Освітня політика

Рєгіна Попова
13 змгпс

Практичне завдання № 1

1. Дати визначення понять - глобалізація, мобільність, змінність, інноваційність,

інтелектуалізація, інформатизація, конкурентність, демократизація - визначити
їх особливості та приклади в освітній сфері або у сфері роботи психологів.

Глобалізація - процес всесвітньої економічної, політичної та культурної

інтеграції та уніфікації. У ширшому розумінні — перетворення певного явища на
планетарне, таке, що стосується всієї Землі. Глобалізаці освіти - процес
конвергенції принципових засад освітньої політики національних держав у
цілому ряді параметрів, передусім таких, як цілі та стратегії розвитку освіти,
зміст освіти, способи та критерії оцінки ефективності освітніх систем тощо.

Мобільність (академічна) - переміщення студентів і викладачів вищих

навчальних закладів на певний період часу в інший освітній або науковий
заклад в межах або за межами своєї країни з метою навчання або викладання.
Стосовно країни розрізняють зовнішню академічну мобільність і внутрішню. За
способом організації розрізняють організовану (здійснюється в рамках
економічного, політичного або міжуніверситетського академічного партнерства)
та індивідуальну (з власної ініціативи студента). В залежності від мети
розрізняють горизонтальну (на певний строк під час навчання) та вертикальну
мобільність (з метою отримання наступного академічного чи наукового ступеня).

Змінність - це характеристика процесу життя. Освіта та психологія ефективні,

коли можуть адаптуватися до нескінченної динамічності потоків мінливих
систем.

Інноваційність - комплекс створених та запроваджених організаційних та

змістових нововведень, розвиток низки факторів та умов, необхідних для
нарощування інноваційного потенціалу освітньої системи. Такий складний
психолого-педагогічний процес вимагає чітко спланованих системних дій з боку
всіх освітянських структур, які в своїй сукупності складають основу інноваційної
політики.

Інтелектуалізація - це онтогенетичний процес насичення елементів системи

інтелектуально-знаннєвими активами, стимулювання інтелектуальної активності
й незалежного мислення всіх учасників та застосування передових
інформаційно-комунікаційних технологій з метою набуття нових властивостей
системою, виражених у її структурі, нормах управління та категоріях діяльності.
Інформатизація - сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових,
політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що
мають на меті створити умови для задоволення інформаційних потреб
громадян і суспільства завдяки розробці, розвитку й використанню
інформаційних систем, мереж, ресурсів та технологій, які базуються на
застосуванні сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Конкурентність - як поняття з проектної діяльності педагога або психолога,

виникає, коли є насиченість процесів. Тобто це виконання завдань за певний
час (наприклад, є 5 процесів і всі вони в сумі виконуються протягом року).
Важлива деталь полягає в тому, що завдання необов'язково виконуються
одночасно, тому їх можна розділити на більш дрібні і чергувати.

Демократизація – це впровадження демократичних засад у спільну діяльність

учителя та учнів на уроці. Вона докорінно змінює взаємовідносини між учителем
та учнями, тобто змінює традиційну систему “суб'єкт – об'єктних” відносин на
“суб'єкт – суб'єктні”.

2. Знайти різні визначення освітньої політики у вітчизняних та міжнародних

джерелах- 10 визначень з вказівкою на джерело.

Освітня політика - політика що забезпечує розвиток і функціонування системи

освіти, спрямована на забезпечення суспільства знаннями, необхідними для
суспільного розвитку (Журавський В. С.).

Освітня політика - інтегральна сфера досліджень проблем освіти в контексті

розвитку постіндустріального суспільства (Бобрицька В. І)

Освітня політика - складова частина політики держави, сукупність теоретичних

ідей, цілей і завдань, практичних заходів розвитку освіти» (Засєкіна Л. В.)

Освітня політика - сукупність пріоритетів і цілей, які формує уряд чи інший

вищий орган для забезпечення заходів щодо удосконалення і розвитку системи
освіти чи її елементів» (Андрущенко В. П.)

Освітня політика - діяльність держави щодо забезпечення функціонування та

розвитку системи освіти» (Лукіна Т. О.).

Освітня політика – складова частина політики держави, сукупність теоретичних

ідей, цілей і завдань, практичних заходів розвитку освіти. (В. Куклін та С.
Беляков).

Освітня політика орієнтована на формування суб′єкта, при чому її неодмінним

потенціалом і можливістю є формування емансипованого суб′єкта. Звісно, якщо
освіта орієнтується лише на інкультурацію, соціалізацію індивіда та трансляцію
знання, вона також може набувати форм встановлення дисциплінованості –
людина в цьому випадку має лишень засвоїти певний набір кваліфікацій та
знань для того, щоб стати добрим спеціалістом і ефективно виконувати свою
функцію. Але освіта може бути й такою взаємодією людини з іншим, яка
призводить до творення себе як суб'єкта. З позиції суб′єкта освіта набуває
виміру «турботи про себе» (М. Фуко).

Освітня політика може бути тлумачене як цілеспрямована діяльність держави в

руслі реалізації громадянського права на освіту. (Ю. Терещенко).

Освітня політика - це діяльність органів державної влади, політичних партій,

громадських організацій щодо підвищення ефективності системи освіти та її
функціонування в напрямку досягнення цілей освітньої політики відповідно до
завдань розвитку суспільства та держави (Н. В. Наливайко).

Освітня політика - діяльність громадських організацій і органів державної влади,

що визначає функціонування і розвиток системи освіти і відображає зміст
панівною і альтернативної ідеології, характер існуючого законодавства про
освіту та загальну спрямованість організаторської та управлінської діяльності.
(С.М. Вишнякова).

Освітня політика - курс уряду (І.Е. Кондракова).

Освітня політика (англ. Education policy) — діяльність держави та її інститутів,

органів місцевого самоврядування із законодавчого, фінансового,
організаційного забезпечення функціонування й розвитку галузі освіти, що
здійснюється за участі громадянського суспільства. Рівень розвитку
громадянського суспільства та його активність є суттєвим фактором
ефективності освітньої політики (Вікіпедія).

Практичне завдання № 2

1. Розглянути ФОРМУЛУ НОВОЇ ШКОЛИ Письмово Надати власну обґрунтовану

відповідь - які особистісні якості повинен мати сучасний педагог, та які умови, в
тому числі щодо здорового психологічного стану вчителів, повинен створювати
навчальний заклад, щоб відповідати зазначеним завданням нової школи.

Формула Нової Школи складається з дев’яти ключових компонентів:

1. Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками.
2. Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.
3. Нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти новий зміст і набути
компетентності для життя.
4. Справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх
дітей до якісної освіти.
5. Умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається
професійно.
6. Наскрізний процес виховання, який формує цінності.
7. Децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну
автономію.
8. Сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і
технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні
навчального закладу.
9. Новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних
для успішної самореалізації в суспільстві.

Професійно викладач повинен постійно самовдосконалюватись, мати витримку

та рівновагу. Педагогічні здібності викладача повинні бути як особливості
особистості, яка хоче працювати з людьми.

Серед необхідних особистісних якостей викладача повинні бути активність,

емпатія, відкритість до нового, гнучкість, доброзичливість, повага до дитини,
чесність, толерантність, оптимізм, інтерес до життя дитини, чуйність,
урівноваженість, самоцінність та самокритичність. Учень виховується
прикладом, стилем життя викладача, психічний стан викладача може дуже
сильно впливати на сприйняття інформації учнями.

2. Розглянути КЛЮЧОВі КОМПЕТЕНТНОСТі НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ.

Надати власну обґрунтовану відповідь - які особистісні якості вони формують в
учнів. Складіть психологічний портрет сучасного успішного учня.

Ключові компетентності й наскрізні вміння створюють “канву”, яка є основою для

успішної самореалізації учня як особистості, громадянина і фахівця:
- Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами.
- Основні компетентності у природничих науках і технологіях. Наукове розуміння
природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в
практичній діяльності.
- Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас
критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для
створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному
просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіаграмотність, основи
програмування, алгоритмічне мислення, робота з базами даних, навички
безпеки в інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією
(авторське право, інтелектуальна власність тощо).
- Уміння вчитися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових
знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного
і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та
інформаційними потоками, Спілкування іноземними мовами..
- Математична компетентність. Культура логічного і алгоритмічного мислення.
- Обізнаність та самовираження у сфері культури.
- Екологічна грамотність і здорове життя.
- Соціальна та громадянська компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні
для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, в сім’ї, на роботі.
Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти,
досягати компромісів. Повага до закону, дотримання прав людини і підтримка
соціокультурного різноманіття.

Сучасний учень володіє, як правило, такими рисами характеру: більша, аніж у

його однолітків минулих років, незалежність; свобода від обов'язків; критичність
стосовно дорослих; кліповість мислення; еклектичність картини світу; рясна,
але безсистемна інформованість.

Практичне завдання № 3

1. Розглянути новели Закону України «Про освіту». Обрати 3 цікаві, на ваш

погляд, зміни в Сфері освіти, запропоновані в Законі.

Найбільш цікаві таки 3 зміни в Сфері освіти, запропоновані в Законі України

«Про освіту»:

- Впровадження адаптаційно-ігрового періоду початкової освіти

(1-2 роки навчання)

- Учень має право на визнання закладом освіти результатів його навчання, що

були здобуті ним шляхом неформальної та/або інформальної освіти.

- Зарахування до початкової школи та гімназії без проведення конкурсу, крім

випадків, визначених законодавством.

2. Письмово Обґрунтувати, що на ваш погляд змінюється в принципах надання

освітніх послуг? Які перспективи це відкриває для вашої спеціальності ? а які
ризики?

Дисциплінарна публічна критика із залученням однокласників — це не виховні

моменти, припустимі в НУШ. Навіть обговорення оцінок відтепер ведеться лише
зі школярем та його батьками, а не в класі чи на батьківських зборах.
Прищеплювати цінності гуманізму найкраще через конкретні дії. Загалом, це
притаманно НУШ: менше слів — більше дії. Допомога конкретній людині
важитиме для дитини значно більше, ніж слова. Замість «не можна вчиняти
інакше» має стати «так було б ефективно». Завдання школи — вказувати та
аналізувати орієнтири, підказувати, як вчинки та цінності людини впливають на
інших та на її життя, а також створювати психологічно комфортну атмосферу. І
тоді новим освітнім простором називатимемо не лише дизайн класів та сучасне
обладнання, а й середовище, яке виховує успішну й щасливу людину.

Педагоги старого гарту, поряд із недостатнім фінансуванням, можуть стати

основною перешкодою для впровадження нових освітніх стандартів. Це
реформа для творчих вчителів. для тих, які не бояться експериментувати та не
хвилюються стосовно календарного планування.

Практичне завдання № 4

1.Попрацювати з нормами Закону України "Про вищу освіту" стосовно питань:

система забезпечення якості у вищій освіті, автономії внз, взаємодія "вища
освіта- ринок праці", соціальний вимір вищої освіти, єдність науки та навчання,
відповідно до матеріалу лекції.

Система забезпечення якості вищої освіти в Україні складається із внутрішньої

та зовнішньої систем. Система внутрішнього забезпечення якості – загальна
політика, стратегія і процедури забезпечення якості освітньої діяльності та
якості вищої освіти в університеті, розподіл відповідальності за удосконалення
внутрішньої системи забезпечення якості, що передбачає низку завдань,
заходів і процедур, моніторинг та аналіз результатів діяльності на всіх рівнях
організаційної структури університету, в тому числі щодо забезпечення якісного
здобуття знань, навичок та інших компетентностей відповідно до стандартів
вищої освіти.
Автономії внз - один із фундаментальних принципів Болонського процесу, який
передбачає самостійність, незалежність і відповідальність вищого навчального
закладу в прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації
освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної
та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах,
встановлених чинним законодавством.

Соціальний вимір у вищій освіті. Усвідомлення проблеми соціального виміру у

вищій освіті є характерним для освітньої політики останнього десятиліття. Це не
означає, що окремі аспекти соціального виміру залишились поза увагою
суспільства раніше, але вони набули певного системного змісту лише в
контексті Болонського процесу. У сучасному розумінні в центрі проблеми
соціального виміру знаходиться дилема між забезпеченням рівного доступу до
вищої школи та необхідністю «позитивної дискримінації» окремих категорій
громадян стосовно можливості здобуття вищої освіти. В основі цієї дилеми
знаходяться низка проблем універсального характеру, які властиві усім освітнім
системам з певними локальними модифікаціями. Разом з тим, існують
проблеми національних освітніх практик, які обумовлені соціально-історичними
умовами формування відповідних освітніх систем.

Єдність освіти і науки - стратегічний чинник Болонського процесу. Сучасне

суспільство неможливо уявити без усіх вигод цивілізації, створення яких
засновано на високих технологіях. Сьогодні нові технології - головна рушійна
сила конкурентної боротьби в економічно розвинутих країнах. Тільки нові високі
технології в змозі запропонувати такий рівень функціональних,
техніко-економічних, естетичних та інших якостей виробів, який традиційними
технологіями забезпечити неможливо. Велика наукоємкість та складність
високих технологій, постійне їх удосконалення потребують високої кваліфікації
виконавців, постійного навчання і перепідготовки, що переводить в практичну
площину реалізацію концепції, головне гасло якої - навчання на протязі всього
життя. Сьогодні, здається, це найсуттєвіший аргумент на користь інтеграції
освіти, науки і виробництва. Неможливо уявити нові високі технології без
інтеграції до світового освітянського та наукового простору, виробничої
кооперації.

2.скласти письмово власну розгорнути думку стосовно реалізації 3 х

вищезазначених складових сучасної системи освіти, спираючись на статті
Закону України "Про вищу освіту".

Спираючись на статті Закону України "Про вищу освіту", можна стверджувати,

що одним із державних пріоритетів в освіті визначено особистісно орієнтоване
навчання і виховання, що вимагає психологізації освітнього процесу шляхом
підвищення психологічної компетентності всіх його учасників: учнів, вчителів,
батьків. Значна роль у вирішенні цього завдання належить психологічній службі
системи освіти, яка має функціонувати як єдина система, що сприяє створенню
умов для когнітивного й соціального розвитку особистості, збереження
психічного здоров’я та надання психологічної підтримки всім учасникам
освітнього процесу. Фахівцям психологічної служби необхідно усвідомити свою
важливу роль у період змін та впровадження інновацій у систему освіти,
організувати такий психоло-гопедагогічний супровід освітнього процесу, при
якому всі його суб’єкти зможуть якісно по-новому розкрити свій освітній
потенціал. У контексті радикального оновлення системи освіти психологічна
служба сучасного закладу освіти як ніколи покликана сприяти покращенню умов
для розвитку кожного суб’єкта освітнього процесу, здійснювати психологічну
підтримку й надавати допомогу учням, учителям, батькам. Саме фахівці
психологічної служби стають важливими агентами змін, перебуваючи в центрі
освітньої реформи і фасилітуючи дії всіх суб’єктів освітнього простору через
організацію та здійснення відповідного психологічного супроводу на новому
рівні.