Практична робота №6 ЗПОІ-22 Куксова О.

Тема: «Контроль та оцінка результатів навчання молодших школярів».

1. Сутність і завдання контролю в навчальному процесі.

Поняття контроль (франц. controle) має кілька значень. У дидактиці – це нагляд, спостереження,
перевірка і оцінювання результатів навчання учнів. Головна мета контролю як дидактичного засобу
управління навчанням – отримання зворотного звя’зку, забезпечення ефективності процесу навчання
шляхом:

 приведення до системи знань, умінь учнів;

 формування компетентності самостійного застосування здобутих знань на практиці;

 стимулювання навчальної діяльності учнів;

 формування у школярів прагнення до самоосвіти.

Контроль складається з перевірки, оцінювання та обліку результатів навчання учнів. Перевірка

визначається як виявлення, вимірювання і порівняння результатів навчання на тому чи тому етапі
навчання. Оцінювання – визначення і вираження у балах (оцінка, кількісне оцінювання) чи оцінних
судженнях учителя (якісне, вербальне оцінювання) рівня засвоєння знань, сформованості умінь
школяра відповідно до програмних результатів навчання. Облік полягає у фіксації і збереженні
отриманих результатів навчання у вигляді оцінок і оцінних суджень учителя в зошиті учня, його
щоденнику, у класному журналі, табелі успішності, сертифікаті тощо.

Функції контролю знань поділяють на специфічні (контролюючі) і загальні. До специфічних функцій

належать: виявлення, вимірювання й оцінювання знань. Загальні функції контролю: діагностична,
освітня, виховна, розвивальна, стимулююча, прогностична, оцінювальна й управлінська. Загальні і
специфічні функції контролю випливають із основних завдань навчання і тісно взаємопов’язані між
собою.

Діагностична функція контролю полягає у визначенні рівня та якості знань учнів, у виявленні
прогалин у знаннях та їх причин.

Освітня функція забезпечує систематизацію знань учнів, коригування результатів їх навчальної

діяльності.

Виховна функція контролю полягає у формуванні моральних якостей учнів, вихованні адекватної
самооцінки, дисциплінованості, самостійності, почуття відповідальності.

Розвивальна функція контролю забезпечує формування самостійності і критичності мислення учня,

розвиток пізнавальних процесів.

Стимулююча функція контролю полягає у спонуканні учнів до систематичної праці, одержання

кращих результатів у навчанні, подолання прогалин у знаннях.

Прогностична функція контролю полягає у визначенні шляхів підвищення ефективності роботи

вчителя і пізнавальної діяльності учнів.

Оцінювальна функція контролю передбачає співставлення виявленого рівня знань, умінь і навичок з
вимогами навчальної програми.

Управлінська функція контролю передбачає коригування роботи учнів і власної діяльності вчителя,
удосконалення організації навчання.

Основні завдання контролю - виявлення рівня правильності, об'єму, глибини та дійсності засвоєних
учнями знань, отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, про рівень самостійності
та активності учнів в навчальному процесі встановлення ефективності методів, форм та способів їх
навчання.

2. Основні принципи контролю знань.

До основних принципів контролю знань належать: індивідуальний характер перевірки, об'єктивність,

систематичність, тематична спрямованість, єдність вимог, оптимальність, усебічність.

Принцип індивідуального характеру контролю передбачає перевірку знань, навичок і вмінь

кожного учня, оцінювання успішності з урахуванням його психологічних особливостей.

Принцип об'єктивності вимагає оцінити знання учнів за встановленими нормами та критеріями.

Принцип систематичності - вимога до перевірки та оцінювання успішності учнів, яка передбачає

безперервне одержання вчителем інформації про якість засвоєння учнями навчального матеріалу на
кожному етапі засвоєння знань (поурочний облік успішності).

Тематична спрямованість - принцип перевірки та оцінювання успішності учнів, який передбачає

спрямованість контролю на визначення знань, умінь і навичок з конкретного розділу програми.

Принцип єдності вимог полягає в адекватному порівняльному відображенні якості навчання у

різних школах.

Оптимальність - принцип контролю, який передбачає науково обґрунтований вибір найкращого

для конкретних умов варіанта завдань, форм і методів контролю та оцінювання результатів навчання
за певними критеріями.

Принцип усебічності полягає в урахуванні всіх проявів навчальної діяльності, встановленні зв'язку з
усіма видами роботи учнів на уроці.

3. Види контролю знань.

За дидактичною метою і місцем застосування у навчальному процесі контроль класифікують на

попередній, поточний, тематичний, періодичний, підсумковий, самоконтроль.

Основною метою попереднього контролю є діагностування, визначення загальної підготовленості

учнів, рівня володіння основними поняттями предмета, вивчення якого вони розпочинають. Його
іноді використовують перед вивченням нової теми чи на початку навчального року, семестру.
Результати попереднього контролю стають основою для планування роботи на майбутнє, адаптації
учнів до особливостей навчального процесу. Для його організації використовують різні види і методи
контролю.

Поточний контроль спрямований на оперативне виявлення якості засвоєння учнями знань, навичок
і вмінь на всіх етапах процесу навчання.

Його використовують учителі у повсякденній навчальній роботі і здійснюють зазвичай у формі

систематичних спостережень, усного опитування, письмових робіт, фронтальної бесіди для
оперативного оцінювання знань учнів і якості навчально-виховної роботи на уроці.

Тематичний контроль полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної логічно завершеної
частини навчального матеріалу (теми або розділу). Його використання передбачає попереднє
ознайомлення учнів із загальною кількістю занять з теми; кількістю і тематикою основних робіт,
термінами їх виконання; питаннями, що виносяться на атестацію; формою проведення атестації та
умовами оцінювання. Тематичну оцінку можна виставляти автоматично на основі поточних
результатів навчання. Якщо тема велика за обсягом, то іноді проводять проміжні тематичні
перевірки; якщо невелика - тематичний контроль доцільно здійснювати після вивчення декількох
тем.
Періодичний контроль має на меті виявити, наскільки успішно учні оволодівають системою знань,
який загальний рівень їх засвоєння щодо сучасних вимог. До нього належать внутрішньошкільна
(директорська) та інспекторська перевірки. Внутрішньо-шкільну перевірку здійснює керівництво
школи з метою контролю за якістю знань учнів і роботою вчителів, виконанням вимог навчальної
програми, станом викладання предметів. Окрім цього вона передбачає виявлення нового,
передового в практиці роботи вчителів, а також тих труднощів, з якими вони стикаються в процесі
роботи, обґрунтування шляхів удосконалення педагогічної діяльності. Внутрішньошкільна перевірка
зазвичай відбувається на початку і наприкінці навчального семестру чи року. її результати
обговорюють на педагогічній раді навчального закладу або узагальнюють у наказах директора.
Інспекторська перевірка, яку здійснюють представники органів освіти, буває двох видів: фронтальна
(охоплює всі сторони роботи школи) і тематична (охоплює окремі аспекти навчання, наприклад стан
викладання якого-небудь предмета). Основними завданнями інспекторської перевірки е всебічне
вивчення стану освітнього процесу в школі і своєчасне внесення коректив у його організацію. їх
здійснюють методами анкетування, тестування, вивчення документації, співбесіди та ін. За
результатами перевірки складають підсумковий документ, який відображає джерела одержання
інформації, зміст основних питань перевірки, висновки і пропозиції. Результати інспекторської
перевірки ураховують під час атестації педагогічних працівників.

Основною метою підсумкового контролю є встановлення системи і структури знань учнів. Ця

перевірка здійснюється наприкінці семестру (навчального року) або після завершення вивчення
предмета. Основними формами підсумкового контролю є заліки та іспити.

Самоконтроль як важливий компонент свідомої саморегуляції поведінки і діяльності виявляється в

усвідомленні власних особистісних станів, дій, знань, в узгодженні їх зі встановленими вимогами,
правилами чи нормами. Мета самоконтролю полягає в запобіганні помилок та їх виправленні.
Завдання вчителя спонукати учнів до об'єктивного оцінювання результатів навчання.

4. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Відмітка (Оцінка) - це результат процесу оцінювання, умовно-формальне (знакова), кількісне

вираження оцінки навчальних досягнень учнів в цифрах, буквах або іншим чином.

Основними критеріями оцінки знань є: глибина, повнота, міцність, оперативність, якість, гнучкість,
систематичність.

 Глибина – критерій оцінки, під яким розуміють кількість усвідомлених учнем істотних зв’язків і
відношень у знаннях.

 Повнота – критерій оцінки, який визначається кількістю всіх елементів знання про вивчений
об’єкт.

 Міцність – критерій оцінки, що передбачає збереження в пам’яті вивченого матеріалу,

безпомилковість його відтворення.

 Оперативність – критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання у

стандартних однотипних умовах.

 Якість – критерій оцінки, під яким розуміють повноту, міцність, глибину, оперативність знань
тощо.

 Гнучкість – критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання в змінних,

варіативних умовах.

 Систематичність – критерій оцінки, що передбачає засвоєння навчального матеріалу в його

логічний послідовності та наступності.

Ці орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового,

середнього, достатнього, високого.
У загальнодидактичному плані рівні визначаються за такими характеристиками:

Перший рівень - початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується

початковими уявленнями про предмет вивчення.

Другий рівень - середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує
завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Третій рівень — достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між
ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в
стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням,
узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня
(учениця) правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.

Четвертий рівень - високий. Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень
(учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність
позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і
відстоювати особисту позицію. Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень,
зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не
передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих конкурсах тощо .

ІІ. В кожну колонку таблиці допишіть поняття, яких не вистачає у переліку. Дайте визначення
усіх зазначених термінів.

1. Діагностична, виховна, 2. Індивідуальний характер перевірки,

розвивальна, стимулююча-
Загальні функції
контролю: діагностична, освітня,
виховна, розвивальна,
стимулююча, прогностична,
оцінювальна й управлінська.
3. Систематичність, гнучкість,
глибина, якість-
Основними критеріями оцінки
знань є: глибина, повнота,
міцність, оперативність, якість,
гнучкість, систематичність
єдність вимог, оптимальність,
всебічність-
До основних принципів контролю
знань належать: індивідуальний
характер перевірки, об'єктивність,
систематичність, тематична
спрямованість, єдність вимог,
оптимальність, усебічність
4. Попередній, самоконтроль-
За дидактичною метою і місцем застосування
у навчальному процесі контроль класифікують
на попередній, поточний, тематичний,
періодичний, підсумковий, самоконтроль.

ІІІ. Заповніть таблицю: напишіть навпроти визначень терміни, що їм відповідають.

1. Ця функція контролю передбачає Оцінювальна функція

зіставлення виявленого рівня знань,
 умінь і навичок з вимогами
навчальної програми
2. Компонент контролю, який означає Перевірка
виявлення і вимірювання рівня і якості
знань, об’єму праці учня
3. Принцип контролю полягає у тому, що Принцип єдності вимог
перевірка та оцінка успішності учнів
передбачає адекватне порівняльне
відображення якості навчання у різних
школах
4. Принцип контролю вирізняється тим, Оптимальність
що перевірку та оцінку успішності учнів
зумовлює науково обґрунтований
вибір найкращого для певних умов
варіант завдань, форм і методів
контролю та оцінювання результатів
навчання з опертям на певні критерії
5. Основна мета цього виду контролю – Тематичний контроль
перевірка та оцінка знань учнів з
кожної логічно завершеної частини
навчального матеріалу
6. Кількісний показник якості результатів Оцінка
навчально-пізнавальної діяльності
учнів

Метод усного контролю

Метод усного контролю. Він є найпоширенішим у шкільній практиці. Використовуючи його,

учні вчаться логічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно,
емоційно, набувають досвіду обстоювати свою точку зору. Завдання: основні, додаткові,
допоміжні. Опитування: індивідуальне, фронтальне та комбіноване.

Ущільнене (комбіноване) опитування дає змогу перевірити знання відразу кількох учнів: один
відповідає усно, решта — за вказівкою вчителя виконує певні завдання. Його проводять
переважно тоді, коли весь матеріал в основному засвоєно і необхідно перевірити набуті
знання, вміння та навички учнів.

Однак цей метод перевірки знань має й недоліки. Передусім він потребує надто багато навчального
часу, збуджує нервову систему опитуваного учня, не позбавлений суб'єктивізму, а об'єктивність
важко встановити, бо відповідь учня не фіксується. Перевірка нерідко буває нерівнозначною, оскільки
різним учням ставлять різні запитання, часто неоднакові за складністю, що дає змогу сміливішим ді-
тям отримати вищий бал, ніж тим, хто знає, але не вміє впевнено висловлювати свої думки.

Метод письмового контролю. Суть цього методу полягає у письмовій перевірці знань, умінь та
навичок. З таких предметів, як мова і математика, його використовують не рідше, ніж усну перевірку.
Визначаючи обсяг письмової контрольної роботи, слід враховувати необхідний для виконання час:
залежно від її призначення — від 15—45 хв. Письмові роботи можуть виконуватись і як домашні
завдання.

Контрольну письмову роботу перевіряє вчитель. За її результатами він аналізує якість знань, умінь та
навичок класу загалом та окремих учнів і вживає заходів для усунення помилок і недоліків.

З метою запобігання перевантаженням учнів письмовими контрольними роботами необхідно

складати графік проведення усіх їх видів для кожного класу на семестр Небажано одного дня в
одному класі проводити більш як одну письмову роботу. Позитивним є можливість за короткий час
перевірити знання багатьох учнів, зберігати результати перевірки, виявити деталі й неточності у
відповідях учнів. Недоліком є необхідність тривалого часу для перевірки учнівських робіт, ймовірність
зниження грамотності учнів, якщо вчителі нехтують єдиними орфографічними вимогами.

Приклад таких видів контролю на уроці мови : 5 клас, тема уроку : « Підготовка до контрольної
роботи по темі Лексика ». Урок починається з бліцопитування( тобто усного контролю), потім
виконання навчальних тестів ( з використанням словників). Спочатку усний контроль, за допомогою
якого проходить відтворення і узагальнення понять і знань, потім – письмовий контроль, який
допомагає систематизації знань, умінь і навичок.

ІІІ. Наукові повідомлення

1. Дидактичні вимоги до перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок молодших школярів.

Вимоги до оцінювання знань учнів:

1. Об'єктивність оцінювання. Оцінка має характеризувати обсяг і якість знань та вмінь учнів
незалежно від методів і засобів контролю, особистих якостей учителя. На оцінювання знань не
повинні впливати симпатії і антипатії вчителя, особливості поведінки і здоров'я учнів. Необхідно
дотримуватись єдиних норм і критеріїв оцінювання. Бути об'єктивним означає однаково
доброзичливо ставитися до всіх учнів, ставити до них єдині вимоги.

2. Необхідно формувати в учнів уміння самостійно контролювати, оцінювати і коригувати свою

навчальну діяльність. Виховувати в них звичку і потребу в самоконтролі і самооцінці.

3. Перевірка і оцінювання знань учнів повинні бути систематичними, регулярними. Це дозволяє

оперативно вносити корективи в навчальний процес, організовує та дисциплінує учнів, спонукає їх до
постійної роботи. Дослідження свідчать, що зворотний зв'язок щодо успішності засвоєння конкретних
знань і умінь посилює мотивацію уміння і підвищує успішність.

4. Виставлення оцінки слід супроводжувати її обґрунтуванням (коментуванням). Необхідно вказувати

на позитивні сторони відповідей і допущені помилки, неточності. Обгрунтування оцінки вимагає
аналізу способів діяльності учня, його ставлення до навчання, міри старанності, повноти та
правильності знань. Необхідно пояснити учневі, як можна виправити допущені помилки, ліквідувати
прогалини у знаннях. Оцінні судження вчителя дають змогу учням зрозуміти його вимоги і критерії
оцінювання.

5. Перевірка і оцінювання навчальних досягнень учнів повинні бути всеосяжними, тобто перевіряти
засвоєння учнями всіх визначених програмою знань, умінь і навичок.

6. Оцінювання навчальних досягнень повинно охоплювати всіх учнів.

7. Здійснювати індивідуальний підхід під час оцінювання успішності учнів. Це вимагає створення
таких дидактичних умов, за яких знімається психологічне напруження, тривога учнів і вчитель може
об'єктивно виявити й оцінити досягнення кожного з них: під час опитування не підганяти учнів,
давати час на обміркування, створювати атмосферу доброзичливості, дозволяти користуватися
планом відповіді або опорним конспектом. Індивідуалізація контролю має забезпечити умови для
того, щоб кожен учень відчув радість успіху в учінні.

8. Необхідно використовувати різноманітні форми і методи контролю.