Сквош – окрема історія.

Документальні джерела говорять про те що йому

вже більше 200 років. А останні 50 років у світі він переживає справжній бум.
Зокрема, міжнародна федерація об’єднує вже близько 150 країн. Які ж головні
правила гри, що стає дуже модною зараз в Україні? Давайте розбиратися.

Подивившись збоку на партію гравців у сквош непідготовлений глядач зможе

описати цей вид спорту як певний мікс тенісу та бадмінтону. Але все на так
просто.
Почнемо зі спільного. Як і у тенісі та бадмінтоні для гри у сквош потрібні два
гравці (також існують парні поєдинки для двох команд, у складі яких – по два
гравці), корт, ракетки і м’яч (волан у бадмінтоні). І так само потрібно ракетками
відбивати по черзі снаряд, не допустивши при цьому, аби він упав на корт більше
одного разу (як у тенісі).
Корт поділений на три великі зони: передню, ліву задню і праву задню. У двох
останніх є спеціальні невеликі сектори. Вони – лише для подачі. Перший удар
кожного розіграшу гравець має робити, стоячи хоча би однією ногою в цьому
секторі. При цьому м’яч має влучити у верхню частину стіни і відскочити в
протилежну від гравця, що подає, задню частину корту.

Решта правил – кардинально відрізняються. По-перше, гра відбувається в одній

частині корту.
Власне – тут немає своєї та чужої половини. Обидва гравці перебувають в одній площині.
По-друге, корт з усіх боків обмежений стінами – фронтальною (перед гравцями),
через яку і ведеться усі гра, двома боковими та задньою (прозорою, аби глядачі
могли спостерігати за перебігом подій). Виходить такий собі куб, а точніше –
паралелепіпед, оскільки сторони споруди не рівні.
Відповідно і удари учасники поєдинку завдають не в сторону опонента, а у
фронтальну стіну, обмежену знизу і вгорі лініями ауту. Нижні межа ауту – 43 см,
верхня – все, що вище 4,57 метрів від підлоги.
Після удару (атаки) в стіну одного гравця м’яч відскакує від стіни, а другий гравець
має зреагувати на цей відскок і завдати удар у відповідь.
Робити е можна з льоту, не даючи м’ячу вдаритися об підлогу, або ж дочекатися першого
відскоку від корту (як у тенісі) і вже після цього бити. Друге торкання м’ячем корту
означає програне очко.

При цьому кількість відскоків від бічних стін чи задньої стіни не враховується, тож
гравці стараються завдати удар таким чином, щоб забезпечити м’ячу траєкторію з
максимальною кількістю непередбачуваних рикошетів.
Ще одна тактика – пробивати так, аби відскок був якомога складнішим для
контратаки. Наприклад, бити впритул до кута, в якому сходяться фронтальна і
бічна стіни
Також важливий елемент гри – економне пересування по корту.
Бігаючи з одного флангу на інший гравець швидко витратить багато сил і врешті решт
програє. Тому стратегічно важливим є відразу після свого удару займати позицію в
центрі корту – на перехресті ліній. Так пересування буде ощадливим, а можливостей для
атаки більше.
У процесі обов’язково виникають конфліктні ситуації, оскільки два гравці
виступають на одній території. Якщо учасник гри вважає, що суперник завадив
йому завдати удару – він має право звернутися до арбітра, аби той підтвердив цей
факт
Існує два варіанти підрахунку очок.
Класичний – британський – передбачає нарахування балів лише тому гравцю, який подає.
Так само, як за старими волейбольними правилами очки можна було набирати лише на
власній подачі. Виграш розіграшу гравцем, який приймав подачу очок йому не приносить,
але право на подачу переходить.
За такого варіанту рахунок у геймі ведеться до 9 очок. Коли на табло рахунок 8:8,
гравець, який приймає подачу, може обрати: триватиме поєдинок до 9 чи до 10
пунктів. Зазвичай для перемоги у матчі потрібно виграти 3 гейми (3:0; 3:1 або 3:2).
Американська система підрахунку дозволяє набирати очки обом гравцям, а не
лише на власній подачі. Виграв розіграш (на своїй чи на чужій подачі – неважливо)
– маєш заліковий бал і подаєш наступним. Тут рахунок у геймі триває до 11 очок, а
за рахунку 10:10 боротьба ведеться до переваги у 2 пункти.
Датою народження сквошу в Україні вважається 1999 рік, коли в одному з
приватних клубів збудували корт для цієї гри.