1. Поняття про систему освіти.

 
2. Основні принципи освіти в Україні. 
3. Структура освіти в Україні. 
4. Органи управління освітою.

2. Сформулюйте головну мету Державноїнаціональної програми «О
світа» («Україна ХХІ ст.») – конспект.
3. Розкрийте напрямки реформування освіти в Україні. (конспект)

4. Проаналізуйте структуру 12-

річної загальноосвітньої школи. (конспект)
5. Вкажіть основну різницю між школою, гімназією та ліцеєм. (конспе

кт)

1.
Система освіти - це сітка освітньо-виховних закладів країни і органів управління
ними, побудована згідне певних принципів і яка відповідає даній соціально-
економічній формації, національним традиціям. 

У Конституції України в ст. 53 записано:

 "Кожен має право на освіту. Повна загальна освіта є обов’язковою.

В законі України "Про освіту" в ст. 4 визначено "Державна політика в галузі

освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції
України і здійснюється органами державного управління".

Cистема освіти залежить від таких факторів:

1. Від політики держави в галузі освіти.

2. Рівня розвитку виробництва і вдосконалення його науково-технічних основ.

3. Від Історичного досвіду і національних традицій.

4. І четвертий фактор - педагогічний.

ІІ.. Принципи побудови системи освіти в Україні – основні положення, які

визначають побудову системи освіти в Україні. В Законі України "Про освіту" в
ст. 5 визначено основні принципи освіти.
  Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг,
що надаються державою.
 Рівніст умов кожної людини для повної реалізації її здібностей і таланту,
всебічного розвитку.
 Гуманізм, демократизм.
 Приорітетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і
класовими інтересами.
 Органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями.
 Незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших
громадських і релігійних організації.
 Науковий, світський. характер освіти у державних навчально-виховних
закладах.
 Інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн.
 Гнучкість і прогностичність системи освіти.
 Єдність і наступність системи освіти.
 Безперервність і різноманітність освіти, відповідність світовому рівню.
 Поєднання державного управління і громадського самоврядування в
системі освіти.

Ш. Структура основні компоненти системи освіти.

В розділі ІІ Закону України "Про освіту" визначена система освіти.

В Україні встановлюється єдина структура системи освіти, що включає:.

ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ.

Мета. Забезпечення психічного здоров'я дітей, їх повноцінний, розвиток,

набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для
навчання в школі.

Заклади. Дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові; дошкільні заклади

компенсуючого /для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного
розвитку/ та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим
перебуванням дітей, дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки, школи-
садки.

ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА.

Мета. Забезпечення всебічного розвитку дитини як особистості, розвиток

нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення, формування
загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-
культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство,
екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

Заклади. Середня загальноосвітня школа трьох ступенів:

І - початкова, яка дає початкову освіту,

ІІ - основна, яка дає неповну середню освіжу,

ІІІ- старша, яка дає повну середню освіту.

Для розвитку здібностей, талантів дітей створюються профільні класи,

спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї; навчально-виховні комплекси, школи, класи
із заочноюформою навчання, вечірні школи.

Для дітей, які не мають необхідних умов для навчання і виховання в сім'ї,
створюються школи-інтернати, дитячі будинки, дитячі будинки сімейного типу,
школи для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку, санаторного
типу, спеціальні школи.

професійна освіта

Мета. Здобуття громадянами робітничої професії.

Заклади. Професійно-технічні училища, професійні училища різних рівнів

/денні, вечірні відділення/, комплекси, професійно-технічні училище - радгосп, -
завод.

ВИЩА ОСВІТА

Мета. Забезпечити фундаментальну наукову та загальнокультурну, практичну

підготовку, одержання спеціальності, підвищення кваліфікації, вдосконалення
професійної підготовки, перепідготовки, підготовку наукових кадрів.
Здійснюється на базі повної загальноосвітньої середньої освіти.

Заклади: училища/технікуми/, коледжі, інститути, консерваторії, академії

університети.

ПІДВИШЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ, ПЕРЕПІДГОТОВКА КАДРІВ

Мета. Поглиблення професійних знань, одержання нової спеціальності на

основі набутої, поглиблення досвіду практичної роботи. Заклади: факультети
підвищення кваліфікації: при вищих навчальних закладах, на виробництві;
навчально-курсові комбінати, які можуть мати денні, вечірні відділення, філіали.

ПОЗАШКІЛЬНЕ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ

Мета. Розвиток здібностей і талантів дітей, задоволення їх інтересів, духовних

запитів. Заклади: клуби і центри дитячої і юнацької творчості, спортивні школи,
школи мистецтв, студії, бібліотеки та інші заклади.

САМООСВІТА ГРОМАДЯН

Мета. Самоосвіта громадян здійснюється через лекторії, бібліотеки, центри,

клуби, телерадіонавчальні програми тощо.
2.
Основними принципами освіти в Україні є:

 рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту,

всебічного розвитку;
 доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг,
що надаються державою; 
 гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних
цінностей;
 органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою,
традиціями;
 незалежність освіти від політичних партій, суспільних і релігійних
організацій;
 науковий, світський характер освіти;
 інтеграція з наукою і виробництвом;
 взаємозв'язок з освітою інших країн;
 гнучкість і прогностичність системи освіти;
 єдність і наступність системи освіти;
 безперервність і різноманітність освіти;
 поєднання державного управління і громадського самоврядування в
освіті.

З наведеного переліку бачимо, що основні принципи освіти в Україні спрямовані

на реалізацію системного реформування усієї системи освіти.

Розглянемо основні шляхи реалізації деяких принципів.

1. Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей,

таланту, всебічного розвитку, доступність для кожного
громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються
державою.

Для всіх громадян України незалежно від національності, статі, соціального

походження і майнового стану, віросповідання, місця проживання і стану
здоров'я забезпечується рівний доступ до якісної освіти.

Реалізація зазначеного права передбачає прозорість, спадкоємність системи

освіти усіх рівнів, гнучкий облік демографічних, соціальних, економічних змін.

Рівний доступ до отримання освіти забезпечується шляхом:

 впровадження ефективної системи інформування громадськості про

можливості одержання вищої освіти;
 створення умов для одержання безкоштовної вищої освіти на конкурсній
основі у державному та комунальному навчальному закладах;
 вдосконалення правових основ отримання освіти за рахунок бюджетів
усіх рівнів і коштів юридичних і фізичних осіб;
 розширення можливостей одержання вищої освіти шляхом надання
цільових кредитів;
  створення умов для одержання вищої освіти дітям-сиротам, дітям,
позбавлених батьківської турботи, та дітям-інвалідам;
 забезпечення високої якості вищої освіти та професійної мобільності
випускників вищих навчальних закладів на ринку праці шляхом інтеграції
вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ і
підприємств, впровадження гнучких освітніх програм та інформаційних
технологій навчання;
 дотримання основ демократичності, прозорості та гласності у формуванні
контингенту студентів, у тому числі шляхом об'єктивного тестування,
створення умов для забезпечення навчання відповідно до потреб
особистості та ринку праці;
 створення умов для однаково високого рівня якості викладання у всіх
навчальних закладах, закінчення яких надає право продовжувати освіту у
вищих навчальних закладах;
 розширення державного фінансування у сфері вищої освіти з метою
збільшення кількості вищих навчальних закладів, що надають вищу
освіту безкоштовно;
 підвищення матеріальної забезпеченості громадян до рівня, що дозволяє
усім, хто має бажання та необхідний рівень освіти, одержувати вищу
освіту;
 створення нових вищих навчальних закладів, розширення прийому із
спеціальностей, що користуються особливою популярністю у абітурієнтів;
 забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з
вищою освітою у вищих навчальних закладах державної та комунальної
форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних та юридичних
осіб, з врахуванням потреб осіб, а також інтересів держави та
територіальних громад;
 надання студентам і аспірантам вищих навчальних закладів пільг і
соціальних гарантій.

—Незалежність освіти від політичних партій, суспільних і релігійних

організацій.

Реалізація принципу покликана унеможливити втручання у процес одержання

вищої освіти будь-яких політичних, релігійних та інших організацій і
перетворення її тим самим у своєрідний інструмент задоволення їхніх
корпоративних інтересів.

Незалежність від впливу ідеологій це одержання вищої освіти винятково

відповідно до загальних суспільних потреб і на основі новітніх досягнень у всіх
сферах знань.

В той же час реалізація даного принципу не означає заборону будь-якої

діяльності різних організацій у сфері вищої освіти.
3. Інтеграція освіти з наукою та виробництвом є умовою модернізації системи
освіти, головною умовою її подальшого розвитку та основним фактором
забезпечення якісної освіти.

Інтеграція освіти з наукою та виробництвом забезпечується:

 постійним збільшенням обсягів фінансування науки відповідно до потреб

її випереджального розвитку;
 фундаменталізацією змісту освіти, інтенсифікацією наукових досліджень
у вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах Академії
педагогічних наук України;
 випереджальним розвитком освіти на основі новітніх наукових і
технологічних досягнень;
 інноваційно-освітньою діяльністю у навчальних закладах усіх типів, рівнів
акредитації. і форм власності;
 правовим захистом освітніх інновацій і результатів науково-педагогічної
діяльності як інтелектуальної власності;
 впровадженням наукової експертизи державних стандартів освіти,
підручників, інноваційних систем навчання й виховання;
 активним залученням до наукової діяльності обдарованої студентської
молоді, науково-педагогічних працівників;
 поглибленням співробітництва і кооперації навчальних закладів та
наукових установ, широким залученням до навчально-виховного процесу
і дослідницької роботи в навчальних закладах учених Національної
академії наук України та галузевих академій;
 впровадженням сучасних технологій навчання на основі новітніх
психолого-педагогічних, наукових і технологічних досягнень;
 залучення до навчально-виховного процесу провідних вчених регіону;
 впровадження цільових програм, які сприяють інтеграції освіти та науки;
 поглибленням співробітництва та кооперації з навчальними закладами і
науковими установами, широким залученням учених НАН України та
галузевих академій до навчально-виховного процесу і дослідницької
роботи.

Взаємозв'язок з освітою інших країн. 

 Цей принцип покликаний забезпечити впровадження у сфері вищої освіти

України передових, загальновизнаних світовим співтовариством підходів
до організації та здійснення діяльності на основі використання у
навчальному процесі новітніх досягнень світової науки та техніки, ідей,
принципів, методологій і т.д. Поряд із цим даний принцип вимагає
збереження та розвитку досягнень і традицій вітчизняної вищої школи, які
в багатьох випадках не лише відповідають загальносвітовому рівню, але
й перевищують його. Таким чином, основна мета реалізації принципу
інтеграції в європейський і світовий освітній простір складається в
забезпеченні гармонійного, взаємо-збагаченого об'єднання світових і
вітчизняних досягнень у сфері вищої освіти.
3.
Згідно із Законом України «Про освіту» структура освіти включає: –

 дошкільну освіту;
 загальну середню освіту;
 позашкільну освіту;
 професійно-технічну освіту;
 вищу освіту;
 післядипломну освіту;
 аспірантуру;
 докторантуру;
 самоосвіту.

Освітній рівень відображує ступень оволодіння людиною освіти.

Дошкільна освіта.

Дошкільними закладами освіти є

 дитячі ясла,
 дитячі садки,
 дитячі ясла-садки,
 сімейні,
 прогулянкові,
 дошкільні
 комбінованого типу комплекси (для дітей, які потребують коригування
фізичного і психічного розвитку) с короткотривалим, денним,
цілодобовим перебуванням дітей
 дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки.

Метою дошкільного виховання є практичне оволодіння рідною мовою в сім’ї та

дошкільному виховному закладі, забезпечення пізнавальної активності, творчих
і художніх здібностей в іграх та інших видах дитячої діяльності; виховання
культури спілкування, поваги й любові до батьків, родини, Батьківщини.

Загальна середня освіта.

Мета загальної середньої освіти – оволодіння учнями систематизованими

знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами
пізнавальної і практичної діяльності.

Закон України «Про загальну середню освіту» визначає, що загальну освіту

здобувають у таких навчальних закладах:

 середня загальноосвітня школа 

 загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів (І ступень – початкова
школа,
  ІІ – основна школа,
 ІІІ – старша школа, зазвичай, з профільним спрямуванням навчання);
 спеціалізована школа (школа-інтернат) – загальноосвітній
навчальний заклад І-ІІІ ступенів з поглибленням вивченням окремих
предметів та курсів;
 гімназія – загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів з
поглибленим вивчанням окремих предметів відповідно до профілю;
 ліцей – загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня з профільним
навчанням допрофесійною підготовкою; – колегіум – загальноосвітній
навчальний заклад ІІІ ступеня філологічного-філософського та (або)
культурно-естетичного профілю;
 загальноосвітня школа-інтернат (школа-інтернат) –
загальноосвітній заклад із частковим або повним утриманням за рахунок
держави дітей, які потребують соціальної допомоги;
 спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) –
загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції
фізичного та (або) розумового розвитку;
 Позашкільна освіта. 

Позашкільна освіта і виховання є складовою структури системи освіти і

спрямована на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської
молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному
визначенні.

До них належать:

 Палаци та будинки дитячої творчості,

 Центри і станції юних техніків,
 Центри і станції юних натуралістів,
 Центри (станції) юних туристів,
 дитячі спортивні школи,
 дитячі залізниці,
 дитячі пароплавства,
 дитячі бібліотеки та інші заклади.

Професійно-технічна освіта. 

Професійна технічна освіта дає змогу громадянам здобути професії відповідно

до їх покликання, інтересів, здібностей, а також підвищити кваліфікацію. Вона
здійснюється на основі базової загальної середньої освіти з наданням
можливості отримати повну загальну середню освіту.

Здобувають професійно-технічну освіту в професійно-технічних училищах,

ліцеях, професійно-художніх училищах, професійних училищах соціальної
реабілітації, училищах-агрофірмах, училищах-заводах, вищих професійних
училищах, навчально-виробничих центрах, центрах підготовки і перепідготовки
робітничих кадрів, навчально-курсових комбінатах, інших типах закладів, що
надають робітничу професію. Професійно-технічні навчальні заклади можуть
мати стаціонар, вечірнє виділення, створювати і входити в різні комплекси,
об’єднання.
Згідно із Наказом Міністерства освіти і науки України в 2003 році частина
професійно-технічних училищ була реорганізована у професійні ліцеї.

Шляхи реформування професійної освіти:

– розроблення та впровадження науково обґрунтованої методики визначення

загальнодержавних, регіональних потреб у працівниках сфери виробництва і
послуг за професіями, рівнями кваліфікації та потреб у навчальних закладах
для їх підготовки;

– проведення атестації та акредитації професійних навчально-виховних

закладів, спеціалізація та перепрофілювання наявних, відкриття нових на базі
різних форм власності відповідно до потреб громадян, держави, виробництва і
сфери послуг;

– створення кваліфікаційних характеристик і професіограм для різних груп

професій на рівні досягнень науково-технічного прогресу; – розширення
підготовки робітників з вадами фізичного та розумового розвитку;

– вдосконалення навчально-виховного процесу в закладах професійної освіти

на основі впровадження нових педагогічних технологій, інформатизації,
посилення органічної єдності навчання з продуктивної працею учнів у реальних
умовах виробництва;

– створення матеріально-технічної бази професійних навчально-виховних

закладів;

– створення системи економічної мотивації професійного навчання громадян.

Вища освіта. 

Мета – забезпечення фундаментальної наукової, професійної та практичної

підготовки відповідно до покликання, інтересів і здібностей громадян,
перепідготовки та підвищення їхньої кваліфікації.

До вищих навчальних закладів належать: училища, технікуми, коледжі,

інститути, консерваторії, академії, університети та ін. Відповідно до статусу
вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

I рівень – училище, технікум, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

II рівень – коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

III і ІV рівні (залежно від результатів акредитації) – інститут, консерваторія,

академія, університет.

Намічено такі основні шляхи реформування вищої освіти:

– розроблення та впровадження науково обґрунтованої методики, яка
допомогла б визначити перспективну потребу держави у фахівцях різного рівня
кваліфікації;

– поєднання можливостей державної і недержавної системи вищої освіти для

підготовки фахівців різних спеціальностей з урахуванням запитів окремих
регіонів;

– розроблення кваліфікаційних характеристик фахівців з урахуванням

вітчизняного і зарубіжного досвіду та за участю замовників;

– оптимізація мережі вищих навчальних закладів на основі наукового аналізу

схеми їх розміщення;

– розроблення системи діагностики якості освіти та системи тестів для

визначення відповідності рівня освіти державним стандартам.

Післядипломна освіта. 

Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура,

підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) дає змогу набути нову
спеціальність та професію на основі наявної, яку здобуто у навчальному
закладі, з використанням досвіду практичної діяльності, а також поглибити
професійні знання.

Післядипломну освіту дають таки заклади:

– академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки,

вдосконалення, навчально-курсові комбінати;

– підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення та інші);

– професійно-технічні заклади освіти; – відповідні підрозділи в організаціях та

на підприємствах. Ці заклади можуть працювати за денною, вечірньою,
заочною формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідну роботу.

Реформування післядипломної освіти здійснюється в таких напрямах:

– розроблення методики визначення загальнодержавних та регіональних

потреб у наукових та науково-педагогічних працівниках, суспільних і
особистісних потреб у підвищенні кваліфікації та перепідготовці;

– створення умов для відкриття в кожному вищому навчальному закладі VI

рівня акредитації аспірантури і докторантури;
– використання можливостей навчальних закладів недержавної форми
власності для перепідготовки спеціалістів в галузі бізнесу, маркетингу,
менеджменту, соціології, психології тощо;

– створення умов для перекваліфікації працівників, що звільнюються,

військовослужбовців, незайнятого населення.

Аспірантура.

Метою аспірантури в Україні є підготовка науково-педагогічних і наукових

кадрів. Існує стаціонар (три роки) із забезпеченням аспірантів державною
стипендією і заочна аспірантура (чотири роки).

Докторантура.

Це найвищий щабель у системі освіти. Ціль – підготовка наукових і науково-

педагогічних кадрів. Діє при вищих навчальних закладах, наукових установах.
До докторантури з відривом від виробництва приймають осіб, які мають
науковий ступень кандидата наук і досягли значних успіхів у обраній галузі.
Термін підготовки в докторантурі – три роки.

Самоосвіта громадян.

Мета – самовдосконалення, самоосвіта громадян. Умови для самоосвіти

забезпечують державні органи, підприємства, установи, організації, об'єднання
громадян, які створюють відкриті народні університети, лекторії, бібліотеки,
центри просвіти, клуби, навчальні теле- і радіопрограми тощо.

4.
В структурі державного управління освітою виділяються три
рівні: вищий (парламентсько-президентський),

центральний і місцевий.

Вищий рівень – Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів

формує засади державної освітньої політики, приймає закони, визначає
економічні, соціальні, юридичні гарантії їх реалізації, контролює їх дотримання,
затверджує загальнодержавні програми розвитку, обсяг фінансування.

Кабінет Міністрів України визначає перелік центральних органів виконавчої

влади, вносить пропозиції Верховній Раді України щодо призначення їх
керівників, реалізує державну освітянську політику тощо.

Центральний рівень управління освітою забезпечується МОН, іншими

органами, які беруть участь у формуванні державної освітньої політики,
розробляють концепції, прогнози, проекти цільових державних програм розвитку,
пропозицій і доповнень до законодавчих актів, здійснюють контроль за
дотриманням законодавства у сфері освіти.
Місцевий рівень – місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевих і
районних у містах рад відповідають за реалізацію державної освітньої політики на
території певної адміністративної одиниці, готують і вносять на розгляд
відповідної ради проекти бюджетних витрат на освіту, здійснюють управління
закладами освіти, координують роботу інших структур влади щодо реалізації
державних, регіональних програм розвитку освіти.

Органами державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти і науки;

міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчально-виховні заклади;
Вища атестаційна комісія (ВАК) України; відділи (управління) освіти місцевих
державних адміністрацій.

Центральним органом державного управління освітою в Україні є Міністерство

освіти і науки. Його повноваження визначено Законом України "Про освіту" та
"Положенням про. Міністерство освіти України". Міністерство бере участь

у виробленні державної політики в галузі освіти та втіленні її в життя, визначенні

основних напрямів розвитку освіти, здійснює координаційні, науково-методичні,
контрольні функції та державне інспектування, забезпечує зв'язок з іншими
державами, організовує впровадження в практику досягнень науки і передового
педагогічного досвіду, проводить атестацію та акредитацію навчально-виховних
закладів республіканського значення.

Міністерству підпорядковані вищі навчальні заклади (академії, університети,

інститути, консерваторії, коледжі, технікуми (училища), Академія педагогічних
наук та її науково-дослідні інститути.

Центральні органи державного управління освіти також беруть участь у

виробленні та втіленні в життя державної політики в галузі освіти, професійній
підготовці кадрів, у визначенні перспектив та напрямів розвитку освіти, вимог до її
змісту, рівня й обсягу, нормативів матеріально-технічного, фінансового
забезпечення навчально-виховних закладів.

При обласних, районних (міських) державних адміністраціях створюються

відповідні структурні підрозділи, які здійснюють управління освітою: при обласній
державній адміністрації-управління освітою, при районній (міській) – відділ
освіти, при сільських і селищних радах народних депутатів – комісії з питань
освіти.

Управління освіти і науки обласної державної адміністрації:

 – здійснює керівництво, контролює і координує роботу відділів освіти

районних (міських) держадміністрацій;
 – аналізує стан освіти і науки в області, розробляє регіональні програми її
розвитку, організовує і контролює виконання цих програм;
 – визначає потребу регіону у фахівцях різних спеціальностей для системи
освіти і науки та здійснює замовлення на їх підготовку;
 – організовує і контролює роботу державних і комунальних вищих
навчальних закладів, закладів післядипломної освіти, бере участь в
укладанні та припиненні дії контрактів з керівниками вищих навчальних
закладів I–II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів,
що підпорядковані Міністерству освіти і науки України;
  – сприяє впорядкуванню мережі навчальних закладів в області;
 – визначає регіональний компонент у змісті освіти;
 – вносить на розгляд Міністерства освіти і науки пропозиції щодо
запровадження експериментальних навчальних планів загальноосвітніх
навчальних закладів, нових освітніх програм, організовує навчально-
методичне забезпечення загальноосвітніх та професійно-технічних
навчальних закладів;
 – проводить роботу на підтримку і розвиток обдарованих дітей, захищає
права та інтереси неповнолітніх дітей, в тому числі і дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування;
 – організовує діяльність психологічної служби та педагогічного патронажу в
системі освіти;
 – разом з органами охорони здоров'я здійснює загальний контроль за
охороною здоров'я дітей, проведенням оздоровчих заходів, створенням
безпечних умов для їх навчання і праці;
 – контролює виконання капітальних вкладень, визначає доцільність
виконання і фінансування інноваційних проектів, вживає заходів до
поліпшення матеріальних та житлових умов студентів, працівників освіти і
науки, організації їх медичного та побутового обслуговування, використовує
різні форми морального та матеріального стимулювання їх праці.

Відділ освіти районної державної адміністрації є структурним підрозділом

районної державної адміністрації, а з другого – управління освіти і науки обласної
державної адміністрації.

Завдання відділу освіти:

 – здійснює керівництво навчальними закладами, визначає потребу у їх

кількості, подає пропозиції щодо удосконалення їх мережі;
 – контролює виконання вимог щодо залучення всіх дітей шкільного віку до
навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, створення в них фонду
всеобучу;
 – організовує навчання обдарованих дітей;
 – координує роботу навчальних закладів, сім'ї і громадськості, спрямовану
на навчання та виховання дітей, організацію їх відпочинку, запобігання
бездоглядності й правопорушень серед неповнолітніх, створює в районі
розгалужену службу соціально-педагогічного патронажу;
 – забезпечує утворення психологічної служби в навчальних закладах;
 – організовує роботу щодо підвищення кваліфікації педагогічних
працівників, проводить їх атестацію;
 – інспектує та проводить атестацію навчальних закладів, контролює
дотримання ними державних вимог щодо змісту, рівня і обсягу освітніх
послуг;
 – організовує харчування дітей у загальноосвітніх навчальних закладах, їх
безплатне медичне обслуговування;
 – сприяє зміцненню матеріальної бази навчальних закладів, їх навчально-
методичному, фінансовому і кадровому забезпеченню.
 2. Сформулюйте головну мету Державноїнаціональної програми «О
світа» («Україна ХХІ ст.») – конспект.
3. Розкрийте напрямки реформування освіти в Україні. (конспект)

4. Проаналізуйте структуру 12-

річної загальноосвітньої школи. (конспект)
5. Вкажіть основну різницю між школою, гімназією та ліцеєм. (конспе

кт)

2.
Була розроблена в 1993р. Мета – визначення стратегії розвитку