МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

Кафедра біомедичної інженерії

ЗВІТ
з лабораторної роботи №4
з дисципліни “Моделювання біологічних процесів та систем ”
Варіант №20

Виконав: Перевірила:
ст. гр. БІБМІ-21-1 Жемчужкіна Т. В.
Фостенко.Є

Харків 2023
 4 МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ЗБУДЖЕННЯ В М’ЯЗОВИХ
ТКАНИНАХ
4.1 Мета роботи
Дослідження процесів проходження хвилі збудження у двовимірній
моделіділянки м'язової тканини з різними початковими умовами.
4.2 виконання роботи
Створимо програму для моделювання процесів збудження у дво
вимірній моделі ділянки м'язової тканини.

4.3.1Одноразове стимулювання однієї клітини.

У рядках, де задаються координати стимульованої клітини I, J, задаємо
обидві координати, за даними варіанту №2, рисунок 4.1. Запускаємо програму
і після компіляціїзберігаємо малюнок у звіт з підписанням координат
імпульсу стимуляції рисунок 4.2.

Рис. 4.1- Індивідуальний варіант завдання.

 1 2 3 4 5

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
6 7 8 9 10

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
11 12 13 14 15

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
16 17 18 19 20

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20

Рис. 4.2- Результат компіляції з координатами I=20 ; J=20.

4.3.2 Дослідження впливу тривалості збудження на проходження хвилі

збудження м’язовою тканиною.
Для наступного графіку нам потрібно збільшити тривалість періоду
збудження DE. Наше завдання – отримати широку хвилю збудження. Для
цього змінимо параметр DEзі значення 1 до значення =3.
 1 2 3 4 5

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
6 7 8 9 10

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
11 12 13 14 15

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
16 17 18 19 20

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20

Рис. 4.3 – Вигляд хвилі збудженняпри параметрі DE=3

4.3.3 Дослідження впливу тривалості рефрактерності на проходження

хвилізбудження м’язовою тканиною.

Збільшимо тривалість періоду рефрактерності DR. Період збудження

DE повертаємодо значення 1.Наше завдання – отримати широку хвилю
рефрактерності. Для цього змінимо параметр DR до значення 5. Результат
компіляції представлено на рисунку 4.4.
 1 2 3 4 5

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
6 7 8 9 10

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
11 12 13 14 15

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
16 17 18 19 20

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20

Рис. 4.4 – Вигляд хвилірефрактерності при параметрі DR=5

4.3.4 Моделювання патологічних станів: фібриляції та трансформації

ритму
Підготовка програми: повертаємо початковіDEта DR до значень 1.
Додаємо нові частини коду в основний масив:
DE1=1; % длительность возбуждения для поврежденного участка ткани
DR1=1; % длительность рефрактерности для поврежденного участка ткани
Використовуючи індивідуальний варіант (рис. 4.1) симулюємо
пошкодження тканини

4.3.5 Фібриляція
Збільшимо значення DE1 до 2. Результати зображені на рисунках 4.5, 4.6

Рис.4.5 – Фібріляція

Пошкоджена ділянка тканини

10

12

14

16

18

20
2 4 6 8 10 12 14 16 18 20

Рис.4.6 – Пошкоджена ділянка тканини згідно індивідуально варіанту

4.3.6 Трансформація ритму
Нормальне проходження декількох хвиль збудження
Повернемо значення DE1 і значення DR1 до одиниці. В основний масив
коду додаємо нові рядки коду.

З’явились додаткові хвилі, які починаються в момент часу 3 та 5.

Результат представлено на рисунку 4.7.

1 2 3 4 5

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
6 7 8 9 10

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
11 12 13 14 15

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
16 17 18 19 20

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20

Рис.4.7 – Додаткові хвилі

 Збільшимо значення DR1 до 4 одиниць.Через пошкоджену область
хвилі проходять в повному обсязі.Результат представлено на рисунку 4.8.

1 2 3 4 5

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
6 7 8 9 10

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
11 12 13 14 15

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20
16 17 18 19 20

10 10 10 10 10

20 20 20 20 20
10 20 10 20 10 20 10 20 10 20

Рис.4.8 – Проходження хвиль через пошкоджену ділянку

4.4 Висновки

Фібриляція — порушення серцевого ритму, яке характеризується дуже

швидкими та нерегулярними скороченнями міокарда, що перешкоджають
руху крові.
Вона виникає у підсумку швидкого колового руху хвилі збудження по
міокарду шлуночків внаслідок дії механізму «re-entry». Напрямок руху хвилі
збудження постійно змінюється, що призводить до неузгодженого
мимовільного збудження та скорочення окремих груп м'язових волокон
шлуночків.

Трансформація ритму – це одна із основних властивості нервових

центрів. Сама по собі трансформація ритму –це здатність змінювати ритм
імпульсів, що доходять до нервових центрів.
Нервові центри здатні на поодиноке подразнення відповісти серією
імпульсів, а на подразнення невисокої частоти - більш частими імпульсами.

Виникає таке явище при подачі ритмічного подразнення на вхід

нервового центру. Тоді виникає ситуація, коли на його виході імпульсація
матиме новий ритм, який може бути більше або менше вихідного.