3 математика

В. А.
Дергачов
Інтернет-
підтримка
Геометрiя 7
В ОЗНАЧЕННЯХ, ТАБЛИЦЯХ I СХЕМАХ
11
@SunnyZNO
рятівник 2.0
Означення, властивості та ознаки

геометричних фігур
Геометричні фігури та співвідношення
між їхніми елементами
Формули для обчислення площ і об’ємів
Перетворення фігур та їхні властивості
Елементи векторної алгебри
+ Інтернет-підтримка, яка забезпечить
унаочнення матеріалу й систематизацію
вивченого
рятівник 2.0 Інтернет-
підтримка
В. А. Дергачов
Геометрiя
В ОЗНАЧЕННЯХ, ТАБЛИЦЯХ І СХЕМАХ
7–11 класи
+ Інтернет-підтримка, яка забезпечить унаочнення
матеріалу й систематизацію вивченого
УДК 514:37.016(072)
Д36
Серія «Рятівник 2.0»
Дергачов В. А.
Д36 Геометрія в означеннях, таблицях і схемах. 7–11 класи
/ В. А. Дергачов. — Харків : Вид-во «Ранок», 2019. — 96 с. —
(Серія «Рятівник 2.0»).
ISBN 978-617-09-0343-3
Посібник містить основні положення шкільного курсу геометрії. Наочна
форма викладення матеріалу у вигляді таблиць допоможе узагальнити та
систематизувати знання з геометрії, дозволить скоротити час на повторення
вивченого напередодні контрольної роботи, державної підсумкової атестації,
@SunnyZNO
зовнішнього незалежного оцінювання, а також удосконалити навички
самостійної роботи з довідковою літературою.
Посібник має електронний додаток, розміщений на сайті interactive.
ranok.com.ua. Скориставшись QR-кодами, розташованими на сторінках
посібника, можна завантажити добірки основних формул за темами та
ознайомитись з відео, що ілюструє навчальний матеріал (пов’язані з відео
QR-коди наведені в блакитних рамках).
Призначено для учнів 7–11 класів закладів загальної середньої освіти
та абітурієнтів.
УДК 514:37.016(072)
p ap er
Разом дбаємо
про екологію та здоров’я
 Дергачов В. А., 2019

ISBN 978-617-09-0343-3  ТОВ Видавництво «Ранок», 2019
• Зміст
Кути і прямі на площині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Кути . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Властивості кутів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
Кути, утворені при перетині двох прямих січною. . . . . . . . . . . . . . . . 10
Паралельні та перпендикулярні прямі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Паралельні прямі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Ознаки паралельності прямих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Властивості паралельних прямих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Перпендикулярні прямі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
Перпендикуляр і похила . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
Перетворення простору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Рух . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Властивості руху . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Паралельне перенесення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Поворот . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
Подібність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
Властивості подібних фігур . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
Перетворення подібності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
Трикутники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
Основні означення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
Властивості кутів і сторін трикутника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
Рівність трикутників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
Ознаки рівності трикутників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
Властивості рівних трикутників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
Подібність трикутників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Ознаки подібності трикутників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Властивості подібних трикутників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Медіани, бісектриси, висоти і середні лінії трикутника . . . . . . . . . . . . . . 21
Властивості медіан трикутника. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Властивості бісектрис трикутника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
Властивості висот трикутника. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
Властивості серединних перпендикулярів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
3
Вписане й описане кола. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
Площа трикутника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
Рівнобедрений трикутник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
Властивості рівнобедреного трикутника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
Основні формули для рівнобедреного трикутника . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Рівносторонній трикутник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Властивості рівностороннього трикутника. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Основні співвідношення для рівностороннього трикутника . . . . . . . . 28
Прямокутний трикутник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
Ознаки рівності прямокутних трикутників. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
Ознаки подібності прямокутних трикутників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
Теорема Піфагора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
Співвідношення між елементами прямокутного
трикутника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
Формули зв’язку між тригонометричними функціями . . . . . . . . . . . . 31
Властивості катетів, медіан і висот прямокутного
трикутника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31
Коло, вписане у прямокутний трикутник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
Коло, описане навколо прямокутного трикутника. . . . . . . . . . . . . . . . 32
@SunnyZNO
Площа прямокутного трикутника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
Розв’язання трикутників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
Теорема косинусів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
Теорема синусів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
Чотирикутники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Основні означення і властивості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Описані чотирикутники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Коло, описане навколо чотирикутника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
Паралелограм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Властивості паралелограма . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Ознаки паралелограма . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Висота паралелограма . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Площа паралелограма. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Ромб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Властивості ромба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Площа ромба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
Коло, вписане в ромб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
4
Прямокутник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
Властивості прямокутника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
Квадрат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Властивості квадрата . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Трапеція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
Основні означення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
Властивості трапеції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Многокутники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
Опуклі многокутники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
Правильні многокутники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Коло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
Властивості хорд, дотичних і січних . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
Дотична до кола . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
Властивості дотичної до кола . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
Січна кола і її властивості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
Дотик двох кіл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Кути у колі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Градусна міра дуги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Радіанне вимірювання кутів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Вписані кути . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
Кут, утворений двома січними . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
Довжина кола і дуги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
Площа круга і його частин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
Прямі і площини у просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

Способи задання площини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Паралельність прямих і площин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Взаємне розміщення прямих у просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Взаємне розміщення прямої і площини у просторі . . . . . . . . . . . . . . . 57
Взаємне розміщення площин у просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
Ознаки паралельності прямих і площин у просторі . . . . . . . . . . . . . . 58
Ознака паралельності двох площин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Властивості паралельних прямих у просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
5
Паралельне проектування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
Властивості паралельних проекцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Перпендикулярність прямих і площин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Перпендикуляр і похила до площини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Ознака перпендикулярності прямої і площини . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Теорема про три перпендикуляри. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Відстань від точки до площини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Властивості перпендикулярів до площини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Відстань між мимобіжними прямими . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Кути у просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
Кут між прямою і площиною . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
Двогранні кути . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
Кут між площинами. Перпендикулярні площини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Многогранники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
Призма і паралелепіпед . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
@SunnyZNO
Паралелепіпед . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
Прямокутний паралелепіпед . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
Площа поверхні та об’єм призми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
Площа поверхні та об’єм прямокутного паралелепіпеда . . . . . . . . . . 69
Правильні многогранники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Основні формули . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Піраміда . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
Зрізана піраміда . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
Правильна піраміда . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Тіла обертання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
Циліндр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
Конус . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
Прямий круговий конус . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
Зрізаний конус . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
Сфера і куля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
Взаємне розміщення двох сфер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
6
Декартова система координат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
Декартові координати на площині й у просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
Основні координатні формули . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
Відстань між точками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
Координати точки ділення відрізка у даному відношенні . . . . . . . . . 79
Координати середини відрізка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
Рівняння прямої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
Окремі випадки рівняння прямої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
Умова паралельності прямих. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
Умова перпендикулярності прямих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
Перетин прямих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
Рівняння кола . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
Рівняння сфери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
Рівняння площини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
Окремі випадки положення площини відносно системи координат . 85
Взаємне розміщення двох площин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
Вектори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87
Координати вектора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
Обчислення координат і модуля вектора. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
Лінійні операції над векторами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Сума векторів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Різниця векторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
Множення вектора на число . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
Умова колінеарності векторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
Кут між векторами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
Скалярний добуток векторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
Координатні вектори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
Розкладання вектора по координатних осях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
Предметний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
7
КУТИ І ПРЯМІ НА ПЛОЩИНІ
• Кути
Кут — геометрична фігура, що
складається з двох променів, що ви-
Кути і прямі на площині
ходять з однієї точки. Сторона кута

Промені називаються сторонами
кута, а їх спільний початок — вер- Вершина кута
шиною кута
Два кути називаються рівними,

якщо вони можуть бути суміщені α
так, що збігатимуться їх відповідні
β
сторони і вершини α=β
Кути, що мають спільну вершину

й одну спільну сторону, називають-
ся прилеглими
@SunnyZNO
Два кути називаються суміжни-
ми, якщо у них спільні вершина
α + β = 180°
й одна сторона, а дві інші утворю- β

ють пряму. Сума суміжних кутів до- α
рівнює 180°
Кути називаються вертикальни- 2

ми, якщо сторони одного є продов-
женнями за вершину сторін друго- 1 3
го. Вертикальні кути рівні між
собою 4
!1 = !3 ; !2 = ! 4
Кут, у якого сторони утворюють

пряму, називається розгорнутим
Кут, що дорівнює своєму суміж-

ному, називається прямим
8
Кут, менший від прямого, нази-
вається гострим
Кут, більший за прямий, назива-

ється тупим

Бісектриса кута — промінь, що
виходить з вершини кута, прохо- Бісектриса
дить між його сторонами і ділить
кут навпіл
Властивості кутів
Кути з відповідно паралельними сторонами
Або рівні або їх сума дорівнює 180°
Кути з відповідно перпендикулярними сторонами
Або рівні або їх сума дорівнює 180°
9
Кути, утворені при перетині двох прямих січною
Відповідні
Внутрішні односторонні Зовнішні односторонні
@SunnyZNO
Внутрішні різносторонні Зовнішні різносторонні
10
ПАРАЛЕЛЬНІ ТА ПЕРПЕНДИКУЛЯРНІ ПРЯМІ
• Паралельні прямі
a
Прямі, що лежать в одній площи-
ні і не перетинаються, називаються b
паралельними
a!b
Ознаки паралельності прямих
a c
Внутрішні (зовнішні)
різносторонні кути рівні
b
c
a
Відповідні кути рівні
c Паралельні та перпендикулярні прямі

a
Сума внутрішніх (зовнішніх) од-
носторонніх кутів дорівнює 180°
b
Властивості паралельних прямих
a
Дві прямі, що паралельні третій,
паралельні b
a ! b, a ! c ⇒ b ! c
c
11
Теорема Фалеса
Якщо паралельні прямі, які пе-
ретинають сторони кута, відсікають
на одній його стороні рівні відріз-
ки, то вони відсікають рівні відрізки
і на другій його стороні
Паралельні прямі, що перетина-

c
ють сторони кута, відсікають від
сторін кута пропорційні відрізки a
a b
= b d
c d
• Перпендикулярні прямі
Дві прямі називаються перпенди- a
кулярними, якщо вони перетина-
ються під прямим кутом
b
a⊥b
@SunnyZNO
Перпендикуляр і похила
Перпендикуляром до даної пря-

Паралельні та перпендикулярні прямі
мої називається відрізок прямої,

перпендикулярної до даної, від за- b
даної точки до точки перетину цих A
прямих OA — перпендикуляр до b,
A — основа перпенди-
куляра
Похилою до даної прямої а нази- O

вається відрізок прямої, що перети-
нає дану під кутом, відмінним від
прямого, від заданої точки до точ- b
ки перетину цих прямих.
Перпендикуляр коротший від по-
a
хилої, яка проведена з тієї самої A B
точки
OB — похила
12
ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРОСТОРУ
• Рух
Рух — це перетворення простору, що зберігає відстань між

точками.
Перетворення простору
Приклади руху: паралельне перенесення, поворот
Властивості руху
1. Два рухи, що виконуються послідовно, дають новий рух.
2. Точки, що лежать на прямій, під час руху переходять у точ-

ки, які лежать на прямій, і зберігається порядок їх взаєм-
ного розміщення.
3. Під час руху зберігаються кути між півпрямими
Паралельне перенесення
Паралельне перенесення — пе- F′

ретворення простору, при якому
всі точки переміщуються в тому
самому напрямі на ту саму від-
стань.
При паралельному перенесенні

пряма переходить у паралельну
пряму (або у себе).
Для будь-яких двох точок M

і M ′ існує одне і лише одне па-
ралельне перенесення, при якому
F
точка M переходить у точку M ′
13
Поворот
Поворот (обертання) — вид руху, при якому принаймні

одна точка простору залишається нерухомою
При повороті на площині навко-

ло даної точки (центра повороту)
кожний промінь, що виходить з да-
ної точки, повертається на той са-
мий кут в тому самому напрямі.
Поворот навколо точки O на
α
кут 180° називається центральною
симетрією відносно точки O (цен- O
тра симетрії)
Поворот навколо осі на кут ϕ —

це перетворення, при якому:
O
1) є єдина пряма l, всі точки якої
@SunnyZNO
переходять самі в себе (вісь по-
вороту, або вісь обертання);
2) будь-яка точка A, що не нале-

жить l, переходить у таку точ- O1
ку A ′ , що точки A і A ′ лежать
у площині α , яка перпендику-
лярна до l, і кут ϕ =! AOA ′
є сталим за величиною і на-
прямом
Поворот навколо осі на кут

ϕ = 180° називається симетрією від-
носно прямої, вісь повороту — віс-
сю симетрії, а фігура, яку отрима-
ли при перетворенні,— дзеркальним
відбиттям
14
• Подібність
Дві фігури F1 і F2 називаються

подібними, якщо між їх точками
можна встановити взаємно одно-
значну відповідність, при якій від-
ношення відстаней між будь-якими
парами відповідних точок дорівнює AB
=k
тій самій сталій k, що зветься ко- A ′B′
ефіцієнтом подібності
Властивості подібних фігур
1. Кути між відповідними променями рівні.
2. Площі подібних фігур відносяться як квадрати їх лінійних

розмірів.
3. Об’єми подібних фігур відносяться як куби їх лінійних роз-

мірів
Перетворення подібності
Будь-яке перетворення подібності — результат послідовно-

го виконання гомотетії і руху.
Гомотетія — перетворення
простору, що ставить у відповід-
ність кожній точці M точку M ′ ,
яка лежить на прямій OM, за пра-
вилом OM ′ = k ⋅ OM , де k — стале,
відмінне від нуля число, що нази-
вається коефіцієнтом гомотетії;
O — фіксована точка, що назива-
ється центром гомотетії
O
15
ТРИКУТНИКИ
• Основні означення
B
Трикутник — це фігура, що
складається з трьох точок, які
не лежать на одній прямій (вер-
шин трикутника), і трьох від-
різків з кінцями у цих точках A С
(сторін трикутника) A, B, C — вершини,
AB, BC, AC — сторони
Кутами (внутрішніми кута- B

ми) трикутника називаються три
кути, кожний з яких утворений β
двома променями, що виходять
з вершини трикутника і прохо- α γ
A С
дять через дві інші вершини
α , β , γ — кути трикутника
@SunnyZNO B
Зовнішнім кутом трикутни-
ка називається кут, суміжний
δ
із внутрішнім кутом трикут- α
ника
A C
δ — зовнішній кут
Висотою трикутника називається перпендикуляр, опуще-

Трикутники
ний з будь-якої вершини трикутника на протилежну сторону

або на продовження сторони
BD = h — висота, проведена BD = h — висота, проведена

до сторони AC до продовження сторони AC
16
Медіаною трикутника назива-
ється відрізок прямої, що з’єднує
вершину трикутника з середи-
ною протилежної сторони
ma — медіана, проведена
до сторони a
Бісектрисою трикутника на-

зивається відрізок бісектриси
внутрішнього кута трикутника,
що з’єднує дану вершину з точ-
кою на протилежній стороні
lb — бісектриса кута B
трикутника
Середньою лінією трикутни-

ка називається відрізок, що
з’єднує середини двох сторін
KM — середня лінія
Коло називається вписаним

у трикутник, якщо воно дотика-
ється до всіх його сторін O
Коло називається описаним

навколо трикутника, якщо воно
проходить через усі вершини O
17
• Властивості кутів і сторін трикутника
Сума кутів трикутника дорів-

нює 180°
α + β + γ = 180° α
Зовнішній кут трикутника до-

рівнює сумі двох внутрішніх ку-
тів, не суміжних з ним, і біль-
ший, ніж будь-який внутрішній
кут, не суміжний з ним α
δ = β+ γ ; δ > β; δ > γ
Нерівність трикутника
Довжина кожної сторони три-
кутника менша, ніж сума, і біль-
@SunnyZNO
ша, ніж різниця довжин двох ін-
ших сторін
a−b < c < a+b
У трикутнику проти більшої

сторони лежить більший кут
(і навпаки)
! B > !C ⇒ b > c
Середня лінія трикутника па-

ралельна одній з його сторін і до-
рівнює її половині
AC
KM  AC ; KM =
2
18
• Рівність трикутників
Трикутники називаються
′
рівними, якщо у них відпо-
відні сторони і кути рівні
! ABC = ! A ′B′ C ′
′ ′
Ознаки рівності трикутників
1. Якщо дві сторони і кут між

ними одного трикутника ′
дорівнюють відповідно двом
сторонам і куту між ними
іншого трикутника, то такі
трикутники рівні ′ ′
2. Якщо сторона і прилеглі до

неї кути одного трикутника ′
дорівнюють відповідно сто-
роні і прилеглим до неї ку-
там іншого трикутника, то
такі трикутники рівні ′ ′
3. Якщо три сторони одного

трикутника дорівнюють від- ′
повідно трьом сторонам ін-
шого трикутника, то такі

трикутники рівні ′ ′
Властивості рівних трикутників
У рівних трикутниках усі відповідні елементи рівні (сторо-

ни, кути, висоти, медіани, бісектриси).
У рівних трикутниках проти рівних сторін лежать рівні ку-

ти, а проти рівних кутів лежать рівні сторони
19
• Подібність трикутників
Подібними назива-
ються трикутники, 1
у яких відповідні сторони пропо-

рційні.
Коефіцієнт пропорційності нази-
вається коефіцієнтом подібності
1 1
AB BC AC
= = =k ! ABC " ! A1B1C1
A1 B1 B1C1 A1C1
Ознаки подібності трикутників
Два трикутники подібні, якщо

1. Два кути одного трикутника дорівнюють двом кутам іншо-
го трикутника.
@SunnyZNO
2. Дві сторони одного трикутника пропорційні двом сторонам
іншого трикутника, і кути, утворені цими сторонами,
рівні.
3. Сторони одного трикутника пропорційні сторонам іншого
Властивості подібних трикутників
У подібних трикутниках відповідні кути рівні, а відповід-

ні відрізки пропорційні
! A = ! A1 ; ! B = ! B1 ; ! C = ! C1 ;
ha hb hc ma lc
= = = =…= = k.
ha hb hc ma lc
1 1 1 1 1
Відношення периметрів подібних трикутників дорівнює ко-

ефіцієнту подібності.
Відношення площ подібних трикутників дорівнює квадрату
коефіцієнта подібності
20
Пряма, паралельна одній із сто-
рін трикутника, відсікає трикут-
ник, подібний до даного
KL  AC ; ! ABC " ! KBL
Три середні лінії трикутника ді-

лять його на чотири рівні трикут-
ники, подібні до даного з коефіці-
1
єнтом подібності
2
• Медіани, бісектриси, висоти і середні лінії

Властивості медіан трикутника
Три медіани трикутника перети-

наються в одній точці, що ділить
медіани у відношенні 2 : 1 , рахуючи
від вершини
BE : EM = 2
Медіани ділять трикутник на

рівновеликі трикутники
S" ABK = S " KBC
Довжини медіан, проведених до

відповідних сторін трикутника:
1
ma = 2b2 + 2c2 − a 2 ;
2
1
mb = 2a 2 + 2c2 − b2 ;
2
1
mc = 2a 2 + 2b2 − c2
2
21
Властивості бісектрис трикутника
Бісектриси внутрішніх кутів

трикутника перетинаються в од-
ній точці, що міститься всереди-
ні трикутника, рівновіддалена O
від трьох його сторін і є центром
вписаного кола
Бісектриса внутрішнього кута

трикутника ділить протилежну
куту сторону на відрізки, пропор-
ційні двом іншим сторонам
AD AB
=
DC BC
@SunnyZNO
Бісектриси внутрішнього і су-
міжного з ним зовнішнього ку-
тів перпендикулярні.
Бісектриса зовнішнього кута
трикутника ділить (зовнішньо)
протилежну сторону на відрізки,
пропорційні двом іншим сто-
ронам
BD — бісектриса кута B;
BE — бісектриса зовнішнього
кута
AE AB
BD ⊥ BE ; =
CE BC
Довжина бісектриси кута A

A
2bc ⋅ cos
la = 2 ;
b+c
1
la = bc ( a + b + c )(b + c − a )
b+c
22
Властивості висот трикутника
Висоти трикутника перетина-

ються в одній точці, яка назива-
ється ортоцентром трикутника.
Висоти трикутника обернено
пропорційні його сторонам
1 1 1
ha : hb : hc = : : .
a b c
Довжина висоти, проведеної до
сторони a O
bc 2S
ha = b sin C = c sin B = = ,
2R a
де R — радіус описаного кола;
S — площа трикутника
Властивості серединних перпендикулярів
Серединний перпендикуляр — це пряма, що проходить че-

рез середину сторони трикутника перпендикулярно до неї
Три серединних перпендикуля-

ри, проведені до сторін трикутни-
ка, перетинаються в одній точці, O
що називається центром описа-
ного кола
Точка перетину бісектриси ку-

та трикутника з серединним пер-
пендикуляром, проведеним до про- O
тилежної сторони, лежить на колі,
яке описане навколо даного три-
кутника
23
• Вписане й описане кола
Радіус вписаного у трикутник ко-
ла — відстань від центра кола до
сторін трикутника
S A B C
r= = 4R sin ⋅ sin ⋅ sin =
p 2 2 2
A ( p − a )( p − b )( p − c) . O
= ( p − a ) tg =
2 p
Точки дотику вписаного кола до
сторін трикутника відтинають на
цих сторонах три пари рівних між
собою відрізків
Радіус описаного кола

O
a b c abc
R= = = =
2 sin A @SunnyZNO
2 sin B
2 sin C 4S
Залежно від вигляду трикутника центр описаного кола може міститися:
на середині
всередині зовні
сторони
трикутника трикутника
O O O
Гострокутний Тупокутний Прямокутний

трикутник трикутник трикутник
24
• Площа трикутника
За стороною і висотою, опущеною на

цю сторону
1
S= aha
2
За двома сторонами і кутом між ними

1
S= ab sin γ
2
За трьома сторонами (формула Герона)

a+b+c
S= p ( p − a )( p − b )( p − c) , де p =
2
За півпериметром (p) і радіусом впи-

саного кола
O
S = p⋅r
За трьома сторонами і радіусом опи-

саного кола O
abc
S=
4R
За трьома кутами і радіусом описано-

го кола O
S = 2R 2 sin α ⋅ sin β ⋅ sin γ
25
• Рівнобедрений трикутник
Трикутник називається рівно-

бедреним, якщо в нього дві сторо-
ни рівні. Рівні сторони називають
бічними сторонами, а третю —
основою рівнобедреного трикут-
ника
Властивості рівнобедреного трикутника
У рівнобедреному трикутнику ку-

ти при основі рівні
! A = !C
@SunnyZNO
У рівнобедреному трикутнику ме-

діана, проведена до основи, є бі-
сектрисою і висотою
BD — медіана,
бісектриса, висота
Рівнобедрений трикутник має од-

ну вісь симетрії
26
Основні формули для рівнобедреного трикутника
b
b2 = 2a 2 (1 − cosβ ) ; a = ;
2cosα
2
b 2 2 a O
S= 4a − b = sinβ ;
4 2
α
b
S = ( p − a ) p ( p − b ) , де p = a +
2
• Рівносторонній трикутник
Трикутник, у якого всі сторони

рівні, називається рівностороннім,
або правильним трикутником
Властивості рівностороннього трикутника
Всі кути рівні

! A = ! B = ! C = 60°
Кожна медіана збігається з бі-

сектрисою і висотою, що проведені
з тієї самої вершини
ma = la = ha = … = hc
Центри вписаного і описаного кіл

збігаються O
27
Рівносторонній трикутник має
поворотну симетрію (кут повороту — O
120°)
Рівносторонній трикутник має

три осі симетрії
Основні співвідношення для рівностороннього трикутника

Позначення:
a — сторона, h — висота, P — периметр, p — півпериметр,
R — радіус описаного кола, r — радіус вписаного кола, S — площа
a
2h 3 @SunnyZNO
P 2p
R 3 2r 3
2
3S 3
3 3 3 3
a 3 P 3 p 3 3R
h 3r S 3
2 6 3 2
P 3a 2h 3 2p 3R 3 6r 3 2 3S 3
3 P 3R 3
p a h 3 3r 3 3S 3
2 2 2
a 3 2h P 3 2p 3 2
R 2r S 3
3 3 9 9 3
a 3 h P 3 p 3 R S 3
r
6 3 18 9 2 3
a2 3 h2 3 P2 3 p2 3 3R 2 3
S 3r 2 3
4 3 36 9 4
28
• Прямокутний трикутник
Трикутник називається прямокут-

ним, якщо він має прямий кут.
Сторони, прилеглі до прямого кута,
називаються катетами.
Сторона, протилежна прямому куту,
називається гіпотенузою
Ознаки рівності прямокутних трикутників
" ABC =" A1B1C1
1 1
За двома катетами
За катетом і гіпотенузою
За катетом і прилеглим гострим кутом
За катетом і протилежним гострим кутом
За гіпотенузою і гострим кутом
Ознаки подібності прямокутних трикутників

! ABC " ! A1B1C1
1 1
За одним гострим кутом

За пропорційністю двох катетів
За пропорційністю катета і гіпотенузи
29
Теорема Піфагора
У прямокутному трикутнику сума

квадратів катетів дорівнює квадрату
гіпотенузи
c2 = a 2 + b2
Наслідки:
У прямокутному трикутнику будь-який з катетів менший,

ніж гіпотенуза
Якщо до прямої з однієї точки проведені перпендикуляр

і похила, то похила більша, ніж перпендикуляр
Рівні похилі мають рівні проекції
З двох похилих більша та, проекція якої більша
@SunnyZNO
Співвідношення між елементами
прямокутного трикутника
Косинусом гострого кута прямокут-

ного трикутника називається відношен-
ня прилеглого катета до гіпотенузи.
Синусом гострого кута називається

відношення протилежного катета до
гіпотенузи.
α
Тангенсом гострого кута називаєть-

ся відношення протилежного катета
b a
до прилеглого. cosα = ; sinα = ;
c c
Котангенсом гострого кута назива- a b

ється відношення прилеглого катета tg α = ; ctg α =
b a
до протилежного
30
Формули зв’язку між тригонометричними функціями
sin 2 α + cos2 α = 1 ;
sin α cos α
tg α = ; ctg α = ;
cos α sin α
1 1
1 + tg 2 α = 2
; 1 + ctg 2 α = 2
cos α sin α
Властивості катетів, медіан і висот прямокутного трикутника
Катет прямокутного трикутника —

середнє пропорційне між гіпотенузою
й проекцією цього катета на гіпо-
тенузу
a = ac c ; b = bc c .
Висота прямокутного трикутника,

проведена з вершини прямого кута,—
середнє пропорційне між проекціями
катетів на гіпотенузу
hc = acbc .
ac = EB ;
Висота може бути визначена через
катети та їх проекції на гіпотенузу bc = AE ;
ab ac + bc = c
hc = .
ac + bc
Медіана, проведена з вершини пря-

мого кута, дорівнює половині гіпо-
тенузи
1
mc = c .
2
Висота, проведена з вершини пря-

мого кута трикутника, ділить його на
два трикутники, подібні до даного
! ACE " ! CBE " ! ABC
31
Коло, вписане у прямокутний трикутник
Радіус вписаного кола

O
ab a+b−c
r= =
a+b+c 2
Коло, описане навколо прямокутного трикутника
O
Центр описаного кола збігається
з серединою гіпотенузи.
c
R= = mc
2
@SunnyZNO
Площа прямокутного трикутника
Площу можна визначити:
— через катети
1
S= ab ; α
2
— через катет і гострий кут

1 1
S= a 2 tg β = a 2 ctg α ;
2 2
— через гіпотенузу і гострий кут

1 1
S= c2 sin 2α = c2 sin 2β
4 4
32
• Розв’язання трикутників
Теорема косинусів
Квадрат будь-якої сторони трикут-

ника дорівнює сумі квадратів двох ін-
ших сторін без подвоєного добутку
цих сторін на косинус кута між
ними α
c2 = a 2 + b2 − 2ab cos γ
Висновки:
1. Якщо c2 > a 2 + b2 , то кут γ — тупий ( cos γ < 0) .
2. Якщо c2 < a 2 + b2 , то кут γ — гострий ( cos γ > 0) .
3. Якщо c2 = a 2 + b2 , то кут γ — прямий.
4. У трикутнику проти більшого кута лежить більша сторо-

на, проти більшої сторони лежить більший кут
Теорема синусів
Сторони трикутника пропорційні

синусам протилежних кутів.
Коефіцієнт пропорційності дорів-
нює діаметру описаного кола α
a b c
= = = 2R
sin α sin β sin γ
33
ЧОТИРИКУТНИКИ
• Основні означення і властивості
Чотирикутником називається
фігура, яка складається з чотирьох
точок (вершин) і чотирьох відрізків
Чотирикутники
(сторін), що послідовно сполучають

вершини. При цьому ніякі три з да-
них точок не повинні лежати на од-
ній прямій, а відрізки, що їх сполу- A, B, C, D — вершини;
чають, не повинні перетинатися AB, BC, CD, DA —
сторони
Чотирикутник називається опук-

лим, якщо він розміщений в одній
півплощині відносно прямої, що мі-
@SunnyZNO
стить будь-яку його сторону
ABCD — опуклий
чотирикутник
Коло, яке дотикається до всіх сто-

рін чотирикутника, називається впи- O
саним у цей чотирикутник. (Чоти-
рикутник описаний навколо кола)
Коло, що містить усі вершини чо-

тирикутника, називається описаним
O
навколо цього чотирикутника. (Чо-
тирикутник вписаний у коло)
34
Сума кутів опуклого чотирикутни-
ка дорівнює 360°
! A + ! B + ! C + ! D = 360°
Площа довільного опуклого чоти-
рикутника
d1d2 sin ϕ 1
S= ,
2
де d1 , d2 — діагоналі чотирикут-
ника;
ϕ — кут між діагоналями
• Описані чотирикутники
Якщо в чотирикутнику суми до-

вжин протилежних сторін рівні, то
O
в нього можна вписати коло
a+c = b+d
Центр вписаного у чотирикутник O

кола є точкою перетину всіх чоти-
рьох бісектрис кутів цього чотирикут-
ника
BO, CO, DO, AO —
бісектриси кутів
35
Точки дотику вписаного кола ді-
лять кожну сторону чотирикутника
на два відрізки. Відрізки, які прове-
O
дені з однієї вершини, рівні
KB = BL ; LC = CM ;
MD = DN ; KA = AN
Площа описаного чотирикутника

S = pr ,
O
де r — радіус вписаного кола;
a+b+c+d
p=
2
@SunnyZNO
Коло, описане навколо чотирикутника
Якщо сума протилежних кутів чо-

тирикутника дорівнює 180°, то на-
O
вколо нього можна описати коло
! A + ! C = ! B + ! D = 180°
Центр описаного навколо чотири-

кутника кола є точкою перетину
O
всіх чотирьох серединних перпенди-
кулярів до сторін цього чотири-
кутника
36
Теорема Птолемея
Сума добутків протилежних сто-
рін вписаного у коло чотирикутни-
ка дорівнює добутку його діаго-
налей
ac + bd = ef
a, b, c, d — сторони;
e, f — діагоналі
Площа вписаного чотирикутника

S= ( p − a )( p − b )( p − c )( p − d ) , O
a+b+c+d
де p =
2
• Паралелограм
Чотирикутник, протилежні сторо-

ни якого попарно паралельні, нази-
вається паралелограмом
AB  CD ; BC  AD
Властивості паралелограма
Середина діагоналі паралелограма O

є його центром симетрії
Протилежні сторони паралелогра-

ма рівні
AB = CD ; BC = AD
37
Протилежні кути паралелограма
рівні
! A = !C ; ! B = ! D
Сума кутів паралелограма, приле-

глих до довільної сторони, дорів-

нює 180°
! A + ! B = ! B + !C =
= ! C + ! D = ! D + ! A = 180°
Діагоналі паралелограма перети-

наються і точкою перетину діляться O
навпіл
BO = OD ; AO = OC
@SunnyZNO
Кожна діагональ ділить паралело-
грам на два рівних трикутники
" ABD = " BDC
Дві діагоналі паралелограма ді-

лять його на чотири рівновеликі O
трикутники
S" ABO = S" OBC = S" OCD = S" AOD
Сума квадратів діагоналей парале-

лограма дорівнює сумі квадратів
усіх його сторін
e 2 + f 2 = 2( a 2 + b2 )
a, b — сторони;
e, f — діагоналі
38
Ознаки паралелограма
Якщо у чотирикутнику протилежні сторони попарно рівні,

то цей чотирикутник — паралелограм
Якщо у чотирикутнику протилежні сторони рівні й пара-
лельні, то цей чотирикутник — паралелограм
Чотирикутник, діагоналі якого у точці перетину діляться
навпіл,— паралелограм
Висота паралелограма
Домовилися висотою паралелогра-

ма називати перпендикуляр, проведе-
ний із вершини цього паралелограма
α
до неприлеглої сторони
hα = b sin α
Площа паралелограма
Площу паралелограма можна визначити:
— через сторону паралелограма і про-

ведену до неї висоту
S = aha ;
— через дві сторони паралелограма

і кут між ними
α
S = ab sinα ;
— через діагоналі паралелограма і кут

між ними
ef sin ϕ
S=
2
39
• Ромб
Паралелограм, у якого всі сторони

рівні, називається ромбом
AB = BC = CD = DA
Властивості ромба
Діагоналі ромба перетинаються під

прямим кутом
AC ⊥ BD
@SunnyZNO
Діагоналі ромба є бісектрисами

його кутів
! CAB = ! CAD = ! BCA = ! ACD
! DBA = ! DBC = ! BDA = ! BDC
У будь-який ромб можна вписати

O
коло з центром у точці перетину його
діагоналей
40
Площа ромба
Площу ромба можна визначити:
— через діагоналі
d1d2
S= ;
2
α
— через сторону і кут ромба
S = a 2 sinα ;
O
— через сторону і висоту
1
S = ah ;
— через сторону і радіус вписано-

го кола
S = 2ar
Коло, вписане в ромб
Радіус кола, вписаного у ромб, можна обчислити:
— через висоту ромба

h
r= ; B
2
a E
— через діагоналі ромба і сторону
d1 d2
d1d2 A C
r= ; O h
4a
— через відрізки, на які ділить

сторону ромба точка дотику D
r = BE ⋅ EC
41
• Прямокутник
Прямокутник — паралелограм,
у якого всі кути прямі
Властивості прямокутника
Діагоналі прямокутника рівні

й точкою перетину діляться навпіл
Прямокутник має дві осі симетрії,

@SunnyZNO
які збігаються з серединними перпен-
дикулярами до його сторін
Навколо будь-якого прямокутника

можна описати коло з центром у точ-
ці перетину діагоналей і радіусом, що O
дорівнює половині діагоналі
AC = 2R
Площу прямокутника можна визначити:
— через його сторони

S = ab ;
— через діагоналі і кут між ними
d 2 sin γ
S=
2
42
• Квадрат
Квадрат — це прямокутник,
у якого всі сторони рівні
AB = BC = CD = AD
Властивості квадрата
У квадрата всі кути прямі
Діагоналі квадрата рівні й перети-

наються під прямим кутом
Квадрат має чотири осі симетрії —

прямі, що проходять:
— через його діагоналі;
— через середини протилежних
сторін
Квадрат має поворотну симетрію.

Центр симетрії — точка перетину діа-
гоналей, кут повороту 90°
43
У квадраті центри вписаного і опи-
саного кіл збігаються і розташовані
у точці перетину його діагоналей.
O
a 2
R= .
2
Радіус вписаного кола
a
r=
2
Площа квадрата
2 d2
S=a =
2
Послідовно з’єднані відрізками се-

редини сусідніх сторін квадрата утво-
рюють квадрат
@SunnyZNO
• Трапеція
Основні означення
Трапеція — це чотирикутник, у яко-

го дві сторони паралельні, а дві інші
не паралельні.
Паралельні сторони називаються
основами трапеції.
Непаралельні сторони називають-
ся бічними сторонами. BC, AD — основи;
Домовилися висотою трапеції AB, CD —
називати перпендикуляр, опущений бічні сторони;
з довільної точки однієї основи тра- h — висота
пеції на другу основу
44
Середня лінія трапеції — це від-
різок, що з’єднує середини бічних
сторін
AK = KB ; CL = LD KL — середня лінія
трапеції
Рівнобічна (рівнобедрена) трапе-
ція — трапеція, у якої бічні сторо-
ни рівні
AB = CD
Прямокутна трапеція — це тра-

пеція, у якої одна бічна сторона пер-
пендикулярна до основ
Властивості трапеції
Коло можна вписати у трапецію,

якщо сума її бічних сторін дорівнює
сумі основ
AB + CD = BC + AD .
Центр вписаного у трапецію ко- O
ла — точка перетину бісектрис вну-
трішніх кутів.
Радіус вписаного кола дорівнює
половині висоти
h
r=
2
При продовженні бічних сторін

трапеції утворюються два подібних
трикутники
! BEC " ! AED
45
Трикутники, утворені основами
і відрізками діагоналей, подібні. Ко-
ефіцієнт подібності дорівнює відно-
шенню основ
! BEC " ! DEA ;
BC
k=
AD
Середня лінія трапеції паралель-

на основам і дорівнює їх півсумі
KL  BC ; KL  AD ;
BC + AD
KL =
2
У рівнобічній трапеції:
— кути при основі рівні
! A = ! D ; ! B = !C ;
— діагоналі рівні
BD = CA
@SunnyZNO
Площу трапеції можна визначити:
— через півсуму основ (середню

лінію трапеції) і висоту
a+b
S= h;
2
— через діагоналі і кут між 1
ними
1
S= d1d2 sinϕ
2
Навколо будь-якої рівнобічної

трапеції можна описати коло. O
Якщо трапеція вписана у коло, то
вона рівнобічна
46
МНОГОКУТНИКИ
Многокутник — замкнена ламана

лінія, яка утворюється, якщо взяти
n будь-яких точок A1 , A2 , ..., An
і з’єднати прямолінійним відрізком 1
кожну з них з наступною, а остан-

ню — з першою.
Точки A1 , A2 , ..., An називають-
ся вершинами многокутника, а від-
різки A1 A2 , A2 A3 , ..., An A1 — його
сторонами
Плоским многокутником, або

многокутною областю називається
скінченна частина площини, обмеже-
на многокутником
Коло, що дотикається до всіх сто-

рін многокутника, називається вписа- O
ним у цей многокутник
Многокутники
Коло, що містить усі вершини мно-

гокутника, називається описаним на- O
вколо цього многокутника
47
• Опуклі многокутники
Многокутник називається опук-

лим, якщо він лежить в одній пів-
площині відносно будь-якої прямої,
що містить його сторону
Кутом опуклого многокутника

при даній вершині називається
кут, утворений його сторонами, що
збігаються у цій вершині.
Сума кутів опуклого n-кутника
дорівнює 180° (n − 2) ! A + ! B + !C + ! D +
@SunnyZNO+ ! E + ! F = 4 ⋅180°
Зовнішнім кутом опуклого 1
многокутника при даній вершині

називається кут, суміжний вну-
трішньому куту многокутника при
даній вершині.
Сума зовнішніх кутів будь-якого
опуклого n-кутника дорівнює 360°
β1 + β 2 + … + β n = 360°
Кількість діагоналей опуклого

n-кутника дорівнює
n (n − 3)
2
48
• Правильні многокутники
Опуклий многокутник називається

правильним, якщо всі його сторони
рівні і всі його внутрішні кути рівні.
Внутрішній кут правильного n-кут-
ника дорівнює
n −2
α= ⋅180°
n
Центри вписаного у правильний

многокутник кола і кола, описаного
навколо нього, збігаються.
Радіуси описаного і вписаного
кіл:
O
a
R= ;
180°
2 sin
n
a
r=
180°
2 tg
n
Площу правильного n-кутника можна визначити:

na 2 180°
— через сторону многокутника S = ctg ;
4 n
nR 2 360°
— через радіус описаного кола S = sin ;
2 n
180°
— через радіус вписаного кола S = nr 2 tg
n
49
КОЛО І КРУГ
Колом називається замкнена плос-

ка крива, всі точки якої однаково
віддалені від даної точки (центра ко-
Коло і круг
ла), що лежить у тій самій площині,

що й крива. O
Відрізок R, що з’єднує центр кола

з будь-якою його точкою (а також
довжина цього відрізка), називається
радіусом
Відрізок, що з’єднує дві точки ко-
@SunnyZNO
ла, називається хордою. Хорда, що
проходить через центр кола, назива- O
ється діаметром.
Діаметр — найбільша з хорд
Дуга — частина кола, розміщена

між двома його точками. α
Вписаним кутом називається кут, O

утворений двома хордами, що мають
спільний кінець.
Центральним кутом називається

кут, утворений двома радіусами
a — вписаний кут;
b — центральний кут
50
• Властивості хорд
Рівні хорди стягують рівні дуги

AB = CD ⇒ ∪ AB = ∪ CD
Діаметр, що проходить через
O
середину хорди, перпендикулярний
до неї
Паралельні хорди відтинають на

колі рівні дуги O
AB ! CD ⇒ ∪ AC = ∪ BD
Хорди, рівновіддалені від центра

кола, рівні. O
Більша з двох хорд міститься
ближче до центра кола
• Дотична до кола
Пряма, що лежить в одній пло-

щині з колом і має з ним тільки O
одну спільну точку, називається
дотичною до цього кола
51
Властивості дотичної до кола
Пряма, що перпендикулярна до діа-

O
метра кола й проходить через його кі-
нець, є дотичною до цього кола
Дотична до кола перпендикулярна

до діаметра, що проходить через точ- O
ку дотику
Дотичні, проведені з однієї точки,

утворюють рівні кути з прямою, що O
проходить через цю точку і центр
кола
! BAO = ! OAC
Відрізки дотичних, проведених з од-

O
@SunnyZNO
нієї точки, рівні
AB = AC
• Січна кола і її властивості
Пряма, що перетинає коло у двох O

різних точках, називається січною
Якщо з точки M поза колом про-

ведена січна до нього, то добуток від-
станей від точки M до точок перети- O
ну січної з колом дорівнює квадрату
довжини відрізка дотичної від точ-
ки M до точки дотику
MB ⋅ BC = MA 2
52
• Дотик двох кіл
Зовнішній Внутрішній
O1 O O1 O
O1O2 = r + R O1O2 = R − r
• Кути у колі
Градусна міра дуги
Градусною мірою дуги називається градусна міра відповід-
ного їй центрального кута
Градусна міра дуги має такі властивості.
1. Градусна міра дуги невід’ємна.
2. Рівні дуги мають однакову градусну міру.
3. Якщо дві дуги одного кола (або двох рівних кіл) мають од-
накову градусну міру, то вони рівні
Радіанне вимірювання кутів
Радіан — кут, що відповідає дузі, довжина якої дорівнює

її радіусу. 1 радіан дорівнює приблизно 57°17 ′44,8′′ .
Радіан приймається за одиницю вимірювання кутів при так
званому радіанному вимірюванні кутів.
Якщо радіанна міра кута дорівнює α , то кут містить
180 πn
α градусів; а кут в n° має радіанну міру .
n 180
Наприклад, кутам у 30°, 45°, 60°, 90°, 180° відповідають
π π π π
кути, що містять відповідно , , , , π радіан
6 4 3 2
53
• Вписані кути
Вписаний кут вимірюється полови-

ною дуги, на яку він спирається, і до- α
рівнює половині центрального кута, O
α
що спирається на ту саму дугу
1
! ABC = ∪ AC
2
Вписані кути, що спираються на α

одну дугу, рівні α O
! α = !β
@SunnyZNO
Вписаний кут, що спира-
ється на діаметр (півко-
ло),— прямий O
! ABC = 90°
Кут, утворений двома січними
Кут, утворений двома січними, ви-

мірюється піврізницею дуг, що міс-
O
тяться між двома його сторонами
1
!BAE = (∪CD − ∪ BE)
2
54
• Довжина кола і дуги
Довжиною кола називається спіль-
на границя периметрів вписаних і опи-
саних правильних многокутників при
необмеженому подвоєнні числа їх
сторін.
Відношення довжини кола до його O
діаметра однакове для всіх кіл і по-
значається π .
π = 3,14159 ...
C = 2πR
Довжина кола радіуса R дорів-
нює 2πR
Довжина дуги кола дорівнює до-

бутку радіуса кола на радіанну міру O
дуги l = α ⋅ R α
• Площа круга і його частин
O
Площа круга S = πR 2
1
Площа сектора S = αR 2 , O
2
α
де α — кут у радіанах
Площа сегмента
O
1 α
α
S= (α − sin α ) R 2
2
55
ПРЯМІ І ПЛОЩИНИ У ПРОСТОРІ
• Способи задання площини

Площина у просторі однозначно визначається:
трьома точками, прямою і точкою,

що не лежать що не лежить
на одній прямій на цій прямій
α α
двома прямими, двома паралельними

що перетинаються прямими
α α
@SunnyZNO
• Паралельність прямих і площин

Прямі і площини у просторі
Взаємне розміщення прямих у просторі
Дві прямі у просторі перетинають- α

ся, якщо вони мають лише одну
спільну точку
pq = C
Дві прямі у просторі називаються α

паралельними, якщо вони лежать
в одній площині і не мають спільних
точок
56
Дві прямі у просторі називаються
мимобіжними, якщо не існує площи-
на, що містить ці прямі
Взаємне розміщення прямої і площини у просторі
Пряма і площина перетинаються, α

якщо вони мають одну спільну точ-
ку: p  α = A .
Точка A називається слідом пря-
мої p на площині α
Пряма називається паралельною

площині, якщо вона не має з цією α
площиною спільних точок
Взаємне розміщення площин у просторі

Дві площини у просторі можуть:
перетинатися збігатися не мати спільних точок
α α
Дві площини називаються паралельними, якщо вони не ма-

ють спільних точок
57
Ознаки паралельності прямих і площин у просторі
Для того щоб пряма p була пара-
лельною площині α , достатньо, щоб
ця пряма була паралельна хоча б од-
ній прямій q, що лежить у пло-
щині α .
Якщо пряма p паралельна площи- α
ні α , то вона паралельна лінії пере-
тину α з будь-якою площиною β ,
що проходить через p
Пряма p, паралельна кожній з двох

площин α і β , що перетинаються,
паралельна лінії їх перетину q
Ознака паралельності двох площин
@SunnyZNO
Якщо дві прямі, що перетинають-
α
ся і лежать у площині α , відповідно
паралельні двом прямим, які перети-
наються і лежать у площині β , то ці 1
1
площини паралельні
Властивості паралельних прямих у просторі
Прямі, одержані при перетині двох

паралельних площин третьою, пара-
лельні між собою
α β; q  p α
58
Дві прямі, кожна з яких паралель- α
на третій, паралельні між собою
pq
⇒ pl
lq
• Паралельне проектування
При паралельному проектуванні задаються:

— площина проектування α ,
— напрям проектування (пряма l)
Паралельною проекцією точки A

на площину α називається точка пе-
ретину прямої p, що проходить через α
точку A паралельно напряму проекту-
1
вання, з площиною проектування α
A1 = пр α A
F
Паралельні проекції всіх точок
фігури F на площину α утворюють
фігуру F1, яка називається паралель-
ною проекцією фігури F на площи-
ну α 1
1 F1
F1 = пр α F
α
1
59
Властивості паралельних проекцій
1. Паралельна проекція прямої — це або точка, або пряма.
2. Паралельні проекції паралельних прямих p і q, не паралель-

них напряму проектування l, паралельні.
3. Відношення довжин відрізків прямої дорівнює відношенню

довжин їх паралельних проекцій
• Перпендикулярність прямих і площин
Перпендикуляр і похила до площини
Перпендикуляром, опущеним з да-

ної точки на дану площину, назива-
ється відрізок, що з’єднує дану точ-
ку з точкою площини і лежить
@SunnyZNO
на прямій, яка перпендикулярна до
площини.
α
Похилою, проведеною з даної точ-
AB — перпендикуляр
ки до даної площини, називається
до площини α
будь-який відрізок, що з’єднує дану

точку з точкою площини і не є пер- AC — похила
пендикуляром до цієї площини до площини α
Ознака перпендикулярності прямої і площини
Для того щоб пряма була перпен-

дикулярною до площини, достатньо,
щоб вона була перпендикулярною до
двох будь-яких прямих, що перети-
наються і лежать у цій площині
α
60
Теорема про три перпендикуляри
Пряма теорема
Пряма, що проведена на площині
перпендикулярно до проекції певної
похилої, перпендикулярна і до самої
похилої.
Обернена теорема
Пряма, що проведена на площині
перпендикулярно до похилої, перпен-
дикулярна і до ортогональної проек- α
ції цієї похилої
Відстань від точки до площини
Якщо з точки A, що лежить поза

площиною α , проведені перпендику-
ляр і похила до цієї площині, то:
1) перпендикуляр коротший за будь-

яку похилу;
2) рівні похилі мають рівні проекції
і рівним проекціям відповідають
рівні похилі;
3) з двох похилих, що мають нерівні

проекції, довша та, проекція якої
довша. α
Відстань від точки до площини,

що не містить цю точку, дорівнює
довжині перпендикуляра, опущеного
з даної точки на дану площину
61
Властивості перпендикулярів до площини
α
Площина, перпендикулярна до од-
нієї з двох паралельних прямих, пер-
пендикулярна і до другої прямої
α
Прямі, перпендикулярні до однієї
@SunnyZNO
площини, паралельні між собою
Відстань між мимобіжними прямими
Відстань між мимобіжними пря-

мими дорівнює довжині перпендику-
ляра, опущеного з будь-якої точки α
однієї прямої на площину, що прохо-
дить через другу пряму паралельно
першій
α
62
КУТИ У ПРОСТОРІ
• Кут між прямою і площиною
Кутом між похилою (AC) і пло-

щиною ( α ) називається кут між по- α
Кути у просторі
хилою та її ортогональною проекці-
єю ( BC ) на цю площину
Кут між похилою та її ортогональ-

ною проекцією менший, ніж кут між
похилою і будь-якою іншою прямою, α
що проведена у цій площині через
основу похилої
Пряма, перпендикулярна до однієї α

з двох паралельних площин, перпен-
дикулярна і до другої.
Площини α і β , перпендикулярні
1
до тієї самої прямої p, паралельні
між собою 1
1
Похила до двох паралельних пло-

щин утворює з ними рівні кути
63
• Двогранні кути
Двогранним кутом називається

фігура, утворена двома півплощинами
зі спільною граничною прямою.
Півплощини називаються гранями

двогранного кута, а їхня спільна
гранична пряма — ребром двогранно-
го кута α , β — грані двогран-
ного кута,
а — ребро двогранного
кута
Лінійним кутом двогранного ку-

та називається кут, утворений при
@SunnyZNO
перетині двогранного кута площи-
ною, перпендикулярною до його
ребра
∠ ABC — лінійний кут
двогранного кута
з ребром MN
Усі лінійні кути двогранного кута рівні
Градусною мірою двогранного кута називається градусна

міра його лінійного кута
α α1
Лінійні кути, що відпо- 1
1
відають рівним двогранним
кутам, рівні, і навпаки, 1
рівним лінійним кутам від- 1
повідають рівні двогранні 1
кути 1
64
• Кут між площинами. Перпендикулярні площини
Кутом між двома площинами, що перетинаються, нази-

вається найменший з двогранних кутів, утворених цими
площинами.
Площини α і β , кут між якими дорівнює 90°, називають-
ся перпендикулярними ( α ⊥ β ) .
Якщо дві площини паралельні, то кут між ними вважаєть-

ся рівним 0°.
( )

0° # α, β # 90°
Площина α , що проходить через

перпендикуляр p до іншої площи-
ни β , перпендикулярна до пло- α
щини β .
Якщо дві площини α і β взаємно

перпендикулярні, то пряма p, прове-
дена в одній з цих площин перпенди-
кулярно до лінії їх перетину, перпен-
дикулярна і до другої площини
α
Якщо α і β — дві взаємно пер-
пендикулярні площини і з точки A
площини α опущений перпендику-
ляр p на площину β , то він лежить
у площині α
65
МНОГОГРАННИКИ
Многогранником називається гео-

метричне тіло, поверхня якого скла-
дається зі скінченного числа плоских
многокутників.
Многогранник називається опук-

лим, якщо він міститься по одну сто-
рону від площини кожного плоского
многокутника на його поверхні.
Многокутники, з яких складена

многогранна поверхня, називаються
її гранями; сторони многокутників —
ребрами, а вершини — вершинами
многогранника.
@SunnyZNO
Відрізок, що з’єднує дві вершини
многогранника, які не лежать на од-
ній грані, називається діагоналлю
многогранника
Многогранники
• Призма і паралелепіпед
Призмою називається многогранник, поверхня якого є об’єд-
нанням двох рівних многокутників, розміщених у паралель-
них площинах (основ призми), і паралелограмів (бічних гра-
ней), число яких дорівнює числу сторін основи.
Об’єднання граней, що не є основами призми, називається

її бічною поверхнею
66
Призма називається прямою, якщо
її бічні ребра перпендикулярні до
площин основ. Бічні грані прямої 1
призми — прямокутники
1
1
1
1
Пряма призма
Непряма призма називається по-

хилою.
Висотою будь-якої призми нази-
вається перпендикуляр, опущений 1 1
з будь-якої точки верхньої основи на

площину нижньої основи 1
α
Похила призма,
BE — висота призми
Паралелепіпед
Призма, в основі якої лежить па-

ралелограм, називається паралелепі-
педом.
Середина будь-якої діагоналі пара-
лелепіпеда є центром його симетрії. O
Протилежні грані паралелепіпеда 1 1
рівні й паралельні.
1 1
Усі діагоналі паралелепіпеда пере-
тинаються в одній точці і діляться O — центр симетрії
нею навпіл
67
Прямокутний паралелепіпед
Прямий паралелепіпед, в основі

якого лежить прямокутник, назива-
ється прямокутним.
Довжини трьох ребер прямокутно-
го паралелепіпеда, що виходять з од-
нієї вершини, називаються його ви-
мірами.
Прямокутний паралелепіпед, у яко-
го всі три виміри рівні, називається
кубом.
У прямокутному паралелепіпеді
квадрат довжини діагоналі дорівнює
сумі квадратів трьох його вимірів d 2 = a 2 + b2 + c2
Площа поверхні та об’єм призми
@SunnyZNO
Площа бічної поверхні
Sб = p ⋅ l ,
де p — периметр перпендикулярно-
го перерізу (для прямої приз-
ми — периметр основи);
l — довжина бічного ребра.
Площа повної поверхні

Sп = Sб + 2Sо , 1
1
де Sо — площа основи.
1
Об’єм 1
V = S⋅l ,
де S — площа перпендикулярного KLMN — перпендику-
перерізу (для прямої призми — лярний переріз,
площа основи); BP — висота
l — довжина бічного ребра
68
Площа поверхні та об’єм прямокутного паралелепіпеда

Sб = 2c ( a + b ) .

Sп = 2( ac + bc + ab ) .
Об’єм
V = abc
• Правильні многогранники
Опуклі многогранники, всі грані яких — правильні много-
кутники, називаються правильними многогранниками
Тетраедр Куб Октаедр Додекаедр Ікосаедр
Основні формули
Правильні Радіус описаної Радіус вписаної Об’єм

многогранники сфери сфери
a 6 a 6 a3 2
Тетраедр
4 12 12
a 3 a
Куб a3
2 2
a 2 a 6 a3 2
Октаедр
2 6 3
a — довжина ребра многогранника
69
• Піраміда
Пірамідою називається много-

гранник, однією з граней якого
є многокутник (основа піраміди),
а інші грані (бічні грані) — три-
кутники зі спільною вершиною
(вершина піраміди).
Перпендикуляр, опущений з вер-

шини піраміди на площину її
основи, називається висотою пі-
раміди.
Об’єм піраміди
1
V= Sо ⋅ h ,
3 O
де Sо — площа основи; 1
h — висота.
Площа
@SunnyZNO
повної поверхні піра-
міди
A1 A2 A3 A4 A5 A6 — основа,
Sп = Sб + Sо ,
SO — висота
де Sб — площа бічної поверхні
(сума площ бічних граней),
Sо — площа основи
Зрізана піраміда
Площина, що перетинає піраміду і паралельна її основі, ді-

лить її на дві частини: піраміду, подібну до даної, і так зва-
ну зрізану піраміду.
Основи зрізаної піраміди — подібні многокутники, а бічні

грані — трапеції.
Висота зрізаної піраміди — це відстань між площинами

її основ
70
Об’єм зрізаної піраміди
V=
1
3
( )
h S1 + S1S2 + S2 ,
1
1
O1
де S1 і S2 —площі основ, 1 1
h — висота.
Площа повної поверхні зрізаної
піраміди
O
Sп = S1 + S2 + Sб ,
де S1 і S2 — площі основ,
SABCD, SA1B1C1D1 — піра-
Sб — площа бічної поверхні (су-
міди, SABCD V SA1B1C1D1,
ма площ бічних граней)
ABCDA1B1C1D1 — зрізана
піраміда, OO1 — висота
зрізаної піраміди
Правильна піраміда
Піраміда називається правиль-

ною, якщо в її основі лежить пра-
вильний многокутник і висота піра-
міди проходить через центр основи.
Бічні грані правильної піраміди —
рівні між собою рівнобедрені три-
кутники, висота кожного з цих три-
кутників називається апофемою.
O
Площа бічної поверхні правильної
піраміди дорівнює добутку півпери-

метра основи на апофему
SK — апофема
Зрізана піраміда, яка утворюєть-

ся з правильної піраміди, також на-
зивається правильною 1 1
O1
1 1
71
ТІЛА ОБЕРТАННЯ
• Циліндр
Циліндрична поверхня —
це множина прямих простору
Тіла обертання
(твірних), що паралельні за-

даному напрямку і проходять 1
через певну лінію (на-
прямну).
1
α
Циліндр — це тіло, обме-
жене замкнутою циліндрич-
ною поверхнею і двома пара-
лельними площинами, що AB — твірна,
перетинають її,— основами
циліндра @SunnyZNOF і F — основи,
1
AKNLA — напрямна
2
Циліндр, у якого основи

перпендикулярні до твірної
і являють собою круги, нази-
вається прямим круговим ци-
ліндром (часто називають про- O
сто циліндром).
Об’єм такого циліндра
V = πr 2h .
Sб = 2πrh .
O1
Sп = 2πr (r + h ) ,
де r — радіус основи,
h — висота циліндра
72
• Конус
Конічна поверхня — це мно-

жина прямих простору (твір-
них), що з’єднують всі точки
певної лінії (напрямної) з даною
точкою простору (вершиною),
що не лежить у площині на-
прямної.
Конус — це тіло, обмежене

замкненою конічною поверхнею
O
і площиною, що містить на-
прямну (площиною основи). α
Перпендикуляр, опущений
з вершини конуса на площину
S — вершина,
основи, називається висотою
конуса. F — основа,
ABCDA — напрямна,
Частина конічної поверхні, SA, SB, SC, SD — твірні,
що розташована між вершиною
SO — висота
і площиною основи, називається
бічною поверхнею конуса
Прямий круговий конус
Конус називається прямим

круговим, якщо його напрям-
на — коло, а вершина ортого-
нально проектується в його
центр. (У курсі елементарної ге-
ометрії його називають просто
конусом) O
73
Основні властивості і формули
Прямий круговий конус можна утворити обертанням пря-

мокутного трикутника навколо одного з його катетів. При цьо-
му обертанні другий катет опише основу конуса, а гіпотену-
за — бічну поверхню конуса.
Довжина твірної l = h 2 + r 2 ;
1
об’єм V = πr 2h ;
3
площа бічної поверхні Sб = πrl ;
площа повної поверхні Sп = πr (l + r ) ,
де r — радіус кола основи,
h — висота конуса
@SunnyZNO
Зрізаний конус
При перетині конуса площиною,

що паралельна його основі, утворю-
ється фігура, гомотетична основі,
причому центром гомотетії служить
вершина конуса.
Частина конуса, обмежена його

основою і січною площиною, пара- O
лельною основі, називається зріза-
ним конусом.
Висотою зрізаного конуса назива- O1

ється відрізок перпендикуляра, опу-
щеного з будь-якої точки верхньої
основи на нижню
74
Основні властивості і формули
Площі перерізів конуса, паралельних його основі, відносять-

ся як квадрати відстаней від них до вершини конуса.
Довжина твірної l = ( R − r ) + h 2 ;
2
πh ( R 2 + r 2 + Rr ) ;
1
об’єм V =
3
площа бічної поверхні Sб = π ( R + r ) l ,
де r — радіус кола верхньої основи,

R — радіус кола нижньої основи,
h — висота зрізаного конуса
• Сфера і куля
Сфера — це замкнена поверхня,

що складається з усіх точок, однако-
во віддалених від однієї точки (цен-
тра сфери).
Відрізок, що з’єднує центр сфери O
з будь-якою її точкою, називається
радіусом сфери.
Площа сфери
S = 4πR 2
Частина простору, що обмежена

сферою і містить її центр, називаєть-
ся кулею. O
Об’єм кулі
4
V= πR 3
3
75
α
Площина, що має з кулею (сферою)
тільки одну спільну точку, називаєть-
ся дотичною до кулі ( α ) , а та, що
O
має більше ніж одну спільну точку,—
січною площиною
Кульовий сегмент — це частина

кулі, що відтинається січною пло-
щиною.
Об’єм кульового сегмента

1
V= πh 2 (3R − h ) ;
3
O
площа бічної поверхні

S = 2πRh ,
де R — радіус кулі,
@SunnyZNO
h — висота кульового сегмента
Кульовий шар — це частина кулі,

що міститься між двома паралельни-
ми площинами, які проходять через
кулю.
Об’єм кульового шару O
πh (3a 2 + 3b2 + h 2 ) ;
1
V=
6
площа бічної поверхні O1
O
S = 2πRh ,
де R — радіус кулі,
h — відстань між площинами
основ,
a і b — радіуси основ
76
Кульовий сектор — це геометрич-
не тіло, що утворюється при обертан-
ні кругового сектора навколо одного
з радіусів, який обмежує круговий
сектор.
O1
Об’єм кульового сектора
2 O
2
V= πR h ;
3
площа поверхні кульового сектора
S = πR (2h + a ) ,
де R — радіус сектора (радіус кулі), O1

h — проекція хорди, що стягує
дугу сектора, на вісь обертання;
a — відстань від кінця хорди, O
який не лежить на осі, до цієї осі
Взаємне розміщення двох сфер
Нехай є дві сфери з центрами O1 і O2 та радіусами R1

і R2 відповідно. Тоді:
1) якщо O1O2 > R1 + R2 або O1O2 < R1 − R2 , то ці сфери не ма-

ють спільних точок;
2) якщо O1O2 = R1 + R2 або O1O2 = R1 − R2 , то сфери дотика-

ються;
3) якщо R1 − R2 − O1O2 < R1 + R2 , то сфери перетинаються по

колу
77
ДЕКАРТОВА СИСТЕМА КООРДИНАТ
Вісь — пряма лінія із зазначе-

ним на ній напрямом
Вісь координат — вісь, на якій

задано початок відліку, одиниця 1
масштабу, і кожному дійсному чис-
лу відповідає певна точка
• Декартові координати на площині й у просторі

На площині У просторі
Дві взаємно перпендику- Три взаємно перпендику-
лярні осі координат (вісь лярні осі координат (вісь аб-
абсцис Ox, вісь ординат Oy) сцис Ox, вісь ординат Oy,
із спільним початком від- вісь аплікат Oz) із спільним
ліку.
@SunnyZNO
Кожній точці площини
початком відліку.
Кожній точці простору ста-
ставиться у відповідність па- виться у відповідність трійка
ра чисел ( x A ; y A ) — коорди- чисел ( x A ; y A ; z A ) — коорди-
нати проекцій точки на від- нати проекцій точки на від-
повідні осі координат повідні осі координат
Декартова система координат
1
1
1
1
1
78
• Основні координатні формули
Відстань між точками
1 1 1
1 1
O
O
AB = (x2 − x1 )2 + ( y2 − y1 )2 AB = (x2 − x1 )2 + ( y2 − y1 )2 + (z2 − z1 )2
Координати точки ділення відрізка у даному відношенні

AK m1
AK m1 =
= KB m2
KB m2

1 1 1
1 1
O
O
m2 x1 + m1x2
x= ;
m2 x1 + m1x2 m1 + m2
x= ;
m1 + m2 m2 y1 + m1y2
y= ;
m2 y1 + m1y2 m1 + m2
y=
m1 + m2 m2 z1 + m1z2
z=
m1 + m2
79
Координати середини відрізка
1 1 1
1 1
O
O
x1 + x2 y1 + y2 x1 + x2 y1 + y2 z1 + z2
x= ; y= x= ; y= ; z=
2 2 2 2 2
Рівняння прямої
Загальне рівняння прямої

ax + by + c = 0 ,
де a ≠ 0 або b ≠ 0 @SunnyZNO O
Рівняння прямої з кутовим коефі-

цієнтом
y = kx + b , O α
де k = tg α
Рівняння прямої у відрізках

x y
+ = 1 ( a ≠ 0, b ≠ 0)
a b O
Рівняння прямої, що проходить че-

рез дві задані точки
y − y1 x − x1
= 1 1 1
y2 − y1 x2 − x1 O
80
Окремі випадки рівняння прямої
Вид рівняння прямої
Вид прямої
ax + by + c = 0 y = kx + b
Графік
прямої пропорційності
ax + by = 0;
y = kx
a
y=− x
b (k ≠ 0)
( a ≠ 0, b ≠ 0)
O
Пряма,
паралельна осі Ox
by + c = 0;
y=b
c
y=−
b (b ≠ 0 )
( b ≠ 0; c ≠ 0 )
O
Пряма,
паралельна осі Oу
ax + c = 0 ;
x = m,
c де m — будь-яке
x=− дійсне число,
a
відмінне від нуля
O ( a ≠ 0; c ≠ 0 )
Рівняння осі Ox
by = 0 ;
y=0 y=0
(b ≠ 0 )
O
81
Умова паралельності прямих
m1 : a1x + b1y + c1 = 0 ;
m2 : a2x + b2 y + c2 = 0 ;
a1 b1 c1
= ≠ 1
a2 b2 c2
m1 : k1x + b1 ;
O
m2 : k2x + b2 ;
k1 = k2 (b1 ≠ b2 )
Умова перпендикулярності прямих
m1 : a1x + b1y + c1 = 0 ;
m2 : a2x + b2 y + c2 = 0 ;
@SunnyZNO
1
a1 b2
=−
b1 a2
m1 : y = k1x + b1 ;
O
m2 : y = k2x + b2 ;
k1k2 = −1
Перетин прямих
m1 : a1x + b1y + c1 = 0 ;
1
m2 : a2x + b2 y + c2 = 0 ;
m1 : y = k1x + b1 ;
m2 : y = k2x + b2
82
Умова перетину a1 b1 k1 ≠ k2
прямих ≠
a2 b2
b1c2 − b2 c1 b2 − b1
xA = ; xA = ;
a1b2 − a2b1 k1 − k2
Координати точки
перетину
a2 c1 − a1c2 k1b2 − k2b1
yA = yA =
a1b2 − a2b1 k1 − k2
Кут між прямими, a1b2 − a2b1 k2 − k1

що перетинаються tg α = tg α =
a1a2 + b1b2 1 + k1k2
Рівняння кола
З центром у початку координат
x2 + y2 = R 2
O
З центром у точці ( x0 ; y0 )
(x − x0 )2 + ( y − y0 )2 = R 2
83
Рівняння сфери
З центром у початку координат

x 2 + y 2 + z2 = R 2 O
З центром у точці ( x0 ; y0 ; z0 )
( x − x0 )2 + ( y − y0 )2 + ( z − z0 )2 = R 2
O
Рівняння площини
@SunnyZNO
Загальне рівняння площини
ax + by + cz + d = 0,
де коефіцієнти a, b, c дорівнюють 

координатам вектора n ( a; b; c ) ,
перпендикулярного до даної пло-
O
щини (a, b, c не дорівнюють ну-
лю одночасно)
Рівняння площини, що проходить

через точку M0 ( x0 ; y0 ; z0 ) і перпен- 

дикулярна до вектора n ( a; b; c )
a ( x − x0 ) + b ( y − y0 ) + c ( z − z0 ) = 0 ,
або
O
ax + by + cz + d = 0,
де d = − ( ax0 + by0 + cz0 )
84
Рівняння площини у відрізках
x y z
+ + = 1,
a b c
де a, b, c — відрізки, що відтина-
ються площиною на координат-
них осях ( a ≠ 0; b ≠ 0; c ≠ 0 )
Окремі випадки положення площини відносно системи координат
Площина проходить через поча-

ток координат
ax + by + cz = 0
O
Площина паралельна координат- α  Oy

ній осі:
α
Oz ax + by + d = 0
Oy ax + cz + d = 0
O
Ox by + cz + d = 0
Площина проходить через коор- O α Декартова система координат

динатну вісь:
α
Ox by + cz = 0
Oy ax + cz = 0 O
Oz ax + by = 0
α  xOy
Площина паралельна координат-
ній площині: α
xOy cz + d = 0
xOz by + d = 0
yOz ax + d = 0 O
85
Взаємне розміщення двох площин
α1 : a1x + b1y + c1z + d1 = 0 ;
α 2 : a2x + b2 y + c2z + d2 = 0
Умова паралельності площин:
a1 b1 c1 α1
= = .
a2 b2 c2
a1 b1 c1 d1 α
При = = = площи-
a1 b2 c2 d2
ни збігаються
@SunnyZNO
α1
Умова перпендикулярності α
площин:
a1a2 + b1b2 + c1c2 = 0
Кут між площинами (менший α1

з двох суміжних):
a1a2 + b1b2 + c1c2

cosϕ = α
a12 + b12 + c12 ⋅ a22 + b22 + c22
86
ВЕКТОРИ
Скаляр (скалярна величина) — — довжина;
величина, кожне значення якої Скаляри — площа;
можна виразити дійсним числом — об’єм
Вектор — напрямлений відрізок 
Вектори
прямої, у якого один кінець (точ-
ка A) називається початком век-
тора, другий кінець (точка B) —
кінцем вектора.
Позначення вектора: 
!!!" "
AB , AB, a, a , a
Модуль вектора — скалярна ве-

личина, що дорівнює відстані між
початком і кінцем вектора (довжи-
ні вектора). !!!"
Позначення модуля вектора: AB = 4
!!!" "
AB , a
Нульовий вектор — вектор, по-

чаток і кінець якого збігаються !!!"
AB = 0
"
a
Два вектори називаються рівни- "
ми, якщо вони мають рівні модулі b
й однаково напрямлені
" "
a=b
"
a
Два вектори називаються коліне- "
b
арними, якщо вони лежать на од-
ній або на паралельних прямих
" "
a#b
87

a
Два однаково напрямлені коліне- 
арні вектори називаються співна- b
прямленими  
a ↑↑ b

a
Два неоднаково напрямлені колі- 
неарні вектори називаються проти- b
лежно напрямленими  
Вектори
a ↑↓ b
• Координати вектора

a (6; 2)

a = OA
Координатами вектора на-
зиваються координати кінця
рівного йому вектора, відкладе-
ного від початку координат 1
@SunnyZNO 1
Обчислення координат і модуля вектора
B ( x B ; y B ; zB )
B ( xB ; yB )


(
a ax ; a y ) (
a ax ; a y ; az )
A (x A ; y A ) A (x A ; y A ; z A )
ax = x B − x A , a y = y B − y A , ax = x B − x A , a y = y B − y A ,
 az = z B − z A ,
a = ax2 + ay2

a = ax2 + ay2 + az2
88
• Лінійні операції над векторами
Сума векторів
!
Правило трикутника b
! !
! ! ! ! a+b
Сумою a + b векторів a і b на-
зивається вектор, проведений з по- !
!
Вектори
a
чатку вектора a у кінець векто-
! ! ! !
ра b , якщо кінець вектора a
! ( ) (
a ax ; ay + b bx ; by = )
і початок вектора b суміщені
!
(
= c ax + bx ; ay + by )
!
Правило паралелограма b
! !
Якщо вектори a і b відкладе-
! !
ні від спільного початку, то їх су- ! a+b !
a a
мою буде вектор, що збігається
з діагоналлю паралелограма, побу-
! ! !
дованого на векторах a і b b
!
Правило многокутника e
Якщо до кінця кожного векто- !
d+ !
e
d
c+ !
ра-доданка прикласти початок на-

ступного, то вектор, що йде з по-
b+ !
a+ !
чатку першого в кінець останнього !

! c
!
вектора-доданка, і буде вектором- b

!
сумою всіх цих векторів-доданків a
! +b
a
!
! +c
Правило паралелепіпеда b
!
!
c
!
a
89
Властивості операції додавання векторів
   
1. a + b = b + a (переставний закон).
 
2. (a + b ) + c = a + (b + c ) (сполучний закон).
  
3. a + 0 = a (наявність нульового елемента).
 
4. a + ( −a ) = 0 (наявність протилежного елемента)
Різниця векторів
Вектори
  
     c = a−b
Різницею a − b векторів a і b a

називається вектор c такий, що
  
c +b = a. 
b
На площині:
  
( ) ( ) ( )
a ax ; ay − b bx ; by = c ax − bx ; ay − by .
У просторі:

( @SunnyZNO

) ( ) (

a ax ; ay ; az − b bx ; by ; bz = c ax − bx ; ay − by ; az − bz )
Множення вектора на число
 
Добутком λa вектора a на число λ

у разі λ ≠ 0, a ≠ 0 називається вектор,

колінеарний a , модуль якого дорівнює

λ a і який напрямлений у той самий 
 a
бік, що й вектор a , якщо λ > 0 , і у про- 
−2a
тилежний бік, якщо λ < 0 . 
3a
   
Якщо λ = 0 або a = 0, то λa = 0 .

На площині: 0⋅ a
( ) (
λ ⋅ ax ; ay = λax ; λay .)
У просторі:
( ) (
λ ⋅ ax ; ay ; az = λax ; λay ; λaz )
90
Властивості операції множення вектора на число
   
( )
1. λ a + b = λa + λb
(розподільний закон відносно складання векторів).
  
2. ( λ + µ ) a = λa + µa
(розподільний закон відносно складання чисел).
 
3. λ ( µa ) = ( λµ ) a (сполучний закон).
 
4. 1⋅ a = a (множення на одиницю)
Вектори
• Умова колінеарності векторів
 
Вектори a і b колінеарні, якщо їх
відповідні координати пропорційні.

a ! !
bx by  a"b
На площині: = =k. b  
ax ay b = ka
bx by bz
У просторі: = = =k
ax ay az
• Кут між векторами

Кутом між векторами на- 
зивається кут між такими век- b
торами, що рівні даним і мають 
b α
спільний початок
) ( )
! ! ! ! O
( "
α = a, b = a; b

a

a
• Скалярний добуток векторів

Скалярним добутком ненульових век-
 
торів a і b називається число, що дорів-
нює добутку довжин цих векторів на ко-
 
синус кута між ними. a b
 
На площині: a ⋅ b = ax ⋅ bx + ay ⋅ by . ! ! ! !
( )
! !
"
a ⋅ b = a ⋅ b cos a; b
 
У просторі: a ⋅ b = ax ⋅ bx + ay ⋅ by + az ⋅ bz
91
Властивості скалярного добутку
  2    
1. a ⋅ a = a . 3. ( xa ) ⋅ b = x (a ⋅ b ) .
          
2. a ⋅ b = b ⋅ a . 4. ( a + c ) ⋅ b = a ⋅ b + c ⋅ b
• Координатні вектори
Вектор називається одиничним, якщо його абсолютна вели-
Вектори
чина дорівнює одиниці. Одиничні вектори, що мають напрями

додатних координатних півосей, називаються координатними
векторами, або ортами. Координатні вектори осей Ox, Oy, Oz
     
позначають i , j , k або e1 , e2 , e3 відповідно

i (1; 0; 0)
 
i (1; 0) j (0; 1; 0)
 1 
j (0; 1)  k (0; 0; 1)

@SunnyZNO
1 k
 j
 
j i 1
i
1 1
Розкладання вектора по координатних осях


 a
a 
 k 
j  j

i i
      
( )
a ax ; a y = ax i + a y j ( )
a a x ; a y ; a z = ax i + a y j + az k
92
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Б Г
Бісектриса кута 9 Гіпотенуза 29
— трикутника 17 Гомотетія 15
Бічна поверхня конуса 73 Градусна міра дуги кола 53
— — піраміди 70 Грань многогранника 66
— — призми 66
— — циліндра 72 Д
Декартові координати
В на площині 78
Вектор 87 — — у просторі 78
— нульовий 87 Діаметр кола 50
— одиничний 92 Довжина кола 55
Вектора координати 88 Дотик двох кіл 53
— модуль 87 Дотична до кола 51
Вектори колінеарні 87 Дуга кола 50
— протилежно напрямлені 88
— рівні 87
— співнапрямлені 88 К
Висота трикутника 16 Катет 29
Вісь координат 78 Квадрат 43
— обертання 14 Коефіцієнт подібності 15
— повороту 14 Коло, вписане у трикутник 17
— симетрії 14 — описане навколо
Властивість бісектриси трикутника 17
трикутника 22 Конус 73
— вертикальних кутів 8 — зрізаний 74
— висот трикутника 23 — прямий 73
— медіан трикутника 21 Координати вектора 88
— перпендикуляра і похилих 12 Косинус 30
— середньої лінії Котангенс 30
трикутника 18 Кульовий сегмент 76
Властивості внутрішніх різно- — сектор 77
сторонніх і внутрішніх — шар 76
односторонніх кутів 11 Куля 75
— зовнішнього кута Кут вписаний 50
трикутника 18 — гострий 9
— кутів, вписаних у коло 54 — двогранний 64
— подібних фігур 15 — зовнішній 16
— руху 13 — між векторами 91
— скалярного добутку — — площинами 65
векторів 92 — прямий 8
93
— розгорнутий 8 Ознаки паралельності
— тупий 9 прямих 11
— центральний 50 — подібності трикутників 20
Кути вертикальні 8 — рівності трикутників 19
— відповідні 10 Орт 92
— внутрішні односторонні 10
— — різносторонні 10
— зовнішні односторонні 10 П
Предметний покажчик
— — різносторонні 10 Паралелепіпед 67
— прилеглі 8 — прямокутний 68
— суміжні 8 Паралелограм 37
Паралельне перенесення 13
М Паралельність площин 58
Медіана трикутника 17 — прямих 56
Многогранник 66 — прямої і площини 57
— опуклий 66 Перетворення подібності 15
— правильний 69 Перетворення простору 13
Множення вектора на число 90 Перпендикуляр 12
Многокутник 47 — до площини 60
— вписаний у коло 47 — до прямої 12
— опуклий 48 Перпендикулярність
— описаний навколо кола 47 площин 65
— правильний 49@SunnyZNO — прямої і площини 60
Піраміда 70
— зрізана 70
Н Площа бічної поверхні
Нерівність трикутника 18 конуса 74
— — — піраміди 70
О — — — призми 69
Об’єм конуса 74 — — — циліндра 72
— кулі 75 — круга 55
— кульового сегмента 76 — паралелограма 39
— — сектора 77 — повної поверхні конуса 74
— — шару 76 — — — піраміди 70
— піраміди 70 — — — призми 69
— призми 68 — — — циліндра 72
— прямокутного — прямокутника 42
паралелепіпеда 69 — сфери 75
— циліндра 72 — трапеції 46
Ознака паралельності — трикутника 25
площин 58 Поворот 14
— — прямих і площин 58 — навколо осі 14
— перпендикулярності Подібність 15
прямої і площини 60 Похила 12
94
Правило многокутника 89 Трапеція 44
— паралелепіпеда 89 — рівнобедрена (рівнобічна) 45
— паралелограма 89 — прямокутна 45
— трикутника 89 Трикутник прямокутний 29
Призма 66 — рівнобедрений 26
— похила 67 — рівносторонній 27
— пряма 67
Прямі мимобіжні 57
Ф
Предметний покажчик
— паралельні 11
— перпендикулярні 12 Фігури подібні 15
Прямокутник 42 Формула Герона 25
Р
Радіан 53 Х
Радіус кола 50 Хорда 50
— сфери 75
Рівність трикутників 19 Ц
Рівняння кола 83
— площини 84 Центр гомотетії 15
— прямої 80 — кола 50
— сфери 84 — симетрії 14
Різниця векторів 90 Циліндр 72
Ромб 40
Рух 13 Ч
С Чотирикутник 34
Середня лінія трапеції 45
— — трикутника 17
Симетрія 14
Синус 30
Січна 52
Скалярний добуток векторів 91
Сума векторів 89
Сфера 75
Т
Тангенс 30
Теорема косинусів 33
— Піфагора 30
— про три перпендикуляри 61
— синусів 33
— Фалеса 12
Тіло обертання 72
95
ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ЕЛЕКТРОННИМИ МАТЕРІАЛАМИ
1. Увійдіть на сайт interactive.ranok.com.ua
2. Зареєструйтеся, натиснувши кнопку «Зареєструватися». Під час реєстрації
оберіть власний статус — «Вчитель» або «Учень».
3. Уведіть свій логін і пароль та увійдіть на сайт як зареєстрований користувач.
4. На головній сторінці в поле для введення скретч-коду введіть код 109028
та натисніть кнопку «ОК» або
У верхній частині сторінки натисніть кнопку «Курси».
Виберіть необхідні предмет у відповідному меню, що випадає, і натисніть
кнопку «Пошук».
У списку, що випав, виберіть пункт «Середня та старша школа».
Серед запропонованих курсів виберіть «Геометрія. 7–11 клас».
Натисніть на обкладинку посібника, матеріали до якого ви хочете переглянути.
5. Завантажте необхідні матеріали.
Служба технічної підтримки:
тел. (098) 037-54-68 (понеділок — п’ятниця з 10:00 до 18:00)
E-mail: interactive@ranok.com.ua
До ві д ко ве в и дання Т109028У. Підписано до друку 22.08.2019.

Серія «Рятівник» Формат 60×90/16. Папір офсетний.
ДЕРГАЧОВ Володимир Андрійович Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 6.
ГЕОМЕТРІЯ В ОЗНАЧЕННЯХ, ТОВ Видавництво «Ранок»,
ТАБЛИЦЯХ І СХЕМАХ вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071.
@SunnyZNO
7–11 класи Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ДК № 5215 від 22.09.2016.
Для листів: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145.
Редактор О. В. Костіна E-mail: office@ranok.com.ua
Технічний редактор С. В. Яшиш Тел. (057) 719-48-65,
тел./факс (057) 719-58-67.
Регіональні представництва Київ – тел. (044) 229-84-01,
видавництва «Ранок»: e-mail: office.kyiv@ranok.com.ua,
Львів – тел. (067) 269-00-61,
e-mail: office.lviv@ranok.com.ua.
З питань придбання продукції Житомирі – (067) 122-63-60;
видавництва «Ранок» звертатися за тел.: Львові – (032) 244-14-36;
у Харкові – (057) 727-70-80; Миколаєві та Одесі – (067) 551-10-79;
Києві – (044) 360-56-37, 377-73-23; Черкасах – (0472) 51-22-51;
Вінниці – (067) 506-65-95; Чернігові – (0462) 93-14-30.
Дніпрі – (056) 785-01-74, 789-06-24; E-mail: commerce@ranok.com.ua.
«Книга поштою»: вул. Котельниківська, 5, Харків, 61051.
Тел. (057) 727-70-90, (067) 546-53-73.
E-mail: pochta@ranok.com.ua
www.ranok.com.ua
Папір, на якому надрукована ця книга:

безпечний для здоров’я з оптимальною білизною, відбілювався
та повністю рекомендованою без хлору,
переробляється офтальмологами p a p e r без діоксиду титану
Разом дбаємо про екологію та здоров’я

В. А. Дергачов
Інтернет-
підтримка
Геометрiя 7
СЕРІЯ
В ОЗНАЧЕННЯХ, ТАБЛИЦЯХ I СХЕМАХ
11
7
+ Інтернет-підтримка, яка забезпечить унаочнення
матеріалу й систематизацію вивченого
Кому потрібно:
ВСІМ! ВСІМ! ВСІМ!
систематизувати й узагальнити знання;

зекономити час на пошук необхідної інформації;
швидко повторити основні відомості під час підготовки
11
до уроків, контрольних робіт, інших іспитів,
ПРОПОНУЄМО ДОВІДНИКИ СЕРІЇ «РЯТІВНИК 2.0».
Чому 2.0? Тому що, крім друкованого посібника, ви отримуєте

електронний додаток. Скориставшись QR-кодами,
розташованими на сторінках посібника, можна унаочнити
навчальний матеріал та завантажити добірки основних
формул за темами.
«РЯТІВНИК» — НАДІЙНИЙ ПОМІЧНИК.
НАВЧАЙТЕСЯ З «РЯТІВНИКОМ»!
·· ··
·· ··
Алгебра і початки аналізу Історія України
Англійська мова Німецька мова
·· ··
Біологія Правознавство
Всесвітня історія Російська мова
·· ··
Географія Українська мова
Геометрія Фізика
Економіка Французька мова
Інформатика Хімія
НАВЧА ОДИЧНА ЛІТЕРАТУРА

УС І К Н И Г И Т У Т !
ranok.com.ua
e-ranok.com.ua
pochta@ranok.com.ua
(057) 727-70-90

3 математика

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

3 математика

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

В. А.

Означення, властивості та ознаки

Серія «Рятівник 2.0»

 Дергачов В. А., 2019

Паралельні та перпендикулярні прямі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Прямі і площини у просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

ходять з однієї точки. Сторона кута

Два кути називаються рівними,

Кути, що мають спільну вершину

й одна сторона, а дві інші утворю- β

Кути називаються вертикальни- 2

Кут, у якого сторони утворюють

Кут, що дорівнює своєму суміж-

Кут, більший за прямий, назива-

Кути і прямі на площині

Кути з відповідно паралельними сторонами

Або рівні або їх сума дорівнює 180°

Кути з відповідно перпендикулярними сторонами

Або рівні або їх сума дорівнює 180°

Внутрішні односторонні Зовнішні односторонні

Внутрішні різносторонні Зовнішні різносторонні

Ознаки паралельності прямих

c Паралельні та перпендикулярні прямі

Властивості паралельних прямих

Паралельні прямі, що перетина-

Перпендикуляром до даної пря-

мої називається відрізок прямої,

Похилою до даної прямої а нази- O

Рух — це перетворення простору, що зберігає відстань між

1. Два рухи, що виконуються послідовно, дають новий рух.

2. Точки, що лежать на прямій, під час руху переходять у точ-

3. Під час руху зберігаються кути між півпрямими

Паралельне перенесення — пе- F′

При паралельному перенесенні

Для будь-яких двох точок M

Поворот (обертання) — вид руху, при якому принаймні

При повороті на площині навко-

Поворот навколо осі на кут ϕ —

2) будь-яка точка A, що не нале-

Поворот навколо осі на кут

Дві фігури F1 і F2 називаються

Властивості подібних фігур

1. Кути між відповідними променями рівні.

2. Площі подібних фігур відносяться як квадрати їх лінійних

3. Об’єми подібних фігур відносяться як куби їх лінійних роз-

Будь-яке перетворення подібності — результат послідовно-

Кутами (внутрішніми кута- B

Висотою трикутника називається перпендикуляр, опуще-

ний з будь-якої вершини трикутника на протилежну сторону

BD = h — висота, проведена BD = h — висота, проведена

Бісектрисою трикутника на-

Середньою лінією трикутни-

Коло називається вписаним

ється до всіх його сторін O

Коло називається описаним

Сума кутів трикутника дорів-

Зовнішній кут трикутника до-

a−b < c < a+b

У трикутнику проти більшої

Середня лінія трикутника па-

Ознаки рівності трикутників

1. Якщо дві сторони і кут між

2. Якщо сторона і прилеглі до

3. Якщо три сторони одного