Гегельська Олена 20а

СЕМІНАР 4

Тема №4. Національні особливості розвитку систем освіти в

зарубіжних країнах

1. Аналіз освітньої системи в США і Великобританії, спільне і відмінності.

У другій половині ХХ століття у провідних країнах світу пройшли реформи

системи загальної освіти. Збільшилися терміни обов'язкового
безкоштовного освіти. Діє проміжна ступінь між початковою та повною
середньою школою.

По завершенні початкової та неповної середнього навчання учні

розподіляються по трьох основних навчальних потоків: повна
загальноосвітня школа, яка орієнтує на теоретичну підготовку та
подальше навчання в університеті; середня школа c упором на підготовку
до навчання у технічному вузі; професіоналізовані навчальні заклади.

Поряд c державними існують приватні навчальні заклади. Вони, як

правило, платні. Частина з них є привілейованими (англійські "паблік
скулз", американські незалежні школи і т.п.).

Державна політика щодо приватних шкіл у різних країнах базується на

різних принципах. B США влади приділяють їм менше уваги, ніж
суспільним навчальним закладам, що виражається, перш за все, в
перевагах при фінансуванні. У Великобританії при субсидуванні приватні і
громадські школи користуються рівними правами.

Майже у всіх провідних країнах світу школа - пріоритетний об'єкт

фінансування. На початку 90-х років питома вага витрат на освіту в
загальній сумі витрат становив: США, Англія-близько 14%. Підтримка
шкільної освіти на досить високому рівні - важлива передумова
динамічного розвитку суспільства. Високорозвинені індустріальні
держави досягли вражаючих економічних досягнень в чому, завдяки
припливу з системи освіти кваліфікованих і навчених кадрів.
Зауважимо, що не існує незмінного поєднання критеріїв та показників
ефективності освіти. Мова йде не лише про підготовку добре навченої
молоді, але і формування в стінах навчальних закладів дієздатного,
ініціативного, наступного ідеалам гуманізму покоління.

В основному в педагогічних колах всіх вивчених країн вважають, що для

підвищення рівня освіти, перш за все, необхідно модернізувати зміст,
форми і методи шкільної освіти.

У провідних країнах світу робляться активні спроби для підвищення

результативності освіти. На Заході на чолі руху за поліпшення якості освіти
стоять США. У цій країні на основі загальних прагнень поліпшити
результативність школи об'єднуються центральні та місцеві влади, вчителі
та громадськість. Для стимулювання відповідної діяльності окремих
навчальних закладів застосовується певна процедура акредитації. У разі
успішної акредитації, коли підтверджується спроможність навчального
закладу, що забезпечує якісну освіту, школа отримує додаткові кредити.

Не менше дбають про підвищення якості освіти та в інших країнах. Так,

Національна комісія з освіти Великобританії опублікувала в 1993 р .
доповідь з промовистою назвою «Вчитися процвітати. Радикальний
погляд на освіту сьогодні і стратегія на майбутнє ». Рекомендації, як
досягти позитивних змін, сформульовані у вигляді кількох цілей:
скорочення об'єму обов'язкового освіти, вдосконалення системи
підвищення кваліфікації викладачів, зосередження управління освітою та
підготовки кадрів викладачів у руках одного органу, збільшення
інвестицій в освіту, розширення участі громадськості у діяльності школи.

На закінчення можна виділити декілька основних закономірностей

загальної середньої освіти цих країн:

* тривалість навчання в повній середній школі становить близько 12

років;
* повна середня школа переважно підрозділяється на 3 рівні: початкова,
середня і старша;

* обов'язковим є навчання тільки в середній школі, після закінчення якої

учень вибирає подальший шлях отримання освіти: академічний - з метою
вступу до вузу чи професійний - для отримання середньої спеціальної
освіти;

* в старшій школі (це, як правило, 10-12 класи) навчання профільне - з

кількістю напрямків спеціалізації від двох до чотирьох;

* кількість обов'язкових навчальних дисциплін у старшій школі значно

зменшується, як правило, до 58, на вивченні яких і робиться акцент
протягом наступного періоду навчання;

* у деяких країна атестат про закінчення старшої середньої школи

(диплом, сертифікат) отримують далеко не всі його здобувачі;

* у більшості країн зарахування до ВНЗ відбувається за конкурсом

атестатів (дипломів, сертифікатів) або за результатами тестування,
єдиного по країні або індивідуального по вузах, заснованого, як правило,
на вимірюванні рівня здібностей абітурієнта.

Вища освіта

В обох країнах світу за останню чверть століття різко розширилися мережі

вищої освіти. Цей процес відбив зростаючу роль вищої школи в
економічному прогресі, збагачення уявлень про життєві ідеали. Помітно
змінився соціальний склад студентства: він став більш демократичним.
Змінюється зміст програм університетського і не університетського вищої
освіти.

Ключовою проблемою політики провідних країн світу щодо вищої школи

є підтримка якості освіти. Для вирішення цієї проблеми реформується
механізм державного контролю за діяльністю вищої школи. Так, в Англії з
1993 р . діє система оцінки якості вищих шкіл, здійснюваної Радою з вищої
освіти. Розміри державних субсидій на окремі навчальні заклади
залежать від результатів такої оцінки. Аналогічна система діє в США. В
окремих штатах подібну оцінку здійснюють особливі агентства перевірки
якості освіти.

Підсилилося змагання держав у сфері вищої освіти - це, по суті, змагання

економічний, так як освіта в сучасних умовах стало основним джерелом
економічного зростання. За даними американських вчених, які
досліджують проблеми економіки освіти, на частку останнього
доводиться 15-20% зростання національного доходу. Крім того, від 20 до
40% зростання дає вдосконалення наукових знань та їх застосування -
процес, в якому провідна роль належить вищим навчальним закладам, а
саме там у всіх країнах Заходу сконцентрована переважна частина
фундаментальних досліджень.

2. Головні характеристики сучасної системи освіти Німеччини. Можливість

запозичення кращих досягнень системи освіти Німеччини в Україні.

Дошкільна освіта в Німеччині

Kindergarten – це дошкільний навчальний заклад Німеччини, який діти

відвідують з 3-річного віку. У дитячому садку дитина поступово
адаптується до соціуму, вчиться спілкуватися зі своїми однолітками,
пізнає світ і отримує базу знань для переходу на наступний освітній
рівень.
Освіта в школах Німеччини
Шкільні заклади Німеччини є загальнодоступними і безкоштовними.
Закон наголошує, що громадяни країни зобов’язані пройти 10-річне
навчання і отримати відповідний документ, що підтверджує освітній
ступінь.
Шкільне навчання починається в 6 років з набуття знань в початковій
школі. Програма навчання в молодших класах розрахована на 4 роки.
За цей час школярі вчаться читати, писати, розвивають пам’ять і
математичні здібності, а також вивчають основи взаємодії природи і
людини. Успішно освоївши програму початкової школи, учні переходять
до середньої школи 1-ого ступеня.
Середню освіту 1-ого ступеня учні отримують в шкільних закладах
декількох типів:

*Hauptschule – базова школа. Такого роду навчальні заклади

спеціалізуються на наданні учням базового рівня знань і готують їх до
вступу в професійні коледжі або технікуми. Освітній курс тут триває 5
років.

*Realschule – шестирічна реальна школа. Особливість цього

навчального закладу в тому, що учні отримують достатній рівень знань
для переходу на 2-у сходинку середньої школи.

*Gesamtschule – загальна школа, яка комбінує особливості різних

освітніх програм і дозволяє вивчати технічні та гуманітарні науки
одночасно.

Після того, як учень закінчує середню школу 1-ого ступеня, він може
продовжити навчання в середній школі 2-го рівня, інакше кажучи – в
гімназії.
На фініші навчання в профільній гімназії випускник отримує атестат
Abitur, він є аналогом українського освітнього документа про повну
загальну середню освіту. Без свідоцтва Abitur випускник не може
вступити до внз Німеччини.
Далеко не всі корінні німці мають наміри отримати вищу освітню
ступінь, а тому багато з них закінчують коледжі або технікуми та
приступають до роботи.

Вища освіта
Система вищої освіти в Німеччині влаштована так, що у внз студент
може отримати освітню ступінь від бакалавра до доктора наук. Країна
пропонує навчання на безкоштовній основі як для корінних жителів, так
і для іноземних студентів.
Визначна відмінність системи освіти Німеччини в тому, що студентам
надається повна академічна свобода. Вони можуть самостійно складати
план відвідування занять і вибирати час для практик і стажувань. При
самоорганізації навчального процесу студент повинен дотримуватися
основних вимог освітньої програми, по якій він навчається. Такий підхід
виховує в студентах відповідальність і самодисципліну.
У Німеччині є кілька типів вищих навчальних закладів:

*університети;

*профільні інститути (медичний, технічний і тд.);

*вищі школи (мистецтв, прикладних наук);

*професійні академії.

Головна відмінність різних типів навчальних закладів Німеччини в їх

спеціалізації. Наприклад, в університетах студенти можуть навчатися за
різними напрямками, в той час як вищі школи і профільні інститути
спеціалізуються на конкретних галузях.

У профільних академіях студенти не тільки отримують знання в теорії, а

й одночасно працюють за фахом. У такого роду навчальних закладах
здобувають освіту для побудови бізнес кар’єри або подальшої роботи в
сфері промисловості.
Замислившись про те, де отримати якісну освіту обов’язково зверніть
увагу на Німеччину. У цій країні ви безперечно отримаєте свою омріяну
професію, а крім цього відкриєте собі дорогу в кращі країни світу. Адже
німецькі внз випускають справжніх професіоналів своєї справи.

3. Визначальні особливості системи освіти сучасної Франції.

Безкоштовність освіти, а також однаковий рівень освіти як в столиці так

і в провінції роблять французьку систему освіти дуже привабливою на
міжнародному рівні. Дипломи державних навчальних закладів ціняться
набагато вище, ніж інші. Крім того в системі освіти Франції зайняті
більше половини державних службовців, що робить її найбільшим
роботодавцем в країні.
Освіта в школі триває 12-13 років, після успішного закінчення яких учню
видається диплом бакалвра (ВАС), який є «білетом» у внз.
Навчання у внз ділиться в свою чергу на три цикли, третій з яких
закінчується захистом самостійною науковою роботою.
Вступ у внз Франції — це важкий процес. Основана вимога — це знання
французької мови на певному рівні, а це підтверджується спеціальним
іспитом DELF, DALF.

Середня освіта Франції.

В школу діти у Франції ідуть у віці 6 років і навчаються на протягом 12-
13 років.
Середня освіта ділиться на блоки:
— початкова школа
— коледж
— ліцей
Початкова освіта триває з 6 до 11 років. В початковій школі домашні
завдання заборонені, але всеодно їх задають. Діти навчаються у
змішаних класах. Іноземних дітей приймають у французькі школи (як
державні так і приватні) на таких само умовах як і дітей французів.
Набагато дешевше навчатися в державній школі ніж в приватній.
Ліцеї діляться на 2 типи: загальної і професійної освіти.
Диплом про закінчення середньої освіти ВАС також має свої різновиди,
а саме: літератуний напрямок (L), природничі науки (S) або економічні
(ES).

Вища освіта.
Виза освіта у Франції є дуже престижним. Кожен 10й студент —
іноземець. Є вузьконаправлені внз, а є такі, в яких можливо отримани
будь-яку спеціальність, яку ви обирете. В окрузі Парижу навчається 4-а
частина усіх студентів Франції. Існують також Вищі школи. Принципової
різниці між Вищою школою і університетом нема. Все залежить від
сформованої репутації конкретного закладу.
Ось декілька варіантів вступу до французького внз:

закінчити французький ліцей, успішно скласти іспит і отримати атестат

баклавра (80% учнів складають такий іспит)
Закінчивши 1-2 роки українського внз (бажано), написати мотиваційний
лист до конкретного внз Франції і чекати від них прийняття рішення
(вирішується в індивідуальному порядку). У випадку позитивної
відповіді ви стаєте студентом 1-го сурсу, тільки вже французького внз.
Також є можливість навчатись на підготовчих курсах при обраному
вами університеті, успішне закінчення яких гарантує вам вступ в цей
внз.
При багатьох вузах існують також магістерскі програми на англійскій
мові. Навчання 1-2 роки. Перед вступом необхідно скласти спеціальні
іспити з англійської мови TOEFL, IELTS.

А зараз трохи про цикли вищої освіти. Вона ділиться на 3 цикли, по

закінченню кожного з них видається диплом. Наприклад, після 1-го
циклу (2 роки) видається диплом DEUG або DEUST про загальну або
науково-технічну університетську освіту. Вже дозволяє знайти непогану
роботу. Після закінчення 2-го циклу (203 роки) видається спочатку
диплом ліценціата License, потім диплом магістра Maistrise. Ну і 3-й
цикл – це самостійна наукова робота. По закінченню — диплом про
спеціальну вищу освіту DESS або поглибленну освіту DEA.

4. Причини успіхів систем освіти Фінляндії, Південної Кореї, Японії.

Висновки для України.

Фінляндія

Фінська шкільна освіта вважається найкращою у Європі. Навчання

триває лише 9 років. Учні молодших класів мають по три-чотири уроки
на день, старших – по п’ять-шість. Між уроками довгі перерви. Дзвінків
немає. Домашнього завдання задається мало. До четвертого класу
оцінок не ставлять. У класах – не більше 20-ти дітей. До четвертого
класу оцінювати учнів у балах та порівнювати їх між собою
забороняється законом. Дозволяється лише словесна оцінка вчителя і
порівняння успіхів учня на різних етапах. Зовнішнє оцінювання фінських
учнів відбувається лише один раз після закінчення середньої школи.
Потім учнів оцінюють двічі на рік.
Фінські діти навчаються в однакових школах і класах незалежно від
походження родини, багатства і культури. Тим не менш, раз на тиждень
діти діляться на групи з предмету «Релігія».Завдання вчителя – навчати
дітей, а не готувати їх до екзаменів. Акцент в освіті робиться на мові, у
тому числі іноземній, мистецтві та практичних уміннях. Вже у школі
вивчають економіку та соціальні науки. Багато вчителів у своїх
програмах використовують педагогіку Монтессорі, Френе, Штайнера.
Майже половина вчителів і вихователів у школах –
чоловіки.Докладається багато зусиль, щоб школа не була для учнів
стресовим досвідом. Школа існує для учнів і викладачів, а не для
прихованих державних інтересів. Програми виховують особистостей, а
не майбутніх покірних службовців.Учні забезпечуються книжками,
олівцями, гарячими обідами, медичною допомогою. При школах діють
шкільні автобуси. Всі етапи освіти (дошкільна, шкільна, професійна,
академічна) – безкоштовні відповідно. Авторитет сучасної системи
освіти Фінляндії – наслідок не однієї радикальної реформи, а тривалих
періодичних мікроперетворень.
У ліцеях, коледжах та університетах навчання проводиться за
принципом курсів, а не класів. При університетах також діють програми
навчання для дорослих. Дуже важливим є те, що Фінляндія – одна з
перших країн світу, де кількість дорослих, що навчаються на курсах
постійної освіти, перевищує кількість студентів, що здобувають свій
перший диплом! На різних програмах в університетах навчається
більше половини працездатного населення країни.
Реформа освіти Фінляндії не потребувала фінансових вливань, тому що
була поступовою та носила лише структурний характер. У результаті
фінська освіта вже багато років визнається однією з найкращих у світі
(обігнавши Корею та Японію).
Південна Корея
Дошкільна освіта. Дитячі садки в Південній Кореї діляться на три види:
— Ясла
— Дитячий садок середнього рівня
— Старші групи
При цьому основне завдання дошкільної освіти в цій країні - всебічний
розвиток дитини. Починаючи з двох років, малюків вчать читати і
писати. У цьому ж віці діти освоюють ази математики і музики. Крім
цього, учні дитсадків відвідують заняття із фізкультури і басейн.
Обов`язковими у дитячих садах є також вивчення іноземних мов, уроки
на природі, рухливі ігри та основи техніки безпеки. Окрема робота
проводиться і з батьками дітей. На регулярних зустрічах обговорюється
поведінку малюків, їх успіхи, а також обумовлюються методи
організації сприятливого навчального середовища для дитини вдома.
— Шкільна освіта. Навчання у південно-корейській школі багато в чому
відрізняється від шкільної освіти в Україні. Навчальний рік тут
починається не 1 вересня, а 1 березня, а в цілому діти проводять у
навчальних закладах близько 15 годин у день. Усі успіхи учнів
оцінюються у вигляді балів, а домашні завдання практично відсутні. У
цілому, система шкільної освіти розділена таким чином:
— початкова школа - 6 років (із 6 років);
— середня школа - 3 роки (обов'язкова для всіх);
— повна загальна середня освіта - 3 роки (за бажанням)
У молодших класах основна увага приділяється вивченню корейської
мови, математики, музики, малювання і природничих наук. З 12 років
діти переходять у середню школу, де вимоги і навантаження значно
вищі. Учні проводять за партою близько 14 годин і повертаються
додому тільки ввечері. Що стосується шкільної програми, то в середній
школі передбачено поглиблене вивчення англійської мови, а також
знайомство з новими дисциплінами.
Щоб отримати повну середню освіту в Південній Кореї, потрібно йти в
старшу школу. Процес навчання на цьому етапі також займає три роки.
При цьому програма спрямована на підготовку до вступу до ВНЗ.
— Вища освіта. За кількістю студентів на частку населення Південна
Корея займає одне з лідируючих місць у світі. Система підготовки
випускників ВНЗ складається із таких етапів:
— Бакалаврат. Для отримання ступеня бакалавра потрібно провчитися
три роки. Винятком є студенти медичних вузів, які повинні присвятити
цьому ступеню вищої освіти шість років.
— Магістратура. На магістрів навчаються три-чотири роки. У кінці
навчання студенти захищають дисертації, а майбутні лікарі здають
національний іспит.
— Докторантура. Щоб отримати ступінь доктора, потрібно присвятити
навчанню ще чотири роки. При цьому вам доведеться займатися
дослідницькою діяльністю і захищати дисертацію.
Особливістю системи вищої освіти в цій країні є і те, що до числа ВНЗ
також відносять професійно-технічні коледжі, педагогічні інститути і
духовні семінарії.
Щоб стати студентом корейського вищого навчального закладу,
потрібно здати випускні іспити у старшій школі і загальнонаціональний
вступний іспит. Деякі ВНЗ також проводять додаткові випробування для
абітурієнтів. При цьому основним критерієм для влаштування на роботу
є престижність університету.
Японія
На сьогоднішній день у Японії одна з найкращих освітніх систем, але у
той же час і «найсуворіша», за даними досліджень. Освіта у Японії є
тією громадською сферою, якій і держава, і саме суспільство
приділяють максимальну увагу. Багато в чому саме через свою освітню
систему ця азіатська країна змогла не тільки в найкоротший термін
подолати наслідки поразки у Другій світовій війні, але й вийти на
лідируючі позиції в багатьох наукомістких галузях.
Японцям здавна властиве прагнення до отримання знань, повагу до
навчання й вченості. В середині XIX ст. країна стала послідовно
проводити нову освітню політику, створюючи продуману систему освіти
й виховання. Як відзначають багато авторів, японці переконалися в
тому, що тільки робітники з високим рівнем освіти у змозі освоїти нову
техніку й забезпечити високу продуктивність праці. Тому систему освіти
можна вважати однією з головних складових частин японського
«економічного дива».
Дошкільному вихованню традиційно приділяють багато уваги. Дітей
починають виховувати буквально з перших днів життя, поступово
прищеплюючи їм такі почуття, як любов до батьків, колективізм, такі
навички, як елементарні правила поведінки. На перших порах головні
турботи по вихованню дітей лягають на їхніх матерів. Потім цю функцію
беруть на себе дитячі садки.
Японська початкова школа крок за кроком переносить чесноти
сімейного виховання в шкільну атмосферу. Однак діє і система
зворотних зв’язків: самодисципліна, яку виховують у школі,
запроваджується в сім’ї. Тим самим сімейна педагогіка отримує
підкріплення. Відбувається взаємодія сімейного та шкільного виховання
учнів. І там, і тут школярі стикаються з культом авторитетів. Домівка – це
авторитет батьків, у школі – авторитет вчителя. Обидва авторитети –
незаперечні. Учнів початкової школи наполегливо привчаються до того,
щоб безмежно поважати ці авторитети. У результаті, наприклад,
авторитет вчителя так глибоко засідає в свідомість дитини, що
залишається в ній навічно у вигляді ідеального образу.
У школі виховується також і ввічливе ставлення до товаришів. Найбільш
ефективно воно культивується на тих щаблях шкільного життя, коли учні
вступають у підлітковий або юнацький вік. Японські підлітки та юнаки
навчаються в школі групової поведінки. Саме в школі в них формуються
паростки «тімбілдінгу», які потім переростають у стійкі стереотипи
поведінки. Для цього учнів залучають до групових бесід, де кожен
зобов’язаний відкриватися перед іншими й пояснювати допущені
проступки.
Навчання в початковій школі починається з шести років. На цьому етапі
діти вивчають головним чином японську мову й арифметику, але крім
того природознавство, суспільствознавство, музику, мистецтво, мораль,
займаються фізичною культурою, рукоділлям. Потрібно сказати, що
групове виховання в японській школі – це альфа і омега роботи з
учнями. У школі намагаються підпорядкувати групового спілкування все
життя школяра: і сам процес навчання, і весь його вільний час. Так, учні
залучаються в розробку різних групових проектів, до організації і
проведення спільних туристичних походів, в клубну діяльність. Все це
робиться для того, щоб навчити учнів поважати один одного й бути
відданими своїй групі. У зв’язку з цим у школах учнів не ділять на
здібних, малоздібних і нездатних.
Японські педагоги вважають, що всі школярі можуть успішно освоювати
запропоновану в школах програму. І якщо хто-небудь відстає, то йому
радять бути уважнішими в школі й більше часу проводити за книжками
вдома. Загальновизнано, що учні старших класів в Японії на виконання
домашніх завдань витрачають не менше п’яти годин. Японська школа
функціонує під девізом: «Успіху домагаються наполегливою працею»,
«Якщо ти відстаєш, наполегливіше працюй над собою». У школі панує
принцип «Працювати на межі своїх можливостей».
Японський школяр здає жорсткі вступні іспити до середньої школи
другого ступеня, в коледж, в університет. Іспити постійно переслідують
його й під час навчання. Тому навчальний процес в японських школах
орієнтований не на творче оволодіння знаннями, а на
запам’ятовування, тобто на придбання такої інформації (наприклад,
дати битв, хімічні формули і т. д.), яка може знадобитися на іспитах.
Навчання в уявленні багатьох японців виглядає лише як підготовка до
іспитів. Це обумовлює й масове відвідування різних приватних курсів. У
Японії процвітають «домашні» курси («дзюку»), що забезпечують
підготовку учнів до іспитів.
Успіхи й невдачі дітей переживають усі члени сім’ї, але особливо гостро
матері. Адже мати – домогосподарка в Японії, як кажуть,- це вогнище
сім’ї. У недалекому минулому на неї лягали в основному господарські
турботи. Тепер до них додалися турботи про влаштування дітей у
престижні школи, спостереження за їх просуванням по тернистих
стежках навчання. «Матусі» настільки входять у свою роль, що навіть
починають забувати про домашні вогнища. Нерідко замість дитини, яка
через хворобу не може відвідувати школу, на уроках сидить його мама.
Вона скрупульозно записує все, що розповідає дітям учитель.
Деякі дослідники вважають, що непомірно сильна опіка японських
дітей із боку мами веде до деяких змін у рольовій диференціації
японського суспільства. Так, старший син у японській сім’ї в минулому
досить швидко знаходив владу й авторитет, необхідні людині, яка після
смерті батька мала стати главою сім’ї. У сучасних же умовах, коли син
не виходить з-під опіки матері майже до закінчення університету, стан
справ істотно змінився. Відомий японський журналіст X.Мацуока з
цього приводу пише: «Складається враження, що японські хлопці в наші
дні залишаються під опікою матерів до 30 років». На думку журналіста,
така соціальна практика японських жінок веде до виховання спочатку
безініціативних підлітків, а потім і просто духовно неповноцінних
людей.
У цілому ж японська система загальної освіти виконує соціальне
замовлення правлячих класів Японії. Вона успішно справляється з
двома головними завданнями, які стоять перед нею. Це, по-перше,
підготовка молоді для оволодіння складними професіями сучасного
виробництва, і, по-друге, виховання у молодих людей навичок
беззастережного підпорядкування авторитету. Професор Токійського
університету Т. Хеммі зауважив, що японські школи «не піклуються про
те, щоб учень вмів вести полеміку. Для них важливо, щоб він завжди
відповідав: «Я вас зрозумів»».
Може скластися враження, що японські школярі обтяжуються школою й
роблять все можливе, щоб втекти з-під її впливу. Однак це не так. Є
чимало фактів, які говорять про те, що японські школярі сильніше, ніж
школярі країн Заходу, прив’язані до своєї школи, вони з завзяттям
штурмують основи наук і з бажанням йдуть у школу після канікул. У
школі в них є вірний старший друг «сенсей» (учитель), який дбає про
них, приділяє їм достатньо уваги й постійно піклується про підняття їх
почуття власної гідності. А якщо взяти до уваги той факт, що почуття
власної гідності має в Японії дуже високу ціну, то стає зрозумілим, чому
японських дітей не особливо лякає перспектива «екзаменаційного
пекла».

5. Системи освіти Іспанії та Італії.

Іспанія
Система освіти в Іспанії контролюється і регулюється Міністерством
освіти, яке в даний час очолює міністр освіти і спорту Хосе Ігнасіо Верт.
Система освіти Іспанії розділена на шість рівнів: ясла, дошкільний
рівень, початкова школа, обов'язкова середня освіта, повна загальна
середня та вища освіта, яка може включати в себе професійну освіту
або вищу освіту.
Рівні:
1. навчання «немовлят» або ясла (до 3 років) - Guarderia;
2. навчання в дитячому садку (від 3 до 6 років) - Educación Infantil;
3. початкова освіта (від 6 до 12 років) -Educación Primaria;
4. середня освіта (від 12 до 16 років) - La Educación Secundaria
Obligatoria (ESO);
5. повна загальна середня освіта (від 16 до 18 років) - (Bachillerato) або
середня спеціальна освіта;
6. вища освіта (від 18 років) - La Enseñanza Universitaria.
Дошкільна освіта
Дошкільна освіта (Educación Infantil або Preescolar) в Іспанії не є
обов'язковою, але для всіх дітей у віці від 3 до 6 років протягом трьох
років така освіта є безкоштовною. Іспанські дошкільні установи
зазвичай розташовані в навчальних містечках різних початкових шкіл,
хоча є окремі дитячі садки, відомі як Colegios Infantiles.
Початкова освіта
Початкова шкільна освіта в Іспанії, відома як Educación Primaria або
Colegio, являє собою початок 10-річної освіти. Навчання в початковій
школі триває 6 років і розподілене на три дворічні цикли:
* Перший цикл (від 6 до 8 років)
* Другий цикл (від 8 до 10 років)
* Третій цикл (від 10 до 12 років)
Кожен цикл початкової освіти учня має заздалегідь визначений
навчальний план, заснований на національних і регіональних
стандартах. Наприклад, в першому циклі основна увага приділяється
базовим академічним навичкам - читанню, письму, рахунку, в той час
як два інші цикли засновані на предметах, які допоможуть підготувати
учнів до наступного етапу навчання, обов’язкової середньої освіти.
Обов'язкова середня освіта.
Школи в Іспанії можна розділити на три категорії:
* Державні школи (colegios públicos).
* Приватні школи, що фінансуються державою (colegios concertados).
* Суто приватні школи (colegios privados).
Обов'язкова середня освіта або навчальний заклад Secundaria
Obligatoria (ESO) включає в себе чотири роки навчання для учнів віком
від 12 до 16 років. Як і у початковій освіті, ESO має встановлений
навчальний план, розроблений Міністерством освіти. Проте, у міру
того, як учні проходять курс навчання в ESO, вони можуть зосередитися
в більшій мірі на академічних предметах з метою переходу на пост-
обов'язкову шкільну освіту і, в кінцевому рахунку, вступу до
університету; або вони можуть зосередитися замість цього на
професійно-технічних навичках, які запропоновані в різних областях.
Студенти, які виконали вимоги ESO і склали необхідні іспити, отримують
«Сертифікат про завершення середньої освіти» (Titulo de Graduado en
Educación Secundaria).
Як тільки учні отримали сертифікат про завершення середньої школи, у
них по суті є три варіанти:
1. Залишити школу.
2. Продовжити свою освіту, навчаючись на іспанському бакалавраті чи
Bachillerato (потрібно для студентів, які планують отримати
університетську освіту або вищу професійну освіту).
3. Продовжити свою освіту на професійних курсах - програму, відому як
Ciclo Formativo, зазвичай запропоновану в тій же школі, в якій вони
отримали сертифікат ESO.
Іспанський бакалаврат чи освіта Bachillerato.
У систему освіти Іспанії входить рівень бачілерато, що є аналогом
старших класів. Цей рівень обирають учні, які мають намір вступати до
вищих навчальних закладів, а тому цей етап загальноосвітньої школи
необов'язковий. Етап ділиться на два періоди. На першому ведеться
загальна підготовка до вищої освіти, а другий вимагає від учня обрати
конкретний напрям продовження навчання, тобто гуманітарні або точні
науки. Навчання на цьому етапі завершується іспитом, який є ще й
вступним до вищого навчального закладу. Зарахування в іспанські
університети відбувається на конкурсній основі, тому учні, які набрали
більшу кількість балів, мають певні переваги під час вступу.
Професійне навчання.
Студенти, які завершують обов'язковий етап середньої освіти (ESO) і
хочуть продовжити професійну освіту, можуть залишатися в школі і
відвідувати курси професійного навчання середнього класу або Ciclos
Formativos de Grado Medio. Як і Bachillerato, цей етап зазвичай займає 2
роки, і єдиною вимогою є сертифікат ESO, отриманий за рахунок
обов'язкової середньої освіти. Успішне завершення цього середнього
рівня навчання може забезпечити працевлаштування в безлічі сфер.
Вища освіта в Іспанії.
Вища освіта в Іспанії здійснюється 76 університетами країни, більшість з
яких фінансується за рахунок держави. Двадцять чотири з цих
університетів є приватними, сім з яких пов'язані з католицькою
церквою.
В рамках університетської системи можна отримати диплом, який
підтверджує наявність вищої освіти. Процес навчання будується на
трьох етапах:
* Градо (ступінь бакалавра). Навчання займає від трьох до чотирьох
років, в залежності від обраної спеціальності;
* Магістрастура. Продовження навчання після отримання ступеня
градо, займає від одного до двох років;
* Докторадо. Є аналогом аспірантури в Україні, тривалість навчання
займає від трьох до шести років. Пройти цей курс можна після
магістратури, а в окремих випадках - відразу після бакалаврату.
Вища освіта в Іспанії здійснюється на платній основі. Сума оплати
варіюється в межах від 2500 до 5000 євро (в державних установах), а в
приватних ціни значно вище - від 3000 до 20 000 євро в рік. В Іспанії
існує гнучка система стипендій, обміну та грантів, що дозволяє
студентам повністю оплатити навчання або відправитися за програмою
обміну в іноземний ВНЗ.
Для всіх іспанських ВНЗ передбачена певна автономія, що дозволяє їм
змінювати навчальний план і програму освіти. Саме адміністрація
університетів розраховує вартість навчання для кожного факультету.
В Іспанії навчальний рік починається в жовтні, а закінчується в червні.
Основною мовою є іспанська, для студентів-іноземців передбачені
мовні курси, причому ухил в навчанні зроблений з урахуванням обраної
спеціальності (юриспруденція, економіка, медицина і т.і.). Іспанські
університети пропонують безліч програм, які викладаються англійською
мовою.
Італія
В системі освіти Італії провідну роль відіграє держава, зокрема
міністерство освіти. Саме міністерство освіти слідкує за розробкою
навчальних програм, організує іспити та випробування для педагогів.
Окрім держави значний вплив на освітній процес має католицька
церква. Саме в Італії вплив католицької церкви на освіту залишається
найбільш помітним в Європі. Це пояснюється, насамперед, близькістю
Ватикану.
 Система освіти в Італії:

Дошкільна освіта в Італії

Дошкільна освіта в країні триває для дітей у віці від трьох до шести
років в дошкільних дитячих закладах (дитячих садках). У віці з шести
місяців (іноді з трьох місяців) до трьох років дитина може відвідувати
ясла. Такий ранній вік відвідування ясел пов’язаний з відносно
короткою тривалістю (5 місяців) оплачуваної декретної відпустки в
Італії. Платня за відвідування дітьми ясел та дитячих садків залежить від
доходів родини та визначається місцевими органами влади. Групи в
державних дитячих садках, як правило, є доволі великими, кількість
дітей в групі може доходити до 30 чоловік. Відвідувати ясла і дитячі
садки діти можуть безперешкодно з початку вересня до кінця червня, в
липні в разі потреби діти можуть відвідувати спеціальні дошкільні
заклади. Перед дитячим садком ставиться завдання забезпечити
всебічний розвиток дитини та підготувати її до початкової школи.
Помітну роль в дошкільній освіті країни відіграє католицька церква, яка
часто опікується окремими дошкільними дитячими закладами.

Шкільна освіта в Італії

Переважна більшість італійських шкіл є державною, доля приватних
шкіл складає близько 5 % від загальної кількості шкіл. Як державні, так і
приватні школи займаються за однією програмою, а їх учні складають
однакові іспити та випробовування для отримання документів про
шкільну освіту. Обов’язковою є освіта протягом 8 років в початковій і
середній школі. В шкільній освіті помітний вплив зберігає католицька
церква, вивченню основ католицизму відводять окремі години в
шкільній програмі.

Початкова освіта (6-11 років)

Перелік предметів в початковій школі є невеликим, вік включає
італійську мову, письмо, математику, музику та інші предмети. В
італійських школах заняттям музику надають особливу увагу. Всі заняття
в класі початкової школи проводять два викладача. По завершенню
початкової школи складаються обов’язкові іспити, за результатами яких
видаються документи про завершення початкової школи.

Середня школа (11/12-14 років)

Заняття в середній школі по кожному предмету проводять окремі
викладачі. Середня школа є останнім етапом обов’язкової освіти в Італії,
по її завершенню випускник може не продовжувати навчання та
влаштуватися на якусь роботу. Звісно, вибір місць роботи з таким
рівнем освіти є невеликим, і тому більшість учнів продовжує навчання в
старшій школі.

Старша школа (14/15-18/19 років)

В старшій школі учень або отримує загальну освіту в ліцеї, який готує
учня до вступу в університет, або разом зі шкільною освітою опановує
певну професію в коледжі. Старша школа, яка готує за загальною
програмою для вступу в університет, поділяється на кілька типів ліцеїв:
технічні, гуманітарні, класичні та інші. Навчання в одному з них
визначає вибір в майбутньому напрямку навчання в університеті. При
наявності відмінності програм різних типів ліцеїв, всі вони мають ряд
однакових дисциплін, зокрема італійську мову, історію, математику та
інші. По завершенню старшої школи (ліцею) учні складають іспити та
отримують документ про повну середню освіту, такий документ є
підставою для вступу в університет.

Вища освіта в Італії

Вища освіта в Італії в основному представлена університетською
освітою. Прийнято вважати, що перший європейський університет був
заснований саме в італійській Болоньї в 1088 році. В Італії існує 45
державних та 5 приватних університетів. Італійські вищі навчальні
заклади мають широку автономію.

Вища освіта в Італії є дещо обмеженою для іноземців. Для громадян тих
країн, які не входять до складу Європейського союзу, існує квота на
прийом до італійських університетів. Шукаючи відповідну програму в
певному університеті слід відразу звертати увагу на наявність квоти по
даній програмі в даному закладі для іноземців.

Вступ до вищого навчального закладу

Вступ до італійського університету передбачає попередню 12 річну (15
років для магістра) освіту, тому в більшості випадків випускники шкіл з
країни СНД не мають можливості вступити відразу після закінчення
школи до італійського університету, в такому разі найкраще закінчити
один або два курси університету (технікуму) у власній країні, а вже
потім вступати до італійського університету. Деякі приватні вищі
навчальні заклади надають можливість вступати до них абітурієнтам з
країн СНД відразу після закінчення середньої школи.

Частина італійських університетів проводить при прийомі студентів

вступні іспити на окремі спеціальності: архітектура, інженерія,
медицина.

При вступі від іноземних абітурієнтів не завжди вимагають мовний

сертифікат. Замість цього для зарахування до італійського університету
іноземні абітурієнти мають скласти мовний іспит з італійської мови.
Перевірка італійської мови, як правило, відбувається приблизно 1
вересня.

Система ступенів у вищій освіті в Італії

Бакалаврат передбачає три роки навчання.
Магістратура вимагає 1-2 років навчання.
Докторантура.

Процес навчання
Процес навчання в італійських університетах будується на принципах
відповідальності студентів за власне навчання. Студенти самостійно
складають власний графік занять. Відвідування на заняттях, як правило,
не фіксується викладачем. Навчальний рік в італійських вищих
навчальних закладах розпочинається кожного року по різному,
академічний навчальний рік поділяється на три семестри. За
результатами кожного семестру проходять іспити. Однак сам студент
може перенести свій іспит на пізніший термін. В разі неуспішного
складання іспиту студент має право кілька разів його перескладати.

За час навчання в бакалавраті студент має набрати 180 кредитів,

прослухавши відповідні курси та склавши відповідні іспити.

Мова навчання
В італійських університетах навчаються італійською мовою, англійська
мова не дуже поширена на бакалаврських програмах. Англомовні
магістерські програми представлені доволі добре, зокрема програми з
економіки, права, гуманітарних дисциплін.

Вартість навчання
Формально вища освіта в Італії є безкоштовною, однак студенти
сплачують так званий податок на освіту. Реальні витрати студента,
пов’язані виключно з процесом навчання, складають від 500 до 1500
євро на рік. Оплата залежить від прибутків родини. Для студентів з СНД
платня за навчання в університеті може відбуватися зі скидками. Для
цього слід подати документи про прибутки родини за минулий рік. В
разі низьких прибутків родини студент реально розраховує зменшення
плати за навчання.

6. Система освіти в зарубіжних країнах (за вибором).

Швейцарія

Освіта в Швейцарії є явищам далеко неоднорідним, і це обумовлено

конфедеративним устроєм країни, в якій наявні чотири офіційні мови:
німецька, французька, італійська, ретороманська. Три частини країни, в
яких проживають громади з відповідною мовою спілкування, мають
істотну відмінність в організації освітньої системи. Можна говорити
взагалі про окремі системи освіти в кожному з 26 кантонів Швейцарії.
Освіта в Швейцарії користується значним попитом поміж іноземних
громадян, і це не зважаючи на високу вартість навчання в країні для
іноземців.

Система освіти Швейцарії:

Дошкільна освіта в Швейцарії

Швейцарські діти мають можливість за зручним для їх батьків графіком

відвідувати ясла та дитячий садок. Перебування дітей в дошкільних
закладах є платним, однак частина плати покривається за рахунок
місцевих бюджетів. Дитячий садок є не стільки місцем підготовки до
школи, скільки місцем для проведення дитячого дозвілля, тобто ігри та
різноманітні розваги для дітей переважають над навчанням і
підготовкою дітей до школи.
Гаслом дитячих закладів дошкільної освіти в Швейцарії можна було б
обрати наступне гасло: здоров’я дитини понад усе! Головне завдання
дитячих садків полягає в соціалізації дитини. В країні не дуже
поширеною є практика відвідування дитиною садочку в дуже ранньому
віці, дуже часто дитина починає відвідувати дитячий заклад лише у віці
п’яти років. Значна частина вихователів в дитячих садках є чоловіками.

Шкільна / середня освіта в Швейцарії

В Швейцарії існує загальнообов’язкова безкоштовна середня шкільна

освіта, яку можна отримувати в державних школах. Існує можливість
навчатися платно в приватних школах. Швейцарські приватні школи
вважаються елітними, вартість навчання в них може сягати більше 40
тис. доларів на рік. Державні школи підпорядковані кантонам, через які
здійснюється фінансування таких шкіл. Приватні школи не
підпорядковані кантонам, їх діяльність контролюється федеральним
центром.

В державних школах в кожному з кантонів існує своя незалежна

навчальна програма. В приватних школах реалізується єдина
федеральна програма.
Шкільне початкове навчання майже у всіх кантонах країни
розпочинається у віці шести років та триває до 12 років, коли учні
переходять на другий щабель шкільної освіти. Школи закінчують як
правило у віці 18-19 років.

Значне місце в шкільній освіті в Швейцарії надається вивченню мов,

кожен учень по завершенню школи має володіти мінімум двома
державними (офіційними) мовами та англійською мовою. Така увага до
мов, насамперед, обумовлена тим, що ця країна є багатомовною, тож
практика володіння кількома мовами є природною для швейцарців.
Хоча країна є багатомовною, все ж більшість шкіл розташовано на
території саме німецькомовних кантонів, дещо менше – у
франкомовних кантонах, а найменше – в італійськомовій частині країни.
Майже в кожній школі окрім національної федеральної програми
шкільного навчання існують по декілька іноземних програм:
французька, англо-американська, німецька. Тобто учень отримавши
середню освіту в Швейцарії по одній з закордонних навчальних
шкільних програм може безперешкодно вступати до вищих навчальних
закладів у тій чи іншій країні.

Навчальний рік в системі шкільної (середньої) освіти в Швейцарії триває

десять місяців, з початку вересня до кінця червня. Навчальний рік
поділяється на три частини (триместри).

Якщо іноземці планують навчатися в швейцарських школах, то заяву з

анкетою краще подавати заздалегідь, оптимальний строк подачі заяви
за один рік до початку навчання.

Практичне завдання
Однією з рушійних сил прогресу в будь-якій області людської
діяльності і знань є синтезування накопиченого світового досвіду. В
умовах реформи системи освіти в нашій країні все більшу
важливість набуває вивчення і аналіз тенденцій розвитку освіти за
кордоном.
Як відомо, в системах освіти в провідних країнах світу в даний час
відбуваються процеси демократизації. Суттєвим її ознакою - разом
з доступністю, варіативністю і диференціацією, децентралізацією
управління - є відкритість, наступність всіх її ступенів.
У наші дні світове співтовариство визначає зміст нової освіти,
розробляються і впроваджуються новітні технології навчання,
постійно вдосконалюється освітній процес. Цьому сприяють багато
важливі фактори: всезростаючий обсяг знань, умінь і навичок,
необхідних школярам, результати досліджень природи дитинства,
досвід роботи навчальних закладів різних країн. Крім того,
світовому освіти необхідно відповідати новому рівню виробництва,
науки, культури. А значить, оновлення системи освіти є актуальною,
неминучою завданням.
Освіченість - одна з вирішальних життєвих цінностей. Тяга до
утворення обумовлена не тільки прагненням оволодіти знаннями
як гарант вилучення матеріальних благ, але й усвідомленням
необхідності широкої культури. При ранжируванні життєвих
цінностей більшість населення розвинутих країн світу віддає
перевагу освіти.
Отже, можна сказати, що аналіз різних систем освіти та виявлення
їх переваг та недоліків дають можливість виділити передумови і
тенденції формування єдиного освітнього простору.
Виходячи з цього, метою даної контрольної роботи є вивчення
сучасних систем освіти (на прикладі США, Великобританії,
Німеччини).
Об'єктом вивчення є освітні системи сучасних країн, а його
предметом виступає аналіз різних сторін систем освіти в
розвинених країнах.
Індивідуальне завдання

Китайська вища освіта має 100-річну історію. За новітніми

статистичними даними, в даний час в Китаї налічується 3 тисячі
вузів, у тому числі дві третини є державними, решта - приватними.
У вузах навчаються 20 млн. студентів.

Система освіти в Китаї включає в себе базисну освіту (дошкільну,

загальну початкову і середню), середню професійно-технічну,
загальну вищу освіту та освіту для дорослих. Сучасна система освіти
в КНР має ряд специфічних рис, якщо порівнювати її із зарубіжними
аналогами. Так, на відміну від ще одного азіатського велетня - Індії,
Китай є країною з високим і швидко зростаючим рівнем грамотності
населення.

Термін початкової освіти в Китаї становить 6 років. Головне місце

серед початкових навчальних закладів займають загальноосвітні
шестирічні початкові школи з повним навчальним днем. У програму
навчання в Китаї включені ідейне і моральне виховання, рідна
мова, політика, історія, географія, фізика, хімія, біологія,
фізкультура, музика, мистецтво, фізіологія і гігієна, трудові навички
тощо.

Перші 9 років навчання в Китаї відносяться до обов'язкового етапу

освіти. Всі діти з шестирічного віку повинні ходити в школу. У
районах, де в основному здійснюється загальна середня освіта
першого ступеня, діти, які закінчили початкову школу, можуть без
прийомних іспитів вступити до середньої школи за місцем
проживання. Щоб вступити до середньої школи вищого ступеня,
випускники середньої школи вищого ступеня повинні скласти
вступні іспити.

Систему освіти в Китаї часто кваліфікують як "прагматичну",

"егалітарну", "демократичну" до цих визначень варто додати слово
"селективна". Імовірність дістатися до більш високих ступенів освіти
для середнього китайця невелика: у результаті цю можливість
реалізують, як правило, лише найздібніші учні. Вступ до ВНЗ -
справжнє свято для талановитого випускника середньої школи
вищого ступеня: конкурси в окремі університети досягають 200-300
чоловік на місце. Обдаровані діти і молоді люди в Китаї, як
правило, користуються різними пільгами при просуванні освітньою
"драбиною" - до їхніх послуг державні стипендії, субсидії
підприємств, організацій тощо.

У Китаї склалася багатоступенева система вищої освіти. Число

звичайних ВНЗ у 2003 році становило 1028. У ході безперервного
поглиблення реформи управлінської системи вищої освіти
підвищується ефективність навчання. За навчання в Китаї повинні
платити всі студенти. Діє система стипендій. Випускники вузів
працевлаштовуються самостійно або вступають до аспірантури.
Китайські ВНЗ можуть посилати студентів за кордон на навчання та
стажування. У 2003 році їх число склало 40 тис. осіб.

Навчання в Китаї починається 1 вересня і закінчується на початку

липня. При цьому студенти йдуть на тривалі зимові канікули, які
тривають з кінця грудня і приблизно до початку лютого (китайський
новий рік).

Ще одна особливість КНР - значне переважання в програмах

вузівської освіти природно-технічних і прикладних дисциплін
(близько 60% студентських місць, проти 14% у США, 18% в
Голландії, 22% в Таїланді, 26% в Японії, 30% у Малайзії) . Таким
чином, гуманітарії (за винятком, можливо, соціологів) - відносно
мала частина студентства, якщо порівнювати Китай з розвиненими
країнами або азіатськими сусідами. Як підтримку сформованих
пропорцій між освітніми установами різного рівня і профілю, так і
зміст програм навчання перебувають в КНР під суворим державним
контролем.

У Китаї, як і на Заході, діє стандартна трирівнева програма

підготовки:

1. Бакалаврат. Термін навчання - 4 - 5 років. Після успішного

закінчення цього етапу випускники одержують закінчену вищу
освіту з присвоєнням ступеня "Бакалавр". Контроль знань у ВНЗ
Китаю здійснюється тільки в екзаменаційній формі, заліків немає.
Іспити проводяться письмово (у формі тестів) по кожному
предмету, на вирішення яких дається приблизно по дві години.
Питання для підготовки заздалегідь не надаються. Предмети
поділяються на обов'язкові та факультативні. На кожен предмет у
навчальному плані відведено певну кількість пар. Якщо за семестр
набрано достатню кількість балів, то студент переводиться на
наступний курс. У ВНЗ Китаю немає такої форми навчання як
семінари, за винятком таких предметів, як, наприклад, англійська
мова. У Китаї видається загальний для всіх ВНЗ підручник з кожного
предмета, і тільки він рекомендований Міністерством освіти.
Існують і інші підручники, але базовий - ільки один.

2. Магістратура. Термін навчання - 2-3 роки. Після успішного

закінчення цього етапу випускники одержують закінчену вищу
освіту з присвоєнням ступеня "Магістр".

3. Докторантура. Термін навчання - 2-4 роки. Після успішного

закінчення цього етапу випускники одержують закінчену вищу
освіту з присвоєнням ступеня "Доктор".