Міністерство освіти і науки України

Центральноукраїнський державний університет

ім. Володимира Винниченка
факультет математики, природничих наук і технологій
Кафедра біології, фізики та методик їхнього навчання

Звіт з хіміко-технологічної практики

Студентки Приходько Катерини Валеріївни

014 Середня освіта(Біологія та здоров’я людини, хімія)

ІV курс, група БХ20б

Перевірила: кандидат хімічних наук, доцент кафедри природничих наук і методик

їхнього навчання Терещенко Оксана Василівна

Кропивницький 2024
Зміст
Розділ 1.1......................................................................................................................................3
Теоретична частина день 1. Виробнича безпека. Загальні вимоги з безпеки до
виробничого обладнання та до технологічних процесів...................................................3
Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка............................................................9
Таблиця 10.1. Смислове значення, сфера застосування сигнальних кольорів та
відповідних їм контрастних кольорів..................................................................................10
Розділ 2.1....................................................................................................................................18
Відвідування «Хімрезерву»...................................................................................................18
Розділ 2.2....................................................................................................................................21
Відвідування «Кіровоградський науково-дослідний експертно-криміналістичний
центр МВС України»..............................................................................................................21
Розділ 2.3....................................................................................................................................25
Виробничий комплекс ПраТ «Оболонь»............................................................................25
Розділ 2.4....................................................................................................................................29
Відвідування ОКВП Дніпро-Кіровоград.............................................................................29
Висновки...................................................................................................................................37
Розділ 1.1

Теоретична частина день 1. Виробнича безпека. Загальні вимоги з безпеки до

виробничого обладнання та до технологічних процесів

Безпека праці на виробництві включає наступні три основних складових:

 безпеку виробничого обладнання;

 безпеку виробничих процесів;
 безпеку виконання робіт.
Безпека виробничого обладнання регламентується ГОСТ 12.2.003-91

«ССБТ. “ Оборудование производственное. Общие требования безопасности» (за

виключенням обладнання, що є джерелом іонізуючих випромінювань) та іншими
нормативними документами, що доповнюють вимоги ГОСТ 12.2.003-91 щодо
конкретного виробничого обладнання, в тому числі:
 ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 ССБТ. «Виробниче обладнання. Загальні
вимоги безпеки до робочих місць»;
 ГОСТ 12.3.003-86 ССБТ. «Роботи електрозварювальні. Вимоги
безпеки»;
 ДСТУ EN 60204-1:2004 «Безпечність машин. Електрообладнання
машин. Частина 1. Загальні вимоги»;
 ДСТУ ISO 14159:2005 «Безпечність машин. Вимоги гігієни до
конструкції машин (ISO 14159:2002, IDT)»;
 ДСТУ ISO 14122-1:2004 «Безпечність машин. Стаціонарні засоби
доступу до машин. Вибір фіксованих засобів доступу (ISO 14122-
1:2001, IDT)»;
 ДСТУ ISO 14122-3:2004 «Безпечність машин. Стаціонарні засоби
доступу до машин. Сходи, драбини зі східцями і перила (ISO 14122- 3-
2001, IDT)»;
  ДСТУ 3680-98 (ГОСТ 30586-98) «Сумісність технічних засобів
електромагнітна. Стійкість до дії грозових розрядів. Методи захисту»;
 ДСТУ ІЕС 60825-1:2004 «Безпечність лазерних виробів. Класифікація
обладнання, вимоги та настанова користувачам (ІЕС 60825-
1:2001,107)»;
 Технічний Регламент безпеки обладнання та захисних систем,
призначених для застосування в потенційно вибухонебезпечному
середовищі /Постанова Кабінету Міністрів України за № 898 від
08.10.2008 р. із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ за №
632/632201п від 28.08.2013 р./;
 Технічний регламент безпеки низьковольтного електричного
обладнання / Постанова Кабінету Міністрів України за № 1149 від
29.10.2009 р. із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ за №
810 від 29.08.2012 р., № 235 від 08.04.2013 р. та № 632 від 28.08.2013
р. / та інші нормативні документи.
Технічні Регламенти з безпеки промислового обладнання та продукції,
затверджені Кабінетом Міністрів України, займають особливе місце серед чинних
нормативних актів в цій сфері, так як розроблені вони на основі відповідних
Директив ЄС та існуючих в країнах Європейського Союзу гармонізованих
стандартів і визначають вимоги безпеки з урахуванням Нового та Глобального
підходу Європейського Союзу в сфері безпеки промислового обладнання та
продукції.
Вимоги безпеки до конкретного виробничого обладнання розробляються з
урахуванням його призначення, умов експлуатації та виконання відповідно до
вимог ГОСТ 12.2.003-91 та інших чинних нормативних документів:
Безпека виробничого обладнання забезпечується наступними методами:

 добором принципів дії, джерел енергії та параметрів робочих процесів;

 мінімізацією кількості енергії, що споживається чи накопичується;
 застосуванням вмонтованих у конструкцію засобів захисту та інформації
про можливі небезпечні ситуації;
  застосуванням засобів автоматизації, дистанційного керування та контролю;
Виробниче обладнання під час роботи, самостійно чи у складі технологічних
комплексів, повинно відповідати вимогам безпеки на протязі усього періоду
експлуатації.
Матеріали конструкції виробничого обладнання не повинні зумовлювати
утворення небезпечних чи шкідливих факторів щодо дії на організм працівників, а
навантаження, що виникають під час роботи в окремих елементах обладнання, не
повинні сягати небезпечних величин. У випадку неможливості реалізації
останньої вимоги у конструкції обладнання необхідно передбачити спеціальні
засоби захисту (огородження, блокуючи пристрої та ін.).
Небезпечні зони виробничого обладнання (рухомі вузли, елементи з високою
температурою, струмовідні елементи електрообладнання), як потенційні джерела
травмонебезпеки, повинні бути огороджені відповідно до вимог ГОСТ 12.2.062-81,
теплоізольовані або розміщені у недосяжних місцях чи екрановані (ДСТУ 2894-94;
ПУЕ-2006).
Виробниче обладнання повинно бути пожежовибухобезпечним у
передбачених умовах експлуатації та не накопичувати зарядів статичної електрики
у небезпечних для працівників кількостях (ГОСТ 12.2.020-76; ДСТУ EN 50014-
2001;
 Однією із основних складових безпеки будь-якого виробничого обладнання є
конструкція робочого місця, його розміри, взаємне розміщення органів
управління, засобів відображення інформації, допоміжного обладнання тощо.
Розробляючи конструкції робочого місця слід дотримуватися вимог ДСТУ ГОСТ
12.2.061:2009; ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-84, ГОСТ 12.2.049-80, ГОСТ
12.2.061-81 та інших чинних нормативів. Розміри робочого місця і його елементів
мають забезпечувати виконання операцій у зручних робочих позах і не
ускладнювати рухи працівників. Перевагу слід віддавати виконанню робочих
операцій у сидячому положенні (ДСТУ 8604:2015; ГОСТ 12.2.032-78) або
чередуванні положень сидячи і стоячи, якщо виконання робіт не вимагає
постійного переміщення працівника. Конструкція крісла і підставки для ніг
повинна відповідати ергономічним вимогам.
Система управління виробничим обладнанням має забезпечувати надійне і
безпечне його функціонування на всіх режимах роботи, а також у випадку
зовнішніх впливів, передбачених ТЗ (ГОСТ 12.2.064-81; ГОСТ 12.4.040-78).
На робочих місцях повинні бути написи, схеми та інші засоби інформації
щодо послідовності керуючих дій. Конструкція і розміщення засобів
попередження про небезпечні ситуації повинні забезпечувати безпомилкове,
достовірне і швидке сприйняття цієї інформації.
Засоби захисту, що входять у конструкцію виробничого обладнання,
повинні:

 забезпечувати можливість контролю їх функціонування;

 виконувати своє призначення безперервно у процесі роботи обладнання;
 діяти до повної нормалізації відповідного небезпечного чи шкідливого
фактора, що спричинив спрацювання захисту;
 зберігати функціонування у випадку виходу із ладу інших засобів захисту.
За необхідності включення засобів захисту до початку роботи виробничого
обладнання схемою управління повинні передбачатися відповідні блокування.
Основними керівними матеріалами щодо безпеки роботизованих
технологічних комплексів є ДСТУ 3738-98 (ГОСТ 12.2.072-98) «Роботи
промислові. Роботизовані технологічні комплекси. Вимоги безпеки та методи
випробувань», де наведено вимоги безпеки до конструкції промислових
роботизованих виробничих систем.
За сучасними вимогами безпеки, на будь-яке виробниче обладнання і
виробничі процеси, що супроводжують його виготовлення та функціонування,
повинні бути отриманні сертифікати щодо їх відповідності вимогам безпеки
(ДСТУ ISO/IEC Guide 67:2008; ДСТУ ISO/IEC 17007: 2009; ДСТУ ISO/IEC
17011:2005; ДСТУ ISO/IEC 17050-1:2006; ДСТУ ISO/IEC 17050-2:2006) та
розроблені так звані технічні файли і це стосується будь-якого виду
промислового обладнання чи продукції.
Безпека виробничих процесів регламентується ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. “
Процессы производственные. Общие требования безопастности ”, який визначає
загальні вимоги безпеки до виробничих процесів.
У першу чергу безпека виробничого процесу визначається шляхом
урахування вимог безпеки до конкретного обладнання на етапі розробки проекту,
випуску та випробуваннях випробного зразка та передачі його у серійне
виробництво.
Основними вимогами безпеки до технологічних процесів є:
 усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами,
заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва,
що можуть бути вірогідними чинниками небезпек;
 заміна технологічних процесів та операцій, пов’язаних з виникненням
небезпечних та шкідливих виробничих факторів, процесами і операціями, за яких
ці фактори відсутні або характеризуються меншою інтенсивністю;

 комплексна механізація та автоматизація виробництва, застосування

дистанційного керування технологічними процесами і операціями за наявності
небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
 герметизація обладнання;
 застосування засобів колективного захисту працівників;
 раціональна організація праці та відпочинку з метою профілактики
 монотонності праці, гіподинамії, а також обмеження важкості праці;
 своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих
виробничих факторів на окремих технологічних операціях (системи отримання
цієї інформації слід виконувати за принципом пристроїв автоматичної дії з
виводом на системи попереджувальної сигналізації).
Безпека виконання робіт включає застосування раціональних методів
технології та організацію виробництва. Зокрема, велику роль відіграє зміст праці,
форми побудови трудових процесів, ступінь спеціалізації працівників, вибір
режимів праці та відпочинку, дисципліна праці, психологічний клімат у колективі,
організація санітарного та побутового забезпечення праці (відповідно до СНиП П-
92-76).
У формуванні безпечних умов праці також велике значення має враховування
медичних протипоказань до використання працівників в окремих технологічних
процесах, а також навчання й інструктажі з безпечних методів проведення робіт.
До осіб, які допущені до участі у виробничому процесі, ставляться вимоги
щодо відповідності їх фізичних, психофізичних і, в окремих випадках,
антропометричних даних характеру роботи. Перевірка стану здоров’я працівників
має проводитися як перед допуском їх до роботи, так і періодично у процесі
роботи згідно з чинними нормативами. Періодичність контролю стану їх здоров’я
визначається залежно від небезпечних та шкідливих факторів виробничого
процесу у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я.
Карта небезпеки виробничого устаткування (апарата)
1. Найменування устаткування.
2. Тип устаткування.
3. Номер позиції устаткування на технологічній схемі (в регламенті).
4. Призначення устаткування (типова технологічна операція, яка
здійснюється в апараті).
5. Перелік можливих аварій.
6. Сценарії виникнення й розвитку аварії у вигляді логічних схем із
присвоєнням коду кожній стадії.
 7. Розпізнавальні ознаки аварії.
8. Засоби захисту, які передбачені проектом і які можуть бути використані для
мінімізації наслідків сценарію аварії, який розглядається.
Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка
Одним із найважливіших та найпоширеніших елементів технічної естетики є
раціональне кольорове оздоблення виробничих приміщень та промислового
обладнання, яке застосовується не тільки з метою створення відповідного
сприятливого психологічного клімату для працюючих, а і для підвищення рівня
безпеки праці.
Будь яке кольорове оздоблення виробничих приміщень, машин, механізмів та
обладнання необхідно здійснювати з обов’язковим урахуванням естетичних і
психофізіологічних особливостей працівників та характеру виконуваної роботи.
 Сигнальні кольори (розпізнавальні, попереджувальні та
відмітні) використовують, як правило, для: позначення поверхонь,
конструкцій (або елементі позначення поверхонь, конструкцій (або
елементів конструкцій), оснастки, вузлів та елементів устаткування, машин
та механізмів, які можуть бути джерелом небезпеки для людей, а також для
поверхонь огороджень та інших захисних пристроїв, систем блокування
тощо;
 позначення пожежної техніки, засобів протипожежного захисту та їх
елементів;
 світлових засобів безпеки (сигнальні лампи, табло тощо);
 зазначення шляхів евакуації.
Розпізнавальні сигнальні кольори використовують при фарбуванні
технологічних трубопроводів, балонів із стиснутими і зрідженими газами, шин
електрообладнання тощо.

Попереджувальні сигнальні кольори можуть свідчити про безпеку (зелений

колір), небезпеку (червоний колір), або попереджувати про можливіст
виникнення небезпеки (жовтий колір) і вимагати підвищеної уваги. Кількість
застосування на підприємстві попереджувальних кольорів має бути мінімальним, так
як дуже велика їх кількість, як правило, частково дезорганізовує дії персоналу.
 Відмітні сигнальні кольори використовують для розпізнавання однакових за
формою, але різних за призначенням предметів (кнопки управління, арматурні
сталі різних марок тощо).
Смислове значення, область застосування сигнальних кольорів та відповідних
їм контрастних кольорів згідно з існуючими стандартами представлені у таблиці
10.1.

Таблиця 10.1. Смислове значення, сфера застосування сигнальних кольорів та

відповідних їм контрастних кольорів
Сигнальн Смислове Область застосування Контрастни
ий Значення й
колір колір
Заборона небезпечного
Безпосередня
поводження
небезпека
або дії
Червоний Білий
Позначення безпосередньої
небезпеки
Аварійна або Повідомлення про аварійне
небезпечна відключення або аварійний стан
Ситуація обладнання (технологічного
процесу)
Пожежна Позначення та визначення
техніка, засоби місць знаходження пожежної
протипожежного техніки, засобів
захисту, протипожежного
їх елементи захисту, їх
елементів
Жовтий Позначення можливої небезпеки, Чорний
Можлива
небезпечної ситуації
небезпека
Попередження, застереження
про можливу небезпеку
 Безпека, Повідомлення про нормальну
безпечні умови роботу
обладнання, нормальний стан
Зелений
технологічного процесу
Білий
Допомога, Позначення шляхів евакуації,
спасіння аптечок, кабінетів, засобів з
надання першої медичної
допомоги
Синій Припис Вимоги щодо обов’язкових дій з
щодо метою забезпечення
запобіганн безпеки
я
Небезпеки
Вказівки Дозвіл на відповідні дії

Червоний колір, рекомендується використовувати для сигнально-кольорового

оздоблення приміщень, пристроїв, обладнання, органів керування у місцях, де
може виникнути аварійна або пожежонебезпечна ситуація, яка вимагає
відповідних негайних дій персоналу. Наприклад, цей колір використовують для
позначення.
 пристроїв відключення механізмів та машин, в тому числі і аварійних;
 рукояток кранів аварійного збросу тиску;
 корпусів масляних вимикачів, які знаходяться у робочому стані під
напругою;
 пожежної техніки, засобів протипожежного захисту, які потребують
оперативного впізнавання (пожежні машини, вогнегасники, пристрої
ручного пуску систем пожежегасіння, кнопки включення пожежної
сигналізації, пожежні стенди з первинними засобами пожежегасіння тощо);
 табло з інформацією, яка сигналізує про порушення технологічного процесу
або порушення умов безпеки: ”Тривога”, „Несправність” і т. ін.;
  захватних пристроїв промислового обладнання та промислових роботів;
 тимчасових огороджень або їх елементів, які встановлені на межах
небезпечних зон, територій, ям, котлованів та в місцях хімічного,
радіаційного або бактеріологічного забруднення і т.ін;
 заборонних знаків безпеки тощо.
Жовтий колір, який означає увагу і обережність, необхідно використовувати
для позначення:
 елементів будівельних та інших конструкцій, які можуть стати причиною
отримання травм працюючих (низькі балки, виступи та перепади у площині
підлоги, місця можливого падіння тощо);
 вузлів та елементів обладнання, машин та механізмів, необережне
поводження з якими є небезпечним для людей: відкритих вузлів та
елементів обладнання, які рухаються у просторі, кромок захисних
конструкцій, які не повністю прикривають елементи, які рухаються
(шліфувальні круги, фрези, зубчасті колеса і т. ін.), а також конструкцій
огородження площадок для роботи на висоті та технологічної арматури і
механізмів, які виступають у робочих простір, тощо;
 небезпечних при експлуатації елементів транспортних засобів,
вантажопідіймальних кранів, поворотних платформ, будівельно-шляхових
машин тощо;
 постійних огороджень або їх елементів, які встановлені на межах
небезпечних зон, територій, ям, котлованів та в місцях, де можливо падіння
з висоти;
 ємностей та технологічного обладнання із шкідливими речовинами;
 площадок біля евакуаційних виходів та підходів до них, місць доступу до
засобів протипожежного захисту та місць, де розташовані пристрої подачі
пожежної тривоги, і т.ін.;
 попереджувальних знаків безпеки тощо.
Синій колір, як правило, використовується для позначення:

 світлових сигнальних індикаторів та інших сигнальних пристроїв вказівного

 та дозвільного призначення;
 приписувальних та вказівних знаків безпеки.
Фарбування у синій колір обладнання свідчить про можливу наявність
електронебезпеки.
Зелений колір слід використовувати для позначення.

 безпеки (безпечних місць, зон, безпечного стану);

 ламп і табло, які сигналізують про нормальний режим роботи обладнання,
нормальний стан технологічного процесу і т.ін.;
 шляхів евакуації;
 евакуаційних знаків безпеки та знаків безпеки медичного та санітарного
призначення.
Основні знаки безпеки згідно вимог ГОСТ 12.4.026-76(86) та ГОСТ Р 12.4.026-
2001, в якому враховані вимоги відповідних міжнародних стандартів ISO 3461-88,
ISO 3864-84, ISO 4196-99, ISO 6309-87, а також ДСТУ ISO 6309-2007, поділяються
на наступні групи:
 забороняючі знаки (коди знаків за класифікацією: P01 - P34);
 попереджувальні знаки (коди знаків за класифікацією: W01 - W30);
 приписувальні знаки (коди знаків за класифікацією: M01 - M15);
 вказівні знаки (коди знаків за класифікацією: D01 – D03);
 знаки пожежної безпеки (коди знаків за класифікацією: F01 - F11);
 евакуаційні знаки (коди знаків за класифікацією: E01 – E23);
 знаки медичного та санітарного призначення (коди знаків за
класифікацією: EC01 – EC06).
У таблиці 10.2 приведені геометрична форма, сигнальні кольори та смислове
значення основних знаків безпеки

Таблиця 10.2. Геометрична форма, сигнальні кольори та смислове

значення основних знаків безпеки
Група Геометрична Сигнальн Смислове значення
форма ий
 колір
Забороняюч Круг з Червоний Заборона небезпечної
і знаки поперечно поведінки або дії
ю смугою

Попереджува Трикутник Жовтий Попереджування про можливу

ль ні небезпеку.
знаки Обережність.
Увага
Приписувал Круг Синій Припис обов’язкових дій
ьні для запобігання
знаки небезпеки
Знаки Квадрат або Червоний Позначення та вказівка місць
пожежної прямокутник знаходження засобів
безпеки* протипожежного захисту та їх
елементів

Евакуаційні Квадрат або Зелений Позначення напрямку руху

знаки та прямокутник при евакуації. Спасіння, перша
знаки допомога
медичного при аваріях та пожежах.
та Напис, інформація для
санітарного забезпечення безпеки.
призначення
Вказівні Квадрат або Синій Дозвіл.
знаки прямокутник Вказівка.
Напис або інформація.

* До знаків пожежної безпеки відносяться також:

забороняючі знаки - „Заборона куріння” P1, „Заборона
користуватися відкритим полум’ям”P2, „Заборона гасіння водою”P4,
„Заборона захаращувати проходи (або) складування”P12;
попереджувальні знаки - „Пожежонебезпечно. Легкозаймисті
речовини”W1,
„Вибухонебезпечно”W2, „Пожежонебезпечно.Окислювач”W11;
евакуаційні знаки. (усі знаки).
Розділ 2.1.

Відвідування «Хімрезерву»
Компанія надійний партнер у світі лако-фарбової продукції. З більш
ніж десятирічним досвідом на ринку, вони мають якісну та надійну базу
товарів та послуг. «Хімрезерв - це гарантія вашого успіху у будь-якій
галузі, де ви використовуєте фарби, лаки та інші хімічні розчини.», -
саме з такими словами нас зустрів директор заводу.
Асортимент включає в себе різноманітні продукти, призначені для
захисту, декорування та збереження поверхонь будь-якого типу. Вони
спеціалізуються на наступних категоріях продукції:
Фарби і лаки: Від якісних фарб для стін і стель до лаків для дерева та
металу, ми маємо все необхідне для вашого проекту.
Антикорозійні покриття: Спеціальні покриття допоможуть зберегти
металеві конструкції в ідеальному стані, запобігаючи корозії.
Спеціальні хімічні розчини: Пропонують широкий вибір хімічних
розчинів для будь-яких завдань, включаючи обробку бетону, очищення
та імпрегнацію.
Спеціалізовані послуги: Команда професіоналів готова надати
консультації та технічну підтримку для вашого проекту.
Основний склад лакофарбових матеріалів. Маркування
лакофарбових матеріалів
Лаки – розчини природних або синтетичних полімерів в органічних
розчинниках. Лаки використовують для одержання прозорої поверхні.
Емалі – це тонкодисперсні ЛФМ, отримані диспергуванням пігментів або
наповнювачів в лаках. Вміст плівкоутворювача в емалі – близько 20 %.
Емалі можуть бути глянцеві та матові.
Ґрунтовка – служить для доброго зчеплення з підкладкою.
Використовується для перших шарів покриття. Блиск і гарний зовнішній
вигляд не важливі.
19
 Шпаклівки – це високо наповнені ЛФМ, служать для вирівнювання
поверхні і заповнення щілин.
Стадія приготування паст, фарб і лаку.
На стадії приготування паст проходить змішування рідкої
(пластифікатори, стабілізатори) і порошкоподібної (наповнювач, ПВХ,
ін.добавки) сировини. Дозування і змішування здійснюється у відповідних
пропорціях (в залежності від рецептури) .
Для приготування фарб використовують водорозчинні пігменти 5-ти
кольорів: жовтий, червоний, чорний, голубий, бордовий, які змішують
згідно рецептури з маточним розчином, регулятором в’язкості і водою.
Процес приготування паст здійснюється напівавтоматично: частина
сировини (порошкоподібна сировина) транспортується і дозується вручну з
допомогою автонавантажувачів і ручних візків; рідини поступають по
трубопроводах і через електронні ваги зливаються в змішувачі для
перемішування. Приготовлена паста перекачується на лінію виробництва
лінолеуму.
Для приготування фарб використовують дисольвер технічну вагу.
Приготовлені фарби зберігаються в бочках і транспортуються на лінію
виробництва лінолеуму вручну (ручним візком)
Для приготування лаку використовують дисольвер пересувна ємкість з
мішалкою. Лак перемішують з добавками-стабілізаторами і доводять до
заданої вязкості. Приготовлений лак транспортується на лінію виробництва
лінолеуму вручну (ручним візком), де використовується в процесі.
Стадія виробництва лінолеуму.
На цій стадії якраз відбувається виготовлення лінолеуму. Вона
складається з обладнання і механізмів розміщених в заданій послідовності,
які забезпечують по-стадійне виробництво лінолеуму і включає в себе :
 підготовка та подача тканинної основи;
 нанесення грунт-пасти, фіксація товщини;
 терможелювання грунт-покриття;
20
  нанесення малюнку;
 охолодження покриття;
 обрізання країв, намотування, поперечна нарізка;
 пакування і складування готової продукції.
Технологічний процес здійснюється шляхом виконання певних операцій
на різних вузлах, які розміщені послідовно і складають комплексну лінію по
виробництву лінолеуму. Функціонально і конструктивно вузли
обєднюються в комплексну лінії для забезпечення послідовного проходженя
основи, через кожний вузол, з ВХОДУ лінії на ВИХІД з отриманням готової
продукції – лінолеуму.
Відділ колористики перевіряє приналежність кольорів до внутрішньо-
заводського каталогу та/або за всесвітнім каталогом RAL.
RAL — німецький кольоровий стандарт, розроблений в 1927 році
Державним комітетом з умов поставок на прохання виробників
лакофарбової продукції.
Інститут встановив стандарт на колірний простір, розділивши його на
діапазони і позначивши кожен колір однозначним цифровим індексом. З тих
пір компанія RAL постійно розробляє і додає нові зразки кольорів,
відповідно до потреб зростаючого ринку. Численні нотації, супроводжуючі
приклади квітів, гарантують ясна і лаконічний засіб комунікації, яке
зрозуміле в багатьох областях промисловості. Розроблена універсальна
система вибору кольорів затребувана практично у всіх галузях, де потрібно
правильне розуміння кольору.

21
Розділ 2.2.

Відвідування «Кіровоградський науково-дослідний експертно-

криміналістичний центр МВС України»

Завдання та можливості експертизи

Встановлення факту належності речовини до наркотичних засобів,
психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Виявлення на предметі-носії слідів наркотичних засобів, психотропних
речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Віднесення наданих на дослідження речовин до прекурсорів для
виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Встановлення спільного джерела походження наданих на дослідження
наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
Встановлення можливостей виготовлення (здійснення синтезу)
наркотичних засобів або психотропних речовин згідно опису або виявлених
рецептур.
Типові питання, що виносяться на експертизу.
1.По вилучених речовинах:
чи містять представлені на дослідження об’єкти наркотичні
засоби ,психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, якщо так, то які
саме, яка їх маса?
чи мають вилучені в різних місцях або у осіб наркотичні засоби,
психотропні речовини або прекурсори спільне джерело походження?
2.По вилучених рукописах:
чи маються на рукописах описи виготовлення (здійснення синтезу)
наркотичних засобів або психотропних речовин, якщо так, то яких саме?
чи можливо виготовлення (здійснення синтезу) наркотичних засобів або
психотропних речовин згідно опису?
3.По показах затриманого, зафіксованих у протоколі:
чи можливе виготовлення (здійснення синтезу) наркотичних засобів або
22
психотропних речовин, згідно схем та описів їх отримання, які викладені в
протоколі допиту затриманого (підозрюваного)?
Сферою діяльності фахівців в галузі хімічної експертизи є: встановлення
виду товару або факту його фальсифікації, в тому числі в ході
криміналістичної та митної експертизи; ідентифікація та перевірка якості
лікарських препаратів, продуктів харчування, нафтопродуктів,
будматеріалів та ін.; оцінка можливості забруднення навколишнього
середовища при реалізації технічних проектів і т. п.
Результати, одержані в ході хімічної експертизи різних об'єктів, є
потужним джерелом пошукової, діагностичної та доказової інформації для
встановлення суті досліджуваної події, сприяють прийняттю обґрунтованих
рішень і встановлення об'єктивної істини, особливо при розслідуванні
надзвичайних подій і вивченні позаштатних ситуацій. Очевидно, що
експерти-хіміки відповідного профілю необхідні правоохоронним органам,
митній службі, органам охорони здоров'я, природоохоронним відомствам,
різним державним органам управління. Такі експерти повинні володіти
комплексними знаннями з аналітичної хімії, фармацевтичної хімії, екології,
технічних і юридичних наук.
Хімічна експертиза – це комплекс досліджень, метою якого є
визначення хімічного складу матеріалів (речовин) і їх взаємодії, а також
кількісний аналіз компонентів. Особливістю хімічної експертизи є
поєднання всього різноманіття методів аналізу речовин і матеріалів
(мікроскопічних, хроматографічних, 5 спектроскопічних і т. д.), що
застосовуються в хімії, при діагностиці та ідентифікації досліджуваних
об'єктів (наприклад, спиртовмісних рідин, нафтопродуктів, лакофарбових
матеріалів, паперу, виробів зі скла і т. д.).
Об'єкти хімічної експертизи речовин дуже різноманітні – органічні і
неорганічні речовини, біологічні об'єкти. Таким чином, хімічна лабораторія
досліджує будь-які об'єкти. Сучасна лабораторія може провести експертизу,
в результаті якої буде встановлено склад хімічної речовини, її основні
23
властивості та характеристики, чи може воно застосовуватися в побуті або
промисловості, яке його призначення. Складніша хімічна експертиза
речовин допоможе з'ясувати, в якому стані речовина була спочатку і як вона
набуло свої нинішні властивості, хімічні і фізичні характеристики.
Також в рамках хімічної експертизи речовин вивчаються особливості
поведінки речовини в різних умовах – при високих і низьких температурах,
вологих або сухих умовах, взаємодії з іншими речовинами. Наприклад,
проводяться дослідження здатності речовини до самозаймання, розчинення
в агресивних середовищах.
У певних випадках з'ясовують, чи можна віднести досліджувану
речовину до наркотичних препаратів, отрут, який вплив справляє вона на
організм людини, чи може пошкодити її здоров'я або загрожувати життю.
Складовою частиною хімічної експертизи є криміналістична експертиза і
криміналістичне матеріалознавство.
Криміналістичне матеріалознавство як галузь наукового знання
базується на вивченні:
 технологічних процесів проектування і виробництва речовин і
матеріалів (призначення, асортимент, рецептура, технологія виготовлення);
 процесів руху речовин і матеріалів від виробника до споживача;
 процесів виготовлення виробів з різних речовин і матеріалів;
 процесів зміни властивостей об'єктів під впливом внутрішніх і
зовнішніх факторів.
Тобто, криміналістичне матеріалознавство акумулює як дані
загальнотехнічних галузей знання (наприклад хімії татехнології
лакофарбових матеріалів і покриттів), так і спеціально проведених з метою
розробки методик криміналістичного дослідження наукових пошуків.
У становленні і розвитку криміналістичних матеріалознавчих досліджень
можна виділити ряд основних відносно самостійних напрямків, кожен з
яких характеризується певною специфікою загальнометодичного підходу до
постановки і вирішення експертних завдань.
24
 Перший напрямок можна охарактеризувати як пряме запозичення і
використання спеціальних знань природничих і технічних галузей знань
(фізики, хімії, біології, металургії, нафтопереробки і т. д.).
Другий напрямок пов'язаний зі створенням в криміналістичних
експертних установах власної хіміко-аналітичної бази для дослідження
певного кола об'єктів, формування на її основі специфічних інформаційних
фондів і розробки власних експертних технологій.
Третій напрям безпосередньо пов'язано з токсикологією і
характеризується спробою використання переважно хіміко-аналітичних
методів, які використовуються в судово-токсикологічних дослідженнях.

В даний час існує предметна і методна спеціалізація експертів в

установах Міністерства юстиції України (останнє обумовлено, наприклад,
виділенням в окрему групу фахівців, які працюють в області застосування
методів молекулярної спектроскопії, атомної спектроскопії, рентгенівського
аналізу, електронної мікроскопії, хроматографічного аналізу при
дослідженні різних об'єктів).

25
Розділ 2.3.

Виробничий комплекс ПраТ «Оболонь»

Адреса - Кіровоградська область, м. Олександрія, ул. Героїв Сталінграду,

3/1
Безалкогольні напої називають напої виготовлені з питної підготовленої
води, мінеральної природньої столової води ,соків та концентрованих соків,
зернової сировини і продуктів її перероблення, концентратів, спиртованих
соків, продуктів бджільництва, настоїв та екстрактів рослинної сировини,
виноматеріалів і цукру, підсолоджувачів та смако–ароматичних домішок
(ароматизаторів, ароматичних основ, емульсій тощо), барвників, вітамінів та
інших складників, насичений або ненасичений вуглекислим газом, з
об’ємною часткою спирту не більше аніж 0,5 %, а для напоїв бродіння і
напоїв, виготовлених за використанням пряно–ароматичної рослинної
сировини, виноматеріалів та спиртованих соків — не більше 1,2%.
Традиційна технологія безалкогольних напоїв передбачає
використання спеціально підготовленої води, цукру, органічних кислот
(переважно лимонної) та інгредієнтів, які обумовлюють деякі смако–
ароматичні особливості (концентрати спирту та соку, настої, ароматизатори,
ароматизатори, барвники тощо).
Найчастіша схема приготування безалкогольних газованих напоїв
складається з наступних технологічних етапів: водопідготовка,
приготування цукрового та інвертного сиропів; отримання колеру;
приготування купажних сиропів; фільтрація і охолодження купажних
сиропів; насичення води або суміші сиропу та води вуглекислим газом;
фасування безалкогольних напоїв. Виробництво безалкогольних напоїв
починається з комплексу устаткування для очищення води (дефферезатори,
пісочні та керамічні фільтри, бактерицидні установки і мембранні апарати).
Далі - комплекс обладнання для приготування цукрового сиропу і
колеру, що складається із системи сироповарочних апаратів, насосів,
26
теплообмінників, сироповарочної станції та колероварочного апарату.
Комплекс обладнання для приготування купажних сиропів, який
складається з купажних апаратів, фільтр–пресів та теплообмінників.
Кінцевим є комплекс обладнання для розливу, насичення води вуглекислим
газом(сатуратори, струменеві апарати і також синхронно–змішувальні
установки), а ще пакувальне обладнання.
Новітніми напрямками технічного оновлення ліній по виробництву
безалкогольних напоїв є модернізація та оснащення новим обладнанням,
основою якого представляють фільтрувальні елементи (мембранні
установки й інші апарати для фільтрування рідинних систем) на
технологічних стадіях виробництва напою.
Водопідготовка. Часто питна вода, що надходить у виробничий
процес, потребує додаткової підготовки, починаючи зі зниження жорсткості.
При використанні іонообмінного способу воду пом’якшують в
іонообмінному фільтрі та збирають у збірнику для пом’якшеної води . У
солерозчиннику готують регенераційний розчин для іонообмінного фільтра.
В теплообміннику пом’якшену воду охолоджують, і направляють в
деаераційну колонку і, далі, в сатураційну колонку сатураційної установки.
Туди надходить діоксид вуглецю з ресивера. Ресивер призначений для
контролю тиску вуглекислого газу з балона через колектор. Фільтрування
води.
Стадія механічного очищення призначена для видалення механічних
забруднень. Як фільтрувальний матеріал для завантаження фільтрів
використовують кварцевий пісок. На підприємствах харчової промисловості
використовують керамічні фільтруючі патрони із пористої кераміки з
порами розміром не більш ніж 1,57 мкм, фільтри тонкої фільтрації з порогом
затримки частинок від 0,2 до 100 мкм.
Пом'якшення води. Дану стадію технологічного процесу проводять на
установці пом'якшення води. Призначена для видалення солей жорсткості (в
основному кальцію і магнію). Сучасне обладнання для пом’якшення знижує
27
вміст солі до 0,05 моль/м3. На сьогодні у виробництві прийнято
застосовувати в якості іонообмінних матеріалів сульфовугілля та
іонообмінні смоли.
Зарубіжні пом’якшувачі води оснащені механізмом автоматичної
регенерації іонообмінної смоли. Знезараження води. Завдяки цьому процесу
відбуваються санітарно– технічні процеси видалення з води мікроорганізмів
(бактерій, вірусів). Є два способи видалення: реаґентні (хімічні) та
безреаґентні (фізичні) способи.
Дехлорування. Даний технологічний етап характеризується
відщепленням хлору від органічних сполук. Відбувається на вугільній
колонці.

Сироп готується на цукрозчиній формі з мішалкою. При температурі

85°С вносять розрахункову кількість цукру. На трап фільтрі відбувається
очищення. Коли отримуємо чистий сироп – пастеризацію проводимо при
температурі 85–95 °С, показник вмісту сухих речовин 56–64%.
Охолоджуємо,у додатковій ємкості готуємо лимонну кислоту
1:2(консерванту 1:10), додаємо до сиропу.
Приготування білого цукрового сиропу. Білий сироп отримують
шляхом розчинення цукру у воді, кип’ятіння водного розчину цукру,
фільтрування та охолодження отриманого сиропу. Цукор концентрують до
вмісту сухої речовини 60–65% з метою уникнення процесу бродіння.
Цукровий сироп готують в сироповарильних апаратах. Тривалість варіння
цукрового сиропу складає близько 2–х годин.
Сатурація та розлив газованих напоїв. Сатурацією називається процес
штучного насичення води діоксидом вуглецю називається. Діоксид вуглецю
надає безалкогольним напоям ігристості, гостроти смаку, підвищує
біологічну стабільність.
Насичення води повинно забезпечувати нормативний вміст
вуглекислого газу в готовому напої. Процес сатурації проводять у
28
спеціальних сатураторах з різною конструкцією. Розлив газованих напоїв у
пляшки передбачає безпосереднє приготування напою, наповнення пляшки
напоєм, закупорювання, відбракування, маркування та розміщення пляшки в
коробці.
Синхронно– змішувальний спосіб є сучасним способом приготування
безалкогольних напоїв. Синхронно–змішувальна установка забезпечує
потужість існуючих раніше трьох машин із дозатора купажного сиропу,
перемішуючого автомату та сатуратора. В одних синхронно–змішувальних
установках насичують вуглекислим газом воду, потім її перемішують з
сиропом у певному співвідношенні, в інших – сатурують суміш деаерованої
води та купажного сиропу.
Для приготування безалкогольних напоїв синхронно–змішувальним
методом використовують установки різних конструкцій. Конструкція
установки забезпечує деаерування води, дозування деаерованої води та
купажного сиропу, їх перемішування, насичення напою діоксидом вуглецю
та розлив. Установка працює таким чином. Вода в приладі охолоджується до
температури 4°С і направляється в пристрій дегазації.
В апараті за допомогою вакуумнасоса утворюють розрідження для
видалення повітря. Вакумметр контролює ступінь розрідження. Деаеровану
воду направляють насосом у збірник. Купажний сироп подають в збірник.
Дозування здійснюють за допомогою дозуючого пристрою, а змішування – у
змішувачі. Водно–купажна суміш поступає у сатуратор, і нарешті
перекачується для змішування та насичення вуглекислим газом.
Приготований напій насосом подають у витратний збірник, а потім на
розлив.

29
Розділ 2.4.

Відвідування ОКВП Дніпро-Кіровоград

У Кропивницькому водопровід існує з 17 травня 1893р. Першим
джерелом водопостачання міста в ті часи був Озерний водозабір
продуктивністю 150000 відер або 1,5 тис. м3/добу. Довжина водопровідних
мереж - 16,2 км. Озерний водозабір поступово нарощував потужність. В
передвоєнні роки до його складу входили свердловини Річного, Биківського
та Злодійського водозаборів загальною потужністю 6 тис. м3/добу. Під час
окупації міста водозабори та частина водопровідних мереж були зруйновані.
З 1945р. велось відновлення зруйнованих та будівництво нового водозабору
Лелеківського, потужністю 4 тис. м3/добу.
В 1966р. введено в експлуатацію Масляниківський водозабір. Загальна
потужність водозабору була встановлена 8,4 тис. м3/добу. На той час в місті
налічувалось населення 161,4тис.чоловік. Розрахункова потреба води для
міста склала 60 тис. м3/добу. Загальна фактична подача досягла до 29 тис.
м3/добу. Якість води по окремих показниках, таких як вміст заліза,
марганцю, не відповідала вимогам ГОСТу "Питна вода". Тому, враховуючи
мізерні запаси та якість підземних вод в Кропивницькому, по завданню
Держплану України було виготовлено проект водопостачання міста із р.
Дніпро. Бурхливого розвитку міська система водопостачання зазнала в 70-ті
роки. В 1974р. із введенням 1-ої черги районного водогону "Дніпро-
Кіровоград" місто одержало 24,7 тис. м3/добу дніпровської води. У 1984
році збудовано весь комплекс районного водогону і подача води в місто
зросла до 100000 м3/добу і у 1992р. була доведена до 150000 м3/добу.
Побудовано парк резервуарів Зони І, насосну станцію Зона II-А,
водогін ø 1000 - 700 мм довжиною 16,7км. від Зони І до Зони ІІ-А, понад 80
км розподільчих водопровідних мереж, тощо. Потужність водогону
"Дніпро-Кіровоград" поступово нарощувалось і до 1986р. становила 60 тис.
м3/добу, а подача із місцевих джерел на той час склала до 20 тис.м3/добу.
30
Постановою міської санепідемслужби від 7.05.1976р. Озерний, Річний,
Биківський та Злодійський водозабори виключені із схеми водопостачання
міста через незадовільну якість води.
На сьогоднішній день середньодобова подача води на місто складає
55-60 тис. м3/добу, в тому числі: із районного водогону «Дніпро-
Кіровоград» - 45-50 тис. м3/добу.; із місцевих джерел -10 тис. м3/добу. В
резервуари (4 по 10000 м ) Зони І поступає очищена вода із районного
водогону "Дніпро-Кіровоград". Тут з метою знезараження проводиться до
хлорування води. Із резервуарів Зони І вода самопливом через два водогони
ø 1000 і 1200мм транспортується в місто. Водогін ø 1000 проходить через
місто і транспортує воду до РЧВ V=2000m3 на насосну станцію Зони ІІ-б, в
мікрорайони В. Балка, Катранівка, частини Кущівки, 18 мкрн. та Зони ІІ-А.
Водогін ø 1200мм L=22 км. проходить поза містом з північно-західного боку
і транспортує воду до РЧВ Зони ІІ-А. Насосна станція Зони ІІ-А подає воду
майже на всю правобережну частину міста і центр. Потужність насосної
станції Зони ІІ-А 65 тис. м3/добу.
На території розташовано 2 резервуари по 5000 м3 кожний. На
водопровідних мережах протяжністю 800,5км. збудовані і працюють 8
водопровідних насосних станцій. Крім дніпровської води, споживачам міста
подається вода із місцевих джерел, які зведені в два водозабору:
Лелеківський і Холодні ключі, шо раніше входив до складу
Масляниківського водозабору. До складу Лелеківського водозабору входять
37 свердловин, в т.ч. робочих - 11, 2 резервуари V= 1000 м3 і 500 м3, дві
насосні станції II підйому, хлораторна. Вода з Лелеківського водозабору
подається в лівобережєний район Лелеківки та на насосну станцію Ш-го
підйому Зони ІІ-б. На території Зони ІІ-б є три резервуари: два по V= 1000
м3 і один V= 2000 м3. До складу водозабору Холодні ключі входять
свердловини, розташовані в б. Базарній (Холодні Ключі) - 17 штук, із них
робочі - 6.
До 1947 року в місті Кіровограді каналізація була відсутня, населення
31
користувалося вигрібними ямами, з яких нечистоти вивозилися на поля
фільтрації. У 1958 році було закінчено будівництво, потужністю 8,4 тис.
м3/доб., першої черги комплексу міської каналізації, тобто 12км
каналізаційних мереж, дві насосні станції перекачки, біоставки. У 1973р.
закінчено будівництво другої черги комплексу міської каналізації, тобто
104км мереж, і перша черга очисних споруд потужністю 30 тис. м3/доб. з
повною біологічною очисткою стічних вод. У 1989-90 роках частково
збудована друга черга очисних споруд, що збільшило потужність ОС до 60
тис. м3/доб. У 1991р. розпочато будівництво третьої черги ОС потужністю
100 тис. м3/доб., але будівництво припинено. До теперішнього часу
залишилися не каналізованими райони Лелеківки, Ст.Балашівки,
Масляниківки, Арнаутово, Завадівки, Балки, Кущівки.
Вода для центральної системи водопостачання може братися з двох
джерел — поверхневих водойм і свердловин. Також іноді використовують
суміш вод.
ВОДОЗАБІР З ДНІПРА
Для того, щоб в систему не потрапляло велике сміття, на вході
встановлені спеціальні решітки.
Додаткові опції це ультразвукові випромінювачі для відлякування риби
та спеціальна система вентиляції, яка "відганяє" масляні плями або великі
згустки водоростей.
СТАНЦІЇ ПІДЙОМУ ВОДИ
Вони виконують функцію відкачування води на очисні споруди. Самі
насоси знаходяться під землею, а їхні двигуни — великі та шумні машини,
розташовані на поверхні. Сьогодні на станції встановлені нові насоси, але
устаткування 1939 року все ще може працювати. Заміна насосів
обгрунтована, насамперед низькою енергоефективністю старих.
На етапі першого підйому відбувається хлорування води. Воно дозволяє
знезаразити воду перед подачею в систему, зруйнувати частину органічних
речовин, і запобігати заростанню ємнісного обладнання водоочисних
32
систем.
ЗМІШУВАННЯ З РЕАГЕНТАМИ
Спочатку вона надходить в блок змішування, де в неї дозуються
спеціальні реагенти — коагулянти, які викликають електростатичне
притягання зважених часток забруднень. Найпоширенішим коагулянтом є
сполуки алюмінію (гідроксихлорид і сульфат). Маса застосовуваних
коагулянтів досягає 40 тонн на добу. До речі, саме з цієї причини іноді
спостерігається перевищення ГДК алюмінію у водопровідній воді отриманій
з поверхневих джерел.
Також в воду вводяться ще одні речовини — флокулянти — полімерні
акрилати (30-40 кг / добу) і кремнієва кислота (до 2 т/добу). Вони виконують
по суті ту ж роль укрупнення частинок, але вже не електростатичним
шляхом, а утворенням полімерних містків. Це дозволяє зібрати й органічні
речовини — ті самі фульвокислоти, що викликають кольоровість води.
В результаті роботи внесених речовин відбувається "склеювання"
дрібних колоїдних (зважених) часток, відповідно, збільшення їх маси та
швидкості осідання.
ВІДСТОЮВАННЯ
Після вода прямує в горизонтальні відстійники. Конструкційно вони
являють собою прямокутні басейни.
Їх на Дніпровській станції 9, кількість визначається продуктивністю
системи і розмірами самих відстійників.
ФІЛЬТРАЦІЯ
Далі йде блок швидких фільтрів — це резервуари заповнені піском, в
отворах, що формуються їх гранулами, вони затримують частинки розміром
понад 10 - 30 мкм.
ОЗОНУВАННЯ
Далі вода подається на блок озонування. Він складається з барботажних
камер, в яких вода насичується бульбашками кисню та озону. Він
дуже сильний окиснювач, який руйнує молекули органічних речовин і
33
мікроорганізмів, чим забезпечує освітлення та знезараження води.
ЗНЕЗАРАЖЕННЯ
Далі вода прямує в резервуар-накопичувач, де відбувається її
хлорування, після чого насосною станцією другого підйому подається в
мережу.
Що стосується знезараження, то в 2020 році станція повинна перейти зі
знезараження хлорного водою до діоксиду хлору. Його будуть виробляти
безпосередньо на станції шляхом електролізу. Цей реагент є
найефективнішим на сьогодні та забезпечує високу безпеку, оскільки
сховища хлору на сьогодні можуть стати об'єктом техногенної катастрофи.
Процес очистки активним мулом відноситься до багатокамерного
реактора, який використовує висококонцентровані мікроорганізми для
розкладання органіки та видалення поживних речовин зі стічних вод із
метою отримання високоякісних стоків. Задля підтримки аеробних умов та
забезпечення перебування активного мулу у завистому стані потрібне
постійне своєчасне постачання кисню.
Задля забезпечення перемішування та аерації стічних вод можна
використовувати різні конфігурації обладнання. Аерацію та перемішування
можна забезпечувати шляхом подачі повітря чи кисню у резервуар насосом
або використовуючи поверхневі аератори. Мікроорганізми окиснюють
органічний вуглець у стічних водах, в результаті чого утворюються нові
клітини, діоксиду вуглецю та вода. Аеробні бактерії – це найбільш поширені
організми, проте можуть бути присутніми і факультативні бактерії та вищі
організми. Точний склад залежить від конструкції реактора, середовища та
характеристик стічних вод. Знадобиться кілька тижнів задля встановлення
та розвитку мікроорганізмів, необхідних для забезпечення стабільного
біологічного процесу. Пластівці (агломерати часток мулу), які формуються в
аераційному резервуарі, видаляються у вторинному відстійнику завдяки
осіданню під дією гравітації. Надмірний мул частково видаляється, а
частково рециркулює для підтримання біологічного процесу. У зануреному
34
мембранному біореакторі реактор активного мулу поєднують із блоком
мікро- чи ультрафільтраційних мембран. Проходячи через мембрану,
оброблена вода відділяється від мулу. Систему можна встановити як вже
готове рішення або спорудити на місці. Занурений мембранний біореактор –
це ефективна компактна технологія для муніципальної (та промислової)
очистки стічних вод. Основним недоліком, який не дозволяє масштабніше
застосування, є біообростання мембрани, що суттєво зменшує її
ефективність і строк експлуатації, таким чином призводячи до значного
збільшення витрат на експлуатацію та технічне обслуговування.
Проєктні міркування
Процеси очистки активним мулом зазвичай потребують перинної
обробки, яка видаляє тверду фазу, здатну до осідання, і після цього іноді йде
ще один кінцевий етап доочистки POST . Біологічні процеси є ефективними
щодо видалення розчинних, колоїдних та твердих матеріалів. Реактор можна
спроєктувати для біологічної нітрифікації та денітрифікації, а також для
видалення фосфору. Проєкт повинен ґрунтуватися на точному підрахунку
складу та об’єму стічних вод. Ефективність очистки може суттєво
знижуватися у разі, якщо розміри об’єкта є занадто малими чи великими.
Залежно від температури, період утримання твердої фази у реакторі
коливається від 3 до 5 днів для зниження біохімічного споживання кисню,
від 3 до 18 днів для нітрифікації. Надмірний мул потрібно обробляти задля
зменшення вмісту води та органіки в ньому та для отримання
стабілізованого продукту, який підходить для повторного використання або
кінцевої утилізації. Задля досягнення конкретних цілей щодо БСК, азоту та
фосфору в стоках можна вносити різні адаптації та модифікації, які
включають послідовно розміщені періодичні реактори, канали окислення,
продовжену аерацію, рухоме дно та мембранні біореактори.
Матеріали
Зазвичай реактор для активного мулу виготовляють із пластику чи
бетону. Аератори складаються з нержавіючої сталі чи пластику та мембрани
35
гумового ущільнення. Для потенційного подальшого мембранного процесу
можна використовувати керамічні, полімерні або композитні мембрани.
Матеріал, який використовується, впливає на схильність зануреного
мембранного біореактора до біообростання. В наявності є різні фабричні
моделі.
Застосовність
Обробка активного мулу може бути доречним рішенням на фазах
стабілізації та відновлення після гуманітарної надзвичайної ситуації,
особливо, в більш густонаселених міських районах чи в умовах більших
таборів, де перевагу віддають системам на основі води. Це централізована
очистка, для якої потрібен висококваліфікований персонал, постійне
електропостачання та високорозвинена система управління. З огляду на
економію на масштабі та менш змінні характеристики вхідних стоків, ця
технологія є більш ефективною для обробки великих об’ємів. Процеси
очистки активним мулом є доречними практично у будь-якому кліматі,
проте спроможності щодо очистки є меншими у холоднішому середовищі.
За умови належної експлуатації системи якість очищеної води може робити
її придатною для повторного використання.
Експлуатація та технічне обслуговування
Для технічного обслуговування та виявлення проблем потрібен
кваліфікований технічний персонал. Потрібно постійно обслуговувати
механічне обладнання (змішувачі, аератори і насоси). Необхідно проводити
постійний моніторинг отриманої води та кінцевих стоків і за потреби
вносити зміни до контрольних параметрів, щоб уникнути відхилень від
норми, наприклад, загибелі активної біомаси чи появи шкідливих організмів
(наприклад, нитчастих бактерій). Лише кваліфікований персонал повинен
мати доступ до об’єкта.
Здоров’я та безпека
З огляду на необхідне місце та неприємні запахи, які виникають, очисні
споруди з активним мулом зазвичай розміщуються на периферії
36
густонаселених районів. Попри те, що отримані в результаті стоки мають
високу якість, вони все одно становлять ризик для громадського здоров’я, і з
ними потрібно уникати безпосереднього контакту. У надлишковому мулі
істотно знижена кількість патогенів, але вони не усуваються повністю.
Ефективність функціонування занурених мембранних біореакторів та якість
очистки можна покращити залежно від того, яка використовується
мембрана. Залучений персонал потрібно забезпечити належним особистим
захисним спорядженням.
Витрати
Капітальні витрати на очисні споруди з активним мулом є високими.
Витрати можуть варіюватися залежно від наявності та вартості будівельних
матеріалів та електроенергії. З огляду на вимоги щодо кваліфікованого
персоналу, завдань із постійного моніторингу та потреби у постійному
електропостачанні експлуатаційні витрати є високими, і їх потрібно
враховувати у загальному підрахунку витрат.
Соціальні міркування
Встановлення реактору для активного мулу потрібно проводити в
районах, де є знання і досвід використання цієї технології, а також наявний
кваліфікований персонал. Залежно від культурного контексту та існуючих
нормативно-правових актів можуть бути бар’єри щодо повторного
використання обробленої води.

37
 Висновки
Під час моєї хіміко-технологічної практики я отримав багато цікавого
досвіду та важливих знань. На початку практики ми розібрали загальні
положення безпеки на виробництвах, що є надзвичайно важливою
складовою хіміко-технологічних процесів. Під час моєї практики я зрозумів,
що дотримання загальних вимог до безпеки обладнання та технологічних
процесів є критичним для запобігання потенційним небезпекам для
персоналу та навколишнього середовища. Відповідна підготовка персоналу,
система контролю та регулярна технічна перевірка обладнання є ключовими
аспектами забезпечення виробничої безпеки. Також важливою є належна
документація та стандартизовані процедури для реагування на екстрені
ситуації та попередження аварійних ситуацій.
Під час відвідування "Хімрезерву" я мав можливість ознайомитися з
основним складом лакофарбових матеріалів, їхнім маркуванням та процесом
приготування паст, фарб і лаку. Відділ колористики відіграє ключову роль у
перевірці приналежності кольорів до внутрішньо-заводського каталогу
та/або всесвітнього каталогу RAL. Ознайомлення з цими процесами
дозволило мені краще зрозуміти важливість правильного вибору матеріалів
та колірної гами у хімічній промисловості.
Під час відвідування "Кіровоградського науково-дослідного експертно-
криміналістичного центру МВС України" я мав можливість ознайомитися з
процесом хімічної експертизи. Цей центр відіграє важливу роль у
встановленні хімічних складів різноманітних речовин у виробах, що стають
об'єктом кримінального розслідування. Відвідавши центр, я отримав
важливі знання про методи аналізу та дослідження хімічних зразків, а також
38
зрозумів важливість цієї сфери для правоохоронних органів та суспільства в
цілому.
Під час мого відвідування Виробничого комплексу ПАТ "Оболонь" я мав
нагоду дослідити процеси, що відбуваються на заводі, що включають у себе
хімічний контроль якості води та розробку солодких газованих та
безалкогольних напоїв. Це відкрило для мене нові горизонти у сфері
харчової промисловості та поглибило моє розуміння процесів виробництва.
Ознайомлення з цими аспектами додало значної цінності моїй практичній
освіті, доповнивши та розширивши мої знання у галузі хімічних технологій
та контролю якості.
Під час відвідування ОКВП "Дніпро-Кіровоград" я мала унікальну
можливість дослідити процеси хімічного аналізу якості води та методи її
очищення. Це відкрило для мене глибоке розуміння важливості та
складності процесів, що лежать в основі забезпечення населення чистою та
безпечною водою для споживання. Під час ознайомлення з ОКВП я отримав
цінні знання про різноманітні методи аналізу забруднень у воді, а також
ефективні технології очищення, які використовуються для забезпечення
високої якості водопостачання.
Практика дала мені чудову можливість поглибити свої знання та вивчити
різноманітні аспекти хімічних технологій у реальному виробничому
середовищі. Я отримала цінний практичний досвід, який допоможе мені у
моїй майбутній кар'єрі в галузі біології та хімії. Знайомство з процесами
очищення води та контролем її якості в ОКВП стало дуже пізнавальним та
корисним досвідом. Перебування на заводі "Оболонь" дозволило мені
отримати унікальний досвід на виробництві напоїв та ознайомитися з його
внутрішніми процесами. Відвідування Кіровоградського науково-дослідного
експертно-криміналістичного центру розширило моє розуміння хімічної
експертизи та її важливості в правоохоронній діяльності.
Таким чином практика дала мені можливість побачити, як теоретичні
знання перетворюються на практичні навички у справжньому виробничому
39
середовищі. Загальною підсумковою враженням від практики є задоволення
від отриманого досвіду та глибоке розуміння важливості практичної
складової в освоєнні професійної сфери.

40