Kykysh Matematuchni Gyrtku - PDF 1333451110

2 На допомогу керiвникам математичних гурткiв
УДК 512
ББК 22.14
К88
Автори:
Кукуш Олександр Георгiйович, доктор фiз.&мат. наук, про&
фесор КНУ iм. Т. Шевченка;
Ушаков Рудольф Петрович, заслужений учитель України
Кукуш О. Г., Ушаков Р. П.

К88 На допомогу керiвникам математичних гурткiв.
Функції, планiметрія, стереометрія. — Х. : Вид. група
«Основа», 2011. — 79, [1] с. — (Б&ка журн. «Математика
в школах України»; Вип. 2 (98)).
ISBN 978&617&00&0804&6.
Пропонована книга, розрахована на широке коло читачів, які
цікавляться математикою. Книга містить розділи: «Функції»,
«Планiметрія», «Стереометрія». Наведені матеріали можна вико&
ристовувати як в індивідуальній роботі з учнями, так і в підго&
товці до проведення гуртків і факультативних занять.
УДК 512
ББК 22.14
© Кукуш О. Г., Ушаков Р. П., 2010

ISBN 978&617&00&0804&6 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2011
ЗМІСТ
Розділ I. ФУНКЦIЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Задача «Перiодичнi функцiї» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Графiки функцiй, пов’язаних iз символами max та min . . . . . . . 8
Розділ ІІ. ПЛАНIМЕТРIЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
Тригонометричнi тотожностi в трикутнику . . . . . . . . . . . . . 25
Одна цiкава геометрична тотожнiсть . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Про одну задачу з математичного фольклору . . . . . . . . . . . . 45
Роздiл IІІ. СТЕРЕОМЕТРIЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Про один цiкавий метод знаходження вiдстанi мiж двома
мимобiжними прямими . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Призматоїд та його об’єм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
1. Теорема Симпсона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
2. Об’єм призматоїда . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Координатний метод розв’язування задач на тiла обертання . . . 64
І. Площi поверхонь тiл обертання . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
II. Об’єми V тiл обертання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
3
Розділ I. ФУНКЦIЇ
Задача «Перiодичнi функцiї»

Знайдiть основний перiод функцiї вигляду
n
⎛ x ⎞
f ( x) = ∑ A k tg⎜ + ϕ k ⎟,
k =1 ⎝ mk ⎠
де A k ≠ 0 при всiх k, m1 ,...., m n — попарно рiзнi натуральнi числа.

Якi узагальнення цiєї задачi ви можете запропонувати, якщо за
мiсть функцiї tg розглядати iншi перiодичнi функцiї?
Наведемо розв’язання, запропоноване кандидатом фiзико&мате&
матичних наук Л. Л. Оридорогою (Донецьк). Воно неелементарне
й використовує певнi вiдомостi з теорiї функцiй комплексної змiн&
ної. Розв’язання ми розіб’ємо на частини.
Вважаємо, що n ≥ 2,
m1 > m2 > ... > m n . (1)
Нехай T — деякий (додатний) перiод функцiї f ( x). Доведемо, що
тодi T є також перiодом функцiї
n
⎛ x ⎞
f2 ( x) = ∑ A k tg⎜ + ϕ k ⎟.
k =2 ⎝ mk ⎠
а) Функцiї sinx та cosx за допомогою формул Ейлера природно по&

ширюються на комплекснi значення аргумента. Справдi, при x ∈ R
e ix − e − ix e ix − e − ix
sinx = , cosx = ,
2i 2
де i — уявна одиниця.
При z ∈ R покладемо
e iz − e − iz e iz + e − iz
sinz = , cosz = .
2i 2
Зокрема, при t ∈ R маємо:
4
Розділ I. Функцiї 5
e −t − e t e t − e −t
sin(it ) = =i = i ⋅ sht.
2i 2
Тут sht — так званий гiперболiчний синус. Аналогiчно
e t + e −t
cos(it ) = = cht,
2
де cht — так званий гiперболiчний косинус.
Якщо cosz ≠ 0, то покладаємо
sin z
tgz = , z ∈ C.
cos z
Тодi
sin(it + b) sin(it )cosb + cos(it ) sinb
tg(it + b) = = ,
cos(it + b) cos(it )cosb − sin(it ) sinb
i ⋅ sht cosb + cht ⋅ sinb i ⋅ tht ⋅ cosb + sinb

tg(it + b) = = .
cht ⋅ cosb − i ⋅ sht ⋅ sinb − i ⋅ tht ⋅ sinb + cosb
sht e t − e − t 1 − e −2 t
Тут tht = = = — це гiперболiчний тангенс.
cht e t + e − t 1 + e −2 t
б) При t → +∞ tht → 1, причому
2e −2 t
tht − 1 = −
1 + e −2 t
(
~ −2e −2 t . )
Тут i надалi запис g(t ) ~ h(t ) при t → +∞ означає, що
g(t )
lim = 1.
t→ +∞ h(t )
Далi,
i ⋅ cosb + sinb
tg(it + b) → = i, t → +∞,
−i ⋅ sinb + cosb
причому при t → +∞
i ⋅ e ib ⋅ ( tht − 1) i ⋅ e ib
th(it + b) − i =
cosb − i ⋅ tht ⋅ sinb
~
e − ib
( )
( tht − 1) ~ −2ie ib e −2 b .
в) Оскiльки кожний доданок функцiї f поширюється на ком&
плексну площину, то й уся функцiя природно продовжується на
комплексну площину. Тодi при t → +∞
n
⎛ it ⎞ n
f (it ) = ∑ A k tg⎜ + ϕ k ⎟ → i∑ Ak ,
k =1 ⎝ mk ⎠ k =1
n ⎛ −
n 2
t ⎛ − 2 t ⎞⎞
⎜
f (it ) − i ∑ A k = −2i ∑ A k e e
2 iϕ k mk
+ o⎜e m k ⎟ ⎟ .
⎜ ⎜ ⎟⎟
k =1 k =1 ⎝ ⎝ ⎠⎠
Тут o(g(t )) при t → +∞ позначає таку функцiю h(t ), що
h(t )
lim = 0.
t→ +∞ g(t )
Далi, враховуючи (1), маємо:

n −
2
t ⎛ − 2 t⎞
f (it ) − i ∑ A k = −2i ⋅ A1 ⋅ e 2 iϕ 1 ⋅ e m1
+ o⎜e m 1 ⎟ .
⎜ ⎟
k =1 ⎝ ⎠
Аналогiчно
⎛ T ⎞
n 2i ⎜ ϕ 1 + ⎟ −
2
t ⎛ − 2 t⎞
f (it + T ) − i ∑ A k = −2i ⋅ A1 ⋅ e ⎝
+ o⎜e m 1 ⎟ .
m1⎠
⋅e m1
⎜ ⎟
k =1 ⎝ ⎠
г) При t ≠ 0 cos(it + b) ≠ 0, тому tg(it + b) визначено коректно.

Функцiя f ( x) iз умови задачi продовжується з x ∈ D( f ) до функцiї
f ( z), z ∈ ( C \ R ) ∪ D( f ). Зокрема, f (it ) визначена при всiх t ≠ 0.
Оскiльки T — деякий додатний перiод, то маємо тотожнiсть:
f ( x + T ) = f ( x), x ∈ D( f ).
Тодi за теоремою з комплексного аналiзу про єдинiсть аналiтич&
них функцiй, замiсть x можна пiдставити it при t ≠ 0. Утворюється
нова тотожнiсть:
f (it + T ) = f (it ), t ≠ 0, t ∈ R.
Використовуючи розклади з пункту в), отримуємо:
−
2t ⎛ 2 i ⎛⎜ ϕ 1 + T ⎞⎟ ⎞ ⎛ − 2t ⎞
⋅ ⎜e ⎝ − e 2 iϕ 1 ⎟ = o⎜e m 1 ⎟ .
m1⎠
−2i ⋅ A1 ⋅ e m1
⎜ ⎟ ⎜ ⎟
⎝ ⎠ ⎝ ⎠
Звiдси
⎛ T ⎞
2i ⎜ ϕ 1 + ⎟
T
⎝
= e 2 iϕ 1 ;
m1⎠
e = πl, l ∈ Z.
m1
Отже, T — перiод також i першого доданка функцiї f ( x), тому

T — перiод функцiї f2 ( x), що не мiстить цього доданка. Ми довели
шукане допоміжне твердження.
Мiркуючи аналогiчно, дiстанемо, що T — перiод другого, третьо&
го i всiх наступних доданкiв.
T T
д) Тодi дiлиться на кожне з m k , і тому дiлиться на
π π
HCK(m1 ,… ,m n ). Але T0 = π ⋅ HCK(m1 ,… ,m n ) — це перiод f ( x).
Отже, найменший додатний перiод дорiвнює T0 .
Вiдповiдь. π ⋅HCK(m1 ,… ,m n ).
Зауваження 1. Якщо в умовi задачi числа m n — довiльнi дiйснi
числа (попарно не рiвнi), то функцiя f ( x) буде перiодичною тодi
й лише тодi, коли при всiх k, j вiдношення
mk
∈Q
mj
(такi набори чисел називаються сумiрними). При цьому формула
для основного перiоду залишається справедливою.
Зауваження 2. Як узагальнення розглянемо функцiї схожої
структури:
n
⎛ x ⎞
g( x) = ∑ A k sin ⎜ + ϕ k ⎟ , x ∈ R,
k =1 ⎝ mk ⎠
де A k , m k задовольняють умову задачi. Тодi основний перiод
T0 = 2π ⋅ HCK(m1 ,..., m n ).
Вказiвка. Якщо T — перiод функцiї g( x), то вiн буде й перiодом
функцiї
n
Ak ⎛ x ⎞
g ′′( x) = − ∑ ⋅ sin⎜ + ϕ k ⎟.
k =1 m
2
k
⎝ mk ⎠
Тодi T також буде перiодом функцiї
n ⎛ m2 ⎞ ⎛ x ⎞
g( x) + m12 ⋅ g ′′( x) = ∑ A k ⋅ ⎜1 − 12 ⎟ ⋅ sin⎜ + ϕ k ⎟.
k =2 ⎝ mk ⎠ ⎝ mk ⎠
Графiки функцiй,
пов’язаних iз символами max та min
У цiй статтi подано, як, знаючи графiки функцiй y1 = f1 ( x),
y2 = f2 ( x), ..., yn = fn ( x), побудувати графiки функцiй
F( x) = max(f1 ( x), f2 ( x),… ,fn ( x))
та
f ( x) = min(f1 ( x), f2 ( x),… ,fn ( x))
на спiльнiй областi визначення функцiй fi ( x). Подiбнi задачi зу&

стрiчались на вступних iспитах до вищих навчальних закладiв.
Прийнятi позначення: (МДУ) — Московський державний унiверси&
тет, (КПІ) — нацiональний технiчний унiверситет України
«Київський політехнічний інститут»; (КНУ) — Київський нацiо&
нальний унiверситет iмені Тараса Шевченка.
Знаком * позначенi початок i кiнець розв’язання прикладу.
Будемо використовувати таке твердження: якщо на деякому
промiжку графiк функцiї f1 розташований не нижче (не вище) вiд
графiка функцiї f2 , то на цьому промiжку
max(f1 ( x), f2 ( x)) = f1 ( x), (min(f ( x), f ( x)) = f ( x)).

1 2 1
Приклад 1. Побудуйте графiк функцiї y = max( x − 2, − 2).

* На рис. 1 подано графiки функцiй y1 = x − 2, y2 = −2. Очевидно,
⎧ −2 при x ≤ 0,
y = max( y1 , y2 ) = ⎨
⎩ x − 2 при x > 0.
Шуканий графiк подано на рис. 2. *
y
y
−2
x
=
y1
0 0
2 x 2 x
–2 y2 = −2 –2
y = max( x − 2; − 2)
Рис. 1 Рис. 2
Приклад 2
⎛ x+3 ⎞
а) Побудуйте графiк функцiї y = min⎜ x + 1, , 5 − x⎟ .
⎝ 3 ⎠
б) Доведiть нерiвнiсть y ≤ 2.
1
в) Доведiть тотожнiсть y = 3 − |x| − 2 |x − 3.|
3 3
г) Скiльки коренiв має рiвняння y = a залежно вiд значення a?
д) Розв’яжiть рiвняння y = a (залежно вiд значення a).
x+3
* а) Побудуємо графiки функцiй y1 = x + 1, y2 = , y3 = − x + 5
3
(рис. 3). Ми бачимо, що
⎧ x + 1 при x < 0,
⎪⎪ x + 3
y= ⎨ при 0 ≤ x < 3,
⎪ 3
⎩⎪ − x + 5 при x ≥ 3.
На рис. 4 подано графiк функцiї y.
y
y
1
=
+
5
5
−
y
=
x+3
x
⎛ x +3 ⎞
3 y= 3 y = min ⎜ x + 1;
⎝ 3
; 5 − x⎟
⎠
2
y =1
–3
0 0
2 3 5 x 1 2 3 5 x
Рис. 3 Рис. 4
б) За рис. 4 визначаємо, що max y = y(3) = 2. Отже, y ≤ 2.

x ∈R
в) Побудуємо графiк функцiї
1
y = 3− |x| − 2 |x − 3.|
3 3
Графiки цiєї i заданої функцiї збiгаються, отже, твердження в)
справедливе.
г) Проводячи горизонтальнi прямі з рiвняннями y = a, встанов&
люємо, що рiвняння має два коренi при a < 2, один корiнь при a = 2
i не має жодного кореня при a > 2.
д) При a ≤ 1 x + 1 = a або 5− x = a, отже, при a ≤ 1 x = a − 1 або

x = 5 − a.
x+3
При 1 < a ≤ 2 = a або 5− x = a, отже, при 1 < a ≤ 2 x = 3a − 3 або
3
x = 5 − a.
При a > 2 розв’язкiв немає. *
Приклад 3. (КНУ) а) Побудуйте графiк функцiї
(
y = max x + 2, 2 − x − x2 . )
б) Дослідіть функцiю.
в) Скiльки коренiв залежно вiд a має рiвняння y = a?
г) Розв’яжiть рiвняння y = a.
д) При яких значеннях параметра a рiвняння y = a має рiвно три
коренi?
* а) На рис. 5 подано графiки функцiй
y1 = x + 2 та y2 = 2 − x − x2 .
Очевидно,
⎧ x + 2 при x < −2 або x > 0,
y= ⎨
⎩2 − x − x при − 2 ≤ x ≤ 0.
2
Шуканий графiк подано на рис. 6.
y
2
y
+
1
x
2
2 1
=
x y=2
− 4
y1
x 8
− 2 2
2
= y =1
1
y2 0 0 2
–2 1 2 –2
3 x + 1 3 x
x
=
y
Рис. 5 Рис. 6
б) D( y) = R; функцiя має єдиний корiнь x = −2, функцiя додатна

при x > −2, вiд’ємна при x < −2; функцiя зростає на кожному з про&
⎛ 1⎞ ⎛ 1 ⎞
мiжкiв ⎜ −∞; − ⎟ , (0; + ∞ ); функцiя спадає на промiжку ⎜ − ; 0⎟ ;
⎝ 2 ⎠ ⎝ 2 ⎠
1 ⎛ 1⎞ 1
функцiя має локальний максимум у точцi x = − , ymax = y⎜ − ⎟ = 2
2 ⎝ 2⎠ 4
i локальний мiнiмум у точцi x = 0, ymin = y(0) = 2.
в) Проводячи горизонтальнi прямi з рiвняннями y = a, дiстанемо,
1
що рiвняння y = a має один корiнь при a < 2 або a > 2 , два коренi при
4
1 1
a = 2 або a = 2 , три коренi при 2 < a < 2 .
4 4
−1 − 9 − 4a
г) При a ≤ 0 x = a − 2, при 0 < a < 2 x = , при a = 2 x = −1
2
1 −1 ± 9 − 4a 1
або x = 0, при 2 < a < 2 x= або x = a − 2, при a = 2
4 2 4
1 1
x = − або x = , при a > 2 x = a − 2.
2 4
1
д) Рiвняння має рiвно три коренi при 2 < a < 2 . *
4
Приклад 4 (КПІ). Побудувати графiк функцiї
(
y = max x;1 + − x2 + 6x − 5 . )
* Область визначення заданої функцiї є множиною розв’язкiв
нерiвностi
− x2 + 6x − 5 ≥ 0; 1 ≤ x ≤ 5.
Отже, D( y) = [1; 5]. Розглянемо функцiю
( y1 − 1)
2
y1 = 1 + − x2 + 6x − 5; y1 ≥ 1, = − x2 + 6x − 5,
x
y y
=
y2
y1 = 1 + − x 2 + 6 x − 5
3 3
O
0
0 1 3 5 x 1 3 5 x
Рис. 7 Рис. 8
⎧( x − 3)2 + ( y1 − 1)2 = 4,
( y1 − 1) = 4 − ( x − 3) , ⎨
2 2
⎩ y1 ≥ 1.
Графiком функцiї y1 є пiвколо з центром (3, 1) i радiусом 2. На
рис. 7 подано графiки функцiй
y1 = 1 + − x2 + 6x − 5 та y2 = x.
Приклад 5 (КПІ). Побудувати графiк функцiї
(
y = min x2 + x − 1, x2 + x − 3 . )
* Очевидно, x2 + x − 3 < x2 + x − 1 при x ∈ R. Отже, y = x2 + x − 3.
Шуканий графiк — це парабола y = x2 + x − 3 (побудуйте її само&
стiйно). *
Приклад 6 (МДУ)
а) Побудуйте графiк функцiї y = min 2 x , 2 − x . ( )
б) Доведiть тотожнiсть min 2 , 2 ( x −x
)=2 − |x |
.
в) Скiльки коренiв має рiвняння y = a залежно вiд значення па&
раметра a?
г) Розв’яжiть рiвняння y = a.
д) При яких значеннях параметра a нерiвнiсть y ≤ a не має роз&
в’язкiв?
е) При яких значеннях параметра a нерiвнiсть y ≤ a виконується
при x ∈ R?
ж) Розв’яжiть нерiвнiсть y > a.
* а) На рис. 9 подано графiки функцiй y1 = 2 x та y2 = 2 − x . Маємо
y
−x
y2 = 2 y1 = 2x
y
1
0
1
0 –3 –1 1 3x
–3 –1 1 3 x
y = min(2x , 2− x )
Рис. 9 Рис. 10
⎧2 x при x < 0,
y = ⎨ −x
⎩2 при x ≥ 0.
Шуканий графiк подано на рис. 10.
б) Помiтимо, що
− |x | ⎧2 x при x < 0,
2 = ⎨ −x
⎩2 при x ≥ 0.
− |x |
Отже, y = 2 .
в) Проводячи горизонтальнi прямi з рiвняння y = a, бачимо, що
при a ≤ 0 або a > 1 коренiв немає; при a = 1 рівняння має єдиний
корiнь x = 0; при 0 < a < 1 рівняння має два коренi.
− |x |
г) Маємо рiвняння 2 = a (див. пункт б). При a ≤ 0 або при a > 1
1
коренiв немає; при a = 1 x = 0; при 0 < a < 1 x = ±log2 .
a
д) При a ≤ 0 нерiвнiсть y ≤ a не має розв’язкiв.
е) При a > 1 нерiвнiсть y ≤ a виконується при x ∈ R.
1 1
ж) При a ≥ 1 x∈∅; при 0 < a < 1, − log2 < x < log2 ; при a ≤ 0 x ∈ R.*
a a
Приклад 7 (КНУ). Побудуйте графiк функцiї y = min( sin x,cos x),
0 ≤ x ≤ 2π.
* На рис. 11 подано графiки функцiй
y1 = sin x (0 ≤ x ≤ 2π ), y2 = cos x (0 ≤ x ≤ 2π ).
y y y = min( sin x, cos x), 0 ≤ x ≤ 2π
3 3
1 π 1 π
0 π 2 0 π 2
π 2π x π π 5 2π x
–1 –1 π
2 4 2 4
Приклад 8 (КПІ)
⎛ 1⎞
а) Побудуйте графiк функцiї y = max⎜ x; ⎟ .
⎝ x⎠
б) Дослідіть цю функцiю.
в) Розв’яжiть рiвняння y = a.
г) Розв’яжiть нерiвнiсть y > a.

1
* На рис. 13 подано графiки функцiй y1 = x, y2 =(на графiку
x
функцiї y = x вилучено точку O(0; 0)). Шуканий графiк подано на
рис. 14. Маємо
⎧ 1 при x < −1 або 0 < x < 1,
⎪
y = ⎨x
⎪⎩ x при − 1 ≤ x < 0 або 1 ≤ x.
y y y=x
1 y=x 1
y= y=
x x
1 1
–3 –1 –3 –1 1 3
0 0
1 3 x x
–1 –1
⎛ 1⎞
y = max ⎜ x; ⎟
⎝ x⎠
–3 –3
б) D( y) = ( −∞; 0) ∪ (0; + ∞ ). Далі

y > 0 при x > 0, y < 0 при x < 0.
Функцiя не має коренiв (нулiв).
Функцiя спадає на кожному з промiжкiв ( −∞; − 1) та (0; 1), зрос&
тає на кожному з промiжкiв ( −1; 0) та (1; + ∞ ).
min y = y( −1) = −1, ymin = y(1) = 1.
x ∈D ( y )
Графiк функцiї має горизонтальну асимптоту y = 0 (на −∞) та вер&

тикальну асимптоту — вiсь Oу.
в) При a < −1 розв’язкiв немає, при a = −1 є один розв’язок x = −1,
1
при −1 < a < 0 є два розв’язки x1 = , x2 = a, при 0 < a < 1 розв’язкiв
a
немає, при a = 1 є один розв’язок x = 1, при a > 1 є два розв’язки
1
x3 = , x4 = a.
a
г) При a < −1 x ∈ ( −∞; 0) ∪ (0; + ∞ ).
При a = −1 x ∈ ( −∞; − 1) ∪ ( −1; 0) ∪ (0; + ∞ ).
⎛ 1⎞
При −1 < a < 0 x ∈ ⎜ −∞; ⎟ ∪ (a; 0) ∪ (0; +∞ ).
⎝ a⎠
При 0 ≤ a < 1 x ∈ (0; +∞ ).
При a = 1 x ∈ (0; 1) ∪ (1; +∞ ).
⎛ 1⎞
При a > 1 x ∈ ⎜0; ⎟ ∪ (a; +∞ ). *
⎝ a⎠
Приклад 9 (МДУ). Яку найбiльшу кiлькiсть коренiв може мати
рiвняння max( sin x,ln x) = a залежно вiд значень параметра a?
На рис. 15 показано графiки функцiй y1 = sin x (без точки O(0; 0))
⎛π ⎞
та y2 = ln x. На промiжку ⎜ ;e⎟ функцiя y1 спадає, а функцiя y2 зрос&
⎝2 ⎠
⎛π ⎞
тає. Оскiльки обидвi функцiї неперервнi, то на промiжку ⎜ ;e⎟ ,
⎝2 ⎠
рiвняння sin x = ln x має єдиний корiнь x0 . На рис. 16 подано графiк
функцiї y = max( sin x;ln x).
y y
y2 = ln x
1 1
π sin x0 π
0
е
π x0 x 0 π 0xе x
–1 y1 = sin x –1
2 2
y = max( sin x, ln x)
За графiком встановлюємо, що при a ≤ 0 коренiв немає; при

a ∈ (0; sin x0 ) або a ∈ (1; + ∞ ) є один корiнь; при a = sin x0 або a = 1 —
два коренi; при a ∈ ( sin x0 ; 1) — три коренi.
Вiдповiдь. Три. *
Приклад 10 (МДУ). Побудуйте графiк функцiї
(
y = min a2 − 2ax .
−1 ≤ a ≤1
)
* Помiтимо, що a2 − 2ax = (a − x) − x2 .
2
Враховуючи, що |a| ≤ 1, маємо три випадки.

1) |x| ≤ 1. (a − x) − x2 ≥ − x2 , причому рiвнiсть досягається лише
2
при x = a. Отже, при |x| ≤ 1 y = − x2 .

2) x > 1. Тепер рiвнiсть x = a не досягається, бо x > a. Помiтимо,

що при x > 1 (a − x) − x2 ≥ (1 − x) − x2 .
2 2
Дiйсно,
( a − x) − x2 ≥ (1 − x) − x2 ⇔ |a − x| ≥ |1 − x| ⇔ x − a ≥ x − 1 ⇔ a ≤ 1,
2 2
що справедливо. Отже, при x > 1

y = (1 − x) − x2 = 1 − 2x; ymin = y(1).
2
3) x < −1. Мiркуючи аналогiчно пункту 2), дiстанемо, що

y = 1 + 2x ymin = y( −1).
y
y = min ( a2 − 2ax )
−1 ≤ | a | ≤ 1
1
–3 –1
0
1 3 x
–1
–3
Рис. 17
Таким чином, графiк поданої функцiї складається з трьох частин:

⎧1 + 2x при x < −1,
⎪
y = ⎨ − x2 при − 1 ≤ x ≤ 1,
⎪1 − 2x при x > 1. *
⎩
Приклад 11. Побудуйте графiк функцiї
(
y = max min(|x|, 1), 1 − x2 . )
* На рис. 18а та 18б вiдповiдно показанo графiки функцiй
y1 = min(|x|, 1) та y2 = 1 − x2 .
Шуканий графiк подано на рис. 19. Звернiть увагу на те, що

1− 5 −1 + 5
x1 = , x2 = .*
2 2
y y
1 1
y2 = 1 − x2
–3 –1 –1
0 0
y1 = min (|x |, 1) –1
1 3 x 1
–1
x
а б
Рис. 18
y
1 y1 = max( min (|x |, 1), 1 − x2 )
–3 –1
0 x
x1 x2 1 3
–1
Рис. 19
Приклад 12 (КНУ)
а) Побудуйте графiк функцiї y = max min x2 , 1 − x2 , − 1 . ( ( ) )
б) Скiльки коренiв має рiвняння y = a залежно вiд значень пара&
метра a?
в) При яких значеннях параметра a нерiвнiсть y < a виконується
при x ∈ R?
* а) На рис. 20 подано графiк функцiї y = min x2 , 1 − x2 . Зазна& ( )
⎛ 2⎞ 1
чимо, що max y = y ⎜ ± ⎟ = .
x ∈R
⎝ 2 ⎠ 2
На рис. 21 поданo шуканий графiк.
y = min ( x2 ; 1 − x2 )
y y
1 1 1 1
–1 2 –3 –1 2
0 x 0 3 x
–1 –1
(
y = max min ( x2 ; 1 − x2 ), − 1 )
1
б) При a < −1 або a > коренiв немає.
2
При a = −1 безлiч коренiв.

1
При a = або −1 < a < 0 два коренi.
2
При a = 0 три коренi.
1
При 0 < a < чотири коренi.
2
1
в) При a > нерiвнiсть y < a виконується при x ∈ R. *
2
Вправи
1. Побудуйте графiк i дослідіть функцiю:
а) y = min( x,1);
б) у = max( x,1 − x);
в) y = min( x − 1, 2 − x, 2x + 1);
(
г) у = max − x2 , − 1 − x ; )
(
д) (МДУ) y = max 2 + − x2 + 8x − 12, 3 ; )
е) max(|x − 1|, 3 − |x − 2|).
2. Розв’яжiть рiвняння:
⎛ ( x − 4) ⎞⎟
2
⎜
а) (КНУ) min x, 4 − x, = a;
⎜ 2 2 ⎟⎠
⎝
б) min( x, 2 − x = a; )
в) max( )
x, 2 − x = a;
(
г) (КНУ) min 2 x ; 2 − x ) = a;
д) (КПІ) min(arctgx, arcctgx) = a;
( )
е) min |x|, 1 − x2 = a;
ж) max(|x − 2|, x) = a.
3. Скiльки коренiв має рiвняння y = a залежно вiд значення па&
раметра a?
(
а) (КПІ) y = max |x|, 1 − x2 ; )
б) y = max(ln x,1 − x);
(
в) (КНУ) y = max 1 − x, 5x ; )
г) y = min( sin x,cos x) = a при 0 ≤ x ≤ π;
⎛ x − 1⎞
д) (МДУ) y = min⎜ x; ⎟ = a;
⎝ x + 2⎠
е) (КНУ) y = min(|x + 1|, 2 − x).
4. При яких значеннях параметра a не має розв’язкiв нерiвнiсть
y > a?
а) y = min(|x|,1);
б) (КНУ) y = min 1, 2 x ;( )
в) y = min ( )
x,1 ;
(
г) y = min 1 − |x|, |x|);
(
д) (КНУ) y = max min(|x|, 1), 1 − x2 ; )
(
е) у = max x − 1, 1 − x .
2 2
)
5. При яких значеннях параметра a нерiвнiсть y < a виконується
при будь&якому x iз областi визначення?
а) (КНУ) y = min 3x , 3− x ;( )
б) y = min ( x + 2, 6 − x ; )
⎛1 ⎞
в) (КПІ) y = max⎜ , 1 − |x|⎟ ;
⎝2 ⎠
(
г) y = max 1 − x2 , 0 ; )
д) (КНУ) y = min( x, 1 − x, − 2).
6. Доведiть тотожнiсть:
а) max( x, − x) = |x|;
⎛ x⎞ 3 x 7⏐ 27⏐
x − ⏐;
4
б) min⎜ x − 3, 6 − x, 3 − ⎟ = − − ⏐
⎝ 3 3⎠ 2 6 6⏐ 7⏐
⎛ 1 ⎞ |x + 4| 3|x − 4|
в) min⎜ x, 4 − x, x − 2⎟ = − − + 2;
⎝ 2 ⎠ 4 4
|x + 1| 5x 1
г) max(3x, 2x − 1) = + − .
2 2 2
7. Розв’яжiть нерiвнiсть:
(
а) (КПІ) min 2 − |x|, x2 > a; )
б) (КПІ) min ( x + 3, 5 − x ≤ a; )
⎛1 ⎞
в) (КНУ) max⎜⎜ , x⎟⎟ > a;
⎝ |x| ⎠
( (
г) (КНУ) min max 2 x , 2 − x , 2 < a. ) )
8. Доведiть нерiвнiсть:
(
а) (КПІ) 0 ≤ min |1 − x2 |, 1 ≤ 1; )
б) (МДУ) 0 ≤ min ( x + 2, 4 − x ≤ 3; )
(
в) (КПІ) 0 ≤ min x , x + 2 ≤ 4;2
)
1
г) (КПІ) min(|x|, 1 − |x|) ≤ ;
2
1
д) (МДУ) −1 ≤ min( sin x,cos x) ≤ ;
2
⎛ 1⎞
е) (КНУ)
1
2
≤ max⎜min e x , e − x
⎝
( ), ⎟ ≤ 1.
2⎠
Вiдповiдi до вправ
1. а) Рис. 22; б) рис. 23; в) рис. 24; D( y) = R. y < 0 при
x ∈ ( −∞; 1) ∪ (2; + ∞ ); y > 0 при x ∈ (1; 2), y = 0 при x = 1 або x = 2.
Функцiя зростає при x ∈ ( −∞; 1,5), спадає при x ∈ (1,5; + ∞ ),
max y = y(1,5) = 0,5.
x ∈R
y y
y = min( x, 1)
1
0
y = max( x, 1 − x) 1
–1 1 x –1 1
–1 2
1
0 1 x
2
y
1 1
–3 –1 2
1 3
–2,5 0 –1,5 x
–1
y = min(x − 1, 2 − x, 2 x + 1)
–3
Рис. 24
г) Рис. 25 D( y) = R. Функцiя додатна при x < −1, вiд’ємна при

−1 < x < 0 або x > 0. Функцiя має два коренi x1 = −1, x2 = 0. Функцiя
⎛ 1 − 5⎞
спадає на кожному з промiжкiв ⎜ −∞; ⎟ та (0; + ∞ ). Функцiя
⎝ 2 ⎠
⎛1 − 5 ⎞
зростає при x ∈ ⎜ ; 0⎟ . Функцiя має двi екстремальнi точки.
⎝ 2 ⎠
⎛ 1 − 5⎞ 5 −3
ymin = y⎜ ⎟= , ymax = y(0) = 0.
⎝ 2 ⎠ 2
y y
1
–3 –1
0 3
1 3 x СА O BD
–1 2
1
0
2x
1
4 x2 6
–3
x
д) Шуканий графiк подано на рис. 26. Це дуга кола з радiусом 2 i

центром O(4; 2) i два вiдрiзки — CA i BD.
⎛1 − 5 ⎞ ⎛1 + 5 ⎞
C(2; 3), A ⎜ , 3⎟ , B⎜ , 3⎟ , D(6; 3).
⎝ 2 ⎠ ⎝ 2 ⎠
е) (Рис. 27)
y
1
0
–1 1 2 3 x
–1
–3
Рис. 27
⎧1 − x при x < 0,
⎪1 + x при 0 ≤ x ≤ 2,
⎪
y= ⎨
⎪5 − x при 2 ≤ x ≤ 3,
⎩⎪ x − 1 при x ≥ 3.
D( y) = R, y > 0 при x ∈ R. Функцiя зростає на кожному з про&
мiжкiв (0; 2) та (3; + ∞ ), спадає на кожному з промiжкiв ( −∞;0), (2; 3)
min y = y(0) = 1. Функцiя має два локальних екстремуми
x ∈R
ymax = y(2) = 3, ymin = y(3) = 2.
2. а) При a < 0 або a > 2 коренiв немає.
При a = 2 x = 2.
При 0 ≤ a ≤ 2 є два коренi: x1 = a2 , x2 = 4 − 2 2a.
б) При a > 1 або a < 0 коренiв немає.
При a = 1, x = 1.
При 0 ≤ x < 1 є два коренi: x1 = a2 , x2 = 2 − a2 .
в) При a < 1 або a > 2 коренiв немає.
При a = 1 x = 1.
При 1 < a ≤ 2 є два коренi: x1 = 2 − a2 , x2 = a2 .
г) При a ≤ 0 або a > 1 коренiв немає.
При a = 1 x = 0.
При 0 < a < 1 є два коренi: x1,2 = ± log2 a.
π π
д) При a ≤ − або a > коренiв немає.
2 4
π
При a = x = 1.
4
π
При 0 < a < є два коренi: x1 = tga, x2 = ctga.
4
При a = 0 x = 0.
π
При − < a < 0 x = tga.
2
5 −1
е) При a > коренiв немає.
2
5 −1 5 −1
При a = є два коренi: x1,2 = ± .
2 2
5 −1
При 0 < a < є чотири коренi: x1 = − 1 − a, x2 = −a, x3 = a,
2
x4 = 1 − a .
При a = 0 є три коренi: x1 = −1, x2 = 0, x3 = 1.

При a < 0 є два коренi: x1 = − 1 − a, x2 = 1 − a.
ж) При a < 1 коренiв немає.
При a = 1 x = 1.
При a > 1 є два коренi: x1 = 2 − a, x2 = a.
2
3. а) При a > 2 або a < коренiв немає.
2
При 1 < a ≤ 2 два коренi.
При a = 1 три коренi.
2
При < a < 1 чотири коренi.
2
2
При a = два коренi.
2
б) При a < 0 коренiв немає.
При a = 0 один корiнь.
При 0 < a < 1 два коренi.
При a ≥ 1 один корiнь.
в) При a < 1 коренiв немає.
При a = 1 один корiнь.
При a > 1 два коренi.
1
д) При a < −1 або a > коренiв немає.
2
1
При a = один корiнь.
2
1
При 0 ≤ a < два коренi.
2
При −1 ≤ a < 0 один розв’язок.
е) При a ≥ 1 коренiв немає.
При −2 ≤ a < 1 один корiнь.
При a < −2 два коренi.
ж) При a < 0 один корiнь.
При a = 0 два коренi.
При 0 < a < 1,5 три коренi.
При a = 1,5 два коренi.
При a > 1,5 один корiнь.
5 −1
4. а) При a ≥ 1. б) При a ≥ 1. в) При a ≥ 1. г) При a ≥ .
2
д) При a ≥ 1. е) Такого a не iснує.
5. а) При a > 1. б) При a > 4. в) При a > 1.

г) При a > 1. д) При a > −2.
7. а) При a ≥ 1 розв’язкiв немає.
( ) (
При 0 ≤ a < 1 x ∈ a − 2, − a ∪ a , 2 − a . )
При a < 0 x ∈ (a − 2, 2 − a).
б) При a ≥ 2 x ∈ [−3; 5].
[ ] [
При 0 < a < 2 x ∈ −3; a2 − 3 ∪ 5 − a2 ; 5 . ]
При a = 0 x = −3 або x = 5.
При a < 0 розв’язкiв немає.
в) При a ≤ 0 x ∈ ( −∞; 0) ∪ (0; + ∞ ).
⎛ 1 ⎞
При 0 < a < 1 x ∈ ⎜ − ; 0⎟ ∪ (0; +∞ ).
⎝ a ⎠
⎛ 1 ⎞
При a = 1 x ∈ ⎜ − ; 0⎟ ∪ (0; 1) ∪ (1; +∞ ).
⎝ a ⎠
⎛ 1 ⎞ ⎛ 1⎞
При a > 1 x ∈ ⎜ − ; 0⎟ ∪ ⎜0; ⎟ ∪ (a; +∞ ).
⎝ a ⎠ ⎝ a⎠
г) При a > 2 x ∈ R.
При a = 2 x ∈ ( −1; 1).
При 1 < a < 2 x ∈ ( −log2 a;log2 a).
При a ≤ 1 x ∈ ∅.
Лiтература
1. Ушаков Р. П. Max i min у задачах i вправах // Математика в школах
України. — Х. : ВГ «Основа», 2005. — № 29–32.
2. Вишенський В. А., Перестюк М. О., Самойленко А. М. Збiрник задач
з математики. — К. : Твiмс, 2000.
3. Ясiнський В. В., Мазур К. І., Мазур О. К. Вибранi конкурснi задачi з ма&
тематики. Арифметика. Алгебра. — К. : Фенiкс, 2002.
4. Шарыгин И. Ф. Факультативный курс по математике. Решение за&
дач. — М. : Просвещение, 1989.
Розділ ІІ. ПЛАНIМЕТРIЯ
Тригонометричнi тотожностi в трикутнику

Якщо A, B, C — кути довiльного трикутника, то A > 0, B > 0,
C > 0, A + B + C = π. Звiдси випливає, що для кутiв A, B, C трикутника
виконуються тотожностi:
sin( B + C) = sin A, cos( B + C) = − cos A,
B +C A
tg( B + C) = − tgA, sin = cos ,
2 2
B +C A B +C A
cos = sin , tg = ctg .
2 2 2 2
Справдi,
sin( B + C) = sin( π − A ) = sin A,
B +C ⎛ π A⎞ A
cos = cos ⎜ − ⎟ = sin тощо.
2 ⎝2 2 ⎠ 2
Неважко довести й такi тотожностi:
sin( A + B − C) = sin2C, cos( A + B − C) = − cos2C,
A + B −C A + B −C
sin = cosC, cos = sinC,
2 2
A + B −C A + B −C
tg = ctgC, ctg = tgC (C ≠ 90° ),
2 2
sin(nB + nC) = ( −1) sinnA, cos(nB + nC) = ( −1) cosnA,
n +1 n
π
tg(nB + nC) = − tgnA (nA ≠ + πk, n, k ∈ N),
2
ctg(nB + nC) = −ctgnA (nA ≠ πk, n, k ∈ N),
що пропонуємо зробити самостiйно.
Завдання 1. Доведiть, що для кутiв A , B, C довiльного трикутни&
ка виконуються тотожностi:
25
A B C
sin A + sin B + sinC = 4cos ⋅ cos ⋅ cos , (1)
2 2 2
A B C
sin A + sin B − sinC = 4sin ⋅ sin ⋅ cos , (2)
2 2 2
A B C
cos A + cos B + cosC = 1 + 4sin ⋅ sin ⋅ sin , (3)
2 2 2
A B C
cos A + cos B − cosC = 4cos ⋅ cos ⋅ sin − 1, (4)
2 2 2
sin2 A + sin2B + sin2C = 4sin A ⋅ sin B ⋅ sinC, (5)
cos2 A + cos2B + cos2C = −1 − 4cos A ⋅ cos B ⋅ cosC, (6)
cos A + cos B + cos C = 1 − 2cos A ⋅ cos B ⋅ cosC,
2 2 2
(7)
sin A + sin B + sin C = 2 + 2cos A ⋅ cos B ⋅ cosC,
2 2 2
(8)
A B C A B C
ctg + ctg + ctg = ctg ⋅ ctg ⋅ ctg , (9)
2 2 2 2 2 2
A B B C C A
tg ⋅ tg + tg ⋅ tg + tg ⋅ tg = 1. (10)
2 2 2 2 2 2
Доведення
A+B A−B C C
1) sin A + sin B + sinC = 2 sin ⋅ cos + 2 sin ⋅ cos =
2 2 2 2
C A−B C C C⎛ A−B C⎞
= 2cos ⋅ cos + 2 sin ⋅ cos = 2cos ⎜cos + sin ⎟ =
2 2 2 2 2 ⎝ 2 2⎠
C⎛ A−B A + B⎞ C A B
= 2cos ⎜cos + cos ⎟ = 4cos ⋅ cos ⋅ cos .
2 ⎝ 2 2 ⎠ 2 2 2
A+B A−B C C
2) sin A + sin B − sinC = 2 sin cos − 2 sin ⋅ cos =
2 2 2 2
= 2cos ⎜cos − cos ⎟ = 4 cos ⋅ sin ⋅ sin .
2⎝ 2 2 ⎠ 2 2 2
A+B A−B C
3) cos A + cos B + cosC = 2cos ⋅ cos + 1 − 2 sin2 =
2 2 2
= 2 sin ⎜cos − cos ⎟ + 1 = 4sin ⋅ sin ⋅ sin + 1.
2 ⎝ 2 2 ⎠ 2 2 2
A+B A−B ⎛ C⎞
4) cos A + cos B − cosC = 2cos ⋅ cos − ⎜1 − 2 sin2 ⎟ =
2 2 ⎝ 2⎠
Розділ ІІ. Планiметрiя 27
= 2 sin ⎜cos + cos ⎟ − 1 = 4sin ⋅ cos ⋅ cos − 1.
2⎝ 2 2 ⎠ 2 2 2
5) sin2 A + sin2B + sin2C = 2 sin( A + B) ⋅ cos( A − B) + 2 sinC ⋅ cosC =
= 2 sinC(cos( A − B) − cos( A + B)) = 4sinC sin A sin B.
6) cos2 A + cos2B + cos2C = 2cos( A + B) ⋅ cos( A − B) + 2cos2 C − 1 =
= −1 + 2cosC(cosC − cos( A − B)) =
= −1 − 2cosC(cos( A + B) + cos( A − B)) = −1 − 4cos A ⋅ cos B ⋅ cosC.
1
7) cos2 A + cos2 B + cos2 C = (1 + cos2 A + 1 + cos2B + 1 + cos2C) =
2
1
= (3 − 1 − 4cos A ⋅ cos B ⋅ cosC) = 1 − 2cos A ⋅ cos B ⋅ cosC.
2
8) sin2 A + sin2 B + sin2 C = 1 − cos2 A + 1 − cos2 B + 1 − cos2 C =
= 3 − (1 − 2cos A ⋅ cos B ⋅ cosC) = 2 + 2cos A ⋅ cos B ⋅ cosC.
9) Використовуючи формулу
ctgα ⋅ ctgβ − 1
ctg(α + β ) =
ctgα + ctgβ
i рiвнiсть
⎛ A B⎞ C 1
ctg⎜ + ⎟ = tg = ,
⎝ 2 2⎠ 2 C
ctg
2
дiстанемо:
A B
⋅ ctg − 1
ctg
1 2 2 A B C A B C
= ; ctg + ctg + ctg = ctg ⋅ ctg ⋅ ctg ;
C A B 2 2 2 2 2 2
ctg ctg + ctg
2 2 2
A B
tg + tg
⎛ A B ⎞ C 1 2 2 = 1 ,
10) tg⎜ + ⎟ = ctg = ;
⎝ 2 2⎠ 2 C A B C
tg 1 − tg ⋅ tg tg
2 2 2 2
звiдки випливає тотожнiсть (10).
Тригонометричнi тотожностi для кутiв A, B, C будь&якого трикут&
ника називають тригонометричними тотожностями в трикутнику.
Тотожностi для елементiв довiльного трикутника називають тотож&

ностями в трикутнику або геометричними тотожностями. Прикла&
дом геометричної тотожностi є вiдома теорема косинусiв, яка для
сторiн a, b, c i кута A трикутника записується так:
a2 = b2 + c 2 − 2bc cos A.
Будь&яку геометричну тотожнiсть за допомогою теореми синусiв
можна звести до тригонометричної тотожностi в трикутнику.
Тригонометричнi тотожностi в трикутнику доводяться за допо&
могою тригонометричних перетворень та формул зведення. Оскiль&
ки в трикутнику кути A, B, C рiвноправнi, то тригонометрична то&
тожнiсть у трикутнику залишається справедливою, якщо зробити
замiни B
( A, B, C) → ( B, C, A ) → (C, A, B).
Таку властивiсть тригонометричних то&
тожностей у трикутнику називають цик&
лiчністю. C
Враховуючи властивiсть циклiчностi, A
з тотожностi (2) дiстанемо такi тотожностi:
B C A
sin B + sinC − sin A = 4sin sin cos , (11)
2 2 2
C A B
sinC + sin A − sin B = 4sin sin cos . (12)
2 2 2
Додаючи почленно тотожностi (2), (11) i (12), дiстанемо то&
тожнiсть:
A B C
sin A + sin B + sinC = 4sin sin cos +
2 2 2
B C A C A B
+4sin sin cos + 4sin sin cos . (13)
2 2 2 2 2 2
Далi в текстi для зручностi «тотожнiсть» означатиме «тригоно&
метричну тотожнiсть у трикутнику».
Завдання 2 (для самостiйного розв’язування). Виховуючи влас&
тивiсть циклiчностi, з тотожностi (4) отримайте ще три тотожностi.
Завдання 3 (для самостiйного розв’язування). Доведiть то&
тожнiсть
sin2 A + sin2B − sin2C = 4sinCcos A cos B
та отримайте з неї ще три тотожностi, враховуючи властивiсть
циклiчностi.
Завдання 4. Доведiть тотожнiсть

A ⎛ π B⎞ ⎛ π C⎞
sin A + cos B + cosC = 4sin sin⎜ + ⎟ sin⎜ + ⎟ .
2 ⎝4 2⎠ ⎝ 4 2⎠
Доведення
A ⎛ π B⎞ ⎛ π C⎞ A⎛ B −C ⎛ π B + C⎞ ⎞
4sin sin⎜ + ⎟ sin⎜ + ⎟ = 2 sin ⎜cos − cos⎜ + ⎟⎟ =
2 ⎝4 2⎠ ⎝ 4 2⎠ 2⎝ 2 ⎝2 2 ⎠⎠
A⎛ B −C B + C⎞ A B −C A A
= 2 sin ⎜cos + sin ⎟ = 2 sin cos + 2 sin cos =
2 ⎝ 2 2 ⎠ 2 2 2 2
B +C B −C
= 2cos cos + sin A = cos B + cosC + sin A.
2 2
Завдання 5 (для самостiйного розв’язування). Отримайте з то&
тожностi задачi 4 ще три тотожностi, враховуючи властивiсть
Задача 6 (для самостiйного розв’язування). Доведiть тотожнiсть
A ⎛ π B⎞ ⎛ π C⎞
sin A + cos B − cosC = 4cos cos⎜ + ⎟ sin⎜ + ⎟
2 ⎝4 2⎠ ⎝ 4 2⎠
та отримайте з неї ще три тотожностi, враховуючи властивiсть

Завдання 7 (для самостiйного розв’язування). Доведiть тотож&
ностi:
а) sin( A + B − C) + sin( B + C − A ) + sin(C + A − B) =
= 4sin A ⋅ sin B ⋅ sinC;
б) cos( A + B − C) + cos( B + C − A ) + cos(C + A − B) =
= 1 + 4cos A ⋅ cos B ⋅ cosC;
C C ⎛ π A − B⎞ ⎛ π A − B⎞
в) sin A + sin B + cos = 4cos ⋅ cos⎜ + ⎟ cos⎜ − ⎟.
2 2 ⎝ 6 4 ⎠ ⎝6 4 ⎠
C C ⎛ π A − B⎞ ⎛ π A − B⎞
г) cos A + cos B + sin = 4sin cos⎜ + ⎟ cos⎜ − ⎟;
2 2 ⎝6 2 ⎠ ⎝6 2 ⎠
C
sin A + sin B − 2cos
д) 2 = ctg C;
C 2
cos A + cos B − 2 sin
2
A−B
sin A + sin B + 2cos
е) 2 = −ctg2 C
A−B 4
sin A + sin B − 2cos
2
та отримайте з них ще по три тотожностi, використовуючи влас&
тивiсть циклiчностi.
Завдання 8. Якщо в трикутнику ABC виконується рiвнiсть
cos2 A + cos2B + cos2C = −1,
то цей трикутник прямокутний. Доведiть.
Доведення. За тотожнiстю (6) маємо:
cos2 A + cos2B + cos2C = −1 − 4cos A cos BcosC.
Отже, для поданого трикутника 4 cos A cos BcosC = 0, тому один iз
кутiв A, B, C прямий.
Завдання 9. Якщо в трикутнику ABC виконується рiвнiсть
cos2 A + cos2 B + cos2 C = 1,
то цей трикутник прямокутний. Доведiть.
Доведення. За тотожнiстю (7) маємо:
cos2 A + cos2 B + cos2 C = 1 − 2cos A cos BcosC.
Отже, для поданого трикутника ABC cos A cos BcosC = 0, тому
один iз кутiв A, B, C прямий.
(a 2
+ b2 + c 2 )(a + b + c ).
( sin A + sin B + sinC)(ctgA + ctgB + ctgC) =
2abc
Доведення. За теоремою синусiв маємо:
a = 2R sin A, b = 2R sin B, c = 2R sinC.
Це дає змогу записати тотожнiсть у виглядi
sin2 A + sin2 B + sin2 C
ctgA + ctgB + ctgC = .
2 sin A ⋅ sin B ⋅ sinC
sin( A + B) sinC
Зауважимо, що ctgA + ctgB = = ;
sin A ⋅ sin B sin A ⋅ sin B
sin A sin B
ctgB + ctgC = , ctgC + ctgA = .
sin B ⋅ sinC sinC ⋅ sin A
Отже,
1
ctgA + ctgB + ctgC =
2
((ctgA + ctgB) + (ctgB + ctgC) + (ctgC + ctgA )) =
1⎛ sinC sin A sin B ⎞ 1 sin2 A + sin2 B + sin2 C
= ⎜ + + ⎟= ⋅ .
2 ⎝ sin A ⋅ sin B sin B ⋅ sinC sinC ⋅ sin A ⎠ 2 sin A ⋅ sin B ⋅ sinC
acos( B − C) + bcos(C − A ) + c cos( A − B) = 2acos A + 2bcos B + 2c cosC.
Доведення. Враховуючи, що
a = 2R sin A, b = 2R sin B, c = 2R sinC,
подамо тотожнiсть у виглядi:
2 sin A ⋅ cos( B − C) + 2 sin B ⋅ cos(C − A ) + 2 sinC ⋅ cos( A − B) =
= 2 sin2 A + 2 sin2B + 2 sin2C.
Зауважимо, що
2 sin A ⋅ cos( B − C) + 2 sin B ⋅ cos(C − A ) + 2 sinC ⋅ cos( A − B) =
= 2 sin( B + C) ⋅ cos( B − C) + 2 sin(C + A ) ⋅ cos(C − A ) +
+2sin( A + B) ⋅ cos( A − B) = sin2B + sin2C + sin2C + sin2 A +
+ sin2 A + sin2B = 2 sin2 A + 2 sin2B + 2 sin2C.
a3 cos( B − C) + b3 cos(C − A ) + c 3 cos( A − B) = 3abc.
Доведення. Використовуючи теорему синусiв, запишемо подану

тотожнiсть:
sin3 A ⋅ cos( B − C) + sin3 B ⋅ cos(C − A ) + sin3 C ⋅ cos( A − B) =
= 3sin A ⋅ sin B ⋅ sinC. (14)

Використовуючи тотожностi
sin2B + sin2C sin2C + sin2 A
cos( B − C) = , cos(C − A ) = ,
2 sin A 2 sin B
sin2 A + sin2B
cos( A − B) = ,
2 sinC
запишемо тотожнiсть (14) у виглядi:
1 1
sin2 A( sin2B + sin2C) + sin2 B( sin2C + sin2 A ) +
2 2
1
+ sin2 C( sin2 A + sin2B) = 3sin A ⋅ sin B ⋅ sinC.
2
Позначивши лiву частину останньої тотожностi через M, маємо:
1 1
M= (1 − cos2 A )( sin2B + sin2C) + (1 − cos2B)( sin2C + sin2 A ) +
4 4
1 1
+ (1 − cos2C)( sin2 A + sin2B) = (2 sin2 A + 2 sin2B + 2 sin2C −
4 4
−( sin2B ⋅ cos2 A + cos2B ⋅ sin2 A ) − ( sin2C ⋅ cos2B + cos2C ⋅ sin2B) −
1
− ( sin2 A ⋅ cos2C + cos2 A ⋅ sin2C)) = (2 sin2 A + 2 sin2B + 2 sin2C −
4
− sin(2B + 2 A ) − sin(2C + 2B) + sin(2 A + 2C)) =
1
= (2 sin2 A + 2 sin2B + 2 sin2C + sin2C + sin2 A + sin2B) =
4
3 3
= ( sin2 A + sin2B + sin2C) = ⋅ 4sin A ⋅ sin B ⋅ sinC = 3sin A ⋅ sin B ⋅ sinC.
4 4
Завдання 13. Якщо для трикутника ABC виконується рiвнiсть
C
a + b = (atgA + btgB)tg , то цей трикутник рiвнобедрений. Доведiть.
2
Доведення. Маємо
C
sin A + sin B = ( sin AtgA + sin BtgB)tg
2
або
⎛ C⎞ ⎛ C⎞
sin A ⎜1 − tgAtg ⎟ + sin B⎜1 − tgBtg ⎟ = 0,
⎝ 2 ⎠ ⎝ 2⎠
⎛ C⎞ ⎛ C⎞
cos⎜ A + ⎟ cos⎜ B + ⎟
⎝ 2⎠ ⎝ 2⎠
sin A ⋅ + sin B ⋅ = 0,
C C
cos A ⋅ cos cos B ⋅ cos
2 2
⎛ C⎞ ⎛ C⎞
sin A ⋅ cos⎜ A + ⎟ cos⎜ B + ⎟
⎝ 2⎠ ⎝ 2⎠
+ sin B ⋅ = 0. (15)
cos A cos B
Зауважимо, що
⎛ C⎞ 2A +C π−B+ A B− A
cos⎜ A + ⎟ = cos = cos = sin ,
⎝ 2⎠ 2 2 2
⎛ C⎞ 2B + C π− A+B A−B B− A
cos⎜ B + ⎟ = cos = cos = sin = − sin .
⎝ 2 ⎠ 2 2 2 2
Із тотожностi (15) маємо:
B− A B− A
sin A ⋅ sin sin B ⋅ sin
2 − 2 = 0, sin B − A ⎛ sin A − sin B⎞ = 0.
⎜ ⎟
cos A cos B 2 ⎝ cos A cos B⎠
B− A
Якщо sin = 0, то оскiльки A i B — кути трикутника,
2
∠ A = ∠ B.
sin A sin B
Якщо − = 0, то sin( A − B) = 0, ∠ A = ∠ B.
cos A cos B
Отже, трикутник ABC — рiвнобедрений.
ностi:
а) a = bcosC + c cos B;
б) 2p = (a + b)cosC + (b + c )cos A + (c + a)cos B;
A B C
в) r = 4R sin sin sin ;
2 2 2
p
г) R = ;
sin A + sin B + sinC
A B C
д) r = ptg tg tg ;
2 2 2
4R + r A B C
е) = tg + tg + tg ;
p 2 2 2
A B C
ж) S = p2 tg tg tg ;
2 2 2
з) a2 + b2 + c 2 = 2abcosC + 2bc cos A + 2cacos B;
и) a3 sin( B − C) + b3 (C − A ) + c 3 sin( A − B) = 0;
A B C
к) ( p − a) sin2 + ( p − b) sin2 + ( p − c ) sin2 =
2 2 2
2 2 2
A B C
= 2r(4R + r ) sin sin sin ,
2 2 2
де r — радiус вписаного кола, R — радiус описаного навколо три&

кутника ABC кола, S — площа трикутника ABC.
Уважний читач, мабуть, помiтив, що пiд час доведення тригоно&
метричних тотожностей у трикутнику ми не використовували умо&
ви A > 0, B > 0, C > 0. Єдиною умовою була рiвнiсть A + B + C = π.
Означення. Тригонометрична тотожнiсть для кутiв A, B, C нази&
вається π&тотожнiстю, якщо вона справедлива для довільних дійс&
них чисел А, В, С) із сумою π.
Усi тригонометричнi тотожностi, якi ми розглядали ранiше, є
π&тотожностями.
Нехай маємо π&тотожнiсть. Виконаємо пiдстановки
( A, B, C) → ( A1 , B1 , C1 )
за умови A1 + B1 + C1 = π. (Тут A1 , B1 , C1 , — деякі вирази, що
містять А, В, С. Очевидно, ми знову одержимо π&тотожнiсть, яка
є водночас i тотожнiстю в трикутнику. Це дає змогу з тригономет&
ричної тотожностi в трикутнику одержати безлiч тотожностей
у трикутнику.
У тотожностi (1) виконаємо пiдстановки:
( A, B, C) → (π(n + 1) − nA, − nB, − nC).

Зауважимо, що π(n + 1) − nA + ( −nB) + ( −nC) = π. Маємо:
⎛ π πn − nA ⎞ nB nC
sin(π(n + 1) − nA ) − sinnB − sinnC = 4cos⎜ + ⎟ ⋅ cos ⋅ cos ,
⎝2 2 ⎠ 2 2
πn − nA nB nC
sin( πn − nA ) − sin Bn − sinCn = −4sin ⋅ cos ⋅ cos . (16)
2 2 2
Із тотожностi (16) дiстанемо:
при n = 2
− sin2 A + sin2B + sin2C = 4sin A ⋅ cos B ⋅ cosC,
при n = 3
3A 3B 3C
sin3A + sin3B + sin3C = −4cos ⋅ cos ⋅ cos , (17)
2 2 2
при n = 4
− sin4A + sin4B + sin4C = −4sin2 A ⋅ cos2B ⋅ cos2C тощо.

A B C 3A 3B 3C
sin3 A + sin3 B + sin3 C = 3cos ⋅ cos ⋅ cos + cos ⋅ cos ⋅cos .
2 2 2 2 2 2
Доведення. За тотожностями (1) i (17) маємо:
A B C 3A 3B 3C
3cos ⋅ cos ⋅ cos + cos ⋅ cos ⋅ cos =
2 2 2 2 2 2
3 1
= ( sin A + sin B + sinC) − ( sin3A + sin3B + sin3C) =
4 4
1 1 1
= (3sin A − sin3A ) + (3sin B − sin3B) + (3sinC − sin3C) =.
4 4 4
= sin3 A + sin3 B + sin3 C.
1
Ми використали тотожнiсть (3sinα − sin3α ) = sin3 α.
4
sin(2k + 1) A + sin(2k + 1)B + sin(2k + 1)C =
(2k + 1) A (2k + 1)B (2k + 1)C
= ( −1) ⋅ 4cos
k
⋅ cos ⋅ cos .
2 2 2
Доведення. Покладемо в тотожностi (16) n = 2k + 1. Маємо:
sin(π(2k + 1) − (2k + 1) A ) + sin(2k + 1)B + (2k + 1)C =
⎛ π(2k + 1) − (2k + 1) A ⎞ (2k + 1)B (2k + 1)C

= 4sin⎜ ⎟ ⋅ cos ⋅ cos . (18)
⎝ 2 ⎠ 2 2
Враховуючи, що
sin(π(2k + 1) − (2k + 1) A ) = sin(2k + 1) A
та
⎛ π(2k + 1) − (2k + 1) A ⎞ ⎛ (2k + 1) A ⎞⎟ (2k + 1) A
sin⎜ ⎟ = cos⎜ πk − = ( −1) cos
k
,
⎝ 2 ⎠ ⎝ 2 ⎠ 2
дiстанемо iз тотожностi (18) потрiбну тотожнiсть.

sin2nA + sin2nB + sin2nC = ( −1)

n +1
4sinnA ⋅ sinnB ⋅ sinnC.
Доведення. Виконаємо в тотожностi (5) пiдстановки:

( A, B, C) → (nA, nB, nC − π(n − 1)).
Зауважимо, що nA + nB + nC − π(n − 1) = π. Маємо:
sin2nA + sin2nB + sin2(nC − π(n − 1)) =
= 4sinnA ⋅ sinnB ⋅ sin(nC − π(n − 1)). (19)
Оскiльки
sin2(nC − π(n − 1)) = sin2nC,
sin(nC − π(n − 1)) = sin( πn − nC) = ( −1)

n +1
sinnC,
то з тотожностi (19) дiстанемо потрiбну тотожнiсть.

ностi:
A B C π− A π−B π −C
а) cos + cos + cos = 4cos ⋅ cos ⋅ cos ;
2 2 2 4 4 4
A B C π− A π−B π −C
б) sin + sin + sin = 4sin ⋅ sin ⋅ sin ;
2 2 2 4 4 4
в) cos(2n + 1) A + cos(2n + 1)B + cos(2n + 1)C =
(2n + 1) A (2n + 1)B (2n + 1)C
= 1 + ( −1) ⋅ 4sin
n
⋅ sin ⋅ sin ;
2 2 2
г) cos2nA + cos2nB + cos2nC = −1 + ( −1) 4cosnA ⋅ cosnB ⋅ cosnC;
n
д) ctgnA ⋅ ctgnB + ctgnB ⋅ ctgnC + ctgnC ⋅ ctgnA = 1

(nA ≠ πk, nB ≠ πk, nC ≠ πk, n ∈ N, k ∈ N);
е) tgnA + tgnB + tgnC = tgnA ⋅ tgnB ⋅ tgnC
π π π
(nA ≠ + πk, nB ≠ + πk, nC ≠ + πk, n ∈ N, k ∈ N).
2 2 2
Лiтература
1. Вышенский В. А., Карташов Н. В., Михайловский В. И., Ядренко М. И.
Сборник задач Киевских математических олимпиад. — К. : Вища
школа, 1984.
2. Вишенський В. А., Ганюшкiн О. В. Українськi математичнi олiмпiа&
ди. — К. : Вища школа, 1993.
3. Фурсенко В. Б. Лексикографическое изложение конструктивных задач
геометрии треугольника // Математика в школе. — 1937. — № 5.
4. Гайштут О. Г., Ушаков Р. П. Тригонометрiя. — К. : Магiстр&S, 1997.
Одна цiкава геометрична тотожнiсть

Нехай D — довiльна точка, взята на сторонi BC трикутника ABC
(рис. 1). Покладемо ∠ ADC = α, тодi ∠ ADB = 180°− α. З ADC за теоре&
мою косинусiв маємо:
AD 2 + CD 2 − AC2
cosα = . (1)
2 AD ⋅ CD
Із трикутника ADB за теоремою косинусiв маємо:
AD 2 + BD 2 − AB2
cos(180°−α ) = − cosα = ,
2 AD ⋅ BD
звiдки
AB2 − AD 2 − BD 2
cosα = . (2)
2 AD ⋅ BD
Прирiвнявши правi частини рiвностей (1) i (2), дiстанемо:
AD 2 + CD 2 − AC2 AB2 − AD 2 − BD 2
= ,
2 AD ⋅ CD 2 AD ⋅ BD
або
AD 2 + CD 2 − AC2 AB2 − AD 2 − BD 2
= . (3)
CD BD
Одержана тотожнiсть (3) дає можливiсть ефективно розв’язува&
ти задачi на знаходження вiдстаней.
Розглянемо характернi приклади.
Задача 1. Виведiть формулу медiани трикутника.
* Нехай AD — медiана трикутника ABC (рис. 1).
A
α
C D B
Рис. 1
Зазвичай, позначають BC = a, CA = b, AD = m a , AB = c. Зрозумi&

a
ло, що CD = BD = . Із тотожностi (3) дiстанемо:
2
a2 a2
m2a + − b2 C2 − m2a −
4 = 4,
a a
2 2
a2 1
звiдки 2m2a = b2 + c 2 − або m a = 2b2 + 2c 2 − a2 .
2 2
Задача 2. AD — бiсектриса трикутника ABC (рис. 1). Доведiть,
що AD 2 = AB ⋅ AC − BD ⋅ CD.
* Нехай AD — бiсектриса трикутника ABC (рис. 1). Із тотож&
ностi (3) маємо:
AD 2 ( BD + CD ) = AB2 ⋅ CD + AC2 ⋅ BD − BD 2 ⋅ CD − CD 2 ⋅ BD
або
AB2 ⋅ CD AC2 ⋅ BD
AD 2 = + − BD ⋅ CD. (4)
BD + CD BD + CD
Згiдно з властивiстю бiсектриси внутрiшнього кута трикутника,
BD :CD = AB: AC. Отже,
AB2 ⋅ CD AC2 ⋅ BD AB2 AC2
+ = + =
BD + CD BD + CD BD CD
+ 1 1+
CD BD
AB2 AC2 AB2 ⋅ AC AC2 ⋅ AB
= + = + = AB ⋅ AC.
AB AC AB + AC AB + AC
+ 1 1+
AC AB
Тепер iз рiвностi (4) одержуємо: AD 2 = AB ⋅ AC − BD ⋅ CD, що й по&
трiбно було довести.
Задача 3. Коло, вписане в трикутник ABC, дотикається до сторо&
ни BC у точцi D. Знайдiть AD.
* Нехай D, E, F вiдповiдно — точки дотику вписаного в трикут&
ник ABC кола до сторiн BC, CA та AB (рис. 2).
F
E
C D B
Рис. 2
Покладемо CD = x, BD = y, AF = z. Зрозумiло, що CE = CD = x,
BD = BF = y, AE = AF = z. Для знаходження величин x, y, z складе&
мо систему
⎧ x + y = a,
⎪
⎨ x + z = b,
⎪ y + z = c,
⎩
a +b −c a +c −b c +b −a
звiдки x = = p − c, y = = p − b, z = = p − a.
2 2 2
Таким чином,
CD = p − c, BD = p − b.
Згiдно з тотожнiстю (3), маємо:
AD 2 + ( p − c ) − b2 c 2 − AD 2 − ( p − b)
2 2
= ,
p−c p−b
AD 2 ( p − b + p − c ) = c 2 ( p − c ) + b2 ( p − b) − ( p − b)( p − c ) − ( p − c )( p − b) ,
2 2
AD 2 ⋅ a = c 2 ( p − c ) + b2 ( p − b) − ( p − b)( p − c )( p − c + p − b),
AD 2 ⋅ a = c 2 ( p − c ) + b2 ( p − b) − ( p − b)( p − c ) ⋅ a.
Остаточно дістанемо:
p−b 2 p−c
AD = b2 ⋅ +c ⋅ − ( p − b)( p − c ).
a a
1
Задача 4. Доведiть теорему Стюарта :
AD 2 ⋅ BC + BC ⋅ DC ⋅ DB = CD ⋅ AB2 + BD ⋅ AC2 (рис. 1).
* Із тотожностi (3) маємо:
AD 2 ( BD + CD ) + CD 2 ⋅ BD + BD 2 ⋅ CD = CD ⋅ AB2 + BD ⋅ AC2 ,
або
AD 2 ⋅ BC + CD ⋅ BD ⋅ BC = CD ⋅ AB2 + BD ⋅ AC2 ,
що й потрiбно було довести.
Задача 5. На гiпотенузi AB прямокутного трикутника ABC взято
точку D так, що CD = 4, AD = 1, BD = 5. Знайдiть катети трикутника.
* Нехай CA = x, CB = y (рис. 3). Згiдно з тотожнiстю (3), маємо:
1
Стюарт М. (1717–1785) — шотландський математик.
x y
4
A 1 D 5 B
Рис. 3
12 + 42 − x2 y2 − 42 − 52
= , або 5x2 + y2 = 126.
1 5
Враховуючи теорему Пiфагора, маємо систему
⎧5x2 + y2 = 126,
⎨ 2
⎩ x + y = 36.
2
Розв’язавши цю систему, враховуючи, що x > 0, y > 0, маємо

вiдповiдь:
3 10 3 6
CA = , CB = .
2 2
Задача 6. Основи трапецiї дорiвнюють a i b, бiчнi сторони c i d,
дiагоналi — e i f. Доведiть, що e 2 + f 2 = c 2 + d 2 + 2ab.
* На рис. 4 показано трапецiю ABCD. За умовою DC = a, AB = b,
AD = c, BC = d, DB = e, AC = f.
D a C
f c f e d e
F a A b B a E
Рис. 4
На прямiй AB вiзьмемо точки E та F такi, що BE = CD = FA = a.

Чотирикутники BECD та FACD — паралелограми, отже,
DF = CA = f, CE = DB = e.
Із трикутника CAE, згiдно з тотожнiстю (3), маємо:
d 2 + b2 − f 2 e 2 − a 2 − d 2
= ,
b a
звiдки
( )
ab2 + a2 b + ad 2 + bd 2 = af 2 + be 2 , або (a + b) ab + d 2 = af 2 + be 2 . (5)
Із трикутника DFB, згiдно з тотожнiстю (3), маємо:

c 2 + a 2 − f 2 e 2 − c 2 − b2
= ,
a b
звiдки
( )
a2 b + ab2 + bc 2 + ac 2 = ae 2 + bf 2 , або (a + b) ab + c 2 = ae 2 + bf 2 . (6)
Додаючи рiвностi (5) i (6), дiстанемо:

(a + b)(c 2 + d 2 + 2ab) = (a + b)(e 2 + f 2 ),
звiдки c 2 + d 2 + 2ab = e 2 + f 2 , що й потрiбно було довести.
Задача 7. На вiдрiзку AB як на дiаметрi побудовано коло. Точка
C лежить на цьому вiдрiзку, причому AC = 2r1 , BC = 2r2 . На вiдрiзках
AC i BC як на дiаметрах побудованi кола. Знайдiть радiус четвертого
кола, яке дотикається до першого кола внутрiшньо, а до кожного
з двох iнших кiл — зовнiшньо.
* Нехай O — центр кола з дiаметром AB (рис. 5);
O3
A B
O1 C O O2
Рис. 5
O1 та O2 — центри кiл вiдповiдно з дiаметрами AC та BC. O3 — центр

кола з шуканим радiусом x. Згiдно з умовою,
OA = OB = r1 + r2 = O1 O2 .
Далi знаходимо:
O1 O3 = r1 + x; O2 O3 = r2 + x; OO3 = r1 + r2 − x; OO1 = r2 ; OO2 = r1 .
Із трикутника O1 O2 O3 за допомогою тотожностi (3) маємо:
OO32 + OO12 − O1 O32 O2 O32 − OO22 − OO32

= ,
OO1 OO2
або
(r1 + r2 − x) + r22 − (r1 + x) (r2 + x) − r12 − (r1 + r2 − x)
2 2 2 2
= ,
r2 r1
r22 + (2r1 + r2 )(r2 − 2x) (r1 + 2r2 )(2x − r1 ) − r12

= ,
r2 r1
r1 ⋅ r22 + r1 ⋅ r2 (2r1 + r2 ) − 2xr1 (2r1 + r2 ) =
(
= 2xr2 (r1 + 2r2 ) − r1 ⋅ r2 (r1 + 2r2 ) − r2 r12 , 4r1 r2 (r1 + r2 ) = 4x r12 + r1 r2 + r22 , )
r1 r2 (r1 + r2 )
звiдки x = .
r12 + r1 r2 + r22
Задача 8. Два кола з радiусами R i r (R > r ) дотикаються вну&
трiшньо. Знайдiть радiус третього кола, яке дотикається до перших
двох i прямої, на якiй лежать їх центри.
* На рис. 6 зображенi кола з центрами O i O1 , що дотикаються
внутрiшньо в точцi A.
O2
A B
O1 O C
Рис. 6
На прямiй AB лежать дiаметри цих кiл. Третє коло з центром O2

дотикається до двох поданих кiл i прямої AB у точцi C.
O2 C = x — шуканий радiус. Зазначимо, що
OO2 = R − x, O1 O2 = r + x, OO1 = R − r,
OC2 = OO22 − O2 C2 = (R − x) − x2 = R 2 = 2Rx.
2
Із трикутника O1 O2 C, згiдно з тотожнiстю (3), маємо:

OO12 + OO22 − O1 O22 O2 C2 − OO22 − OC2

= ,
OO1 OC
або
(R − r )
2
+ ( R − x) − ( r + x)
2 2
=
2
(
x2 − (R − x) − R 2 − 2Rx ),
R −r R − 2Rx
2
R(R − r ) − (R + r )x R +r
= − R 2 − 2Rx, R 2 − 2Rx = x − R,
R −r R −r
2 2
⎛R + r⎞ 2 R +r ⎛R + r⎞ 2 4Rr
R 2 − 2Rx = ⎜ ⎟ x − 2xR + R2 , ⎜ ⎟ x = x⋅ ,
⎝R − r⎠ R −r ⎝R − r⎠ R −r
4Rr(R − r )
звiдки, враховуючи, що x > 0, маємо вiдповiдь: x = .
(R + r )
2
Вправи
1. Коло називається зовнiвписаним у трикутник, якщо воно до&
тикається до його сторони та продовжень двох iнших сторiн (таких
кiл три). Вiдомо, що зовнiвписане коло дотикається до сторони BC
у точцi D. Знайдiть AD.
p−c 2 p−b
Вiдповiдь. b2 ⋅ +c ⋅ − ( p − b)( p − c ).
a a
2. Виведiть формулу бiсектриси трикутника.
2
Вiдповiдь. l a = bcp( p − a).
b +c
3. Катети прямокутного трикутника дорiвнюють a i b. Доведiть,
ab 2
що l c = .
a +b
4. D — довiльна точка, взята на сторонi BC трикутника ABC.
Вiдомо, що BC = a, AC = b, AB = c, BD = n, DC = m. Доведiть, що:
m 2 n 2 c 2 b2
а) AD < c + b ; б) a < + .
a a n m
5. Доведiть, що для прямокутного трикутника справедлива не&
a +b
рiвнiсть l c ≤ , де a, b та l c — вiдповiдно катети та бiсектриса
2 2
трикутника.
6. Основи трапецiї дорiвнюють c i d, а бiчнi сторони a i b. Знайдiть
вiдрiзок, що сполучає середини основ трапецiї.
1
2a2 + 2b2 − (c − d ) .
2
Вiдповiдь.
2
7. У трикутнику ABC AB > AC. На сторонi AB вiдкладаємо
вiдрiзок AD = AC. Знайдiть DC.
b
Вiдповiдь. 2 ( p − b)( p − c ).
c
8. У рiвнобедреному трикутнику ABC CA = CB = a. На сторонi AB
взято точку D так, що AD = b, BC = c. Знайдiть CD.
Вiдповiдь. a2 − bc .
9. Доведiть, що квадрат дiагоналi рiвнобедреної трапецiї до&
рiвнює квадрату бiчної сторони плюс добуток основ трапецiї.
10. Основи трапецiї дорiвнюють a та b (a < b), а бiчнi сторони —
с і d. Знайдiть дiагоналi трапецiї.
Вiдповiдь.
( ) (
b c 2 − a2 + a b2 − d 2 ); b(d 2
) (
− a2 + a b2 − c 2 ).
b −a b −a
11. Основи трапецiї a i b, бiчнi сторони — c i d, а дiагоналi — e i f.
Доведiть, що (e + f ) ≤ (c + d ) + 4ab.
2 2
Вказiвка. Врахувати, що для будь&якого опуклого чотирикутни&

ка виконується нерiвнiсть ef ≤ ab + cd.
12. Два кола з радiусами r1 та r2 дотикаються ззовнi. На лiнiї їх
центрiв як на дiаметрi побудовано третє коло. Знайдiть радiус кола,
що дотикається до кожного з перших двох кiл ззовнi, а до третього
кола внутрiшньо.
r1 r2
Вiдповiдь. .
2(r1 + r2 )
13. Доведiть, що в будь&якому трикутнику виконується не&
1
рiвнiсть: а) 9R 2 ≥ a2 + b2 + c 2 ; б) sin2 A + sin2 B + sin2 C ≤ 2 .
4
Вказiвка. Використайте результат задачi 9.
14. Доведiть, що в будь&якому трикутнику виконується не&
A B C 1
рiвнiсть: а) R ≥ 2r; б) sin sin sin ≤ .
2 2 2 8
Вказiвка. Використайте результат задачi 10.
15. Знайдiть вiдстань мiж центроїдом i центром кола, вписаного
в трикутник.
Вiдповiдь.
1
3
( )
9r 2 − 3p2 + 2 a2 + b2 + c 2 .
Про одну задачу з математичного фольклору

У статтi [1] В. Мазорчук запропонував серед iнших таку задачу.
Задача 1. Нехай задано рiвнобедрений трикутник ABC, у якому
AB = BC та ∠ ABC = 20°. На сторонi AB цього трикутника вибрано
точку M так, що AC = MB. Знайдiть величину кута MCA (рис. 1).
B
20°
A C
Рис. 1
Далi будемо рiвнобедрений трикутник iз кутом 20° при вершинi

1
називати А&трикутником — на честь Аль&Беруні , в одній з праць
якого зустрічається цей трикутник. У кiнцi статтi [1] наведено кра&
сиве суто геометричне розв’язання задачi 1. Покажемо декiлька
розв’язань за допомогою тригонометрiї.
Нехай
AB = BC = 1, ∠ MCA = x°, тодi MB = AC = 2 sin10°,
AM = 1 − 2 sin10°, ∠ MCВ = 80°− x, ∠ BMC = 80°+ x, ∠ AMC = 100°− x.
Із трикутника MCB за теоремою косинусiв маємо:
CM 2 = BC2 + BM 2 − 2BC ⋅ BM cos ∠ MBC;
CM 2 = 1 + 4sin2 10° − 4sin10°⋅cos20° =
= 1 + 4sin10° ( sin10°− cos20° ) = 1 + 4sin10° ( sin10°− sin70° ) =
= 1 − 4sin10°⋅2cos40°⋅ sin30° =
= 1 − 4sin10°⋅cos40° = 1 − 2( sin50°− sin30° ) =
= 2 − 2 sin50° = 2(1 − 2cos40° ) = 4sin2 20°,
звiдки CM = 2 sin20°.
Із трикутника MCB за теоремою синусiв маємо:
1
Аль&Беруні (973–1048) — видатний перський ісламський учений.
MB MC 2 sin10° 2 sin20°
= , або = ; sin(80°− x) = sin10°.
sin(80°− x) sin20° sin(80°− x) sin20°
Враховуючи, що 0°< x < 80°, з останнього рiвняння дiстаємо
x = 70 o .
Можна розв’язати задачу 1 i не знаходячи MС. Із трикутника
MCB за теоремою синусiв маємо:
MB BC 2 sin10° 1
= , або = ;
sin(80°− x) sin(80°+ x) sin(80°− x) sin(80°+ x)
2 sin10°⋅ sin(80°+ x) = sin(80°− x),

cos(70°+ x) − cos(90°+ x) = sin(80°− x).
За формулами зведення маємо:
cos(70°+ x) + sin x = cos(10°+ x), cos(10°+ x) − cos(70°+ x) = sin x,
2 sin(40°+ x) ⋅ sin30° = sin x, sin(40°+ x) = sin x,
sin(40°+ x) − sin x = 0, 2cos(20°+ x) ⋅ sin20° = 0, cos(20°+ x) = 0.
Оскiльки 0°< x < 80°, то з останнього рiвняння випливає, що
x = 70°.
Задачу 1 можна розв’язувати багатьма способами, застосовуючи
теореми синусiв i косинусiв до трикутникiв MCB та MCA.
Наведемо пару таких доведень.
1. Із трикутника MCA за теоремою косинусiв маємо:
AM 2 = AC2 + MC2 − 2 AC ⋅ MC ⋅cos x,
або
(1 − 2 sin10° )
2
= 4sin2 10° + 4sin2 20° − 8 sin10°⋅ sin20°⋅ cosx,
звiдки
4sin2 20°+4sin2 10°−1
cos x = . (1)
8 sin10°⋅ sin20°
Спростимо вираз:
4sin2 20°+4sin2 10°−1
A= ,
8 sin10°⋅ sin20°
2(1 − cos40° ) + 4sin10°−1 1 − 2cos40° + 4sin10°
A= = =
8 sin10°⋅ sin20° 8 sin10°⋅ sin20°
1 + 2 sin10° − 2(cos40° − 2 sin10° )
= =
8 sin10°⋅ sin20°
2( sin30° + sin10° ) − 2( sin50° − sin10° )

= =
8 sin10°⋅ sin20°
4sin20°⋅ cos10° − 4cos30°⋅ sin20°
= =
8 sin10°⋅ sin20°
cos10°− cos30° 2 sin20°⋅ sin10°
= = = sin20°.
2 sin10° 2 sin10°
Рiвняння (1) набуває вигляду cos x = sin20° = cos70°, звiдки
x = 70 o (не забудьмо, що 0°< x < 80°).
2. Із трикутника MCA за теоремою синусiв одержимо:
AM CM 1 − 2 sin10° 2 sin20°
= або = ,
sin x sin80° sin x sin80°
звiдки
(1 − 2 sin10° ) sin80°
sin x = . (2)
2 sin20°
Помiтимо, що
(1 − 2 sin10° ) sin80° 2( sin30°− sin10° )cos10°
= =
2 sin20° 4sin10°⋅cos10°
sin30°− sin10° 2cos20°⋅ sin10°
= = = cos20°.
2 sin10° 2 sin10°
Рiвняння (2) набуває вигляду sin x = cos20°, звiдки x = 70°.
Задача 2. Покладемо в А&трикутнику (рис. 1) AB = BC = a, AC = b.
Доведiть, що 2b < a < 3b.
Геометричне розв’язання
а) Розглянемо рис. 1: ∠ AMC = 30°, отже, AM > b, бо в трикутни&
ку MAC проти бiльшого кута лежить бiльша сторона. Отже,
a = BM + MA = b + MA > b + b = 2b.
E
B
A C
Рис. 2
б) Розташуємо А&трикутники так, як подано на рис. 2. Помiтимо,

що ∠ ABE = 3⋅ 20 o = 60 o i BA = BE, отже, трикутник ABE рiвносто&
роннiй i AE = a. З іншого боку, AE < AC + CD + DE або a < 3b, що
й треба було довести.
Алгебраїчне доведення
а) Нерiвнiсть 2b < a рiвносильна нерiвностi
1
4sin10 o < 1, або 2 sin10 o < ; 2 sin10 o < sin30 o . (3)
2
Враховуючи тотожнiсть sin3α = 3sinα − 4sin3 α, маємо:
sin30 o = 3sin10 o − 4sin3 10 o .
Нерiвнiсть (3) набуває вигляду
2 sin10 o < 3sin10 o − 4sin3 10 o , або 4sin2 10 o < 1,
звiдки sin2 10 o < sin2 30 o , що очевидно.
б) Нерiвнiсть a < 3b рiвносильна нерiвностi
1 1
< sin10 o , або < 3sin10 o ; sin30 o < 3sin10 o ,
6 2
3sin10 o − 4sin3 10 o < 3sin10 o , −4sin3 10 o < 0,
що очевидно.
На завершення наведемо декiлька вправ.
1. Нехай основа А&трикутника дорiвнює b, а бiчна сторона a. До&
ведiть тотожнiсть
a3 + b3 = 3a2 b.
2. Нехай R1 та r1 — радiуси описаного та вписаного кiл трикут&
ника BMC, а R2 та r2 — радiуси описаного та вписаного кiл трикут&
ника AMC. Доведiть, що:
а) R1 > R2 ; б) r1 < r2 .
3. На сторонi AB А&трикутника взято точку M так, що
∠ MCA = 60 o , а на сторонi CB — точку N так, що ∠ NCA = 50 o . До&
ведiть, що ∠ NMC = 30 o .
Лiтература
1. Мазорчук В. Декiлька задач з математичного фольклору // У свiтi ма&
тематики. 3. — № 4. — С. 6.
Роздiл IІІ. СТЕРЕОМЕТРIЯ
Про один цiкавий метод знаходження вiдстанi

мiж двома мимобiжними прямими
Вiдомо, що задача про побудову спiльного перпендикуляра до
двох мимобiжних прямих та знаходження його довжини викликає
труднощi в учнiв. Для розв’язування цiєї задачi потрiбна добре роз&
винена просторова уява, яка може з’явитися лише в результатi ре&
гулярних тренувань у розв’язуваннi задач такого типу.
Вiдомий московський педагог&математик І. Ф. Шаригiн запропо&
нував цiкавий метод знаходження вiдстанi мiж двома мимобiжними
прямими. Ми покажемо, як за допомогою цього методу можна також
будувати спiльний перпендикуляр до двох мимобiжних прямих.
Метод ґрунтується на такiй теоремi:
Вiдстань мiж мимобiжними прямими дорiвнює вiдстанi вiд точ
ки, що є проекцiєю однiєї із заданих прямих на площину, перпендику
лярну до неї, до проекцiї другої прямої на цю ж саму площину.
Доведення. Нехай a i b — двi мимобiжнi прямi (рис. 1); γ — пло&
щина, перпендикулярна до прямої a; K = a ∩ γ. b′ — проекцiя прямої
b на площину γ (b′ = Пр γ b); α — площина, що мiстить прямi b i b′.
Очевидно, α ⊥ γ ; отже, α||a.
α
b
b′ γ
M
c P
N a K
Рис. 1
Далі, KP — перпендикуляр, проведений iз точки K до площини

α. Довжина вiдрiзка KP дорiвнює вiдстанi мiж мимобiжними пря&
мими a i b. Далi проведемо через точку P пряму c, паралельну до пря&
49
мої a. Пряма c перетинає пряму b у точцi M. Проведемо вiдрiзок

MN, паралельний вiдрiзку KP ( N ∈ a). Вiдрiзок MN — спiльний
перпендикуляр до мимобiжних прямих a i b.
Складемо алгоритм знаходження вiдстанi мiж двома мимобiж&
ними прямими a i b та побудови їх спiльного перпендикуляра.
1 й крок. Будуємо площину γ, перпендикулярну до прямої a,
i знаходимо точку K перетину прямої a з площиною γ.
2 й крок. Будуємо проекцiю b′ прямої b на площину γ. Прямi b i b′
визначають площину α, паралельну прямiй a.
3 й крок. Проводимо з точки K перпендикуляр KP до прямої b′.
Довжина вiдрiзка KP дорiвнює вiдстанi мiж прямими a i b.
4 й крок. Проводимо через точку P пряму c, паралельну прямiй a,
i знаходимо точку M перетину прямих c i b.
5 й крок . Проводимо з точки M перпендикуляр MN до прямої a
( || PK ) (рис. 1). Вiдрiзок MN — спiльний перпендикуляр до пря&
MN
мих a i b.
Покажемо цей метод у дiї на прикладах розв’язування кiлькох
характерних задач.
Задача 1. Знайдiть вiдстань мiж мимобiжними дiагоналями двох
сумiжних граней куба з ребром 1. Побудуйте спiльний перпендику&
ляр до цих дiагоналей.
Розв’язання. На рис. 2 зображено куб ABCDA1 B1 C1 D1 iз ребром
одиничної довжини. Треба знайти вiдстань мiж прямими B1 C(a)
і A1 B(b) та побудувати до них спiльний перпендикуляр.
D1 C1
γ
B1
A1
α b N
K
E a
M
C
D
P
A B
Рис. 2
1 й крок. Будуємо площину ABC1 D1 ( γ ), перпендикулярну до

прямої B1 C, i знаходимо точку K (a ∩ γ = K ); K — це точка перетину
прямих B1 C та C1 B.
Роздiл IІІ. Стереометрiя 51
2 й крок. Будуємо проекцiю прямої A1 B на площину γ. Очевид&

но, Пр γ A1 = E, Пр γ B = B i Пр γ A1 B = EB(b′ ). α — площина A1 BD, що
мiстить прямi A1 B i EB. α||a.
3 й крок. Проводимо з точки K перпендикуляр KP до прямої EB.
Довжина вiдрiзка KP — це вiдстань мiж прямими A1 B i B1 C. Помi&
тимо, що вiдрiзок KP — це висота прямокутного трикутника EKB.
Тому
1
1⋅
EK ⋅ KB EK ⋅ KB 2 = 1.
KP = = =
BE EK + KB
2 2
1 3
1+
2
4 й крок. Проводимо через точку P пряму c, паралельну прямiй
B1 C, i знаходимо точку M перетину прямих c i b.
5 й крок. Проводимо з точки M перпендикуляр MN до прямої
B1 C; MN — спiльний перпендикуляр прямих B1 C i A1 B. Зазначимо,
що в прямокутному трикутнику EKB
BP:EP = KB2 :KE2 = 1:2.
Оскiльки PM|| EA1 , то BM :MA1 = BP:PE = 1:2.
1 1
Далi помiтимо, що NK = MP = A1 E = CK.
3 3
4
Отже, CN = CK + KN = CK,
3
1 2
B1 N = B1 K − NK = CK − CK = CK, CN :B1 N = 2:1.
3 3
1
Вiдповiдь. ; CN :NB1 = 2:1, BM :MA1 = 1:2.
3
Задача 2. SABC — правильна трикутна пiрамiда, всi ребра якої
мають довжину 1. Знайдiть вiдстань мiж бiчним ребром SA та медiа&
ною CD трикутника ABC. Побудуйте спiльний перпендикуляр до
прямих SA i CD.
Розв’язання. На рис. 3 зображено правильну трикутну пiрамiду
SABC, кожне ребро якої має довжину 1; CD — медiана основи. Знай&
демо вiдстань мiж прямими SA i CD та побудуємо їх спiльний пер&
пендикуляр.
1 й крок. Проводимо площину γ через вершину S перпендику&
лярно до медiани CD. Знаходимо точку K = CD ∩ γ; K — центр пра&
вильного трикутника ABC.
P
M
E
A C
N K
D
B
Рис. 3
2 й крок. Проектуємо пряму SA на площину γ;

Пр γ S = S, Пр γ A = E (AE|| DC i AE = DK) i Пр γ SA = SE.
3 й крок. Проводимо перпендикуляр KP iз точки K до прямої SE.
KP — шукана вiдстань:
KE ⋅ KS
KP = . (1)
ES
Із трикутника SKC дiстанемо:
2
⎛ 1⎞ 2 1
SK = SC2 − KC2 = 12 − ⎜ ⎟ = ; KE = AD = .
⎝ 3⎠ 3 2
1 2
2 3 2
Із рiвностi (1) маємо: KP = = .
2
⎛ 2⎞
2 11
⎛ 1⎞
⎜ ⎟ +⎜ ⎟
⎝ 2⎠ ⎝ 3⎠
4 й крок. Проводимо через точку P пряму c, паралельну до пря&
мої CD i знаходимо точку M ( M = c ∩ SA ).
5 й крок. Проводимо з точки M перпендикуляр MN до прямої
CD; MN — спiльний перпендикуляр прямих SA i CD. Із прямокут&
ного трикутника SKE дiстаємо:
2
⎛ 1⎞ ⎛ 2 ⎞
2
EP:PS = KE2 :KS2 = ⎜ ⎟ : ⎜ ⎟ = 3:8.

⎝ 2⎠ ⎝ 3 ⎠
Оскiльки PM|| EA, то AM :MS = EP:PS = 3:8;

MP: AE = 8:11 = NK :DK,
отже, DN :NK = 3:8; DN :NC = 1:10, бо CK = 2DK.
2
Вiдповiдь. ; AM :MS = 3:8, DN :NC = 1:10.
11
Задача 3. Усi ребра правильної трикутної призми мають довжи&
ну 1. Побудуйте спiльний перпендикуляр до двох мимобiжних дiа&
гоналей бiчних граней та знайдiть його довжину.
A1 C1
B1
M
E
P S
N
A C
K
D
B
Рис. 4
Розв’язання. На рис. 4 зображено призму ABCA1 B1 C1 . Треба по&

будувати спiльний перпендикуляр до прямих AB1 i BC1 та знайти
його довжину. Нехай D та S вiдповiдно середини ребер BC i BB1 .
1 й крок. Будуємо площину ADS ( γ ), перпендикулярну до пря&
мої BC1 , i знаходимо точку K ( K = γ ∩ BC1 ).
2 й крок. Проектуємо пряму AB1 на площину γ. Пр γ B1 = E
(B1 E|| C1 B, E ∈ DS); Пр γ AB1 = AE.
3 й крок. Проводимо перпендикуляр KP iз точки K на пряму AE.
KP — вiдстань мiж прямими AB1 i BC1 . Оскiльки
∠ KPE = ∠ EDA = 90 ,
то трикутники KPE i ADE подiбнi, звiдки

KP KE
= . (1)
AD AE
Враховуючи, що
2 2
3 1 ⎛ 3⎞ ⎛3 2 ⎞ 15
AD = , KE = , AE = AD + DE = ⎜ ⎟ + ⎜
2 2
⎟ = ,
2 2 ⎝ 2⎠ ⎝ 4 ⎠ 8
1
KP 1 5
iз пропорцiї (1) дiстанемо: = 2 , звiдки KP = = .
3 15 5 5
2 8
4 й крок. Через точку P проводимо пряму c, паралельну до пря&
мої BC1 ; i знаходимо точку M ( M = c ∩ AB1 ).
5 й крок. Із точки M проводимо перпендикуляр MN на пряму
BC1 ; MN — спiльний перпендикуляр прямих BC1 i AB1 . Визначимо
положення точок M i N:
1 1 3
PE = EK 2 − PK 2 = − = ,
2 5 10
15
AM AP AE − PE AE 8 − 1 = 5 − 1 = 3:2.
= = = −1 =
MB1 PE PE PE 3 2
10
3 3 1 3
Отже, MP = B1 E = ⋅ = = NK.
5 5 2 2 10 2
Далi маємо:
1 3
+
BN BK + NK 2 2 10 2 2
= = = .
NC1 KC1 − NK 3 3 3
−
2 2 10 2
5
Вiдповiдь.; AM :MB1 = 3:2; BN :NC1 = 2:3.
5
Наш досвiд свiдчить про те, що викладений метод добре засво&
ють учні.
Наведемо кiлька задач для самостiйного розв’язування.
1. Основою пiрамiди є прямокутник ABCD, причому AB = a,

BC = b. Бiчне ребро SD перпендикулярне до площини основи i має
довжину c. Знайдiть вiдстань мiж прямими AD i SB, побудуйте
спiльний перпендикуляр до цих прямих.
ac
Вiдповiдь. ; AN : ND = a2 :c 2 ; SM:MB = c 2 : a2 .
a + c2
2
2. Ребро куба ABCDA1 B1 C1 D1 має довжину 1; точка L — середи&

на ребра CD. Побудуйте спiльний перпендикуляр до прямих BD
і LD1 та знайдiть довжину цього перпендикуляра.
1
Вiдповiдь. ; LM :MD1 = 1:8; BN :ND = 7:2.
3
3. Кожне ребро правильної трикутної призми ABCA1 B1 C1 має до&
вжину 1. AD — медiана трикутника ABC. Знайдiть вiдстань мiж пря&
мими AD i A1 C та побудуйте спiльний перпендикуляр цих прямих.
5
Вiдповiдь. ; AN : ND = 4 :1; CM :MA1 = 1: 4.
5
4. Дано куб ABCDA1 B1 C1 D1 iз ребром довжиною 1; точка E — се&
редина ребра BB1 . Знайдiть вiдстань мiж прямими A1 B i CE та побу&
дуйте спiльний перпендикуляр до цих прямих.
1
Вiдповiдь. ; CM:ME = 8:1; A1 N :NB = 7:2.
3
5. Кожне ребро правильної трикутної пiрамiди SABC має довжи&
ну 1; AA1 та BB1 — медiани граней SAB i ABC вiдповiдно. Знайдiть
вiдстань мiж прямими AA1 i BB1 та побудуйте спiльний перпенди&
куляр до цих прямих.
1
Вiдповiдь. ; AM:MA1 = 3:2; BN :NB1 = 3:2.
10
Лiтература
Шарыгин И. Ф. Об одном методе нахождения расстояния и угла между
скрещивающимися прямыми // Математика в школе. — 1986. — № 6.
Призматоїд та його об’єм

Вiдомо, що об’єми геометричних тiл можна обчислювати за до&
помогою iнтеграла. Важливу роль тут вiдiграє теорема 1 (див. [2]).
Нехай тiло мiститься мiж паралельними опорними площинами α i β
(рис. 1); γ — площина, що лежить мiж ними, паралельна до них
i вiддалена вiд площини α на вiдстань x. Нехай перерiз тiла площи&
ною γ має площу S( x) i S( x) — неперервна функцiя. Тодi об’єм V
тiла знаходиться за формулою
γ
⎧
⎪
⎪
⎪
⎪
⎪ β
H ⎪⎨ S( x)
⎪ ⎫
⎪ ⎪
⎪ ⎪
⎪
⎪ ⎬x
⎪ ⎪
⎪ α
⎪ ⎪⎭
⎩
Рис. 1
H
V = ∫ S( x)dx, (1)
0
де H — вiдстань мiж площинами α i β.
1
1. Теорема Симпсона
Нехай основи тiла лежать у паралельних опорних площинах.
Перерiз, проведений паралельно опорним площинам на вiдстанi x
вiд однiєї з них, має площу, яка виражається многочленом вiд x не
вище третього степеня. Тодi об’єм цього тiла можна знайти за фор&
мулою
1
V= H( S1 + 4Sc + S2 ), (2)
6
1
Симпсон Томас (1710–1761) — англiйський математик.
де H — вiдстань мiж опорними площинами (висота тiла), S1 i S2 —

площi основ заданого тiла, Sc — площа середнього перерiзу, тобто
перерiзу, який подiляє висоту тiла навпiл i паралельний до опор&
них площин.
Доведення. За умовою S( x) = ax3 + bx2 + cx + d, де коефiцiєнти a,
b, c, d — деякi сталi, пов’язанi з поданим тiлом. Деякi з цих сталих
можуть дорiвнювати нулю. Згiдно з формулою (1),
H
H
⎛ x4 x3 x2 ⎞⏐
V= ∫( )
ax + bx + cx + d dx = ⎜a +b +c + dx⎟⏐ =
3 2
0 ⎝ 4 3 2 ⎠⏐0
=
1
12
(
H 3aH 3 + 4bH 2 + 6cH + 12d . )
Тепер знайдемо об’єм тiла за формулою (2). Для цього помiтимо, що
⎛ H ⎞ aH 3 bH 2 cH
S1 = S(0) = d, Sc = S⎜ ⎟ = + + + d,
⎝2⎠ 8 4 2
S2 = S( H ) = aH 3 + bH 2 + cH + d.
Із формули (2) дiстаємо:

1 ⎛ aH 3 ⎞
V= H ⎜d + + bH 2 + 2cH + 4d + aH 3 + bH 2 + cH + d⎟ =
6 ⎝ 2 ⎠
1 ⎛3 ⎞
=
6
H ⎜ aH 3 + 2bH 2 + 3cH + 6d⎟ =
⎝ 2 ⎠
1
12
(
H 3aH 3 + 4bH 2 + 6cH + 12d . )
Ми бачимо, що результати збiгаються. Теорему доведено.
Означення. Тiло називається симпсоновим, якщо воно задоволь&
няє двi вимоги:
1) основи тiла лежать у двох паралельних опорних площинах;
2) перерiз, проведений паралельно опорним площинам на вiд&
станi x вiд одної з них, має площу, яка виражається многочленом
вiд x не вище другого степеня.
Зрозумiло, що теорема Симпсона виконується для будь&якого
симпсонового тiла, бо многочлен не вище другого степеня є одночас&
но й многочленом, не вищим від третього степеня. Можна показати,
що призма, пiрамiда, зрiзана пiрамiда, цилiндр, конус, зрiзаний ко&
нус, куля та кульовий сегмент є симпсоновими тiлами. Тому форму&
ла (2) є зручним джерелом для виведення формул об’єму геометрич&
них тiл.
2. Об’єм призматоїда
Означення. Опуклий многогранник, усi вершини якого розташо&
ванi у двох паралельних площинах, називається призматоїдом.
Зокрема, призма, пiрамiда, зрiзана пiрамiда є призматоїдами. Із
означення випливає, що бiчнi гранi призматоїда є або трикутника&
ми, або трапецiями, або паралелограмами. Гранi, що лежать у пара&
лельних опорних площинах, називаються основами, а вiдстань мiж
ними — висотою призматоїда.
У книгах [1], [3], [4] наведено геометричне доведення того, що
об’єм призматоїда задовольняє рiвнiсть (2). Ми покажемо, що теоре&
ма Симпсона може бути застосована до призматоїда, i таким чином
отримаємо iнше виведення формули для об’єму цього тiла.
Теорема. Призматоїд є симпсоновим тiлом.
Доведення. Розглянемо рис. 2. Основи призматоїда лежать у па&
ралельних опорних площинах α i β. Площина γ паралельна до опор&
них площин i вiддалена вiд площини α на вiдстань x. У перерiзi при&
зматоїда площиною γ утворився опуклий многокутник MNPQ...R.
Проведемо з точки M усi дiагоналi цього многокутника. При цьому
вiн розiб’ється на декiлька трикутникiв. Доведемо, що площа кож&
ного з цих трикутникiв є многочленом не вище другого степеня.
Введемо в кожнiй iз площин α, β, γ прямокутну систему координат.
A1 B1 β
⎧
⎪ C1
⎪
⎪
⎪
⎪
Q
H ⎪⎨ P
⎪ ⎫ R
γ ⎪ ⎪ M N
⎪ ⎪
⎪
⎪ ⎬x
⎪ ⎪
⎪ ⎪ B
⎩ ⎪⎭ A
α D C
Рис. 2
MD NC RD x
= =… = = = λ,
C1 D C1 C A1 D H
де 0 < λ < 1, H — висота призматоїда.

Спроектуємо ортогонально точки C1 та D на площину γ. Одержи&
мо точки C1′ та D′ вiдповiдно. При цьому не змiняться координати
цих точок, тобто xC1 = xC1′ , yC1 = yC1′ , xD = xD 1′ , yD = yD 1′ . Крiм того,
зрозумiло, що
D ′ M : C1′D ′ = DM :C1 D = λ.
Згiдно з формулою дiлення вiдрiзка в поданому вiдношеннi
xM = λxC1 + (1 − λ )xD = xD + λ (xC1 − xD ), yM = yD + λ (yC1 − yD );
xN = xC + λ (xC1 − xC ), yN = yC + λ (yC1 − yC ); xP = xB + λ (xB 1 − xB ),
yP = yB + λ (yB 1 − yB ). MN = ( xN − xM ; yN − yM ),
MN 2 = ( xN − xM ) + ( yN − yM ) ; MP = ( xP − xM ; yP − yM ),
2 2
MP2 = ( xP − xM ) + ( yP − yM ) ;
2 2
MN ⋅ MP = ( xN − xM )( xP − xM ) + ( yN − yM )( yP − yM ).
Площу S трикутника MNP знайдемо за вiдомою формулою

1
( )
2
S= MN 2 ⋅ MP2 − MN ⋅ MP .
2
( )
2
MN 2 ⋅ MP2 − MN ⋅ MP =
= ((x N − x M ) + ( yN − yM )
2 2
)(( x − x
P M )
2
+ ( yP − yM )
2
)−
−(( xN − xM )( xP − xM ) + ( yN − yM )( yP − yM )) =
2
= (( xN − xM )( yP − yM ) − ( yN − yM )( xP − xM )) .
2
Отже,
1
S= |( xN − xM )( yP − yM ) − ( yN − yM )( xP − xM )|.
2
Для читачiв, обiзнаних iз аналiтичною геометрiєю, зазначимо,
що ми одержали вiдому формулу
⏐ ⎛ xM , yM , 1⎞⏐
1⏐ ⎛ xN − xM , yN − yM ⎞⏐ 1⏐ ⎜ ⎟
S = ⏐det ⎜ ⎟⏐ = det ⎜ xN , yN , 1⎟⏐.
2⏐ ⎝ xP − xM , yP − yM ⎠⏐ 2⏐ ⎜ ⎟⏐
⏐ ⎝ xP , yP , 1⎠⏐
Тут через det позначено визначник вiдповiдної матрицi. Далi по&
мiтимо, що
xN − xM = λp1 + p2 , yP − yM = λm1 + m2 ,
yN − yM = λk1 + k2 , xP − xM = λt1 + t2 ,
де p1 , p2 , m1 , m2 , t1 , t2 , k1 , k2 — деякi сталi, пов’язанi з координата&
ми вершин призматоїда. Так, наприклад,
p1 = xD − xC , m1 = yB 1 − yB + yD − yC тощо.
Тодi
( xN − xM )( yP − yM ) − ( yN − yM )( xP − xM ) =
= ( λp1 + p2 )( λm1 + m2 ) − ( λt1 + t2 )( λk1 + k2 ) = aλ2 + bλ + c,
де a, b, c — деякi сталi, пов’язанi з координатами вершин призма&

тоїда. Наприклад, a = m1 p1 − k1 t1 тощо. Таким чином,
1⏐ x2 x ⏐
S=
2
|
1 2
aλ + bλ + c| = ⏐a 2 + b + c⏐.
2⏐ H H ⏐
Оскiльки S > 0 при будь&якому x ∈ (0; H ), то функцiя

x2 x
y=a 2
+b +c
H H
зберiгає знак на всьому iнтервалi (0; H ). Отже,
1 ⎛ x2 x ⎞ 1 ⎛ x2 x ⎞
S= ⎜a 2 + b + c⎟ або S = − ⎜a 2 + b + c⎟ .
2⎝ H H ⎠ 2⎝ H H ⎠
В обох випадках S — це многочлен не вище другого степе&

ня. Зрозумiло, що площi трикутникiв MPQ, MQR i т. д., на якi роз&
бито многокутник MNPQ...R, також є многочленами не вище друго&
го степеня. Сума скiнченного числа таких многочленiв також
є многочленом не вище другого степеня. Отже, S( x) = Ax2 + Bx + C,
де A, B, C — сталi (деякi з них, але не всi одночасно, можуть до&
рiвнювати нулю), пов’язанi з координатами вершин призматоїда.
Теорему доведено, i об’єм призматоїда можна обчислювати за фор&
мулою (2).
Розглянемо приклади.
1) AB i CD — ребра тетраедра DABC (рис. 3). Нехай AB = a, DC = b,
H — вiдстань мiж мимобiжними прямими AB i DC. Прямi AB i DC
утворюють кут ϕ. Фiгура MNPQ — середнiй перерiз тетраедра. Лег&
ко бачити, що MNPQ — паралелограм. Тому
β
D
C
N γ
P
M
Q
α
B
Рис. 3
a b 1
Sc = MN ⋅ MQ ⋅ sinϕ = ⋅ ⋅ sinϕ = ab ⋅ sinϕ.
2 2 4
Із формули (2) дiстанемо:
1 H
V= H(0 + 4Sc + 0) = ab ⋅ sinϕ.
6 6
2) На рис. 4 зображено клин. Однією основою клина є трапецiя
ABCD, а другою — вiдрiзок MN, паралельний площинi трапецiї та її
основам. Клин можна розглядати як тiло, обмежене трикутною при&
зматичною поверхнею i двома довiльними сiчними площинами. Тому
його iнодi називають зрiзаною призмою. Нехай AB = a, DC = b,
MN = c, висота клина H, висота трапецiї ABCD дорiвнює h; PQR —
перерiз клина площиною, перпендикулярною до ребра MN; EFGK —
трапецiя, що є середнiм перерiзом клина; QR = h,
1 a + c b + c⎞ h 1
( EF + KG) ⋅ LT = ⎛⎜⎝
1
PO = H, Sc = + ⎟ ⋅ = h(a + b + 2c );
2 2 2 2 ⎠ 2 8
1 1
S1 = 0, S2 = S ABCD = ( AB + CD ) ⋅ RQ = (a + b) ⋅ h.
2 2
P F
M
B
L
G
E
T
Q
K
A O C
D
Рис. 4
Згiдно з формулою (2), маємо:

1 ⎛ 1 1 ⎞
V= H ⎜0 + 4⋅ h(a + b + 2c ) + (a + b)h⎟ =
6 ⎝ 8 2 ⎠
1 Hh a + b + c
= Hh(2a + 2b + 2c ) = ⋅ .
12 2 3
B1 C1
A1 D1
C
B
A D
Рис. 5
Позначимо через S1 площу трикутника PQR;

H⋅h a +b +c
S1 = i V = S1 ⋅ .
2 3
Таким чином, об’єм клина дорiвнює добутку площi перпендику&
лярного перерiзу на середнє арифметичне його паралельних ребер.
3) Знайдемо об’єм зрiзаного клина (рис. 5). Ця фiгура має основа&

ми прямокутники ABCD та A1 B1 C1 D1 iз вiдповiдно паралельними
сторонами: AD|| A1 D1 , AB|| A1 B1 . Нехай H — висота зрiзаного клина,
а AD = a, AB = b, A1 D1 = a1 , A1 B1 = b1 . Очевидно, середнiй перерiз
є також прямокутником зi сторонами
a + a1 b + b1
та .
2 2
Із формули (2) дiстанемо:
1 ⎛ a + a1 b + b1 ⎞ 1
V= H ⎜a1 b1 + 4⋅ ⋅ + ab⎟ = H(2ab + 2a1 b1 + ab1 + a1 b).
6 ⎝ 2 2 ⎠ 6
Зауваження. Теорему про призматоїд можна доводити інакше.
Вiзьмемо довiльну вершину призматоїда A, та розiб’ємо дiагона&
лями на трикутники кожну грань, яка її не мiстить. Легко бачити,
що призматоїд можна розрiзати на трикутнi пiрамiди з вершиною
A, основами яких є цi трикутники. Утворенi пiрамiди є призматої&
дами з тими ж основами, що й початковий призматоїд, бо пiд час ро&
зрiзання не додаються новi вершини. Для завершення доведення
лишається перевiрити твердження теореми для найпростішого при&
зматоїда — трикутної пiрамiди.
Лiтература
1. Адамар Ж. Элементарная геометрия. Ч. II. — М., 1958.
2. Александров А. Д., Вернер А. Л., Рыжик В. И. Геометрия 10–11. М. :
Просвещение, 1998.
3. Бескин Л. Н. Стереометрия. — М. : Просвещение, 1971.
4. Ушаков Р. П. Повторювальний курс математики. — К. : Технiка, 1999.
Координатний метод розв’язування задач

на тiла обертання
Розглянемо ситуацiю, коли плоский многокутник лежить
у правiй пiвплощинi координатної площини хOу, а вiссю обертання
є вiсь Oу. На рисунках зображено осьовi перерiзи тiл обертання.
І. Площi поверхонь тiл обертання

Теорема 1. Площу S поверхнi, утвореної вiд обертання вiдрiзка
AB навколо осi Oу, що не перетинає його, можна знайти за фор&
мулою
x A + xB
S = 2π ⋅ AB. (1)
2
Доведення. Можливi такi випадки.
1) Вiдрiзок AB пiд час обертання утворює бiчну поверхню
цилiндра (рис. 1а). S = 2πRH, де R i H вiдповiдно радiус основи i ви&
сота цилiндра. У цьому випадку x A = xB = R, AB = H, отже,
x A + xB
S = 2π ⋅ AB.
2
2) Вiдрiзок AB пiд час обертання утворює бiчну поверхню конуса
(рис. 1б). S = πRl, де R — радiус основи конуса, l — його твiрна.
У цьому випадку x A = 0, xB = R, AB = l, отже,
x A + xB
S = πxB ⋅ AB = 2π ⋅ AB.
2
3) Вiдрiзок AB пiд час обертання утворює бiчну поверхню зрiза&
ного конуса (рис. 1в); S = π(R + r )l, де R i r — радiуси основ, l —
твiрна зрiзаного конуса. У цьому випадку x A = r, xB = R, AB = l,
отже,
x A + xB
S = π( xB + x A ) ⋅ AB = 2π ⋅ AB.
2
4) Вiдрiзок AB пiд час обертання утворює кiльце або круг (рис. 1г);
S = π(R − r ) , де R i r — це вiдповiдно зовнiшнiй i внутрiшнiй радiуси
2
кiльця. У цьому випадку x A = r, xB = R, AB = R − r = xB − x A ;
( )
S = π x2B − x2A = π( xB − x A )( xB + x A ) =
x A + xB
= π ⋅ AB( xB + x A ) = 2π ⋅ AB.
2
y y
A A
R R
0 x 0 x
B B
а б
y y
A A B
R r R
0 x 0 x
B
в г
Рис. 1
Якщо x A = 0, то пiд час обертання утворюється круг,

xB + x A
xB = AB = R, S = πR 2 = πx2B = πxB ⋅ xB = 2π ⋅ AB.
2
Теорему доведено.
Якщо обертається n&кутник, то
S = S1 + S2 +…+ Sn , (2)
де S — площа поверхнi тiла обертання, S1 , S2 ,… ,Sn — площi по&
верхонь тiл, утворених обертанням його сторiн.
Розглянемо окремi частковi випадки.
1) Обертається паралелограм ABCD (рис. 2). Згiдно з теоремою 1
i формулою (2),
x A + xB x + xC
S = 2π ⋅ AB + 2π B ⋅ BC +
2 2
xC + xD x + xA
+2 π ⋅ CD + 2π D ⋅ DA.
2 2
Враховуючи, що AB = CD, BC = DA, x A + xC = xB + xD = 2xO (O —
центр паралелограма), маємо:
y B
A O C
0 x
Рис. 2
x A + xB + xC + xD x + xB + xC + xD
S = 2π ⋅ AB ⋅ + 2π ⋅ BC ⋅ A =
2 2
x A + xB + xC + xD
= 2π ⋅ ( AB + BC) ⋅ =
2
= 2π( AB + BC) ⋅ 2xO = 2πPxO , (3)
де P — периметр паралелограма.
2) Обертається правильний n&кутник зi стороною a. Нехай
x1 , x2 ,… , xn — абсциси його вершин. Із формули (2) за теоремою 1
дiстаємо:
x + x2 x + x3 x + x1
S = 2 πa 1 + 2 πa 2 +… + 2πa n =
2 2 2
x1 + x2 +… + xn
= 2πa( x1 + x2 +… + xn ) = 2πna = 2πP ⋅ X, (4)
n
де P — периметр правильного n&кутника, X— середнє арифметич&
не абсцис його вершин.
Зауваження. Для читачiв, обiзнаних iз математичним аналiзом,
зазначимо, що формули (1), (3), (4) є окремими випадками (коорди&
натними аналогами) першої теореми Гульдiна1: площа поверхнi,
утвореної обертанням плоскої кривої навколо осi, яка лежить
у площинi кривої й не перетинає її, дорiвнює добутку довжини цiєї
кривої та довжини кола, описаного центром мас кривої.
Задача 1. У трикутнику ABC дано: AB = c, AC = b, A = α. Цей
трикутник обертається навколо осi, яка проходить зовнi його через
вершину A й утворює зi стороною AB кут ϕ 0 < ϕ < α . Знайдiть( )
площу поверхнi тiла обертання.
1 Гульдiн Пауль (1577–1643) — швейцарський математик.

Розв’язання
B′ та C′ — проекцiї вершин B та C на вiсь Oy (рис. 3). За теоремою
косинусiв BC = b2 + c 2 − 2bc ⋅ cosα. Із трикутника ABB′:
BB′ = xB = c ⋅ sinϕ;
y
B′ B
ϕ
A α
C′ C
0 x
Рис. 3
iз трикутника ACC′: CC′ = xC = b sin(α + ϕ ). Зрозумiло, що x A = 0. Те&

пер згiдно з формулами (1) та (2) маємо:
x A + xB x + xC x + xC
S = 2π ⋅ AB + 2π A ⋅ AC + 2π B ⋅ BC =
2 2 2
c 2 sinϕ b2 sin(α + ϕ )
= 2π ⋅ + 2π +
2 2
c ⋅ sinϕ + b sin(α + ϕ )
+2 π b2 + c 2 − 2bc ⋅ cosα .
2
(
Вiдповiдь. π ⋅ c sinϕ + b2 sin(α + ϕ ) +
2
+(c ⋅ sinϕ + b sin(α + ϕ )) b2 + c 2 − 2bc ⋅ cosα . )

Задача 2. У прямокутнiй трапецiї, описанiй навколо круга з ра&
дiусом R, гострий кут має величину α. Знайдiть площу поверхнi
тiла, утвореного пiд час обертання цiєї трапецiї навколо меншої з її
непаралельних сторiн.
Розв’язання. На рис. 4 зображено подану трапецiю ADCD; E, G,
F, K— точки дотику вписаного кола до сторін трапецiї. Центр O
вписаного кола лежить на перетинi бiсектрис кутiв трапецiї.
Отже,
α 180 − α α
∠OBF = , ∠OCE = = 90 − ;
2 2 2
OKDE та OKAF — квадрати зi стороною R. Із прямокутного три&

кутника OCE дістаємо
⎛ α⎞ α
CE = R ⋅ ctg⎜90 − ⎟ = R tg ;
⎝ 2 ⎠ 2
α
iз прямокутного трикутника OBF: BF = R ctg . Тепер маємо:
2
y
E C
D
G
K
O
R
A B
F
0 x
Рис. 4
α α
sin + cos
α 2 2 =x ;
DC = DE + EC = R + R tg = R
2 α C
cos
2
α α
sin + cos
α 2 2 =x ;
AB = AF + FB = R + R ctg = R
2 α B
sin
2
α α 1
CB = CG + GB = CE + BF = R tg + R ctg = R .
2 2 α α
sin ⋅ cos
2 2
Згiдно з формулами (1) i (2), дiстаємо:
xD + xC x + xB x + xB
S = 2π ⋅ DC + 2π C ⋅ CB + 2π A ⋅ AB =
2 2 2
2 2 2
⎛ α α⎞ ⎛ α α⎞ ⎛ α α⎞
⎜ sin + cos ⎟ ⎜ sin + cos ⎟ ⎜ sin + cos ⎟
⎝ 2 2⎠ ⎝ 2 2⎠ ⎝ 2 2⎠
= πR 2 + πR 2 + πR 2 =
2 α 2 α 2 α α
cos sin cos sin2
2 2 2 2
2
⎛ α α⎞
⎜ sin + cos ⎟
⎛ α α⎞
2
2 ⎝ 2 2⎠
= πR 2 ⎜ sin + cos ⎟ ⋅ = 8 πR 2 =
⎝ 2 2⎠ α 2 α sin2 α
sin ⋅ cos
2
2 2
2
⎛ ⎛ π α⎞ ⎞ ⎛ π α⎞
⎜ 2 cos⎜ − ⎟ ⎟ cos2 ⎜ − ⎟
⎝ ⎝ 4 2⎠⎠ ⎝ 4 2⎠
= 8 πR 2 = 16πR 2
.
sin2 α sin2 α
⎛ π α⎞
cos2 ⎜ − ⎟
⎝ 4 2⎠
Вiдповiдь. 16πR 2
.
sin2 α
Задача 3. Бiчна сторона рiвнобедреного трикутника дорiвнює a,
кут при основi дорiвнює α. Цей трикутник обертається навколо пря&
мої, яка проходить через вершину, протилежну основi, паралельно
до бiсектрис кута α. Знайдiть площу поверхнi тiла обертання.
y
B
D
C′ C
A′ A
0 x
Рис. 5
Розв’язання. На рис. 5 AD — бiсектриса кута A рiвнобедреного

трикутника ABC. За умовою AB = CB = a, A = C = α. Тодi B= 180 − 2α;
A′ та C′ — проекцiї вершин A та C на вiсь Oу. Оскiльки AD || A ′ C′, то
α α 3α
∠ ABA ′ = ∠ BAD = , а ∠CBC′ = 180 − 2α + = 180 − . Із прямо&
2 2 2
α
кутного трикутника ABA′: AA ′ = x A = a sin ; iз прямокутного три&
2
кутника CBC′:
⎛ 3α ⎞ 3α
CC′ = xC = a sin⎜180 − ⎟ = a sin .
⎝ 2 ⎠ 2
Із трикутника ABC знайдемо AC = 2a ⋅ cosα. Із формул (1) i (2)
дiстанемо:
xB + xC x + xA x + xA
S = 2π a + 2π C ⋅ 2a ⋅ cosα + 2π B a=
2 2 2
3α ⎛ 3α α⎞ α
= πa2 sin + 2πa2 ⎜ sin + sin ⎟ cosα + πa2 sin =
2 ⎝ 2 2⎠ 2
⎛ 3α α⎞ α
= πa2 ⎜ sin
⎝ 2 2 ⎠ 2
(
+ sin ⎟ (1 + 2cosα ) = 4πa2 sinα ⋅ cos cos60 + cosα = )
α ⎛ α⎞ ⎛ α⎞
= 8πa2 sinα ⋅ cos cos⎜30 + ⎟ ⋅ cos⎜30 − ⎟ .
2 ⎝ 2⎠ ⎝ 2⎠
α⎛ α⎞ ⎛ α⎞
Вiдповiдь. 8πa2 sinα ⋅ cos ⎜30 + ⎟ ⋅ cos⎜30 − ⎟ .
2⎝ 2⎠ ⎝ 2⎠
Задача 4. У паралелограмi ABCD дано: AB = a, AD = b, ∠ BAD = α.
Знайдiть площу поверхнi тiла, утвореного пiд час обертання цього
паралелограма навколо осi, яка проходить через вершину A зовнi
паралелограма й утворює зi стороною AB кут ϕ 0 < ϕ < α . ( )
Розв’язання. На рис. 6 зображено паралелограм ABCD;
B′ B
a
ϕ C
A
α
b
D′ D
0 x
Рис. 6
B′ i D′ — проекцiї вершин B i D вiдповiдно на вiсь OY. Із трикутни&

ка BAB′: BB′ = xB = a ⋅ sinϕ. Із трикутника DАD′:
( )
DD ′ = xD = b ⋅ sin 180 − (α + ϕ ) = b ⋅ sin(α + ϕ );
O — центр паралелограма,
xB + xD a ⋅ sinϕ + b ⋅ sin(α + ϕ )
xO = = .
2 2
Периметр P паралелограма дорiвнює 2(a + b). Тепер, згiдно з фор&
мулою (3), дiстанемо:
a ⋅ sinϕ + b ⋅ sin(α + ϕ )
S = 2π ⋅ 2(a + b) ⋅ .
2
Вiдповiдь. 2π(a + b)(a ⋅ sinϕ + b ⋅ sin(α + ϕ )).
Задача 5. Правильний трикутник зi стороною a обертається на&
вколо осi, яка проходить зовнi через кiнець сторони пiд кутом α
( )
0 < α < 60 до неї. Знайдiть площу поверхнi тiла обертання.
B
B′
a
α
A
0
x
C′ C
Рис. 7
Розв’язання. На рис. 7 точки B′ та C′ вiдповiдно — проекцiї вер&

шин B та C трикутника ABC на вiсь Oy; x A = 0. Із трикутника ABB′ :
BB′ = xB = a ⋅ sinα.
(
Із трикутника ACC′: CC′ = xC = a ⋅ sin 60 + α . Тепер, згiдно з фор& )
мулою (4), дiстаємо:
x A + xB + xC
S = 2π ⋅ 3a
3
(
= 2πa 0 + a ⋅ sinα + a ⋅ sin 60 + α ( )) =
(
= 2πa2 sinα + a ⋅ sin 60 + α ( )) = 2 (
3πa2 sin 30 + α . )
Вiдповiдь. 2 3πa2 sin 30 + α . ( )
Вправи
1. Дано координати вершин трапецiї: A(0; 5), B(8; 5), C(5; 2),
D(3; 2). Знайдiть площу поверхнi тiла, утвореного пiд час обертання
цiєї трапецiї навколо осi Oy.
(
Вiдповiдь. 16π 5 + 3 2 . )
2. Дано координати вершин трикутника: A(1; 3), B(4; 7), C(6; 1).
Знайдiть площу поверхнi тiла, утвореного під час обертання цього
трикутника навколо осi Oу.
(
Вiдповiдь. π 25 + 20 10 + 7 29 . )
3. У трикутнику ABC дано: AB = c, AC = b, ∠ A = α. Вiсь обертан&
ня проходить зовнi трикутника через вершину A й утворює з його
сторонами AB i AC рiвнi кути. Знайдiть площу поверхнi тiла обер&
тання.
( ) α
Вiдповiдь. π b2 + c 2 + (b + c ) b2 + c 2 − 2bc ⋅cosα cos .
2
4. Прямокутний трикутник має катети a i b. Вiсь обертання про&
ходить зовнi трикутника через вершину прямого кута перпендику&
лярно до медiани, проведеної з вершини прямого кута. Знайдiть
площу поверхнi тiла обертання.
⎛ a 3 + b3 ⎞
Вiдповiдь. π ⎜ + a 2 + b2 ⎟ .
⎝ a 2 + b2 ⎠
5. Квадрат має сторону a. Вiсь обертання проходить зовнi квад&
рата через його вершину й утворює з його стороною гострий кут ϕ.
Знайдiть площу поверхнi тiла обертання.
⎛π ⎞
Вiдповiдь. 4 2πa2 sin⎜ + ϕ⎟ .
⎝4 ⎠
6. Правильний n&кутник зi стороною a обертається навколо осi,
яка проходить через його вершину зовнi й утворює зі стороною кут ϕ
⎛ 360 ⎞
⎜0 < ϕ < 180 − ⎟ . Знайдiть площу поверхнi тiла обертання.
⎝ n ⎠
⎛ 180 ⎞
cos⎜ϕ − ⎟
⎝ n ⎠
Вiдповiдь. nπa 2
.
180
sin
n
II. Об’єми V тiл обертання

Теорема 2. Об’єм V тiла, утвореного вiд обертання трикутника
навколо осi Oу, що не перетинає його, можна знайти за формулою
x1 + x2 + x3
V = 2 πS ⋅ , (5)
3
де x1 , x2 , x3 — абсциси вершин трикутника, S — його площа.
Доведення. Можливi такi випадки:

1) Двi вершини трикутника лежать на осi обертання (рис. 8, а).
Точка B′ — проекцiя вершини B на вiсь Oу; V = V1 + V2 , де V1 — об’єм
конуса CBB′, V2 — об’єм конуса ABB′;
1 1
V1 = πB′ B2 ⋅ CB′, V2 = πB′ B2 ⋅ AB′,
3 3
1 2π x + xB + xC
V = πB′ B2 ⋅ CA = B′ B ⋅ CA ⋅ B′ B = 2π ⋅ S ⋅ xB = 2πS ⋅ A ,
3 3 3
оскiльки xC = x A = 0.
Зауваження. Ми розглянули випадок, коли точка B′ лежить усе&
рединi вiдрiзка CA. У випадку, коли точка B′ лежить зовнi вiдрiзка
CA або на його кiнцi, доведення аналогiчне.
y y y
C
C
a
D
B′ B
0 0
x 0 x x
B′ B A′ A′
A A
A D B′
B
а б в
Рис. 8
2) Тiльки одна вершина трикутника лежить на осi обертання

(рис. 8б). Точки A′ та B′ вiдповiдно — проекцiї вершин A та B на вiсь
OY, xC = 0. D — точка перетину променя BA з вiссю Oy. Маємо
V = V1 − V2 ,
де V1 — об’єм тiла, утвореного пiд час обертання трикутника CBD,
V2 — об’єм тiла, утвореного пiд час обертання трикутника CAD.
У трикутникiв CBD та CAD сторона CD лежить на осi обертання.
Згiдно з випадком 1), маємо:
xB x
V = 2πSΔ CBD ⋅ − 2πSΔ CAD ⋅ A . (6)
3 3
SΔ CBD BD xB xB
Помiтимо, що = = , звiдки SΔ CBD = S ⋅ ;
S BA xB − x A xB − x A
SΔ CAD DA xA
= = ,
S AB xB − x A
xA
звiдки SΔ CAD = S ⋅ . Тепер iз рiвностi (6) дiстаємо:
xB − x A
x2B x2A
V = 2 πS − 2 πS =
3( xB − x A ) 3( xB − x A )
xB + x A x + xB + xC
= 2 πS = 2 πS A , бо xC = 0.
3 3
Зауваження. Випадок, коли сторона AB паралельна осi Oу, роз&
гляньте самостiйно.
3) На осi обертання немає жодної вершини трикутника (рис. 8в).
Точки A′ i B′ вiдповiдно — проекцiї вершин A i B на вiсь Oy; D —
точка перетину променя BA з вiссю Oy. Маємо
V = VΔ BDC − VΔ ADC . (7)
Трикутники BDC i ADC мають вершину D на осi Oу. Помiтимо,
SΔ BDC BD xB xB
що = = , звiдси SΔ BDC = S ⋅ . Аналогiчно
S AB xB − x A xB − x A
xА
SΔ ADC = S ⋅ . Згiдно з випадком 2), маємо з рiвностi (7):
xB − x A
xB + xC x + xC
V = 2πSΔ BDC − 2πSΔ ADC A =
3 3
xB ( xB + xC ) x A ( x A + xC ) x A + xB + xC
= 2 πS − 2 πS = 2 πS .
3( xB − x A ) 3( xB − x A ) 3
Теорему доведено.
Якщо обертається многокутник, то розiб’ємо його на кiлька три&
кутникiв. Очевидно,
V = V1 + V2 +…+ Vk , (8)
де V — об’єм тiла обертання, V1 , V2 ,...,Vk — об’єми тiл, утворених
пiд час обертання цих трикутникiв.
Розглянемо поодинокi випадки.
1) Обертається паралелограм ABCD. Нехай точка O — центр па&
ралелограма. Згiдно з рiвностями (8) i (5):
1 x + xB + xD 1 x + xB + xD
V = VΔ ABD + VΔ CBD = 2π ⋅ S A + 2π ⋅ S ⋅ C =
2 3 2 3
1 x A + xC + 2( xB + xD )
= 2π ⋅ S ⋅ . (9)
2 3
Оскiльки для паралелограма x A + xC = xB + xD = 2xO , iз рiвностi
(9) маємо:
1
V = 2π ⋅ S ⋅ 2xO = 2πSxO . (10)
2
2) Обертається правильний n&кутник зi стороною a. Нехай точка
O — центр цього многокутника, x1 , x2 ,..., xn — абсциси його вер&
шин. Сполучимо точку O з вершинами правильного многокутника
A1 , A2 ,..., A n . Тодi многокутник розбивається на n рiвних трикут&
никiв: Δ A1 A2 O, Δ A2 A3 O, ..., Δ A n A1 O. Площа кожного з трикут&
S
никiв дорiвнює . Згiдно з формулами (8) i (5), маємо:
n
S x A1 + x A2 + x O
V = V1 + V2 +…+ Vn = 2π ⋅ +
n 3
S x A2 + x A3 + x O S x A + x A1 + x O
+2 π ⋅ +…+2π ⋅ n =
n 3 n 3
S 2(x A1 + x A2 +…+ x An ) + nxO

= 2π ⋅ . (11)
n 3
Вiдомо, що x A1 + x A2 +…+ x An = nxO . Тодi з рiвностi (11) дiстаємо:
S 3nxO
V = 2π ⋅ = 2πSxO . (12)
n 3
Зауваження. Для читачiв, обiзнаних iз математичним аналiзом,
зазначимо, що формули (5), (10), (12) є окремими випадками (коор&
динатними аналогами) другої теореми Гульдiна: об’єм тiла, утворе
ного обертанням плоскої фiгури навколо осi, яка лежить у площинi
цiєї фiгури й не перетинає її, дорiвнює добутку площi фiгури на дов
жину кола, описаного центром мас фiгури.
Задача 1. Дано координати вершин трикутника: A(1; 5), B(7; 2),
C(3; − 3). Знайдiть об’єм тiла, утвореного пiд час обертання трикут&
ника ABC навколо осi Oу.
Розв’язання. Використаємо вiдому формулу
1
( )
2
SΔ ABC = AB2 ⋅ AC2 − AB ⋅ AC .
2
Послiдовно знаходимо:
AB2 = 45, AC2 = 68, AB = (6; − 3), AC = (2; − 8),
( )
2
AB ⋅ AC = 6 ⋅ 2 + 3⋅ 8 = 36, AB ⋅ AC = 362 ;
1 1 1
SΔ ABC = 45⋅ 68 − 362 = 1764 = ⋅ 42 = 21.
2 2 2
Згiдно з формулою (5), дiстанемо:
1+ 7 + 3
V = 2π ⋅ 21⋅ = 154π.
3
Вiдповiдь. 154π.
Задача 2. Дано координати вершин чотирикутника: A(1; 4),
B(6; 6), C(9; − 1), D(2; − 2). Знайдiть об’єм тiла, утвореного пiд час
обертання чотирикутника ABCD навколо осi Oу.
Розв’язання. Маємо
V = V1 + V2 ,
де V1 — об’єм тiла, утвореного пiд час обертання трикутника ABC,
V2 — об’єм тiла, утвореного пiд час обертання трикутника ADC на&
вколо осi Oy. Далi дістанемо:
AB(5; 2), AC(8; − 5), AD(1; − 6), AB2 = 29, AC2 = 89, AD 2 = 37,
AB ⋅ AC = 5⋅ 8 + 2 ⋅ ( −5) = 30, AC ⋅ AD = 8 ⋅ 1 + 5⋅ 6 = 38;
1 1 1 41
SΔ ABC = 29 ⋅ 89 − 302 = 1681 = ⋅ 41 = ,
2 2 2 2
41 1 + 6 + 9 2
V1 = 2π ⋅ ⋅ = 218 π;
2 3 3
1 1 1 43
SΔ ADC = 89 ⋅ 37 − 382 = 1849 = ⋅ 43 = ,
2 2 2 2
43 1 + 9 + 2 2 2
V2 = 2π ⋅ ⋅ = 172π; V = 218 π + 172π = 390 π.
2 3 3 3
2
Вiдповiдь. 390 π.
3
Задача 3. Прямокутний трикутник має площу S. Медiана цього

трикутника, проведена з вершини прямого кута, дорiвнює m. Три&
кутник обертається навколо осi, яка проходить через вершину пря&
мого кута зовнi трикутника. Який найбiльший об’єм може мати
тiло обертання?
Розв’язання. Точка C — вершина прямого кута трикутника ABC
(рис. 9). M — центр мас цього трикутника, CD — його медiана. Вiдомо,
2 2
що CM = CD = m; V = 2πS ⋅ xM . Зрозумiло, що
3 3
2
xM = MM ′≤ CM = m.
3
y
A
C M
M′ D
0 x
Рис. 9
2 4
Отже, maxV = 2πS ⋅ m = πSm. В екстремальному випадку вiсь
3 3
Oу перпендикулярна до медiани CD.
4
Вiдповiдь. πSm.
3
Задача 4. Сторони паралелограма мають довжини a i b, кут мiж
ними дорiвнює α. Знайдiть об’єм тiла, утвореного обертанням цього
паралелограма навколо осi, що проходить через його вершину пер&
пендикулярно до дiагоналi.
Розв’язання. Точка O — центр поданого паралелограма ABCD
(рис. 10);
AB = a, AD = b, ∠ BAD = α.
Послiдовно знаходимо S = ab ⋅ sinα, AC = a2 + b2 + 2ab ⋅ cosα,
1 1 2
xO = AC = a + b2 + 2ab ⋅ cosα.
2 2
y
B
a
A O
C
α
b
0 D
x
Рис. 10
Згiдно з формулою (10),

1 2
V = 2π ⋅ ab ⋅ sinα ⋅ a + b2 + 2ab ⋅ cosα .
2
Вiдповiдь. πab a2 + b2 + 2ab ⋅ cosα ⋅ sinα.
Задача 5. Правильний шестикутник зi стороною a обертається
навколо зовнiшньої осi, яка паралельна сторонi шестикутника i вiд&
далена вiд цiєї сторони на вiдстань a. Знайдiть об’єм тiла обертання.
Розв’язання. Точка O′ — проекцiя центра O шестикутника на
вiсь Oу (рис. 11). Послiдовно знаходимо
3 3 2 3
S= a , xO = OO′ = a + a .
2 2
Тепер iз формули (12) дiстаємо:
V = 2π ⋅
3 3 2 ⎛ 3⎞ 3 3 2 + 3
a ⋅ a⎜1 + ⎟ = πa 3 .
( )
2 ⎝ 2 ⎠ 2
y
B
a
A C
O
O′
F D
E
0
x
Рис. 11
Вiдповiдь.
(
3 3 2+ 3 ) πa .
3
2
Вправи
1. Дано координати вершин трикутника A(1; 2), B(4; 4), C(2; −2).
Знайдiть об’єм тiла, утвореного пiд час обертання цього трикутника
навколо осi Oу.
2
Вiдповiдь. 32 π.
3
2. Дано координати вершин чотирикутника A(1; 3), B(6; 8),
C(9; 6), D(4; 1). Знайдiть об’єм тiла, утвореного пiд час обертання
цього чотирикутника навколо осi Oу.
Вiдповiдь. 250π.
3. Доведiть, що об’єми тiл, пiд час обертання паралелограма по&
слiдовно навколо двох сумiжних сторiн, обернено пропорцiйнi цим
сторонам.
4. Сторони паралелограма дорiвнюють a i b, а кут мiж ними — ϕ.
Цей паралелограм обертається навколо осi, що проходить зовнi че&
рез його вершину й утворює з двома сторонами, що виходять iз цiєї
вершини, рiвнi кути. Знайдiть об’єм тiла обертання.
ϕ
Вiдповiдь. πab(a + b)cos sinϕ.
2
5. Спочатку рiвностороннiй трикутник обертається навколо сто&
рони, а потiм навколо прямої, яка проходить через його вершину
паралельно сторонi. Доведiть, що тiло, утворене вдруге, має удвiчi
бiльший об’єм, нiж перше тiло.
6. Прямокутний трикутник iз катетами a i b (a > b) обертається
навколо зовнiшньої осi, яка паралельна бiльшому катету й вiддале&
на вiд нього на вiдстань c (c < b). Знайдiть об’єм тiла обертання.
1
Вiдповiдь. πab(3c + b).
3
7. Правильний n&кутник A1 A2 ,..., A n зi стороною a обертається
навколо зовнiшньої осi, що проходить через вершину A1 й утворює
зi сторонами A1 A2 та A1 A n рiвнi кути. Знайдiть об’єм тiла обер&
тання.
π
ctg
1 n
Вiдповiдь. πna ⋅ 3
.
4 π
sin
n
Навчальне видання
КУКУШ Олександр Георгiйович

УШАКОВ Рудольф Петрович
На допомогу керiвникам
математичних гурткiв.
Функції, планiметрія, стереометрія
Навчально&методичний посібник
Головний редактор І. С. Маркова

Редактор Г. О. Новак
Коректор О. М. Журенко
Комп’ютерна верстка О. В. Лєбєдєва
Підп. до друку 10.02.2011. Формат 60 × 90 /16. Папір газет.

Гарнітура шкільна. Друк офсет. Ум. друк. арк. 5,0. Зам. № 11&02/14&04.
ТОВ «Видавнича група “Основа”».
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи КВ № 1390&263Р від 26.06.2006.
Україна, 61001 Харків, вул. Плеханівська, 66. Тел. (057) 731&96&33
Віддруковано з готових плівок ПП «Тріада+»
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1870 від 16.07.2007.
Харків, вул. Киргизька, 19. Тел.: (057) 757&98&16, 757&98&15.
80

Kykysh Matematuchni Gyrtku - PDF 1333451110

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Kykysh Matematuchni Gyrtku - PDF 1333451110

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

2 На допомогу керiвникам математичних гурткiв

Кукуш О. Г., Ушаков Р. П.

© Кукуш О. Г., Ушаков Р. П., 2010

Задача «Перiодичнi функцiї»

де A k ≠ 0 при всiх k, m1 ,...., m n — попарно рiзнi натуральнi числа.

а) Функцiї sinx та cosx за допомогою формул Ейлера природно по&

i ⋅ sht cosb + cht ⋅ sinb i ⋅ tht ⋅ cosb + sinb

Тут o(g(t )) при t → +∞ позначає таку функцiю h(t ), що

Далi, враховуючи (1), маємо:

г) При t ≠ 0 cos(it + b) ≠ 0, тому tg(it + b) визначено коректно.

Отже, T — перiод також i першого доданка функцiї f ( x), тому

на спiльнiй областi визначення функцiй fi ( x). Подiбнi задачi зу&

max(f1 ( x), f2 ( x)) = f1 ( x), (min(f ( x), f ( x)) = f ( x)).

Приклад 1. Побудуйте графiк функцiї y = max( x − 2, − 2).

б) За рис. 4 визначаємо, що max y = y(3) = 2. Отже, y ≤ 2.

д) При a ≤ 1 x + 1 = a або 5− x = a, отже, при a ≤ 1 x = a − 1 або

Шуканий графiк подано на рис. 6.

б) D( y) = R; функцiя має єдиний корiнь x = −2, функцiя додатна

y y y = min( sin x, cos x), 0 ≤ x ≤ 2π

г) Розв’яжiть нерiвнiсть y > a.

б) D( y) = ( −∞; 0) ∪ (0; + ∞ ). Далі

Графiк функцiї має горизонтальну асимптоту y = 0 (на −∞) та вер&

За графiком встановлюємо, що при a ≤ 0 коренiв немає; при

Враховуючи, що |a| ≤ 1, маємо три випадки.

при x = a. Отже, при |x| ≤ 1 y = − x2 .

2) x > 1. Тепер рiвнiсть x = a не досягається, бо x > a. Помiтимо,

що справедливо. Отже, при x > 1

3) x < −1. Мiркуючи аналогiчно пункту 2), дiстанемо, що

Таким чином, графiк поданої функцiї складається з трьох частин:

Шуканий графiк подано на рис. 19. Звернiть увагу на те, що

При a = −1 безлiч коренiв.

г) Рис. 25 D( y) = R. Функцiя додатна при x < −1, вiд’ємна при

д) Шуканий графiк подано на рис. 26. Це дуга кола з радiусом 2 i

При a = 0 є три коренi: x1 = −1, x2 = 0, x3 = 1.

5. а) При a > 1. б) При a > 4. в) При a > 1.

Тригонометричнi тотожностi в трикутнику

6) cos2 A + cos2B + cos2C = 2cos( A + B) ⋅ cos( A − B) + 2cos2 C − 1 =

= −1 + 2cosC(cosC − cos( A − B)) =

= −1 − 2cosC(cos( A + B) + cos( A − B)) = −1 − 4cos A ⋅ cos B ⋅ cosC.

Тотожностi для елементiв довiльного трикутника називають тотож&

Завдання 4. Доведiть тотожнiсть

та отримайте з неї ще три тотожностi, враховуючи властивiсть

Доведення. Використовуючи теорему синусiв, запишемо подану

= 3sin A ⋅ sin B ⋅ sinC. (14)

де r — радiус вписаного кола, R — радiус описаного навколо три&

( A, B, C) → (π(n + 1) − nA, − nB, − nC).

Завдання 15. Доведiть тотожнiсть

⎛ π(2k + 1) − (2k + 1) A ⎞ (2k + 1)B (2k + 1)C

дiстанемо iз тотожностi (18) потрiбну тотожнiсть.

sin2nA + sin2nB + sin2nC = ( −1)

Доведення. Виконаємо в тотожностi (5) пiдстановки:

= 4sinnA ⋅ sinnB ⋅ sin(nC − π(n − 1)). (19)

sin(nC − π(n − 1)) = sin( πn − nC) = ( −1)

то з тотожностi (19) дiстанемо потрiбну тотожнiсть.

д) ctgnA ⋅ ctgnB + ctgnB ⋅ ctgnC + ctgnC ⋅ ctgnA = 1

Одна цiкава геометрична тотожнiсть

Зазвичай, позначають BC = a, CA = b, AD = m a , AB = c. Зрозумi&

Розв’язавши цю систему, враховуючи, що x > 0, y > 0, маємо

На прямiй AB вiзьмемо точки E та F такi, що BE = CD = FA = a.

Із трикутника DFB, згiдно з тотожнiстю (3), маємо:

Додаючи рiвностi (5) i (6), дiстанемо:

O1 та O2 — центри кiл вiдповiдно з дiаметрами AC та BC. O3 — центр

OO32 + OO12 − O1 O32 O2 O32 − OO22 − OO32