Вступ

З моменту свого появлення гра в волейбол переживає бурхливий

розвиток. Це виражається і в зростаючій кількості волейболістів, і в
зростаючій кількості країн-членів Міжнародної федерації волейболу
(FIVB), яка ще є і найбільшою серед усіх спортивних федерацій. За своєю
поширеністю ця гра посідає перше місце на світовій спортивній арені.

Гра в волейбол стала не тільки чисто спортивною, а й відбувається

розвиток волейболу як гри заради відпочинку, гра в волейбол стала
засобом організації дозвілля, підтримки здоров'я і відновлення
працездатності.

Далі в рефераті я детальніше розповім про історію розвитку, правила

гри, техніко-технічну підготовку та розвиток волейболу у нашій країні.

Історія виникнення волейболу

Офіційно, датою народження волейболу вважається 1895 рік, коли
викладач фізкультури Геліокского коледжу (штат Массачусетс, США)
Вільям Морган винайшов гру волейбол, а потім і розробив її перші
правила. Це офіційна версія, хоча є й інші. Дехто схильний вважати
родоначальником волейболу американця Халстеда із Спрінгфілда, який в
1866 році почав пропагувати гру в «літаючий м'яч», названу їм
волейболом.

Спробуємо простежити за розвитком предка волейболу. Збереглися,

наприклад, хроніки римських літописців 3 століття до нашої ери. У них
описується гра, в якій по м'ячу били кулаками. До нашого часу дійшли і
правила, описані істориками в 1500 році. Гру тоді називали «фаустбол».
На майданчику розміром 90х20 метрів, розділеної невисокою цегляною
стіною, змагалися дві команди по 3-6 гравців. Гравці однієї команди
прагнули перебити м'яч через стіну на бік суперників.

Пізніше італійський фаустбол став популярним в Німеччині,

Франції, Швейцарії, Австрії, Данії та інших країнах Європи. Згодом і
майданчик, і правила змінилися. Так, довжина майданчики було зменшено
до 50 метрів, а замість стіни з'явився шнур, натягнутий між стовпами.
Строго визначився і склад команди - 5человек. М'яч перебивали через
шнур кулаком або передпліччям, причому вже обмовляли три торкання
м'яча. Можна було перебивати м'яч через шнур і після відскоку від землі,
але в цьому випадку дозволялося один дотик. Гра тривала в два тайми по
15 хвилин. Ця спортивна гра з'явилася давно, але її вік відраховується
тільки з 19 століття тому, що перші правила волейболу були оприлюднені
в 1897 році. Природно, зараз вона в багато відрізняються від початкових,
волейбол збільшується і вдосконалюється.

Правила гри та техніко-тактична підготовка

Загальні правила
Гра ведеться на прямокутному майданчику розміром 18х9 метрів.
Волейбольний майданчик розділена посередині сіткою. Висота сітки для
чоловіків - 2,43 м, для жінок - 2,24 м.

Гра ведеться круглим м'ячем колом 65-67 см, масою 260-280 г.

Кожна з двох команд може мати в складі до 14 гравців, на полі під час гри
можуть перебувати 6 гравців. Мета гри - атакуючим ударом добити м'яч
до підлоги, тобто до ігрової поверхні майданчика половини супротивника,
або змусити його помилитися.

Гра починається введенням м'яча в гру за допомогою подачі згідно з

жеребом. Після введення м'яча в гру подачею і успішного розіграшу
подача переходить до тієї команди, яка виграла очко. Майданчик за
кількістю гравців умовно розділена на 6 зон. Після кожного переходу
2
права власності подачі переходить від однієї команди до іншої в
результаті розіграшу очка, гравці переміщаються в наступну зону за
годинниковою стрілкою.

Подача в стрибку
Виконує подачу гравець, який в результаті останнього переходу
переміщається з другої в першу зону. Подача проводиться із зони подачі за
задньою лінією ігрового майданчика з метою приземлити м'яч на
половину супротивника ускладнити прийом. У польоті м'яч може
торкнутися сітки, але не повинен торкатися антен або їх уявного
продовження вгору. Якщо м'яч торкнеться поверхні ігрового майданчика
на стороні приймаючої команди, яка подає команді зараховується очко.
Якщо гравець, який подавав порушив правила або відправив м'яч в аут, то
очко зараховується команді. Чи не дозволяється блокувати м'яч при
подачі, перериваючи його траєкторію над сіткою. Якщо очко вигране
командою, яка подавала м'яч, то подачу продовжує виконувати той же
гравець. У сучасному волейболі найбільш поширена силова подача в
стрибку. Її протилежністю є укорочена подача, коли м'яч був спрямований
близько до сітки.

Прийом м'яча знизу. прийом подачі

Зазвичай приймають м'яч гравці, які стоять на задній лінії, тобто в 5-
й, 6-й, 1-й зонах. Однак прийняти подачу може будь-який гравець.
Гравцям команди дозволяється зробити три торкання і максимум третім
торканням перевести м'яч на половину супротивника. Обробляти м'яч на
прийомі можна в будь-якому місці майданчика і вільного простору, але
тільки не на половині майданчика супротивника. При цьому якщо
доводиться пасом переводити м'яч назад на свою ігрову половину, друга
передача з трьох не може проходити між антенами, а обов'язково повинна
проходити поза антен. Під час прийому не допускається затримка м'яча
при його обробці, хоча приймати м'яч можна будь-якою частиною тіла.
3
Плануюче подачу можуть приймати 2 гравця на задній лінії, але для
прийому силовий подачі потрібно вже 3 гравця.

Атака
Всі дії, в результаті яких м'яч направляється на сторону суперника,
крім подачі і блоку, вважаються атакуючими ударами. Зазвичай при
хорошому прийомі м'яч приймається гравцями задньої лінії і доводиться
до гравця. Сполучний передає м'яч гравцеві для виконання атакуючого
удару. При атакуючому ударі м'яч повинен пройти над сіткою, але в
просторі між двома антенами, при цьому м'яч може зачепити сітку, але не
повинен зачіпати антени або їх уявні продовження вгору. Гравці передньої
лінії можуть атакувати з будь-якої точки майданчика. Гравці задньої лінії
перед атакою повинні відштовхуватися за спеціальною триметрової
лінією. Ліберо може атакувати, тільки якщо м'яч знаходиться нижче лінії
верхнього краю сітки.

Розрізняють атакуючі удари: прямі і бічні, удари з перекладом

вправо і обманні удари. Всі атакуючі удари виконуються тільки на своєму
боці, переносити руки на бік противника можна тільки після виконання
удару

Блокування
Це ігровий прийом, при якому команда, що захищається
перешкоджає перекладу м'яча при атаці противника на свою сторону,
перекриваючи його хід будь-якою частиною тіла над сіткою, зазвичай
руками, перенесеними на сторону противника в рамках правил.
Дозволяється переносити руки на бік противника при блокуванні в тій
мірі, щоб вони не заважали противнику до його атаки або іншого ігрового
дії.

4
 Блок може бути одиночним або груповим. Дотик блоку не
вважається за одне з трьох торкань. Блокувати можуть тільки ті гравці, що
стоять на передній лінії, тобто в зонах 2, 3, 4.

Захист
Прийом атакуючого удару відрізняється від прийому подачі, так як в
захисті в обов'язковому порядку завжди беруть участь всі 6 гравців, що
знаходяться на майданчику; деякі гравці передньої лінії ставлять блок
(іноді всі троє), а всі інші грають в захисті. Мета захищаються залишити
м'яч в грі і по можливості довести його пасующему. Захист може бути
ефективною тільки в разі узгоджених дій усіх гравців команди, тому були
розроблені схеми гри в захисті, з яких прижилися тільки дві: «кутом
назад» і «кутом вперед». В обох схемах крайні захисники стоять по бічних
лініях, виходячи з-за блоку в 5-6 метрах від сітки, а ось захисник в 6 зоні,
відповідно до назви схеми, грає або безпосередньо позаду блоку, або за
лицьовою лінією.

Ліберо
Один або двоє гравців команди можуть бути призначені ліберо.
Гравці цього амплуа не можуть брати участь в блоці, подавати,
виконувати нападаючий удар по м'ячу, повністю знаходиться вище
верхнього краю сітки. Форма ліберо повинна відрізнятися від форми
інших гравців. Дозволяється замінювати ліберо необмежену кількість
разів, не ставлячи до відома суддю. Так як ліберо не має права атакувати і
блокувати, він зазвичай знаходиться на задній лінії, змінюючись позицією
з гравцями, яких вигідно тримати на передній лінії, наприклад, з
центральним блокуючим.

Порушення правил гри в волейбол

Нижче перераховані найбільш характерні для гри помилки гравців і
тренера.

5
При подачі:

⦁ Гравець заступив ногою на майданчик.

⦁ Гравець підкинув і зловив м'яч або не торкнулася м'яча.
⦁ М'яч торкається антени, гравця команди, яка подає або не перетинає
вертикальну площину сітки повністю через площину переходу, виходить в
аут.
⦁ Подача, вчинена до свистка судді, не зараховується і повторюється.
⦁ Після закінчення 8 секунд після свистка судді м'яч передається команді
суперників.
При розіграші:
⦁ Зроблено більше трьох торкань (не враховуючи блок).
⦁ Дотик гравцем сітки між антенами, дотик антени.
⦁ Лопата гравцем задньої лінії триметрової лінії при атаці.
⦁ Подвійне торкання або затримка м'яча.
⦁ Перехід центральної лінії стопою повністю (фіксується по проекції стопи
на майданчик).
регламент:
⦁ Порушення розстановки.
⦁ Неспортивну поведінку одного з гравців або тренера.
Види покарань:

⦁ Попередження (гравцеві, тренеру або всій команді пред'являється жовта

картка): за перший випадок затягування часу або неспортивної поведінки;
санкція вважається профілактичної і, крім пред'явлення картки, наслідків
не має, хоча і заноситься в ігровій протокол;

⦁ Зауваження (гравцеві або тренеру пред'являється червона картка): за

перший випадок грубого поводження або за повторне неспортивну

6
поведінку; отримала зауваження команда карається програшем очка і
втратою подачі;

⦁ Видалення (гравцеві або тренеру пред'являються жовта і червона картки,

які суддя тримає в одній руці): за перший випадок образливої поведінки
або за повторний випадок грубого поводження; віддалений учасник матчу
повинен покинути ігровий майданчик з правом заміни (тренер - командну
зону) і до кінця партії перебувати на спеціальному місці для віддалених;
після закінчення партії він може продовжити участь в грі;

⦁ Дискваліфікація (гравцеві або тренеру пред'являються жовта і червона

картки, які суддя тримає в руках окремо): за агресивну поведінку, або за
повторний випадок образливої поведінки, або за третій випадок грубого
поводження; дискваліфікований гравець або тренер повинен покинути
місце проведення змагань (гравець - з правом заміни), при цьому він
позбавляється права брати участь в матчі до його закінчення.

Історія українського волейболу

Історія українського волейболу тісно пов’язана з радянським. На
теренах УРСР «летючий» м’яч розпочав свій політ 1925 року. «Запустив»
його залюблений у спорт харківський професор В. Блях. Якось у Москві
він випадково потрапив на змагання з волейболу і не на жарт зацікавився
тим дійством. Щось подібне вирішив організувати і в Харкові. Професора
підтримали його колеги, учні. За кілька днів у місті були зведені перші
волейбольні майданчики. А в лютому 1926 року в Харкові вже
налічувалося близько 100 волейбольних команд. Почали створюватися
перші колективи в Дніпропетровську, Одесі, Києві. Всеукраїнський
спортивний комітет затвердив єдині правила гри.

1927 року в Харкові розіграли першість України, в якій, обігравши

11 команд, перемогли дніпропетровці. В серпні 1928 року на Всесоюзній

7
Спартакіаді українська збірна з волейболу з рахунком 2:0 перемогла
москвичів, ставши першим тріумфатором всесоюзних змагань. Жіноча
українська команда посіла друге місце.

Українським волейболістам є чим пишатися. Прекрасний жіночий

колектив створив у Харкові Г. Шелекетін. У складі слобожанської
чоловічої команди відмінно виступав О. Єсипенко. В збірній
Дніпропетровська своєю неординарною грою вирізнявся волейболіст С.
Великий. Київ прославляли майстри «летючого» м’яча М. Берлянд, Л.
Вайнтрауб, Я. Маргуліс. Поруч із ними свій тренерський фах
удосконалював Л. Небилицький, котрий пізніше успішно працював із
юнацькими збірними України. На Всесоюзних спартакіадах школярів
наша юнь завжди виборювала призові місця. Вихованки Д. Заславського –
багаторазові чемпіонки СРСР. Частенько саме українські волейболісти
визначали перемогу збірної СРСР на міжнародних турнірах.

Так, на Олімпійських іграх 1964 року, коли чоловіча радянська

збірна з волейболу виборола «золото», у її складі грали харків’яни Ю.
Венгеровський (чемпіон світу з волейболу), Ю. Поярков (дворазовий
чемпіон світу), одесит Е. Сибіряков (чемпіон світу).

Нині українські волейбольні команди впевнено борються на світових

майданчиках за нові титули. В листопаді 2008 р. Харківський
«Локомотив» зробив перший крок до виходу у наступний раунд
чоловічого волейбольного Челендж кап. Українці здобули важку перемогу
(3:1) над сербською «Воєводіною». З таким же рахунком свого суперника
(французьку команду) УССП у жіночому кубку ЄКВ здолала й одеська
«Джинестра».Усього ж волейбольна Україна має 14 олімпійських
чемпіонів, 11 чемпіонів світу, 27 переможців європейських форумів.

8
 Висновок
Волейбол - одна з найбільш поширених ігор в світі. Масовий
характер волейболу пояснюється його високою емоційністю і
доступністю, заснованої на простоті правил гри і простоті обладнання.
Особливим достатком волейболу як засобу фізичного виховання є його
специфічна властивість - можливість самодозованого навантаження, тобто
відповідність між підготовленістю гравця і навантаженням, яке він
отримує. Це робить волейбол грою, доступною для людей різного віку.

Список використаної літератури

https://vseosvita.ua/library/sportivni-dosagnenna-ukrainciv-rozvitok-volejbolu-
v-ukraini-64736.html (Розвиток українсього волейболу)
http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/istoriya-stvorennya-ukrayinskogo-
voleibolu.html (Розвиток українсього волейболу)
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB
%D0%B5%D0%B9%D0%B1%D0%BE%D0%BB (Історія, техніка та
правила гри)
https://volleyplay.ru/ofitsialnyie-voleybolnyie-pravila-voleybola/ (Порушення
правил, покарання)