НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС.

Історія розвитку настільного тенісу в

Україні.
 Опис гри.

 Настільний теніс (пінг-понг) —

олімпійський вид спорту, у якому використовують
спеціальні ракетки та ігровий стіл, розмежований
сіткою навпіл. Гра може проходити між двома
суперниками або двома парами суперників.
Завданням гравців є утримання м'яча в грі за
допомогою ракеток — кожен гравець після одного
відскоку м'яча на своїй половині столу повинен
відправити м'яч на половину столу суперника. Очко
нараховується гравцеві, коли суперник не може
повернути м'яч відповідно до правил. За сучасними
міжнародними правилами, кожна партія триває до 11
очок. Матч складається з непарної кількості партій, і
грається на більшість перемог у партіях.
 Більшість фахівців вважає, що
настільний теніс з'явився в Англії, як
різновид великого тенісу.
 У 1900 році гравець по імені Джеймс
Гібб в Америці натрапив на маленькі
порожні кольорові кульки — дитячі
іграшки. Після повернення до Англії він
спробував подібну порожню кульку на
столі і знайшов, що вона має величезну
перевагу перед цільною.
 Назву «пінг-понг» було зареєстровано у
1901 році Джоном Джаквесом і продано
братам Паркер. Вона вийшло зі
сполучення двох звуків: Пінг — звук
м'яча, коли він вдаряється в ракетку, і
Понг — коли м'яч відскакує від столу
 У 1901 році офіційний турнір відбувся в Індії. Його
можна вважати першим міжнародним змаганням.
 У 1926
році заснована Міжнародна
Федерація Настільного Тенісу (ITTF).
 В 1930 році завдяки появі губчастої гуми, що використовується
як накладки на ракетки, гра стала різноманітнішою. Проте в 30-
х роках ще переважали гравці, що грали в захисному стилі, що
іноді приводило до курйозів. В 1934 році на першості світу в
Парижі була припинена зустріч між Хагенауером (Франція) і
Холденбергом (Румунія), яка продовжувалася 8 годин.
 З 1930 по 1951 рік серед переможців
змагань переважають представники
Угорщини. З 1951 року кращі
результати показують представники
Азіатських країн (Японія, Корея, Китай).
 Чемпіонати світу з настільного тенісу
почали проводитись щороку з 1926 (за
винятком 1940—1946 років), а з 1957
року — раз у два роки. Чемпіонати
Європи проводяться з 1958.
 У 1988році настільний теніс стає
Олімпійським видом спорту
 ХАРАКТЕРИСТИКА ГРИ.

 Гра відбувається на спеціальному столі розміром 2,74 метри (9 футів) на 1,525

метра (5 футів). Висота столу — 76 см (30 дюймів). Стіл звичайно зроблений з
ДСП або подібного матеріалу і пофарбований у зелений, темно-синій або
чорний колір. Стіл ділиться навпіл сіткою заввишки 15,2 см (6 дюймів). Гра
ведеться ракетками, що зроблені з дерева, покритого одним чи двома шарами
спеціальної гуми з кожного боку. М'яч для настільного тенісу зроблений з
целулоїда. Розмір м'яча — 40 мм у діаметрі, вага — 2,7 г. М'яч повинен бути
пофарбований у жовтогарячий або білий колір.
 Гра проходить між двома гравцями, або між двома командами з двох гравців.
 Кожен розіграш м'яча закінчується присвоєнням одного очка тому чи іншому
гравцю (команді). За сучасними міжнародними правилами, встановленими у
2001 році, кожна гра триває до 11 очок, хоча гра до 21 очка все ще популярна на
непрофесійному рівні. Матч складається з непарної кількості ігор (звичайно п'яти
або семи).
 У цього спорту є безліч переваг, як-от розвиток уваги та реакції, пришвидшення
рухів. Завдяки йому добре працює дрібна моторика. Є велика ймовірність
покращення почерку, бо під час гри дуже добре працюють кисті, зміцнюються
зап’ястя і м’язи верхніх кінцівок. [1]
 Розвиток настільного тенісу в Україні.

 Після розпаду Радянського Союзу федерацією настільного

тенісу України було прийнято рішення провести свій перший
незалежний чемпіонат, де в 1991 році переможницею стала
Олена Ковтун. З тих пір чемпіонат України проводиться
щорічно, з відбором до складу національної збірної з
настільного тенісу. Також щорічно проводиться Кубок України
з настільного тенісу, який носить ім’я А.М. Басіної (президент
федерації настільного тенісу України з 1961 року).
 У період 1997-2017 рр. президентом федерації настільного
тенісу України стає В.І. Ландик.
 Найбільш титулованими чемпіонами Україні в період з 1991
року по 2020 рік були: серед чоловіків – Коу Лей (десять разів: у
2008-10, 2012-2016 та 2019 рр.); серед жінок – Тетяна Біленко
(Сорочинська) (сім разів: у 2002, 2003, 2005, 2006, 2009, 2013
та 2014 році). Замість чемпіонату України в 2007 році
проводилась Всеукраїнська Спартакіада, чемпіонами якої
стали – Євген Прищепа та Маргарита Песоцька.
 Досягнення українських паралімпійців.

 Значні успіхи на міжнародному рівні мають українські

спортсмени-паралімпійці (гравці з інвалідністю): Віктор Дідух,
Михайло Попов, Максим Ніколенко, Юрій Щепанський, Вадим
Кубов, Олександр Єзик, Іван Май, Лев Кац, Василь Петрунів,
Роман Гулик, Віктор Карп, Іван Омельчук, Марина Литовченко,
Антоніна Ходзинська, Наталя Косміна, Юлія Клименко,
Вікторія Сафонова. Головний тренер національної
паралімпійської збірної України з настільного тенісу – О.А.
Каспаров (з 1995 року).

 Пам’ятна монета з Віктором Дідухом
 Віктор Дідух – чемпіон Паралімпіади у Бразилії 2016 році (Ріо-
де-Жанейро). З нагоди відзначення цього успіху в 2017 році в
Україні ввійшла в обіг пам’ятна монета з зображенням
тенісиста.
 Технічні дії. Стійка тенісиста.
 Кожен удар у настільному тенісі відбувається з прийнятого
вихідного положення.Чекаючи м”яч,гравець не знає,як буде його
приймати,тому, перебуває в основній стійці. Вона є зручною для
початку руху до м”яча.В основній стійці ноги розташовані на
ширині плечей, коліна дещо зігнуті. Верхня частина тулуба
трохи нахилена вперед .Рука з ракеткою зігнута в лікті на 90
градусів ,Основна вага тіла перенесена на передню частину
стопи. Лікоть ігрової руки розташований приблизно на відстані
стислого кулака від тіла. Вільна рука зігнута в лікті під кутом 90
градусів і не напружена. Спортсмен, що чекає м”яч, не повинен
напружуватись, але при цьому повинен бути готовим миттево
зреагувати на ігрову ситуацию.
 Спосіб тримання ракетки.
 Європейська хватка.
 Під час використання європейської хватки лопать ракетки
стискається між вказівним і великими пальцями,тоді як інші
пальці обхоплюють її ручку.Великий палець своєю верхньою
частиною лежить на ігровій поверхні основи,а вказівний уздовж
нижнього краю накладки на протилежному боці лопаті. Середній
палець, безіменний та мізинець обхоплюють ручку.
 Спосіб тримання ракетки.
 Хватка перо різниться двома підвидами –
китайським та японським.
 Китайським підвидом ракетку утримують в трьох точках.
Великий і вказівний пальці , наче широкий пінцет, обхоплюють
ручку, причому вказівний палець зігнутий у бік великого. Третя
точка, за яку утримують ракетку,розташована на зворотньому
боці лопати
 Японський підвид передбачає утримання ракетки “ кільцем” –
подушечка великого пальця торкається подушечки вказівного. З
тильного боку подушечки трьох інших пальців упираються один
за одним у лопать ракетки.
 ПОДАЧА.
 Подача – єдиний удар,під час виконання якого гравець повинен
спочатку послати м”яч на свою половину столу. В усіх інших
випадках удар здійснюється так, аби м”яч зразу попадав на
сторону суперника. У сучасному настільному тенісі подача є
першим ударом , що забезпечує початок атаки. Подачі
поділяються на : без обертання , з нижнім та верхнім
обертанням. Щодо стилю виконання подачі діляться на прості й
складні.
 М”яч повинен бути підкинутим вертикально вгору з відкритої
долоні не менше ніж на 16 см.З моменту відриву від долоні до
зіткнення з ракеткою м”яч повинен бути вище , ніж поверхня
столу.Неможна приховувати момент подачі.Подача вважається
поданою,як тільки м”яч відірвався від долоні подаючого.
 Визначення.
 Визначення.
 «Розіграш» - період часу, коли м'яч знаходиться в грі
 «М'яч у грі» вважається з останнього моменту
знаходження його на нерухомій долоні вільної кисті
перед навмисним підкиданням його в подачі доти,
поки не буде вирішено, що розіграш слід переграти
або він завершений присудженням очка
 «Перегра» - розіграш, результат якого не
зарахований
 «Очко» - розіграш, зарахований результат
 «Подаючий» - гравець, який повинен першим
ударити по м'ячу в розіграші
 «Приймаючий» - гравець, який повинен другим
ударити по м'ячу в розіграші
 Порядок гри.
 Партія складається з розіграшів, кожен з яких починається з
подачі. Перший подає зазвичай визначається жеребом. Далі
подають, чергуючись кожні дві подачі. Партія триває до
досягнення одним з гравців 11 очок. У разі рівного рахунку 10:10
подача переходить до іншого гравця (команді) після кожного
розіграшу доти, поки відрив не складе два очки. При парній грі
при переході подачі гравець, який брав м'яч, стає подаючим, а
партнер гравця, який подавав м'яч, стає приймаючим. Гру
(зустріч) слід проводити до перемоги одного з гравців (команд) в
більшості з певного непарного числа партій (від 3 до 7 залежно
від правил змагань). Якщо під час розіграшу м'яч зачепив сітку і
при цьому вдарився об половину суперника, то гра
продовжується.
 За старими правилами партія тривала до 21 очка, що подають,
чергуючись через кожні п'ять подач, при рівності 20:20 подача
переходила до іншого гравця (команді) після кожного розіграшу
доти, доки відрив не складе два очки.
 Переподача. Повернення.
 Переподача.
 Якщо м'яч зачепив при подачі сітку, але при
цьому всі інші правила були дотримані,
проводиться «переподача» - подаваючий
повинен повторити подачу. Кількість
переподач не обмежена. Також переподача
може бути призначена ще в ряді випадків,
визначених певними правилами.
 Повернення.
 Повернутий м'яч треба вдарити так, щоб він
пролетів над чи навколо комплекту сітки і
торкнувся половини стола суперника (відразу
або після торкання комплекту сітки).
 Нарахування очок.
 Очки нараховуються гравцеві в наступних випадках:
 суперник не виконав правильну подачу;
 суперник не виконав правильне повернення;
 після правильно виконаної подачі або повернення м'яча, до удару суперника,
торкнеться чого-небудь, крім комплекту сітки;
 м'яч пролетить над ігровою поверхнею боку столу даного гравця або за кінцеву
лінію ігрової поверхні боку столу даного гравця, не торкнувшись її, після того, як
суперник ударив по м'ячу;
 суперник заважає м'ячу;
 Суддя в настільному тенісі веде рахунок очок на змаганнях
 суперник навмисне торкається м'яча двічі поспіль (кисть руки, що тримає ракетку,
вважається частиною ракетки, відбити м'яч цією кистю або її пальцями не
рахується помилкою, крім того, якщо м'яч потрапить в кисть або в її пальці, а потім
у ракетку, то це також не вважається помилкою);
 суперник б'є по м'ячу стороною ракетки, яка не призначена для гри (див. розділ
«Ракетка»);
 суперник або те, що на ньому надіто, зрушить ігрову поверхню, поки м'яч в грі;
 суперник або те, що на ньому надіто, торкнеться комплекту сітки, поки м'яч в грі;
 суперник торкнеться вільною рукою ігрової поверхні;
 в парній зустрічі, хто-небудь з його суперників б'є по м'ячу не в порядку,
встановленому правилами;
 як обумовлено правилом активізації гри.
 Парна гра.
 Парна гра.
 У парній грі діють наступні додаткові правила:
 Стіл розділений уздовж білою смугою на зони (дві з кожного
боку). При подачі, м'яч повинен вдаритися в праву зону своєї
половини і праву зону половини суперника (щодо подаючого і
його суперника відповідно), іншими словами, м'яч повинен бути
поданий по діагоналі. Партнери повинні відбивати м'яч по черзі.
Наприклад, після того, як подаваючий подав м'яч, і відбиваючий
його відбив, наступний удар має бути проведений партнером
подавача, а наступний - партнером приймаючого, і т.д.
 Удари по м”ячу.

 В настільному тенісі умовно розрізняють три типи

ударів: підготовчі – без оберту м'яча і з обертом.
Найбільш прості проміжні удари, що використовують
гравці вичікуючи зручний м'яч для атаки, зміни позиції
та в інших випадках, коли цього вимагають створені
обставини. До них належать – поштовховий удар,
підставка, підрізка і легкий накат в ближній зоні на
столі; атакуючі – удари з верхнім обертом м'яча
(накати, топ-спіни, фліпи), плоскі удари по високому
м'ячу, контратакуючі удари. Для їх виконання
необхідна велика швидкість руху руки, особливо в
момент торкання ракетки з м'ячем. Ці удари
переважно виконують в ближній від стола зоні;
захисні – удари з нижнім, верхнім обертом і без
оберту м'яча (підрізки, свічки, підставки). Удар по
м'ячу складається з трьох фаз: замах, власне удар і
закінчення удару.
 Переміщення.
 Основний спосіб переміщення в грі – кроки.
Стрибки і ривки неефективні, так як при
цьому ви можете легко загубити рівновагу.
Крім цього, повернення у вихідне положення,
або перехід на нову позицію займе значно
більше часу, чим при переміщенні кроками. У
грі тенісисти найчастіше використовують
наступні способи (різновиди) переміщень: -
Однокроковий – кроками, переступанням,
випадами (з правої, з лівої ноги, з поворотом
тулуба, з нахилом тулуба вперед, у боки); -
Багатокроковий–приставними кроками,
схресними кроками; - Переміщення
стрибками(з двох ніг на дві, на одну; з однієї
ноги на другу) гравці використовують дуже
рідко.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ.