Гегельська Олена 20а Семінар 9

Тема 9. Інклюзивна освіта та її забезпечення у закладах освіти.

І. Теоретичний блок.
1. Дайте визначення поняттям «Інклюзія», «Інклюзивна освіта», «Інклюзивна школа».
Інклюзія — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. Потребу збільшення
участі відчувають насамперед ті, що мають фізичні чи ментальні порушення. Він передбачає
розробку і застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині
рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті. Поняття інклюзії близьке за
значенням з поняттям інтеграція та протилежне до сегрегація. При інклюзії всі зацікавлені
сторони повинні брати активну участь для отримання бажаного результату.
Інклюзивне навчання забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами у
загальноосвітніх школах за рахунок застосування методів навчання, що враховують
індивідуальні особливості таких дітей. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка
виключає будь-яку дискримінацію дітей; забезпечує рівноцінне ставлення до всіх людей, але
створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами. Отримані поза соціумом знання і
вміння не могли допомогти дітям з особливими освітніми потребами цілковито адаптуватися в
суспільстві, підготуватися до подолання неминучих життєвих труднощів, а, отже, реалізуватися
в повній мірі як рівноправні і повноцінні члени суспільства. В інклюзивних класах діти з
особливими потребами включені в освітній процес. Вони осягають основи незалежного життя,
засвоюють нові форми поведінки, спілкування, взаємодії, вчаться виявляти активність,
ініціативу, свідомо робити вибір, досягати згоди у розв’язанні проблем, приймати самостійні
рішення.
Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну модель освіту як систему
освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та
форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з
фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює
позитивний клімат в шкільному середовищі.
2. Охарактеризуйте основні положення інклюзивної освіти.
2) Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення
основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає
навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями
психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу.
Інклюзивна освіта – цінності:
це визнання того, що всі діти можуть навчатися;
це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження,
особливостей розвитку;
це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;
це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;
це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.
Інклюзивна освіта базується на таких принципах:
o цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;
o кожна людина здатна відчувати і думати;
o кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою;
o адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки;
o справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків;
o всі люди потребують підтримки і дружби ровесників;
o задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини;
o визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення
суспільством відповідних для цього умов;
o залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів
своїх дітей;
o командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та
спеціалістів;
o складність завдань повинна відповідати здібностям дитини;
o рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної освіти кожною
дитиною;
o подолання потенційних бар'єрів в навчанні.
Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне
середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.
3. У чому полягає мета інклюзивної освіти.
Метою інклюзивного навчання є свідоме оволодіння знаннями, уміннями та навичками,
отримання певного рівня освіти та досягнення освіченості.
Основними завданнями інклюзивного навчання є:
– здобуття дітьми з особливими освітніми потребами освіти відповідного рівня в середовищі
здорових однолітків відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти;
– реалізувати принцип "навчитися жити разом", який грунтується на принципах гуманістичної
педагогіки;
– забезпечення різнобічного розвитку дітей, реалізація їх здібностей; створення освітньо-
корекційного середовища для задоволення освітніх потреб учнів із особливостями
психофізичного розвитку;
– створення позитивного мікроклімату в загальноосвітньому навчальному закладі з
інклюзивним навчанням, формування активного міжособистісного спілкування дітей із
особливими освітніми потребами з іншими учнями;
– забезпечення диференційованого психолого-педагогічного супроводу дітей із особливими
освітніми потребами;
– надання консультативної допомоги сім'ям, які виховують дітей із особливими освітніми
потребами, залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання.
5. Схарактеризуйте принципи, форми і методи навчання і виховання осіб з особливими
потребами (обмеженими психофізичними можливостями).
Дітей з порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку).
Розумова відсталість – це виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке
виникає внаслідок дифузного органічного пошкодження кори головного мозку .
Затримка психічного розвитку може зумовлюватися багатьма чинниками.
Зокрема, це: спадкова схильність, порушення функціонування мозку в період
внутрішньоутробного розвитку, пологові ускладнення, хронічні й тривалі захворювання в
ранньому дитинстві, невідповідні умови виховання тощо.
Залежно від цих факторів виділяють різні форми затримки:
Конституціонального та соматогенного походження – дитина мініатюрна і зовні тендітна,
структура її емоційно-вольової сфери відповідає більш ранньому вікові, часті хвороби
знижують вимогливість батьків, загальна слабкість організму знижує продуктивність її пам'яті,
уваги, працездатності, гальмує розвиток пізнавальної діяльності.
Психогенного походження – зумовлена невідповідними умовами виховання (надмірна опіка чи
недостатнє піклування про дитину). Розвиток затримується внаслідок обмеження комплексу
подразнень, інформації, що надходить з оточуючого середовища.
Церебрально-органічного походження – найстійкіша і найскладніша, зумовлена ураженням
головного мозку дитини внаслідок патологічних впливів (переважно у другій половині
вагітності). Характеризується зниженою научуваністю з огляду на низький рівень розумового
розвитку і проявляється у труднощах засвоєння навчального матеріалу, відсутністю
пізнавального інтересу та мотивації навчання.
Значна частина дітей із затримкою психічного розвитку, отримавши своєчасну корекційну
допомогу, засвоює програмовий матеріал і "вирівнюється" по закінченні початкової школи.
Водночас, чимало учнів і в наступні роки шкільного навчання потребують особливих умов
організації педагогічного процесу через значні труднощі у засвоєнні навчального матеріалу .
Учень, який має подібні труднощі, потребує ретельного психолого-педагогічного вивчення для
визначення оптимальних та ефективних методів навчання. Робота з батьками таких дітей має
виключно важливе значення, оскільки їхнє розуміння природи труднощів і відповідна допомога
в колі родини сприятимуть подоланню труднощів у навчанні.
6. Охарактеризуйте діяльність асистента вчителя.
Асистент вчителя повинен володіти міжнародною та українською нормативно-правовою базою
у сфері інклюзивної освіти, що регламентує його ролі та функції, мати певний набір
особистісних та професійних якостей, які б допомагали йому успішно реалізовуватись у
професії.
Асистент вчителя не є головною особою, яка відповідає за організацію освітнього простору в
учнівському середовищі, але він активно бере у цьому участь.
Асистент вчителя бере участь у розробленні та виконанні цілей індивідуальної програми
розвитку дитини, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей
навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами.
Асистент учителя повинен володіти базовими педагогічними методами та прийомами, які
застосовуються у роботі з учнями в умовах інклюзивного середовища.
7. Які існують форми корекційної допомоги учням із психофізичними порушеннями в умовах
інклюзивного навчання?
Інклюзивне навчання може здійснюватись за однією з форм:
 o повна інтеграція, за якою дітей із психологічною готовністю до спільного навчання зі
здоровими однолітками та рівнем психофізичного розвитку, що відповідає віковій нормі,
по 1-3 особи включають до звичайних класів (груп) загальноосвітнього (дошкільного)
навчального закладу; при цьому вони мають одержувати корекційну допомогу за місцем
навчання та проживання;
o комбінована інтеграція, за якої дітей із близьким до норми рівнем психофізичного
розвитку по 1-3 особи включають до звичайних класів (груп) загальноосвітнього
(дошкільного) навчального закладу; у процесі навчання вони постійно одержують
допомогу вчителя-дефектолога (асистента вчителя);
o часткова інтеграція, за якої дітей з особливостями психофізичного розвитку, які
неспроможні разом зі здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом,
включають до загальноосвітніх класів (груп) по 1-3 особи лише на частину дня;
o тимчасова інтеграція, за якої дітей з особливостями психофізичного розвитку об’єднують
зі здоровими однолітками 2-4 рази на місяць для проведення спільних виховних заходів.
Повна і комбінована форми інтеграції прийнятні для дітей з високим рівнем психофізичного і
мовленнєвого розвитку; часткова і тимчасова – з нижчим рівнем розвитку, зокрема і з його
порушеннями.
Будь-яка форма інтегрованого навчання учнів з особливостями психофізичного розвитку може
бути ефективною лише за відповідних умов:
o раннє виявлення відхилень та початок корекційної роботи, що суттєво сприяє підготовці
до інклюзивного навчання;
o правильне діагностування та об’єктивний потенціал розвитку дитини (за даними
психолого-медико-педагогічної консультації), зокрема можливість опанування
освітнього стандарту в передбачені терміни;
o близький до вікової норми рівень психофізичного і мовного розвитку;
o психологічна готовність дитина та її батьків до навчання спільно зі здоровими
однолітками;
o надання кваліфікованої корекційно-реабілітаційної допомоги;
o готовність батьків надавати допомогу дитині у процесі її навчання;
o створення відповідного навчального середовища, побутових умов;
забезпечення матеріально-технічної бази навчального закладу.
Актуальною, цікавою і досить ефективною є спільна форма роботи педагогічних працівників –
бінарні заняття вчителя-логопеда з вихователем чи вчителем початкових класів вчителя-
логопеда з психологом, соціальним працівником, вчителя-логопеда з музичним керівником, на
яких одночасно реалізуються корекцій, навчальні, виховні завдання. До таких форм роботи
корисно залучати батьків, бажано, щоб вони брали якнайактивнішу участь у навчально-
корекційному процесі.
Щоб надати корекційній роботі мовленнєво-діяльнісної спрямованості, варто використовувати
прийоми ігротерапії, арт-терапії. дуже ефективні в роботі з дошкільниками та молодшими
школярами, які мають порушення мовлення, зору, слуху, затримку психічного розвитку, ДЦП,
розумову відсталість, як індивідуально, так і з підгрупами, у формі тематичних занять, вправ,
ігор, інсценівок, свят, етюдів.
Завдяки цікавим технологіям ігротерапії та арт-терапії у корекційному навчанні і вихованні діти
«розкриваються» психологічно, починають розуміти свою унікальність у власних здібностях,
почуваються значущими і повноцінними.
ІІ. Практичний блок
реферат