Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Факультет іноземних мов

Кафедра романської філології та перекладу

Особливості перекладу французьких термінів

інформаційно-комунікаційної сфери українською мовою

Курсова робота
Рівень вищої освіти - перший (бакалаврський)

Виконав(ла):
студент(ка) 4 курсу, групи 461
спеціальності Філологія (Французько-укра-
їнський переклад та переклад з другої
іноземної мови)
Атудуроає Інеса Валеріївна
Керівник к.філ.,н.доц. Стефурак О.В.

До захисту допущено:
Протокол засідання кафедри № ___
від ⸲⸲___” __________2024 р.
зав. кафедри__________ д.філ.,доц. Драненко Г.Ф.
Чернвіці – 2024
 2

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Розмежування понять термінологія та терміносистема
1.2 Класифікація термінів у лінгвістиці
1.3 Принципи перекладу термінів
РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАНЦУЗЬКИХ
ТЕРМІНІВ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ СФЕРИ
2.1 Структура і семантика французької термінології сфери інформаційно-
комунікаційних технологій
2.2 Французькі терміни у сфері інформаційно-комунікаційних технологій як
перекладознавча проблема
РОЗДІЛ 3 СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ ФРАНЦУЗЬКИХ ТЕРМІНІВ
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ СФЕРИ УКРАЇНСЬКОЮ
МОВОЮ
3.1 Спосіб калькування
3.2 Спосіб описового перекладу
3.3 Спосіб еквівалентного перекладу
3.4 Методи транскодування (транслітерації/транскрипції)
3.5 Метод експлікації
3.6 Метод перекладу на основі аналогії
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
 3

ВСТУП

Актуальність дослідження. Бурхливий розвиток інформаційних

технологій, який ми спостерігаємо з початку XXI століття, впливає не лише
на розвиток економіки та змін у повсякденному житті суспільства, але й стає
предметом досліджень низки наукових напрямків і мовознавства зокрема
велику кількість робіт сучасних лінгвістів присвячено вивченню питання
перекладу англомовних термінів українською мовою, серед них І.Н. Волкова,
А.С. Д'яков, Т.Р. Кияк, А.М. Науменко, Г.І. Беженарь, та інші. Але на
сьогоднішній день комп’ютерні термінологічні одиниці є недостатньо
вивченими.
Одним з основних життєвих ресурсів, який потребує людина є
інформація. Від швидкості її обміну і можливості доступу до неї залежить
існування багатьох сфер економіки. Всеохоплююча галузь інформаційних
технологій з'явилася відносно недавно у 60-х роках 20 століття. Швидкого
зростання вона почала набирати наприкінці 90-х років 20 століття. Але це
не завадило їй досить швидко досягти вагомих результатів.
На сучасному етапі розвитку України сфера інформаційних технологій,
як стверджує Р. О. Винничук, має особливе значення, бо на фоні загального
занепаду економічного та політичного стану, вона здатна покращити стан за
допомогою стрімкого розвитку, а також забезпечення функціонування
суміжних галузей. Сучасні технології вже більше не асоціюються з чимось
науково віддаленим, і суспільство сьогодні дедалі більше пов'язує своє життя
з ІТ технологіями.
Однією з найважливіших особливостей сучасного світу, як відомо, є
стрімкий розвиток інформаційних технологій, на який неможливо вплинути
мовою. Так, у Франції на початку 1998 р. було оголошено регіональну
програму «Підготовка входження Франції в інформаційне суспільство»
("Préparer l'entrée de la France dans la société de l'information"). У результаті все
більше науковців, у тому числі експертів з Генеральної комісії з термінології
 4

(Сommission générale de terminologie), а також зі Спеціальної комісії з

термінології та неології в галузі інформаційного та електронного обладнання
(CSTIC - Commission spécialisée de Terminologie et Néologie de l’Informatique
et Composants Electroniques) особлива увага приділяється умовам
інформаційної галузі та джерелам їх реалізації.
Метою даної роботи є дослідити та проаналізувати структуру та
значення французьких слів у сфері інформаційно-комунікаційних технологій
та впорядкувати способи їх перекладу українською мовою.
Об`єкт дослідження – Словник інформаційно-комунікаційних
технологій (Vocabulaire des techniques de l’information et de la communication -
TIC), 2009р.
Предмет дослідження – структурно-семантичні особливості термінів
сфери інформаційно-комунікаційних технологій у французькій мові та
способи їх перекладу українською мовою.
Матеріали досліджень. Питання словотвору в сучасній французькій
мові, яким займалися багато лінгвістів: Є.А. Халіфман, Т.С.Макеєва,
О.В.Раєвська [1]; Н.Н.Лопатникова [2] та ін., достатньо вивчені. Чимало
робіт також присвячено проблемам французької науково-технічної
термінології, структурі та характеристиці французьких науково-технічних
термінів, наприклад французьких (J.Vignier, A.Martin [3], Daniel Gouadec [4],
Vlasta Křečkova). [5] ), російською (В.Г. Кузнєцов [6], І.Т. Собаршов [7], А.В.
Коржавін [8,145-173]) і вітчизняною мовами (Ю.І. Кузнєцова [9]).
Методологічна база дослідження – в роботі були використані такі
методи, як спостереження, опис, індукція, дедукція, інтроспекція для вибірки
та аналізу мовного матеріалу та представлення результатів дослідження.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох
розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури.
 5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Розмежування понять термінологія та терміносистема

У лінгвістів немає єдиної думки щодо розмежування понять

«термінологія» та «терміносистема». Однією з причин цього є те, що досі
немає чіткої визначення терміносистеми. Н. В. Виноградов пропонує
проводити диференціацію досліджуваних термінів «на підставі існуючої в
теорії систем класифікації, що виділяє два типи систем – суммативний
(механістичний) тип та органічний, функціональний (динамічний) тип
систем» [12]. Механістичними є системи, якість яких дорівнює сумі
властивостей її елементів, взятих ізольовано одна від одної. У механістичних
системах елементи можуть існувати автономно. Динамічні системи
передбачають цілісну взаємодію всіх елементів системи у процесі її
функціонування. Відповідно до цієї класифікації термінологія є
механістичною системою і є сукупністю термінів певної галузі знання або її
фрагмента поза сферою свого вживання; при цьому термінологія виконує
номінативну функцію. У разі функціонування термінологія переходить до
рівня терміносистеми. А. К. Сулейманова в дисертаційній роботі
«Терміносистема нафтової справи та її функціонування у професійному
дискурсі спеціаліста» вважає, що «терміносистема співвідноситься з
системою понять певної сфери знання і є сукупністю термінів, зумовлених
культурою країни та менталітетом народу» [13].
На наш погляд, як у термінології, так і в терміносистемі будь-якої
галузі знань присутня національна самосвідомість, оскільки терміни
формуються та функціонують на базі конкретної природної мови, а
термінологія та терміносистема є її складовою, хоч і самостійною.
 6

У зв'язку з цим останнім часом говорять не тільки про професійну

картину світу, а й про національну наукову картину світу. Національна
наукова картина світу – це національна картина світу, «зображена в
терміносистемах (мові науки) тієї чи іншої національної мови» [14, с. 44].
До проблеми диференціації термінів «термінологія» та
терміносистема» В. М. Лейчик підходить із різних позицій. Однією з підстав
для розмежування термінології та терміносистеми вважає наукову теорію чи
концепцію. Відповідно до В. М. Лейчику, термінологія – це сукупність
термінів, не об'єднана будь-якої теорією чи концепцією, відповідно, яка
відбиває всі поняття цієї науки чи галузі техніки; а терміносистема, навпаки,
– сукупність термінів, сформована з урахуванням однієї теорії чи концепції і
відбиває зв'язку всіх понять певної галузі знання [15, з. 64-65].
Як наступна відмітна ознака терміносистеми ряд лінгвістів, таких як В.
М. Лейчик [16, с. 106-116] та Р. Ю. Кобрин [3, с. 38-39], розглядають її
впорядкованість. На думку вчених, термінологія з'являється стихійно, а
терміносистема створюється штучно і формується внаслідок впорядкування
термінології до організованої системи термінів із зафіксованими у галузевих
словниках та класифікаційних моделях відносинами між ними.
Однак, на думку відомих дослідників термінів А. В. Суперанської, Н.
В. Подільської та Н. В. Васильєвої, сучасна термінологія теж створюється
штучно. «Термінологія науки нового часу – це штучно формований
лексичний пласт, кожна одиниця якого має певні обмеження для свого
вживання та оптимальні умови для свого існування та розвитку» [17, с. 8].
Не всі дослідники поділяють думку, що терміносистема системна, а
термінологія не системна. При цьому прихильники такого підходу під
термінологією розуміють не просту сукупність слів, а системно
взаємопов'язані терміни-слова та термінологічні словосполучення, системний
зв'язок яких проявляється у синонімічних, антонімічних, родовидових та
ціло-приватних відносинах у межах однієї термінології.
 7

Основною мовною одиницею термінології, терміносистеми тієї чи

іншої галузі науки, техніки чи сфери діяльності є галузевий термін. На
сьогоднішній день у лінгвістичній літературі досить добре відображені різні
аспекти вивчення терміну: лінгвістичний, когнітивний, онтологічний,
дискурсивний, текстовий та інші, внаслідок чого існує різноманіття
визначень терміну, складених на основі тих чи інших аспектів вивчення
терміна. Для дослідження поставленого завдання доцільно розглянути
основні ознаки терміну, що дозволяють розмежувати його від
загальновживаних слів літературної мови та інших розрядів галузевої
лексики.
У складі галузевої лексики ми розрізняємо терміни, професіоналізми,
номенклатурні найменування, прагмоніми (товарні знаки) та терміноїди [18,
c. 175].
У сучасних термінологічних роботах відзначаються різні властивості
терміна, і лінгвісти єдині у цьому, що термін співвідноситься з науковим
поняттям. За рештою ознак терміна думки вчених розходяться.
Зв'язок терміна з предметом науково-технічної думки одна із основних
ознак терміна, відрізняють його від загальновживаних слів та інших видів
спеціальних лексичних одиниць. Кожен термін, як термін-слово, і термін-
словосполучення, існує у нерозривному зв'язку з науковим поняттям. Зв'язок
між результатом науково-технічного розвитку (артефактом, процесом) та
його найменуванням (терміном) здійснюється лише через поняття. Термін
виконує функцію найменування наукового поняття.
Терміни відрізняються від загальновживаних слів високим ступенем
системної організованості, про що свідчать такі семантичні відносини, як
родовидові відносини, що пронизують всю галузеву термінологію, або ж
відношення «частина-ціле». Інакше кажучи, термінологічна одиниця не існує
ізольовано, а функціонує в системі та має з іншими лексемами в межах
термінології тісні лексико-семантичні відносини, а саме: синонімічні,
 8

антонімічні, родовидові, ціло-приватні. Системність терміну сприяє

встановленню його місця у системі галузевих термінів.
Це є другою відмітною ознакою терміна. Третя обов'язкова ознака
терміна – потреба в дефініції. Дефініція дозволяє точно уявити обсяг змісту
терміна і є визначенням значення терміна. У вживанні термін як би заміщає
дефініцію, якої він потребує. Дефініція науково-технічного терміна
(наприклад, авіаційного терміна крило) у будь-якому авіаційному словнику
відрізняється від визначення загальновживаного слова (наприклад, крило) у
тлумачному словнику своєю логічною строгістю, повнотою, тобто. точним та
докладним описом всіх характеристик та меж науково-технічного поняття.
Обсяг визначення технічного терміну становить, як правило, від однієї до
двох сторінок. Дефініція дозволяє розмежувати поняття від решти понять цієї
галузі. Саме завдяки визначенню терміну отримуємо повну інформацію про
поняття.

1.2 Класифікація термінів у лінгвістиці

Терміни в лінгвістиці можна класифікувати за різними ознаками. Одна

з можливих класифікацій включає наступні види термінів:
− Терміни, що вказують на поняття, що вивчає лінгвістика, наприклад,
морфема, фонема, синтаксис тощо.
− Терміни, що вживаються в лінгвістиці, але походять з інших наук,
наприклад, граматика, діалект, лексика, дискурс.
− Терміни, що вживаються як загальні слова, але в лінгвістиці мають
спеціальний зміст, наприклад, значення, розуміння, зв'язок, відношення.
− Терміни, які є назвами відповідних наук, наприклад, стилістика,
фразеологія, прагматика.
− Терміни, які вказують на різні аспекти мови, наприклад, морфологія,
синтаксис, фонетика, графіка.
 9

− Терміни, які вказують на відношення між мовою та іншими

аспектами життя, наприклад, соціолінгвістика, психолінгвістика, когнітивна
лінгвістика.
Українська мова має свою власну систему термінів, які
використовуються в лінгвістиці. Багато термінів української мови є
власними, але є також терміни, які запозичені з інших мов, зокрема з латини,
грецької, французької та англійської мов. Такі запозичення зазнають
фонетичних змін, адаптуючись до української системи мови.
Французька мова є однією з найбільш поширених джерел запозичень в
українській лінгвістиці. Це пов'язано з тим, що французька мова має багату
історію, культурне і мовне спадщина якої є досить значною.
Українська мова запозичує багато слів з французької мови, зокрема з
таких сфер, як мода, культура, наука, мистецтво, гастрономія та інші.
Наприклад, слова "бізнес", "бульвар", "буфет", "декольте", "диван",
"диплом", "кафе", "ліфт", "ретро", "шампанське" та багато інших є
запозиченнями з французької мови.
Це можна пояснити тим, що у французькій мові було розвинуто багато
сфер людської діяльності, які у свій час були моделлю для багатьох країн
Європи, в тому числі для України. Також французька мова була мовою
дипломатії, що сприяло її поширенню в світі.
Французька мова має довгу історію розвитку, і тому її лексика містить
багато слів, які мають різні коріння. Деякі з них запозичені з інших мов, а
деякі виникли внаслідок еволюції із стародавньої латини, германських мов та
інших мовних груп.
Основні джерела запозичень в французькій мові:
1. Латинська мова: більшість слів у французькій мові має латинське
походження. Після падіння Римської імперії латинська мова розклалася на
декілька діалектів, одним із яких був галло-римський діалект, що згодом став
основою для французької мови.
 10

2. Германські мови: у середні віки, під час нашестя германських племен

на територію Західної Європи, в французьку мову було запозичено багато
слів з германських мов, зокрема зі старонімецької.
3. Грецька мова: у французькій мові є також слова, запозичені з
грецької мови, зокрема у науковій термінології.
4. Англійська мова: через тісні історичні зв'язки між Великою
Британією та Францією багато слів у французькій мові походять з
англійської мови.
5. Іспанська мова: у французькій мові є кілька слів, які запозичені з
іспанської мови, зокрема в гастрономічній термінології.
6. Італійська мова: у французькій мові є також деякі слова, запозичені з
італійської мови, з виникненням відмінностей у фонетиці, граматиці та
написанні. Деякі приклади італійських запозичень у французькій мові:
− Pizza (піца) - популярна страва італійської кухні, яка стала
популярною у всьому світі, у тому числі у Франції.
− Spaghetti (спагетті) - довгі тонкі нитки тіста, що також входять до
складу італійської кухні.
− Piazza (п'ятцца) - термін, що означає "площа" у французькій мові, але
запозичений з італійської.
− Ciao (чао) - італійське вираз, що означає "привіт" або "до побачення",
який також використовується у французькій мові.
− Opera (опера) - жанр музики та театру, який має італійське
походження.
− Espresso (еспресо) - тип кави, який походить з Італії, і який дуже
популярний у Франції та в усьому світі.
− Mafia (мафія) - організована злочинність, яка має свої корені в Італії,
але стала відомою у всьому світі, включаючи Францію.
Ці та інші італійські слова були запозичені до французької мови з
різних причин, таких як культурний та економічний вплив, контакт між
 11

країнами, та інші. Запозичення слів з інших мов - це нормальний процес у

розвитку мови, і дозволяє збагачувати та розширювати її лексикон.
Дослідник Н.С. Андріанова визначає основні ознаки французьких
запозичень у галузі термінології:
– початкова а або е: (елевон);
– префікси ін-, де-, ре-: (демонтаж);
– партикули аван-, ар'єр-, контр-, нон-: (авангард);
– буквосполучення уа, юа, фл, гол, ль: (аттенюатор, флюїд, глісада,
вольтаж);
– кінцеві поєднання -аль, -ель, -єр, - ор, -він, -анс, -ант, -аж, -яж:
(аппарель,
– кокіль, інжектор, лонжерон, літраж, камуфляж, резонанс);
– кінцеві голосні ю, і, о, е: (ассюрі, гало, піке, шасі) та ін [2, с. 223].
Запозичення з французької зазнають фонетичні зміни, потрапляючи у
українську систему мови. Сторона, що приймає або запозичує, видозмінює
іноземні поняття відповідно до своїх внутрішніх норм мови. Таким чином,
можна виділити деякі закономірності фонетичного освоєння галицизмів, що
формувалися протягом досить тривалого періоду розвитку укра0їнської мови
мови:
1. Французькі фонеми [i], [y], [e] передаються українською
відповідними аналогами [і], [и], [е] з пом'якшенням попереднього
приголосного:
[в]іраж, д[рь]енаж, [нь]е[рвь]юра і т.д.
2. Іншою закономірністю фонетичного оформлення галицизмів є
багатофонемна передача носових голосних. У зв'язку з відсутністю в
українській мові носових голосних, французькі носові голосні [ã], [ε̃], [о̃]
передаються фонемами [а], [ε], [о] у поєднанні з приголосними звуками
[м],
 12

[н]: кесон – caisson, маневр – manœuvre, амбалаж – emballage,

avantgarde – авангард, батан – battant, défensive – дефензива, інваріант-
invariant, cordon – кордон.
3. У більшості випадків французькі подвійні приголосні передаються
одинарним звуком: барраж [р], аппарель [і], бусоль [с], мантіс [с],
пасатижі [с], тоннаж [н] і т. д. (Андріанова, 2009, с. 197-201).
Українська мова має багату історію і складне походження своїх слів,
яке включає елементи різних мовних груп і національних культур. Основним
джерелом запозичень в українській мові є такі мови:
1. Слов'янські мови: більшість слів в українській мові мають
слов'янське походження. Це стосується в основному базових слів, таких як
"дім", "ліс", "ріка", "день" тощо.
2. Грецька мова: українська мова має значну кількість слів,
запозичених з грецької мови, зокрема терміни з науки, медицини, філософії
та інших наукових галузей, наприклад "філософія", "демократія",
"антропологія", "астрологія" тощо.
3. Латинська мова: українська мова також має багато слів, запозичених
з латинської мови. Це стосується переважно науково-технічної лексики,
наприклад "локомотив", "метро", "телевізор", "автомобіль" та інших.
4. Німецька мова: українська мова містить значну кількість слів,
запозичених з німецької мови, зокрема технічну та наукову лексику,
наприклад "комп'ютер", "процесор", "телефон", "кран" та інші.
5. Французька мова: українська мова має багато слів, запозичених з
французької мови, особливо у галузі культури, моди, гастрономії, мистецтва,
наприклад "ресторан", "булочка", "блузка", "барельєф" та інші.
6. Інші мови: українська мов. Наприклад:
− З німецької мови: бухгалтер, фахівець, керівник, забава, круассан,
марципан і т.д.
− З англійської мови: м'яч, менеджер, бізнес, гольф, клуб, тренер,
скейтбординг і т.д.
 13

− З польської мови: ковбаса, кравець, млинець, кашка, курка, кисіль і

т.д.
− З російської мови: артист, балет, балетмейстер, бригада, гараж, дача,
зажигалка і т.д.
− З турецької мови: баклажан, баштан, ягода, галстук, булава, горбуша
і т.д.
Ці слова нерідко використовуються в українській мові без змін у
написанні та вимові, або ж у них можуть бути незначні відмінності у
написанні та вимові в порівнянні зі словами-джерелами. Наприклад, слово
"бригада" в українській мові написано та вимовляється так само, як у
російській мові, а слово "млинець" українською мовою пишеться з одним
"н", а не з двома, як у польській мові (млинець - млиniec).

1.3 Принципи перекладу термінів

Сучасна доба розвитку мови характеризується значним кількісним

зростанням термінів у різних сферах науки та техніки, їх активним
проникненням у загальну розмовну мову, процесом її інтелектуалізації,
поповненням словникового складу новими одиницями. У зв’язку із швидким
розвитком науково-технічної інформації все актуальнішими стають проблеми
вивчення особливостей функціонування термінів у процесі
науковотехнічного перекладу.
Констатуючи диференційні семантичні ознаки, при перекладі термінів
слід враховувати тип словника: у спеціальному термінологічному словнику
дефініція терміна міститиме більшу кількість диференційних семантичних
ознак, ніж дефініція того ж терміна у словнику загальнолітературної мови.
Наприклад, деякі терміни у словникових дефініціях термінологічного
словника містять дві-три диференційні семантичні ознаки, а в тлумачному
словнику загальнолітературної мови – одну. Очевидно, спеціальні
термінологічні словники розраховані на фахівців і тому спеціальні наукові
 14

поняття у них представлені більш деталізовано. Тому не можна не

погодитися з думкою про те, що головною умовою правильного перекладу
термінів, тобто вибору потрібного слова з числа тих, що служать для
передавання терміном змісту поняття в різних його значеннях, є розуміння
того, про що в тексті йде мова, знання явищ дійсності та їх назв. Тобто
перекладач повинен бути ознайомленим з відповідною сферою науки чи
техніки та володіти спеціальною термінологією. Тому можна зробити
наступні висновки:
1) перекладач повинен орієнтуватися в тематиці текстів та володіти
термінами і поняттями відповідної галузі науки чи техніки;
2) слід уникати "хибно орієнтуючих" термінів; перекладач повинен
враховувати, до якої галузі науки чи техніки належить термін, особливо
іншомовний;
3) необхідно уникати синонімічного вживання термінологічних
одиниць або користуватися терміном з більшою вмотивованістю внутрішньої
форми, який висвітлює найбільш важливі сторони // ознаки денотата,
розкриває саму сутність поняття і тим самим характеризується найбільшою
кількістю диференційних ознак;
4) не допускати довільного скорочення термінів;
5) не варто шукати іншомовне слово, якщо в рідній мові вже
функціонує лексична одиниця з тим самим значенням;
6) термінологічні лакуни (прогалини) варто заповнювати
інтернаціоналізмами;
7) у перекладі повинні використовуватися терміни, що встановлені
відповідними державними стандартами;
8) якщо в тексті зустрічається термін-неологізм, перекладач повинен
сам підібрати еквівалент, використовуючи довідкову літературу, або
проконсультуватися з фахівцем, у крайньому випадку термін можна
перекласти описово тощо.
 15

Висновки до першого розділу

Зараз, коли мови світу мають такий великий вплив одна на одну,
запозичення термінів стали необхідністю для спілкування між різними
культурами та галузями науки та техніки. У цьому процесі українська мова
також взяла участь, запозичуючи терміни з інших мов.
Походження термінів в українській мові є досить різноманітним.
Багато термінів були запозичені з російської мови внаслідок довгого періоду
спільної історії двох країн. Також українська мова запозичувала багато слів з
польської, німецької, французької, англійської, латини та інших мов. Ці
терміни зазвичай використовуються в спеціалізованих галузях науки,
техніки, мистецтва та інших.
Запозичення термінів з інших мов не тільки збагачує мову, але й
допомагає уникнути непорозумінь та сприяє культурній взаємодії між
різними народами. Однак варто пам'ятати, що при використанні термінів з
інших мов важливо знати їх справжнє значення та використовувати їх
правильно.
 16

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАНЦУЗЬКИХ ТЕРМІНІВ
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ СФЕРИ

2.1 Структура і семантика французької термінології сфери

інформаційно-комунікаційних технологій

Дослідження в цій галузі сьогодні все більше емпіричні та спрямовані

на інновації, навіть якщо структурні теорії галузі складають методологічні
основи. Конвергенція лінгвістики, штучного інтелекту (ШІ), інженерії знань
і, нарешті, інформаційних наук дійсно дозволила поставити під сумнів те, як
моделювання знань передбачалося досі в термінології. На рівні словника
термінологічна дискусія вже давно зосереджена на виборі змісту, а саме на
природі інформації, яка буде включена до технічного словника, з
прихованою опозицією між лексико-семантичними та енциклопедичними
даними (Mel'čuk 1988; McArthur 1986 ). Однак із появою інформаційних
технологій і, зокрема, електронного текстового формату, ця дискусія
поступилася місцем питанню структурування термінографічних даних.
Також цікаво відзначити, як ознаку, що це міждисциплінарне зближення вже
було оголошено в той час прихильниками TGT: враховуючи, що дослідження
штучного інтелекту та розробки експертних систем мають справу з
системами понять, комбінації поняття, концептуальне представлення
реальності тощо, ми повинні очікувати посилення спорідненості між
загальною теорією термінології та інформатикою в найближчому
майбутньому. (Felber 1987: 91, цитується в Condamines 2003: 46).
В принципі, творення нових французьких слів здійснюється за
допомогою тих самих прийомів і засобів, що й творення нових слів у
національній мові. Основними способами створення сучасної французької
національної лексики є:
 17

- 1. утворення семантичних слів або розвиток значення значення слів з

уже існуючих мовних ресурсів: метафора та передача значення слів;
- 2. утворення морфологічних слів: афіксальне похідне, парасинтез,
похідне або непряме перетворення, словотвір, телескопічний спосіб,
скорочення, використання спеціальних засобів;
- 3. запозичувати з інших мов, використовуючи матеріали з інших мов;
- 4. складання синтаксичних слів, тобто словників усіх речень.
Процес утворення лексики відбувається свідомо, на відміну від
утворення лексики в національній мові. Лінгвісти, які досліджували способи
творення лексики [4;5;9] і загалом французьку мову в науково-технічній
літературі [3;6], встановили, що основними способами творення слів є
морфологічний і синтаксис. З точки зору формальної структури можна
виділити дві основні групи словникових одиниць:
- 1. словникові слова або фрази;
- 2. синтагматичні слова [5,64] або лексичні конструкції (ТК, за
термінологією М.Л. Папко (за Ю.І. Кузнецовою [9]), або складні лексичні
одиниці [3, 33], які вважали, що «... можна створити нове самостійне слово
(слово, утворене додаванням одного або кількох слів до основи),
перебільшуючи розширення словникового складу мови, або більш
економний спосіб відновлення слів за рахунок об’єднання ресурсів у мови,
створюючи нові семантичні одиниці на основі одиниць уже наявних у мові
лексичних засобів» [3,33]), або – поєднуючи окремі слова [7, 22], або складні
терміни [6,126].
Лексика буває - проста, - похідна (скельна, префіксальна,
парасинтетична), - складна (змішана, розділена), - абревіатури, - скорочення.
Складні слова або синтагматичні слова — це лексичні одиниці, що
складаються з двох або більше частин. Серед французьких слів, досліджених
у корпусі ІКТ, 282 слова (іменники, прикметники, дієслова), тобто 43% і 375
складних слів, тобто 57%. Прості слова - слова, структура яких збігається з
нерозрізненою лексемою, утворюють малу групу. Це:
 18

Лексика, яка є результатом розширення семантичного обсягу слів, які

зазвичай використовуються в метафоричному переносі та метонімії: agent -
агент, оператор, програма; accès - доступ, звертання, вибірка; amorce -
програма само завантаження ,програма розкрутки; avatar – аватар,
синтетичний об’єкт, що представляє користувача у віртуальному середовищ;
bogue – помилка у програмі; carillon – позивний звуковий сигнал; canular -
фантом вірусу, програма – містифікація; cadre - вікно; ver- « черв’як»,
«хробак», шкідлива програма; grappe - багатоточкове з’єднання( у мережі),
багатоточка ;bribe (onomatopée) - елементарний сигнал ; forum, pirate -
терміни, які перейшли з інших терміносистем, : virus- вірус, шкідлива
програма . Є один термін : shannon – шеннон, одиниця вимірювання
інформації, названа на честь американського математика Шеннона,
розробника теорії інформації.
Терміни - похідні від суфіксів: вводяться суфікси, що утворюють слова:
- мент (система: bombardement- розсилання великої кількості
недоброзичливої інформації одному користувачу , évanouissement- згасання
сигналу, затухання ; -age(дія) : arrosage, синонім bombardement ; hameçonage,
синонім filoutage - фішінг, вид банківського шахрайства в Інтернеті з метою
крадіжки секретних банківських даних; nommage – присвоювання імен; -
ation(дія) : visualisation, синонім affichage - відображення, виведення
інформації на екран, індикація ; -eur /- teur /-ateur(знаряддя дії, пристрій, діяч)
: arroseur – спамер, той, хто розсилає небажані рекламні повідомлення,
scanneur – сканер; visionneur, fouineur – знавець, програміст - фанатик,
зломник, хакер, simulateur, concentrateur - концентратор, descripteur –
дескриптор, ідентифікатор ;-euse (знаряддя дії, пристрій) : ponteuse –
установка дротового термокомпресійного зварювання ; - ilité(здатність до дії,
можливість дії) : extensibilité – розширюваність, універсальність;
connectabilité – можливість встановлювання зв’язку, підключення ; -
ité(якість) : , connexité – підключення ; - ance (процес, результат дії) :
défaillance- пошкодження, несправність, відмова ; - ier(знаряддя дії) : portier-
 19

посередник, програма з таблицями маршрутизації для шлюзу ; -iste (професія,

діяч) : cébiste - користувач загальнодоступної частоти; -ette
(зменшувальний) : appliquette - мінідодаток, міні прикладна програма;
disquette- дискета ; - ant(діяч, знаряддя дії) : assistant – допоміжна програма ; -
et (зменшувальний) : signet - закладка ; codet – елемент коду ; -
ousse(зменшення) : frimousse – личко, мордочка, символ емоцій, смайлик,
значок настрою.
У цій групі є й термінологізована лексика (метафорична) : arroseur,
portier, frimousse, й терміни з інших терміносистем ( омоніми) :
bombardement, й терміниновотвори : codet, scanneur, visionneur, extensibilité.
Терміни- деривати префіксальні : представлені префікси здебільш грецького
або латинського походження ( «вчені» префікси) : dé- (відділення,
припинення дії): déboguer – остаточно налагоджувати програму, усунути
помилки; ré- / re (повторна дії) : relancer - перезапускати, réamorcer –
перезавантажувати комп’ютер ; cyber-() : cybercaméra - вебкамера, cybersquat-
кіберсквотинг; практика регістрації доменного імені, яке є торговою маркою
якоїсь організації, з метою продажу цього імені за більшу суму; hyper-
(збільшення) : hypertexte- гіпертекст, hyperfréquence – надвисока частота
(НВЧ) ; macro-(збільшення) : macrocellule - мегасота ; micro-(зменьшення) :
microprogramme - мікропрограма, micro-onde - мікрохвиля ; mиlti-(багато) :
multiplex – система зв’язку з ущильненням, multibande - багатодіапазонний,
multimédia- мультимедійний; télé-(на відстанні) : télétexte- телетекс, мовна
відеографія , téléborne- базова станція «Телепойнт», téléservice – послуги
зв’язку ; sur-(над) : survol - перегляд , surcadencer розганяти; co-/con-/com-
(збирати,зносити, зводити разом ) : configurer - налаштовувати,
встановлювати, конфігурувати, compresser - стискати, ущільнювати,
упаковувати; bi- (два) : bibande- дводіапазонний телефон, bimode-
дворежимний мобільний телефон аналогово-цифровий ; ante-/anti
(попереду/проти): antémémoire – понад оперативна пам'ять ЗП, inter-(між) :
internet- інтернет, всесвітня комп’ютерна мережа; intra-(всередині) : intranet-
 20

інтранет, інтрамережа, мережа всередині корпорації на базі мережі інтернет.

Характеризуються короткістю, семантичною однозначністю та
інтернаціональним аспектом.
Терміни – деривати парасинтетичні , які утворені за допомогою
греколатинських формантів, приєднаних до латинських або французьких
основ: démultiplexage - розущільнення, розділення каналів ; débogueur –
програма – налагоджувач; cybersquatteur – кіберсквотер; hypertextuel –
гіпертекстовий; macro-instruction- макрокоманда; microordinateur –
мікроЕОМ, мікрокомп’ютер; minimessage- коротке повідомлення;
téléassistance- діюча «гаряча» лінія (лінія прямого зв’язку), téléchargement –
дистанційне завантаження; cocuisson / cofrittage- спікання, синтез; réémetteur -
ретранслятор, ретрансляційний передавач ; anticrénelage – згладжування,
вирівнювання; multitraitement - багатопроцесорна обробка. Терміни
cocuisson / cofrittage являються абсолютними неологізмами, в структуру яких
входить латинський префікс сon-/co- зі значенням «збирати разом,
супроводжувати», cuisson- вариво, готування - перейшло із
загальнонаціональної мови, а frittage– із термінології металургії : спікання у
порошковій металургії.
Складені терміни або композити. Розрізняють композити декількох
типів : 1 - французького, утворені з двох основ чи слів : N+N : bloc-notes –
віртуальний щоденник, cache-disque – кеш-пам'ять на диску , cache – toile –
інформація з Інтернету, тимчасово у кеш-пам’яті, logiciel-socle – базове ПЗ,
V+V : cliquer-parler,n – виклик оператора в мережі Інтернет, glisserdéposer,n –
перетягнути й опустити (залишити) ; 2 - греколатинського, побудовані
шляхом поєднання двох або більшої кількості коренів або основморфем
«вченого» походження : visiophonie – відео телефонний зв’язок, , vidéographie
- відеографія, , radiogoniométrie - радіопеленгація ; 3 - мішаного, тобто греко-
латинського та французького: audiofréquence – звукова низька частота
visioconférence – відео конференція, конференцзвязок, radio-identification –
радіочастотне визначення ; 4 - телескопічного: а) скорочення (апокопа) +
 21

слово: péri(phérie)+téléphonie= péritéléphonie – допоміжна телефонна служба

(телефонні відповідачі), péri(phérie) + télévision= péritélévision – додаткова
апаратура до телевізора, techn(ique)+ loisir= technoloisir – домашній кінотеатр,
télé+informa(tion)+(auto)matique= téléinformatique – телеобробка даних; б)
скорочення+скорочення (апокопа+апокопа) : courri(er) +
él(ectronique)=courriel – електронна пошта, mo(dulateur)+ dém(odulateur) =
modem - модем, (photo)ns + (électro)nique = photonique - фотоелектроніка,
pic(ture) + el(ement), picture скорочується або pic, або pix = pixel – піксель,
елемент зображення, pro(duit)+(lo)giciel = progiciel – програми ПЗП,
вбудовані програми, anima(tion) +(automa)tique = animatique – комп’ютерна
анімація; в) слово+скорочення : bureau + (automa)tique = bureautique –
автоматизація діловодства, обробка конторської інформації, réseau +
(automa)tique = réseautique – комп’ютерна мережа, мережні технології, robot +
(automa)tique = robotique - робототехніка, télé+ (infor)matique = télématique –
1. телеінформатика, 2. засоби обчислювальної техніки з дистанційною
передачею даних. Складені терміни або композити достатньо чисельні у
словнику ІКТ через їх короткість, семантичну однозначність та, особливо це
стосується термінів греко-латинського типу, інтернаціональним аспектом.
Скорочений термін знайдено один: bus від omnibus - шина.
Терміни – абревіатури являються скороченнями багатокомпонентних
складних термінів та домінують серед термінів-новотворів у словнику ІКТ.
Абревіація робить компактними багатокомпонентні терміни та робить
технічні тести менш обтяжними. За структурою виділяються такі групи: 1-
повна абревіатура: CAOE – conception assistée par ordinateur appliquée à
l’électronique - САПР-електроніка, САПР електронних виробів ;
CANconvertisseur analogique-numérique або convertisseur A/N – аналого-
цифровий перетворювач (АЦП); DVDD – disque vidéo à durée déterminée -
одноразовий DVD ; FAQ – foire aux questions – типові питання, часто
надавані питання; FAI – fournisseur d’accès à l’internet - постачальник послуг
Інтернет, провайдер ; GDM –générateur de dessin de masques – генератор
 22

зображень фотошаблонів; MRC- multiplexage par répartition en code – кодове

розділення каналів; MRF – multiplexage par répartition en fréquence – частотне
мультиплексування; PAO – publication assistée par ordinateur – компютерне
видання; 2 - слово (означуване) + абревіатура(означальне) французька:
modulation SESF – modulation à spectre étalé à sauts de fréquence -
широкосмугова передача зі стрибкоподібною зміною частоти , modulation
SESD – modulation à spectre étale à séquence directe - розширення спектра
радіосигналу за принципом прямої послідовності ; zone ASFI –accès sans fil à
l’internet – зона Вай- фай, «гаряча точка»; 3 - слово (означуване) +
англоамериканська абревіатура (означальне) : service GPRS , французький
переклад абревіатури «service général de radiocommunication par paquets» -
система пакетного радіозв’язку спільного користування; système UMTS
(universal mobile telecommunication system), французький переклад «système
universel de télécommunication avec les mobiles» - універсальна система
мобільного зв’язку; système GSM (global system for mobile communications),
французький переклад «système mondial de communication avec les mobiles» -
глобальна система мобільного зв’язку; 4 – абревіатура від скороченої форми
багато компонентного терміну: technique des courants porteurs en ligne
courants, скорочена форма: porteurs en ligne (CPL) – зв'язок по лініях
електрозв’язку.
Превалюючу групу в лексиці ІКТ французької мови складають складні
слова (57%), що збігається з результатами досліджень Крекової [5,68], за
синтагмами вони становили 60% нових французьких слів. За дослідженнями
Кузнецової Ю.А. [9] 51,6% французьких будівельних слів утворено за
оригінальними моделями. За словами М.Л.Папко, вона називає це
«термінологією наукових понять певної галузі знань зі змістовими
відношеннями між інтегрованими частинами, термінологічними
комплексами (ТК)». ТС складається з двох або більше повних слів (іменника,
прикметника, дієслова, частки, числа, частки) у певних семантичних зв’язках.
У цьому випадку вони складаються з одного члена речення. Структурно
 23

складні слова являють собою сполучення двох частин: центральної частини

(завжди іменника) – означеного та атрибутивної частини (АС) –
означуваного.

2.2 Французькі терміни у сфері інформаційно-комунікаційних

технологій як перекладознавча проблема
При вивченні терміносистеми у сфері інформаційних технологій
особлива увага приділяється таким ознакам:
- процес комп'ютерного аналізу слів утруднений через різноманітність і
неоднозначність термінології (професіонали, жаргонізми, арготизми,
вигадки);
- формулювання комп’ютера для роботи та слів підпорядковується
законам української мови. Зокрема, найпоширенішими способами
словотворення в комп’ютерному словнику є мовні, несемантичні, а також
семантико-словники;
- комп'ютерна лексика характеризується використанням мовних ігор і
мовного мовлення [57].
Причини запозичень з англійської мови зумовлені розвитком
комп’ютерних технологій в англомовних країнах, а саме США.
Сьогодні найбільш вживаними комп’ютерними термінами,
запозиченими з англійської мови (точніше американського варіанту) без
перекладу, є:
- назви відомих виробників комп’ютерів: Apple Inc, Microsoft, Intel,
Philips, Sony, Motorola;
- стандартне програмне забезпечення: Windows, Novell, Corel;
- операційні системи, необхідні для роботи будь-якого комп'ютера: MS
DOS, Unix, NetWare [48, с. 96].
Через свою специфіку термінологія створює об'єктивні проблеми в
процесі перекладу. Звертаючись до об’єкта перекладу слова, необхідно
 24

враховувати такі галузі знань, як теорія і практика перекладу, теорія

інформації, мови тощо.
На думку І.С. Алексєєва, лексика — це «...самоврядний лексичний
засіб, спеціально розроблений для передачі когнітивної інформації». Слова
багатозначні, не мають емоційного забарвлення і не залежать від контексту.
Ці три важливі ознаки слів дають підставу для висновку перекладача: що
слова створені в науковому тексті, без двозначності, щось таке, що відповідає
контексту. Відповідно важливу частину займають спеціалізовані двомовні
словники. Заміна слів словами, близькими за значенням, неприпустима [19].
А. О. Іванов вважає, що нові для мови перекладу слова можуть бути
лише безеквівалентними. Зрозуміло, що «у міру того, як ті самі елементи
знання чи матеріальної культури зростають у спільноті, в якій перекладається
їхня мова, та нерівність поступово зникає» [31, с. 15].
Безеквівалентні слова визначаються як «мовні одиниці, які не мають
регулярної відповідності в цільовій мові» [24, с. 148]. Незалежно від
відмінностей у перекладі нееквівалентних розділів, для них також
здійснюється відповідність залежно від способу перекладу. Для перекладу
безеквівалентних слів можна використовувати такі способи: запозичення (за
допомогою перекладу або транскрипції), стеження, описовий переклад,
приблизний переклад, аналогічний переклад. Враховуючи те, що слово – це,
перш за все, слово, але враховуючи характеристики, які відрізняють його від
останнього, для перекладу виділяють три категорії документів:
- еквівалент;
- змінний обмін і контекст;
- усі види трансляційних змін [24].
Для перекладу слів на рівні словника найкраще підходять
відповідності-збіги, запозичені з тексту та переклад, пошук, словникова
конверсія (загальне, визначення) [35].
Найвищий рівень еквівалентності визначається в тих випадках, коли
слово, що перекладається, відповідає перекладеному слову за іншими
 25

частинами змісту, має однакові характеристики. Зазвичай це досягається

шляхом перекладу слів із лексичними записами мовою перекладу [35].
Найпоширенішим способом перекладу слів, які не мають еквівалента в
мові перекладу, є запозичення, пошуковий і описовий переклад [35].
Професійна мова - це система, яка містить усі значення мови, що
використовується у сфері спілкування, і обмежена професійною сферою для
забезпечення взаєморозуміння між людьми, які працюють у цій сфері.
Функціональність професійної мови забезпечується детальною
термінологією. Словник професійних виразів складається з вузькогалузевих
лексем, міжгалузевих наукових термінів, професіоналів (галузевих термінів),
іменників, професійних жаргонізмів, арготизмів і часто вживаних лексем
[14].
Комп'ютерні терміни починають використовувати не тільки
інформатики, а й люди, які не мають відношення до сфери професійної
інформації, оскільки це явище швидко входить у життя сучасного
суспільства. Процес пошуку нової лексики, більшість з якої є місцевими
англійськими словами, спонукав спочатку запозичення, потім терміни нової
субкультури. Таким чином, такі терміни, як користувач, Windows, які
зрозумілі більшості людей, є більш популярними, ніж їхні літературні
еквіваленти користувач, операційна система Windows [57].
Глобальна база даних формує онлайн-спільноту, що призводить до
розвитку відповідної професійної мови. Такий процес неминуче породжує
потребу в глибокому розумінні нових слів та їх адекватному перекладі.
Сьогодні актуальність англійського комп’ютерного перекладу слів
визначається необхідністю перекладу технічної документації, літератури та
інших програмних продуктів.
Проблема перекладу комп'ютерної тематики полягає в тому, що багато
комп'ютерних слів належать до нееквівалентних слів, але це не означає, що
вони не підлягають перекладу. Комп’ютерна лексика характеризується
використанням мовних ігор і способом мовлення. Поступово комп’ютерні
 26

слова отримують документи для перекладу, і цей процес навчання є

динамічним [14].
 27

РОЗДІЛ 3
СПОСОБИ І МЕТОДИ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
ФРАНЦУЗЬКИХ ТЕРМІНІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНО-
КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
На початку потрібно зазначити скільки французьких термінів ви
дослідили. Скільки термінів перекладається за допомогою калькування….
Тощо. Який спосіб перекладу переважає? До кожного підрозділа додайте
приклади французьких термінів та їх переклад українською мовою

3.1 Спосіб калькування

Калькування найчастіше використовується при перекладі понять двома

мовами або поняття, яке нещодавно з’явилося у загальному вжитку. Цей
спосіб використовується в перекладному еквіваленті лексики. Лексика без
еквівалентів перекладається описовим способом, фонова лексика – грубим
перекладом, еквівалент – методом калькування за умови наявності спільних
понять в обох мовах [1, с. 153].
При використанні методу калькування компоненти замінюються
словами або морфемними лексичними відповідниками. У процесі
калькування створюється нове слово або стійке словосполучення. Часто
використовують і транскрипцію, і кальку [2, с. 22]. Головною перевагою
використання методу калькування можна назвати його стислість і простоту
перекладу, співвіднесеність із словом оригіналу.

3.2 Спосіб описового перекладу

Описовий переклад може бути використаний для пояснення значення

слова в словнику та неологізмів у перекладі в тексті. Цей спосіб перекладу
 28

можна використовувати, коли неологізм неможливо перекласти за

допомогою транслітерації, транскрипції та кальки, тобто коли поняття немає
в мові. Описовий переклад можна здійснити кількома способами. Описовий
переклад - це в першу чергу інструмент опису, оскільки він пояснює істотні
елементи. Пояснювальний переклад можна порівняти з тлумаченням слова.
Але зауважте, що один суттєвий недолік цього способу перекладу – це
багатослівність. Також описовий переклад може бути здійснений за
допомогою фіктивного перекладу, коли в процесі перекладу
використовується неологізм існуючого слова, яке має багато спільних
значень з оригінальним словом. Досить популярним способом передачі
неологізмів є прийом прямого зв'язку. Цей прийом означає використання
написання англійських слів в оригіналі. Цей спосіб використовується, якщо
жоден із способів, які були розглянуті вище, не може бути використаний при
перекладі (iPad, iPod, Apple). Під час перекладу необхідно враховувати
екологічну, соціокультурну якість і відтінки неологізмів. Немає необхідності
спотворювати інформацію або повністю уникати передачі. Суттєвий вплив на
якість перекладу неологізмів має те, ким виконується цей переклад:
кваліфікованим перекладачем чи особою, яка має базові навички перекладу.
Типовими помилками під час перекладу неологізмів є пропуски справжніх
неологізмів, заміна одних іншими, коментування другорядних ознак [6, с.
574]. Жоден із описаних вище способів перекладу нових неологізмів не може
повністю забезпечити адекватний переклад. Під час передачі неологізмів
досить важливо передати адекватний контекст [5, с. 200].

3.3 Спосіб еквівалентного перекладу

Еквівалентність перекладу не означає, що вихідний і цільовий тексти

ідентичні. Це ступінь подібності між вихідним і цільовим текстами,
виміряний на певному рівні.
 29

З семіотичного боку вихідний і цільовий тексти можуть бути

ідентичними прагматично, семантично та структурно.
Кожен текст має бути прагматично еквівалентним вихідному тексту,
тобто обидва тексти мають мати однакову комунікативну функцію. Цільовий
текст повинен мати такий же вплив на рецептора, як вихідний текст.
Семантична ідентичність передбачає опис однієї і тієї ж ситуації з
використанням схожого лексичного значення одиниць і подібного
граматичного значення елементів.
Структурна подібність передбачає якнайточнішу формальну
відповідність між вихідним текстом і цільовим текстом.
Перш за все, переклад повинен зберігати ту саму комунікативну
функцію, що й вихідний текст.
Дослідження еквівалентності Романа Якобсона дало новий поштовх
теоретичному аналізу перекладу, оскільки він ввів поняття «еквівалентності у
відмінності». На основі свого семіотичного підходу до мови та свого
афоризму «немає підпису без знаку» (1959:232), він пропонує три типи
перекладу:
- інтралінгвальне (в межах однієї мови, тобто переформулювання або
перефразування)
- міжмовний (між двома мовами)
- інтерсеміотичний (між знаковими системами)
Якобсон стверджує, що у випадку міжмовного перекладу перекладач
використовує синоніми, щоб передати повідомлення ST. Це означає, що в
міжмовних перекладах немає повної еквівалентності між одиницями коду.
Згідно з його теорією, «переклад включає два еквівалентні повідомлення в
двох різних кодах» (там само: 233). Якобсон продовжує, що з граматичної
точки зору мови можуть відрізнятися одна від одної більшою чи меншою
мірою, але це не означає, що переклад неможливий, іншими словами, що
перекладач може зіткнутися з проблемою не знаходження перекладного
відповідника. Він визнає, що «кожного разу, коли є недолік, термінологія
 30

може бути кваліфікована та розширена за допомогою запозичень або

запозичених перекладів, неологізмів або семантичних зсувів і, нарешті, за
допомогою обмов» (там само: 234). Якобсон наводить ряд прикладів,
порівнюючи структури англійської та російської мов, і пояснює, що в таких
випадках, коли немає буквального еквівалента для певного слова або речення
ST, перекладач повинен вибрати найбільш підходящий спосіб його передачі в
ТТ.
Існує певна подібність між теорією процедур перекладу Віне та
Дарбелне та теорією перекладу Якобсона. Обидві теорії підкреслюють той
факт, що коли лінгвістичний підхід більше не підходить для виконання
перекладу, перекладач може покладатися на інші процедури, такі як
запозичення перекладів, неологізми тощо. Обидві теорії визнають обмеження
лінгвістичної теорії та стверджують, що переклад ніколи не може бути
неможливим, оскільки перекладач може вибрати кілька методів. В обох
теоріях підкреслюється роль перекладача як особи, яка вирішує, як здійснити
переклад. Як Віней, так і Дарбелнет, а також Якобсон розглядають завдання
перекладу як щось, що завжди можна виконати з однієї мови на іншу,
незалежно від культурних чи граматичних відмінностей між ST і TT.
Можна зробити висновок, що теорія Якобсона по суті базується на його
семіотичному підході до перекладу, згідно з яким перекладач повинен
спочатку перекодувати повідомлення ST, а потім він / вона має передати його
в еквівалентне повідомлення для TC.
Ніда стверджував, що існує два різних типи еквівалентності, а саме
формальна еквівалентність, яка у другому виданні Ніди та Тейбера (1982)
називається формальною відповідністю, та динамічна еквівалентність.
Офіційне листування «зосереджує увагу на самому повідомленні, як за
формою, так і за змістом», на відміну від динамічної еквівалентності, яка
базується на «принципі еквівалентного ефекту» (1964:159). У другому
виданні (1982) або у своїй роботі два теоретики надають більш детальне
пояснення кожного типу еквівалентності.
 31

Офіційне листування складається з елемента TL, який представляє

найближчий еквівалент слова або фрази SL. Ніда і Табер чітко пояснюють,
що між мовними парами не завжди існують формальні еквіваленти. Тому
вони пропонують використовувати ці формальні еквіваленти всюди, де це
можливо, якщо переклад спрямований на досягнення формальної, а не
динамічної еквівалентності. Використання формальних еквівалентів іноді
може мати серйозні наслідки в TT, оскільки переклад не буде легко
зрозумілий цільовій аудиторії (Fawcett, 1997). Самі Ніда і Тейбер
стверджують, що «зазвичай формальне листування спотворює граматичні та
стилістичні шаблони мови-рецептора, а отже, спотворює повідомлення, щоб
спонукати рецептора до неправильного розуміння або надмірної праці» (там
само: 201).
Динамічна еквівалентність визначається як принцип перекладу, згідно з
яким перекладач прагне перекласти значення оригіналу таким чином, щоб
формулювання TL викликало такий самий вплив на аудиторію TC, як
оригінальне формулювання на аудиторію ST. Вони стверджують, що «часто
форма оригінального тексту змінюється; але до тих пір, поки зміна відповідає
правилам зворотної трансформації в мові оригіналу, контекстуальної
узгодженості в передачі та трансформації в мові-рецепторі, повідомлення
зберігається, а переклад вірний» (Nida and Taber, 1982:200). ).
Легко побачити, що Ніда виступає за застосування динамічної
еквівалентності як більш ефективної процедури перекладу. Це цілком
зрозуміло, якщо взяти до уваги контекст ситуації, в якій Ніда мав справу з
феноменом перекладу, тобто його перекладом Біблії. Таким чином, продукт
процесу перекладу, тобто текст у TL, повинен мати однаковий вплив на
різних читачів, до яких він звертався. Лише у виданні Ніди та Тейбера чітко
зазначено, що «динамічна еквівалентність у перекладі — це набагато більше,
ніж просто правильна передача інформації» (там само: 25).
Незважаючи на використання лінгвістичного підходу до перекладу,
Ніду набагато більше цікавить повідомлення тексту або, іншими словами,
 32

його семантична якість. Тому він намагається переконатися, що це

повідомлення залишається чітким у цільовому тексті.

3.4 Методи транскодування (транслітерації/транскрипції

М. Вакуленко також розрізняв граматичну та незмінну транскрипції.

Граматична транскрипція призначена для відтворення оригінальної вимови
слова графічними засобами мови перекладу. Результат цієї трансформації
часто незвичайний і незручний, тому що в цьому випадку доводиться писати,
наприклад, Елебеме (Алабама), Архентіна (Аргентина), Кува (Куба) тощо.
Навпаки, намагаючись зробити вимову як максимально подібно до
особливостей мови перекладу, доведеться писати Пилипини (Філіппіни)
тощо [1, с. 6–7]. Таким чином, недоліками граматичної транскрипції є
спотворення слів, множення випадковостей і помилок при запозиченнях. Про
інваріантну транскрипцію М. Вакуленко говорить як про фонологічну
модифікацію граматичної транскрипції. Створення звучання оригінального
алофону (основного його прояву) певної фонеми алофоном мови перекладу
(також основного) дозволяє нейтралізувати найгостріші особливості вимови
першоджерела [1, с. 7]. Які особливості другого підходу – транслітерації? За
концепцією М. Вакуленка, транслітерація – це «відображення однієї системи
письма в іншу, типово графему до графеми» [1, с. 8]. У «Рекомендаціях щодо
транслітерації власних назв літерами українського алфавіту», які ми
розібрали вище, подано два терміни: транслітерація як «написання тексту,
написаного одним алфавітом літерами іншого алфавіту» та транслітерація як
«текст». отримані в результаті транслітерації» [10]. Транслітерація має ряд
особливостей, які відрізняють її від транскрипції:
1) об’єктом першого є букви, а другого – звуки; перший процес
відбувається в межах даної мови, а другий – на різних мовах [1, с. 7];
 33

2) на основі транскрипції слова однієї мови «впроваджуються» в іншу і

підкоряються правилам «нової» мови, тобто збагачують клас запозичених
слів. Проте транслітерація має справу зі словами, які повністю належать їхній
«рідній» (оригінальній) мові, і вони зображені лише іншою мовою. Ці слова
продовжують належати до своїх оригінальних мов і підкоряються їхнім
законам;
3) Основною відмінністю транслітерації від транскрипції А.
Реформацький вважав незалежність транслітерації від набору літер певного
національного алфавіту [20].
Помилково розуміти транслітерацію як механічну заміну літер
передбачуваним способом. У всякому разі, як зазначив Ю. Маслов
підкреслював, що «наукова транслітерація повинна базуватися на принципі
однозначної відповідності між транслітерними знаками і графемами мови
оригіналу. Це забезпечує стовідсоткове зворотне перетворення
транслітерованого запису» [18, с. 262]. А. Реформацький [19, с. 21], та М.
Вакуленко [2, с. 15] також наполягав на цій особливості транслітерації. Крім
зазначених, А. Реформацький виділив ще три обов’язкові принципи
майбутнього системи транслітерації: вона має бути міжнародною,
однозначною та регламентованою елементарними правилами, для розуміння
яких не потрібно ні знання іноземних мов, ні знання специфічна лінгвістична
термінологія [20]. У розділі 1 «Рекомендацій щодо транслітерації власних
назв літерами українського алфавіту» вказується на важливість використання
системи української транслітерації в системі правової охорони об’єктів
промислової власності, а також у роботі представників з питань
інтелектуальної власності (патентних повірених), в іменних покажчиках та в
інформаційно-пошукових системах [10]. Не всі знають, що такі власні назви
як Хітачі, Хіросіма, Кавасакі, Бірма, Гонконг, Тайвань, Ява, Ямайка, Делі,
Афганістан, Єрусалим, Ірак, Іран пишуться не англійською мовою, а
відповідними національними латинськими літерами [3] . Власне, відповідно
до світових стандартів і домовленостей (зокрема таких резолюцій ООН, як:
 34

IV/20 – «Скорочення екзонімів» та V/13 – «Переважність національних

офіційних форм географічних назв»), власні назви іншою мовою повинні
зберігати автентичність: Сан-Хосе (місто в США), Кохіхо (провінція в
Канаді). Якщо вихідна форма написана не латинським алфавітом, він
транслітерований латинським алфавітом мови оригіналу. Аналіз
особливостей процесів транслітерації та транскрипції, кількох десятків по-
різному вживаних українсько-латинських алгоритмів транслітерації дає
змогу зробити висновок, що для міжнародних письмових варіантів
українських власних іменників, які підпадають під юрисдикцію нашої
держави, транслітерація на основі принципів української латиниці. На жаль,
теоретичні знання не завжди можуть допомогти нам у реальному житті;
наприклад, як треба перемовляти: вулиця Квітки-Основ’яненка або вул.
Квітки-Основ’яненка, чи, може, вулиця Квітки Основ’яненка, чи вул. Квітки-
Основ’яненка? А Бурсацький узвіз? Це буде Бурсацький узвіз? Чи
Бурсацький узвіз? Чи завадить ідентифікації особи те, що в закордонному
паспорті моє прізвище Міньковська, а по батькові – Миньковський, а з
юридичної точки зору ми навіть не є родичами? А якщо виправити цю
помилку, то як писати наше прізвище: Міньковський, Міньковський чи
Міньковський? Питання написання іншомовних онімів засобами української
мови і навпаки призводить до необхідності глибшого дослідження проблем
адаптації власних назв. Проте ця проблема, породжена, насамперед,
практикою, потребує розробки теоретичної бази. Функціонування
української літературної мови в тісному контакті з російською в Російській
імперії, а також з польською, німецькою, чеською та угорською мовами в
Австро-Угорській монархії та Польщі спричинило певні відмінності в
письмовій формі західноєвропейських запозичень, що стало однією з рис, що
відрізняли східноукраїнську та західноукраїнську правописну практику
досліджуваного періоду. Знахідки лінгвістів і стандарти українсько-
латинської транслітерації допомогли нам довести, що кожна літера/графема в
цих системах завжди дуже залежала від того, ким, де, коли і для чого вона
 35

була розроблена. Ці факти не сприяли стабілізації форм іншомовних лексем в

українській мові і навпаки в досліджуваний період, хоча, загалом, певні
зрушення в цьому напрямі, безперечно, є: лише 150 років тому українські
прогресивні серйозно обговорювали використання латинського алфавіту в
українській писемності. Лише за століття лінгвісти змогли домовитися про
відтворення великої кількості літер. Спірними залишаються лише такі літери,
як є, я, ю, ї, г, ґ, ж, й, х, ц, ’ та ь. М. Вакуленко, спираючись на праці вчених,
які працювали в цій галузі до нього, розробив наукові основи стандарту
транслітерації української латинки. Він стверджує, що основа цього
стандарту – таблиця транслітерації – має ґрунтуватися на таких принципах:
латинка) існують не окремо, а пов'язані між собою певними ознаками);
– точність (обов’язкове у всіх випадках, що не підлягає обговоренню,
адекватне представлення кожної літери кириличного алфавіту);
– взаємна однозначність (взаємна відповідність кожної літери кирилиці
та латинського алфавіту, який може включати кілька літер);
– реверсивність (можливість відновлення вихідного тексту після
повторної транслітерації);
– відсутність мови-посередника (англійська, французька, російська та
ін.);
– традиційність (урахування фонетичних і графічних традицій
української мови та використання окремих графем латинського алфавіту);
– нормативність (відповідність нормам сучасного українського
правопису);
– придатний для кодування (використання латинських символів з
кодами ASCII 0-127 – без діакритичних знаків, що необхідно для
комп’ютерної передачі). У проекті Національного стандарту України з
транслітерації українських текстів з кирилиці на латиницю 2009 р.,
розробленого Л. Масенко, Р. Микульчиком, В. Моргунюком, Л. Пшеничною,
О. Пономарівом, Б. Рицарем, Р. Рожанківським, Н. Тоцькою, зазначено. що
існує розвинена система транслітерації українських текстів з кирилиці на
 36

латиницю відповідно до узагальнених вимог міжнародних стандартів, а

також української школи. Він має такі особливості:
– нормативність (повна відповідність системи українському правопису,
що може зробити її невід’ємною частиною останнього);
– безпомилковість (система не допускає інформаційних помилок у
текстах);
– системність (на основі правил, наведених у таблиці транслітерації);
– універсальність (здатність системи виконувати різноманітні завдання
міжнародного обміну текстовою інформацією);
– надання набору літер (забезпечує необхідний набір латинських літер з
діакритикою для комп’ютерної версії системи);
– на основі однієї мови (тільки на українській);
– традиційність (врахування традиційних фонетичних та естетичних
норм української мови, світових традицій використання латинського
алфавіту, створення транслітераційних пар, найбільш наближених до вимови
та міжнародної транскрипції);
– повнота (здатність системи транслітарувати будь-які тексти,
включаючи скорочення та іншомовні запозичення);
– однозначність (кожній українській літері відповідає унікальна
латинська літера);
– реверсивність (можливість точного відтворення кириличного тексту з
латинської транслітерації);
– придатні для проектування програм (придатні для розробки
програмного забезпечення та комп’ютерного застосування системи);
– простота (придатна для швидкої транслітерації тексту
автоматизованими засобами або вручну);
– відсутність мови-посередника (не дозволяє будувати слова за
допомогою будь-якої мови-посередника) [11].
Таким чином, транскрипція намагається якнайточніше відтворити
оригінальне звучання іншомовної власної назви засобами мови перекладу:
 37

F.Villon – Ф.Війон, Bordeaux – Бордо, Beauvais – Бове, Evry – Еврі, Evreux –

Евре, Moulins – Мулен, Troyes –Труа, Auch – Ош, Mets – Мец, Louis de Funès
– Луї де Фюнес, Charles de Gaulle – Шарль де Голль, Jacques Chirac – Жак
Ширак, Michel Platini – Мішель Платіні та топонімів: Бордо – Bordeaux, Руан
– Rouen, Haнт – Nantes. Проте, власні імена історичних особистостей, а саме
апостолів, святих, Пап римських, королів, перекладаються: Saint Jacques –
Апостол Яків, Saint Benoît – Святий Бенедикт, François d’Assise – Франциск
Асизcький, Saint Augustin – Блаженний Августин, Innocent II – Інокентій ІІ,
Grégoire IV – Григорій IV, Jean-Paul II – Іван-Павло ІІ, Louis XIV – Людовік
XIV, Henri IV – Генріх IV, Charlemagnes – Карл Великий, Guillaume le
Conquérant – Вільгельм Завойовник, Guillaume Tell – Вільгельм Телль.

3.5 Метод експлікації

Експлікація зазвичай визначається як зміщення в перекладі від того, що

приховано у вихідному тексті, до того, що є явним у цільовому тексті. Через
поширеність цього текстового явища було проведено багато досліджень
пояснення. Незважаючи на це, небагато досліджень приділили достатньо
місця дослідженню самого поняття експліцитації, особливо того, як воно
пов’язане з основним базовим комплексом «явного» та «прихованого». Крім
того, ці поняття, очевидно, розуміли по-різному, що ускладнювало
порівняння результатів досліджень і більш вичерпний опис явища (див.,
наприклад, Kamenická, 2007). Автор особисто запропонував альтернативну
структуру, засновану на теорії релевантності, для вирішення проблеми
(Murtisari, 2011, 2013), але необхідні додаткові дослідження, щоб перевірити
її аналітичну силу (або вдосконалити її) і, можливо, з’ясувати, чи є більш
вдосконалена структура може краще описати явище. Щоб зрозуміти вкрай
важливу потребу в такому дослідженні, надзвичайно важливо розглянути
шлях поняття експлікації та те, як невдача визначення понять «явного» та
 38

«неявного» зробила дослідження менш плідним. Маючи на увазі

вищезазначену мету, у цій статті досліджується, як концепції «явного» та
«імпліцитного» застосовувалися в дослідженнях пояснення, починаючи з
роботи Віне та Дарбелнета (1958). Після огляду ранніх понять експлікації
(хронологічно, Vinay & Darbelnet, 1958; Nida, 1964; і Blum-Kulka, 1986/2000),
обговорення буде зосереджено на дослідженнях з кінця 1980-х років, які
включають роботу з імпліцитації (наприклад, Séguinot, 1988; Øverås, 1998;
Klaudy, 2004).
Виходячи зі словникових значень, у повсякденному вживанні
англійське слово «явний» означає видимість, зрозумілість або доступність
чогось, що вже було висловлено (Murtisari, 2013). Слово «імпліцитний», з
іншого боку, зазвичай відноситься до непрямої доступності, чи то через
висновок, що її містить щось інше, чи імплікацію (Murtisari, 2013). Загальні
значення термінів «явний» і «імпліцитний» були прийняті як терміни в
різних областях лінгвістики, але вони стосуються різних понять. Оскільки ці
концепції обговорювалися в попередній статті про експлікацію (Murtisari,
2013), тут вони будуть розглянуті лише коротко. Концепції експліцитності та
імпліцитності, які використовуються в дослідженні експліцитації, можна
класифікувати на три типи: закодовані/виявлені, текстові та комбінація обох.

3.6 Метод перекладу на основі аналогії

Проте аналогія важлива для перекладу, і насамперед тому, що вона

пропонує нюанси. Дозвольте уточнити. Я думаю, що переклад має одну
проблему з двома обличчями: метафорою та еквівалентністю. Ми знаємо, що
вчені критикували метафору за те, що вона робить переклад євроцентричним
(Tymoczko 2007, 129–131); для того, щоб відірвати перекладача від ідеології,
і таким чином зробити перекладача проміжною фігурою (Tymoczko 2003;
Baker 2005); та для інструменталізації перекладу (Venuti 2019). Ми також
можемо нервувати через обмеження, накладені вибором певної метафори для
 39

опису перекладу, і дивуватися, як ми можемо вийти за межі обмежень, які ця

метафора накладає на переклад (Sakai 2018, 3).
Крім того, еквівалентність є не лише центральним, але суперечливим
поняттям у перекладі (Kenny 2009, 96), але також покладається на ту ж
внутрішню логіку, що й метафора. Розгляд аналогії як такої, що має власну
дискретну природу, відмінну від природи метафори, може дозволити нам
вийти за межі різноманітних пасток, пов’язаних із поняттям перекладу як
метафори. Аналогія також може допомогти звільнити нас, і особливо в
нашому навчанні, від імперативів того, що буде описано нижче як
споріднену душу метафори: еквівалентність. Тобто метафора як відмінна
риса перекладу сильно пов’язана з імперативом еквівалентності перекладу, з
яким ми так часто сперечаємось у нашій педагогічній практиці. Тому я
припускаю, що аналогія може бути значним епістемологічним інструментом
для перекладу, якщо ми звернемося до минулого та до важливих рис,
приписуваних аналогії в Античності та Середньовіччі. Засноване на
діахронічному прочитанні, це дослідження досліджує розвиток аналогії як
концепції і, що більш важливо, як епістемологічного інструменту.
Може здатися, що аналогія традиційно узгоджується з метафорою,
якщо не входить до неї. Як ми бачили з вищесказаного, у своїй «Риториці»
Аристотель включає аналогію в метафору, так що метафора є або
перенесенням (знову ж таки, від роду до виду, від виду до роду і від виду до
виду), або аналогією. Це визначення, яке поміщає аналогію в метафору,
служить основою для авторів метафори в перекладі, включаючи Гульдіна
(2015, 4–5), незважаючи на те, що Аристотель також розрізняє їх і навіть
обговорює аналогію як окрему сутність. Як наслідок, щоб зрозуміти аналогію
повніше, ми повинні почати з уважнішого розгляду аналогії в «Риториці й
поетиці» Арістотеля та поза ними.
 40

ВИСНОВКИ

Таким чином, у ході дослідження ми дійшли до наступних висновків.

Інформаційні технології все більше впливають на сучасне суспільство.
Вони наповнюють наукове, технічне і приватне життя кожної людини.
Використання інформаційних технологій спрощує процес навчання,
покращує його якість і створює умови для віддаленої. Стан ІТ в Україні
знаходиться у стані активного розвитку. Ця індустрія направлена на
покращення організації багатьох процесів, шляхом економії необхідних
ресурсів, потрібних для існування цих процесів.
Слово термін означає поняття, що може бути використаним в окремій
галузі з найбільш точним смисловим значенням і бути емоційно
нейтральним. Термінологія є спеціальною формою щоденної мови, яка
адоптована до найбільш точного опису необхідної галузі знань. Вона
відрізняється насамперед фаховою лексикою, синтаксисом, а також частотою
використання конкретних мовних граматичних форм.
Термінологія пов'язана зі спеціалізованими словами конкретної галузі,
але в науці поняття термінології значно більше. Термінологія – це наука про:
закони впорядкування понять у різних галузях людської діяльності та
принципи відповідності термінів, направлені на покращення процесу
спілкування людей фаховою мовою. Предметом досліджень в термінології є
терміни з різних галузей, які пов'язані з багатьма науковими напрямами та
технічною діяльністю суспільства.
 41

Розвиток термінології притаманний процесу розвитку цивілізації. Всі

світові зміни і науково-технічні відкриття утворюють нові концепції, процеси
та функції, що потребують найменування, для обміну інформацією та
фаховими знаннями. Технічні винаходи, що наразі не є новими, але на
початку їх існування вони були англомовними неологізмами. Термінологія
має бути не лише «переліком слів», але організованою системою з набором
правил, що полегшують розуміння, утворення та перекладу фахових
термінів.
Існує не одна класифікація галузевих термінів. Вони розрізняються за
галуззю застосування, структурними особливостями, складом тощо. Як
зазначає Суперанська А.В термінологію можна поділити на терміни-слова
(складаються з одного слова), термінів-словосполучень (вільні та зв'язані
словосполучення) та багатокомпонентні терміни (складаються з трьох і
більше частин).
Терміни – це слова і словосполучення, якими можна позначити поняття
і об'єкти, які застосовують у науковій, технічній, юридичній галузях тощо.
Термінами можуть бути слова, що використовуються в вузьких рамках однієї
сфери, так і слова, які належать до загальновживаних. Термін, як
спеціалізована лексична одиниця, протиставлена природним мовним
одиницям. Відмінності між термінами та загальною лексикою,
підкреслюються тим, що терміни не завжди функціонують відповідно до
принципів літературних мов. Терміни в межах однієї термінологічної
системи діляться на загальнонаукові, міжгалузеві та вузькоспеціалізовані.
Перші два типи функціонують у кількох терміносистемах (особливо
споріднених), тоді як останній тип відображає специфіку окремої системи.
Отже, ми прийшли до наступних висновків:
1. Представлено всі типи структур слів: - прості, - похідні, - складні, -
скорочені, - складні.
2. До найпоширенішої їх групи належать складні слова (скорочено
складні).
 42

3. Найбільш вживаними способами словотворення є структурний (через

використання греко-латинських структур) і синтаксичний (через аналітичний
тип французької мови).
4. Терміни класифікація, синтез і складність неоднозначні в ІКТ.
5. Основними способами перекладу слів ІКТ на французьку мову є:
використання еквівалентних слів, відстеження (морфемне або лексичне),
конверсія (текст і переклад), семантичний розвиток, з прийомами
конвертації: синтез, поєднання та усунення неоднозначності - скорочення
слів.
6. Лексика у сфері інформаційно-комунікаційних технологій у
французькій мові, яка спочатку існувала як дуже специфічна лексика,
пов’язана з обчислювальною технікою та інформацією, в останні роки не
тільки значно розширила свій обсяг, але й почала активно входити в
загальний вжиток. Вважаю, що подальше вивчення способів словотворення у
французькій мові та способів перекладу неологізмів буде корисним для
укладання французького та українського словників спеціальної лексики.
 43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Азарова, Л. Є. Структурна та фонетична побудова складних одиниць у

концепції «золотої» пропорції / Л. Є. Азарова. – Вінниця. – 2001.
2. Балюта, Е. Г. Лінгвістична характеристика комп’ютерної
терміносистеми англійської мови / Е. Г. Балюта, С. М. єнікєєва // вісник
Запорізького державного університету. Серія: Філологія. – Запоріжжя:
ЗДУ. – 2001. –
№3.– С. 15-17.
3. Богачик, М. С. Особливості словотворення англійської комп’ютерної
термінології / М. С. Богачик // Наукові записки Національного
університету
«Острозька академія». Серія «Філологічна». – Вип. 52. – Рівне, 2015. – С. 42-
44.
4. Бондарчук, Л. Українська комп’ютерна термінологія: від хаосу до
системи / Л. Бондарчук // Українська термінологія і сучасність: зб.
наук. праць. – Київ, 2005. – Вип. VI. – С. 149-152.
5. Власенко, В. В. Термінологічна лексика в поезіях Івана Драча / В. В.
Власенко, А. О. Цепколенко – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/Articles/kultnar/knp200232/knp32_9.doc
 44

6. Волкова, І. В. Лексико-семантична характеристика сучасної української

термінології (на матеріалі спеціалізованих видань 90-х рр. ХХ ст.): дис.
… канд. філол. наук: 10.02.01 / Волкова Ірина Вікторівна. – Харків,
2002. – 193 с
7. Волохов, С. А. Я в аську войду только за смайликом! / С. А. Волохов //
Уикенд. – 2003. – №34 (184). – С.18.
8. Волошина, Т. М. Афіксація в українській кібернетичній термінології /
Т. М. Волошина // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і
практика: зб. наукових праць. – Київ: Видавничополіграфічний центр
«Київський університет», 2001. – С. 118–127.
9. Гаврилова, О. В. Місце комп’ютерної термінології в українській мові /
О. В. Гаврилова // Лінгвістичні дослідження. – 2017. – Вип. 45. – С.
189-193.
10. Віньє Ж. Мова французької технічної літератури/Жерар Вінье, Алікс
Мартен; [Пер. з фр.: Сабаршова І.Т.]. - Mосква: Вища школа, 1981. –
120
11. Головин, Б. Н. Лингвистические основы учения о терминах: Учеб.
Пособие для филол. спец. вузов / Б. Н. Головин, Р. Ю. Кобрин. –
Москва: Высш. шк., 1987. – 104 с.
12. Городенська К. Нові запозичення і новотвори на тлі фонетичної та
словотвірної підсистем української літературної мови / Катерина
Городенська// Українська термінологія і сучасність: збірник наукових
праць.– Київ: КНЕУ, 2009. – Вип. 8. – С. 3–9.
13. Григорьев, В. Л. Англо-русский толковый словарь РС / В. Л. Григорьев.
– Москва: Компьютер, ЮНИТИ, 1997. – 471 с.
14. Грицькова, Н. В. Проблеми перекладу технічних текстів комп’ютерної
тематики / Н. В. Грицькова. – Донецьк, Донбаський технічний
університет. – 2013. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdumo_2013_21_19(1) 18.
 45

15. Д’яков, А. С. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні

аспекти / А. С. Д’яков, Т. Р. Кияк, З. Б. Куделько. – Київ: Вид. дім «КМ
Academia», 2000. – 216 с.
16. Електронний словник «ABBYY Lingvo 12». Багатомовна версія. –
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://lingvo.abbyyonline.
com/ru
17. Жайворонок, В. Термінологія в загальномовному словнику / Віталій
Жайворонок // Українська термінологія і сучасність: збірник наукових
праць.– Київ, 1998. – С. 210 – 212.
18. Закоморний, М. М. Словник Термінів з інформатики / М. М.
Закоморний. – [Електроннийресурс].–Режимдоступу:
http://www.zhu.edu.ua/mk_school/mod/glossary/view.php?id=17031
19. Карпіловська, Є. Семантична дивергенція українських термінотворчих
моделей у природничих науках / Євгенія Карпіловська, Ольга Кочерга,
Євген Мейнарович // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія
«Проблеми української термінології». – 2006. – № 559. – С. 3–6
20. Кияк, Т. Р. Фахові мови як новий напрям лінгвістичного дослідження /
Т. Р. Кияк // Іноземна філологія. – Львів: ЛНУ – Вип. 121. – 2009.
21. Кияк, Т. Функції та переклад термінів у фахових текстах / Т. Кияк //
Вісник Національного ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми
української термінології». – 2008. – № 620. – С. 3-5.
22. Клименко, Н. Ф. Динамічні процеси в сучасному українському
лексиконі: [монографія] / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, Л. П.
Кислюк – Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2008. – 335 с.
23. Козак, Л. Запозичення як складова частина української технічної
термінології/ Людмила Козак // Українська термінологія і сучасність:
збірник наукових праць. – Київ: КНЕУ, 2007. – Вип. VІІ. – С. 63–65
24. Козак, Л. Словник-довідник з електротехніки, автоматики, промислової
електроніки і метрології / Л. Козак. – Кривий Ріг, 1997.
 46

25. Козловська, Л. С. Семантично-структурний аналіз термінології

компютерної сфери (словотвірний аспект) / Л. С. Козловська //
Гуманітарний вісник. Серія: іноз. філ-я. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – С.
18-25.
26. Колган, О. Мова поезії та термін / О. Колган // Теоретичні й прикладні
проблеми сучасної термінології. – Донбас, 2015. – Вип. 1. – С. 89-95.
27. Коновалюк, Д. Російсько-український технічний словник / Д.
Коновалюк. – Луцьк, 1993.
28. Копелюк, З. Формування української термінології під впливом інших
мов / З. Копелюк // Наукові конференції. – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://oldconf.neasmo.org.ua/node/2787
29. Кузнєцова, Ю. І. Особливості дериваційних процесів у терміносистемі
будівництва французької мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
канд. філол. наук: спец. 10.02.05 «Романські мови» / Юлія Ігорівна
Кузнєцова; Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2001. – 20 с.
– [електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.franceterme.culture.fr
30. Лопатникова, Н. Н. Лексикология современного французского языка:
[учебник] / Н. Н. Лопатникова. – [ 5-е изд., испр. и доп.] – Москва:
Высшая школа, 2006. – 335 с.
31. Мацько Л. І. Культура української фахової мови: навч. посіб. / Л. І.
Мацько, Л. В. Кравець. – Київ: Академія, 2007. – 360 с.
32. Ментинська, І. Б. Лексико-генетичні особливості сучасної
комп’ютерної термінології / І. Б. Ментинська // Вісник Національного
університету
«Львівська політехніка». Проблеми української термінології. – 2014. –
№791.– С. 71-74.
33. Ментинська, І. Б. Мовностилістичні проблеми української
комп’ютерної термінології / І. Б. Ментинська. – Львів, 2011. – С. 92-95.
 47

34. Ментинська, І. Б. Структурно-словотвірні особливості сучасної

української комп’ютерної термінології / І. Б. Ментинська, Г. В.
Наконечна. – Львів, 2016.– С. 86-91.
35. Мікрюков, О. О. Структурно-семантичні особливості комп’ютерних
термінів словосполучень / О. О. Мікрюков // Збірник наук. праць.
Випуск 16. – 2014.–
C. 231-236. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: znppo_2014_16_45.pdf
38.Мірам, Г. Е. Основи перекладу: Курс лекцій; Навчальний посібник /
Г. Е. Мірам та ін. – Київ: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 240 с.
39. Мостовий, М. І. Лексикологія англійської мови / Підруч. для ін-тів і
фак. інозем. мов / М. І. Мостовий. – Харків: Основа, 1993. – 256 с.
40. Ніколаєва, А. О. Структурно-семантична характеристика термінології
програмування, комп’ютерних мереж та захисту інформації: автореф.
дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.01 / А. О. Ніколаєва. – Харків, 2002.
– 16 с.
41. Виноградова Н. В. Терміносистема німецької електронної комерції
[Електронний ресурс]: автореф. дис. к. філол. н. URL:
http://cheloveknauka.com/terminosistema-nemetsky-elektronnoy-
kommertsii
42. Кобрин Р. Ю. Про поняття «термінологія» та «термінологічна
система».
43. Лейчик В. М. Оптимальна довжина та оптимальна структура терміна //
Питання мовознавства. 1981. № 2. С. 63-73.
44. Лейчик В. М. Термінознавство: предмет, методи, структура. Вид-е 5-те.
М: Книжковий будинок «Ліброком», 2009. 256 с.
45. М'якшин, К.А. Різноманітність підходів до визначення поняття
«Термін» / К.А. М'якшин // Альманах сучасної науки та освіти. -
Тамбов, 2009. - С. 109-111.
46. Найдьонова, Н.С. Способи терміноутворення/Н.С. Найдьонова //
Функціональна семантика. - М., 2011. - С. 359-365.
 48

47. Собаршов, І.Т. Допомога з словотворення французької мови для

технічних вузів: навчальний посібник/І. Т. Собаршов. - М: Вища. шк.,
1978. - 190 с.
48. Сулейманова А. К. Терміносистема нафтової справи та її
функціонування у професійному дискурсі спеціаліста [Електронний
ресурс]: дис.д. філол. н. URL:
http://www.dissercat.com/content/terminosistema-neftyanogodela-i-ee-
funktsionirovanie-v-professionalnom-diskurse-spetsialist (дата звернення:
20.01.2023)
49. Суперанська А. В., Подільська Н. В., Васильєва Н. В. Загальна
термінологія: питання теорії / відп. ред. Т. Л. Канделакі. Вид-е 5-те. М.:
Книжковий дім "Ліброком", 2009. 248 с
50. Суперанська, А.В. Загальна термінологія: питання теорії/О.В.
Суперанська, Н.В. Подільська, Н. В. Васильєва; відп. ред. Т.л.
Канделак. - М.: Наука, 1989. - 243 с.
51. Толікіна О.М. Деякі лінгвістичні проблеми вивчення терміна//
Лінгвістичні проблеми науково-технічної термінології. М., 1970. С. 53-
67.
52. Хасанова, З.С. Підмова та терміносистема: кореляція та специфіка
термінологічних одиниць/З.С. Хасанова // Молодий вчений. – Чита,
2013. – С. 224–232.