ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Головне управління ДСНС України у Луганській області

Сєвєродонецьке районне управління

ПРОГРАМА
повторного інструктажу з охорони праці

Харків
2023
 Дана Програма розроблена для працівників (співробітників) Сєвєродонецького
районного управління Головного управління ДСНС України у Луганській області
відповідно до статті 13 Закону України “Про охорону праці”та пункту 1.3.12
розділу 1 Наказу МНС України від 07.05.2007р. № 312 та відповідних
затверджених інструкцій з охорони праці за видами робіт.

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ПРИ КОРИСТУВАННІ ЕЛЕКТРОПОБУТОВИМИ ПРИЛАДАМИ

1. Загальні положення
1.1. Дія даної інструкції поширюється на співробітників (працівників)
Сєвєродонецького районного управління ГУ ДСНС України у Луганській
області (далі — Сєвєродонецьке РУ).
1.2. Інструкція розроблена на основі Порядку опрацювання і
затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на
підприємстві, затвердженого Наказом Державного комітету України по нагляду
за охороною праці від 21.12.1993 № 132 (ДНАОП 0.00-8.03-93), Положення про
розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом
Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 № 9 (ДНАОП 0.00-4.15-98), Правил
пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх
справ України від 30.12.2014 № 1417, Загальних вимог стосовно забезпечення
роботодавцями охорони праці працівників, затверджених Наказом МНС
України від 25.01.2012 № 67.
1.3. За даною інструкцією працівник, який користується
електропобутовими приладами (електрочайники, мікрохвильові печі,
калорифери, підігрівачі води, холодильники та інші побутові електронагрівальні
прилади) інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж).
1.4. За невиконання даної інструкції працівник, який користується
електропобутовими приладами несе дисциплінарну, матеріальну,
адміністративну та кримінальну відповідальність.
1.5. Працівники зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а
також про особисту безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання
будь-яких робіт чи під час перебування на території Головного управління.
1.6. До користування електропобутовими приладами допускаються особи,
які пройшли вступний інструктаж з охорони праці, інструктаж на робочому
місці та інструктаж з пожежної безпеки.
1.7. Працівник, який користується електропобутовими приладами
повинен:
- виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;
- пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони
праці;
 - вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних
випадках;
- вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.
1.8. Основні небезпечні та шкідливі фактори, які можуть виникнути при
користуванні електропобутовими приладами:
- опіки;
- ураження електричним струмом;
- надмірна дія електромагнітного та мікрохвильового випромінювання
приладу.
1.9. Забороняється:
- використовувати електроприлади при умовах, які не відповідають
вимогам Правил пожежної безпеки;
- користуватися несправними електропобутовими приладами; самостійно
виконувати будь-який ремонт електричних пристроїв, пов'язаний з розбиранням
корпусу, а також вносити зміни в конструкцію електроприладу;
- вмикати в електромережу електроприлади та пристрої потужність яких
перевищує дозволену для даної електропроводки;
- експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою ізоляцією або такою, що
в процесі експлуатації втратила захисні властивості;
- застосування саморобних подовжувачів;
- користуватися приладом якщо розетка, у яку буде підключатися
електроприлад не має заземлення;
- загороджувати вентиляційні отвори електроприладів; використовувати
мікрохвильову піч для сушіння матеріалів;
- використовувати побутові електронагрівальні прилади без негорючих
підставок та (або) в місцях, де їх застосування не передбачено нормативними
документами;
- використовувати саморобні побутові електронагрівальні прилади;
залишати працюючі електронагрівальні прилади без нагляду.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перед початком користування електропобутовими приладами
необхідно перевірити:
- відповідність напруги приладу та розетки, до якої підключається прилад;
- відповідність штекеру та розетки, до якої підключають пристрій;
- справність розетки (візуально), до якої буде підключатись
електроприлад;
- справність електропроводки приладу (вилки, шнура, місця їхнього
з’єднання, відсутність пошкодження ізоляції проводу);
- встановлення приладу у вертикальному положенні;
- відсутність зовнішніх механічних пошкоджень приладу;
- відсутність поблизу легкозаймистих речовин.
 2.2. При необхідності використання подовжувача, використовувати тільки
3-х провідний подовжувальний шнур заводського виготовлення, та який має
вилку з 2-ма контактами, заземлюючий отвір і 2 заземлюючі пластини.
2.3. Встановити прилад на негорючій основі (підкладці) на рівній площині
і на достатньо відкритому просторі, щоб забезпечити його правильну
вентиляцію. Відстань між електроприладами і стінами повинні витримуватись
згідно із «Інструкціями з експлуатації електроприладів», наданих заводом
виробником, правилами пожежної безпеки. Відстань повинна давати змогу
безперешкодного вимкнення приладу від електромережі у разі необхідності.
2.4. Включити електроприлад у електромережу.
2.5. При виявленні пошкоджень, несправностей електроприлад не
включати. Повідомити особу відповідальну за електробезпеку.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Під час користування електропобутовим приладом уважно стежити
за його роботою, коли він ввімкнений в електромережу.
3.2. Не допускати, щоб шнур живлення:
- звисав зі стола, аби уникнути зачеплення та падіння приладів;
- був пошкоджений, перекручений, зав’язаний вузлом.
3.3.Не торкатися до електроприладу, який включений в електромережу,
мокрими руками.
3.4. Електричний чайник (кавоварка):
3.4.1. Чайник розташуйте на рівній поверхні.
3.4.2. Не розташовуйте чайник біля гарячих приладів, відкритого вогню,
завісок, під навісними полицями.
3.4.3. Налийте потрібну кількість води в чайник. Рівень води можна
визначити за допомогою відмітки на зовнішньому боці чайника. Завжди стежте
за мінімальним та максимальним рівнем води.
3.4.4. Не торкайтеся будь-яких компонентів чайника, окрім ручки.
Переконайтеся в тому, що кришка надійно закрита. Не залишайте електричний
чайник включеним без нагляду.
3.4.5. Використовуйте прилад тільки з прикладеною базою живлення.
Встановлюйте чайник так, щоб підстава чайника контактувала з базою
живлення. Не можна використовувати базу живлення для інших цілей.
3.4.6. Не можна знімати чайник з бази живлення під час роботи, спочатку
відключіть прилад.
3.5. Мікрохвильова піч:
3.5.1. При користуванні мікрохвильовою піччю слід користуватися
посудом, виготовленим із жаростійкої кераміки, скла або пластмаси. Не
користуйтеся посудом з металу. Це може привести до виникнення іскрового
розряду.
3.5.2. Щоб уникнути пошкодження печі від перегріву, не закривайте
вентиляційні отвори на пристрої.
 3.5.3.Рідини та іншу їжу не можна нагрівати в герметично закритих
контейнерах, тому що це може призвести до вибуху.
3.5.4. Не готувати їжу при відкритих дверцятах.
3.5.5. Не нагрівати їжу в герметично закритих контейнерах і не
перетримуйте продукти в печі.
3.5.6. При нагріванні продуктів у пластиковій або паперовій упаковці
стежте, щоб не виникло загоряння в мікрохвильовій печі.
3.5.7. Не нагрівайте в печі олію або жир для фритюру, оскільки даний
пристрій не регулює температуру олії.
3.6. Забороняється використання електропобутового приладу у разі
виникнення хоча б однієї з таких несправностей:
- поява іскріння, диму або специфічного запаху, характерного для ізоляції,
що горить;
- пошкодження кабелю (проводу) електроживлення;
- пошкодження пускових органів електроприладу;
- пошкодження розетки, до якої підключено прилад;
- порушення цілісності корпусу приладу.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Відключити електропобутові прилади та від'єднати провід живлення
від розетки електромережі. При цьому слід пам'ятати, що, від'єднуючи вилку
електроприладу від розетки, слід тримати її за корпус, а не смикати за провід
живлення, аби не потрапити під дію електричного струму.
4.2. Витримати час щоб електроприлад охолов, при необхідності,
протерти його та ущільнювачі дверцят вологою серветкою.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. У разі небезпеки негайно вимкнути електропобутовий прилад,
від’єднати його від електромережі.
5.2. У разі виникнення пожежі (ознак горіння), повідомити керівника та,
при необхідності, викликати представників пожежної охорони за телефоном 101
та вжити можливих заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі
наявними засобами пожежегасіння та збереження обладнання, дотримуючись
порядку дії при ліквідації пожежі. При цьому пам’ятати, що гасіння
електротехнічних пристроїв, що знаходяться під напругою, виконується тільки
після їх попереднього відключення від електромережі і здійснюється за
допомогою вуглекислотних або порошкових вогнегасників, а в окремих
випадках - сухим піском.
5.3. В разі необхідності, надати потерпілому першу допомогу згідно
з інструкцією з надання першої домедичної допомоги, що діє на підприємстві.
У разі подальшого погіршення самопочуття людини,
не зупиняючи надання першої медичної допомоги, вжити заходів щодо виклику
за телефоном 103 швидкої медичної допомоги.
 ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ
З ПИТАНЬ БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В ПОБУТІ

1. Вступ

Небезпека – це явища, процеси, об’єкти, властивості предметів, здатні у

певних умовах завдавати шкоди здоров’ю людини. Небезпеку зберігають всі
системи, що мають енергію, хімічно та біологічно активні компоненти, а також
характеристики, що не відповідають умовам життєдіяльності людини.
Небезпека носить потенційний характер. Ознаками, що визначають
небезпеку, є: загроза для життя, можливість завдання шкоди здоров’ю,
порушення умов нормального функціонування органів та систем людини.

1. Сильний вітер, гроза

Якщо сильний вітер чи шквал застав вас на вулиці, обходьте будівлі і
будинки з хиткою покрівлею. По можливості сховайтеся в підвал найближчого
будинку.
Якщо ви знаходитесь на відкритій місцевості, щільно притисніться до
землі на дні будь-якого поглиблення (яру, канави), захищаючи голову одягом чи
гілками дерев, уникайте різноманітних споруд підвищеного ризику (мостів,
естакад, трубопроводів, ліній електропередачі, водойм, потенційно небезпечних
промислових об’єктів і дерев).
Після того, як вітер стих, не виходьте відразу на вулицю – через кілька
хвилин шквал може повторитися. Будьте дуже обережні, виходячи з будинку,
остерігайтеся частин конструкцій і предметів, що нависають на будівлях,
обірваних проводів ліній електропередачі, розбитого скла й інших джерел
небезпеки, тримайтеся подалі від будинків, стовпів електропередачі, високих
заборів.
Щоб уникнути поразки блискавкою під час грози, не виходьте у цей час з
будинку, закрийте вікна, двері та димоходи, щоб уникнути протягу. Тримайтеся
подалі від електропроводки, антен, вікон і дверей, стін, біля яких ростуть високі
дерева. Вимкніть радіо і телевізор, уникайте користатися телефоном і
електроприладами (також під час грози не рекомендується палити печі).
Якщо ви знаходитесь на відкритій місцевості, не ховайтеся під високі
дерева (особливо поодинокі). Найбільш небезпечні такі дерева, як бук, дуб,
тополя, ялина, сосна. Рідше блискавка вдаряє в березу і клен, практично ніколи
не вдаряє в чагарник.
При відсутності укриття ляжте на землю чи присядьте в суху яму,
траншею. Тіло повинне мати по можливості меншу площу зіткнення із землею.
При перебуванні під час грози в лісі намагайтеся укритися серед низькорослої
рослинності. Якщо ви знаходитеся на височині, негайно спустіться вниз, а якщо
у човні, то негайно гребіть до берега.
Під час грози не слід бігати, їздити на велосипеді. Забороняється
користуватися мобільним телефоном. Якщо ви їдете в автомобілі, зупиніться,
зачинить вікна і залишайтеся в автомобілі – металевий корпус захистить вас,
навіть якщо в нього вдарить блискавка.
Провісником того, що блискавка незабаром ударить поблизу, може
служити своєрідне лоскотання шкіри й електризація волосся (вони будуть
злегка підніматися). У такому випадку варто негайно лягти на землю, тоді
блискавка не влучить у вас.
Якщо в людину вдарила блискавка, насамперед потерпілого необхідно
роздягнути, облити голову холодною водою і, по можливості, огорнути тіло
мокрим холодним покривалом. Якщо людина не отямилася, необхідно зробити
штучне дихання “рот у рот” і якнайшвидше викликати медичну допомогу.
Медичну допомогу необхідно викликати й у випадку, якщо людина опритомніла
і стверджує, що почувається нормально, тому що пізніше можуть проявитися
серйозні ушкодження внутрішніх органів.
Увага! Існує народне повір’я, що ураженого блискавкою необхідно на
кілька хвилин швидко закопати в землю: нібито, так електричний заряд з нього
вийде, і все минеться. Це неправда, навпаки, стан потерпілого при цьому значно
погіршується. Ця процедура відтягує застосування дійсно ефективних способів
допомоги і може призвести до тяжких і навіть незворотних наслідків.

2. Ожеледь
Щоб знизити ризик падіння під час ожеледиці, перед виходом з будинку
підготуйте відповідним чином своє взуття. Для цього можна:
- прикріпити на каблук шматок поролону (по розмірах каблука) чи
лейкопластиру;
- натерти наждаковим папером підошву перед виходом, а краще
прикріпити його на підошву;
- намазати на підошву клей типу “Момент” і поставити взуття на пісок
для утворення шорсткого шару.
Пам’ятайте, що кращими для ходіння по слизькій поверхні є підошви з
мікропористої чи іншої м’якої основи і без великих каблуків.
Людям похилого віку в сильну ожеледь бажано обмежити вихід на
вулицю до мінімуму чи взагалі не виходити з будинку. Якщо вийти на вулицю
все-таки необхідно, рекомендується взяти із собою паличку з гумовим
наконечником чи з шипом. Пам’ятайте, що дві третини травм люди старші
60 років одержують при падінні.
Ходіть не поспішаючи, розслабивши ноги в колінах і ступаючи на всю
ступню. Пам’ятайте, що квапливість збільшує небезпеку посковзнутися, тому з
будинку виходіть не поспішаючи. Руки не повинні бути зайняті сумками, а якщо
сумка все-таки необхідна, то вона має бути такою, щоб можна було носити її
через плече.
Під час руху в ожеледь будьте готові до падіння. При порушенні
рівноваги швидко присядьте – це самий реальний шанс залишитися на ногах.
Якщо удержатися на ногах усе-таки не вдалося, падайте з мінімальною шкодою
для свого здоров’я. Для цього відразу присядьте, щоб знизити висоту падіння,
стисніться і напружте м’язи, а торкнувшись землі, обов’язково перекотіться –
від цього удар пом’якшиться.
Під час руху не тримайте руки в кишенях – це підвищує можливість не
тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів. Обходьте
металеві кришки люків, вони, як правило, покриті льодом, можуть бути погано
закріплені і перевертатися, що збільшує небезпеку одержання серйозної травми.
Не ходіть по краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на
слизьких дорогах особливо. Можна упасти і вилетіти на дорогу чи
проїжджаючий автомобіль може винести на тротуар. Не перебігайте проїжджу
частину дороги під час снігопаду й ожеледі. Пам’ятайте, що в ожеледь значно
збільшується гальмовий шлях машини і падіння перед транспортним засобом,
що рухається, призводить до загибелі, а в кращому випадку – до інвалідності.
Якщо ви упали і через якийсь час відчули біль у голові, нудоту, біль у
суглобах, утворилися пухлини – негайно зверніться до лікаря чи в
травматологічний пункт, інакше можуть виникнути ускладнення.
Тримайтеся подалі від будинків, ближче до середини тротуару. Узимку,
особливо в містах, дуже великою небезпекою є бурульки. У період танення
льоду і снігу бурульки становлять найбільшу небезпеку.

3. Сильний мороз, обмороження, замерзання

Небезпеку для людини становить вплив низьких температур. Ця
небезпека значно зростає, коли людина знаходиться удалині від житла,
піддається впливу сильного вітру і вологи. Луганська область вважається
однією з найбільш холодних частин України. При тривалому перебуванні на
морозі можуть статися обмороження різних частин тіла.
Обмороження можна отримати не тільки при сильному морозі, але і при
досить теплій зимовій погоді і навіть навесні чи восени – при нульовій
температурі (якщо людина легко одягнена, у тісному і мокрому взутті, без
головного убору, тривалий час знаходиться на вулиці і мало рухається).
Небезпека отримати обмороження залежить не тільки від шкідливого впливу
низьких температур, але і ряду інших причин (порушення нормального
кровообігу внаслідок тісного взуття чи нерухомості окремих частин тіла).
Особливо небезпечний мороз для ослаблених, стомлених, голодних, хворих
людей. Легко піддаються впливу холоду особи у стані алкогольного сп’яніння.
Найчастіше підпадають під вплив холоду периферійні частини тіла:
пальці рук і ніг, ніс, вуха, щоки. І навпаки, поліпшення кровообігу запобігає
обмороженню. Рух на холоді (ходьба, біг) підсилює кровообіг, зігріває тіло,
протидіє шкідливому впливу холоду.
Для того, щоб уникнути обмороження, насамперед необхідно ретельно
стежити за станом зимового одягу і взуття. Одяг має бути щільним, легким і не
стискувати рухів, взуття – постійно знаходитися в справному стані, бути сухим і
не стискати ногу. Не доторкайтеся до металевих предметів оголеною шкірою в
морозну погоду, це може викликати сильне обмороження.
 Якщо людина одержала обмороження, насамперед помістіть потерпілого з
будь-яким видом обмороження в тепле місце, дайте йому гарячий чай чи каву,
розітріть щоки, ніс, вуха, якщо вони побіліли, чистою рукою до почервоніння і
появи поколювання. Обморожену частину тіла розітріть спиртом, горілкою чи
одеколоном. Якщо їх немає, то розтирайте м’якою рукавичкою, хутряним
комірцем чи сухою фланеллю. Під час розтирання постраждалому необхідно
намагатися рухати ушкодженою кінцівкою.
Розтирання заборонене, якщо з’явилася припухлість обмороженого місця
чи пухирі. У цьому випадку необхідно покласти на обморожене місце пов’язку з
товстим шаром вати, укласти кінцівку вище. В усіх випадках обмороження
потерпілого необхідно доставити в лікувальну установу для надання
кваліфікованої медичної допомоги.
Увага! При обмороженні вушних раковин, носа, щік ні в якому разі не
розтирайте їх снігом. Це ще більше охолоджує тіло, шкіра ушкоджується
дрібними кристаликами льоду, що може згодом призвести до нагноєння.
У результаті впливу низьких температур у людини може розвинутися
замерзання, тобто загальне системне ураження організму холодом. Найчастіше
замерзання розвивається в ослаблених людей, при тривалому впливі низьких
температур, а також при алкогольному сп’янінні. При цьому спочатку виникає
сонливість, млявість, порушується координація рухів, настає пригніченість,
температура тіла знижується до 23 - 250С і може настати смерть.
При замерзанні в першу чергу необхідно швидко відновити нормальну
температуру тіла. Для цього найкраще помістити потерпілого у ванну,
температура води в якій повинна складати +25-30 0С. Через 20-30 хвилин воду
доводять до +35 0С (але не вище). Якщо ванни немає, то обкладіть тіло
потерпілого грілками, пляшками з теплою водою (+ 25-30 0С). При порушенні
дихання й серцевої діяльності одночасно з обігрівом потрібно провести штучне
дихання й закритий масаж серця. Після відновлення нормальної температури і
свідомості дайте постраждалому гарячий чай чи каву, укрийте теплою ковдрою
і доставте до лікувальної установи.

4. Тонкий лід
Перебування на льоду становить велику небезпеку для людини,
насамперед через складність, а іноді й неможливість візуального визначення
меж небезпечної ділянки, де товщина льоду може не витримати вагу людини.
Безпечним вважається лід:
- для одного пішохода – товщиною не менше 7 сантиметрів;
- для обладнання ковзанки – не менше 10 – 12 сантиметрів, у разі
масового катання – не менше 25 сантиметрів;
- для масової переправи пішки – не менше 15 сантиметрів. Для того, щоб
з’ясувати товщину льоду, необхідно пробити лунки по різні сторони від
переправи (відстань між ними – 5 метрів) і проміряти їх. Варто врахувати, що
лід складається з двох шарів – верхнього (мутного) і нижнього (прозорого і
міцного). Виміряти точну товщину можна, лише знявши спочатку верхній
(мутний) шар.
Якщо у вас виникла необхідність у пересуванні по льоду, знайдіть на
ньому для початку стежину чи сліди пересування інших людей. Якщо їх немає,
подумки позначте з берега маршрут свого руху, подивіться заздалегідь, чи немає
підозрілих місць.
Лід може бути тонким біля стоку води (наприклад, з ферми чи фабрики),
поблизу кущів, очерету, під заметами, у місцях, де водорості вмерзлі в лід.
Тонкий лід і там, де б’ють джерела, швидкий плин чи у річку впадає струмок.
Уникайте ділянок, покритих товстим шаром снігу (під снігом лід завжди
тонший).
Особливо обережно спускайтеся з берега – лід може нещільно
з’єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря.
Візьміть із собою палицю для того, щоб перевіряти міцність льоду. Якщо після
першого удару палицею на ньому з’являється вода, лід пробивається, негайно
повертайтеся на те місце, відкіля ви прийшли. Не біжіть, а виходьте повільно,
не відриваючи ступні ніг від льоду. Ні в якому разі не перевіряйте міцність
льоду ударом ноги.
Якщо ви на лижах, то пошукайте, чи немає вже прокладеної лижні. Якщо
немає і вам треба її прокладати, відстебніть кріплення лиж (щоб у разі крайньої
необхідності швидко від них позбутися), лижні палиці тримайте в руках, але
їхні петлі на кисті рук не накидайте. Рюкзак повісьте лише на одне плече, а
краще волочіть на мотузці на 2 – 3 метри позаду. При пересуванні групою
відстань між лижниками чи пішоходами не скорочуйте менше, ніж на 5 метрів.
На ковзанах катайтеся тільки в перевірених і обладнаних місцях. Твердо
засвойте, що зимовий підлідний лов риби вимагає особливо суворого
дотримання правил безпечного поводження на льоду, а саме:
- не пробивайте поруч багато лунок;
- не збирайтеся великими групами в одному місці;
- не пробивайте лунок на переправах;
- не ловіть рибу поблизу вимоїн і дуже далеко від берега, яким би не було
клювання;
- завжди тримайте під рукою міцну мотузку довжиною 12 – 15 метрів;
- тримайте поруч з лункою дошку чи невелику гілку.
Якщо ви провалилися на льоду річки чи озера, широко розкиньте руки по
крайці льодового проламу й утримуйтеся від занурення під воду з головою.
Дійте рішуче і не лякайтеся – тисячі людей провалювалися у воду до вас і
врятувалися. Намагайтеся не обламувати крайку льоду, без різких рухів
вибирайтеся на лід, наповзаючи на нього грудьми і по черзі витягаючи на
поверхню ноги. Головне – пристосуватися так, щоб тіло займало найбільшу
площу опори.
Вибравшись з льодового проламу, відкотіться, а потім повзіть у той бік, з
якого ви прийшли і де міцність льоду перевірена. Незважаючи на те, що
вологість і холод штовхають вас побігти і зігрітися, будьте обережні до самого
берега, а далі не зупиняйтеся, доки не опинитеся у теплі.
Якщо на ваших очах на льоду провалилася людина, негайно повідомте її,
що йдете на допомогу. Підкладіть під себе лижі, дошку чи фанеру – це збільшує
площу опори, і повзіть на них. Наближайтеся до ополонки тільки поповзом,
широко при цьому розкидаючи руки. До самого краю ополонки не підповзайте,
інакше теж опинитеся у воді. Ремені, шарфи, дошка, жердина, сани, лижі
допоможуть врятувати людину. Кидати зв’язані ремені, шарфи чи дошки
потрібно за 3 – 4 метри. Якщо ви не один, ляжте на лід ланцюжком і тримаючи
один одного за ноги поповзом просувайтеся до проламу. Дійте рішуче і швидко
– потерпілий швидко мерзне в крижаній воді, мокрий одяг тягне його на дно.
Подавши потерпілому підручний засіб порятунку, витягайте його на лід і
повзіть з небезпечної зони. Потім укрийте його від вітру, швидко доставте у
тепле місце, розітріть, переодягніть у сухий одяг, напоїть гарячим чаєм чи
кавою, а потім посадіть у теплу ванну з температурою води +37 - 38 0С.
Пам’ятайте! Відправлятися на водойми поодинці небезпечно!

5. Переохолодження організму
В основному переохолодження організму викликається тривалим
перебуванням у воді чи навіть короткочасним перебуванням у холодній воді.
Ознаками переохолодження є: озноб, посиніння шкіри, губ, зниження
температури тіла, біль у пальцях рук і ніг, поява “гусячої шкіри”, позіхання,
гикавка, втрата свідомості. У потерпілого настає апатія, сонливість, загальна
слабкість, поверхневий подих. Ступінь і швидкість переохолодження залежить
від температури води й адаптації організму до холоду.
Пам’ятайте! Серце зупиняється при температурі тіла +26 0С.
Припустимий час перебування у воді залежить від її температури і
складає:
- 5–8 хвилин при температурі води нижче +2 0С;
- 10–15 хвилин при температурі води +2-3 0С;
- 210–270 хвилин при температурі води +10-15 0С;
У разі переохолодження постраждалому якнайшвидше необхідно надати
першу допомогу, обсяг якої залежить від ступеня переохолодження.
При легкому ступені переохолодження (озноб, мимовільне скорочення
м’язів, загальна слабкість, блідість шкірного покрову, утруднення при
пересуванні) тепло одягніть потерпілого, напоїть його гарячим чаєм чи кавою,
змусьте його виконувати інтенсивні фізичні вправи.
При середньому ступені переохолодження (синюшність шкірного покрову
і губ, ослаблення подиху, пульс стає рідшим, з’являється сонливість, людина не
може самостійно пересуватися) розітріть потерпілого вовняною тканиною,
зігрійте під теплим душем (якщо використовуєте ванну, поступово підвищуйте
температуру води від +30-35 0С до +40-42 0С), зробіть масаж усього тіла, тепло
одягніть потерпілого й укладіть його в ліжко, обігрійте грілками (зігрівання має
проводитися поступово, щоб не було різкого перепаду температур), обов’язково
викличте лікаря.
При важкому ступені переохолодження (з’являються ознаки
непритомності – утрата свідомості, життєво важливі функції згасають) негайно
викличте лікаря, виконуйте такі ж заходи першої допомоги, як і при середньому
ступені переохолодження.

6. Нещасні випадки на автомобільному транспорті

Основними причинами нещасних випадків на автомобільному транспорті
є:
- перевищення швидкості руху;
- керування автомобілем у нетверезому стані;
- незадовільний стан проїжджої частини дороги (у тому числі слизькі
дороги);
- несправності автомобілів (насамперед гальмової системи і рульового
керування);
- недостатня підготовка осіб, що керують автомобілями.
Кожний з цих факторів може стати причиною автомобільної аварії.
Якщо аварія неминуча, не залишайте машину до її зупинки (вижити в
машині легше, ніж поза нею). Намагайтеся керувати машиною до останньої
можливості, зберігаючи при цьому самовладання. Постарайтеся зробити все
можливе, щоб уникнути зустрічного удару (кювет, забір, чагарник і навіть
дерево краще від автомобіля, який рухається на вас), якщо ж такої можливості
немає, постарайтеся перевести зустрічний удар у ковзний, бічний.
Найважливіше в будь-якій аварії – не перешкоджати переміщенню тіла
вперед і захистити голову. Пасажир має закрити голову руками і завалитися
набік, напружити всі м’язи і не розслаблюватися до повної зупинки автомобіля.
Якщо поруч знаходиться дитина – необхідно міцно пригорнути її до себе,
накрити собою і також завалитися набік. Варто пам’ятати, що найбільш
небезпечне місце пасажира в автомобілі – переднє сидіння.
Після того, як удар відбувся, насамперед, необхідно визначитися, де (у
якому місці автомобіля) і в якому положенні ви знаходитесь, чи не підтікає
бензин тощо. У залежності від ситуації потрібно залишити автомобіль через
двері чи вікно.
Пам’ятайте! Робити це потрібно якнайшвидше. Дуже часто відбувається
загоряння автомобіля з подальшим вибухом. Якщо не відкриваються ні двері, ні
вікна – варто розбити скло.
Першочерговою задачею при наданні першої допомоги потерпілому в
автомобільній аварії є усунення небезпеки, що загрожує його життю. Перша
медична допомога потерпілим повинна бути надана не пізніше перших 20-30
хвилин.
Нещасні випадки можливі не тільки при поїздках в особистому
автомобілі, але і на громадському транспорті. Скупчення людей, що рухаються
на великій швидкості в замкнутому просторі громадського транспорту, завжди
утворює ситуацію підвищеного ризику.
Для того, щоб уникнути отримання травм при користуванні громадським
транспортом намагайтеся виконувати ряд нескладних правил поведінки:
- уникайте в темний час доби безлюдних зупинок. Очікуючи автобус чи
трамвай, стійте в добре освітленому місці поруч з іншими людьми;
- при підході транспорту до зупинки намагайтеся не стояти в першому
ряді пасажирів, що його очікують – вас можуть випадково виштовхнути під
колеса;
- якщо рейсовий автобус ходить з великими проміжками в часі,
запам’ятайте розклад, щоб не стояти на зупинці занадто довго;
- не засніть під час руху – небезпечно не стільки проспати свою зупинку,
скільки одержати травму при різкому гальмуванні чи маневрі;
- не туліться до дверей під час руху транспортного засобу, намагайтеся
не стояти на сходинках транспортних засобів;
- тримайте свої речі у полі зору, не задивляйтеся у вікно, якщо на підлозі
стоїть ваша сумка чи інші речі; краще тримайте їх на колінах чи притуливши до
стінки;
- уникайте порожніх автобусів, трамваїв, тролейбусів, якщо все-таки
доводиться їхати пізно, то краще сідайте біля водія, причому не біля вікна, а
ближче до проходу, щоб до вас незручно було підсісти, жінкам рекомендується
сідати поруч з іншими жінками.

7. Небезпека в побуті

7.1. Небезпека пожежі

Щоб уникнути виникнення пожежі зберігайте сірники і запальнички в
місцях, не доступних для дітей, не зберігайте займисті речовини і предмети
(спирт, газові балони, папір, матерію тощо) поблизу від джерела тепла.
Уникайте накопичення тепла (наприклад, нічим не накривайте телевізори,
калорифери тощо), не користуйтеся свічками чи загасить їх перед тим, як
залишити кімнату.
Будьте обережні із золою – вона протягом декількох днів може містити в
собі тліючі залишки деревини. Якщо вона вам потрібна, зберігайте її у
вогнестійкому контейнері. Ніколи не палить в ліжку, для недокурків
використовуйте вогнетривкі попільнички. Перш ніж викинути недокурки в
сміттєвий бак чи відро, виждіть кілька годин. Не залишайте кухню, якщо на
плиті знаходиться кипляча олія, перед виходом з будинку перевірте, чи
вимкнені на плиті всі крани.
Якщо пожежу все-таки не вдалося попередити, дійте спокійно і
розважливо, не піддавайтеся паніці, сповістіть пожежну службу, чітко повідомте
їй свою адресу. Відключіть газ і електрику, використовуйте доступні засоби
пожежогасіння. Ніколи не намагайтеся загасити водою палаючі нафтопродукти.
Якщо горить електроустаткування, відключіть його від джерел живлення.
 Залишіть будинок. Якщо сходові клітини і коридори задимлені,
залишайтеся у квартирі, зачиніть двері і вікна, щоб не допустити протягу. Часто
поливайте двері водою і законопатьте щілини у дверях мокрими ганчірками.
Тримайтеся біля вікна, щоб ззовні було видно, що ви в будинку (але вікна
не відкривайте). Якщо ви знаходитесь у задимленому місці, тримайтеся ближче
до підлоги, – там є смуга чистого повітря, уникайте ризику виявитися у
вогненній пастці.
Під час пожежі заборонено користатися ліфтами. Якщо ви перебуваєте у
висотному будинку, не біжіть униз крізь вогонь, а скористайтеся можливістю
врятуватися на даху будинку.
Первинні засоби пожежогасіння це — вогнегасники, ящики з піском, бочки з
водою, покривала з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежні відра,
совкові лопати, пожежний інструмент, які використовуються для локалізації і
ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку. Під час вибору первинних
засобів пожежогасіння потрібно враховувати фізико-хімічні та
пожежонебезпечні властивості горючих речовин і матеріалів, їх взаємодію з
вогнегасними речовинами, а також площу виробничих приміщень, відкритих
майданчиків та установок.
У разі виявлення ознак пожежі працівник, який їх помітив, повинен:
- негайно повідомити про це державну пожежну охорону (номер телефону
для виклику пожежної охорони 101), вказати при цьому адресу, кількість
поверхів, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також своє прізвище;
- вжити заходів щодо евакуації людей та матеріальних цінностей, гасіння
пожежі з використанням наявних вогнегасників та інших засобів
пожежогасіння.

7.2. Безпека в ліфті

Незважаючи на зручності, пов’язані з використанням ліфта, він іноді
перетворюється в джерело небезпеки для здоров’я і життя людини. Небезпека
може бути викликана падінням ліфта, його несправністю, актом насильства з
боку злочинців, а іноді грубим порушенням правил експлуатації ліфта і
звичайним хуліганством.
Основні профілактичні правила, що дозволяють безпечно користуватися
ліфтом, такі:
- перед тим, як увійти в двері, що відкриваються, переконайтеся, що
перед вами кабіна, а не зяюча порожнеча шахти;
- входьте до ліфту не поспішаючи, натискайте кнопку потрібного
поверху тільки за умови посадки всіх бажаючих скористатися ліфтом;
- знайте, що сучасні конструкції ліфтів забезпечують їх надійний захист
від падіння з великої висоти. Проте, при обриві троса зупинка кабіни буде
різкою, тому тримайтеся подалі від дзеркал і вікон ліфта, які можуть поранити
вас розбиваючись;
- не паліть у ліфті самі і не дозволяйте іншим;
 - користуйтеся ліфтами старої конструкції (без автоматичних дверей)
тільки при закритих внутрішніх дверях;
- не користуйтеся ліфтом у разі пожежі.

7.3. Небезпека природного газу

Суміш природного горючого газу і повітря є вибухонебезпечною, окремі
компоненти газу токсичні. Газ, що звичайно використовується в побуті, буває
двох видів: зріджений нафтовий газ (у балонах) і метан (міський магістральний
газ). Але, яким би газом Ви не користувалися, важливо підкреслити, що для
установки приладів, газових колонок, печей і для догляду за ними треба
звертатися тільки до фахівців газової служби, жадайте від них документ, що
засвідчує, що роботи зроблені відповідно до технічних норм і правил безпеки.
Головна причина аварій і нещасливих випадків при користуванні
газом – це порушення елементарних правил безпеки. Знайте і виконуйте ці
правила:
- перед розпалюванням і під час роботи газових приладів провітрюйте
приміщення, відкривши кватирку чи вікно;
- перевіряйте тягу в димових і вентиляційних каналах перед
розпалюванням і періодично, під час роботи газових приладів;
- не залишайте без догляду включені газові прилади;
- не використовуйте газові плити для обігріву приміщень, тому що це
може призвести до отруєння чадним газом;
- після закінчення користування газовими приладами не забувайте
закрити крани на газових приладах і на газопроводі перед ними;
- не проводьте самостійно перестановку чи ремонт газових приладів і
газового устаткування, підключення їх за допомогою шлангів, не призначених
для цих цілей, тому що це може призвести до витоку газу і вибуху
газоповітряної суміші;
- не встановлюйте самостійно газобалонні установки у своїх квартирах і
на дачах;
- не допускайте до газових приладів дітей дошкільного віку, ненавчених
осіб чи осіб, що перебувають у нетверезому стані;
- балони зі зрідженим газом установлюйте вертикально, оберігайте їх від
сонячних променів, ні в якому разі не ставте в підвал чи нижче рівня землі, тому
що зріджений газ важчий за повітря і може накопичуватися біля підлоги у разі
витоку;
- балон і гнучка трубка не повинні перебувати поблизу від джерела
тепла;
- не можна міняти газовий балон, якщо поруч відкритий вогонь, гаряче
вугілля, включені електроприлади. Перед заміною балона переконайтеся, що
крани балона, що замінюють, і нового балона закриті;
- гнучкий гумовий шланг має бути довжиною не більше метра,
спеціального типу для зрідженого нафтового газу, він не повинен бути
перетисненим чи розтягнутим. Фіксувати його потрібно не дротом, а за
допомогою спеціальних хомутиків;
- після кожної за міни балона необхідно проводити перевірку з’єднань за
допомогою мильного розчину (ні у якому разі не вогнем!);
- закривайте кран балона після кожного користування;
- при поводженні з порожніми балонами дотримуйтесь таких же
запобіжних заходів, що і з повними, балони не бувають абсолютно порожніми і
тому безпечними, усередині них завжди залишається небагато газу.
Пам’ятайте, що зріджений газ важчий за повітря, поширюється стелячись
по землі, і кинутий на підлогу сірник чи недокурок можуть призвести до
вибуху.
Щоб знайти витік газу необхідно змочити місця з’єднань, арматуру і
поверхні газових труб мильною водою, – у місці витоку утворяться пухирці. У
разі сильного витоку газ виривається зі свистом, з’являється характерний запах,
що сильнішає поблизу місця витоку. Забороняється шукати місце витоку за
допомогою відкритого вогню!
Якщо стався витік газу у квартирі, необхідно негайно попередити сусідів і
від них по телефону викликати аварійну газову службу, уникаючи всяких дій,
що викликають іскріння і підвищення температури повітря у квартирі.
Провітріть квартиру, відкривши вікна і видаливши з неї всіх присутніх.
Не можна курити, запалювати сірники, натискати кнопку електричного
дзвоника, клавіші вимикачів, телефонувати (висмикніть шнур з розетки, щоб
вам не могли подзвонити), ходити по твердій підлозі у взутті із цвяхами чи
підківками (щоб уникнути утворення іскри). Припиніть, за можливістю, подачу
газу, вийдіть із квартири, закривши за собою двері, і дочекайтеся прибуття
фахівців газової служби на вулиці.
Якщо газ у місці витоку зайнявся, негайно евакуюйте усіх людей із
квартири та від сусідів викличте аварійну газову службу і пожежну охорону.
Поки газ горить, небезпеки вибуху немає; тому ніколи не намагайтеся загасити
полум’я, тому що це призведе до катастрофи: газ і повітря разом утворять
вибухову суміш і при наявності джерела вогню (перегрітий метал, вугілля, що
горять, іскри, електродуга) неминучий вибух. Постарайтеся перекрити подачу
газу, стежте за тим, щоб не зайнялися розташовані поблизу від вогню предмети
(фіранки, рушник тощо).
Якщо згасло полум’я в пальнику і чутний сильний запах газу, то не
намагайтеся знову запалити його – це призведе до вибуху газу, що накопичився.
Перекрийте кран подачі газу, відкрийте вікна і провітріть кухню. Почекайте,
поки пальник охолоне (при необхідності очистіть його від залишків їжі і жиру,
продуйте отвір подачі газу), а потім знову запаліть газ, попередньо закривши
вікна та позбувшись протягу.
Якщо на кухні накопичилося багато газу, щоб уникнути отруєння
намочіть водою хустку, пригорніть до обличчя і дихаючи через неї увійдіть до
кухні й перекрийте кран подачі газу. Якщо це зробити не вдається, негайно
евакуюйте усіх сусідів по сходовій площадці й викличте аварійну газову службу
і пожежну охорону. При необхідності надайте допомогу потерпілим від
отруєння газом.
Якщо стався витік з балона зі стиснутим чи зрідженим газом, негайно
викличте аварійну газову службу і разом із сусідами винесіть балон на вулицю,
оберігаючи його від ударів. Не підпускайте до балона дітей і накрийте його
мокрою щільною тканиною. Як правило, витік виникає на місці з’єднання
балона з гнучким шлангом. Якщо не можна винести балон на вулицю,
необхідно тимчасово перекрити витік мокрою ганчіркою.
Якщо прибулі фахівці газової служби визначать, що користуватися цим
балоном небезпечно, візьміть у них висновок, і, викликавши представників
постачальника балонного газу, зажадайте замінити несправний балон за їхній
рахунок.
Якщо на балоні з газом з’явився вогонь, попросіть домашніх чи сусідів
негайно викликати пожежну охорону й аварійну газову службу, евакуюйте усіх
із квартири. Спробуйте закрити кран на балоні, обгорнувши руки мокрою
ганчіркою. Якщо це неможливо (вогонь на прокладці, кран деформований у
результаті нагрівання тощо), не задувайте полум’я – можливий вибух. Не
намагайтеся виносити чи переставляти балон зі стиснутим газом, поки він не
охолонув, – від найменшого поштовху він може вибухнути.
Якщо ви почули запах газу в під’їзді, негайно подзвоніть в аварійну
газову службу. Разом із сусідами постарайтеся виявити місце і джерело витоку
газу. Оголосіть про небезпеку всім мешканцям будинку, переконайте їх не
користуватися електричними дзвониками і відкритим вогнем. Повідомте
аварійну газову службу про те, що трапилося, і скориставшись переговорним
пристроєм, що перебуває в ліфті, попросіть тимчасово відключити його
(попередньо вивівши відтіля людей). Якщо переговорний пристрій не працює,
подзвоніть в організацію, що обслуговує ліфт, за телефоном, зазначеним на
табличці біля ліфта на першому поверсі.
Евакуюйте мешканців з найближчих до джерела витоку газу квартир,
виведіть на вулицю дітей і старих, дихаючи через мокру хустку, розкрийте у
під’їзді вікна і двері, ретельно провітріть його. Після прибуття фахівців газової
служби вкажіть їм джерело витоку газу і виконуйте їхні вказівки.
Пам’ятайте! Навіть при легкому запаху газу, а також при несправності
газових приладів телефонуйте “104”.

8. Небезпека на воді
Купання є прекрасним способом оздоровлення організму. Воно дає
людині фізичне і моральне задоволення, допомагає позбутися від стресів, але,
на жаль, для деяких людей відпочинок біля води закінчується трагедією.
Спостереження показують, що тонуть переважно ті, хто вміє плавати.
Нещасні випадки найчастіше трапляються при порушенні правил безпеки на
воді. Більшість людей гине через купання в непристосованих для цього місцях,
під час шторму, при аварійних ситуаціях на човнах й інших плавальних засобах,
під час переправ, у період повеней і злив.
 Тому кожному потенційному купальнику варто пам’ятати, що вода
помилок не прощає. Перебуваючи на відпочинку, постарайтеся якнайшвидше
навчитися плавати і суворо дотримуйтесь елементарних правил безпеки.
Купайтеся краще зранку чи увечері, коли сонце гріє, але немає небезпеки
перегрівання. Температура води має бути не нижче +17–19 0С, у більш холодній
воді перебувати небезпечно. Плавайте не більше 20 хвилин, при цьому час
купання має збільшуватися поступово, починаючи з 3 – 5 хвилин. Не доводіть
себе до ознобу, при переохолодженні можуть виникнути судоми, зупинка
подиху, втрата свідомості. Краще купатися кілька разів по 15 – 20 хвилин. Часто
причиною утоплення є вдих при несподіваному улученні води в обличчя.
Не використовуйте для пересування по воді надувні матраци – вони для
цього не призначені.
Якщо у вас зводить ноги, просто ущипніть литковий м’яз чи
скористайтеся шпилькою, попередньо закріпленою на нозі за допомогою міцної
нитки. Якщо і це не допомагає, використовуйте ще один відомий прийом: міцно
візьміться за великий палець ноги і різко випряміть її. Тепер ви можете не
поспішаючи доплисти до берега.
Не входьте, і не поринайте у воду після тривалого перебування на сонці.
Периферійні судини сильно розширені для кращої тепловіддачі і при
охолодженні у воді настає різке рефлекторне скорочення м’язів, що може
призвести до зупинки подиху.
Не входьте у воду, перебуваючи під дією алкоголю. Алкоголь блокує
нормальну діяльність мозку.
Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, вибирайте безпечне для купання
місце з поступовим ухилом, твердим і чистим дном. У воду входьте обережно.
Ніколи не поринайте у воду в незнайомих чи не обладнаних місцях. Навіть
якщо напередодні це місце було безпечним для стрибків, за ніч могли що-небудь
кинути в воду чи течією могло принести корч.
Не запливайте далеко, особливо за буї, тому що можна не розрахувати
свої сили. Відчувши стомлення, не розгубіться, а прагніть якнайшвидше
доплисти до берега. Навчіться “відпочивати” на воді. Для цього необхідно вміти
плавати на спині. Перевернувшись на спину і підтримуючи себе на поверхні
легкими рухами кінцівок, ви зможете відпочити.
Якщо вас підхопило течією, не пробуйте боротися з нею. Потрібно плисти
вниз за течією, поступово, під невеликим кутом, наближаючись до берега. Не
розгубіться, навіть якщо ви потрапили у вир. Потрібно набрати побільше
повітря в легені, пірнути глибше у воду і, зробивши сильний ривок убік,
виринути.
У водоймах з великою кількістю ряски намагайтеся плисти по самій
поверхні води, не зачіпати рослини і не робити різких рухів. Якщо все-таки
руки чи ноги стануть обплутувати стебла рослин, необхідно зупинитися
(прийняти положення “поплавця”) і звільнитися від них.
 Дуже обережно плавайте на надувних виробах (матраци, автомобільні
камери, іграшки). Вітром чи течією їх може віднести далеко від берега, а
хвилею – захлеснути, з них може вийти повітря і вони втратять плавучість.
Купання з маскою, трубкою і ластами вимагає особливої обережності. Не
плавайте з дихальною трубкою при сильному хвилюванні на морі. Плавати
можна тільки уздовж берега й обов’язково під постійним спостереженням, щоб
вчасно могла прийти допомога.
Не допускайте грубих ігор на воді (непомітно підпливати під водою до
тих, хто купається, хапати їх за ноги, “топити”, подавати оманливі сигнали про
допомогу тощо). Не запливайте за обмежувальні знаки, що позначають
акваторію з перевіреним дном і визначеною глибиною, – тільки там гарантована
відсутність вирів й інших небезпек. Не наближайтеся до суден, катерів і човнів,
що пропливають поблизу.
Людям, не впевненим у своїх силах, рекомендується брати з собою у воду
поліетиленовий пакет. Його можна наповнити повітрям і покласти під
підборіддя. Цей спосіб допоможе вам утриматися на поверхні і спокійно
добратися до берега.
Якщо ви виявилися у воді цілком одягненим, у першу чергу позбудьтеся
важких речей. Для того, щоб утриматися на поверхні, не обов’язково активно
рухати руками і ногами. Деякі предмети туалету можна використовувати як
плавзасоби. Наприклад, чоботи, перевернені догори, сумку з непромокальної
тканини й інші речі, що легше води. Таким чином, ви збільшите свою
плавучість.
Порушення цих правил залишаються основною причиною загибелі людей
на воді. Хоча називають й іншу причину: спочатку – самовпевненість, а потім –
страх. При цьому відомо, що і від того і від іншого часто рятують знання.
Певну небезпеку становлять і човнові прогулянки, особливо з дітьми. Як і
на будь-якому іншому виді транспорту, перебуваючи в човні треба бути дуже
уважним. Не варто кататися на човні в погану, особливо вітряну погоду.
Сідаючи у човен, не поспішайте, а головне – не перевантажуйте його. Уникайте
зустрічей з водним транспортом, що швидко рухається. Не можна вставати в
човні чи розгойдувати його, а також керувати човном чи перебувати в ньому в
нетверезому стані.

9. Отруєння грибами
Гриби – це дарунок природи, смачний і поживний продукт. Але разом з
тим, вони є і небезпечним продуктом, що може призвести до важкого отруєння,
а іноді до смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди і
з’єднання важких металів, що містяться в грибах.
Існує чотири основні причини отруєнь грибами:
- вживання отруйних грибів;
- неправильне готування умовно їстівних грибів;
- уживання старих чи зіпсованих їстівних грибів;
 - уживання грибів, що мають двійників чи змінилися внаслідок мутації
(навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).
Симптомами отруєння є: нудота, блювота, біль у животі, посилене
потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне
сечовиділення, понос, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.
Щоб запобігти отруєнню грибами кожній людині необхідно знати і суворо
виконувати прості правила безпеки. Зокрема, купуйте гриби тільки у відведених
для їхнього продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках),
уникайте стихійних ринків. Збирайте і купуйте тільки ті гриби, про які вам
відомо, що вони їстівні. Не робіть цього, якщо не впевнені, що знаєте їх, якими
би апетитними вони не здавалися.

Не збирайте гриби:
- поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях,
смітниках, у хімічно і радіаційно небезпечних зонах;
- невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, в основі якої є стовщення,
оточене оболонкою;
- з ушкодженою ніжкою, старі, в’ялі, червиві чи покриті слизом;
- пластинчасті гриби, оскільки отруйні гриби маскуються під них;
- “печериці”, у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба
білого кольору.
Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних
довідниках – вони не завжди відповідають дійсності. Не пробуйте сирі гриби на
смак. Вдома ще раз перевірте гриби, особливо ті, які збирали діти. Викидайте
всі сумнівні гриби, а також нижню частину ніжки гриба, забруднену землею.
Гриби промийте, зніміть з капелюшка слизьку плівку.
Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них
утворюється трупна отрута. При обробці прокип’ятіть гриби 7-10 хвилин у воді,
після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити чи смажити.
Обов’язково вимочіть чи відваріть умовно їстівні гриби, що використовують
для соління (грузді, маховики та інші, що містять молочний сік). Не пригощайте
ні в якому разі грибами дітей, людей похилого віку і вагітних жінок.
Деякі гриби (зеленушка, синець-дубовик та інші) містять отруйні
речовини, що у шлунку не розчиняються. При взаємодії з алкоголем отрута
розчиняється і викликає сильне отруєння. Значна кількість грибів, що дотепер
вважалися їстівними (наприклад, свинушка), містять мікродози отруйних
речовин. Якщо вживати їх кілька днів підряд також можна отруїтися.
Суворо дотримуйтесь правил консервування грибів. Неправильно
приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання –
ботулізм. Гриби, що довго зберігалися, обов’язково прокип’ятіть 10-15 хвилин.
Увага! Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:
- усі їстівні гриби мають приємний смак;
- отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні – приємний;
- усі гриби в молодому віці їстівні;
 - личинки комах, хробаки і равлики не торкаються отруйних грибів;
- опущена у відвар грибів срібна ложка чи срібна монета чорніє, якщо в
каструлі є отруйні гриби;
- цибуля чи часник стають бурими, якщо варити їх разом із грибами,
серед яких є отруйні;
- отрута зникає після кип’ятіння грибів протягом декількох годин;
- сушіння, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка
знешкоджують отруту в грибах.
Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, понос)
з’являються через 1-4 години після вживання отруйних грибів (у залежності від
виду гриба, віку і стану здоров’я потерпілого, кількості з’їдених грибів). Біль і
приступи блювоти повторюються кілька разів через 6-48 годин, а смерть настає
через 5-10 днів після отруєння.
При підозрі на отруєння грибами викличте “швидку допомогу”.
Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6
склянок кип’яченої води чи блідо-рожевого розчину марганцівки; натисніть
пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; коли промивні води стануть
чистими прийміть активоване вугілля (з розрахунку – 1 таблетка на 10 кг ваги).
Після надання першої допомоги дайте випити потерпілому міцний чай, каву чи
злегка підсолену воду, щоб відновити водно-сольовий баланс, покладіть на
живіт і ноги потерпілого грілки для полегшення його стану. З’ясуйте, хто
вживав разом з потерпілим гриби, уживіть профілактичних заходів.
При підозрі на отруєння грибами забороняється вживати будь-які ліки й
їжу, а тим більше алкогольні напої, молоко, – це може прискорити усмоктування
токсинів грибів у кишечнику. Забороняється також займатися будь-якими
іншими видами самолікування.
Запам'ятаєте! Отруєння грибами дуже важко піддається лікуванню. Щоб
уникнути отруєння грибами, краще узагалі відмовитися від дикоростучих
грибів.

10. Небезпека великих тварин і собак

У дворі, на відпочинку, на природі не виключена імовірність нападу на
людину собаки, причому, це не обов’язково бездомний, а частіше домашній
собака бойових чи спортивно-службових порід (стаффордшир-тер’єр,
бультер’єр й інші). Багато людей страждає від укусів собак. Велика частина
потерпілих – діти, що довірливо підходять до тварин чи турбують собак під час
сну, їжі, догляду за цуценятами.
У літній період, коли збільшується кількість покинутих хазяями тварин,
голодні бродячі собаки стають ще небезпечнішими. Крім небезпеки бути
укушеним собакою, існує небезпека заразитися від нього інфекційним
захворюванням, адже бродячі собаки поширюють бліх, лишаї, яйця глистів, сказ
й інші інфекції. Торкнувшись собаки, поспішіть вимити руки.
Невеликий укус може мати місце під час грі із собакою, при годуванні.
Крім того, що укус є болючим, він ще і несе небезпеку заразитися на сказ. Для
зараження досить слині собаки потрапити в ранку на тілі. У цьому випадку
необхідні невідкладна медична допомога і подальше лікування.

Собаки можуть нападати на людину в таких ситуаціях:

- якщо їх “нацьковує” на вас хазяїн;
- якщо стороння людина зазіхає на територію і речі, які тварини
вважають своїми і/чи такими, що належать хазяїну;
- якщо в них відбирають їжу;
- якщо їх намагаються прогнати чи заганяють у кут.

Скажений собака кидається на усе, що рухається, без очевидних причин.

Напад також може статися через взаємне нерозуміння. Наприклад, собака
скребеться у хвіртку, але хазяїн не чує. Ви хочете допомогти тварині й
намагаєтеся відкрити хвіртку, а собака кусає вас замість подяки – вона вважає,
що ви зазіхнули на її територію. Або ви поставили малознайомій голодній
собаці миску з їжею, хочете додати ще і тягнете на себе миску, а собака кусає
вашу руку, тому що вважає, що у неї хочуть відібрати їжу.
Поодинокі бродячі собаки, як правило, бояться людей. Не розпещені
життям дворняги, неодноразово биті, відступають, якщо тільки зобразити, що
ви нахиляєтеся до землі за каменем.

Собаки звичайно нападають:

- спереду, при цьому ухиляються від ударів людини, що обороняється, і
намагаються обійти її збоку чи позаду. Після чого кусають за руку чи
за ногу;
- позаду (доганяючи). Важкий собака звичайно хватає людину за торс
зубами і валить на землю. Середній собака збиває людину з ніг,
стрибаючи всіма чотирма лапами на неї і вдаряючи в область попереку.
Щоб уникнути нападу собак необхідно, у першу чергу, ставитися до
тварин з повагою, не доторкатися до них під час відсутності хазяїна. Не можна
торкатися до тварин під час сну чи їжі, відбирати те, з чим вони граються, щоб
не викликати захисної реакції. Не годуйте чужих собак, не наближайтеся до
собак, що перебувають на прив’язі.
Не можна провокувати напад собаки – кричати на нього чи його хазяїна,
махати руками, зненацька підходити позаду чи зненацька заговорювати з
хазяїном собаки (особливо в темний час доби). Не можна тягти руки до чужого
собаки, гладити його чи командувати ним. Не грайте з хазяїном собаки, роблячи
рухи, що можуть бути сприйняті твариною як агресивні. Не показуйте страху чи
хвилювання перед вороже настроєним собакою, не робіть різких рухів і не
наближайтесь до собаки, віддавайте твердим голосом команди, типу: “Місце,
стояти, лежати, фу”.
Ні в якому разі не починайте бігти, щоб не викликати у тварині
мисливського інстинкту нападу ззаду і не стати легкою здобиччю. У разі, якщо
ви піддалися нападу собаки, киньте в його бік що-небудь з того, що у вас є під
рукою, щоб виграти час, намагайтеся захистити своє горло та обличчя. Для
оборони від собак годяться усякі предмети: палиці, пляшки тощо. Ними можна
бити собаку по життєвих точках, а можна запхати в глотку. До життєвих точок
собак відносяться: кінчик носа, перенісся, основа черепа, око, живіт і низка
інших.
Якщо вас укусили, промийте місце укусу водою з милом, а краще –
перекисом водню, накладіть пов’язку і зверніться до травматологічного пункту,
навіть якщо вважаєте, що рана несерйозна. Зверніться до хазяїна, щоб
з’ясувати, чи був собака щеплений проти сказу (за постраждалим потрібно
спостерігати ще не один місяць, тому що інкубаційний період сказу іноді триває
до року), повідомте міліцію і санітарні служби про те, що трапилося, вказавши
при цьому адресу власника собаки.
Великі не хижі тварини (бик, дикий кабан тощо) також можуть виявляти
агресивність стосовно людини. Тактика нападу в цих тварин полягає в тому,
щоб з розгону урізатися в жертву. Вони гарні бігуни і якщо поруч немає
захищеного місця не намагайтеся врятуватися від них утечею коли вони вже
кинулися до вас. Залишайтеся нерухомим і чекайте їхнього наближення. В
останній момент відступіть за дерево чи стрибніть убік.
Через велику масивність тіла тварина пронесеться повз. Їй потрібен час,
щоб розвернутися. У вас з’явиться шанс залізти на дерево чи десь сховатися.
Травоїдна тварина переслідує вас не заради угамування голоду і тому не буде
розшукувати ретельно. Швидше за все вона забуде про вас відразу ж, як тільки
випустить з уваги.
Щоб уникнути нападу з боку таких тварин, не дражніть їх, не
наближайтеся близько, не торкайте їхніх дитинчат. Несподіваний і непояснений
спалах агресивності може статися й у ручної чи майже ручної тварини, що
тривалий час не давала приводу для побоювань. Не годуйте її з рук, не
торкайтеся, узагалі тримайтеся подалі. Можливо, ви давно її дратуєте,
наприклад, своїм запахом, а тварина не виражала свого ставлення вас, але
одного разу може втратити стриманість.

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

В УМОВАХ ЗАГРОЗ ВОЄННОГО СТАНУ

1. Загальні положення

1.1. Інструкція з охорони праці для роботи в умовах загроз воєнного стану
(далі-інструкція) поширюються на працівників (співробітників)
Сєвєродонецького РУ, які виконують свої функціональні обов’язки під час
воєнного стану.
1.2. Інструкція розроблена відповідно до Кодексу цивільного захисту
України від 2.10.2012 № 5403-VI, в редакції від 21 березня 2022 року, Закону
України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року
№ 389-VIII в редакції від 01 квітня 2022 року, наказу Міністерства внутрішніх
справ України від 26 квітня 2018 року № 340 «Про затвердження Статуту дій у
надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-
рятувальної служби цивільного захисту та Статуту дій органів управління та
підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння
пожеж», наказу МВС України від 04 грудня 2014 року № 1032 «Про
затвердження Порядку організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служб
в органах управління і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного
захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій», наказу МНС
України № 312 від 07.05.2007«Про затвердження правил безпеки праці в
органах і підрозділах МНС України», Тимчасові рекомендації щодо
індивідуального захисту персоналу ДСНС при застосуванні бойових отруйних
речовин та небезпечних хімічних речовин в умовах збройного конфлікту
затверджені окремим дорученням ДСНС від 30 березня 2022 року В-139,
окреме доручення ДСНС №019-02-ОДППУ від 19 лютого 2022 року «Про
додаткові заходи безпеки», окреме доручення ДСНС №022-01-ОДППУ від 22
лютого 2022 року «Про забезпечення безпеки», Методичні рекомендацій щодо
організації надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок дії
хімічних агентів на етапах евакуації, затверджені наказом Міністерства охорони
здоров'я України від 13 березня 2022 року № 478, наказу Державного комітету
України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132 «Про
Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про
охорону праці, що діють на підприємстві», «Положення про розробку
інструкцій з охорони праці», затвердженого наказом Комітету по нагляду за
охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня
1998 року № 9 в редакції від 30 березня 2017 року (наказ Міністерства
соціальної політики України № 526), наказу Міністерства енергетики та
вугільної промисловості України від 19 грудня 2013 року № 966 «Про
затвердження Правил охорони праці під час роботи з інструментом та
пристроями», наказу Державного комітету України з промислової безпеки,
охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62 «Про
затвердження правил охорони праці під час виконання робіт на висоті», наказу
Держнаглядохоронпраці України від 09 січня 1998 року № 4 «Про затвердження
Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів», наказу
Міністерства праці та соціальної політики України від 21 червня 2006 року №
272 «Про затвердження Правил будови електроустановок. Електрообладнання
спеціальних установок».
1.3. Дана інструкція визначає основні положення та вимоги охорони
праці, які спрямовані на збереження життя, здоров’я особового складу та
працівників Головного управління в умовах загроз воєнного стану у районах де
ведуться активні бойові дії.
1.4. Вимоги положень даної інструкції з охорони праці для роботи
працівників Сєвєродонецького РУ в умовах загроз воєнного стану повинні
виконуватись при виконанні усіх діючих інструкцій розроблених в апараті
Головного управління за професіями та видами робіт для мирного часу.
Фізичні фактори навколишнього середовища справляють на людину
енергетичний вплив (термічний, механічний, радіаційний, електричний,
електромагнітний).
До фізичних факторів належать:
- метеорологічні (температура, вологість, швидкість повітря);
- світлотехнічні (освітлення та кольорове забезпечення, інфрачервоне,
світлове, ультрафіолетове випромінювання);
- бароакустичні (атмосферний тиск, звук, шум);
- механічні (прискорення, вібрації, несправність механізмів та пристроїв,
гострі кромки, задирки та шорсткість на поверхні інструментів та обладнання,
порізи склом, тощо; дія рухомих і таких, що обертаються, деталей обладнання і
механізмів; неправильне розміщення предметів та матеріалів, як наслідок
падіння предметів з висоти);
- електромагнітні випромінювання;
- дії лазерного випромінювання на біологічні об'єкти (термічний та
ударний ефекти);
- термічна дія запалювальної зброї (спеціальних боєприпасів та приладів
із засобами доставки, споряджених запалювальними сумішами);
- іонізаційні випромінювання (ультрафіолетове, рентгенівське, гамма
випромінювання, потоки частинок);
- фактори електричного струму (атмосферна електрика, статична
електрика, електричне поле, електричний струм);
- фізичні перевантаження статичної та динамічної дії;
- незадовільний стан засобів індивідуального захисту.
Хімічні фактори – це хімічні елементи, речовини та сполуки, які
перебувають у різному агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому) і
які різними шляхами можуть проникати в організм людини (через органи
дихання, через шлунково–кишковий тракт, через шкірні покрови та слизові
оболонки).
За характером дії виділяють такі хімічні речовини:
бойові отруйні речовини (задушливі, нервово-паралітичні, психотропні, шкіро-
наривні), токсичні, у т.ч. хлор, аміак, фосфор; наркотичні, подразнюючі,
сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну
функцію.
Біологічні фактори - це макроорганізми (рослини та тварини) і
мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші).
Біологічні фактори можуть діяти у воді, повітрі, ґрунті, продуктах харчування,
на виробництві, у побуті.
Психофізіологічні фактори - це фізичні перевантаження (статичні,
динамічні) та нервово-психічні перевантаження аналізаторів, монотонність
праці, емоційні перевантаження). Наявність потенційної небезпеки в системі не
завжди супроводжується її негативним впливом на людину.
 Складовими цих факторів в умовах воєнного стану можуть бути:
- вражаючі чинники вогнепальної стрілецької зброї, осколкові й осколково-
фугасні боєприпаси (артилерійські снаряди, авіаційні бомби, ракети),
протипіхотні засоби ближнього бою (гранати), боєприпаси взривної дії (міни,
термобаричні боєприпаси), бойові запалювальні вогнесуміші-напалми,
пирогели, термітні склади, фосфор тощо). вражаючі чинники зброї масового
знищення: ядерної (атомної, водородної, нейтронної та ін.), хімічної (отруйні і
високотоксичні речовини (ОВТР) нервово-паралітичної, задушливої,
психотропної, шкіро-наривної дії), біологічної зброї;
- вражаючі чинники ядерної зброї (ударна хвиля, іонізуюче випромінювання,
проникаюча радіація, радіоактивне забруднення місцевості);
- наявність небезпечних факторів (вогонь, підтоплення, витік газу,
небезпечних хімічних речовин, попадання води в завал, наявність обірваних
електромереж під напругою тощо);
- неправомірні дії третіх осіб.
Особовий склад та працівники повинні знати місце знаходження медичної
аптечки та вміти надавати першу домедичну допомогу.
Особи, винні в порушенні цієї інструкції або, які не прийняли заходи щодо
її виконання несуть відповідальність згідно діючого законодавства.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

2.1. Перед початком робіт безпосередній керівник підрозділу зобов'язаний:
провести інструктаж з питань охорони праці із особовим складом,
працівниками та ознайомити їх з правилами поведінки і вимогами безпеки під
час перебування на робочому місці (на місці проведення робіт), під час
слідування та виконання завдань за призначенням; визначати безпечні
маршрути руху техніки, узгоджені з органами військового управління, за
можливості організовувати супровід наших сил військовослужбовцями або
піротехнічними розрахунками.
2.2. Залучати сили і засоби тільки після припинення бойових дій.
2.3. Перебуваючи на робочому місці (місці проведення робіт),
пересуваючись по території населеного пункту, де виконуються завдання за
призначенням, дотримуватись наступних вимог:
- постійно бути уважними, спостерігати за навколишньою обстановкою,
своєчасно реагувати за її змінами та проявами небезпек;
- мінімізувати рух польовими та ґрунтовими дорогами, перевагу надавати
асфальтованим дорогам;
- ходити тільки по пішохідних доріжках, тротуарах, а у разі їх відсутності
краєм проїжджої частини дороги назустріч руху транспортних засобів;
- не сідати й не обпиратися на випадкові предмети і огородження;
- не піднімати та не торкатись невідомих предметів;
- не перебувати в зоні можливого падіння з дахів сторонніх предметів;
- при виході за територію об'єкта, переконатися у відсутності транспорту,
який рухається;
 - при виході із транспортного засобу бути уважним, триматися за поручень,
не зістрибувати з підніжки під час руху транспортного засобу.
2.4. Особовий склад та працівники перед початком робіт повинні:
- ознайомитись зі змістом робіт, оглянути робоче місце (місце проведення
робіт), перевірити надійність, загальний стан інструменту та обладнання, яке
передбачається використовувати під час проведення всіх видів робіт. Якщо
передбачається використання аварійно-рятувального та іншого обладнання,
інструменту, спорядження - перевірити його справність та стан. Надіти бойовий
(спеціальний одяг), спорядження, взуття, засоби індивідуального захисту для
проведення робіт (каски, запобіжні пояси, засоби бронезахисту (бронежилети)
та броні шоломи (броні каски) краги (господарські рукавиці) та інше).
Перевірити працездатність інструменту та підготувати його до роботи.
Для захисту від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів,
при нападі противника, перевірити засоби індивідуального захисту органів
дихання та шкіри для захисту.
2.5. При необхідності обгородити робочу зону і встановити знаки безпеки.
2.6. Не дозволяється приступати до виконання завдань за призначенням до
припинення бойових дій, перевірки підрозділами Національної поліції України,
групами піротехнічних робіт, місць проведення робіт на наявність небезпек та
вибухонебезпечних предметів; в умовах ведення обстрілів із різних видів зброї;
за сигналом оповіщення цивільного захисту «Повітряна тривога». А також при
несправності технологічного оснащення, обладнання, засобів захисту,
інструменту, недостатній освітленості робочих місць і підходів до них.
2.7. У неробочий час особовий склад повинен дотримуватись правил
поведінки, особистої безпеки, обмежень в період комендантської години.

3. Вимоги безпеки при виконанні робіт

3.1. Дії при сигналі оповіщення «Увага всім».
Почувши довгі гудки (завивання сирен, гудків підприємств, інших
сигнальних засобів) - це попереджувальний сигнал “УВАГА ВСІМ!” необхідно:
- увімкнути радіоприймач, телевізор місцевого мовлення;
- уважно прослухати звернення до населення, яке пролунає після
відключення сирен, гудків тощо;
- отримавши повідомлення необхідно діяти до отриманих рекомендацій;
- обдумати і виконати усі рекомендації, що пропонуються;
- винайти можливість сповістити про отриману інформацію сусідів чи
знайомих, а за змогою надати їм допомогу.
Також отримання інформації можливе від чергової зміни ОКЦ та інших
джерел.
3.2. Оповіщення на воєнний час здійснюється за сигналами:
- повітряна тривога – ПОВІТРЯНА ТРИВОГА;
- відбій повітряної тривоги – ВІДБІЙ ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ
- загроза радіаційного зараження – РАДІАЦІЙНЕ ЗАРАЖЕННЯ;
- загроза хімічного зараження – ХІМІЧНЕ ЗАРАЖЕННЯ;
 - загроза біологічного зараження – БІОЛОГІЧНЕ ЗАРАЖЕННЯ.
3.3. Дії особового складу під час обстрілу з різних видів озброєння.
3.3.1. Під час обстрілу стрілецькою зброєю:
Під час стрілянини найкраще ховатися у захищеному приміщенні. Коли це
неможливо, варто лягти, прикриваючись предметами, що здатні захистити від
уламків і куль.
При потраплянні під стрілянину на відкритому місці, краще впасти на
землю та закрити голову руками. Ефективним захистом буде будь-який виступ,
навіть тротуар, заглиблення в землі або канава. Укриттям може стати бетонна
сміттєва урна або сходинки ґанку. Не треба ховатися за автомобілями або
кіосками, бо вони часто стають мішенями.
Тіло повинно бути в максимально безпечному положенні. Згрупуйтеся,
ляжте в позу ембріона. Розверніться ногами у бік стрілянини, прикривши
голову руками та відкривши рот, щоб близький вибух не завдав шкоди
барабанним перетинкам. Чекайте, поки стрілянина не вщухне, а пострілів не
буде бодай протягом п'яти хвилин.
Якщо ваше житло перебуває в зоні регулярних збройних зіткнень, потрібно
зміцнити вікна, наприклад, клейкою плівкою. Це допоможе уникнути розльоту
уламків скла. Бажано затулити вікна, наприклад, мішками з піском чи
масивними меблями.
3.3.2. Під час артобстрілів:
Під час артобстрілів найкраще ховатися в захисній споруді, найпростішому
укритті, а також уміло використовувати захисні властивості місцевості і
місцевих предметів. Для цього необхідно знати, де заходиться найближче
укриття.
Якщо вогонь артилерії, мінометний обстріл, авіаційне бомбардування
застали вас на шляху, негайно лягайте на землю, туди, де є виступ або хоча б у
невелике заглиблення.
Закривайте долонями вуха та відкривайте рот - це врятує від контузії,
убереже від баротравми.
Не залишайтеся в під'їздах, під арками та на сходових клітках. Також
небезпечно ховатися в підвалах панельних будинків, біля автомобільної техніки,
автозаправних станцій і під стінами будинків із легких конструкцій. Такі об'єкти
неміцні, і ви можете опинитися під завалами або травмуватися.
Якщо є якийсь виступ, канава або заглиблення в землі та бліндаж —
скористайтесь цим захистом. Якщо поруч є якась бетонна конструкція — лягти
поруч з нею. Лежати треба, щоб знизити шанс попадання осколків. Захист
можуть надати бетонні конструкції (окрім тих, які можуть обвалитися або
загорітися), траншеї, неглибокі підземні колодязі, широкі труби водостоку і
канави.
Після закінчення обстрілу (бомбардування) залишаючи місце схованки,
необхідно звертати увагу на землю. Не піднімайте із землі ніяких незнайомих
предметів: авіабомба, ракета або снаряд могли бути касетними. Бойові елементи
часто розриваються при падінні, але можуть вибухнути пізніше, в руках — від
найменшого руху або дотику.
При виявленні будь-якого стороннього предмету треба негайно повідомити
до ОКЦ 101 та службу поліції 102.
3.3.4. Під час артилерійських обстрілів системами залпового вогню:
Ракету можна добре помітити та зреагувати, адже залп реактивної
установки добре видно. Вночі це яскравий спалах на обрії, а вдень — димні
сліди ракет.
Організуйте постійне спостереження, постійно тримайте в полі зору
будівлі, які розташовані поруч і можуть використовуватися як укриття. Після
сигналу спостерігача є кілька секунд, щоб сховатися.
Ховайтеся в підвалі або в іншому заглибленому приміщенні. Вибирайте
місце в кутку між тримальними стінами та недалеко від вікон і дверей для того,
щоб миттєво покинути будинок у разі влучення снаряда.
Не виходьте з укриття, не перечекавши хоча б 10 хвилин після завершення
обстрілу, адже після залпу зазвичай ведеться уточнення результатів стрільби
і коригування вогню або зміна позиції.
Алгоритм дій під час виявлення ВНП:
Якщо Ви виявили ВНП у жодному разі не наближайтеся до них та не
пускайте інших!
Зупинитись, не панікувати, заспокоїтися, попередити інших, якщо
рухалися не самі, голосно повідомивши про небезпеку та наказавши
зупинитися.
Перевірити ознаки наявності інших, небезпечних предметів навколо себе,
уважно роздивившись, не рухаючись з місця.
Обережно відійдіть назад тим же шляхом, яким прийшли, на безпечну
відстань, намагаючись рухатися по своїх слідах. Якщо є можливість, сховайтеся
за будівлею або іншою захисною перешкодою. (Пам’ятайте, що, наприклад, для
мінометних мін безпечною є відстань 500 м., а для артилерійських боєприпасів
-не менше 800 м).
Позначте небезпечну територію помітним знаком (червона стрічка,
хустина тощо). Увага: маркування здійснювати тільки на безпечній ділянці!
Негайно повідомляти встановленим порядком піротехнічні підрозділи
ДСНС, вибухотехнічні підрозділи Національної поліції України, або органам
військового управління чи тероборони.
Біля мін, боєприпасів та інших видів ВНП заборонено користуватися
телефоном!
Чого не можна робити:
Наближатися до ВНП, якимось чином впливати на нього (торкатися,
кидати каміння, пересувати, накривати чи заливати водою, кидати у вогонь
тощо).
Дзвонити безпосередньо поруч з небезпечним предметом. Здійснювати
маркування безпосередньо біля нього.
 Правила поводження в разі виявлення підозрілого предмета, що може
бути вибуховим пристроєм
Ознаки, що можуть вказувати на наявність вибухового пристрою:
- виявлення будь-якого предмета без господаря (сумка, згорток, пакет або
предмет, схожий на гранату, міну, снаряд тощо) у місцях можливої присутності
великої кількості людей, поблизу пожежо- і вибухонебезпечних місць,
розташування різного роду комунікацій;
- наявність на виявленому предметі проводів, мотузок, ізоляційної
стрічки, скотчу;
- підозрілі звуки:
- пікання, цокання;
- від предмета чутно характерний запах мигдалю або іншій незвичайний
запах, на зовнішній оболонці присутні масляні плями.

Розробив:
Провідний фахівець організаційного сектору
Сєвєродонецького районного управління
ГУ ДСНС України у Луганській області Едуард ВОЛКОДАВ

Погоджено:
Заступник начальника управління -
начальник відділу цивільного захисту
Сєвєродонецького районного управління
ГУ ДСНС України у Луганській області
полковник служби цивільного захисту Геннадій ПАРАСОТКА