Загальноосвітній навчальний заклад як основне місце професійної діяльності майбутнього вчителя

Загальноосвітній навчальний заклад (ЗНЗ) відіграє ключову роль у становленні та розвитку майбутнього
вчителя. Це не просто місце роботи, а й середовище, де він здобуває цінний досвід, формує власну
педагогічну філософію та вчиться взаємодіяти з учнями, колегами та батьками.

Ось декілька причин, чому ЗНЗ є таким важливим для майбутніх педагогів:
1. Навчання та здобуття знань:
ЗНЗ надає майбутнім вчителям можливість глибоко вивчити предмет, який вони планують викладати.
Вони знайомляться з різними методиками та підходами до викладання, а також з основами педагогіки та
психології.
ЗНЗ дає можливість майбутнім вчителям здобути необхідні знання та навички для організації та
проведення уроків, оцінювання знань учнів, ведення документації тощо.
2. Практичний досвід:
У ЗНЗ майбутні вчителі мають можливість пройти педагогічну практику, яка дає їм цінний досвід роботи з
учнями.
Вони можуть спостерігати за роботою досвідчених педагогів, брати участь у проведенні уроків та
позакласних заходах.
Практика допомагає майбутнім вчителям краще зрозуміти особливості роботи в школі та вдосконалити
свої педагогічні навички.
3. Розвиток особистості:
ЗНЗ сприяє розвитку особистості майбутнього вчителя.
Він вчиться спілкуватися з людьми різного віку та соціального статусу, вирішувати конфлікти,
організовувати свою роботу та час.
ЗНЗ допомагає майбутньому вчителю сформувати власну педагогічну філософію та знайти своє місце в
професії.
4. Професійне спілкування:
У ЗНЗ майбутні вчителі мають можливість спілкуватися з досвідченими педагогами, методистами,
психологами та іншими фахівцями.
Це спілкування допомагає їм отримати цінні поради та рекомендації, а також дізнатися про нові методи
та підходи до викладання.
Професійне спілкування дає можливість майбутнім вчителям відчути себе частиною педагогічної
спільноти.
5. Кар'єрний ріст:
ЗНЗ є першим кроком на шляху до успішної кар'єри вчителя.
Після закінчення ЗНЗ майбутні вчителі можуть працювати в школах, гімназіях, ліцеях та інших
загальноосвітніх навчальних закладах.
Вони також можуть продовжити свою освіту та здобути науковий ступінь.
Важливо зазначити, що ЗНЗ не лише готує майбутніх вчителів до роботи в школі, але й формує їх як
особистостей. Це середовище, де вони вчаться бути відповідальними, чесними, справедливими,
толерантними та людяними.

ЗНЗ – це не просто місце роботи, а й справжня alma mater для майбутніх вчителів.

Загальна характеристика середнього загальноосвітнього навчального закладу

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою неперервної освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання
та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності,
світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму,
демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини,
суспільства, держави.
Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" до загальноосвітніх навчальних закладів, які
забезпечують здобуття загальної середньої освіти, належать:
 • середня загальноосвітня школа — загальноосвітній заклад І—III ступенів (І ступінь — початкова школа;
II ступінь — основна школа; III ступінь — старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);
• спеціалізована школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з
поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;
• гімназія — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів з поглибленим вивченням окремих
предметів відповідно до профілю;
• ліцей — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною
підготовкою;
• колегіум — загальноосвітній навчальний заклад НІ ступеня філологічно-філософського та (або)
культурно-естетичного профілю;
• загальноосвітня школа-інтернат—загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним
утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;
• спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад для дітей,
які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
• загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III
ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;
• школа соціальної реабілітації— загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують
особливих умов виховання (створюються окремо для хлопців і дівчат);
• вечірня (змінна) школа — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів для громадян, які не
мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:

• позашкільний навчально-виховний заклад — навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх

потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);
• міжшкільний навчально-виробничий комбінат — навчальний заклад для забезпечення потреб учнів
загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;
• професійно-технічний навчальний заклад — навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у
професійно-технічній і повній загальній середній освіті;
• вищий навчальний заклад І—IIрівнів акредитації— навчальний заклад Для задоволення потреб
громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним здобуттям
повної загальної середньої освіти.
Термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти У загальноосвітніх навчальних закладах
І—III ступенів становить:
— у загальноосвітніх закладах І ступеня — 4 роки;
— у загальноосвітніх закладах II ступеня — 5 років;
— у загальноосвітніх закладах III ступеня — 3 роки.
У загальноосвітніх закладах І ступеня (початковій школі (І—IV класи)) головне завдання — виховання, і
передусім, навчальними предметами. Тут закладаються основи розуміння рідної (державної) мови як
головного, універсального засобу спілкування; культура мови — міра духовної культури індивіда; етично-
моральне ставлення до оточення; науково-гуманістичний погляд на людину (пізнання через самопізнання);
утилітарний і духовний погляд на природу, на родину, зміст і красу життя, самоцінність, покликання людей; на
індивідуальне і спільне в людях, отже, на гармонію емоціо, раціо, інтелекту (почуттів і обов'язків) та
життєдіяльності; на сутність і щастя добротворчого патріотизму, на герб, прапор і гімн,
Мети досягають через інтегративне опанування циклами дисциплін: а) мова (словесність), природа,
історія рідного краю; б) інформатика (на комп'ютерній основі), біологія, крає-, (народо) знавство, матеріальна
культура (початкові основи усіх зазначених дисциплін).
У загальноосвітніх закладах II ступеня (основної (базової) середньої школи (V-IX класи)) головне
завдання — закласти фундамент світоглядних, професійних, культурних знань і умінь; підготувати учнів до
життєвого (професійного) вибору. На цій стадії формується диференційований підхід до обдарувань та
інтересів учнів, поглиблюються наукові методи у вивченні окремих предметів, підвищується увага до
диференційованого вивчення предметів та до усвідомлення їх як частини цілісної системи знання світу та
цілісного підходу до нього. Задля мети слід бути в гармонії з собою (здібностями, інтересами, можливостями) і
з оточенням (середовищем), світом; бачити себе в єдності ланок: минуле — сучасне — майбутнє.
 У такій школі можуть формуватися класи (групи) за нахилами та інтересами, але обов'язковим є
фундаментальне засвоєння дисциплін усіх циклів: гуманітарного, природничого, технічно-прикладного —
через призму інтересів людини, інтересів нації і держави, що зобов'язує вивчати усі предмети на основі
вітчизняної, з використанням уроків зарубіжної історії, матеріальної і духовної культури, науки. Слід
орієнтуватися не на збільшення кількості предметів, а на базовий зміст освіти, якість знань, характер
переконань, рівень професійних умінь.
На цьому етапі мають бути закладені основи розуміння природи життя і смерті, тимчасового і вічного,
гуманного, духовного і антилюдського, свободи і рабства, честі й безчестя, права, демократії і сваволі, а також
принципи міжнаціональних, міждержавних, міжконфесійних відносин, подружніх, статевих стосунків.
Загальноосвітній заклад III ступеня (повна середня школа (Х-ХІІ класи)) може бути традиційним й у
формах гімназій, коледжів, ліцеїв, а також спеціальних навчальних закладів, що дають професійну освіту. У
всіх типах середніх навчальних закладів певного профілю домінуючою стає сфера навчання, зокрема
специфічної професійної орієнтації чи фахової підготовки. Тому і в них обов'язковий базовий зміст освіти
(державна програма), але є можливість для варіативності системи навчання, широка автономія щодо
введення нових предметів і розподілу навчального часу. Згідно з цим у загальноосвітніх школах
рівновеликими є всі типи навчальних дисциплін: суспільно-гуманітарний, природничий, технічно-прикладний. У
всіх інших закладах один із них може посідати пріоритетну позицію за кількістю годин та предметів і за
характером вивчення. Середні навчальні заклади є першою ланкою безперервної освіти.'
Згідно із "Положенням про індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти" школа
організовує індивідуальне навчання для осіб, які:
• виявили бажання навчатися індивідуально (з урахуванням побажання батьків або осіб, які їх
замінюють);
• мають високі навчальні можливості;
• не можуть відвідувати школу за станом здоров'я;
• не спроможні засвоїти навчальний матеріал в обсязі базового рівня У визначені державою терміни.
Див.: Кононенко П. Концепція національної системи освіти // Концептуальні засади Демократизації та
реформування освіти в Україні. — К.: Школяр, 1997. — С. 37-39.
Підставою для організації індивідуального навчання осіб, що проживають у мікрорайоні обов'язкового
обслуговування школи, є:
• заява батьків або осіб, які їх замінюють;
• висновок лікувальної установи (для тих, хто не може відвідувати школу за станом здоров'я) або
психолого-педагогічної комісії (для тих, хто не спроможний засвоїти матеріал в обсязі базового рівня загальної
середньої освіти);
• рішення педагогічної ради школи, затверджене місцевим органом державного управління освітою.
Закон України "Про загальну середню освіту" передбачає виконання загальноосвітніми закладами освіти
таких завдань (Ст. 5):
— виховання громадянина України;
— формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового
світогляду;
— виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до
подальшої освіти і трудової діяльності;
— виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і
свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого
ставлення до обов'язків людини і громадянина;
— реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;
— виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та
рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;
— виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної
цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного
та психічного здоров'я учнів (вихованців).
Концепція середньої загальноосвітньої школи України передбачає, що навчально-виховний процес в ній
має будуватися на демократичних засадах; його зміст, форми і методи навчання й виховання повинні
відповідати даним сучасної науки, нормам загальнолюдської моралі. Школа має бути самостійною у виборі
форм організації навчально-виховного процесу, методів і засобів його реалізації. В концепції наголошується,
що будь-яке нав'язування учителям типів, структур уроків чи методів їх проведення є недопустимим. Однак, це
не означає, що вчитель може нехтувати відомими загально-педагогічними чи методичними вимогами до
організації навчально-виховного процесу, до врахування освітньої, розвиваючої та виховної мети занять
вікових та індивідуальних особливостей учнів, характеру матеріалу, який вивчається.
У навчальному процесі потрібно створювати умови для розвитку пізнавальної діяльності учнів, розвитку
їх індивідуальних можливостей завдяки використанню індивідуальної та групової, самостійної і керованої,
класної і домашньої їх діяльності. Для розвитку пізнавальних можливостей учнів пропонується
використовувати значні можливості всієї різноманітності форм навчальних занять—уроку, лекції, семінару,
практичного заняття, дидактичної гри, колоквіуму та поєднання їх у раціональній системі, яка будується з
урахуванням змісту навчального матеріалу, передбачуваного рівня засвоєння знань.
Майбутній учитель вже за студентською лавою повинен мати чітке уявлення про свій правовий статус
педагогічного працівника. У "Положенні про загальноосвітній навчальний заклад" чітко визначено професійні
права і обов'язки педагогів, а саме:
Педагогічні працівники загальноосвітнього закладу мають право:
— самостійно обирати форми, методи, засоби навчальної роботи, не шкідливі для здоров'я учнів;
— брати участь у роботі методичних об'єднань, зборів загальноосвітнього навчального закладу, у
заходах, пов'язаних з організацією навчально-виховної роботи;
— обирати форми підвищення своєї кваліфікації;
— проводити в установленому порядку науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу;
—вносити пропозиції керівництву загальноосвітнього навчального закладу і органам управління освітою
щодо поліпшення навчально-виховної роботи;
— на соціальне і матеріальне забезпечення відповідно до законодавства;
— об'єднуватися у професійні спілки та бути членом інших об'єднань громадян, діяльність яких не
заборонена законодавством.
Педагогічні працівники загальноосвітнього навчального закладу зобов'язані:
— забезпечувати належний рівень викладання навчальних дисциплін відповідно до навчальних програм,
дотримуючись вимог "Державного стандарту загальної середньої освіти";
— сприяти розвитку інтересів, нахилів та здібностей дітей, а також збереженню їх здоров'я;
— утверджувати особистим прикладом і настановами повагу до державної символіки, принципів
загальнолюдської моралі;
— виконувати статут загальноосвітнього навчального закладу, правила внутрішнього розпорядку, умови
контракту чи трудового договору;
— брати участь у роботі педагогічної ради;
— виховувати в учнів повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, духовних
та культурних надбань народу України;
— готувати учнів до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами,
етнічними, національними, релігійними групами;
— дотримуватись педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів;
— постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну і політичну
культуру;
— виконувати накази і розпорядження керівника навчального закладу, органів управління освітою.'
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ УЧНІВ
Учні мають право:
На захист прав особистості і ввічливе ставлення до себе.
На вільний вибір навчального закладу.
На вибір предмету поглибленого вивчення, позакласних додаткових, факультативних занять.
На відкриту оцінку своїх знань, отримання об’єктивної оцінки із предметів.
На завчасне повідомлення про строк контрольної роботи, вимагати проведення не більше двох
контрольних робіт у день і не більше п’яти контрольних робіт у тиждень.
На забезпечення якісним харчуванням.
Висловлювати класному керівнику, директору, вчителям свої проблеми і отримувати від них допомогу,
пояснення, відповіді.
Відкрито висловлювати свою думку стосовно життя навчального закладу, не принижуючи гідності інших.
 Представляти школу в конкурсах, оглядах, змаганнях та інших заходах відповідно зі своїми
можливостями і вміннями.
На звільнення від уроків згідно заяви батьків.
Учні зобов’язані:
Виконувати Статут навчально закладу.
Оволодівати знаннями.
Не пропускати заняття, не запізнюватися на заняття.
Приходити в навчальний заклад охайними, в одязі ділового стилю.
Акуратно вести щоденник і подавати його за першою вимогою вчителя.
Брати участь у суспільно корисній праці.
Брати активну участь у житті навчального закладу, підтримувати і примножувати її традиції, авторитет,
брати активну участь у позакласній і гуртковій роботі.
Бути ввічливим у спілкуванні з учителями, з повагою ставитись до батьків. Проявляти милосердя,
турбуватися про молодших.
Гідно поводити себе, дотримуватися культури поведінки.
Бережливо ставитись до державного, суспільного і особистого майна, охороняти природу.
Повністю використовувати час, відведений для навчання, старанно працювати над поповненням своїх
знань, систематично готуватись до уроків.
Діяти завжди на благо колективу, турбуватись про честь і підтримку традиції навчального закладу, її
авторитету.
Гідно, культурно вести себе у навчальному закладі і за її межами, турбуватись про красу рідної мови.
Проявляти повагу до вчителів та інших працівників навчального закладу, підкорятись вказівкам та
розпорядженням директора, педагогічної ради, учителів, а також постановам класного самоврядування.
Постійно підтримувати в чистоті і порядку приміщення навчального закладу та її території.
Вітатися до працівників та гостей навчального закладу.
Особистість школяра, його права й обов’язки
Особистість школяра – це складне та багатогранне поняття, яке включає в себе його індивідуальні
особливості, такі як:
Темперамент: холерик, флегматик, сангвінік, меланхолік.
Характер: вольовий, рішучий, цілеспрямований, відповідальний, і т.д.
Здібності: до наук, мистецтва, спорту, і т.д.
Інтереси: до читання, музики, малювання, і т.д.
Цінності: добро, справедливість, чесність, і т.д.
Права школяра:

Право на освіту: отримувати знання згідно з державними стандартами.

Право на повагу до людської гідності: не піддаватися жорстокому поводженню, знущанням, приниженню.
Право на свободу думки та слова: висловлювати свою думку з будь-якого питання.
Право на свободу совісті: сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної.
Право на захист своїх прав та законних інтересів: звертатися за допомогою до органів державної влади,
громадських організацій, батьків.
Обов’язки школяра:

Навчатися: старанно вчитися, здобувати знання, вміння та навички.

Дотримуватися правил поведінки: не запізнюватися на уроки, не пропускати заняття, не грубити
вчителям та однокласникам.
Берегти майно школи: дбайливо ставитися до підручників, меблів, обладнання.
Поважати старших: бути ввічливим з учителями, батьками, іншими дорослими.
Бути чесним та справедливим: не обманювати, не красти, не кривдити інших.
Важливо пам’ятати, що права та обов’язки школяра нерозривно пов’язані між собою. Не можна
користуватися лише своїми правами, не виконуючи своїх обов’язків. І навпаки, не можна вимагати від школяра
виконання його обов’язків, не поважаючи його прав.

Для того, щоб особистість школяра могла гармонійно розвиватися, необхідно створити такі умови:
 Сприятлива атмосфера в сім’ї та школі: любов, повага, довіра, розуміння.
Можливість для самореалізації: участь у шкільних гуртках, секціях, олімпіадах, конкурсах.
Допомога та підтримка з боку дорослих: учителів, батьків, психологів.
Школярі – це майбутнє нашої країни. Тому важливо, щоб вони виросли відповідальними, чесними,
справедливими, освіченими людьми, готовими до самостійного життя.