Лабораторна робота №1

Тема: Використання базової система вводу-виводу в комп’ютерних системах

Мета: ознайомлення функціями і задачами базовою системою вводу-виводу з системними

пристроями персонального комп'ютера.

Необхідне обладнення: ПК або ноутбук (пристрій типу IBM-Pc)

Теоретичні відомості:

BIOS (англ. Basic Input/Output System — базова система введення/виведення) у IBM PC-
сумісних комп'ютерах — тип firmware, що зберігається у постійній пам'яті і виконує початкову
ініціалізацію машини після її увімкнення, а також надає спеціальні точки входу для сервісних
процедур, що можуть використовуватися операційною системою [1]
Фізично код BIOS записаний у мікросхемах постійної або флеш-пам'яті, розташованих на
системній платі комп'ютера.
Перші BIOS для комп'ютерів IBM PC були пропрієтарним програмним забезпеченням,
однак стороннім компаніям вдалося розробити власні версії, частково шляхом зворотної
розробки.
Інтерфейс програм оригінальної BIOS довгий час залишався стандартом де-факто.
У сучасних комп'ютерах BIOS виконує ініціалізацію і тестування апаратних компонентів, і
виконує початкове завантаження операційної системи шляхом читання і запуску програми-
завантажника з носія інформації (наприклад, жорсткого диска). BIOS відігравала важливу роль
у еру MS-DOS, забезпечуючи більш-менш стандартизований шар апаратних абстракцій для
пристроїв введення-виведення типу клавіатури, відеоконтролера та інших. Інтерфейси BIOS
могли бути викликані і безпосередньо з програми користувача. Сучасні операційні системи, як
правило, не звертаються до BIOS після завантаження, натомість реалізуючи роботу з
пристроями напряму.
Більшість реалізацій BIOS проєктуються і кодуються для роботи з однією специфічною
версією чипсета або материнської плати. Використання флеш-пам'яті дозволяє оновлення
версії BIOS без використання програматора, але водночас створює потенційну проблему
повної втрати працездатності машини у випадку, якщо процес запису не завершився успішно,
або якщо такі дії зі знищення інформації у флеш-пам'яті було проведено зумисно (наприклад,
вірусом).
Стандарт UEFI (Unified Extensible Firmware Interface) є наступним поколінням BIOSу,
спрямованим на усунення технічних і архітектурних недоліків.
UEFI (англ. Unified Extensible Firmware Interface — інтерфейс розширюваної «прошивки»)
— інтерфейс між операційною системою і мікропрограмами, які керують низькорівневими
функціями комп'ютерного обладнання.
Основне призначення UEFI: коректно ініціалізувати обладнання при увімкненні системи та
передати управління завантажувачу операційної системи. UEFI призначений для заміни BIOS
— інтерфейсу, який традиційно використовується всіма IBM PC-сумісними персональними
комп'ютерами.
Також UEFI має функціоналні можливості керування потужностями процесора і пам’ятью
з операційної системи. Іншими словами можливо розгоняти ПК з операційної системи, але з
обмежинями.
 Перша специфікація UEFI (тоді ще просто «EFI») була розроблена компанією Intel, пізніше
від першої назви відмовилися й остання версія стандарту має назву Unified Extensible Firmware
Interface (UEFI). Наразі розробкою UEFI займається Unified EFI Forum.
У вересні 2018 року компанія ESET оприлюднила доповідь про LoJax — перший відомий
руткіт для системи UEFI помічений у реальному вжитку. Інженерами компанії було виявлено
один випадок успішного ураження підсистеми SPI та збереження руткіту у флеш-накопичувачі
цієї підсистеми. Завдяки цьому шкідливе ПЗ могло залишатись в комп'ютері не лише при
переформатуванні жорсткого диска, а навіть при заміні жорстких дисків. Єдиний шанс
позбутись його — перезапис флешпам'яті вбудованого ПЗ системи UEFI.
Принцип та стадії роботи BIOS
Старт BIOS
Одразу після подачі живлення системний контролер починає генерувати тактові імпульси і
подає сигнал RESET (скидання) на усі компоненти системи. Центральний процесор
комп'ютера починає виконувати програму BIOS, яка міститься у відповідній мікросхемі.
Власне, ця стадія стосується лише частини BIOS, що відповідає за первинне завантаження і
називається Boot-блок[en]. Програма завантажувального блоку обчислює контрольні суми
усього вмісту BIOS і у випадку їх невідповідності (зазвичай при пошкодженні програмного
коду BIOS) припиняє виконання штатного коду і видає сигнал помилки (звуковий сигнал).
Відновлення BIOS
При негараздах BIOS, що можуть виникнути в результаті яких-небудь дій користувача або
збою апаратури, управління передається спеціальній процедурі, на яку покладено функцію
відновлення — Crisis Recovery. Ця процедура покликана в аварійному порядку прочитати з
дискети, інколи навіть з жорсткого диска, файл BIOS, а потім записати його в мікросхему
замість пошкодженого коду, тим самим відновивши працездатність системної плати.
Початкова стадія
На цьому етапі виконується початкове тестування всіх вузлів та компонентів комп'ютера,
яке називається POST (англ. Power-On Self Test — самотестування після подачі живлення).
Окрім цього, метою процедури POST є обчислення обсягу оперативної пам'яті, пошук та
ініціалізація відео-системи, послідовних та паралельних портів, накопичувачів на гнучких та
жорстких дисках, додаткових пристроїв, що підключені до шин PCI та USB тощо.
Етапи ініціалізації та перевірки працездатності відстежуються засобами діагностики BIOS.
Для цього процедури POST при переході від одного до іншого пристрою щоразу посилають у
діагностичний порт (Manufacturing Test Port) спеціальні сигнали, що називаються POST-
кодами. Деякі з них дублюються відповідними звуковими сигналами. В разі, коли виникають
помилки, завантаження комп'ютера може припинитися до усунення несправності чи реакції з
боку користувача. Про характер несправності можна зробити висновки, судячи з останнього
POST-коду або звукового сигналу.
У своїй роботі процедури POST керуються налаштуванням BIOS, читаючи їх із CMOS-
пам'яті[a] — особливого різновиду пам'яті, призначеного для зберігання апаратної
конфігурації комп'ютера. Крім того, тут також знаходяться всі налаштування BIOS, які може
змінювати користувач — характеристики оперативної пам'яті (таймінги), частота роботи
процесора, параметри жорсткого диска тощо.
Фінальна стадія
Фінальна стадія завершується завантаженням операційної системи. Керування передається
програмі, що знаходиться у Boot-секторі (завантажувальному секторі) дискети, жорсткого
диска, компакт-диска) або віддаленого носія, вказаного по мережі. Здійснюється перехід (jmp)
на першу інструкцію завантаженого сектора, і далі керування беруть на себе механізми
ініціалізації операційної системи.
 Історія
Термін BIOS (Basic Input/Output System) вперше вжив Гері Кілдалл у 1975-му році, як
компонент операційної системи CP/M. Термін позначав машинозалежну частину CP/M,
завантажену у пам'ять на самому початку, що забезпечувала прямий інтерфейс з апаратним
забезпеченням мікрокомп'ютера (машини для CP/M зазвичай мали лише мінімальний дисковий
завантажник, записаний у постійній пам'яті).
Операційні системи MS-DOS, PC DOS і DR-DOS мають системний файл, названий
"IO.SYS", "IBMBIO.COM", "IBMBIO.SYS", або "DRBIOS.SYS"; такий файл є так званою "DOS
BIOS" (або "DOS I/O System") і містить низькорівневі модулі операційної системи, що надають
доступ до обладнання. В сукупності з "System BIOS" (що також залежить від апаратури, але не
залежить від ОС, і розташовується у ПЗП), дані компоненти являють собою аналогію BIOS у
CP/M.
У комп'ютерах IBM PS/2 «системний BIOS» було розділено на частини, що працюють у
реальному і захищеному режимах процесора. Перша призначалася для зворотної сумісності з
системами типу DOS (тому називалась «Compatibility BIOS, CBIOS»), а друга — Advanced
BIOS, або ABIOS — забезпечувала повністю нові інтерфейси захищеного режиму процесора
80286 і призначалася для операційних систем типу OS/2.

Рисунок 1. Відмінності процесів запуску BIOS та UEFI

Виробники BIOS

Окремо варто згадати про виробників BIOS. Найбільшого поширення набули програмні продукти
компанії Phoenix Technologies[en], якими послуговується левова частка персональних комп'ютерів.
Компанія продає виробникам платформ BIOS двох торгових марок: PhoenixBIOS та AwardBIOS.
Останній було долучено до кошика компанії після поглинання у вересні 1998 року компанії Award
Software[en].
Другий по використанню — AMIBIOS, розроблений компанією American Megatrends Inc.
[Архівовано 19 грудня 2005 у Wayback Machine.]
В 1991 році співробітники, що покинули Phoenix Technologies, заснували нову компанію, що мала
на меті розробку BIOS для мобільних платформ. Вона отримала назву SystemSoft Corporation. Після
низки змін власників до сьогодні дійшла компанія Insyde Software[en], що пропонує здебільшого для
ноутбуків та кишенькових комп'ютерів InsydeBIOS.
Існують проекти, що націлені на створення вільного BIOS, наприклад coreboot (раніше відомий як
LinuxBIOS).
Також існує і безліч інших BIOS (наприклад, AST, BIOSTAR, COMPAQ, C&T, DTK, Philips, Quadtel
та інші), які в основному набули поширення наприкінці 80-х, на початку 90-х років минулого століття.
 Завдання:
1. Проаналізувати інформацію про системні пристрої ПК, що видається під час початкового
завантаження комп'ютера.
2. Провести пошук необхідної інформації у такій послідовності:
а) Пуск → Програми → Стандартні → Службові → Відомості про систему, або ввівши
команду msinfo32 у командному рядку, який можна ще відкрити, через пошук ввести CMD;
б) Пуск → Настроювання → Панель керування → Система → Обладнання → Диспетчер
пристроїв → Системні пристрої (Диспетчер пристроїв можна викликати ввівши команду
devmgmt.msc у командному рядку);
в) Мій комп'ютер → Панель керування → Екран → Настройка → Додатково → Адаптер.
3. Знайти і переписати інформацію о BIOS або UEFI вашої материнської плати. А саме його
версію, дату створення, чи остання версія вашої мікропрограмми.
Цю інформацію можна знайти в BIOSі вашого комп’ютера в який можна зайти за
допомогою:
3.1 Натиснути F2 або Delete (якщо ваш Пк старий), фото BIOSa необхідно викласти в звіті.
Вийти з BIOSу можна за допомогою Alt+Control+Delete, або за допомогою F10 (але все що
буде налаштовано, збережеться),
3.2 За допомогою інших програм, наприклад Aida 64 (Рис. 2)

Рисунок 2. Інтерфейс програми Aida 64

Заходите в системну плату → BIOS там можна побачити версію вашого BIOSу.
4. Де можна скачати прошивку BIOSa?
Це можна зробити на офіційному сайті вашої материнської плати, в закладці підтримка.
5. Яким чином прошивається ваша материнська плата?
Необхідно на основі повної назви вашої плати завантажити прошивку на офіційному сайті
і за допомогою Flesh BIOS прошити материнську плату (зробити скріншоти, необов’язкова
прошивати ваш BIOS).
6. Яким чином можна налаштувати пароль в BIOSа (Дивитися в BIOSі вашої материнської
плати, зробити скріншот).
7. Розписати кожен пункт вашого BIOSу у звіті.
8 Сконфігурувати BIOS для роботи ПК.

УВАГА!!! Налаштування BIOSу вимагає технічних знань і навичок, якими студень скоріш
за все не володіє, тому ваш BIOS необхідно лише сфотографувати.
Як що ви задумали його перелаштувати або щось змінити це для звіту робити не потрібно,
тому і відповідальність за наслідки в результаті цих дій повністю ваша.
Контрольні запитання.
1. Чому BIOS застарів?
2. Який фізичний стан має BIOS?
3. Як можна скинути BIOS?
4. Де можна завантажити мікропрограму BIOSу?
5. Що треба налаштовувати в BIOSі для встановлення ОС?
6. Завдяки чому UEFI має більшу швидкість ніж BIOS?
7. Яку роль виконують UEFI та BIOS?
8. Які основні функції UEFI що відрізняются від класичного BIOS?
9. Відповисти на контрольні питання.
10. Захистити роботу.

Література: [2,3].