ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
2.1 Сурма............................................................................................................21
2.2 Кадмій...........................................................................................................28
2.3 Антимонід кадмію.......................................................................................34
ВИСНОВКИ…………………………………………………….......................38
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................39

ВСТУП

Однієї з головних проблем матеріалознавства є отримання нових матеріалів із

заданими властивостями. Запити на нові матеріали постійно випереджують
реальні можливості матеріалознавства. Причиною цього є те, що методи, які
розроблені і використовуються в даний час для їх отримання,вичерпали себе у
зв'язку з переходом до дослідження складних сполук. До того часу, поки
дослідження проводились відносно простими сполуками, класична схема, яка
використовувала традиційні методи досліджень, давала позитивний результат.
При цьому динаміка взаємодіючих якісно різних факторів, що характеризують
стан системи, розбивалась на суму одно факторних експериментів, і
одержання нових матеріалів опиралось на результати експериментальних
досліджень окремо вибраних властивостей.

Сполуки кадмію з сурмою є перспективними для використання в

термоелектриці. Для отримання нових матеріалів на їх основі потрібні
дослідження, результати яких дозволять розробляти технологічні режими,за
яких в матеріалах виникатимуть потрібні властивості.
Діаграма стану Bi-Cd
Діаграма стану Cd-Sb
 4

Хімічні властивості

Вісмут у сухому повітрі стійкий, у вологому спостерігається його поверхневе

окиснення. При нагріванні вище 1000° Згоряє блакитним полум'ям з
утворенням оксиду Bi2O3. У ряді напруг Вісмут стоїть між воднем та міддю,
тому в розведеній сірчаній та соляній кислотах не розчиняється; розчинення в
концентрованих сірчаної та азотної кислотах йде з виділенням SO2 та
відповідних оксидів азоту.

Вісмут виявляє валентність 2, 3 та 5. З'єднання Вісмуту нижчих валентностей

мають основний характер, вищих – кислотний. З кисневих сполук Вісмута
найбільше значення має оксид Bi2O3, що при нагріванні змінює свій жовтий
колір на червоно-коричневий. Bi2O3 застосовують для отримання вісмутових
солей. У розведених розчинах вісмутові солі гідролізуються. Хлорид BiCl3
гідролізується з випаданням хлороксиду BiOCl, нітрат Bi(NO3)3 - з
випаданням основної солі BiONО3 · BiOOH. Здатність солей Вісмут
гідролізуватись використовується для його очищення.

З'єднання 5-валентного Вісмута виходять важко; вони є сильними

окислювачами. Сіль КВiO3 (відповідна ангідриду Bi2O5) утворюється у
вигляді буро-червоного осаду на платиновому аноді при електролізі киплячого
розчину суміші КОН, КСl і суспензії Bi2O3. Вісмут легко з'єднується з
галогенами та сіркою. При дії кислот на сплав вісмуту з магнієм утворюється
вісмутин (вісмустий водень) BiH3; на відміну від арсина AsH3, вісмутин -
з'єднання нестійке та в чистому вигляді (без надлишку водню) не отримано. З
деякими металами (свинцем, кадмієм, оловом) Вісмут утворює легкоплавкі
евтектики; з натрієм, калієм, магнієм і кальцієм - інтерметалеві сполуки з
температурою плавлення, що значно перевищує температуру плавлення
 6

Вісмут допоміг радянським фізикам синтезувати ядра 107 елемента

періодичної системи. Поміщена в прискорювач вісмутова мета зазнала
запеклої бомбардування іонами хрому. Більше двох місяців безперервно
працював прискорювач, зіставлялися і аналізувалися результати десятків
найтонших експериментів, і ось, нарешті, можна було з упевненістю заявити,
що при злитті іона хрому з ядром вісмуту утворюються ядра 107 елемента,
період напіврозпаду яких всього близько двохтисячних часток секунди.

Отримання вісмуту

Основна кількість Вісмуту видобувається при вогневому рафінуванні

чорнового свинцю (веркблея). Пірометаллургічний спосіб заснований на
здатності Вісмута утворювати тугоплавкі інтерметалічні сполуки К, Na, Mg і
Са. У розплавлений свинець додають зазначені метали і тверді з'єднання їх з
Вісмутом (дроси), що утворилися, відокремлюють від розплаву. Значну
кількість Вісмуту вилучають із шламів електролітичного рафінування свинцю
в кремнефтористоводневому розчині, а також із пилів та шламів мідного
виробництва. Дроси, що містять Вісмут, і шлами сплавляють під лужними
шлаками. Отриманий чорновий метал містить домішки As, Sb, Cu, Pb, Zn, Se,
Ті, Ag та деяких інших елементів. Виплавка Вісмута зі своїх руд виробляється
у невеликому масштабі. Сульфідні руди переробляють осаджувальним
плавленням із залізним скрапом. З окислених руд Вісмут відновлюють
вугіллям під шаром легкоплавкого флюсу.

Для грубої очистки чорнового Вісмут застосовуються в залежності від складу

домішок різні методи: зейгерування, окислювальне рафінування під лужними
флюсами, сплавлення із сіркою та іншими. Найбільш складна домішка свинцю
видаляється (до 0,01%) продуванням через розплавлений метал хлору.
Товарний вісмут містить 99,9-99,98% основного металу. Вісмут високої
чистоти одержують зонною перекристалізацією в кварцових човниках в
атмосфері інертного газу.