Неформальна освіта: історія розвитку, понятійно-категоріальний апарат,

концептуальні ідеї, наукові школи та особистості.(Горбенко ФЛ-18-1)

ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................
РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ НЕФОРМАЛЬНОЇ  ОСВІТИ...............................

1.1. Неформальна освіта: сутність та структура.........................................

1.2. Стан розвитку неформальної освіти в Україні.....................................

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ....................

2.1. Історичний розвиток неформальної освіти..........................................

2.2. Зміна ставлення роботодавців до неформальної освіти .....................

ВИСНОВКИ..............................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ..................................
ДОДАТКИ.................................................................................................................
 ВСТУП
Питання освіти і того, якою вона має бути, щоб відповідати вимогам свого
часу, постає одним із найбільш актуальних у педагогіці. Безумовно, освіта,
розвиваючись з року в рік, робить великі кроки уперед, але треба також брати до
уваги той факт, що якби навчання у школі та університеті було достатньо,
роботодавці не влаштовували б курсів навчання перед прийомом на роботу, і не
існувало б такого поняття, як репетитор та курси. Отже, досить вагому роль
відіграє саме неформальна освіта, і саме про неї далі йтиме мова.

Об’єкт дослідження: неформальна освіта.

Предмет дослідження: історичний розвиток неформальної освіти, її понятійно-

категоріальний апарат, видатні особистості, концептуальні ідеї та наукові школи.

Мета дослідження: вивчити і науково обґрунтувати значення неформальної

освіти для сучасної педагогіки.

Гіпотеза дослідження: припускаю, що значення неформальної освіти насправді

набагато важливіше, ніж воно позиціонується зараз.

Маючи на увазі мету та гіпотезу дослідження, можна виділити завдання роботи:

1) дослідити поняття неформальної освіти, його сутність та структуру

2) дослідити стан розвитку неформальної освіти в Україні;

3) описати основні концепції неформальної освіти;

4) зробити ретроспективний аналіз розвитку неформальної освіти.

  Методи дослідження: аналіз, опис, узагальнення, класифікація.

Наукова новизна дослідження полягає у можливому переформуванні

сприйняття неформальної освіти та перегляді її значення у педагогіці.
Практичне значення дослідження.

2
Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, два розділи,
висновки, список використаних джерел із…найменувань, …додатків. Загальний
обсяг…сторінок.

3
 РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

1.1. Неформальна освіта: сутність та структура

Формулювання визначення неформальної освіти в Україні відрізняється від

визнаного у державах Європейського Союзу та США, що зумовлено недавньою
появою цього поняття на теренах нашої держави. Тому мають місце бути деякі
розбіжності у розумінні неформальної освіти з точки зору законодавства України
та держав Європейського Союзу.

Згідно із Законом України «про освіту» від 19.01.2019,

«Неформальна освіта - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми

програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх
кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням
професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.»

Неформальна освіта у країнах Європейського Союзу, як правило, за

сутністю співпадає із визначенням, поданим в освітньому глосарії ЮНЕСКО, де
вона визначається як інституціоналізована, навмисна та планована. Крім того,
неформальна освіта характерна тим, що тільки доповнює знання та вміння, набуті
під час здобуття формальної освіти в процесі навчання протягом усього життя
особи. Більшість країн на законодавчому рівні забезпечують право доступу до
освіти кожного бажаючого. Неформальна освіта доступна для людей різної
вікової категорії, не обов’язково безперервна і може мати невисоку інтенсивність
та, як правило, втілена у формі недовготривалих курсів, навчальних планів або
семінарів. Забезпечує отримання освітніх або професійних кваліфікацій, які
неможливо отримати шляхом формальної освіти через відсутність визнаних
законодавством освітніх програм. До таких програм можуть належати програми
освіти осіб будь-якого віку, які не навчаються, забезпечення соціального та/або
культурного розвитку, отримання навичок роботи та життєвих навичок.
У США освітня система вирізняється невтручанням держави в освітній
процес та його результати, що є характерною рисою неформальної освіти і через
4
що складно вирізнити форму освіти – формальну чи неформальну. Перевагою
такої організації освітнього процесу є можливості індивідуального підходу до
навчання, орієнтування його на потреби учнів та/або студентів, а також
можливість застосування інтерактивних педагогічних методів.
Характерною для неформальної освіти є розпланованість навчального
процесу, у чому виявляється деяка схожість із формальною освітою. Однак форма
проведення таких занять дуже і дуже відрізняється від аудиторних,які
проводяться згідно із державними стандратами.
Неформальна освіта є освіта на особистісному, соціальному і політичному
рівнях для молодих людей і створена для збільшення кількості та підвищення
якості навичок та знань, здобутих у процесі навчання впродовж життя.
Також важливою рисою неформальної освіти є те, що її програми не
замінюють, але доповнюють формальну навчальну програму і не є примусовою
або обов’язковою для отримання.
Крім того, якщо формальна освіта здійснюється дипломованими на
державному рівні фахівцями, то неформальні освітні програми можуть
викладатися особами без такого визнання, але які мають досить цікавий досвід
роботи чи володіють на високому рівні знаннями та навичками, отримання яких
передбачає дана програма.
Схожим чином неформальну освіту визначають Філіп Кумбс та Манзур
Ахмед, внесок яких у розвиток думки про неформальну освіту неможливо не
помітити. Ці вчені відштовхуються від значення формальної освіти, тобто будь-
які форми освіти поза нею визначають як неформальну або інформальну освіту,
залежно від ознак, характерних для даної форми освіти. Інформальна - як явище,
спричинене соціалізацією, яке не має ані структури, ані мети і має місце у
повсякденні, тобто набуття навичок та знань, не навчаючись цьому спеціально.
Неформальна освіта, на відміну від неї, вирізняється систематизованістю,
спланованістю навчального процесу, наявністю мети навчання.
Структура неформальної освіти дуже умовна, тому що всі її складові
існують окремо одна від одної і ніяк не узгоджують освітні програми.
5
Проходження кожного з її ступенів не обов’язкове, хоч і дуже корисне, тому
структурування не має великого сенсу. Скоріше, це класифікація неформальної
освіти, найбільш доречною формою якої я вважаю віковий розподіл. Аналіз
наукових джерел допоміг виділити неформальну освіту дітей, освіту дорослих та
освіту «третього віку».

Неформальна освіта дітей представлена позашкільними установами, що

займаються просвітницькою діяльністю.
Наприклад, Німеччині за поширення неформальної світи відповідають
позашкільні заклади, які інтегрують та спрямовують своїх вихованців у
соціальному просторі, а також різноманітні організації та об’єднання вузького
спрямування.
Тренерами неформальної освіти для цієї вікової категорії здебільшого
виступають репетитори з різноманітних предметів, навчені лідери на різних
курсах та тренінгах, майстер-класах тощо, а також педагоги-лідери творчих
об’єднань та позашкільних гуртків.
Неформальна освіта дітей зазвичай надається у формі вищезгаданих курсів,
тренінгів та майстер-класів, а також за різноманітними навчальними програмами,
іноді - музейними експозиціями.

Освіта дорослих являє собою зазвичай навчальні програми для отримання

знань та навичок, необхідних для підтримання та/або підвищення кваліфікації, але
також включає в себе і програми для загального особистісного розвитку, тобто
навчання тому, що знадобиться у житті, але не стосується кар’єри. Це не дуже
відрізняється від освіти для людей «третього віку», однак остання зазвичай не має
на меті професійного зростання і більше орієнтована на надання знань та навичок,
відповідних сучасності, які б допомогли почувати себе комфортніше у сучасному
суспільстві.

Установ, які надають можливість здобуття неформальної освіти дорослим

та людям третього віку, досить багато.

6
 Наприклад, у Великій Британії за неформальну освіту відповідають
наступні типи установ:
1. відділення неперервної освіти при вищих навчальних закладах та коледжах
подальшої освіти;
2. Асоціація робітничої освіти;
3. громадські коледжі;
4. центри освіти дорослих;
5. центри організації навчання та дозвілля на підприємствах;
6. університети «третього віку».
Діяльність цих установ характеризується незвичністю методів організації
освітнього процесу та спрямуванням на заохочення до самостійного навчання,
отримання нових знань, навичок.
Винятковою, знов-таки, є освітня система у США: до основних установ,
які забезпечують неформальну освіту, віднести можна майже всі організації, які
здійснюють просвітницьку діяльність. Це початкові, середні та вищі навчальні
заклади, громадські та релігійні об’єднання та організації, бібліотеки, музеї тощо.
Таке поширення неформальної освіти пов’язано із відсутністю розмежування її та
формального навчання.
Форми навчання для старших людей майже ті самі, що й для дітей та молоді
і відрізняються тільки за специфікою проведення (трохи менше інтерактиву,
більше інформації, підвищена інтенсивність, можливість обміну знаннями та
навичками без розподілу на «вчителя» та «учнів» тощо). Специфіка сприйняття
дорослими та старшими інформації дозволяє проводити навчання ще й у формі
проектів, лекцій, освітніх семінарів, засідань клубів, освітніх конференцій,
презентацій.

Панівними концепціями неформальної освіти на території Європи є

концепція опікування та розвитку, які визначають пріорітети держави щодо
підтримки неформальної освіти і визначають переважну державну або приватну
форму її надання.

7
 У своїй статті на тему додаткової освіти дітей Д. Молоков, говорить про те,
що існуючі концепції неформальної освіти на території Європи можна звести до
двох панівних – опікування та розвитку. Перша з них полягає у тому, що більша
частина державної фінансової допомоги надається дітям та молоді із тяжкими
пороблемами, що призводить до формування здебільшого приватного характеру
неформальної освіти. Така концепція, як зазначає автор статті, є досить
поширеною у країнах Західної Європи, наприклад, у Нідерландах.

Концепція розвитку, поширена у країнах Центральної та Східної Європи,

навідміну від опікування, характерна наданням переваги у фінансовій допомозі
звичайним учням і молоді, які не мають серйозних проблем. У країнах із
поширеною концепцією розвитку більшість установ із надання додаткової освіти
мають статус державних і заручені підтримкою, зацікавленістю та активною
участю влади.

1.3 Стан неформальної освіти в Україні

В Україні поняття неформальної освіти з’явилося досить пізно, тому
говорити про високий рівень розвитку складно. Ознайомившись із
законодавством різних країн про неформальну освіту, можна чітко простежити
головну відмінність закордонного розуміння неформальної освіти від
прописаного у законодавстві України: закордоном неформальна освіта визнається
як спосіб здобуття знань та навичок, необхідних та актуальних для людини свого
часу та своєї епохи, але у вітчизняному законодавстві увага ніби акцентується
більше на тому, що неформальна освіта не визнається на державному рівні, ніж на
інших її особливостях.

Крім того, хоча саме поняття вже внесено до статі восьмої закону України
«Про освіту» і формально визнається існування такої форми освіти, жодних
стандартів її якості у вітчизняному законодавстві не передбачено. Пройдені
курси, тренінги, семінари, майстер-класи тощо, безумовно, мають значення для
роботодавців як засвідчення професійного розвитку і зацікавленості особи у тому

8
чи іншому напрямі, але робити висновки про якість цього навчання неможливо
через відсутність можливості співставлення надбаних знань із стандартами, які б
визнавалися на рівні держави.

Тим не менше, в Україні розгорнулася бурхлива просвітницька діяльність

саме у концепції неформальної освіти. Проводяться тренінги, семінари, курси,
майстер-класи, конференції, надається багато різноманітних можливостей
отримання корисних знань та навичок у всіх сферах життя.

Однак визнання неформальної освіти все ж не відбувається на тому ж рівні,

що й формальної, оскільки не є затвердженим на законодавчому рівні. Можливо,
це зумовлено відсутністю уявлень про узгодження формальної освітньої програми
із постійно оновлюваною, умовно кажучи, інформаційною базою неформальної
освіти. Остання постійно змінюється відповідно до вимог сучасності та рис
характеру, знань та умінь, необхідних для підтримки конкурентоспроможності
особи на ринку праці. Вона більш рухома і розвивається набагато швидше, аніж
здатні змінюватися державні освітні програми, тому немає сенсу у
безперестанних реформах програм формальної освіти у нескінченних спробах
наздогнати неформальну.

Натомість є реальна можливість зробити освіту впродовж життя в Україні

гармонійною шляхом розробки державних стандартів якості неформальної освіти,
що вирішило б питання її визнання, допомогло б зробити програму формальної
освіти базою необхідних знань, які не так швидко втрачають актуальність. А
неформальна освіта стала б якісним, визнаним і необхідним додатком до вже
отриманих знань та навичок.

За відсутністю державних стандартів якості неформальної освіти

покращення її якості для підтримки конкурентоспроможності на міжнародному
рівні стало метою різноманітних проєктів та огранізацій. Однією з таких програм
є платформа Prometheus. Творці сервісу позиціонують Prometheus як перший
вітчизняний проєкт із забезпечення загального доступу до найкращих курсів
9
провідних викладачів та обміну. «Наша мета – революція в освіті», зазначено на
офіційному сайті платформи.

Інша Освіта, громадська організація, методологія якої заснована на засадах

Theodor Heuss Kolleg та включає у себе чотири етапи

1. Робота з ідеями;

2. Планування та створення ініціатив;

3. Менторська підтримка під час виконання ініціатив;

4. Опрацювання набутого досвіду та планування подальших дій;

Метою організації є покращення якості неформальної освіти.

Центр гуманістичних технологій "АХАЛАР",

Технічна студія "Винахідник",

Міжнаціональний центр неформальної освіти,

Українська Академія Лідерства,

Math Is Your Future,

Навчай для України,

Благодійна організація «Благодійний фонд «ПроОсвіта».

Ці організації не тільки займаються просвітницькою діяльністю та

популяризують неформальну оосвіту, але й створюють платформу для
ознайомлення українських фахівців з міжнародним досвідом у викладацькій
діяльності, стандартами неформальної освіти. Так, їх дії спрямовані на
впровадження міжнародних цінностей та вимог до неформальної освіти, яких
необхідно було б дотримуватися при затвердженні державних стандартів у
майбутньому.

Неформальна освіта за своєю сутністю є доповненням формальної освіти, її

10
структура здебільшого виявлена позашкільними установами та організаціями, які
займаються просвітницькою діяльністю, організованої у формі тренінгів, курсів,
сермінарів тощо.

Отже, неформальна освіта – інституціоналізована, навмисна та планована

навчальна діяльність, яка доповнює навички та вміння, набуті під час здобуття
формальної освіти. Доступна людині будь-якого віку, може бути короткочасною
та/або мало інтенсивною. Часто призводить до отримання кваліфікацій, які не
надаються навчальними програмами формальної освіти.

Основними концепціями неформальної освіти на території Європи є

концепція опікування та розвитку. Вони визначають формування на території
держави приватного або державного характеру неформальної освіти та полягають
у наданні переваг у державному фінансуванні неформальної освіти для дітей та
молоді із проблемами або без них.

За віковими категоріями неформальна освіта поділяється на освіту дітей,

освіту дорослих та освіту людей третього віку. Здебільшого структура
неформальної освіти представлена саме позашкільними закладами та різними
об’єднаннями, які займаються просвітницькою діяльністю, а форми надання цієї
освіти універсальні майже для всіх вікових категорій, за винятком дитячої,
оскільки деякі форми проведення занять не є ефективними в освіті дітей.

В українському законодавстві поняття неформальної освіти значно

звужується, а державних стандартів якості як таких не існує, що породжує значні
проблеми із визнанням неформальної освіти на державному рівні. Розробкою
стандартів неформальної освіти для забезпечення її якості в Україні займаються
багато громадських, благодійних та створених на базі вищих навчальних закладів
організацій, однак державна стандартизація ще має відбутися.

11
 РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

2.1. Історичний розвиток неформальної освіти

Історичний розвиток неформальної освіти являє собою складний процес,

який мав місце бути ще до впровадження самого терміну.

Саме явище неформальної освіти з усіма або більшістю його характерних

ознак розвивалося разом із еволюцією суспільства, не прив’язуючись до чітко
визначених часових проміжків, але маючи характерні особливості свого розвитку
та розповсюдження відповідно до етапу розвитку суспільства.

На початковій, докласовій, стадії розвитку доіндустріального суспільства,

чітко визначеної освітньої системи як такої немає, що характерно для суспільства,
яке ще не набуло рівня розвитку, необхідного для формування державності.
Набуття навичок та знань відбувається природно, через повсякденну діяльність
людини. Освіта характеризується як інформальна.

Неформальна освіта виникла у часи існування ранньокласового суспільства,

тобто, в античності, і залишалася домінуючою навіть із початком формалізації у
Середніх Віках. На цьому етапі розвитку характерні підготовка складних або
рідкісних видів професійної діяльності, а також освіта домашня або у закритих
навчальних закладах, яка не набувала форми масового розповсюдження і була
елітарною.

Пік формалізації припадає на час існування індустріального суспільства,

коли майже вся освіта у Європі набула державного характеру і стали
обов’язковими початкова та середня освіта. Нарешті вдається організувати
цілісний освітній процес та забезпечити грамотність для всіх. Неформальна освіта
втрачає свої позиції як домінуючої, переважати починає формальна освіта.

12
 Починаючи із другої половини ХХ століття, стала розвиватися концепція
неперервної освіти, перший етап розвитку якої закінчувався шістдесятими роками
і був охарактеризований застосуванням неперервної освіти для усунення
недоліків формальної освіти дорослих.

Другий період, окреслений серединою шістдесятих років, ознаменований

ототожненням неперервної освіти із процесом підвищення кваліфікації, тобто
поняття доповнюється.

До початку сімдесятих років неперервна освіта починає сприйматися як

засіб отримання кваліфікації за певною спеціальністю.

У середині 70-х років ХХ століття поняття неперервної освіти

розширюється до набуття соціального змісту і забезпечення цим адаптації
особистості у суспільстві.

Цю періодизацію можна продовжити ще одним етапом, п’ятим,

ознаменованим проведеною у 1967 році конференцією в Уільямсбергу, США, на
якій було висловлено занепокоєння неадаптованими до вимог сучасності
освітніми програмами та визнано, що розвиток освіти та економіки не
обов’язково одночасні. Багато країн зтикалися із фінансовими труднощами на
шляху до забезпечення нормального функціонування формальної освіти.
Висновком конференції стало те, що офіційна система освіти розвивається
занадто повільно у порівнянні із соціально-економічними змінами.

Інститут освіти ЮНЕСКО у 1972-1988 рр. довів результативність

неформальної освіти у порівнянні з формальною. Так, термін «неформальна
освіта» набуває впровадження у 70-х рр. ХХ ст. на тлі всесвітньої кризи освіти.

Почалося диференціювання неперервної освіти на три основні ланки:

формальну, інформальну та неформальну освіту. Таку категоризацію було
застосовано, спираючись на роботи П. Кумбса та М. Ахмеда.

13
 Нижче наведено схему розвитку неформальної освіти із плином часу у
відповідності до етапів розвитку суспільства.

Докласове
Не існує
сусп.-во

Ранньокласове Переважає над

сусп.-во формалізацією
Неформальна
освіта

Витісняється
Індустріальне
формальною
сусп.-во освітою
Рисунок 1. Схема розвитку
неформальної освіти у відповідності
до етапів розвитку суспільства

Пост-
Актуалізується як
індустріальне частина
сусп.-во неперервної освіти

Відтепер неперервна освіта означала гармонійне поєднання формальної,

неформальної та інформальної освіти для успішного професійного та
особистісного розвитку людини впродовж життя. Такий тип педагогічної системи
став характерним для постіндустріального суспільства і не втрачає актуальності.

1.2 Зміна ставлення роботодавців до неформальної освіти

14
 Розвиток освіти, а особливо неформальної, зумовлено потребами
сучасності, кількісними та якісними змінами необхідних рис характеру, знань та
вмінь, необхідних особі для підтримки конкурентоспроможності в умовах свого
часу, своєї епохи.

З виникненням стосунків «працівник – роботодавець» розвивалися й вимоги

до особи як до фахівця у своїй справі, що корелює із зміненням ставлення
роботодавців до неформальної освіти як до джерела додаткових професійних
знань та навичок.

Первісне суспільство не мало такої складної структури, яка передбачала б

стосунки «працівник – роботодавець», тому основними вимогами до людини того
часу були якнайвище фізичні показники, що сприяло виживанню.

Ранньокласове суспільство також не в усі періоди мало розмежування на

працівників та роботодавців, довгий час використовувалася праця рабів. Із
відміною рабства та появою найманої праці почала простежуватися тенденція
збільшення кількості вимог роботодавців до працівників на рівні кваліфікаційного
розвитку. Щодо неформальної освіти, то, оскільки альтернативи їй до певного
часу не було, професійна підготовка працівників відбувалася саме за її
допомогою. Це могло створювати для роботодавців та працівників проблему при
відборі останніх, як відсутність підтвердження знань та навичок фахівця,
критеріїв відбору серед претендентів на посаду.

Із розповсюдженням формальної освіти у період індустріальної стадії

розвитку суспільства неформальна відійшла на другий план. Тепер відбір
працівників здійснювався здебільшого за наявністю документів про отримання
формальної освіти та кількістю пройдених ступенів її структури.

Розуміння важливості усіх трьох елементів освіти прийшло вже під час
формування постіндустріального суспільства разом із формулюванням концепції
неперервної освіти. Тепер неформальна освіта посіла своє місце поряд із

15
формальною та інформальною і наявність сертифікатів про її отримання стало для
роботодавців показником професійного росту, зацікавленості та бажання
розвиватися у даному напрямі.

Отже, неформальна освіта виникла у ранньокласовому суспільстві та

розвивалася разом із людством, ставши врешті-решт невід’ємною частиною
освіти людини протягом усього її життя.

Зміна ставлення роботодавців до неформальної освіти відбувалася під

впливом змін в освітніх системах та у зв’язку із змінами потреб сучасності і була
їх наслідком, а отже, є чинником розвитку системи освіти, її концепцій та шляхів
втілення.

16
 ВИСНОВКИ

У даній роботі було досліджено поняття неформальної освіти, його сутність

та структура, а також стан розвитку неформальної освіти в Україні.

У країнах Європи неформальна освіта має приватний або державний

характер залежно від концепції – опікування або розвитку.

Структура неформальної освіти має умовний характер, її ланки ніяк не

узгоджуються між собою через відсутність такої необхідності. Знання та навички,
які набуваються людиною в ході отримання неформальної освіти, можуть бути
отримані у різному віці. Це надає навчальним програмам неформальної освіти
більшої гнучкості та універсальності, робить їх підходящими для людей різного
віку.

Українське визначення неформальної освіти значно вужче від визнаного на

міжнародному рівні, потребує доповнень та стандартизації якості надання на
державному рівні.

Також проаналізовано історію розвитку неформальної освіти як такої,

відштовхуючись від стану розвитку соціуму та виводячи ставлення роботодавців
до неформальної освіти на кожному з етапів його розвитку.

Неформальна освіта як явище виникла у період, коли суспільство

розвинулося до перших державних утворень і розвивалася разом із людством,
набуваючи нових форм, характерних ознак та структурних особливостей.

Розподіл неформальної, формальної та інформальної освіти відбувся

завдяки роботам Філіпа Кумбса та Манзура Ахмеда, які запропонували їх
визначення та взаємодію у системі освіти протягом життя.

Зміна ставлення роботодавців до неформальної освіти є як причиною, так і

наслідком змін у освітній системі з ходом розвитку суспільства, і це є висновком
ретроспективного аналізу історичного розвитку неформальної освіти.

17
18
 ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

 Brown, Keith M., "The Records of the Parliaments of Scotland" in History Scotland,
volume 8, number 3 (May/June 2008), pp. 15–19. ISSN 1475-5270
 Non-formal education : Encyclopaedia of non-formal education. URL:
http://www.infed.org/biblio/b-nonfor.htm (дата обращения: 27.10.2014).
 Fordham, P. E. 'Informal, non-formal and formal education programmes' in YMCA
George Williams College ICE301 Lifelong Learning Unit 2, London: YMCA
George Williams College, 1993.
 Simkins, T., Non-Formal Education and Development. Some critical issues,
Manchester: Department of Adult and Higher Education, University of Manchester.
1977, 77 + iv pages.
 Неформальное образование. URL:
http://www.unesco.org/bpi/pdf/memobpi55_NFE_ru.pdf (дата обращения
28.10.2014)
 Чекалева, Н.В., Ройтблат, О.В., Суртаева, Н.Н. Отношение к процессу
интеграции формального, неформального и информального образования
взрослых. URL: http://www.emissia.org/offline/2012/1755.htm (дата обращения:
28.10.2014).
 Макареня, А.А. Неформальное образование как условие социального
взаимодействия в процессе повышения квалификации г. Санкт-Петербурга /
Макареня, А.А., Ройтблат, О.В., Суртаева, Н.Н. // Человек и образование.-
2011.- № 4, С. 59-63.
 Мухлаева, Т.В. Международный опыт неформального образования / Т.В.
Мухлаева // Человек и образование. – 2010. - № 4. С. 158 – 162.
 Bowyer, J. Bridges for Recognition. URL: http://www.SALTO-
Youth.net/BridgesForRecognition. www.coe.int/youth/ J. Bowyer, Bridges for
Recognition, SALTO-Youth/CdE, 2005. Symposium sur l’éducation non formelle,
Strasbourg, CdE, Sympo, Edu (2000) rap.
 Европейский опыт признания профессиональных квалификаций, полученных в
результате неформального и спонтанного обучения / авт.-сост. : О. В.
Дехтяренко [и др.] ; под ред. Э. М. Калицкого ; пер. с англ. И. В. Павлючик, Е.
С. Хар¬ченко. – Минск : РИПО, 2011. – 140 с. – С. 9.
 Validation of Formal, Non-Formal and Informal Learning : policy and practices in
EU Member States / D. Colardyn, J. Bjоrnаvold // European Journal of Education.
Vol. 39, № 1. 2004.
 Weiterbildungspass mit Zertifizierung informellen Lernens. Machbarkeitsstudie im
Rahmen des BLK-Verbundprojektes / BMBF. Frankfurt am Main, 2004.
 Bretschneider, М., Preißer R. Sichtbarmachung und Anerkennung von informellem
Lernen im Rahmen der individuellen Erstellung von Weiterbildungspässen. URL:
http://www.die-bonn.de/esprid/dokumente/doc-2003/bretschneider03_02.pdf (дата
обращения: 29.10.2014)
19
 Dohmen, G. Das informelle Lernen. informelle Lernen. Die internationale
Erschließung einer bisher vernachlässigten Grundform menschlichen Lernens für
das lebenslange Lernen aller. Bonn, 2001.
 The Learning Revolution. Department for Innovation, Universities and Skills. 2009.
URL: http://dera.ioe.ac.uk/8762/1/7555.pdf (дата обращения 29.10.2014).

Что реально понадобилось. Раздел 1:

1. Закон України «Про освіту» // Відомості Верховної Ради України. – 2017–

№ 38-39, ст.380.
2. Glossary of Curriculum Terminology // UNESCO International Bureau of
Education (UNESCO-IBE) – 2013, 68 p.
3. С 40 Сисоєва С.О., Кристопчук Т.Є. Освітні системи країн Європейського
Союзу: загальна характеристика : навчальний посібник / С.О. Сисоєва, Т.Є.
Кристопчук; Київський університет імені Бориса Грінченка. – Рівне : Овід,
2012. – 352 c. : ISBN 966-8179-77-8
4. Лук'янова Л. Законодавче забезпечення освіти дорослих: зарубіжний
досвід / Лариса Лук'янова; Українська Асоціація освіти дорослих. - Київ :
ТОВ "ДКС-Центр", 2017 - 147 с.
5. Dave R. H. (ed.). Foundations of Lifelong Education. Oxford, 1976. – 314 р. 3.
Обучение на протяжении жизни в условиях новой экономики (Серия
„Актуальные вопросы развития образования”) – М.: „Алекс”, 2006. – 264 с.
4. Gelpi E. A Future for Lifelong Education. Vol. 1, 2. Manchester, 1979. 5.
Jarvis P. Adult and Continuing Education. Theory and Practice. L, 1995.
6. Coombs, P. H. with Prosser, C. and Ahmed, M. New Paths to Learning for Rural
Children and Youth, New York: International Council for Educational
Development.,1973.
7. Coombs, P. and Ahmed, M. Attacking Rural Poverty. How non-formal education
can help, Baltimore: John Hopkins Press., 1974.
8. Bjоrnаvold, J. Making learning visible. Identification, assessment, and
recognition of non-formal learning in Europe / J. Bjоrnаvold. Thessaloniki :
Cedefop, 2000.
9. Молоков Д. С., Зарубежный опыт предоставления услуг в сфере
дополнительного образования детей – Ярославский педагогический вестник
№ 1 – Том II (Психолого-педагогические науки) 2013
10.УДК 37
11.Д. С. Молоков Зарубежный опыт предоставления услуг в сфере
дополнительного образования детей
12.Совет Европы, Дирекция молодежи и спорта (ДМС), Издательство Совета
Европы октябрь 2009 г. ISBN 978-92-871-6602-9 Пособие для
координаторов неформального образования, участвующих в подготовке и
осуществлении программы учебных сессий в Европейских молодежных
центрах
13.Adult Education trends an dissues in Europe. – Brussels, August 2006. – 73 p.

20
14.Bogard G. Adult education at the Council of Europe: challenging the future,
1960–1993/ G. Bogard. – Strasbourg: Council of Europe Press, 1994. – 181р.
15.Павлик Н. П НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. ГОГОЛЯ УДК 37.061
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ
16. file:///C:/Users/1-пк/Downloads/O_Shapochkina_.pdf
17.Павлик Н. П. Розвиток неформального сегмента у системі неперервної
освіти / Н. П. Павлик // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. —
2016. — №1-2. – С.7-12.
18.https://cyberleninka.ru/article/n/istoriya-neformalnogo-obrazovaniya-za-
rubezhom
19. В.С. Заярна, Проблема неформальної освіти дітей і молоді в ЄС у контексті
дослідницьких тенденцій української педагогічної науки Science and
Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, III(34), Issue: 69, 2015
20.http://lib.iitta.gov.ua/710422/1/Anishchenko%2C%20Lukianova%2C%20Pryima
%20_%20Non-formal%20education%20of%20adults.pdf – освіта дорослих
21. Вікіпедія – вільна енциклопедія електронний ресурс – юрл
https://uk.wikipedia.org/wiki/Неформальна_освіта (дата звернення 20.04.2019)
22.https://cyberleninka.ru/article/v/neformalnoe-obrazovanie-istoricheskiy-aspekt-i-
sovremennost Шилова, Рейзвих.
23.https://prometheus.org.ua/about-us/
24.https://uk.wikipedia.org/wiki/Інша_Освіта

Заметочки:

21