TROP JEUNE?

- Quentin! Viens! Le petit éjeuner est prêt!

- Квентін! Ну ж бо, ходімо! Сніданок готовий!
Et voilà! Ça commence! Tous les matins, maman m'appelle pour prendre le petit-
déjeuner. Tous les matins, je mange mes tartines: deux tranches de pain, du beurre
et de la confiture. J'adore la confiture!
Ось так! Починається! Щоранку мама кличе мене на сніданок. Щоранку я
з'їдаю свій тост: два шматочки хліба, масло і джем. Я обожнюю джем!
- Quentin, ne mets pas trop de confiture sur ta tartine!
- Квентін, не клади на тост забагато джему!
Et voilà! Tous les matins, c'est la même chose: impossible de mettre deux
centimètres de confiture de fraises sur ma tartine... maman voit tout, c'est terrible!
І це все! Щоранку одне й те саме: я не можу намазати два сантиметри
полуничного джему на тост... Мама все бачить, це жахливо!
Après, je bois mon chocolat chaud, avec trois morceaux de sucre, bien sûr. Alors,
je pose ma main sur la boîte à sucre, discrètement, et je l'ouvre sans faire de bruit.
Потім я п'ю свій гарячий шоколад, звісно, з трьома шматочками цукру. Потім
я непомітно кладу руку на коробку з цукром і відкриваю її, не видаючи
жодного звуку.
– Quentin, un morceau de sucre, ça suffit !
- Квентіне, досить цукру!
Maman n’a pas seulement deux yeux, comme tout le monde, elle a aussi des yeux
derrière la tête. Elle voit devant et derrière.
У мами не тільки два ока, як у всіх, у неї ще й очі на потилиці. Вона може
бачити спереду і ззаду.
– Maman, tu ne veux pas être espionne ? Détective ?
- Мамо, а ти не хочеш бути шпигуном? Детективом?
Quand je dis ça, maman ne rit pas.
Коли я так кажу, мама не сміється
Maintenant, vous connaissez mon premier grand drame : maman n’est pas drôle.
Elle ne rit pas souvent, elle est toujours un peu triste. Et moi, c’est le contraire !
Тепер ви знаєте мою першу велику трагедію: мама не весела. Вона рідко
сміється, вона завжди трохи сумна. А я зовсім протилежний!
– Tu es comme ton père !
- Ти такий же, як і твій батько!
Le problème, c’est que mon père est mort.
Проблема в тому, що мій батько помер.
Alors, c’est facile de dire : « Tu es comme ton père ! »
Тому легко сказати: "Ти такий самий, як твій батько!
– Ah, ton père, ce héros… soupire maman.
- А, твій батько, той герой... - зітхає мама.
Voici le deuxième drame de ma vie : mon père est mort, mais c’est un héros. Je ne
sais pas pourquoi, je ne sais pas comment, mais mon père est un héros.
Це друга трагедія в моєму житті: мій батько загинув, але він герой. Я не знаю
чому, не знаю як, але мій батько - герой.
Quel héros ? Un superman ? Un astronaute ? Un footballeur ?
Який герой? Супермен? Астронавт? Футболіст?
Quand je pose des questions sur mon père, maman dit toujours :
Коли я питаю про батька, мама завжди відповідає:
– Tu es trop jeune.
- Ти занадто молодий.
Et voilà le troisième drame de ma vie : ma mère pense que je suis un bébé.
І ось третя драма мого життя: моя мама вважає мене дитиною.
Vous imaginez ? J’ai 12 ans. Douze. Pas deux ans ! Et maman me répète tout le
temps : « Tu es trop jeune. » !
Можеш собі уявити? Мені дванадцять. Дванадцять. Не два! А мама завжди
каже мені: "Ти ще замалий"!
C’est vrai, je suis petit pour mon âge. Tout le monde pense que j’ai dix ans, c’est
terrible…
Це правда, я малий для свого віку. Всі думають, що мені десять, а це
жахливо...
Elle répète aussi : «Quentin, c’est l’heure!», «N’oublie pas tes clés!», «Travaille
bien »
Вона також повторює: "Квентін, час!", "Не забудь ключі!", "Працюй
старанно!
Quelquefois, je rêve la nuit : maman a des yeux partout et répète les mêmes
phrases, comme un perroquet. C’est un très mauvais rêve.
Іноді вночі мені сниться сон: у мами всюди очі і вона повторює одні й ті ж
фрази, як папуга. Це дуже поганий сон.