Реферат

“Визначення вмісту рухомих форм важких металів у

ґрунті”

Федоренко М.А,
група ХМ-11
 Зміст

Реферат..........................................................................................................................1
“Визначення вмісту рухомих форм важких металів у ґрунті”...........................1
Зміст...............................................................................................................................2
1. Місце важких металів у елементному складі ґрунту....................................... 3
1.1 Загальний елементний склад ґрунту................................................................3
1.2 Важкі метали у ґрунті....................................................................................... 4
2. Методи визначення рухомих форм важких металів у ґрунті......................... 6
2.1 Атомно-абсорбційна спектроскопія (ААС).....................................................6
2.2 Атомно-емісійна спектроскопія з індуктивно-зв’язаною плазмою (АЕС
ІЗП)........................................................................................................................... 7
2.3 Високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ)......................................... 8
ВИСНОВКИ.................................................................................................................9
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................. 10
 1. Місце важких металів у елементному складі ґрунту

1.1 Загальний елементний склад ґрунту

Ґрунтоутворення здійснюється у результаті одночасного або послідовного

перебігу понад 30-ти хімічних реакцій і процесів. Значна частина з них
характерна для всіх ґрунтів, інша – притаманна тільки окремим типам ґрунтів.
Для розуміння та пояснення процесів, що відбуваються у ґрунтовій масі
постійно, необхідне глибоке та всебічне вивчення, зокрема, її хімічного складу.
Основними характеристиками хімічного складу ґрунтів є елементний
склад на фазовий (або речовинний) склад.
Елементний склад — це набір та кількісне співвідношення хімічних
елементів у ґрунтовій масі. Широковживаним також є термін “валовий хімічний
склад”, який часто можна зустріти у якості синоніма елементного складу. У
такому випадку ідеться про загальний вміст хімічного елемента у ґрунтовій масі,
незалежно від форми його існування. Він є надзвичайно важливою та
інформативною характеристикою, оскільки використовується для інтерпретації
процесів ґрунтоутворення, вивчення генезису ґрунтів і оцінки їхньої родючості
та продуктивності [1].
За набором хімічних елементів і передусім їхнім кількісним вмістом
ґрунти істотно відрізняються від живих організмів, мінералів та гірських порід,
окрім деяких пухких осадових порід, які у минулому зазнали впливу процесу
ґрунтоутворення. Відомо, що домінуючими у складі живих організмів є
елементи-органогени: C, N, H, O, P, S. Найбільша частка припадає на Оксисен і
Гідроген (≈ 80%), вміст С, N коливається від 1 до 10%, а S, P – 0,1 – 1,0%.
Водночас вміст мінеральних компонентів у них відносно незначний. Зокрема,
вміст Fe, Na, Mg, Al становить 0,1 – 0,01%. Індивідуальні мінерали у ґрунтах
містять невеликий набір елементів: оксиди налічують два елементи, найпростіші
силікати − 5–7, іноді 9–11 елементів. Мінерали-солі містять у своєму складі від
2-х до 5-ти елементів. Зазначимо, що вони можуть містити і незначну кількість
елементів-домішок, які не відіграють конституційної ролі і не є обов’язковими у
складі конкретної кристалічної ґратки [2].
Аналіз даних середнього елементного складу метрового шару основних
типів ґрунтів засвідчує, що інтервали вмісту окремих хімічних елементів є
доволі широкими. Зокрема, вміст Si, за винятком торфовищ, змінюється від 22
до 44 %. Діапазон вмісту Алюмінію (Al) – 1–8 % (без червоноземів – 14 %),
Феруму (Fe) – 0,5–6 % (без червоноземів – 12 %), Кальцію (Ca) – 0,3–5 %,
Магнію (Mg) – 0,1–2 % тощо. Незважаючи на істотні колиання, вміст кожного
елемента характеризується типовим діапазоном.
Хімічні елементи представлені у ґрунтах великим набором їхніх хімічних
сполук. Різноманітність форм сполук будь-якого з хімічних елементів є однією з
найважливіших умов відносної стійкості хімічного стану ґрунтів і доступності
елементів живлення рослинам.
За абсолютним вмістом у ґрунтах усі елементи об’єднують у декілька
груп. Перша група налічує Si і O,вміст яких сягає десятків відсотків, причому
сумарно вони становлять 80–90 % маси ґрунту. До другої групи зачислюють
елементи, вміст яких коливається від десятих часток до декількох відсотків: Al,
Fe, Ca, Mg, K, Na, C. Перша і друга групи – типові макроелементи. До третьої
групи належать Ti, Mn, N, P, S; їхня кількість у ґрунтах змінюється від сотих до
десятих часток відсотка, і за вмістом їх зачислюють до перехідної групи між
макро- і мікроелементами. Вміст мікро- та ультрамікроелементів у ґрунтах
становить 10 –3 – 10 –10 % і до них належать Ba, Sr, B, Rb, Cu, V, Cr, Ni, Co, Li,
Mo, Cs, Se та інші елементи. Концентраційне групування елементів є
найпростішим, його застосовують, насамперед, для виявлення ролі окремих
елементів у формуванні маси ґрунту.

1.2 Важкі метали у ґрунті

Важкі метали – це елементи з металічними властивостями, атомна

маса яких – > 50 г/моль, а густина – > 5 г/см3.
Деякі з металів утримуються ґрунтовим поглинальним комплексом досить
міцно і здатні нагромаджуватися з часом. Інші ж, завдяки великій міграційній
здатності, легко вимиваються із ґрунтів, а потрапляючи у водойми, можуть
переноситися на великі віддалі. Особливе значення має вивчення рухливих форм
елементів саме тому, що вони характеризують міграційну здатність елементів у
ландшафті, їхню спроможність до переходу в контактуючі середовища і,
нарешті, ступінь шкідливості. Формами, які визначають міграційну здатність
металів у ґрунтах, є водорозчинні компоненти, форми, зв'язані з органічною
речовиною ґрунту, та кислоторозчинні сполуки.
Більшість важких металів зазвичай належить до мікро- та
ультрамікроелементів і не виконує особливо важливих функцій в утворенні чи
функціонуванні ґрунтів, проте при накопиченні у кількостях, що перевищують
ГДК (табл.1.1), особливо у рухомих формах, становить значну загрозу для
екосистеми.
Найпоширенішими є такі важкі метали-забруднювачі: Плюмбум (Pb),
Кадмій (Cd), Меркурій (Hg), Цинк (Zn), Молібден (Mo), Нікель (Ni), Станум
(Sn), Титан (Ti), Купрум (Cu), Ванадій (V).
 За ступенем можливого негативного впливу важких
металів-забруднювачів на ґрунт, рослини, тварини та людину вирізняють три
класи небезпеки:
● високонебезпечні — As, Cd, Hg, Se, Pb, Co, Zn,
● небезпечні — Co, Ni, Mo, Sb, Cr
● малонебезпечні – Ba, V, Mn, Sr
Основними джерелами надходження важких металів на поверхню ґрунту є
пилогазові викиди гірничорудної, металургійної та хімічної промисловості.
Підвищений вміст важких металів у ґрунті може бути наслідком
застосування у сільськогосподарському виробництві меліорантів, добрив і
пестицидів та використання для зрошення забруднених побутових і
промислових вод.

Табл.1.1 ГДК рухливих форм деяких важких металів у ґрунті

Назва речовини ГДК, мг/кг

Ванадій 150

Кобальт 5

Манган 500

Купрум 3

Нікель 4

Ртуть 2.1

Свинець 6.0

Хром 6.0

Цинк 23
 2. Методи визначення рухомих форм важких металів у
ґрунті
Методи кількісного визначення різних форм важких металів (ВМ) повинні
мати високу чутливість та селективність. Цим вимогам відповідають
атомно-абсорбційна спектроскопія (ААС), яка є найбільш стандартним методом
визначення,а також атомно-емісійна спектроскопія з індуктивно-зв’язаною
плазмою (АЕС ІЗП) та високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ).

2.1 Атомно-абсорбційна спектроскопія (ААС)

Атомно-абсорбційна спектроскопія - метод аналізу, який проводиться за

селективним поглинанням світла атомами речовини, переведеної в атомарний
газоподібний стан. Випромінювання від джерела світла, проходячи через пари
речовини на частотах, які співпадають з частотою переходу електрона з
основного рівня на найбільш близький до нього, поглинається (резонансна
лінія), а за ступенем послаблення інтенсивності спектральних ліній
досліджуваного елемента визначають його концентрацію у зразку. Інтенсивність
поглинання світла за методом атомної абсорбції визначається за законом Бугера
— Ламберта — Бера:

D = lg(I0/I) = klC,

де D — оптична густина (абсорбція);

I0 — вихідна інтенсивність збуджуючого світла;
I — інтенсивність світла, що пройшло через зразок;
k — коефіцієнт поглинання;
l — товщина шару поглинання;
C — концентрація елемента, який визначається.
Коефіцієнт поглинання k, пропорційний імовірності резонансного переходу, не
залежить від температури.
У контексті аналізу рухливих форм важких металів у ґрунтах її
найчастіше застосовують для визначення Fe, Mn, Cu, Ni, Cd, Hg, As, Sb.
Стандартна методика пробопідготовки для визначення рухомих форм
важких металів у грунтах така: рухомі форми сполук Mn, Zn, Cu, Ni, Cd, Pb, Co у
ґрунтах екстрагують ацетатно-буферним розчином з рН = 4,8[2]. Метод
використовують для некарбонатних та карбонатних ґрунтів. Дрібнозем масою
5,0 г поміщають у колбу об’ємом 100 мл, доливають 50 мл ацетатно-амонійного
буферного розчину з рН = 4,8. Суспензію збовтують упродовж 1 год на ротаторі
або настоюють добу після 5-хвилинного перемішування. Одержану суспензію
фільтрують через сухий складчастий беззольний фільтр „біла стрічка” в іншу
колбу, споліскуючи першими порціями фільтрату посуд.
В одержаному фільтраті визначають метали атомно-абсорбційним
методом. Одночасно готують холосту пробу, виконуючи всі стадії аналізу. При
визначенні вмісту Cu, Ni, Cd, Pb, Co в ґрунтах унаслідок малого їхнього вмісту
необхідно здійснити концентрування.
Визначення важких металів провадять за найбільш чутливою лінією атома
елемента. Визначення металів у розчині ґрунтується на вимірюванні атомного
поглинання атомної пари металу в полум’ї в процесі поглинання
монохроматичного потоку світла з певною довжиною хвилі: для Цинку при
213,9 нм, Кадмію – 228,8 нм, Нікелю – 232,0 нм, Плюмбуму – 283,3 нм, Кобальту
– 240,7 нм, Купруму – 324,8 нм.
Окрім цього, у літературі приводяться альтернативні методики визначення
важких металів у ґрунтах.
Так, у [3] при використанні методики 5-ступеневої послідовної екстракції
для визначення Cu і Ni в ґрунтах в якості послідовних екстрагуючих розчинів
застосовано розчини: 1 М AcONH4, 1 М NH2OH·HCl в 25%-ій AcOH, 0.1 М HCl,
0.5 М NaOH і 8 М HNO3.
В отриманих фракціях визначено вміст іонів Cu і Ni методами полум'яної
та електротермічної ААС
Для визначення Hg, Cd у [4] було використано послідовну екстракцію в
п'ять етапів (деіонзованною водою, оцтовою кислотою, солянокислим
гідроксиламіном, H2O2 і ацетатом амонію, HF та HNO3) з наступним
визначенням Cd і Hg методом електротермічної ААС.
Той самий метод екстракції використовувався для пробопідготовки As і Sb
перед подальшим визначенням за допомогою ААС з генерацією гідридів.

2.2 Атомно-емісійна спектроскопія з індуктивно-зв’язаною

плазмою (АЕС ІЗП)
Альтернативою ААС є атомно-емісійна спектроскопія з
індуктивно-зв’язаною плазмою - це метод, за яким досліджують пробу, яку
вносять в атомізатор (що одночасно є джерелом випромінювання), де вона
випаровується, сполуки дисоціюють і вільні атоми та іони переходять у
збуджений стан. Через ~10–7с збуджений електрон переходить до основного
стану, випромінюючи світло, яке за допомогою спектрального приладу
розкладається на спектр і реєструється. Використання методу з аналітичною
метою потребує підтримування порівняно постійної температури у джерелі
збудження, тому що інтенсивність випромінювання світла Im при електронному
переході з рівня m на основний залежить від абсолютної температури T згідно зі
співвідношенням:
 Im = BN0 exp(-Em/kT),

де B — константа;
N0 — кількість незбуджених атомів;
Em — енергія збудженого рівня;
k — стала Больцмана.

У [5] для визначення хімічних форм Fe і Mn, що містяться в ґрунтах. була

розроблена методика, заснована на вилученні іонів Fe та Mn 1 М розчином
Mg(NO3)2 з рН 8,5 Концентрації Fe і Mn в розчинах визначали за допомогою
АЕС з ІЗП.

2.3 Високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ)

Високоефективна рідинна хроматографія - це техніка в аналітичній хімії,
яка використовується для поділу компонентів у суміші, а також для ідентифікації
та кількісної оцінки кожного компонента. Для хроматографічного поділу зразок
вводиться в проточну рухливу фазу, яка проходить стаціонарну фазу. Рухлива
фаза є рухомою рідиною і характеризується своїм складом, розчинністю,
ультрафіолетовою прозорістю, в'язкістю та змішуваністю з іншими
розчинниками. Стаціонарна фаза - це стаціонарне середовище, яке може бути
застояною насипною рідиною, рідким шаром на твердій фазі або міжфазним
шаром між рідиною і твердим. У ВЕРХ стаціонарна фаза, як правило, у вигляді
колони, упакованої дуже дрібними пористими частинками, а рідка рухома фаза
переміщується через колону насосом.
При встановленні кількості алкілгідраргіруму та розчинних неорганічних
форм гідраргіруму екстракцію з ґрунту проводили кислим етанольним розчином
(2% HCl+10% етанольний розчин). Системи ВЕРХ детектували хімічні форми
гідраргіруму, даючи інформацію про Hg2+, метил- та етил гідраргірум (2+).
Поєднання прямого аналізатора (ДМА-80) з твердо-фазною екстракцією
дозволило провести скринінг-процес[6].
 ВИСНОВКИ

Важкі метали – це елементи з металічними властивостями, атомна

маса яких – > 50 г/моль, а густина – > 5 г/см3.
Деякі з металів утримуються ґрунтовим поглинальним комплексом досить
міцно і здатні нагромаджуватися з часом. Інші ж, завдяки великій міграційній
здатності, легко вимиваються із ґрунтів, а потрапляючи у водойми, можуть
переноситися на великі віддалі. Особливе значення має вивчення рухливих форм
елементів саме тому, що вони характеризують міграційну здатність елементів у
ландшафті, їхню спроможність до переходу в контактуючі середовища і,
нарешті, ступінь шкідливості.
Основними методами визначення рухливих форм важких металів важких
металів є атомно-абсорбційна спектроскопія (ААС), яка є найбільш стандартним
методом визначення,а також атомно-емісійна спектроскопія з
індуктивно-зв’язаною плазмою (АЕС ІЗП) та високоефективна рідинна
хроматографія (ВЕРХ). Стандартною методикою є ААС з попередньою
екстракцією ацетатно-буферним розчином з рН = 4,8, але в літературі
зустрічаються і інші методики для цього методу.
Загалом визначення важких металів у ґрунтах є важливою проблемою, над
якою все ще ведеться робота, оскільки за останні роки проблема техногенного
забруднення ґрунтів важкими металами тільки поглиблюється.
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Чмиленко Ф.О., Смітюк Н.М. Аналітична хімія ґрунтів. – Д.: Вид-во

Дніпропетровський національний університет, 2005.
2. А. А. Кирильчук, О. С. Бонішко. Хімія ґрунтів. Основи теорії і практикум :
навч. посібник / – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011.
3. Zemberyova M., Adbo Al Hakem Zwaik, Farkasovska I. / Sequential extraction
for the speciation of some heavy metals in soils // J. Radioanal. Nycl. Chem. –
1998. – V. 229. – Р. 67-71.
4. Mackovych D., Novakova J., Soltysova H., Lucivjansky P. Determination of
some toxic elements specific forms in soils and sediments after sequential
extraction // ICP Inf. Newslett. – 2000
5. Rendina A., De Iorio A.F., Bargiela M., Garcia A., Barros J., Premuzic Z.
Speciation of iron and manganese in halomorphic soils / XXII Congreso
Latinoamericano de Quimica - FLAQ and XXI Jornadas Chilenas de Quimica
// ICP Inf. Newslett. – 1997.
6. Han Y., Kingston H.M., Boylan H.M., Rahman G.M.M., Shah S., Richter R.C.,
Link D.D., Bhandari S. Speciation of mercury in soil and sediment by selective
solvent and acid extraction // Analyt. and Bioanalyt. Chem. – 2003. – V. 375,
№ 3. – Р. 428-436.