1.

ПРОФІЛЬНЕ НАВЧАННЯ В ШКОЛАХ ЗАРУБІЖЖЯ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

РОЗВИТКУ
Сучасний етап реформування системи загальної середньої освіти в Україні характеризується активізацією впливу
держави на процеси в цій сфері. У зв’язку з цим в останні роки наша країна впевнено вступила на шлях відродження
та зміцнення інтелектуального потенціалу своєї нації. 3 цією метою здійснено диференціацію освіти, що привело до
виникнення цілої системи загальноосвітніх навчальних закладів нового типу, альтернативних єдиній
загальноосвітній школі, що існувала до цього часу. Головною метою даного перетворення є створення життєздатної
системи неперервного навчання для досягнення високих освітніх рівнів і забезпечення можливостей постійного
духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального потенціалу як найвищої цінності нації.

Пошуки останніх десятиріч у напрямку подолання розриву між потребами учня і можливостями школи
зосередились в основному на створенні умов для поглибленого вивчення деяких предметів у спеціалізованих
школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах тощо.

Згідно Закону України "Про Загальну середню освіту" була розроблена, групою науковців інституту педагогіки,
Концепція профільного навчання, яка ґрунтується на основних положеннях Концепції середньої освіти. При
розробці Концепції дослідники врахували вітчизняний і зарубіжний досвід, показники вибору учнями профілю
навчання протягом п’яти останніх років, дані про ефективність діяльності шкіл, індивідуальних потреб учнів та
суспільного контексту функціонування закладів.

Концепцією профільного навчання передбачено, що старша школа повинна функціонувати як профільна школа, в
якій будуть створюватися сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів,
для формування у школярів нахилів до того чи іншого виду професійної діяльності. Тільки профільна школа може
найповніше реалізувати принципи особистісно-зорієнтованого навчання. Зміни в соціальноекономічному житті
суспільства ставлять нові завдання перед системою освіти, а тому сьогодні кожна школа повинна обирати свій шлях
до профілізації.

Актуальність профільного навчання зумовлена співпаданням основної мети школи та суспільства – створенні умов
для розвитку творчої особистості, самореалізації кожного громадянина держави. У Національній доктрині розвитку
освіти в Україні про профілізацію йдеться як про один із шляхів забезпечення рівного доступу до освіти. Все це
зумовлює необхідність та доцільність впровадження профільного навчання в старшу школу.

Так як сучасна освіти в Україні спрямована на демократизацію та підвищення якості, тому вона потребує
інноваційних змін всіх освітніх ланок. Тому один із чинників переходу старшої школи до профільного навчання є
новітні навчальні заклади та розширення їх мережі, що є однією із форм профільного навчання.

Реформування освіти в Україні вимагає нових підходів до оновлення змісту освіти, особливо старшої школи, яка за
Законом України "Про загальну середню освіту" має бути, як правило, профільна. Тому профілізацію школи
передусім можна розцінювати як певну допрофесійну, профорієнтаційну роботу. Це дає змогу учневі, вибравши
один із профілів у загальноосвітньому закладі, зорієнтуватися з вибором майбутньої професії, в який навчальній
заклад піти навчатися після школи, які знання йому для цього потрібні.

Для розробки та впровадження ефективної моделі організації профілізації в Україні необхідно отримання цілісного
бачення розвитку старшої профільної освіти в зарубіжних країнах. Старші школи системи середньої освіти
європейських країн функціонують як профільні вже протягом декількох десятиріч.

Здійснюється профільне навчання різними шляхами. Один із них, особливо поширений у Європі, – наявність
стаціонарних відділень і секцій, де строго дотримуються навчальних планів і програм відповідного профілю і які є
обов’язковими для всіх учнів. Факультативи та предмети на вибір мають допоміжну роль. У багатьох країнах світу
після старшої школи учні складають випускні іспити й автоматично вступають до ВНЗ, – тобто старша школа є
першим ступенем вищої освіти.

Тенденції розвитку старшої школи зарубіжжя відповідають освітній меті розвитку особистості: індивідуальний
розвиток особистості, розкриття її потенціалу; задоволення потреб економіки країни у кваліфікованій робочій силі;
соціальна й культурна інтеграція, формування активного члена громадянського суспільства; закладення основ для
навчання протягом усього життя.

Але в Швеції пріоритет надається розвитку навичок для економічного розвитку особистості в суспільстві,
Швейцарія – особистісному розвитку, Велика Британія та Франція – напрям для подальшого навчання та розвитку
професіонала, Південна Корея – гармонійний розвиток особистості, навичок логічного, критичного та творчого
мислення, закріплення традицій та культури країни.

Аналізуючи навчання в старшій школі зарубіжжя говорить про те, що в усіх розвинених країнах воно є профільним.
Можна виділити такі загальні тенденції в системі організації навчання, такі як:

1. розвиток напряму диверсифікації: уніфікована структура на рівні початкової та основної школи та значна
варіативність навчання у старшій школі, на основі запровадження великої кількості академічних та професійних
програм з метою якнайбільшого задоволення потреб ринку праці та особистісних сподівань кожного індивідуума;

2. збільшення числа тих, хто продовжує навчання у старшій школі, що повністю знаходиться в контексті намагань
усіх країн світу до росту освітнього рівня населення;

3. збільшення терміну обов’язкової та загальнодоступної освіти;

4. варіативність щодо тривалості навчання (від двох до п’яти років залежно від країни і профілю навчання). У
школах професійного напряму тривалість навчання коротша порівняно з академічними профілями;

5. виділення, зазвичай, старшої школа як самостійного виду освітнього закладу (ліцей, гімназія, вища школа тощо);

6. урахування результатів навчання під час зарахування у вищі навчальні заклади, найчастіше – пряме зарахування.

Старша школа зарубіжжя ґрунтується на профільній диференціації, що передбачає вибір до двох основних напрямів
– академічного (відкриває шлях до вищої освіти) і професійно-технічного (дає можливість здобуття професійних
кваліфікацій для виходу на ринок праці).

Концепцією профільного навчання у Росії визначено номенклатуру основних напрямів профілізації: природничо-
математичний, соціальноекономічний, гуманітарний, технологічний, універсальний. При цьому приблизне
співвідношення обсягів базових загальноосвітніх, профільних загальноосвітніх предметів і елективних курсів
визначається 50:30:20.

В зарубіжних школах можна виділити декілька моделей навчальних закладів, в залежності від способу класифікації.
За класифікацією Бугайов О.І., Локшина О, Овчарук О. що ґрунтується на структурній організації пропонують
розподіл навчальних закладів за структурною організацією, які можна поділити на два типи: старша школа
структурно входить до єдиної середньої школи (Іспанія, Ісландія, Португалія, Фінляндія, Швеція, Данія, Норвегія);
старша школа структурно відокремлена, освіта на цьому рівні надається окремими інституціями (Італія, Франція,
Греція тощо).

Модель, яка базуються на принципах побудови змісту освіти, що розподіляє підходи до організації навчання на
інтеграційний (організацію навчання за різними напрямами й профілями в єдиній структурі школи, яка може
входити до структури єдиної середньої школи або бути окремим підрозділом), та сегрегаційний компоненти
(розподіл на різні типи шкіл, сфокусованих на організації окремих профілів у рамках одного освітнього напряму –
академічного або професійного). Прикладом першої моделі є Австрія, Велика Британія, Ірландія, Іспанія, Норвегія,
Португалія, США, Фінляндія та ін., де диференціація здійснюється завдяки впровадженню різних курсів, відділень,
секцій і модулів – академічного, технологічного, художнього, професійного тощо; другої моделі – Греція, Данія,
Італія, Франція, Угорщина, Японія

Зміст освіти в старшої школи можна поділити на основні складові: загальноосвітню (обов'язкові для всіх учнів
предмети) та профільну (залежить від вибору учнем того чи іншого профілю). Предмети розподіляються на такі
групи, як: мови; математика, природничі дисципліни й технологія; суспільні дисципліни та економіка; мистецтво та
музика.

Ми погоджуємося з думкою Сотніченко І.І. ,щодо аналізу досвіду зарубіжних країн, що дозволяє виділити основні
загальні принципи організації профільного навчання на старшому ступені середньої школи:
1. уведення профільної диференціації на основі отримання єдиної базової освіти, а також визначення учнями
власних нахилів та інтересів;
2. обмежена кількість напрямів навчання, що представлені у більшості країн двома основними – академічний та
професійно-технічний, що дозволяє враховувати нахили і здібності практично всіх учнів, а також потребу країни у
різних спеціалістах;
3. зменшення кількості обов’язкових навчальних предметів (курсів) порівняно з основною школою. Обов’язковими,
зазвичай, є такі: природничі науки, іноземні мови, математика, рідна словесність, фізична культура;
4. розвиток інтересів та схильностей учнів більш вузькій, ніж у основній школі, сфері знань;
5. загальність у пропорціях між обов’язковими, елективними і факультативними курсами;
6. гнучкість навчальних планів і програм, що забезпечує можливість зміни профілю навчання;
7. тривалість навчання 2-5 років.

В цілому, у старшій зарубіжних школі спостерігається стійка тенденція до скорочення кількості профілів і
навчальних курсів за рахунок збільшення в навчальному плані обов’язкових предметів і курсів. Таким чином, досвід
зарубіжних країн, враховуючи їхній економічний стан розвитку, може бути достатньо ефективно використаним в
нашій країні. Звісно, в Україні потрібно враховує національні традиції та економічний розвиток держави.

2. Профільна загальноосвітня підготовка в системі початкової та середньої професійної освіти

Профільне навчання - засіб диференціації і індивідуалізації навчання, який дозволяє за рахунок змін в структурі,
змісті і організації освітнього процесу більш повно враховувати інтереси, схильності і здібності учнів, створювати
умови для навчання старшокласників відповідно до їх професійних інтересів і намірів відносно продовження освіти.

Профільна школа є інституційна форма реалізації цієї мети. Це основна форма, проте перспективними в окремих
випадках можуть стати інші форми організації профільного навчання, зокрема що виводять реалізацію відповідних
освітніх стандартів і програм за стіни окремої загальноосвітньої установи.
Профільне навчання направлене на реалізацію особистісно-орієнтованого навчального процесу. При цьому істотно
розширюються можливості відпрацювання учнем індивідуальної освітньої траєкторії.

Перехід до профільного навчання має наступні основні цілі:

-забезпечити поглиблене вивчення окремих предметів програми повної загальної освіти;
-створити умови для істотної диференціації змісту навчання старшокласників з широкими і гнучкими можливостями
побудови школярами індивідуальних освітніх програм;
-сприяти встановленню рівного доступу до повноцінного утворення різним категоріям тих, що навчаються
відповідно до їх здібностей, індивідуальних схильностей і потреб;
- розширити можливості соціалізації учнів, забезпечити наступність між загальною і професійною освітою,
ефективніше підготувати випускників школи до освоєння програм вищої професійної освіти.

Що таке «профіль»?
Профіль є та або інша комбінація (поєднання) базових, профільних і елективних курсів, яка відповідає загальним
рамковим вимогам, що існують відносно норм навчального навантаження: мінімальним обсягом навчального часу,
яке визначено Типовим навчальним планом (ТНП) (33 години в тиждень), та регулюється максимальним лімітом
санітарного навантаження (36 годин в тиждень).

Легко оцінити, що, маючи 6-7 навчальних «стандартизованих» предметів базового рівня, - причому деякі з них
можуть розпадатися на навчальні предмети профільного рівня (наприклад, базове природознавство ділиться для
відповідного профілю на фізику, хімію і ін.), - вже тільки за рахунок цих варіативних складових можна скласти
теоретично декілька сотень профілів. Це число ще значно зросте з урахуванням того, що є і «нестандартизований»
простір близько 6 тижневих годин, відведені на елективні курси. При цьому в прийнятій логіці будь-яка подібна
комбінація виявляється де-юре правомірною.
Таким чином, вибираючи різні поєднання базових і профільних курсів у межах нормативів навчального часу,
встановленого санітарними нормами і ТНП, кожна школа, кожен клас, а в принципі і кожен учень має право
формувати власний навчальний план. У такому навчальному плані освітньої траєкторії цілком можуть, теоретично
кажучи, бути сусідами базова математика, профільна історія, профільна фізика, елективні курси по числах і так далі.
У підготовці програмно-методичного забезпечення для профільного навчання правильним і можливим буде
зосередитися на декількох зразках профілів, які виявляться найбільш «природними» і поширеними.

Профільне навчання - не синонім стихійного кількісного зростання варіативности навчання і ступеня його
диференціації в старших класах. Насправді профільне навчання по перевазі розгортатиметься у певних структурних
формах. Відносно конфігурації змісту освіти такою провідною структурою, «матрицею» стає власне профіль, а
відносно інституційної організації навчання - профільна школа або профільний клас.
Загальноосвітня установа може стати однопрофільною (реалізувати тільки один обраний профіль) і
багатопрофільним (організувати декілька профілів навчання). У Концепції передбачається і збереження
непрофільних (універсальних) старших шкіл і класів.
Основні особливості профільного навчання
Старша школа: три типи навчальних курсів, три складових ТНП.
Прийнята в Концепції гнучка система профільного навчання передбачає можливість різноманітних варіантів
комбінацій навчальних курсів, що освоюються старшокласниками. Ця система включає курси трьох типів:
базові загальноосвітні;
профільні загальноосвітні;
елективні.
Базові загальноосвітні курси, обов'язкові для всіх учнів у всіх профілях навчання; пропонується наступний набір
обов'язкових загальноосвітніх курсів (освітніх галузей):
математика;
українська мова і література;
іноземна мова;
історія;
фізична культура;
інтегровані курси суспільствознавства (для «несуспільствознавчих» профілів, наприклад для природниче -
математичного);
інтегрований курс природознавства (для «неприродничих» профілів, наприклад для гуманітарного).
Профільні загальноосвітні курси підвищеного рівня (фактично поглиблені курси для старшій ступені школи), які
визначають спрямованість кожного конкретного профілю навчання. Наприклад, фізика, хімія, біологія профільні
курси в природничому профілі; література, українська і іноземні мови у філологічному профілі; право, економіка і
ін. - в соціально-економічному профілі і т.п. Є дві важливі характеристики профільних курсів. По-перше, в їх склад
входять тільки курси, що заглиблюють зміст базових загальноосвітніх предметів. По-друге, на профільному рівні
базові предмети (освітні галузі) можуть бути представлені сукупністю окремих профільних курсів. Наприклад,
освітня галузь «Природознавство» на профільному рівні може бути представлена сукупністю природничих курсів-
фізики, хімії, біології, фізичної географії; «Суспільствознавство» - курсами економіки, права, соціології,
культурології та ін.
Зміст кожного з базових і профільних курсів повинно визначатися стандартом, а їх тижневий обсяг – типовим
навчальним планом.
Елективні курси - обов'язкові курси за вибором учнів, які входять до складу профілю навчання на старшій ступені
школи. Елективні курси виконують три основні функції:
одні з них можуть виступати в ролі «надбудови», доповнення змісту профільного курсу. В цьому випадку такий
доповнений профільний курс стає повною мірою поглибленим, а школа (клас), в якому він вивчається,
перетворюється на традиційну спецшколу з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів;
інший тип елективних курсів може розвивати зміст один з базисних курсів, вивчення якого в даній школі (класі)
здійснюється на мінімальному загальноосвітньому рівні. Це дозволяє школярам, які цікавляться, задовольнити свої
пізнавальні потреби і отримати додаткову підготовку, наприклад для здачі зовнішнього незалежного тестування
(ЗНТ) з цього предмету на профільному рівні.
третій тип елективних курсів направлений на задоволення пізнавальних інтересів окремих школярів в галузях
діяльності людини, як би що виходять за рамки вибраного ними профілю. Наприклад, цілком природною виглядає
ситуація, коли школяр, що навчається в класах гуманітарного профілю, виявить цікавість до курсу «Інформаційний
бізнес» або «Екологія», а школяр з класу технологічного напряму захоче розширити свої знання в області мистецтва
або вивчити елективний курс «Зарубіжна література XX століття».

3. Підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка педагогічних кадрів для профільної

школи.
Від того, хто прийде до педагогічного навчального закладу, як і чого його навчатимуть, залежить, якого вчителя
матиме суспільство. Назріли кардинальні зміни в системі підготовки та підвищення кваліфікації вчительських
кадрів, модернізації навчально-виховного процесу в педагогічних навчальних закладах.

В Донецькій області створено регіональну систему післядипломної освіти педагогічних працівників, яка спрямована
на формування професійно-педагогічної культури спеціалістів, поглиблення та оновлювання знань, упровадження
нових ідей, технологій, узагальнення та розповсюдження передового та перспективного педагогічного досвіду.
Координуючу роль у роботі цієї системи виконує обласний інститут післядипломної педагогічної освіти як головний
науково-методичний центр роботи з педагогічними кадрами області.

Сутність післядипломної освіти визначено Законом України «Про вищу освіту» у ст. 10. Це спеціалізоване
вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її
професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-
кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Функціональну структуру регіональної післядипломної освіти дорослих становлять:

підвищення кваліфікації - систематичне оновлення та поглиблення професіоналізму не рідше як один раз на п'ять
років;

спеціалізація в межах спеціальностей за відповідними програмами;

перепідготовка - отримання нової спеціальності на базі вищої освіти;

стажування.

Серед пріоритетних напрямів роботи з педагогічними кадрами - підвищення кваліфікації. Це плановий процес і
реалізується як комплексний системний і безперервний через курси, міжкурсову, методичну роботу та самоосвіту.

Система підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів спрямована на задоволення інтересів освітян у
професійному зростанні, забезпечення потреб регіону у кваліфікованих педагогічних кадрах, їх мотивацію до
самоосвіти, творчої інноваційної діяльності.

Удосконалення цієї системи здійснюється на основі впровадження інтерактивних методів навчання, модульної
технології, застосування різноманітних форм навчання, зокрема:

очна (курси загальної підготовки, авторські, проблемні, тематичні);

очно-заочна;

дистанційна;

за індивідуальним планом, екстернат.

Протягом 2006 року на базі облІППО підвищили кваліфікацію 9536 педагогічних працівників, що складає 101,9 %
від плану замовлень, проведено більше 450 міжкурсових заходів.

Реалізується проект створення післядипломної тематичної освіти, яка ґрунтується на науково-експериментальній

роботі педагогів-новаторів на базі провідних навчальних закладів області. Серед пріоритетних тем - інформатизація
навчально-виховного процесу, використання ефективних педагогічних технологій через систему Інтернет,
трансформація ідей компетентнісно-орієнтованого підходу в освітню практику та моніторингу якості освіти тощо.

Крім того, за тематикою стрижневих обласних проблем щодо компетентнісно-орієнтованого навчання підвищили
кваліфікацію 710 осіб, щодо організації профільного навчання - 808, на авторських курсах педагогів-новаторів - 350
педагогів.

Продовжувалась послідовна, цілеспрямована робота зі створення необхідних умов для проведення курсів із
максимальним наближенням до слухачів. 2771 педагог підвищив кваліфікацію на виїзних курсах, що складає 29,1 %
від загальної кількості слухачів.

В умовах принципових змін, що відбуваються в освіті, у концептуальному та в змістовому аспектах стало

необхідним розширення функціональної структури навчання педагогічних кадрів. З 2007 року відкрито чотири
групи спеціалізації та перепідготовки педагогічних кадрів. Зокрема групи спеціалізації: економіка - 25 осіб,
інформатика - 25 осіб, основи здоров'я - 25 осіб, етика - 25 осіб.

Згідно з рішенням ДАК України на факультеті перепідготовки та спеціалізації відкрито групу перепідготовки
фахівців за спеціальністю 7.010107 «Практична психологія».

Виходячи із загальної концептуальної фахової характеристики, післядипломна освіта має бути безперервною
освітою.
Модернізація цієї системи передбачає утвердження ідей системності, людиноцентризму, життєтворчості,
креативності, технологічності.

Пріоритетними в ній є:

стратегія постійного розвитку особистості;

демократизація та гуманізація відносин учасників освітнього процесу;

стратегія випереджального розвитку освіти та науки, фізичних, інтелектуальних, моральних якостей особистості, які
забезпечують її самоствердження та самореалізацію.

З метою вдосконалення якості освіти дорослих особлива увага приділяється вирішенню таких завдань:

1. Задоволення запитів і потреб керівних і педагогічних кадрів у підвищенні кваліфікації.

2. Орієнтація змісту підвищення кваліфікації на формування та розвиток професійної компетентності педагогічних і

керівних кадрів, глибоку перебудову психологічних настанов, мотивів і ціннісних орієнтацій самої особистості
учителя у процесі підвищення кваліфікації шляхом інтенсивного заглиблення в пізнавальну діяльність, активної
комунікації з колегами та викладачами в навчальній групі.

3. Підсилення загальнометодичної та смислоутворюючої (світоглядної) складової змісту підвищення кваліфікації,

забезпечення стратегічної й інноваційної діяльності педагогічних кадрів, подальшого свідомого вибору та
здійснення місії навчального закладу відповідно до потреб суспільства.

4. Запровадження андрагогічної моделі організації навчального процесу відповідно до особливостей і

закономірностей психології та педагогіки дорослих із перенесенням акценту на активно-розвивальні методи
навчання.

5. Посилення гуманітарної та загальнокультурної складової змісту підвищення кваліфікації.

6. Здійснення наступності між курсовим і міжкурсовим етапами підвищення кваліфікації в межах концепції
безперервної освіти. Органічний зв'язок процесів курсового навчання та самоосвіти педагогічних і керівних кадрів у
міжкурсовий період.

Удосконалення системи післядипломної освіти на основі принципу безперервності зумовлюється необхідністю

опанування нових технологій розвитку професіоналізму педагогів. Провідна роль, безумовно, належить активним
формам роботи з педагогами, опануванню інформаційних технологій.

Науково-методичний супровід розглядається як нова технологія післядипломної освіти, за допомогою якої

здійснюються апробація та супровід інновацій в освіті регіону: на базі 27-и експериментальних майданчиків, 57-и
навчальних закладів-центрів експериментальної роботи, 4-х шкіл-лабораторій опрацьовуються та трансформуються
на практику педагогічні інновації, виробляються необхідні рекомендації, здійснюється моніторинг.

Серед інноваційних напрямів зростає значущість науково-методичної роботи в курсовий і міжкурсовий період,
одержують підтримку нові методи, засновані на використанні інформаційно-комунікативних технологій (електронне
навчання). Суміщення практичної професійної діяльності та навчання полегшується завдяки розвитку відкритої
освіти з використанням дистанційного навчання. Інформаційні технології збільшують потенціал педагогів у
розв'язанні проблем отримання доступу до інформації.

На заміну традиційній репродуктивній моделі навчання дорослих розроблено інноваційні моделі з елементами
дистанційного навчання:

Модель «Самостійне навчання» (взаємозв'язок слухача з методистами відбувається через електронну пошту,
комп'ютерні технології, чат тощо);

Модель «Відкрите навчання й аудиторія». Передбачає використання друкованого викладу курсу та інші засоби
(відеозаписи, комп'ютерні диски), що дають змогу слухачам вивчати курс у найбільш прийнятному темпі в
поєднанні з інтерактивними телекомунікаційними технологіями для організації спілкування слухачів дистанційної
групи.

«Очно-дистанційна модель підвищення кваліфікації педагогічних працівників», яка передбачає на першому етапі
впровадження дистанційного навчання застосовування змішаних («кейс» і мережеві) технологій. У цьому випадку
співвідношення очного та дистанційного компонентів навчального процесу приблизно однакове, що дає можливість
слухачам безболісно адаптуватись до умов навчання за дистанційними технологіями.

Розпочато створення локальних і міжінституційних мереж з метою використання інформаційно-комунікаційних

технологій у системі дистанційної освіти. Для поширення післядипломної педагогічної освіти за дистанційною
формою навчання здійснюється робота з розвитку технологічної компетентності викладачів і методистів обласного
інституту та керівників навчальних закладів, удосконалюються їх уміння та навички використання сучасних
інформаційно-комунікаційних технологій. Для поширення інформації використовуються web-сайти,
запроваджується дистанційне навчання для передачі знань у формі електронних лекцій. На курсах очно-заочної
форми навчання поширюється використання електронної пошти для спілкування зі слухачами (наприклад,
надсилання курсових робіт у міжсесійний період), а також для надання індивідуальної інформації в галузі
післядипломної педагогічної освіти.

Для керівників навчальних закладів, методистів і завідувачів відділів, управлінь освіти існує засіб віртуального
спілкування в реальному часі за типом селектора (чат). Розвивається співпраця з іншими освітніми закладами
регіону шляхом створення спільних мереж, що відкриває нові можливості для проведення дослідницької роботи,
розробки проектів з використанням Інтернет, організації телеконференцій, семінарів-тренінгів, «круглих столів»,
проведення індивідуальних консультацій тощо. Прикладом такої роботи може бути всеукраїнська Інтернет-
конференція, проведена в червні-жовтні 2006 року за темою «Наступність між початковою й основною ланками в
контексті й переходу школи на 12-річний термін навчання», та три всеукраїнських чата.

Серед перспективних тенденцій розвитку регіональної моделі післядипломної педагогічної освіти можна
виокремити такі:

Запровадження експерименту з реалізації ідей і принципів Болонського процесу в системі післядипломної освіти,
упровадження елементів кредитно-модульної системи у процес підвищення кваліфікації.

Організовано роботу восьми експериментальних груп підвищення кваліфікації. Відповідно до вимог МОН України
творчою групою розроблено проект «Положення про організацію навчального процесу у кредитно-модульній
системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників у Донецькому обласному інституті післядипломної
педагогічної освіти».

Метод упровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу є підвищенням результативності

системи післядипломної педагогічної освіти та забезпеченням на цій основі конкурентоспроможності та престижу
педагогічних працівників Донецької області в національному та європейському освітньому й науковому просторі.

Модернізація навчальних планів і програм курсового підвищення кваліфікації відповідно до сучасних вимог на
основі кредитно-модульної технології.

Забезпечення гнучкості, динамічності системи безперервної освіти, що враховує особливості регіону, його
національні та культурні традиції, зокрема відзначення 75-річчя з дня заснування Донецької області.

Використання інтерактивних методів навчання, заснованих на взаємодії викладача та слухача, діалоговому стилі
спілкування, забезпеченні максимальної самостійності й активності дорослих у процесі навчання.

Активізація співпраці з неурядовими організаціями та міжнародними агенціями, участь у розробці та впровадженні

інноваційних освітніх проектів у області.

Мережа вищих навчальних закладів, у яких здійснюється підготовка педагогічних кадрів області, є достатньо
розгалуженою та включає: Донецький національний університет, Слов'янський державний педагогічний
університет, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов та інші.
Безумовно, чимало позитивних кроків зроблено цими ВНЗ в підготовці педкадрів. Успішно діє навчально-науковий
педагогічний комплекс «Слов'янський державний педагогічний університет - школа - дошкільні заклади -
педагогічні училища - управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації». Так, у стінах Слов'янського
державного педагогічного університету діє педагогічний ліцей, реалізуючи ідею перспективності та наступності в
навчанні обдарованої молоді, її орієнтації на педагогічні професії. Протягом десяти років 130 провідних учених
університету були викладачами ліцею, що дозволяє сьогодні говорити про авторські школи, викладання предметів
природничо-математичного та філологічного профілів навчання, наступність ліцейських і програм навчання ВНЗ,
повну адаптацію випускників до навчання в університеті.

На сьогодні значно покращено якість підготовки і вчителів, що передбачає навчання за сумісними спеціальностями,
володіння комп'ютерними технологіями, іноземними мовами тощо.

Так, кафедра дошкільної педагогіки Донецького інституту соціальної освіти готує фахівців за кваліфікацією
«Вихователь дошкільного віку. Організатор дошкільного виховання». Розпочато підготовку вихователів із правом
проведення занять іноземною мовою. Навчання студентів за спеціальністю «Початкове навчання» (кваліфікація
«учитель початкових класів», «практичний психолог», «учитель початкових класів та англійської мови» проводяться
на трьох формах навчання: денній, очно-заочній і заочній.

На високому рівні навчання за суміжними спеціальностями проводить Горлівський державний педагогічний

інститут іноземних мов. Це підготовка за спеціальностями: англійська мова, німецька та зарубіжна література;
англійська мова, французька мова та зарубіжна література тощо.

Якість підготовки педагогічних кадрів значною мірою залежить від успішного вирішення питання відбору
абітурієнтів на навчання в педагогічному університеті, практичної підготовки, працевлаштування та закріплення
випускників на робочому місці.

Очевидним є те, що головним критерієм відбору на педагогічні спеціальності мають бути не лише глибокі знання з
того чи іншого предмета, а наявність у молодої людини необхідних для педагогічної праці якостей, рис характеру
тощо. Це питання може бути вирішено шляхом запровадження психолого-педагогічного тестування для вступників
до вищих навчальних закладів на напрями та спеціальності педагогічного профілю, практики укладання
тристоронніх угод «студент - вищий навчальний заклад - роботодавець» для осіб, які навчаються за державним
замовленням.

Учитель має бути не тільки ключовою постаттю в сучасних освітніх процесах, а й духовним наставником у
суспільстві. Від його підготовки залежить не тільки якість шкільної освіти, а й рівень духовної культури
суспільства, утвердження демократичних цінностей і процесів.