Механізми забезпечення інклюзивної освіти: міжнародний досвід

Основа будь-якого інклюзивного середовища – це законодавство, яке визначає та

підтримує існування такого середовища. Основні такі міжнародні документи – це
декларації та конвенції, ухвалені ООН. Оскільки Україна – одна із країн-засновниць ООН
і, відповідно, є її учасницею, то кожен такий договір впроваджується і в українське
законодавство.
ООН визнає право людини на освіту одним з основоположних прав. Воно закріплене
практично в усіх документах організації. У структурі ООН існує спеціальна установа, яка
займається питаннями освіти, – ЮНЕСКО. Її мета: зробити освіту доступною, ліквідувати
неписемність, підвищити якість освіти та підготовки педагогів, розвинути інклюзивну
освіту.
Основний документ, що забезпечує права людини на міжнародному рівні, – це
Загальна декларація прав людини. Щодо освіти, вона містить наступні положення: «Кожна
людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальні.
Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна
бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного. Освіта повинна сприяти
взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними
групами. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх неповнолітніх
дітей».
Наступний важливий документ – Конвенція про боротьбу з дискримінацією у сфері
освіти. Вона ґрунтується на положеннях Загальної декларації прав людини, і вказує, що
дискримінацію слід розуміти як закриття для будь-якої особи або групи осіб доступу до
освіти.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права – документ, в 13-ій
статті якого вказано, що людина маж право на обов’язкову та безоплатну початкову освіту,
а також на поступовий перехід до базової середньої та повної освіти.
Інший ключовий документ ООН, де значну увагу приділено праву дитини на освіту,
– це Конвенція про права дитини. В Україні вона була ратифікована у 1991 р. У ст. 3
конвенції наголошено, що в усіх діях щодо дітей передусім мають враховувати їхні
інтереси. Саме тому дитина з особливими освітніми потребами не повинна бути
ізольованою від своїх батьків. Право всіх дітей на здобуття освіти – ключове положення
цієї конвенції.
Всесвітня декларація про освіту для всіх проголошує такі аспекти: загальний доступ
до навчання, сприяння забезпеченню рівності, збільшення засобів і масштабів базової
освіти, покращення умов освіти. У декларації наголошено на тому, що доступ до освіти
для осіб з обмеженими можливостями – це невіддільна частина системи освіти.
Наступний документ, Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для
осіб з інвалідністю, окреслює способи, якими можна реалізувати право рівних
можливостей здобуття освіти для таких людей. Документ визнає інтегроване освітнє
середовище пріоритетним, держава має забезпечувати гнучкість освітніх програм,
надавати високоякісні навчальні матеріали а також покращувати підготовку педагогів.
Інноваційний підхід до інклюзивного навчання був представлений на Всесвітній
конференції щодо освіти осіб з особливими освітніми потребами, в результаті якої були
прийняті Саламанську декларацію та Рамки Дій щодо освіти осіб з особливими освітніми
потребами. Це перший міжнародний документ, де введено терміни «інклюзивне
навчання», «інклюзивна школа», «особливі освітні потреби», а також проголошено керівні
принципи впровадження інклюзивної освіти на національному рівні. Розвиток
інклюзивних шкіл повинен стати основним напрямом державної політики.
Виникла концепція інклюзивної школи, основний принцип якої полягає в тому, що
всі діти повинні навчатися разом у всіх випадках, коли це можливо. Навчання дітей у
спеціальних школах або класах має бути винятком, рекомендованим тільки в рідкісних
випадках.
Кожна школа має нести колективну відповідальність за успіх чи невдачу всіх учнів.
Ідеться саме про командну роботу освітян. Тому важливу вагу відіграє підготовка
педагогічних працівників. До навчання необхідно залучати людей з обмеженими
можливостями, вони можуть бути прикладами для дітей. Варто пам’ятати і про служби
підтримки – ті установи, що можуть підтримувати педагогів, які працюють із дітьми з
особливими освітніми потребами.
Батьки – також важливі партнери, і треба заохочувати їх брати участь в освітніх
заходах як вдома, так і в школі. Батькам слід контролювати навчання дітей та підтримувати
їх.
Копенгагенська декларація про соціальний розвиток зазначає, що уряди держав-
учасниць мають забезпечувати доступ дітей до закладів та якість освіти. Це потрібно для
того, щоб усунути всю можливу нерівність.
Підхід «освіта для всіх» відображено в Дакарських рамках дій. Вони були ухвалені
Всесвітнім форумом з питань освіти, і згідно з цим документом усі заклади загальної
середньої освіти з часом стануть «інклюзивно орієнтованими», тобто будуть спроможні
включити кожну дитину в освітній процес.
Цілі програми «Освіта для всіх»:
 Розширити й удосконалити комплексні заходи з догляду за дітьми;
 Забезпечити безоплатну й обов’язкову початкову освіту;
 Задовольнити освітні потреби молоді й дорослих;
 Підвищити рівень грамотності дорослих на 50%;
 Ліквідувати розрив між хлопцями й дівчатами в початковій і середній освіті;
 Підвищити якість освіти.
Міжнародні документи у сфері захисту прав людей з обмеженими можливостями –
це Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю і Факультативний протокол до неї.
Держави-учасниці мають створювати такі умови, щоб такі особи не виключалися з
системи освіти через інвалідність. Їм мають надати можливість засвоювати життєві й
соціальні навички, щоб полегшити повну та рівну участь у процесі освіти.
За результатами Всесвітнього форуму з питань освіти (2015 р.) було ухвалено
Інчхонську декларацію, що закликає держави забезпечити інклюзивну та якісну освіту на
рівноправній основі, а також надати кожній людини можливість здобувати освіту
впродовж усього життя. Декларація стала основою освітніх завдань у межах Цілей сталого
розвитку. Пріоритет нової стратегії – це зміна умов життя через освіту.
Отже, сучасне міжнародне законодавство визнає, що діти з особливими освітніми
потребами мають право на освіту. Основні принципи забезпечення цього права – це
доступність та обов’язковість освіти, рівність та відсутність дискримінації.