Тема 10.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів

Гегельська Олена 20А

1.Основна мета і завдання контролю. Структурні компоненти.

Контроль – важливий структурний компонент навчального процесу, який
взаємопов’язаний з його цілями, змістом і методами. Від результатів контролю значною
мірою залежать постановка цілей і завдань навчання, вибір і послідовність застосування
його методів. Завдяки контролю реалізується зворотній зв’язок, що дозволяє оперативно
регулювати і корегувати процес навчання, ставити конкретизовані завдання на наступний
урок.
Основна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням – забезпечити
ефективність навчання шляхом приведення до системи знань, умінь і навичок учнів,
самостійного застосування ними здобутих знань на практиці. В його завдання входить
також стимулювати учнів старанно навчатися, формувати у них прагнення до самоосвіти.
Основними засобами контролю є спостереження за діяльністю учня під час занять,
вивчення продуктів навчальної праці учня, перевірка знань, умінь та навичок.
В дидактичній літературі використовують поняття контроль, перевірка, оцінювання,
оцінка, облік, які вживаються у різних значеннях, і як синоніми. Їх не можна
ототожнювати. Поняття контроль означає виявлення, вимірювання й оцінювання знань та
умінь учнів. Перевірка є компонентом (засобом) контролю і означає виявлення і
вимірювання рівня і якості знань, об’єму праці учня. Окрім перевірки контроль містить
оцінювання (як процес) та оцінку (як результат перевірки). Оцінки фіксуються у вигляді
балів в журналах, табелях успішності, базах даних. Основою для оцінювання успішності
учня є результати контролю. Облік успішності передбачає фіксацію результатів контролю
у вигляді оцінного судження або числового бала з метою аналізу стану навчального
процесу за певний період, причин його неефективного функціонування. Отже, структура
контролю складається з таких компонентів: перевірки, оцінювання (як процесу і
результату), обліку.
+Об’єктом контролю у навчанні є знання учнями основних категорій, принципів, правил,
фактів, явищ у їх тісному взаємозв’язку і взаємообумовленості, їх уміння і навички
оперувати набутими знаннями. Об’єктом контролю є також діяльність учнів у навчанні, їх
уміння застосовувати знання на практиці, самостійно здобувати нові знання. Контроль
знань учнів завжди повинен орієнтуватися на загальну мету навчання.
Основними завданнями контролю якості підготовки фахівців відносять:
 визначення рівня виявлення та розвитку системи компетенцій особистості студентів;
 виявлення, перевірку та оцінювання рівня здобутих знань, умінь та навичок студентів і
якості засвоєння ними навчального матеріалу з спеціальних дисципліни на всіх етапах
навчання;
 оцінювання відповідності змісту, форм, методів і засобів навчання до мети та завдань
підготовки фахівців з певного напряму підготовки або спеціальності;
 стимулювання систематичної самостійної роботи та пізнавальної активності студентів;
 виявлення і розвиток творчих здібностей, підвищення зацікавленості у вивченні
навчального матеріалу;
 оцінювання ефективності самостійної, індивідуальної роботи студентів, їхнього вміння
працювати з навчальною, довідковою, методичною літературою;
 розроблення заходів для підвищення якості навчання шляхом впровадження у
навчальний процес інноваційних технологій

2. Принципи контролю.
Основними принципами контролю знань є індивідуальний характер перевірки,
об’єктивність, систематичність, тематична спрямованість, єдність вимог, оптимальність,
всебічність.
Індивідуальний характер – вимога до перевірки та оцінки успішності учнів, яка
передбачає перевірку знань, навичок і вмінь кожного учня з урахуванням його
психологічних особливостей.
Об’єктивність – вимога до перевірки та оцінки успішності учнів, яка передбачає
оцінювання знань учнів за встановленими нормами та критеріями.
Систематичність – вимога до перевірки та оцінки успішності учнів, яка передбачає
безперервний характер одержання вчителем інформації про якість засвоєння учнями
навчального матеріалу на кожному етапі засвоєння знань (поурочний облік успішності).
Тематична спрямованість – вимога до перевірки та оцінки успішності учнів, яка
передбачає спрямованість контролю на визначення знань, умінь і навичок стосовно
конкретного розділу програми.
Єдність вимог – вимога до перевірки та оцінки успішності учнів, яка передбачає адекватне
порівняльне відображення якості навчання у різних школах.
Оптимальність – вимога до перевірки та оцінки успішності учнів, яка передбачає науково
обґрунтований вибір найкращого для даних умов варіанту завдань, форм і методів
контролю та оцінювання результатів навчання з точки зору певних критеріїв.
+Всебічність – вимога до перевірки та оцінки успішності учнів, яка передбачає
врахування всіх проявів навчальної діяльності, встановлення зв’язку з усіма видами
роботи учнів на уроці

3. Функції, види і методи контролю та їх характеристика;

Загальні функції контролю: діагностична, освітня, виховна, розвивальна, стимулююча,
прогностична, оцінювальна й управлінська. Загальні і специфічні функції контролю
випливають із основних завдань навчання і тісно взаємопов’язані між собою.
Діагностична функція контролю полягає у визначенні рівня та якості знань учнів, у
виявленні прогалин у знаннях та їх причин.
Освітня функція забезпечує систематизацію знань учнів, коригування результатів їх
навчальної діяльності.
Виховна функція контролю полягає у формуванні моральних якостей учнів, вихованні
адекватної самооцінки, дисциплінованості, самостійності, почуття відповідальності.
Розвивальна функція контролю забезпечує формування самостійності і критичності
мислення учня, розвиток пізнавальних процесів.
Стимулююча функція контролю полягає у спонуканні учнів до систематичної праці,
одержання кращих результатів у навчанні, подолання прогалин у знаннях.
Прогностична функція контролю полягає у визначенні шляхів підвищення ефективності
роботи вчителя і пізнавальної діяльності учнів.
Оцінювальна функція контролю передбачає співставлення виявленого рівня знань, умінь і
навичок з вимогами навчальної програми.
+Управлінська функція контролю передбачає коригування роботи учнів і власної
діяльності вчителя, удосконалення організації навчання.
Види контролю.
Контроль знань здійснюється на всіх етапах навчання. Розрізняють різні види контролю в
залежності від: дидактичної мети і місця застосування у навчальному процесі (попередній,
поточний, тематичний, періодичний, підсумковий, самоконтроль); здобуття інформації в
процесі контролю (усний, письмовий, лабораторний); засобів, які використовуются під час
контролю і самоконтролю (машинний і безмашинний); способу організації контролю
(програмований і непрограмований).
Основною метою попереднього контролю є діагностування, визначення загальної
підготовленості учнів, рівня володіння основними поняттями предмета, вивчення якого
вони розпочинають.
Основною метою поточного контролю є оперативне виявлення якості засвоєння учнями
знань, навичок і вмінь на всіх етапах процесу навчання.
Основною метою тематичного контролю є перевірка та оцінка знань учнів з кожної
логічно завершеної частини навчального матеріалу (теми або розділу). Використання
тематичного контролю передбачає попереднє ознайомлення учнів із: загальною кількістю
занять з теми; кількістю і тематикою основних робіт, термінами їх виконання; питаннями,
що виносяться на атестацію; формою проведення атестації та умовами оцінювання.
Тематична оцінка може виставлятися автоматично на підставі поточних результатів
навчання. Якщо тема є великою за обсягом, то іноді проводять проміжні тематичні
перевірки. У випадку, коли теми є невеликими за змістом, тематичний контроль доцільно
здійснювати після вивчення декількох тем.
Основною метою періодичного контролю є встановлення того, наскільки успішно учні
оволодівають системою знань, який загальний рівень їх засвоєння щодо сучасних вимог.
До періодичного контролю належать внутрішкільна (директорська) та інспекторська
перевірки. Внутрішкільна перевірка передбачає контроль за якістю знань учнів і роботи
вчителів, виконанням вимог навчальної програми, станом викладання предметів.
Інспекторська перевірка, яку здійснюють представники органів освіти, буває двох видів:
фронтальна (охоплює усі сторони роботи школи) і тематична (охоплює окремі аспекти
навчання, напр., стан викладання якого-небудь предмета та ін.).
Основною метою підсумкового контролю є встановлення системи і структури знань учнів.
Ця перевірка здійснюється в кінці семестру (навчального року) або після завершення
вивчення предмета. Основними формами підсумкового контролю є заліки та іспити.
+Основною метою самоконтролю є оцінювання правильності своїх дій, їх коректування.
Методи контролю – це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати
зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання,
ефективність навчального процесу. Вони повинні забезпечувати систематичне, повне,
точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес. Якщо розуміти
контроль широко, як педагогічну діагностику, то методи перевірки можна розуміти
ширше, як методи наукового дослідження педагогічного процесу. З цієї точки зору можна
виділити методи шкільного контролю і методи наукової діагностики ("науково¬го
контролю"). Більшість дидактів зосереджує свою увагу на перших - методах шкільного
контролю, тобто способах перевірки, які використовують вчителі. При цьому у дидактиці
самі поняття "метод контролю" і "форми контролю" знань не мають чіткого окреслення.
Сучасна дидактика виділяє наступні методи контролю: методи усного контролю, методи
письмового контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження.
Окремі вчені виділя¬ють також методи графічного контролю (Щукіна ГЛ.), методи
програ¬мованого і лабораторного контролю (Бабанський Ю.К.), користуван¬ня книгою,
проблемні ситуації (В. Оконь). Охарактеризуємо основні методи і форми перевірки
результатів навчання.
Методи усного контролю – це бесіда, розповідь учня, роз'яснення, читання тексту,
технологічної карти, схеми та ін. Основою усного контролю слугує монологічна відповідь
учня (у підсумковому контролі це більш повний, системний виклад) або запитально-
відповідна форма – бесіда, у якій вчитель ставить запитання і чекає відповіді учня. Усний
контроль, як поточний, проводиться на кожному уроці в індивідуальній, фронтальній або
комбінованій формі. На уроці і в лексиці вчителів це називається опитуванням. Досвідчені
вчителі володіють різноманітними методами опитування, застосовують дидактичні
картки, ігри, технічні засоби.
В.Шаталов увів відповідь учнів на магнітофон з наступним прослуховуванням і оцінкою
вчителя. Індивідуальне опитування учнів дозволяє вчителю отримати більш повні й точні
дані про рівень засвоєння, однак, воно залишає пасивними на уроці інших учнів, що
потребує від учителя вирішення проблеми їх зайнятості під час опитування. Фронтальне
опитування стосується всіх учнів, але не дає достатнього уявлення про рівень засвоєння.
Залік і усний екзамен є найбільш активною перевіркою знань за визначений період
навчання. Екзамен, як спосіб перевірки знань, викликає неоднозначну оцінку як педагогів,
так і учнів. Відмічаються два головних недоліки екзамену з традиційним вибором
екзаменаційних білетів учнями. У "витягуванні" вдалого/невдалого білета є елемент
випадковості ("екзамен-лотерея"). Поправити цей недолік можна за рахунок додаткових
запитань до екзаменуючого. Крім цього у вітчизняних школах у наш час за бажанням
учнів використовується екзамен не лише за білетами, але й за рефератами, написаними до
екзамену, а також вільна бесіда по всьому курсу. Друге — екзамен є, до певної міри,
стресовою ситуацією для того, хто його складає, часто блокує інтелектуальні можливості
особистості. Це так. Однак, людина все життя у процесі своєї діяльності піддається
перевірці та оцінці, тому й учні повинні бути готові до контролю і сприймати ситуацію
екзамену як стандартну. Тож екзамен залишається ефективною формою перевірки знань,
умінь, розвитку мислення, сформованості поглядів, відношень, оцінок.
Письмовий контроль (контрольна робота, твір, диктант, реферат) забезпечує глибоку і
всебічну перевірку засвоєння, оскільки вимагає комплексу знань і умінь учня. У
письмовій роботі учневі необхідно показати і теоретичні знання, і вміння застосовувати їх
для розв'язування конкретних задач, проблем, крім того, виявляється сту¬пінь оволодіння
письмовою мовою, уміння логічно, адекватно пробле¬мі складати свій текст, давати
оцінку твору, експерименту, проблемі.
Виконання практичних робіт можна вважати ефективним, але нечасто використовуваним
способом перевірки результатів навчання. Мається на увазі проведення учнем
лабораторних дослідів, створення виробів та ін. Вже з цього переліку видно, що вказаний
метод більш підходить до професійної школи: технічної, медичної, педагогічної освіти. В
педвузі, однак, екзамен з виконанням практичного завдання велика рідкість у зв'язку зі
специфікою предмету. В умовах екзаменаційної аудиторії педінституту можлива
здебільшого ситуаційна рольова гра, імітація.
При поточному контролі знань у школі вчителем широко використовується
спостереження, систематичне вивчення учнів у процесі навчання, виявлення багатьох
показників, проявів поведінки, що свідчать про сформованість знань, умінь та інших
результатів навчання. Вчитель практично спостерігає за учнем завжди, в багатьох
ситуаціях. Ситуація поточної та періодичної перевірки знань дозволяє вчителю отримати
достатньо повні дані про учня: і рівень його знань, умінь з предмету, і ставлення до
навчання, ступінь його пізнавальної активності, свідомості, і вміння мислити, розв'язувати
самостійно різноманітні завдання. Результати спостережень не фіксуються в офіційних
документах, але враховуються вчителем для коректування навчання, в загальній
підсумковій оцінці учня, для своєчасного виявлення неуспішності.
Дидактичні тести є порівняно новим методом (засобом) перевірки результатів навчання.
Дидактичний тест (тест досягнень) – це набір стандартизованих завдань з визначеного
матеріалу, який встановлює ступінь засвоєння його учнями. Перші їх зразки з'явилися
наприкінці XIX століття. Перевага тестів у їх об'єктивності, тобто незалежності перевірки
та оцінки знань від учителя. Однак, до тесту наука пред'являє високі вимоги, розглядаючи
його як вимірювальний прилад. З цієї точки зору розробка тестів - справа спеціалістів.
Необхідно, щоб тест відповідав наступним вимогам: надійність, об'єктивність, валідність.
Надійність тесту означає, що він показує ті ж результати неодноразово, в схожих умовах.
Валідність означає, що тест виявляє і вимірює рівень засвоєння саме тих знань, які хоче
виміряти розробник тесту. Зрозуміло, що створення такого приладу вимагає спеціальних
знань та часу. Вчителі повинні отримати готові тести, що має місце в США, Англії,
Канаді, менше – в інших країнах. Однак, деякі вчителі створюють тести для своїх
конкретних завдань та класів, вони мають назву неформальних тестів.
Як побудований тест? У шкільній практиці найчастіше використовують тести, в яких
завдання вимагає відповіді на питання. При цьому відповідь можна представляти, в одних
випадках, заповненням проміжку в тексті, в Інших випадках потрібен вибір однієї з
запропонованих відповідей (буває 3 - 5). У сучасних тестах перевагу мають останні
завдання. Відповідями на питання є твердження, які утворюють ядро, дають правильну
відповідь та не зовсім правильну. Правильна відповідь є доповненням ядра. Невірна
відповідь, складена так, що від учня вимагається добре знати суть справи, щоб відрізнити
її як помилкову від ядра і правильної відповіді.
У дидактиці існують і тести типу "есе" вільного висловлення, наприклад, твір з
літератури. Однак, тести з вільними відповідями майже не підлягають стандартизованій
процедурі оцінки, крім того, є небезпека втратити надійність та об'єктивність тесту.
Тести розрізняються також за видами завдань навчання. Є чотири таксономічні категорії
завдань освіти і відповідні їм тести. Перший тип тестів перевіряє знання фактів, понять,
законів, теорій – всіх відомостей, які вимагають запам'ятовування і відтворення. Тут
вимагаються репродуктивні відповіді. Другий тип тестів дає змогу перевірити вміння
виконувати розумові операції на основі отриманих знань. Переважно – це розв'язування
типових задач. Третій тип завдань передбачає перевірку умінь давати самостійну
критичну оцінку вивченого. А четверта категорія завдань виділяє ті з них, які перевіряють
уміння вирішувати нові конкретні ситуації на основі отриманих відомостей.
Існують різні методики обробки результатів тестових досліджень. Найбільш
розповсюджена полягає в тому, що вчений-розробник присвоює кожній відповіді певну
"вагу", яка виражається в балах, відсотках. Розрізняють також два підходи до аналізу
результатів тестів. В одних випадках результати тестів порівнюються з середнім
результатом певної групи, який береться за норму. Це так звані тести, що орієнтуються на
норму.
Другий підхід дає тести, які орієнтуються на критерій. Вони більш розповсюджені
сьогодні і полягають у тому, що індивідуальні результати тестування співставляються з
раніше визначеними критеріями. Велике значення в цьому випадку має розробка
критеріїв, яка ґрунтується на аналізі навчального матеріалу і яка визначає, що повинні
знати та вміти учні наприкінці вивчення такого-то курсу.
У вітчизняній дидактиці тестування вважалося донедавна шкідливим, оскільки на його
основі, вважали вчені, відбувається селекція учнів та обмеження можливостей їх розвитку.
Це частково вірно по відношенню до тесту інтелекту (IQ). Тести ж досягнень або тести
шкільної успішності слугують лише перевірці знань і тому є ефективним засобом
контролю поряд з іншими методами.

4. Критерії оцінки знань, вмінь, навичок, а також компетенцій (ключових,

системних, предметних, індивідуальних, самоосвітніх) учнів.
Рівні
навчальних Бали Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 
досягнень 
1  Учень (учениця) розрізняє об'єкти вивчення 
Учень (учениця) відтворює незначну частину навчального матеріалу,
2 
має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення 
I.
Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу; з
Початковий  3 
допомогою вчителя виконує елементарні завдання 
Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний
4 
навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію 
Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, здатний з
5  помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати
правило 
Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень
навчального матеріалу. Відповідь його (її) правильна, але недостатньо
6 
II. Середній  осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за
зразком 
Учень (учениця) правильно відтворює навчальний матеріал, знає
основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади
7 
на підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні
дії 
III. Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений
Достатній  матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати,
8  встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами,
фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність.
Відповідь його (її) логічна, хоч і має неточності 
9  Учень (учениця) добре володіє вивченим матеріалом, застосовує
знання в стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати
 інформацію, використовує загальновідомі докази із самостійною і
правильною аргументацією 
Учень (учениця) має повні, глибокі знання, здатний (а)
10  використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки,
узагальнення 
Учень (учениця) має гнучкі знання в межах вимог навчальних
програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє
11 
знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати
проблеми 
IV. Високий  Учень (учениця) має системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог
навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та
12  нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати,
узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися
джерелами інформації, приймати рішення 

У цьому Державному стандарті поняття вживаються у такому значенні:

1) громадянська компетентність — здатність учня активно, відповідально та ефективно
реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;
2) діяльнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і
навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних
предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування
здібностей до колективної діяльності та самоосвіти;
3) загальнокультурна компетентність — здатність учня аналізувати та оцінювати
досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному
контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на
загальнолюдські цінності;
4) здоров’язбережувальна компетентність — здатність учня застосовувати в умовах
конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися
до власного здоров’я та здоров’я інших людей;
5) інформаційно-комунікаційна компетентність — здатність учня використовувати
інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і
суспільно значущих завдань;
6) ключова компетентність — спеціально структурований комплекс характеристик
(якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах
життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;
7) ключова компетенція — певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна
застосувати у сфері діяльності людини;
8) компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення
результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна
(галузева) компетентності;
9) компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що
складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно
реалізовуватися на практиці;
10) компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній
сфері діяльності людини;
11) комунікативна компетентність — здатність особистості застосовувати у конкретному
виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують її та перебувають
на відстані, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;
12) міжпредметна естетична компетентність — здатність виявляти естетичне ставлення до
світу в різних сферах діяльності людини, оцінювати предмети і явища, їх взаємодію, що
формується під час опанування різних видів мистецтва;
13) міжпредметна компетентність — здатність учня застосовувати щодо міжпредметного
кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до
певного кола навчальних предметів і освітніх галузей;
14) навчальна програма — нормативний документ, що конкретизує для кожного класу
визначені цим Державним стандартом результати навчання відповідно до освітньої галузі
або її складової, деталізує навчальний зміст, у результаті засвоєння якого такі результати
досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення та оцінювання результатів
навчання;
15) особистісно зорієнтований підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на
взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у
спілкуванні та партнерства у навчанні;
16) предметна (галузева) компетентність — набутий учнями у процесі навчання досвід
специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної із засвоєнням, розумінням і
застосуванням нових знань;
17) предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту
конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв’язання
навчальних проблем, задач, ситуацій;
18) предметна мистецька компетентність — здатність до розуміння і творчого
самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що
формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного
опанування;
19) проектно-технологічна компетентність — здатність учнів застосовувати знання,
уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності;
20) соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з
партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.
Формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, зміст якої є
інтегративним, відбувається у результаті застосування під час вивчення всіх предметів
навчального плану діяльнісного підходу. Навчальними програмами обов’язково
передбачається внесок кожного навчального предмета у формування зазначеної
компетентності.
Цей Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого,
компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені
в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.
При цьому особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток
академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.
Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей.
До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною,
рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі
природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська,
загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до
предметних (галузевих) — комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна
естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-
комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.

5. Рейтингова система контролю і оцінки знань учнів.

Рейтинг - з англійської rating - це позначка, деяка чисельна характеристика якої-небудь
якісного поняття.
Рейтинг - індивідуальний числовий показник оцінки досягнень у класифікаційному
списку.
Рейтинг - метод оцінювання, або психологічного вимірювання, заснованого на судженнях
компетентних суддів. (Б. Г. Ананьєв)
Рейтинг студентів - метод упорядкування студентів по зайнятих місць в залежності від
вимірюваних навчальних досягнень і, водночас науково-обгрунтована форма організації
не тільки контролю знань, але і навчального процесу в цілому. (В. С. Аванесов)
Рейтингова система - сукупність правил, методичних вказівок та відповідного
математичного апарату, реалізованого в програмному комплексі, забезпечує обробку
інформації як за кількісними, так і за якісними показниками індивідуальної навчальної
діяльності студентів, що дозволяє привласнити персональний рейтинг (інтегральну
оцінку, число) кожному студентові в розрізі будь- навчальної дисципліни, будь-якого виду
занять, а також узагальнено з ряду дисциплін. (М. П. Батура, Л. В. Ломако)
Зазвичай під рейтингом розуміється «накопичена відмітка» як з окремих дисциплін, так і з
циклу дисциплін за певний період навчання.
Прийнято і такий термін - індивідуальний, кумулятивний індекс (тобто індекс за сумою
оцінок).
У вузівській практиці рейтинг - це деяка числова величина, виражена, як правило, за
багатобальною шкалою (наприклад, 20-бальною або 100-бальною) і інтегрально
характеризує успішність і знання студента з одного або кількох предметів протягом
певного періоду навчання (семестр, рік і т.д.)
У своїй сукупності рейтинг підрозділяється на різні види, що регулюють порядок
вивчення навчальної дисципліни і відмітку її засвоєння. У їх числі:
1). рейтинг з дисципліни, що враховує поточну роботу студента і його результати на іспиті
(заліку);
2). сукупний семестровий рейтинг, що відображає успішність студента з усіх предметів,
що вивчаються в даному семестрі;
3). заключний рейтинг за цикл родинних дисциплін, що вивчаються протягом певного
періоду;
4). інтегральний рейтинг за певний період навчання, що відображає успішність студента в
цілому протягом якогось періоду навчання.
Мета рейтингового навчання полягає в тому, щоб створити умови для мотивації
самостійності учнів засобами своєчасної і систематичної оцінки результатів їх роботи
відповідно до реальними досягненнями.
В основі рейтингової системи контролю знань лежить комплекс мотиваційних стимулів,
серед яких - своєчасна та систематична відмітка результатів у точній відповідності з
реальними досягненнями учнів, система заохочення успішних учнів.
Основний алгоритм рейтингової системи контролю знань
1). весь курс навчання з предмета розбивається на тематичні розділи, контроль за якими
обов'язковий.
2). після закінчення навчання по кожному розділу проводиться досить повний контроль
знань учень з оцінкою в балах.
3). в кінці навчання визначається сума набраних за весь період балів і виставляється
загальна оцінка. Учні, які мають підсумкову суму балів за рейтингом від 86% до 100%
можуть бути звільнені від заліків (іспитів).
На стадії підготовки до введення рейтингової системи вчитель і учень укладають договір
про взаємні зобов'язання. З цією метою розробляється бланк договору «Викладач -
Учень», в якому вказується, які права і обов'язки бере на себе кожна з договірних сторін.
До договору додається карта «контрольних точок» (заліковий лист). Це головний
документ рейтингової оцінки. У договорі обумовлюються умови завершення навчання.
Учень знає, за яких умов він буде звільнений від іспиту або, навпаки, не допущений до
нього.
Рейтингова система контролю знань не вимагає будь-якої суттєвої перебудови
навчального процесу, добре поєднується з заняттями в режимі технологій особистісно-
орієнтованого навчання.
Рейтингова технологія передбачає впровадження нових організаційних форм навчання, у
тому числі спеціальні заняття з корекції знань і вмінь учнів. За результатами діяльності
учня вчитель коригує терміни, види та етапи різних форм контролю рівня роботи учня,
тим самим забезпечує можливість самоврядування освітньою діяльністю.
Головна складність при впровадженні рейтингової системи контролю - значне збільшення
часових витрат викладача на підготовку до уроків і на додаткові заняття. Однак з
набуттям досвіду гострота проблеми знижується.
Велику роль при роботі за технологією індивідуального навчання відіграє облік. З
вищевикладеного ясно, що відмітка втрачає свій сенс, тому що учень обирають свій рівень
складності. Всі завдання і заліки оцінюються за принципом: «зроблено - не зроблено» або
«здано - не здано». Причому «не зроблено» і «не здано» не тягне за собою жодних
оргвисновків. Двійки не мають сенсу, тому що учень, який не склав залік, вчить матеріал
знову і здає залік по темі вдруге. У залежності від індивідуальних особливостей він може
здавати залік цілком або по частинах.
Важливе значення набуває система контрольних робіт, якщо учень виконав контрольну
роботу, то переходить до вивчення наступної теми, якщо немає, йому належить виконання
індивідуальних завдань з цієї теми. А також належить здача заліку повторно, цілком або
частково, залежно від того, яку частину контрольної роботи він зробив.
Учні дуже швидко переконуються у марності списування, і повторне виконання
контрольної роботи буває тільки на молодших щаблях. Рівень контрольної роботи
однаковий для всіх і відповідає рівню «3». У нашому розумінні контрольна робота - це
необхідний мінімум, який кожен студент зобов'язаний знати по темі.
Визначення максимальної рейтингової оцінки
Якщо контроль знань і умінь безперервний, то максимальна рейтингова оцінка з предмету
визначається за формулою:
R mах = (N / 2) 5, де N - кількість годин, що виділяються на вивчення даного предмета. 5 -
максимальна кількість балів, яку можливо отримати за одне заняття. Так наприклад, якщо
предмет вивчається протягом 36 годин, то максимальна кількість балів - 90.
Сумарна максимальна рейтингова оцінка успішності за період навчання складається з
максимальних рейтингових оцінок з предметів, а рейтингова оцінка з кожного предмета
складається з рейтингових оцінок за складовими його тем (розділів).
Алгоритм визначення рейтингової оцінки успішності учнів.
1). Встановлюється «вагомість» конкретного предмета в навчальному плані шляхом
визначення максимально можливої рейтингової оцінки за вищевказаною формулою.
2). Розраховується навчальна успішність.
«Контрольні точки»
Виконуючи будь-яке завдання, учень заробляє певну кількість балів, в залежності від типу
завдання і від правильності його виконання. Такі завдання є контрольними точками, за
якими викладач оцінює рейтинг учнів.
Види контрольних точок і зразкову нарахування балів за нього:
· Реферат (10);
· Складання бібліографії і анотацій - 5 джерел інформації по темі (3);
· Кодування тексту підручника, статті, журналу (3);
· Конструювання питань різного рівня складності і еталонних відповідей (3);
· Підготовка додаткового матеріалу по темі (5).
· Виконання практичної роботи по темі (3).
· Вирішення проблемних завдань по темі (5).
· Усна відповідь - монолог (5).
· Контрольна робота за змістом теми (10).
· Участь у конференції: підготовка доповіді, рецензування або відкликання творчої роботи
учасника конференції, участь в дискусії (10).
· Додаткові бали нараховуються за виготовлення роздаткового матеріалу, виконання
індивідуальних завдань вчителя, оформлення засобів наочності та ін (5).
· Штрафні бали: відхилення від графіка та несвоєчасна здача роботи - мінус 20 балів,
відмова від усного відповіді - мінус 5 балів
Розрахунок навчальної успішності в умовах рейтингової системи
Мотивація учнів до навчання є однією з основних складових навчально-виховного
процесу.
Формування мотивів навчання - це створення умов для появи внутрішніх спонукань до
навчання, усвідомлення їх учням і подальшого саморозвитку ним своєї мотиваційної
сфери.
Розрахунок навчальної успішності є механізмом, що дозволяє підвищити мотивацію до
активної й рівномірної навчальної діяльності студентів, включаючи самостійну роботу.
Основою такого механізму є система контролю знань, яка передбачає наскрізну атестацію
студента з усіх дисциплін згідно з навчальним планом з усіх видів занять з присвоєнням
йому рейтингової оцінки в залежності від рівня підготовленості, активності і його
поведінки.
Фактором, що стимулює навчальну діяльність, є інформаційна відкритість системи, що
дає можливість студентам зіставляти результати свого навчання з результатами
однокурсників.
Використання пропонованого підходу дозволяє найбільшою мірою задіяти весь
мотиваційний блок і різні канали прийому-передачі навчальної інформації, що впливають
на студентів. При цьому утворюються і багаторазово посилюються ефекти зворотного
взаємозв'язку між усіма учасниками такого інтенсивного застосування передових
технологій в освіті. У цьому випадку і сам викладач потрапляє під вплив таких ефектів,
що вимагає від нього високої концентрації і відповідного інтересу.
Отже, технологія рейтингової оцінки навчальної успішності учнів представляє собою
багатофакторну технологію оцінки навчання, в якій успішність, крім успішності,
оцінюється за наступними оціночними критеріями:
· Домашнє завдання (його наявність, відповідність заданому обсязі),
· Інформаційна активність (повідомлення, доповіді, конференції, реферати і т. д.),
· Участь у вивченні нового матеріалу і закріплення вивченого матеріалу,
· Дисципліна (зауваження, деструктивний конфлікт),
· Пропуски уроків і запізнення (без поважної причини).
Для кожного з оціночного критерію розроблена шкала оцінювання в Ре (рейтингові
одиниці). Таким чином, ми отримуємо можливість оцінити всі сторони навчально-
виховного процесу.
У ній використовується як п'ятибальна система оцінок, так і рейтингова шкала навчальної
успішності. Бальна система оцінок відповідає п'ятибальною системою навчальної
успішності. Використання традиційної п'ятибальної системи оцінювання знань, умінь і
навичок учнів засноване на тому, що виставляння оцінок в атестат, класний журнал
відповідає вимогам діючих нормативних документів з оцінки знань, умінь і навичок учнів
з окремих предметів і предметних галузей.
Рейтингова шкала навчальної успішності використовує одиниці успішності - Ре.
Передбачена система перекладу оціночних балів у одиниці успішності. У залежності від
рівня успішності виділяють такі рівні успішності найвищий, вищий, високий, середній,
низький, вкрай низький, надзвичайно низький.
Передбачена система нарахування заохочувальних та штрафних балів, яка, при
дотриманні вимог навчально-виховного процесу, дозволить або підвищити рівень
навчальної успішності, або знизити, якщо учень, порушуючи вимоги навчально-виховного
процесу, їх отримує.
Алгоритм виведення навчальної успішності в рейтинговій системі контролю і оцінки
знань
I) Алгоритм визначення поурочної навчальної успішності (Уу) учнів:
1. Визначення рівня навчальної успішності учнів у рейтингових одиницях з урахуванням
успішності (рейтинговий модуль 1);
2. Визначення рівня навчальної успішності учнів у рейтингових одиницях без урахування
рівня успішності (рейтинговий модуль 2);
II) Алгоритм визначення тематичної навчальної успішності учнів:
1. Визначення у рейтингових одиницях рівня успішності учня з урахуванням успішності з
теми;
1. Обчислення навчальної успішності без обліку успішності.

6. Модульний контроль, його особливості

Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості

вивчення окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізна-вальних, методичних,
психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання - сигналізувати про стан
процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його
регулювання. Рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння отриманих знань
через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу.
Рубіжний контроль може проводитись усно і письмово, у вигляді контрольної роботи,
індивідуально або у групі. Однією з форм рубіжного контролю є колоквіум. Він має за
мету мобілізувати студентів на поглиблене вивчення дисципліни. При проведенні
колоквіумі введеться більш невиму-шена бесіда, ніж на заліках та іспитах, що природно,
дає змогу вивчити інтереси і схильності студентів, їх дійсну підготовку і встановити
шляхи більш раціонального проведення навчального процесу.
Модульний контроль проводиться з метою виявлення знань, умінь та навичок студентів,
набутих у результаті опанування певної частини навчального матеріалу, що складає
завершений навчальний модуль, та порівняння виявлених знань, умінь, навичок і набутих
компетенцій з тим, що передбачалося робочою навчальною програмою дисципліни.

7. Поняття моніторингу якості навчального процесу.

Указ Президента України від 4 липня 2005 року № 1013/2005 “Про невідкладні заходи
щодо забезпечення функціонування та розвитку освітив Україні” передбачає створення
національної системи моніторингу якості освіти на основі критеріїв держав-членів
Європейського Союзу та забезпечення участі загальноосвітніх навчальних закладів у
міжнародних обстеженнях якості освіти.

Для освітнього середовища України, за твердженням Т.О.Лукіної (кандидата педагогічних

наук, доцента кафедри управління освітою Національної академії державного управління
при Президентові України) поняття моніторингу є абсолютно новим явищем, яке потребує
всебічного освоєння:

• Ґрунтовного вивчення на теоретичному рівні;

• Законодавчої і нормативної підтримки в юридичній сфері;
• Запровадження у практику роботи науково-дослідних установ та державного
управління загальною середньою освітою.
Якість освіти : ступінь відповідності змісту та рівня підготовки випускників освітніх
закладів очікуванням і потребам особистості, держави, суспільства (стандартам освіти).

Якість освіти за критеріями ООН виступає одним з провідних індикаторів якості життя. У
зв’язку з курсом України на прискорення інтеграції в структури об’єднаної Європи,
питання якості загальної середньої освіти набуває особливого значення та висуває
необхідність приведення вітчизняних освітніх стандартів у відповідність до критеріїв
держав-членів Європейського Союзу.

Якість загальної середньої освіти : повна збалансована відповідність потребам, цілям,

умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, яка встановлюється з метою
виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення
встановленої якості (Т.О.Лукіна).
Інструментом визначення та оцінювання якості освіти виступає освітній моніторинг.

Monitoring (англ.) – “старанне спостереження, нагляд за процесом та змінами, що

відбуваються”.

Monitor – той, хто попереджує, нагадує, радить (англ.).

Моніторинг якості загальної середньої освіти – спеціальна система збору, обробки,

зберігання та розповсюдження інформації про стан ЗСО, інтерпретація зібраних фактів та
прогнозування на їх підставі динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка
науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно
підвищення ефективності функціонування освітньої галузі.

Основу моніторингу якості освіти складають масові точні педагогічні вимірювання

(відповідно до певної мети).

2. Завдання, об’єкти, принципи та функції моніторингу якості загальної середньої освіти.

В історичному плані моніторинг виник як чинник громадянського суспільства, що

дозволяє впливати на розвиток соціально-економічних процесів у демократичній державі
(30-50 роки ХХ ст. Американська асоціація прогресивної освіти – Progressive Education
Association in the United States).

Етапи становлення освітнього моніторингу :

І етап : 30-50 роки ХХ ст. PEAUS дослідила рівень підготовки випускників 30 шкіл у
США.

ІІ етап : 60-70 роки. Міжнародна асоціація шкільної успішності – International Education

Association – започаткувала міжнародні порівняльні моніторингові дослідження у сфері
освіти.

ІІІ етап : 80-90 роки. Актуальними стають проблеми визначення рентабельності системи
освіти, організації ефективного управління ресурсами, оцінювання продуктивності
освітніх систем, якість освіти стає політичною категорією.

ІV етап : з 90-х років до наших днів. Цей етап характеризується спрямованістю на

політичну підтримку та наукову обґрунтованість досліджень.

Дослідження за програмами освітнього моніторингу здійснюється впливовими

міжнародними організаціями, серед яких :

• Інститут освіти ЮНЕСКО;

• Міжнародна асоціація з оцінювання шкільної успішності (ІЕА);
• Міжнародна асоціація з оцінювання якості освіти (ІАЕА);
• Міжнародний інститут планування освіти (МІРО);
• Організація економічної співпраці та розвитку (ОЕСD);
• Міжнародний дитячий фонд ЮНІСЕФ ;
• Інститут економічного розвитку Всесвітнього банку.

Цілі освітнього моніторингу :

• Визначення конкурентоспроможності національних систем освіти ;

• Формування освітньої політики держави;
• Прогнозування та планування розвитку освітньої галузі певного регіону міста;
• Визначення ефективності використання коштів і ресурсів;
• Порівняння навчальних закладів, встановлення рейтингу;
• Удосконалення педагогічних засобів.
Завдання моніторингу в освіті :
• Визначення якості навчальних досягнень учнів, рівня їх соціалізації;
• Встановлення зв’язків між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя,
результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками,
запитами , цінностями тощо;
• Оцінка впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних
програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання та інших
факторів;
• Виявлення факторів, які впливають на хід та результати освітніх реформ з метою
зменшення негативного їх пливу;
• Порівняння результатів функціонування закладів освіти, систем освіти з метою
визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку;
• Оцінка ефективності політики держави у галузі забезпечення гарантій доступності
освіти та поліпшення її якості, залежність успішності учнів від їх соціального статусу;

Об’єкти моніторингу якості загальної середньої освіти :

• Зміст освіти;
• Рівень навчальних досягнень учнів;
• Рівень соціалізації учнів;
• Засоби, що використовуються для досягнення освітніх цілей;
• Умови здійснення педагогічного процесу та їх вплив на результати.
Постійний об’єкт моніторингу якості загальної середньої освіти – рівень та якість
підготовки випускника відповідно до певного нормативного рівня.

Принципи освітнього моніторингу :

• Системності;
• Об’єктивності;
• Безперервності;
• Перспективності;
• Гуманістичної спрямованості;
• Відкритості;
• Оперативності.
Функції освітнього моніторингу як інструменту державного управління освітою

• Інформаційна;
• Діагностична;
• Корекційна;
• Кваліметрична;
• Аналітична;
• Моделююча;
• Прогностична;
• Управлінська.
Рівні освітнього моніторингу :

1. Міжнародний : (всебічна) оцінка ефективності функціонування національних

систем освіти;
2. Національний : одержання узагальненої оцінки якості та ефективності вітчизняної
системи ЗСО, порівняння її показників з аналогічними даними інших систем освіти та
міжнародними освітніми індикаторами і системами;
3. Регіональний : сприяння виконанню функцій регіонального державно-
громадського управління якістю освіти та створення підґрунтя для прогнозування
розвитку регіональної системи ЗСО;
4. Внутрішкільний(внутрікласний): розробка шляхів удосконалення діяльності
окремого навчального закладу, навчально-виховного процесу та діяльності окремого учня.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04р. №1095 “Деякі питання
запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти” визначено зміст
діяльності національної системи освітнього моніторингу :

2.Оцінювання якості освіти здійснюється шляхом:

• Зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників середніх

загальноосвітніх навчальних закладів, за результатами якого проводиться їх державна
підсумкова атестація та конкурсний відбір для навчання у вищих навчальних закладах;
• Участі учнів у міжнародних обстеженнях якості освіти;
• Збирання, аналізу та поширення інформації щодо соціально-економічних і
педагогічних показників, які визначають стан функціонування системи освіти на
локальному, регіональному , державному і міжнародному рівні;
• Підготовки узагальнених аналітичних матеріалів про якість освіти в Україні на
різних освітніх рівнях і з різних предметних галузей, визначення стану функціонування
системи загальної середньої освіти та прогнозування її подальшого розвитку.
8. Шляхи подолання формалізму в оцінюванні результатів
діяльності учнів і вчителів у сучасній школі.
Норми оцінок — конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних
навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.
На виставлення оцінки не повинні впливати й «ефекти суб'єктивізму»:
• сукупності — учень має високі оцінки з багатьох предметів, і вчителеві «незручно»
виставляти нижчу, або навпаки, особливо коли йдеться про підсумкові оцінки;
• контрасту — клас слабенький, а один учень дещо вирізняється рівнем знань, і йому
нерідко виставляють завищені оцінки;
• соціального стану — буває, на оцінці позначається те, дитина яких батьків
відповідала;
• ідеалу — вчителі подекуди керуються принципом, що «математику один Господь
знає на п'ятірку, вчитель — на четвірку, а прості смертні — тільки на нижчі оцінки»;
• голосу — роздратованість надто голосною чи тихою відповіддю учня;
• очікування — вчитель сподівався на кращу чи гіршу відповідь;
• надмірної поблажливості чи суворості та ін.
Такі суб'єктивні моменти перешкоджають об'єктивному оцінюванню знань, умінь та
навичок учнів.
Суб'єктивізм і формалізм у перевірці та оцінюванні знань учнів можна подолати,
виставляючи оцінку лише за наявний рівень знань, умінь та навичок, а не за інерцією,
зважаючи на попередні успіхи або невдачі; не допускаючи впливу на оцінку інших
чинників (поведінки на уроці та ін.); подоланням хаотичності у виставленні оцінок заради
оцінок; не допускаючи невмотивованості оцінок; використанням результатів перевірки
для вдосконалення навчального процесу; подоланням орієнтування на середній бал;
веденням тематичного обліку знань, умінь і навичок.
Загалом зміст і методика контролю на всіх етапах навчання мають спонукати учнів до
пізнавальної діяльності, сприяти їх самостійності та активності, свідомому засвоєнню
знань, умінь і навичок.
Педагогічні колективи шкіл шукають шляхи підвищення ефективності перевірки й
оцінювання знань учнів. Наприклад, у Хустській гімназії-інтернаті розроблено стабільну
технологію контролю за якістю знань, умінь та навичок учнів, яка передбачає такі види
роботи: щоденний вплив на підготовку учнів кожного класу до уроків, неприпустимість
виставляння необґрунтованих оцінок за семестр; ведення загалом по гімназії і в кожному
класі зокрема якісного рейтингу успішності учнів.
На початку кожного семестру учні мають змогу побачити результати своєї навчальної
діяльності за семестр на тлі класу і всієї школи; складання для кожного класу психолого-
педагогічної карти, в якій повинні бути відображені природні задатки та можливості
учнів.
Порівняння даних про учня з цієї карти з результатами якісного рейтингу дає змогу
зробити висновок, в якому режимі він працює, впливати на його роботу з метою
наближення її до оптимального рівня; складання таблиці якості знань учнів з кожного
предмета за кожний семестр і за рік для характеристики роботи вчителів; систематичне
проведення контрольних зрізів знань, які допомагають порівняти показник їх якості,
поданий учителем у попередній таблиці, з результатами даної перевірки. Це спонукає
вчителів до об'єктивності в оцінюванні знань учнів; анонімне анкетування учнів з метою
визначення рейтингу предметів та рейтингу вчителів, сильних і слабких сторін роботи
школи, потреби та участі учнів у позаурочних заходах, їх пропозицій щодо вдосконалення
навчально-виховного процесу.
У школах вдаються й до такої форми перевірки й оцінювання знань учнів, як заліки у
старших класах. Заліки проводять з великих тем або розділів навчальної програми. Термін
складання заліку оголошують заздалегідь. До заліку вчитель викладає матеріал, який може
становити певні труднощі під час самостійного опрацювання учнями, організовує їх
самостійну роботу, навчає методів і прийомів пізнавальної діяльності, консультує,
інструктує та контролює їх.
Під час залікових занять, на які відводиться певний час, кожному учневі виставляють
оцінку за усну або письмову відповідь з матеріалу, засвоєння якого підлягає контролю, з
урахуванням того, як він працював на уроках лід час вивчення теми чи розділу. Залік
може бути виставлено і без підсумкового контролю за умови систематичної роботи учня.
Для ефективного проведення уроків-заліків слід враховувати специфіку навчального
предмета, кожної теми.
Щоб об'єктивно оцінити знання учнів, треба перевірити засвоєння теоретичного матеріалу
та вміння застосовувати його у стандартних і нестандартних ситуаціях. З цією метою
проводять урок-залік з використанням магнітофона або кодоскопа. Добирають 10—12
запитань різної складності, що потребують не лише відтворення знання про явище, закон
чи формулу, а й застосування до пояснення певного факту і записують їх на магнітофон з
інтервалом 40—70 секунд. Крім того, учні повинні ще розв'язати дві задачі: просту й
підвищеної складності.
Урок проводять у такий спосіб: половина учнів працює з магнітофоном (пишуть диктант з
фізики), інші розв'язують задачі, відтак міняються ролями. І запитання, і задачі вчитель
готує у двох варіантах, що унеможливлює списування. Робота з магнітофоном потребує
особливої пильності. Діти, які не встигли запам'ятати зміст запитання, звертаються по
допомогу до товаришів і тому не можуть відповісти на запитання протягом паузи.

1.Порівняйте основні види контролю, їх дидактичні функції.

Види контролю Дидактичні функції Спільне Відмінне

Поточний Навчально- покликаний Поточний
перевірювальна функці стимулювати в контроль
я контролю полягає, учнів прагнення проводиться лише
насамперед, у систематично з метою
поліпшенні якостей самостійно діагностики
знань та вмінь молодших працювати над першого рівня
школярів навчальним засвоєння, тобто
покликаний привчити матеріалом, рівня загального
студентів до підвищувати свою орієнтування у
систематичної проробки професійну предметі,
пройденого матеріалу і майстерність і Поточний
підготовки до майбутньої розвивати контроль на
лекції, встановити мотивацію учіння практичних,
ступінь засвоєння теорії, та водночас семінарських і
виявити найбільш важкі підштовхнути лабораторних
 для сприйняття студентів педагога до заняттях
розділи підвищення якості проводиться з
здійснюється в процесі дидактичних метою вияснення
вивчення нового заходів і готовності
матеріалу і має своїм вдосконалення студентів до
завданням виявити якість своєї педагогічної занять.
засвоєння студентами майстерності;, має здійснюється
знань, умінь та навичок; сформувати в учнів педагогом у ході
оперативне отримання навички та вміння повсякденної
об'єктивних даних про самоконтролю і навчальної
рівень знань учнів і самооцінки. діяльності (в
якість навчальної роботи основному під час
на уроці, а також планових занять)
вирішення завдань шляхом
керівництва навчальним систематичних
процесом. спостережень за
навчальною
діяльністю учнів
на кожному уроці
Тематичний Прогностична функція. дозволяє отримати рубіжний
Завдяки контролю необхідну контроль дає
учитель може відстежити інформацію про можливість
динаміку змін в рівень знань та перевірити
навчальних досягненнях ступінь прогресу засвоєння
учнів, виявити та учнів, дає змогу отриманих знань
проаналізувати тенденції провести через більш
здійснюється після моніторинг якості довгочасний
вивчення розділів освіти на період і охоплює
програми, має на меті шкільному, більш значні за
перевірити засвоєння регіональному та обсягом розділи
певної системи . знань, національному курсу. Відповідно
умінь і павичок; рівнях. змінюється
показником якості Встановлює методика
вивчення окремих відповідність знань, контролю, від
розділів, тем і пов'язаних умінь та навичок студентів можна
з цим пізнавальних, учнів вимогам вимагати
методичних, навчальних самостійної
психологічних і програм; конструктивної
організаційних якостей діяльності, а також
студентів. Його завдання виявити
сигналізувати про етап взаємозв'язки з
процесу навчання іншими розділами
студентів для вжиття курсу.
педагогічних заходів
щодо оптимального його
регулювання.
Періодичний Коригувальну функцію Цей вид контролю має системний,
потрібно розглядати передбачає плановий і
через результат перевірку, що цілеспрямований
контролю, як сигнал для здійснюється характер. Він
своєчасного внесення протягом певного полягає у
змін у діяльність учнів, періоду визначенні рівня
виправлення недоліків. Має на меті та обсягу
спрямовується на визначення оволодіння
визначення й оцінювання засвоєння учнями знаннями,
сформованості знань , а також навичками і
загальнопредметних відповідність їх вміннями
умінь і навичок знань вимогам наприкінці тижня,
(аудіювання, читання, програми, місяця, кварталу,
усне мовлення тощо), визначення півріччя,
якими оволодівають учні ефективності навчального року.
у процесі вивчення начання,засвоєння Цей контроль
окремих предметів. Ц учнями інформації , здійснюють і у
рівень обізнаності в
процесі планових
певній темі та занять (навчань), і
певній прогалини у в спеціально
вивченому відведений
матеріалі. резервний час.
Підсумковий Діагностична функція визначення рівня дійснюється на
контролю пов'язана з реалізації завдань,
основі результатів
виявленням видів знань і сформульованих у тематичного
вмінь, їхніх якісних навчальних оцінювання з
характеристик та програмах, планах урахуванням
існуючих прогалин. підготовки та в динаміки
забезпечує оцінку інших документах, зростання рівня
результатів навчання які регламентують навчальних
студентів певного навчально- досягнень
освітньо- виховний процес. учня/учениці.
кваліфікаційного рівня на Він охоплює і Підсумкове
проміжних або теоретичну, і оцінювання з
заключному етапах їх практичну окремих предметів
навчання. Він включає: підготовку за півріччя
- семестровий (річний) студентів, здійснюється на
контроль; Він охоплює всю основі результатів
-  державну атестацію систему знань, усіх видів
студентів. умінь і навичок з
оцінювання за цей
предмета. період, проте не на
основі їх
середнього
арифметичного.
1. Проаналізуйте існуючі методи контролю та заповніть таблицю:
 Методи Обов’язкові Недоліки Переваги
контролю вимоги
Методи усного контролю
Фронтальне заздалегідь не забезпечує перевірки гнучкість і швидкість;
опитування повинен глибини знань, можливі можливість
підготувати випадкові вдалі підтримувати контакт з
контрольні відповіді студентів: цілою групою учнів,
запитання для  неможливість заповнюючи прогалини
усної перевірки. їх провести перевірку без в знаннях одночасно з
характер залежить ретельної підготовки їх виявленням;
від етапу навчання учнів і учнів;  сприяє розвитку всіх
і змісту  часто група просто видів усного мовлення;
навчального підкоряється допомога в подоланні
матеріалу. авторитету педагога; страх виступів перед
Найпоширенішими  через аудиторією;
є запитання типу: недосвідченість деяких відпрацювання
«розказати», вчителів частина групи навичок взаємодії в
«назвати», залишається поза швидкому темпі.
«сказати», активної роботи;
«перелічити». Вони  займає значний
вимагають від учня проміжок часу.
відтворення
вивченого
напам'ять
Індивідуальне Проводячи багато часу, У процесі
опитування індивідуальне - необхідність давати індивідуального
опитування, навідні питання, опитування учень має
вчитель має - не залишається змогу самостійно
визначитися, кого документації. висловлювати свої
викликати, багато часу думки, коригувати їх і
скількох учнів витрачається на доповнювати. залученн
опитати, скільки перевірку одного учня. я учнів до оцінювання
часу відвести на Головним недоліком є знань однокласників
опитування, а те , що дискусія через взаємо
також передбачити, відбувається лише між рецензування
що в цей час учнем та вчителем , в відповідей. можна
робитимуть інші той час як інша частина побачити хід думок учня;
учні. Педагогіка не класу не залучена у цей - розвивається
дає однозначних процес , саме тому цей мовлення учня;
відповідей на ці вид опитування є не - реалізується принцип
запитання, проте дуже ефективним, що індивідуального
досвід переконує, стосується групової підходу;
що в кожному роботи , що може стати - можливість
конкретному причиною не виправлення мовних,
випадку вони однорідного засвоєння змістових помилок, які
вирішуються знань учнями та можуть спрямувати
 залежно від подальших прогалин у подальшу відповідь
завдань, які ставить навнанні, незалученість учня;
перед собою іншої частини класу у - звернення уваги на
вчитель.  дискусії можу бути усвідомленість
демотивуючим відповіді.
чинником.
Методи письмового контролю
Контрольна Індивідуальний Діти звикли Контрольна робота у
робота характер Тематина відповідати на типові вигляді коротких або
спрямованість запитання, а це часто розгорнутих відповідей
(контроль повинен мотивує їх до на запитання – це
мати чіткий та бездумного традиційна і
зрозумілий зв’язок списування. Крім того, випробувана часом
із навчальним нерідко такі завдання форма перевірки знань
матеріалом). передбачають роботу учнів. Вона дійсно
Диференційований дитини на рівні універсальна і
підхід (необхідно репродукції, тобто підходить для
враховувати вікові, простого відтворення більшості предметів.
психологічні, інформації, зводячи до Адже така форма
соціальні та інші мінімуму можливості перевірки знань
особливості дітей). для творчості. тести дозволяє зберегти час
Об’єктивність та привчають дітей до вчителя та учнів.
єдині умови стандартизації та
оцінювання.. однозначності яка
мало пов’язана зі
справжнім життям.
Письмове Його можна неможливість максимально
домашнє розглядати як контролю та допомоги комфортні умови для
завдання специфічний з боку вчителя під час роботи учня, оскільки
педагогічний засіб виконання він працює вдома в
організації та домашнього завдання; зручний для себе час;
управління • слабо виражена • можливість
самостійною можливість групової індивідуального
діяльністю учнів. та командної роботи; навчання, коли кожен
Самостійна • відсутність учень не тільки виконує
діяльність можливості індивідуальне завдання,
формується різними контролювати час і а й сам процес
засобами, з яких тривалість виконання виконання завдання не
найбільш завдання. залежить від інших
поширеними є учнів.
самостійна робота і
домашнє завдання.
Тобто домашнє
завдання є однією з
форм самостійної
роботи учнів.
Диктант Для контрольного Увага учнів протягом Під час написання
диктанту уроку зазнає змін; до контрольного диктанту
використовується кінця уроку учні перевірці підлягають
текст, доступний стомлюються, увага їх уміння 
для учнів даного послабляється, тому й правильно писати слова
класу. Текст має спостерігається більша на вивчені
бути насиченим у кількість помилок у орфографічні правила і
достатній мірі тими кінці диктанту. Саме словникові слова,
орфограмами, які тому цей вид визначені для
вивчаються на оцінювання є не запам'ятовування;
даному етапі, досить ефективним, ставити розділові знаки
причому важливо, адже на нього впливає відповідно до
щоб насиченість багато сторонніх опрацьованих правил
орфограмами була факторів , що ставить пунктуації; належним
розділена під сумнів чином оформляти
рівномірно по об*єктивність роботу.
всьому тексту, а не оцінювання.
зосереджувалась у
якійсь його частині.
Контрольні система завдань Проте такий контроль Вони дають можливість
тестові роботи специфічної форми, має істотні недоліки, перевіряти засвоєння
програмованог які вимагають які можна розподілити навчального матеріалу
о типу (перелік стислих на три групи: всіма учнями. При
запитань і однозначних 1)змістовні цьому застосовується
можливі відповідей, за (ймовірність однакова, заздалегідь
варіанти котрими можна випадкового вибору розроблена шкала
відповідей) якісно оцінити правильної відповіді оцінок.
структуру і або здогадка про неї); · Контрольні тестові
виміряти рівень 2)психологічні роботи потребують
знань, вмінь і (стандартизація коротких відповідей,
навиків. мислення без що дозволяє вчителю за
Важливими урахування порівняно короткий час
критеріями методів індивідуальних перевірити значно
визначення особливостей більший обсяг знань,
(вимірювання) особистості); ніж це можна зробити
навченості є дієвість 3)організаційно- за допомогою
(валідність), методичні (великі звичайних письмових
надійність та витрати часу на або усних запитань.
ефективність їх складання необхідного · Крім того, оскільки
результатів. Саме «банку» тестів, їхніх правильні відповіді
цими критеріями варіантів, відомі ще до
користуються трудомісткість проведення тесту, то
більшість вчених- процесу; необхідність такі зовнішні чинники,
тестологів. високої кваліфікації як почерк або
вчителів та експертів, граматичні помилки, не
що розробляють впливають на оцінку.
 тестові завдання)1.
Спостереження за навчальною діяльністю учнів
Спостереження активність Переваги методу Недоліки методу
за навчальною (не споглядання об' спостереження спостереження
діяльністю єкта, а пошук і здійснення ● обмеженість і
учнів фіксація результатів спостереження частковий
цілеспрямованість одночасно з характер кожної
(увага повинна розгортанням і ситуації, за якою
фіксуватися тільки розвитком явищ, що їх спостерігають.
на учні , що досліджують. ● складність, а
цікавить), можливість іноді й
планомірність і безпосереднього неможливість
навмисність сприйняття поведінки повторення
(проходження за людей у конкретних спостереження.
певним планом або умовах та у реальному ● суб'єктивність
сценарієм), часі. спостерігача-
системність можливість широкого педагога
(ведення за певною охоплення події та
системою для опису взаємодії всіх її
багаторазового учасників.
сприйняття об'єкта в
заданих режимах[1]

Перевірка практикою
Методи порядок виконання Велика кількість часу,  забезпечують
лабораторного лабораторних робіт - Велика кількість можливість перевірити
контролю визначено графіком, витрачених сил та рівень сформованості
який вивішують на енергії, вміння застосовувати
дошці оголошень в Вчителю важко здобуті знання на
лабораторії; відразу контролювати практиці. Вони
 заборонено ходити діяльність та увагу допомагають на
по лабораторії під усіх учнів класу , через перевірити вміння
час занять. це частина учнів може учнів користуватися
Виходити з просто втратити лабораторним
лабораторії можна інтерес до роботи , ц обладнанням
лише з дозволу еще може бути (амперметр, барометр,
викладача; причиною вольтметр, термометр
До цього часу у недостатньої тощо). Метод
вищих навчальних ефективності лабораторного
закладах не існує проведення контролю охоплює
єдиної методики лабораторної роботи, також письмові та
організування і окрім того недостатня графічні роботи,
проведення увага вчителя кожному розв'язання
лабораторних і учневі під час експериментальних
практичних робіт, проведення такого завдань, які потребують
кожен ВНЗ виду діяльності , може здійснення дослідів.
 рекомендує свої бути причиною
варіанти інструкцій, нещасних випадків.
які суттєво
різняться.
Практичні Перелік тем можлива недооцінка поглиблення,
роботи практичних занять об'єктивних закріплення і
визначається труднощів, які можуть конкретизацію знань,
робочою виникнути під час отриманих на лекціях і
навчальною проведення роботи, в процесі самостійної
програмою Під час проведення роботи;
дисципліни. практичних робіт формування
Практичне заняття учень не отримує нові практичних умінь і
спрямоване знання , а лише навичок, необхідних в
передусім на закріплює уже майбутній професійній
поглиблення і отриманні знання на діяльності;
розширення знань, попередніх уроках , розвиток умінь
здобутих на уроках, окрім того оцінювання спостерігати та
або з, а також на цього виду роботу пояснювати явища, що
оволодіння методик може бути не досить вивчаються;
ою роботи з ефективним тому,що розвитку самостійності
науковим матеріало на виконання тощо.
м і найтиповішими впливають багато
для певної факторів.
дисципліни
практичними
навичками, що
вимагає чіткого,
продуманого
планування.
Самоконтроль
Метод Основною вимогою Цей метод не може Важливою перевагою
самоконтролю є є розвиток в учнів бути основним та методу самоконтроля є
навичок ключовим під час усвідомлення
самоконтролю за оцінювання учнів,тому правильності операцій і
ступенем засвоєння що школярі – це ще дій, складання плану
навчального несформовані відповідей, переказ
матеріалу, уміння особистості, а тому основних думок, робота
самостійно вони ще не в змозі з контрольними
знаходити допущені абсолютно точно запитаннями, контроль
помилки, оцінити рівень своїх з боку вчителя,
неточності, а також знань. Не всі свідомо самооцінка.
спосіб усунення можуть оцінювати
виявлених результати своєї
недоліків. начальної діяльності ,
а тому учні можуть
недооцінити або
переоцінити свої
досягнення.