РЕФЕРАТ НА

ТЕМУ
«ВОЛЕЙБОЛ»

🏐
Підготував учень 11-Б Мартинюк Богдан
Учитель: Соловйова Світлана Борисівна
 Зміст

Історія волейболу.......................................................................................................2
Походження сучасного волейболу.........................................................................2
Повоєнна історія......................................................................................................4
1980-і роки. Нові правила.......................................................................................5
Сучасний стан..........................................................................................................6
Різновиди волейболу.................................................................................................8
Пляжний волейбол..................................................................................................8
Міні-волейбол..........................................................................................................9
Піонербол.................................................................................................................9
Фаутсбол.................................................................................................................10
Воллібол.................................................................................................................10
Гігантський волейбол............................................................................................11
Кертнбол.................................................................................................................11
Рекорди волейболу...................................................................................................11
Рекорд найшвидшої подачі...................................................................................12
Рекорд стрибків......................................................................................................12
Найбільший рахунок.............................................................................................12
Найвища відвідуваність........................................................................................12
Найбільша кількість пасів поспіль:.....................................................................12
Найдовший матч....................................................................................................13
Кількість людей, яка володіла волейбольним м’ячем........................................13
Найбільше ударів...................................................................................................13
Підсумок....................................................................................................................14
 Історія волейболу
Волейбол (англ. volleyball від volley - «ударяти м'яч з літа» (також
перекладають як «літаючий», «повітряним») і ball - «м'яч») - вид спорту,
командна спортивна гра, в процесі якої дві команди змагаються на
спеціальному майданчику, розділеним сіткою, прагнучи направити м'яч на
сторону суперника так, щоб він приземлився на майданчику супротивника
(добити до підлоги), або гравець команди, що захищається, допустив помилку.
При цьому для організації атаки гравцям однієї команди дозволяється не більше
трьох торкань м'яча підряд (на додаток до торкання на блоці).

Центральний орган волейболу як міжнародного виду спорту, що визначає

зведення правив FIVB (англ.) - Міжнародна федерація волейболу. Волейбол -
олімпійський вид спорту з 1964 року.

Волейбол - неконтактний, комбінаційний вид спорту, де кожен гравець

має строгу спеціалізацію на майданчику. Найважливішими якостями для
гравців у волейбол є стрибучість для можливості високо піднятися над сіткою,
реакція, координація, фізична сила для ефективного виконання нападних
ударів.

Для любителів волейбол - поширена розвага і спосіб відпочинку завдяки

простоті правил і доступності інвентарю.

Існують численні варіанти волейболу, які відгалузилися від основного

виду - пляжний волейбол (олімпійський вид з 1996 року), мініволейбол,
піонербол, парковий волейбол (затверджений конгресом FIVB в листопаді 1998
року в Токіо).

Походження сучасного волейболу

Винахідником волейболу вважається Вільям Дж. Морган, викладач

фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн (YMCA) в місті
Холиоке (штат Массачусетс, США). 9 лютого 1895 в спортивному залі він
підвісив тенісну сітку на висоті 197 см, і його учні, число яких на майданчику
не обмежувалося, стали перекидати через неї баскетбольний м’яч. Морган
назвав нову гру «мінтонет». Роком пізніше гра демонструвалася на конференції
коледжів асоціації молодих християн в Спрингфілді й за пропозицією
професора Альфреда Т. Хальстеда отримала нову назву - «волейбол». У 1897
році в США були опубліковані перші правила волейболу: розмір майданчика
7,6 x 15,1 м (25 x 50 футів), висота сітки 198 см (6,5 футів), м'яч окружністю
63,5-68,5 см (25-27 дюймів) і масою 340 г, кількість гравців на майданчику і
торкань м'яча не регламентувалося, очко зараховувалося тільки при власній
подачі, при невдалій подачі її можна було повторити, грали до 21 очка в партії.

У процесі розвитку гри її правила, техніка і тактика постійно

вдосконалювалися. Основні правила, частина з яких дійшла до наших днів,
сформувалися в 1915-1925 роках: з 1917 року розіграш партії був обмежений 15
очками, а висота сітки становить 243 см, у 1918 році було визначено кількість
гравців на майданчику - шість; з 1922 року дозволено не більше трьох торкань
м'яча; в 1925 році затверджені сучасні розміри майданчика, розміри й вага
волейбольного м'яча. Ці правила застосовувалися в країнах Америки, Африки і
Європи, у той час, як в Азії аж до початку 1960-х років грали за власними
правилами: з дев'ятьма або дванадцятьма гравцями на майданчику 11х22 м без
зміни позицій гравцями під час матчу.

У 1922 році проведені перші загальнонаціональні змагання - в Брукліні

відбувся чемпіонат YMCA за участю 23 чоловічих команд. У тому ж році була
утворена федерація баскетболу і волейболу Чехословакії - перша у світі
спортивна організація з волейболу. У другій половині 1920-х років виникли
національні федерації Болгарії, СРСР, США і Японії. У той же період
формуються головні технічні прийоми - подача, передачі, атакувальний удар і
блок. На їх основі виникає тактика командних дій. У 1930-і роки з'явилися
груповий блок і страховка, варіювалися нападний і обманні удари. У 1936 році
на конгресі міжнародної федерації з гандболу, що проводився в Стокгольмі,
делегація Польщі виступила з ініціативою організувати технічний комітет з
волейболу як частину федерації з гандболу. Була утворена комісія, до якої
увійшли 13 країн Європи, 5 країн Америки й 4 країни Азії. Членами цієї комісії
як основні були прийняті американські правила з незначними змінами: виміри
проводилися в метричних пропорціях, м'яча можна було торкатися всім тілом
вище пояса, після торкання м'яча на блоці гравцеві було заборонено повторне
торкання підряд, висота сітки для жінок - 224 см, зона подачі була строго
обмежена.

Повоєнна історія

Після закінчення Другої світової війни (1939-1945) стали розширюватися

міжнародні контакти. 18-20 квітня 1947 року в Парижі відбувся перший конгрес
Міжнародної федерації волейболу (FIVB) за участю представників 14 країн:
Бельгії, Бразилії, Угорщини, Єгипту, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії,
Румунії, США, Уругваю, Франції, Чехословаччини та Югославії, які та стали
першими офіційними членами FIVB. У 1949 році в Празі відбувся перший
чемпіонат світу серед чоловічих команд. У 1951 році на конгресі в Марселі
FIVB затвердила офіційні міжнародні правила, а в її складі були утворені
арбітражна комісія і комісія з розробки та вдосконалення правил гри. Були
дозволені заміни гравців і тайм-аути в партіях, матчі як чоловічих, так і
жіночих команд стали проводитися в 5 партій.

Першим президентом FIVB був вибраний французький архітектор Поль

Або, що згодом неодноразово переобирався на цей пост до 1984 року. У 1957
році на 53-й сесії Міжнародного олімпійського комітету волейбол був
оголошений олімпійським видом спорту; на 58-й сесії прийнято рішення про
проведення волейбольних змагань серед чоловічих і жіночих збірних на Іграх
XVIII Олімпіади в Токіо. Після токійської Олімпіади було внесено істотні зміни
до правил гри - блокувальникам дозволили переносити руки над сіткою на бік
суперника і повторно торкатися м'яча після блокування.
 У міжнародних змаганнях 1960-1970-х років найбільших успіхів
домагалися національні збірні команди СРСР, Чехословаччини, Польщі,
Румунії, Болгарії, Японії. У жінок аж до московської Олімпіади-1980 найбільш
значущим виглядало суперництво радянської та японської шкіл - збірні СРСР і
Японії грали один проти одного в фіналах перших чотирьох олімпійських
турнірів і здобули в них по дві перемоги. Певних успіхів також досягли збірні
Польщі, НДР, Румунії, Чехословаччини, Північної та Південної Кореї. У 1978
році звичну розстановку сил у жіночому волейболі порушила збірна Куби,
несподівано при величезній перевазі над суперниками виграла проводився в
Радянському Союзі чемпіонат світу.

1980-і роки. Нові правила

У 1984 році Поля Або змінив на посту президента FIVB доктор Рубен
Акоста, адвокат з Мексики. За ініціативою Рубена Акости проведені численні
зміни в правилах гри, спрямовані на підвищення видовищності змагань і
«телегенічність» волейболу, пов'язаної зі скороченням тривалості матчів.
Напередодні Олімпійських ігор-1988 в Сеулі відбувся XXI конгрес FIVB, де
були прийняті зміни в регламенті вирішальної п'ятої партії: вона стала гратися
за системою «раллі-пойнт», або «тай-брейк» («розіграш - очко»), у 1990 - ті
роки також встановлювався «стеля» у 17 очок для перших чотирьох партій
(тобто вони могли закінчуватися при перевазі суперників в 1 очко з рахунком
17:16). У 1996 році дозволені торкання м'яча будь-якою частиною тіла й
активна гра ногою, в 1997 році FIVB запропонувала національним збірним
включати у свої склади гравця ліберо. Проводився експеримент з обмеженням
волейбольних партій за часом, однак у жовтні 1998 року на конгресі FIVB в
Токіо було прийнято ще більш революційне рішення - грати за системою
«раллі-пойнт» кожну партію: перші чотири до 25 очок, п'яту - до 15.

У цей період продовжували удосконалюватися і не пов'язані зі змінами

правил техніка і тактика гри. На початку 1980-х з'явилася подача в стрибку і
майже перестала застосовуватися бічна подача, збільшилася частота
нападальних ударів із задньої лінії, відбулися зміни у способах прийому м'яча -
перш непопулярний прийом знизу став панівним, а прийом зверху з падінням
майже зник. Звузилися ігрові функції волейболістів: наприклад, якщо раніше в
прийомі були залучені всі шість гравців, то з 1980-х років виконання цього
елемента стало обов'язком двох догравальників.

Гра стала більш силовою і швидкою. Волейбол збільшив вимоги до

зростання й атлетичної підготовки спортсменів. Якщо в 1970-і роки в команді
могло не бути взагалі жодного гравця зростом вище 2-х метрів, то з 1990-х
років все змінилося. У командах високого класу нижче 195-200 см зазвичай
тільки сполучний і ліберо. У число найсильніших додалися нові команди -
Бразилія, США, Куба, Італія, Нідерланди, Югославія. Водночас зросла різниця
в класі між збірними країн Європи та Південної Америки та представниками
Азії (винятком є жіноча збірна Китаю). Триразовий чемпіон світу чоловіча
збірна Італії 1990-1998 років і жіноча команда Японії 1960-1965 років були
визнані FIVB кращими командами XX століття.

З 1990 року стала розігруватися Світова ліга з волейболу, щорічний цикл

змагань, покликаний збільшити популярність цього виду спорту в усьому світі.
З 1993 року проводиться аналогічне змагання у жінок - Гран-прі. З другої
половини 1980-років в Італії створюється перша по-справжньому професійна
ліга, організація якої стає прикладом для національних чемпіонатів інших
країн.

У 1985 році в Холиоке відкритий Зал волейбольної слави, в який

заносяться імена найбільш видатних гравців, тренерів, команд, організаторів,
суддів.

Сучасний стан

З 2006 року FIVB об'єднує 220 національних федерацій волейболу,

волейбол є одним з найпопулярніших видів спорту на Землі. У серпні 2008 року
новим президентом FIVB був обраний китаєць Вей Цзічжун. Найбільш
розвинений волейбол як вид спорту в таких країнах, як Росія, Бразилія, Китай,
Італія, США, Японія, Польща. Чинним чемпіоном світу серед чоловіків є збірна
Бразилії (2006), серед жінок - збірна Росії (2006).

Керівництво FIVB продовжує вести роботу над удосконаленням

волейбольних правил. Деякі зміни були внесені у 2009 році, і в тому ж році на
клубному чемпіонаті світу в Досі (цей турнір був відроджений після 17-річної
перерви) була випробувана так звана «золота формула», згідно з якою команда,
що приймає свою першу атаку повинна проводити строго з задньої лінії. На
практиці це нововведення, яке за задумом має сприяти вирівнюванню
можливостей суперників і дозволити м'ячу довше перебувати в повітрі, не
тільки не дало очікуваного ефекту, а й призвело до зменшення видовищності
гри, за що було піддано критиці з боку багатьох гравців, тренерів, фахівців і
любителів волейболу. «Золота формула» та інші можливі зміни в правилах
будуть обговорюватися на конгресі FIVB у 2011 році й можуть бути прийняті
після закінчення Олімпійських ігор у Лондоні.
 Різновиди волейболу

Окрім класичного волейболу, є безліч його різновидів:

 пляжний,
 піонербол,
 волібол,
 гігантський волейбол,
 фаутсбол,
 міні-волейбол,
 кертнбол.

Пляжний волейбол
Основні аспекти правил пляжного волейболу з’явилися ще 1930 року, і з того
часу мало змінилися. Грають 4 гравці два-на-два на пісочному майданчику.
Одяг гравців легкий: шорти, майки, плавки, купальні костюми.
Розмір майданчика: 16×8. Майданчик покритий піском глибиною не менше, ніж
на 40 см.
Для пляжного волейболу використовують яскравий кольоровий м’яч трохи
більший за звичайний: об’ємом 66-68 см.
В офіційних правилах гра йде дві партії. Кожна партія триває до 21 очка. Якщо
обидві команди набрали по 20 очок, гра йде доти, доки одна з команд не матиме
переваги у 2 очки. Наприклад, такий рахунок може становити 30:28 або 26:24.
Третя вирішальна партія триває до 15 очок.

У цьому виді часто трапляється так званий джуст – коли обидва гравці
тримають м’яч над сіткою, намагаючись перекинути його на бік супротивника.
Якщо м’яч після джуста котиться за антену, подача переграється.

Однією з найцікавіших особливостей пляжного волейболу є використання

сигналів для підказки партнеру, яка тактика гри буде обрана. Сигнал подається
за спиною гравцем, який знаходиться ближче до сітки під час подачі або
безпосередньо перед блокуванням. Руки відповідають сторонам нападу – ліва
рука для нападника зліва, а права – для нападника праворуч. Як правило, один
палець означає блокування удару в лінію, два пальці – блокування удару в
діагональ, рука, стиснута в кулак, означає, що гравець не ставитиме блок, а
відкрита рука означає блокування «в м’яч». При подачі «миготіння» рукою,
тобто поперемінне стискання руки в кулак і її розтискання, означає, що
блокувальник хоче, щоб його партнер подав у гравця на відповідній стороні
майданчика.

Крім сигналів руками у пляжному волейболі використовуються і підказки

голосом. Гравець, що залишається в захисті, може використовувати їх як для
підказки партнеру, так і для повідомлення партнеру про свою позицію. Як
правило, це сигнали лінія та діагональ, що означають блокування відповідного
напрямку удару. Крім того, гравці можуть домовлятися між собою про інші
умовні сигнали.

Міні-волейбол
Гра для дітей віком до 14 років. Змагання проводяться за трьома віковими
групами: від 7 до 8 років, від 9 до 10 і 11—12 років. Міні-волейбол включений
до шкільної програми багатьох країн, у тому числі Росії. Міні-волейбол з’явився
у НДР у 1961 році. У 1972 році було офіційно затверджено правила.
Розрізняють 2 рівні: міні-3 та міні-4. У кожній команді грають 3 (4) гравці +
двоє запасних. За команду можуть грати й чоловіки, і жінки, але їхнє
співвідношення в командах-суперницях має бути однаковим.

Гра відбувається на прямокутному майданчику 15 x 7,5 м. Висота сітки до 2,15

м. Вага м’яча: 210-230 грамів, коло: 61-63 см.

Гра у партії йде до 15 очок. За рахунку 14:14 гра йде доти, доки різниця не
становитиме 2 очки або не набере 17 очок. Для перемоги необхідно перемогти у
двох партіях.
Часто гра у міні-волейбол йде на якийсь час.

Піонербол
Головна відмінність від класичного волейболу полягає в тому, що м’яч
можна взяти в руки, протримати й потім кинути. Таким чином, пас, передача, та
переклад м’яча здійснюється кидком. Матч складається із трьох партій, кожна з
яких триває до 15 очок. Виграш дається тій команді, яка виграє у двох партіях.
Піонербол входить до програми середніх шкіл з фізичної підготовки та є
підготовчим етапом для гри у баскетбол та класичний волейбол. У деяких
містах Росії проводяться змагання з піонерболу.
Фаутсбол
Фаутсбол від німецького Faust – кулак – один з найстаріших видів спорту.
Один із найстаріших видів спорту. Перші правила були прийняті в 1555 р. в
Італії. Наприкінці 19 ст. гра потрапила до Німеччини, що згодом стала центром
світового фаустболу. Зараз гра надзвичайно поширена у ряді європейських
країнах, а також у Північній та Південній Америці, у Японії та деяких
африканських державах.

У фаустбол грають дві команди по п’ять гравців у кожній (плюс три запасні) на
майданчику 50´20 метрів – як у приміщенні, так і на відкритому повітрі. Гра
складається із 2 таймів по 15 хвилин. Якщо правилами турніру нічия у матчі
виключається, то у разі нічийного результату призначаються дві додаткові 5-
хвилинки, за потреби ще дві тощо. – до перемоги однієї з команд із перевагою
як мінімум у два очки. М’яч трохи важчий за волейбольний (320-380 грамів).
Замість сітки використовується мотузка, що натягується на висоті двох метрів.
Подача проводиться з лінії за 3 метри від мотузки. Приймати м’яч можна і з
повітря, і після відскоку від землі (правилами допускається лише один відскок),
пасувати його партнеру та переводити на бік суперника над ударом кулака чи
передпліччя. При цьому діє волейбольне «правило трьох дотиків»,

Міжнародна федерація фістболу (ІФА) проводить чемпіонат світу та інші

змагання. Фаустбол входить до програми Світових ігор, які проводяться під
патронажем МОК.

Воллібол
Воллібол (англ. Wallyball, від Wall – стіна) винайшов в 1979 американець
Джо Гарсіа. Грають дві команди по дві, три чи чотири особи. Допускається
використання бічних стін спортзалу. Гра ведеться до 15, 18 або 21 очка (але
різниця в рахунку має бути не менше 2 очок). Серед воліболістів чимало
представників класичного волейболу, у тому числі члени олімпійської збірної
США Пол Сандерленд та Ріта Крокет, та відомих людей зі світу політики та
шоубізнесу, включаючи президента США Джорджа У.Буша. На початку 1980-х
років бізнесмен Майк О»Хара (у минулому входив до складу олімпійської
збірної США) заснував компанію «Воллібол інтернешнл інк» (WII), яка взяла на
себе організацію регіональних та міжнародних турнірів у країні.

У 1989 кілька членів виконкому WII, не згодних із політикою О’Хара, створили

Американську воллібольну асоціацію. Асоціація провела низку альтернативних
заходів у США та міжнародних турнірів у різних країнах. Нині обидві
організації практично не діють. У листопаді 2001 року зусиллями винахідника
волліболу була сформована некомерційна Об’єднана Асоціація воліболістів.
Гарсіа має намір відродити колишній інтерес до свого дітища та домогтися його
визнання олімпійським видом спорту. Зараз у всьому світі волліболом
займаються кілька мільйонів людей.

Гігантський волейбол
Міні-волейбол має гра-антипод: гігантський волейбол. Кількість гравців у
команді сягає ста людей, а сам майданчик за розмірами лише вдвічі перевищує
звичайний. Грають легким м’ячем у брезентовій покришці діаметром 80 см,
кількість ударів не обмежена.

Кертнбол
Гра ідентична класичному волейболу, але замість сітки між командами
натягується щільна тканина, що унеможливлює спостереження за
переміщенням гравців ворожої команди. Гра розвиває навички класичного
волейболу.
 Рекорди волейболу

Рекорд найшвидшої подачі

Найшвидшу та найсильнішу подачу в історії світового волейболу виконав
болгарин Матей Казійський. Він відправив м'яч на сторону суперника на
швидкості 132 км/год. Цей рекорд був зафіксований 1 січня 2010 року в Кубку
Італії. Тоді Казійський грав в італійському клубі «Трентіно». Цікаво, що середня
швидкість м’яча у волейбольних подачах – 60 км/год.

Рекорд стрибків
Матей Казійський, до речі, встановив рекорд стрибків і найвищий в історії
волейболу: 379 см. Винос м'яча - це точка, до якої волейболіст досягає під час
свого стрибка. Цей безпрецедентний стрибок Матей зробив у грудні 2005 року в
Росії, де на той момент виступав за московське «Динамо». Зріст болгарської
спортсменки, до речі, становить 203 см.

Найбільший рахунок
Кубинець Леонардо Лейва, гравець південнокорейського клубу Samsung
Fire Bluffs, показав рекордну результативність в одному офіційному матчі. У
матчі проти японського «Сакай Блейзерс» він набрав 59 очок (57 в атаці, 64
відсотки, один на блоці та один на льоду). Аналогічний рекорд також
встановила в Республіці Корея болгарка Еліца Василева. В одному офіційному
матчі національного чемпіонату Південної Кореї вона набрала 57 очок.

Найвища відвідуваність
Найвища відвідуваність волейбольного матчу була зареєстрована 19
липня 1983 року в Ріо-де-Жанейро. На стадіоні «Маракана» матч між
волейбольними командами Бразилії та СРСР спостерігали 96,5 тис. глядачів.
Рекорд відвідуваності офіційного, а не товариського волейбольного матчу було
встановлено у Варшаві 3 серпня 2014 року. Тоді першу гру Чемпіонату світу з
волейболу між збірними Польщі та Сербії спостерігали з трибун Національного
стадіону в м. Польська столиця на 61 500 глядачів.

Найбільша кількість пасів поспіль:

У заході, організованому волейбольним клубом Triangle у конференц-
центрі Raleigh 5 лютого 2010 року, найбільша кількість послідовних
волейбольних передач становила 110. Раніше цього дня члени клубу та
партнери спробували здійснити 96 пробіжок, побивши старий рекорд у 92.
Однак третя спроба призвела до остаточного рекорду в 110, щоб включити
більше учасників, які прийшли на подію.

Найдовший матч
З 27 по 30 грудня 2011 року представники SVU Volleyball (Нідерланди)
завершили найдовший волейбольний марафон у приміщенні (85 годин) у
спортивному центрі Uilenstede в Амстелвені, Нідерланди.
Загалом команди зіграли 63 матчі, зігравши 338 сетів і набравши 14 635 очок.

Кількість людей, яка володіла волейбольним м’ячем

2 жовтня 2008 року жителі Тайваню встановили світовий рекорд за
кількістю людей, які володіють волейбольним м’ячем – 299 осіб, у спортивному
парку ЮнШін в окрузі Тайчжун, Тайвань.
Принаймні 10 секунд учасники контролювали м’яч.

Найбільше ударів
Стефан Матюрен, Дені Дамель, Себастьєн Ле Боссе та Стефан Фор (усі –
Франція) встановили рекорд за кількістю ударів у волейбольний м’яч за одну
хвилину командою з чотирьох осіб у Сулаку, Франція, 15 серпня 2005 року.
Загалом вони забили 9 ударів!
 Підсумок

Волейбол — це чудова та весела гра. Вона об’єднує велику кількість людей по

всьому світу. Займаючись волейболом, людина покращує не тільки свої фізичні
показники, такі як сила, швидкість, точність, увага, а також і соціальні, роботу в
команді, розуміння інших людей. Ця гра здатна згрупувати людей різного віку,
статі, фізичної підготовки й національності. Широкий спектр різновидів цього
спорту, дозволяє грати в волейбол за будь-яких умов, будь-де та будь-коли. В
історії спорту, волейбол стоїть в одному ряді з футболом, тенісом, плаванням
тощо, не поступаючись їм популярність й унікальністю.