕР також тісно співробітни-чає зі
Світовою організацією торгівлі (СОТ) і Радою тихооке-анського економічного співробітництва
(РТЕС).
Рада тихоокеанського РТЕС утворена в 1980 р. з ініціативиекономічного Австралії та
Японії. Вона об'єднує
співробітництва - рТЕС представників бізнесу, урядовців та
(Pacific Economic
Cooperation Council - дослідницькі центри в галузі еко-PECC) номіки з 22 держав Азіатсько-
Тихо-
океанського регіону.
Головна мета - практичне вирішення питань на рівніурядів і ділових кіл щодо активізації
торгівлі, інвестицій таекономічного розвитку в регіоні.
Функції РТЕС: забезпечення діяльності ефективної три-сторонньої системи - бізнесмени,
урядовці, дослідники; про-гнозування розвитку економічної ситуації в регіоні; здійснен-ня наукових
досліджень у сфері бізнесу; розробка і здійсненняпрограм роботи по вирішенню актуальних питань у
сферіторгівлі й інвестицій.
Організаційна структура РТЕС:
Постійний комітет, координатори, тристоронні міжна-родні консультативні групи.
Комітети членів РТЕС.
Міжнародний секретаріат.
Постійний комітет - вищий орган РТЕС, складається зголів членських комітетів, представники
ТЕР і представникаТихоокеанської конференції з торгівлі й співробітництва (ор-ганізація вчених-
економістів). Комітет координує діяльністьцільових груп і здійснення спільних проектів.
Обговорення найважливіших питань економічної політи-ки здійснюється під час сесій РТЕС.
На сесіях визначаютьсянайголовніші проблеми регіону й розробляється механізм їхвирішення.
Сферою діяльності РТЕС є: торговельна політика,ринки капіталу, фінансові ринки, розвиток
людських ресурсів,малі й середні підприємства, наука й техніка, гірнича промис-ловість і енергетика,
телекомунікації, транспорт, туризм, про-довольство й сільське господарство, рибальство.
РТЕС має статус спостерігача в Азіатсько-Тихоокеансько-му економічному співробітництві
(АТЕС).
Асоціація інститутів Асоціація утворена в 1976 р. підфінансування розвитку в егідою
Азіатського банку розвиткуАзіатсько- (АзБР). Має консультативний ста-
Тихоокеанському регіоні - тус при ЕКОСОР. Головна мета
АІфрАТр (Associatirni of Асоціації - сприяти підвищеннюDevelopment financing „5 ....
Institutions in Asia and the рівня життя й зайнятості і регіоні.Pacific - ADFIAP) Членами
АІФРАТР є 72 банки
розвитку й інші інститути фінансу-вання як з державного, так і з приватного секторів. Крім
того,його членами є Міжнародний банк реконструкції й розвитку(МБРР) і Азіатський банк розвитку
(АзБР).
До цілей організації належить визначення шляхівмобілізації коштів для розвитку, розширення
можливостейдля бізнесу.
Асоціація організує конференції й форуми для обмінуінформацією з актуальних економічних
проблем, готуєаналітичні огляди, здійснює дослідження з актуальних еко-номічних проблем,
розробляє і втілює навчальні програми

12.3. Міжнародні торговельні і торговельно-промислові

палати
 рація підприємців, союзи банкірів. На індивідуальній основідо складу МТП входить понад 6
тис. великих промислових іторговельних компаній. Членами МТП можуть стати корпо-рації,
компанії, фірми, а також приватні особи, які маютьвідношення до міжнародного бізнесу. Національні
організаціїпідприємців можуть стати членами МТП за умови, що вони неставлять собі політичних
цілей.
Головна мета - сприяння розвитку підприємництва в світішляхом заохочення торгівлі,
інвестицій, вільного рухукапіталів, відкритих ринків. Досягнення мети передбачаєтьсячерез
прийняття ефективних заходів в економічній і правовійсферах для гармонійного розвитку й свободи
торгівлі, череззахист системи приватного підприємництва.
Основні функції МТП: привернення уваги урядів до про-блем бізнесу; надання рекомендацій до
саміту "Групи семи";доведення позиції членів МТП до органів ООН та їїспеціалізованих закладів;
розробка кодексу поведінки в сферібізнесу; боротьба з економічним злочином. МТП
розглядаєпитання, що стосуються підприємництва, банківської справи,довкілля, фінансової системи,
страхування, транспорту, опо-даткування, міжнародних інвестицій, інтелектуальної влас-ності,
маркетингу, торговельної політики.
Організаційна структура МТП громіздка, вона скла-дається з 13 головних органів та й ще низки
підпорядкованихпідрозділів. Найважливіші органи: Рада, Виконавча рада,Міжнародна штаб-
квартира, Міжнародне бюро торговельнихпалат, Служби боротьби з економічною злочинністю.
Рада МТП є вищим керуючим органом. Члени Ради при-значаються національними комітетами
й групами. Рада роз-глядає найважливіші питання політики МТП й затверджуєвідповідні рішення.
Очолюється Генеральним секретарем.
Виконавчий комітет обирається Радою. Він відповідає зареалізацію прийнятих Радою рішень.
Міжнародна штаб-квартира, яка очолюється Генераль-ним секретарем, координує всю
діяльність МТП. Вона скла-дається з таких підрозділів:
департаменти (міжнародного розвитку; комунікацій;економічної політики й співробітництва;
міжнародноїторговельної політики і технології; адміністрації,фінансів і персоналу);
Міжнародний арбітражний суд;
Міжнародне бюро торговельних палат;
Інститут права і практики в сфері бізнесу;
Служби МТП по боротьбі з економічною злочинністю;
Світова рада з питань довкілля;
Бюро МТП по зв'язках з ООН;
Бюро радника МТП з питань Європейського Союзу.
Міжнародне бюро торговельних палат є форумом
національних торговельних палат для обговорення нагальнихпроблем міжнародної ділової
практики. Бюро забезпечує ор-ганізацію міжнародних зустрічей, контактів між ділками і уря-
довцями. Завдяки діяльності Бюро здійснюється передачадосвіду розвинутих країн країнам, що
розвиваються в галузіефективного ведення бізнесу. Для країн, що розвиваються, ікраїн з перехідною
економікою Бюро надає технічну допомогуй забезпечує програми підготовки кадрів.
Служби МТП по боротьбі з економічною злочинністюскладаються з трьох організацій:
Міжнародне морське бюро займається запобіганням іборотьбою з шахрайством на
міжнародному морськомутранспорті;
Бюро МТП по боротьбі з підробками бореться з підроб-ками торговельних марок, а також з
ігноруванням па-тентів, авторських прав, підробкою промисловихзразків і моделей;
Бюро боротьби з економічною злочинністю займаєтьсякомерційними злочинами в галузі
банківської справи,інвестицій, страхування.
Раз на три роки вищі посадові особи національнихкомітетів збираються на Конгрес, де
обговорюються актуальніпитання міжнародної ділової практики. В періоди між конгре-сами
відбуваються конференції для обговорення конкретнихтем, що мають важливе значення для ділових
кіл.
До структури МТП належить близько 60 технічнихкомісій і робочих груп, у яких працюють
бізнесмени й експер-ти. Комісії й групи об'єднані в таких підрозділах: економічна йфінансова
політика; виробництво, розподіл і реклама; транс-порт і комунікації; юридичні справи і комерційна
практика.
Безпосередньо справами у сфері економіки відають 17комісій:
По боротьбі з корупцією.
З арбітражу.
З банківської техніки й практики.
 З біотехнологій.
Щодо ролі бізнесу в суспільстві.
З комерційного права.
З конкуренції.
З митного й торговельного регулювання.
З електронного бізнеса, інформаційних технологій тателекомунікацій.
З довкілля;
З фінансових послуг і страхування.
Зз інтелектуальної власності.
Нарадова група корпоративних економістів.
З маркетинга й реклами.
З оподаткування.
Щодо торговельної та інвестиційної політики.
З транспорту й постачання.
КАТТПП утворена в 1966 р. якрегіональна організація ділових кілкраїн Азії й західної частини
Тихого
В Україні діє Торговельно-промислова палата (ТПП), якає членом Міжнародної торгової
палати. ТПП Україниоб'єднує 27 регіональних ТПП, які представляють понад 6 тис.підприємців,
фірм і банків. Палата підтримує партнерськізв'язкі з аналогічними структурами майже у 80 країнах
світу.
Конфедерація Азіатсько-Тихоокеанськихторговельно-промислових палат -КАТТПП
(Confederation of океану. Її члени поділяються на чо-
Asia - Pacific of Commerce тири групи:and Industry - CACCI) F FJ
основні члени, що представлені торговельно-промисло-вими палатами Австралії, Банґладеш,
Брунею, Індії,Індонезії, В'єтнаму, Малайзії, Нової Зеландії, Пакиста-ну, Папуа-Нової Ґвінеї,
Республіки Корея, Тайваню,Сінґапуру, Таїланду, Шрі-Ланки, Філіппін, Японії;
приєднанні члени - торговельні й промислові палатирегіону, які не одержали статусу основних
членів;
асоційовані члени;
спеціальні члени - підприємства й приватні особи, щопідтримують цілі Конфедерації.
Головна мета Конфедерації - координація діяльності іспівробітництва між торговельно-
промисловими палатамирегіону. Конкретними цілями є здійснення спільних зусильдля забезпечення
сприятливих умов для бізнесу, пожвавленняторгівлі в регіоні; підвищення якості послуг у галузі
морськихперевезень, банківської справи, страхування й туризму; спри-яння розвитку спільних
підприємств; захист інтересів діловихкіл регіону; підтримка зв'язків з міжнародними організаціями.
Організаційна структура КАТТПП:
Конференції.
Рада.
Президент, Секретаріат.
Рада КАТТПП з продукції й послуг.
На Конференціях розглядаються заходи щодо розвиткурегіонального економічного
співробітництва.
Рада складається з представників основних членів і є ке-руючим органом Конфедерації. Вона
розробляє порядок ден-ний для конференцій, тлумачить положення статусу, обираєПрезидента та
інших посадових осіб.
Президент є вищою посадовою особою, що представляєКонфедерацію.
Рада з продукції й послуг складається з її відділень (рад),що визначаються за галузевим
принципом: азіатськасільгосптехніка, азіатські ремесла; азіатське продовольство;азіатсько-
тихоокеанські меблі; автоматизація канцелярськоїпраці; фармацевтична продукція; азіатська
целюлозно-папе-рова продукція; азіатський текстиль та одежа; азіатські іграш-ки; азіатські банкири;
азіатська оренда.
Основною функцією Конфедерації є налагодженнязв'язків з урядовими органами для
удосконалення законів таінших правових актів в інтересах регіонального
економічногоспівтовариства. До функцій Конфедерації належить такожзбирання та розповсюдження
інформації про торгівлю йбізнес; підтримка програм навчальної підготовкиспівробітників
національних палат; здійснення досліджень вгалузях, що цікавлять бізнесменів, сприяння
торговельнимзносинам між бізнесменами регіону.
 Питання для самоконтролю
У чому полягає суть міжнародних неурядових ор-ганізацій?
Якими є особливості юридичного статусу неурядовихорганізацій?
Коли з'явилися перші міжнародні неурядові ор-ганізації?
У чому полягає механізм співробітництва неурядовихорганізацій з урядовими?
Які є види міжнародніх неурядових організацій?
Що являють собою міжнародні об'єднанняпідприємців?
У якій сфері відбувається переважна діяльність Римсь-кого клубу?
Чим Лондонський клуб відрізняється від Паризького?
У чому полягає основна мета МТП?
10. Якими є основні функції МТП

Розділ 13 ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ В

МІЖНАРОДНИХОРГАНІЗАЦІЯХ
Ключові поняття: організації глобального типу; співробітництвоУкраїни з МВФ,
Всесвітнім банком і ЄБРР; відносини України зі СОТ;регіональні організації; діяльність
України в СНД, ОЧЕС і ГУАМ;транспортні коридори; "Угода про партнерство та
співробітництвоміж ЄС та Україною"; "Спільна стратегія Європейського Союзу
щодоУкраїни"; Технічна допомога країнам СНД (TACIS); "Стратегія інте-грації України до
Європейського Союзу"; "План дій Україна - Євро-пейський Союз"; єврорегіони

13. 1. Україна в організаціях глобального типу

Україна як суверенна держава що ставить собі за мету ста-ти повноправним членом світової
спільноти, прагне братиучасть у міжнародних організаціях, заснованих на демокра-тичних
принципах. Наша країна не входить до воєнно-політичних блоків. Вступаючи до міжнародних
організацій,особливо глобального типу, Україна намагається досягтидвоєдиної цілі: з одного боку -
покласти свій внесок у справумиру на Землі, в процес зростання світової економіки і підви-щення
добробуту людства, в справу зміцнення прав людини; зіншого - одержати підтримку від міжнародних
інститутів увирішенні проблем національного розвитку.
Україна є членом переважної більшості міжнародних ор-ганізацій глобального типу.
Насамперед, це ООН та організаціїїї системи. Україна була серед 51 країни-засновника, які в 1945р.
підписали Статут цієї унікальної організації. Відтоді нашакраїна неухильно підтримує принципи
ООН і активноспівробітничає з її структурами. На 2000-2001 рр. Україна булаобрана непостійним
членом Ради Безпеки; вона одержала єдинемісце, яке, за правилами, належить країнам Східної
Європи. Во-на працює в таких найважливіших органах і організаціях систе-ми ООН, як ЮНКТАД,
Європейська економічна комісія ООН,МВФ, Група Всесвітнього банку, ЮНІДО, СОІВ,
МАГАТЕ.Важливе значення для нас має участь в міжнародних ор-ганізаціях транспорту й зв'язку -
ІКАО, ІМО, МСЕ. З 2000 р.Україна зарахована до "Білого списку" ІМО - офіційний доку-мент, що
включає країни, система підготовки моряків в якихвідповідає міжнародним стандартам; це надає
право морякамторговельного флоту України працювати на рівних правах набудь-якому судні
світового флоту.
Представники України працюють у багатьох комітетах,комісіях і робочих групах ООН, беруть
участь в реалізаціїрізноманітних програм.
Серед авторитетних глобальних організаціяй, до яких Ук-раїна ще не увійшла, - ОЕСР, СОТ,
ФАО, МФСР.
На сьогоднішньому етапі економічної трансформації Ук-раїни найважливіше значення мають її
відносини з кредитно-фінансовими організаціями (насамперед, з МВФ, Всесвітнімбанком, ЄБРР) та зі
Світовою організацією торгівлі. Розгля-немо їх докладніше.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) є найбільшим іно-земним кредитором України, його
частка становить понад 60%усіх кредитів міжнародних організацій1. Кредити МВФ спря-мовуються
на економічну трансформацію в Україні. Вонипризначені насамперед для покриття дефіцитів
платіжного ба-лансу України та погашення внутрішнього боргу уряду. Тобтокредити Фонду у
виробництво не йдуть і не дають можливостіодержати прибуток. Це має застергти уряд від
надмірного ко-ристування коштами МВФ, здійснювати ретельні макроеко-номічні розрахунки перш
ніж звертатися з проханням про новікредити.
Свої перші два кредити від МВФ Україна отримала у 1994і 1995 роках за механізмом
фінансування системних перетво-рень, наступні - за механізмом stand-by, а в жовтні 1998 р. -
замеханізмом розширеного фінансування. У структурі боргів Ук-раїни іноземним кредиторам борг
перед МВФ - найбільший.
Повернення основної частини боргу Україною розпочато з1998 року, а виплата процентів - з
1996 р. Усього за 1996-2000рр. сума виплат основної частини боргу й процентів за креди-ти
становила майже 1,3 млрд доларів, або 42,7% від погодже-них на початок 1997 р. позик МВФ.
Квота України в МВФ становить 0,7%, відповідно такоюсамою є частка її голосів. Україна поки
що не може істотновпливати на політику Фонду. Проте позиція МВФ відносноУкраїни має для нас
велике значення. Справа в тому, що Фондсправляє значний вплив на ситуацію на валютно-
кредитномуринку, і від його позиції багато в чому залежить політика ко-мерційних банків та інших
кредитних закладів. Неврівнова-женість української економіки сприймається як істотний ри-зик для
надання кредиту; авторитет МВФ, його готовність на-дати кошти України пом'якшують цей ризик.
Це так званий"демонстраційний ефект". Крім того, МВФ надає кредити запроцентами, пересічно,
нижчими, ніж комерційні банки, щотакож для нас вигідно.
Кредити МВФ почали надходити в Україну в той час, ко-ли її економіка знаходилася в
критичному стані. Завдяки нимвдалося приборкати гіперінфляцію та ввести в обіг нову гро-шову
одиницю - гривню. З кінця 90-х років простежуєтьсятенденція до стабілізації курсу, що також
відбувається не бездопомоги МВФ.
Проте кошти від МВФ надходять за умови виконанняжорстких вимог з його боку.
Міжнародний валютний фонд -це не благодійна організація. Він становить вимоги не
тількиекономічного, а й часто політичного змісту. Країна, що має ви-соку заборгованість перед МВФ,
вже не цілком самостійна всвоїй економічній політиці; вона перебуває під постійним кон-тролем
Фонду й повинна виконувати його рекомендації. Безо-глядне і неефективне користування коштами
МВФ може по-ставити під загрозу економічну незалежність країни.
Система міжнародних фінансових відносин побудованатаким чином, що без санкцій МВФ
канали доступу практичнона всі ринки позичкового капіталу залишатимуться, в томуразі, для нас
повністю перекритими. Отже, співпраця з МВФнеобхідна, але Україна повинна зайняти більш
активну по-зицію і виявити наполегливість в усьому комплексі питань, щостосуються утвердження
нового міжнародного порядку, якийбазувався б не виключно на економічній силі, а на
принципахреального співробітництва вільних і рівноправних націй. УрядУкраїни має намір
продовжити переговорний процес зкерівництвом Фонду щодо рефінансування наших
борговихзобов'язань в обсягах, достатніх для їх обслуговування.
До Всесвітнього банку Україна вступила в 1992 р. (в од-ночас із вступом до МВФ); вона є
членом майже всіх йогоструктур - МБРР, МФК і БАГІ. Серед міжнародних кредит-но-фінансових
організацій Міжнародний банк реконструкціїта розвитку є другим, після МВФ, кредитором України;
йогочастка становить 32,8% всіх позичок1. При цьому спос-терігається тенденція зростання частки
кредитів МБРР за ра-хунок зменшення частки МВФ.
 Зі цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на4 групи: інституційні; реабілітаційні;
на розвиток певної галузіекономіки; на структурну перебудову галузей економіки.
Інституційні кредити спрямовані на реформи та розвитокдержавного управління фінансами,
економікою. Ре-абілітаційна позика має інвестиціний характер. Кошти, щонадходять від Всесвітнього
банку, на відміну від коштів МВФ,використовуються більш різноманітно. Вони спрямовані нетільки
на погашення дефіциту бюджету й платіжного балансу,а й на реалізацію довгострокових
інвестиційних проектів,підтримку українських підприємств, страхування імпорту.
Позики Всесвітнього Банку для України вигідніші, ніжпозики з інших джерел, оскільки умови
надання ним кредитубільш сприятливі. За класифікацією ВБ, Україна належить доІІІ категорії країн
(рівень доходів нижче середнього), томутермін погашення кредитів продовжується до 20 років
зпільговим періодом 5 років. Відсотки за кредит сплачуютьсяза плавучою ставкою і становлять
близько 6,5% річних1.
За рахунок Всесвітнього банку в Україні реалізується 16проектів:
реабілітаційної позики;
інституційної позики;
реабілітації гідроенергетики;
із розробки насінництва;
експериментальний проект у вугільній галузі;
розвитку підприємств;
структурної перебудови вугільної галузі;
структурної перебудови сільського господарства;
розвитку експорту;
розвитку ринку електроенергії;
підтримки соціального захисту;
структурної перебудови фінансового сектора;
реабілітації та розширення теплопостачання м. Києва;
розвитку системи казначейства.
Проект реабілітаційної позики вже реалізовано. Вона буласпрямована на фінансування
дефіциту платіжного балансу,дозволила здійснити заходи по макроекономічній
стабілізації,створенню конкурентного середовища на ринку товарів та по-слуг.
Позики Всесвітнього банку надаються у кілька траншів;кожний наступний надається при
виконанні певних умов.Представником позичальника виступає Міністерство фінансівУкраїни.
У структурі позик ВБ значне місце посідають позики наструктурну перебудову й розвиток
паливно-енергетичної га-лузі. Зокрема, 300 млн дол. виділяється на реструктурізаціювугільної
промисловості. Проект перебдачає закриття нерен-табельних шахт та переобладнання перспективних.
Кредит нацей проект виділяється двома траншами по 150 млн дол. кож-ний. Перший транш одержано
наприкінці 1996 р., кошти дру-гого - в 1999 р.1
Проект реструктуризації сільського господарства передба-чає запровадження ринкових
відносин в агропромисловомукомплексі, зокрема, впорядкування користування землею.Кредит на це,
також двома траншами, вже одержано в 1996 і1998 роках.
Кошти на розвиток підприємств надаються в два етапи. Напершому етапі 310 млн доларів
пішли на підтримку масовоїприватизації підприємств. Завдання другого етапу - реформу-вання
економіки України, що передбачає прискорення проце-су приватизації, створення прозорого ринку
цінних паперів,упровадження міжнародних стандартів бухгалтерськогообліку підприємств.
Позика на перебудову фінансового сектора передбачає за-безпечення відповідності української
банківської системисвітовим стандартам та її зміцнення.
Затверджено ще два проекти вартістю по 200 млн дол., щобудуть кредитуватися Всесвітнім
банком: Проект реформу-вання державного управління і Проект реформування держав-них ресурсів.
Але все ж таки пріоритетним напрямом співробітництваУкраїни із Всесвітнім банком стає
одержання коштів на інвес-тиційні проекти, що надасть нашій країні більш відчутногоімпульсу для
розвитку економіки.
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)формально є регіональною організацією,
проте за складомучасників він виходить за межі регіону; тому доцільно розгля-нути стосунки
України з ним саме в цьому розділі. ЄБРР єтретьою міжнародною кредитно-фінансовою організацією
заобсягом кредитів, що надаються Україні. Позички ЄБРР без-посередньо йдуть на розвиток
виробництва, причому значна їхчастина прямується на підтримку приватних малих і
середніхпідприємств.
ЄБРР працює на комерційній основі, кредити надаютьсяна умовах ринкових ставок. До
співпраці з ЄБРР підключенінайсолідніші комерційні банки України.
 Україна стала членом ЄБРР в 1992 р. За обсягом кредитівбанку країнам Центральної і Східної
Європи Україна посідаєдруге місце, що свідчить про високу оцінку ролі нашої країнив Європі.
У галузевому розрізі ЄБРР інвестує переважно харчовупромисловість, видобуток нафти й газу,
агробізнес, телеко-мунікації, портове господарство, а також вкладає кошти уфінансову сферу. Серед
найвизначніших проектів слід назватикредитну лінію для малих і середніх підприємств, реконст-
рукцію Дніпропетровського олійно-екстракційного заводу,інвестиції в "Оболонський пивзавод", в
хімічний термінал"Південний". ЄБРР брав участь у приватизації "Укртелекому".
Серед тих небагатьох глобальних організацій, до яких Ук-раїна не входить, але прагне увійти,
належить, насамперед,Світова організація торгівлі (СОТ). Відомо, що СОТ, по суті,є напівзакритою
організацією, доступ до неї обмежено доситьжорсткими умовами як економічного, так і політичного
харак-теру. Справа в тому, що кожний новий член організації одер-жує суттєві пільги, а засновники
ГАТТ/СОТ, найрозвиненішідержави, неохоче діляться своїми привілеями на світовомуринку.
На що ж сподівається Україна, стукаючи у двері СОТ?Членство в цій організації для нашої
країни може мати такі по-зитивні наслідки[48]:
зменшення тарифних і нетарифних обмежень для ук-раїнських товарів практично на всіх
світових ринках;
можливість змінити структуру експорту в бік підви-щення частки високотехнічної продукції;
кількісне і якісне поліпшення української торгівлі, якевідбудеться одночасно щодо 135 країн
СОТ, на які при-падає понад 90% світової торгівлі;
забезпечення справедливого вирішення торговельнихспорів;
застосування антидемпінгових і компенсаційних за-ходів з метою захисту внутрішнього ринку;
введення тимчасових обмежень імпорту у випадкахпроблем з платіжним балансом.
Україна активно намагається стати членом СОТ. По суті,майже всі вимоги СОТ щодо умов
зовнішньої торгівлі нашакраїна задовольнила; це стосується зниження тарифних ста-вок, обмеження
нетарифних методів та ін. Необгрунтованимивиглядають нарікання керівництва СОТ та деяких країн
надемпінг, який начебто Україна застосовує при експорті стале-вих труб, - не враховуються низькі
витрати на робочу силу всобівартості товару.
У Програмі заходів щодо завершення вступу України доСвітової організації торгівлі
(затверджена в 2002 р.) вислов-люються сподівання, що Україна з набуттям членства у СОТматиме
такі економічні переваги:
поліпшення доступу українських виробників та екс-портерів на основні міжнародні ринки;
збільшення іноземних інвестицій в економіку держави;
лібералізація режиму торгівлі між Україною та ЄС, за-початкування переговорного процесу з
укладеннямУгоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС;
зменшення тарифних і нетарифних обмежень на екс-порт до ЄС українських товарів -
металургійної, текс-тильної та швейної продукції;
отримання можливості захисту національного товаро-виробника в антидемпінгових,
спеціальних розсліду-ваннях в рамках процедури розгляду торговельнихспорів СОТ;
створення ефективної системи захисту національноготоваровиробника від недобросовісного
імпорту[49].
У грудні 1993 р. уряд України подав до секретаріату ГАТТофіційну заяву про намір вступити
до цієї оганізації. За вста-новленою процедурою, в 1994 р. було подано Меморандум
прозовнішньоторговельний режим України на розгляд Робочоїкомісії ГАТТ з питання розгляду заяви
України. З 1997 р. роз-почався процес двосторонніх переговорів уряду України май-же з 30 країнами-
членами СОТ про позитивну рекомендаціюУкраїні щодо вступу до СОТ.
У 1999 р. було видано указ Президента "Про Міжвідомчукомісію з питань вступу України до
Світової організаціїторгівлі". Основними завданнями Комісії було визначено:
координація діяльності органів виконавчої влади з пи-тань підготовки та проведення
переговорів щодо умоввступу України до СОТ;
аналіз актів законодавства України з метою гар-монізації та приведення їх у відповідність з
нормами тапринципами СОТ;
координація проведення заходів щодо отримання та ви-користання технічної допомоги з боку
СОТ;
забезпечення постійного інформування Секретаріату ікерівників місій країн - членів СОТ про
законодавствоУкраїни, економічне становище та хід економічних ре-форм в Україні[50].
Зразу ж після подання Україною заявки про вступ доГАТТ/СОТ була утворена (в 1993 р.)
Робоча група, яка малавиявити готовність України до вступу в цю організацію. У2003 р. Робочою
групою було ухвалено рішення про перехід дороботи над підсумковим протоколом про приєднання
Українидо СОТ; це - завершальний етап до вступу. Станом на середи-ну 2006 р. Україна практично
виконала усі вимоги СОТ, томувже немає перешкод до набуття членства у Світовій ор-ганізації
торгівлі.
У попередньому розділі говорилося про співробітництвоУкраїни з Міжнародною торговельною
палатою. Крім того,Українська торговельно-промислова палата має деякі двос-тронні форми
міжнародної співпраці у цій сфері. Прикладомможе бути Болгаро-Українська господарча палата, яка
булазаснована в 2003 р.
Головна мета палати - підтримувати і стимулювати розви-ток контактів між болгарськими та
українськими господарсь-кими організаціями в галузі економіки й туризму. Членамипалати є близько
50 фірм та компаній. Основні завдання пала-ти:
здійснювати постійну практичну допомогу в реалізаціїспільних проектів;
сприяти вирішенню проблем, які виникать у процесіспільної діяльності;
підтримувати науковий, культурний і освітній обмінміж обома країнами.
Палата сприяє співробітництву в таких сферах:
консультативні послуги;
експорт-імпорт;
фінансові послуги;
юридичні послуги;
логістика;
маркетинг;
оподаткування.
У березні 2006 р. в м. Варна був проведний бізнес-форум,присвячений розвитку торговельно-
економічногоспівробітництва між Україною та Болгарією. Під час форумубуло офіційно відкрито
представництво Торговельно-промис-лової палати України в Болгарії

13.2. Україна в міжнародних

регіональних організаціях
Україна є членом таких регіональних інтеграційних угру-повань: Співдружність
Незалежних Держав (СНД), Ор-ганізація Чорноморського економічного
співробітництва(ОЧЕС) і ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова).Серед них
першою організацією, до якої вступила Україна, бу-ла СНД, яка й досі має неабияке
економічне значення для на-шої країни. Проте інтеграційні процеси як в СНД, так і
вінших організаціях, відбуваються непросто, через що для Ук-раїни виникають певні
проблеми. Розглянемо особливостідіяльності України в цих організаціях.
СпівдружністьНезалежних Держав(СНД)
СНД - організація, до заснуванняякої в 1991 р. причетна Україна. Вжезазначалося,
що утворення СНД зу-мовлювалося економічними і
політичними причинами. Поступово політичний фактор по-чав ставати не
стимулом, а гальмом інтеграції, оскільки бачен-ня політиками різних членів СНД
перспектив інтеграції, трак-тування співвідношення національних і
наднаціональнихінститутів в організації - дуже різниться. Якщо Білорусь, Ка-захстан,
Киргизія, Таджикистан, Вірменія стоять занайтіснішу інтеграцію з Росією, включаючи
політичну йвійськову, то Україна, Грузія, Азербайджан, Туркменія побою-ються, що
через механізм наднаціональних органів може бутивстановлено економічний і
політичний диктат Росії. Україна,як відомо, не бере участі у військових структурах
СНД.
В економічному плані основні розходження містяться на-вколо форми інтеграції,
за якої СНД має будувати спільнийекономічний простір. Росія виступає за
впровадження вжесьогодні митного союзу чи навіть економічного союзу. Еко-номічний
союз уже задекларовано, проте це поки що суто фор-мальний акт, не підкріплений
реальними економічними відно-синами. Україна, до речі, вирішила стати лише
асоційованимчленом Економічного союзу. Зі свого боку, Україна пропонуєрозпочати
інтеграційний процес із утворення вільного еко-номічного простору, що більше
відповідає сьогоденним ре-аліям.
Одним з показників інтенсивності процесу інтеграції є ча-стка взаємної торгівлі в
межах організації у відсотках до всієїзовнішньої торгівлі країн-членів; чим вона вища,
тимуспішніше відбувається інтеграція. Статистичні дані провзаємну торгівлю країн
СНД свідчать, що інтеграція йде зтруднощами, бо частка їх взаємної торгівлі
знижується. Цевидно на прикладі України (табл. 3.1).
Таблиця 13.1
Динаміка частки експорту та імпорту у зовнішній торгівліУкраїни з членами СНД, %1
20 20 20 20 20 20
00 01 02 03 04 05
Експ 30, 28, 24, 26, 26, 31,
орт 9 7 4 2 2 3
Імпо 57, 56, 52, 50,47, 52,
рт 6 0 8 0 4 1
Слід додати, що на початку 90-х років частка країн СНД вукраїнському експорті
становила понад 40%, а в імпорті - по-над 60%.
Незважаючи на величезні труднощі, якими супровод-жується співробітництво
членів СНД в його межах, ця ор-ганізація має для України важливе значення, принаймні
зараз.Для нас економічний простір СНД являє потенційно (і реаль-но) широкий ринок
збуту товарів і джерело постачання не-обхідної сировини (особливо енергоносіїв),
машин і обладнан-ня, товарів широкого вжитку. На країни СНД припадає понад30%
експорту й понад 40% імпорту України; особливо вели-кою є частка Росії. З СНД ми
одержуємо увесь імпортованийгаз, майже всю нафту, руди кольорових металів,
деревину, ба-вовну, автомобілі. На ринках СНД реалізується переважнакількість нашої
продукції чорної металургії, обладнання дляважкої промисловості, продукція
агропромислового комплек-су. Збереглося ще чимало виробничих зв'язків
міжпідприємствами України і країн СНД. Втратити такий ринок,особливо за таких
непростих економічних обставин, у якихопинилась Україна, було б недоречно. Інша річ
- треба знайтинайбільш ефективні шляхи економічного співробітництва міжкраїнами
СНД, які сприяли б прискоренню інтеграційногопроцесу без утиснення національного
суверенітету та інте-ресів кожного члена організації.
Хоч і дуже повільно, але здійснюється просування до ут-ворення вільного
економічного простору в межах СНД. Бага-то товарних груп користуються пільговими
тарифами.Більшість країн має безвізовий режим, що полегшує вільне пе-ресування
робочої сили. До речі, значна частина українцівпрацює в Росії, зокрема на
газопромислах і нафтопромислах, ав Україні - чимало мігрантів з республік Закавказзя
та з Росії.Налагоджуються на новій, ринковій основі виробничі й ко-мерційні зв'язки
між підприємствами країн-членів, розви-вається співробітництво в кредитно-фінансовій
сфері.
У межах СНД найважливіше значення мають наші сто-сунки з Росією. У
"Концептуальних засадах стратегії еко-номічного та соціального розвитку України на
2002-2011 ро-ки" зазначається, що наші економічні відносини з Росією ор-ганічно
узгоджуються з євроінтеграційним курсом нашої дер-жави. Наголошується, що ці
стратегічні стосунки мають грун-туватися на принципах добросусідства, партнерства
тавзаємної вигоди.
Проте більш успішному просуванню по шляху інтеграціїзаважають причини не
тільки політичного, а й економічногопорядку. Однією з них є відсутність єдиних
стандартів оподат-кування товарів, у тому числі в процесі експортно-
імпортнихоперацій. Часто окремі держави, в порушення досягнутих за-мовлень, в
односторонньому порядку підвищують тарифи.Так, Росія застосовує високі експортні
тарифи на нафту, якавже на кордоні України стає надто дорогою, і це відчутно нанашій
економіці. Зі свого боку, Україна запровадила занадтовисокі тарифи на транзит товарів
через свою територію, щопримусило наших торговельних партнерів з СНД шукатиінших
шляхів, повз країну. Це, зокрема, боляче відчулося нароботі наших чорноморських
портів. Ще однією акцією, нацей раз скоріше політичною, ніж економічною, з боку
Росіїстав намір будувати газопровід у Західну Європу, обминаючитериторію України, а
також різке підвищення ціни на газ, якийми купуємо в Росії.
Росія є головним постачальником енергоносіїв в Україну,насамперед, нафти й газу.
Український уряд відшукує альтер-нативні джерела забезпечення країни енергетичними
ресурса-ми, щоб зменшити залежність від Росії, яка є майже моно-полістом на
українському енергетичному ринку. Проте у най-ближчому часі роль Росії як головного
поставника енерго-носіїв в Україну залишиться. Рсія також є потенційно вели-ким
ринком для українських товарів та послуг (зокрема,транспортних послуг). Через ці
обставини економічні зв'язкиміж нашими країнами ослаблювати було б недоречно.
Зовнішньоекономічна діяльність України з країнами СНДрегулюється Постановою
Кабінету Міністрів України "Поло-ження про порядок поставок і митного оформлення
продукціїза виробничою кооперацією підприємств і галузей держав -учасниць СНД". Це
положення розроблено згідно з Угодоюпро загальні умови й механізми підтримки
розвитку виробни-чої кооперації підприємств і галузей держав - учасниць СНД.
Це положення регулює поставки продукції (сировини, ма-теріалів, деталей, вузлів)
для спільного виготовлення кінцевоїпродукції. Визначається перелік підприємств і
організацій, якіберуть участь у кооперації; ці данні реєструються вМіністерстві
економіки України. Між підприємствами заклю-чаються договори, на основі яких
здійснюється митне оформ-лення продукції. Ця продукція звільнюється від
обкладенняввізним або експортним митом, акцизним збором та іншимиподатками.
Це положення не поширюються на торгівлю спеціальнимикомплектуючими
виробами, призначених для виробництва оз-броєння, а також на експорт деяких товарів
(брухт чорних і ко-льорових металів) і на імпорт деяких товарів (окремі сільсько-
господарські товари, товари харчової промисловості, легкоїпромисловості). Продукція,
що постачається за договорамивиробничої кооперації, не підлягає реекспорту в треті
країни[51].
Очевидно, що СНД потребує серйозного реформування.Ті цілі, які ставилися в
момент її заснування, не в усьомувідповідають сьогоднішнім реаліям. Ще більше це
стосуєтьсямеханізму функціонування організації. Головна мета рефор-мування -
перетворення СНД з переважно політичної ор-ганізації, якою вона є, на організацію, яка
активно б працюва-ла у напрямі поглиблення економічної інтеграції між країна-ми-
членами. В такому разі участь України в СНД була бдоцільною і ефективною.
ОЧЕС також була заснована за без-
Організація посередньої участі України, яка в
Чорноморського . „„„ ...
економІчного 1992 році, в числі 11 держав, підпи-
співробітництва (ОЧЕС) сала Стамбульську декларацію. Дек-ларацією
передбачалося багатосто-роннє й двостороннє співробітництво чорноморських державу
різних галузях економіки - промисловості, сільському гос-подарстві, транспорті,
торгівлі, туризму, телекомунікаціях.Однією зі сфер співробітництва визначено екологію
Чорногоморя.
Механізм інтеграції в межах ОЧЕС передбачає безподат-кову торгівлю, вільний
рух капіталів та послуг, створеннявільних економічних зон, обмін інформацією
комерційногохарактеру, підтримка приватного бізнесу[52].
У 1998 р. в Ялті на черговому саміті високих посадовихосіб було підписано Статут
ОЧЕС, який вже юридичнопосвідчив про народження нової регіональної організації. От-
же, певною мірою Україну можна вважати "батьківщиною"
ОЧЕС. В Ялті також була прийнята Декларація, в якій окрес-лено конкретні
напрями подальшої діяльності ОЧЕС.
Чорноморське економічне співробітництво знаходитьсяпоки що на початковій
стадії інтеграційного процесу. Пробле-му створює велика неоднорідність його членів, і
не тільки зарозмірами території та економічним потенціалом. Вони нале-жать до різних
політичних і економічних угруповань. Шість зних є членами СНД; Греція входить в ЄС
і в НАТО; Туреччи-на стане членом ЄС у найближчі часи і також є членом
НАТО;Албанія, Румунія й Болгарія входять до блоку держав Цент-ральної і Східної
Європи. Ринкові механізми в Греції та Ту-реччині розвинуті раніше і краще, ніж в
інших членах ОЧЕС.
Незважаючи на це, учасники ОЧЕС вбачають реальні пер-спективи для плідного
співробітництва. Вже зараз воноздійснюється в таких галузях, як енергетика,
транспорт,зв'язок, екологія. Найперспективнішими напрямками інтег-рації є: об'єднання
електромереж в єдиній системі Чорно-морського кільця, утворення регіональних
транспортних ко-ридорів; прокладення ліній оптиковолоконного зв'язку; про-грами з
охорони Чорного моря.
Багато надій покладається на Чорноморський банкторгівлі та розвитку (ЧБТР),
який розпочав діяльність у 1999р. Його функціями є кредитування
зовнішньоторговельнихоперацій та підтримка фінансових систем країн-членів. Доречі,
двоє з членів ОЧЕС - Росія та Туреччина входять у де-сятку найбільших торговельних
партнерів України. КвотиБанку серед членів ОЧЕС розподіляються так ( %)1:
Албанія 2,0
Азербайджан 2,0
Вірменія 2,0
Болгарія 13,5
Грузія 2,0
Греція 16,5
Молдова 2,0
Румунія 13,5
Росія 16,5
Туреччина 16,5
Україна 13,5
Такий розклад дає приблизну уяву про економічнеспіввідношення країн-членів та
їх вплив у ОЧЕС.
В рамках ОЧЕС утворені Міжнародний центр чорно-морських досліджень,
Науковий центр ОЧЕС.
Пріоритетні для України програми ОЧЕС спрямовані нарозвиток інфраструктури
регіонального економічногоспівробітнитцва, проекти створення спільної транспортної
ме-режі країн - членів ОЧЕС, поєднання електроенергетичних ме-реж, прокладання
ліній оптико-волоконного зв'язку. Україназацікавлена в реалізації в рамках ОЧЕС
проектів щодо мо-дернізації нафтопереробних заводів, створення нових потужно-стей,
зокрема терміналів на берегах Чорного моря для прийнят-тя нафти й газу, здійснення
наукових досліджень спільно з іно-земними фірмами щодо використання нетрадиційних
джереленергії, технічного переозброєння металургійних підприємствта
багатосторонньої програми виробництва електронної технікидля різних галузей
народного господарства1.
Велике значення надається створенню єдиної транспорт-ної мережі в просторі
ОЧЕС, а також розвитку системи"транспортних коридорів": Трансєвразійського
"TRACEKA"і Крітських коридорів. Для України особливо важливіКрітські коридори
(угоду про їх створення було підписано в1994 р. на острові Кріт). З одинадцяти цих
коридорів чотирипройдуть по території України:
транспортний коридор № 3: Берлін - Вроцлав - Львів- Київ;
транспортний коридор № 5: Трієст - Любляна - Буда-пешт - Братислава - Львів;
транспортний коридор № 7: Дунайський від Кельхаймадо Суліни;
транспортний коридор № 9: Гельсінкі - Київ - Одеса -Димитровград -
Александруполіс.
У 1997 р. в Гельсінкі відбулася третя Пан'європейськатранспортна конференція, на
якій Україна запропонувала роз-ширити систему міжнародних транспортних коридорів
ще чо-тирма лініями:
Балтика - Чорне море (Гданськ - Варшава - Ковель -Одеса);
Європа - Азія (Франкфурт - Краків - Львів - Дніпро-петровськ - Алмати);
Євроазійський (Ашгабат - Баку - Тбілісі - Чорно-морські порти України);
ЧЕС (Анкара - Єреван - Тбілісі - Ростов-на-Дону -Донецьк - Одеса - Бухарест -
Димитровград - Стам-бул).
Ланками майбутньої єдиної транспортної мережі ОЧЕС єпаромна магістраль
Батумі - Одеса - Варна, а також запроек-тована система транспортування нафти з
Азербайджану черезгрузинське місто Супса на м. Южне і далі по нафтопроводу
дозахідного кордону України.
Чорноморське економічне співробітництво розглядаєтьсяйого членами як
важливий щабель у просуванні до єдиноїЄвропи. Це було зафіксовано в Ялтинській
Декларації. З та-ких позицій країни ОЧЕС природно прагнуть доякнайтіснішого
співробітництва з Європейським Союзом. Підчас наради міністрів закордонних справ
країн ОЧЕС у Тбілісібуло прийнято Платформу про співробітництво між ОЧЕС таЄС.
Платформа визначила напрями реалізації стратегічнихцілей ОЧЕС, які полягають в
інтеграції до Європи з кінцевоюметою входження до спільної економічної зони ЄС -
ОЧЕС[53].
Україна активно співробітничає в ОЧЕС. Вона запропо-нувала створити єдиний
інвестиційний простір і спільний ри-нок інвестиційних проектів. Фахівці з Міністерства
зовнішніхекономічних зв'язків України розробляють плани заходів що-до створення
зони вільної торгівлі ОЧЕС.
У вирішенні проблем транспортування нафти й газу зЦентральної Азії й Закавказзя
через територію України бага-то сподівань покладається на організацію ГУАМ. Україна
вцій організації є державою з найбільшим економічним по-тенціалом. ГУАМ
розглядається певною мірою як альтернати-ва СНД, в якій домінуючу роль відіграє
Росія.
Одним з головних завдань ГУАМ є будівництво потужно-го транспортного
коридору "Схід-Захід", своєрідне відрод-ження "Великого шовкового шляху". Але не
тільки нафтоюживе економічна співдружність ГУАМ. Перспективи для роз-ширення
економічних відносин між країнами регіону не обме-жуються транспортуванням
енергоносіїв, вони значно ширші.Дружні стосунки, які стали особливо тісними, між
Україною іГрузією, дають підстави для сподівання на новий імпульс урозвитку ГУАМ.
До того ж ця організація відкрита й дляінших країн, які поділяли б її цілі й принципи.

13.3. Європейський вибір України

Стратегічною метою України є вступ до ЄвропейськогоСоюзу. Модель
Європейського розвитку є для нас найближ-чою і зрозумілою. Залучення до
Європейської спільнотивідкрило б для України великі можливості щодо
прискоренняекономічного розвитку і підвищення добробуту населення на-шої країни.
Наше бажання стати членом ЄС досі не реалізувалося че-рез невідповідність
економічного механізму України нормам івимогам Європейського Союзу. Керівництво
ЄС неодноразо-во заявляє, що двері Європи для України не зачинені, протенаша країна
має пройти ще довгий шлях економічних перетво-рень.
Відносини України з ЄС грунтуються на конкретних уго-дах та програмах
партнерства. В 1994 р. була підписана Угодапро партнерство та співробітництво між ЄС
та Україною (на-було чинності в 1998 р.). Основними цілями Угоди визначено:
розвиток тісних політичних стосунків шляхомпостійного діалогу з політичних
питань;
сприяння торгівлі та інвестиціям, гармонійним еко-номічним стосункам;
забезпечення основ для взаємовигідного економічного,соціального, фінансового,
науково-технічного та куль-турного співробітництва;
підтримка України в її зусиллях зміцнювати демо-кратію та завершенні переходу
до ринкової економіки.
У грудні 1999 р. на саміті в Гельсінкі Європейська Рада за-значила, що стратегічне
партнерство між ЄС та Україною, якегрунтується на спільних цінностях та інтересах, є
факторомзміцнення миру, стабільності та процвітання в Європі. Тоді жбула прийнята
"Спільна стратегія Європейського Союзу що-до України". Ця програма містить такі
цілі[54]:
робити внесок у виникнення стабільної, відкритої, плю-ралістичної та правової
демократії в Україні таукріплення стабільно функціонуючої ринкової еко-номіки на
користь усьому народові України;
співробітничати з Україною в царині збереженнястабільності та безпеки в Європі й
усьому світі, знахо-дячи ефективні відповіді на спільні проблеми, з якимистикається
континент;
розширювати економічне, політичне та культурнеспівробітництво з Україною, а
також співпрацювати вгалузі юстиції та внутрішніх справ.
 Угода про партнерство й співробітництво (УПС) визначи-ла 28 галузей
економічного співробітництва ЄС з Україною.Серед них: захист та заохочення
інвестицій, сертифікація,освіта, монетарна політика, наука, сільське господарство та ін.
Європейська Асоціація бізнесу, що є в структурі ЄС, пред-ставляє і захищає
інтереси українських економічних ісуспільних організацій у питаннях фіскальної
політики, рин-кової економіки, інформації й зв'язку, регіонального розвитку,культури.
Одним з найефективніших напрямів співробітництва єпрограма TACIS - Технічна
допомога країнам СНД (TechnicalAssistance to the Commonwealth of Independent States).
Це ду-же розгалужена програма підтримки реформи в країнах СНД,в тому числі і в
Україні. На економічні реформи в Українівиділено гранти для 32 проектів. Серед них -
пілотні проектиз реструктуризації сільського господарства, сприяння розвит-ку
фінансових ринків в Україні, підтримка фінансовихзв'язків підприємств та ін.[55] З
метою підвищення ефективностіспівробітництва України з ЄС створюється спільний Ук-
раїнсько-Європейський консультативний комітет з питань за-конодавства на кошти,
виділені для реалізації програмиTACIS.
TACIS передає ноу-хау, яким володіють державні й при-ватні організації
найширшого спектра, що дозволяєпоєднувати досвід з професійними знаннями і
навичками намісцях. Ноу-хау надається у формі консультативного сприян-ня в питаннях
управління, прямування груп експертів.Пріоритетними напрямами програми TACIS є:
реорганізаціяприватного сектора, створення ефективної системи вироб-ництва,
переробки і розподілу продукції, розвиток ядерноїбезпеки, охорона довкілля,
забезпечення реформи системидержавного управління, соціального захисту й
освіти.Технічна допомога TACIS забезпечується тільки тим проек-там, які вписуються в
програму реконструкції і реструктури-зації, що підтримується урядом країни та
ЄвропейськоюКомісією. Кожна країна сама визначає пріоритетні сектори,які відіграють
найзначнішу роль у процесі реформ.
У структурі TACIS є так звані спеціалізовані підпрограми,що охоплюють
переважно гуманітарний сектор. Серед них:
програми консультування з питань політики;
програми побудови громадянського суспільства;
програми в галузі освіти й професійної підготовки;
програми підтримки підприємств;
програми, пов'язані з міжнародними стандартами йобов'язками.
Україна бере участь практично в усіх спеціалізованихпідпрограмах TACIS.
Європейський Союз надав Україні додаткову позику в 150млн євро на підтримку
платіжного балансу. ЄС обіцяє сприя-ти прийняттю України до Світової організації
торгівлі (СОТ).
Надаючи допомогу Україні в проведенні економічних ісоціальних реформ, ЄС
водночас вимагає застосування ук-раїнським урядом більш рішучих заходів для їх
здійснення.Серед таких заходів, зокрема, ЄС пропонує: визначення та за-безпечення
майнових прав; подальша приватизація; лібе-ралізація цін; збільшення квартирної плати
й тарифів на кому-нальні послуги; реструктуризація бізнесу та підтримка малихй
середніх підприємств. Отже, умови досить нелегкі; їх вико-нання може загострити
соціальну ситуацію в країні. Та якщоми хочемо вступити до ЄС, то мусимо прийняти
його вимоги,але реалізовувати ці заходи обережно, з урахуванням усіхможливих
економічних і соціальних наслідків.
Зі свого боку, Україна розробила національну програмуінтеграції в ЄС. У 1998 р.
вийшов Указ Президента про затвер-дження "Стратегії інтеграції України до
Європейського Со-юзу". Програма передбачає 17 напрямів, які необхідно ре-алізувати в
три етапи: перший припадає на 2000 рік, другий -на 2001-2001, третій - на 2004-2007
роки. Отже, до 2007 р.Україна планувала виконати умови вступу до ЄС. Проте ЄСне
визначає конкретного терміну прийняття України до своїхлав і не говорить про
можливість асоційованого членства[56].
Процес інтегрування України до ЄС - непростий і тривалий.Але логіка розвитку
міжнародного поділу праці, соціально-політичні зрушення в Європі неминуче приведуть
до інтегро-ваного економічного утворення в межах усієї Європи.
У грудні 1999 р. Європейською Радою була схваленаСпільна стратегія ЄС щодо
України. Спільна стратегія ЄС пе-редбачає підтримку процесу демократичних та
економічнихперетворень в Україні, вирішення спільних проблем щодопідтримання
стабільності та безпеки на Європейському кон-тиненті. У вересні 2000 р. відбувся
Паризький саміт "Україна- ЄС", який засвідчив європейську перспективу
України,стратегічний курс на інтеграцію України до ЄС. У 2001 р. бу-ло прийнято
"План дій ЄС у галузі юстиції та внутрішніхсправ в Україні". В 2002 р. в Копенгагені
відбувся черговийсаміт "Україна - ЄС", на якому було визнано прогрес Україниу
виконанні вимог та стандартів ОБСЄ і Ради Європи, у за-провадженні економічних
реформ, позитивні зрушення в ук-раїнській економіці. Була підкреслена необхідність
розвиватий надалі стратегічне партнерство між Україною та ЄС.
У зв'язку з розширенням у 2004 р. складу ЄС Україна ста-ла безпосередньо
контактувати з ним кордонами, що надалонового аспекту у взаємозв'язках нашої країни
з ЄвропейськимСоюзом. Врахування цієї ситуації знайшло вираження у доку-менті
"Європейська політика сусідства", який прийнято врамках Угоди "План дій Україна -
Європейський Союз" (До-даток 5). Цей план розрахований на три роки. Він
передбачаєінтенсифікацію політичних, безпекових, економічних та куль-турних
відносин між сторонами. Згідно з Планом, інтеграціяУкраїни в Європейський Союз в
оглядовому періоді будездійснена у формі Зони вільної торгівлі ЄС - Україна
післявступу України до СОТ. Європейський Союз визнає євро-пейські прагнення
України та вітає її європейський вибір.
Європейська політика сусідства відкриває нові перспек-тиви для партнерства,
економічної інтеграції таспівробітництва:
♦ підвищується рівень інтеграції, включаючи участь Ук-раїни у внутрішньому
ринку ЄС;
розширюється політичне співробітництво;
збільшується фінансова підтримка України з боку ЄС;через Європейський
інвестиційний банк надаватиметь-ся підтримка проектам, що потребують інвестиції
вінфраструктуру;
будуть розширені можливості для участі України в пев-них програмах ЄС, що
сприятиме розвитку культур-них, освітніх, технічних, наукових зв'язків, а
такожспівробітництву у сфері охорони довкілля;
буде надана підтримка в адаптації законодавства Ук-раїни до норм і стандартів
ЄС;
поглибляться торговельні та економічні відносини,особливо після вступу України
до СОТ.
План дій Україна - Європейський Союз визначає пріори-тети діяльності. Серед них
виокремлюються такі[57]:
зміцнення демократичних основ в Україні, забезпечен-ня свободи засобів масової
інформації та свободи слова;
посилення співробітництва з питань спільної сусідськоїта регіональної безпеки;
вступ України до СОТ;
покращення інвестиційного клімату в Україні шляхомзапровадження
недискримінаційних, прозорих і перед-бачуваних умов ведення бізнесу,
спрощенняадміністративних процедур та боротьби з корупцією;
зміцнення податкової реформи в Україні;
спрощення візового режиму між Україною та ЄС;
поступове наближення законодавства, норм та стан-дартів України до
законодавства, норм та стандартівЄвропейського Союзу;
усунення дискримінаційного ставлення допрацівників-мігрантів.
План дій конкретизує заходи щодо співробітництва міжУкраїною та ЄС за
окремими напрямами та галузями. Особли-ве значення приділяється взаємозв'язкам в
економічній сфері.
Умовою інтеграції України до ЄС визначається подаль-ший прогрес у створенні
повністю функціонуючої ринковоїекономіки, включаючи ціноутворення, контроль за
державноюдопомогою, законодавче середовище, яке забезпечує чеснуконкуренцію між
суб'єктами господарювання.
У галузі макроекономічної політики відзначається,насамперед. необхідність
посилити незалежність Національ-ного банку України, а також зміцнити стабільність
фіскальноїсистеми, в тому числі шляхом проведення податкової рефор-ми та реалізації
заходів у пенсійній системі. Наголошується нанеобхідності зменшення участі держави у
ціноутворенні з ме-тою запобігання погіршення умов торгівлі та
функціонуванняекономіки.
Вважається за необхідне покращити умови для іноземнихінвесторів; зокрема,
рекомендується скасувати існуючі обме-ження, закріплені Земельним кодексом України,
на володінняземельними ділянками несільськогосподарського призначен-ня
українськими юридичними особами із часткою іноземногокапіталу, включаючи ті, в
яких іноземний капітал становить100%.
У соціальній сфері наголос робиться на зменшеннябідності та збільшення
зайнятості. Необхідно посилитисоціальну інтеграцію, включаючи стабільну систему
освіти,охорони здоров'я, інших соціальних послуг.
Значна увага в Плані дій приділяється торгівлі й реформіринкових відносин.
Згідно з Планом, поступово будуть скасо-вані усі експортні та імпортні обмеження.
Буде здійснено по-ступове скасування експортного мита на брухт чорних
металіввідповідно до двосторонньої угоди між Україною та ЄС. Не-обхідно здійснити
митну реформу з метою спрощення прохо-дження товарів через митницю й усунення
бюрократичних пе-репон. Поступово будуть усунені кількісні обмеження імпор-ту, його
ліцензування.
План дій передбачає створення сприятливих умов для ру-ху капіталу. При
заснуванні компаній необхідно забезпечитиповне дотримання режиму найбільшого
сприяння танаціонального режиму. Дискримінаційні заходи, що вплива-ють на
діяльність компаній ЄС та України, мають бути скасо-вані. Дочірні компанії або філії
ЄС, а також України, маютьдіяти в умовах, не менш сприятливих, ніж ті, в яких
діютьнаціональні компанії. Поступово скасовуються обмеженнящодо заснування
компаній.
План дій декларує необхідність забезпечення вільного ру-ху капіталу, пов'язаного
з прямими та іншими інвестиціями,гарантування захисту іноземних інвестицій, а також
ліквідаціїабо репатріації капіталовкладень або прибутку з них.
У сфері транспорту вважається необхідним розробити івпровадити національну
транспортну стратегію, яка включалаб розвиток національної транспортної
інфраструктури. Перед-бачається продовження участі у спільному
розвиткутранс'європейських коридорів, а також у програмі ТРАСЕКА.Буде розвиватися
співробітництво у сфері супутниковоїнавігації. Учасники Плану дій візьмуть активну
участь у спри-янні розвитку Дунаю з метою повного використання його по-тенціалу як
однієї з головних складових європейськоговнутрішнього водного транспорту.
У галузі енергетики передбачається затвердженняспільної енергетичної політики
України та ЄС. Розглядаєтьсяможливість участі України в Європейській енергетичній
про-грамі. Вважається за доцільне диверсифікувати постачаннянафти й газу в Україну; в
цьому відношенні приділяється ува-га нафтопроводу Одеса-Броди-Польща. Важливе
значеннямає впровадження реструктуризації українських вугільнихшахт, безпеці їх
експлуатації.
План дій передбачає також заходи щодо охорони навко-лишнього середовища.
Зокрема, йдеться про впровадженняположення Кіотського протоколу та Рамкової
конвенції ООНзі зміни клімату, а також про активізацію участі України в ро-бочій групі
Дунай - Чорне море.
Особливого значення надається співробітництву у сферінауки, технологій та
освіти. Передусім вважається за не-обхідне зміцнити людський, матеріальний та
інституціональ-ний потенціал України з метою покращення можливостейфізичних та
юридичних осіб, задіяних у науково-технічній таінноваційних сферах. Передбачається
обмін науковим персо-налом у рамках спільних проектів та сприяння участі ук-
раїнських науковців у міжнародних конференціях та форумах.
Реформування освіти в Україні буде здійснюватися в на-прямі наближення до
європейських стандартів у рамках Бо-лонського процесу. Будуть розширені молодіжні
обміни таспівробітництво у сфері неформальної освіти молоді, поси-литься
міжкультурний діалог через програму "Молодь"(YOUTH).
У Плані дій звертається увага на розширення контактів таспівробітництва на
транскордонному та регіональному рівняхз сусідніми новими державами - членами ЄС.
Вважається занеобхідне забезпечити підтримку регіонів у підготовці тавпровадженні
"Програми сусідства" за участю України.
 Ефективною формою прискорення інтеграційних про-цесів є міжрегіональне
співробітництво, тобто співпрацякраїн на рівні суміжних адміністративних регіонів.
Така фор-ма має успішне поширення в Європі, де міжрегіональні інтег-раційні
об'єднання одержали назву "Єврорегіонів". Першийєврорегіон був заснований у 1959 р.
на базі суміжних тери-торій ФРН і Нідерландів. Нині в Європі діє понад 50 євро-
регіонів.
В межах єврорегіонів здійснюється транскордоннеспівробітництво між сусідніми
країнами. Основними напрям-ами співробітництва є торгівля, спільне підприємництво,
еко-логія і культура. Успіху розвитку зв'язків у межах євро-регіонів сприяє те, що
прикордонні території, якими межуютькраїни, часто мають багато спільного в
природних умовах,історії, культурі і навіть в етнічному відношенні.
Україна бере участь у чотирьох єврорегіонах: "Буг" (Во-линська область і
прикордонні регіони Польщі); "Карпатськийєврорегіон" (Львівська, Закарпатська, Івано-
Франківська,Чернівецька області та суміжні території Польщі, Словаччина,Угорщини та
Румунії); "Нижній Дунай" (Одеська область ісуміжні території Молдови й Румунії);
"Верхній Прут"(Чернівецька область та суміжні території Молдови й Ру-мунії).
Розглянемо особливості функціонування єврорегіонів наприкладі єврорегіону
"Нижній Дунай".
"Нижній Дунай" було засновано в 1998 р. До ньогоувійшла Одеська область, три
райони Молдови (Вулканешти,Кагул, Кантемір) і три повіти Румунії (Ґалац, Бреїла,
Тульча).В 2000 р. розглядалась можливість приєднання до "НижньогоДунаю"
відповідних регіонів Болгарії. Нормативно-правовоюбазою для створення єврорегіону
"Нижній Дунай" стали:Європейська рамкова Конвенція по
прикордонномуспівробітництву (1980), Договір про добросусідство іспівробітництво
між Україною і Румунією, Угода між уряда-ми України і Республіки Молдова про
співробітництво нашихприкордонних адміністративно-територіальних одиниць.
Організаційна структура Єврорегіону "Нижній Дунай"складається з таких органів:
Рада Єврорегіону - вищий орган;
Голова Єврорегіону;
Віце-голови Єврорегіону;
Комісії по сферах діяльності;
Координаційний центр - адміністративний орган.
У рамках "Нижнього Дунаю" сформовано 9 комісій: зрегіонального розвитку; з
економіки, торгівлі й туризму; з гар-монізації нормативних документів, що відносяться
до місцевоїкомпетенції; з транспорту й комунікацій; з демографії; з навко-лишнього
середовища; з освіти, науки, досліджень, культури,охорони здоров'я, спорту; з
фінансового аудиту; з ліквідаціїнаслідків стихійних лих і боротьби з організованою зло-
чинністю.
Комісіями розробляються відповідні проектиспівробітництва, деякі з них вже
реалізуються. Назвемонайцікавіші проекти:
Розглядається створення спільного транскордонногозаповідника в дельті Дунаю.
Вивчається можливість відкриття в прикордоннихрегіонах Румунії центрів торгівлі
та послуг Одеськоїобласті.
В рамках "Нижнього Дунаю" проведено фестивалікультур національних меншин
прикордонних регіонів.
Проводяться виставки товарів, вироблених у прикор-донних регіонах.
В рамках єврорегіону реалізується програма TACIS повідновленню екологічної
рівноваги придунайськихозер Одеської області.
Також за програмою TACIS "Малі проекти з прикордон-ного співробітництва"
передбачається створення регіонально-го Центру по координації діяльності єврорегіону
"Нижній Ду-най".
Розробляється концепція створення міжнародної вільноїекономічної зони на
просторі "Нижнього Дунаю". Спочаткубудуть створені локальні вільні економічні зони,
які згодомзіллються в єдиний простір.
Підводячи підсумок, можна зазначити, що Україна прагнедо активної участі як у
глобальних, так і в регіональних ор-ганізаціях. Реальний внесок, який надає своєю
діяльністю Ук-раїна в міжнародні організації, підвищує її авторитет у
світовоїспільноти. Але не заради одних тільки політичних дивідендіввступає наша
країна до міжнародних об'єднань. Нині важливовикористати міжнародне
співробітництво з максимальною ко-ристю для економіки України і участь у
міжнародних інститу-тах сприяє вирішенню цієї задачі.

Питання для самоконтролю

У яких важливих економічних організаціях глобально-го типу Україна бере
участь?
У яких важливих міжнародних організаціях Українаучасті не бере?
Яке значення для України має співробітництво зМіжнародним валютним
фондом?
На які проекти, що реалізуються в Україні, ідуть креди-ти Всесвітнього
банку?
Яку роль відіграє ЄБРР серед міжнародних кредиторівУкраїни?
Які позитивні наслідки очікує Україна від вступу доСвітової організації
торгівлі?
У яких регіональних інтеграційних угрупуваннях Ук-раїна бере участь?
Яку позицію займає Україна щодо розвитку інтег-раційних процесів в межах
СНД?
Які цілі вважає Україна для себе пріоритетними в ме-жах ОЧЕС?
Які міжнародні транспортні коридори проходять тери-торією України?
Яку роль відіграє Україна в організації ГУАМ?
Які етапи реформування пройшла Україна в напрям-і руху до ЄС? \\
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
Тести
Україна стала членом ООН у:
а) 1945 р.;б) 1960 р.;в) 1991 р.;г) 1994 р.
Квота України в МВФ становить:
а) 0,2%; б) 0,5%;в) 0,7%;г) 1,2%.
Кредити МВФ призначені для:
а) інвестиції у виробництво;
б) регулювання платіжного балансу країни.
Україна стала членом Всесвітнього банку в:
а) 1945 р.;б) 1991 р.;в) 1992 р.;г) 1994 р.
Кредити Всесвітнього банку призначені переважно для:
а) інвестиції у виробництво;
б) регулювання платіжного балансу країни.
 Україна подала заявку про вступ до СОТ в:
а) 1991 р.;б) 1993 р.;в) 1994 р.;г) 2001 р.
Україна приєдналася до СНД у:
а) 1991 р.;б) 1994 р.;в) 2001 р.;г) 2003 р.
Договір про утворення Єдиного економічного просторупідписали країни:
а) Росія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан;
б) Росія, Білорусь, Казахстан, Узбекистан;
в) Росія, Білорусь, Україна, Казахстан;
г) Росія, Україна, Білорусь, Молдова.
Членами ГУАМ є:
а) Грузія, Узбекистан, Азербайджан, Молдова;
б) Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова;
в) Греція, Україна, Албанія, Македонія.
Організація Чорноморського економічного співробіт-ництва складається з:
а) 4 держав;
б) 8 держав;
в) 11 держав;
г) 12 держав.
Квота України в ЧБТР становить:
а) 2,0%; б) 13,5%;в) 16,5%.
Документ, на основі якого почалося співробітництво Ук-раїни та ЄС, має
назву:
а) Угода про партнерство та співробітництво між ЄС та Ук-раїною;
б) Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України;
в) Стратегія інтеграції України в ЄС;
г) План дій Україна - ЄС.
 \\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
АБРЕВІАТУРИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ
АВФ - Арабський валютний фонд (AMF - Arab MonetaryFund).
АзБР - Азіатський банк розвитку (AsDB - Asian DevelopmentBank).
АСЕАН - Асоціація держав Південно-Східної Азії ( ASEAN -Association of South East Asian
Nations).
АСЧС - Арабський Союз чавуну та сталі (AISU - Arabian Ironand Steel Union).
АПЕК - Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво ^РЕС - Asia-Pacific Economic
Cooperation).
АфБР - Африканський банк розвитку (ADB - AfricanDevelopment Bank).
АФЕСР - Арабський фонд економічного і соціального розвит -ку (AFESD - Arab Fund for Economic
and Social Development).
АЯЕ - Агенція з ядерної енергетики (NEA - Nuclear EnergyAgency).
БАГІ - Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (MIGA -Multilateral Investment Guarantee
Agency).
БМР - Банк міжнародних розрахунків (BIS - Bank forInternational Settlements)
ВБ - Всесвітній банк (WB - World Bank).
ВОІВ - Всесвітня організація інтелектуальної власності(WIPO - World Intellectual Property
Organization).
ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я (WHO -World Health Organization).
ВПП - Всесвітня продовольча програма (WFP - World FoodProgramm).
ВПС - Всесвітній поштовий союз (UPU - Universal PostalUnion).
ВТО - Всесвітня туристська організація (WTO - WorldTourism Organization).
ГАТТ - Генеральна угода з тарифів і торгівлі (GATT - GeneralAgreement on Tariffs and Trade).
ЕВС - Економічний і валютний союз (EMU - Economic andMonetary Union).
ЕКА - Економічна комісія ООН для Африки ( EMU - UNEconomic Commission for Africa).
ЕКЛАК - Економічна комісія ООН для Латинської Америки(ECLAC - UN Economic Commission for
Latin America and theCaribbean).
ЕКОВАС - Економічне співтовариство держав Західної Афри-ки (ECOWAS - Economic Community
of West African States).
ЕКОСОР - Економічна і соціальна рада ООН (ECOSOC -Economic and Social Council).
ЕСКАТО - Економічна і соціальна комісія ООН для Азії і Ти-хого океану (ESCAP - UN Economic
and Social Commission for Asiaand the Pacific).
ЕСКЗА - Економічна і соціальна комісія ООН для Західної Азії(ESKWA-UN Economic and Social
Commission for Western Asia).
ЄАВТ - Європейська асоціація вільної торгівлі (EFTA -European Free Trade Association).
ЄБРР - Європейський банк реконструкції та розвитку (EBRD -European Bank for Reconstruction and
Development).
ЄВС - Європейська валютна система (EMS - EuropeanMonetary System).
ЄВРОКОНТРОЛ - Європейська організація з безпеки повітря -ної організації (EUROCONTROL -
European Organization for theSafety of Air Navigation).
ЄЕК - Європейська економічна комісія ООН (ECE - UNEconomic Commission for Europe).
ЄІБ - Європейський інвестиційний банк (EIB - EuropeanInvestment Bank).
ЄКА - Європейська космічна агенція (ESO - European SpaceAgency).
 ЄКАК - Європейська конференція цивільної авіації (ECAC -European Civil Aviation Conference).
ЄПО - Європейська патентна організація (EPO - EuropeanPatent Organization).
ЄОВС - Європейське об'єднання вугілля та сталі (EUCS -European Unity of Coal and Steel).
ЄС - Європейський союз (EU - European Union).
ЄФР - Європейський фонд розвитку (EDF - EuropeanDevelopment Fund).
ЄФРР - Європейський фонд регіонального розвитку (ERDF -European Regional Development Fund).
ЄЦБ - Європейський Центральний Банк (ECB - EuropeanCentral Bank).
ІБР - Ісламський банк розвитку (ISDB - Islamic DevelopmentBank).
ІКАО - Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO -International Civil Aviation Organization).
ІМО - Міжнародна морська організація (IMO - InternationalMaritime Organization).
КАРИКОМ - Карибське співтовариство і Карибськийспільний ринок (CARICOM - Caribbean
Community and CommonMarket).
КАТТПП - Конфедерація Азіатсько-Тихоокеанських торго-вельно-промислових палат (CACCI -
Confederation of Asia-PacificChambers of Commerce and Industry).
КРМЕСА - Спільний ринок Східної та Південної Африки(COMESA - Common Market for Eastern
and Southern Africa).
КПТО - Комісія для країн Південної частини Тихого океану(SPC - South Pacific Commission).
ЛААІ (ЛАІ) - Латиноамериканська асоціація інтеграцій (ALAI -Asociacion Latinoamericana de
Integracion).
ЛАД - Ліга арабських держав (ACL - Arabian CountriesLeague).
ЛАЕС - Латиноамериканська економічна система (SELA -Sistema Economica Latinoamericana).
МаБР - Міжамериканський банк розвитку (IDB - Inter -American Development Bank).
МАГАТЕ - Міжнародна агенція з атомної енергії (IAEA -International Atomic Energy Agency).
МАР - Міжнародна асоціація розвитку (IDA - InternationalDevelopment Association).
МБРР - Міжнародний банк реконструкції й розвитку (IBRD -International Bank for Reconstruction
and Development).
МВФ - Міжнародний валютний фонд (IMF - InternationalMonetary Fund).
МЕА - Міжнародна енергетична агенція (IEA - InternationalEnergy Agency).
МЕРКОСУР - Південний спільний ринок, Спільний риноккраїн Південного Конуса (MERCOSUR -
Mercado Comun del Sur).
МОП - Міжнародна організація праці (ILO - InternationalLabor Organization).
МСЕ - Міжнародний союз електрозв'язку (ITU - InternationalTelecommunication Union).
МТП - Міжнародна торговельна палата (ICC - InternationalChamber of Commerce).
МФК - Міжнародна фінансова корпорація (IFC - InternationalFinance Corporation).
МФСР - Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку(IFAD - International Fund for
Agricultural Development).
МЦУІС - Міжнародний центр з урегулювання інвестиційнихспорів (ICSID - International Center for
Settlement of InvestmentDisputes).
НАФТА - Північноамериканська асоціація вільної торгівлі(NAFTA - North American Free Trade
Association).
ОАД - Організація американських держав (OAS - Organizationof American States).
ОАЄ - Організація африканської єдності (OAU - Organizationof American Unity).
ОАПЕК - Організація арабських країн-експортерів нафти (ОАРЕС - Organization of Arabian
Petroleum Exporting Countries).
ОБСЄ - Організація з безпеки і співробітництва в Європі(OSCE - Organization for Security and
Cooperation in Europe).
ОЕС - Організація економічного співробітництва (ECO -Economic Cooperation Organization).
ОЕСР - Організація економічного співробітництва й розвитку (OECD - Organization for Economic
Cooperation and Development).
ОІК - Організація Ісламська конференція (ICO - IslamicConference Organization).
ООН - Організація Об'єднаних Націй (UN - United Nations).
ОПЕК - Організація країн - експортерів нафти (OPEС -Organization of the Petroleum Exporting
Countries).
ОЧЕС - Організація Чорноморського економічногоспівробітництва (BSEC - Black Sea Economic
Cooperation).
ПРООН - Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй(UNDP - United Nations Development
Programme).
ПТФ - Південнотихоокеанський форум (SPF - South PacificForum).
РТЕС - Рада Тихоокеанського економічного співробітництва (PECC - Pacific Economic Cooperation
Council).
СААРК - Асоціація регіонального співробітництва ПівденноїАзії (SAARC - South Asian Association
for Regional Cooperation).
САДК - Південноафриканське співтовариство (SADK -Southern African Development Community).
СНД - Співдружність Незалежних Держав (CIS -Commonwealth of Independent States).
СОТ - Світова організація торгівлі (WTO - World TradeOrganization).
ТЕР - Тихоокеанська економічна рада (PBEC - Pacific BasinEconomic Council).
УЕМОА - Західноафриканський економічний і валютний союз(UEMOA - Union Economique et
Monetaire Ouest Africaine).
ФАО - Продовольча і сільськогосподарська організація (FAO -Food and Agricultural Organization).
ФАТФ - Спеціальна фінансова комісія з проблем відмиваннягрошей (FATF - Financial Action Task
Force).
ФЕОГА - Європейський фонд орієнтації і гарантуваннясільського господарства (FEOGA - Fonds
europeen par Orientacion etgarantie de agriculture).
 ЦАСР - Центральноамериканський спільний ринок (CACM -Central American Common Market).
ЦЕРН - Європейський центр ядерних досліджень (CERN -Centre Europeenne pour la Recherche
Nucleaire).
ЦДНО - Центр досліджень і новацій в галузі освіти (CERI -Centre for Education Research and
Innovation).
ЧБТР - Чорноморський банк торгівлі та розвитку (BSTDB -Black Sea Trade and Development Bank).
ЮДЕАК - Митний і економічний союз Центральної Африки(UDEAC - Union Douaniere et
Economique de L'Afrique Centrale).
ЮНДРО - Бюро Координатора ООН з наданням допомоги вразі стихійного лиха (UNDRO - Office
of United Nations DisasterRelief Coordinator).
ЮНЕП - Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP -United Nations Environment
Programme).
ЮНЕСКО - Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, на-уки, культури (UNESCO - United
Nations Educational, Scientific andCultural Organization).
ЮНІДО - Організація Об'єднаних Націй з промислового роз-витку (UNIDO - United Nations
Industrial DevelopmentOrganization).
ЮНІСЕФ - Дитячий фонд Організації Об'єднаних Націй(UNICEF - United Nations Children's Fund).
ЮНІТАР - Навчальний і науково-дослідний інститут Ор-ганізації Об'єднаних Націй (UNITAR -
United Nations Institute forTraining and Research).
ЮНІФЕМ - Фонд ООН для розвитку в інтересах жінок(UNIFEM - United Nations Development Fund
for Women).
ЮНКТАД - Конференція ООН з торгівлі й розвитку (UNC-TAD - United Nations Conference on
Trade and Development).
ЮНКТАД/СОТ МТЦ - Міжнародний торговельний центр(UNCTAD\WTO ITC - UNCTAD\WTO
International TradeCentre).
ЮНСІТРАЛ - Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі(UNCITRAL - United Nations Commission on
International TradeLaw).
ЮНФПА - Фонд ООН в галузі народонаселення (UNFPA -United Nations Population Fund).

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ
Роль міжнародних організацій у системі регулюванняміжнародних
економічних відносин. Основні етапи формування йрозвитку міжнародних
організацій.
Правові норми функціонування міжнародних організацій.
Принципи і функції міжнародних організацій.
Організація економічного співробітництва та розвитку(ОЕСР): цілі, функції,
організаційна структура.
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ):цілі і принципи
діяльності.
Співдружність Незалежних Держав (СНД): основні пробле-ми діяльності.
Європейський Союз (ЄС): основні цілі й історичні етапи ут-ворення.
Європейський Союз (ЄС): організаційна структура й го-ловні функції.
Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ).
Організація Чорноморського економічного співробітництва(ОЧЕС).
Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА).
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).
Організація країн - експортерів нафти (ОПЕК).
Міждержавні економічні організації країн Африки.
Міждержавні економічні організації країн Латинської Аме-рики.
Сутність, правова основа і функції міжнародних неурядовихорганізацій.
Римський клуб: цілі та особливість функціонування.
Паризький і Лондонський клуби, їх роль у регулюванніміжнародного
валютно-кредитного ринку.
Міжнародна організація праці: історичні умови утворення іосновні функції.
ООН: історичні умови утворення, цілі, принципи, ор-ганізаційна структура.
Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР): структура іосновні функції.
Організації ООН у сфері промисловості (ЮНІДО, ПРООН,МАГАТЕ).
Організації ООН у сфері транспорту і зв'язку (ІКАО, ІМО,МСЕ, ВПС).
Організації ООН у сфері сільського господарства й продо-вольства (ФАО,
МФСР, МПП).
 Організації ООН у сфері науки, освіти, культури й охоронидовкілля
(ЮНЕСКО, ВОІВ, ЮНІТАР, ЮНЕП).
Організації ООН з проблем народонаселення (ЮНФПА,ХАБІТАТ, ЮНІСЕФ,
ВООЗ).
ГАТТ/СОТ: історичні умови утворення й розвитку, принци-пи, функції.
ЮНКТАД: цілі, принципи, функції.
Основні етапи розвитку інституційної структури міжнарод-ного валютно-
кредитного ринку.
Регіональні економічні комісії ООН.
Міжнародний валютний фонд (МВФ): історичні умови ут-ворення, цілі,
принципи, організаційна структура.
Міжнародний валютний фонд (МВФ): формування й роз-поділ ресурсів,
основні функції.
Всесвітній банк: історичні умови утворення, цілі, принципи,організаційна
структура.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР).
Міжнародна фінансова корпорація (МФК).
Міжнародна асоціація розвитку (МАР).
Багатостороннє агентство з гарантії інвестицій (БАГІ).
Відносини України з МВФ та Всесвітнім банком.
Банк міжнародних розрахунків (БМР).
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).
Міжамериканський банк розвитку (МаБР).
Африканський банк розвитку (АфБР).
Азіатський банк розвитку (АзБР).
Ісламський банк розвитку (ІБР).
Валютно-кредитні і фінансові організації ЄвропейськогоСоюзу.
Міжнародні організації в боротьбі з нелегальним бізнесом.
Міжнародна торговельна палата.
Роль консультативних груп держав у регулюванні міжна-родного бізнесу.
Україна і СОТ.
Проблеми європейського вибору України.
 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Бирюков П.Н. Международное право. - М.: Юрист,1996.
Буглай В.В., Ливенцев Н.Н. Международнме ^кономи-ческие отношения. -
М.: Финансьі и статистика, 1997.
Валютний рьінок и валютное регулирование/Под ред.Платоновой И. Н. - М.:
БЕК, 1996.
Герчикова И.Н. Международнше ^кономические орга-низации. - М.:
Консалтбанкир, 2000.
Європейський Союз. Консолідовані договори. - К.:Port-roya", 1999.
Зайцева О.Г. Международнше межправительственньїеорганизации. - М.:
Наука, 1993.
Ильин ЮД. История и право Европейского Союза. -Харьков: Консум, 1998.
Киреев А. Международная ^кономика. Ч.1. - М.: Меж-дународнше
отношения, 1998.
Киреев А. Международная ^кономика. Ч. 2. - М.: Меж-дународнше
отношения, 1999.
Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. -К.: Віпол, 1996.
Международное право/Под ред. Колосова Ю.М., Куз-нецова В.И. - М.:
Международнше отношения, 1998.
Международнше валютно-кредитнше и финансовше от-ношения/Под ред.
Красавиной Л.Н. - М.: Финансш и статис-тика, 2000.
Международнше организации системш ООН. Справоч-ник/Сост. Титаренко
А.А. - М.: Международнше отношения,1990.
Международнше ^кономические отношения/Под ред.В.Е. Ршбалкина. - М.:
ЮНИТИ, 1999.
Международнше ^кономические отношения/Под ред.Е.Ф. Жукова. - М.:
ЮНИТИ, 1999.
Міжнародні економічні відносини. Система регулю-вання міжнародних
економічних відносин /Філіпенко А.С.,Бураковський І.В., Будкін В.С. та ін. - К.:
Либідь, 1994.
Міжнародні стратегії економічного розвитку. Навч.посібник/За ред. Козака
Ю.Г., Єханурова Ю.І., КовалевськогоВ.В. - К.: ЦНЛ, 2005.
Моисеев А.А. Международньїе кредитно-финансовьіе ор-ганизации:
правовьіе аспекти деятельности. - М.: НИМП, 1999.
 Нешатаева Т.Н. Международньїе организации и право.Новь е тенденции в
международно-правовом регулировании.- М.: Дело, 1999.
Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність Ук-раїни. Підручник. -
К.: КНЕУ, 2003.
ООН: основньїе факти. Справочник. - М.: Весь мир,2000.
Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право. - К.:Либідь, 1995.
Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В.Національні економіки в
глобальному конкурентному середо-вищі. - К.: Україна, 1997.
Посельський В. Європейський Союз. Інституційні осно-ви європейської
інтеграції. - К.: Смолоскип, 2002.
Фонтейн Паскаль. Європа в 10 пунктах. - К.: Альтерна-тиви, 1999.
Хорошковський В.І. Співробітництво України з міжна-родними фінансовими
організаціями: еволюція, теорія, прак-тика. - К.: Інтелект, 2002.
Циганкова Т.М. Глобальна торгова система: розвитокінститутів, правил,
інструментів СОТ. - К.: КНЕУ, 2003.
Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації.Навч.-метод.
посібник для самостійного вивчення дис-ципліни. - К.: КНЕУ, 2003.
Шенгенские соглашения. — М.: Профобразование, 2000.
Шреплер Х.-А. Международньїе ^кономические органи-зации. Справочник. -
М.: Международньїе отношения, 1999.
Щербанин Ю.А., Рожков К.Л., Рибалкин В.Е., Фишер Г.Международньїе
^кономические отношения. Интеграция. -М.: ЮНИТИ, 1997.
^нг М.В., Лис Ф.А., Мауер Л. Дж. Мировьіе финансьі. -М.: Дека, 1998.
L6Z
| | | | | | Країна
Лит Лат Кі Іта ІспаІрлан Естон Да ГреВелик БельАвстр
ва вія пр лія нія дія ія нія ція а гія ія
Брита
нія

к 4 - к С Народна Партія Європи

) ) > > > ^ > Ч -Європейські
U U демократи(НПЄ)
) )
к К U ч Партія
> Ч > > ) л О о ЄвропейськихСоціалістів
( (ПЄС)
Л
- к U ( Європейська
) 0 > ^ ) Л Ліберально-Демократична та
Реформпартія (ЄЛДРП)
- Група
> Ч > ) ЄвропейськихОб'єднаних
Лівих/Зелені
ЛівіСкандинавії (ГЄОЛ)
- С к к ГрупаЗелених/
> Ч > > ЄвроппейськийВільний
Альянс (Зелені)
Союз за Європу Націй
(СЄН)
( Група за Європу
Л Демократійта Різноманіття
(ГЄДР)
 К к U U Інші
Л О > > ) )
• М с 0 ю 0 Усього
О \ 0 J\4- ч - 4- 0 4- 0

И>І1УЇЇ0ЇЇ
u>чоoo
►dО
їч
Xі—(*
О►d
£Д
нн*
CO>
а
Продовження додатка 1
К Нар Партія Єв Група ГрупаЗе Гр
раїна одна Європейських ропейсь Європейських лених/ оюз упа зан сьог
Партія Соціалістів ка Об'єднаних Європпейськи за Європу ші о
Європи -(ПЄС) ЛіберальЛівих/Зелені йВільний Євр Демокр
Європейс но- ЛівіСкандинаві Альянс опу атійта
ькі Демокра ї (ГЄОЛ) (Зелені) Наці Різнома
демократи тична та й ніття
(НПЄ) Реформп (СЄ (ГЄДР)
артія Н)
(ЄЛДРП
)
Л 3 1 1 1
юксемб
ург
М 2 3
альта
Н 7 7 5 2 2 2
ідерлан 7
ди
Н 49 23 7 7 13
імеччи 9
на
П 20 6 3
ольща 8 4
П 7 12 2
ортугал 4
ія
С 8 3
ловачч 4
ина
С 4 1 2
ловенія
У 13 9 2
горщин 4
а
Ф 4 3 5 1 1
інлянді 4
я
Ф 28 зо 3 6
ранція 1 8
Ч 11 3 5
ехія 4
Ш 5 5 3 2 1
веція 9
У 272 201 66 36 42 18
сього 8 9 32

ДОДАТКИ
Додаток 2
Показники ВВП в країнах Європейського Союзу (2005 р.)[58]
Країна ВВП, На душу населення,тис.
млрд дол. дол.
Німеччина 2504 30,4
Велика Британія 1830 30,4
Франція 1816 29,9
Італія 1698 28,9
Іспанія 1029 23,7
Польща 514 13,5
Нідерланди 500 30,7
Бельгія 325 31,0
Швеція 268 29,8
Австрія 267 32,6
Данія 243 45,0
Греція 237 21,4
Португалія 204 19,2
Чехія 199 19,5
Ірландія 165 40,2
Угорщина 163 16,1
Фінляндія 162 31,2
Словаччина 87 16,1
Литва 49 14,4
Словенія 43 21,5
Люксембург 31 62,0
Латвія 30 13,0
Естонія 22 16,9
Кіпр 16 16,0
Мальта 8 20,0
ЄС 12 180 26,5
Додаток 3
Динаміка валового внутрішнього продукту в СНД1
(2000 р. = 100)
Країна 2001 2002 2003 2004 200
5
Азербайд 109, 121, 135, 148, 188
жан 9 5 2 9
Білорусь 104, 109, 117, 131, 143
7 9 6 0
Вірменія 109, 124, 141, 155, 177
6 1 4 7
Грузія 104, 110, 122, 130,
8 6 8 5
Казахстан 113, 124, 136, 149, 163
5 6 2 3
Киргизста 105, 105, 112, 120, 120
н 3 3 7 7
Молдова 106, 114, 121, 130,
1 4 9 8
Росія 105, 110, 118, 126, 135
1 0 1 6
Таджикис 109, 121, 134, 149, 159
тан 6 4 8 1
Туркменіс
тан
Узбекиста 104, 108, 112, 121,
н 2 4 9 6
Україна 109, 114, 125, 141, 145
2 9 9 1
СНД 106 112 120 130 139

Додаток 4
Частка взаємної торгівлі у зовнішній торгівлі країн СНД
(2005 р.), %2
Країни Експорт Імпорт
СНД інші СН інші
країни Д країни
Азербайджан 20,8 78,2 34, 65,6
4
Білорусь 44,2 55,8 66, 33,4
6
Вірменія 18,9 81,1 28, 71,1
9
Грузія 47,2 52,8 40, 59,9
1
Казахстан 14,6 85,4 46, 53,1
9
Киргизстан 45,1 54,9 61, 38,1
9
Молдова 50,5 49,5 39, 60,4
6
Росія 13,5 86,5 19, 80,8
2
Таджикистан 19,6 80,4 65, 35,0
0
Туркменістан
Узбекистан
Україна 31,3 68,7 47, 52,9
1
http://www.ciastat.com/eng/mac-01.htm.
http://www.ciastat.com/eng/mac-08.htm.

Додаток 5
План дій Україна-Європейський СоюзЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА СУСІДСТВА
Вступ
Розширення Європейського Союзу, яке відбулося 1 травня 2004року, призвело до історичних змін політичних,
географічних та еко-номічних умов для України та Євросоюзу. Сьогодні ЄвропейськийСоюз та Україна мають спільний
кордон і як безпосередні сусіди бу-дуть посилювати свою політичну та економічну взаємопов'язаність.Розширення дає
можливість для України та Європейського Союзурозвивати якомога тісніші відносини, що виходитимуть поза
рамкиспівробітництва до поступової економічної інтеграції та поглиблен-ня політичного співробітництва. Європейський
Союз та Українасповнені рішучості посилити свої відносини та сприяти утверджен-ню стабільності, безпеки і добробуту.
Такий підхід заснований наспільних цінностях, спільній власності та диференціації. Це сприя-тиме подальшому зміцненню
нашого стратегічного партнерства.
Європейський Союз та Україна сповнені рішучості працюватиразом шляхом виконання цього Плану дій в рамках
Європейськоїполітики сусідства, щоб не допустити появи нових розподільчихліній в Європі.
 Україна та ЄС погодилися інтенсифікувати політичні, безпе-кові, економічні та культурні відносини, включаючи
транскордоннеспівробітництво та спільну відповідальність у запобіганні та врегу-люванні конфліктів.
Швидкість прогресу у відносинах буде повністю залежати відзусиль України та конкретних досягнень у виконанні
зобов'язаньщодо спільних цінностей.
Цей План дій є важливим новим кроком у цьому процесі. Вінохоплює часові рамки у три роки. Його імплементація
допоможе ре-алізації положень Угоди про партнерство та співробітництво (УПС)як діючої основи співробітництва України
та ЄС та сприятиме іпідтримуватиме мету України щодо подальшої інтеграції до євро-пейських економічних та соціальних
структур. Імплементація Планудій значно наблизить українське законодавство, норми та стандартидо законодавства
Європейського Союзу. Він також закладе міцну ос-нову для подальшої економічної інтеграції, включаючи через
спільнізусилля у напрямку Зони вільної торгівлі ЄС - Україна після всту-пу України до СОТ, на основі ухвалення та
реалізації економічних таторговельних норм та правил, які сприятимуть посиленню торгівлі,інвестування та зростання.
План дій сприятиме розробці та ре-алізації стратегій та заходів, спрямованих на забезпечення еко-номічного зростання та
соціального зближення, зростання життєво-го рівня та захисту навколишнього середовища, забезпечуючи тимсамим
досягнення довгострокової цілі сталого розвитку.
Україна та ЄС спільно працюватимуть з метою виконання Пла-ну дій. Згідно з ухваленою Спільною Стратегією ЄС
щодо України,Європейський Союз визнає європейські прагнення України та вітаєїї європейський вибір.
Нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції таспівробітництва
Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи дляпартнерства, економічної інтеграції та
співробітництва:
Перспектива просування за рамки партнерства до значногорівня інтеграції, включаючи участь у внутрішньому ринку
ЄС таможливість для України брати зростаючу участь у ключових аспек-тах політик та програм Європейського Союзу;
Розширення рамок та поглиблення політичного співро-бітництва;
Можливість наближення законодавства в економічній сфері,відкриття економік одна одній та подальше зменшення
кількостіторговельних бар'єрів, що стимулюватиме інвестиції та зростання;
Збільшена фінансова підтримка: надання ЄС фінансової до-помоги Україні сприятиме виконанню заходів, які
визначені у дано-му документі. Крім того, Європейська Комісія розробляє новийЄвропейський інструмент сусідства та
партнерства (ЄІСП), який на-даватиме допомогу Україні, у т.ч. у сфері транскордонного таміжрегіонального
співробітництва між Україною та державами -членами ЄС. Також через Європейський інвестиційний банк надава-тиметься
підтримка проектам, що потребуватимуть інвестицій уінфраструктуру;
Можливості поступового відкриття або збільшення участі упевних програмах Співтовариства, що сприятиме
розвитку культур-них, освітніх, технічних, наукових зв'язків, а також зв'язків у сферіохорони навколишнього природного
середовища;
Підтримка в адаптації законодавства до норм та стандартівЄС, включаючи через надання технічної допомоги, обмін
досвідомміж державними службовцями ( twinning ) та цільові консультації іпідтримку через механізм обміну інформацією
про технічну допомо-гу (TAIEX);
Поглиблення торговельних та економічних відносин, вклю-чаючи перегляд передумов створення Зони вільної
торгівлі післявступу України до СОТ;
Буде розглянута можливість укладення нової посиленої уго-ди, рамки якої буде визначено за результатами
досягнення цілейцього Плану дій та загального розвитку відносин Україна - ЄС.Доцільність нових договірних зобов'язань
розглядатиметься у на-лежний час.
Пріоритети діяльност:
Цей План дій встановлює комплексний перелік пріоритетів, якв рамках, так і поза рамками Угоди про партнерство
таспівробітництво. Серед цих пріоритетів, всі з яких мають важливезначення, особливу увагу слід приділити:
Подальшому посиленню стабільності та ефективності ор-ганів, що забезпечують демократію та верховенство права;
Забезпеченню демократичного проведення президентських(2004) та парламентських (2006) виборів в Україні у
відповідностідо стандартів ОБСЄ;
Забезпеченню поваги до свободи засобів масової інформаціїта свободи слова;
Розвитку можливостей для поглиблення консультацій міжУкраїною та ЄС у сфері врегулювання кризових ситуацій;
Посиленню співробітництва у сфері роззброєння та нероз-повсюдження ядерної зброї;
Посиленню співробітництва з питань нашої спільноїсусідської та регіональної безпеки, зокрема щодо вироблення
ефек-тивного рішення Придністровського конфлікту в Молдові, включа-ючи вирішення прикордонних питань;
Вступу до СОТ;
Поступовій ліквідації обмежень та нетарифних бар'єрів, якіперешкоджають двосторонній торгівлі, та реалізації
необхідних ре-гулятивних реформ;
Покращенню інвестиційного клімату шляхом запроваджен-ня недискримінаційних, прозорих і передбачуваних умов
веденнябізнесу, спрощених адміністративних процедур та боротьби з ко-рупцією;
Податковій реформі, покращенню функціонування Подат-кової адміністрації та ефективному використанню
державнихкоштів;
Започаткуванню конструктивного діалогу зі спрощеннявізового режиму між Україною та ЄС з метою підготовки до
май-бутніх переговорів щодо укладення угоди про спрощення візовогорежиму, беручи до уваги необхідність прогресу у
триваючих перего-ворах щодо угоди про реадмісію між Україною та ЄС;
Поступовому наближенню законодавства, норм та стан-дартів України до законодавства, норм та стандартів
ЄвропейськогоСоюзу; подальшому посиленню дієздатності адміністративних та су-дових органів;
Сприянню діалогу щодо питань працевлаштування та нама-ганню у відповідності до УПС, забезпечити, щоб
ставлення допрацівників-мігрантів не було дискримінаційним на підставі грома-дянства;
Повній імплементації Меморандуму про взаємопорозуміннящодо закриття Чорнобильської атомної електростанції,
включаючизавершення будівництва та введення в дію ядерних реакторів Х2/Р4відповідно до визнаних міжнародних
стандартів щодо ядерної безпе-ки.
Прогрес у виконанні зазначених пріоритетів буде контролюва-тись створеними згідно з УПС органами.
2.1. Політичний діалог та реформування
Демократія, верховенство права, права людини та основні свобо-ди
Відповідно до міжнародних зобов'язань України та її стра-тегічної мети щодо подальшої європейської інтеграції
Україна про-довжуватиме внутрішні перетворення на основі зміцнення демо-кратії, верховенства права, поваги до прав
людини, принципу роз-поділу влади та незалежності суду, демократичних виборіввідповідно до норм і стандартів ОБСЄ та
Ради Європи (політичнийплюралізм, свобода слова та ЗМІ, повага до прав осіб, що належатьдо національних меншин,
недискримінація за ознакою статі таполітичної, релігійної та етнічної приналежності).
Посилення стабільності та ефективності інституцій, що за-безпечують демократію та верховенства права:
Забезпечити демократичне проведення президентських(2004) та парламентських (2006) виборів відповідно до
стандартівОБСЄ та рекомендацій ОБСЄ та Бюро демократичних інститутів іправ людини, включаючи ті, що стосуються
засобів масової інфор-мації (ЗМІ);
Забезпечити, щоб будь-які подальші законодавчі реформипроводилися відповідно до міжнародних стандартів;
Продовжити адміністративну реформу та посилювати місце-ве самоврядування шляхом запровадження відповідного
законодав-ства згідно зі стандартами, що містяться у Європейській хартії місце-вого самоврядування.
Подальше проведення судової та правової реформ для забезпе-чення незалежності судової влади та зміцнення її
адміністративноїдієздатності, а також забезпечення неупередженості та ефектив-ності прокуратури
Забезпечити реалізацію нещодавніх змін до Цивільного,Кримінального кодексів та Кодексу про адміністративні
правопору-шення, а також відповідних процесуальних кодексів на основі євро-пейських стандартів;
Продовжити реформування системи прокуратури згідно звідповідним Планом дій Ради Європи (та за підтримки
Спільноїпрограми ЄК та Ради Європи);
Звернути увагу на повідомлені недоліки у роботі правоохо-ронних органів та прокуратури;
Завершити та втілити у життя реформу судової системи зметою забезпечення незалежності, неупередженості та
ефективностісудової влади;
Ефективно виконувати рішення Європейського Суду з правлюдини;
Посилити навчання суддів, прокурорів та інших посадовихосіб, задіяних у сфері судочинства, державного
управління, міліції тавиправних закладів, зокрема, щодо захисту прав людини (та запідтримки Спільної програми ЄК та
Ради Європи);
Виконувати відповідні заходи, передбачені Планом дій ЄСщодо України у сфері юстиції та внутрішніх справ та
реалізацію йо-го Плану-графіку (див. нижче розділ 2.4.).
Забезпечення ефективності боротьби з корупцією:
Приєднатися до Групи держав Ради Європи проти корупції(GRECO) та виконати відповідні рекомендації, у т.ч.
щодо перегля-ду Національної програми боротьби з корупцією;
Сприяти прозорості та підзвітності органів державного уп-равління, зокрема, шляхом реформування інституту
державноїслужби на основі європейських стандартів;
Вжити відповідні заходи, передбачені Планом-графікомімплементації Плану дій ЄС щодо України у сфері ЮВС.
Забезпечення поваги до прав людини та основних свобод увідповідності до міжнародних та європейських стандартів
Сприяти дотриманню та забезпеченню виконання основнихконвенцій та відповідних факультативних протоколів
ООН та РадиЄвропи.
Забезпечення розвитку громадянського суспільства:
Забезпечити дотримання права на свободу об'єднань та залучен-ня громадян до процедури прийняття рішень, у тому
числі через ор-ганізації громадянського суспільства.
Забезпечення поваги до свободи засобів масової інформації тасвободи висловлювань:
Надалі покращувати та посилювати законодавчі таадміністративні умови для свободи ЗМІ, беручи до уваги
відповіднірекомендації Ради Європи;
Забезпечити ефективне дотримання принципу свободи ЗМІ,у т.ч. прав журналістів.
Забезпечення поваги до прав осіб, які належать до національ-них меншин:
Продовжити діяльність, спрямовану на створеннявідповідної законодавчої бази і дієвий захист прав осіб, що
належатьдо національних меншин на основі європейських стандартів;
Продовжити тісну співпрацю між державними органами тапредставниками національних меншин.
Запобігання неналежному поводженню з людьми та застосу-ванню тортур:
Подальше удосконалення законодавчої бази та практики усфері утримання під вартою, зокрема, досудового
утримання під вар-тою, з метою ефективного вирішення проблеми незаконного утри-мання під вартою, умов перебування
під вартою та неналежного по-водження з затриманими з боку правоохоронців, у тому числі шля-хом забезпечення
навчання. Виконання рекомендацій Європейсько-го комітету щодо запобігання тортурам (CPT);
Посилити навчання міліції у сфері захисту прав людини.
Забезпечення рівноправності:
Продовжити докладати зусилля для забезпечення рівності чо-ловіків і жінок у суспільному та економічному житті.
Забезпечення поваги до прав дитини:
Впроваджувати рекомендації Комітету ООН з прав дитинивід 2002 року;
Забезпечити повне виконання стандартів ювенальної юс-тиції згідно з відповідними міжнародними стандартами;
Обмінюватися інформацією щодо результатів імплементаціїв ЄС та Україні Конвенцій ООН і Гаазьких Конвенцій
про захистправ дитини.
Забезпечення поваги до прав профспілок та основних стан-дартів праці:
Продовжити докладати зусилля з метою забезпечення правпрофспілок та основних стандартів у сфері праці на
основі євро-пейських стандартів та відповідно до конвенцій МОП.
Забезпечення міжнародного правосуддя:
Посилити співробітництво з метою сприяння міжнародномуправосуддю та запобігання уникненню відповідальності,
у т.ч. черезподальшу підтримку Міжнародного кримінального суду та запрова-дження консультативного механізму щодо
діяльності та функціону-вання МКС;
Започаткувати тісне співробітництво з метою розробкивідповідних законопроектів, необхідних для ратифікації
РимськогоСтатуту;
Підписати та ратифікувати Угоду про привілеї та імунітетиМКС;
Підтримувати співробітництво у рамках Спеціальної робо-чої групи щодо злочинів агресії та інших спеціальних
груп
Регіональні та міжнародні питання, співробітництво у сферізовнішньої та безпекової політики, нерозповсюдження
зброїмасового знищення та роззброєння, запобігання конфліктам таврегулювання кризових ситуацій
 Подальше посилення та зосередження політичного діалогу іспівробітництва на питаннях зовнішньої та безпекової
політики:
Удосконалити методи роботи у визначених форматах веден-ня політичного діалогу, у т.ч. за допомогою більш
сконцентрованихта зорієнтованих на результат програм;
Співпрацювати з ЄС щодо забезпечення більш ефективноїроботи багатосторонніх інституцій та конвенцій з метою
посиленняглобального управління, координації у боротьбі з загрозами у сферібезпеки та вирішення пов'язаних проблем
розвитку;
Продовжити діалог щодо імплементації Європейської стра-тегії безпеки;
Розвивати можливості для поглиблених консультацій міжУкраїною і ЄС щодо врегулювання кризових ситуацій.
14. Посилювати співробітництво щодо регіональних та міжна-родних питань, попередження конфліктів і
врегулювання кризових си-туацій:
Україна продовжуватиме докладати конструктивних зусильяк посередник у процесі врегулювання
Придністровськогоконфлікту у Молдові з метою його вирішення;
Подальше залучення Євросоюзу до підтримки ОБСЄ та по-середників, у т.ч. України, у процесі врегулювання
конфлікту уПридністров'ї з метою його ефективного врегулювання;
Україна буде розвивати співробітництво з Молдовою щодоприкордонних питань на усій протяжності українсько-
молдовськогокордону, включаючи ефективний обмін інформацією щодо потоківтоварів і людей, які перетинають спільний
кордон;
Активне залучення до проведення та практичної реалізаціїрезультатів тристоронніх експертних консультацій за
участю Ук-раїни, Молдови та Європейської Комісії;
Подальше нарощування позитивного досвіду участі Україниу поліцейській місії Євросоюзу в Боснії та Герцеговині
та уполіцейській місії Євросоюзу у колишній Югославській РеспубліціМакедонія. Спільно визначити можливості участі
України у подаль-ших операціях у рамках Європейської політики безпеки і оборони;
Надалі застосовувати "Севільській механізм" консультаційта співробітництва між ЄС та Україною в операціях ЄС із
врегулю-вання кризових ситуацій, включаючи участь України у відповіднихнавчаннях з врегулювання кризових ситуацій;
Продовжити консультації щодо можливого використанняЄвросоюзом українських можливостей у сфері далеких
авіатранс-портних перевезень;
Завершити переговори щодо укладення "Угоди з питань без-пеки" між Україною та ЄС (процедури обміну таємною
інфор-мацією);
Завершити переговори щодо укладення Угоди між Ук-раїною та ЄС про визначення загальної схеми участі України
в опе-раціях ЄС із врегулювання кризових ситуацій (правові та фінансовіумови можливої участі України в операціях ЄС із
врегулюваннякризових ситуацій);
Проводити консультації щодо санкцій, які накладаються ЄС.
15. Надалі розвивати співпрацю у подоланні спільних загроз у
сфері безпеки, включаючи боротьбу з тероризмом, нерозповсюдженнязброї масового знищення і боротьбу з
нелегальним експортом зброї:
Розвивати співробітництво між Україною та ЄС у сфері бо-ротьби та запобігання тероризму, зокрема, шляхом
виконання Пла-ну дій у сфері юстиції та внутрішніх справ;
Співпрацювати з метою посилення ролі ООН у багатосто-ронній боротьбі з тероризмом, у т.ч. шляхом виконання
резолюційРБ ООН 1373/01 та 1267/01, а також імплементації та виконанняКонвенції ООН про боротьбу з фінансуванням
тероризму;
Впроваджувати стандарти, які містяться у рекомендаціяхФАТФ, щодо боротьби з фінансуванням тероризму;
Забезпечувати дотримання прав людини у боротьбі з теро-ризмом;
Україна належним чином враховуватиме зміст та принципиКодексу поведінки ЄС щодо експорту озброєнь;
Надалі розвивати співробітництво у боротьбі з незаконноюторгівлею зброєю та ядерними матеріалами;
Співпрацювати щодо питань нерозповсюдження зброї масо-вого знищення, у т.ч. щодо аспектів, пов'язаних з
приєднанням довідповідних міжнародних інструментів та режимів експортного кон-тролю та їх імплементацією згідно з
Стратегією ЄС у сфері нероз-повсюдження зброї масового знищення, ухваленою ЄвропейськоюРадою в грудні 2003 року, а
також висновками Ради міністрів ЄС ззагальних питань та з питань зовнішніх зносин (17 листопада 2003р.); надалі
вдосконалювати ефективну систему державного експорт-ного контролю, яка забезпечує нагляд за експортом та транзитом
то-варів, пов'язаних із зброєю масового знищення, включаючи кон-троль за технологіями подвійного використання щодо
кінцевого ви-користання зброї масового знищення;
Вжити заходів для завершення ратифікації Україною Кон-венції про заборону використання, накопичення запасів,
вироб-ництва та передачі протипіхотних мін та їх знищення; спільно боро-тися з загрозами, які створюють українські
склади застарілихбоєприпасів, зокрема, протипіхотних мін для безпеки, здоров'я та на-вколишнього середовища;
Розвивати співробітництво України та ЄС у сфері митногоконтролю, що включає збереження та безпеку товарів, які
імпорту-ються, експортуються чи переміщаються транзитом.
2.2. Економічні та соціальні реформи і розвиток
Функціонуюча ринкова економіка
Подальший прогрес у створенні повністю функціонуючої рин-кової економіки, включаючи ціноутворення, контроль
за державноюдопомогою, законодавче середовище, яке забезпечує чесну конкуренціюміж суб'єктами господарювання.
Подальший прогрес у поступовому наближенні законодавствадо існуючого в ЄС, забезпечення його ефективної
імплементації:
Імплементація стратегії адаптації законодавства в пріоритет-них сферах, визначених у статті 51 УПС, включаючи
удосконаленняякості та послідовності законопроектної роботи;
На основі спільного розуміння, завершити спільну роботу зпідготовки плану-графіку та визначення пріоритетів для
моніторин-гу і сприяння імплементації;
Усунути протиріччя між чинними Господарським іЦивільним кодексами.
Покращення інвестиційного клімату, включаючи забезпеченняпрозорості, передбачуваності та спрощення механізму
його регулю-вання та застосування:
Провести консультації з національними та іноземнимисуб'єктами господарської діяльності щодо розроблення
робочої про-грами подальшого впровадження регуляторної реформи, спрямова-ної на зменшення адміністративних бар'єрів
розвитку бізнесу;
 Забезпечити однакове застосування регуляторних норм повсій Україні на центральному та регіональному рівнях;
Прийняти та впровадити систему оцінки впливу регулятор-них заходів, консультацій із заінтересованими сторонами,
поперед-нього інформування суб'єктів господарської діяльності про норма-тивні зміни з метою забезпечення прозорих умов
(передбачуваностірегуляторного середовища);
Забезпечити повне застосування статті Х ГАТТ (посиланняна яку робиться у статті 16 УПС), зокрема:
застосування органами державної влади України (включаю-чи усі адміністративні структури) законодавства у сфері
торгівлі таінвестицій у єдиному порядку на всій території України без дис-кримінації суб'єктів господарювання;
спрощення судового перегляду торговельних та інвес-тиційних справ, в першу чергу, шляхом збільшення
матеріально-технічного забезпечення господарських судів і удосконаленнякваліфікаційної підготовки суддів з метою
забезпечення швидкого,об'єктивного і уніфікованого перегляду адміністративних дій та про-цедур подання апеляцій щодо
торговельних та інвестиційних питань.
Монетарна та фіскальна політика, політика обмінного курсу
Закріпити прогрес у реалізації політики макроекономічноїстабілізації та зростання:
Посилити незалежність Національного банку України, у т. ч.у разі необхідності, внести зміни до Закону України
"ПроНаціональний банк України" з метою приведення його увідповідність до стандартів ЄС;
Зміцнити стабільність фіскальної системи, у т. ч. шляхомпроведення податкової реформи та реалізації заходів
середньостро-кового характеру в пенсійній системі.
Структурні реформи
Здійснення послідовної та довгострокової програми структур-ної реформи з метою подальшого зміцнення
функціонування ринковоїекономіки:
Впровадити програму приватизації, включаючи привати-зацію великих підприємств, та підвищити прозорість
процесу прива-тизації;
Зменшити участь держави у ціноутворенні з метою за-побігання погіршення умов торгівлі та функціонування
економіки;
Підсилити регулювання та контроль банківської діяльності.Активізувати реформування фінансового сектору,
включаючи по-кращення діяльності Державного ощадного банку України;
Розвивати внутрішній ринок цінних паперів, надалі вдоско-налювати регуляторну та наглядову системи для
небанківськихфінансових установ;
Прийняти новий закон про акціонерні товариства з більшчітким визначенням відповідальності керівників,
менеджерів, зборівакціонерів, посилення вимог стосовно розкриття інформації, поси-лення захисту прав дрібних акціонерів;
Прийняти супровідні акти законодавства, необхідні дляефективного застосування Земельного кодексу. Скасувати
існуючіобмеження, закріплені статтею 82 Земельного кодексу, на володінняземельними ділянками
несільськогосподарського призначення ук-раїнськими юридичними особами із часткою іноземного капіталу,включаючи ті,
в яких іноземний капітал становить 100 %.
Соціальна сфера, зайнятість, зменшення бідності
Посилення діалогу та співробітництва з соціальних питань (якпередбачено в статті 1 УПС); забезпечення
наближення стандартівУкраїни до стандартів та практики ЄС у сфері зайнятості тасоціальної політики:
Розпочати діалог з питань зайнятості та соціальної політикидля аналізу та оцінки ситуації, визначення основних
проблемних пи-тань і шляхів наближення політики та практики, що існує в Україні,до стандартів ЄС (соціально-
громадський діалог, охорона здоров'ята безпека на виробництві, гендерна рівність, трудове законодавство,політика
зайнятості, соціальний захист, включаючи питаннясоціального забезпечення та охоплення соціальними програмами);
Здійснювати моніторинг відповідних законодавчих іполітичних змін.
Запровадження ефективних заходів зменшення бідності тазбільшення зайнятості, спрямованих на суттєве
зменшеннякількості населення, що перебуває за межею бідності, та посиленнясоціальної інтеграції, включаючи стабільну
систему освіти, охорониздоров'я та інших соціальних послуг для всіх верств населення:
Регіональний розвиток
Зменшення розриву між рівнями розвитку регіонів та покра-щення можливостей для місцевого розвитку:
Запровадити стратегічне планування на державному тарегіональному рівнях в Україні, розробити проект Державної
стра-тегії регіонального розвитку до 2015 року та створити нормативно-правову базу для стимулювання розвитку регіонів,
включаючи де-пресивні території.
Сталий розвиток
Сприяння сталому розвитку:
Вжити подальших заходів у напрямку завершення створен-ня адміністративних структур і процедур для
забезпечення стра-тегічного планування сталого розвитку та узгодженості дій міжвідповідними задіяними сторонами;
Завершити розробку та прийняти державну стратегію стало-го розвитку та здійснити заходи для забезпечення її
імплементації.Вжити заходів у напрямку виконання довготермінової стратегії;
Вжити подальших заходів щодо включення питань захистунавколишнього середовища до політики у інших сферах,
зокрема угалузі промисловості, енергетики, транспорту, регіонального розвит-ку та сільського господарства .
2.3. Торгівля, ринкові та регуляторні реформи
Провести протягом 2005 року першу оцінку впливу розширенняЄС на торгівлю між ЄС та Україною та в
подальшому проводитивідповідні оцінки на регулярній основі за домовленістю.
2.3.1. Рух товарів
Торговельні відносини
Повна імплементація зобов'язань за УПС у сфері торгівлі то-варами:
Поступово скасувати усі експортні та імпортні обмеження вдусі положень частини ІІІ УПС та, після вступу України
до СОТ, за-безпечити відповідність, зокрема, положенням статей ХІ, ХІІ, XIV,ХІХ, ХХ та ХХІ ГАТТ;
Поступова лібералізація торгівлі сталеливарними виробамита поступове скасування експортного мита на брухт
чорних металіввідповідно до двосторонньої угоди між Україною та ЄС про торгівлюдеякими сталеливарними виробами, ще
до повної лібералізації з на-буттям Україною членства в СОТ.
Вступ до СОТ:
Виконання Україною двосторонніх зобов'язань та вимогнорм СОТ (заходи визначені нижче в окремих пунктах);
Вирішити окремі питання нетарифних заходів, висунутихЄК, у т.ч. через виконання зобов'язань, що містяться у звіті
РобочоїГрупи зі вступу України до СОТ.
 Прискорити та впровадити необхідні адміністративні та ма-кроекономічні реформи, передбачені УПС (розділи 2.2 та
2.3 Планудій). Відповідно до статті 4 УПС та в світлі прогресу реалізації еко-номічних реформ і виконання зобов'язань за
УПС спільно розглянутипитання економічних передумов створення Зони Вільної Торгівлі післявступу України до СОТ:
Провести перегляд спільного дослідження економічних пе-редумов укладення угоди про створення ЗВТ між
Україною та ЄС(1999 рік); розгляд прогресу виконання пріоритетних заходів (ли-пень 2002 р.) ;
Після здійснення цього перегляду, провести консультаціїщодо узгодження подальших дій обох сторін для
досягнення вище-зазначеної мети та визначити пріоритети для поглиблення торго-вельно-економічних відносин між
Україною та ЄС .
Митні справи
Розробка та імплементація митного законодавства, щовідповідає міжнародним стандартам та стандартам ЄС :
Завершити впровадження нормативно-правової бази, не-обхідної для імплементації Митного кодексу, у
відповідності доміжнародно-визнаних стандартів, особливо угод СОТ, зокрема щостосується митної вартості, а також у
відповідності до митного зако-нодавства ЄС;
Подальший перегляд Митного Кодексу, враховуючи поло-ження законодавства ЄС і раніше надані рекомендації;
Україна має прийняти та поновлювати чинну Гармонізованусистему з метою подальшого прийняття Комбінованої
номенклату-ри, як це передбачено УПС;
Впровадити митний контроль, заснований на аналізі ри-зиків, та визначити необхідне організаційне забезпечення;
Підготовка та введення в дію законодавства у митній сфері:щодо митного контролю прекурсорів, контрафактної та
піратськоїпродукції, товарів подвійного призначення, предметів культури.
Удосконалити функціонування митниці (Customs service);спростити та модернізувати митні процедури на кордонах і
всере-дині держави:
Розробити підхід "одне вікно" для всієї документації,пов'язаної з зовнішньоторговельними операціями та контролем,
упершу чергу, шляхом активізації співробітництва між усіма служба-ми, що працюють на кордоні;
Започаткувати механізм постійного інформування та надан-ня консультацій суб'єктам ЗЕД щодо законодавства та
процедурздійснення експортних та імпортних операцій;
Прийняти та впровадити Політику митної етики на основівизнаних в світі стандартів (Арушська Декларація);
Забезпечити підвищення кваліфікації працівників митноїслужби, посилити комп'ютеризацію митної адміністрації,
модернізу-вати митні лабораторії.
Стандарти, технічне регулювання та оцінка відповідності(гармонізовані з ЄС сфери)
6. Продовжувати приведення регуляторної та адміністративноїпрактики України у відповідність до міжнародної та
існуючої в ЄС,підготовка України до участі у внутрішньому ринку ЄС в окремихпріоритетних галузях промисловості:
Спільно визначити пріоритетні сфери для приведення їх увідповідність до міжнародної та існуючої в ЄС
регуляторної практи-ки і можливого приєднання до Угоди про оцінку відповідності таприйнятності промислових товарів
(ACAA), у т.ч. шляхом проведен-ня консультацій з виробниками та експортерами;
Гармонізувати необхідне рамкове та секторальне законодав-ство у пріоритетних сферах із системою технічного
регулювання ЄС;
Забезпечити прозорість та передбачуваність регуляторногосередовища для суб'єктів господарювання;
Продовжити перегляд існуючих в Україні стандартів, забез-печуючи їх гармонізацію з міжнародними та
європейськими стан-дартами і добровільне застосування;
Зміцнити інституційне забезпечення сфери стандартизації,акредитації, оцінки відповідності, метрології та
дослідження ринку,забезпечуючи інтеграцію, наскільки це можливо, інституцій Українив європейські та міжнародні
структури. Продовжити перегляд інсти-туційної структури з метою запобігання концентрації функцій в рам-ках однієї
інституції та пов'язаних з цим конфліктів інтересів;
Адаптувати законодавство щодо відповідальності за дефект-ну продукцію та загальну безпеку продукції;
Поступово спростити процедури оцінки відповідності про-мислових товарів згідно з вимогами Технічних
регламентів (Дирек-тив ЄС) з метою запобігання обов'язковій сертифікації товарів знизьким рівнем ризику та багаторазових
перевірок товарів.
На основі найкращої практики держав-членів ЄС зміцнитита розвинути спроможності українських інституцій у
сфері ринково-го нагляду.
Скасування обмежень та покращення управління(негармонізовані сфери ЄС)
Спрощення руху товарів шляхом i) запобігання застосуваннякількісних обмежень, ii) поступового скасування
ліцензування імпор-ту та iii) послідовного скасування і запобігання застосування новихдискримінаційних заходів.
Удосконалення інституційного таадміністративного співробітництва:
Поступово скасувати вимоги неавтоматичного ліцензуванняокремих товарів, що не відповідають статті 20 УПС або
статтям ХХта ХХІ ГАТТ;
Привести умови ліцензування імпорту та вимоги дореєстрації, які залишаються, у відповідність до існуючих в ЄС;
Проаналізувати законодавчі та адміністративні механізми зметою визначення та поступового усунення
дискримінаційних поло-жень щодо імпортної продукції. Розпочати з перегляду національ-них норм, що стосуються ваги,
складу, маркування та опису про-дукції;
Забезпечити ефективну діяльність, навчання та підвищеннякваліфікації виконавчих установ, включаючи
центральнийадміністративний підрозділ, відповідальний за рух товарів;
Забезпечити можливість участі заінтересованих сторін(імпортерів, експортерів, виробників) у визначенні
проблемних пи-тань та обговоренні законопроектів;
Визначити координаційний підрозділ (contact point) з ме-тою сприяння співробітництву та покращенню обміну
інформацієюміж Україною та ЄС щодо національних заходів та перепон, які мо-жуть перешкоджати руху товарів.
Санітарні та фітосанітарні заходи
Підвищення безпеки продуктів харчування для споживачів таспрощення торгівлі шляхом проведення реформ та
модернізаціїсанітарної і фітосанітарної сфери:
Забезпечити імплементацію Угоди СОТ щодо застосуваннясанітарних і фітосанітарних заходів після вступу України
до СОТ,зокрема шляхом визначення центрального інформаційногопідрозділу та створення оперативної системи
інформаційного забез-печення;
Приєднатися до Комісії Кодексу Аліментаріус (CodexAlimentarius Commission) та міжнародної Конвенції про захист
рос-лин;
 Здійснити порівняльну оцінку системи санітарного та фіто-санітарного контролю в Україні та ЄС ;
Здійснити перегляд переліку заходів, що потрібно вжитидля поступового наближення до норм законодавства ЄС у
сферісанітарного та фітосанітарного контролю та відповідних інституцій,зі створенням часових графіків та механізму
фінансування. Приско-рити здійснення ефективних реформ в цій сфері (наприклад, чіткийрозподіл повноважень між
окремими інституціями, принципи Ди-рективи 96/22 про заборону речовин та Директиви 96/23 промоніторинг залишкових
речовин);
Провести порівняльний аналіз законодавства ЄС та Україниу сфері гігієни продуктів харчування, у т.ч. обробки
харчових про-дуктів. У разі необхідності, розробити заходи щодо гармонізації за-конодавства у зазначеній сфері, а також
план їх фінансування;
Забезпечити прогрес у наближенні до законодавства ЄС усфері відстеження харчового ланцюга "від поля до столу";
загальнихпринципів та вимог до безпеки продуктів харчування (Регламент178/2002/ЕС); ефективно імплементувати систему
Hazard AnalysisCritical Control Point на підприємствах та в органах контролю, вклю-чаючи галузь рибного господарства;
Забезпечити перевірку мережі державних лабораторій тавизначити державні метрологічні лабораторії у санітарній та
фіто-санітарній сфері з особливою увагою до забезпечення необхіднимобладнанням і належними методами аналізу
(тестування залишків),а також підготовці до їхньої акредитації відповідно до стандартівISO;
У світлі досягнутого прогресу по викладених вище заходах,спільно визначити кроки щодо угод по санітарії та
фітосанітарії.
2.3.2. Право щодо заснування; законодавство щодо діяльностікомпаній та послуг
Заснування компаній та законодавство про компанії
1. Повна імплементація частини IVрозділу II УПС та, зокрема,принципів режиму найбільшого сприяння та
національного режиму(умови, що впливають на заснування та діяльність компаній):
a) Діяльність компаній:
Створити відповідне середовище для діяльності компаній,наприклад, прийняти та ефективно імплементувати
законодавствощодо конкуренції та банкрутства;
Скасувати дискримінаційні заходи, що впливають надіяльність компаній ЄС та Україн;и
б) Заснування компаній:
Забезпечити повну та ефективну імплементацію режимунайбільшого сприяння та національного режиму;
Забезпечити збереження умов, за яких було здійснено інвес-тування;
Забезпечити, щоб дочірні компанії або філії ЄС та українськідочірні компанії або філії діяли в умовах не менш
сприятливих, ніжті, в яких діють національні компанії (національний режим);
Завершити перегляд Україною свого національного законо-давства з метою визначення бар'єрів для заснування
компаній з ме-тою їхнього скасування;
Поступово усунути обмеження щодо заснування компаній;
Забезпечити ефективну діяльність центрального коорди-наційного органу, що сприяє спрощенню процедури
заснування ком-паній;
Законодавство України у сфері автомобілебудування:
Приведення законодавства України у сфері автомобілебуду-вання у відповідність до положень УПС з урахуванням
відповіднихзобов'язань України в рамках переговорного процесу зі вступу Ук-раїни до СОТ;
Законодавство про компанії:
Підвищити компетенцію та незалежність аудиторів;
Адаптувати та забезпечити ефективну імплементацію основ-них принципів відповідних міжнародних правил та
стандартів, а та-кож правил і стандартів ЄС;
Створити єдиний державний реєстр юридичних осіб тафізичних осіб-приватних підприємців та забезпечити
публікаціюінформації стосовно організації та фінансового стану компаній. Виз-начити та забезпечити ефективну діяльність
адміністративного орга-ну, який здійснює контроль за реєстрацією компаній абовідповідності окремих актів законодавству;
Сприяти прийняттю Кодексу корпоративного управління.
Послуги
2. Поступове усунення обмежень, що сприятиме наданню послугміж ЄС та Україною в окремих галузях згідно з
зобов'язаннями, якімістяться в УПС в Частині IV Розділі III (надання транскордоннихпослуг):
Підготовка до виконання зобов'язань України щодо послуг врамках переговорного процесу зі вступу України до
СОТ;
Завершити перегляд законодавства України з метою визна-чення перешкод у сфері надання послуг. Усунути
визначені перепо-ни, беручи до уваги зобов'язання у сфері послуг у рамках СОТ;
Забезпечити координацію між усіма відповіднимиадміністративними структурами з метою спрощення надання
послугта усунення бар'єрів у сфері торгівлі послугами;
Забезпечити ефективну імплементацію законодавства, щовизначає базові принципи недискримінації, шляхом
запровадження,в разі необхідності, більш деталізованих підзаконних актів або галу-зевого законодавства.
Фінансові послуги:
Дотримуватись рекомендацій Програми МВФ щодо оцінкифінансового сектора (листопад 2003 р.);
Запровадити та забезпечити ефективне впровадження сис-теми пруденційного регулювання та нагляду за
фінансовими ринка-ми, відповідно до існуючої в ЄС;
Забезпечити ефективну діяльність незалежних та компе-тентних установ нагляду відповідно до міжнародно-
визнаних стан-дартів;
Створити та забезпечити ефективне впровадженнявідповідного законодавства щодо діяльності компаній, обліку та
пра-вил управління.
Рух капіталу та поточні платежі
Повна імплементація зобов'язань у відповідності до частиниV УПС (поточні платежі та капітал);
Забезпечити вільний рух капіталу, пов'язаного з прямимиінвестиціями та іншими інвестиціями, здійсненими
відповідно доположень про заснування компаній (розділ ІІ, частина W) та забез-печити застосування положень статті 48.3
УПС щодо непогіршенняумов;
Гарантувати захист іноземних інвестицій, а також ліквідаціюабо репатріацію цих капіталовкладень та будь-якого
прибутку, отри-маного з них;
Провести консультації з метою лібералізації руху іншихвидів капіталу відповідно до статті 48.4 УПС.
 Пересування людей, у тому числі пересування працівників
Недискримінаційне ставлення до працівників-мігрантів(працевлаштування та умови праці)
Повна імплементація зобов'язань відповідно до статті24 УПС(Умови праці):
Забезпечити повне виконання положень статті шляхом ска-сування усіх дискримінаційних заходів, що
застосовуються допрацівників-мігрантів за ознакою громадянства стосовно умов праці,оплати праці або звільнення;
Координація систем соціального забезпечення.
Повна імплементація положень щодо координації соціальногозабезпечення, які визначені статтями 25 та 26 УПС :
Продовжити процес укладання угод з державами-членамиЄС про повне застосування положень, щодо координації
соціально-го забезпечення які визначені статтею 25 УПС, та як передбаченоумовами статті 26 УПС.
2.3.5. Інші ключові сфери
Оподаткування
1. Розвиток та впровадження систем оподаткування та їхніх ус-танов відповідно до міжнародних стандартів та
стандартів ЄС.
Провести податкову реформу, включаючи:
Прийняття та імплементацію законодавства з питань ПДВта акцизного збору, що відповідає положенням УПС і
нормам СОТ;
Забезпечення відповідності вільних економічних зон прави-лам СОТ відповідно до зобов'язань України щодо СОТ,
розпочатипроцес приведення законодавства України про вільні економічні зо-ни у відповідність до законодавства ЄС;
Вирішення питань щодо існуючої заборгованості з відшко-дування ПДВ та запобігання накопиченню нової
заборгованості, у т.ч. через забезпечення ефективних процедур і виділення достатніх ре-сурсів;
Скасування дискримінаційного режиму використання по-даткових векселів, у т. ч. за допомогою внесення
відповідних змін дозаконодавства;
Впроваджувати комплексний стратегічний план для Дер-жавної податкової адміністрації з визначенням
необхіднихадміністративних структур та процедур, та визначенням потребАдміністрації у фінансових, людських,
матеріально-технічних таінформаційних ресурсах;
Після наближення України до внутрішнього ринку - прий-няття та дотримання принципів Кодексу поведінки у сфері
оподат-кування ЄС.
Конкурентна політика
Виконувати зобов'язання щодо державної допомоги відповіднодо статей 49.2.2 та 49.2.3 УПС та діяти відповідно до
них, а такожрозробити законодавство і режим контролю, що відповідають існую-чому в ЄС:
Розробити та прийняти законодавство про державну допо-могу, включаючи, зокрема:
визначення поняття державної допомоги відповідно до того,що існує в ЄС;
принцип заборони надання державної допомоги, яка призво-дить до погіршення умов торгівлі між Україною та ЄС;
встановлення прозорих умов надання державної допомоги вУкраїні (зокрема шляхом визначення переліку установ,
що надаютьдопомогу, та незалежного наглядового органу, регулярного звіту що-до типу, обсягів допомоги, а також її
одержувачів).
Виконувати зобов'язання, визначені у статті 49.2.1 УПС, тадіяти відповідно до них, шляхом забезпечення
відповідності держав-ного антимонопольного законодавства та режиму контролю, якііснують в ЄС:
Оцінити повноту та відповідність законодавчої бази Українитій, що існує в ЄС, зокрема, стосовно принципів
недискримінації,прозорості та процесуальної справедливості;
Продовжувати посилювати незалежність Антимонопольно-го комітету, забезпечити відповідними повноваженнями
та ресурса-ми; посилити підготовку кадрів.
Права інтелектуальної та промислової власності
Забезпечити рівень захисту, подібний до того, що існує в ЄС,включаючи ефективні засоби його впровадження
відповідно до поло-жень статті 50 УПС:
Забезпечити імплементацію та ефективне застосування за-конодавства, яке б відповідало Угоді TRIPS після вступу
України доСОТ;
Забезпечити застосування законодавства щодо торговель-них марок і географічних зазначень;
Продовжити приведення законодавства України у сфері за-хисту прав інтелектуальної та промислової власності до
законодав-ства ЄС;
Забезпечити ефективне впровадження санкцій за порушен-ня прав інтелектуальної та промислової власності ;
Сприяти створенню та ефективному функціонуванню не-обхідних асоціацій власників прав на об'єкти
інтелектуальної влас-ності та налагодити діалог між ними та користувачами об'єктамиінтелектуальної власності;
Посилити спроможність правозастосовчих органів(адміністративних та судових) та забезпечити належний доступ
досудового перегляду;
Удосконалити адміністративне співробітництво міжвідповідними національними органами України та органами
третіхкраїн;
Вживати ефективні заходи у боротьбі з контрафакт-ною/піратською продукцією в окремих визначених секторах.
Державні закупівлі
5. Створити умови для відкритого та конкурентного укладенняконтрактів, зокрема шляхом проведення тендерів, у
відповідності доположень статті 55 УПС:
Покращити функціонування існуючої системи шляхомпідвищення рівня прозорості, інформації, навчання,
обмеженого ви-користання винятків, доступу до судового захисту та відповідногозаконодавчого регулювання;
Продовжити наближення до законодавства ЄС у сфері за-купівель з метою забезпечення ефективної імплементації
ключовихпринципів прозорості, недискримінації, конкуренції та доступу дозасобів юридичного захисту. Ці принципи
мають застосовуватисьпри закупівлях товарів, послуг та робіт усіма відповідними держав-ними органами на всіх рівнях;
Забезпечити можливість вирішення спорів в судах абовідповідних незалежних інстанціях;
Забезпечити належне інформування відповідальних за укла-дення договорів органів/учасників договору та
представниківбізнес-середовища щодо процедури державних закупівель, у томучислі шляхом опублікування відповідного
законодавства таадміністративних рішень;
Ефективне поширення інформації щодо умов та строків про-ведення тендерів (понад встановлені мінімальні норми),
що дозво-лить як постачальникам з ЄС, так і національним постачальникампідготуватись та взяти участь у тендерах;
 Удосконалення співробітництва шляхом обміну досвідом,інформацією про найкращі механізми діяльності та
контролю;
Співробітництво з ЄС у впровадженні сучасних електрон-них тендерних систем у сфері державних закупівель ;
Сприяти ефективному, взаємному та поступовому відкрит-тю ринків державних закупівель.
Статистика
Впровадження статистичних методів, які повністю відповіда-ють європейським стандартам в окремих сферах, та
прискоренняінституційного зміцнення Державного комітету статистики Ук-раїни:
Розробити коротко- та середньострокову стратегію розвиткуз метою гармонізації зі стандартами ЄС у відповідних
сферах стати-стики;
Забезпечити включення до статистичного законодавства ба-зових принципів об'єктивності, надійності, прозорості
таконфіденційності персональних даних;
Удосконалити якість та збільшити обсяг бізнес-реєструшляхом включення до нього приватних підприємців;
Запровадити основні статистичні класифікації ЄС та засто-сувати їх у всіх галузях статистики.
Фінансовий контроль
Надійне управління та контроль над державними фінансами:
Системи обліку Казначейства (Treasury Accounting):
Підвищити прозорість управління держаними фінансами,включаючи розробку та імплементацію стратегії
модернізації систе-ми обліку Казначейства;
Здійснити подальші кроки в напрямку інтеграції позабюд-жетних фондів до бюджету.
Державний внутрішній фінансовий контроль:
Розроблення Концепції розвитку та реструктуризації систе-ми урядового фінансового контролю та аудиту в Україні;
Створити нормативно-правову базу щодо державногофінансового контролю;
Поступова гармонізація з міжнародновизнаними стандарта-ми (IFAC, IIA, INTOSAI) та методиками, а також з
найкращою прак-тикою ЄС щодо контролю та аудиту за державними надходженнями,витратами, активами та
зобов'язаннями.
Зовнішній аудит та контроль:
Забезпечити відповідне функціонування вищого органу ау-диту (Рахункової палати) у відповідності до
міжнародновизнанихстандартів зовнішнього аудиту (Міжнародна організація вищих ау-диторських установ);
Сприяти розвитку ефективної адміністративної спромож-ності запобігання та боротьби з шахрайством та іншими
порушення-ми стосовно національних та міжнародних фондів, включаючи ство-рення ефективно діючих структур
співробітництва із залученнямвсіх відповідних національних суб'єктів;
Забезпечити ефективне співробітництво з відповіднимиінституціями та установами ЄС у сфері перевірок на місцях
та пе-ревірок, пов'язаних з управлінням та контролем фондів ЄС.
Політика у сфері підприємництва
8. Налагодити діалог щодо політики у сфері підприємництва зметою удосконалення адміністративних та
регуляторних умовдіяльності компаній;розвинути законодавчу та адміністративну ба-зи України з метою стимулювання
розвитку малих та середніхпідприємств (МСП) відповідно до статті 73 УПС:
Впровадити національну систему реєстрації компаній на ос-нові досвіду країн-членів ЄС, що можливо призведе до
приєднанняУкраїни до Європейського бізнес реєстру;
Започаткувати діалог за участю ЄК та органів влади Ук-раїни, суб'єктів підприємництва та наукових кіл з метою
обмінуінформацією, найкращим досвідом організації діяльності, визначен-ня проблемних питань в окремих пріоритетних
сферах політики усфері підприємництва. Цей діалог має базуватись на спільнійполітиці, такій як Європейська хартія щодо
малих підприємств;
Сприяти обміну досвідом та найкращою практикою щодополітики у сфері підприємництва з метою визначення
пріоритетнихзавдань та оцінки заходів в окремих сферах (наприклад, навчання татренінги у сфері підприємництва;
сприяння доступу МСП до фінан-сових ресурсів, заохочення інвестицій та інновацій; вдосконаленняадміністративного та
регуляторного середовища);
Сприяти обміну досвідом щодо реструктуризації промисло-вих підприємств, особливо щодо соціальних наслідків
реструктури-зації та найкращої практики надання державної допомоги;
Вивчити можливість відкриття одного чи більше Європейсь-ких інформаційних кореспондентських центрів (Euro-
Info-Correspondence Centres - EICC ).
Співробітництво в сфері юстиції та внутрішніх справ
Окремий План дій ЄС в сфері юстиції та внутрішніх справ в Ук-раїні від 10 грудня 2001 року визначає цілі
співробітництва в ційсфері. Як передбачено цим Планом, за результатами консультацій зукраїнським органами влади було
прийнято План-графік імплемен-тації положень Плану дій ЄС в сфері юстиції та внутрішніх справ вУкраїні як інструмент
імплементації, моніторингу, оцінки та визна-чення щорічних пріоритетів.
Співробітництво в сфері юстиції та внутрішніх справ в кон-тексті Європейської політики сусідства буде базуватися
на існуючо-му Плані дій ЄС в сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні таПлані-графіку його імплементації.
Пріоритети співробітництва в сфері юстиції та внутрішніх справвизначаються щорічно в ході засідання міністрів
юстиції тавнутрішніх справ у форматі Україна - Трійка ЄС. В ході першогозасідання у форматі Україна - Трійка ЄС
(листопад 2002 року)міністри юстиції і внутрішніх справ України та Трійки ЄС підтвер-дили, що пріоритетними
напрямками співробітництва у сфері юс-тиції та внутрішніх справ мають бути питання реадмісії та міграції,управління
кордонами, боротьби з "відмиванням" коштів, торгівлеюлюдьми та наркотичними засобами, так само, як і боротьба з ко-
рупцією, попередження та боротьби з сексуальною експлуатацієюдітей і дитячою порнографією.
В контексті процесу розширення ЄС та Європейської політикисусідства буде запроваджено конструктивний діалог зі
спрощеннявізового режиму між Україною та ЄС з метою підготовки до май-бутніх переговорів щодо укладення угоди з
цього питання, беручи доуваги необхідність прогресу у переговорах щодо угоди про реадмісіюміж Україною та ЄС.
Відповідно до Плану дій ЄС в сфері юстиції та внутрішніх справв Україні, Рада ЄС має переглянути діяльність за
цим Планом дій докінця 2005 року та має прийняти рішення щодо здійснення подаль-ших переглядів цього питання. На
основі таких переглядів і досяг-нень України, в контексті Європейської політики сусідства, може бу-ти розглянуто питання
щодо включення нових цілей та дій до цьогоПлану дій.
Транспорт, енергетика, інформаційне суспільство та навко-лишнє середовище
Транспорт
 Розробити та започаткувати впровадження національноїтранспортної стратегії, включаючи розвиток національної
транс-портної інфраструктури:
Продовжити розробку Концепції сталої національної транс-портної політики розвитку всіх видів транспорту
відповідно до Білоїкниги ЄС з транспорту;
Розвивати політику щодо інфраструктури з метою визначен-ня та оцінки пріоритетних інфраструктурних проектів у
різних сек-торах та продовжити участь у спільному розвитку Пан'європейськихкоридорів і зон, а також у програмі
ТРАСЕКА;
Визначити та спрямувати фінансові джерела, прийнятистратегії фінансування, з урахуванням рішення про
поширення наУкраїну мандату Європейського інвестиційного банку. Розглянутипитання фінансування інфраструктури
(наприклад, державно-при-ватне партнерство, забезпечення державного фінансування деякихтранспортних об'єктів
("shadow-tolling") тощо);
Розвивати співробітництво у сфері супутникової навігації(включаючи спільні науково-дослідні роботи та їх
застосування).
Впровадження окремих заходів та реформ у сфері авто-мобільного транспорту:
Гарантувати регулювання питання стосовно доступу до про-фесійної діяльності міжнародного та національного
транспортногосектору. В секторі міжнародних перевезень ввести міжнародні стан-дарти щодо обов'язкового часу роботи та
відпочинку водіїв та забез-печити їхнє виконання;
Прийняти та розпочати реалізацію плану дій щодо підви-щення безпеки на дорогах.
Реалізувати окремі заходи та реформи у сфері залізничноготранспорту:
Покращити ефективність послуг вантажних перевезень(включаючи процедури перетину кордонів). Сприяти
багатовидо-вим послугам, вирішити питання взаємодії між залізницями;
Подальший розвиток співробітництва в рамках OSJD /OTIF (Організації співдружності залізниць/Організації з
міжнарод-них перевезень).
Реалізувати окремі заходи та реформи у сфері авіаційноготранспорту:
Визначити ефективну модель проведення переговорів щододвосторонніх авіаційних угод, укладених з країнами-
членами ЄС, зметою включення положення щодо призначення авіакомпаній з бо-ку ЄС з урахуванням "горизонтальних
повноважень", наданих Євро-пейській Комісії;
Набути статус повноправного члена в Європейськихспільних авіаційних владах (JAA); вивчити можливість
реалізації за-ходів у галузі безпеки на авіаційному транспорті з огляду на заявле-ну Україною мету стати членом
Європейського агентства з повітря-ної безпеки (EASA) ;
Співробітничати з питань безпеки авіаперевезень .
Реалізувати окремі заходи та реформи у сфері морського тавнутрішнього водного транспорту:
Співпрацювати з ЄС з метою наближення політики з питаньбезпеки мореплавства;
Сприяти реструктуризації державних портів (відокремлен-ня комерційних та управлінських функцій);
Імплементувати відповідні конвенції Міжнародної морськоїорганізації (ІМО); забезпечити ефективне застосування
принципівконтролю держави порту та контролю держави прапору, а також ре-золюцій Комітету захисту морського
середовища з питань безпекитанкерів;
Брати активну участь у сприянні розвитку Дунаю з метоюповного використання його потенціалу як однієї з
головних складо-вих європейського внутрішнього водного транспорту.
Енергетика
Затвердження загальної енергетичної політики, що сприятимезближенню з цілями енергетичної політики ЄС:
Підготувати та прийняти шляхом схвалення на відповідно-му рівні підсекторальних документів у сфері енергетичної
політикиз визначенням можливих джерел фінансування;
Посилювати співробітництво Україна-ЄС у сфері енерге-тичної політики;
Розглянути можливість участі в Європейській енергетичнійпрограмі (Intelligent Energy-Europe programme).
Поступовий перехід до принципів, за якими функціонуютьвнутрішні ринки газу та електроенергії ЄС:
Визначити перелік заходів, необхідних для поступового пе-реходу до принципів, за якими функціонують внутрішні
ринки газута електроенергії ЄС, включаючи питання регуляторних органів, атакож часові рамки та план фінансування.
Вирішити належним чи-ном питання, що становлять спільний інтерес (відкриття ринку, нор-ми екології, міжнародновизнані
стандарти ядерної безпеки);
Визначити цінову політику з метою конвергенції ринків Ук-раїни та ЄС;
Прийняти та впровадити закон про розвиток Національноїкомісії регулювання електроенергетики;
Подальша розробка плану реструктуризації внутрішньогогазового сектору;
Подальша реструктуризація сектору електроенергетики,включаючи реструктуризацію боргів та прийняття
відповідного за-кону щодо боргів;
Участь у відповідних заходах ЄС у сфері енергетики, вклю-чаючи поступове залучення до Європейських
регуляторних форумівз питань газу та електроенергії .
Прогрес в галузі енергетичних мереж:
Покращити роботу та скоротити втрати мереж (нафти, газу,електроенергії);
Розвивати інфраструктуру з метою диверсифікації поста-чання газу та нафти. Це повинно включати, зокрема,
нафтопровідОдеса-Броди-Польща (повинна продовжуватись імплементаціяУгоди між Україною та Польщею);
Провести техніко-економічний аналіз можливості з'єднанняелектромереж України із синхронною системою UCTE.
Прогрес у сфері транзиту природного газу:
Покращити роботу, безпеку та захищеність газотранспорт-ної системи;
Продовжувати вивчення можливостей фінансової та право-вої реструктуризації бізнесу, пов'язаного з транзитом
газу, включаю-чи відокремлення місцевих мереж від транзитної; відокремлення тапрозорість рахунків (Газова директива
2003/55).
Прогрес у реструктуризації вугільних шахт:
Подальше впровадження плану реструктуризації ук-раїнських шахт. Зменшувати кількість нещасних випадків на
шах-тах, зокрема, через поступове застосовування стандартів і практикибезпеки ЄС на шахтах;
Досягти прогресу в оцінці технічної та фінансової спромож-ності впровадження чистих технологій видобутку
вугілля та стиму-лювання їхнього застосування.
Прогрес в ефективності використання енергії та відновлю-вальних джерел енергії:
 Прийняти плани дій щодо підвищення ефективності вико-ристання енергії, поширення використання відновлюваних
джереленергії та зміцнення інституцій, визначивши при цьому фінансовіплани та графіки імплементації. Продовжувати
впровадженняпланів, прийнятих у цій сфері;
Співробітництво щодо проектів у сфері енергозбереження.
Продовження співробітництва з питань атомної енергії таядерної безпеки:
Дотримуватися міжнародно прийнятих стандартів ядерноїбезпеки при завершенні будівництва та введення в
експлуатаціюенергоблоків "Х2Р4"; забезпечити виконання у повному обсязі Ме-морандуму про взаєморозуміння між
Урядом України і Урядамикраїн "Великої сімки" та Комісією Європейського Співтоваристващодо закриття Чорнобильської
АЕС;
Подальше зміцнення Держаного комітету ядерного регулю-вання України;
Вжити необхідних заходів для забезпечення набуття чин-ності та імплементації угоди, укладеної з Євратомом
проспівробітництво у сфері мирного використання ядерної енергії;
Досягти прогресу у знятті з експлуатації ЧорнобильськоїАЕС;
Продовжувати роботу щодо впровадження Плану здійснен-ня заходів на об'єкті "Укриття" з метою перетворення 4-
го енергоб-локу в екологічно-безпечний об'єкт;
Прийняти стратегію щодо радіоактивних відходів.
Інформаційне суспільство
Прискорення досягнення прогресу у сфері політики та регу-лювання електронних засобів зв'язку:
Прийняти та розпочати впровадження національної стра-тегії розвитку в Україні електронних комунікацій;
Прийняти нормативні акти щодо ліцензування, з'єднання,нумерації та загального доступу до основних
телекомунікаційнихпослуг відповідно до Закону України "Про телекомунікації";
Створити національну комісію з питань регулювання зв'яз-ку відповідно до Закону України "Про телекомунікації";
Забезпечити добросовісну конкуренцію на ринку послугелектронних засобів зв'язку;
Прискорення досягнення прогресу у розвитку сфери послугІнформаційного суспільства та інтеграції України до
дослідницькоїпрограми технологій інформаційного суспільства:
Прийняти Державну програму "Електронна Україна" з ме-тою розвитку Інформаційного суспільства та вивчити
можливістьпідтримки її впровадження з боку ЄС;
Сприяти широкому використанню нових технологійсуб'єктами господарювання та державними органами, особливо
всекторах охорони здоров'я та освіти (електронна комерція, елек-тронний уряд, електронна охорона здоров'я, електронне
навчання),через створення сучасних інфраструктур, розвиток місцевого напов-нення та впровадження пілотних проектів,
наприклад, взаємноговизнання електронних підписів;
Підвищити рівень використання Інтернету та Інтернет-по-слуг громадянами через програми комп'ютерного
навчання для ши-рокого загалу;
Прийняти окремий план сприяння участі України в про-грамі розвитку технологій інформаційного суспільства, що є
компо-нентом Шостої рамкової програми;
Розвивати співробітництво між Україною та ЄС щодо підго-товки другого етапу Всесвітнього самміту з питань
інформаційногосуспільства в Тунісі в 2005 р.
Навколишнє середовище
Реалізація заходів для забезпечення створення умов якісногоуправління у сфері навколишнього середовища та
започаткуванняїхнього впровадження:
Вжити подальші заходи щодо завершення формуванняадміністративних структур і процедур для забезпечення
стратегічно-го планування у сфері екології та координації з відповідними учас-никами;
Визначити процедури щодо доступу до інформації про на-вколишнє середовище, участі громадськості, включаючи
імплемен-тацію Орхуської Конвенції, зокрема, шляхом визначення структур іпроцедур для забезпечення прийнятного рівня
обслуговування ба-жаючих мати доступ до інформації;
Зміцнити структури і процедури, необхідні для здійсненняоцінки впливу на довкілля, включаючи транскордонні
питання.Впровадити комунікаційні стратегії щодо вигод політики у сфериохорони довкілля; підтримувати суб'єктів
громадянськогосуспільства та місцеві органи влади.
Вживати заходи для запобігання погіршенню стану навко-лишнього середовища, захисту здоров'я людей,
досягнення раціональ-ного використання природних ресурсів, відповідно до зобов'язань Йо-ханесбурзького самміту:
Розвивати рамкове законодавство і основні процедури, та за-безпечити розроблення планів для ключових
підсекторів навколиш-нього середовища, визначених в Основних напрямках державноїполітики України у галузі охорони
довкілля, здійснити перші крокидля їхнього виконання. Посилити адміністративні потужності,включаючи ті, що
забезпечують надання дозволів, а також виконан-ня законодавства та проведення інспекцій;
Розширити або прийняти національні програми і плани дляключових підсекторів навколишнього середовища,
включаючипріоритети інвестування для окремих підсекторів.
Розширення співробітництва у сфері навколишнього середо-вища:
Впровадити положення Кіотського протоколу та Рамковоїконвенції ООН зі зміни клімату;
Брати активну участь у робочій групі Дунай - Чорне моредля реалізації транскордонних підходів до водного
менеджменту; за-безпечити активну участь в Ініціативі ЄС із захисту водних ресурсіву Східній Європі, на Кавказі та у
Центральній Азії;
Можлива участь у певних видах діяльності Європейськогоагентства з охорони навколишнього середовища;
Брати активну участь у діяльності спільної Робочої групиУкраїна-ЄС з питань змін клімату;
Визначити можливості розширення регіональногоспівробітництва з країнами-сусідами, особливо щодо транскордон-
них питань.
2.6. Міжлюдські контакти
Наука і технологія, дослідження та розвиток
Підготовка інтеграції України до Європейського дослідногопростору:
Доопрацювати спеціальний "План дій поглибленняспівробітництва між Україною та ЄС у сфері науки та
технологій".
Розвиток спроможності України у сфері дослідницького татехнологічного розвитку для забезпечення потреб
економіки тасуспільства:
 Зміцнити людський, матеріальний та інституціональний по-тенціал України з метою покращення можливостей
фізичних таюридичних осіб, задіяних у науково-технічній та інноваційних сфе-рах;
Розвиток середовища, сприятливого для використання от-риманих результатів.
Сприяння інтеграції України для досягнення високого рівня на-укового обміну:
Стимулювати участь України в програмі міжнародних сти-пендій Марії Кюрі та сформувати відповідні механізми
повернення;
Посилювати обмін науковим персоналом в рамках спільнихпроектів та сприяти участі українських науковців у
міжнароднихконференціях та форумах;
Досягти подальшого прогресу у співробітництві в космічнійсфері та продовжити підтримку спільної Робочої групи з
питаньспівробітництва у сфері космічних досліджень та використання кос-мосу в мирних цілях, створеної в рамках УПС;
Сприяти поширенню інформації про Європейськийдослідницький простір через діяльність Національного інфор-
маційного центру України зі співробітництва у сфері науки та техно-логій.
Освіта, навчання та молодь
Реформування та вдосконалення системи освіти і навчання тадіяльність у напрямі наближення до стандартів і
практики ЄС:
Працювати у напрямі зближення стандартів вищої освітишляхом реалізації заходів, які дозволять Україні
приєднатися до Бо-лонського процесу;
Залучити представників заінтересованих громадських кіл тасоціальних партнерів до участі у реформі системи вищої
освіти тапрофесійної освіти;
Вирішити питання, пов'язані з процедурами акредитації таліцензування;
Використовувати існуючу програму Tempus III для вивчен-ня можливостей сприяння розвитку людських ресурсів і
людськогокапіталу, зокрема щодо сприяння реформі та розвитку системи без-перервного навчання в Україні;
Створити кафедри європейських студій та європейськогоправа через Програму Жан Моне та підтримувати
можливості на-вчання молодих науковців.
Розширення співробітництва у сфері освіти, стажувань тамолоді:
Започаткувати політичний діалог між Україною та ЄС усфері освіти та навчання;
Збільшити можливість обміну для українців шляхом участіу програмі Еразмус Мундус;
Посилити участь України у програмі Tempus III та викорис-товувати її для вивчення можливостей розширення
співробітництвав сферах професійно-технічної освіти;
Розширити молодіжні обміни та співробітництво у сфері не-формальної освіти молоді та сприяти розвитку
міжкультурногодіалогу через програму "Молодь" (YOUTH).
Культура та аудіо-візуальні питання
Посилення культурного та аудіо-візуального співробітництва:
Розглянути можливість підтримки транскордонних куль-турних зв'язків;
Розвивати діалог щодо культурної різноманітності, у томучислі в рамках відповідних переговорів в ЮНЕСКО
(UNESCO);
Наблизити відповідне законодавство в аудіо-візуальнійсфері до повної відповідності європейським стандартам (з
метоюможливої майбутньої участі у програмі "Медіа", у разі виконання пе-редумов);
Вивчити можливості співробітництва в рамках програмЄвросоюзу у сфері культури.
Співробітництво у сфері громадянського суспільства
Сприяння співробітництву в сфері громадянськогосуспільства:
Вжити необхідних заходів з метою стимулювання власнихініціатив на місцях та у регіонах щодо створення та
розвитку транс-кордонного співробітництва.
Транскордонне та регіональне співробітництво
Розширення контактів та співробітництва на транскордон-ному та регіональному рівнях з сусідніми новими
державами-членамиЄС шляхом використання можливостей та викликів, що виникають взв'язку із розширенням ЄС:
Забезпечити підтримку регіонів та участь у підготовці тавпровадженні "Програм сусідства" за участю України;
Забезпечити розвиток та впровадження діючого законодав-ства щодо транскордонного та регіонального
співробітництва;
Підвищити ефективність проектів та програм у сфері транс-кордонного та регіонального співробітництва через
забезпечення ак-тивної підтримки та залучення місцевих та регіональних рівнів.
Громадське здоров'я
9. Посилити рівень охорони здоров'я та епідеміологічної безпеки вУкраїні відповідно до законодавства ЄС та у
взаємодії і за підтримкиВсесвітньої організації охорони здоров'я. Розвивати зв'язки міжінформаційною системою України та
існуючою в ЄС системоюмоніторингу індикаторів стану громадського здоров'я. ІнтегруватиУкраїну в інформаційну
систему охорони здоров'я EUPHIN.
Знання та інформація у сфері охорони здоров'я:
Обмінюватися інформацією та передовими технологіями зпитань показників у сфері охорони здоров'я та збору
даних;
Запрошувати представників відповідних органів влади Ук-раїни як спостерігачів на засідання Мережі компетентних
структур;
Розробити спільні технічні і адміністративні заходи, не-обхідні для інтеграції України в систему EUPHIN, як тільки
вонастане повністю функціонуючою;
Нагляд за інфекційними хворобами та охорона здоров'я(епідеміологічний контроль і нагляд) :
Обмінюватися інформацією та технічним практичнимдосвідом для сприяння участі в мережі ЄС з попередження та
кон-тролю за інфекційними хворобами (рішення 2119/98/ЕС);
Брати участь у спеціалізованих мережах нагляду, зокрема,стосовно збору даних та інформації щодо ВІЛ/СНІДУ,
інфекцій, щопередаються статевим шляхом, та гепатиту С і В;
Обмінюватися інформацією та вдалим досвідом щодо впро-вадження заходів для боротьби з епідеміями основних
інфекційниххвороб;
Обмінюватися інформацією та технічною експертизою з ме-тою оновлення лабораторних потужностей для сприяння
взаємодіїміж відповідними лабораторіями України та ЄС;
 Сприяння зростанню людських ресурсів для розвитку тавпровадження спільних проектів у сфері охорони здоров'я
стосовноепідемії ВІЛ/СНІДУ в країні відповідно до національної стратегії.
3. Моніторинг
План дій буде передано для формального схвалення в рамкахРади з питань співробітництва Україна - ЄС. Цей План
дій визнача-тиме цілі та дії для співпраці України та ЄС на період його трива-лості. У разі виникнення потреби, з боку ЄС, в
специфічних заходах,які вимагатимуть прийняття юридично обов'язкових рішень,Комісія рекомендуватиме Раді ЄС
прийняти необхідні директивидля переговорів.
Спільні органи, створені згідно з Угодою про партнерство таспівробітництво, сприятимуть виконанню цього Плану
дій, а такожконтролюватимуть його виконання.
Першу оцінку виконання Плану дій буде здійснено не пізнішеніж через два роки після його схвалення.
До Плану дій можна регулярно вносити зміни та доповненнята/або оновлювати його з метою відображення прогресу
у виконанніпріоритетів.

ЗМІСТ
вступ з
Розділ 1. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В СИСТЕМІРЕГУЛЮВАННЯ
МІЖНАРОДНИХЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 5
Глобальний економічний простір як середовищеформування міжнародних організацій
5
Типологія міжнародних організацій 14
Основні етапи становлення й розвитку системиміжнародних організацій 22

Розділ 2. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ

ОРГАНІЗАЦІЙ 43
Правові норми і принципи функціонуванняміжнародних організацій 43
Організаційно-функціональна структура міжнароднихорганізацій 53

Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ ТАМІЖНАРОДНЕ

ЕКОНОМІЧНЕспівробітництво 70
Мета та принципи діяльності ООН 70
 Організаційно-функціональна структура ООН . . . .80
Соціально-економічні органи ООН 98

Розділ 4. МІЖДЕРЖАВНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОЇ

КОМПЕТЕНЦІЇ . . .106
Організація економічного співробітництва й розвитку(ОЕСР) - Organization for
Economic Cooperation andDevelopment (OECD) 107
Консультативні групи держав 114

Розділ 5. МІЖДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ З РЕГУЛЮВАННЯ

ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИННА ГАЛУЗЕВОМУ РІВНІ 117
Організації з регулювання в галузі промисловості йенергетики 118
Організації з регулювання в галузі сільськогогосподарства й продовольства 130
Організації з регулювання в галузі транспорту йзв'язку 137

Розділ 6. ОРГАНІЗАЦІЇ З РЕГУЛЮВАННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

151
Міжнародна організація праці - МОП (InternationalLabor Organization - ILO) 151
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, наукий культури - ЮНЕСКО (United
National Educational,Scientific and Cultural Organization - UNESCO) . . .155
Всесвітня туристська організація - ВТО (WorldTourism Organization - WTO) 158

Розділ 7. МІЖНАРОДНІ ОРГАНЗАЦІЇ У СФЕРІ РЕГУЛЮВАННЯ

СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ 160
Світова організація торгівлі - СОТ
(World Trade Organization - WTO) 162
Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлій розвитку - ЮНКТАД (United
Nations Conference onTrade and Development - UNCTAD) 174
Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД/СОТ -МТЦ (International Trade Center
UNCTAD/WTO -ITC) 179
Комісія Організації Об'єднаних Націй з правміжнародної торгівлі - ЮНСІТРАЛ (United
NationsCommission on International Trade Law -UNCITRAL) 182
Міжнародні організації з урегулювання світовихтоварних ринків 184

Розділ 8. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

194
Сучасна система міжнародних валютно-кредитнихорганізацій 194
Міжнародний валютний фонд - МВФ (InternationalMonetary Fund - IMF) 203
Група Всесвітнього банку (The World Bank Group) 213
Регіональні банки розвитку 226
Банк міжнародних розрахунків - БМР (Bank forInternational Settlements - BIS) 236

Розділ 9. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В БОРОТЬБІ

ЗНЕЗАКОННИМ БІЗНЕСОМ 242
Міжнародна система боротьби з незаконнимбізнесом 242
Функції і діяльність ФАТФ 247

Розділ 10. РЕГІОНАЛЬНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ УГРУПОВАННЯ В

ЄВРОПІ 252
Особливості еволюції інтеграційних процесів уЄвропі 252
Європейський Союз - ЄС (European Union - EU) 261
 Європейська асоціація вільної торгівлі - ЄАВТ(European Free Trade Association - EFTA)
294
Співдружність Незалежних Держав - СНД(Commonwealth of Independent States - CIS)
297
Організація Чорноморського економічногоспівробітництва - ОЧЕС (Black Sea
EconomicCooperation - BSEC) 304

Розділ 11. РЕГІОНАЛЬНІ ІНТЕГРАЦІЙНІУГРУПОВАННЯ В АЗІЇ,

ПІВНІЧНІЙ ТАПІВДЕННІЙ АМЕРИЦІ, АФРИЦІ 311
11.1. Регіональні організації в Азії та Азіатсько-
Тихоокеанському регіоні 311
Регіональні організації в Північній та ПівденнійАмериці 323
Інтеграційні угруповання в Африці 331

Розділ 12. МІЖНАРОДНІ НЕУРЯДОВІ ЕКОНОМІЧНІОРГАНІЗАЦІЇ

(МНЕО) 340
Особливості функціонування міжнароднихнеурядових організацій 340
Міжнародні об'єднання підприємців 344
Міжнародні торговельні і торговельно-промисловіпалати 350

Розділ 13. ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ В

МІЖНАРОДНИХОРГАНІЗАЦІЯХ 356
13. 1. Україна в організаціях глобального типу 356
Україна в міжнародних регіональнихорганізаціях 366
Європейський вибір України 374

АБРЕВІАТУРИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ

ОРГАНІЗАЦІЙ 387
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ 393
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 395
ДОДАТКИ 397
Додаток 1. Результати виборів
у Європарламент у 2004 р 397
Додаток 2. Показники ВВП в країнах Європейського
Союзу 399
Додаток 3. Динаміка валового внутрішнього продукту
в СНД 400
Додаток 4. Частка взаємної торгівлі в зовнішній торгівлі
країн СНД (2005 р.) 400
Додаток 5. План дій Україна- Європейський Союз.
Євпропейська політика сусідства 40

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Ковалевський В.В., Козак Ю.Г., Логвінова Н.С.,Кутайні З., Кіро О.С., Осипов В.М.,
Граматик Ю.І.,Барановська М.І., Семенцов М.В., Левицький М.А.,Баєва В.В., Воронова О.В.,
Захарченко О.В.,Літньовський Г.Г., Шаповал С.С., Дець В.В.
МІЖНАРОДНІОРГАНІЗАЦІЇ
Навчальний посібник
Керівник видавничих проектів Б. А. СладкевичРедактор Н.П. МанойлоВерстка О.А.
КлевцоваДизайн обкладинки Б. В. Борисов
Підп. до друку 05.09.2006. Формат 60х84/16.Папір офсетний. Друк
офсетний.Ум.друк.арк. 27,5.
 Видавництво "Центр учбової літератури"вул. Електриків, 23м. Київ, 04176
тел./факс 425-01-34, тел. 451-65-95, 425-04-47, 425-20-63, 428-72-81,
428-72-83
8-800-501-68-00 (безкоштовно в межах України)e-mail: office@uabook.comсайт:
WWW.CUL.COM.UA
Свідоцтво ДК №2458 від 30.03.2006

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

з економічної політики;з економіки й розвитку;зі сприяння розвитку;з торгівлі;

з руху капіталів і невидимих послуг;з фінансових ринків;з податкової політики;з права
й політики відносно конкуренції;зі споживчої політики;з туризму;
З економічногорозвитку
2. Робоча група з професійних послуг
У багатьох країнах світу підприємці об'єднуються внаціональних торговельних або
торговельно-промислових па-латах для здійснення узгодженої політики, в основному
щодостосунків з урядовими органами, а також для спільноговирішення економічних
проблем, що постають у процесі їхдіяльності. На міжнародному рівні більшість
національнихкомітетів входять до Міжнародної торговельної палати(МТП); ділові кола
Азіатсько-Тихоокеанського регіонуоб'єднались у Конфедерації Азіатсько-Тихоокеанських
торго-вельно-промислових палат (КАТТПП).
Міжнародна торговельна МТЛ утворена в 1919 р. Вонапалата -МТП об'єднує понад
1,6 тис. об'єднань
(International Chamber of підприємців. Це - національні тор-Commerce - |CC) говельно-
промислові палати, феде-
[1] Максимова М. В ХХ век - со старшин и новьіми проблемами //М^ и МО. - № 10.-
1998. - С. 9.
 [2] Кузнецова Е.В. Индекс человеческого развития и тенденции его изме- нения в
России и зарубежншх странах//Вопросш статистики.- № 2. - 1999. - С. 23.
[3] Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації. - К., КНЕУ, 2003. - С. 3.
[4] Нешатаева Т.Н. Международньїе организации и право. Новьіе тенден- ции в
международно-правовом регулировании. - М.: Дело, 1999. - С. 74-81.
[5] Международное право /Под ред. Колосова Ю.М., Кузнецова В.Н. - М.:
Международньїе отношения, 1998. - С. 179.
[6] Шреплер Х.-А. Международньїе ^кономические организации. Спра- вочник. - М.:
Международньїе отношения, 1999. - С. 93.
[7] Нешатаева Т.Н. Международньїе организации и право. Новьіе тенден- ции в
международно-правовом регулировании. - М.: Дело, 1999. - С. 63.
[8] http/www.un.org/russian/document/declarat/summitdecl. htm.
[9] http/www.un.org/russian/document/declarat/summitdecl. htm.
[10] http// www.un.org/russian/summit2005/ukraine.pdf.
[11] Международное право/Под ред. Колосова Ю.М., Кузнецова В.И. - М.:
Международньїе отношения, 1998. - С.197.
[12] Шреплер Х.-А. Международньїе ^кономические организации. Спра- вочник. - М.:
Международньїе отношения, 1999. - С. 167.
[13] Международньїе ^кономические отношения/Под. ред. В.Е. Рьібалки- на. - М.:
ЮНИТИ, 1999. - С. 138.
[14] Устинов И.Н. Мировая торговля. Статистическо - аналитический справочник. -
М.: ^кономика, 2000. - С. 25.
[15] Герчикова И.Н. Международньїе ^кономические организации: регули- рование
мирохозяйственньїх связей и предпринимательской деятельности. - М.: Консалтбанкир,
2000. - С. 146-148.
[16] Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних пе- реговорів.
Тексти офіційних документів. - К.: Вимір, 1998. - С. 438.
[17] www.imf.org.
[18] www.imf.org.
[19] Международньїе валютно-кредитньїе и финансовьіе отношения/ Под ред. Л.Н.
Красавиной. - М.: Финансьі и статистика, 2000. - С. 462.
[20] Валютний рьінок и валютное регулирование/ Под ред. И.Н. Платоно- вой. - М.:
БЕК, 1998. - С. 309.
[21] Вісник НБУ. - 1998. - № 10. - С.21.
[22] Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації. Навч.-метод. посібник для
самостійного вивчення. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 113-115.
[23] www.worldbank.com.
[24] Международнше валютно-кредитньїе и финансовьіе отношения/ Под ред. Л.Н.
Красавиной. - М.: Финансьі и статистика, 2000. - С.470.
[25] Международнше валютно-кредитньїе и финансовьіе отношения / Под ред. Л.Н.
Красавиной. - М.: Финансьі и статистика, 2000. - С. 469.
[26] ^нциклопедия рьінка. Валютньїе рьінки: мировой опьіт - практика в России/ Под
ред. Б.Дякина. Ч. 4. М.: РОСБИ, 1998. - С. 24.
[27] Валютний рьінок и валютное регулирование/ Под. ред. И.Н. Плато- новой. - М.:
Б^К, 1996. - С. 299.
[28] Докладніше див.: Герчикова И.Н. Международньїе ^кономические ор- ганизации. -
М.: Консалтбанкир, 2001. - С. 375-379.
[29] http:// oldeurope21.kiev.ua/ukranian/program
[30] Європейський Союз. Консолідовані договори. - К.: Port-royal, 1999. -
С. 157.
[32] Устинов И.Н. Мировая торговля. Статистическо-аналитический спра- вочник. - М.:
^кономика, 2000. - С. 109; http:// www.wto.org.
[33] Розраховано за: Устинов И.Н. Мировая торговля. Статистическо-ана- литический
справочник. - М.: ^кономика, 2000. - С. 122.
 [34] Розраховано за: Устинов И.Н. Мировая торговля. Статистическо-ана- литический
справочник. - М.: ^кономика, 2000. - С. 32, 35.
[35] Герчикова И.Н. Международньїе ^кономические организации. - М.:
Консалтбанкир, 2000. - С. 435.
[36] Там само. - С. 430.
[37] Європейський Союз. Консолідовані договори. - К.: Port-royal, 1999. - С. 82.
[38] Європейський Союз. Консолідовані договори. - К.: Port-royal, 1999. -
С. 61.
[40] Європейський Союз. Консолідовані договори. К.: Port-royal, 1999. - С.
128.
[42] Хоманець В.А. Макроекономічні аспекти участі України в Організації
Чорноморського економічного співробітництва: Автореф. дис. ... канд. економ. наук. - К.,
2006. - С. 8.
[43] Шреплер Х.-А. Международньїе ^кономические организации: Справочник. М.:
Международньїе отношения, 1999. - С. 178.
[44] Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г., Губський Б,В. Національні економіки в
глобальному конкурентному середовищі. - К.: Україна, 1997. - С. 62.
[45] Герчикова И.Н. Международнше зкономические организации. - М.:
Консалтбанкир, 2000. - С. 275.
[46] Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 53.
[47] Международное право/Под ред. Колосова Ю.М., Кузнецова В.И. - М.:
Международньїе отношения, 1998. - С. 245.
[48] Осика С, П'ятницький В. Світова організація торгівлі - відкриті двері на шляху
інтеграції України у світовий економічний простір. - Вісник Ук- раїнської Академії
державного управління при Президентові України - 1999. - №3. - С. 84.
[49] Програма заходів щодо завершення вступу України до Світової ор- ганізації
торгівлі. - К., 2002. - С.4
[50] Циганкова Т.М. Глобальна торгова система. СОТ: розвиток інститутів, правил,
інструментів. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 591.
[51] Кузнецова Н.В. Регулирование внешне^кономической деятельности в Украине:
Практическое пособие. - К.: СПЛАЙН, 1998. - С. 101-102.
[52] Хоманець В. Чорноморське економічне співробітництво: нові перспек-
тива/Зовнішня торгівля. - 1999. - № 3-4. - С. 105.
[53] Хоманець В. Чорноморське економічне співробітництво: нові перспек-
тива/Зовнішня торгівля. - 1999. - №3-4. - С. 107.
[54] Баштанник В. Пріоритетні напрямки державної політики інтеграції України до
Європейського Союзу//Вісник Української Академії державно- го управління при
Президентові України. - 2000. - №2. - С.49.
[55] Баштанник В. Пріоритетні напрямки державної політики інтеграції України до
Європейського Союзу//Вісник Української Академії державно- го управління при
Президентові України. - 2000. - №2. - С.49.
[56] Голивинська В. Україна на шляху інтеграції і Європейський Со- юз//Вісник
України Академії державного управління при Президентові Ук- раїни. - 2000. -№3. - С.140.
[57] htpp:// old.europexxi.kiev.ua./ukrainian.
[58] http://www.cia.gov/cia/publications/fastbook