ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г.С. СКОВОРОДИ

Факультет соціальних і поведінкових наук
Кафедра психології

ДОПОВІДЬ
на тему: «Основні принципи перевірки та оцінювання знань студентів у
ВНЗ»
з навчальної дисципліни «Методика викладання психології у закладах
вищої освіти»

Виконав:

здобувач другого (магістерського) рівня

вищої освіти денної форми навчання

зі спеціальності 053 Психологія групи 53

Семенова О.Ю.

Перевірила:

к. психол. н., доц. Єльчанінова Т.М.

Кількість балів:

Харків – 2023
 Правильно поставлений контроль навчальної діяльності студентів
дозволяє викладачу оцінювати одержані ними знання, уміння, навички,
вчасно надавати необхідну допомогу і досягнути поставлених цілей
навчання. Поза тим, раціонально і грамотно проведена перевірка знань
студентів створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей
студентів і активізації їхньої самостійної роботи на заняттях. Лише
безперервний моніторинг рівня знань забезпечує оперативний зворотний
зв’язок і дає якісну інформацію про ефективність навчального процесу.
Аналіз науково-методичної літератури з проблеми оцінювання
навчальних досягнень студентів дозволяє обґрунтувати такі основні
принципи ефективності оцінювання знань, умінь та навичок студентів:
 індивідуального і диференційованого підходу до перевірки знань, умінь
та навичок студентів, що передбачає індивідуальну роботу викладача з
кожним студентом через індивідуально-консультативну роботу;
диференціацію студентів на початку вивчення дисципліни за рівнем їх
початкових знань; оцінювання якості результатів навчальної роботи та рівня
підготовки за наслідками виконання кожним студентом контрольних завдань;
 систематичності перевірки та оцінювання знань, умінь та навичок, що
визначає вимоги до проведення контролю протягом усього періоду навчання
студента у вищому навчальному закладі, застосовуючи з цією метою
різноманітні види і методи контролю. Це продумана система контролю від
початку і до кінця з урахуванням його мети, змісту, засобів педагогічної
комунікації, ролі студента та ролі викладача, функцій і принципів, видів
контролю. Цей принцип вимагає комплексного підходу до проведення
діагностування, під час якого різні форми, методи і засоби контролювання,
перевірки, оцінювання використовуються в тісному взаємозв’язку і єдності;
 об’єктивності, що реалізується через науково-обґрунтований зміст
контрольних заходів, адекватне оцінювання за встановленими для даної
дисципліни критеріями, виключення упереджених, суб’єктивних і
помилкових оцінок; перевірка тільки того, що вивчалося. Цей принцип
вимагає рівних умов за змістом, формою і методами контролю, єдиних
критеріїв оцінювання для всіх студентів; систематичного аналізу результатів
міжсесійного контролю і показників успішності з метою своєчасного вжиття
заходів для поліпшення організації та змісту навчально-виховного процесу,
підвищення ефективності та якості аудиторних і самостійних занять
студентів. Об’єктивність означає, що виставлені оцінки повинні збігатися
незалежно від методів і засобів контролювання та викладачів, що здійснюють
контроль;
 тематичності, що забезпечується під час перевірки знань основних
понять кожної теми, які мають бути засвоєні студентами. Студент засвоює
матеріал не безперервним потоком, а певними частинами, які повинні бути
ним осмислені після активного сприйняття, а потім систематизовані у його
пам'яті. Якість запам'ятовування залежить від визначеної кількості
повторення засвоєного матеріалу та його практичного застосування, Тільки
після цих психологічних дій можна перевірити якість розуміння і
запам'ятовування, переходити до вивчення наступної частини матеріалу.
Принцип тематичності в системі контролю має велике значення, оскільки
виявлення рівня знань, частини матеріалу дає можливість викладачу
керувати процесом засвоєння. Поетапне формування знань і поетапна
перевірка їх якості створюють благотворні умови для виділення самого
суттєвого в навчальному матеріалі, звільнює від заучування зайвої
інформації. Не слід ототожнювати принцип тематичності з регулярністю
перевірки. Якщо перший сприяє концентрації уваги на чітко виражених
питаннях програми, на конкретних розділах навчального матеріалу, то інший
пов'язаний з рівномірною перевіркою в часі. Під час тематичного контролю
здійснюється й необхідна рівномірність і достатня частота перевірки. Отже,
принцип тематичності, направлений на виявлення, оцінку і результат
навчальних досягнень студентів з визначених суттєвих питань теми, на
встановлення зв'язків між темами, а також міжпредметних зв'язків;
 консистентності (єдності вимог) викладачів до студентів, який
передбачає врахування викладачами чинних загальнодержавних
стандартів з підготовки спеціалістів щодо всіх студентів. Викладачі
зобов’язані ставити єдині вимоги до аналізу і оцінювання ходу вивчення і
засвоєння майбутніми спеціалістами навчально-програмного матеріалу у
повній відповідності до освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-
професійної програми, навчальних планів і програм, сприяючи посиленню
особистої відповідальності студентів за якість навчальної праці.
Консистентність допомагає уникнути суб’єктивності та непорозумінь, сприяє
справедливості та об’єктивності у визначенні успішності студентів ;
 наочності, який полягає у проведенні відкритих випробувань усіх
студентів за єдиними критеріями, за якими студенти можуть самостійно
аналізувати отримані результати. Необхідною умовою реалізації принципу є
також оприлюднення результатів діагностичних зрізів, обговорення та аналіз
їх за участю як студентів, так і викладачів, складання перспективних планів
ліквідації прогалин. Рейтинг кожного студента, встановлений у процесі
діагностування, має наочний, порівняльний характер;
 гласності (доведення результатів контролю до відома суб’єктів
освітнього процесу);
 регулярності, який передбачає, що контроль повинен проводитися
найчастіше для ефективного моніторингу стану навчального процесу. Від
отриманих результатів залежить подальша траєкторія проведення навчальної
діяльності (проведення додаткового заняття, перехід до наступної теми та
ін.). Поточний контроль включає невелику кількість завдань і відбувається на
кожному занятті протягом малого проміжку часу;
 репрезентативності, всебічної перевірки, який передбачає контроль
усього матеріалу, засвоєння якого перевіряється; охоплення всіх розділів
програми, щоб не покривати позитивною оцінкою з одного розділу програми
незадовільну з іншого і попередити прогалини в знаннях студентів;
 цілеспрямованості, який полягає в тому, що контроль має бути
спрямований на попередньо визначений обсяг знань, умінь, навичок, рівень
досягнення яких визначається та оцінюється;
 професійної спрямованості, який зумовлений цільовими завданнями
підготовки спеціаліста. Реалізується через професійно спрямований
навчальний матеріал, що значно підвищує мотивацію пізнавальної діяльності
студентів, а також ефективність навчальної діяльності загалом;
 незалежності, який припускає, що навчальні заклади можуть
самостійно проектувати методи та форми проведення оцінювання, але
результати повинні відповідати визначеним освітнім стандартам;
 компетентності, який передбачає, що оцінювання має бути детально
спланованим, методи - науково обґрунтованими, а викладачі, що проводять
оцінювання повинні мати високу професійну компетентність;
 різноманітності форм і методів контролю, що створює умови для
реалізації всіх функцій контролю, підвищенню інтересу учнів до його
проведення і результатів;
 етичності ставлення до студента, повага до нього;
 позитивності - забезпечення позитивного ставлення студентів до
контролю, розуміння його більшої ролі як засобу зворотнього зв’язку, ніж
засобу оцінювання, залучення учнів до оцінювання.
Для контролю за допомогою дистанційних технологій можна виділити
 принцип масовості і короткочасності – контроль організований так, щоб
за якомога менший час здійснити перевірку знань у великої кількості
студентів.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Інноваційні методи оцінювання навчальних досягнень : моногр. / М.

Б. Євтух, Е. В. Лузік, Л. М. Дибкова. — К. :КНЕУ, 2010. — 248, [8] с.
2. Бондарчук О.І. Основи педагогіки та психології. Курс лекцій /
О.І.Боднарчук, Л.І. Боднарчук. - К.: МАУП, 2004.