УДК 338.483.11 (1-751.7)(474.8)+311:338.483.

11(4-6ЄС)
Палінчак М.М.
доктор політичних наук, професор,
професор кафедри міжнародної політики
Ужгородського національного університету
Palinchak М.М.
Doctor of Political Sciences, Professor,
Professor of the Department of International Politics
of Uzhhorod National University
Рошко С.М.
кандидат філологічних наук, доцент,
доцент кафедри міжнародних економічних відносин
Ужгородського національного університету
Roshko S.M.
Candidate of Philological Sciences, Associate Professor,
Associate Professor of the Department of International Economic Relations
of Uzhhorod National University
Кіфор Г. М.,
студент 4 курсу факультету міжнародних економічних відносин УжНУ

ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ДЛЯ КЛАСТЕРИЗАЦІЇ

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ
КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
Анотація. У науковій статті з'ясовано сутність кластерної моделі
розвитку, на прикладі Італії та Німеччини розглянуто створення й
удосконалення мережевих структур кластерів, зокрема, і з використанням
інформаційних технологій. Обґрунтована доцільність створення рекреаційно-
туристичних кластерів у регіонах Карпат України та Закарпатської області
на прикладі Карпатського біосферного заповідника, який став основою щодо
створення транскордонного українсько-словацько-німецького об'єкта
Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Ключові слова: кластери, кластерна модель розвитку, рекреаційно-
туристичні кластери, інформаційні технології, природно-заповідні
території, Карпатський біосферний заповідник.
Вступ і постановка проблеми. З розвитком глобалізації уряди країн
продовжують відігравати визначальну роль у стимулюванні вироблення
раціональної політики щодо розвитку і створення необхідних інститутів для
реалізації їх політики. Досить специфічною є роль урядів в напрямі створення й
удосконалення мережевих структур кластерів. Можна виокремити два основні
фактори, які вливають на прагнення урядів країн щодо кластеризації: 1)
прагнення одержати значно вищу економічну норму прибутку від зусиль,
вкладених у державні дослідження; 2) прагнення зміцнити в країні або регіоні
ділову активність в галузі high-tech (високих технологій). Стає очевидним, що
для інноваційно-інвестиційного розвитку України необхідно застосувати
апробовані в ЄС кластерні моделі розвитку. Досвід європейських країн щодо
економічного розвитку на основі кластерної моделі цінний для регіонів
України, зокрема для регіонів Українських Карпат, а також Закарпатської
області. Привабливою є перспектива створення рекреаційно-туристичних
кластерів на базі Карпатського біосферного заповідника та біосферного
резервату «Східні Карпати».
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед сучасних
дослідників проблем кластеризації можна виокремити насамперед
С.І.Соколенка [1], який досліджував роль кластерів у глобальній
економіці, В.І.Чужикова та О.Д.Лук'яненка [2], що зосередили свою увагу
на розгляді кластерної політики ЄС. Однак, найбільш активним
дослідником і прихильником кластерної моделі розвитку у світовій
економічній науці вважається М.Портер [3], який обґрунтував нове
розуміння кластерів у світовій економіці.
 Метою наукової статті є дослідження досвіду європейських країн
(на прикладі Італії та Німеччини) у розвитку їх національних економік на
основі кластерної моделі.
Завданням дослідження є обґрунтування доцільності створення
кластерів для збереження природно-заповідних територій Карпатського
регіону.
Виклад основного матеріалу дослідження. Масштаби
кластеризації у світовій економіці невпинно зростають. Тому насамперед
розглянемо розуміння кластеризації дослідниками цього феномену. Як у
сучасній «Економічній енциклопедії» [4], так і в «Екологічній
енциклопедії» відсутнє визначення категорії «кластер» [5]. М.Портер
запропонував кілька тлумачень цього феномена. Відмітимо одне з
визначень М.Портера, який починає розуміти кластери вже як «…систему
взаємопов’язаних фірм та інститутів, що є більше, ніж проста сума її
складових елементів» [3]. У монографії С.І.Соколенка «Кластери в
глобальній економіці» узагальнено багаторічний досвід вивчення проблем
кластеризації, з’ясовано проблеми самодостатності кластерних
механізмів, які дозволяють долати кризові явища, ефективніше
вирішувати соціально-економічні проблеми як на муніципальному та
регіональному, так і національному рівнях [1, с.2].
В.І.Чужиков та О.Д.Лук'яненко також відмічають, що доволі цікаве
галузеве співвідношення між кластерами в ЄС встановила вітчизняна
дослідниця В.Кулявець, якій вдалося розрахувати питому вагу харчових
кластерів у загальній структурі. Так, якщо за загальною чисельністю кластерів
провідні місця в ЄС посідають Німеччина, Італія, Франція, Швеція, Данія,
Фінляндія, на які припадають 66,5 % всіх утворених в ЄС кластерів, то серед
харчових кластерів, які традиційно відносять до низькотехнологічних,
лідерство належать Італії та Франції. Австрія, Німеччина, Бельгія, Фінляндія,
Польща, де зосереджено 64 з 82 кластерів, або 78 % всіх харчових кластерів
Європейського Союзу, суттєво відстають від лідерів. При цьому частка Італії
перевищує 30 %. Лідерство щодо випуску продуктів харчування (виноробний,
маслосироробний, м'ясний сектори національного виробництва) у кластерній
системі ЄС є відчутною перевагою Італії і Франції, де питома вага створених
харчових кластерів становить майже 50 %.
Цитовані науковці також стверджують, що упродовж фінансової кризи
2008-2009 рр. темпи падіння виробництва в харчовій промисловості
Європейського Союзу ідентифікувалися на рівні 4 %, проте вони не були
настільки катастрофічними, як в інноваційних кластерах виробництва (на 10-
15%). При цьому слід зважити, що найбільш активно скористалися
кластерними перевагами під час кризи такі гіганти європейського харчового
бізнесу, як «Нестле», «Хайскен», «Юнілевер», «Данон», «Лактіале» [2, с.86].
За даними Кластерної обсерваторії в ЄС нараховується понад 3 тис.
кластерів, у яких зайнято понад 40 % робочої сили. Кластерна статистика по
окремих країнах ЄС наводиться в таблиці 1.
Таблиця 1.
Кластерна статистика по окремих країнах ЄС [6]
Країни Кількість Країни Кількість
кластерів кластерів
Великобританія 168 Нідерланди 20
Німеччина 32 Франція 96
Данія 34 Фінляндія 9
Італія 206 Польща 161
Разом 440 Разом 286
Довідково: США 380

За даними Кластерної обсерваторії, які відображені в таблиці 1, загальна

кількість кластерів в аналізованій групі країн ЄС складає 726 од., з них на
Італію припадає 206 од. (перше місце за кількістю серед аналізованих країн),
друге місце займає Великобританія (168 од.), третє – Польща (161 од.) і
четверте – Франція (96 од.).
У наукових джерелах відмічається про лідерство Італії у розвитку
концепції територіальної кооперації. Зокрема, економіка багатьох районів цієї
країни побудована як кооперована мережа «індустріальних округів», що, як
відмічає С.І. Соколенко, створює особливий уклад громадського життя [1,
с.207, 209]. Цитований науковець стверджує, що:
 Олвін Тофлер у своїй знаменитій книзі «Третя хвиля» назвав
«індустріальні округи» (далі ІО) Італії «хвилею XXI століття»;
 Показово і те, що популярність цих структур у світі стала настільки
широкою, що, перед тим як стати Президентом США, Б.Клінтон у 1992 р.
спеціально приїжджав у Еміліо-Романью, щоб ознайомитися з цим
«економічним дивом»;
 «індустріальним округам» присвячені сотні книг і багато десятків
конференцій;
 Італія вважається класичною країною малого бізнесу. У ній зареєстровано
понад 4 млн. фірм, з яких лише 2 % вважаються великими, тобто мають
1000 і більше працівників. Переважна більшість фірм відноситься до
дрібних (до 100 чол.) і дуже дрібних (до 20 чол.);
 за визначенням Італійського інституту статистики ISTAT «індустріальний
округ» – це економічна одиниця на локальній територіальній основі, де
взаємодіють співтовариства людей і деяка кількість середньо-дрібних
підприємств, що беруть участь у одному й тому ж виробничому процесі.
Інакше кажучи, це – кластери по-італійському;
 усього в Італії налічується понад 260 «індустріальних округів», у роботі
яких бере участь більш як 80 тис. чол.. Якщо ж до цих підприємств
додати зв’язані з ними і розташовані на території округів інші
підприємства, у тому числі і сфери послуг, то можна стверджувати, що в
ІО спільно функціонують більше 1,2 млн. малих і середніх підприємств.
Кількість працівників на цих підприємствах, за різними оцінками,
коливається від 4 до 6 млн. чол.. Більшість ІО є моногалузевими.
Найбільша їхня кількість сконцентрована на випуску швейної чи
текстильної продукції (70), меблів і господарських виробів (40), верстатів
і іншого устаткування (32), взуття і шкіргалантереї (27), харчової
продукції (17), ювелірних (4) і інших виробів (10).
 Порівняльний аналіз даних таблиці 1 і монографії С.І.Соколенка
«Кластери в глобальній економіці» засвідчує про суттєві розбіжності щодо
наявності кластерів («індустріальних округів») в Італії. Відмітимо, що з
ініціативи Міністра лісової промисловості Української РСР, уродженця
Закарпатської області, Грунянського І.І. у регіонах Українських Карпат були
створені лісокомбінати, багато з яких функціонували як кластери. Зокрема, в
Закарпатській області було налагоджено виробництво меблевих наборів на
Свалявському лісокомбінаті, Мукачівській меблевій фабриці, Тересвянському
деревообробному комбінаті, Костринській фабриці кухонних меблів та ін.. Крім
того, у Свалявському лісокомбінаті та Тересвянському ДОКу функціонували
цехи з виробництва дерев'яно-стружкових плит для меблевих підприємств
регіону та багатьох підприємств України. Тому для відновлення меблевих
комплексів кластерного типу на території Закарпатської області та створення
нових кластерів величезне значення має досвід Італії щодо кластеризації її
економіки.
Німеччина є одним з провідних творців технологій у світі і найбільшим
постачальником технологій у Європі. У наукових джерелах відмічається, що
новітні технології і глобалізація змінили світ і характер економічної
конкуренції, що набула нових форм. В основному, ці зміни стосуються шляхів
генерування, передання і адаптації знань. Знання в сучасних умовах визнані
основою продуктивності й економічного зростання. Двигуном знань і
економічного розвитку є інформація. У переданні і використанні інформації
велику роль відіграє ефективність інноваційної системи країни і її потенціал,
застосовуваний для поліпшення економічного зростання. Не випадково, що
Німеччина має значні конкурентні переваги у сфері технологій і ноу-хау. З
цього приводу слід відмітити про успіхи і значущість для німецької та світової
економіки кластерів ФРН [1, с.470-472], про що говорили у свої виступах
представники або керівники провідних компаній ФРН на німецько-
англійському форумі у вересні 2003 року, відмітивши:
 1. Про значні успіхи кластерів Мюнхена в галузі інформаційних
технологій. Мюнхен у цьому практично зрівнявся з Силіконовою Долиною
(США) й аналогічними кластерами Великого Лондона:
1.1) Керівник концерну Siemens також заявив, що Європейський Союз
повинен переорієнтувати свою промислову політику у бік значного збільшення
витрат на інновації та дослідження, а також забезпечити можливість для малих
і середніх компаній шляхом розвитку їх взаємодії освоювати кращі технології
та підходи в роботі в межах регіональних кластерів відповідних видів бізнесу;
1.2) європейська промислова політика повинна бути реформована,
передусім, шляхом значного поліпшення патентної системи ЄС, яка в сучасних
умовах у 8 разів дорожча і має складнішу систему реєстрації, ніж та, яка
функціонує в США. Конкурентоспроможність європейського виробництва
знижується у зв’язку з високою вартістю робочої сили. Вищезгадані обставини
примушують європейських виробників займатися пошуком країн з низьким
рівнем витрат на відповідні виробничі процеси, що спричиняє переміщення
виробництва в азіатські країни, передусім до Китаю. Це призводить до паралічу
багатьох галузей аутсорингових виробництв;
1.3) Siemens, шоста за розміром серед найбільших виробничих компаній
світу, докорінно змінила стратегію поведінки на ринку, сфокусувавши свої
ринкові операції не лише поза Німеччиною, але і за межами Європи. Частка
німецького ринку в поставках продукції Siemens в останні 2-3 роки складає не
більше 25 % від загальних обсягів продажу. Для забезпечення своїх пріоритетів
на світових ринках, як Siemens, так і інші європейські виробники повинні
значно збільшити витрати на дослідницьку діяльність і, в першу чергу, в галузі
нано- і біотехнологій. На початку XXI ст. Німеччина витратила на це лише 2,
5% від загального ВВП, що забезпечило їй лише 7-ме місце у світовому
рейтингу;
1.4) головною рекомендацією щодо виходу з депресії є необхідність всім
урядам країн ЄС всебічно підтримувати розвиток кластерних структур, що
складаються з малих, середніх і великих компаній, прив’язаних до певних
територій і регіонів. Причому стратегія ЄС має бути орієнтована на розвиток
мережевих кластерних структур та стимулювати впровадження інновацій, а
також забезпечувати підготовку кваліфікованої робочої сили з активним
залученням у цей процес місцевих університетів.
2. Іншою новою зіркою у сфері високих технологій став high-tech кластер
у Гамбурзі, у якому головне місце посідають start-ups мультимедія. Тут
найбільш відомою стала компанія Internshop, що спеціалізується на розробці
програмного забезпечення для електронної торгівлі. Акції компанії
котируються як на біржі Франкфурта, так і на найбільшій фондовій біржі світу
Nasdag. Хоча компанія частково була уражена економічним спадом 2001 р. у
ІТ-секторі, проте вона зберігає свої провідні позиції в кластері і, як і раніше, є
прикладом для місцевих компаній.
3. Третьою новою зіркою у сфері високих технологій є high-tech кластер у
Дрездені. Він відомий не лише своїм технічним університетом, у якому
навчається більш як 22 тис. студентів за 66 різними спеціальностями. У кластер
Дрездена також увійшли Технологічний центр підприємства Siemens, які
здійснюють виробництво чипів і панорамних фотокамер. Як стало відомо, high-
tech кластер AMD (США), усвідомивши переваги кластеру Дрездена, а також
близькість міста до ринків Східної Європи, створив тут підприємство з
виробництва напівпровідників, інвестувавши в його розвиток 2,9 млрд. DM.
У Німеччині був здійснений варіант «третього шляху», відмінною рисою
якого стала його національна орієнтованість при відкритості для глобальної
економіки. Завдяки цьому був досягнутий досить високий рівень зростання
конкурентоспроможності та готовності країни до створення мереж. Так, за
місцем у світовому рейтингу ФРГ у 2001 році посідала: за кредитним
рейтингом країни – 2-ге місце, за якістю ділового середовища – 4-те місце [7].
Досвід Німеччини у кластеризації своєї економіки представляє як
наукову, так і прагматичну цінність для України та її регіонів в українській
частині Карпат щодо системи й менеджменту природоохоронних територій
ФРГ. Зокрема, д.б.н., проф. Ф.Д.Гамор відмічає, що на засіданні Комітету
Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яке відбулося 19-29 червня 2011 р. у Парижі,
прийнято рішення про розширення українсько-словацького об’єкта «Букові
праліси Карпат» за рахунок п’яти нових кластерів із Німеччини з площею
ядрової зони 4391 га. Вони формують німецьку частину території чотирьох
національних парків ( «Ясмунд», «Мюріц», «Чайніх» та «Келервальд-Едерзеє»)
та біосферного резервату «Шорфгайде-Корін». Затверджено також нову назву
об’єкта: «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» (Словаччина,
Україна, Німеччина). На цьому ж 35-му засіданні Комітету Всесвітньої
спадщини у Парижі було проголошено, що «Давні ліси Німеччини» занесли до
списків Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в рамках існуючого українсько-
словацького об’єкта «Букові праліси Карпат». Своєму успіху німецькі колеги
завдячують активній підтримці з боку колективу Карпатського біосферного
заповідника та особисто Ф.Д.Гамора, який був учасником численних зустрічей,
а також членом експедиції під час оцінки німецьких кластерів. Також під час
домінування розроблено інтегровану систему менеджменту, яка б забезпечила
ефективне управління цим надзвичайно цінним тристороннім
транснаціональним об’єктом [8].
Відмітимо, що в Національному парку «Гейнік» режим охорони та
використання природних комплексів дуже схожий із заповідними режимом в
українських природних заповідниках. Тут працює 63 фахівців, у тому числі 25
рейнджерів, накопичено значний досвід збереження природних екосистем.
Налагоджено наукові дослідження та системний моніторинг за природними
процесами. За кошти територіальної громади тут створено унікальну
інформаційно-туристичну інфраструктуру, зокрема, знамениту не тільки в
Німеччині екологічну стежку у кронах дерев, яку щорічно відвідують сотні
тисяч гостей. За десять років використання до місцевого бюджету внесено не
один мільярд євро [8, c. 87].
Отже, на європейському континенті створено унікальне міжнародне
об'єднання прикордонних територій світового значення, загальною площею
96072,4 га (ядрова зона 33630,1 га), яке охоплює природний ареал поширення
лісів із бука лісового (Fagus sylvatica) від високогір’я Українських Карпат до
побережжя Балтійського моря на німецькому архіпелазі Рюген [8, c. 105].
Незаперечним є той факт, що українська частина об’єкта, у складі
найбільших в Європі ділянок букових пралісів Карпатського біосферного
заповідника та Ужанського національного природного парку в межах
Рухівського, Тячівського та Великоберезнянського районів, становить майже
70 % його загальної площі і є єдиними природним об’єктом в Україні, який
внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [8, c. 107].
Важливу роль в охороні природи відіграє міжнародне співробітництво
держав на двосторонній основі, наприклад започатковано реалізацію проекту
«Підтримка природно-заповідних територій України» за рахунок використання
німецької фінансової допомоги для розвитку заповідників та національних
природних парків в Україні. З цього приводу Ф.Д.Гамор відмічає, що Верховна
Рада України 3 лютого 2016 року ратифікувала Законом України фінансову
угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки
Німеччини щодо фінансового співробітництва у рамках проекту «Підтримка
природно-заповідних територій України» від 10 квітня 2015 року. Отримувачем
коштів у сумі 14 млрд. євро, які виділяє німецький Банк розвитку KFW,
визначено Міністерство екології та природних ресурсів України. Головною
метою проекту є: поліпшення стану управління й успішності відібраних
заповідників та національних природних парків, поглиблення їх співпраці із
місцевими громадами та підвищення рівня сприйняття необхідності збереження
природно-заповідного фонду у суспільній свідомості [8, c. 131-133]. Офіційно
реалізація проекту розпочалась 1-го травня 2016 року, а його тривалість
складатиме 6 років. За рахунок проекту обговорено й можливості фінансування,
за рахунок коштів проекту, відновлення Музею лісу і сплаву та завершення
будівництва Реабілітаційного центру бурих ведмедів та інших
інфраструктурних об’єктів в Національному природному парку «Синевир» й
інших природоохоронних територіях.
 Висновки. Досвід італійської і німецької кластеризації дає можливість
зробити ряд узагальнень. Передусім, досвід цих промислово розвинутих країн
«великої сімки» має всебічне значення для розуміння всеосяжних процесів
глобалізації і регіоналізації. Цінність цього досвіду полягає у наявності різних
підходів до стратегії регіонального підходу і до досягнення позитивних
результатів на світових ринках за рахунок ефективного використання
кластерних формувань на основі передових технологій. Відмітимо, що, якщо в
італійській схемі кластеризації вагомий економічний результат досягається за
рахунок ефективної консолідації зусиль МСП та інших малих форм
господарювання, то в досягненні німецької моделі кластеризації важливий
внесок роблять власні великі компанії, які займають передові позиції у світовій
економіці.
Перспективи майбутніх наукових досліджень вбачаємо у дослідженні
економічних перетворень в Угорщині, Польщі, Румунії та Словаччині, які
здійснювалися на основі кластеризації.
Список використаних джерел:
1. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці / С.І. Соколенко. – К.:
Логос, 2004. – С.848 с.
2. Чужиков В.І. Кластерна політика Європейського Союзу / В.І.Чужиков,
С.Д.Лук'яненко // Економіка України. – 2013. - № 2 (615). – С. 81-91.
3. Портер М. Международная конкуренция / М Портер. – М.:
Международные отношения, 1993. – 896 с.
4. Економічна енциклопедія: [у 3 т.]. – Київ: Видавничий центр «Академія»,
2002 / Голова редакційної ради: Гаврилишин Б. Д. (голова) [та ін.]. Т. 1 /
[відп. редактор Мочерний С. В. та ін.]. – 2002. – 864 с.
5. Екологічна енциклопедія: У 3 т. / Головн. ред. А. В. Толстоухов та ін. –
К.: ТОВ „Центр екологічної освіти та інформації”, 2007. – Т. 2: Є-Н. –
416 с.
6. Марчук О.И. Кластерная стратегия инновационного развития экономик
Беларуси и Украины / О.И.Марчук, Т.А.Яшева, Н.Т.Рудь // Проблеми
 інноваційного розвитку економіки України: Збірник наукових праць з
актуальних проблем економічних наук. Наукова організація
«Перспектива». У 2-х частинах. – Дніпропетровськ: Видавничий дім
«Гельветика», 2014. – Ч.2. – 312 с.
7. WEF Knowhenge Nawigator-Germany, 2003 // http.www.wevorum.org.de
8. Гамор Федір. Всесвітнє визнання букових пралісів Карпат: історія та
менеджмент / Матеріали з нагоди десятиріччя утворення об’єкта
Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові
ліси Німеччини». – м. Ужгород, Вид-во «ФОП «Сабов А.М.». – 2017. –
248 с.

ОПЫТ ЕВРОПЕЙСКИХ СТРАН ДЛЯ КЛАСТЕРИЗАЦИИ

ПРИРОДНО-ЗАПОВЕДНЫХ ТЕРРИТОРИЙ
КАРПАТСКОГО РЕГИОНА

Аннотация. В научной статье выяснено сущность кластерной модели

развития, на примере Италии и Германии рассмотрено создание и
совершенствование сетевых структур кластеров, в том числе и с
использованием информационных технологий. Обоснована целесообразность
создания рекреационно-туристических кластеров в регионах Карпат Украины
и Закарпатской области на примере Карпатского биосферного заповедника,
который стал основой по созданию трансграничного украинско-словацко-
немецкого объекта Всемирного наследия ЮНЕСКО.
Ключевые слова: кластеры, кластерная модель развития,
рекреационно-туристические кластеры, информационные технологии,
естественно-заповедные территории, Карпатский биосферный заповедник.
 EXPERIENCE OF EUROPEAN COUNTRIES FOR CLUSTERING
NATURAL RESERVED AREAS
THE CARPATHIAN REGION

Abstract. In the scientific article the essence of the cluster model of

development is clarified, on the example of Italy and Germany the creation and
improvement of network structures of clusters, in particular, and with the use of
information technologies are considered. The feasibility of creating recreational and
tourist clusters in the Carpathian and Transcarpathian regions based on the
Carpathian Biosphere Reserve, which became the basis for the creation of a
transboundary Ukrainian-Slovak-German World Heritage Site by UNESCO, is
substantiated.
Keywords: clusters, cluster model of development, recreational and tourism
clusters, information technologies, nature reserves, Carpathian Biosphere Reserve.