Реферат на тему «Волейбол»

Підготував учень 9-В класу

Нагурнік Назар

Історія
Волейбол — одне із найбільш популярних у світі видів спорту.
Батьківщина волейболу — Сполучені Штати Америки. Нову гру винайшов
в 1895 р. Вільям Морган — керівник фізичного виховання у Радянському
Союзі молодих християн (УМСА) у місті Холліок — штат Массачусетс.
Запропонував він перекидати м'яч через тенісну сітку, натягнуту в
розквіті близько двох м. Назва нової грі дав доктор Альфред Холстед —
викладач Спрингфильдского коледжу: «волейбол» — літаючий м'яч. У
1896 р. волейбол уперше продемонстровано на люди. А рік у США
опубліковані перші правил гри, які мали всього 10 параграфів. Минуло
кілька років, і з волейболом познайомилися у Канаді, на Кубі, в Пуерто-
Ріко, Перу, Бразилії, Уругваї, Мексиці. У 1913 р. на Паназиатских іграх
відбувся турнір по волейболу, у якому брали участь команди Японії,
Китаю, Філіппін. У Європу волейбол було завезено на початку ХХ
століття. У 1914 р. до нього почали витрачати час на Англії. Особливо
популярною волейбол стає мови у Франції, де виник 1917 р. У 1920-х
року він розвивається у Польщі, Чехословаччини, СРСР. Починають
проводиться перші офіційні першості країн з усього до Європи. Поруч із
поширенням волейболу у світі вдосконалювалися правил гри,
змінювалися техніка і тактика, формувалися технічні прийоми. Волейбол
стає дедалі колективної грою. Гравці починають застосовувати силові
подачі, широко вводять у гру облудні удари, багато уваги приділяють
техніці передачі, зростає роль захисту, гра стає динамічніше. На
батьківщині волейболу, США, перші офіційні змагання відбулися у 1922
р. в Брукліні. Тоді ж тоді американці виступили з пропозицією включити
волейбол у програмі Олімпійських ігор 1924 р., але ці пропозицію не
одержало підтримки. У 1934 р. міжнародною нараді представників
спортивних федерацій Стокгольмі пропонується створити технічну
комісію з волейболу. У комісію ввійшло 13 Європейських країн, 5 країн
Американського континенту і 4 азіатські країни, в основі було прийнято
американські правил гри. У 1947 р. у Парижі першою конгресі по
волейболу було вирішено з приводу створення і Міжнародної федерації
волейболу (ФИВБ).
У Римі в 1948 р. ФИВБ провела перше місце у історії волейболу першість
Європи серед чоловічих команд, у якому брало участь 6 країн. На
першому місці завоювала команда Чехословаччини. Рік тому у Празі
відбулося перше чемпіонат світу, у якому брало участь 10 чоловічих
команд, і цей перший чемпіонат Європи тоді. Чемпіонами світу і
чемпіонами Європи стали представники СРСР. Олімпійський визнання
волейбол отримав лише у 1957 р., але у програму Ігор уперше
включений тільки XVIII Олімпіаді 1964 р. у Токіо. Тоді, у Японську
столицю приїхали шість жіночих і... 10 чоловічих команд. Першими
олімпійськими чемпіонами стали збірні СРСР (чоловіки) і Банк Японії
(жінки). На токійських іграх волейбол вирізнявся атлетизмом. Перевага
потужного нападу над обороною була очевидною, тому міжнародну
федерацію кілька модернізувала правила волейболу. Гравцям
обороняющейся команди було дозволено при блокуванні переносити
руки набік суперника та вдруге стосуватися м'яча після блокування.
Нововведення уравновесило можливості атаки та цивільного захисту.
Волейбол став більш швидкісним і емоційним. На олімпійських турнірах
найбільших успіхів досягли збірні СРСР: жінки 1968-го, 1972, 1980 і 1988
роках, чоловіка на 1964, 1968 і 1980 роках та збірна Японії: жінки в 1964
і 1976 роках, а чоловіча збірна в 1972 року. У міжнародний календар
ФИВБ включені, крім олімпійських турнірів, першості світу для жіночих і
чоловічих команд, першості Європи для дорослих і молодіжних команд,
змагання на Кубок Європи для клубів — чемпіонів країн і Кубок
власників кубків; виник низку нових великих турнірів: кубок Японії,
кубок ФИВБ, кубок Самаранча, наші меморіальні Савіна і Чинилина... У
волейболі постійно вдосконалюються технічні і тактичні основи. До
трьом дозволеним касаниям додалося ще одне — від блоку, було
вирішено перенесення рук блокуючими через сітку. У той самий час
практично зник прийом м'яча згори, на пальці, — така стала сила ударів
нападаючих. Але родзинка волейболу — відчайдушні кидки захисників,
пірнаючих за «мертвими» м'ячами. Адже без здібності рятувати
становище у що там що ослабне пружина волейболу. У цьому грі
одержимість нападу й натхнення захисту порівняно і протипоставлено.
На думку багатьох тренерів, волейбол перед завтрашнім днем — гра
високорослих, справжніх атлетів, майбутнє за двометровими
універсалами, гравцями, здатними виконувати будь-які функціональних
обов'язків на майданчику. У олімпійського волейболу з'явився нащадок,
встиг набути популярності. У Атланті 1996 року на штучному пляжі
«Атланта бич» дебютував пляжний волейбол. Ігрова майданчик обох
видів волейболу однакова, але пляжі команда і двох гравців, а
приміщенні — з 6. У приміщенні гравці можуть спеціалізуватися, але
пляжі вони мають вміти робити всі: подавати, блокувати, сплачувати і
інше. Пляжный волейбол зародився бегемотів у Південній Каліфорнії
1940 року, і сьогодні він переживає свій бум. У нашій країні волейбол
почав широко повинна розвиватися у 1920-1921 років у районах
Середньої Волги (Казань, Нижній Новгород). Потім з'явився Далекому
Сході — в Хабаровську і Владивостоці, а 1925 року в Україні. Волейбол
тих часів жартома називали країни «грою акторів». У самій Москві перші
волейбольні майданчики з'явилися в обійстях театрів — Мейєрхольда,
Камерного, Революції, Вахтангова. 28 липня 1923 року у Москві
відбулося перше офіційний матч, у якому зустрілися команди Вищих
художніх театральних своїх майстернях і Державного технікуму
кінематографії. Піонерами нового виду спорту стали митці, майбутні
народні артисти СРСР Микола Боголюбов, Борис Щукін, майбутні
знамениті художники Георгій Нисский і Яків Ромас, хорошими гравцями
були знамениті актори А. Кторов і Р. Зелена. Із цієї зустрічі і відбувається
літочислення нашого волейболу. Проте, існує твердження, що волейбол
починався в організаціях, які очолював голова Військово-революційного
комітету Петроградського Ради М. І. Подвойский що саме у Всеобуче,
соціальній та суспільстві будівельників Червоного Стадиона і в піонерів
народилися перші волейбольні команди. У 1925 року Московський Рада
фізкультури розробив і затвердив перші офіційні правила змагань з
волейболу. За цими правилами 1927 року регулярно проводяться
першості Москви. Важлива подія у розвитку волейболу нашій країні
з'явився чемпіонат, розіграний при першій Всесоюзній Спартакіади 1928
року у Москві. У ньому брали участь чоловічі і жіночі команди Москви,
України, Кавказу, Закавказзя, Далекого Сходу. У тому ж року у Москві
був створена стала суддівська колегія. Для розвитку волейболу велике
значення мали масові змагання, проводились майданчиках парків
культури та відпочинку. Ці гри були хорошою школою як для москвичів,
але й зарубіжних гостей. Недарма у початку 1930-х років Німеччини було
видано правила змагань з волейболу під назвою «Волейбол — народна
російська гра».
Навесні 1932 року за Всесоюзному раді фізичної культури СРСР було
створена секція волейболу. А за рік регулярно проводяться першості
Радянського Союзу. Ставши лідерами вітчизняного волейболу,
спортсмени Москви удостоїлися честі представляти її на міжнародній
арені, коли гістьми й суперниками в 1935 року було афганські
спортсмени. Попри те що, що гри проводилися з афганським правилам,
радянські волейболісти здобули переконливу перемогу. Протягом років
Великої Великої Вітчизняної війни волейбол продовжували культивувати
в військових частинах. Вже 1943 року починають оживати волейбольні
майданчики на теренах. З 1945 року відновлюються першості СРСР, рік у
рік вдосконалювалися техніка і тактика. Наші волейболісти
неодноразово виступали як реформаторів гри. Рік 1947-ой
ознаменувався виходом наших волейболістів міжнародний арену. У
першому Всесвітньому фестивалі у Празі було проведено турнір по
волейболу, у якому перемогли радянські волейболісти. У 1948 року
Всесоюзна секція волейболу вступив у члени і Міжнародної федерації
волейболу (і американські, а наші правил гри стали основою
міжнародних), а 1949 року наші гравці вперше узяли участь у офіційних
міжнародних змаганнях. Волейболистки збірної СРСР стали дебютували
чемпіонат Європи на Празі й у відразу ж потрапляє завоювали титул
найсильніших. І першими олімпійськими чемпіонами на Олімпіаді 1964
року у Токіо стала наша чоловіча збірна. Перемагала він і на Олімпіадах
у Мехіко 1968-го р., та у Москві в 1980 р. А жіноча збірна чотири рази
(1968, 1972, 1980 і 1988 рр.) завойовувала титул олімпійських чемпіонів.
Волейбол лише з вигляду простий. Насправді це гра дуже тонка. Настрій
команди, вдале варіювання складом, вміло обрана тактика — від цього,
над меншою мірою, ніж від класу гравців, залежить успіх. І хоча, то,
можливо, у нинішньому волейболі немає такої кількості яскравих
гравців, як 30 років тому вони, нинішні гравці мають вищим класом,
більшої ефективністю гри.
Правила гри
Характеристика гри
Волейбол є спортивної грою із м'ячем, у якій дві команди
змагаються спеціальному майданчику, розділеної сіткою. Є
різноманітні версії гри, щоб показати її багатогранність.
Мета гри — направити м'яч над сіткою, що він торкнувся
майданчики суперника, й не допустити ті ж самі спробу
суперника. І тому команда має 3 торкання м'яча (і ще одне
можливе додаткове дотик до інших м'яча на блоці).
М'яч вводять у гру подачею: подаючий гравець ударом
спрямовує м'яч набік суперника. Розіграш кожного м'яча
триває до його приземлення на майданчик, виходу «за» чи
помилки команди.
У волейболі команда, виграє розіграш, отримує очко (система
«кожен розіграш — очко»). Коли приймаюча команда виграє
розіграш, вона отримує очко право подавати, і його гравці
переходять однією позицію в годинниковий стрілці.
Розділ 1. Гра
Глава 1. Споруди й устаткування
1. Ігрова полі
Ігрова полі включає ігровий майданчик і вільну зону. Він
повинен бути прямокутним і симетричним.
1.1 Розміри
Розміри вільної зони: відстань від бічних ліній 3-5 метрів і від
лицьових — 5-8 м. Висота вільного простору ігрове полем —
12.5 м. Мінімальні розміри вільної зони і висоти вільного
простору ігрове полем можуть бути вказані вагітною про
змагання.
1.2 Ігрова поверхню
1.2.1 Ігрова поверхню мусить бути пласкою, горизонтальній і
одноманітною. Вона має представляти ніякої небезпеки
травмування гравців. Заборонено на нерівних чи слизьких
поверхнях.
Для офіційних змагань ФИВБ дозволяється лише дерев'яне чи
синтетичне покриття. Будь-яке покриття має бути попередньо
затверджено ФИВБ.
1.2.2 У залах поверхню ігрових майданчиків мусить бути
світлого кольору.
Для офіційних змагань ФИВБ білий колір ліній обов'язковий.
Кольори ігрового майданчика та вільної зони мають
відрізнятися друг від друга.
1.2.3 На відкритих майданчиках дозволено ухил 5 мм на 1 м.
для дренажу. Лінії майданчики, одержані із твердих
матеріалів, заборонені.
1.3 Лінії на майданчику
1.3.1 Ширина всіх ліній 5 див. Лінії повинні прагнути бути
світлими і відрізнятися за кольором від статі та будь-яких
інших ліній.
1.3.2 Обмежувальні лінії
Дві бічні і ще дві лицьові лінії обмежують ігровий майданчик.
Бічні і лицьові лінії входить у розміри ігрового майданчика.
1.3.3 Середня лінія
Вісь середньої лінії поділяє ігровий майданчик на рівні
майданчики розміром 9