Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний лінгвістичний університет

На правах рукопису

РУБАН ВІРА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 811.133.1'373:82-32"19-20"

АНГЛОМОВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ
У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ МЕДІА-ДИСКУРСІ:
СТРУКТУРНО-ТИПОЛОГІЧНИЙ
ТА ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ

10.02.05 – романські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Попович Михайло Михайлович
доктор філологічних наук,
професор

Київ – 2012
 2

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………...……..6
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ АНГЛОМОВНИХ
ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ ………...….16
1.1 Запозичення як мовне явище та його роль у збагаченні
словникового складу мови……………………………………………………17
1.2 Теоретичні підходи до висвітлення мовної сутності запозичень
у дослідженнях романістів……………………………………………………24
1.3 Англомовні запозичення в контексті сучасних лінгвістичних
досліджень……………………………………………………………………..26
1.4 Чинники запозичень лексики англомовного походження………………….34
1.4.1 Внутрішньомовні чинники запозичень з англійської мови………………35
1.4.2 Позамовні чинники запозичень у загальномовній інтерпретації………...37
1.4.2.1 Позамовні чинники англомовних запозичень
у сучасній французькій мові………………………...……………………..…40
1.5 Комунікативно-прагматичне розмежування "доцільних"
та "надлишкових" англомовних лексичних запозичень
у французькій мові………………..………………………………………..….48
Висновки до розділу 1…………………………………………………………..….54
РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНГЛОМОВНИХ
ЗАПОЗИЧЕНЬ У МАС-МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ……………….58
2.1 Функціонально-прагматичний підхід до дослідження
запозичених лексичних одиниць у дискурсі сучасних
засобів масової інформації………………………………………………....…58
2.2 Методологія дослідження запозичених з англійської мови
елементів у медіа-дискурсі Франції…………………….…………………....66
Висновки до розділу 2………………………………………………………..….…71
 3

РОЗДІЛ 3 СТРУКТУРНО-ТИПОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

АНГЛІЙСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНОМУ
ФРАНЦУЗЬКОМУ МЕДІА-ДИСКУРСІ ………………………….73
3.1 Теоретичні принципи класифікації іншомовних лексичних одиниць ……..73
3.2 Типологічна класифікація англомовних запозичень
у французькій мові …………………………………………………………..…78
3.2.1 Повні (інтегральні) запозичення………………………………………….…79
3.2.1.1 Ксенізми та перегринізми………………………………………………….81
3.2.1.2 Абревіатури та акроніми…………………………………………………...88
3.2.1.3 Запозичення виразів і фразеологічних зворотів……………………….....89
3.2.2 Неповні (модифіковані) запозичення……………………………………….90
3.2.2.1 Семантичні кальки………………………………………………………….90
3.2.2.2 Псевдоангліцизми (семантичні відхилення)…………………………..….91
3.2.2.3 Запозичення-транспозити………………………………………………….97
3.2.2.4 Англіцизми-скорочення………………………………………………..…..99
3.2.3 Запозичення словотвірних моделей………………………………………..103
3.2.3.1 Морфонологічні запозичення………………………………………….…104
3.2.3.2 Структурні кальки………………………………………………………...104
3.2.3.3 Несправжні англіцизми………………………………………………..…106
3.2.3.4 Гібридні форми……………………………………………………………112
3.2.3.5 Англіцизми-деривати…………………………………………………..…112
3.2.4 Запозичення-морфологічні покручі ……….………………………………118
3.3 Частиномовні характеристики англомовних запозичень у сучасному
французькому медіа-дискурсі……………………………………………...…121
Висновки до розділу 3……………………………………………………………130
РОЗДІЛ 4 ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
АНГЛОМОВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНОМУ
ФРАНЦУЗЬКОМУ МЕДІА-ДИСКУРСІ……………………………133
4.1 Основні характеристики та функції
сучасного мас-медійного дискурсу…………………………..……………...133
 4

4.2 Комунікативно-функціональна характеристика англомовних

запозичень у французькому медіа-дискурсі…………………………………140
4.3 Комунікативно-прагматичні стратегії та тактики використання
запозичень у сучасному французькому медіа-дискурсі………………..…...158
4.4 Функції англійських запозичень і їх роль у реалізації
комунікативних стратегій у сучасному
французькому медіа-дискурсі …………………………………..………..…..167
4.4.1 Мовні функції англомовних запозичень у сучасному
медіа-дискурсі Франції ……………………………………………………….170
4.4.2 Позамовні функції англомовних запозичень у сучасному
медіа-дискурсі Франції………………………………………………………..183
Висновки до розділу 4………………………………………………………….…190
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ………………………………………………………...192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………….197
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………….229
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ………………….…231
Додаток А Частиномовна характеристика
англомовних запозичень
у сучасному французькому медіа-дискурсі………………………..235
Додаток Б Тематичні та кількісні характеристики
англомовних запозичень у французьких
друкованих виданнях за 2000 рік ….................................................236
Додаток В Тематичні та кількісні характеристики
англомовних запозичень у французьких
друкованих виданнях за 2010 рік …………………………….........240
Додаток Г Порівняльна таблиця тематичних груп і кількісних
показників англомовних запозичень у виданнях
Le Monde та Le Figaro …………………………..…………………..244
 5

Додаток Д Порівняльна таблиця тематичних груп і кількісних

показників англомовних запозичень у виданнях
за 2000 та 2010 роки............................................................................247
Додаток Е Предметно-тематична характеристика
англомовних запозичень
у сучасному французькому медіа-дискурсі ……………….………..249
 6

ВСТУП

Питання функціонування в мові чужорідних елементів завжди привертало

підвищену увагу лінгвістів, оскільки запозичення лексичних одиниць
з інших мов є одним із факторів розвитку мови та джерелом її збагачення.
Проте останнім часом французька мова, як і ряд інших мов Європи, стала
посилено поповнюватися англійськими словами й виразами, а також їхніми
американськими варіантами. Цей процес зумовлений потужним технічним
і культурним впливом США на європейські країни. Англійська мова
перетворюється на супермову, що панує на світовій арені. Наприкінці
XX століття іншомовний вплив реалізується шляхом активізації процесу
запозичення, розширення тематичного кола використовуваної лексики,
її функцій у французькій мові, збільшення частотності вживання різних
іншомовних слів. Англійські слова потрапляють у мову не тільки через
спеціальні сфери функціонування (науково-технічна термінологія),
а й через такі жанри, як публіцистичні тексти, через фільми, відео, радіо,
телебачення, музику. Французька мова поповнюється англійською лексикою,
пов'язаною з різними сферами життя: науковими й технічними
термінами, поняттями, що стосуються політичної, економіко-соціальної,
культурно-побутової сфер.
У наш час актуальне значення мають також дослідження
лінгвокомунікативних можливостей засобів масової інформації, зокрема
періодичної преси, яка й досі залишається дієвим джерелом поширення
інформації і формування громадської думки. Це стосується й французької
преси, яка є важливим мовотворчим фактором національного спілкування.
З цієї точки зору вивчення англіцизмів у сучасній французькій пресі постає
одним із найактуальніших аспектів мовознавства, оскільки очевидно те,
що саме в засобах масової комунікації віддзеркалюються основні тенденції
розвитку сучасної мови.
 7

Питання лексичних запозичень є одним з ключових у теорії лексикології,

воно ставилося й різносторонньо розглядалося мовознавцями минулого
й сучасності, представниками різних лінгвістичних шкіл. У загальномовному
розрізі питання окреслена проблема вивчалася багатьма зарубіжними
та вітчизняними мовознавцями в контексті дослідження: контактів мов
і запозичення в умовах білінгвізму [70, 130, 177]; основних причин
надходження іншомовної лексики до мови-реципієнта [58, 88, 108, 119, 120,
130, 161]; принципів класифікації запозичених лексичних одиниць за різними
критеріями [196, 95, 120, 127, 146, 171, 176]; особливостей інтеграції
та адаптації іноземних елементів до мови-реципієнта [248].
Нині явище лексичного запозичення з англійської мови
характерне для багатьох мов світу. Тому провідні лінгвісти різних країн
неодноразово торкалися цього питання, вивчаючи вплив запозичених
з англійської мови елементів на функціонування національних мов, наприклад:
української [20, 93, 97, 120, 146, 170]; російської [4; 63; 104; 131; 165);
німецької [105, 203, 255, 256, 289] тощо. Наукова проблематика запозичення
з англійської мови у французьку висвітлювалася такими лінгвістами,
як К. Л. Єгорова, О. С. Клименко, О. І. Чередниченко, M. Мisanchuk,
M. D. Picone, M. Pernier, J. Rey-Debove et G. Gagnon, M. T. Zanola
та інші [65; 82; 178; 270; 275; 279; 319; 341].
Хоча проблема лексичних запозичень має багату історіографію
в різних мовах, ряд аспектів цієї проблеми, особливо щодо того, як цей процес
відбувається в кожній мові зокрема, все ж залишається нез’ясованим
достатньою мірою.
Актуальність обраної теми дослідження визначається загальним
спрямуванням сучасних мовознавчих праць на вивчення проблем розвитку
й оновлення національних мов у контексті глобалізаційних процесів,
що відбуваються у світі. Попри закономірності цих змін, кожна окрема мовна
спільнота, у тому числі й французька, демонструє певні особливості
на мовному рівні. Щодо сучасної французької мови, то актуальними
 8

на сьогодні є питання впливу запозичених різнорідних елементів з інших мов,

зокрема з англійської, на її розвиток і функціонування, а також причини
використання носіями мови елементів інших мовних систем у процесі
комунікації. Актуальність наукової розвідки зумовлена також інтересом
до питання функціонування лексичних одиниць у різних видах дискурсу,
особливо в межах мас-медійного дискурсу, як багатожанрового й відкритого
до змін утворення, що є потужним засобом впливу на свідомість носіїв мови.
З метою дослідження основних характеристик англомовних запозичень
у сучасному французькому медіа-дискурсі було сформульовано таку
робочу гіпотезу: медіа-дискурс є багатожанровим утворенням, що поєднує
у собі різні види дискурсу, демонструючи особливості кожного з них
та відбиваючи загальні тенденції розвитку мови. А тому дослідження
англіцизмів у сучасній друкованій пресі Франції у структурно-типологічному
та функціонально-прагматичному аспектах дає змогу робити висновки
про процес англомовного запозичення у французькій мові взагалі,
його масштаби та результати, мотиви та чинники.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до плану комплексної наукової теми "Системність одиниць
французької мови: когнітивний та комунікативно-функціональний аспекти",
яка розроблялася кафедрою французької філології Київського національного
лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол
№ 6 від 25 січня 2009 року). Коло питань, що розглядаються в дисертації,
відповідає проблематиці, яка висвітлюється згідно з держбюджетною науковою
темою Міністерства науки і освіти України № 0109U000454 "Когнітивно-
комунікативна парадигма синхронних та діахронних студій тексту та дискурсу"
(тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 5 від 22 грудня 2008 року).
Тему дисертації затверджено вченою радою КНЛУ (протокол № 4
від 24 листопада 2008 року), уточнено спеціалізованою вченою
радою Д 26.054.02 (протокол № 11 від 18 вересня 2012 року).
 9

Мета роботи полягає у виявленні лінгвокогнітивної сутності

англомовних запозичень у французькій мові, комплексному аналізі шляхів
їх проникнення в мову й особливостей функціонування в сучасному
медіа-дискурсі Франції.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких
основних завдань:
 висвітлити теоретичні засади дослідження англомовних запозичень
у сучасному французькому медіа-дискурсі;
 розробити методику структурно-типологічного та функціонально-
прагматичного досліджень англомовних запозичень у мові сучасних засобів
масової інформації Франції;
 уточнити терміни лексичне запозичення, англомовне запозичення й англіцизм,
беручи до уваги сучасні наукові погляди французьких мовознавців
на проблему запозичень;
 встановити внутрішньомовні та позамовні чинники запозичень з англійської
мови на сучасному етапі розвитку французької мови;
 виявити й описати предметно-тематичні групи англомовних запозичень
у сучасному медіа-дискурсі Франції;
 скласифікувати запозичені з англійської мови лексичні одиниці
за структурно-типологічним принципом;
 визначити й охарактеризувати основні прагматичні функції англіцизмів
у мові сучасних французьких засобів масової інформації.
Об’єктом дослідження виступають англомовні лексичні запозичення
в сучасному французькому медіа-дискурсі.
Предметом дослідження є структурно-типологічні й функціонально-
прагматичні характеристики англомовних запозичень у сучасному
французькому медіа-дискурсі.
Матеріалом дослідження слугували французькі публіцистичні
видання Le Monde, Le Figaro, Le Nouvel Observateur, L’Express, Le Notre Temps,
 10

Le Canard Enchaîné, Le Parisien, L’Union та інші за 2000, 2008–2012 роки,

з яких методом суцільної вибірки було вилучено 1523 англомовних
запозичень. Загальний обсяг опрацьованого публіцистичного матеріалу
становить 2500 сторінок.
Методи дослідження. Досягнення мети наукової роботи та розв’язання
поставлених у ній завдань зумовили використання низки методів і прийомів,
зокрема: методу спостереження за змістовими та формальними
модифікаціями англомовних запозичень у французькій мові й особливостями
їх вживання; методу систематизації, на підставі якого проводилася
типологічна класифікація запозичених елементів з урахуванням різних сфер
їх застосування; порівняльного методу у вигляді лексико-семантичного аналізу
для класифікації різних видів англійських запозичень; описово-аналітичний
метод було використано для структурної та морфологічної характеристик,
виявлених у ході аналізу англомовних лексичних одиниць і визначення їхніх
комунікативних функцій. У дослідженні також застосовувались окремі
прийоми статистичного методу, а саме: прийом репрезентативної вибірки,
на основі якого вибиралися публіцистичні видання для опрацювання; прийом
випадкової вибірки, за допомогою якого було відібрано для аналізу примірники
друкованої преси; прийом суцільної вибірки для виявлення всіх випадків
вживання англіцизмів у визначеному корпусі текстів. Для порівняння частоти
використання запозичених лексем у публіцистичних виданнях двох часових
періодів (2000/2010 роки) було застосовано елементи квантитативного методу,
які дозволили здійснити кількісні підрахунки випадків вживання англомовних
запозичень у площині діахронії. Метод семантико-структурного аналізу дав
змогу розглянути англомовні запозичення щодо їхньої частиномовної
належності. Функціональний метод лінгвістичних досліджень у вигляді
контекстуально-ситуативного, інтерпретаційного та семантичного аналізів
дозволив класифікувати виявлені лексичні одиниці за сферами їх використання
в сучасній французькій мові й визначити їхні комунікативно-прагматичні
функції в сучасному французькому медіа-дискурсі.
 11

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі

уточнено термін "англомовне запозичення (англіцизм)" у контексті сучасних
наукових поглядів французьких дослідників; установлено внутрішньомовні
та позамовні чинники запозичень з англійської мови на сучасному етапі розвитку
французької мови; уперше представлено основні структурно-типологічні групи
англомовних запозичень у сучасній французькій мові, серед яких: 1) повні
або інтегральні запозичення; 2) неповні або модифіковані; 3) запозичення
словотвірних моделей; з’ясовано, що англомовні запозичення в сучасній
французькій мові представлені в усіх функціональних сферах, а найбільше
їх у науковій, економічній сферах та сфері побуту; у роботі вперше
схарактеризовано функції англомовних запозичень у сучасному французькому
медіа-дискурсі згідно з комунікативно-прагматичним підходом лінгвістичних
досліжень, виділено дві групи функції: мовні та позамовні.
На захист винесені такі положення:
1. Виходячи з широко розуміння поняття "запозичення", ми відносимо
до класу англомовних запозичень, або англіцизмів, будь-який мовний елемент
різних підсистем англійської мови, який приходить у французьку мову,
зберігаючи свою морфонологічну структуру та зміст, або ж частково змінюючи
їх під впливом нових системних відношень аналогічних елементів
у мові-реципієнті. Проникнення таких запозичень у систему французької
мови може викликати певні структурні дериваційні трансформації
та відповідні їм семантичні зміни.
2. За своїми структурно-семантичними характеристиками англомовні
запозичення у французькій мові можна розподілити на: 1) повні або інтегральні
запозичення (ксенізми, перегринізми, запозичення абревіатур та акронімів,
запозичення виразів і фразеологічних зворотів); 2) неповні або модифіковані
запозичення (семантичні кальки, псевдоангліцизми, запозичення-транспозити,
англіцизми-скорочення); 3) запозичення словотвірних моделей (морфонологічні
запозичення, структурні кальки, несправжні англіцизми, гібридні форми,
англіцизми-деривати, запозичення-морфологічні покручі).
 12

3. Англомовні запозичення у сучасній французькій мові представлені

в усіх функціональних сферах, проте їх кількість у кожній з них варіюється.
Найбільш англінізованими зараз є наукова (яка включає інформаційні
технології) та економічна галузі, а також сфера побуту. Далі йдуть
(у порядку зменшення) культура, спорт, мода, соціополітична сфера, транспорт,
сфера мас-медіа та військова сфера.
4. Вибір мовних засобів у ході певного комунікативного акту визначається
особистостями комунікантів, метою висловлювання та інтенціями,
які має адресант по відношенню до адресата. Основними функціями
запозичених з англійської мови елементів у сучасній французькій пресі
у реалізації основних комунікативно-прагматичних стратегій цього типу
дискурсу є такі мовні функції, як: номінативна, уточнююча, функція
пом’якшення заборонених чи небажаних у мові слів і виразів (евфеміністична),
функція мовної економії, функція надання грайливого або пародійного відтінку,
функція посилення престижності висловлення, функція надання повідомленню
певного лінгвокультурного забарвлення, позамовні функції: глобалізаційна,
мовної експансії, економії часу журналіста й місця в друкованому виданні.
Проте, у мотивах вживання журналістами англіцизмів у своїх статтях часто
прочитується суб’єктивний характер.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони
є внеском у сучасне романське мовознавство, а саме в лексикологію, теорію
номінації, лексикографію, теорію словотвору, і можуть слугувати
для подальшого розвитку структурної типології лексичних одиниць мовних
систем романського ареалу та функціональної прагматики (зокрема, питання
засобів актуалізації комунікативно-прагматичних стратегій і тактик
у медіадикурсі). Одержані результати можуть бути використані при викладанні
загальних курсів з історії французької мови (розділ "Особливості розвитку
французької мови у ХХ–ХХІ століттях"), лексикології (розділ "Шляхи
збагачення словникового складу сучасної французької мови"), стилістики
(розділи "Стилістичні функції мовних запозичень"), у спецкурсі з основ теорії
 13

мовної комунікації (розділ "Особливості функціонування та розвитку

запозичених елементів у сучасній французькій мові"), а також на заняттях
із практики французької мови. Робота може стати джерелом при написанні
курсових, дипломних і магістерських робіт із філології.
Апробація результатів дослідження здійснювалася у формі виступі
на дев’яти конференціях, у тому числі на п’яти міжнародних: XVIIІ
Міжнародній науковій конференції імені Сергія Бураго "Мова і культура"
(Київ, 2009 р.), IIІ Міжнародній науково-практичній конференції "Іноземна
філологія у XXI столітті" (Запоріжжя, 2010 р.), ІІІ Міжнародній науково-
практичній конференції "Актуальні проблеми філології та американські студії"
(Київ, 2010 р.), X Міжнародній науковій конференції "Каразінські читання:
Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2011 р.), ІІІ Міжнародній науково-
практичній конференції "Проблеми та перспективи лінгвістичних досліджень
в умовах глобалізаційних процесів" (Тернопіль, 2011р.); трьох всеукраїнських:
VIII Всеукраїнській науковій конференції "Каразінські читання: Людина. Мова.
Комунікація" (Харків, 2009 р.), ІІІ Всеукраїнській науковій конференції
романістів "Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми
сучасного романського мовознавства" (Одеса, 2010 р.), Всеукраїнській
науково-практичній конференції "Іноземні мови у вищій освіті: лінгвістичні,
психолого-педагогічні та методичні перспективи" (Харків, 2012 р.);
а також науково-практичній конференції "Мова, освіта, культура в контексті
євроінтеграції" (Київ, 2010 р.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в семи виконаних
одноосібно наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях
України (3,92 др. арк.), та в матеріалах міжнародних, всеукраїнських і науково-
практичних конференцій (0,96 др. арк.). Загальний обсяг публікацій – 4,88 др. арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох
розділів, висновків, списку використаних джерел (321 найменування, із них
132 – іноземними мовами), довідкової літератури (20 позицій) і джерел
ілюстративного матеріалу (71 позицій), додатків (16 сторінок). Повний
 14

обсяг тексту дисертації – 249 сторінки, основний зміст викладено

на 196 сторінках. 4 ілюстрації у тексті роботи займають 1,5 сторінки. 6 додатків
містять 14 таблиць та 2 рисунки, які кількісно узагальнюють основні результати
проведеного дослідження.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, доцільність
та актуальність його проведення, сформульовано робочу гіпотезу, визначено
мету й завдання, об’єкт та предмет розвідки, описано методи аналізу,
представлено наукову новизну роботи, її практичне значення, сформульовано
положення, які виносяться на захист.
У першому розділі – "Теоретичні засади вивчення англомовних
запозичень у сучасній французькій мові" – уточнено терміни "лексичне
запозичення", "англомовне запозичення" та "англіцизм", які використовуються
в роботі, проаналізовано історію та шляхи проникнення англіцизмів
у французьку мову, висвітлено соціально-політичну ситуацію Франції другої
половини ХХ – початку ХХІ століть, окреслено основні проблеми розвитку
запозичених лексичних одиниць у мові-реціпієнті, розглянуто питання
доцільного та надлишкового використання у французькій мові елементів,
запозичених з англійської мовної системи.
У другому розділі – "Методологічні засади дослідження англомовних
запозичень у мас-медійному дискурсі" – висвітлено основні принципи
функціонально-прагматичного підходу до вивчення лексичних одиниць
у дискурсі, описано методологію дослідження англомовних запозичень
у мас-медійному дискурсі, схарактеризовано головні методи
представленого дисертаційного дослідження.
Третій розділ – "Структурно-типологічна характеристика
англійських запозичень у сучасному французькому медіа-дискурсі" –
присвячено встановленню основних груп та видів запозичень з англійської
мови в сучасній французькій мові, розглянуто їх структурні та морфологічні
характеристики на прикладі видань сучасної друкованої преси.
 15

У четвертому розділі – "Функціонально-прагматичні особливості

функціонування англомовних запозичень у сучасному французькому
медіа-дискурсі" – визначено основні тематичні групи англійських запозичень
у мові мас-медіа, представлено їх класифікацію, зроблено порівняльний аналіз
наявності англіцизмів на сторінках друкованої преси Франції
за 2000 та 2010 роки, на матеріалі дослідження окреслено основні функції
англійської запозиченої лексики в реалізації комунікативно-прагматичних
стратегій мас-медійного дискурсу.
У загальних висновках наведено підсумки та результати проведеного
наукового дослідження й окреслено перспективи подальших наукових
пошуків з даної теми.
У додатках подано фрагменти ілюстративного матеріалу, наведено
порівняльні таблиці кількісного розподілу англіцизмів у виданнях Le Monde
(за 2000 і 2010 роки) та Le Figaro (за той само період), а також таблицю,
в якій відображена кількісна динаміка англомовних запозичень, використаних
в опрацьованому корпусі текстів за вказані роки.
 16

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ АНГЛОМОВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ
У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Мова як один з основних атрибутів людського буття є живим організмом,

що постійно змінюється разом з людиною як біосоціальною істотою, тонко
реагуючи на зміни умов її життя [24]. Отже, розумово-пізнавальна діяльність
людини, її мислення, реальний світ, з одного боку, а мова, з іншого боку,
як взаємопов’язані сутності не стоять на місці, а знаходяться в постійному русі,
видозмінюючись як формально, так і змістово. Маючи на увазі
цю перманентність змін, Мішель Фуко зазначає, що мова, як недосконале
знання, береже вічну пам’ять про своє вдосконалення та фіксує все, що засвоїла
протягом своєї історії [175, с. 120]. Розвиток мови, її еволюція,
що полягає у відмиранні застарілих елементів та появі нових на всіх рівнях
мовної системи, – основна умова існування будь-якої національної мови
як головного засобу комунікації народу [29].
Еволюційний розвиток мови відбувається різними шляхами й способами,
серед яких чільне місце належить її контактам з іншими мовами. У нинішній
час, коли процеси глобалізації стають визначальною ознакою світового
розвитку людства, питання взаємодії та взаємовпливу мов набули особливої
актуальності. У сукупності цих питань виділяється своєю гостротою проблема
іншомовних запозичень, яка часто набуває у свідомості носіїв певної мови
політичного забарвлення. Це зумовлено насамперед тим, що запозичення,
їх природа та кількість мають причинно-наслідкове підґрунтя, тобто вони
є своєрідним показником "стану здоров’я" нації, її політичної, економічної
чи соціально-культурної могутності або ж, навпаки, слабкості.
Так, у ХVII–XVIII ст., коли французький абсолютизм був в апогеї свого
розвитку, французька мова стала мовою всієї Європи, оскільки давала доступ
до культурно-цивілізаційних процесів тодішньої Франції. Для початку
XXI століття характерне інтенсивне поширення у світі англійської мови,
 17

яка, завдяки економічній і військово-політичній могутності Сполучених

Штатів, стала мовою міжнародного спілкування та основним джерелом
запозичення лексики для багатьох країн світу. Процес запозичення мовних
елементів з англійської мови не оминув і Францію, де він набув таких
масштабів, що відомий французький мовознавець Рене Етьямбль у 60-х роках
ХХ століття назвав французьку мову франглійською. Видана у той період його
праця Parlez-vous franglais? [221] стала маніфестом боротьби проти
невиправданого вживання великої кількості англійських елементів у мові
тогочасної Франції. Приклад французів був підтриманий багатьма
мовознавцями світу, які за аналогією з терміном franglais (англійською
frenglish) назвали свої мови Japglish, Spanglish, Gerglish, Russglish тощо,
наголошуючи цими телескопічно утвореними термінами на проблемі
надмірного захоплення запозиченням лексичних одиниць з англійської мови.
Щоб адекватно оцінити лінгвопрагматичну сутність мовних запозичень
загалом і роль англійської мови у сучасних мовних процесах Франції
зокрема, показати особливості функціонування іншомовних елементів
у французькій мові, потрібно розкрити загальний зміст поняття "запозичення"
в сучасному мовознавстві, визначити основні шляхи та причини
їх потрапляння до мови-реципієнта.

1.1 Запозичення як мовне явище та його роль у збагаченні

словникового складу мови

Поповнення словникового складу кожної мови відбувається

різними шляхами та способами. Зазвичай лексикологи групують
їх на інтралінгвальні (деривація, словоскладання, переосмислення значень,
абревіатури тощо) та екстралінгвальні, до яких відносять різні
запозичення [8; 58; 100; 198; 214; 263; 277].
Явище запозичення посідає особливе місце серед багатьох відомих
у лексикології джерел збагачення будь-якої мови. Це зумовлено тим,
 18

що проникнення елементів однієї мови в іншу пов’язано не лише із законами

суто мовного порядку, з внутрішніми семантико-прагматичними процесами,
що постійно відбуваються в мові, а й із процесами, що лежать за межами
мови – з науково-технічним прогресом людства загалом, з цивілізаційним
розвитком кожного народу зокрема як носія своєї мови.
Процес запозичення дуже багатогранний, він може стосуватися
лексичних, морфологічних, синтаксичних, семантичних, стилістичних,
фонетичних та навіть графічних елементів мови [4; 19; 26; 88; 155; 176].
Але, ведучи мову про запозичення, найчастіше мають на увазі лексичні
запозичення, бо лексична система найбільш відкрита за своєю
сутністю [26, с. 14; 54, с. 86; 96, с. 23; 88, с. 18–19; 115, с. 82]. Найактивніше
процес запозичення відбувається в лексичному складі мови, а отже, слово
є найбільш рухливим елементом мови. Д. Дідро наголошував у зв’язку з цим,
що уявлення про мову народу дає його словник, який є "вірною біблією всіх
знань цього народу", і саме на основі порівняння словникового складу мови
певної нації в різні періоди її розвитку можна скласти повне уявлення
про її успіхи або невдачі [332, с. 637].
Усі інші види запозичень так чи інакше пов’язані з категорією лексичних
запозичень. Зокрема, російська дослідниця О. Е. Біржакова зазначає,
що "узагальнення груп лексем з аналогічною словотвірною морфемою може
привести до виділення в мові нової одиниці словотвірного рівня" (тут і далі
переклад наш. – В. Р.) [19, с. 8], тобто запозичення морфем є наслідком мовних
контактів саме на лексичному рівні мови. Схожого висновку дійшла також
інша російська дослідниця, О. Е. Бондарець, вивчаючи питання
запозичення фонем [26, с. 14].
Питання лексичних запозичень – одне з ключових у теорії лексикології,
воно ставилося й різносторонньо розглядалося в працях багатьох мовознавців
минулого й сучасності, представниками різних лінгвістичних шкіл.
У загальномовному розрізі дане питання вивчалося багатьма зарубіжними
та вітчизняними мовознавцями. Так, Е. Хауген, Розенцвейг, Ю. О. Жлуктенко
 19

досліджували контакти мов та запозичення в умовах білінгвізму [70; 130; 177];

Л. П. Крисін, О. М. Мороховський, Н. О. Попова, Т. М. Полякова,
К. В. Демченко, О. А. Стишов, В. Ю. Розенцвейг з’ясовували основні причини
надходження іншомовної лексики до мови-реципієнта [58; 88; 108; 119; 120;
130; 161]; Е. Хауген, О. Д. Федченко, Н. О. Попова, Д. С. Лотте,
О. О. Реформатський, Л. Блумфілд, Т. М. Рудакова розробляли принципи
класифікації запозичених лексичних одиниць за різними критеріями
[95; 120; 127; 146; 171; 177; 196]; Дж. Умбле зосередив у своїй праці
увагу на особливостях інтеграції та адаптації іноземних елементів
до мови-реципієнта [248].
Хоча проблема лексичних запозичень має багату історіографію в різних
мовах, ряд аспектів окресленої проблеми, особливо щодо того, як цей процес
відбувається в кожній мові зокрема, все ж достатньою мірою нез’ясований.
Це пов’язано насамперед з тим, що в кожній окремій мові процес запозичень
має свою неповторну лінгвокультурну специфіку. Як зазначає у своєму
дисертаційному дослідженні російський мовознавець М. М. Черкасова,
при вирішенні питань, пов’язаних із лексичними запозиченнями,
слід керуватися трьома важливими положеннями, а саме вважати,
що: 1) процес лексичних запозичень та його результат неоднорідні в різних
мовах через різноманітні позамовні та мовні причини, бо слова іноземного
походження в будь-якій мові різняться ступенем функціонального
та формального засвоєння їх мовою-реципієнтом та характерністю
їх формальних рис для будови даної мови; 2) процеси лексичного запозичення
неоднорідні в різні проміжки часу, тому їх доцільно вивчати, враховуючи
особливості, властиві кожному конкретному періоду, як-от: шляхи
та джерела запозичення, типи запозичених слів, їх інтенсивність тощо;
3) мовна природа лексичних запозичень різноманітна, тобто вони можуть
здійснюватися письмовим або усним шляхом, мати безпосередній
або опосередкований характер [180].
 20

Отже, зазначені положення орієнтують дослідника на те, що при вивченні

питання запозичень у будь-якій мові необхідно насамперед розглянути
проблему запозичень узагалі, виявити періоди масового проникнення
іноземних слів у лексичний склад мови; з’ясувати історичні, політичні,
соціальні та культурні чинники, які впливали на процес запозичень у кожний
з досліджуваних періодів; розглянути шляхи та способи проникнення в мову
запозичень, лексико-тематичні сфери, де вони найбільше поширилися.
Немає серед мовознавців одностайності й у розумінні того, що являє
собою явище запозичення як елемент мови, яка його понятійна сутність, якого
мовного статусу повинна набути взята з іншої мовної системи одиниця,
щоб вважатися запозиченням. Деякі мовознавці запозиченням вважають лише
ті елементи, що потрапляють до мови-реципієнта з інших мов, тобто
йдеться про різносистемні запозичення, однак при цьому ігноруються
внутрішньосистемні переміщення лексичних одиниць, які відбуваються
в площині взаємодії літературна мова–діалекти, що особливо характерно
для французької мови. Так, згідно із тлумаченням Лингвистического
энциклопедического словаря, запозичення – це "елемент чужої мови (слово,
морфема, синтаксична конструкція та ін.), перенесений з однієї мови
в іншу в результаті мовних контактів, а також сам процес переходу
елементів однієї мови в іншу" [322, с. 158].
Аналогічної думки дотримується й О. О. Селіванова, яка тлумачить
запозичення як процес уведення до певної мови морфем, слів або висловів
іншої мови [149]. На запозичення як іншомовний елемент, що переходить
з однієї мови в іншу, вказує багато мовознавців. Прихильник широкого
тлумачення поняття запозичення Ж. Ф. Фелізон трактує це явище
як процес, у ході якого мова збагачується лінгвістичними одиницями
іншої мови [339, с. 75]. Е. Ф. Володарської також називає запозиченням
універсальне мовне явище, що полягає у прийнятті однією мовою
лінгвістичного матеріалу з іншої мови і є наслідком екстралінгвальних
контактів між ними [40, с. 96].
 21

Більш загальне визначення поняття запозичення дають автори

французького лінгвістичного словника Dictionnaire de linguistique: Il y a emprunt
linguistique quand un parler A utilise et finit par intégrer une unité ou un triait
linguistique qui existait auparavant dans un parler B et que A ne possédait pas,
l’unité ou le trait empruntés sont eux-mêmes appelés emprunts. Як бачимо, автори
словника називають запозиченням будь-який елемент мови-донора (А), у тому
числі властиві їй риси, а ці останні можуть мати різну лінгвістичну природу,
яку мова-реципієнт (В) присвоює.
Дещо іншої думки на природу запозичень дотримується французький
мовознавець Л. Деруа. Він вважає недостатнім формулювання, яке можна
зустріти в багатьох лінгвістичних працях, де процес запозичення визначається
лише як обмін слів між двома мовами. На думку вченого, запозиченням може
бути слово або елемент слова, який французька мова бере з іноземної мови
або з мови національної меншини, що проживає на території Франції
(бретонська, баскська, фламандська) [215]. Таким чином, відповідно до джерела
свого походження, запозичення може бути "внутрішнім" та "зовнішнім".
О. І. Чередниченко ще більше розширює категорію внутрішніх запозичень,
до яких він відносить, окрім елементів з територіальних діалектів, також
запозичення з соціальних діалектів, професійних жаргонів, національних
варіантів мови тощо [178, с. 5].
Цікаве, на наш погляд, тлумачення запозичення вітчизняним лінгвістом
О. М. Мороховським, який зазначав, що запозичуються не лексеми, а засоби,
які модифікуються системою навичок, що склалися в мові-реципієнті
[108, с. 21]. Таке тлумачення природи запозичення охоплює одиниці
різних мовних рівнів.
Узагальнюючи вищенаведені думки стосовно природи
мовних запозичень, ми будемо розглядати, услід за багатьма
мовознавцями [40; 149; 178; 339], поняття запозичення в широкому його
значенні, тобто як процес переміщення лінгвістичних елементів різного типу
з однієї мови або діалекту до іншої, а також як результат зазначеного
 22

процесу. Але при цьому зосередимо нашу увагу на особливостях зовнішніх

запозичень (у нашому випадку англійських) у французькій мові.
Учені виділяють два канали потрапляння запозичення
до мови-реципієнта: 1) усний (на слух) і 2) письмовий, або книжний.
Усні запозичення більш нестійкі, адже при письмовому запозиченні
за лексичною одиницею закріплюється певна форма, тоді як запозичення усним
шляхом набуває лише відповідного фонетичного оформлення, яке може
різнитись у різних мовців через відсутність чітких правил вимови іноземних
слів [87, с. 20; 180; 322, с. 159; 329, с. 137].
За способами надходження іноземної лексики до мови-реципієнта
запозичення бувають прямими (direct), або, як їх ще називають, безпосередніми,
коли слова однієї мови проникають в іншу, та непрямими (indirect), або
опосередкованими, коли запозичення відбувається за посередництвом третьої
мови [26, с. 11; 54, с. 86; 87, с. 21; 215, с. 78–80; 146, с. 51; 322, с. 159].
Англійська мова виступає стосовно французької на сучасному етапі
її розвитку як прямим джерелом запозичень, так і посередником між нею
та іншими мовами світу.
Оскільки основне завдання нашого дисертаційного дослідження –
вивчення впливу англійської мови на сучасну французьку, то етимологічне
походження лексичних одиниць, запозичених французькою мовою
з мови-донора (тобто англійської), неважливе. Адже потрібно розуміти,
що слово, запозичене за посередництвом англійською мови, ніколи
б не потрапило до французької напряму з мови-джерела, а тому йдеться
не про вплив останньої при запозиченні лексем, а про вплив тієї мови,
з якої відбувається запозичення. Отже, всі лексичні одиниці, що потрапили
до французької мови з англійської, незважаючи на їх походження, свідчать
про мовний вплив саме англійської мови, а не тієї, з якої остання
їх колись запозичила.
У російському та вітчизняному мовознавстві існує тенденція
до понятійного розмежування одиниць, що прийшли з інших мов,
 23

на запозичення та іноземні слова. Такий поділ за ступенем засвоєння слова

у мові-реципієнті вперше запропонований німецьким дослідником
А. Шлейхером [294] та набув певного поширення в лінгвістичних дослідженнях
цього явища. Так, Л. П. Крисін визначає запозичене слово як одиницю,
що вже ввійшла до мови-реципієнта, а іноземне слово – як лексему, що не була
прийнята мовою, до якої вона потрапила [88].
Лексичні одиниці, що належать до категорії іноземних слів, потрапивши
до мови-реципієнта, зберегли сліди свого походження у вигляді
фонологічних, орфографічних, граматичних та семантичних особливостей,
а тому мовці усвідомлюють їх як чужі рідній мові елементи. На відміну
від іноземних слів, запозичення настільки добре пристосувалися до системи
мови-реципієнта, що носії мови не відчувають їх іншомовного походження,
яке може бути з’ясованим лише за допомогою етимологічного
аналізу [120, с. 38; 146, с. 27; 322, с. 158].
На нашу думку, такий поділ запозичень не має належного обґрунтування
й викладені вище положення істотно обмежують категорію запозичень.
У словниковому складі французької мови існують, наприклад, такі лексеми,
як week-end, impact, jersey, trench-coat тощо, які є слабоадаптованими
до мови-реципієнта, однак уже стали її невід’ємною частиною та зафіксовані
у словниках даної мови. Отже, слідом за М. М. Шанським [181, с. 86],
ми вважаємо за доцільне розглядати запозичення як будь-яку іноземну
за походженням мовну одиницю, незважаючи на ступінь її асиміляції
до мови-реципієнта, та робити розмежування за ступенем адаптації іншомовних
елементів до мови-реципієнта в межах усієї великої групи запозичень. З огляду
на це, терміни "запозичення", "іншомовне слово (лексема)", "іноземне слово
(лексема)" будемо використовувати як синоніми.
 24

1.2 Теоретичні підходи до висвітлення мовної сутності запозичень

у дослідженнях романістів

У французькій лінгвістиці проблема запозичень узагалі та лексичних

зокрема завжди була й залишається до сьогодні одним із пріоритетних
ключових напрямів мовознавчих досліджень. Іншомовні запозичення
є предметом уважного наукового розгляду у працях багатьох сучасних
лінгвістів [215; 221; 238; 251; 270; 275; 319]. Так, Л. Деруа досліджував поняття
запозичення в цілому, розглядаючи їх морфонологію, мотиви та умови
функціонування у французькій мові, а також їхню належність до певної
граматичної категорії [215]; П. Гіро цікавився історією проникнення запозичень
у французьку мову, розглядав набуті з кожної окремої мови неологізми
в діахронічному аспекті [238]; М. Джонсон аналізувала роль англіцизмів
у молодіжній пресі [251]; М. Т. Занола займалася проблемою англійських
запозичень у французькій мові у світлі мовної політики по відношенню
до цього явища [319]; М. Перньє з’ясовував соціальні та культурні фактори,
що сприяють проникненню іноземних лексичних одиниць до мови-реципієнта
[275]; Р. Етьямбль досліджував питання чистоти мови та намагався
створити списки небажаних у мові англіцизмів [221]; П. Треказ вивчав
соціально-політичні чинники запозичень з англійської мови [306].
В українській та російській романістиці питання запозичень багатьох
висвітлювалося такими дослідниками цього явища, як О. І. Чередниченко [178],
О. С. Клименко [82], О. О. Гутман [52], К. Л. Єгорова [65] О. В. Кромбет [87],
Т. М. Гейко [45], І. О. Тимощук [166] та іншими. У працях зазначених авторів
з’ясовувалися різні аспекти цього питання. О. С. Клименко проаналізував
у своєму монографічному дослідженні проблеми нормалізації
англо-американських запозичень у французькій мові, охарактеризував основні
тенденції граматичних та лексико-семантичних норм по відношенню
до англо-американізмів і описав основні аксіологічні критерії належності
сучасних запозичень літературній нормі [82]. О. В. Кромбет вивчала
 25

фонографічну та семантичну адаптацію до французької мови запозичених

лексичних одиниць з різних мов у добу Відродження, охарактеризувала
особливості переходу голосних та приголосних з кожної конкретної мови
до французької (латинської, грецької, італійської, іспанської
та провансальського діалекту) та визначила основні лексико-семантичні групи
запозичень з кожної мови-донора [87]. Т. М. Гейко приділила увагу
характеристикам культурологічних запозичень у французькій мові [45].
О. О. Гутман присвятила свою роботу проблемі фонетичної, граматичної,
графічної та лексико-семантичної асиміляції лексики англомовного
походження у французькій мові, доцільності використання іноземних елементів
у контексті їх функціонально-семантичної взаємодії із французькими
еквівалентами [52]. О. І. Чередниченко зосередився на порівняльній
характеристиці особливостей функціонування англіцизмів у медіа-текстах
французької та української преси та на розгляді англійських запозичень
як одного з джерел сучасної французької неології [178]. І. О. Тимощук
розробляла принципи класифікації англійських запозичених лексичних
одиниць за ступенем їх адаптації до французької мови [166]. Питання
типологізації англійських та англоамериканських запозичень у французькій
мові було предметом розгляду у праці К. Л. Егорова [65]. Н. В. Трещова
з’ясовувала особливості здійснення процесу запозичень з англійської мови
в канадському варіанті французької мови [168].
Значний внесок у висвітлення проблеми запозичень зробили мовознавці,
які досліджували джерела неологізмів у романських мовах. Маються на увазі,
зокрема, праці Я. О. Конопацької, яка вивчала питання семантичної неології
в сучасному французькому медіа-дискурсі, аналізуючи прагматичні
особливості англіцизмів, семантичну інтеграцію таких елементів та проблеми
їхньої диференціації в синонімічних рядах французької лексики [84], а також
П. І. Мариненка, який з’ясовував структурні та семантичні особливості
неологізмів у сучасній іспанській пресі [100].
 26

Абсолютна більшість дослідників, напрацювання яких склали науково-

теоретичну основу нашого дослідження, одностайні у висновку,
що запозичення є природним процесом збагачення словникового складу мови
й перестає позитивно впливати на функціонування мови-реципієнта, коли
набуває надмірних розмірів і починає загрожувати існуванню цієї мови,
порушуючи її норми та самобутність [87; 161; 166; 306].

1.3 Англомовні запозичення в контексті сучасних

лінгвістичних досліджень

Як уже зазначалося, у наш час явище лексичного запозичення

з англійської мови характерне для багатьох мов світу. Тому провідні лінгвісти
різних країн неодноразово торкалися цього питання, вивчаючи вплив
запозичених з англійської мови елементів на функціонування національних
мов країн. Так, проблемою англійських запозичень в українській
мові займалися, зокрема, Н. О. Попова [120], Л. М. Архипенко [8],
Т. М. Рудакова [146], Т. С. Майструк [97], Я. В. Битківська [20],
Т. О. Лелека [93], С. А. Федорець [170].
У російській мові зазначена проблема була предметом розгляду
у працях В. М. Арістової [4], В. Р. Богословської [22], Н. В. Ваганової [31],
А. І. Дьякова [63], Н. А. Іванової [75], О. С. Мжельської [104],
А. Ю. Романова [131], Г. Г. Тімофеєвої [165].
Наукові розвідки щодо німецької мови в цьому розрізі належать
А. Л. Міщенко [105], А. О. Патрикєєвій [117], О. В. Слабій [159],
Г. Галінському [203], С. Куппер [256], Є. Ковач [255], М. Рюдель-Ган [289].
Дослідження англомовних запозичень велись і на прикладі інших мов,
зокрема іспанської [30; 148; 288], турецької [41], грузинської [106],
новогрецької [115] тощо.
Наукова проблематика запозичень з англійської мови у французькій
висвітлювалася у викладах таких лінгвістів, як К. Л. Єгорова [65],
 27

О. С. Клименко [82], M. Мізанчук [270], О. І. Чередниченко [178],

M. Д. Пікон [279], M. T. Занола [319], M. Pernier [276], Ж. Рей-Дебов
і Г. Ганьон [341] та інші.
Слід зазначити, що розбіжності мовознавців у поглядах на поняття
"запозичення" призводять до того, що при трактуванні окремих видів цього
явища (у нашому випадку – англійських запозичень) виникають ті самі
дискусійні питання. Тобто будь-які міркування лінгвістів базуються, перш
за все, на суб’єктивному сприйнятті мовознавцем тієї чи іншої запозиченої
лексеми, а суперечки з цього приводу породжуються розмитістю критеріїв,
за якими лінгвісти визначають, чи слово дійсно є англійським запозиченням,
чи просто воно являє собою дуже схоже на нього французьке слово. Звідси
й розбіжності в системах класифікацій англійських нововведень та й узагалі
у визначенні поняття "англіцизм" у французькій мові. Нерідко дискусії
стосуються самого терміна "англіцизм", яке деякі сучасні вітчизняні лінгвісти
іменують "англізм" [20; 146]. З огляду на існуючі в лінгвістичній літературі
неоднозначності в інтерпретаціях проблеми англійських запозичень, важливо
визначитися з понятійним змістом терміна "англіцизм".
У відомих словниках французької мови Le Petit Larousse та Le Petit Robert
дано два значення цього терміна. Це, по-перше, вираз, властивий саме
англійській мові, а, по-друге, запозичення, зроблене з англійської. Le Petit
Robert додає при цьому, що таке запозичення може бути зроблене
з американського варіанта англійської мови.
Аналізуючи дані значення, зауважимо, що перше з них досить ухильне,
воно відображає швидше за все позицію укладачів словника щодо того, які саме
вирази можна вважати властивими англійській мові. Друге значення загалом
неповне, оскільки у французькій мові чимало запозичених з англійської мови
слів, статус яких не викликає жодних сумнівів, позаяк така ж лексична форма
з тим самим значенням існує і в англійській мові, навіть якщо лексема набула
додаткових значень у мові-реципієнті. До категорії таких запозичень належать,
наприклад, слова star, leader, airbag та багато інших. Водночас існують
 28

і такі запозичені одиниці, які функціонують у французькій мові з іншим

значенням, ніж в англійській, як-от лексема people, що у Франції означає
"знаменитості", а в англійській – "народ". Те ж саме можна сказати
й про лексеми label і camping-car, яким в англійській мові відповідають терміни
seal of quality та camper.
Спеціалізовані словники дещо розширюють категорію англійських
запозичень. Так, Dictionnaire des anglicismes, укладений Едуардом Боннаффе,
дає більш широке тлумачення терміна "англіцизм", зазначаючи,
що це перенесені з англійської мови у французьку "манери висловлюватися"
[328]. Таке визначення теж містить певні неточності, бо не зрозуміло,
що мається на увазі під поняттям "манера висловлюватись", а також чи будуть
усі франкофони одностайними в розумінні того, коли та де йдеться саме
про англіцизм. Немає жодних сумнівів, що week-end – це англіцизм, тоді
як виникають питання щодо лексеми station-service, де нібито всі елементи
французькі, але все ж таки слово є семантичною калькою, яка моделює
англійський вираз service station.
У словнику Le Grand Robert автори роблять певне розмежування
між запозиченнями. Лексичні одиниці, що прийшли з англійської мови,
визначаються у статтях словника по-різному, з чого можна зробити висновок,
що укладачі виділяють, з одного боку, інтегровані й майже непомітні в мові
запозичення, такі як bifteck, rail, tunnel, англійське походження яких
зазначається лише в примітці стосовно їхньої етимології. А з іншого боку,
у словнику можна знайти численні новітні, слабоінтегровані запозичення,
до пояснень яких автори додають позначку "англіцизм" (Anglic.), що свідчить
про те, що ці слова ще не увійшли в загальний франкомовний узус. Лексичні
одиниці останньої категорії часто стають об’єктом офіційних рішень
спеціальних комісій по так званому офранцуженню запозичених елементів.
Так, bug (m) пропонується замінити на bogue, reality show (m) має
поступитися місцем його французькому еквівалентові télévérité (f),
англійському cameraman (m) надають відповідник cadreur (m) тощо.
 29

Як бачимо, укладачі словника розрізняють поняття "запозичення

з англійської мови" та поняття "англіцизм", взявши за основний критерій
їхнього розмежування час потрапляння та ступінь інтегрованості відповідної
лексичної одиниці в систему французької мови. До категорії англіцизмів
вони відносять неінтегровані або малоінтегровані в лексичну систему
французької мови запозичені лексичні одиниці. Ті ж запозичені лексеми,
які вже інтегрувалися в лексико-граматичну систему мови-реципієнта, стали
її невід’ємною частиною, і вживання яких регулюється тими самими
правилами, що й вживання корінних лексем, вважаються запозиченнями
з англійської мови. Тобто, згідно із цим поглядом, англіцизм є перехідним
станом, який кожна лексична одиниця англійської мови повинна пройти
до того, як стане запозиченням. Таке розуміння поняття англіцизм випливає
з вузького тлумачення терміна "запозичення", коли таким вважають лише
інтегровані іноземні елементи. За цим визначенням, англіцизм
є не запозиченням, а іншомовним словом. Але оскільки ми дотримуємося
широкого тлумачення розгляданого поняття, то англійським запозиченням
будемо вважати будь-який елемент, що потрапив до французької мови
з англійської мови або за її посередництвом.
Манфред Хофлер до свого словника Dictionnaire des anglicismes включив
лише ті лексеми з англійської мови, які являють собою "лексематичний імпорт"
(importation lexématique), тобто повні запозичення одночасно форми та змісту
з можливою фонетичною адаптацією. Отже, вчений висловив своє розуміння
терміна "англіцизм", яке не включає в себе те, що називається "лексематичним
заміщенням" (substitution lexématique), тобто слова, утворені на основі
французьких елементів, де лише внутрішня будова свідчить про англійський
вплив. М. Хофлер відносить до категорії англіцизмів, зокрема, такі лексеми:
- слова, запозичені цілісно, тобто повні запозичення: jazz, test, strip-tease;
- слова, де лише один елемент є запозиченим: lampe flood, surbooking;
- англо-латинізми: psychédélique, supporteur;
 30

- несправжні англіцизми, які мають лише "лексематичний імпорт",

але не мають моделі: fly-tox, brushing, silentbloc;
- мандрівні слова: bungalow, curry, cafétéria, tandem [246, c. VIII–IX].
Стає очевидним, що вчений обмежує поняття англіцизму, виключаючи
з дослідження семантичні запозичення, кальки або слова, утворені на основі
заміщення однієї французької лексеми іншою.
Дещо інакше тлумачить змістову сутність цього терміна французька
дослідниця Жозетт Рей-Дебов. У передмові до укладеного нею Dictionnaire
des Anglicismes. Les mots anglais et américains en français учена твердить,
що англіцизм – це слово, яке належить англійській мові (Англії або Америки)
та прийшло у французьку, де вживається спочатку окремими мовцями,
на письмі часто виділяється лапками або курсивом та супроводжується
коментарями, а потім набуває широкого вжитку [341].
Моріс Перньє наводить принаймні три несхожі одне на одного
визначення англіцизмів. Отже, за його формулюваннями, англіцизм – це:
1) англійське слово чи вираз, які випадково зустрічаються
у французькому висловленні, тому їх виділяють курсивом, беруть у лапки,
а їх зміст часто абсолютно не усвідомлений користувачем;
2) англійський термін або термін, на який вплинула англійська мова;
частотність його вживання досить висока, що дає підстави класифікувати його
як більш-менш інтегроване у французьку лексику запозичення та занести
у словник мови як окрему інвентарну одиницю;
3) англійське слово або вираз, що їх вжито випадково чи навіть
помилково замість існуючого французького відповідника [276].
На думку канадської дослідниці Мелані Мізанчук, яка займалася
вивченням англійських запозичень у пресі 90-х років, англіцизм – це загальний
термін, який охоплює всі слова, запозичені з англійської мови французькою,
які лише частково змінили свою форму або значення. До свого досить вузького
визначення англіцизму науковець додає, що потрібно також розглянути слова
інших категорій, які спочатку функціонували в мові як запозичення, але потім
 31

могли стати скороченнями, набути певних семантичних та синтаксичних

модифікацій тощо [270]. Тобто М. Мізанчук не вважає слово запозиченням
з того моменту, коли воно видозмінюється й починає функціонувати
за законами мови-реципієнта. Отже, у розумінні дослідниці англомовним
запозиченням є слово, яке взяте з англійської мови і зберігає більш
менш незмінними свої первісну форму та значення: meeting, star,
psychédélique та ін. [270, с. 189].
Як бачимо, у французькій лексикологічній науці існує певна тенденція
до звуження поняття "англіцизм". Англомовним запозиченням вважають
лише прямі запозичення, де або форма, або зміст беззаперечно свідчать
про походження лексеми, тобто термін зберігає свої первісні характеристики,
як наприклад, у словах: meeting, leader, week-end та ін. Однак таке розуміння
поняття "англіцизм" не дає змоги об’єктивно проаналізувати й описати
його природу як мовного явища, адже, крім прямо запозичених слів, існує
ще дуже велика кількість мовних неологізмів. І коли ми говоримо
про "англінізацію" французького суспільства та про світові глобалізаційні
процеси, які відбиваються в мові, то не можна не враховувати ті тенденції,
які складаються між "мовою-донором" (англійська мова) та "мовою-
реципієнтом" (французька мова) у різних мовних площинах (фонетиці,
граматиці, словотворі, семантиці), тим більше, що такі впливи набагато більше
загрожують самобутності французької мови, ніж звичайне явище лексичного
запозичення. Адже, будучи малопомітними, вони спричиняють глибокі
зміни у структурі мови.
З огляду на сказане, ми дотримуємося поглядів тих дослідників,
які вважають, що проблему англійських лексичних запозичень у французькій
мові треба розглядати в повноті значення цього слова. Адже до складу
лексичної підсистеми будь-якої індоєвропейської мови входять не тільки слова,
а й словотвірні морфеми, абревіатури, акроніми, фразеологізми. Кожна із цих
лексичних одиниць може стати в певному комунікативному акті, який
здійснюється французькою мовою, запозиченням. Отже, у нашому розумінні
 32

англіцизм – це будь-яка одиниця різних підсистем англійської мови,

яка приходить у мову-реципієнт, зберігаючи свою морфонологічну структуру
та зміст або ж частково змінюючи їх під впливом нових системних відношень
аналогічних елементів у мові-реципієнті, у нашому випадку – у французькій
мові. Проникнення таких елементів у систему французької мови може
викликати певні дериваційні трансформації та відповідні їм семантичні зміни.
Виходячи з такого широкого тлумачення терміна "англіцизм",
ми відносимо до цієї категорії не тільки лексичні одиниці, а й англійські
слогани, цитати та різноманітні оказіоналізми (випадково та одноразово
вжиті лексичні одиниці).
Особливої актуальності у французькому мовознавстві сьогодення набуло
етимологічне розрізнення запозиченої з англійської мови лексики
на англіцизми та американізми. Проте доцільність такої диференціації
залишається предметом суперечок серед лінгвістів-романістів. Деякі
дослідники роблять таке розмежування лише з політичних міркувань.
При цьому більшість учених керується прагненням до лінгвістичної
визначеності, бо в такий спосіб можна уточнити не лише контекст,
але й історію та походження певного англомовного неологізму.
Немає одностайності в поглядах учених й щодо того, за якими
критеріями робити таке розрізнення. Ряд лінгвістів, у тому числі
П. Треказ [306] та П. Гіро [238], визначають основним критерієм такого
розподілу дату появи лексичної одиниці у французькій мові. Згідно з цим
критерієм, до класу американізмів слід відносити будь-яке запозичення
з англійської мови після Другої світової війни, тому що саме в цей момент
американський вплив на французьке суспільство став особливо відчутним.
Проте при такому підході нівелюється справжнє походження слова та суто
лінгвістичні умови його запозичення, адже існує багато лексем типу
township (Південна Африка), traveller (Англія), boomerang (Австралія),
psychédélique та cyber- (міжнародний діалект англійської мови),
 33

що не мають жодного відношення до американської культури,

хоча були запозичені в другій половині ХХ століття.
Більш точне, на наш погляд, визначення американізмів Гі Жан Форга.
На думку вченого, американізми – це слова, які були зафіксовані в словниках
англійської мови як такі, що вперше з’явились у Сполучених Штатах [225].
Але, як наголошує М. Т. Занола, розмірковуючи про доцільність поділу
запозичених з англійської мови елементів на англіцизми та американізми,
необхідність зазначати американське походження слова виникає лише тоді,
коли його вживання відрізняються від загальноприйнятих в англійській мові
стандартів, як-от у випадку лексеми liftier (людина, яка керує ліфтом lift/elevator
у Північній Америці), яку можна зіставити з сім’єю слів lifting, faire un lifting,
se faire lifté тощо, що є мовленнєвими адаптаціями англійського слова
face-lift [319]. Такої ж думки дотримується й М. Ленобль-Пенсон [262],
яка, аналізуючи псевдоамериканізм mailing, наводить приклад американського
дієслова to mail, якому у Великій Британії за змістом відповідає
лексема to post (a letter).
Н. К. В. Спенс наголошує на ролі американських досягнень у сучасному
комунікативному поширенні англомовної лексики. Він зазначає, що деякі слова
загального лексичного фонду відбивають англо-американський вплив на світ,
тоді як кількісна концентрація запозичень у певних галузях показує важливу
роль, яку відіграють американці у сфері технологій, природничих
і гуманітарних наук та в діловому світі. У словнику спортивної
термінології недавні запозичення також частіше є американізмами (karting,
jogging, rafting, surfing) [302, c. 208].
Ж. Рей-Дебов та Ж. Ганьон у рубриці до свого словника, названій
"Технічне позначення", проводять різницю між історичними та повсякденними
американізмами. Під першими вони мають на увазі слова, які позначають
американські реалії, що прийшли у французький лінгвокультурний
простір з американського континенту. Другі – це випадки, коли
дві країни вживають різні слова на позначення того самого поняття
 34

(truck/lorry, elevator/lift, apartement/flat тощо), тобто американізми

по відношенню до британізмів [341, с. xiv].
Дане уточнення цілком слушне і значуще для праць лексикографічного
змісту. Що ж стосується нашого дослідження, то питання американського
чи британського походження слів не таке важливе. Диференціація
між англіцизмами та американізмами в сучасному французькому мовознавстві,
в принципі, не лінгвістична проблема. З точки зору загальної лінгвістики, такий
поділ був би доцільним у випадку, коли форма, значення або використання
запозиченої лексеми з американського варіанта англійської мови відрізнялися
б від норм стандартної британської або ж міжнародної англійської мови.

1.4 Чинники запозичень лексики англомовного походження

Процес запозичення, як зазначав відомий мовознавець Шарль Баллі,

завжди був природною частиною лінгвістичного життя будь-якої мови
на її шляху до поповнення свого словникового складу [11, с. 348]. Останнім
часом цей процес став значно інтенсивнішим, саме тому дедалі частіше постає
питання про чинники, які сприяють потраплянню та вживанню в мові нових
елементів іноземного походження.
Вітчизняні та зарубіжні вчені, які досліджували явище лексичних
запозичень у різних мовах, досить докладно вивчали й чинники цього процесу.
Так, переважна більшість мовознавців виділяють внутрішньомовні,
або, як їх іще називають, внутрішні, або інтралінгвальні чинники, які зумовлені
внутрішньомовними процесами та позамовні, зовнішні, соціальні,
або екстралінгвальні, викликані історичними, географічними, соціальними,
політичними причинами тощо [4; 23; 29; 32; 47; 58, с. 171; 82; 88; 120, с. 18;
130; 146, с. 34; 161]. А оскільки функціонування мови, як зазначав І. О. Бодуен
де Куртене, можливе лише в людському суспільстві, то вивчення мовних
чинників запозичення вимагає врахування позамовної дійсності [23].
 35

Дійсно, причини появи іноземного слова в мові та його подальша

доля багато в чому залежать від сучасної мовної ситуації, що відображає
існуючі соціально-економічні умови життя суспільства. Мовна ситуація
та комунікативні відносини, що з нею пов’язані, історично зумовлені, вони
випливають із ситуацій та історії попередніх періодів, а також несуть у собі
елементи перспектив майбутнього розвитку [188, c. 204].
В іспанському мовознавстві нашу увагу привернула думка Е. Аларкоса
Льорача щодо взаємозв’язку двох зазначених категорій чинників. Учений, який
займався дослідженням мовних змін, зазначав, що позамовні фактори
є факторами, що порушують рівновагу в системі мови, а лінгвальні – реакцією
на відновлення цієї рівноваги [191, с. 119]. Саме тому вивчення одних
неможливо без дослідження інших.

1.4.1 Внутрішньомовні чинники запозичень з англійської мови.

До категорії лінгвальних чинників запозичення лексичних одиниць з іноземної
мови мовознавці [4; 16; 29; 58; 88; 108; 120; 146] найчастіше відносять:
1) відсутність лексичного належного відповідника для найменування понять
і речей у мові-реципієнті (часто на позначення запозичених іноземних реалій);
2) тенденцію до лаконічності, яка полягає в заміні довгих багаточленних
виразів одним словом, тенденцію, яку О. М. Мороховський називає
"номінативною безвихіддю", коли використання іноземних елементів необхідне
для уникнення описового звороту [108, с. 22]; 3) усунення випадків полісемії
та омонімії лексем мови-реципієнта, диференціація понять за допомогою
іншомовних слів; 4) необхідність спеціалізації понять, яка викликана
недостатньою кількістю у мові-реципієнті певних лексико-семантичних груп
(фінансова, економічна, політична лексика тощо); 5) комунікативну
актуальність позначуваного поняття; 6) стилістичні потреби мовця тощо.
При всьому розмаїтті праць і наукових підходів до питання запозичень,
поза увагою дослідників залишилися такі важливі аспекти даного питання,
як когнітивно-комунікативні мотиви використання запозичень, вплив різних
 36

мотиваційних факторів на процес звернення мовців до іншомовних лексичних

одиниць у плані їх дискурсної доцільності. Отже, при вивченні проблеми
лексичних запозичень науково перспективне звернення до когнітивно-
дискурсного підходу до вивчення мовних явищ. Один із теоретиків цього
напряму, російська дослідниця О. С. Кубрякова, звертає увагу вчених
на інтенційність мовлення людини, а тому вважає необхідним перш
ніж розглядати форми вираження думки, з’ясувати цілі, що ставляться при
цьому перед дискурсом. У всіх моделях породження мови, які вона аналізує,
першим етапом є мотив, тому, як пише О. С. Кубрякова, у дослідженнях треба
йти від мотиву, який породжує певну думку, до її оформлення [89]. Висловлена
дослідницею думка цілком стосується також явища іншомовних запозичень,
тому дослідження мотиваційного аспекту використання мовцями іноземної
лексики в рідній мові, на нашу думку, в теорії запозичень основоположне.
Генетично запозичення – це факт мовлення, воно народжується в процесі
обдумування майбутнього висловлення. Мовець, формулюючи зміст думки,
яку має намір висловити, не знаходить у кодовій системі рідної мови
потрібного елемента, який би відповідав його задуму, тому, знаючи іншу
кодову систему (англійську мову, наприклад), він звертається по допомогу
до її елементів, щоб найточніше й найповніше висловити те, що обдумав.
Без певних знань іншої кодової системи запозичення як таке не відбулося би.
З’явившись в іншій кодовій системі, запозичення не стає одразу фактом мови,
воно взагалі може ним і не стати в генетично чужій йому мовній системі.
Щоб бути фактом мови, воно має спочатку стати фактом мовлення, тобто
використовуватися іншими мовцями в актах комунікації, при цьому його
функціонування може зумовлюватися різними комунікативними намірами
користувачів мови: показати свою обізнаність, ерудицію, оригінальність,
заангажованість і т. д. [46]. Саме цей етап використання запозичень
розглядається дослідниками найбільш суперечливо, оскільки залишається
незрозумілим, чи є використовуваний елемент чужої мови запозиченням, якщо
він ще не став фактом мови, тобто не набув у словниковому фонді мови статусу
 37

окремої мовної одиниці. Однозначної відповіді на дане запитання немає, тому

що при вивченні запозичень недостатньо враховується дихотомічне відношення
мови й мовлення. Це відношення найґрунтовніше й найповніше висвітлено
у праці Густава Гійома Принципы теоретической лингвистики. Учений
зазначає, що мова та мовлення – це конструкції різних часових планів, оскільки
мова являє собою минуле та завершене, тобто вже надбані та закріплені знання,
а мовлення – те, чим послуговуються в конкретний момент спілкування мовці
будуть робити в теперішній момент за допомогою засобів, які їм надає усталена
мова. Завдання мовлення полягає у правильному використанні засобів, наданих
мовою, для вираження думок у процесі комунікативного акту. Якщо в мові,
яка дає загальне уявлення про бачення світу народом, що її створив, відсутнє
певне поняття, яке необхідне мовцю в момент висловлювання, то він починає
шукати потрібні лексичні одиниці в інших мовах, інших картинах світу,
використовуючи запозичені слова. З чого можна зробити висновок,
що мовлення відбиває сучасний етап розвитку мови, основні тенденції,
які в майбутньому можуть закріпитись в її системі або ні, виходячи з потреб
мовців, що її використовують. А отже, факти мовлення, навіть якщо вони
ніколи не стануть фактами мови, також становлять її історію. Тому, на нашу
думку, вживання мовцями будь-якої іноземної лексичної одиниці у процесі
комунікації варто кваліфікувати як запозичення, незважаючи на те, як часто
та довго воно буде вживатися мовною спільнотою [46].

1.4.2 Позамовні чинники запозичень у загальномовній

інтерпретації. Взаємовідношення мови, людини та суспільства є одним
з базових понять у сучасній лінгвістиці. Тому останнім часом при вивченні
процесу мовних запозичень учені чимраз частіше звертаються до питання
соціолінгвістичної природи запозиченого слова, як одного з виявів
цих взаємовідносин. Так, російський мовознавець Ф. П. Філін писав, що в мові
немає ні соціального, ні асоціального, бо найважливішою її функцією
є комунікація (спілкування між людьми) та відображення знання
 38

про оточуючий світ, а отже, у мові все соціальне [172, c. 296]. Ось чому
науковці ХХ століття констатують вплив позамовної дійсності на розвиток
лексики іноземного походження в мові, не забуваючи, звичайно,
і про внутрішні структурні процеси, що перманентно в ній відбуваються.
До початку ХХ століття мовні та позамовні причини запозичень
іншомовної лексики розглядалися мовознавцями синтетично, зокрема
у працях Ш. Баллі [11]. Але з появою наукових досліджень І. О. Бодуена де
Куртене [24], Б. О. Ларіна [92] та інших процес лексичного запозичення
починає вивчатися з теоретичних позицій соціолінгвістичного напряму.
Так, Б. О. Ларін зазначає, що "трьома основними чинниками визначається
доля мови: її культурним значенням, характером соціальної бази
та втручанням політичних сил" [92, с. 192–193].
Видатний російський мовознавець-славіст І. О. Бодуен де Куртене
до нелінгвістичних причин відносить історичне споріднення контактуючих
мов; спорідненість, що спирається на схожості рис мов сусідніх народів,
пов’язаних спільним географічним субстратом; загальнолюдські риси схожості
та відмінності. І в усіх трьох випадках, як підкреслює вчений, мовні факти
мають розглядатися як у поєднанні з історією та географією, так і у поєднанні
з психологією народу. Отже, вже у 1900 році І. О. Бодуен де Куртене окреслив
основну причину змішування мов та проникнення елементів однієї мову в іншу.
На його думку, це завжди є результатом взаємодіючих колективів людей,
але тут також потрібно розрізняти вплив близькоспоріднених мов та віддалено
споріднених, з різними структурами, хоча результати такої взаємодії,
все ж таки, рівнозначні [23, с. 342].
З появою соціологічних досліджень у мовознавстві основними
причинами запозичень починають вважати причини нелінгвістичного
характеру. На розвиток лексики тієї чи іншої мови впливає поява в ній нових
слів, спричинених новими явищами дійсності, які постійно укорінюються
у словниковому складі сучасної мови, збагачуючи та вдосконалюючи
її [126, с. 29]. Російський лінгвіст Е. В. Кузнєцова зазначає, що причини
 39

та характер запозичених слів, спосіб їх засвоєння, особливості функціонування

неможливо зрозуміти поза тими соціально-історичними умовами, в яких
відбувається їх включення до словникового складу мови [91, с. 88].
Про значущість нелінгвістичних або, як їх ще називають,
екстралінгвальних факторів, при вивченні питання запозичення іншомовної
лексики стверджували також А. Мартіне [101], Е. Хауген [176],
В. Ю. Розенцвейг [130], які розглядали питання мовних контактів і змішування
мов. Як зазначає А. Мартіне, мова перемагає своїх суперників не завдяки
внутрішнім якостям, а тому, що її носії більш фанатичні, більш культурні
(з правомірністю цього пункту можна посперечатися), більш винахідливі.
На його думку, ніщо в характері латинської, арабської, іспанської та англійської
мов не сприяло їх поширенню за свої початкові межі [101, с. 81–82.]. Е. Хауген
наголошує на історичному характері запозичень та на необхідності вивчення
самого процесу та доведення, що "елемент А не міг появитися у мові Б
у процесі самостійного розвитку мови Б" [176, с. 345]. Отже, сучасні
дослідники вважають екстралінгвальні причини запозичення (престиж мови,
високий економічний та культурний розвиток, історичні умови і т.д.) у процесі
взаємовпливів мов визначальними. Те, наскільки зміниться мова, контактуючи
з іншими мовами, якими будуть напрямок і швидкість цих змін (чи, навіть,
зникнення однієї з мов), залежить в основному від соціально-історичних умов,
у яких відбуваються ці процеси [130, с. 11].
Узагальнюючи різні погляди на це питання, зазначимо, що основними
позамовними чинниками процесу запозичення вчені вважають: 1) історичні
міжнародні контакти між мовою-донором та мовою-реципієнтом; 2) політичний
авторитет країни мови-джерела; 3) білінгвізм та володіння іноземною мовою;
4) сприйняття лексеми іншомовного походження як більш престижної,
так званий мовний снобізм; 5) новаторство нації в певних сферах діяльності;
6) соціальні та економічні зміни всередині країни мови, що запозичує,
тощо [58; 88; 100; 120, с. 18; 130; 146, с. 34; 164, с. 8].
 40

З огляду на вищесказане, зазначимо, що вивчення впливу англійської

мови на сучасну французьку через посередництво періодичної преси
неможливе без вивчення соціального контексту післявоєнного періоду та його
наслідків для французького суспільства сьогодні. Феномен запозичення
та англінізації французької мови – це питання настільки ж лінгвістичне,
наскільки й політичне. І, як уже зазначалося, будь-який глибокий аналіз мовної
ситуації передбачає вивчення соціального та політичного контекстів
минулого та теперішнього цієї країни.

1.4.2.1 Позамовні чинники англомовних запозичень

у сучасній французькій мові. Як відомо, Франція та Велика Британія
впродовж багатьох століть знаходилися в постійному контакті, у той чи інший
спосіб впливаючи одна на одну. Звичайно, їхні стосунки не могли
не позначитися на національних мовах обох країн. У різні періоди кожна з мов
була або мовою-донором, або мовою-реципієнтом для іншої, збагачуючи
її лексичний склад. Саме тому в сучасній англійській мові можна зустріти такі
французькі слова, як restaurant, boutique, vernissage, RSVP, bureau de change,
menu, croissant, mutton і багато інших. У свою чергу, французька мова завдячує
англійській такими лексемами як week-end, smoking, jazz, jogging,
businesswoman, tennis тощо. Та після Другої світової війни вплив англійської
мови на французьку набув загрозливих масштабів, що викликало
занепокоєння багатьох французьких лінгвістів. Однією з причин такої ситуації
є, зокрема, інтенсивний політичний, економічний та культурний вплив
Сполучених Штатів, що призвело до надмірної англінізації багатьох мов
світу, в тому числі й французької.
Французькі мовознавці, які вивчають питання лексичного запозичення
[221; 233; 275], визначають такі основні причини потрапляння у французьку
мову англійських неологізмів: 1) розвиток інноваційних технологій взагалі
та в галузі мас-медіа зокрема; 2) недосконала робота журналістів і перекладачів
у засобах масової інформації; 3) некоректний переклад мовних матеріалів
 41

і 4) всеохоплююча схильність французів до англоманії. Зазначені чинники тісно

пов’язані між собою, а тому мають вивчатися в комплексі. Так, англоманія
вважається основним мотивом використання журналістами та перекладачами
англіцизмів, чия діяльність сприяє поширенню англоманії у французькому
суспільстві. Проблема полягає в тому, що протистояння американо-
англійському впливу у французькому суспільстві не є одностайним, і хоча
завдяки державній мовній політиці вдається певною мірою побороти
цю тенденцію, чимала частина "чужих" слів все ж залишається та продовжує
функціонувати у французькій мові. Коментуючи це питання, Ж. Рей-Дебов
та Ж. Ганьон стверджують: для того, щоб у мові з’явилося запозичення, у носія
мови має з’явитись, насамперед, бажання або необхідність здійснити
це запозичення [341, с. хі]. Англійський мовознавець Філіпп Тоді цитує в цьому
зв’язку думку французького філософа та викладача Стенфорда Мішеля Серра,
який переконаний, що не Америка захоплює французів, а вони самі її настільки
обожнюють, що переймають американський спосіб життя й використовують
англійські слова, дуже часто не розуміючи навіть їх змісту [305, с. 81].
Мовознавці пояснюють засилля англомовних запозичень у французькій
мові по-різному, звертаючи увагу на найрізноманітніші чинники цього процесу.
Але, як уже мовилося, однією з найголовніших і найсерйозніших причин
поширення англійської мови у Франції нині все ж визнано засилля їх у засобах
масової інформації. Ця галузь дуже інтенсивно розвивається з прогресом
у сфері новітніх технологій, що ще більше сприяє англінізації французького
суспільства. Так, прихід ери телебачення (а відтак інтернету) справив
особливий вплив на процеси лінгвістичних змін у французькій мові. Саме тому
в контексті вивчення впливу мас-медіа на процес поширення англійської мови
у Франції перш за все необхідно дослідити ще один англінізуючий чинник –
запозичення у сфері технологій, бо саме вони сприяють розвитку засобів
масової інформації та створенню нових медіа, таких як інтернет.
До того ж потрібно зазначити, що інноваційні технології самі по собі привнесли
 42

у французьку мову велику кількість іноземних термінів, що почали вживатися

не лише у вузьких колах науковців, але й широким загалом [231; 280, с. 75–76].
Треба, проте, визнати, що не першість англомовного суспільства у сфері
технологій робить його гідним постачальником слів для інших мов світу,
а скоріше самі технології змінюють процес запозичення. Сучасні технології
багатьма способами, як прямими, так і непрямими, висувають вимоги
до лексичного інструментарію мови, яка має постачати штучну термінологічну
номенклатуру, щоб задовольняти зростаюче бажання мовної спільноти мати
лексичні одиниці, які б поєднували в собі одночасно семантичну складність
та лаконічність [221; 239; 275; 280, с. 16; 309, с. 279–316].
Поки що не існує глибокого аналізу впливу лексики промислових
технологій на мови світу та особливостей її створення взагалі, і пояснити
це можна тим, що деякі технології з’явилися зовсім недавно. Але дискусії
з цього приводу дуже важливі та показові для розуміння змін, які відбуваються
у французькій мові. За М. Піконом, ці лінгвістичні зміни відбуваються не так
через контакт французької та англійської мов, як через контакт французької
мови з новими технологіями. А оскільки ці технології створюються більшою
мірою у Сполучених Штатах або в Японії (але теж для американського ринку),
то їх цільова аудиторія – це люди, які розмовляють англійською, тобто навіть
представники неангломовних країн, робота яких передбачає використання
новітніх технологій. Унаслідок того, що індустрія новітніх промислових
та інформаційних технологій розвивається з великою швидкістю, сприйняття
матеріалу є досить складним, а одночасна лінгвістична адаптація або переклад
стають майже неможливими, оскільки складно одразу знайти відповідний
еквівалент англійських термінів французькою мовою. Саме через це у словнику
новітніх технологій, безперечно, переважає англійська мова, крім деяких
винятків, коли йдеться: 1) про терміни, які вже давно мали французькі
еквіваленти і тлумачення яких відповідає змісту їх англійського варіанта
(clavier, souris, écran, mémoire, touche, interactivité, serveur, etc.); 2) про деякі
інші лексеми, для яких французькі мовознавці змогли швидко створити
 43

відповідні еквіваленти (logiciel, traitement de texte, buse de données, police, etc.);

3) про деякі терміни, фонетичне оформлення та семантичне навантаження яких
повністю відповідають французькому новоутворенню, що має замінити
англійське слово (disque dur, disquette, disque compact, etc.).
У цьому контексті вплив друкованої преси може здатися не таким
важливим, як вплив електронних засобів масової інформації, хоча б через
те, що кількість людей, які читають друковану пресу набагато менша,
ніж кількість телеглядачів і користувачів інтернету. Та все ж таки не слід
недооцінювати вплив друкованого слова. Бо тут, як уже сказано вище, криється
вагома причина англінізації французької мови, на яку звертають увагу багато
сучасних лінгвістів [260, с. 121; 276, с. 173].
Певну негативну роль у процесі англінізації французького суспільства
відіграють некваліфіковані перекладачі, в основному ті, які працюють у засобах
масової інформації, адже їх робота публічна. На думку французького лінгвіста
М. Кеслера, завдання перекладача полягає в тому, щоб правильно передати
іншомовну думку, оскільки він, як користувач мови, створює мовну норму,
яку потім будуть наслідувати інші носії мови [254, с. 227]. І переклад не мав
би такого впливу на процес англінізації французької мови, якби він був
зробленим фахово. Однак, як стверджує вчений, нинішні переклади в багатьох
випадках досить посередні, оскільки робляться поспіхом і не завжди
кваліфікованими виконавцями, які часто вдаються до буквальних перекладів.
Через це багато франкофонів розмовляють англінізованим варіантом
французької мови без знання англійської. Вони англінізувалися, так би мовити,
через постійний контакт з погано перекладеними текстами [254, с. 19].
Зауважимо, що думки аналогічного змісту висловлювалися
французькими мовознавцями й до М. Кеслера. Так, Філіпп Лаланн
ще в 1957 році писав, що нашестя технічних неологізмів англо-саксонського
походження пояснюється не бідністю словника французької мови, а браком
уяви та лінощами перекладачів [257, с. 210]. Інший французький учений того
часу Ф. де Гран Комб також вважав журналістів винними в тотальній
 44

англінізації. До загального списку справжніх причин запозичень він відносив

недооцінку ресурсів французької мови, інтелектуальну слабохарактерність
або снобізм, посилені претензійним незнанням англійської мови.
Щодо журналістів, то Ф. де Гран Комб, як і М. Кеслер, вважав, що однією
з найважливіших причин, яка, звичайно, не може бути виправданням,
є частий запаморочливий поспіх, з яким представники друкованої
преси зобов’язані писати статті, а цей поспіх не залишає їм часу
замислитися [221; 233, с. 189; 238, с. 122].
На причетність журналістів до процесу англінізації французької мови
вказує також канадська дослідниця молодіжної преси М. Джонсон.
Опрацювавши матеріали журналу Hit-magazine, вона робить висновок,
що журналістів цього видання можна звинуватити в тому, що вони не особливо
цікавляться смислом англійських слів, використовуваних у своїх статтях.
Лише три чверті іноземних лексем з тих, що не внесені до словника Академії,
супроводжуються поясненням. Більше того, судячи з прикладів, які наводить
М. Джонсон, вони взагалі неправильно пишуть слово або вживають його
в особливий спосіб у непритаманному йому контексті, унаслідок чого навіть
люди, які добре володіють англійською мовою, не можуть зрозуміти
ці надумані випадки вживання тієї чи іншої лексеми [251].
Цікаве спостереження зробив Джон Умбле. Він дослідив, що саме
англомовне середовище, в якому перебуває французький журналіст, посилює
тиск на нього, змушує частіше вдаватися до запозичень. За його даними,
кореспонденти газети Le Monde, які працюють у Сполучених Штатах
і Великобританії, дуже часто при написанні своїх статей вживають
англіцизми, тоді як у статтях журналістів, що перебувають у Данії,
не відчувається жодного датського впливу [248].
У ситуації, що склалася, деякі вчені, наприклад, Клод Ажеж [239],
а за ним і Майкл Пікон [280], певною мірою навіть співчувають журналістам,
які стали об’єктом такої різкої критики з боку мовознавців, зазначаючи,
що представники мас-медіа перетворились у "спокутну жертву поспіху", адже
 45

саме поспіхом можна пояснити появу багатьох англінізуючих елементів у пресі

при перекладі текстів-джерел, які надходять найчастіше англійською мовою
у вигляді вирізок та коротеньких депеш [280, с. 159]
Наведені вище думки демонструють єдність науковців в оцінці
причин англінізації французької мови. Важливий той факт, що лінгвісти
вважають друковану пресу відповідальною за введення англіцизмів
у французьку мову, демонструючи результати мовного впливу журналістів
на середньостатистичного читача [238, с. 122].
Ще одним важливим чинником масового проникнення англомовної
лексики в сучасну французьку мову та пов’язаного з цим процесу англінізації
французького суспільства є, як уже згадувалося, англоманія. Це явище
важко виділити в окрему причину, адже англоманія присутня у тією чи іншою
мірі в кожній із вказаних вище причин англінізації французької мови
і дуже часто є головним мотивом лексичних запозичень у всіх сферах
діяльності суспільства. Поняття англоманії у французькому суспільстві
ненове і проявляється в різних формах уже досить давно. Цей термін уперше
з’явився у 1747 році в назві праці Фужере де Монтрона Préservatif contre
l’anglomanie, де науковець показує тиск англійської мови на національну мову
Франції й описує публічні реакції, які він почав викликати [237, с. 2].
А вже у 1865 році Кервіган опублікував список під назвою L’Anglais à Paris,
що включав 600 англіцизмів [306, с. 67].
Саме через інтерес до всього англійського, а опісля до всього
американського, у французьку мову прийшло багато запозичень, пов’язаних
з різними сферами життя. Адже цілком природно, що зацікавленість культурою
іншого народу поширюється й на його мову. До цього додається швидкий
розвиток науки та економіки. Так, Л. Гільбер підкреслює, що в навалі
англіцизмів у сфері техніки не останню роль зіграли економічні реалії
Франції та Англії [237, с. 48].
У той час, як Французька Академія постійно працює над пошуком слів,
які могли б замінити англійські неологізми, представники деяких верств
 46

французького населення дуже престижним вважають вживати англійські

лексеми з єдиною метою – вразити оточуючих. Іноземний присмак, на думку
багатьох, дуже екзотичний. Журналісти також не можуть втриматися
від спокуси використати іноземне слово, особливо коли інформація стосується
реалій Північної Америки. Більше того, як твердить М. Мізанчук, деякі
журналісти роблять це навмисно, бажаючи знайти слова, які б не тільки точно
передавали матеріал їхньої статті, й були підхоплені читачами країни
як неологізми. Бо не може бути нічого більш почесного для письменника
(ким вважають себе журналісти), ніж мати власне слово, яке він представив
французам або, можливо, навіть придумав для них, яке буде згодом прийняте
у мову та стане її невід’ємною частиною [270].
Протилежністю до англоманії виступає англофобія, властива багатьом
французьким лінгвістам [221; 233; 257], які не розглядають питання об’єктивно.
На їх думку, єдина можливість зберегти основи французької мови, запозичуючи
англійські слова – узгодити їх із системою французької мови або знайти інші
слова, щоб позначити ту саму реалію, виражену іноземною лексемою.
Так, Мішель Ленобль-Пенсон пише, що спроби асимілювати англо-
саксонські запозичення до системи французької мови або підібрати французькі
еквіваленти до цих слів не спричинені англо- або американофобією – ці дії
засвідчують скоріше бажання франкофонів висловлюватися рідною мовою,
ніж протистояння англоманії [262, с. 8].
М. Ленобль-Пенсон підкреслює, що англоманія проявляється не лише
в підвищеній кількості запозичень, але також у збереженні англійських форм
у французькій мові, тобто у відмові від графічної асиміляції таких слів,
як smash, або фонетичної асиміляції, як-от у pole position [там само, с. 7]. Вчена
також зазначає, що англоманія сприяє поширенню непотрібних англіцизмів
або псевдоангліцизмів, які не інтегруються в графічну та фонологічну системи
французької мови (talk-show) [там само, с. 6].
Незважаючи на те, що в питанні іноземних запозичень найчастіше
йдеться про англінізацію лексичного складу французької мови, треба
 47

підкреслити, що англінізація не завершується напливом нових слів, оскільки

лексичні зміни можуть викликати більш глибокі системні зміни мови.
На це звертає нашу увагу Ж. Дарбельне, наводячи приклад англінізації
квебекської французької мови, яка зараз має не тільки семантичний,
а й синтагматичний зміст [213, с. 29].
Очевидним мотивом сучасної манії до англійської мови є інтерес
французів до іншої культури, культури американського суспільства.
Але ця пристрасть на даний момент не сильніша, ніж та, яку можна було
спостерігати в попередні століття по відношенню як до англійської,
так і до інших мов. Проте політична, економічна та соціальна ситуації
в сучасному світі, де Америка займає панівне положення, викликають певне
занепокоєння населення інших країн щодо недоторканності їх власної
культури, а отже, і національної мови як одного з її проявів.
Так, у французькій мові, яка переймає багато лексики зі всіх сфер життя
американського суспільства, гостро постала проблема надмірного вживання
цих англійських запозичень, що спонукало французьку владу до впровадження
масштабних заходів щодо проведення мовної політики для збереження чистоти
національної мови. Найвідомішим законодавчим текстом, спрямованим
на захист французької мови від надмірного вживання іноземних слів, є закон
Тубона (№ 94-665 від 4 серпня 1994, пов’язаний із вживанням французької
мови), який був логічним продовженням державної мовної політики і замінив
відповідний закон 1975 року (№ 75-1349 від 31 грудня 1975). Закон Тубона
визначає умови, за яких вживання французької мови обов’язкове для того,
щоб споживачі, робітники, клієнти та населення взагалі могли розуміти
вказівки та інформацію, які їм надаються, та для того, щоб французька мова
була мовою всіх видів діяльності, які відбуваються на національній території.
Зокрема, це стосується освіти та радіо- чи телепередач. Але в законі
зауважується, що французький текст може бути доповнений перекладом
іноземною мовою. Деякі статті, що стосуються обмеження вживання
запозичень у французькій мові, містяться і в інших нормативних актах, серед
 48

яких зазначимо постанови по збагаченню французької мови (№ 72–19

від 7 січня 1972 року та № 96–602 від 3 липня 1996 року) та закон,
що стосується свободи засобів масової інформації (№ 86–1067 від 30 вересня
1986 року зі змінами від 31 березня 2006) року (Les textes législatifs
et réglementaires). Проте французькі мовознавці, аналізуючи дану проблему,
констатують у своїй більшості, що процес проникнення англіцизмів
у французьку мову, незважаючи на вказані закони, набуває
дедалі більших масштабів.
Отже, очевидно, що вищезгадані фактори, як-от технологічний прогрес,
засоби масової інформації (з їх іноземними джерелами), непрофесійний
переклад у сфері мас-медіа та загальна англоманія, виступають важливими
причинами англінізації французького суспільства взагалі та французької мови
зокрема. Ці фактори відіграють важливу роль у виборі, розповсюдженні
та прийнятті англіцизмів. І всі вони дуже тісно пов’язані між собою,
що умотивовує необхідність розглядати їх у комплексі.

1.5 Комунікативно-прагматичне розмежування "доцільних"

та "надлишкових" англомовних лексичних запозичень у французькій мові

При вивченні особливостей функціонування запозичених лексем у мові

неодмінно постає питання про те, наскільки виправдане їхнє використання.
У зв’язку з цим склалися два оцінні підходи до трактування комунікативно-
прагматичного призначення запозичень, відповідно до яких їх стали вважати
виправданими, або ж доцільними, і неоправданими, або ж надлишковими.
Слід зазначити, що вперше такий поділ запропонував німецький учений
Е. Таппале, а пізніше французький дослідник К. Фрей використав
цю дихотомію у своїх працях, присвячених англіцизмам у пресі
міжвоєнного періоду (див.: [251, c. 10–16]).
Дихотомія між "надлишковим запозиченням" (emprunt de luxe)
та "доцільним запозиченням" (emprunt de nécessité) потребує детального
 49

розгляду, адже дискусії з цього приводу ведуться дуже давно [215; 237; 238;
319]. Багато лінгвістів, не знаходячи логічних пояснень цьому
процесові, послуговуються навіть терміном "безглузді запозичення"
(emprunts stupides) [276, с. 166].
На перший погляд, розрізнення між "надлишковими запозиченнями"
та "доцільними запозиченнями" не мало б становити проблеми, адже
необхідні запозичення – це ті, які заповнюють прогалини у сучасному
словнику, даючи назви речам або поняттям, які недавно потрапили до культури
країни мови, що їх запозичує, й де вони не мають іншої назви. Це, наприклад,
стосується таких слів, як bagel, rock або dancing, які позначають реалії,
що привнесені в інше культурне середовище, в якому вони не мають
відповідної їхній природі назви.
За класичним визначенням ряду відомих французьких мовознавців
[215; 251; 276; 319], "надлишкове запозичення" – це запозичення через снобізм
або через примху окремих людей, воно нічого не привносить у мову, а лише
дублює вже існуюче французьке слово. Головна проблема розрізнення за таким
принципом полягає в тому, що воно несе в собі не лише судження про цінність
та підтвердження придатності, але також зумовлює потребу обирати якогось
арбітра, який міг би однозначно визначити, чи запозичення відповідає
справжній комунікативно-прагматичній потребі, чи використовується через
снобізм. Так, відомий своїми пуристичними поглядами французький поет
Франсуа Малерб ще у ХVІ столітті ставив під сумнів можливість визначити,
які слова прийнятні для запозичення, а які ні. [276].
Французький лексиколог Л. Гільбер, користуючись тим самим
комунікативно-прагматичним принципом, удається до термінів "денотативний"
(із власним значення) та "конотативний" (із додатковим значенням)
для розрізнення цих двох видів запозичень. За його оцінкою, денотативні
запозичення позначають вироби або поняття, які були створені в іноземній
країні. Тоді введення іноземних термінів у когнітивно-дискурсний
обіг відбувається за формулою латинського поета Горація: "слова слідують
 50

за речами". Цю ж ідею обстоював німецький лінгвіст Гуго Шухардт

(кінець ХІХ – початок ХХ століть), який став засновником школи
«Слів та речей». Учений вказував на певний паралелізм між історією мови
та історією матеріальної культури, оскільки і слова, і речі можуть
запозичуватися, засвоюватися тощо, але наголошував на первинному характері
речі по відношенню до слова [186]. Так, денотативні запозичення приходять
найчастіше з мови країни, яка домінує економічно та науково [237, с. 91].
З іншого боку, існують конотативні запозичення, які не мають
комунікативно-прагматичної доцільності використання. Такі запозичення
у французькій мові є часто-густо результатом певної адаптації сприйняття
способу життя американського суспільства, що проникає у Францію через
фільми та вистави, пресу й літературу, через туристичні контакти,
одним словом, через економічний і культурний тиск, що чиниться
на французьке суспільство [237, с. 91].
Таким чином, Л. Гільбер приписує різні функції цим двом видам
запозичень, але їх розмежування саме по собі базується на тому ж судженні
цінності – "доцільність", якій відповідає чи не відповідає слово та розрізнення
запозичень на "надлишкові" й "доцільні". Цікаво, що Л. Гільбер визнає
потрібними лише ті запозичення, які називають завезені фізичні предмети
(le sucre, le tabac), і не говорить ні про нові поняття, як-от reaganomics
та inflation, ні про диференціацію й уточнення термінів, які приходять
зі словами, що, на перший погляд, здаються дублікатами (interview, meeting,
shopping). Проте, визначаючи денотативні та конотативні функції запозичених
термінів, Л. Гільбер не стверджує, що "надлишкові запозичення"
не відповідають жодній потребі, оскільки вони спрямовані на те, щоб вказати
на тонку смислову відмінність, яка сама по собі дуже важлива для мови;
саме з огляду на наявність синонімічних смислів, мовці хочуть мати
кілька способів вираження однієї думки [237].
Канадська дослідниця М. Джонсон погоджується з тим, що розрізнення
за принципом потрібний/непотрібний зумовлює появу судження про цінність
 51

запозичення, яке бере свій початок у нормативній, навіть пуристичній традиції.

Тому "запозичення через снобізм" має й інші підстави, більш дієві, ніж ті,
які називаються пуристами [251, с. 36]. Дослідниця підтримує точку зору
англійського лінгвіста Т. Е. Хопа, який вважає, що елемент справжнього
захоплення іноземною мовою, відчуття групової солідарності, бажання новизни
та сучасності, поєднане з абсолютно прагматичним ставленням
до лінгвістичного вживання, пояснюють те, що більшість пуристів розглядає
як неправильну та безглузду манію до екзотики [247, с. 35].
На думку М. Джонсон, саме французькі лінгвісти найчастіше
дотримуються поділу на "надлишкові" та "доцільні" запозичення, оскільки
їх дослідження орієнтовані лише на пуристичну традицію, згідно з якою вони
дотримуються "каральної позиції" щодо вживання мовцями запозичених
англійських лексичних одиниць [251, с. 9]. Одначе М. Джонсон вказує, що все
ж таки вперше розрізнення на "надлишкове" та "доцільне" запозичення
з’являється у німецькій праці Е. Тапполе (див.: [там само, с. 10]), а потім інший
французький дослідник К. Фрей продовжує розвивати цю дихотомію у своїх
дослідженнях англіцизмів у пресі міжвоєнного періоду (див.: [там само, с. 16]).
Італійська дослідниця Марія Тереза Занола наголошує на тому, що одна з
переваг "надлишкового запозичення" полягає в тому, що воно дозволяє подати
в нових формах використовувані об’єкти та дуже заяложені ситуації: говорять
про remake, щоб замінити нестачу нового кінематографічного виробництва
[319, с. 23]. Цей аргумент вживання запозиченої лексики дуже привабливий,
хоча він справедливий лише до обмеженої кількості слів. Так, деякі неологізми,
що потрапили у французьку мову з інших мов, не лише описують поняття,
які вже існують у французькому суспільстві або передаються складними
перифразами, вживання цих термінів пояснює та сприяє розвитку певної
соціальної думки. Замість того, щоб жалкувати про нестачу нових якісних
фільмів, задовольняються рімейками; надають іноземне та екзотичне слово
реальному звичайному факту, щоб зробити його більш пишним.
 52

М. Т. Занола, продовжуючи свою ідею, говорить про те, що "надлишкові

запозичення" вживаються, щоб задовольнити скоріше естетичні потреби [319].
Важливо розуміти, що існує велика різниця між запозиченням (навіть
надлишковими) та ксенізмами (у М. Т. Заноли – перегринізми), оскільки
останні просто описують іноземну реальність [319, с. 22]. Якщо слово
не затримується в мові надовго – воно не є запозиченням, це ксенізм, якщо воно
описує іноземну реальність (що найчастіше відбувається у статтях преси),
або перегринізм, тобто іноземне слово, яке ще не ввійшло до словника мови.
Звичайно, важко визначити той момент, коли слово стає нормативною
системною одиницею словника, але спостереження за оказіональним
і, як правило, одноразовим вживанням багатьох слів, яке робить М. Т. Занола,
показує, що тут скоріше йдеться не про запозичення, а про перегринізм,
тобто про короткотривале вживання запозичених лексем, що, як і надлишкове
запозичення (за визначенням багатьох дослідників) спрямоване, на те,
щоб створити відповідну до теми опису атмосферу, або на те, аби викликати
певний образ в уяві читача.
Отже, щодо запозичень надлишкових і доцільних можна констатувати
таке: дослідники в основному погоджуються з думкою, що деякі слова,
які називають фізичні речі, привезені до Франції (sucre, tabac), є денотативними
й постають як необхідні запозичення. Інші вчені все ж таки наголошують
на тому, що деякі об’єкти, які існують або імпортовані у Францію,
але не залишаються тут надовго (brownies, bagels, muffins), є менш потрібними
через їх короткочасний термін існування.
М. Перньє дотримується думки, що жодне запозичення не може бути
"надлишковим", але разом з тим формує список так званих безглуздих
запозичень (emprunts stupides), в який він вносить і такі нині розповсюджені
та усталені терміни, як listing та mailing [276, с. 167].
Окрім М. Джонсон, яка вважає, що такий розподіл штучний
та непотрібний, більшість лінгвістів продовжують використовувати терміни
"надлишковий" та "доцільний". Проблема виникає тоді, коли слова, віднесені
 53

одними лінгвістами до категорії "надлишкових запозичень", на думку інших,

є абсолютно необхідними французькій мові лексичними одиницями.
Так, відомий французький лінгвіст, що займався питанням чистоти мови,
Ф. де Гран Комб наводить ряд слів, які, на його думку, є "надлишковими
запозиченнями", тобто словами, які слід виключити зі словника мови [233].
Йдеться, зокрема, про такі англіцизми, як best-seller, boom, caméraman
(цікаво те, що cameraman фігурує у словнику Le Petit Robert, але без accent),
cocktail, commando, fair-play, gang, label, living-room, Miss (Paris), missile,
0.K, palace, pull-over, round, rush, score, sherry, shopping, slip, standing,
surprise-party, week-end et western. Усі ці слова дуже добре інтегрувались
у французьку мову і вже занесені в словник Le Petit Robert 1992 року.
Але від часу публікації статті деякі зі слів, які дослідник осуджував, зараз
здаються не просто невід’ємними, а й добре інтегрованими у словникову
систему французької мови, так що відмова від них була б певною втратою
для виражальних можливостей мови. Звичайно, що у 1954 році ситуація була
абсолютно іншою, але цей приклад показує, як можуть змінюватися смаки
та мода, а разом з ними й комунікативно-прагматична оцінка запозичень.
П. Ле Бідуа надає лише невеличкий список слів, які, з його погляду, треба
вилучити із вжитку. Вчений поділяє слова "для осудження"
("mots condamnables") на дві категорії: 1) слова, які вже існують у мові
(lift замість ascenseur) та 2) слова англійського походження, що змінили
своє значення. Він погоджується з Р. Етьямблем, який, на його думку,
має рацію, коли бореться з "атлантичною мішаною мовою" та викриває
"відразливе sexy". Але, з іншого боку, він стверджує, що лексикограф
не повинен відмовляти французькій мові у праві запозичувати потрібні
та корисні терміни [259, с. 245–246].
Л. Деруа не наводить приклади слів, які б він хотів вилучити
із французької мови, але визнає, що деякі слова, маючи більш-менш ідентичні
лексичні еквіваленти у французькій, уже сприймаються як невід’ємна частина
словника мови. Так, подобається це сучасним пуристам чи ні, сьогодні
 54

французи не готові відмовитись від fair-play на користь "franc jeu", gangster

на користь "bandit", raid на користь "coup de main, expédition", standing
на користь "position, situation financière", stopper на користь "arrêter", superviser
на користь "surveiller, diriger" [215, с. 301]. Л. Деруа висловлює справедливу
думку про те, що мовний узус сам вирішує, які слова варто зберегти. Обирати
лексику – це акт на рівні породження висловлювання, а отже, неможливо
уникнути особистісного характеру вибору слів для вживання.
Отже, поділ запозичених слів на категорії надлишкових та доцільних
залишається об’єктом наукової суперечки, яка, як ми мали змогу переконатися,
виявляється не дуже успішною. Усі погоджуються, що запозичення
"надлишкові" менш необхідні, ніж інші, але не можуть дійти згоди щодо слів,
які потрібно віднести до цієї категорії, а також щодо того, що робити
з цими "некорисними" лексичними одиницями після їх виявлення
в мовленні. Тому доцільним видається відмовитися від цього поділу як такого,
що не має належного практичного обґрунтування, і зосередитись на аналізі
мотивів і сфер використання запозичень, їх лінгвоструктурних типів
та особливостей використання в сучасній французькій мові,
яка невтомно намагається їм протистояти.

Висновки до розділу 1

1. Проблема мовних запозичень є однією з класичних дослідницьких задач

загальної лінгвістики. Незважаючи на велику кількість праць, у яких
розглядалися різні аспекти цієї проблеми, її мовна сутність продовжує
залишатися в ряді відношень неповністю розкритою. У мовознавчій літературі
немає навіть однозначної відповіді те, що, власне, слід вважати запозиченням –
це форма запозиченого елемента чи його зміст, це слово, вираз, морфема
чи фонема, семема, конструкція, і взагалі, до якого рівня мовної системи його
належить відносити. Як правило, запозиченнями вважають лише лексичні
 55

одиниці, що переходять з однієї мовної системи до іншої. У такому випадку

йдеться про вузьке розуміння поняття "запозичення".
2. При дослідженні проблеми англомовних запозичень у французькій мові
та їх впливу на лінгвокогнітивне функціонування цієї мови доцільно керуватися
широким визначенням поняття "запозичення", оскільки це дозволяє більш повно
охопити й охарактеризувати його мовні різновиди. Отже, у роботі запозиченням
вважається процес і результат переміщення лінгвістичних елементів різних типів
та рівнів з однієї мови або діалекту до іншої, незалежно від ступеню
їх функціонально-граматичної адаптації у мові-реципієнті.
3. Розгляд поняття запозичення у широкому сенсі, показав недоцільність
розмежування термінів "англомовне запозичення" й "англіцизм", оскільки
в обох випадках йдеться про ті самі одиниці англійської мови, що приходять
у мову-реципієнт, тобто французьку, зберігаючи їхню морфонологічну
структуру та зміст або ж частково змінюючи їх під впливом нових системних
відношень аналогічних елементів французької мови.
Розподіл англомовних запозичень на англіцизми та американізми
теж видається недоцільним через відсутність чітко визначених критеріїв
для їхньої диференціації.
4. Продовж всієї історії свого розвитку французька мова збагачувала свій
словниковий склад за рахунок запозичень з різних мов, серед яких свого часу
були латинська, грецька, арабська, іспанська, італійська та багато інших мов
світу. Проте за своїми масштабами інтенсивність надходження англійської
лексики до французької мови в другій половині ХХ століття не йде в жодне
порівняння з аналогічними процесами минулих століть. Англійська
та французька мови завжди перебували в тісному контакті, але до ХІХ століття
ця взаємодія будувалися за принципом французька мова – мова-джерело,
англійська – мова-реципієнт. Після Другої світової війни, з посиленням
політичних та економічних позицій Сполучених Штатів на світовій арені,
взаємовплив англійської та французької мов набув зворотнього напрямку.
 56

5. Масове проникнення запозичень англійського походження

до французької мови у ХХ столітті зумовлене двома основними чинниками:
мовними та позамовними. Мовні чинники, як-то відсутність належного
лексико-семантичного відповідника у мові-реципієнті, тенденція
до лаконічності, усунення полісемії та омонімії тощо, які були визначальними
протягом попередніх століть, нині відходять на другий план, поступаючись
місцем позамовним чинникам. Так, економічний і політичний авторитет
Сполучених Штатів Америки на світовій арені посприяв тому, що процес
запозичення з англійської мови інтенсифікувався в різних мовах світу, в тому
числі французькій. До групи позамовних чинників відносимо також стрімкий
розвиток новітніх технологій, термінологія яких ведеться англійською мовою,
брак часу на переклад отриманих журналістами даних з англомовних
інформагентств, основних у сучасному медіа-просторі, схильність
до англоманії французького населення, що запозичує англо-американський
спосіб життя і, як наслідок, мовний матеріал на позначення реалій "іншого
світу". Використання іншомовних слів у мовленні є свідченням приналежності
до сучасних світових реалій.
6. В основі диференціації англіцизмів на "доцільні" (денотативні)
й "надлишкові" (конотативні) запозичення лежить судження про цінність кожного
з цих елементів для мови-реципієнта. Доцільними вважаються лексеми,
що слугують для заповнення лакун у словниковому складі мови, яка до цього не
мала у своїй системі відповідної назви; надлишковими – запозичення,
що дублюють значення корінних французьких лексем. Так, перші відповідають
суто лінгвістичним потребам мовної спільноти, тоді як з приводу другої категорії
дискусії вчених не припиняються. Згідно з пуристичним підходом, надлишкові
запозичення викликані схильністю багатьох франкофонів до екзотики,
використання яких не підкріплено жодними комунікативними потребами.
Проте багато мовознавців обстоюють доцільність існування таких лексем
із синонімічними смислами для вираження тої самої думки різними способами,
а також для презентації звичайних повсякденних речей у новій незвичній
 57

вербальній формі. До того ж запозичення виступають не абсолютними синонімами

своїх французьких еквівалентів, а одиницями з певним прагматичним
забарвленням, тому їхня комунікативно-прагматична оцінка може змінюватися
у процесі розвитку мови. Усе це підтверджує суб’єктивний характер
розподілу англомовних запозичень на "доцільні" й "надлишкові",
що, у свою чергу, зумовлює необхідність пошуку більш конкретних критеріїв
класифікації цих елементів у мові-реципієнті.

Основні положення цього розділу висвітлені в 6-ти публікаціях автора

[див.: 132; 133; 134; 135; 138; 139].
 58

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНГЛОМОВНИХ
ЗАПОЗИЧЕНЬ У МАС-МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ

2.1 Функціонально-прагматичний підхід до дослідження запозичених

лексичних одиниць у дискурсі сучасних засобів масової інформації

Дослідники, вивчаючи розумово-мовленнєві процеси, що відбуваються

в кожній окремо взятій мовній свідомості, звертають увагу на те, що мова –
це не лише інструмент мислення, засіб спілкування та передачі від адресанта
до адресата певного знання, вона є також потужним чинником психологічного
впливу. Мова дозволяє не тільки повідомляти про певні об’єкти, факти
чи ситуації зовнішнього світу, але й у певний спосіб їх зображати,
прищеплюючи відповідне до комунікативної стратегії бачення світу, а отже,
нав’язувати позитивну або негативну їх оцінку співрозмовникам. Дослідженням
цих явищ займається прагматика.
Прагматика, згідно з ідеями Ч. Морріса, вивчає проблеми відношення
знаків до людини, яка використовує мову, тобто поведінку знаків у реальних
процесах комунікацій. За твердженням багатьох мовознавців, лінгвістична
прагматика не має чітко окреслених понятійних меж, вона включає в себе
комплекс питань, пов’язаних із розумово-мовленнєвою діяльністю суб’єктів
комунікативного акту та ситуацією, в якій він відбувається [109]. Іншими
словами, об’єктом вивчення прагматики є відношення між мовними одиницями
та умовами їх використання у визначеному комунікативно-прагматичному
просторі, в якому взаємодіють той, хто говорить, і той, хто слухає, при цьому
важливі конкретні вказівки на місце та час їх мовленнєвої взаємодії, цілі
та очікування, пов’язані з актом спілкування. Завдання прагматики, таким
чином, полягає у встановленні закономірностей використання у процесі
комунікації мовних засобів для цілеспрямованого впливу на адресата.
А це означає, що адресант слугує метою для прагматичної реалізації
 59

висловлювання, а адресат значною мірою зумовлює його тлумачення.

Необхідно зазначити, що й адресант, і адресат беруть участь у процесі
комунікації не як наперед визначені глобальні особистості, вони постають
тільки в певному своєму аспекті, амплуа чи статусі. Роль адресата визначає
не лише соціально-етикетну сторону процесу мовлення, але й змушує
адресанта думати про її організацію [6, с. 358].
У сучасній лінгвістиці існують два підходи до прагматичних досліджень.
Представники першого з них, зокрема, Р. Познер [283] та Ж. Р. Серль [295],
досліджують прагматичний потенціал мовних одиниць (текстів, речень, слів
тощо) та, встановлюючи межі між семантикою і прагматикою, цікавляться
головним чином мовними значеннями. Представники другого напряму, серед
яких – Е. С. Азнаурова [1], О. Г. Бєляєвська [16], В. І. Заботкіна [72], вивчають
взаємодію комунікантів у процесі мовного спілкування.
Цей другий напрям співвідноситься з теорією мовленнєвих актів,
сформулюваною Дж. Остіним. За його визначенням, мовленнєвий акт –
це квант мовлення, що поєднує одиничний намір (іллокуцію), завершений
мінімальний відрізок мовлення, та результат, якого при цьому досягають.
Згідно з теорією мовленнєвих актів, мінімальною одиницею людської
комунікації є не речення або інше висловлення, а дія, тобто здійснення певних
актів, таких як констатація, питання, наказ, опис, пояснення, вибачення,
привітання [116]. Отже, процес говоріння – це виконання якихось дій, тоді
як мовлення має перформативний характер, його метою є внесення змін
в оточуюче середовище того, хто говорить, або в спосіб мислення
співрозмовника [295]. У зв’язку з цим, Дж. Серлем були введенні поняття
локутивного акту, як соціально-визначеного акту продукування мовлення,
та іллокутивного наміру мовця, тобто того, що намагається передати
останній за допомогою мови, а отже, суть процесу комунікації полягає
в декодуванні цього наміру [295].
Необхідно зазначити, що в лінгвістиці теорія мовленнєвих актів
знаходиться на межі прагматики та семантики. У семантиці значення
 60

розглядається як невід’ємна властивість одиниць мови, що існують

по відношенню до об’єктів дійсності, а прагматика вивчає мову
у процесі комунікації, тому значення співвідноситься безпосередньо
з учасниками спілкування.
Проводячи термінологічне розмежування, Дж. Ліч визначає, що семантика
досліджує те абсолютне значення, яке передається морфосинтаксичним
і фонологічним способами. Щодо прагматичного значення, то вчений зазначає,
що воно не завжди може бути виведене зі значення складових одиниць,
але саме воно є метою висловлювання. Щоб зрозуміти це значення, а отже,
й намір адресанта, адресат потребує знання ситуативного контексту
та загальновизнаних правил вживання мови [261].
Поєднання двох вищезазначених компонентів зумовило появу такого
напряму досліджень, як прагмасемантика, а за термінологією французьких
учених – "інтегративна прагматика" [183, с. 99], у межах якої прагматичний
компонент часто прирівнюється до конотативного компонента. Так, згідно
з концепцією Л. О. Новікова, у значенні слова, крім сигніфіката, структурного
та сигматичного значень, необхідно виділяти прагматичне значення,
яке виникає як результат ставлення мовців до позначуваного предмета
та до знаків – слів. При цьому прагматичне, або, як його ще називають,
емотивне значення, представлене емоційно-оцінними, експресивними
конотаціями та стилістичною характеристикою слова. Сутність прагматики,
на думку автора, втілюється в оцінці, якій відводиться організуюче
начало [113, с. 88–108]. Але проти такого звуження прагматики до емоційно-
оцінного сегмента [111; 113] виступають ті лінгвісти, які розширюють
прагматичний зміст слова за рахунок включення в його семантичну структуру
соціолінгвістичних релевантних ознак [1; 16; 72]. Російська дослідниця
В. І. Заботкіна розробила підхід, згідно з яким прагматика трактується
як частина значення, оскільки прагматичний компонент може зумовлювати
певні обмеження вживання мовних одиниць у різних ситуаціях спілкування,
що визначається його денотативною спрямованістю, а може викликати в уяві
 61

мовців певні асоціації, пов’язані з культурними, побутовими та соціальними

параметрами знань. Таким чином, прагматичний аспект є конструктивною
частиною лексичного значення слова, що виражає інформацію
про комунікативну ситуацію, яку структурують такі різновиди інформацій:
1) про відношення "часу та місця" учасників ситуації; 2) про учасників ситуації
і про дане мовне суспільство; 3) про зміст дискурсу; 4) про стиль
комунікативної ситуації [16, с. 41].
Інформація про учасників ситуації передається за допомогою мови,
яка може вказувати на їхню соціокультурну належність, рівень освіти тощо.
Прагматичний аспект слова передає інформацію про соціальну систему даного
мовного суспільства, ідеології, релігії тощо. Таке твердження важливе
для нашої наукової розвідки, оскільки наявність запозичених елементів у мові
нерідко свідчить не лише про тенденції в системі національної мови тієї
чи іншої країни, але й про економічні та соціальні зміни в суспільстві.
Отже, при аналізі комунікативно-прагматичної ситуації часто пріоритет
надається прагматичним компонентам, що кодують соціальний статус,
професійний параметр, вік, стать, етнос, певний емоційний намір та оцінне
ставлення мовця, тональність ситуації [50, с. 183].
Тому справедливо буде стверджувати, що на тих самих аспектах
потрібно акцентувати увагу і при аналізі прагматичного значення слова взагалі
та запозиченої лексичної одиниці зокрема.
Використання запозичених одиниць будь-якій мові з метою позначення
нових явищ і понять можна загалом прирівняти до появи неологізму.
У тих випадках, коли наявний відповідник запозиченого слова
в мові-реципієнті, його поява аналогічна утворенню нового лексико-
семантичного варіанта слова. При цьому як утворення нового
лексико-семантичного варіанта, так і функціонування в мові запозиченої
лексеми поряд з існуючою вже лексичною одиницею цієї мови, що має схожі
семи, продиктовано прагматичними умовами: у першому випадку вживання
слова в різних ситуаціях спілкування, а в другому – наявність у запозиченні
 62

додаткового семантичного компонента, який відсутній у лексичній одиниці,

що функціонує паралельно в мові-реципієнті. Загалом можна констатувати,
що будь-яка семантична неологія породжує прагматичну, що зумовлено
взаємозв’язком семантичного, когнітивного та прагматичного семних
компонентів у складі лексичного значення слова. Подібно до того, як лексико-
семантичний варіант слова розширює прагматику всієї лексеми, запозичення,
будучи апріорі новоутворенням мови, надає слову додаткового семантичного
відтінку, що породжується прагматичною настановою.
Отже, сучасна прагмалінгвістика приділяє особливу увагу значенням,
які виражаються у процесі комунікації: значенню, яке намагається передати
мовець, значенню, яке сприймає та інтерпретує слухач, конситуативному
значенню та ін. У межах прагмалінгвістики сьогодні виділяють
ще соціопрагматичний підхід, спрямований на вивчення мовлення
як психо-соціальної діяльності. Вербалізованою формою цієї діяльності
є дискурс [98; 182; 292]. Так підкреслюють нерозривний зв’язок дискурсу
з ситуацією спілкування та контекстом.
Питання вивчення дистинктивних ознак дискурсу викликає особливий
інтерес у сучасній лінгвістиці. Ця проблема висвітлена у працях багатьох
мовознавців, серед яких – Н. Д. Артюнова [7], О. С. Кубрякова [89],
В. І. Карасік [79], М. Р. Желтухіна [69], М. Л. Макаров [98], П. Серіо [156],
І. С. Шевченко [182], А. М. Приходько [123], Н. Фейрклау [222] та ін.
Але, незважаючи на велику кількість досліджень, ще й досі не існує
одностайної думки щодо визначення поняття дискурсу, яке з розвитком нових
парадигм лінгвістичної науки набуває більш широкого тлумачення та починає
вивчатися з різних боків, згідно з принципами відповідної наукової парадигми.
Якщо раніше при вивчені дискурсу вчені зосереджували свою увагу
в основному на ролі адресанта, залишаючи поза увагою роль адресата, то зараз
розуміння дискурсу як певного способу вербального конструювання передбачає
вивчення інтеракційного вкладу обох учасників комунікації однаковою мірою,
підкреслюючи "їхню активну роль у спільному конструюванні смислів
 63

у процесі дискурсивного обміну, їхню спільну діяльність" [182]. Саме тому

сьогодні вивчення дискурсу було б неповним без залучення соціального
та культурного аспектів життя мовців. Як зазначає М. Л. Макаров, у ході
дискурсу "продукуються й конструюються смисли, соціальні інститути
і культурні схеми, системи цінностей, формуються людські спільноти
та соціальні аспекти особистостей" [98, с. 137]. Про важливість соціального
контексту при вивченні дискурсу говорить і Н. Фейрклау, на думку якого,
"термін дискурс позначає весь процес соціальної взаємодії, частиною якого
є текст" [222, с. 24], а тому необхідним стає вивчення "контексту, соціальних
умов продукування і умов інтерпретації, взаємодії, процесів продукування
і процесів інтерпретації, тексту як результату" [222, с. 25].
Як уже було зазначено вище, лінгвістичне тлумачення дискурсу
в сучасному мовознавстві залишається неоднозначним. Так, у П. Серіо
знаходимо вісім визначень терміна "дискурс": це й еквівалент поняття
"мовлення" і одиниця, більша за фразу; і вплив висловлювання на адресата
з урахуванням ситуації; і бесіда як основний вид висловлювання; і мовленнєва
актуалізація мовних одиниць; і соціально та ідеологічно обмежений тип
висловлювання, наприклад, адміністративний дискурс; і теоретичний конструкт
для дослідження умов продукування тексту тощо [156, с. 26–27].
Н. Д. Артюнова розглядає дискурс у широкому значення як "мовлення,
занурене в життя" [7], його ще називають текстом у ситуації реального
спілкування [79, с. 285] або "інгерентно контекстуалізованою" одиницею усно
чи письмово продукованого мовлення [292, с. 41]. Але у світлі нової наукової
парадигми ці визначення постають неповними й обмеженими. Як зазначають
І. С. Шевченко та О. І. Морозова, дискурс у когнітивно-комунікативному
аспекті – це інтегральний феномен, мисленнєво-комунікативна діяльність,
яка є сукупністю процесу й результату і включає як позалінгвальний,
так і власне лінгвальний аспект; в останньому, крім тексту, виділяється
пресупозиція й контекст (прагматичний, соціальний, когнітивний),
які зумовлюють вибір мовних засобів (див.: [183]).
 64

Таке визначення особливо важливе для дослідження особливостей

функціонування та ролі запозичених лексичних одиниць у будь-якому виді
дискурсу, адже воно підкреслює необхідність вивчення не лише
внутрішньомовних процесів, а й зовнішнього контексту змін словника мови,
тобто всієї сукупності історичних, політичних, соціальних і культурних
чинників, що сприяють процесу запозичення, а також врахування інтенцій
адресанта, який обирає запозичення серед інших, так би мовити, рідних
лексичних одиниць мови, та ролі адресата, на якого спрямоване вживання
цих чужорідних елементів.
Оскільки явище дискурсу неоднозначне, існує досить велика
кількість підходів до його вивчення та типологізації, серед яких, згідно
з концепцією В. І. Карасика, – комунікативний, структурно-синтаксичний,
структурно-стилістичний, соціально-прагматичний [79, с. 19]. Відповідно
до соціолінгвістичного підходу, дискурс можна поділити на особистісно-
орієнтований (ситуація, коли комуніканти добре знають один одного
та розкривають один одному свій внутрішній світ; це, наприклад, побутовий
дискурс у розмовній мові та художньому тексті) та статусно-орієнтований
(його різновидом є інституційне спілкування, що проявляється в мовленнєвій
взаємодії представників різних соціальних груп та інститутів, а також
неінституційне – спілкування незнайомих і малознайомих людей).
В останні десятиріччя мова засобів масової інформації як одного з видів
інституційного дискурсу привертає увагу дедалі більшої кількості лінгвістів.
У зв’язку з активізацією суспільно-політичної й економічної діяльності у світі,
а також глобалізаційними процесами мова мас-медіа стала об’єктом вивчення
психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, текстолінгвістики та, звичайно,
дискурсивного аналізу [182; 216; 218; 292; 298].
Дослідження будь-якого з видів дискурсу вимагає визначення його
структури та основних одиниць. Так, згідно з функціонально-прагматичним
підходом, який було обрано за основу нашого дослідження, ні текст,
ні висловлення не є одиницями дискурсу, а в їх ролі виступають комунікативні
 65

події та комунікативні акти [216; 218; 298; 299]. Розглядаючи комунікативні

події, до уваги слід брати як мовця, так і слухача, їх особистісні та соціальні
характеристики й інші аспекти соціальної ситуації. У цьому й полягає
відмінність нового підходу до дослідження дискурсу від класичної теорії
мовленнєвих актів, де визначення останнього зводилося до мовленнєвої
дії [116]. У центрі уваги перебували лише мовленнєва діяльність мовця та його
комунікативні інтенції. Але, оскільки дискурс характеризується інтерактивною
природою, то це скоріше не дія, а взаємодія, саме тому мовленнєвий акт –
це також взаємодія, "інтерактивний акт, акт міжособового мовленнєвого
спілкування" [78, с. 51]. Проте інтерактивність не завжди передбачає наявність
кроку мовця та кроку-відповіді на нього слухача, а вона існує і в структурно-
монологічних утвореннях, тобто в мовленнєвих актах мовця або ж кількох
мовленнєвих актах у межах активізованого ним комунікативного процесу.
Отже, у новій парадигмі в центрі уваги опиняється роль мовця,
контекст, ситуація та пресупозиція, яку розділяють комуніканти. А це означає,
що номінативні, синтаксичні та інші мовні одиниці, менші за речення, не мають
прагматичного (іллокутивного) значення, яке може бути сконструйоване лише
в певному контексті та ситуації дискурсу. Адже в основі прагматичного
значення лежить вплив мовленнєвого акту на слухача. Речення включає в себе
мовні та комунікативні ознаки, яких позбавлені одиниці інших мовних рівнів.
За Дж. Серлем та Д. Вандервейком, іллокуція визначається сукупністю
комунікативних ознак, які проявляються лише в певному мовленнєвому акті,
а отже, лексеми та синтаксичні одиниці позбавлені їх [296]. Тому вивчення всіх
мовних одиниць, у тому числі і запозичених, можливе лише за умови
врахування контексту їх вживання.
 66

2.2 Методологія дослідження запозичених з англійської мови

елементів у медіа-дискурсі Франції

У сучасній мовознавчій літературі питання функціонування запозичених

мовних елементів у різних типах дискурсів неодноразово розглядалося
під різними кутами зору. Однак при цьому основна увага зосереджувалася
все ж на шляхах і способах адаптації запозичених елементів
у мові-реципієнті, як-от у працях Н. О. Попової [120], Т. М. Рудакової [146],
А. Е. Рицаревої [147], М. Мізанчук [270].
Значно менше досліджено функціонально-прагматичний аспект
запозичених мовою лексичних одиниць, зокрема, що спонукає представників
однієї мовної спільноти шукати комунікативні засоби в чужій їм мовній
системі, щоб адекватно висловити свої думки. Постають питання про те,
чи завжди цей процес об’єктивно зумовлений, яку роль відіграють у ньому
суб’єктивні чинники людини. Апріорі можна стверджувати, що вживання
запозичень у мові не випадкове явище та має під собою певні підстави
об’єктивного і суб’єктивного змісту. До класу об’єктивних можна з повним
правом віднести нерівномірність розвитку різних мов в умовах стрімкого
науково-технічного прогресу, де з’явилися країни-лідери, які визначають
у світі моду на нові мовні одиниці: терміни, поняття, вирази.
Щодо суб’єктивних чинників, то слід зазначити насамперед, що мовці часто
переслідують конкретну мету, вживаючи іншомовне запозичення, особливо
при наявності відповідної йому одиниці в лексичному складі рідної мові,
намагаючись у такий спосіб вплинути на свого співрозмовника або на широку
аудиторію, як це роблять, наприклад, журналісти.
Отже, дослідник, який ставить собі за мету різносторонньо
схарактеризувати явище запозичень та адекватно описати їхню функціонально-
прагматичну роль у мові, опиняється перед проблемою вибору методів,
які б дозволили досягти поставленої мети. Вчені-мовознавці одностайні
в думці, що жодне дослідження не може бути виконане лише за допомогою
 67

якогось одного наукового методу, а передбачає використання різних прийомів

на кожному з його етапів [53; 120; 167]. Підбір методів і визначення
методології дослідження здійснюються в залежності від поставленої науковцем
мети та дослідницьких завдань, що ставляться науковцем.
З огляду на сформульовані завдання, ми поєднуємо загальнонаукові
(спостереження, дедукція та індукція, узагальнення, порівняння та інші)
та спеціальні (власне лінгвістичні) методи, зокрема: описовий, гіпотеко-
дедуктивний, порівняльний методи, метод вибірки тощо [120; 167].
Дослідження проводиться у площині синхронічного підходу
та доповнюється результатами діахронічного аналізу. Для більш детального
розгляду методології виконаної наукової роботи, обґрунтуємо використання
тих чи інших методів аналізу відповідно до кожного з етапів його проведення.
Так, на першому етапі нами здійснена загальна характеристика
передумов появи чужорідних французькій мові лексичних одиниць
упродовж її історичного розвитку, визначені та описані основні мовні
та позамовні чинники використання запозичених з англійської мови
елементів у сучасній французькій мові. Такий початок дослідження зумовлений
важливістю врахування зовнішніх чинників (політичної, історичної,
соціокультурної та економічної ситуацій) при аналізі запозичень,
на чому наголошують такі сучасні мовознавці, як П. Богаар [197],
М. Мізанчук [270], П. Треказ [306] та інші.
Наступний етап нашого наукового пошуку полягав у виборі
досліджуваного матеріалу, адже запозичені мовні одиниці зустрічаються
в різних типах дискурсу. Тож, щоб наблизити наше дослідження до реальних
процесів, які перманентно відбуваються в мові, показати міжмовні
контакти між французькою та англійською мовами на рівні запозичень
в їх актуальному вимірі, ми вибрали для аналізу медійний дискурс. Такий
вибір зумовлений тим, що медійний дискурс є найдинамічнішою сферою
оновлення лексичного матеріалу.
 68

З огляду на ці та інші характерні риси медійного дискурсу, ми висунули

гіпотезу, що мовний матеріал сучасних французьких газет і журналів
найтиповіший щодо використання запозичень.
Для реалізації поставленого на цьому етапі завдання був використаний
метод вибірок [167, с. 65–71]. Методом часткової репрезентативної вибірки
відібрано дві щоденні й найбільш популярні у Франції газети Le Monde
та Le Figaro. Зазначені видання мають статус офіційних джерел новин
французького життя, їх авторитет серед читачів досить вагомий,
про що свідчать щоденні тиражі (у 2011 році вони складали у Le Monde –
324 592 екземпляри, Le Figaro – 334 406 екземплярів).
Отже, обрані видання як репрезентативний матеріал офіційної преси,
послужили для перевірки гіпотези про те, що редакції офіційних видань
більш суворо контролюють чистоту мови, вимогливіше стежать за кількістю
та виправданістю використання англіцизмів у статтях журналістів,
сумлінніше виконують приписи та рекомендації Французької Академії
щодо використання запозичень.
Газети Le Nouvel Observateur, L’Express, Le Сanard Enchaîné, Le Parisien
і L’Union використовувались як репрезентативний матеріал неофіційної преси
для обґрунтування гіпотези про широке використання англійських лексичних
одиниць у менш контрольованих владою виданнях.
Опрацювання газет на предмет виявлення в обраних виданнях
здійснювалося на основі методу випадкової вибірки: були визначені окремі
номери газет та журналів. Така ймовірнісна процедура покликана виключити
будь-яке суб’єктивне забарвлення в ході роботи за допомогою зовнішніх
критеріїв, оскільки дослідник не може впливати на її результати [167, с. 65].
Наступний крок був спрямований на оглядове прочитання примірників
преси, для чого використано метод суцільної вибірки, при якому опрацюванню
підлягали абсолютно всі сторінки газети й журналу, навіть ті, на яких була
реклама чи оголошення. Це дозволило виявити наявні випадки використання
лексики англійського походження у визначеному корпусі преси.
 69

Використані методичні прийоми вибірок були доповнені прийомами

описового методу, що став основним на даному етапі. Його метою були
цілеспрямована фіксація англійських запозичень у сучасному дискурсі преси
та пояснення їх морфологічних особливостей. Як відомо, важливою складовою
частиною описового методу є спостереження. Ґрунтуючись на методі
спостереження, ми фіксували формальні, семантичні та функціональні
особливості використання запозичених з англійської мови лексичних одиниць
у мовленнєвих актах мас-медійного дискурсу. Спираючись на ці дані,
були здійснені інвентаризація та класифікація англійських запозичень
за принципом їх морфологічної, семантичної та функціональної трансформацій
у мові-реципієнті. Розподіл англіцизмів на підгрупи відбувався на основі
індуктивного та дедуктивного аналізу отриманих даних. Метод індукції дав
змогу об’єднати однакові за своїми характеристиками англіцизми, встановивши
їх загальні та повторювальні риси, в окремі категорії в межах трьох великих
груп: повних, або немодифікованих (best-seller (m), charter (m), on line,
quaker (adj), shérif (m), lady (f), New York Times, Black Friday, high-tech (m),
4G, CD-ROM), і неповних, модифікованих (baskets (f pl), dancing (m),
forcing (m), parking (m), holding (m)), запозичень, а також запозичень
структурних моделей (gratte- ciel (m), perchman (m), cinéstar (f),
club-phare (m), mixer, interviewer).
Дедукція допомогла узагальнити мовні характеристики
виокремлених підгруп, виходячи із загальних рис кожного
з вищезазначених класів запозичень.
У ході класифікації запозичень також були використані прийоми методу
порівняння, щоб довести, що та чи інша мовна одиниця належить до певної
категорії, а інша – ні, співвідносячи щойно виявлені англійські лексеми
з уже описаними. Метод порівняння став особливо доречним при розмежуванні
дуже близьких одна до одної категорій, як-от несправжні англіцизми
та псевдоангліцизми, особливо коли йшлося про англійські запозичення,
 70

що закінчуються на -ing (lifting, zapping, jogging) і -man (tennisman, recordman

та météoman, perchman); групи синтаксичних та семантичних відхилень тощо.
Одночасно з виявленням іншомовних лексичних запозичень проводився
аналіз частотності їх використання за допомогою прийомів квантитативного
методу [167]. Дана методика полягала у простому підрахунку випадків
використання запозичень у статтях періодичних видань, які репрезентують
мас-медійний дискурс. На основі отриманих частотних даних визначено
тенденції у вживанні журналістами лексики англійського походження
та їх відмінності в залежності від видання, на яке працює автор.
Цей етап наукової роботи передбачав також вивчення динаміки
використання англіцизмів у періодичних виданнях Франції, що перевело
дослідження з площини синхронії до діахронічного виміру. Так, на основі
репрезентативної та випадкової вибірок було обрано по 10 примірників
Le Monde та Le Figaro двох синхронних зрізів (2000 та 2010 роки), детальне
опрацювання яких за допомогою кількісних методів дало змогу зробити
висновок про поширення англіцизмів протягом цих періодів.
З огляду на те, що позамовні чинники, такі як соціальний контекст,
професійна належність, вікові особливості, освіта тощо, відіграють значну роль
у розвитку сучасної французької мови, третім і обов’язковим етапом розвідки
стало визначення головних сфер вживання англійських запозичень і ступіня
їх поширення в кожній з них. Кількісні методи та семантичний аналіз
виявлених в опрацьованому матеріалі лексичних одиниць дозволили, по-перше,
провести їх класифікацію, а по-друге, показати найбільш відкриті
для іноземних запозичень сфери життя французів. Ними виявилися галузі
інформаційних технологій, економіки та побуту.
Четвертим, завершальним, етапом виконаного дослідження було
визначення функцій англіцизмів у сучасному французькому медіа-дискурсі.
Для досягнення поставленої мети використано метод контекстного аналізу,
який орієнтує не лише на аналіз самої лексичної одиниці, але й на розгляд
комунікативних ситуацій, у рамках яких відбувається мовленнєвий акт,
 71

тобто на з’ясування зовнішніх (соціокультурних) та внутрішніх (стратегії

та інтенції, які має адресант по відношенню до адресата) обставини
породження медійного дискурсу.
Отже, застосування функціонально-прагматичного підходу до вивчення
функцій англійських запозичень у сучасному французькому медіа-дискурсі
зумовлене актуальністю наукових досліджень, спрямованих на встановлення
мотивів вживання іноземних елементів у національних мовах країн та їх ролі
в реалізації адресантом стратегій впливу на адресата в межах певного дискурсу.
Використані в розвідці описовий, гіпотеко-дедуктивний, контекстуальний
та кількісні методи лінгвістичних досліджень сприяють вирішенню
поставлених питань на кожному з чотирьох етапів роботи, а їх поєднання
становить методологію представленого дослідження.

Висновки до розділу 2

1. Сучасні лінгвопрагматичні дослідження різних видів дискурсу мають

за основну мету виявити закономірності використання у процесі комунікації
відповідних мовних засобів для цілеспрямованого впливу на адресата.
Якщо раніше увага дослідників була зосереджена, в основному, на ролі
адресанта, то нині на перший план знаходиться взаємодія учасників
спілкування у процесі конструювання комунікативного акту.
2. На відміну від семантичного значення лексичних одиниць, у тому числі
й запозичених, прагматичне значення менш помітне й не завжди може бути
встановленим шляхом семантичного аналізу складових елементів висловлення,
хоча саме прагматичний аспект визначальний для його розуміння. Таким
чином, задля визначення наміру адресанта, адресат має володіти інформацією
про ситуативний контекст мовленнєвого акту та загальновизнані правила
вживання мови, оскільки прагматичний компонент може накладати обмеження
на використання певних мовних одиниць у різних комунікативних умовах.
 72

3. Функціонально-прагматичний підхід до вивчення дискурсу підкреслює

необхідність дослідження не лише внутрішньомовних процесів,
але й зовнішнього контексту еволюції словникового складу французької мови
та його змін, що зумовлюють процес запозичень. Важливим стає врахування
інтенцій адресанта, який висловлює свою думку не за допомогою лексичних
одиниць рідної мови, а звертається до іншомовного словникового фонду,
що і сприяє появі запозичень.
4. Дослідження англомовних запозичень у сучасному французькому
медіа-дискурсі має поетапний характер та включає в себе структурно-
типологічний аналіз одиниць дослідження, контекстуально-ситуативний аналіз
виявлених англіцизмів і лінгвопрагматичну інтерпретацію особливостей
використання іншомовних елементів у текстах медіа-дискурсу Франції.
5. Англомовні запозичення в сучасній французькій мові мають різну
системну природу та будову. Структурно-типологічний аспект вивчення
цих мовних елементів базувався на описовому методі, що дозволив пояснити
морфологічні та структурні особливості англіцизмів, а також на методі
спостереження, доповненому індуктивним і дедуктивним аналізами, на основі
чого була зроблена класифікація, виявлених у ході дослідження одиниць,
на структурно-типологічні групи.
6. Функціонально-прагматичний аналіз англомовних запозичень
ґрунтувався, з одного боку, на їх семантиці, що допомогло провести тематичну
класифікацію одиниць дослідження, а з другого боку, на їх контекстуальних
зв’язках, у результаті чого були розглянуті не лише запозичені елементи,
але й комунікативні ситуації їх використання. Це дозволило також
схарактеризувати комунікативні функції англіцизмів у мові сучасних засобів
масової інформації Франції.

Основні положення цього розділу висвітлені в одній публікації автора

[див.: 145].
 73

РОЗДІЛ 3
СТРУКТУРНО-ТИПОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
АНГЛІЙСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ
МЕДІА-ДИСКУРСІ

Лексичні запозичення у будь-якій мові відзначаються розмаїттям форм

і значень, тому при дослідженні цих одиниць неодмінно постає питання
про способи та критерії їх класифікації, задля подальшого системного аналізу
й виявлення основних тенденцій розвитку в мові-реципієнті.

3.1 Теоретичні принципи класифікації іншомовних лексичних одиниць

У сучасному мовознавстві склалися різні підходи до проблеми таксономії

лексичних одиниць іншомовного походження, що враховують різноманітні
характеристики. Їх групують за часом появи в мові-реципієнті [238; 275],
за мовою-джерелом [238; 87], за характером запозиченого матеріалу [26; 88; 95;
158; 173; 276; 319–320], за ступенем адаптації в мові, що запозичує [87; 171;
197; 248], за сферами функціонування [58; 120; 319] та інші.
Визначені критерії розмежування запозичень тісно пов’язані між
собою. Так, хронологічний аспект, для якого важливий час фіксації та період
потрапляння запозичення в мову-реципієнт, розглядається неподільно
з таким аспектом, як мова-джерело іноземних елементів. Цей зв’язок
зумовлений тим, що для різних періодів розвитку національних мов
характерні запозичення з певних мов-донорів, що визначається багатьма
позамовними чинниками [26; 158].
У сучасній лінгвістиці найбільш розповсюдженою є класифікація
елементів іншомовного походження за характером запозиченого матеріалу.
Однак серед учених немає одностайності в трактуванні цього питання: вони
використовують різний термінологічний інструментарій і виділяють різні
лексико-семантичні класи запозичень. Зокрема, Н. О. Попова поділяє лексичні
 74

одиниці іноземного походження на повні та часткові (гібридні) [120, с. 57–60];

М. М. Шанський диференціює запозичення на іноземні слова
та кальки [181, с. 86]; інші вчені розрізняють слова, які структурно збігаються
з іншомовними прототипами, слова, що є морфологічно оформленими
засобами мови-реципієнта, та слова з частковою морфологічною
субституцією [88, с. 44; 158]. Загалом, більшість вітчизняних і російських
мовознавців виділяють такі різновиди запозичень: 1) прямі, матеріальні, або,
за термінологією Д. С. Лотте, оригінальні [95, с. 116–117] запозичення,
до яких належать лексичні запозичення, запозичення матеріальної форми
слова та морфемні запозичення; 2) калькування, перекладні запозичення
[95, с. 116–117; 114, с. 6] – ця категорія включає словотвірне калькування
(запозичення лише структури іноземного слова), семантичне
калькування [155], фразеологічне калькування (дослівний переклад усталених
виразів) [188, с. 121–122]; 3) змішані запозичення, що поділяються
на напівкальки [114, с. 6] та напівзапозичення [95, с. 114–117; 158].
Щодо проблеми типологізації лексики іноземного походження
у висвітленні романістів, то треба зазначити, що відмінності у трактуванні
самого терміна "запозичення" зумовлюють розбіжності в підходах
до класифікації цих елементів у французькій мові. Відомий лінгвіст
ХХ століття П’єр Гіро, який у праці Les mots étrangers [238] вивчає питання
появи іноземних елементів у французькій мові, розглядає запозичення
як єдність форми та змісту, тобто йдеться про номінативну одиницю та ту річ,
яку вона називає. Таке розуміння запозичення дозволяє йому класифікувати
іншомовні елементи за п’ятьма категоріями, згідно зі способами їх потрапляння
в мову-реципієнт і зумовленими в ній видозмінами. Вчений виділяє, зокрема:
1) запозичення лексичної назви та речі, яку вона позначає: basket-ball
(вид спорту та слово, що його позначає, потрапили до Франції одночасно);
2) запозичення назви без запозичення речі, яке має місце, коли
запозичується слово у своєму іноземному вигляді, але без того поняття,
яке воно називає, наприклад: christmas pudding. Значення таких лексем
 75

у французькій мові може згодом розширитися та слугувати для позначення

дещо відмінних реалій у двох мовах, що відбулось, зокрема, зі словом cake,
яке в англійській мові позначає плаский круглий пиріг (an item of savory food
formed into a flat, round shape [338]), а у французькій мові – пиріг продовгуватої
форми : Gâteau oblong garni de…[334]);
3) запозичення речі без запозичення назви, тобто калькування слова
за допомогою лексичних еквівалентів мови-реципієнта: dada (англ. hobby-horse);
4) запозичення лексичного елемента з подальшою модифікацією
його фонографічної форми, наближенням її до форми французької мови:
boulingrin (англ. bowling-green). Це також випадок злиття форми, яка потім
може стати причиною етимологічних помилок: contredanse (англ. country-danse
"danse de la campagne");
5) запозичення з наданням позначуваному особливого смислового
забарвлення. Наприклад, використання слова réaliser (реалізовувати, втілювати)
у значенні англійського слова to realise – усвідомлювати. В результаті, у мові
співіснують два слова, які ідентичні за формою, але різні за смислом,
що виявляється у відповідних контекстах [238].
Класифікація П. Гіро має узагальнюючий характер, оскільки стосується
однаковою мірою всіх мов, з якими контактувала французька мова та з яких
вона запозичувала слова. Вчені-романісти, які висвітлюють проблему
виключно англомовних запозичень, наводять більш конкретний і розширений
таксономічний список цих елементів, оскільки враховують особливості
модифікації запозичених лексем у французькій мові та характер протікання
цього процесу. Так, у класифікації М. Перньє і М. Сімона значиться шість
категорій англомовних запозичень у французькій мові [276; 303]: 1) цілісний
англіцизм (запозичення форми та змісту): pull-over; 2) скорочений англіцизм
(форма запозичуваної лексеми зазнає усічення): living від living-room;
3) англіцизм із запозиченням лише форми: interview; 4) офранцужений
англіцизм (адаптація запозиченої лексеми на рівні форми): durabilité;
5) калька (запозичення – буквальний переклад англомовного слова
 76

відповідними елементами французької мови): haute-fidelité від high

fidelity; 6) семантичний англіцизм (французьке слово отримує
англійське значення): étoile у значенні vedette.
По-своєму підходить до групування англомовних запозичень
у французькій мові канадська дослідниця М. Мізанчук. Хоча вона послуговується
тими ж критеріями, що й М. Перньє та М. Сімон, проте її класифікація
англіцизмів дещо відрізняється від вищенаведеної. Це зумовлено тим,
що дослідниця звертає більшу увагу на формальні та змістові видозміни
запозичених елементів після їх потрапляння до французькій мові.
Загалом М. Мізанчук виділяє такі класи запозичених
з англійської мови слів:
1) слова, взяті з англійської мови такими, якими вони існують
у ній: leader, tycoon, Kleenex;
2) слова, які зазнали певних орфографічних змін: week-end,
no-man’s-land, looser (являє собою неправильно написане англійське
слово loser "perdant");
3) смислові запозичення – французькі слова, значення яких було
розширене під впливом англійської мови: réaliser – se rendre compte avec
précision de; se faire une idée nette de від англійського to realize; contrôler –
vérifier le bon fonctionnement (d'un appareil), la conformité (d'un produit,
d'un dispositif) від англійського to control;
4) похідні лексеми, що є результатом деривації англійських слів:
média – médiatique, kidnapper – kidnappeur;
5) терміни, утворені у французькій мові на основі англійських елементів:
brushing, recordman тощо. Вчена іменує їх "несправжніми англіцизмами"
("faux anglicismes") або псевдоангліцизмами;
6) слова, утворені з французьких елементів, але за англійською
словотвірною моделлю: station-service, vidéo-club тощо. У таких новоутворених
лексемах характерний для французької мови порядок слів зберігається,
 77

а відсутність прийменника уподібнює їх до англійської. Іноді такі слова

пишуться без дефіса, що ще більше зближує їх з англійською мовою [270].
У цій класифікації має місце певне протиріччя. Адже, роблячи такий
розподіл, М. Мізанчук суперечить сама собі, точніше своєму визначенню
поняття англіцизму. З одного боку, дослідниця стверджує, що якщо
запозичення змінюється за законами мови-реципієнта (тобто адаптується
до неї), то воно перестає бути іноземним елементом, а з іншого боку, виділяє
в окрему категорію запозичені лексеми, які зазнали у французькій мові
дериваційних змін. Зазначене протиріччя виникає через те, що, дійсно, складно
заперечувати англійський вплив, коли слово має властивий саме цій мові
корінь, навіть за наявності характерного французького закінчення.
Наведені вище класифікації свідчать про те, що все ж таки більшість
лінгвістів розглядає англіцизми в широкому розумінні цього терміна, вони
не відкидають англійський вплив і у випадках несправжніх запозичень
("faux emprunts"), і в кальках, і в словах, утворених за допомогою деривації
[197; 270; 276; 303], хоча деякі науковці виключають ці терміни зі списку
англіцизмів [246], вважаючи їх повноправними французькими лексемами,
оскільки вони були утворені за словотвірними правилами французької мови.
Отже, питання диференціації лексичних одиниць іноземного походження
у мові-реципієнті є невід’ємною частиною теорії запозичення й обговорюється
лінгвістами протягом всієї історії дослідження цього явища в різних мовах.
Особливості словотвірної системи кожної мови зумовлюють відмінності
в реалізації процесу запозичення лексичних одиниць з інших мовних систем.
Так, англійським запозиченням властиві певні характерні риси розвитку
у французькій мові, словотвірна система якої чинить на них постійний вплив.
Через це існуючі класифікації англіцизмів у французькій мові постають
неповними та недостатньо чіткими, оскільки не охоплюють усіх особливостей
функціонування цих лексичних одиниць у французькому словниковому складі.
Для більш повного, а воднораз і більш об’єктивного аналізу явища англійських
запозичень у французькій мові, необхідно, на нашу думку, деталізувати
 78

виділені категорії англіцизмів, враховуючи при цьому не тільки

лінгвістичні характеристики, новоутворення та дериваційні процеси,
але й історичні, морфологічні та лексичні аспекти запозичуваних одиниць.

3.2 Типологічна класифікація англомовних запозичень

у французькій мові

Як уже було зазначено вище, проблема класифікації англійських

запозичень у французькій мові досить суперечлива, тому продовжує
залишатися актуальною. Дослідники практикують різні підходи до вирішення
цього питання, пропонують різні принципи класифікації запозичень, проте досі
немає одностайності в їх поглядах на дану проблему.
Виходячи з широкого тлумачення терміна "англіцизм", яке ми взяли
за основу дослідження, та враховуючи наявні в науковій літературі
класифікації запозичень, що проводяться вітчизняними та іноземними
лінгвістами [88; 95; 197; 270; 276; 280], а також власні спостереження
над досліджуваним матеріалом, пропонуємо такий розподіл
англіцизмів за категоріями:
І. Повні запозичення:
1) ксенізми;
2) перегринізми;
3) абревіатури та акроніми;
4) вирази та фразеологічні звороти.
ІІ. Неповні (модифіковані) запозичення:
1) семантичні кальки;
2) псевдоангліцизми;
3) запозичення-транспозити;
4) англіцизми-скорочення.
ІІІ. Запозичення словотвірних моделей:
1) морфонологічні запозичення;
 79

2) структурні кальки;
3) несправжні англіцизми;
4) гібридні запозичення;
5) англіцизми-деривати;
6) запозичення-морфологічні покручі.
Незважаючи на те, що наведені категорії запозичень достатньо конкретні,
вони теж не позбавлені певних протиріч та неоднозначностей, що зумовлює
необхідність більш детального розгляду їх мовної сутності. Проведений аналіз
видань французької друкованої преси останніх років показує, що деякі
з визначених вище категорій широко розповсюджені, тоді як інші надають
обмежений матеріал для дослідження. Тому, розглядаючи суперечливі моменти
в питанні класифікації англійських запозичень у французькій мові, звернемося
до попередніх досліджень у цій сфері відомих мовознавців. Це буде також
доцільно з тієї точки зору, що, як уже зазначалося, мовознавчі оцінки
та класифікації набутих мовою іншомовних елементів нерідко мають
суб’єктивний характер. Тож, щоб уникнути цього, потрібно брати до уваги
думки різних лінгвістів та розглядати окремі лексеми в діахронному аспекті,
у процесі їх становлення, адаптації та закріплення в мові-реципієнті.

3.2.1 Повні або інтегральні запозичення. Ця лексико-семантична

категорія запозичених слів охоплює ті англійські лексеми чи вирази,
які перейшли у французьку мову, зберігши свою морфонологічну структуру
та значення. Аналізований тип запозичень викликає найменше суперечок серед
мовознавців і є найпоширенішою категорією англіцизмів у сучасній
французькій мові. Незалежно від того, якого погляду вони дотримуються щодо
поняття "англіцизм", повні запозичення виділяються як окрема категорія в усіх
виявлених нами класифікаціях. З огляду на те, що ці запозичення інтегрувалися
у французьку мову, зберігши свою форму та значення, їх можна вважати
типовими англіцизмами. Однак повні запозичення неоднорідні за своєю
 80

природою, тому їх поділяють на кілька окремих підгруп, кожна з яких виявляє

певну специфіку, про що йдеться нижче.
Яскравим прикладом цієї групи іншомовних слів є широковживане
week-end (m), яке поступово набуває ознак інтернаціоналізму і яке нескладно
знайти у статтях журналістів: Un vrai petit monospace 5 portes modulable,
c’est pratique pour partir en week-end avec ses enfants ou ses petits-enfants
(NO № 2323, 45). Такий самий і статус слова cocktail (m): Tant d’histoires se sont
nouées au bar, devant une coupe de Dolce Vita, le cocktail maison, sur la terrassa,
dans le doux murmure de «la fontaine aux amours» ou au restaurant d’hiver,
un ancien théâtre travaillé à l’or fin où le Tout-Paris des années 1830 venait
festоyer (NO № 2338, 29). Те саме можна сказати і про слово interview (m,f),
яке, до речі, вживається в обох родах без зміни значення, хоча й частіше
в жіночому роді: Avec, pour double fil conducteur, l’interview exclusive de Khieu
Samphân, ancien haut décisionnaire khmer devenu paysan, et l’évocation
de ses souvenirs personnels (NO Télé № 2338 , 14). Ще один приклад – це іменник
scanner (m), який зберіг англійську вимову закінчення -er [-εr]:
Il ne s’agit plus «d’éclairer» la tumeur avec des rayons X, comme lors d’un scanner,
mais d’amener la lumière à l’intérieur de la tumeur (NT № 475, 44).
До цієї підгрупи відносимо й лексеми: barbecue (m), caméra (f), dealer (m),
fast-food (m), match (m), opportunité (f), remake (m), tuner (m) та багато інших.
У підгрупі інтегральних англіцизмів можна виокремити так звані
оказіоналізми – лексичні одиниці іноземного походження, вжиті в мові
одноразово для забезпечення комунікативної потреби мовця в конкретному
мовленнєвому акті. Характерною особливістю таких лексем є те, що вони
за своєю сутністю не призначені для інтеграції в мову [82, с. 138–164].
В опрацьованому нами масиві публіцистичних текстів виявлено такі випадки
оказіонального вживання англіцизмів: Le débat sur les «bad banks» risque
de tourner à la foire d’empoigne au sein de l’Union européenne (M 8–9.02.09, 10);
Mme Aubry a en revanche eu du mal à les convertir à la société du «care». Nourris
à la synthèse, les socialistes ont cependant du mal à dégager les deux ou trois idées
 81

forces qui marqueront le projet de 2012 (M 31.08.2010, 8); Ce que cherchent

désormais les collectivités c’est la "logistique intelligente" celle qui stocke, gère
les commandes et les invendus assemble, prépare les commandes avec des activités
de "copicking" ou de "comanufacturing" (Figaro 12.10.2000, XI).

3.2.1.1 Ксенізми та перегринізми. Незважаючи на те, що ці два

різновиди повних запозичень фігурують у багатьох класифікаціях, їх мовний
статус продовжує залишатися невизначеним. Зумовлено це насамперед
неоднозначністю трактування їх природи. Багато дослідників узагалі
відмовляють цим різновидам запозичень в окремому статусі через їх мінливий
характер та обмеженість сфер вживання [44; 88; 270; 276; 319].
Ще однією причиною невизначеного стану цих елементів є те,
що мовознавці часто оперують різною термінологією. Зокрема, ксенізми
та перегринізми в інтерпретаціях одних авторів іменуються екзотизмами
або варваризмами [44; 82; 215; 236; 270; 276; 319], а в наукових працях інших
вони розглядаються як іншомовні вкраплення [26; 71; 88; 166; 173].
З огляду на те, що ми взяли за основу дослідження широке тлумачення
поняття запозичення взагалі та англіцизму зокрема, вважаємо за доцільне
включити ці іншомовні елементи до загальної класифікації запозичень.
У запропонованому дослідженні будемо використовувати терміни
"ксенізм" і "перегринізм", проте вважаємо за доцільне стисло висвітлити суть
наукових дискусій, що ведуться з цього приводу різними вченими.
Так, ксенізмами услід за багатьма дослідниками будемо вважати іншомовні
лексеми, які вже закріпилися в мові-реципієнті і слугують для опису життєвих
реалій інших народів та використовуються в різних видах дискурсу
для створення відповідного етнокультурного колориту.
Перегринізмами вважають, як правило, ті англійські лексеми,
які нещодавно потрапили до французької мови, перебувають на шляху
до остаточної інтеграції в мову-реципієнт і як такі ще не набули широкого
застосування в дискурних актах. Навести приклад перегринізму іноді буває
 82

складно, адже для цього потрібно добре знати історію проникнення певного
запозичення в мову й описати його становлення в діахронному аспекті. На наш
погляд, статус перегринізму можна надати лексемі crossover (m): Nouveau
crossover 3008 avec technologie Grip Control (NO № 2323, 78–79). Це слово поки
що не фігурує у словниках французької мови, але зустрічається все частіше
й частіше, особливо в текстах рекламного характеру.
На відміну від них, варваризми, або іншомовні вкраплення, –
це незасвоєні або не повністю засвоєні слова, що являють собою чужорідні
елементи для мови-реципієнта, зберігають усі свої характеристики як лексичні
одиниці мови-донора [26, с. 16; 71; 88, с. 44–48; 173].
Як уже зазначалося, деякі вчені взагалі не вважають ксенізми різновидом
запозичень. На думку М. Перньє, вони не належать до класу запозичень, тому
що не є словами загального вжитку для франкофонів, хоча й належать
англійській мові й використовуються у французькій з певною комунікативно-
прагматичною метою [276, с. 20]. Оскільки їх використовують в основному
для позначення етнокультурних реалій англійського соціуму, яких немає
в лінгвокультурному просторі французів, вони назавжди залишаться
іноземними словами-реаліями, тобто не ввійдуть до словникового фонду
французької мови [237, с. 93; 341, с. xii].
На противагу цій позиції, відомий російський мовознавець В. Г. Гак
вважає ксенізми одним з різновидів запозичень. Учений зазначає, що ксенізми –
це "запозичені слова, що відображають побут інших країн" [44]. Таким чином,
ксенізми – це запозичені мовні реалії, тобто загальні або власні назви, денотати
(референти) яких відображають неповторність певної цивілізації. Іншими
словами – це, так би мовити, нова безеквівалентна лексика [82, с. 135]. Надалі
ми будемо дотримуватися саме зору такого погляду на ксенізми.
Із ксенізмом дуже часто порівнюють, а іноді й плутають, інший тип
запозичення, яке називають перегрінізмом. Наприклад, авторський колектив
словника французької мови le Grand Robert, очолюваний Аленом Реєм, узагалі
ототожнює поняття ксенізму та перегринізму, визначаючи їх як лексичні форми
 83

(слова або звороти), що походять з однієї мови та вживаються в іншій мові,

не асимілюючись з її лексичним фондом. Ці лексеми називають реалії,
властиві іншим культурам, які не можуть бути виражені засобами
мови-реципієнта [334]. Цілком іншої думки дотримується Л. Деруа [215].
Він вважає за необхідне розрізняти ці два поняття. Згідно з його розумінням,
перегринізм – це етап у процесі прийняття та натуралізації іноземної лексеми,
перша фаза закріплення слова в мові-реципієнті, яка відповідає аналогічній
ситуації, коли неологізм, утворений у рідній мові та за її правилами, починає
використовуватися носіями мови. У зв’язку з цим, висловлюють припущення,
що вивчення перегринізмів можливе лише в ретроспективному плані,
бо це залежить від часу його появи в мові-реципієнті, стану самого слова
по відношенню до інших слів цієї мови та навіть по відношення до своєї
еволюції. Так, лексема pin’s, яка на початку 90-х років вважалася
перегринізмом, набувши широкого вжитку у франкомовному середовищі,
належить зараз до категорії графологічних запозичень [270]. Зазначимо
принагідно, що український мовознавець О. С. Клименко, праці якого
присвячені проблемі унормування англомовних запозичень у французькій
мові, теж розрізняє лексеми іншомовного походження, що позначають
виключно іноземні реалії в мові-реципієнті (ксенізми), та ті, які знаходяться
на шляху до входження в мову (перегринізми), проте називає
останні напівксенізмами [82, с. 33].
Суперечки між дослідниками виникають не тільки в питанні розподілу
слів на підкатегорії ксенізмів і перегринізмів, вони стосуються також
понятійних тлумачень цих термінів. Так, італійська дослідниця М. Т. Занола
[319] перегринізмами називає іноземні слова, які слугують для позначення
англійських або американських реалій, яких не існує в понятійній сфері
французьких мовців на момент їх використання [319, c. 19–20]. Як бачимо, вона
іменує перегринізмами ті лексичні одиниці, які в теоретичному осмисленні
М. Пернье [276], Л. Гільбер [237], Ж. Рей-Дебов та Ж. Ганьон [341] вважаються
ксенізмами. А щодо ксенізмів, то М. Т. Занола відносить до них ті лексичні
 84

одиниці, яким уже віднайшли або створили лексико-семантичний еквівалент

у французькій мові. Наприклад: mailing замість publipostage, breakfast замість
déjeuner à l’anglaise, container замість conteneur, planche à voile замість surf,
ordinateur замість computer, logiciel замість software та інші.
Водночас М. Т. Занола зауважує, що не всі іноземні слова, які мають
лексико-семантичний відповідник у мові-реципієнті, можна вважати
ксенізмами. Зокрема, лексичний вираз petit ami не був створений спеціально
для того, щоб замінити слово boyfriend, тому це слово не можна
кваліфікувати як ксенізм [320].
Більшість романістів, які займаються питанням запозичень [82; 215; 306;
341], зауважують, що вживання ксенізмів не критикується та не осуджується
суспільством. Проте потрібно зазначити, що якщо вживання таких
географічних назв, як New York, Hollywood, Manhattan, Downing Street тощо,
дійсно складно оминути, то використання англійського слова на позначення
неанглійського оніма, як-от Koweit City чи New Delhi, небажане.
Варто також підкреслити, що ксенізми та перегринізми не є застиглими
утвореннями у мові, вони постійно еволюціонують і часто є тимчасовим станом
іноземного слова на його шляху до інтеграції в нову мову. А тому кожен
з них може легко змінити свій лексикографічний статус та перейти до іншої
категорії англіцизмів. Коли, наприклад, англійські лексеми whisky, negro
spirituals та dandy вперше потрапили до французької мови, вони були
беззаперечними ксенізмами, оскільки вважалися повністю іноземними
для французького суспільства поняттями [238, с. 119]. Сьогодні ці слова
вже стали частиною французької культури та, набувши статусу повних
запозичень, вживаються не лише на позначення суто англійських реалій.
У нашому дослідженні, беручи до уваги вищенаведені думки, будемо
вживати термін "ксенізм" на позначення лексичних одиниць, які запозичені
з англійської мови, описують реалії англомовної картини світу та зафіксовані
у словниковому фонді французької мови. До цього класу відносимо такі
загальні назви, як: bushiste (adj), comanche (m), lady (f), lord (m), miss (m),
 85

mister (m), ranger (m), saloon (m), shérif (m), superbowl (m), stetson (m), tory (m),
wedding chapel (f), yankee (adj), yuppie (n); secretary (n) та інші: Reste, pour
«Madame Secretary», à gérer les égos des superdiplomates de son cabinet, tel que
Richard Holbrooke, le représentant pour l’Afganistan (M 8–9.02.09, 5); treaty room
(m): Dans le décor élégant du Treaty Room, au 7e étage du département d’Etat, elle
porte du noir, une broche au revers de la veste (M 8–9.02.09, 5); bush (m): La vie
des bêtes au fond du Bush (autrement dit, au fond de la brousse australinne), c’est
pas triste (CE № 4631, 6); ranch (m) та cow-boy (m): Le ranch MacDonald. Depuis
cinq générationns, les MacDonald exploitent un ranch à quelques miles du Zion
National Park. Un endroit sublime, où dix-sept cow-boys élèvent bêtes à cornes et
chevaux (NT № 475, 24); diner (m): Bella est la serveuse vedette du diner où elle
travaille, lieu où se croisent les destinées des divers personnages (M 6.09.2000, 31);
sir (m): Jacques Séguéla papote avec un sir anglais (NO № 2338, 28).
До класу ксенізмів відносимо також різні ономастичні
назви, наприклад:
• назви іноземних установ та організацій: Preuve que ça marche, un répulsif
cutané à l’eucalyptus a été testé avec succès en Afrique par la London School
of Hygiène and Tropical Medicine (NT № 475, 46), Parmi les compagnies,
Norwegian Airlines propose les meilleurs vols à partir de 110 euros A/R depuis Paris
ou Bordeaux (NT № 475, 29);
• назви фільмів: Le nouveau film de Quentin Tarantino "C’est "Pulp Fiction"
version guerre!, Lawrence Bender a produit "Inglorious Basterds", où, selon lui,
Tarantino renouvelle complètement le film de guerre, "Inglorious Basterds" est un
film dont on entend parler depuis dix ans;
• назви пісень: « Pas ce soir » et « Just you and me » racontent une longue
histoire d’amour... (NO № 2338, 120), Day, Behind the Mask, The Way You Loved
me (F 26.11.2010);
• назви газет та журналів: A l’image du Mirror, qui titrait en une,
jeudi matin: « War on the Poor » (guerre aux pauvres) (F 27–28.11.2010),
 86

le British Medical Journal, le Washington Post, le Wall Street Journal,

le Sunday Times (F 30.11.2010) тощо.
Найбільше зацікавлення в мовознавців викликають такі ксенізми,
які, внаслідок свого розвитку в мові-реципієнті, починають використовуватися
для позначення французьких реалій. Характеризуючи це явище, П. Гіро
зазначає, що відбувається запозичення слова без тієї речі, яку воно
позначає [238]. Зазвичай, такі ксенізми, як неперекладені назви фільмів,
книжок, оперних вистав, зареєстровані товарні знаки тощо, розглядаються
як сторонні для мови назви, вони мають статус тимчасових лексем, часткових
або повних фраз (у випадку назв), які не зможуть торкнутися та в якийсь спосіб
вплинути на систему мови-реципієнта. Але все ж таки існують приклади, коли
ці слова, які вважаються "порожніми", набувають конкретного значення
у французькій мові. Таким є, наприклад, використання у французькій мові
назви торговельної марки Kleenex. Ця торговельна марка паперових хусточок,
широко розповсюджена в Європі та Америці, стала загальною назвою
на позначення такого ж товару будь-якого виробника, а нині термін набув
метафоричного смислу й позначає річ одноразового використання взагалі.
У газетах та журналах дуже часто можна зустріти цю лексему: Parti socialiste,
candidat kleenex; générations kleenex; Le contrat devait aller à son terme. On a été
traités comme des chiens, jetés comme des kleenex (так висловився один
з робітників, якого, як і багатьох його колег, повідомили про неочікуване
звільнення після виконання проекту) (F 4.11.2010 lefigaro.fr). Інший приклад:
слово scotch – полісемічний термін, який спочатку позначав шотландське віскі,
а потім також і торговельну марку американського підприємства 3М: Scotch
tape. В англійській мові існує слово tape для позначення клейкої стрічки,
натомість у Франції найчастіше використовують назву торгової марки scotch
на позначення тої самої речі. Ставши у французькій мові загальною назвою,
даний термін послужив деривативною основою для дієслова scotcher: Brigitte
Fontaine nous scotchera toujours par sa capacité à rester dans le coup, par cette
jeunesse créatrice éternellement en éveil (NO № 2338, 120).
 87

Деякі англійські назви фільмів (насамперед ті, які мають глибокий

смисл) вживаються тепер у французькій мові не лише в контексті
кінематографу. Канадська дослідниця М. Мізанчук, аналізуючи французьку
пресу, наводить приклад із назвою фільму-катастрофи Apocalypse Now.
У виданні L’Express вона знайшла кілька випадків уживання цього виразу
по відношенню до повсякденних реалій: Etats-Unis-Japon: Apocalypse Now;
Apocalypse now: 1000 tonnes de matériel. У досліджуваному нами корпусі преси
ми також зустріли цю лексичну одиницю, вжиту в загальному значенні
при описі трагічних подій, що сталися на початку 2011 року в Японії: Japon:
les centrales hors de contrôle. Apocalypse now. Un nuage radioactif menace
les populations. Et la terre tremble toujours (U 16.03.2011, 1). Те саме можна
сказати й про такі кінематографічні назви, як Terminator, Out of Africa тощо.
Незважаючи на досить часті випадки вживання власних назв у непрямому
значенні, деякі вчені виключають такі лексеми зі своїх досліджень,
вважаючи, що назви фільмів або торговельних марок не можуть жодним чином
вплинути на розвиток мови. Проте наведені вище приклади наочно
доводять, що не можна відкидати власні назви при вивченні явища запозичення
у французькій мові. Особливо доцільне дослідження власних назв
у тому випадку, коли вони переходять у категорію загальних назв,
як це відбулося, наприклад, з онімами Kleenex та Scotch, і починають широко
використовуватися в мові.
Назви організацій, географічні назви, торговельні марки можуть
не братися до розгляду, якщо точно встановлено, що ці терміни є ксенізмами,
які позначають іноземну реалію. Однак тут потрібно бути уважним
при визначенні категорій, бо англійське слово може вважатися ксенізмом
або перегринізмом тільки тоді, коли воно позначає англійську
або американську реалію, або ж реалію будь-якої іншої країни, де говорять
англійською: home, first lady, secretary, bush, tory тощо. Інша річ, коли
англійський термін насправді позначає іноземну реалію неангломовної
країни, як-от у такому реченні: Adresse incontournable, sur Ismaїl Road: le Gem
 88

Palace, joaillier indien reconnu internationalement, fournisseur attiré des

maharadjahs (NO № 2323, 38). Виділеним назвам можна знайти лексичні
відповідники у французькій мові, проте автор статті обрав саме англійське
слово, чим підкреслив англійський вплив на країну, про яку йдеться.

3.2.1.2 Абревіатури та акроніми. Виходячи з принципу мовної

економії, англійська мова, яка вважається чіткою та лаконічною, створює
у своєму словниковому складі багато скорочених слів, які з часом проникають
в інші мови світу. Запозичення англійських абревіатур та акронімів – досить
поширене у французькій мові явище. Наприклад: laser (m) – Light Amplification
by Stimulated Emission of Radiation: Après le passage du laser, la peau, à vif, doit
être protégée par des pansements (E № 3029, 53); bobo (n) – bourgeois bohemian:
Porté par ces incontournables bobos qui ont mis sur le devant de la scène leur enfant
chéri et l’ont rhabillé (NO № 2338, 132); CD (m) – COMPACT-DISK, HIFI (adj) –
high fidelity: CD d’une durée d’écoute de 12h, pour chaîne hifi, lecteur MP3,
autoradio (NT № 475, 134); DVD (m) від Digital Video Disc, Digital Versatile Disc:
Dans la foulée, fouiner parmi les CD et DVD de films Bollywood, piratés,
du vidéoclub Thamilan Music Center (NO № 2323, 132); DJ (m) від disc-jockey (m):
Avis aux sédentaires, on peur aussi passer la soirée chez soi entre amis, où le couple
tamoul Diana et Fernand nous ont concocté une petite fête avec repas, déco, tenue
et DJ made in India (NO №2323, 132); MP3 (adj) від moving picture experts
group audio layer 3: Tuner radio analogique AM/FM. Affichage LCD.
Lecteur CD (NT № 475, 87).
А також: ferry (m) від ferry-boat, glam (adj) від glamour або glamourous,
GPRS від general packet radio service, GPS від global positioning system, GSM
від global system for mobile communication, hifi (f) від high fidelity, high-tech (m)
від high technology, 3D від 3-Dimensional, wi-fi (n) від wireless fidelity, SMS (m)
від short message service, sitcom (m,f) від situation comedy, radar(m) від radio
detection and ranging; FM, fm (f) від frequency modulation, LCD (m) від liquid
crystal display тощо. Сюди, можна віднести і скорочення професій, як Dr, Pr:
 89

Le Dr Benhamou affirme que des études «innombrables» le prouvent

(E № 3029, 57); Spécialiste des vitamines et des minéraux, le Pr Serge Hercberg,
directeur de recherche à l’Inserm, se montre catégorique: «Je ne connais,
dans la commuunauté scientifique, aucune équipe travallant sur ce mode
d’administration» (E № 3029, 57); а також Mr та Mrs: Le «Sark-News», un journal
pamphlétaire, visiblement dirigé par les pro-Barclay, lance des attaques
ad hominem, menées par un rédacteur en chef, une mystérieuse Mrs Oliver,
qui refuse de s’exprimer (NO №2338, 99).

3.2.1.3 Запозичення виразів і фразеологічн их зворотів – останній

підвид категорії повних англіцизмів, назва якого є водночас його тлумаченням.
Часто до таких запозичень автори статей додають переклад французькою
мовою, особливо якщо вислів ще не набув у ній поширення. Наприклад: Peu
soucieux du «Buy America» (achetez américain) ou de la défense du «made
in France» en Bourse, les Européens comme les Américains préfèrent acheter chinois
(M 10–11.10.2010, 14); Les Etats-Unis, adeptes du let it burn (laisser brûler),
dès lors que des vies humaines ne sont pas en danger, s’efforcent pour leur part
de rétablir le régime historique des feux naturels (M 27.08.2010, 4).
Поширене вживання англійських виразів у рекламі: Come, awaken your
senses* (*Un univers qui éveille vos sens) (F 20.12.2000, 17). А вислів success story
став уже настільки знайомим франкофонам, що вживається без перекладу
чи додаткового пояснення рідною мовою: « Capital » s’est plongé
dans les secrets de cette success story, dans un reportage diffusé ce dimanche
sur M6 (F 27–28.11.2010). Потрібно, проте, зазначити, що такі англіцизми
вживаються нечасто в газетних публікаціях.
У досліджуваному нами матеріалі було також виявлено: last but not least
(останній за підрахунком, але не за значенням), fifty-fifty (п’ятдесят
на п’ятдесят), on the rocks (у скрутному становищі), Sex sells (секс продається,
у розумінні, що продукція, у якій присутні натяки даної тематики, користується
великим попитом) (NO № 2338, 24), time is money (час – це гроші)
 90

(F 27–28.11.2010), Too big to fail (надто великий, щоб зазнати невдачі)

(M 27.11.2010), a perfect excuse for a chat (найкраще виправдання для балачки)
(Figaro 20.12.2000, IV), good old days (добрі старі часи) (M 3–4.09.2000, 14),
less is more (менше іноді є більшим) (F 25.10.2000, 21).

3.2.2 Неповні (модифіковані) запозичення. До категорії неповних

запозичень відносять лексичні одиниці, які зазнали певних змін форми
або значення у мові-реципієнті [238; 270; 276; 319]. Це означає, що прототипи
таких запозичень можуть існувати в мові-донорі в тій самій формі,
але належати, наприклад, до іншої граматичної категорії або мати більш
широке коло комунікативних ситуацій, у яких воно може вживатися тощо.
Мовознавці виділяють шість підгруп неповних запозичень, кожна
з яких характеризується, як побачимо нижче, певними лексико-
семантичними особливостями.

3.2.2.1 Семантичні кальки. Головною ознакою цієї категорії

є те, що запозичується лише значення англійського слова, а його форма
залишається французькою. Прикладом такого запозичення може служити слово
forum (m), яке в сучасній французькій мові використовується на позначення
віртуального простору для обміну думками. Сама по собі лексема forum,
що походить з латинської мови, існує у французькій уже давно, з англійської
вона запозичила лише додаткову сему, яка етимологічно була їй не властива
у французькій мові. Аналогічно можна інтерпретувати семантику дієслова
réaliser у значенні se rendre compte (усвідомлювати): Confrontie à une période
de chômage l’an dernier, quelques semaines avec une télévision lui ont suffi
pour réaliser qu’elle "n’avait strictement aucun intérêt, était chronophage
et vieille" (F 30.11.2010, 15). Це найменш численна група в нашому корпусі
виявлених запозичень, оскільки більшість з них так чи інакше пов’язані
із формою лексичної одиниці, що надходить з мови-донора.
 91

3.2.2.2 Псевдоангліцизми, або семантичні відхилення.

Дана категорія об’єднює англійські запозичення, які позначають у французькій
мові зовсім інші реалії, ніж у мові-джерелі. Наприклад: building (англ. м. –
будівництво; фр. м. – сучасна багатоповерхова будівля), palace (m), baskets (f).
Окремі такі запозичення, модифікувавши своє значення, набувають
у мові-реципієнті статусу полісемічних лексем.
Дуже часто лінгвісти не розмежовують поняття несправжніх англіцизмів
і пседвоангліцизмів, використовуючи обидва терміни на позначення одного
широкого класу непрямих англійських запозичень [231; 233; 301]. Деякі
дослідники розрізняють ці два типи запозичень у межах самої групи [246], тоді
як інші вважають недоцільним це робити, оскільки в обох випадках йдеться
про англійську форму слова із суто французьким значенням [270]. Пояснити
наявність цих суперечливих поглядів можна намаганням деяких дослідників
спростити класифікацію англіцизмів, відкидаючи певні структурно-смислові
нюанси, або ж прагненням вилучити з дослідження ті іншомовні слова,
які не можна пояснити, виходячи з їхніх теоретичних принципів. Окрім того,
в науковій літературі постійно ведуться суперечки між тими мовознавцями,
хто вважає такі лексеми англіцизмами, та тими, хто їх розглядає як властиві
французькій мові новоутворення.
Ми дотримуємося в цьому питання думки, що доцільно, по-перше,
вважати англіцизмами навіть ті запозичення з англійської мови, які мають іншу
форму чи значення, порівняно з їх відповідниками в мові-джерелі, а, по-друге,
необхідно брати до уваги досить вагому різницю між тим, що є несправжнім
англіцизмом, і тим, що ми називаємо псевдоангліцизмом. Справді, в обох
випадках йдеться про належну саме англійській мові форму слова, але якщо
у випадку псевдоангліцизмів така форма існує й функціонує в мові-донорі
(хоча й з іншим значенням), то форми несправжніх англіцизмів як такої
в англійській мові немає, у ній існують лише ті елементи, з яких утворена
розглядана лексема. Саме зазначене зумовлює потребу розмежовувати ці дві
 92

категорії, наголошуючи на відмінностях, які можуть бути важливими

для розвитку загальної теорії запозичення.
П. Гіро [238] називає псевдоангліцизми "надангліцизмами"
(suranglicisme), розглядаючи в межах цієї категорії запозичень такі слова,
як speaker, smoking, footing, shake-hand. Як бачимо, П. Гіро надто
розширює визначення "надангліцизму", адже наведені вченим приклади
з позиції більш вузького тлумачення природи запозичень можуть
бути розподілені на три різні категорії.
Як уже мовилось, щоб описати слова, значення яких значно віддаляються
від первісної семантики відповідного слова в англійській мові, дослідники
виділили окрему категорію запозичень, якій дали термінологічну назву
"псевдоангліцизм" [270; 319]. Псевдоангліцизмами або семантичними
відхиленнями називають такі слова, як palace (m), building (m), baskets (f pl),
footing (m) тощо, які вже давно існують в англійській мові й належать до тої
самої граматичної категорії, що й у французькі мові, але використовуються тут
з іншим значенням. Зокрема, у статтях журналістів зустрічаємо такі
висловлення: Rien n’est impossible, assure un chasseur du palace. A condition
d’avoir les moyens et des demandes qui ne sont pas immorales (NO № 2338, 29);
Quentin Tarantino, en smoking et baskets, a l’air toujours aussi mal
fagoté (NO № 2323, 116); Un peu moins d’une semaine après avoir mis en ligne
ce message de remerciement sur Facebook, après son malaise survenu en plein
footing, le nombre des «supporters» du président de la République sur le site
de réseau social a bondi d’un coup (Paris 3.08.09, 5). У наведених прикладах
виділені слова означають:
– palace (m) – grand hôtel de luxe (шикарний готель) [335];
– footing (m) – marche pratiquée pour le plaisir ou à titre d'exercice physique
(прогулянка, пробіжка) [335];
– baskets (f pl) – chaussure de sport lacée, en toile, à tige haute, à semelle de
caoutchouc (спортивне взуття, кросівки) [335].
 93

У словниках англійської мови ці слова не мають наведених значень.

Наочним прикладом звуження значення у мові-реципієнті слугує лексема
speaker (m), speakerine (f), яка у французькій мові зберегла лише одне
зі значень, які їй властиві в мові-джерелі, а саме – значення "диктора": Le quart
de finale de Coupe d'Angleterre entre Tottenham et Bolton débuté ce soir
a finalement été reporté après le malaise du milieu de terrain de Bolton Fabrice
Muamba, à la fin de la première période du match, a annoncé le speaker du stade de
Tottenham (F 17.03.2012 lefigaro.fr). Варто також зазначити, що слово speaker
позначає спікера парламенту, проте вживається у французькій мові лише
в тих випадках, коли йдеться про англійське або американське суспільство.
Зазначимо при цьому, що дана категорія запозичень загалом нечисленна
у французькій мові, в аналізованому корпусі текстів виявилено лише
кілька випадків таких запозичень.
Іноді дуже складно визначити, чи слово є псевдоангліцизмом,
чи запозиченням, яке змінило свою форму. Для їх чіткого розрізнення важливо
з’ясувати етимологію запозиченої лексеми, що дослідники роблять не завжди.
Так, Л. Гільбер, описуючи явище, яке ми вважаємо псевдоангліцизмом,
наводить як приклад слово training, яке, на його думку, змінило значення
з "тренування" на "одяг для тренування" [236, с. 279]. Однак із ним важко
погодитися, тому що сама констатація, що слово змінило значення,
вже є свідченням того факту, що воно належить до категорії запозичень,
які розширили своє значення в мові-реципієнті. Тобто слово спочатку було
запозичене, а потім набуло іншого смислу в мові-реципієнті.
Проте це не стосується слова training, яке має, щонайменше, три різних
значення у французькій мові. Це слово було запозичене у ХІХ столітті
як еквівалент слова "тренування"; друге його значення – "одяг для тренування",
те, що в Північній Америці називається jogging suit, а в Британії training suit,
отже, це запозичення є, наймовірніше, скороченням; третє значення,
яке доповнює ідею одягу, – "взуття для занять спортом" (часто у множині
trainings). Останній приклад також не може бути кваліфікований як результат
 94

розширення значення, бо лексема training походить від англійського слова

training shoes, тобто слово було спочатку запозичене, а потім скорочене.
Таким чином, згідно з нашою класифікацією, запозичення training
у значенні спортивного взуття належить до групи англіцизмів-скорочень.
Англійці також використовують скорочений варіант цього слова,
вживаючи форму trainers [270].
Треба загалом відзначити, що питання розширення значення англійського
запозичення у французькій мові є предметом жвавих дискусій учених,
які досліджують даний аспект запозичень. Деякі лінгвісти, наприклад
Ф. де Гран Комб [233] та К. Жорж [231], категорично відкидають саме поняття
еволюції англіцизмів, хоча, з іншого боку, аналізуючи семантику корінної
лексики, стверджують про її смислову еволюцію. У зв’язку з цим, можна
навести приклад використання французького слова champagne в англійській
мові. У Франції денотативна сфера цього іменника досить обмежена –
так називають лише ігристі білі вина певного регіону країни. Отже,
у французькій мові неможливо говорити про італійське або американське
шампанське; шампанське, за своїм визначенням, є продуктом провінції
Шампань. В англійській же мові використання слова champagne набагато
ширше, але від цього слово не є менш французьким. Воно завжди буде
визнаватися галліцизмом, бо дійсно походить з французької мови. Тому ніхто
не стане заперечувати його статус запозичення в англійській мові, навіть якщо
значення лексеми в мові-реципієнті набагато ширше, ніж у мові-джерелі.
Іноді досить складно відстежити еволюцію термінів, які змінюють
або поширюють своє значення у мові-реципієнті, хоча існують певні правила
їх класифікації. Якщо запозичена лексема існує в англійській мові з дещо
іншим значенням, то найчастіше її можна віднести до категорії скороченого
запозичення, ніж до випадкового утворення, яке схоже на вже існуючу
в англійській мові форму. У зв’язку з цим необхідно зазначити, що багато слів,
щодо походження яких виникають сумніви, належать до недавніх нововведень
(запозичені починаючи з 50–60-х років ХХ століття), а також те, що англійські
 95

слова, які мають ту саму морфологічну форму, відрізняються від їхніх

північноамериканських варіантів. Наприклад, слова training shoes, camping-
ground і dancing-hall зафіксовані в Oxford English Dictionary, але зовсім
не вживаються в Північній Америці. Тому маємо вагомі підстави розглядати
слова dancing і camping скоріше як скорочення (це, в принципі, дуже поширене
явище як в англійській мові, так і у мовах, що запозичують англійську лексику,
особливо щодо слів із закінченням на -ing), ніж як псевдоангліцизми.
Деякі дослідники вважають такі скорочення французькими утвореннями
або відносять їх до широкої групи несправжніх запозичень.
У зв’язку з тим, що значення псевдоангліцизмів суттєво віддаляється
від первинного смислу англійського слова, на основі якого сформувався
цей псевдоангліцизм, деякі мовознавці відмовляють їм у статусі
запозичень [233]. Проте, якщо йдеться про критику надмірного вживання
лексики англомовного походження у французькій мові, то псевдоангліцизми
завжди категоризують як англіцизми.
Іноді псевдоагліцизми називають "фальшивими друзями" (faux-amis),
або "псевдодрузями" [67], оскільки досить велика відмінність у значеннях може
стати причиною непорозуміння, коли учасники, що належать до різних мовних
спільнот, будуть тлумачити лексему по-різному. Вітчизняний мовознавець
О. І. Чередниченко називає такі одиниці "нещирими друзями", які нерідко
завдають клопоту перекладачам [179]. Такий феномен уже давно
спостерігається в міжкультурних контактах англійської та французької мов
і найчастіше є результатом зміни значення старих запозичень: мова запозичує
слово, яке заповнює конкретну прогалину, що, зокрема, відбулось, наприклад,
у випадку диференціації слова baskets, яке з моносемічного стало у французькій
мові полісемічним. В англійській мові basket означає "корзинку,
в яку закидають м’яч", а, щоб грати у basketball, одягають basketball shoes
(більш розповсюджена у наші дні назва high-tops), щоб грати у basketball.
Тобто в англійській мові існує три окремих слова на позначення трьох різних
речей. Французька мова, запозичивши слово basketball, скоротила його
 96

до basket, що слугує на позначення спортивної гри. Отже, лексема le basket

(корзинка), яка позначала місце, куди гравці скеровують м’яч, була запозичена
прямо з англійської мови. А це ж слово в множині (baskets) означає
в сучасному лінгвокультурному просторі Франції вид спортивного взуття
для гри в баскетбол. Співвідносячись із різними денотативними реаліями,
дане слово стало у французькій мові полісемантом.
Звичайно, що ці зміни з запозиченою лексемою basket відбулися
неодразу. У словнику Le Petit Robert термін basket у значенні "вид спорту"
датується 1898 роком, тоді як значення спортивного взуття з’являється лише
у 1933-му. Трохи пізніше після появи останнього, з’являються такі вирази,
як: être à l’aise dans ses baskets, lâche-moi les baskets, et faire baskets. Проте варто
зазначити, що лексема basket (m) у значенні "корзини" в англійській мові
не закріпилася, а зараз вона вже не фіксується і в словниках французької мови.
Два інших значення зустрічаються у статтях журналістів досить часто: Tout
y est: les combines pour obtenir quelques clopes, des biscuits au chocolat,
les échanges de baskets en catimini au parloir, le trafic de shit, de portables, la
«douce musique» des vidéos porno le soir... (NO № 2338, 96).
Деякі вчені, зокрема і Л. Гільбер [237, с. 70], вважають, що саме тоді,
коли іноземне слово стає багатозначним, воно сприймається як невід’ємна
частина мови-реципієнта. Приклад з basket ілюструє також класичний спосіб
чистого запозичення (basket – корзина), запозичення, що є наслідком
скорочення (basket/ball) та деривації (взуття для баскетболу – des baskets).
Підтвердженням того, що у випадку з назвою взуття має місце дериваційний
процес, а не скорочення, є той факт, що в англійській мові вираз basketball shoes
використовується рідко, частіше зустрічається термін high-tops.
Отже, незважаючи на те, що це слово було запозичене, скорочене
та видозмінене за правилами французького словотвору, воно кваліфікується
переважною більшістю лексикографів як англіцизм, бо вплив
мови-джерела залишається помітним.
 97

3.2.2.3 Запозичення -транспозити. До цієї категорії запозичень

відносимо ті англіцизми, які змінили у французькій мові свою частинномовну
належність. Англіцизми із синтаксичними відхиленнями являють собою клас
запозичених слів, які існують в англійській мові, але належать до іншої
лексико-граматичної категорії, ніж у французькій мові. Ця група запозичень
у французькому словниковому фонді нечисленна, в опрацьованому нами
корпусі газетних матеріалів виявлено лише слово brushing (m): Au menu, salade
de concombre et poulet au curry. Après la pause, on voit revenir Claude Askolovitch,
ni tout à fait le même ni tout à fait un autre: rattrapé en catastrophe pour remplacer
Frédéric Lefebvre et enregistrer une troisième émission, il a juste eu le temps
de passer chez son coiffeur – on l’attend à l’Elysée à 16 h 30. Il rejoint Jean-Pierre
Foucault en plein brushing, Cyril hanouna et la blonde Pauline Lefebvre,
miss Météo maison (E № 3029, 74).
Такі неологізми іншомовного походження, як brushing, forcing, lifting
тощо, трактуються мовознавцями по-різному, хоча вони дуже схожі за формою
(усі мають закінчення -ing). Brushing, як і baby-foot та new look, є у французькій
мові лексичним утворенням на позначення французького феномену, але з
різних причин було обрано саме форму англійського герундію, щоб позначити
дію укладання волосся (за своїм значенням ця лексема в англійській мові була
іншою, але теж стосувалася волосся). Зазначимо, що такі англіцизми не можуть
розглядатись як семантичні відхилення, бо їх граматична категорія
відрізняється у двох мовах. Можна було б сказати: Ce n’est pas un building, il n’y
a que trois étages!, що означає Це не висотка!. Але така фраза нелогічна для
англійської мови ("It’s not a building, it has only three stories"), хоча її смисл
на синтаксичному рівні не порушено. Однак коли відхилення, якого зазнає
запозичене слово, є не лише семантичним, але й синтаксичним (бо слово
вже представляє іншу частину мови), таке запозичення потрібно розглядати
як транспозити, оскільки вони представляють два різних феномени.
Лексичні одиниці типу brushing у класифікації багатьох мовознавців,
зокрема й М. Мізанчук, фігурують як англіцизми із "синтаксичними
 98

відхиленнями" [270]. Синтаксичні відхилення являють собою досить важке для

розуміння, але поширене в мові явище. Значна частина слів цієї категорії
закінчується на -ing, їх особливість полягає в тому, що такі лексеми мають
не лише різне значення у двох мовах, але й наділені абсолютно різними
граматичними функціями. Так, слова brushing, forcing, lifting тощо
є в англійській мові дієприкметниками, а у французькій – іменниками: He’s
forcing the door; We’re lifting something heavy; I’m brushing my hair.
Зазначимо при цьому, що з цієї групи слів лише слово brushing має
у французькій мові певний зв’язок зі значенням його відповідника
в англійській. А значення дієслів to force та to lift настільки відрізняються
у двох мовах, що французький контекст не відбиває жодного зі значень,
носіями яких вони є в англійській мові. Англійські дієслова, які відповідають
французьким іменникам, виступають перифразами, як-от: to pile on the pressure,
to get a facelift, to blow-dry someone’s hair. Слід зауважити, що в ряді випадків
запозичені англійські дієслова утворюють у французькій мові перифрази.
Це означає, що неможливо було б, щоб французька мова взяла слова
прямо з англійської мови, не змінюючи глибоко значення та граматичну
категорію. Наведені приклади (brushing, forcing, lifting), як і ще з десяток інших,
це слова, які існують в англійській мові і які мають не лише інше значення,
але й належать до іншої лексико-граматичної категорії, а отже, відрізняються
своїми функціями. Коли слово не використовується в мові-донорі в певній
формі, наприклад baby-foot, важко зрозуміти мотивацію, яка зумовила
запозичення. У таких випадках мова йде не про випадкові або повні
запозичення, як, наприклад, brownies, що прийшли до Франції з їх назвою,
або стиль музики hip-hop, популярний серед молодих французів, який
позначають його англійським терміном. Щоб утворити brushing, forcing, lifting
та інші слова цього типу, хтось вирішив створити англійську форму там,
де її не існувало. Можна сказати, що це утворення на зразок new-look та baby-
foot, але вони здаються більш англійськими, оскільки це, насправді, англійські
морфеми, кожну з яких можна почути та побачити в інших контекстах
 99

у мові-донорі. Вони ще помітніші через те, що в англійській мові часто

зустрічаються дієприкметники теперішнього часу, і не важливо навіть,
чи значення дієслова повністю відповідає теперішньому його смислу
у французькій мові. Той факт, що цю форму слова можна почути в будь-якому
контексті й із різними значеннями, як-от: He’s forcing me to talk to him; She’s
lifting her daughter; I’m brushing the dog, – спричиняє те, що слово, як іменник,
підсилюється у французькій мові.
Зрозумілий процес, коли мова запозичує повнозначні слова, щоб потім
вживати більш-менш відповідно до їх значення в мові-донорі, але у випадку
запозичень-транспозитів це зазвичай не так. Проте, навіть якщо слова building
і kodak мають дещо інший смисл у французькій мові, вони все ж стосуються,
відповідно, сфери нерухомості та фотографії, і обидва є іменниками
як в англійській, так і у французькій мовах. Зміст слів із суфіксом -ing інший,
що можна побачити і в синтаксичних відхиленнях, і в деяких інших категоріях.
Синтаксичні відхилення не вважаються чистими запозиченнями,
тому що ці слова у французькій та в англійській мовах не належать до однієї
граматичної категорії. Натомість, рішення розглядати синтаксичні відхилення
як запозичення залежить від знань і власних переконань дослідника щодо певних
форм. Якщо вважати, наприклад, що dancing – це, скоріше, утворення від dance-
hall, ніж скорочення від dancing-hall/house, то його потрібно розглядати
по-іншому. Можна простежити вплив підтримки цих слів, яку створює
англійська мова, оскільки такі форми в ній уже існують (хоча й з іншим
значенням), їх бачать і чують постійно (все ж таки, forcing – англійське слово),
на відміну від слів new-look і baby-foot, які не існують в англійській мові в таких
самих виразах, що й у французькій мові. Вживання дієприкметника
теперішнього часу в англійській мові сприяє кількісному зростанню
та прийняттю синтаксичних відхилень, які закінчуються на -ing у французькій.

3.2.2.4 Англіцизми -скорочення. До цієї категорії англомовних

запозичень відносять слова, які вже після їхньої появи у французькій мові
 100

втратили якийсь структурний елемент своєї морфології, наприклад: house

[music], smoking [jacket], parking lot, living room та інші.
Деякі мовознавці розглядають дану групу англіцизмів
як псевдоангліцизми через те, що вони позначають різні поняття у французькій
та англійській мовах, тобто демонструють семантичні відхилення [231].
Ми дотримуємося думки, що такі запозичення слід виділяти в окрему категорію
з двох причин: 1) з огляду на їхню теперішню морфологію та 2) через їхню
етимологію, яка допомогає краще зрозуміти феномен запозичення взагалі
та побачити, в який спосіб утворилися і з яких джерел походять слова,
що мають однакову форму.
Процес запозичення та скорочення структури англійських виразів parking
lot, living room, smoking jacket, golf course, tennis court та інших досить цікавий
з наукової точки зору. Адже запозичується не номінативна одиниця, яка вказує
на річ, а атрибутивна, що слугує її характеристикою. Цей алогізм пояснюється
тим простим фактом, що в англійській мові означення знаходиться в препозиції
до іменника, що й зумовлює те, що зберігається саме цей елемент, а скорочення
відбувається за рахунок іменника. Якщо б було по-іншому, то у французькому
вокабулярі існували б слова lot, room, jacket, course, court тощо.
Завдяки такій структурній редукції англійських складних слів французька
мова збагатилася кількома десятками нових слів типу smoking (m), parking (m,),
dressing (m) та іншими: Comme celui de Cannes, où les festivaliers, en smoking
et robe de soirée, avaient chaussé, lors de la soirée d’ouverture, des lunettes
munies d’un système électronique pour la projection de Là-Haut (E № 3029, 75);
Mais il y a aussi une foule de programmes pratiques, qui signalent les places
libres de parking, les itinéraires routiers non embouteillés, les bonnes adresses
de restaurants (NO № 2323, 84).
Це запозичення особливо часто зустрічається в оголошеннях
про нерухомість: Résidence hôtelière – Studios meublés. 350€ sem. Pour 2 pers.
Parking privé, 50m Métro (NO № 2323, 99). У таких оголошеннях знаходимо
 101

і англіцизм dressing (m) від англійського dressing-room: Au 4e, ascenseur: Double

réceprion, s.à manger, cuis. Équip.,3 chambres, 2 bains, dressing (NO № 2323, 153).
До цієї ж групи належить широко розповсюджений спортивний
термін foot (m) від football: Interrogé sur plusieurs points déontologiques relevés
par le site internet de "Challenges", comme l’intervention de Bercy dans les droits
du foot, considérée comme un soutien à France Télécom, ou le retard pris
par la quatrième licence de téléphonie mobile, le numéro deux de Bercy affirme
que "toutes les affaires de télécoms étzient suivies par ses adjoints à Bercy
et les secrétaires d’Etat" (NO № 2323, 86)
Представлений спосіб скорочення, як зазначає П. Гіро [238], характерний
для запозичень. Однак учений не пояснює, чому подібні скорочення не існують
у мові-донорі. Ми вважаємо, що це зумовлено особливостями англійського
словотвору, де багато слів мають синтаксичну природу.
Аналогічне явище спостерігається й у простих словах, як-от fac[ulté],
Nouvel Obs[ervateur] і под., що особливо властиво розмовній мові: appart’, petit
dej’ і т.д. Іноді це явище, здається, суперечить тенденції французької мови
надавати перевагу відкритим складам, тобто складам і словам, які закінчуються
на голосну. Щодо складних слів, то у французькій мові найчастіше опускається
перший компонент, тобто іменник: la (fête de) Saint-Valentin, le (bateau à)
vapeur, на відміну від скорочення другої частини в англійській мові:
living(room), basket(ball). Але в обох випадках результат цих трансформацій
однаковий – семантика зниклого слова компенсується контекстом фрази.
Таке скорочення спричиняє також труднощі на рівні синтаксичного узгодження
через різницю в родах, оскільки граматична та орфографічна мотивація цього
типу більше не існує: la Pâques, la BMW.
При вивченні англіцизмів, утворених у ході скорочення англійського
слова, дослідники приділяють пильну увагу лексемам із суфіксом
-ing. П. Гіро пише, наприклад, що в англійській мові цей афікс слугує
для утворення іменників від дієслів, щоб позначати, по-перше, дію, а по-друге,
результат цієї дії: meeting – дія зустрічі й власне зустріч, building – дія
 102

будування та результат будування. В англійській мові ці слова є часто

елементами складних структур типу: smoking jacket, sleeping-car, parking-lot.
Але, згідно з тенденцією, властивою запозиченням, більшість із цих слів
зазнали у французькій мові еліпсу другого елемента, звідки випливає,
що відношення між суфіксом та коренем повністю змінилося. Наприклад,
сьогодні у французькій мові слово le yachting – це дія, le shampooing – засіб,
le dancing – місце, le smoking – вид одежі тощо [238, с. 109].
На перший погляд можна було б погодитися з думкою вченого
та прийняти його твердження про те, що запозичення із суфіксом -ing
є результатом скорочення [238]. Проте більш глибокий аналіз мовного
матеріалу показує, що таке скорочення має місце лише в невеликій кількості
випадків. Серед прикладів, які наводить П. Гіро, а саме: yachting, shampooing,
dancing та smoking, лише останнє слово є скороченням від smoking-jacket.
Shampooing – це цікава етимологічна версія англійського слова shampoo,
яке походить від лексеми мови хінді châmpo "масувати". Отже, тут йдеться,
скоріше за все, про несправжні англіцизми, бо слово складається з двох
англійських елементів, але така форма не існує в мові-джерелі. Або ж,
принаймні, доцільно вести мову про морфологічні запозичення.
Хоча shampooing – одне з перших запозичених французькою мовою слів
із суфіксом -ing, його треба розглядати окремо від інших запозичень цього
типу, оскільки воно зазнало абсолютно інших трансформаційних процесів
порівняно із сучасними словами на -ing.
Два останні слова (dancing, yachting) стосуються інших проблем.
Зазвичай вважають, що dancing походить від dancing-hall – британський
відповідник американської лексеми dance-hall (див.: [341, с. 211]). Але немає
аргументованих підстав стверджувати, що це слово було запозичене лише
після появи dancing hall в англійській мові. Цілком можливо, що воно
є французьким утворенням (несправжній англіцизм), адже пристрасть
французів до запозичення слів, що закінчуються на -ing, почалася
якраз у період появи dancing.
 103

Важко визначити походження слова yachting. Автори словника

Le Petit Robert виводять його від англійських слів yacht, yachting
і зазначають, що воно з’явилось раніше за shampooing (yachting датується
1859 роком, shampooing – 1977 [335]).
Отже, наведені вище приклади показують, що навіть у межах однієї
категорії аналіз джерел запозичень виявляється складнішим, ніж це виглядає
на перший погляд при оцінці морфологічного аспекту слів. Як бачимо,
англіцизми з афіксом -ing не завжди є наслідком структурної модифікації
корінних англійських слів.
До категорії англіцизмів-скорочень відносять також різні типи
словоскорочень, проте вони не завжди усвідомлюються як такі. З цього
приводу М. Перньє писав, що різниця полягає тільки в тому, що коли французи
говорять sympa замість sympatique або un crème замість un café-crème тощо,
то вони знають, що усікають частину слова. І, навпаки, коли вони кажуть
un parking, un self(-service), des rollers, то вони цього не усвідомлюють
і думають, що використовують справжні англійські лексеми. А носії
англійської мови, у свою чергу, не розуміють цих начебто англійських
термінів [276, с. 46].
У процесі опрацювання корпусу публіцистичних текстів ми виявили
також такі новітні англіцизми-скорочення: granny (adj) від granny-smith (f):
Une palette de vert granny, de bleu Pluton pétard, de rose Kitty ou de jaune
genêt. Des teintes plus flashy que le taupe, le pétrole, le carbon des débuts
(NO № 2338, 133); holding (m) від holding company: La jeune femme, après
son passage au cabinet d’Edouard Balladur (ministre de l’Economie de 1986
à 1988), vient d’entrer chez Cerus, une holding de l’Italien Carlo De Benedetti,
dirigée par Alain Minc (E № 3029, 18); sweat (m) від sweater (m): Le jean chez l’un,
les sweats à capuche et les parkas chez le voisin (NO № 2338, 132).

3.2.3 Запозичення словотвірних моделей. У зв’язку з глобальним

поширенням у світі англійської мови, останнім часом дедалі частіше
 104

спостерігаються запозичення не тільки окремих лексичних елементів,

а й моделей словотвору мови-джерела. Такі англіцизми можуть бути
малопомітними для користувачів мови, адже вони набувають форми, властивої
їх рідній мові. Проте саме в них криється, як вважають мовознавці,
які відстежують ці процеси, найбільша небезпека для мови-реципієнта,
бо такі зміни торкаються мови набагато глибше, ніж просто
запозичені лексеми [82; 88; 270; 276].

3.2.3.1 Морфонологічні запозичення. До категорії неповних

запозичень відносимо також використання у французькій мові окремих
англійських морфем та фонем. Серед запозичених морфем найчастіше
зустрічаються, наприклад: -ing: pressing, parking, footing, shampooing; -man:
jazzman, tennisman, caméraman; -woman: recordwoman, superwoman; -land:
euroland, Disneyland, badlands. Треба зауважити, що множина багатьох таких
слів утворюється за англійськими правилами, звідки французька мова
має policemen або businesswomen.
Запозичуючи певні англійські морфеми, французька мова не може
не запозичувати й фонеми, які входять до їх складу, та які відсутні
в її фоносистемі. Йдеться насамперед про фонему [ŋ], яка є структурним
елементом суфікса -ing та дифтонг [dj] у слові jazz: Ce film fait un bien fou
et rappelle une chose essentielle: le jazz n’est pas qu’une histoire
de techniques musicales (NO № 2323, 20).

3.2.3.2 Структурні кальки. До цієї категорії англіцизмів належать

мовні одиниці, які є буквальним перекладом на французьку мову автохтонного
англійського слова або виразу. Кальки знаходяться десь посередині
між власнефранцузькими та запозиченими формами. Англійський мовознавець
Девід Крістал називає їх запозиченими лексемами, тому що, насправді, саме
поняття запозичене, а його зміст передається відповідними корінними
термінами мови-реципієнта [210].
 105

Англійська мова калькувала багато французьких слів протягом

попередніх століть, а нині французька мова так само запозичує поняття
англо-американського походження та передає їх рідними лексемами.
До калькованих з англійської мови запозичень можна віднести, наприклад,
такі французькі вирази: bombardement en tapis (carpet bombing), patate de sofa
(couch potato), autoroutes de l’information (information highway), effet boomerang
(boomerang effect), dégâts collatéraux (collateral damage), superpuissances
(superpowers), en temps réel (in real time), village global (global village) тощо.
Деякі з калькованих одиниць настільки глибоко асимільовані
французькою лексичною системою, що якщо не знати їхньої етимології,
то їх можна прийняти за суто французькі форми та вирази. Такою є, наприклад,
калька gratte-ciel, яка, як твердить М. Перньє, чудово вписується в лексичну
систему французької мови [276, с. 91].
На думку цього вченого, кальки зовсім по-іншому впливають на систему
мови-реципієнта, ніж прості запозичення, новоутворення або інші лексичні
феномени, оскільки вони часто містять зміни на граматичному рівні. М. Перньє
демонструє це на прикладі таких виразів: аller en grève (go on strike) замість
faire grève; la table mesure six pieds sur trois pieds (6 feet by three)
замість la table mesure six pieds sur trois pieds; ce chanteur ne sera pas
sur le programme ce soir (be on the program) замість ce chanteur ne passera pas
dans l’émission ce soir [276, с. 92].
Ґрунтуючись на подібних прикладах, науковець зауважує, що французи
у Франції схильні надавати перевагу прямим запозиченням, оминаючи
переклад, що звільняє мову від кальок. Але протилежна тенденція
спостерігається у мові французів Квебека, де існує негативне ставлення
до запозичень і де франкофони віддають перевагу перекладу. Там напівбілінгви
вдаються до моделей, які завдяки постійному повторенню вкорінюються
в мові й стають мовною звичкою. У результаті синтаксис канадського
варіанта французької мови набагато більш англінізований, ніж інші
аспекти мови [276, с. 94].
 106

У французькій мові існує також таке поняття, яке англійські дослідники

кваліфікують як запозичені гібриди (loan hybrids), тобто слова, які складаються
з двох частин, одна з яких запозичена та перекладена з іншої мови (у нашому
випадку з англійської), а інша є корінною. Такі лексеми не треба плутати
з іншою категорією запозичених слів – гібридами. Різниця полягає в тому,
що останні є утвореннями, що складаються з одного французького елементу,
а іншого – іноземного, тоді як запозичені гібриди являють собою частково
перекладені за принципом калькування лексеми, тобто один іноземний елемент
залишається незмінним, а інший передається відповідними засобами
мови-реципієнта. Архетипом явища гібридних запозичень М. Перньє вважає
дуже модне сьогодні слово top-niveau. До класу цих запозичень можна
віднести також такі слова, як compact(e) disque, vidéo-club, pole-position
(в автомобільному спорті) та ін.
Принагідно зазначимо, що при дослідженнях категорій кальок до цієї
групи відносять зазвичай так звані очевидні кальки, адже серед запозичень
і лексичних змін іноді надто складно визначити, чи слово дійсно є калькою,
особливо коли йдеться про дуже близькі мови. За оцінкою М. Перньє, кальки
як і "несправжні (нещирі) друзі" (faux amis), є найнепомітнішими
інтерференціями, а отже, "найпідступнішими", позаяк негативно й суттєво
впливають на мову [276, с. 89].

3.2.3.3 Несправжні англіцизми. До цієї категорії запозичень

ми відносимо слова, які лише подібні до запозичень з англійської: вони
утворені самою французькою мовою, але за англійськими словотвірними
моделями. Деякі мовознавці називають цю категорію слів французькими
утвореннями [270], хоча інші взагалі не вважають їх запозиченнями [301].
Головною особливістю несправжніх англіцизмів є те, шо вони "сконструйовані"
у французькій мові за допомогою англійських елементів [246, с. vi–vii]. Кожна
з частин такої лексеми або виразу була колись запозичена з англійської мови,
 107

а потім використана для створення нової лексичної одиниці, неіснуючої

в мові-донорі, наприклад: brushing, fly-tox або silentbloc.
У процесі вивчення питання несправжніх запозичень, окрім проблеми
їх виявлення, постає також проблема їх термінологічного розмежування
з іншими різновидами запозичень. Хоча в дослідженнях майже всіх лінгвістів,
які займаються вивченням англійських нововведень, можна знайти категорію
несправжніх англіцизмів, проте розуміння природи цього явища часто-густо
різне. Так, деякі дослідники використовують цей термін на позначення тих слів,
які наявні в англійській мові, але з іншим значенням, або ж відносять до цієї
категорії будь-яку лексичну одиницю, яка не існувала в цій формі в англійській
мові, а могла бути результатом скороченням або помилки [231; 233].
Нерідко науковці, використовуючи назву "несправжній англіцизм",
вкладають у неї цілком інший зміст. Так, Ж. Дарбелене, Н. К. В. Спенс,
П. Треказ та інші трактують несправжні англіцизми як непрямі запозичення,
тобто те, що в працях багатьох інших авторів кваліфікується
як новоутворення або деривація.
Ніколь К. В. Спенс, наприклад, тлумачить поняття "несправжній
англіцизм" досить широко, вказуючи на різні шляхи їх походження
у французькій мові. Він зазначає, що трапляються випадки, коли слова
чи вирази, які вважають несправжніми англіцизмами через незнання
їх етимології та історії проникнення у французьку мову, виявляються
автентичними запозиченнями з англійської мови, навіть якщо йдеться
про не дуже поширену або неправильно запозичену англійську лексику,
яку самі англійці не вважають рідною. Так, лексема wattman, яку всі, в тому
числі й англомовне населення, вважали просто вигаданою, насправді колись
існувала в англійській мові [301, с. 326]. Проте вчений не заглиблюється
в розгляд цього питання, а задовольняється тим, що розподіляє всі запозичені
лексеми на дві широкі категорії, змішуючи при цьому слова з абсолютно
різною етимологією. У цій класифікації дериваційні утворення
та новоутворення віднесено до категорії несправжніх англіцизмів, але при
 108

цьому мовознавець заперечує англійський вплив у творенні лексеми politique-

fiction, аргументуючи це тим, що ні елемент politique, ні fiction
не є англіцизмами, а це означає, на його думку, що тут немає очевидного
зв’язку з англійською мовою [301, с. 328]. Але, як зазначає М. Хофлер, можна
встановити такий зв’язок між новоутворенням politique-fiction та англійським
запозиченням science-fiction, яке й стало прикладом для його
створення [246, с. 223]. А якщо дотримуватись логіки Н. К. В. Спенса,
то station-service, яке він визначає як англіцизм, насправді ним не є,
бо обидві лексеми, з яких складається слово, існують у французькій
мові незалежно одна він одної.
Аналізуючи приклад baby foot (гра в настільний футбол), П’єр Треказ
зазначає, що ця лексема за своєю етимологією може бути названа корінною
лексичною одиницею, оскільки була створена у французькій мові та не існує
в такому вигляді в англійській. Проте, позаяк слово складається з двох
англійських елементів, то заперечити вплив англійської мови на створення baby
foot важко [306, с. 19]. Саме тому, слідом за П. Треказом, ми вважаємо
доцільним розглядати подібні словосполучення як англіцизми, виділяючи
їх в окрему групу несправжніх англіцизмів.
При вивченні сучасних нововведень у французькій мові дуже важливо
розрізняти, з одного боку, корінні терміни, які походять з французької мови
(це можуть бути слова, які давно існують та вже еволюціонували в мові,
а також французькі неологізми), а з іншого боку, так звані корінні англіцизми,
терміни, утворені самими носіями французької мови, але з іноземних елементів.
Яскравою ілюстрацією до цієї категорії англіцизмів є лексема lifting (m),
яка нерідко зустрічається в текстах косметологічного спрямування: Après
un lifting au laser, il faut panser la peau (E № 3029, 53). На відміну
від англофонів, цей вираз цілком зрозумілий французам і не потребує жодних
уточнень. Так, Анрієта Вальтер [309] описує випадок, коли один англомовний
лінгвіст, цитуючи у своїй статті англійською мовою лексему lifting, яку широко
використовують французи, відчув потребу подати в дужках переклад
 109

англійською мовою (face lift), демонструючи в такий спосіб, що вжитий окремо

термін lifting незрозумілий носіям англійської мови [309].
Отже, несправжні запозичення не можна відкидати при дослідженнях
мовних контактів через їх слабкий ступінь спорідненості з мовою-донором.
Проте той факт, що французи використовують іноземні елементи для власного
словотворення, досить показовий. Орельєн Соважо писав у 1962 році з приводу
таких запозичень, що складається враження, ніби освічені кола французького
суспільства неспроможні користуватися словами рідного словникового фонду,
щоб створити нові терміни. Його критика стосувалася також частого звернення
до латинської та грецької мов при створенні нової термінології [291].
Утворення в мові неологізмів з іноземних елементів, які найчастіше
належать французькій мові, свідчить про те, що явище запозичення
має набагато більший вплив на французьку мову, ніж це може здатися
на перший погляд. Саме тому ми не можемо погодитися з тими авторами,
які не розглядають несправжні англіцизми як запозичення.
Наше тлумачення цієї групи англійських запозичень загалом відповідає
поглядам М. Пікона та П. Богаара [197; 280]. Але, на відміну від них,
ми не ставимо знака рівності між несправжніми англіцизмами
та псевдоангліцизмами, тобто не вважаємо ці два поняття синонімами.
У дослідженому нами корпусі преси ми виявили таке несправжнє
запозичення, як New Look (у словнику – new-look (adj inv, m)). Обидва елементи,
з яких складається дане слово є, безперечно, англійськими, але саме слово було
створене у французькій мові, і в цьому випадку відомий навіть його автор –
це відомий модельєр Крістіан Діор: Autre condition, les robes, tailleurs ou
smokings sont toujours en parfait état, et représentatifss d’une époque: la silhouette
New Look des années 1940, les tailleurs de Chanel des années 1950, les premières
minijupees des années 1960 et les créations psychédéliques, en plastique ou en métal,
des années 1970 (M 8–9.02.09, 10).
Несправжніми англіцизмами є й деякі утворення на -man, наприклад
recordman (m) і perchman (m): Pinay, il est vrai, fut le maître à penser de Giscard,
 110

qui, lui succédant aux Finances, se révéla devant les télés un champion
de l’accordéon, un as du tir au but pour l’équipe de foot de Chamalières, un bronze
des bains de mer torse nu, recordman de l’invitation à dîner chez le citoyen inconnu,
éboueur ou pas: un vrai monarque républicain (CE № 4631, 7); Depuis ses débuts
(comme perchman), Bender n’a jamais été aussi enthousiaste: "Tarantino est au top",
dit-il (NO № 2323, 116).
Хоча ці слова за своєю формою дуже нагадують лексеми англійської
мови, проте в її словниковому складі вони відсутні. Не менш продуктивним
способом утворення французьких неологізмів є й додавання закінчення -ing
до запозичених раніше англіцизмів. Це й trekking (m) від trek (m): Randonnées
pédestres faciles trekking (larges choix) (NO № 2323, 99); і sponsoring (m)
від sponsor (m): Autre terrain sur lequel il faudra jouer plus fin, le sponsoring
de quelques syndicats par les organisations patronales, ou par certaines grosses
entreprises (CE № 4631, 3) та інші.
М. Хофлер цікавиться більш вузькою категоризацією запозичень,
яка б дозволила зробити дослідження менш громіздким. Учений наголошує
на тому, що потрібно розрізняти у групі несправжніх англіцизмів такі слова,
як smoking, які утворились унаслідок їх розвитку та еволюції всередині
французької мови: лексема smoking jacket, запозичена у такій формі
з англійської мови у кінці ХІХ ст., була скорочена за допомогою еліпсу
до smoking [246, с. vi–vii]. Але, встановивши критерії для більш вузького
розподілу, він залишає роботу над категоризацією та уточненням термінів.
А тому, виявляється, що liftier та smoking належать до однієї групи, бо вони
обидва є несправжніми англіцизмами, тобто французькими новоутвореннями
на основі запозичених з англійської мови елементів [246, с. х]. Таким чином,
визначення несправжніх англіцизмів у М. Хофлера ширше, ніж у деяких інших
лінгвістів [231; 233; 301], хоча в його твердженнях залишається багато
прогалин. Але ми не вважаємо доцільним відносити непрямі англіцизми різного
походження до однієї групи та виділяємо такі лексеми, як liftier, як дериваційні
 111

утворення, а smoking – як скорочення, бо одного терміна для глибоко вивчення

даного питання недостатньо.
Категорією несправжніх англіцизмів займався також Н. К. В. Спенс [301],
який досліджує новоутворення типу crossman, tennisman тощо, але так і не дав
їм конкретної назви. Вчений вважає, що ці слова є одночасно і французькими,
й утвореними з англійських елементів, але через те, що не існує еквівалентів
даних лексем в англійській мові, їх потрібно віднести до категорії несправжніх
англіцизмів або псевдоангліцизмів (у розумінні Н. К. В. Спенса ці два терміни
однакові за змістом). Той факт, що вони утворені французами (на чому
наголошує М. Хофлер), не робить їх "ні більш наближеними до англійської
мови, ні менш англійськими у їх задумі" [301, с. 329]. Отже, Н. К. В. Спенс
усвідомлює різницю між цими типами англіцизмів (він їх усі відносить
до несправжніх англіцизмів), але не вважає за необхідне їх розподіляти
за категоріями й описувати. Так, у своїй статті Faux amis and faux anglicismes:
problems of classification and definition Н. К. В. Спенс звертається до проблеми
категоризації англіцизмів, але замість того, щоб дати назву класам слів,
він наводить лише кілька прикладів і задовольняється їх описом, а не
визначенням. У підсумку, всі зазначені вище слова він відносить до групи
псевдоангліцизмів [300; 301, с. 330]. У кінці своєї статті мовознавець зазначає,
що корисно розрізняти дві головні категорії несправжніх англіцизмів:
семантичні "помилки" (méprises sémantiques) та псевдоанглійські слова (pseudo-
mots anglais), утворені на основі англійських елементів [301, с. 330]. Науковець
також твердить, що є дуже багато варіацій в їх еволюції, тому проста опозиція
між англіцизмами та несправжніми англіцизмами не може передати складність
різних типів стосунків: між- та внутрішньолінгвальних, семантичних
і формальних, синхронічних і діахронічних, які функціонують у французькій
мові [301, с. 333]. Доводячи, що потрібно встановити більш чіткі та зрозумілі
визначення, він не робить жодних намагань це втілити.
 112

3.2.3.4 Гібридні форми. До класу цих запозичень ми відносимо

лексичні одиниці, в структурі яких елемент англійської мови поєднується
з елементом французької мови. Як уже мовилось, деякі вчені розглядають
їх як підклас псевдоангліцизмів, як-от top niveau. Категорія гібридів дуже
близька до категорії несправжніх англіцизмів, адже гібриди – це лексеми,
які, як і несправжні англіцизми та дериваційні утворення, породжуються самою
французькою мовою. Отже, гібридна форма запозичення – це морфологічна
форма слова, де один з елементів французький, а інший англійський: une société
holding; le ciné-club; un pont-parking; spectacle-meeting; zoulougate; reality-vidéos,
brancheman, météoman тощо.
Подібні лексичні утворення не часто зустрічаються в сучасному
публіцистичному дискурсі. В масиві проаналізованого матеріалу ми виявили
такі гібридні форми запозичень: après-big bang (m), CD-livret (m), сinéstar (f),
сlub-phare (m), e-boutique (m), porte-PC (m); auto-coat (m): façon auto-coat
(F 27.11.2000, 20); e-économie (f): le royaume de la "e-économie"
(M 2.09.2000, 8); lance-missiles (m): Sur le lot, un peu moins de 160, lance-missiles
stratégiques ou lance-torpilles, sont à propulsion nucléaire (M 6.09.2000, 3);
seniornaute (n): Ce sont les «seniornautes» qui sont invités à faire l’information et à
échanger des expériences (M 6.09.2000, VI); webspectateur (m): A condition
toutefois de faire payer les «webspectateurs», car, pour l’instant, la télé en ligne ne
vit que du sponsoring et de la vente d’espaces publicitaires (M 6.09.2000, VI).

3.2.3.5 Англіцизми-деривати. Це англіцизми, які утворені шляхом

деривації, їх іменують також дериваційними утвореннями. Дериваційні
утворення – це лексичні одиниці іншомовного походження, які були утворені
на основі прямого запозичення з англійської мови за допомогою додавання
афіксів мови-реципієнта. Ця категорія англіцизмів дуже продуктивна,
а крім того, свідчить про процес адаптації запозиченого слова у французькій
мові. Слід зазначити, що запозичення-дериваційні утворення розглядаються
деякими лінгвістами як псевдоангліцизми [231; 233]. Ми вважаємо,
 113

що їх ототожнення недоцільне, оскільки псевдоангліцизми мають англійську

форму та французьке значення, а дериваційні утворення – це результати змін
запозичених лексем за правилами французької мови.
Англіцизми-деривати поповнюють різні частини мови. Цікавим
видається питання неології дієслів. Часто вони формуються на дериваційній
основі запозиченого з англійської мови іменника, до якого додаються дієслівні
суфікси французької мови. Наприклад:
buzzer від buzz (m): D’un clic, on peut buzzer une vidéo, la signaler,
la partager, l’ajouter à un blog ou à une playlist, faire remonter une info dans le flux,
la twitter. Le philisophe compte ajouter à ce site très politique un portail
littéraire, nourri des archives de La Règle du jeu ou de textes d’écrivains
blogueurs (E № 3029, 63);
swinguer від swing (m): Entre le romancier-éditeur, prince de Saint-
Germain-des-Près, et le roi des «tubes», barde de Sarkozy, ça swingue
à vie (E № 3029, 64);
racketter від racket (m): Selon une autre ONG, certains racketeraient
les paysans, en exigeant une part de leur récolte (NO № 2338, 47);
stresser від stress (m): Notre lipo-président peut partir se reposer
au Cap-Nègre sans stresser: la révolte sociale et la frronde syndicale ne viendront
pas le déranger (CE № 4631, 1);
bluffer від bluff (m): Jean-François Beynel, le sous-directeur
de l’administration pénitentiaire, est bluffé: «Ce film est bien documenté,
et il apporte un regard neuf qui rompt avec un certain angélisme sur la prison.
Au moins les gens vont comprendre nos problèmes (NO № 2338, 96).
М. Фейрі констатує, що у французькій мові мало слів, утворених
за допомогою деривації від іменників, це такі утворення, як matcher, mixer,
interviewer [224, с. 20].
Як свідчить опрацьований матеріал, новоутворені дієслова належать
в основному до першої групи. Іноді дієслова утворюються за допомогою
 114

додавання більш складних суфіксів: star+ifier, star+iser, média+t+iser,

sponsor+iser, ganstér+iser; gadgétiser (приклад М. Т. Заноли: [319, с. 33]).
Багатоскладовий суфікс з’являється, очевидно, через розбіжності
у значеннях в англійській і французькій мовах. У всіх випадках, окрім posteriser
і sponsoriser, дієслово з таким суфіксом означає rendre X (зробити якимось):
rendre star, rendre "médiatique", rendre gangster, rendre gadget.
Щодо дієслів posteriser і sponsoriser, то їх семантика відмінна через те,
що в англійській мові слово sponsor – це і агент дії, і дієслово на позначення дії.
У французькій мові всі дієслова мають закінчення, які змінюються при
відмінюванні, тому, щоб позначати дію, лексема sponsor має набути ознак
французького дієслова, що, власне, і відбувається при додаванні суфікса iser.
Таким чином, запозичена лексема проходить адаптацію у французькій мові.
З лексемою poster дещо інша ситуація, оскільки вона в англійській мові
є дієсловом, а агент дії – це posterer, тому процес деривації був
складнішим, ніж у випадку зі sponsoriser. Зауважимо, що дериваційне
утворення posteriser не фігурує у словниках французької мови, але широко
вживається журналістами у друкованій пресі.
Зазначимо принагідно, що не всі французькі дослідники поділяють вище
викладену думку стосовно дієслів. П. Треказ, наприклад, вважає, що ті дієслова,
які утворені від запозичених з англійської мови іменників, є корінними
елементами французької мови. За його теоретичною концепцією, все,
що змінюється за правилами французької мови, стає її невід’мною частиною.
Науковець пояснює такий висновок тим, що у французькій мові існують багато
інших дієслів, які є елементами імпорту та стали результатом прямої адаптації
дієслова з мови-донора, як наприклад, flipper [306, с. 90].
Учений наголошує також, що трапляються випадки, коли дієслово-
неологізм, яке утворене від запозиченого іменника, не відповідає
ні морфологічно, ані семантично лексемі англійської мови: lifter, racketter,
squattériser, stariser і т.д. Але більшість, серед яких vamper і flirter, існують
в англійській мові [306, c. 91].
 115

Поширені у французькій мові дериваційні неологізми на позначення

агентів дії за допомогою суфіксів -eur (m), -euse (f), як наприклад:
blogueur, -euse від blog (m): D’un clic, on peut buzzer une vidéo, la signaler,
la partager, l’ajouter à un blog ou à une playlist, faire remonter une info dans
le flux, la twitter. Le philisophe compte ajouter à ce site très politique
un portail littéraire, nourri des archives de La Règle du jeu ou de textes d’écrivains
blogueurs (E № 3029, 63);
kidnappeur, -euse від kidnapping (m): Ils coécrivent “Regarde de mer”
où elle joue une kidnappeuse psychopathe sur l’île d’Yeu, "Sitcom", "Sous le sable"
et "Huit femmes" (NO № 2323, 120);
manageur, -euse від manager (m): Philippe Saint-André, nouveau manageur
du club varois après cinq années passées à Sale, a débarqué dans la rade avec
dix recrues en provenance des clubs britanniques. Après le Bloodgate,
l’hémorragie! (NO № 2338, 101) тощо.
Іноді важко однозначно визначити, чи йдеться про новоутворене
у французькій мові слово, що є дериватом від англійського запозичення,
чи маємо насправді запозичення відповідного слова з англійської мови.
Прикладом такого синкретичного новоутворення може служити слово rappeur.
Для багатьох фахівців залишається досі незрозумілим, чи воно походить
від англійського слова rap, чи від rapper зі зміною суфікса. З огляду на те,
що в загальному вжитку переважає графіка цього слова як rapper, яка прийшла
прямо з англійської мови, та з огляду на тенденцію запозичувати інші лексеми
на позначення агентів дії з музичної сфери (crooner, rocker, sampler, swinguer
та інші), можна зробити висновок, що така лексема є скоріше запозиченням
зі зміненою на французький манер орфографією. Натомість, rappeuse –
це дериваційне утворення або від rap, або від rappeur. Так само іntervieweur
є, беззаперечно, дериваційним утворенням від дієслова interviewer,
яке вже давно існує у французькій мові. Можливо, що існування англійського
слова interviewer сприяло розвитку зазначеного дериваційного утворення,
але, мабуть, воно б так само існувало і без цього другого англійського впливу,
 116

адже є перше запозичення interview, яке й дало основу для інших дериваційних
утворень. Те ж можна сказати і про слово catcheur, яке є дериваційним
утворенням від французького слова catch, оскільки слово не існувало
в англійській мові з тим самим значенням.
Аналогічні дериваційні процеси відбуваються також з прикметниками
та прислівниками. Наприклад:
bluffant від дієслова bluffer: Certes, l’effet de surprise du trublion anglais
jusqu’au-boutiste est émoussé, mais son audace, frisant parfois l’inconscience
(il va au Moyen Orient insulter Oussama ben Laden auprès d’un musulman
intégriste...), demeure bluffante (E № 3029, 78);
budgétaire від іменника budget (m): C’était folie, surtout, que d’avoir
camouflé en réformes de structure des mesures inspirées uniquement par le souci
d’économies budgétaires, telle la fameuse "mastérisation" de la formation
des enseignants (NO № 2323, 56).
médiatiquement від média (m): Enfin, il est le candidat évident des élites,
ces CSP+ qui sans doute ne font pas l’élection mais qui garantissent, au moins
médiatiquement, une présence sans laquelle le désir cède vite place
à l’oubli (NO № 2338, 36).
Відзначимо при цьому, що неологія прикметників і прислівників,
що базується на англомовних запозиченнях, не є таким розповсюдженим
явищем, як неологія дієслів.
Л. Гільбер вважає явище деривації в лексиці іноземного походження дуже
важливим критерієм у процесі лексичної інтеграції іншомовних неологізмів.
На його думку, коли іноземне слово слугує основою для деривації,
що відповідає морфолого-синтаксичній системі французької мови,
то це означає, що воно дійсно інтегрувалось у мову-реципієнт [237, с. 97].
Женев’ва Маршал доповнює це твердження думкою, що французька мова
вживає добре інтегровані англіцизми для створення нових лексичних єдностей
за допомогою деривації, композиції, семантичного розширення
і навіть конверсії [267].
 117

Незважаючи на твердження Н. К. В. Спенса щодо невпевненості

прийняття суфікса -ing як французького, оскільки лексеми із закінченням -ing
раніше запозичувались одразу зі словом частіше, ніж утворювались
за допомогою додавання або заміщення цього суфікса [301, c. 189].
Але на сьогодні можна знайти багато французьких утворень із закінченням -ing,
які є дериваційними утвореннями або від англійських слів, або від французьких
(brushing, lifting, peeling, squeezing, standing, travelling, zapping тощо).
Те саме відбувається із суфіксом -man, який можна зустріти і в англо-
англійських утвореннях (несправжніх англіцизмах) tennisman і recordman,
і в гібридних французько-англійських формах, як-от météoman, perchman
і brancheman (які наводить у своєму дослідженні М. Т. Занола [319, c. 36]).
Отже, категорія деривації досить широка й різноманітна, дериваційні
утворення можуть також бути включені в інші категорії (семантичні
й синтаксичні відхилення тощо).
Окремим випадком деривації є підкатегорія англіцизмів зі зміненим
функціональним значення. Це ще одна група запозичень, що охоплює слова,
які належать до різних граматичних категорій у мові-донорі та мовіреципієнті
(як це відбувається із синтаксичними відхиленнями), але такі лексеми
ми виділяємо в окрему категорію через розширення первинного значення
запозичення – феномен, який відбувається у французькій мові після
потрапляння в мову і часто порівнюється з деривацією. До цієї категорії можна
віднести такі композити, як multimédia, audiovisuel, politiquement correct,
які існують в англійській мові лише як прикметники і значення яких
розширюється, коли вони змінюють граматичну категорію, щоб стати
іменниками у французькій мові, зберігаючи, все ж, свою прикметникову форму.
Цей тип запозичень рідко розглядається вченими окремо
від дериваційних утворень, хоча лінгвісти визнають різницю
між запозиченнями, які не змінюють граматичну категорію, та тими,
які її змінюють. Феномен розширення функціонального значення в запозичень
зустрічається частіше завдяки його статусу іноземного елемента, оскільки
 118

французька мова більш обмежена в модифікаційних процесах

між граматичними категоріями. Відмінності від вищезазначених
лексичних одиниць незначне. Тому більшість мовознавців навіть
не обговорюють ці відмінності, хоча деякі дослідники, зокрема
Сюзанна Анон, приділили даному питанню багато уваги [240, с. 126].

3.2.4 Запозичення -морфологічні покручі. У корпусі англійських

лексичних запозичень французької мови можна виділити ще одну категорію,
причина появи якої – недостатній рівень знання англійської мови.
Ці англіцизми є, фактично, помилками, тобто неправильно відтвореними
франкофонами англійськиими словами, які при цьому не змінюють своїх
значень. До цього класу запозичень можна віднести, наприклад, такі слова:
best practises замість best practices: Avec les entités et filiales du groupe
en Europe et sur les autres continents, vous partagez les synérgies, les échanges,
les best practises (M 30.11.2010, 42);
looser замість loser: Elle aura entrepris d’exclure le récalcitrant
de ses rangs – un ultime rendez-vous a été pris pour aujourd’hui – en pointant chez
lui un côté "ringard" et "looser" d’autant plus prononcé qui Tiberi, homme perçu
sans destin, n’a jamais pu apparaître autrement qu’en ombre de son prédécesseur
à l’Hôtel de Ville, Jacques Chirac (F 12.10.2000, 17);
se clipser замість se clipper від англійського дієслова to clip,
буква s у формі clipser з’явилася через помилкову думку про те, що слово
походить від іменника у множині clips: Rollnet peut être déroulé sur une largeur
de deux mètres au maximum, ses poteaux, en plastique résistant, se "clipsent"
avec une très grande facilité sur des supports d’une épaisseur allant jusqu’à
5 centimètres (NO № 2323, 127);
gentleman agreement замість gentleman’s agreement: L’ex-parrain
marseillais et les gitans seraient même arrivés à un "gentleman agreement", pour
monter des affaires communes, avant qu’un mystérieux problème ne vienne écorner
le fragile pacte de non-agresion (F 25.10.2000, 12);
 119

taggeur (цікаво, що подвоєння g відбулося за правилами англійської

мови, а правила французької фонетики не були взяті журналістом до уваги)
замість tagueur: Difficile de ne pas souligner la virtuosité du romancier dans
la façon dont il passe d’un prêtre irlandais à la recherche de Dieu dans les taudis
du Bronx à une mère richissime de Central Park, hagarde après la mort de son fils
au Vietnam; d’un gamin taggeur dans le métro new-yorkais à un juge qui devra
statuer sur l’affaire Philippe Petit ... (NO № 2338, 113).
До цієї ж групи можна віднести також слова cokpit замість cockpit, pittbull
замість pitbull, quizz замість quiz та інші. Іноді помилкове вживання стає
настільки поширеним, що сприймається мовцями як лексична норма
(наприклад, looser) і може навіть бути зафіксованим у словниках,
як, наприклад, tchat замість chat, що значиться у Le Grand Robert 2005 року
видання: nouvelobs.com les tchats, les blogs, les débats... (NO № 2323, 133).
Помилки такого характеру є, попри те, зрозумілими, оскільки навіть якщо
журналіст вільно спілкується чи читає іноземною мовою, він може й не знати
всі тонкощі вживання того чи іншого слова. З іншого боку, як уже зазначалось
у попередньому розділі, у сфері мас-медіа перекладачі та журналісти працюють
у таких умовах і в такому дефіциті часу, що навіть найкращі з них не можуть
продемонструвати всі свої знання [212].
У теорії запозичень важливе також питання шляхів потрапляння
іншомовної лексики в мову. Щодо процесу проникнення англіцизмів
у французьку мову, то багато цих одиниць приходить у мову через усну форму
спілкування, де вони часто використовуються як арготичні слова, і лише згодом
отримують своє письмове вираження. Звичайно, ці англіцизми можуть
належати до будь-якої з розглянутих вище категорій й представляти різні
семантико-комунікативні сфери, оскільки шлях їх потрапляння в мову
є характеристикою, незалежною від типу запозичення. Щодо орфографії
запозичень, то вона, як правило, ідентична або дуже близька до англійської
графіки. Іноді з метою "офранцуження" правопису додаються французькі
орфографічні знаки (accents), якщо слово схоже на французькі слова, або дефіс,
 120

іноді неумотивований (week-end, off-shore, star-system). Наприклад: média схоже

на médium, тому в ньому з’являється знак (accent aigu), якого це слово не мало
в англійській мові.
Запозичені англійські слова часто вимовляються за правилами
французької фонетики, як це було завжди, але, коли виникає необхідність
записати ці слова, то, на відміну від минулих століть, використовують
англійську орфографію з незначними змінами (іноді навіть не навмисними).
Оскільки за основу написання слова береться його англійська графіка,
а не його вимова у французькій, то орфографія таких запозичення нині значно
відрізняється від попередніх століть. Такі слова, як boulingrin, paquebot,
redingote, свідчать про те, що раніше написання відповідало вимові [221].
За твердженням багатьох фахівців, цієї тенденції більше не існує, і навіть якщо
слово фонетично змінюється, щоб адаптуватися до французького вуха,
то написання залишається англійським. Іноді додаються французькі значки
(accents), якщо слово схоже на французькі слова.
З іншого боку, дослідники зазначають, що в мові є чимало слів, які рідко
зустрічаються в усному мовленні, але інтенсивно використовуються в різних
за своїм функціональним призначенням писемних документах: наукових
текстах, інструкціях, державних актах, рекламних оголошеннях тощо. З часом
деякі з них можуть потрапити в усне мовлення, а щодо інших, то їх доля може
складатися по-різному: вони можуть залишитися назавжди елементом
писемного мовлення або непомітно зникнути, не залишивши жодних слідів.
Якщо запозичені слова були вжиті оказіонально й класифікуються як ксенізми,
то вони, як правило, такими й залишаються, тому що їх поява була зумовлена
лише бажанням відтворити та передати певну атмосферу, що є предметом
опису. Отже, якщо слово вважається частиною словника мови, то воно буде
підхоплене іншими медіа і набуде широкого вживання, а якщо воно існує лише
тимчасово в якомусь журналі, то воно зникне непомітно для самого читача.
Звичайно, більшість запозичень потрапляють у мову одразу
й у письмовому, і в усному вигляді. Є певна закономірність, яка свідчить
 121

про те, що, коли слово існує в усній мові, це підсилює його вживання на письмі.
Іноді обидві форми змішуються та змінюють вимову або графіку слова.
Наприклад, якщо б вираз Coca light сприймався лише через письмовий текст,
то його б читали [ko-ka-ligt], але осільки він зустрічається і в усній рекламі,
де можна почути правильну вимову, то багато франкофонів наслідують
його англійську вимову [ko-ka-lajt].
На завершення розгляду цього питання зауважимо, що загалом
у французькій пресі рідко трапляються неправильно записані англіцизми.

3.3 Частиномовні характеристики англомовних запозичень

у сучасному французькому медіа-дискурсі

Питання частиномовного розподілу запозичених слів неодмінно постає

при дослідженні лексики іншомовного походження. Це зумовлено тим,
що для глибшого розуміння особливостей функціонування запозичень
у певній мові, важливо знати, лексичні одиниці якої частини мови
запозичуються найчастіше та які риси характерні для іншомовних слів
кожної з граматичних категорій.
Мовознавці, які вивчали проблему частиномовної належності запозиченої
лексики в різних мовах, зійшлися на тому, що найчастіше запозичуються
іменники. Так, Е. Хауген, досліджуючи проблему запозичення з норвезької
та швецької мов в американському варіанті англійської мови, виявив
в опрацьованому ним матеріалі, відповідно, 71,1 % та 72,2 %
іменників [242, c. 224]. Проведений німецьким дослідником А. Онисько аналіз
відомого щотижневика Der Spiegel на предмет використання в ньому
англійських запозичень теж показав, що запозичення-іменники переважають
над запозиченнями інших частин мови, їх відсоток становив 86,12 % [273].
У дослідженнях романістів, які займались і продовжують займатися проблемою
запозичення англійських елементів французькою мовою, теж знаходимо
результати, що підтверджують цю ж закономірність. Так, у розвідці
 122

М. Мізанчук іменники становлять 76,2 % [270, с. 281], у M. Джонсон – 81,5 %

[251], у C. Анон – 80,4 % [240, с. 126]. Наведені результати підрахунків були
взяті з праць тих дослідників, які цікавилися безпосередньо питанням
частиномовного поділу запозичень, проте, якщо звернутись до інших
досліджень морфології іншомовних запозичень, які не були спрямовані
на встановлення найбільш відкритих запозиченням частин мови, теж можна
констатувати значну перевагу саме лексем-іменників [88; 230; 238].
Тож отримані у ході представленої дисертаційної розвідки результати були
очікувані. В опрацьованому корпусі преси нами виявлено 72,77 % іменників.
Наведені результати підтверджують висловлену у праці "Слова та речі"
ідею Г. Шухардта про те, що найпоширеніші випадки, коли запозичуються речі
або поняття, а не дії (дієслово) або ознаки (прикметник) [186]. А запозичення
речі та лексеми на її позначення відбуваються паралельно, про що вже йшлося
в першому розділі нашого дослідження. Звідси й перевага іменників
над іншими частинами мови.
Зумовлена ця закономірність особливостями антропологічного
світосприйняття. Адже у витоках людської мови, як зазначає Г. Гійом,
услід за багатьма філософами, лежить "велике протиставлення
Універсум/Людина" [46, с. 161], яке породжує в мисленні людини дихотомію
"універсум-Простір" і "універсум-Час" [там само, с. 114]. У мовній системі
ця мислена дихотомія виражається, відповідно, іменником і дієсловом.
За визначенням Г. Гійома, "універсум-Простір" є "початковою безкінечністю",
а "універсум-Час" – "фінальною безкінечністю" [там само, с. 56]. Отже, процес
людського сприйняття світу розпочинається з розумової операції виділення
елементів "універсуму-Простору", частиною якого є сама людина, а "Універсум
час", будучи абстрактною категорією, завершує цей процес. Цим, власне,
й пояснюється значна кількісна перевага іменників над дієсловами в структурі
кожної мови, що, відповідно, не може не позначатися й на кількісних
співвідношеннях запозичених іменників і дієслів.
 123

Проте слід зазначити, що така одностайність у висновках дослідників

щодо іменника, як найпоширенішої категорії запозичень, не означає,
що з приводу неї не ведуться дискусії та не виникають суперечки. Перш
за все зауважимо, що кількість частин мови, які вчені виділяють у своїх
дослідженнях при класифікації вилучених прикладів, дещо різниться
(див. табл. 3.1). Це може бути зумовлено або прагненням до більшої деталізації,
як у випадку С. Анон, яка вважала за необхідне відобразити в результатах
дослідження всі виявлені частини мови [240, с. 126], або, навпаки, тенденцією
до узагальнення, що спостерігаємо в М. Мізанчук [270, с. 281]. Дослідниця
зосередила увагу на трьох найбільш представлених прикладами частинах
мови (іменники, прикметники та дієслова), а всі інші випадки об’єднала
у групу під назвою "Інше".
Таблиця 3.1
Кількісні характеристики запозичень за частинами мови у працях
М. Мізанчук, М. Джонсон та С. Анон
Категорія Відсоток
М. Мізанчук М. Джонсон С. Анон
Іменники 76,2 % 81,5 % 80,4 %
Прикметники 10,4 % 13,1 % 11,2 %
Дієслова 1,2 % 4,6 % 5,2 %
Інше 10,5 %
Прислівники 0,8 %
Прислівники, прийменники, 1,8 %
сполучники
Вигук 1,4 %

Недостатньо зрозумілою видається лише класифікація М. Джонсон,

де ми знаходимо категорії іменників, прикметників, дієслів і прислівників.
Вчена не дає пояснень, чому в дослідженні не фігурують приклади запозичень
 124

інших частин мови. Можемо припустити, що причина полягає не в тому,

що в дослідженому корпусі вони не були представлені, скоріше за все метою
розвідки М. Джонсон було вивчення лексем саме цих чотирьох лексико-
граматичних категорій.
Опрацювавши результати нашого експериментального дослідження
запозичень у матеріалах преси на предмет їх частиномовної належності,
ми одержали такі кількісні показники (див. табл. 3.2, Додаток А).
Таблиця 3.2
Частина мови Відсоток Кількість
англіцизмів
Іменники 72,77 % 914
Іменники із зазначенням роду 709
Іменники без зазначення роду 205
Прикметники 15,76 % 198
Дієслова 4,22 % 53
Прислівники 0,56 % 7
Сполучник 0,08 % 1
Словосполучення 6,61 % 83

Таким чином, згідно з матеріалами дослідження, найбільш численною

категорією англомовних запозичень у сучасній французькій мові є, безперечно,
іменники. Другу позицію утримують прикметники, які мінімум удвічі, а іноді
й у чотири рази перевищують категорію дієслів, що знаходиться на третьому
місці. Те, що у випадку французької мови другою за чисельністю граматичною
категорією запозичень виявилися прикметники, С. Анон пояснює належністю
англійської та французької мов до різних мовних груп (германської
та романської відповідно) [240, c. 124–125]. Підтвердження її думки –
дослідження норвезьких і швецьких запозичень в англійській мові Е. Хаугена,
про яке йшлося вище, де другою після іменників є граматична категорія дієслів
 125

(18,4 % та 23,2 %, порівняно з 3,4 % та 3,3 % прикметників). Проте твердження

С. Анон несправедливе, коли йдеться, наприклад, про німецьку мову.
А. Онисько виявив у досліджуваному корпусі щотижневика Der Spiegel майже
однакову кількість прикметників (5,64 %) і дієслів (5,49 %). Як бачимо перші
за своїм показником навіть трохи перевищують останні. Тож запозичення
лексем тих чи інших частин мови залежить, скоріш за все, від системних
особливостей окремо взятої мови.
У випадку французької мови, відносна простота запозичення іменників
зумовлена легкістю їх асиміляції французькою мовою. На відміну
від прикметників, дієслів і прислівників, які потребують проходження належної
адаптації до граматичних норм мови-реципієнта, запозиченим іменникам
достатньо набути артикль, щоб забезпечити собі місце у висловленні.
Проблемою, яка при цьому постає, є визначення роду запозиченої лексичної
одиниці, яка в рідній англійській мові його не мала. За нашими
спостереженнями, іменники, які називають людей, отримують відповідний
статті рід: une barmaid, un cow-boy, une girl, un gentleman, une miss, un steward
тощо. Якщо у французькій мові вже існує еквівалент англомовного
запозичення, то іншомовна лексема отримує аналогічний французькому слову
рід: une star (une vedette), une party (une soirée), une agency (une agence) тощо.
В інших випадках процес набуття роду набагато складніший, через відсутність
усталених критеріїв та мотивації такого визначення.
Значна перевага запозичень-іменників над запозиченнями інших частин
мови також пояснюється тим, що більшість прикметників, дієслів
і прислівників англомовного походження є англіцизмами-дериватами, тобто
вони були утворенні від відповідного іменника. Прикладом цього можуть
служити такі виявлені в ході нашого дослідження лексеми, як: badge (m) >
badger, chat (m) > chatter, sponsor (m) > sponsoriser, racket (m) > racketter,
relook (m) > relooker, bluff (m) > bluffer > bluffant(-e), sport (m) >
sportif(-ve) > sportivement, handicap (m) > handicaper >handicapant(-e) тощо.
Це означає, що до появи майже кожної запозиченої лексеми іншої частини
 126

мови у французькій мові вже існує іменник, який послужить

основою для їх утворення.
Категорія запозичень-прикметників більш суперечлива. І хоча наведені
вище результати досліджень романістів не мають значних розбіжностей
у питанні кількості лексем, що належать до цієї частини мови, важливим
видається дати пояснення з приводу того, які саме лексичні одиниці
були включені до зазначеної групи. Так, найменший відсоток прикметників
знаходимо в дослідженні М. Мізанчук. Надаючи пояснення такому результату,
вчена зазначає, що розбіжність у кількості англіцизмів-прикметників
у різних дослідників може критися в матеріалах дослідження. Вона
припускає, що статті більш описового характеру можуть мати вищий
відсоток прикметників [270, c. 287].
Погоджуючись із тим, що особливості корпусу матеріалів дослідження,
безперечно, впливають на отримані результати, все ж таки зазначимо, що вони
не є основними причинами таких відмінностей, які можуть бути поясненими
різницями в підходах дослідників до визначення запозичених лексем,
які вони відносять до цієї частини мови. Так, при розгляді англомовних
запозичень у французькій мові на окрему увагу заслуговують випадки,
коли функції прикметників у висловленні виконують іменники, як-от: web cam,
business class, business plan, desert boots, fashion design, bed party тощо.
Отже, спостерігаємо явище систематичного калькування на рівні граматичних
структур. У наведених запозиченнях перший елемент виконує функцію
означення, а другий – означуваного слова, що характерно для англійської мови,
де, за законом конверсії, одні частини мови легко переходять в інші,
як у наведених прикладах, де іменники стають прикметниками [151].
Таке явище непритаманне французькій мові, де граматичні категорії мають
досить жорсткі морфологічні параметри й не залежать від функцій, які виконує
те чи інше слово. Тому в дослідників виникають труднощі при класифікації
цих запозичених лексем. Так, на відмінну від М. Джонсон, М. Мізанчук
віднесла вищезазначені приклади не до категорії прикметників, а до категорії
 127

"інше" або "іменники", що може пояснити порівняно низький

відсоток прикметників у дослідженні [270, c. 333–336].
У ході нашої дисертаційної розвідки за основу розмежування було обрано
широке тлумачення категорії прикметників, сюди увійшли всі лексеми,
які виконують функцію прикметників у висловленні. Так, запозичення,
що належать до цієї частини мови, становлять 15,76 % від загальної кількості
виявлених запозичень. Слід зазначити, що природа та структурні особливості
лексичних одиниць цієї категорії дуже різні. Значну частину в дослідженому
корпусі преси становлять англіцизми-деривати: sportif(-ve), bluffant(-e),
bluffé(-e), bodybuildé(-e), budgétivore, dopant(-e), dopé(-e), filmé(-e),
handicapant(-e), handicapé(-e), médiatique, managérial(-e), overbooké(-e),
réinvesti(-e), testé(-e), scotché(-e), smocké(-e), stocké(-e), touristique, zippé(-e)
тощо. Ці прикметники завжди узгоджуються в роді та числі, оскільки повністю
адаптовані до граматичної та синтаксичної систем французької мови:
les mutants bodybuildés (Monde 6.09.2000, I); les capacités managériales
(M 30.11.2010, 40); Comment, effectivement, réduire les déficits publics tout
en engageant la «révolution des services publics», en particulier ceux de l’éducation
et de la sécurité, qui sont les plus budgétivores? (M 31.08.2010, 20); Dans une vidéo
filmée par le journaliste Jean-François Dupaquier, il assure que ces textеs lui ont été
fournis par son supérieur […] (NO № 2338, 49); Robe en piqué de coton smockée
dans le dos, du 36 au 42, Dorotennis, 59,90€ (NT № 475, 81).
У цій категорії також представлені й неадаптовані прикметники
англомовного походження, як-от: black, british, cool, cosy, crushed, express,
flashy, frenchy, glam, groggy, groovy, jazzy, shoking, tedious, ultra-light та інші.
Оскільки ці лексичні одиниці мають нетипову для французької мови графіку,
узгодження з іменником стає майже неможливим. Такі прикметники ніколи
не узгоджуються в роді: On est loin de la fumette cool et de la musique planante
lovés sur des formes autistiques […] (M 8–9.02.09, 22); Des teintes plus flashy que
le taupe, le pétrole, le carbon des débuts (NO № 2338, 133); Il avait tout pour lui:
une guitare groovy à mort, un jeu de scène précis […] (NO № 2338, 122).
 128

Проте іноді вони можуть узгоджуватись у числі: Les Américains, les Jordaniens,
les Pakistanais, les Salvadoriens, sont «buba gays», cools […](M 30.11.2010, 3).
Серед іменників-епітетів, тобто тих, які змінили свою частиномовну належність
і виконують функції прикметників у реченні, можна навести: blues-rock,
breakdown, cash, CD, charter, crown, dance floor, DVD, (old) fashion, flash, folk,
fun, grunge, hardcore, hifi, high-tech, hip-hop, Internet, jazz, kangourou, kiwi,
leader, looser, marketing, offshore, people, pop, power, record, rock, shopping,
snowboard, superstar, time, Wi-Fi та багато інших. Прикметники такої природи
ніколи не узгоджуються, що виправдано граматичними нормами французької
мови, де іменники у функції прикметників залишаються незмінними:
des cheveux marron, une robe citron, des yaourts nature.
Третя за численністю виявлених прикладів граматична категорія дієслів,
яка не викликала труднощів для дослідників. Абсолютна більшість запозичених
лексем цієї частини мови системно адаптована та функціонує за законами
французької мови, проте їх етимологічна природа може бути різною.
Так, вилучені в опрацьованому корпусі публіцистичних текстів іншомовні
дієслова належать до трьох структурно-типологічних груп англіцизмів:
інтегральні запозичення, англіцизми-деривати та перегринізми.
Інтегральні запозичення-дієслова у французькій мові походять
від відповідних англійських дієслів, проте вони вже інтегрувались
у мову-реципієнт, набувши притаманного їй закінчення. Це такі лексеми,
як: booster (від to boost), clipper (від to clip), dealer (від to deal), doper
(від to dope), dribbler (від to dribble), investir (від to invest), poster (від to post).
У реченні вони нічим не відрізняються від французьких дієслів та можуть
використовуватись у різних дієслівних формах: Ça cogne, ça bute, ça saigne, ça
deale sans cesse, avec la complicité du chef des surveillants. Une merveille de thriller
(NO № 2338, 96); Dribblant une nouvelle fois ses poursuivants, Kim file à travers
la campagne chinoise vers une destination inconnue (F 30.08.2010, 1).
Дієслова-деривати є найбільш представленою у дослідженні групою
дієслів, вони були утворені у французькій мові від англіцизмів інших
 129

граматичних категорій. До наведених вище прикладів можна додати:

interviewer, dispatcher, swinguer, relooker, manager, filmer тощо.
Остання група дієслів – нечисленні перегринізми. Це дієслова,
які вживаються оказіонально або знаходяться лише на шляху
до входження у французьку мову. Прикладом таких англіцизмів є: ça cartoon
(M 3–4.09.2000, 21); Check la météo (E №3029, 12).
Звернемо також увагу на те, що всі виявлені нами запозичені дієслова
належать до першої дієвідміни, яка вважається найбільш оптимальною
у французькій граматиці.
Прислівники у дослідженні представлені дериватами сonfortablement,
médiatiquement, sportivement, а також виразом online, його французькою
калькою en ligne, напівкалькою en live тощо. Єдиним запозиченим
сполучником, виявленим в опрацьованому матеріалі був англійський сполучник
and та його варіант &, який уже став інтернаціональним. Однак щодо
останнього варто зауважити, що ми маємо тут швидше справу з відродженням
давньофранцузької форми сполучника.
Для вилучених у ході дослідження корпусу преси словосполучень було
виділено окрему категорію. Це рішення зумовлено тим, що, на нашу думку,
недоцільним було б розділяти лексеми, які окремо одна від одної у французькій
мові не використовуються, а вживаються поєднано у таких словосполученнях
та виразах, як: American way of life, all shares, baba cool, beautiful sixties, blue
eyed english, Buy America, diversity branding, Doggie Style, fen funds, flight control
units, full speed, late night Prom, less is more, let it burn, little big manne, monetary
easing, primary brokerage,profit warning, too good for you тощо.
До цієї групи ми включили також ті словосполучення, одна з лексем яких
широко використовується у французькій мові, проте в поєднанні з іншою
лексемою несе додаткове семантичне навантаження або номінує нове поняття,
наприклад: сelebrity marketing, facility management, fleet management, new
management, big boss, category management та інші. Елементи наведених
 130

словосполучень, які вже функціонували в мові-реципієнті, запозичують заново

в поєднанні з другої частиною.
Отже, англомовні запозичення в сучасній французькій мові мають
складну морфологічну природу, вони належать до різних граматичних
категорій, межі яких іноді дуже розмиті, як-от у випадку іменників-
транспозитів. Проте навіть лексеми однієї частини мови значно різняться
за своєю морфологічною структурою, ступенем адаптації до мови-реципієнта
та ступенем включення у французьке висловлення. Найчастіше запозичуються
самостійні частини мови, такі як іменники, прикметники та дієслова, хоча
кількість слів першої з них у багато разів перевищує інші дві. Достатньо
вагомою є також група словосполучень, до якої увійшли ті елементи, які мають
у своїй структурі кілька складових частин. Таким чином, результати
частиномовного аналізу англомовних запозичень у сучасній французькій пресі
свідчать про їх структурну та морфологічну різноманітність, що дає підстави
говорити про значну присутність і широке впровадження цих елементів
до різних структурних рівнів французької мови.

Висновки до розділу 3

1. Опрацьований у ході дослідження матеріал свідчить про значне

розповсюдження англомовних запозичень у сучасному французькому
медіа-дискурсі. Незважаючи на всі заходи, які держава вживає щодо захисту
французької мови від надмірного напливу англійських елементів, їх кількість
продовжує невпинно зростати. Англіцизми, які виявлено у французькому
медіа-дискурсі у процесі дослідження, було розподілено на три групи, залежно
від їх форми та природи, а саме: 1) повні або інтегральні запозичення (ксенізми,
перегринізми, запозичення абревіатур та акронімів, запозичення виразів
і фразеологічних зворотів); 2) неповні або модифіковані запозичення
(семантичні кальки, псевдоангліцизми, запозичення-транспозити, англіцизми-
скорочення); 3) запозичення словотвірних моделей (морфонологічні
 131

запозичення, структурні кальки, несправжні англіцизми, гібридні форми,

англіцизми-деривати, запозичення-морфологічні покручі).
2. Запозичення відбуваються на різних рівнях мови, що демонструє
велика кількість словотвірних і модифікованих різновидів англіцизмів,
виявлених у процесі опрацювання текстів періодичних видань. Слід зазначити,
що, на відміну від повних запозичень, які легко ідентифікувати у мовленні
завдяки їхній формі, менш помітні запозичення словотвірних моделей,
які можуть мати глибокий вплив на структуру французької мови.
3. Розподіл англійських запозичень, що використовуються носіями
французької мови, на групи є складним завданням, оскільки відсутні чіткі
критерії їх класифікації. Розбіжності у поглядах мовознавців виникають навіть
у трактуванні таких термінів, як псевдоангліцизми та несправжні англіцизми,
гібридні утворення й гібридні запозичення, ксенізми та перегринізми тощо.
4. Дотримуючись широкого розуміння поняття запозичення, у роботі
проведена класифікація іншомовних лексем за структурно-типологічними
групами, аналіз природи яких допоміг у подальшому дослідженні з’ясувати
причини та мотиви використання французами лексики іншомовного
походження у комунікативних актах, схарактеризувати функції, які вони
виконують у мас-медійному дискурсі.
5. Категорія повних запозичень найбільш широко представлена
в досліджуваному корпусі преси, оскільки, крім загальних назв, вона включає
в себе ще й власні назви (назви фільмів, пісень, музичних альбомів, установ
тощо), а також елементи на позначення іноземних реалій – ксенізми
та перегринізми. До того ж переважна більшість новітніх англіцизмів
теж належить до цієї категорії. Це пояснюється тим, що при запозиченні
мовцям просто бракує часу на видозміну та адаптацію нової лексеми, яку вони
без вагань використовують для забезпечення своєї комунікативної потреби.
Модифіковані запозичення та запозичення словотвірних моделей є результатом
взаємодії двох мов, адже до цих груп належать лексеми, які, потрапивши
 132

в мову, зазнали в ній певних змін, адаптуючись до її системних характеристик

фонетичного, граматичного, орфографічного та синтаксичного рівнів.
5. Результати вивчення частиномовної належності виявлених у корпусі
преси англомовних запозичень показали, що у французькому медіа-дискурсі
найчастотнішими є запозичення іменників. На другому місці за частотністю
є запозичені прикметники, хоча ця категорія трактується не завжди однозначно.
Прикметники-англіцизми є часто виявом структурних запозичень, оскільки
ці елементи лише виконують роль прикметників, представляючи за своєю
лексико-граматичною природою категорію іменників, яка у французькій мові
мала б виражатись за допомогою прийменника. Однак, в абсолютній більшості
випадків прийменник відсутній, що, власне, характерно для англійської мови.
Третьою за чисельність запозичень є група дієслів, яка значно відстає за своєю
кількістю від двох попередніх та містить як адаптовані іншомовні одиниці,
так і перегринізми.

Основні положення цього розділу висвітлені в 3-х публікаціях автора

[див.: 136; 142; 143].
 133

РОЗДІЛ 4
ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ
ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ МЕДІА-ДИСКУРСІ

4.1 Основні характеристики та функції сучасного мас-медійного

дискурсу

Маючи на меті охарактеризувати мас-медійний дискурс, окреслимо

насамперед основні поняття, якими будемо оперувати в подальшому, адже
деякі з них до сьогоднішнього часу залишаються предметами суперечок серед
лінгвістів. Так, іноді вчені у своїх дослідженнях ототожнюють поняття "засоби
масової інформації" та "засоби масової комунікації", значно звужуючи останнє.
Дотримуючись поглядів тих мовознавців, які розмежовують ці два поняття,
ми розглядаємо масову комунікацію як цілеспрямоване розповсюдження
повідомлень (через друковані засоби, телебачення, кіно, звукозапис та інші
канали передачі інформації) серед великих аудиторій задля їхнього
інформування та здійснення різних видів впливу (ідеологічного, політичного,
економічного, психологічного) на формування думок та поведінки людей [68].
Згідно із цим трактуванням, поняття "засоби масової комунікації" значно
ширше, ніж "засоби масової інформації", адже до них можна віднести також
такі масові заходи, як театральні вистави, перегляд фільмів і концертів,
публічні свята та карнавали, мітинги, демонстрації тощо.
Отже, під терміном "засоби масової інформації" ми розуміємо, услід
за М. Р. Желтухіною та І. В. Альошиною, організаційно-технічні комплекси,
що забезпечують швидку передачу та масове тиражування словесної, образної,
музичної інформації [69]. Таким чином, засоби масової інформації є одним
з найбільш ефективних шляхів суспільного інформування. До того ж це той
чинник, який швидше за всі інші реагує на події, що відбуваються у світі,
бо газети, журнали, радіо та телепередачі, статті в інтернеті розповідають
про сучасні новини, тобто відображають сучасний стан життя суспільства
 134

взагалі і мови зокрема. Через це саме в мові мас-медіа швидше,

ніж у будь-якому іншому виді дискурсу, проявляються новітні мовні зміни,
лексико-семантичні та граматичні новоутворення. Що стосується французької
мови, то до категорії таких публіцистичних нововведень новітнього часу можна
віднести, наприклад, "ожіночнення" назв деяких професій (la ministre,
la professeur), модифікації синтаксичних зв’язків між словами (la casting
machine, le design superstar), частотне використання безособових займенників
(Ça peste à l’opéra de Budapest. Contre Obama, ça cartoone) тощо. Але найбільше
ці зміни помітні у словниковому фонді, зокрема, у масовому проникненні
до французької мови при сприянні та за допомогою мас-медійних засобів
запозичень з англійської мови типу: my god!, smartphone, story та інших.
У науковій літературі склалися два підходи до питання
трактування медіа-дискурсу. Згідно з першим, медіа-дискурс – це специфічний
тип мовленнєво-мисленнєвої діяльності, характерний виключно
для інформаційного поля мас-медіа [118, с. 151]. Прихильники другого підходу
під поняттям "медіа-дискурс" розуміють будь-який вид дискурсу,
що реалізується в полі масової комунікації, яка, у свою чергу, продукується
засобами масової інформації. Тому можна говорити про політичний,
релігійний, педагогічний та інші медіа-дискурси, маючи на увазі, що для своєї
реалізації зазначені види інституційного дискурсу передбачають наявність
відносно стійкого набору практик продукування, трансляцій та інтерпретацій
масової інформації [83]. Ми цілком погоджуємося з цим поглядом, оскільки
таке визначення підкреслює багатожанровість мови мас-медіа, адже, дійсно,
розповідаючи про події в різних сферах життя суспільства, медіа-дискурс у той
чи інший спосіб відбиває певні особливості мови кожної з цих сфер.
Тому можна говорити, що в засобах масової інформації проявляються не лише
зміни, характерні для сучасного медіа-дискурсу, але й зміни, властиві іншим
видам дискурсів, наприклад, політичному, побутовому, художньому тощо.
Перший підхід до інтерпретації поняття масово-інформаційного
дискурсу, на нашу думку, дещо обмежений, тому за прикладом
 135

Є. О. Кожємякіна та М. Р. Желтухіної, визначаємо мас-медійний дискурс

як тематично сфокусовану, соціокультурно зумовлену мовленнєво-мисленнєву
діяльність у мас-медійному просторі [68; 83]. Вважаємо, що дослідження
особливостей функціонування англіцизмів саме в цьому виді дискурсу дає
змогу більш повно й більш адекватно охарактеризувати нинішній стан
англомовних запозичень у французькій мові, показати, наскільки глибоко цей
процес проник у різні комунікативні сфери суспільства, як він відображається
у словниковому фонді цієї мови тощо.
Починаючи з середини ХХ століття питання функціонування
національних мов різних країн у сфері засобів масової інформації привернуло
дослідницьку увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних лінгвістів, серед яких –
В. Г. Костомаров [85], Д. Н. Шмельов [185], Т. Г. Добросклонська [60],
Т. ван Дейк [57], Н. Фейрклау [222] та інші. Праці цих мовознавців зробили
значний внесок у зародження та формування основ нового напряму сучасної
лінгвістики – медіалінгвістики. Уперше цей термін з’явився в дослідженнях
британських мовознавців. Окреслюючи у своїй статті The Scope of Media
Linguistics основні положення нової дисципліни, Джон Корнер визначає,
що предметом її вивчення є функціонування мови в засобах масової
інформації [2007]. Отже, медіалінгвістика – це напрям мовознавства, який
займається вивченням конкретної сфери вживання національної мови,
тобто мас-медійним дискурсом.
Відповідь на це питання полягає в тій ролі, яку відіграють засоби масової
інформації в житті сучасного суспільства в цілому та в розвитку мови зокрема.
За спостереженнями науковців, з другої половини ХХ століття ріст галузі
засобів масової інформації відбувається в геометричній прогресії: стрімке
збільшення обсягу традиційних ЗМІ, постійне вдосконалення інформаційних
технологій, розвиток всесвітньої мережі інтернет – усе це посприяло
формуванню глобального інформаційного простору [207; 229]. А оскільки
основним творцем і виробником новітніх інформаційних технологій є США,
тобто англомовна країна, то це позначилось не тільки на розширенні сфери
 136

впливу англійської мови, але й на перетворення її в загальновизнану мову

міжнародного спілкування – lingua franca. У наш час важко знайти галузь
людської діяльності, де б англійська мова не мала домінуючого положення.
До того ж у національних мас-медіа майже всіх країн світу спостерігається
експансія продукції англомовної масової культури у сфері індустрії поп-музики
(виконавці: les Beatles, Backstreet Boys, Spice Girls Deep Purple, пісні: Just You
and Me, I’m not a Girl), кіно (Inglorious Basterds, Slumdog Millionaire, Pulp
Fiction, I Love You, Man, Red Dawn), телебачення (téléshopping, sitcom, Euronews,
Morning Live, Desperate Housewives) тощо.
У зв’язку з цим, доречно буде згадати про концепцію лінгвістичного
імперіалізму (linguistic imperialism), яку сформулював Роберт Філліпсон у своїй
праці Linguistic Imperialism. Вчений розглядає домінуючу роль англійської мови
у сучасному світі як експансію по відношенню до інших мов та культур,
яка завдає останнім непоправної шкоди. У свою чергу, концепція
лінгвістичного імперіалізму сформувалася на основі концепції культурного
імперіалізму (cultural imperialism), яка вже давно закріпилася в західній
гуманітарній науці. Термін "культурний імперіалізм" використовується
для позначення домінуючого впливу тієї чи іншої культури, а в сучасному світі
особливо для позначення гегемонії англомовної американської культури [293].
Спираючись на теоретичні положення цих двох концепцій та беручи
до уваги стрімкий розвиток засобів масової інформації, вчені виділяють також
концепцію медійного або інформаційного, імперіалізму (media or information
imperialism) [229]. Цей термін слугує для позначення перерозподілу світового
інформаційного простору на користь найбільш сильних і впливових
у політичному, економічному та технологічному відношенні країн. Відомий
англійський медіаексперт Олівер Бойд-Баррет визначає медійний імперіалізм
як стан, при якому на права власності, структуру, розповсюдження та зміст
масової комунікації чиниться значний вплив з боку зарубіжних
медіа-організацій. Так, нині одними з найбільших і найвпливовіших у світі
є саме англомовні агенції масової інформації (CNN, Reuters, BBC),
 137

які залишаються основним джерелом інформації для багатьох

національних інформагентств різних країн [270].
У межах дискурсно-інформаційного дискурсу простору спеціалісти-
медійники вивчають мову друкованої преси (яка представлена газетами
та журналами), мову радіо й телебачення, а зараз також і мову мережі
інтернет, ще одного засобу масової інформації, який з’явився нещодавно,
але вже набув дуже широкого розповсюдження, оскільки охоплює собою всі
три вищезазначені види мас-медіа. У нашій розвідці обмежимося дослідженням
друкованої преси, представленої у класичних газетах та журналах і викладеної
у мережі інтернет та, слідом за О. С. Кубряковою та О. В. Олександровою,
будемо розглядати газетний дискурс як когнітивний процес, пов’язаний
зі створенням мовленнєвого акту в межах газетної комунікації [90, с. 16].
Досліджуючи питання функціонування англійської запозиченої лексики
в сучасній французькій пресі, слід також брати до уваги такі фактори,
як особливості мови преси та основні функції засобів масової інформації
взагалі, оскільки вибір журналістами певних лексичних елементів, у нашому
випадку запозичених, завжди зумовлюється або вимогами, які стоять перед
пресою як жанром, або ж бажанням підсилити ефект, спрямований на адресата.
До основних рис мови преси дослідники відносять: 1) економію мовних
засобів, тобто лаконічність викладу повідомлення при великій інформаційній
насиченості; 2) вибір мовних засобів згідно з умовою їх доступності
для читачів; 3) жанрове різноманіття та пов’язаний з ним широкий спектр
використання мовних засобів: багатозначність слова, емоційно-експресивна
лексика тощо; 4) поєднання рис власне публіцистичного стилю з рисами
наукового, офіційно-ділового, літературно-художнього, розмовного стилів,
що зумовлено розмаїттям тематики та жанрів [147, с. 78–79].
Щодо функцій засобів масової інформації, то серед учених,
як вітчизняних, так і зарубіжних, ще й досі не існує одностайної думки.
Розбіжності у визначенні функцій мас-медіа можна пояснити частково
ступенем деталізації характеристик ЗМІ (більш розгорнуті підфункції
 138

у класифікаціях деяких вчених виділяються в окремі категорії в інших),

а частково різним розумінням актуальності тих чи інших суспільних завдань,
які реалізуються за допомогою ЗМІ в сучасному світі. Так, загальновизнані
в суспільстві три функції засобів масової інформації: інформаційна, аналітична
та розважальна [73]. Окремі мовознавці визначають функціональний спектр
мас-медійних засобів з урахуванням функцій мови, які сформулював
Р. Якобсон. Наприклад, французькі вчені Крістіан Бейлон і Ксав’є Міно,
досліджуючи рекламний дискурс, виділяють абсолютно ідентичні види
функцій [194], а саме: емотивну (експресивну), конативну, фатичну, метамовну,
поетичну, референтну (денотативну, когнітивну).
Аналізуючи функції мас-медійного дискурсу дослідники виділяють перш
за все інформаційну функцію. Вона провідна, наприклад, у диференціації
І. Хмари, який поряд із нею виділяє також просвітницьку, виховну, регулятивну
та гедоністичну [див.: 42]. На перше місце інформаційну функцію ставлять
також В. П. Пугачов та О. І. Соловйов, які займаються вивченням інформації
політичного характеру в засобах ЗМІ [125]. У класифікації останніх також
зазначені освітня, інноваційна (ініціювання політичних змін), оперативна
(робота ЗМІ на конкретні політичні партії) функції, функція масового
впровадження цінностей, функція критики й контролю, а також функція
формування громадськості та громадської думки.
Як бачимо, представлені класифікації дуже близькі за змістом, хоча
й мають певні розбіжності в термінології.
Принципово інший список функцій формує російський науковець
Е. П. Прохоров [124]. Провідною в його класифікації є комунікативна функція –
функція спілкування та налагодження контактів. Дослідник виділяє також
функції формування масової свідомості, контрольні та регулятивні, культурно-
освітні й рекламно-довідникові функції.
Досить розгорнуту класифікацію функцій засобів масової інформації,
що включає і вищезгадані, пропонує російський лінгвіст М. Р. Желтухіна,
яка розподіляє функції в залежності від системоутворюючої інтенції автора
 139

публікації. У подальшому аналізі функціонування англомовних запозичень

у мас-медійному дискурсі будемо спиратися саме на цю класифікацію. Отже,
у світлі когнітивно-комунікативного підходу до вивчення медіа-дискурсу
М. Р. Желтухіна виділяє такі три групи функцій ЗМІ [68]:
1) функції, які є результатом взаємодії адресанта і адресата:
- пізнавальна функція засобом спрямована на пізнання світу та його
засвоєння думкою і словом;
- культурна, або культурологічна, функція знаходиться на межі
з пізнавальною, полягає у знайомстві з іншими культурами;
- творча, або креативна, функція полягає в конструюванні мовної
реальності;
2) функції, що характеризують комунікативну поведінку адресанта:
- репрезентативна функція полягає в самопрезентації та психічному,
комунікативному розрядженні за допомогою тропів та інших засобів;
- експресивна функція служить для підсилення виразності;
- регулятивна функція, завдання якої полягає в регулюванні процесів
впливу на аудиторію, контроль над суспільною думкою;
3) функції, що характеризують комунікативну поведінку адресата:
- гедоністична (розважальна) функція – адресат отримує задоволення
від процесу результату ознайомлення з повідомлюваною інформацією;
- гармонізуюча – зняття психологічної напруги та вирішення конфліктних
ситуацій;
- інтегративна функція сприяє об’єднанню та єдності нації;
- інспіративна функція надихає націю та прославляє традиційні
цінності [68].
Таким чином, розглянувши функції мас-медійного дискурсу, можна
зробити висновок, що засоби масової інформації не обмежуються лише
передачею певної кількості інформації, а керують діяльністю, організують
співробітництво людей і впливають на них. А це означає, що й вибір
мовних засобів при конструюванні цього типу дискурсу невипадковий.
 140

Використання чи, навпаки, відмова від вживання запозичених лексичних

одиниць у статтях журналістів підсилює вплив, який здійснюється на всіх
рівнях, особливо в системі адресант–адресат. Тому для дослідження
проблеми надмірного запозичення англійських елементів у французькій
мові взагалі необхідним стає дослідження ролі та функцій англіцизмів
у сучасному французькому медіа-дискурсі.

4.2 Комунікативно-функціональна характеристика англомовних

запозичень у французькому медіа-дискурсі

У сучасній теорії запозичення важливе місце посідає питання лексико-

семантичних сфер функціонування іноземних елементів у мові-реципієнті.
Цей аспект досить широко обговорюється вченими, оскільки детальне вивчення
функціональних груп запозичень дозволяє краще зрозуміти не лише лексичні
та граматичні зміни, характерні для кожного з етапів розвитку певної мови,
але й соціально-політичні та економічні процеси, що відбуваються в даному
мовному суспільстві, а іноді й у світі взагалі.
Отже, проблема лексико-семантичного групування іноземних елементів
розглядається в поєднанні з екстралінгвальними чинниками цього явища, тому
що, з концептуальної точки зору, запозичення відображають, зазвичай,
найбільш розвинуті в межах тієї чи іншої національної культури сфери
діяльності, тобто частіше за все країна, мова якої переважає в певній галузі
життя, є лідером у цій сфері діяльності у досліджуваний період історії двох
чи більше взаємодіючих країн.
Питанню функціонального розподілу запозичень за сферами
їх використання присвячена низка праць вітчизняних і зарубіжних
мовознавців, які вивчали його на основі різних мов [8; 41; 62; 64; 74; 93; 97;
111; 122; 120]. Слід зазначити при цьому, що деякі вчені зосереджували свою
увагу на особливостях вживання іноземних елементів лише окремих лексико-
семантичних груп, як-от: економічної [106; 114; 129; 146], спортивної [22],
 141

сфери моди [15], комп’ютерних технологій [105] тощо. У французькій мові

над проблемою тематичної диференціації запозиченої лексики працювали
П. Гіро, О. В. Кромбет, М. Перньє [87; 238; 275; 276].
Надзвичайно швидке та всеохоплююче поширення англійської мови
в кілька останніх десятиліть на тлі глобалізаційних та інтеграційних процесів
у світі викликало, з одного боку, зацікавлення лінгвістів різних країн явищем
запозичення лексичних елементів з цієї мови, а з другого – велике занепокоєння
долею своїх національних мов, які почали дуже стрімко англінізуватися.
Так, для встановлення причин та шляхів проникнення англійських запозичень
у різні мови, вченими були проведені дослідження основних лексико-
семантичних сфер функціонування цих мов, спрямовані на виявлення в їхніх
межах іноземних елементів. Більшість лінгвістів зійшлися на тому, що тепер
найбільш відкритими сферами для проникнення англіцизмів є галузі,
що інтенсивно розвиваються, такі як економіка, електронні технології,
політика, спорт та дозвілля [64; 111; 122; 324].
Звичайно, що питання лексичної англінізації певних сфер буття
французького суспільства та й французької мови в цілому розглядалося
у працях багатьох учених-романістів, як наприклад, М. Мізанчук, М. Т. Занола,
К. Е. М. Жорж, Гі де Жан Форг, Дж. Умбле, П. Гіро [225; 231; 238; 249; 270;
319] та ін. Здобутки цих та інших мовознавців дали змогу встановити найбільш
відкриті англійському впливу галузі людської діяльності протягом всієї історії
розвитку французької мови, а особливо, починаючи з кінця ХІХ століття, коли
вперше було зафіксовано більш-менш значне надходження до неї англійських
запозичень. Так, у ХVIII столітті переважна більшість англомовних запозичень
увійшли до політичної сфери, оскільки англійський парламентаризм був на той
час прикладом для наслідування. Цим періодом датуються такі англіцизми,
як: speaker, pamphlet, budget, vote, jury, politician, meeting тощо. У ХІХ столітті
до французької мови увійшло багато лексем зі спортивної галузі, зокрема
кінного спорту, мода на який зростала, в результаті словник збагатився такими
термінами: tennis, polo, tandem, handicap, poney, pedigree, steeple-chase, outsider,
 142

starter. У той самий період інтенсивно розвивалася галузь залізничного

транспорту, що зумовило появу в мовному узусі французького суспільства слів
tramway, tunnel, condenseur, tender, viaduc, terminus, bogie, truck, express,
sleeping-car та ін., що знову ж таки пояснюється екстралінгвальними
факторами, адже Англія утримувала перші позиції під час індустріального
розвитку ХІХ столітті [238, c. 90–97; 287, c. 133].
У другій половині ХХ століття проблема вивчення тематичних груп
англійських запозичень постала дещо під іншим кутом зору. До питання про те,
в яких галузях з’являється найбільше нових запозичень, додалося питання
ступеня англінізації кожної з лексико-семантичних сфер французької мови.
Важливим стало визначити, в якій зі сфер життя суспільства англійський вплив
найбільш відчутний, де мовці використовують найбільше іноземної лексики,
новітньої чи запозиченої протягом попередніх століть.
Результати проведених у цьому розрізі досліджень значно різняться, а іноді
й суперечать один одному. Проте, при більш детальному аналізі, розбіжності
у висновках учених стають більш зрозумілими. Вони викликані тим,
що кількість виокремлених лінгвістами категорій неоднакова (від 7 до 12),
а тому межі визначених категорій значно різняться. Так, згідно з висновками
К. Жоржа, найбільш заанглінізована сфера науки [231, с. 8], тоді як Г. Форг
встановлює тенденцію до збільшення кількості англіцизмів у галузі реклами,
оголошень та, меншою мірою, науки [225, с. 69]. Ця суперечність
поглиблюється, якщо взяти до уваги метод К. Жоржа, який зараховує
до сфери науки "високоспеціалізовані жаргони" (highly specialized jargons),
лексика яких часто не фіксується в загальних тлумачних словниках
французької мови [231, с. 8].
Сфери, які аналізує Г. Форг, теж неоднозначні. Науковець виділяє
10 галузей: спорт, реклама, оголошення, дозвілля, мистецтво, економіка,
новини Франції, міжнародні новини, суспільство та наука, які, як не важко
зауважити, співвідносяться з рубриками друкованих видань Франції [225, с. 66].
Проте постає питання, чи доцільно ототожнювати рубрики газет
 143

і лексико-семантичні сфери мови, оскільки категорії "новини Франції"

та "міжнародні новини" містять чимало лексичних одиниць економічної
й суспільно-політичної тематики. На нашу думку, такий поділ недоцільний,
його результати дають змогу говорити лише про англінізацію певних рубрик
у межах конкретного видання.
Більш вдалий, на нашу думку, підхід М. Мізанчук, яка налічує найбільшу
кількість лексико-семантичних груп запозичень, що розподіляються за такими
сферами функціонування мови (подаємо в порядку зменшення): засоби масової
інформації / музика / поп-культура, політика, бізнес / економіка, повсякденне
життя, література / мистецтво, наука / медицина, технології / інформатика,
краса / мода, спорт, війна, релігія, навчання [270, с. 312].
Проте найбільш детальна та спеціалізована все ж диференціація
М. Т. Заноли, хоча й нараховує лише 7 категорій лексико-тематичних груп:
повсякденне життя, соціальне життя, економіка й підприємство, політичне
життя, наука, література / журналістика та інші англіцизми, але у межах кожної
групи дослідниця виділяє більш детальні під-категорії [319].
Отже, вчені вже досить давно роблять спроби диференціювати
запозичену лексику англійського походження за лексико-семантичними
групами та сферами їх використання, проте, як бачимо, поділ
усе ще залишається умовним та суб’єктивним через брак загальних чітко
визначених критеріїв класифікації. До того ж завдання ускладнюється
характерним для сучасного етапу розвитку мов процесом детермінологізації
лексичних одиниць, який не оминув і великої кількості іншомовних лексем.
Зазначене явище соціально умотивоване та полягає в тому, що терміни
мігрують за межі своїх терміносистем [99; 103, с. 34–39; 120, с. 16], тобто
відбувається переструктурування словникового складу відносно центру
(загальновживаної лексики) та периферії (окремі підмови) [162, c. 28].
Детермінологізація запозичень приводить до того, що, набуваючи нового
метафоричного значення, ці лексеми переходять з однієї функціональної групи
 144

в іншу. Тому однозначно кваліфікувати їх належність до певної сфери стає

важко, а іноді взагалі неможливо, без урахування контексту.
В історії французької мови непоодинокі випадки, коли запозичена
лексема, що надійшла в межах конкретної функціональної групи, протягом
свого становлення в мові-реципієнті набула нових смислів і майже перестала
використовуватись у своєму первинному значенні. Прикладом може слугувати
слово tandem, запозичене французькою мовою у 1816 році на позначення
способу запрягання коней під час змагань з кінного спорту [238; 333].
У сучасній французькій мові лексема tandem вживається часто, проте
не у значенні кінного запрягу. Виявлені в ході нашої наукової розвідки випадки
вживання англіцизму tandem засвідчують його можливу належність до різних
лексико-семантичних груп, як-от:
 політичної сфери, як це спостерігається у статті, що з’явилася 8 березня
2012 року на сайті газети Le Monde. У ній йдеться про організацію виборчої
кампанії кандидата в президенти Н. Саркозі та обговорюється вибір його
офіційного представника Наталі Ксьюско-Морізе – вибір, який багато хто
з політиків вважав помилковим. Журналіст пише в цьому зв’язку: Lui-même
a hésité à lui adjoindre une autre personne. Patrick Buisson, son conseiller, plaidait
en faveur d'un tandem avec Laurent Wauquiez, le ministre de la recherche
et fondateur de la Droite sociale. Le président, furieux de ce que M. Wauquiez a tiré
la couverture à lui lors du sauvetage de l'usine Lejaby, en Haute-Loire, n'en a pas
voulu (M 8.03.2012 lemonde.fr). Слово tandem у наведеному прикладі означає
співпрацю двох політиків задля досягнення загальної мети, у нашому випадку
кандидата в президенти та його офіційного представника;
 економічної сфери, де слово tandem номінує співпрацю двох підприємств
з комерційною метою: L'offre, émanant du tandem BMV/Geodis-Calberson,
deux entreprises de la myriade de filiales ou partenaires de Geodis, propose
le maintien de 826 emplois sur les 1 600 actuels, un chiffre insuffisant
selon les syndicats (M 23.03.2012 lemonde.fr);
 145

 у сфері спорту слово tandem вживається як синонім французької лексеми

équipe: Ce "prologue" une fois terminé, les tandems s'attaquent aux choses sérieuses
(про змагання лижників-альпіністів Pierra Menta) (M 16.03.2012 lemonde.fr).
Ведучи мову про сфери проникнення запозичень, зазначимо, що дуже
часто йдеться про розширення семантичного значення запозиченого слова
в мові-реципієнті, коли іншомовна лексема внаслідок адаптації до нової мови
або ж інтернаціоналізації мови-джерела, набуває нових смислів, а отже,
входить до складу інших лексико-семантичних сфер. Це відбулося, наприклад,
з англійською лексемою casting, яка потрапила до французької мови
зі значенням "відбір акторів та дійових осіб до спектаклю чи фільму", а тепер
вживається також для позначення будь-якого виду відбору: Nous avions aligné
sur le papier un casting idéal, une équipe, des lieux de tournage (NO № 2323, 116);
Un casting formidable (у рекламі нового фільму, що вийде незабаром)
(NO № 2338, 113); Dimanche 29 août, lors de l’université du PCF à Seignosse
(Landes), Pierre Laurent a eu beau assurer, devant quelque 500 militants, que «pour
lever le doute sur la capacité de la gauche à changer la vie des gens, le débat ne peut
être résolu ni par les castings présidentiels ni par des accords d’appareil», cela reste un
point d’achoppement entre le Parti de gauche et les communistes (M 31.08.2010, 9).
Як бачимо, у перших двох випадках casting вживається в первинному
значенні, з яким воно прийшло з англійської мови, – підбір акторів,
а третій випадок демонструє розширення значення лексеми, а саме
генералізацію її значення, оскільки запозичення набуває більш широкого
смислу – відбір взагалі. Тут мається на увазі "вибір президента", тобто
президентські вибори, тому casting у наведеному контексті може бути
віднесеним до політичної сфери.
Отже, враховуючи напрацьований у питанні типології запозичень
англомовного походження досвід багатьох мовознавців та беручи до уваги
результати власного текстологічного аналізу, вважаємо за доцільне виділити
10 лексико-тематичних груп англіцизмів, які зустрічаються в сучасній
 146

французькій пресі та стосуються таких сфер життя французів, як наука,

економіка, побут, соціально-політична, спорт, транспорт, культура, мода,
мас-медіа та військова сфера (див. Додаток Е).
1. Сфера науки. Наукова сфера представлена в повсякденній сучасній
французькій пресі не так широко, як можна було б сподіватися. Зумовлено
це тим, що основне завдання газет і журналів полягає в повідомленні загальної
інформації про життя суспільства, не торкаючись спеціалізованих знань
конкретних наук та їх нових досягнень. На рівні запозичень наукова інформація
французької преси презентована дещо однобоко, в ракурсі її висвітлення
знаходяться в основному побутова техніка та інформаційні технології, зокрема
високотехнологічне приладдя та комп’ютерні новинки. В опрацьованому
масиві матеріалу виявлено 190 таких одиниць, що складає 15,96 % від загальної
кількості знайдених запозичень. Цікавий той факт, що багато з цих слів,
незважаючи на їх широке розповсюдження в мові преси та в повсякденному
мовленні, досі ще не зафіксовані у французьких лексикографічних працях.
До категорії таких слів належать, наприклад: netbook (n) – комп’ютер
невеличких розмірів, призначений, згідно із задумом його творців, для
користування інтернетом; IPad (n) – комп’ютер-планшет, який випускає
корпорація Apple: Orange lancera une tablette concurrente de l’iPad, Malgré son
prix élevé (autour de 600 euros) l’iPad, lancé en avril, s’est vendu à 3,27 millions
d’exemplaire dans le monde (F 27.08.2010).
Із тих запозичень, що вже увійшли до словникового фонду французької
мови, можна навести, наприклад, слова: tablette (f) – комп’ютер або термінал
комп’ютера з тактильним екраном [335]: Reste à savoir si les tablettes
parviendront à trouver leur place, à l’instar des netbooks. Arrivés en masse il y a
deux ans sur le marché informatique, les netbooks, ces ordinateurs ultralégers
souvent vendus avec des clés 3G, pèsent désormais environ 20% du marché
des ordinateurs portables (F 27.08.2010); smartphone (n) – мобільний телефон
із додатковими комп’ютерними функціями [335]: Smartphones et tablettes
numériques stars des cadeaux de Noёl (F 30.11.2010), тощо.
 147

Іноді у галузі техніки й інформатики запозичуються лексеми

на позначення дії, що виконується на основі новітніх приладів і технологій.
Напр.: scanner (v) – досліджувати за допомогою scanner (m) (сканер): A Abidjan
par exemple, Bureau Veritas scanne les conteneurs qui entrent dans le port afin de
vérifier que les cargaisons sont conformes aux déclarations officilles (F 27.08.2010).
В опрацьованому корпусі матеріалів преси ми знайшли також
оказіоналізм health (здоров’я), який є іменником в англійській мові,
а в французькій вживається у значенні прикметника: L’organisation mondiale
de la santé (OMS) a proposé la création d’un domaine «health» (santé en anglais)
sur l’Internet, réservé aux sites qui respecteront des «normes de qualité et d’éthique»
(F 14.11.2000, 14); абревіатуру Dr (doctor): «C’est la cause la plus courante
des accidents car la nourriture est un enjeu majeur», insiste le Dr de Rengervé
(NT № 475, 68); медичний термін ecstasy (m,f) – наркотик, що походить
від амфітамінів, який використовується для отримання ефекту ейфорії:
L’ecstasy, parfois surnommée "drogue des amoureux", est un dérivé
des amphétamines (F 14.02.2010 lefigaro.fr) та інші.
2. Сфера економіки. До цієї тематичної групи ми віднесли всі лексеми,
що стосуються економічної діяльності французького суспільства, взятій
у широкому розумінні слова, як-от підприємництво, фінанси, торгівля,
банківська справа тощо. Із 1190 виявлених нами англійських запозичень
на дискурсне обслуговування цієї сфери припадає 173 запозичених одиниць,
що складає 14,54 % від усього опрацьованого матеріалу.
Деякі запозичення цієї категорії вже ввійшли до словникового
складу французької мови, наприклад, offshore (m., adj. inv.) – іноземний, той,
що знаходиться за межами країни [334]: L’émergence de l’éolien offshore ouvre
quelques perspectives à l’industrie française.; En 2007. Areva a néanmoins racheté
l’allemand Multibrid pour se développer dans l’offshore et Alstom a acquis
l’espagnol Ecotecnia (M 27.08.2010); gap (m) – розбіжності, розрив
між людьми, їх економічним рівнем, двома фактами дійсності [334] тощо:
 148

Les gaps s’observent davantage dans les banques, les nouvelles technologies,
la santé (F 30.08.2010) та ін.
Але оскільки дана тематична група запозичень стосується сфери,
що дуже стрімко розвивається, то велика кількість виявленої лексики цієї галузі
ще не значиться у словниках. Наприклад: business plan (m) – документ,
що описує цілі, структуру, методи управління та очікувані фінансові
результати проекту [338]: Le tout avec un an d’avance sur le business plan
initial (F 27.08.2010); outsourcing (n) – залучення, коли це вигідно, до виконання
контрактної роботи зовнішніх виконавців: Car tout sépare l’avocat exerçant seul,
«faisant du divorce» rémunéré grâce à l’aide juridictionnelle, de l’associé
d’une firme anglo-saxonne brassant des millions dans l’outsourcing (F 30.11.2010);
support marketing (m) – підтримуючий маркетинг: Nous vous offrons
l’opportunité d’intégrer un groupe international en croisance et vous disposerez
de tous les moyens nécessaires pour atteindre vos objectifs ainsi qu’un support
marketing important (F 30.08.2010); stop’n’go (m) – маркетинговий метод,
що полягає в тимчасовому припиненні економічної діяльності з подальшим
її поновленням: Les entreprises font des stop’n’go permanents, elles recrutent
en fonction des opportunités offertes à court terme par le marché ou la conjoncture,
relève Marie-Claire Lemaitre, DG de Mereuri Urval. Les vertus cardinales sont
prudence et pragmatisme (F 30.08.2010); haircut (m) – зменшення державного
боргу країни за умови її фінансової неспроможності: La rumeur avait couru que
cette «dette senior» pourrait être l’objet d’un «haircut», d’une réduction
du principal (F 30.11.2010);
3. Сфера побуту. Дана масмедійна сфера життя французького соціуму
виявилася найбагатшою на англомовні запозичення, вона складає 27,74 %
від загальної кількості виявлених одиниць у корпусі проаналізованих текстів.
Ця сфера охоплює велику кількість лексем на позначення реалій життя людини.
Крім них сюди також включено всі слова, які не увішли до інших тематичних
груп. Напр.: downtown (n) – діловий квартал міста [338]: Ouvert, à la fin
des années 1990, dans un ancien entrepôt d’une ruelle de downtown, centre-ville
 149

alors paupérisé, ce club, d’une capacité de «I WISH they all could be California
girls» («J’aimerais qu’elles soient toutes des Californiennes») chantaient les Beach
Boys (M 10–11.10.2010); pocket call (m) – дзвінок, що відбувається, якщо кнопка
виклику була натиснута випадково, коли телефон знаходився в кишені:
Tout commence par un pocket call, un appel involontaire (F 27.08.2010). Слово
shopping, зафіксоване у словнику лише як іменник – ходіння з магазину
до магазину, щоб подивитися або купити якісь речі [334]. Використання
іменника shopping у значенні прикметника є структурним англіцизмом, тому
можна сказати, що в даному контексті англомовна лексема shopping має
подвійне запозичення: La rencontre se veut amicale, «un peu comme une virée
shopping entre copines», explique-t-on chez sarenza.com, le site de vente en ligne de
chaussures qui, pour la troisième édition de sa course en escarpins, s’ouvre à
l’international (F 30.11.2010). Цікавим видається запозичення word books (n),
адже воно не значиться не лише у французьких, але й в англійських словниках,
мабуть, через це журналіст дав тлумачення цієї лексеми у статті: Blurb publie
également des word books, c’est-à-dire des livres de textes, qui représentent
environ 10,5 de ses ventes (F 30.08.2010);
4. Соціополітична сфера. Дана сфера представлена загалом бідно
запозиченнями в масмедійному дискурсі. В опрацьованому матеріалі було
виявлено всього 70 запозичень, тобто 5,88 %. Проілюструємо її такими
англіцизмами: big brother (n) – людина або організація, що здійснює повний
диктаторський контроль за життям людей: Les manifestants qui défileront mardi
12 et samedi 16 octobre en France contre la réforme des retraites ne le savent sans
doute pas, mais «Big Brother» les surveille. Big Brother ou plutôt… les marchés.
Si le mouvement se radicalise, le gouvernement français pourrait- il faire marche
arrière? (M 10–11.10.2010); bushiste (adj) – значення цього прикметника
встановлюємо за контекстом, адже ні в англійському, ні у французькому
словниках воно на зафіксоване. В англійському словнику значиться лише
bushisme (політична філософія президентів Буша старшого
та Буша молодшого). Отже, bushiste слугує для позначення реалій,
 150

притаманних політиці президента Жоржа Буша (George Bush): Ou en adoptant

parfois – on pense notamment à la Jeep Patriot – des patronymes qui, à tort
et à raison, suggéraient un parti pris bushiste à rebours de la nouvelle Amérique
apaisée et plus écologiquement correcte de Barack Obama (M 27.08.2010);
pool (m) – об’єднання людей, які забезпечують реалізацію певного проекту
або працюють над спільною справою: "Il est trop cérébral, il n’arrive pas à mettre
ses tripes sur la table et à parler au peuple comme savaient le faire Reagan
ou même Clinton", notait récemment une journaliste du pool de
la Maison-Blanche (F 30.08.2010). У наведеному прикладі pool позначає команду
журналістів, які працюють на уряд Сполучених Штатів; care (m) – турбота,
в опрацьованому нами матеріалі вживається у значенні благополуччя
суспільства, коли воно небайдуже до проблем кожного свого представника:
Mme Aubry, pas encore candidate, ne veut pas seulement s’afficher en opposante
résolue. A vingt mois de l’échéance présidentielle, la posture ne suffit plus. Il lui faut
montrer ses capacités à proposer une alternative. Un peu empêtrée à définir son
concept du «care», Mme Aubry s’est trouvée une formule plus basique:
«Une autre France est possible.» Les vieux pots faisant les bonnes recettes,
Mme Aubry propose de continuer à «changer la vie», titre du programme
du PS de Francois Mitterrand en 1974 (M 31.08.2010, 8);
5. Сфера спорту. Ця сфера життя французів завжди вирізнялася великим
ступенем англінізації. Англійська мова постачає не лише назви видів спорту
(base-ball, basketball, bowling, boxe, football, golf, hockey, motocross, ping-pong,
tennis, volleyball), але й велику частину тематичної лексики (amateur, ring,
record, score, supporter). Проте в опрацьованому матеріалі було виявлено лише
93 нових запозичень (7,82 % від загальної кількості). Серед новітніх
англіцизмів цієї тематичної групи можна знайти назви спортивного знаряддя:
bodyboard (m): Le bodyboard. On l’appelle aussi «Morey», du nom de son
inventeur, un surfeur qui, pour ne plus entendre sa femme pester sur la plage
en l’attendant, lui fabriqua une planche à fond plat sur laquelle elle pouvait
s’allonger pour glisser sur les vagues (NT № 475, 50); назви агентів дії
 151

challenger (m) – претендент на чемпіонство: On a des challengers mais pas

de coureurs capables de gagner le Tour. Comme à Roland Garros, les vrais
champions sont des perles rares (NT № 475, 112); cheerleader (n) – людина, яка
підтримує команду та підіймає дух гравцям (у статті зазначена лексема
подається з поясненням у дужках): l’équipe de cheerleaders (les jeunes filles qui
manient bâtons et pompons avant les matches) (M 3–4.09.2000, 19); coach (m,f) –
тренер: Pour me sentir bien, leur avait-il dit, j’ai besoin de faire une heure de gym
par jour , tout seul ou avec ma coach (CE № 4631, 2). Чимало також спортивної
термінології, наприклад, goal-average (m) – співвідношення забитих
та пропущених м’ячів: Une double condition indispensable: gagner aujourd’hui,
puis le 7 novembre au stade Gerland devant l’Olympiakos sur un score supérieur
à 2–1, au nom du goal-average particulier susceptible de départager Grecs
et Français (F 25.10.2000, 33), або open (n) – турнір: рубрика в газеті
l’Open d’Australie (F 30.11.2010, 17);
6. Сфера транспорту. Ця група лексико-семантичних запозичень,
яка поповнилася у ХІХ столітті великою кількістю англійських термінів,
продовжує збагачуватися за їх рахунок і нині. У проаналізованій пресі виявлено
54 англіцизми з даної тематики, що складає 4,53 % від загальної кількості
зауважених. До цієї тематичної групи ми віднесли слова, які вже ввійшли
до словникового складу французької мови та вкорінились у ній, наприклад:
trafic (m) – рух транспорту: Arrivé en retard dans la cour Saint-Damasse,
où l’attendaient gardes suisses et gentilshommes du pape – «un problème de trafic
entre l’aéroport et le Saint-Siège», a expliqué son service de presse, – M. Sarkozy
s’est immédiatement rendu dans la salle Clémentine, où l’attendait
le pape (M 10–11.10.2010) або ж cargo (m) – корабель, призначений головним
чином для транспортування товарів: Le navire chimiquier de 120 mètres, percuté
vendredi 8 octobre par un cargo vraquier au large de l’île d’Ouessant (Finistère),
est arrivé dans la nuit du vendredi 8 au samedi 9 octobre à Brest (M 10–11.10.2010).
Сюди належать також слова зовсім нові, неадаптовані англіцизми, як-от: sport
utility (n) – надпотужний повнопривідний позашляховик: Cette luxueuse
 152

diligence, attendue en Europe à partir de 2011, ne suffira pas à redresser la barre,

même si, après un long passage à vide, les ventes de «sport utility» sont reparties
à la hausse aux Etats-Unis (M 27.08.2010); crossover (m) – так званий
паркетний позашляховик, автомобіль, який має можливості повнопривідних
позашляховиків, а його зовнішній вигляд та хода, наближені до традиційних
автомобілів: Jeep s’apprête à passer d’autres compromis pour se conformer
à la nouvelle donne du crossover, terme qui désigne une catégorie de vrais-faux 4x4
plus policés, moins lourds, moins gourmands et pas forcément dotés d’une traction
intégrale (M 27.08.2010); назви таких сучасних технічних новинок,
як downsizing (m) – зменшення об’єму циліндра машини й downspeeding (m) –
зниження режиму роботи двигуна. Обидві мають за мету зменшити витрати
пального, а отже і кількість шкідливих речовин, які автомобілі викидають
в атмосферу: Un taux de compression variable permet aussi de repousser les limites
du downsizing (réduction de la cylindrée) du moteur à essence, en autorisant
une augmentation d la pression de suralimentation sans crainte de provoquer
le fameux cliquetis, annonciateur du phénomène destructeur dit de détonation. …
Enfin, le couple important développé par le moteur MCE-5 permet de l’associer
à une transmission aux rapports longs afin de réduire son régime d’utilisation,
les spécialistes appellent cela le «downspeeding» (F 30.11.2010).
7. Сфера культури. На дану тематичну групу запозичень у нашому
експерименті припало 154 мовних одиниці, що становить 12,95 % від загальної
кількості виявлених англіцизмів.
Ця сфера життя народу багатогранна й охоплює різні творчі
напрями, зокрема:
 мистецтво: mainstream (m) – головна течія, панівна тенденція
в різних видах мистецтва: Victime de son succès, le Comic-Con est surtout
l’expression manifeste d’une tendance de fond: la digestion de l’esprit geek par le
mainstream, l’intégration de ce qui était auparavant considéré comme une sous-
culture au sein de la culture de masse (NO № 2338, 5);
 153

 кіно: filmée (adj) – знятий на відео: Dans une vidéo filmée par le
journaliste Jean-François Dupaquier, il assure que ces texts lui ont été fournis par
son supérieur, un officier des forces armies rwandaises, le colonel Anatole
Nsengiyumva, à des fins de propaganda (NO № 2338, 49); flash-back (m. іnv.) –
переривання хронологічної послідовності у фільмі, щоб показати минулі факти,
повернення спогадами до минулого: Il a vécu «en péril permanent» et il affronte
la vieillesse avec stoicisme, après avoir traversé une existence ponctuée par
de multiples maladies et par trois mariages calamiteux: en un long flash-back, il
ravive ses souvenirs d’éternel naufragé avant de tirer sa révérence sur un lit
d’hôpital... (E № 3029, 70); motion-capture (f) – технологія анімації захвату
руху: Pari réussi à en juger par les vingt minutes d’images que l’on a pu voir,
où la 3D et la motion-capture (cette technique qui permet d’intégrer le jeu
d’acteurs réels sur des personnages en images de synthèse) servent
une véritable vision de cinéaste (NO № 2338, 5).
 розваги та дозвілля: maid-kissa (m) – тематичне кафе, де все
присвячено коміксам та манга: Il est 16 heures, et l’ambiance bat son plein
au Papa Puré, un «maid-kissa» (café consacré au dessin animé et au manga)
(F 27.08.2010); jackpot (m) – великий швидкий виграш: A 22 ans, en 1976, c’est
le jackpot. RTL et la France entière s’entichent de la Michèle, interprétée par
Gérard Lenorman (E № 3029, 66).
 музика та поп-культура: mixtapes (n) – записана на касету збірка
пісень або музична підбірка, яка складалася з пісень одного чи кількох авторів
(від to mix – змішувати та a tape – касета); street album (m) – музична збірка,
яка виходить не для продажу, а щоб зробити рекламу виконавцю або альбому,
що має вийти незабаром. Слід зазначити, що в нашому прикладі обидва
запозичення вживаються в дещо іншому значенні, тому автор статті надає
їм пояснення в дужках: Très vite, l’information circule sur Facebook, où un nombre
croissant d’usagers traquent, et publient, les paroles jugées homophobes, extraites
d’anciens titres issus de «mixtapes» (échantillons de studio, jamais commercialisés)
 154

ou du «street album» (destiné aux concerts), L’Ecrasement de tête. L’Internet

a de la mémoire (M 10–11.10.2010); gangsta rap (n) – тип музичного напряму
реп, що містить "агресивну" лірику, де часто йдеться про життя вуличних банд:
Malgré une iconographie guerrière, courante dans le hip-hop, le cliché «gangsta
rap» ne s’applique pas à Sexion d’Assaut, un groupe parisien, très éloigné
de la problématique des ghettos (M 10–11.10.2010); hardcore (adj) – популярний
серед молоді музичний стиль, який є підвидом панк-року (punk rock): la vague
hardcore (M 10–11.10.2010).
8. Сфера моди. Це галузь, яка швидко та безупинно розвивається і,
як наслідок, теж використовує чимало "старих" і новітніх англійських
запозичень. У нашому дослідженні її частка складає 74 англіцизми,
що становить 6,21 % від загальної кількості. З метою ілюстрації розглянемо
кілька з них: bimbo (f) – молода дівчина, що стежить за модними тенденціями
та культивує яскраво виражену жіночність. У словнику Le Petit Robert автори
називають це "провокуючою жіночністю". Стосовно таких дівчат
у французькому суспільстві склалися певні стереотипи про їх поведінку
й інтелектуальні здібності: Nous sommes à la fois héritières de cette tradition
libérale et désireuses de faire valdinguer ces stéréotypes de bimbos blondes
écervelées (M 10–11.10.2010); people (adj. inv.) демонструє подвійний
англійський вплив, оскільки лексема people була запозичена з англійської мови
як іменник, до лексичного запозичення додалось ще й запозичення структурної
моделі, внаслідок чого people почало виконувати функцію прикметника: ...
ce nouveau segment de presse féminine alliant mode et actualités people
(F 27.08.2010); jersey (m) – вовняна в’язана тканина: La petite marque française
de jersey ZOEtee’s a demandé à l’actrice Gwyneth Paltrow, dont le style est
irréprochabl et scruté à la loupe par les magazines spécialisés, de lui dessiner
une collection (NO № 2338, 130); look (m) – стиль, манера одягатись: Mèche
rebelle et look savamment écontracté, ce garçon de 39 ans (NO № 2338, 91).
9. Сфера мас-медіа (2,77 %). Ця сфера не лише слугує засобом
поширення англіцизмів в інших галузях діяльності суспільства, але й значною
 155

мірою збагачує англійськими лексемами свій тематичний словник. Наприклад:

broadcast (adj) трансляція програми широкому загалу глядачів,
у досліджуваному матеріалу зустрічається у функції прикметника: «Elles
avaient le même objectif: rendre accessibles les nouveaux services des chaînes TV
aussi bien en mode "broadcast" qu’en mode connecté», se rappelle Frédéric
Tapissier, responsable d’études et de développement chez TFI et président de la
commission technique du HD Forum (F 30.08.2010); médiatiquement (adv.) –
медійно, за допомогою засобів масової інформації: Enfin, il est le candidat
évident des élites, ces CSP+ qui sans doute ne font pas l’élection mais qui
garantissent, au moins médiatiquement, une présence sans laquelle le désir cède vite
place à l’oubli (NO № 2338, 36);
10. Військова сфера (1,6 %). У публікаціях на військову тематику
теж використовують багато англіцизмів, проте в опрацьованих нами газетних
матеріалах вони зустрічаються рідко, в основному, коли йдеться про новітні
винаходи в цій галузі. Наприклад: Taser (m) – вид електричної рушниці:
Les arrêtés pris sont toujours liés à des situations particulières donc si par exemple
un nouveau Taser apparaissait sur le marché, il faudrait attendre quelques mois
avant de le retirer de la vente libre, le temps que l’arrêt soit pris; «Ces produits qui
sont en vente libre représentent un réel danger pour la santé des personnes, estime le
«Monsieur Taser français» (F 30.08.2010).
Щоб відстежити динаміку та з’ясувати особливості використання
французькими журналістами англомовних запозичень у сучасному
масмедійному дискурсі за умов проведення досить жорсткої державної
політики щодо їх уникнення, ми опрацювали п’ять випусків газети le Monde
за 2010 рік та п’ять випусків цієї ж газети за 2000 рік. Аналогічно були
опрацьовані по п’ять примірників газети le Figaro за той самий період.
Отримані результати свідчать, що в офіційних виданнях ситуація щодо
частоти використання англійської лексики майже не змінилася. Так,
у 2000 році показник використання англіцизмів на одну сторінку газети
складав у середньому 4,6 одиниці (le Monde – 4,5; le Figaro – 4,7).
 156

У 2010 цей показник дещо зменшився – 3,9 одиниці. (le Monde – 4,2;
le Figaro – 3,6) (див. Додатки Б, В).
Як бачимо, у 2010 році зустрічається, хоча й ненабагато, але менше
англіцизмів в обох виданнях. На нашу думку, ця різниця зумовлена
не успішним проведенням державою мовної політики та впровадженням рідної
лексики на заміну іноземній, а більш банальними причинами. Досліджуючи
випуски газет за 2000 та 2010 роки, ми помітили, що за десять років дещо
змінився сам формат видань. У 2000 році le Figaro багато сторінок
присвячувала подіям неполітичного характеру: зустрічались цілі сторінки
новин світу моди, кіно, музики та взагалі світського життя, багато місця
займали рубрики оголошень купівлі та найму нерухомості й авто, можна також
було знайти розгорнуту програму телепередач. У 2010 році наведені вище
рубрики були значно скорочені, натомість збільшено кількість сторінок
на висвітлення політичних і соціальних новин Франції та світу. Те саме
стосується й видання le Monde, обсяг якого до того ж був також зменшений.
Саме цим можна пояснити зменшення частки використання англіцизмів
на сторінку тексту, бо, як показало наше дослідження, кількість запозиченої
лексики у статтях політичного характеру набагато менша, ніж, наприклад,
у рубриках розважального плану. Так, якщо у 2000 році англійські запозичення
зі сфери моди становили 6 %, то у 2010-му – 2,14 %. Ці показники
демонструють, звичайно, не те, що у сфері моди сьогодні менше
використовують англіцизмів, а те, що у le Monde та le Figaro менше статей
з цієї тематики. І свідченням цьому є той факт, що в жіночих французьких
журналах можна знайти дуже велику кількість англійських запозичень
на позначення різного виду одягу, як і нових тенденцій моди.
Хоча, як уже було зазначено, показник вживання англіцизмів на одну
сторінку газети у 2000 році дещо вищий, ніж у 2010 (див. Додаток Д), ми хотіли
б звернути увагу на відсоток англійської запозиченої лексики,
яка ще не ввійшла до офіційних словників французької мови. Так, у 2000 році
цей відсоток не сягав вище 10 % від загальної кількості англіцизмів, тоді
 157

як у 2010 році він перевершує 10 %, а іноді піднімається до 15,25 % (Le Monde

10–11.10.2010) та 16, 8% (le Figaro 30.08.2010). Цей кількісний показник
важливий у тому сенсі, що використання саме таких "нелегалізованих"
англіцизмів викликає найбільше занепокоєння в борців за чистоту французької
мови, оскільки ці лексеми, за винятком деяких оказіоналізмів, є потенційними
іншомовними неологізмами, що можуть офіційно закріпитися в основному
словниковому фонді мови.
Усі віднайдені в ході дослідження англійські запозичення були
розподілені нами на семантичні категорії, що дало змогу виділити сфери
з найбільшою кількістю англіцизмів і порівняти два періоди. Проведений аналіз
виявлених англійських запозичень показує, що їх семантико-лексичний склад
неоднорідний. Так, найбільша кількість лексики англійського походження
у 2000 р. належить до таких категорій (див. Додаток Б): побут й інше (20,84 %);
економіка, фінанси та бізнес (18,3 %); наука, техніка та інформаційні технології
(12,75 %); спорт (12,75 %). До першої трійки 2010 року ввійшли ті самі
семантичні категорії, але в іншій послідовності (див. Додаток В): економіка,
фінанси та бізнес (24,8 %); наука, техніка та інформаційні технології (16,5 %);
побут та інше (15,5 %). Сфера спорту у 2010 році є лише четвертою категорією
за частотністю вживання англіцизмів з відсотком 11,33 %, до речі, згідно
з підрахунками, у жодній з опрацьованих газет 2010 року "спорт" не потрапив
до трійки категорій із найбільшим вживанням англійських запозичень.
Проведений кількісний аналіз запозичених англомовних лексем вказує
на основні тенденції розвитку сучасного суспільства. Стрімкий розвиток
новітніх технологій, а особливо комп’ютерної техніки та інтернету, спричинив
хвилю запозичень у цій сфері, що привело до того, що відсоток англіцизмів
у досліджуваних виданнях зріс з 12,75 % до 16,5 %. Те саме можна сказати
і про економічну сферу, яка зараз є постачальником найбільшої кількості
англійських запозичень. До того ж міжнародною мовою обох зазначених
категорій є англійська, що й сприяє швидкому та масштабному надходженню
елементів англомовного походження до французької мови.
 158

4.3 Комунікативно-прагматичні стратегії та тактики використання

запозичень у сучасному французькому медіа-дискурсі

Як уже зазначалося в розділі 2, актуальними у сучасному мовознавстві

стають дослідження лексичних одиниць у межах комунікативно-прагматичного
підходу, особливо коли йдеться про запозичення елементів з інших культур
та мовних систем.
У своїх дослідженнях учені-прагматики зазначають, що в ході кожного
мовленнєвого акту у процесі комунікації співрозмовники переслідують, окрім
мовних, певні немовні цілі, й саме вони регулюють їх діяльність [21; 80; 128;
241; 271]. За допомогою мовлення комунікант спонукає партнера почати,
змінити, закінчити якусь діяльність, впливає на прийняття ним рішення
або на формування його світогляду [76, с. 21; 112].
Саме тому на перший план у сучасних лінгвістичних дослідженнях
виходить питання мотивації використання мовцями певних засобів
при конструюванні свого мовлення. Так, мова виступає медіатором, що формує
уявлення про світ учасників спілкування. Кожна лінгвістична форма
в межах мовленнєвого акту (підбір слів, вибір синтаксичних конструкцій
та ін.) мотивована тією чи іншою ситуацією спілкування. Вибір ніколи
не буває випадковим, оскільки завжди є різні способи сказати
про одне й те саме [228, с. 4].
Так, мовознавці, які розробляють теорію комунікативних актів,
встановили, що для його вдалого здійснення в межах певного дискурсу
головними факторами є інтенція адресанта, його комунікативна
ціль та стратегії, які він обирає задля досягнення своєї
мети [6; 14; 57; 76; 116; 157; 174].
Трактуючи поняття "комунікативна інтенція", Ф. С. Бацевич зазначає,
що саме осмислення та інтуїтивний намір адресанта визначають внутрішню
програму мовлення і спосіб її втілення. Хоча, як зазначає автор,
інтенціональність належить, скоріше, до сфери психології, але в контексті
 159

"намір – смисл, що передається, – дискурс, в якому він втілюється" це поняття

зачіпає власне лінгвістичний аспект, а тому не може бути зігнороване
комунікативною прагматикою. Саме загальна інтенція мовця зумовлює
стратегію спілкування, або комунікативну стратегію [14, с. 116]
Однак учені ще й досі не дійшли одностайної думки щодо визначення
питання стратегій та їх типологізації, хоча загалом висловлюють близькі
за смислом ідеї. Так, за визначенням О. С. Іссерс, мовленнєва стратегія
представляє "сукупність мовленнєвих дій, що спрямовані на виконання
загального комунікативного завдання мовця" [76, с. 109], яке Т. ван Дейк
називає глобальним наміром або глибинною стратегією [57]. Подібне,
але більш конкретизоване визначення знаходимо у Ф. С. Бацевича та У Баоянь,
які розглядають стратегію мовленнєвого спілкування як домінантне
завдання [12], оптимальну реалізацію інтенцій мовця задля досягнення
конкретної мети спілкування, тобто контроль і вибір дієвих ходів спілкування
і гнучкої їх видозміни в конкретній ситуації [14, с. 118]. Проте звернемо
увагу на те, що така характеристика комунікативної стратегії, як гнучкість,
залежно від контексту неактуальна для друкованого медіа-дискурсу,
тому що всі мовленнєві акти в його межах продумані та створеними
заздалегідь, а не у момент безпосереднього контакту з адресатом,
тому видозміна стратегії не видається можливою.
Розглядаючи питання інтенціональності мовленнєвих актів, вчені
виділяють кооперативні та некооперативні стратегії. У разі неконфліктного
(кооперативного) спілкування його стратегію визначають пошуки "спільної
мови", тобто основ діалогічного (чи полілогічного) співробітництва:
добір відповідних мовних засобів представлення речей, вибір тональності
спілкування, формування сприятливої атмосфери взаємодії всіх учасників
комунікації тощо. Кооперативні стратегії втілюються в інформативних
та інтерпретативних діалогах та полілогах, таких як поради, обмін
думками, розповіді, повідомлення тощо. Некооперативні (конфронтаційні)
 160

стратегії знаходять своє відображення в конфліктах, суперечках,

претензіях, погрозах тощо [14, с. 119; 76, с. 70].
Інший погляд на питання типологізації стратегій висловлює Т. ван Дейк,
який пропонує свою класифікацію стратегій залежно від видів дискурсу.
Науковець виділяє когнітивні, контекстуальні, мовленнєві, семантичні,
синтаксичні, схематичні, текстові та ін. [57].
Але найчастіше дослідники [10; 39; 56; 102; 110] виділяють три основні
види комунікативних стратегій, які концептуально описують основні соціальні
процеси, що, у свою чергу, породжують комунікативні дії. До них належать:
презентація, маніпуляція та конвенція. Ці три різновиди стратегій відрізняються
рівнем відкритості та способом комунікації, що утворюється: презентаційний
тип є пасивною комунікацією, маніпулятивний – активною комунікацією,
конвенційний – інтерактивною комунікацією. Отже, основні засоби такі:
для презентації – послання, для маніпуляції – повідомлення, для конвенції –
діалог [102]. Зазначимо, що ці три види стратегій тісно пов’язані між собою
та майже завжди використовуються в поєднанні одна з одною. Так, у ході
кожного мовленнєвого акту існують основна та допоміжні стратегії, які можуть
мінятися ролями залежно від комунікативної ситуації [76, с. 106].
Зокрема, завдання презентаційної стратегії полягає в повідомленні
знання. При цьому комунікативне середовище, в якому відбувається
спілкування, може залишатися незмінним, а порозуміння автори повідомлення
намагаються досягти за рахунок представлення цілісної картини світу.
У такому випадку презентаційна стратегія виступає тактичним завданням
у ході реалізації конвенційної стратегії.
Презентаційна стратегія може також поєднуватись з маніпулятивною
стратегією, якщо під час реалізації комунікації знання передається не відкрито,
а в "запакованому" вигляді. Картина світу, таким чином, подається
у спотвореному вигляді, у формі цілеспрямовано обраних фрагментів.
Хоча, взагалі, розмежування між презентаційною та маніпулятивною
стратегіями дещо умовне. Як стверджував Р. Блакар, висловитись нейтрально
 161

неможливо, оскільки в будь-якій розмові відбувається вплив на сприйняття

та структурування моделі світу адресатом [21, с. 91]. Диференціація стратегій
залежить від того, чи цей вплив здійснюється свідомо та цілеспрямовано
(маніпуляція), чи як наслідок взаємодії комунікантів, сприйняття світу
яких різне (презентація).
Основною метою маніпулятивної комунікації є керування ситуацією
через керування поведінкою людей. Маніпулятивні стратегії характерні
для таких способів конструювання інформації, як ідеологія, пропаганда
та реклама. Вони часто використовуються у ЗМІ, оскільки останні є потужним
засобом впливу в сучасному світі.
Мета конвенційної комунікативної стратегії – забезпечення
результативної комунікації між різними учасниками спілкування та досягнення
конвенції. Ця стратегія рідко використовується у друкованій пресі, оскільки
статті газет та журналів являють собою опосередковане дистанційне
спілкування з адресатом, де комуніканти розділені часовими межами,
а мовленнєвий акт часто обмежується висловленням лише одного
з учасників комунікації (журналістом).
Таким чином, комунікативніі стратегії можна розподілити загалом
на комунікативні (конвенційні) та некомунікативні (маніпулятивні), оскільки
при використанні маніпулятивної стратегії у процесі комунікації відбувається
погіршення загальної ситуації довіри та солідарності, порушуючи
комунікативний процес. Як можна побачити, розподіл стратегій
на комунікативні та некомунікативні відповідає класифікації Ф. С. Бацевич,
наведеній вище, згідно з якою стратегії можуть бути кооперативними
й некооперативними. Отже, хоча термінологічна база дослідників
комунікативного процесу різниться, але принципи та підходи, які застосовують
вчені, мають багато спільного.
Розглядаючи комунікативні стратегії презентації, маніпуляції та конвенції
як базові, спрямовані на формування запланованого сприйняття
інформації, яка надається, фахівці виділяють також додаткові стратегії,
 162

що передбачають оптимізацію впливу самого повідомлення, полегшення

його сприйняття [76; 102]. Якщо основні стратегії виконують завдання
диференціації об’єкта повідомлення, створення його ціннісної орієнтації,
то оптимізуючі стратегії намагаються узгодити мову та картини
світу комунікантів, підвищують привабливу силу повідомлення
та його аргументативну обґрунтованість.
Задля реалізації вищезазначених стратегій використовують різні
комунікативні засоби – насамперед, власне мову, а також засоби інших
семіотичних систем і кодів. Отже, розглядаючи засоби, що слугують
для втілення комунікативної стратегії в мовленні, можна виділити вербальні
та невербальні, експліцитні й імпліцитні компоненти комунікативного акту.
У межах вербальних засобів виділяють виразні (лексичні) та зображальні
(синтаксичні) засоби, що використовуються для реалізації тієї чи іншої
комунікативної стратегії [102, с. 98–99].
Згідно з концепцією Кеннета Бьорка, у процесі комунікації реальність
взагалі не присутня безпосередньо, комуніканти отримують знання
про неї у тому вигляді, в якому вона подана через "символи", тобто мову
як семіотичну систему. А тому вибір символів для опису певних понять
або ситуацій не нейтральний [200]. Стратегія накладає певні обмеження
на можливий обсяг інформації та вибір мовленнєвих засобів [51; 76].
Свідченням ефективності обраної стратегії є досягнення бажаного
результату, або перлокутивного ефекту. Тому послідовність дій
для досягнення перлокутивного ефекту може бути подана так: вибір цілі –
вибір стратегії – вибір тактики – вибір мовних засобів.
Кожна стратегія реалізується в мовленні за допомогою тактик. Стратегії
та тактики тісно пов’язані між собою й визначаються співвіднесенням одних
з іншими. Оскільки стратегічний задум визначає вибір засобів і прийомів його
реалізації, то правомірно стверджувати, що мовленнєва стратегія та тактика
пов’язані як рід та вид [35; 76, с. 110; 187].
 163

Використання в акті комунікації сукупності правильно обраних тактик

у межах визначеної стратегії веде до успішної мовленнєвої взаємодії
при досягненні поставленого комунікативного завдання [51].
Тактика як комунікативний спосіб досягнення стратегічної мети й досі
залишається неоднозначним поняттям у лінгвістиці. Н. І. Формановська
розглядає мовленнєву тактику в межах теорії мовленнєвих актів, прирівнюючи
використання певної тактики до вибору мовленнєвого акту на певному етапі
спілкування [174]. І. Н. Борисова вважає мовленнєву тактику "динамічним
використанням комунікативних мовленнєвих вмінь, побудови реплік діалогу,
що конструюють ту чи іншу стратегію ведення діалогу" [27, с. 23], та визначає
її як "мовленнєву дію (сукупність дій), що відповідає тому чи іншому етапу
в реалізації мовленнєвої стратегії та спрямоване на виконання конкретного
комунікативного завдання" [27, с. 6]. Оскільки Ф. С. Бацевич називає
комунікативною стратегією визначену лінію поведінки на певному етапі
комунікативної взаємодії, спрямованої на одержання бажаного ефекту
чи запобігання ефекту небажаного [14, с. 121], то комунікативні тактики,
у його інтерпретації, виконують функцію способів здійснення стратегії
мовлення: вони формують складові діалогу (полілогу), групуючи і чергуючи
відтінки розмови – оцінку, радість, горе, сумнів тощо [там само, с. 121–122].
Цю ж думку зустрічаємо і в інших дослідників. Так, У Баоянь визначає
комунікативну тактику як складову частину стратегії, послідовний крок,
орієнтований на виконання домінантного стратегічного завдання, одне
з завдань у межах певної стратегічної лінії [12].
Вибір тієї чи іншої стратегії, а також відповідних тактик у межах цієї
стратегії визначається комплексом прагматичних чинників. І. В. Труфанова
визначає залежність вибору типом мовленнєвої особистості учасників
комунікації [169], А. Вежбицька – вибором "іллокутивних компонентів" [34],
а В. Г. Костомаров пов’язує вибір із національною культурною специфікою
поведінки мовленнєвої особистості [36].
 164

Лінгвістичні основи стратегій лежать у межах мовного варіювання

[13; 227]. Вибір одного з варіантів (лексичного, граматичного тощо) у більшості
випадків невипадковий і визначається стратегічним або тактичним завданням.
Отже, розмежовуючи поняття стратегії та тактики, зазначимо,
що стратегія – це мовленнєва поведінка мовця, яка полягає у використанні
сукупності мовленнєвих ходів, спланованих заздалегідь і спрямованих
на досягнення поставленої комунікативної цілі. Тактика – окрема мовленнєва
дія, що використовується на певному етапі реалізації мовленнєвої стратегії
та спрямована на реалізацію конкретного завдання.
Так, використання комунікантами мовних елементів іноземного
походження у ході спілкування зумовлене низкою мотивів. Тоді
вимальовується таке співвіднесення: вибір комунікативної стратегії – вибір
відповідної тактики для її реалізації – вибір іншомовного елементу
для успішного втілення певної тактики.
Як уже було зазначено вище, у друкованих ЗМІ найбільш поширені дві
групи комунікативних стратегій: презентаційні та маніпулятивні (конвенційні
стратегії менш частотні, оскільки передбачають побудову безпосереднього
діалогу). Серед презентаційних стратегій, для реалізації яких у сучасному
французькому медіа-дискурсі можуть слугувати англомовні запозичення,
виділяємо: стратегію презентації знань і подій, стратегію самопрезентації,
стратегію презентації іншого, стратегію привернення уваги. У межах
маніпулятивних стратегій можна виокремити: стратегію дискредитації,
стратегію нав’язування певної точки зору (пропаганда), стратегію емоційного
налаштування (див. рис. 4.1). Ще раз наголосимо на тому, що стратегії
рідко існують у чистому вигляді, зазвичай вони використовуються
в комплексі, при цьому в кожному окремому комунікативному акті одна
зі стратегій буде домінантною, а інші виступатимуть допоміжними
для реалізації глобального задуму.
 165

Стратегії ЗМІ, реалізації яких

слугують англомовні запозичення

Маніпулятивні стратегії Презентаційні стратегії

стратегія дискредитації стратегія самопрезентації

стратегія нав’язування стратегія презентації

певної точки зору знань та подій

стратегія емоційного стратегія презентації

налаштування інших

стратегія привернення
уваги

Рис. 4.1 Класифікація комунікативних стратегій медіа-дискурсу, тактикою

реалізації яких є англомовні запозичення

При конструюванні висловлення в межах мовленнєвого акту необхідно

пам’ятати про те, що ефективний мовний вплив стає можливим лише в тому
випадку, якщо адресат не усвідомлює навмисність вибору тих чи інших мовних
варіантів адресантом. Взагалі, сприймаючи інформацію, яку надає
співрозмовник, люди здебільшого не замислюються над варіативністю мовних
висловлень, вони схильні думати, що розповідь про якусь подію адекватно
відображає реальність інтерпретації [227; 258]. Чим і користуються
представники ЗМІ, які намагаються не дати адресату приводу для інтерпретації
прочитаного. Отже, можна зробити висновок, що завдання суб’єкта мовного
впливу полягає у приховуванні самої наявності мовних варіантів, тобто
парадигматики. Це змушує адресата сприймати мовні висловлення як єдино
можливі, такі, що адекватно відображають позамовну дійсність [76].
 166

Так, прагматика мовлення реалізується через лінгвокомунікативні

одиниці у вербальних актах. Іншими словами, лінгвокомунікативна функція
мовних одиниць є носієм певного прагматичного навантаження, мовленнєвий
потенціал якого не зміг би повноцінно реалізуватися іншими (наприклад,
невербальними) способами. Іллокутивна сила запозичень також виявляється
у функціях, які вони виконують задля досягнення адресантом бажаної мети.
Проведений функціонально-семантичний аналіз англомовних запозичень
у сучасній французькій пресі показав, що будь-який прагматичний розподіл
все ж таки базується на суб’єктивних чинниках, оскільки один і той самий
англіцизм може відігравати залежно від комунікативної ситуації, різну роль.
Отже, однією з найбільш дієвих тактик у процесі комунікації є вибір
необхідних мовних одиниць для досягнення певного іллокутивного
та перлокутивного ефектів. Усе це дає підстави стверджувати, що вживання
комунікантами у процесі спілкування запозичених з іншої мови лексичних
одиниць є не чим іншим, як спробою вплинути на сприйняття тієї чи іншої
інформації адресатом, сформувати в його свідомості ту картину світу,
яка задумана адресантом. Згідно з прагматичним підходом у лінгвістиці,
вивчення будь-яких мовних явищ невідривно пов’язане з процесом комунікації,
в якому вони всі й реалізуються. Тому дослідження ролі англійських
запозичень у сучасній французькій мові можливе лише за умови їх включення
в комунікативні акти. Це означає, що, аналізуючи функціонування іншомовних
лексичних одиниць у мові, потрібно не лише розглядати їх формальні
характеристики, але й брати до уваги мету комунікативного акту й ситуативний
контекст, в якому вони були вжиті, а також особистісні та соціальні
характеристики комунікантів.
 167

4.4 Функції англійських запозичень і їх роль у реалізації

комунікативних стратегій у сучасному французькому медіа-дискурсі

Як відомо, стратегічні завдання засобів масової інформації полягають

не тільки в тому, щоб інформувати споживачів; вони покликані впливати
на їхнє життя, нав’язувати їм певні смаки, організовувати їхню діяльність тощо.
Як уже зауважувалося, стратегічні завдання будь-якого комунікативного акту
реалізуються насамперед вербальним шляхом, через використання відповідних
мовних одиниць та їх синтаксичних конструкцій, семантика яких орієнтована
на виконання деякого, наперед визначеного, цільового завдання. А з цього
випливає, що й вибір мовних засобів при конструюванні медійного дискурсу
не є загалом випадковим явищем, особливо коли йдеться про запозичення.
Використання чи, навпаки, відмова від вживання запозичених лексичних
одиниць у статтях журналістів може підсилити вплив на комунікантів, який
здійснюється на всіх рівнях у системі адресант–адресат. Отже, оцінюючи
роль запозичень у цілому й англомовних зокрема з позицій теорії мовної
комунікації, можна вважати, що їх використання в мас-медійному
дискурсі газетних публікацій є тактичним кроком у досягненні
певної стратегічної мети, яку ставить перед собою автор публікацій.
При цьому слід зауважити, що запозичення як тактичний хід певної
комунікативної стратегії може розглядатися як з боку своєї семантики,
так і з боку мовних функцій, якими їх наділяють.
Учені, які вивчають лінгвальні функції запозичених елементів
у мові-реципієнті, відштовхуються, як правило, від загальних функцій мови,
визначених Р. Якобсоном, а також враховують типологію функцій різних
типів дискурсу, зокрема мас-медійного, якими займалися К. Бейлон
та К. Міньо [194], Є . П. Прохоров [124], М. Р. Желтухіна [68], А. Е. Рицарева
[147] та інші. Так, у багатьох класифікаціях мовних функцій запозичень
знаходимо визначені Р. Якобсоном [189] референтну (денотативну),
конототивну та емотивну (експресивну) функції. Але оскільки ці категорії
 168

носять загальний характер, то часто у класифікаціях функцій конкретних типів

дискурсу й окремих мовних явищ, у нашому випадку англіцизмів, вони
набувають більшої деталізації та навіть розподілу в межах даної категорії.
Останнім часом проблема надмірного запозичення лексичних одиниць
з англійської мови постає особливо гостро для багатьох національних мов, тому
сьогодні існує багато різних класифікацій функцій англіцизмів, від найбільш
загальних до найбільш деталізованих. Так, Ч. Рас виділяє лише дві основні
функції запозичених лексичних одиниць, а саме: 1) функцію іменування нових
речей та 2) функцію надання престижності висловлюваній думці, зокрема
в певних професійних сферах. Але звичайно такий розподіл залишає поза
увагою багато інших чинників, пов’язаних із глобальними змінами,
що відбуваються в сучасному світі в різних сферах життя [290].
Німецький мовознавець В. Вілс виділяє шість функцій запозичених
одиниць, зокрема: 1) імітація та захоплення іноземними речами;
2) стандартизація й універсалізація смаків, стилю життя та мов країн;
3) надання освітнього компонента або снобістського забарвлення у сприйнятті
потенціального користувача запозиченням; 4) комерціалізація мови
та переконлива сила запозичень у мові-реципієнті; 5) лексичне збагачення;
6) технологізація мови [315].
Цікаво, що денотативна функція, або функція лексичного збагачення
мови, яку Ч. Рас визначає як одну з провідних, у класифікації В. Вілса
знаходиться лише на п’ятому місці. Це свідчить про те, що на перший план
у процесі запозичення лексичних одиниць нині виходять не лінгвальні,
а позалінгвальні чинники. Так, у класифікації Г. Галінського, який займався
дослідженням безпосередньо англіцизмів, денотативна функція взагалі
відсутня. Науковець виділяє сім основних функцій: 1) надання повідомлюваній
інформації американського колориту; 2) уточнення змісту повідомлення;
3) надання незрозумілості інформації; 4) скорочення повідомлення;
5) виділення висловлювання серед інших; 6) надання грайливого
 169

або пародійного відтінку повідомленню; 7) надання структурно-семантичної

варіативності висловленню [230].
С. Куппер пропонує більш широку класифікацію функцій англійських
запозичень у мові-реципієнті, розподіляючи їх на дві групи: лінгвальні
та позалінгвальні. До першої групи дослідниця відносить такі функції
англіцизмів: 1) скорочення висловлення; 2) створення певної атмосфери;
3) зміна значення або уточнення висловлення; 4) затемнення змісту
повідомлення, щоб зробити його незрозумілим; 5) надання негативного
забарвлення; 6) підвищення інтелектуального рівня повідомлення;
7) пом’якшення табуйованих виразів (евфемізми); 8) уникнення повторів;
9) надання метафоричної образності. До цих функції вчена додає й кілька
позалінгвальних причин вживання англіцизмів, як-от: 10) інтернаціоналізація;
11) наявність великої кількості технічних текстів; 12) бажання вивчити
англійську мову; 13) наявність англомовної інформації у мас-медіа; 14) відмова
від перекладу [256]. При цьому С. Куппер зазначає, що визначення мовних
функцій англіцизмів є поняттям суб’єктивним, адже ці функції можуть
змінюватися в залежності від контексту, а їх кількість – від теоретичної
концепції оцінки ролі запозичень.
Як бачимо, у класифікації С. Куппер також відсутня номінативна функція
запозичень. Вважаємо, що її ігнорування помилкове: спостерігається стрімкий
розвиток суспільства, особливо новітніх технологій, кожного дня з’являються
нові поняття, яким потрібно давати назву. У зв’язку з цим варто зазначити,
що російські дослідники ставлять у своїх класифікаціях номінативну функцію
запозичень на перше місце. Так, Л. П. Крисін виділяє такі функції запозичень:
1) найменування нової речі, явища тощо; 2) розмежування близьких за змістом
понять; 3) спеціалізація понять у тій чи іншій сфері задля досягнення різних
цілей; 4) іменування речі одним словом, а не словосполученням; 5) посилення
соціально-психологічної орієнтації, оскільки певна кількість мовців визнає
запозичене слово більш престижним [88].
 170

Перші дві категорії функцій у Л. П. Крисіна збігаються з визначеними

М. О. Брейтер, який також виділяє: 1) функцію найменування поняття,
відсутнього в когнітивній базі мови-реципієнта; 2) функцію найменування
речей, точна назва яких не існує або програє своєму відповіднику
в мові-реципієнті; 3) функцію забезпечення стилістичного (емфатичного)
ефекту; 4) функцію вираження позитивних або негативних конотацій [28].
Наведені класифікації теж не можна назвати повними, адже, як бачимо,
у них ігноруються такі важливі для сучасного етапу розвитку
суспільства функції, як позалінгвальні.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені погляди мовознавців
і спираючись на наш дослідницький матеріал, пропонуємо розподілити функції
англійських запозичень у французькій мові за двома загальними категоріями,
тобто виділяти лінгвальні та позалінгвальні функції англіцизмів у сучасній
французькій мові мас-медіа. До категорії перших відносимо такі мовні
функції запозичень: 1) номінативна; 2) уточнююча; 3) функція пом’якшення
заборонених чи небажаних у мові слів і виразів; 4) функція мовної
економії; 5) функція надання грайливого або пародійного відтінку;
6) функція надання престижності; 7) функція надання повідомленню
певного лінгвокультурного забарвлення.
До других відносимо: 1) глобалізаційну функцію; 2) функцію мовної
експансії; 3) функцію економії часу журналіста та місця у друкованому виданні.
Розглянемо кожну з позначених функцій, спираючись на використаний
у дослідженні матеріал та на розглянуті вище теоретичні концепції
комунікативних стратегій і тактик.

4.4.1 Мовні функції англомовних запозичень у сучасн ому

медіа-дискурсі Франції.
1. Номінативна, або, за термінологією інших вчених, денотативна
(референтна) функція. Англійські запозичення, які виконують цю функцію,
найчастіше слугують для заповнення прогалини в когнітивній базі
 171

мови-реципієнта. Така необхідність виникає щодня доволі часто, адже сучасне

суспільство розвивається дуже швидкими темпами, а тому постійно
з’являються нові речі та поняття, яким потрібно давати назву. На векторі
глобалізацій них процесів англійська мова відіграє зараз роль мови
для комунікації усього світу. Це сприяє тому, що англійські слова мають
перевагу перед лексемами інших мов, бо можуть вільно переходити з однієї
мови в іншу, зберігаючи те саме значення. До того ж, оскільки англійська мова
стала мовою міжнародного спілкування у багатьох галузях науки, особливо
у сфері новітніх технологій та економіки, тому й винаходи та нововведення
вчених отримують назви англійською мовою. Отже, номінативну функцію
можна розглядати з теоретичних позицій мовленнєвих актів як тактичний
прийом комунікативної стратегії презентації.
Номінативну функцію можуть виконувати різні види англіцизмів, а саме:
усі види повних запозичень, англіцизми-скорочення, запозичення-абревіатури
та акроніми, різні дериваційні утворення тощо.
Номінативну функцію повних запозичень можна проілюструвати
іменником talk-show (m), який прийшов у французьку мову для позначення
нового виду телевізійних проектів, де відбувається бесіда між ведучим
з одним або більше запрошеними на суспільні теми, і нині широко
використовується журналістами: On ne va pas faire un talk-show le samedi après-
midi (NO № 2323, 92). Ще один приклад цього ж плану іменник blog (m) –
інтернет-сайт, на якому користувач суспільної мережі може вести власну
хроніку та ділитися думками на певну тему: Voir le blog de Jean-Marcel
Bouguereau: "Derrière les plis de l’actualité" (NO № 2323, 54); Retrouvez le blog
d’Olivier Toscer "République bananière" (NO № 2323, 94).
Англіцизми-скорочення також вживаються для позначення нових реалій
життя суспільства, наприклад: basket (m) від англійського слова basket-ball,
у спортивних новинах Le Monde знаходимо: Basket: les Bleus démarrent le
Mondial en trombe (M 31.08.2010, 2). Те саме можна сказати і про caméra (f)
(від англійського movie camera): Lorsqu’il plante sa caméra au milieu d’une cité
 172

ouvrière du sud de la France, Nassim Amaouche y voit une ville abandonnée

du Far West (E № 3029, 78)
Номінативна функція притаманна й запозиченням-абревіатурам
та акронімам. Так, до іменника DVD (m. іnv.) у Petit Larousse надається
пояснення, що це абревіатура від англо-американського digital versatile disc,
і наводиться відповідник французькою мовою disque numérique à usages variés.
Цей англіцизм настільки широко вживається в повсякденному житті, що важко
уявити, як можна було б обійтися без нього: La seule chose que je lui ai promise,
c’est de lui faire porter un DVD de l’émission avant la diffusion dimanche
(NO № 2323, 92). Не менш складно було б відмовитися від вживання
запозичення CD (m) – Compact Disc: J’ai connu beaucoup de groupes ou artistes
en téléchargeant, cela ne m’a pas empêché d’acheter le CD quand cela m’a plu
(soutien de l’artiste) et d’aller voir la scène si possible, bien sûr (au contraire, sans
internet et le téléchargement, certains jeunes artistes talentueux me seraient
complètement inconnus) (NO № 2323, 52). Не кажучи вже про Internet (m) –
international network, без якого сучасним підліткам взагалі важко уявити наш
світ. Це слово стало настільки звичним, що часто можна зустріти його
написання з маленької літери: Pour ne pas se couper de la jeunesse, les socialistes
ont pris le risque de se mettre à dos le monde de la culture qui attend avec
impatience la loi réglementant le téléchargement sur internet (NO № 2323, 60);
Pour tout dire, la loi Création et Internet ne figurait pas jusqu’à ce jour parmi
les priorités du PS (NO № 2323, 60). Або, наприклад, USB – universal
serial bus (французькою bus série universel): Ce système d’exploitation,
adapté aux petits modèles d’ordinateurs, aura la particularité de tenir
sur une clef USB (E № 3029, 41).
Важливу номінативну функцію у французькій мові виконують
і запозичення-деривати, які часто позначають агентів дії. Це, зокрема, похідне
від англійського іменника blog (m) слово blogueur (m) (та жін. рід blogueuse) –
людина, яка є автором блогу: Les blogueurs ont multuplié les hommages:
"Veronica for president", "Veronica leader de la gauche" ou "Veronica, nous aussi
 173

on voudrait divorcer de ton mari" (NO № 2323, 72). Таку ж роль виконують давно
відомі footballeur, -euse (від football), basketteur, -euse (від basket-ball), а також
більш недавнє strip-teaseuse (f) (strip-teaseur m) від strip-tease: A Tokyo, Oscar
deale de la drogue; Linda est strip-teaseuse (NO № 2323, 120).
Важлива номінативна функція властива й новоутворенним французьким
дієсловам, як-от: booster (від англ. дієслова to boost) – підтримувати,
допомагати, стимулювати: En outre, certains vaccins seront administrés avec
des adjuvants (destinés à «booster» la réponse immunitaire) et d’autres
non (E №3029, 61); buzzer (від іменника buzz (m)): D’un clic, on peut buzzer
une vidéo, la signaler, la partager, l’ajouter à un blog ou à une playlist,
faire remonter une info dans le flux, la twitter (E № 3029, 63); surfer (від іменника
surf (m)): Surfant sur cette envie qu’ont nos concitoyens de ne ressembler
à personne, des objets de consommation courante se mettent aussi
au surmesure (M 8–9.02.09, 23); swinguer (від іменника swing (m)): Entre
le romancier-éditeur, prince de Saint-Germain-des-Près, et le roi des « tubes
», barde de Sarkozy, ça swingue à vie (E № 3029, 64).
На сторінках французької преси зустрічаються також випадки
новоутворених від запозичень прикметників, прикладом чого може слугувати
слово bluffant, -e від дієслова bluffer, утвореного, у свою чергу,
від запозиченого іменника bluff (m): Certes, l’effet de surprise du trublion anglais
jusqu’au-boutiste est émoussé, mais son audace, frisant parfois l’inconscience
(il va au Moyen Orient insulter Oussama ben Laden auprès d’un musulman
intégriste...), demeure bluffante (E № 3029, 78).
Що ж стосується англіцизмів на позначення абсолютно нових
для суспільства понять і речей, то потрібно зазначити, що поки будь-яка інша
національна мова встигне відреагувати та знайти потрібне для позначення
певної нової речі слово у власному словнику, англіцизм стане настільки
звичним і розповсюдженим, що мовцям буде дуже важко відмовитися від його
вживання. Це можна спостерігати на прикладі французької мови, задля захисту
якої постійно працюють Французькі термінологічні комісії. Їх головне завдання
 174

полягає в пошуках або створенні нових французьких слів для заміни

англіцизмів. У тлумачних словниках французької мови англійські запозичення,
яким були знайдені французькі відповідники, супроводжуються помітками
anglicisme déconseillé (небажані англіцизми), recommandation officielle чи навіть
emploi critiqué (вживання небажане). Але й це не завжди веде до досягнення
бажаного результату, тобто витіснення англійського запозичення.
Так, у словнику Petit Larousse знаходимо: sponsoring (m) (anglic.déconseillé)
activité d’un sponsor. Recomm.of.: parrainage. Та, незважаючи на це,
у щоденному французькому виданні Le Monde читаємо: Serge Weinberg
remémore surtout le choc ressenti devant les vibrations colorées de Mark Rothko,
qu’il découvre grâce à François Pinault lorsque le sponsoring de PPR
avait été sollicité pour une exposition au Musée d’art moderne de la Ville de Paris
(M 8–9.02.09, 11). Наведемо ще один приклад: opportunité (f) [emploi critiqué]
(par l’anglais opportunity) – occasion favorable, що має французький відповідник
possibilité (f). У щотижневику Nouvel Observateur знаходимо: Nos programmes
avec de réelles opportunités (NO № 2338, XIII); Dernières opportunités
Scellier (NO № 2338, 77) . Те саме стосується й вищезазначеного talk-show (m),
яке продовжує широко вживатися, попри те, що у словнику
подається офіційна рекомендація émission-débat.
2. Уточнююча функція. Ця функція запозичень виявляється
в тих випадках, коли треба розрізнити близькі за змістом, але все ж таки різні
за смислами поняття. Зазвичай, відповідна (більш точна) назва не існує
в мові-реципієнті або рідне слово, так би мовити, програє запозиченому
відповіднику. Уточнюючу функцію виконують насамперед повні запозичення.
Так, поряд із рідними лексемами gâteau (m) і tarte (f) у французькій мові
вживається англіцизм cake (m) на позначення одного з видів пирогів, а саме
кекса з начинкою (найчастіше з родзинками та сухофруктами): On peut aussi
jouer la carte des cuisinés: cakes salés, salades composées, quiches, terrines et, pour
le goûter, sablés, tuiles, quatre-quarts... (NT № 475, 48).
 175

Псевдоангліцизм palace (m) є уточненням французького hôtel (m),

бо позначає не будь-який готель, а лише розкішний готель дуже високого рівня:
Amanda, pourtant, ne s’interdit pas un nouveau contre-pied. En mars 1979,
à l’occasion d’une soirée au Palace, lieu mythique du Paris branché, Amanda Lear
rencontre Alain-Philippe Malagnac (NT № 475, 116); Dans ce palace parisien
se croisent, depuis toujours, les gens d’importance, hommes d’Etat, politiques,
patrons du CAC 40, stars hollywoodiennes, écrivains, journalistes et quelques grands
flics venus de la place Beauvau voisine ... (NO № 2338, 26).
Дві наведені цитати гарно демонструють смисловий відтінок значення
та підкреслюють, що palace – це місце "не для всіх", а лише для заможних
і привілейованих осіб. У першому випадку йдеться про паризьку модну
"тусовку" (Paris branché), а в другому – про поважних осіб зі сфери політики,
бізнесу, кіно, мистецтва та інших.
Носієм додаткового смислу є, на нашу думку, й добре відомий усім
англіцизм magazine (m), семантичним еквівалентом якого у французькій мові
виступає слово revue (f). Ці ідеографічні синоніми, попри близькі значення,
різняться своїм семним складом. Мовці вживають лексему revue (f), коли
говорять про журнал професійного спрямування, часто науковий
або літературний, тоді як magazine (m) – це популярний ілюстрований журнал,
що охоплює різні теми з повсякденного життя, наприклад, жіночі та чоловічі
журнали, які містять, зокрема, багато новин з життя відомих людей, зі світу
моди та дизайну, обговорення різних сучасних життєвих проблем, тощо: Le
magazine "Closer" donne une autre tournure à l’affaire Ferrari-Sarcosy, en lui
offrant un large écho publié sur deux pages dans son numéro du 1er décembre 2007
(NO № 2323, 90); Selon le magazine "Variety", cinq scenarists ont commence à
plancher sur "Mission: Impossible 4" (NO № 2323, 12); Dans le magazine "Vogue"
(журнал моди), on parle de "courtisane chic" (NO № 2338, 22); Le magazine déco
nouvelle génération (NO № 2338, 126).
Англіцизм meeting (m) звузив своє значення у французькій мові.
В англійській мові ця лексема полісемантична – це й просто зустріч,
 176

і спортивна зустріч, і збори, і засідання, і мітинг тощо. А французька мова

запозичила практично лише одне з них, для позначення зібрання політичного
чи соціального спрямування. Ведучи мову про зустріч узагалі, французи
не скажуть meeting (m), а будуть вживати французькі лексеми rendez-vous (m)
або rencontre (f). Знайдені нами приклади підтверджують це: La présidente
de Poitou-Charentes refuse par ailleurs de confirmer sa présence aux côtés
de la première secrétaire du PS lors d’un meeting pour les élections européennes
à Rezé (Loire-Atlantique) (NO № 2323, 58); Lors d’un meeting à Trente
des socialistes révolutionnaires, le jeune Benito, regard flamboyant et mâchoir
volontaire, aux convictions anticléricales et antimonarchiques prononcées, séduit
une jolie esthéticienne (NO № 2323, 118).
На уточнюючій функції англомовних запозичень ґрунтується
комунікативна стратегія презентації. Англіцизми в цьому випадку сприяють
реалізації тактичного прийому найбільшої достовірності подання інформації,
до чого прагнуть сучасні французькі ЗМІ.
3. Функція пом’якшення заборонених чи небажаних у мові слів
і виразів (евфемістична функція). Ця функція запозичених з англійської мови
лексичних одиниць співвідноситься з маніпулятивними стратегіями, оскільки
слугує тому, що в ході комунікативного акту інформація, яка подається, зазнає
змін, а це, у свою чергу, впливає на її сприйняття адресатом. Він бачить
зображувані речі та події дещо іншими, ніж вони є насправді, наприклад,
менш негативними, страшними тощо.
У Франції вважається нечемним і некоректним вживати прикметник
invalide по відношенню до людей із певними фізичними вадами. Внутрішня
форма цієї лексеми прозора для французів, тому менш образливим і більш
прийнятним у такому випадку є використання лексеми англійського
походження handicapé (adj.), внутрішня форма якого непрозора,
а етимологія невідома широкому загалу: Cette aide est accordée:
aux personnes âgées ayant droit, au 1er mars 2009, à l’allocation personnalisée
d’autonomie (Apa) à domicile, aux familles qui, pour les mois de janvier,
 177

février ou mars 2009, bénéficient du complément du libre choix du mode

de garde sous conditions de ressourses, ou encore de l’allocation
d’éducation de l’enfant handicapé (NT № 475, I)
Небажане, також з етичних міркувань, уживання слів, що стосуються
певних сфер життя французького суспільства, наприклад, секс-індустрії
або наркотиків. Як наслідок, у французькій мові з’явилися англіцизми
call-girl (f) та escort girl (f), щоб замінити у спілкуванні освічених людей
неприємне для їх вуха prostituée (f). Журналісти часто вживають
ці евфемізми, щоб зробити повідомлення більш стриманим і необразливим
для вимогливих читачів: Alec a fait croire à ses parents qu’il était peintre
en bâtiment, alors qu’il est devenu décorateur, et à ses clients qu’il était homo, alors
qu’il se paie des call-girls en catimini (NO № 2338, 116); Si l’on en croit la torride
interview accordée au «JDD» (20/7) par l’intéressé, Berlu passait tout simplement
la nuit avec la bomba blonda Patrizia D’Addario, l’escort girl par qui le scandale
n’en finit pas d’arriver en Italie (CE № 4631, 1).
Щодо другого прикладу, то тут відіграє роль ще один цікавий
стилістичний штрих. Оскільки йдеться про прем’єр-міністра Італії,
то вживання в такому контексті лексеми prostituée (f), було б надто грубим,
хоча, з огляду на зміст статті, такий евфемізм не змінює загального
експресивного ефекту повідомлення.
Потрібно зазначити, що наведені вище перифрази дуже відносно
вуалюють значення рідного для мови слова та викликають у мовців, можливо,
не менш негативне ставлення до позначуваного поняття.
4. Функція мовної економії за допомогою заміни дво- та багатослівних
виразів одним запозиченим словом. Джерелом цієї функції є тенденція
мови називати цілісну, неподільну на частини річ, одним словом,
а не словосполученням. Так, англійське слово casting (m) замінює
рекомендоване до вживання distribution artistique (f), яке не лише являє собою
словосполучення, але й кожна з лексем якого є багатоскладовою. Це веде
до того, що мовцям швидше та зручніше вжити англіцизм, ніж рідний
 178

французький вираз: Le casting de la diversité m’agace, je préfère la compétence

au spectacle (NO № 2338, 106); у рекламі нового фільму, що вийшов на DVD,
знаходимо: Un casting formidable (NO № 2338, 113).
Те саме можна сказати і про іменник spot (m), що позначає маленький
рекламний відеоролик. У французькій мові існує цілий вираз, що називає
те саме поняття – message audiovisuel à caractère publicitaire. Тому не дивно,
що мовці надають перевагу односкладовому запозиченню з англійської мови:
«En France, les premiers spots publicitaires de Gérard Depardieu ont ouvert le bal»,
avance Vincent Fischer (E № 3029, 42). Англіцизм clip (m) також має
відповідник у французькій мові – bande-vidéo promotionnelle (bande promo),
який практично не використовується французами: L’esthétique de Decarin,
ultratimide créateur, est pompée sur les clips des années MTV, de Billy Idol à Kim
Wilde (NO № 2338, 24); On n’oubliera pas qu’il signe aussi les arrangements, qu’il
est son propre éditeur (Labo M Editions), qu’il a coréalisé avec Juliette Deschamps
le clip du premier single, « le Roi des ombres », et s’est chargé lui-même de toutes les
vidéos illustrant chaque chanson... (NO № 2338, 122).
Зв’язок функції мовної економії, яка притаманна англіцизмам,
з комунікативно-прагматичними стратегіями спілкування встановити досить
складно, тому що мотивація вживання запозичень із такою функціональною
характеристикою лежить за межами взаємодії картин світу комунікантів. Вибір
таких мовних засобів зумовлений, найімовірніше, бажанням швидше висловити
думку. Проте здебільшого англомовні запозичення, які ми віднесли до цієї
групи, виконують кілька функцій одночасно, поєднуються як із мовними,
так і з позамовними функціями, у такий спосіб теж допомагаючи
досягненню стратегічної мети.
5. Функція надання грайливого або пародійного відтінку. Зазвичай
англіцизми, що відіграють цю роль, зустрічаються у статтях іронічного
характеру. Протягом століть історії взаємостосунків Англії та Франції можна
було спостерігати досить своєрідне зверхнє ставлення англійців і французів
один до одного. Сьогодення не стало винятком, обидві нації зберігають
 179

цю "традицію" та не упускають нагоди продемонструвати своє негативне

ставлення, навіть покепкувати один з одного.
Так, у ході дослідження ми зустріли лексему froggies (n. рl.),
яка вживається в тексті в значенні "французи". Froggy в перекладі з англійської
мови означає "жаб’ячий", а оскільки англійці вже давно кепкують із французів
через те, що останні полюбляють їсти жаб’ячі лапки, то й називають
їх відповідно. Потрібно зазначити, що лексему froggies (n. рl.), звичайно,
вживає не сам журналіст. Слово з’являється в цитаті, де один англієць,
коментуючи ситуацію у сфері спорту, не оминає можливості висловити
невдоволення французами та їх політикою щодо питання та підкреслити своє
негативне ставлення до цього: Comme si ce parfum de scandale ne suffisait pas, les
meilleurs joueurs du championnat, alléchés par des salaires français plus élevés, ont
choisi de s’exiler chez les froggies... à l’exemple de la star Jonny Wilkinson
venue poser son sac à Toulon (NO № 2338, 101). Журналіст залишив слово
froggies (n. pl.), адже воно несе в собі велике смислове та метафоричне
навантаження, замінивши цю лексему її французьким відповідником,
автор позбавив би фразу значної долі смислу.
У свою чергу, французи не залишаються в боргу й називають англійців
roast-beef (m) через любов останніх до цієї страви. До речі, лексема roast-beef
(m) не реєструється офіційними словниками французької мови, де знаходимо
лише її адаптований варіант rosbif (m). Мабуть, журналіст навмисне вживає
саме англійську форму цього слова, щоб більш яскраво підкреслити його
у фразі: Chouchou me dit de ne pas m’arrêter à ces commentaires de roast-beef aigri
et qu’il y a un article «magnifical» chez ses amis de «Paris Match» (CE № 4631, 1).
Зазначені вище англійські лексеми обираються комунікантами
для реалізації маніпулятивних стратегій. Ці запозичення допомагають створити
у свідомості адресата необхідну картинку, те уявлення про предмет розмови,
яке передбачене комунікативною інтенцією адресанта.
6. Функція посилення престижності висловлення або, так би мовити,
підвищення інтелектуального рівня повідомлення. Ця функція є одним
 180

із провідних мотивів уживання англійської лексики французами, адже так вони

можуть продемонструвати своє знання англійської мови, а отже, й високий
рівень своєї ерудиції. А оскільки англійська мова є мовою новітніх технологій,
то використання лексичних одиниць цієї мови видається французам більш
престижним та таким, що демонструє їх обізнаність із сучасними віяннями.
Саме з наміром надання престижності своєму повідомленню працівник
журналу le Nouvel Observateur вживає слововполучення fashion director (n),
не зафіксована у французьких словниках. Звичайно, вживання цього англіцизму
можна було б уникнути, але, мабуть, на думку журналіста,
цей вираз більш сучасний, ніж його французький відповідник: Maria Luisa,
propriétaire de la boutique éponyme, oeil très aiguisé du style et nouvelle fashion
director du Printemps est beaucoup moins enthousiaste mais elle reconnaît
que le contexte permet à ce courant de triompher (NO № 2338, 24).
Аналогічно можна пояснити й вживання прикметника groovy (adj),
що означає "відмінний, чудовий": Il avait tout pour lui: une guitare groovy à mort,
un jeu de scène précis, un second degré rafraîchissant, une énergie folle,
des chansons frivoles et d’autres moins (NO № 2338, 122).
У словнику французької мови існує достатньо відповідників цього
англійського слова, це й excellent, formidable, magnifique та багато інших.
Але автор статті обирає саме groovy (adj), адже воно не тільки привертає увагу
у фразі, а й підкреслює інтелектуальний рівень журналіста.
Так само можна знайти у французьцій мові лексичні відповідники
прикметника relooké (adj) та іменника relooking (m), які, проте, широко
використовують у газетних публікаціях: On a fermé au public les Assedic,
tout juste relookées, du boulevard Georges-Clemenceau, et regroupé les deux
équipes, impasse Suzanne-de-Bourbon, dans les anciens bureaux de l’ANPE
(NO № 2338, 86); Hyper-sollicité, -M- n’a pas arrêté, toujours partant pour un riff
de guitare sur l’album d’un confrère, un hommage à Jacques Brel ou à Nino Ferrer,
une leçon de guitare en DVD, un duo par-ci par-là, une partie de «Soldat Rose»,
un relooking complet de Vanessa Paradis... (NO № 2338, 122).
 181

Так само функціонує й словосполучення hard discount (m),

яке не несе в собі якогось додаткового значення, крім того, що показує
знання цього поняття журналістом і підвищує, на його думку, престижність
фрази в очах звичайних читачів: Une belle prise qui permet à l’enseigne de hard
discount de redorer son blason, et à l’homme aux lunettes rondes de mettre un peu
de beurre dans ses épinards... (E № 3029, 42).
Наведена функція англомовних запозичень важлива для втілення
маніпулятивних стратегій, які виступають домінантними у вищезазначених
прикладах. Підвищення престижності висловлення впливає на ставлення
адресата до інформації, що постає як більш важлива завдяки вживанню
іншомовних термінів. Проте зазначимо, що ця функція одночасно виступає
і тактичним прийомом презентаційної стратегії самопрезентації, де адресант
представляє себе як журналіста.
7. Функція надання повідомленню певного лінгвокультурного
забарвлення: місцевого, соціального (соціолінгвістичного), професійного
або просто позитивного чи негативного. Запозичені лексеми, у семантиці
яких наявний один із трьох перших видів конотацій, беруть участь
у реалізації, скоріше, презентаційних стратегій, хоча маніпуляцію також
не можна відкидати, оскільки вказівка, наприклад, на соціальну належність
людини, може вплинути на ставлення до неї інших. Функція надання
позитивного чи негативного забарвлення, безумовно, використовується
в тактиках маніпулятивних стратегій.
Так, зустрічаючи в публікаціях вирази chief pleas (n) та Privy Council (m),
ми одразу розуміємо, що в них ітиметься про Великобританію, адже це реалії
політичного устрою саме цієї країни: Sur l’île, le seigneur et son assemblée
de chief pleas ont continué à gouverner l’île et ses six cents âmes (NO № 2338, 98);
Les Barclay ont déposé un recours devant le Privy Council, le conseil
de la Couronne, pour remettre en question le rôle du seigneur (NO № 2338, 99).
На американську дійсність нам вказують словосполучення Treaty
Room (m): Dans le décor élégant du Treaty Room, au 7e étage du département
 182

d’Etat, elle porte du noir, une broche au revers de la veste (M 8–9.02.09, 5);
policy review (n): Au département d’Etat comme à la Maison Blanche, l’expression
du moment est policy review («révision politique») (M 8–9.02.09, 5);
Secretary (n): Reste, pour «Madame Secretary», à gérer les égos des
superdiplomates de son cabinet, tel que Richard Holbrooke, le représentant
pour l’Afganistan (M 8–9.02.09, 5)
Вираз Wedding Chapels (f) знайомить читача з Лас-Вегасом, єдиним
у світі містом, де кожен може дуже швидко й без великої кількості
документів зареєструвати брак у невеличкій каплиці та згідно з традиціями
тієї чи іншої релігії: La jeune femme tombe «folle amoureuse» de cet homme,
au point de l’épouser quelques jours plus tard, lors d’un voyage à Las Vegas,
dans une de ces Wedding Chapels où l’on peut, en passant, convoler sous
les néons clinquants (NT № 475, 116).
Яскравим прикладом запозичення із соціолінгвістичним забарвленням
є слово groovy (adj), що вживається виключно в колах підлітків.
Важко уявити дорослу людину, яка б використовувала вираз groovy
à mort. Так само можна прокоментувати й вживання іменника geek (m),
що означає "божевільний, шалений від чогось". У статті про молодіжний
кінофестиваль читаємо: Les geeks, ce sont ces individus férus, pour ne pas dire
monomaniaques, d’informatique, de nouvelles technologies et, plus
communément, de toute ce qui a trait à la culture des comic-books et de la science-
fiction (NO Télé № 2338, 4). Носіями лінгвокультурної функції є також лексеми
sweat (m) (від sweat-shirt (m)) і glam (adj) (від glamour (m)), які рідко
зустрічаються в мовленні старшого покоління: Résultat: du noir, des T-shirts,
robes du soir et leggings dans une mouvance glam rock qui colle au cahier des
charges de l’hiver 2009–10 (NO № 2338, 130).
Носієм професійного забарвлення є, наприклад, вираз bad bank,
який вживається виключно в економічній сфері, а в інших ситуаціях не має того
самого смислового навантаження: Quand on crée une «bad bank», le risque
est énorme pour l’Etat, à moins de racheter les actifs très en deçà de leur valeur,
 183

ce qui fausse alors la concurrence (M 8–9.02.09, 10). Таку ж роль відіграють

і запозичення motion-capture (f) та cartoonist (m), що стосуються індустрії кіно:
Pari réussi à en juger par les vingt minutes d’images que l’on a pu voir, où la 3D
et la motion-capture (cette technique qui permet d’intégrer le jeu d’acteurs réels
sur des personnages en images de synthèse) servent une véritable vision
de cinéaste (NO Télé № 2338, 5); Le cartoonist franc-tireur Bill Plympton, que l’on
retrouve entouré de ses BD et de ses DVD dans son petit stand artisanal surmonté
d’une banderole faite main, s’accommode mieux de cette cohabitation entre majors
et petits indépendants (NO Télé № 2338, 5); або ж mainstream (m) з галузі
сучасного мистецтва: Victime de son succès, le Comic-Con est surtout l’expression
manifeste d’une tendance de fond: la digestion de l’esprit geek par le mainstream,
l’intégration de ce qui était auparavant considéré comme une sous-culture au sein de
la culture de masse (NO Télé № 2338, 5).

4.4.2 Позамовні функції англомовних запозичень у сучасному

медіа-дискурсі Франції. Те, що іншомовні запозичення є носіями
як мовних, так і позамовних функцій, загалом не підлягає сумніву, що
підтверджується багатьма працями лінгвосоціологів, у яких висвітлюється
питання насильного нав’язування іншої мови на шкоду рідній, питання
двомовності тощо. Але, на відміну від мовних функцій запозичень, позамовні
не мають надійного лінгвопрагматичного чи соціокультурного підґрунтя своєї
інтерпретації. До категорії позамовних функцій англомовних запозичень
можна віднести з певною мірою вірогідності: 1) глобалізаційну функцію;
2) функцію мовної експансії; 3) функцію економії часу журналіста
та економії місця в друкованому виданні.
Остання функція може бути розглянута лише у співпраці з журналістом,
який вжив те чи інше слово, адже мотивація використання запозичених лексем
носить особистий характер і варіює в залежності від ситуації. Спробуємо
пояснити та проілюструвати перші дві.
 184

1. Глобалізаційна функція. Глобалізація стала однією з характеристик

сучасного суспільства. Її можна визначити як розширення, поглиблення
та прискорення світового співробітництва, що торкається всіх аспектів життя
людини [86, с. 34]. Цей процес не міг не позначитися на мовній картині світу,
де англійська мова чимраз більше використовується як інтернаціональна мова,
що слугує для міжнародного спілкування в багатьох сферах життя суспільства
та контактує майже з усіма мовами світу. Можна навести чимало прикладів
глобалізаційної функції англійської лексики у французькій мові. Це, звичайно,
вираз made in, який був включений до словника мови і до якого тепер дуже
часто стали додавати також назву країни англійською мовою: Avis aux
sédentaires, on peut aussi passer la soirée chez soi entre amis, où le couple tamoul
Diana et Fernand nous ont concocté une petite fête avec repas, déco, tenue
et DJ made in India (NO № 2323, 132); Sauna et Hammam, made
in Germany (NO № 2338, XV).
Глобалізаційну роль відіграють загальноприйнятті позначення розмірів
S, M, L, XL, які й досі не значаться у словниках французької мови: Jupe
en coton, du S au XL, Benetton, 66,90 € (NT № 475, 80); Débardeur en coton,
du S au L, American Vintage, 28 € (NT № 475, 80). Часто зустрічаємо
в публіцистичних текстах англійське словосполучення en live, особливо у сфері
інформаційних технологій: Téléchargez et partagez des milliers d’applications
en live (E № 3029, 12); Mon monde en live (E № 3029, 12). Економічна сфера,
міжнародною мовою якої теж стала англійська, налічує чимало термінів,
які або вже стали інтернаціональними, або дуже скоро ними стануть.
Не потребує перекладу сьогодні лексема offshore (adj), вживання якої,
як зазначають словники, небажане, але жодного разу в опрацьованому матеріалі
ми не зустріли французький варіант extraterritorial: La justice américaine avait
exigé de connaître l’identité de 52 000 clients américains dont les comptes
«offshore» pourraient receler quelque 14,8 milliards de dollars (P 3.08.09, 7).
Звичним для читачів став й англіцизм hedge fund (n), до якого
деякі журналісти все ж таки подають пояснення в дужках: Les fonds
 185

de fonds, c’est-à-dire de fonds constitués d’autres fonds, notamment de hedge

funds (курсивом) (fonds spéculatifs), sont des boîtes noires (M 8–9.02.09, 3).
Як бачимо, можна було б просто вжити переклад французькою мовою
та зекономити місце, але журналіст використовує саме англійський вираз
із перекладом, мабуть, для того, щоб ознайомивши читачів з новим поняттям,
у подальшому вживати англіцизм.
Глобалізаційна функція англомовних запозичень може виступати
тактичним прийомом як презентаційних стратегій (якщо йдеться, наприклад,
про термінологію сфери комп’ютерних технологій, що тяжіє до уніфікації),
так і маніпулятивних (коли запозичення дублюють значення власне
французьких лексем).
2. Функція мовної експансії. Ця функція тісно пов’язана з попередньою.
Її дуже важко відмежувати від глобалізаційної, оскільки процеси мовної
експансії та глобалізації відбуваються паралельно та доповнюють один одного.
Часто англіцизми виконують обидві функції одночасно. Проте, на відміну
від англіцизмів з глобалізаційною функцією, запозичення, що виконують
функцію мовної експансії, забезпечують втілення тактик, в основному,
маніпуляційних стратегій.
Учені визначають мовну експансію як втручання в етнічну свідомість
іншого народу [25; 33]. І хоча, з одного боку, цей процес сприяє поширенню
новітніх технологій, залученню нації до світової культури тощо, проте зміни,
які відбуваються внаслідок цього в ментальній свідомості народу, можуть
привести до культурної, політичної та фінансової залежності однієї нації від
іншої. Тобто мовна експансія відбувається разом з соціокультурною, коли
запозичуються культурні та соціальні феномени, стиль та спосіб життя іншої
спільности [33]. Так, у сучасному світі дедалі частіше говорять про англо-
американську "культурну агресію", яка, безперечно, поширюється
і на французьке суспільство.
Запозичення з англійської мови (особливо з її американського варіанта) –
характерна риса сучасної молодіжної культури не лише Франції, але й багатьох
 186

інших країн. Вони допомагають вводити у свідомість представників інших

мовних спільнот цінності, які подаються як такі, що належать культурі більш
високо рівня, ніж рідна. Таким чином, спостерігається привнесення
американських стереотипів та ідеалів у мовну картину світу французів.
Наприклад, англомовній експансії сприяє поширення музичної продукції
США. Серед англіцизмів, що виконують згадану функцію, багато запозичень-
ксенізмів. У досліджуваному матеріалі виявлені численні назви музичних
гуртів, наприклад: Bewitched Hands, The Film, The Shoes, les Rolling stones, Band
of Horses, Talking Head; альбомів: King of the Beach, In a Nutshell, The Warriors,
The Power of Love, My Robin is to the Greenwood gone, Fragments of Freedom,
Who can you trust, In the Hands of Gods, Coming Down Gently, World looking in,
Feelings; а також пісень: Another Day, Behind the Mask, Keep Your Head Up,
The Way You Loved me, Goldfinger, Foxy Lady, Carla’s Song. Напливу таких
запозичень сприяє присутність на телевізійному просторі Франції
американських музичних каналів, що цілодобово транслюють переважно
англомовні пісні та передачі. Це, наприклад, всесвітньо відомий канал MTV,
назва якого також є запозиченням. За структурними характеристиками
цей англіцизм можна віднести одночасно і до ксенізмів, і до запозичень-
абревіатур, а функціональне призначення полягає в мовній експансії.
Американська кіноіндустрія, яка є на сьогодні однією з найбільш
розвинутих у світі, теж значно сприяє поширенню англійської мови в інші
мовні спільноти. Зокрема, проведене дослідження друкованої преси показало,
що назви англомовних фільмів майже ніколи не перекладаються у статтях
журналістів. До того ж дивно те, що навіть у телевізійних програмах вони
подаються англійською мовою. У такий спосіб у свідомості людей, навіть тих,
хто не володіє англійською мовою, закріплюються іншомовні лексеми,
перекладу яких вони можуть і не знати. Прикладом слугують такі назви,
як: Slumdog Millionaire, Star Wars, Spider-Man, Iron Man 2, Candyman, Evil Dead,
Highlander, Transformers, District 9, Basic Instinct, Showgirls, Red Dawn, Black
Swan, Space Cowboys тощо.
 187

Про мовну експансію свідчить наявність у сучасній французькій мові

великої кількості інтегральних запозичень. Серед них можна виділити ті,
що вже ввійшли до її словникового складу, як-от: airbag (m), barbecue (m),
barmaid (f), best-seller (m), blockbuster (m), bodyboard (m), booster, bow-window (m),
break (m), cheeseburger (m), clash (m), coffee-shop (f), come-back (m), cow-boy (m),
dreadlocks (f), establishment (m), fair-play (m), flash-back (m), garden-party (f),
geek (n), happy end (m), hard top (m), home cinema (m), hold-up (m inv),
leadership (m) pin-up (f), ready-made (m) timing (m); а також значну кількість
перегринізмів, які безупинно вливаються у французьку мову: backwaters (n pl),
bed party (f), Black Friday (m), care (m), catering (m), cheerleader (n), copicking (n),
comanufacturing (m), cross training (m), dance floor (m), doorbuster (n),
downsizing (m), downspeeding (m), downtown (n), full service, Global Warming (m),
golden boy (m), goodies (n pl), haircut (m), half-caste (m), hard discount (m), home
made (m), hot spot (n), low-cost (m), motion-capture (f), outsourcing (n),
peacekeeper (m), peacemaker (m), penthouse (m), phishing (m), playground (n),
pocket call (m), quick book (m), red shift (m), release (n), smartphone (n),
soft law (n), sport utility (n), spread (m), tipping point (m).
Функцію мовної експансії найбільш яскраво ілюструють ті інтегральні
запозичення, що мають у французькій мові різні смислові відповідники,
наприклад: night-club (m) – boîte de nuit (f), coach (n) – entraîneur (m),
business (m) – affaire (f), gangster (m) – bandit (m) тощо. Їх вживання зумовлене
не мовною необхідністю, а особистісним вибором мовця. Так, у реченні
Pour me sentir bien, leur avait-il dit, j’ai besoin de faire une heure de gym par jour,
tout seul ou avec ma coach (CE № 4631, 2), замість англомовної лексеми coach
можна вжити французьке слово entraîneur(-euse), що не вплине на зміст
висловлення. Так само boîte de nuit (f) може замінити англійське night-club (m)
у фразі: Et, côté musique, elle se fait plaisir avec Brief Encounters, un double
album – son quinzième – de reprises, qui ne se contente plus de faire danser
les clients des night-clubs (F 20.12.2000, 4).
 188

Для багатьох запозичень, однією з функцій яких є мовна експансія,

державні спеціалізовані комісії намагаються створити французькі еквіваленти.
Рекомендації щодо вживання таких новоутворень значаться у французьких
тлумачних словниках поряд з англіцизмами, які вони покликані замінити.
Прикладом є такі лексеми, як: casting (m) – audition (f), dressing (m) – vestiaire
(m), fast-food (m) – restauration rapide, flash-back (m) – retour en arrière (m),
hacker (m) – fouineur (m), home cinema (m) – cinéma à domicile (m), jingle (m) –
sonal (m), play-back (m) – présonorisation (f), penalty (m) – coup de pied
de réparation (m), royalties (f pl) – redevance, voix off – hors champ тощо.
Проте слід зазначити, що в більшості випадків, штучно утворені лексеми
не набуваються широкого розповсюдження, і французи продовжують надавати
перевагу англомовним словам.
Розподіл функцій англомовних запозичень у сучасному французькому
медіа-дискурсі згідно зі стратегіями, для реалізації тактичних прийомів
яких вони використовуються, можна подати в таблиці (див. табл. 4.1).
Як бачимо, більшість функцій англіцизмів у досліджуваному корпусі преси
слугують для втілення маніпуляційних стратегій. Такий результат підтверджує
зроблений у попередньому підрозділі висновок, що в ході будь-якого
мовленнєвого акту відбувається вплив на мовну картину світу комунікантів.
А особливо, коли йдеться про медіа-дискурс, оскільки засоби масової
інформації є одним із найпотужніших засобів впливу на суспільство
та керування діяльністю людей.
Проаналізувавши функції англійських запозичень у сучасній французькій
пресі, ми б хотіли ще раз наголосити на тому, що будь-який розподіл все ж таки
базується на суб’єктивних чинниках, оскільки один і той самий англіцизм може
бути віднесеним різними дослідниками до різних груп. Це зумовлено тим,
що саме використання іноземної лексики є частіше за все особистим вибором
автора, який із власних міркувань використовує ту чи іншу лексему.
Це продиктовано причинами, які лежать за межами мови.
 189

Таблиця 4.1
Функції англомовних запозичень у реалізації
комунікативно-прагматичних стратегій мовленнєвих актів
№ Функція Презентаційні Маніпуляційні
стратегії стратегії
1. Номінативна функція + -
2. Уточнююча функція + -
3. Евфемістична функція - +
4. Функція мовної економії - -
5. Функція надання грайливого відтінку - +
6. Функція надання престижності + +
7. Функція надання лінгвокультурного + +
забарвлення
8. Глобалізаційна функція + +
9. Функція мовної експансії - +
10. Функція економії часу журналіста та - -
місця у друкованому виданні

Отже, функції запозичених лексичних елементів у мові-реципієнті

можуть бути дуже різними. Але якщо раніше головну роль відігравали
лінгвальні функції, то сьогодні у зв’язку з процесом глобалізації на перший
план виходять, скоріше, позалінгвальні мотиви. Вчені, які займалися
проблемою визначення функцій запозичень, зокрема англіцизмів, ще й досі
не дійшли згоди щодо причин такої зміни: часто, враховуючи одні причини,
вони залишають поза увагою інші, не менш важливі. Саме тому питання
категоризації функцій англійських запозичень у французькій мові залишається
актуальним, особливо тепер, коли наплив цих мовних одиниць у національних
мовах різних країн набуває загрозливих масштабів.
 190

Висновки до розділу 4

1. Вибір мовних засобів у ході комунікативного акту визначається

загальними стратегіями конкретного дискурсу, що, у свою чергу, реалізуються
через комунікативні тактики. Основними в теорії мовленнєвих актів є три
загальні групи стратегій: презентаційні, маніпулятивні та конвенційні,
що визначальні також для публіцистичного дискурсу.
2. Виявлені в процесі дослідження англіцизми та їх подальше
функціонально-тематичне групування показало, що найчастотнішими є випадки
запозичень англомовних одиниць, які стосуються сфер інноваційних технологій
та економічної діяльності, а також сфери побуту. Такий розподіл запозичень
є свідченням соціально-економічних переваг англомовних країн над іншими,
переваг, які все більше приваблюють французів. І саме на це однозначно вказує
велика кількість використовуваних англомовних лексем у сфері побуту.
3. Державна мовна політика Франції неістотно позначилася на зниженні
інтенсивності проникнення англійських лексичних одиниць у французьку мову
в першому десятиріччі ХХІ століття. І хоча загальна кількість англіцизмів,
що використовуються журналістами офіційних видань, з розрахунку на один
примірник газети загалом не збільшилася, проте кількість незафіксованих
французькими словниками англійських запозичень у текстах статей зросла.
Це свідчить про невпинне проникнення англійських елементів у лексичний
фонд французької мови, яка поступово все більше англінізується.
4. Згідно з функціонально-прагматичним підходом, англомовні
запозичення сприяють реалізації двох видів стратегій: презентаційних
(самопрезентації, презентації знань і подій, презентації інших, привертання
уваги тощо) та маніпулятивних (дискредитації, нав’язування певної точки зору,
емоційного налаштування та ін.).
5. Загальні лінгвопрагматичні функції медіа-дискурсу визначають функції
окремих мовних засобів, які слугують матеріалом його створення. Англомовні
запозичення виконують різні функції, які розділено у роботі на дві великі
 191

категорії: мовні та позамовні. Їх аналіз показав, що якщо раніше англіцизми

здійснювали у процесі комунікації переважно мовні функції, то нині ситуація
змінюється, і причини вживання журналістами англомовних елементів лежать,
скоріше за все, у позамовній дійсності, відображаючи основні тенденції
розвитку сучасного французького суспільства.
6. До мовних функцій англомовних запозичень у сучасному
французькому медіа-дискурсі можна віднести: номінативну, уточнюючу,
функцію пом’якшення заборонених чи небажаних у мові слів і виразів, функцію
мовної економії, функцію надання грайливого або пародійного відтінку,
функцію посилення престижності висловлення, функцію надання
повідомленню певного лінгвокультурного забарвлення. Позамовними
функціями є: глобалізаційна функція, функція мовної експансії, функція
економії часу журналіста та місця у друкованому виданні.

Основні положення цього розділу висвітлені в 4-х публікаціях автора

[див.: 137; 140; 141; 144].
 192

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Питання функціонування в національній мові елементів, запозичених
з інших мовних систем, завжди привертало увагу лінгвістів, оскільки його
вирішення дозволяє краще зрозуміти особливості контактування різних мов,
специфіку їх взаємодії та взаємозбагачення. Непроста ситуація
в політичному, економічному й культурному житті Європи у ХХ столітті
істотно вплинула на розвиток національних мов європейських країн взагалі
та Франції зокрема. Сполучені Штаті Америки після Другої світової війни
вийшли на перше місце на політичній світовій арені. Послаблені війною країни
Європи не могли протистояти домінуванню США і в економічній сфері.
Усе це призвело до того, що англійська мова, як мова домінуючої країни,
набула значного поширення у світі та стала мовою міжнародного спілкування
в багатьох галузях сучасного життя, що почало загрожувати самобутності
національних мов багатьох країн світу.
У Франції проблема надмірного запозичення ще ніколи не поставала
настільки гостро, хоча в процесі розвитку мови вже були так звані лінгвістичні
кризи. Масштаби надходження нової лексики з англійської мови у другій
половині ХХ століття викликали занепокоєння французьких лінгвістів,
які почали вести активну боротьбу за чистоту мови. До них невдовзі
приєднались органи державного управління, ухваливши закони на захист
національної мови Франції та започаткувавши роботу комісій, які мали стежити
за виконанням цих законів і створювати відповідники англійським
запозиченням на основі рідної французької лексики та згідно з французькими
правилами словотвору. Але швидкість надходження нових іноземних
лексичних одиниць була й залишається настільки високою, що комісії
по створенню французьких еквівалентів англійським запозиченням не
встигають за темпами цього процесу. А користувачі мовою не можуть чекати,
поки буде створено відповідний неологізм для поняття, якому їм необхідно
давати назву щодня, особливо коли йдеться про професійну діяльність, адже
це залишить їх далеко позаду стрімкого розвитку сучасного суспільства.
 193

До того ж міжнародне співробітництво диктує свої умови. Представники різних

націй, що працюють в одній професійній галузі, мають якось знаходити спільну
мову, а спілкування через перекладача дещо уповільнює комунікацію.
Крім того, не завжди наявний чіткий та однозначний відповідник поняття
в рідній мові комунікантів. У зв’язку з цим кількість елементів, що надходять
з англійської мови, невпинно зростає.
У роботі поняття англомовного запозичення розглядається в широкому
сенсі, оскільки його вузьке тлумачення виявляється недостатнім для того,
щоб описати мовне різноманіття запозичень та їхній вплив на французьку мову.
Вузьке трактування поняття запозичення залишає поза увагою різні структурні
зміни, які інколи малопомітні, однак глибоко проникають у структуру мови-
реципієнта, а отже, можуть із часом викликати певні зміни, що впливатимуть
на її самобутність. Отже, у роботі під поняттям англомовне запозичення
(англіцизм) розуміється будь-який мовний елемент різних підсистем англійської
мови, що проникає у французьку мову, зберігаючи свою морфонологічну
структуру та зміст або ж частково видозмінюючи їх під впливом нових
системних зв’язків з аналогічними елементами в мові-реципієнті.
Розмежування запозичень на англіцизми та американізми не має під собою
достатнього наукового підґрунтя, оскільки простежити етимологію іншомовної
лексичної одиниці не завжди видається можливим, а розподіл за принципом
часу її створення в англійській мові, згідно з яким усі неологізми другої
половини ХХ століття вважаються американізмами, є надто умовним.
Процес запозичення французькою мовою англомовних елементів
зумовлений низкою причин мовного та позамовного характеру, при цьому
останні з другої половини ХХ століття виходять на перший план. Сьогоднішня
ситуація в політичному, економічному й культурному житті Європи,
де домінують англомовні країни, значно посилила роль англійської мови
та її вплив на розвиток національних мов європейських країн узагалі й Франції
зокрема. Англійська мова дедалі більше наближається до статусу мови
 194

міжнародного спілкування, що потенційно загрожує самобутності

національних мов багатьох країн.
Намагання французьких мовознавців диференціювати англомовні
запозичення на "доцільні" (денотативні) та "надлишкові" (конотативні) не мали
успіху через суб’єктивний характер пропонованих критеріїв. Основні дискусії
виникали з приводу того, чи слід вважати конотативне значення слова
надлишковим, адже іноді саме воно є головним у висловленні. До того ж
комунікативно-прагматична оцінка запозичених лексем з часом може змінюватись.
Використана в роботі методика дослідження включала такі етапи:
1) відбір матеріалу дослідження; 2) структурно-типологічний аналіз одиниць
дослідження; 3) контекстуально-ситуативний аналіз виявлених англомовних
запозичень у медіа-дискурсі; 4) кількісна обробка отриманих даних
для діахронічного аналізу згідно із завданнями дослідження;
5) лінгвопрагматична інтерпретація особливостей використання запозичень
у текстах медіа-дискурсу та підведення підсумків дослідження.
З метою вивчення особливостей функціонування запозиченої
з англійської мови лексики було опрацьовано великий обсяг французьких
друкованих видань на предмет використання в них англомовних запозичень.
У ході дослідження було з’ясовано, що запозичуються не лише лексичні
одиниці, але й принципи побудови нових слів, іноді зі зміною порядку
розташування їхніх складових частин на непритаманні французькій мові, при
цьому іменники функціонально трансформуються залежно від їхньої позиції
у складних словах і виступають у ролі прикметників. Привноситься також
велика кількість власних назв із частковою їх морфонологічною адаптацією
до норм французької мови. Наприклад, назви багатьох державних установ
та організацій вживаються з французьким артиклем, а їхній рід визначається
за родом відповідного французького слова.
Опрацьований масив публіцистичних текстів і виявлені в них
запозичення слугували основою для їх структурно-типологічної класифікації.
У роботі виділено такі групи запозичень: 1) повні запозичення (ксенізми,
 195

перегринізми, запозичення абревіатур та акронімів, запозичення виразів

та фразеологічних зворотів); 2) неповні, або модифіковані, запозичення
(семантичні кальки, псевдоангліцизми, запозичення-транспозити, англіцизми-
скорочення); 3) запозичення словотвірних моделей (морфонологічні
запозичення, структурні кальки, несправжні англіцизми, гібридні
форми, англіцизми-деривати, запозичення-морфологічні покручі).
Проте, одностайності у поглядах мовознавців щодо трактування деяких
з зазначених груп немає. Проблемними залишаються питання ксенізмів
та перегринізмів, псевоангліцизмів та несправжніх англіцизмів тощо.
Англомовні запозичення в сучасній французькій мові представлені
в усіх функціональних сферах, проте їхня кількість істотно різниться.
Зростання англіцизмів у певних лексико-тематичних групах свідчить
насамперед про глобалізаційні тенденції сучасного суспільства, де постала
необхідність створення міжнародної мови спілкування, місце якої нині посідає
англійська. Так, найбільш англінізовані в публіцистиці нині сфера побуту,
а також наукова й економічна галузі.
Комунікативно-прагматичні стратегії медіа-дискурсу диктують вибір
мовних засобів для їх успішної реалізації. Вживання англомовних запозичень
є одним із таких засобів. Прагматичний вимір цих мовних одиниць знаходить
своє вираження у вербальних функціях, які вони можуть виконувати у межах
комунікативного акту задля втілення інтенцій адресата.
Результати проведеного дослідження дозволили розподілити функції
англійських запозичень у французькому медіа-дискурсі на мовні (номінативна,
уточнююча, функція пом’якшення заборонених чи небажаних у мові слів
і виразів (евфеміністична), функція мовної економії, функція надання грайливого
або пародійного відтінків, функція посилення престижності висловлення,
функція надання повідомленню певного лінгвокультурного забарвлення)
та позамовні (глобалізаційна функція, функція мовної експансії, функція
економії часу журналіста та місця для друку). Починаючи з другої половини
ХХ століття роль останніх невпинно зростає.
 196

Перераховані функції англомовних запозичень сприяють реалізації двох

груп стратегій у французькому медіа-дискурсі: презентаційних і маніпулятивних.
Конвенційні стратегії, що передбачають побудову діалогу між адресантом
та адресатом, у друкованих виданнях зустрічаються рідко. У проведеному
дослідженні не виявлено англіцизмів, які б слугували їх втіленню.
Англомовні запозичення є тактичним ходом для реалізації таких
презентаційних стратегій, як: стратегія презентації знань та подій, стратегія
самопрезентації, стратегія презентації іншого, стратегія привернення уваги
тощо. А також маніпулятивних стратегій, як-то: стратегія дискредитації,
стратегія нав’язування певної точки зору (пропаганда), стратегія емоційного
налаштування та інші.
Перспективи подальших досліджень убачаємо у вивченні англомовних
запозичень в інших видах дискурсу, з’ясуванні ступеня їх адаптації
до мови-реципієнта та в порівняльному аналізові запозичень із різних мов
на матеріалі французького медіа-дискурсу в синхронічній площині.
 197

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азнаурова Э. С. Прагматика художественного слова / Эльвира Сергеевна
Азнаурова. — Ташкент : Фан, 1988. — 183 с.
2. Андреев Е. А. Языковая экспансия англицизмов как аспект глобализации /
Е. А. Андреев // Культура и коммуникация : материалы международной
научно-практической конференции / Челяб. гос. акад. культуры
и исскуств. — Челябинск : Челяб. гос. акад. культуры и исскуств,
2006. — Ч. 1. — С. 19—22.
3. Андрусяк І. В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної
картини світу : дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.04 / Андрусяк Ірина
Василівна. — Ужгород, 2003. — 268 с.
4. Аристова В. М. Англо-русские языковые контакты / Валентина Михайловна
Аристова. – Л. : Наука, 1978. – 150 с.
5. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка / Ирина
Владимировна Арнольд. — М. : Высш. шк., 1973. — 304 с.
6. Артюнова Н. Д. Фактор адресата / Н. Д. Артюнова // Известия АН СССР.
Сер. лит. и языка. — М., 1981. — Т. 40. — № 4. — С. 358.
7. Артюнова Н. Д. Истоки, проблемы и категории прагматики /
Н. Д. Артюнова, Е. В. Падучева // Новое в зарубежной лингвистике / общ.
ред. Е. В. Падучевой. — М. : Прогресс, 1985. — Вып. 16. Лингвистическая
прагматика. — С. 8—42.
8. Архипенко Л. М. Іншомовні лексичні запозичення в українській мові:
етапи і ступені адаптації (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця XX –
початку XXI ст.) : дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.01 / Архипенко
Людмила Михайлівна. — Х., 2005. — 313 с.
9. Ахметшина Ю. В. Англоязычные заимствования в системе иностранного
языка: определение понятия, причины заимствования (на примере
немецкого языка) / Юлиана Владимировна Ахметшина // Альманах
современной науки и образования. — Тамбов : Грамота, 2012. —
№ 5 (60). — С. 16—18.
 198

10. Баландина Н. А. Дискурс переговоров в англоязычной деловой

коммуникации : дисс. … кандидата филол. наук : 10.02.04 /
Баландина Наталья Александровна. — Волгоград, 2004. — 192 с.
11. Балли Ш. Французская стилистика / Шарль Балли. — М. : Иностр. лит.,
1961. — 394 с.
12. Баоянь У. Коммуникативные стратегии и тактики и языковые средства
их реализации в русскоязычной неформальной межличностной дискурсии:
на материале Интернет-дневников : дисс. … кандидата филол. наук :
10.02.01 / У Баоянь. — М., 2008. — 232 с.
13. Баранов А. Н. Языковые механизмы вариативной интерпретации
действительности как средство воздействия на сознание / А. Н. Баранов,
П. Б. Паршин // Роль языка в средствах массовой информации. — М.,
1986. — С. 100—142.
14. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики / Флорій Сергійович
Бацевич. — К. : Академія, 2004. — 344 с.
15. Белица Т. И. Проблемы освоения и лексикографического описания
французских лексических заимствований в русском языке (на материале
номинаций денотативной сферы «Модные реалии») : автореф. дис.
на соискание уч. степени канд. филол. наук : 10.02.01 "Русский язык" /
Т. И. Белица. — Новосибирск, 2003. — 23 с.
16. Беляевская Е. Г. Семантика слова / Елена Георгиевна Беляевская. – М. :
Высш. шк., 1987. — 128 с.
17. Бєлозьоров М. В. Англійські лексичні та фразеологічні новотвори у сфері
економіки: структурний, семантичний і соціофункціональний аспекти :
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04
"Германські мови" / М. В. Бєлозьоров. — К., 2003. — 19 с.
18. Бердникова Н. В. Контакты и взаимное влияние английского
и испанского языков в эпоху глобализации : монография /
Н. В. Бердникова, Л. П. Гурова. — Пятигорск : Пятигор. гос. лингв. ун-т,
2005. — 143 с.
 199

19. Биржакова Е. Э. Очерки по исторической лексикологии русского языка

XVIII века. Языковые контакты и заимствования / Е. Э. Биржакова,
Л. А. Воинова, Л. П. Кутина. — Л., 1972. — 430 с.
20. Битківська Я. В. Тенденції засвоєння і розвитку семантики англізмів
у сучасній українській мові : дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.01 /
Битківська Ярина Володимирівна. — Тернопіль, 2008. — 368 с.
21. Блакар Р. М. Язык как инструмент социальной власти / Р. М. Балкар //
Языки моделирование социального взаимодействия. — М., 1987. —
С. 88—125.
22. Богословская В. Р. Структурно-семантическая и функциональная адаптация
заимствований (на материале спортивной лексики английского и русского
языков) : дисс. … кандидата филол. наук : 10.02.19 / Богословская Виолетта
Руслановна. — Волгоград, 2003. — 201 с.
23. Бодуэн де Куртенэ И. А. Проблемы языкового родства / И. А. Бодуэн
де Куртенэ // Избранные труды по общему языкознанию. — М. : Изд-во
АН СССР, 1963. — Т. 2. — С. 342—347.
24. Бодуэн де Куртенэ И. А. О смешанном характере всех языков /
И. А. Бодуэн де Куртенэ // Избранные труды по общему языкознанию. —
М. : Изд-во АН СССР, 1963. — Т. 2. — C. 363—366.
25. Болышева Н. Н. Развитие языка в условиях глобализации (социально-
философский аспект) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. наук :
спец. 09.00.11 "Социальная философия" / Н. Н. Болышева. — Красноярск,
2006. — 23 с.
26. Бондарец О. Э. Иноязычные заимствования в речи и в языке:
лингвосоциологический аспект : дисс. … кандидата филол. наук : 10.02.01 /
Бондарец Ольга Эдуардовна. — Таганрог, 2004. — 183 с.
27. Борисова И. Н. Дискурсивные стратегии в разговорном диалоге /
И. Н. Борисова // Русская разговорная речь как явление городской
культуры. — Екатеринбург, 1996. — С. 21—48.
 200

28. Брейтер М. А. Англицизмы в русском языке. История

и перспективы : [пособие для иностранных студентов-русистов] /
М. А. Брейтер. — Владивосток : Изд-во АО "Диалог-МГУ", 1997. — 275 с.
29. Бурмасова С. И. Процесс лексического заимствования и влияющие
на него факторы [Електронний ресурс] / С. И. Бурмасова. — Режим
доступу : www.psu.ru/psu/files/0912/03_Burmasova.doc
30. Бухарова С. Ю. Специфика заимствований в испанском языке:
на материале арабизмов и англицизмов : дисс. ... кандидата филол. наук :
10.02.05 / Бухарова Светлана Юрьевна. — М., 1994. — 171 с.
31. Ваганова Н. В. Современные заимствования из английского языка:
семантико-словообразовательный аспект (на материале англицизмов конца
XX–начала XXI в. в современном русском языке) : дисс. ... кандидата
филол. наук : 10.02.01 / Ваганова Наталья Вячеславовна. — Нижний
Новгород, 2005. — 279 с.
32. Вайнрайх У. Языковые контакты: Состояние и проблемы исследования /
У. Вайнрайх. — К. : Вища школа, 1979. — 263 с.
33. Васильев А. Д. Слово в эфире: Очерки новейшего словоупотребления
в российском телевещании: монография / Александр Дмитриевич
Васильев. — Красноярск : Сибирский юридический институт МВД России,
2000. — 168 с.
34. Вежбицкая А. Речевые акты / Анна Вежбицкая // Новое в зарубежной
лингвистике. — Вып. XVI. — М. : Прогресс, 1985. — С. 251—275.
35. Верещагин Е. М., Ротмайр Р., Ройтер Т. Речевые тактики "призыва
к откровенности" / Е. М. Верещагин, Р. Ротмайр, Т. Ройтер // Вопросы
языкознания. — М., 1992. — № 6. — С. 82—93.
36. Верещагин Е. М. В поисках новых путей развития лингвострановедения:
концепция речеповеденческих тактик / Е. М. Верещагин,
В. Г. Костомаров. — М.: Ит-т рус. яз. им. А. С. Пушкина, 1999. — 84 с.
 201

37. Вознесенская Ю. В. Речевые стратегии конфликта в немецкой

политической коммуникации : дисс. ... кандидата филол. наук : 10.02.04 /
Вознесенская Юлия Владимировна. — СПб., 2010. — 185 с.
38. Волков С. С. Неологизмы и внутренние стимулы языкового развития /
С. С. Волков, Е. В. Сенько // Новые слова и словари новых слов : [сб. науч.
статей]. — Л. : Наука, 1983. — С. 43—57.
39. Волкоморов В. А. Коммуникативные стратегии в практике
внутрикорпоративных газет / Владимир Александрович Волкоморов //
Известия Уральского государственного университета. — Екатеринбург,
2008. — № 60. — С. 89—92.
40. Володарская Э. Ф. Заимствование как отражение русско-английских
контактов / Э. Ф. Володарская // Вопросы языкознания. — М., 2002. —
№ 4. — С. 96—118.
41. Володина Е. Г. Лексические заимствования из английского языка
в современном турецком языке (на материале периодики) : дисс. ...
кандидата филол. наук : 10.02.22 / Володина Елена Геннадьевна. — М.,
2007. — 239 с.
42. Ворошилов В. В. Журналистика : [курс лекций] / Валентин Васильевич
Ворошилов. — СПб. : Изд-во им. В. А. Михайлова, 2004. — 128 с.
43. Вуйтович М. О новых английских заимствованиях в современном русском
языке / М. Вуйтович // Studia Rossica Posnaniensia. — Posnan : Adam
Mickiewicz University Press, 1995. — Vol. XXVI. — P. 137—145.
44. Гак В. Г. Новые слова и новые словари / Владимир Григорьевич Гак //
Новые слова и словари новых слов : [сб. науч. статей]. — Л. : Наука,
1983. — С. 15—29.
45. Гейко Т. М. Семантичні та фонографічні характеристики культурологічних
запозичень у французькій мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
філол. наук : спец. 10.02.05 "Романські мови"/ Т. М. Гейко. — К., 2009. — 17 с.
46. Гийом Г. Принципы теоретической лингвистики : монография / Гюстав
Гийом. — М. : Прогресс, 1992. — 222 с.
 202

47. Голдованський Я. А. Лексичні англіцизми як етимологічна група

в системі мови-реципієнта / Я. А. Голдованський // Мовознавство. — К. :
Ін-т мов-ва ім. О. О. Потебні, 1981. — № 2. — С. 86—90.
48. Горбунова И. В. Функционально-стратегический потенциал англицизмов
в интернет-дискурсе : дисс. ... кандидата филол. наук : 10.02.19 / Горбунова
Инна Владимирова. — Иркутск, 2011. — 183 с.
49. Гордишевская Е. В. К вопросу о влиянии английского языка
и его американского варианта на языковую ситуацию в современной
Германии : дисс. ... кандидата филол. наук : 10.02.04 / Гордишевская Елена
Владимировна. — М., 2005. — 209 с.
50. Горшунов Ю. В. Прагматика аббревиатуры / Юрий Владимирович
Горшунов. — М. : Прометей, 1999. — С. 183.
51. Горяинова Н. Н. Стратегии и тактики речевого поведения с применением
высказываний похвалы и одобрения : автореф. дис. на соискание
уч. степени канд. филол. наук : 10.02.17 "Теория языка" /
Н. Н. Горяинова. — Ставрополь, 2010. — 27 с.
52. Гутман Е. А. Английские заимствования в современном французском
языке: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук /
Е. А. Гутман. — М., 1963. — 11 с.
53. Данелян Ю. В. Структурні і смислові трансформації логоепістем
у французькому медіа-дискурсі: комунікативно-прагматичний
і лінгвокогнітивний аспекти : дис. … кандидата філол. наук : 10.02.05 /
Данелян Юлія Володимирівна. — К., 2009. — 262 с.
54. Данилова З. В. Характеристика англійських економічних
термінів-запозичень у сучасній французькій мові / З. В. Данилова,
Н. М. Демчук // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ.
LINGUAPAX-VIII. Мова, освіта, культура : наукові парадигми
і сучасний світ. — К. : КНЛУ, 2002. — № 6 — С. 86—90.
 203

55. Данн Д. Ж. О функциях английского в современном русском языке /

Д. Ж. Данн // Russistsk. Русистика. — Leicester : University of Leicester,
1998. — № 1/2. — С. 35—43.
56. Дацюк С. А. Коммуникативные стратегии [Електронний ресурс] / Сергей
Аркадьевич Дацюк. — Режим доступу :
http://xyz.org.ua/russian/win/discussion/communicative_strategy.html
57. Дейк Т. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Теун ван Дейк. — М.,
2000. — 308 с.
58. Демченко К. В. Функціонування іншомовних лексем у текстах
публіцистичного стилю / К. В. Демченко // Культура народов
Причерноморья. — Симферополь, 2005. — № 69. — С. 170—172.
59. Добросклонская Т. Г. Вопросы изучения медиатекстов /
Т. Г. Добросклонская . — М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 2000. — 240 с.
60. Добросклонская Т. Г. Медиалингвистика: системный подход к изучению
языка СМИ (Современная английская медиаречь) /
Т. Г. Добросклонская. — М. : Флинта; Наука, 2008. — 264 с.
61. Доза А. История французского языка / Альберт Доза ; [пер. с фр.
Е. Н. Шор]. — М. : Изд-во иностр. лит., 2003. — 471 с.
62. Дундій П. Н. Класифікація лексичних запозичень у німецькій мові
[Електронний ресурс] / П. Н. Дундій // Лінгвістика ХХІ століття: нові
дослідження і перспективи. — 2011. — C. 120—126. — Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Lingv/2011/Dundij%20120-126.pdf
63. Дьяков А. И. Деривационная интеграция англицизмов в русском языке
конца ХХ века в функциональном аспекте : дисс. … кандидата филол. наук :
10.02.01 / Дьяков Анатолий Иванович. — Новосибирск, 2001. — 291 с.
64. Егорова О. С. Тематическая классификация новых англицизмов (на материале
современной российской газеты) / О. С. Егорова, Д. С. Никитин //
Ярославский педагогический вестник. — Ярославль : Ярослав. пед. ун-т,
2011. — № 1. — Т. 1 : Гуманитарные науки. — С. 137—141.
 204

65. Егорова К. Л. Типы лингвистических заимствований (на материале

англицизмов и англо-американизмов в современном французском
языке) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец.
10.664 "Романские языки" / К. Л. Егорова. — М., 1971. — 20 с.
66. Жабина Е. В. Англо-американские заимствования в лексике современного
немецкого языка : дисс. ... кандидата филол. наук : 10.02.04 / Жабина Елена
Владимировна. — Барнаул, 2001. — 272 с.
67. Жалай В. Я. Семантичні співвідношення псевдодрузів перекладача
та їх представлення в сучасому контрастовому словнику [Електронний
ресурс] / В. Я. Жалай, Н. М. Биховець, Т. Г. Линник,
А. Ф. Пархоменко, І. І. Рахманова, Л. М. Рубашова // Лінгвістика
ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. — 2010. — Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Lingv/2010/Zhalay_Bykhovets_Lynnyk
_3-12.pdf
68. Желтухина М. Р. Функции масс-медиального дискурса / М. Р. Желтухина //
Жанры и типы текста в научном и медийном дискурсе : межвуз. сб. науч. тр. /
[отв. ред. А. Г. Пастухов]. — Орел : ОГИИК, ПФ «Картуш», 2007. —
Вып. 5. — С. 191—201.
69. Желтухина М. Р. Масс-медиальный дискурс и массовая культура /
М. Р. Желтухина // Наукові записки Луганського національного
університету. — Луганськ : Альма-матер, 2008. — Вип. 7. — Т. 1. —
С. 145—156.
70. Жлуктенко Ю. А. Динамика словообразовательной системы и неологизмы /
Ю. А. Жлуктенко // Английские неологизмы. — К. : Наук. думка, 1983. —
С. 5—11.
71. Журавский А. И. Экзотическая лексика и иноязычные вкрапления
в старобелорусской письменности / А. И. Журавский // Новое
в лингвистике. — М., 1975. — Вып. VII. — С. 138—144.
 205

72. Заботкина В. И. Семантика и прагматика нового слова (на материале

английского языка) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. наук /
В. И. Заботкина. — М., 1991. — 35 с.
73. Засурский Я. Н. Система средств массовой информации России / Ясен
Николаевич Засурский. — М. : Аспект Пресс, 2001. — 259 с.
74. Зеленин А. В. Мультимедия: Об особенностях заимствования технических
понятий в русском языке / А. В. Зеленин // Русская речь. — М., 2004. —
№ 2. — С. 64—68.
75. Іванова Н. А. Структурно-семантична адаптація і переосмислення
англіцизмів та їх відбиття у російськомовних виданнях України :
дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.02 / Іванова Наталія Анатоліївна. —
Горлівка, 2009. — 237 с.
76. Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи / Оксана
Сергеевна Иссерс. — [3-е изд., стер.]. — М. : Эдиториал УРСС, 2003. — 284 с.
77. Каминін І. М. Структурно-семантичне освоєння запозичених слів
у сучасній українській літературній мові (на матеріалі побутової лексики) :
дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.02 / Каминін Ігор Миколайович. — Х.,
1994. — 191 с.
78. Карабан В. И. Сложные речевые единицы: прагматика английских
асиндетических полипредикативных образований / Вячеслав Иванович
Карабан. — К. : Вища шк., 1989. — 131 с.
79. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / Владимир
Ильич Карасик. — Волгоград : Перемена, 2002. — 477 с.
80. Киселева Л. А. Вопросы теории речевого воздействия : монография /
Лидия Александровна Киселева. — Л. : Изд-во ЛГУ, 1978. — 160 с.
81. Кислюк Л. П. Словотвірний потенціал запозичень у сучасній українській
літературній мові (на матеріалі англійських та німецьких запозичень) :
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.15
"Загальне мовознавство" / Л. П. Кислюк. — К., 2000. — 16 с.
 206

82. Клименко А. С. Социолингвистический аспект англо-американских

заимствований в современном французском языке новейшего периода:
к вопросу о нормализации англицизмов : дис. … кандидата филол. наук :
10.02.05 / Клименко Александр Сергеевич. — К., 1995. — 242 с.
83. Кожемякин Е. А. Массовая коммуникация и медиадискурс:
к методологии исследования // Научные ведомости Белгородского
государственного университета. — Белгород : Белгород. гос. ун-т,
2010. — № 2 (73). — Вып.11. — С. 13—21.
84. Конопацька Я. О. Семантична неологія в сучасному французькому
медіадискурсі : дис. … кандидата філол. наук : 10.02.05 / Конопацька
Ярина Олександрівна. — К., 2005. — 170 с.
85. Костомаров В. Г. Языковой вкус эпохи: Из наблюдений над речевой
практикой масс-медиа / В. Г. Костомаров. — [3-е изд., испр. и доп.] —
СПб. : Златоуст, 1999. — 319 с.
86. Котельникова Н. Англоязычные заимствования как элемент
лингвистической глобализации современного китайского языка /
Н. Котельникова // Китайська цивілізація: традиції та сучасність :
[зб. cтатей]. — К., 2005. — С. 34—37.
87. Кромбет О. В. Фонографічна і семантична адаптації лексичних запозичень
у французькій мові доби Відродження (на матеріалі новел XVI століття) :
дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.05 / Кромбет Ольга Володимирівна. —
К., 2011. — 324 с.
88. Крысин Л. П. Иноязычные слова в современном русском литературном
языке / Леонид Петрович Крысин. – М. : Наука, 1968. — 206 с.
89. Кубрякова Е. С. Эволюция лингвистических идей во второй половине
ХХ века / Елена Самуиловна Кубрякова // Язык и наука конца ХХ века /
под ред. Ю. С. Степанова. — М. : РАН, 1995. — С.144—238.
90. Кубрякова Е. С. Виды пространств текста и дискурса / Е. С. Кубрякова,
О. В. Александрова // Категоризация мира: пространство и время. — М. :
Наука, 1997. — С. 19—20.
 207

91. Кузнецова Э. В. Русская лексика как система / Эра Васильевна

Кузнецова. — Свердловск, 1980. — С. 88.
92. Ларин Б. А. К лингвистической характеристике города / Б. А. Ларин //
История русского языка и общее языкознание. — М. : Просвещение,
1977. — С. 189—199.
93. Лелека Т. О. Особливості англоамериканських запозичень в українській
і російській мовах початку XXI століття на тлі процесу контактування мов
(на матеріалі словників та мови ЗМІ) : дис. ... кандидата філол. наук :
10.02.15 / Лелека Тетяна Олександрівна. — Кіровоград, 2010. — 276 с.
94. Ленець К. В. Лексичні зміни та їх відображення в мові сучасної преси /
К. В. Ленець // Мовознавство. — 1988. — № 6. — С. 41—46.
95. Лотте Д. С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов
и терминоэлементов. — М. : Наука, 1982. — 152 с.
96. Мазниченко В. М. Фонографічні особливості українських антропонімів
у французькій мові : дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.05 / Мазниченко
Валентина Миколаївна. — К., 2000. — 206 с.
97. Майструк Т. С. Англійські запозичення у функціонально-стильових
різновидах української мови кінця XX – початку XXI століть :
дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.01 / Майструк Тетяна Сергіївна. —
Кривий Ріг, 2010. — 264 с.
98. Макаров М. Л. Основы теории дискурса / Михаил Львович Макаров. —
М. : ИТДГК «Гнозис», 2003. — 280 с.
99. Макарова А. А. Детерминологизация единиц языка экономики и бизнеса
в современном русском языке : автореф. дис. на cоискание уч. степени
канд. филол. наук : спец. 10.02.01 "Русский язык" / А. А. Макарова. — М.,
2007. — 24 с.
100. Мариненко П. І. Лексичні новотвори в сучасній іспанській мові:
структурний та семантичний аспекти : дис. ... кандидата філол. наук :
10.02.05 / Мариненко Павло Ігорович. — К., 2006. — 277 с.
 208

101. Мартине А. Распространение языка и структурная лингвистика /

Андре Мартине // Новое в лингвистике. — М., Прогресс, 1972. —
Вып. 6. — С. 81—85.
102. Мартынова Ю. А. Анализ коммуникативных стратегий в общественно-
публицистическом дискурсе / Юлия Анатольевна Мартынова // Известия
Саратовского университета. Социология. Политология. — Саратов :
Изд-во Сарат. ун-та, 2009. — Т. 9. — Вып. 2. — С. 96—101.
103. Мелех Н. Н. Проникновение терминологических единиц
в общеупотребительную лексику (Экспериментально-сопоставительное
исследование на материале разностилевых английских и русских
текстов : дис. ... кандидата филол. наук : 10.02.20 / Мелех Наталья
Николаевна. — Пятигорск, 2004. — 200 с.
104. Мжельская О. С. Новейшие англицизмы в русском языке /
О. С. Мжельская // Новые слова и словари новых русских слов. —
Л., 1983. — С. 125—139.
105. Міщенко А. Л. Адаптація англіцизмів до системи сучасної німецької мови
(на матеріалі англіцизмів комп’ютерної галузі й технологій) :
дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.04 / Міщенко Аліса Леонідівна. —
Кіровоград, 2009. — 220 с.
106. Моргошия И. Н. Проникновение англицизмов в узус современного
грузинского языка (экспериментально-сопоставительное исследование
на материале экономических текстов) : дисс. … кандидата филол. наук :
10.02.20 / Моргошия Инга Нуриевна. — Пятигорск, 2003. — 139 с.
107. Морозова И. Г. Современные заимствования как отражение языковых
изменений в условиях глобализации / И. Г. Морозова // Иностранные
языки. Теория и практика. — М., 2009. — № 2. — C. 25—31.
108. Мороховский А. Н. Избранные труды : монография / Александр
Николаевич Мороховский ; [сост., общ. ред. и вступ. статья
О. П. Воробьёвой]. — КНЛУ : Изд. центр КНЛУ, 2011. — 590 с.
 209

109. Моррис Ч. Основания теории знаков / Чарльз Моррис // Семиотика /

[под ред. Ю. С. Степанова]. — М., 1983. — С. 37—98.
110. Назаров М. М. Массовая коммуникация и общество / М. М. Назаров. —
М. : Аванти плюс, 2003. — 432 с.
111. Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения /
Михаил Васильевич Никитин. — М. : Высш. шк., 1988. — 168 с.
112. Николаева Т. Н. О принципе «некооперации» и/или категориях
социолингвистического воздействия / Т. Н. Николаева // Логический анализ
языка. Противоречивость и аномальность текста. — М., 1990. — С. 225—235.
113. Новиков Л. А. Семантика русского языка / Лев Алексеевич Новиков. – М.,
1982. — 271 с.
114. Олійник А. Д. Роль запозичень-англіцизмів у розвитку сучасної української
мікроекономічної термінології : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
канд. філол. наук: спец. 10.02.01 "Українська мова" / Олійник Анатолій
Дмитрович. — К., 2002. — 20 с.
115. Оришич Т. В. Вплив англійської мови на новогрецьку як важливий чинник
появи неологізмів-запозичень / Т. В. Оришич // Мовні і концептуальні
картини світу : [зб. наук. пр. / відп. ред. О. І. Чередниченко]. — Вип. 6. —
Ч. 2. — К. : ВПЦ "Київський університет", 2002. — С. 82—90.
116. Остин Дж. Л. Слово как действие / Джон Лэнгшо Остин // Новое
в зарубежной лингвистике. — 1986. — Вып.17. — С. 22—130.
117. Патрикеева А. А. Англицизмы в немецком языке: на материале
языка рекламы : дисс. … кандидата филол. наук : 10.02.20 / Патрикеева
Анна Александровна. — М., 2008. — 183 с.
118. Полонский А. В. Современный медиадискурс: ключевые идеи и слова /
А. В. Полонский // Русский язык в современном медиапространстве :
материалы Междунар. науч.-практ. конф. — Белгород : БелГУ, 2009. —
С. 151—160.
119. Полякова Т. М. Лексичні інновації іншомовного походження в сучасній
російській мові (на матеріалі мови ЗМІ останнього десятиріччя
 210

ХХ – початку ХХІ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол.
наук : спец. 10.02.02 "Російська мова" / Т. М. Полякова. — К., 2004. — 20 с.
120. Попова Н. О. Структурно-семантичні особливості новітніх запозичень
з англійської мови в українську (90-ті рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.) : дис. ...
кандидата філол. наук : 10.02.01 / Попова Наталія Олександрівна. — Х.,
2004. — 196 с.
121. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации / Г. Г. Почепцов. —
М. : Реал-бук, 2001. — 656 с.
122. Привалова И. В. Интеркультура и вербальный знак (лингвокогнитивные
основы межкультурной коммуникации) / Ирина Владимировна
Привалова. — М. : Гнозис, 2005. — 472 с.
123. Приходько А. М. Концепти і концептосиситеми в когнітивно-дискурсивній
парадигмі лінгвістики / Анатолій Миколайович Приходько. — Запоріжжя :
Прем’єр, 2008. — 332 с.
124. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : [учебник
для студентов вузов] / Е. П. Прохоров. — [7-е изд., испр. и доп.]. —
М. : Аспект Пресс, 2007. — 351 с.
125. Пугачёв В. П. Введение в политологию / В. П. Пугачев, А. И. Соловьев. —
[4-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Аспект Пресс, 2004. — 479 с.
126. Радченко А. А. Новые явления в лексике современной газетной
публицистики / А. А. Радченко. — М. : Университет Дружбы народов,
1975. — С. 29.
127. Реформатский А. А. Введение в языковедение / [под. ред.
В. А. Виноградова]. — [5-е изд., исп.]. — М. : Аспект Пресс, 2004. — 536 с.
128. Речевое воздействие в сфере массовой коммуникации / [под. ред.
Ф. М. Березин, Е. Ф. Тарасов]. — М. : Наука, 1990. — 136 с.
129. Рибко О. С. Функціонування англо-американських запозичень у німецькій
економічній терміносистемі / О. С. Рибко, Н. М. Дюканова // Науковий вісник
Волинського національного університету імені Лесі Українки. — Луцьк :
Волин. Нац. ун-т імені Лесі Українки, 2010. — С. 362—366.
 211

130. Розенцвейг В. Ю. Основные вопросы теории языковых контактов / Виктор

Юльевич Розенцвейг // Новое в лингвистике. — М., 1972. — Вып. 6. —
С. 5—22.
131. Романов А. Ю. Англицизмы и американизмы в русском языке
и отношение к ним / Артемий Юрьевич Романов. — СПб. :
Изд-во С.–Петерб. ун-та, 2000. — 152 с.
132. Рубан В. О. З історії лексичних запозичень у французькій мові /
В. О. Рубан // Науковий вісник Чернівецького університету :
[зб. наук. праць]. — Чернівці : Чернів. нац. ун-т, 2009. — Вип. 484: Романо-
слов’янський дискурс — С. 34—38.
133. Рубан В. О. Проблема комунікативно-прагматичного розмежування
"доцільних" та "надлишкових" лексичних запозичень (на матеріалі
французької мови) / В. О. Рубан // Мова і культура : [наук. журн.] :
матеріали ХVIII Міжнар. наук. конф. ім. С. Бураго (Київ, 22–25 черв.
2009 р.) / Мін-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т.
ім. Тараса Шевченка [та ін.]. — К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго,
2009. — Вип. 12. — Т. І (126). — С. 176—183.
134. Рубан В. О. Суб’єктивний аспект іншомовних запозичень / В. О. Рубан //
Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація : тези доповідей
ХІІІ Всеукр. конф. (Харків, 5 лют. 2009 р.) / М-во освіти і науки України,
Харків. нац. ун-т імені В.Н. Каразіна. — Х. : Харків. нац. ун-т
імені В. Н. Каразіна, 2009. — С. 253—254.
135. Рубан В. О. Екстралінгвістична природа розмежування англіцизмів
та американізмів / В. О. Рубан // Структурно-семантичні і когнітивно-
дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства : тези доповідей
ІІІ Всеукр. наук. конф. романістів (Одеса, 16–18 верес. 2010 р.) / Мін-во
освіти і науки України, Одеськ. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. — Одеса :
Одеськ. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2010. — С. 46—48.
136. Рубан В. О. Елементи суб’єктивності у підходах до інтерпретації ксенізмів
та перегрінізмів (на матеріалі французької мови) / В. О. Рубан // Мова, освіта,
 212

культура в контексті Євроінтеграції : тези доповідей наук.-практ. конф. (Київ,

21–23 квіт. 2010 р.) / М-во освіти і науки України, Київ. нац. лінгв. ун-т. —
К. : Вид. центр КНЛУ, 2010. — С. 175—178.
137. Рубан В. О. Про багатожанровість мас-медійного дискурсу / В. О. Рубан //
Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація : тези доповідей
X Міжнар. наук. конф. (Харків, 4 лют. 2011 р.) / М-во освіти і науки
України, Харків. нац. ун-т імені В. Н. Каразіна. — Х. : Харків. нац. ун-т
імені В.Н. Каразіна, 2011. — С. 247—248.
138. Рубан В. О. Про виплив журналістів та перекладачів на процес англінізації
французької мови / В. О. Рубан // Актуальні проблеми філології
та американські студії : тези доповідей ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
(Київ, 21–23 квіт. 2010 р.) / М-во освіти і науки України, Нац. авіац.
ун-т. — К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2010. — С. 283—287.
139. Рубан В. О. Ретроспективний погляд на англо-французькі лексичні
взаємозапозичення / В. О. Рубан // Нова філологія : [зб. наук. праць]. —
Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2010. — № 41. — С. 128—135.
140. Рубан В. О. До питання про функції англійських запозичень у сучасному
французькому медіа-дискурсі / В. О. Рубан // Проблеми та перспективи
лінгвістичних досліджень в умовах глобалізаційних процесів : тези
доповідей ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., (Тернопіль, 7–8 квіт. 2011р.) /
М-во освіти і науки України, Терноп. нац. екон. ун-т. — Тернопіль :
Економічна думка, 2011. — С. 325—327.
141. Рубан В. О. Когнітивно-комунікативний підхід до вивчення
мас-медійного дискурсу / В. О. Рубан // Науковий вісник Чернівецького
університету : [зб. наук. праць]. — Чернівці : Чернів. нац. ун-т, 2011. —
Вип. 537: Романо-слов’янський дискурс. — С. 73—77.
142. Рубан В. О. Проблема трактування поняття "англіцизм" та категоризації
англійських запозичень у французькому мовознавстві / В. О. Рубан // Вісник
Житомирського державного університету імені Івана Франка. — Житомир :
Вид-во Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка, 2011. — Вип. 55. — С. 215—219.
 213

143. Рубан В. О. Критерії класифікації повних англіцизмів у сучасній

французькій мові / В. О. Рубан // Іноземні мови у вищій освіті: лінгвістичні,
психолого-педагогічні та методичні перспективи : тези доповідей Всеукр.
наук.-практ. конф. (Харків, 16 трав. 2012р.) / М-во освіти і науки України,
Юридична академія України імені Ярослава Мудрого. — Х. : Нац. ун-т
«ЮАУ Ярослава Мудрого», 2012. — С. 166—168.
144. Рубан В. О. Лінгво-прагматичні функції англійських запозичень
у сучасному французькому медіа-дискурсі / В. О. Рубан // Науковий вісник
Чернівецького університету : [зб. наук. праць]. — Чернівці : Чернів. нац. ун-т,
2012. — Вип. 598: Романо-слов’янський дискурс. — С. 43—48.
145. Рубан В. О. Методологічні засади дослідження запозичених елементів
у дискурсі / В. О. Рубан // Проблеми семантики слова, речення та тексту
[зб. наук. праць] / [відп. ред. Н. М. Корбозерова]. — К. : Вид. центр КНЛУ,
2012. — Вип. 28. — С. 359—366.
146. Рудакова Т. М. Функціонування соціально-економічної лексики
англомовного походження в українських засобах масової інформації кінця
ХХ – початку ХХІ ст. : дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.01 / Рудакова
Тетяна Миколаївна. — Слов’янськ, 2009. — 475 с.
147. Рыцарева А. Э. Прагмалингвистический аспект интернациональной
лексики: на материале английского языка : дисс. ... кандидата филол. наук /
Рыцарева Анна Эдуардовна. — Волгоград, 2002. — 197 c.
148. Свинцова С. В. Специфика структурно-семантической адаптации
заимствований и их функционирование в условиях опосредованных
и непосредственных языковых контактов: на материале англо-американизмов
в испанском языке Испании и США : дисс. … кандидата филол. наук :
10.02.19 / Свинцова Софья Владимировна. — Саратов, 2006. — 170 c.
149. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста
и коммуникации : монографическое учебное пособие / Елена Александровна
Селиванова. — К. : ЦУЛ, «Фитосоциоцентр», 2002. — 336 с.
 214

150. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : підручник /

Олена Олександрівна Селіванова. — Полтава : Довкілля-К, 2008. — 712 с.
151. Сельмистрайтис Л. Англицизмы в русском языке последних десятилетий
(на материале средств массовой информации на русском языке) /
Л. Сельмистрайтис // Žmogus ir žodis. Svetimos kalbos. — Vilnius :
VPU leidykla, 2006. — T. 7. — № 3. — P. 52—57.
152. Семенова М. Ю. Новейшие англицизмы в современном русском языке
(на материале публикаций в СМИ) / М. Ю. Семенова // Филологический
вестник РГУ. — Ростов-на-Дону : Ростов. гос. ун-т, 2003. — № 3. —
С. 52—56.
153. Семенова М. Ю. Сленговый пласт англицизмов в современном русском
языке / М. Ю. Семенова // Филологический вестник РГУ. — Ростов-на-
Дону : Ростов. гос. ун-т, 2002. — №2. — С. 48—51.
154. Семенова С. С. Речевые неологизмы и их стилистические функции
в современной французской прозе : автореф. дис. на cоискание уч. степени
канд. филол. наук : спец. 10.02.05 "Романские языки" / С. С. Семенова. —
Л., 1975. — 22 с.
155. Семчинський С. В. Семантична інтерференція мов / Станислав
Володимирович Семчинський. — К. : Вища шк., 1974. — 253 с.
156. Серио П. Как читают тексты во Франции / Патрик Серио // Квадратура
смысла. — М., 1999. — С. 26—27.
157. Серль Дж. Основные понятия исчисления речевых актов / Джон Серль,
Даниель Вандервекен // Новое в зарубежной лингвистике. — М. :
Прогресс, 1986. — Вып. 19. — С. 242—263.
158. Скорейко-Свірська І. П. Освоєння англомовних запозичень в українській
науково-технічній термінології : дис... кандидата філол. наук : 10.02.01 /
Скорейко-Свірська Ірина Павлівна. — Тернопіль, 2009. — 242 с.
159. Слаба О. В. Англоамериканізми в лексико-семантичній системі сучасної
німецької мови (на матеріалі галузевої лексики з економіки) : автореф. дис.
 215

на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські

мови" / О. В. Слаба. — К., 2003. — 19 с.
160. Слобожанина Н. А. Англо-американизмы во французском языке Квебека
(лингвопрагматический аспект) : дисс. … кандидата филол. наук : 10.02.19 /
Слобожанина Наталья Александровна. — Саратов, 2008. — 230 с.
161. Стишов О. А. Динамічні процеси в лексико-семантичній системі
та в словотворі української мови кінця ХХ ст. (на матеріалі мови засобів
масової інформації) : дис. ... доктора філол. наук : 10.02.01 / Стишов
Олександр Анатолійович. — К., 2003. — 597 с.
162. Суперанская А. В. Общая терминология: Вопросы теории : монография /
А. В. Суперанская, Н. В. Подольская, Н. В. Васильева. — М. : УРСС
Эдиториал, 2004. — 248 с.
163. Сухорукова Ю. С. Динамика семантических процессов заимствований
в современном французском языке (свободный и связанный контекст) :
дисс. … кандидата филол. наук : 10.02.05 / Сухорукова Юлия Сергеевна. —
СПб., 2005. — 193 с.
164. Тимина С. А. Экзотизмы в современной англоязычной прессе : дисс. …
кандидата филол. наук : 10.02.04 / Тимина Светлана Анатольевна. — Киров,
2003. — 161 c.
165. Тимофеева Г. Г. Новые английские заимствования в русском языке.
Написание. Произношение / Галина Григорьевна Тимофеева. — СПб :
Юна, 1995. — 106 с.
166. Тимощук І. О., Тимощук Т. О. Англійські запозичення у французькій
мові, їх характер та класифікація / І. О. Тимощук, Т. О. Тимощук // Вісник
Національного університету водного господарства та природокористування :
[зб. наук. праць]. — Рівне : Нац. ун-т водного господарства
та природокористування, 2007. — Вип. 3 (39). — Ч. 2. — С. 442—447.
167. Тичер С., Мейер М., Водак Р., Веттер Е. Методы анализа текста
и дискурса / С. Тичер, М. Мейер, Р. Водак, Е. Веттер. — Х. : Гуманитарный
центр, 2009. — 356 c.
 216

168. Трещева Н. В. Типологические особенности заимствованных языковых

единиц: на материале английских заимствований в канадском варианте
французского языка : дисс. … кандидата филол. наук : 10.02.19 / Трещева
Наталья Васильевна. — Белгород, 2007. — 160 с.
169. Труфанова И. В. О разграничении понятий: речевой акт, речевой жанр,
речевая стратегия, речевая тактика / И. В. Труфанова // Филологические
науки. — М., 2001. — № 3. — С. 56—65.
170. Федорець С. А. Англійські запозичення в мові сучасної української
реклами : дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.01 / Федорець Сергій
Анатолійович. — Х., 2005. — 203 с.
171. Федченко Е. Д. Фонетико-графические и семантические особенности
англицизмов в современном французском языке : автореф. дисс.
на соискание учёной степени канд. филол. наук : спец. 10.02.05 "Романские
языки" / Е. Д. Федченко. — К., 1990. — 23 с.
172. Филин Ф. П. Истоки и судьбы русского литературного языка / Федот
Петрович Филин. — М., 1981. — С. 296.
173. Фомина М. И. Современный русский язык. Лексикология / М. И. Фомина.
— М.: Высш. шк., 1990. — 415 с.
174. Формановская Н. И. Речевое взаимодействие: коммуникация и прагматика /
Наталья Ивановна Формановская. — М. : ИКАР, 2007. — 480 с.
175. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук / Мишель Фуко : [пер.
с фр. В. П. Визгина и Н. С. Автономовой]. — СПб. : А-cad, 1994. — 408 с.
176. Хауген Э. Процесс заимствования / Э. Хауген // Новое в лингвистике. —
М. : Прогресс, 1972. — Вып. 6. — С. 344—382.
177. Хауген Э. Языковой контакт / Э. Хауген // Новое в лингвистике. — М. :
Прогресс, 1972. — Вып. 6. — С. 61—64.
178. Чередниченко О. І. Англіцизми у французькому та українському
медіадискурсі / О. І. Чередниченко // Вісник Київського національного
університету. –– К. : Київ. нац. ун-т, 2005. –– Вип. 39 : Іноземна
філологія. –– С. 4––6.
 217

179. Чередниченко О. І. Англо-французька семантична взаємодія та «нещирі

друзі перекладача» / О. І. Чередниченко // Актуальні проблеми германської
філології : матеріали ІІІ Міжнар. наук. конф. –– Чернівці : Чернів. нац. ун-т
ім. Ю. Федьковича, 2008. –– C. 22––25.
180. Черкасова М. Н. Заимствованная лексика русского языка конца XX века,
1986–1996 гг. (на материале публицистики) : дисс. ... кандидата филол.
наук : 10.02.01 / Черкасова Марина Николаевна. — Ростов-на-Дону,
1997. — 185 с.
181. Шанский Н. М. Лексикология современного русского языка / Николай
Максимович Шанский. — М. : Просвещение, 1972. — 327 с.
182. Шевченко І. С. Дискурс і когнітивно-комунікативна парадигма
лінгвістики / І. С. Шевченко // Мова. Людина Світ. До 70-річчя
проф. М. Кочергана : [зб. наук. статей] / [відп. ред. Тараненко O. О.]. — К. :
Вид. центр КНЛУ, 2006. — С. 148—156.
183. Шевченко І. С. Прагмалінгвістика: пояснювальний словник (французькою,
українською, російською, англійською мовами) : [навч. посібн.] /
І. С. Шевченко. — X. : Харків. нац. ун-т імені В. Н. Каразіна, 2009. — 194 с.
184. Шилова Г. Е. Особенности семантики и функционирования иноязычных слов
в современной российской публицистике: на материале газет,
радио и телевидения : дисс. … кандидата филол. наук : 10.02.01 / Шилова
Галина Евгеньевна. — Воронеж , 2005. — 212 с.
185. Шмелёв Д. Н. Русский язык в его функциональных разновидностях
(к постановке проблемы) / Дмитрий Николаевич Шмелёв. — М. : Наука,
1977. — 168 с.
186. Шухардт Г. Избранные статьи по языкознанию / Гуго Шухардт. — М. :
Изд-во иностр. лит., 1950. — 292 с.
187. Ыйм Х. Я. Прагматика речевого общения / Х. Я. Ыйм // Теория
и модели знаний. Труды по искусственному интеллекту / Тарт. ун-т. —
Тарту : Тарт. ун-т, 1985. — С. 196—207.
 218

188. Языковые ситуации и взаимодействие языков / [отв. ред.

Ю. А. Жлуктенко]. — К. : Наук. думка, 1989. — 204 с.
189. Якобсон Р. Лингвистика и поэтика / Р. Якобсон // Структурализм "за"
и "против". — М. : Наука, 1975. — С. 198.
190. Ager D. La dimension politique de l’emprunt et la réaction française. Réponse
à Henriette Walter / Dennis Ager // Current issues in Language
and Society. — 1999. — V. 6. — № 3. — P. 235—239.
191. Alarcos Llorach E. Fonología española / E. Alarcos Llorach. — Madrid :
Gredos, 1983. — 290 p.
192. Banks D. L'habit emprunté ne fait pas le moine étranger / D. Banks // Actes
de la troisième journée ERLA-GLAT, Lexiques spécialisés et didactique
des langues : [in Abreu, J.M. & Ph. Cahuzac]. — 1992 — P. 23—32.
193. Baugh A. C. History of the English Language / A. C. Baugh, T. Cable. —
[5th edition]. — L. : Routledge, 2002. — 447 p.
194. Baylon C. La communication / C. Baylon, X. Mignot. — P. : Nathan Université,
1994. — P. 290—293.
195. Berns M. Influence of English in West Germany and Attitudes towards English /
M. Berns // World Englishes. — 1988. — Vol. 7. — No. 1. — P. 37—49.
196. Bloomfield L. Language / Leonard Bloomfield. — Chicago : University
of Chicago Press, 1984. — 580 p.
197. Bogaards P. On ne parle pas franglais: La langue française face à l’anglais /
Paul Bogaards. — Bruxelles : Duculot, 2008. — 207 p.
198. Brunot F. Précis de grammaire historique de langue française / Ferdinand
Brunot. — P. : Masson, 1899. — 608 p.
199. Burke K. A grammar of motives / Kenneth Burke. — Berkeley : University
of California Press, 1969. — 341 р.
200. Burke K. Language as simbolic action / Kenneth Burke. — Berkeley :
University of California Press, 1986. — 130 p.
201. Campbell A. Old English Grammar / A. Campbell. — Oxford : Clarendon Press,
1959. — 440 p.
 219

202. Capuz J. G. Towards a Typological Classification of Linguistic Borrowing

(Illustrated with Anglicisms in Romance Languages) / Juan Gómez Capuz //
Revista Alicantina de Estudios Ingleses. — 1997. — № 10. — Р. 81—94.
203. Carstensen В. Amerikanismen der deutschen Gegenwartssprache:
Entlehnungsvorgange und ihre stilistische Aspekte Text / В. Carstensen,
H. Galinsky. — Heidelberg, 1975. — 158 S.
204. Cerquiglini B. Faut-il défendre la langue française? / Bernard Cerquiglini //
Revue d’Etudes françaises. — 2002. — № 7. — P. 25—39.
205. Chevtchenko I. Pragmatique linguistique / I. Chevtchenko // Dictionnaire
compréhensif / [уклад. : I. С. Шевченко, Л. В. Мінкін, С. А. Моісеєва]. —
Х. : Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, 2009. — 196 p.
206. Clément L. Henri Estienne et son oeuvre française / L. Clément. — Genève :
Slatkine Reprints, 1967. — 541 p.
207. Corner J. The Scope of Media Linguistics / John Corner. — BAAL Newsletter,
1998. — 275 p.
208. Corr R. Anglicisms in German Computing Terminology [Електронний
ресурс] / Robert Corr. — 2003. — Режим доступу :
http://www.cs.tcd.ie/courses/csll/corrr0203.pdf.
209. Cox J. Les emprunts à l’anglais dans le discours des bulletins télévisés
en France: mythe ou réalité / J. Cox, A. Le Guilly-Wallis // Langue française –
langue anglaise contacts et conflits: аctes du Deuxième Colloque de G.E.P.E. /
Université des Sciences Humaines de Strasbourg. — Strasbourg : Université
des Sciences Humaines de Strasbourg, 1988. — P. 114—123.
210. Crystal D. English as a Global Language / David Crystal. — Cambridge :
Cambridge University Press, 2003. — [2 ed.]. — 228 р.
211. Cynarska-Chomicka B. Les anglicismes récents dans le vocabulaire français
de la mode / B. Cynarska-Chomicka // Romanica Cracoviensia. – Kraków,
2012. — Vol. 11. — P. 75—82.
212. Darbelnet J. Réflexions sur la néologie / J. Darbelnet // Meta. — 1972. —
№ XVII(2). — P. 87—93.
 220

213. Darbelnet J. L’évolution du français au Québec au cours des vingt dernières

années / J. Darbelnet // Meta. — 1975. — № XX(1). — P. 28—35.
214. Darmesteter A. La vie des mots etudiés dans leurs significations / Arsène
Darmesteter. — P., 1989. — 210 p.
215. Deroy L. L’emprunt linguistique / Louis Deroy. — P. : Les belles lettres,
1956. — 470 p.
216. Dijk van T. Discourse Studies. A multidisciplinary introduction / Teun A.
van Dijk. — L. : Sage, 1997. — 336 p.
217. Du Bellay J. La Défense et illustration de la langue française /
J. Du Bellay. — P. : Henri Chamard, 1904. — 381 p.
218. Edmondson W. Spoken Discourse: A Model for Analysis / Willis
Edmondson. — London : Sage, 1981. — Х, 217 р.
219. El-Khoury T. Les emprunts médiatiques : de l’actualité à l’implantation
[Електронний ресурс] / El-Khoury Tatiana // Centre d’Etudes et de Recherches
en Terminologie Arabe (CERTA). — Beyrouth : Université Saint-Joseph,
2005. — P. 15—36. — Режим доступу :
http://www.certa.usj.edu.lb/alkimiya/tatianakhouryfr.pdf
220. Eluerd R. La Lexicologie / R. Eluerd. — P. : PUF, 2000. — 128 p.
221. Etiemble R. Parlez-vous franglais / René Etiemble. — P. : Gallimard,
1964. — 379 p.
222. Fairclough N. Language and power / Norman Fairclough. — L. : Longman,
1989. — 248 p.
223. Fénelon F. Lettre à l’académie / François Fénélon. — Genève : Droz,
1970. — 144 p.
224. Feyry M. L’Anglomanie dans les marques de fabrique et les raisons sociales
françaises / M. Feyry // La Banque des mots. — 1973. — № 6. — P. 123—132.
225. Forgue G. J. Les Anglicismes dans "Le Monde" / Guy-Jean Forgue //
Langue française - langue anglaise contacts et conflits : actes du Deuxième
Colloque de G.E.P.E. — Strasbourg : Université des Sciences Humaines,
1988. — Р. 64—75.
 221

226. Foucault M. Les mots et les choses / Michel Foucault. — P. : Gallimard,

1994. — 400 p.
227. Fowler R. Language and Control / R. Fowler, B. Hodge, G. Kress,
T. Trew. — L. : Routledge, 1979. — 224 р.
228. Fowler R. Language in the News: Discourse and Ideology in the Press /
Roger Fowler. — L. ; N.Y., 1991. — 272 p.
229. Fuchs Ch. New Imperialism: Information and Media Imperialism? /
Ch. Fuchs // Global Media and Communication. — Los Angeles : SAGE
publications, 2010. — № 6 (1). — Р. 33—60.
230. Galinsky H. Stylistic aspects of linguistic borrowing. A stylistic view
of American elements in modern German / H. Galinsky. — Heidelberg,
1967. — P. 35—72.
231. George K. E. M. Anglicisms in Contemporary French / K. E. M. George //
Modern Languages Journal. Linguistic aspects. — 1976. — № 51(1). —
P. 63—68.
232. Graber D. Political languages / D. Graber // Handbook of political
communication. — L. : Sage Publications, 1981. — P. 195—224.
233. Grand Combe F. de. De l’anglomanie en français / F. de Grand Combe //
Français moderne. — P. : CILF, 1954. — № 22. — Р. 187—200.
234. Grandjouan J. O. Les linguicides / J. O. Grandjouan — P. : Didier, 1971. — 318 p.
235. Guerrero Ramos G. Neologismos en el espaсol actual / G. Guerrero Ramos. —
Madrid : Arco/Libros, 1995. — 106 p.
236. Guilbert L. Anglomanie et vocabulaire technique / L. Guilbert // Le Français
moderne XXVII. — P. : Editions D’Artrey, 1959. — P. 272—295.
237. Guilbert L. La créativité lexicale / Louis Guilbert. — P. : Larousse, 1975. — 286 p.
238. Guiraud P. Les mots étrangers / Pierre Guiraud. — P. : PUF, 1971. — 127 p.
239. Hagège C. Le français et les siècles / Claude Hagège. — P. : Odile Jacob,
1987. — 270 p.
 222

240. Hanon S. Anglicismes en français contemporain: méthodes et problèmes /

Suzanne Hanon. — Aarhus : Aarhus Universitet, Institut for Romansk Filologi,
1970. — 368 p.
241. Haslett B. Communication: Strategic action in context / Beth Bonniwell
Haslett. — L., 1987. — 304 p.
242. Haugen E. The analysis of linguistic borrowing / E. Haugen // Language. —
Washington, 1950. — Vol. 26. — № 2. — P. 210—231.
243. Hensel H. Ausverkauf mit «Denglisch»? Zur Desinformation der Verbraucher
durch Anglisierung der Werbung Text / H. Hensel // AgV-Forum. Argumente
zur Verbraucherpolitik. — Bonn, 1999. — Heft 4. — S. 70—77.
244. Hilgendorf S. The impact of English in Germany Text / S. Hilgendorf // English
Today. — 1998. — Heft 47. — S. 3—14.
245. Hoffer B. L. Language borrowing and the indices of adaptability
and receptivity / Bates L. Hoffer // Intercultural Communication
Studies XIV. — 2006. — № 2. — P. 53—72.
246. Höfler M. Dictionnaire des anglicismes / Manfred Höfler. — P. : Larousse,
1982. — xxvi, 308 p.
247. Hope T. E. Lexical Borrowings in the Romance Languages / T. E. Hope. —
New York : New York University Press, 1971. — 782 p.
248. Humbley J. Vers une typologie de l’emprunt linguistique / John Humbley //
Cahiers de Lexicologie. — P. : Éditions Classiques Garnier, 1974. —
№XXV(2). — P. 47—70.
249. Humbley J. L'emprunt sémantique dans la terminologie de l'informatique /
J. Humbley // Meta. — 1987. — № XXXII(3). — P. 321—325.
250. Jespersen O. Language: its nature, development and origin / Otto Jespersen. —
L. : Allen&Unwin, 1922. — 448 p.
251. Johnson M. Les mots anglais dans un magazine de jeunes (Hit-magazine 1972–
1979) / M. Johnson. — Frankfurt : Peter Lang, 1985. — 145 p.
 223

252. Kellermann K. Communication: Inherently strategic and primarly automatic /

K. Kellermann // Communication Monographs. — L. : Routledge, 1992. —
V. 59. — P. 288—300.
253. Kettemann B. Anglizismen allgemein und konkret: Zahlen und Fakten /
B. Kettemann // EUROSPEAK der Einfluss des Englischen auf europaische
Sprachen zur Jahrtausendwende / [hg. von B. Kettemann und R. Muhr]. —
Wien, 2002. — S. 55— 84.
254. Koessler M. Les faux amis des vocabulaires anglais et américain /
M. Koessler. — P. : Vuibert, 1975. — 582 p.
255. Kovács É. On the Integration of Anglicisms into Present-day
German [Електронний ресурс] / Éva Kovács // Eger Journal
of English Studies VIII. — 2008. — P. 75—92. — Режим доступу :
http://anglisztika.ektf.hu/new/content/tudomany/ejes/ejesdokumentumok/2008/K
ovacs_2008.pdf
256. Kupper S. Anglizismen in deutschen und französischen Werbeanzeigen /
S. Kupper. — Marburg : Tectum, 2003. — 267 p.
257. Lalanne P. Mort ou renouveau de la langue française / Paul Lalanne. —
P. : André Bonne, 1957. — 234 p.
258. Langer E. Interpersonal mindlessness and language / E. Langer // Communication
Monographs. — L. : Routledge, 1992. — V. 59. — P. 324—327.
259. Le Bidois P. Les mots trompeurs / P. Le Bidois. — Paris : Hachette, 1970. — 288 p.
260. Lederer M. Les fausses traductions, sources de contamination du français /
M. Lederer // Le français en contact avec l’anglais, en hommage à Jean
Darbelnet. — P. : Didier Erudition, 1988. — P. 119—130.
261. Leech G. Principles of Pragmatics / Geoffrey Leech. — N. Y., 1983. — 250 p.
262. Lenoble-Pinson M. Anglicismes et substituts français / Michèle
Lenoble-Pinson. — P. : Duculot, 1991. — 172 p.
263. Lopatnikova N. N. Lexicologie du français moderne / N. N. Lopatnikova,
N. A. Movchovitch. — М. : Высш. шк., 2001. — 247 с.
 224

264. Marchand H. Categories and Types of Present-Day English Word Formation /

H. Marchand. — Munchen, 1969. — 165 p.
265. MacKenzie F. Les relations de l’Angleterre et de la France d’après
le vocabulaire / F. MacKenzie. — P. : Droz, 1939. — Vol. 1.— 334 p.
266. Marcus J. T. Neutralism and Nationalism in France / J. T. Marcus. — N.Y. :
Bookman Associates, 1958. — 207 p.
267. Mareschal G. Étude typologique et comparative de l'anglicisation et des
anglicismes dans quatre aires de la francophonie / Geneviève Mareschal // Actes
du colloque sur les anglicismes et leur traitement lexicographique. — Ottawa :
Université Laval, 1994. — Р. 25—37.
268. Margarito M. Une valise pour bien voyager ... avec les italianismes
du français / Mariagrazia Margarito // Synergies Italie. — 2008. — № 4. —
P. 63—73.
269. Martinet A. Eléments de linguistique générale / André Martinet. — Р. : Armand
Colin, 1996. — 221 p.
270. Misanchuk M. Anglicismes dans la presse française: L'Express et le Nouvel
Observateur (1991 à 1995) / Mélanie Misanchuk. — Calgary : Alberta,
1997. — 445 p.
271. Morley D. D. Subjective message constructs: a theory of persuasion /
D. D. Morley // Communication Monographs. — L. : Routledge. — V. 54. —
P. 183—203.
272. Nyrop K. Grammaire historique de la langue française / K. Nyrop. —
Copenhagen, 1935. — 586 p.
273. Onysko A. Anglicisms in German: Borrowing, Lexical Productivity,
and Written Codeswitching / Alexander Onysko. — Berlin ; New York : Walter
de Gruyter, 2007. — 392 р.
274. Pavel S. Néologie lexicale : transfert, adaptation, innovation / Silvia Pavel //
TTR : traduction, terminologie, rédaction. — 1989. — V. 2. — № 1. —
P. 125—137.
 225

275. Pergnier M. À propos des emprunts du français à l'anglais / M. Pergnier //

Le français en contact avec anglais, en hommage à Jean Darbelnet /
[éd. M. Pergnier]. — P. : Didier Erudition, 1988. — P. 111—118.
276. Pergnier M. Les anglicismes / Maurice Pergnier. — P. : PUF, 1989. — 224 p.
277. Picoche J. Précis de lexicologie française / Jacqueline Picoche. — P. : Nathan,
1977. — 181 p.
278. Picoche J. Histoire de la langue française / J. Picoche, Ch. Marchello-Nizia. —
P. : Nathan, 2001. — 400 p.
279. Picone M. D. Le français face à l'anglais: Aspects linguistiques /
M. D. Picone // Cahiers de l'Association internationale des études
françaises. — 1992. — № 44. — P. 9—23.
280. Picone M. D. Anglicisms, Neologisms and Dynamic French / Michael
D. Picone. — Amsterdam : John Benjamins, 1996. — xii, 462 p.
281. Poplack S. Sometimes I'll start a sentence in Spanish у termino en espanol:
toward a typology of code-switching / S. Poplack // Linguistics. — 1980. —
P. 581—616.
282. Popovych M. M. Cours théorique de grammaire française. Morphology /
M. M. Popovych. — Tchernivtsi : Bukrek, 2010. — 287 p.
283. Posner R. Research in Pragmatics after Morris / Roland Posner // L’homme
et ses signes. — Berlin ; New York : Mouton, 1992. — P. 1383—1420.
284. Pratt Ch. El anglicismo en el espanol peninsular contemporaneo / Ch. Pratt. —
Madrid, 1980. — 296 p.
285. Pruvost J. La langue française: une longue histoire riche d’emprunts
[Електронний ресурс] / J. Pruvost. — 26 p. — Режим доступу :
http://www.lexico.fr/zotti/materiel/LguefrHistSommt_JPruvost.pdf
286. Reinton J. E. The Relationship between English Loanwords and Their Synonyms
in Russian Sport Terminology / J. E. Reinton // Scando-Slavica. — 1978. —
Vol. 24. — P. 213—237.
287. Rickard P. A History of the French Language / Peter Rickard. — L. : Hutchinson
University Library, 1974. — 192 p.
 226

288. Rodriguez Gonzalez F. Functions of Anglicisms in contemporary Spanish /

F. Rodriguez Gonzalez // Cahiers de Lexicologie. — P., 1996. — № 68/1. —
P. 107—128.
289. Rüdel-Hahn M. Anglizismen im Internetwortschatz der romanischen Sprachen:
Französisch–italienisch–spanisch / Martina Rüdel-Hahn. — Düsseldorf,
2008. — 295 p.
290. Russ Ch. English in contact with other languages: English loans in German after
1945 / Ch. Russ // York Papers in Linguistics. — N.Y., 1992. —
№ 16. — P. 101—119.
291. Sauvageot A. Français écrit, français parlé / Aurélien Sauvageot. — P. :
Larousse, 1962. — [2 éd.]. — 233 p.
292. Schiffrin D. Approaches to discourse / Deborah Shuffrin. — Oxford : Oxford
University Press, 1994. — 314 p.
293. Schiller H. I. Communication and cultural domination / Herbert I. Schiller. —
N.Y. : International Arts and Sciences Press, 1976. — P. 9—10.
294. Schleicher A. Compendium der vergleichenden Grammatik
der indogermanischen Sprachen: Kurzer Abriss einer laut- und formenlere
der indogermanischen Ursprache, des Altindischen, Alteranischen, Altgriechischen,
Altitalischen, Altkeltischen, Altslawischen, Litauischen und Altdeutschen / August
Schleicher. — Weimar : H. Böhlau, 1866. — xvi, 856 p.
295. Searle J. R. Speech Acts / John Rogers Searle. — L. : Cambridge University
Press, 1970. — 2004 p.
296. Searle J. Foundations of Illocutionary Logic / John Rogers Searle, Daniel
Vanderveken. — CUP Archive, 1985. — 240 p.
297. Shimura K. Anglicismes dans les publicités des magazines [Електронний ресурс] /
Kanako Shimura. — Режим доступу :
http://koara.lib.keio.ac.jp/xoonips/modules/xoonips/download.php?file_id=24050
298. Sinclair J. McH. Towards an analysis of discourse / John McHardy Sinclair,
Malcolm Coulthard. — Oxford : Oxford University Press, 1975. — 163 p.
 227

299. Sinclair J. McH. Teacher talk / John McHardy Sinclair, David Brazil. —
Oxford : Oxford University Press, 1982. — 174 p.
300. Spence N.C.W. Faux amis and faux anglicismes: problems of classification and
definition / N.C.W. Spence // Forum for Modern Language Studies 23. —
1987. — Р. 169—183.
301. Spence N.C.W. Qu'est-ce qu'un anglicisme? / N.C.W. Spence // Revue
de linguistique romane 53. — 1989. — Р. 323—334.
302. Spence N.C.W. Les mots français en -ING / N.C.W. Spence // Le Français
Moderne. — P., 1991. — № LIX (2). — P. 188—213.
303. Symons M. Etude des anglicismes à la télévision francophone
[Електронний ресурс] / Muriel Symons. — Режим доступу :
http://www.vlrom.be/pdf/982anglicisme.pdf
304. Thibault A. L’emprunt linguistique : problèmes théoriques [Електронний
ресурс] / André Thibault. — P., 2007. — 6 p. — Режим доступу :
http://pagesperso-orange.fr/andre.thibault/FrancophonieMaster2007.12.12.pdf.
305. Thody P. Le Franglais: Forbidden English, Forbidden American; Law, Politics
and Language in contemporary France; a study in loan words and national
identity / Paul Thody. — L. : Athlone, 1995. — 322 p.
306. Trescases P. Le franglais vingt ans après / Paul Trescases. — Monréal : Guérin,
1982. — 150 p.
307. Viereck K. Englisches Wortgut, seine Haufigkeit und Integration
in der osterreichischen und bundesdeutschen Pressesprache / K. Viereck. —
Frankfurt am M., 1980. — 431 S.
308. Voirol M. Anglicismes et anglomanie / M. Voirol. — P. : Editions du Centre
de formation et de perfectionnement des journalistes, 1989. — 96 p.
309. Walter H. Le Français dans tous les sens / Henriette Walter. — P. : Editions
Robert Laffont, 1988. — 416 p.
310. Walter H. French inside out: the worldwide development of the French language
in the past, the present and the future / Henriette Walter : [translated
by P. Fawcett]. — L. : Routledge, 1994. — 279 p.
 228

311. Walter H. L’aventure des mots français venus d’ailleurs / Henriette Walter. —
P. : Robert Laffont, 1997. — 472 p.
312. Walter H. L’intégration des mots venus d’ailleurs / H. Walter // Apprentissage
des langues et systèmes d’information et de communication (ALSIC). —
2005. — V. 8. — № 1. — P. 35— 44.
313. Walter H. Les emprunts lexicaux et leur devenir / H. Walter // Actes
du XXVIIIème Colloque de la Société internationale de linguistique
fonctionnelle (20–26 septembre 2006). — St-Jacques de Compostelle et Lugo,
2006. — P. 103—115.
314. Walter H. La langue française et les mots migrateurs / H. Walter // Synergies
Italie. — 2008. — № 4. — P. 15—21.
315. Wilss W. Das Eindringen angloamerikanischer Fremdwörter in die deutsche
Sprache seit Ende des zweiten Weltkrieges / W. Wilss // Muttersprache. —
Aachen : Rimbaud, 1958. — № 68. — P. 180—188.
316. Wise H. The Vocabulary of Modern French. Origins, Structure and Function /
Hilary Wise. — L.; N.Y., 2003. — 256 p.
317. Yang W. L. Anglizismen im Deutschen: Am Beispiel des Nachrichtenmagazins
«Spiegel» / W. L. Yang. — Leipzig, 1999. — 136 S.
318. Yule G. Pragmatics / George Yule. — Oxford : Oxford UP, 2007. — 138 p.
319. Zanola M. T. L’emprunt lexical anglais dans le français contemporain: analyse
d’un corpus de press (1982-1989) / Marie Thérèse Zanola. — Brescia :
La Scuola, 1991. — 198 p.
320. Zanola M. T. Les anglicismes et le français du XXI siècle: La fin du franglais? /
M. T. Zanola // Synergies Italie. — 2008. — № 4. — P. 87—96.
321. Zehmann A. Introduction à la lexicologie. Sémantique et morphologie /
Alise Zehmann, Françoise Martin-Berthet. — Dunod : Nathan Editions,
1998. — 201 p.
 229

СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

322. Большой энциклопедический словарь. Языкознание / [гл. ред.

В. Н. Ярцева]. — 2-е изд. — М. : Большая российская энциклопедия,
1998. — С. 685.
323. Гак В. Г. Новый французско-русский словарь / В. Г. Гак, К. А. Ганшина. —
[9-е изд., испр.]. — М. : Русский язык–Медиа, 2004. — 1196 с.
324. Захаренко Е. Н. Новый словарь иностранных слов: 20 000 слов и
словосочетаний / Е. Н. Захаренко, Л. Н. Комарова, И. В. Нечаева. — М. :
Азбуковник , 2006. — 784 с.
325. Крысин Л. П. Толковый словарь иноязычных слов / Л. П. Крысин. —
М. : Эксмо, 2007. — 944 с.
326. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов / Ж. Марузо ;
[пер. с фр. Н. Д. Андреева ; ред. А. А. Реформатский]. — М. : Иностр. лит.,
1960. — 434 с.
327. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія /
[уклад. О. О. Селіванова]. — Полтава : Довкілля, 2006. — 716 с.
328. Bonnaffé É. Dictionnaire étymologique et historique des anglicismes / Édouard
Bonnaffé. — P. : Delagrave, 1920. — 193 p.
329. Dauzat A. Dictionnaire étymologique et historique du français / Albert Dauzat,
Jean Dubois, Henri Mitterand. — P. : Larousse, 2001. — 822 p.
330. Dubois J. Dictionnaire étymologique / Jean Dubois, Henrie Mitterand, Albert
Dauzat. — P. : Larousse, 2001. — 822 p.
331. Dictionnaire d’analyse du discours / [sous la direction P. Сharaudeau,
D. Maingueneau]. — P. : Editions du Seuil, 2002. — 666 p.
332. Diderot D. Encyclopédie ou Dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des
métiers / Denis Diderot, Jean Le Rond d' Alembert. — P. : Chez Briasson,
1755. — T. V. — P. 637.
333. Le Grand Robert de la langue française : en 6 t. / [sous la direction
d’Alain Rey]. — P. : Dictionnaires le Robert, 2001. — T. 2. — 2232 p.
 230

334. Le Grand Robert de la langue française [Електронний ресурс] / [sous

la direction d’Alain Rey]. — P., 2005. — [2 éd.] — 1 электрон. опт. диск
(CD ROM) ; 12 см. — Систем. вимоги : Windows, 98, XP, 7. — Назва
з титул. екрану.
335. Le Nouveau Petit Robert : dictionnaire alphabétique et analogique de la langue
française [Електронний ресурс] / [sous la direction Josette
Rey-Debove et Alain Rey]. — P., 2012. — 1 электрон. опт. диск
(CD ROM) ; 12 см. — Систем. вимоги : Windows, 98, XP, 7. — Назва
з контейнера. (з титул. екрану).
336. Le Petit Larousse : dictionnaire de la langue française. — P. : Larousse,
2012. — 1984 p.
337. Le Robert quotidien : dictionnaire pratique de la langue française / [sous
la direction de J. Rey-Debove]. — P. : Dictionnaire Le Robert, 1996. —
2181 p.
338. Oxford Dictionary of English. — [3rd edition]. — Oxford : OUP Oxford,
2010. — 2112 p.
339. Phélizon J. F. Vocabulaire de la linguistique / Jean-François Phélizon. — P. :
Roudil, 1976. — 280 p.
340. Picoche J. Dictionnaire étymologique du français / Jacqueline Picoche. — P. :
Dictionnaires le Robert, 1992. — 623 p.
341. Rey-Debove J. Dictionnaire des anglicismes / J. Rey-Debove, G. Gagnon. — P. :
Le Robert, 1986. — 1150 p.
342. Walter H. Dictionnaire des mots d’origine étrangère / Henriette Walter, Gérard
Walter. — P. : Larousse, 2009. — 427 p.
 231

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

1. CH : Le Canard Enchaîné, juillet 29, 2009. — № 4631. — 8 p.

2. CH : Le Canard Enchaîné, août 28, 2009. — № 4632. — 8 p.
3. CH : Le Canard Enchaîné, septembre 30, 2009. — № 4633. — 10 p.
4. E : L’Express, juillet 23–29, 2009. — № 3029. — 120 p.
5. E : L’Express, juillet 30–août 5, 2009. — № 3030. — 122 p.
6. E : L’Express, août 6–12, 2009. — № 3031. — 120 p.
7. E : L’Express, août 12–19, 2009. — № 3032. — 124 p.
8. E : L’Express, août 19–24, 2009. — № 3033. — 122 p.
9. E : L’Express, octobre 6–12, 2010. — № 3092. — 178 p.
10. E : L’Express, octobre 13–19, 2010. — № 3093. — 177 p.
11. F : Le Figaro [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.lefigaro.fr
12. F : Le Figaro, octobre 12, 2000. — 38 p.
13. F : Le Figaro, octobre 25, 2000. — 42 p.
14. F : Le Figaro, novembre 14, 2000. — 36 p.
15. F : Le Figaro, novembre 27, 2000. — 42 p.
16. F : Le Figaro, décembre 20, 2000. — 36 p.
17. F : Le Figaro, août 27, 2010. — 34 p.
18. F : Le Figaro, août 30, 2010. — 40 p.
19. F : Le Figaro, novembre 26, 2010. — 40 p.
20. F : Le Figaro, novembre 27–28, 2010. — 36 p.
21. F : Le Figaro, novembre 30, 2010. — 36 p.
22. F : Le Figaro, janvier 11, 2011. — 42 p.
23. M : Le Monde [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.lemonde.fr
24. M : Le Monde, septembre 1, 2000.— 26 p.
25. M : Le Monde, septembre 2, 2000. — 30 p.
26. M : Le Monde, septembre 3–4, 2000.— 22 p.
27. M : Le Monde, septembre 6, 2000. — 36 p.
28. M : Le Monde, septembre 7, 2000. — 36 p.
 232

29. M : Le Monde, août 27, 2010. — 24 p.

30. M : Le Monde, août 31, 2010. — 24 p.
31. M : Le Monde, septembre 2, 2010. — 24 p.
32. M : Le Monde, septembre 22, 2010. — 28 p.
33. M : Le Monde, septembre 24, 2010. — 22 p.
34. M : Le Monde, septembre 25, 2010. — 32 p.
35. M : Le Monde, octobre 10–11, 2010. — 26 p.
36. M : Le Monde, octobre 13, 2010. — 26 p.
37. M : Le Monde, octobre 20, 2010. — 24 p.
38. M : Le Monde, octobre 27, 2010. — 28 p.
39. M : Le Monde, octobre 28, 2010. — 34 p.
40. M : Le Monde, octobre 29, 2010. — 34 p.
41. M : Le Monde, novembre 5, 2010. — 36 p.
42. M : Le Monde, novembre 17, 2010. — 28 p.
43. M : Le Monde, novembre 18, 2010. — 30 p.
44. M : Le Monde, novembre 18, 2010. — 30 p.
45. M : Le Monde, novembre 19, 2010. — 36 p.
46. M : Le Monde, novembre 27, 2010. — 30 p.
47. M : Le Monde, novembre 30, 2010. — 30 p.
48. M : Le Monde, décembre 1, 2010. — 32 p.
49. M : Le Monde, décembre 3, 2010. — 28 p.
50. M : Le Monde, décembre 7, 2010. — 32 p.
51. M : Le Monde, décembre 8, 2010. — 44 p.
52. NT : Notre temps, juillet 2009. — № 475. — 148 p.
53. NO : Le Nouvel Observateur, 14–20 mai, 2009. — № 2323. — 155 p.
54. NO : Le Nouvel Observateur, 21–27 mai, 2009. — № 2324. — 147 p.
55. NO : Le Nouvel Observateur, mai 27–juin 2, 2009. — № 2325. — 136 p.
56. NO : Le Nouvel Observateur, juin 11–17, 2009. — № 2327. — 140 p.
57. NO : Le Nouvel Observateur, juin 18–24, 2009. — № 2328. — 131 p.
58. NO : Le Nouvel Observateur, juillet 9–15, 2009. — № 2331. — 107 p.
 233

59. NO : Le Nouvel Observateur, 27 août–2 septembre, 2009. — № 2338. — 139 p.

60. NO : Le Nouvel Observateur, juin 9–15, 2011. — № 2431. — 83 p.
61. NO : Le Nouvel Observateur, novembre 10–16, 2011. — № 2453. — 83 p.
62. NO : Le Nouvel Observateur, novembre 17–23, 2011. — № 2454. — 83 p.
63. P : Le Parisien, février 28, 2010. — № 20363. — 40 p
64. P : Le Parisien, août 26, 2010. — № 20515. — 39 p.
65. P : Le Parisien, août 27, 2010. — № 20516. — 40 p.
66. P : Le Parisien, août 30, 2010. — № 20518. — 36 p.
67. P : Le Parisien, septembre 12, 2010. — № 20529. — 40 p
68. P : Le Parisien, septembre 22, 2010. — № 20538. — 32 p
69. P : Le Parisien, septembre 26, 2010. — № 20541. — 40 p
70. U : L’Union 16.03.2011. — № 20727. — 48 p.
71. U : L’Union 17.03.2011. — № 20728. — 40 p.