Видатні українські борці

вільного стилю
Вільна боротьба
Вільна боротьба — спортивне єдиноборство, вид боротьби, в основі якого лежить позиційне маневрування двох
спортсменів, кожен з яких за допомогою різних технічних прийомів (захоплень, кидків, переворотів, підніжок,
підсічок тощо) намагається покласти суперника на лопатки, чи набрати більшу кількість очок в процесі
боротьби. Від класичної боротьби вільна відрізняється широким спектром технік, що включають використання
ніг: Зачеп та інше.
 Історія виникнення вільної боротьби

На міжнародній спортивній арені вільна боротьба з'явилася пізніше греко-римської (французької)

боротьби. Батьківщиною вільної боротьби вважається Англія. Пізніше її завезли до Америки. На
професійному килимі ця боротьба набула вкрай потворних форм. У ній дозволялися самі дикі
прийоми: проти суглобні захвати, вивертання суглобів, больові прийоми і т.д. Звичайно, в
основному, борці-професіонали симулювали звірства один над одним, щоб викликати постійний
інтерес до сутичок. Боротьбу, яку почали культивувати головним чином в коледжах та
університетах США у нас називали «вільно-американською любительською боротьбою». Правила
міжнародної вільної боротьби схожі саме з цим видом боротьби.
Володимир Іванович Синявський (18 лютого 1932 — 27 грудня 2012) — український радянський
спортсмен-борець (вільного стилю, легкої ваги), чемпіон світу (1959), срібний призер Олімпійських іго
в Римі (1960), переможець Кубка світу (1958), чотириразовий чемпіон СРСР (у 1957, 1958,1959 та
1961 р.). Заслужений майстер спорту СРСР (з 1960).
Першу золоту нагороду для України виграв на чемпіонаті світу 1959 року Синявський Володимир Іванович

Народився на хуторі Зіньківському неподалік

від села Вільшани в Дергачівському районі на
Харківщині.
Боротьбою почав займатися з 20 років. Тренер
— Арам Ялтирян.
З 1955-го року був п'ять разів чемпіоном УРСР
та 4 рази чемпіоном СРСР (у 1957, 1958,1959 та
1961 р.). Здобув золоті медалі у змаганнях за
кубок світу у 1958-у році і першість світу у
Тегерані в 1959-му та друге місце на першості
світу в Йокогамі в 1961-му році. Також став
володарем срібної медалі на XVII Олімпійських
іграх у Римі що відбулися у 1960-му році.
У 1962 закінчив Київський інститут фізичної
культури. З 1966 року на тренерській роботі.
 Бори́с Миха́йлович Гуре́вич (*23 лютого 1937, Київ, УРСР — 11 листопада 2020) — радянський
борець вільного стилю, олімпійський чемпіон 1968 року, заслужений майстер спорту СРСР
(1967).

Борис Гуревич народився 1937 р. у Києві. Боротьбою почав

займатися у 1953 р., у 1957 році став чемпіоном України і
цього ж року виграв чемпіонат СРСР.
На літніх Олімпійських іграх 1968 р. в Мехіко боровся у
ваговій категорії до 87 кілограмів (середя вага).
Дворазовий чемпіон світу (1967, 1969), срібний призер
чемпіонату світу (1961), дворазовий чемпіон Європи (1967,
1970), шестикратний чемпіон СРСР (1957, 1958, 1961, 1965,
1966, 1967).

Фігура Бориса Гуревича послугувала моделлю для знаменитої

алегоричної скульптури відомого радянського скульптора
Євгена Вучетича «Перекуємо мечі на орала», встановленной у
1957 році в Нью-Йорку біля будівлі ООН.

Закінчив Київський державний інститут фізичної культури

(1969).

Емігрував до США, проживав у Чикаго.

Сергій Олексійович Бєлоглазов (16 вересня 1956, Калінінград, Російська РФСР) — український
радянський борець вільного стилю, шестиразовий чемпіон світу, п'ятиразовий чемпіон Європи,
чотириразовий володар Кубків світу, дворазовий олімпійський чемпіон. У 2004 році включений
до Всесвітньої Зали слави Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби
Боротьбою почав займатися з 1968 року. Тренувався у Києві в спортивному товаристві «Динамо».

Олімпійські золоті медалі та звання олімпійського чемпіона Сергій Бєлоглазов здобував двічі — на московській та
сеульській Олімпіадах у вазі півня (до 57 кг).

Кар'єра Сергія Бєлоглазова на міжнародній арені була однією з найтриваліших серед борців. До національної збірної
він потрапив у 1977 році. Він вигравав олімпійські турніри в Москві та в Сеулі, й, безсумнівно, був би серед
фаворитів на виграш у Лос-Анжелесі, якби не бойкот. Чеміонат Європи Бєлоглазов вигравав у 1979, 1982, 1984,
1987 та 1988 роках. Чемпіоном світу він ставав у 1981-83 та 1985-87 роках, а ще двічі отримував срібну медаль. В
1979, 1980, 1981, 1983 та 1986 роках Сергій Бєлоглазов був володарем кубка світу.

Після завершення кар'єри борця Сергій Бєлоглазов був першим із радянських спортсменів, якого запросили на
посаду тренера в американський університет. Він також працював головним тренером національної команди США з
вільної боротьби. У 1994-1998 рр. Сергій був тренером японської національної команди з вільної боротьби, а в 1998
році повернувся до Росії, щоб почати працювати тренером збірної Росії з вільної боротьби разом зі своїм братом-
близнюком. У 2003-2006 Сергій знову головний тренер збірної Сполучених Штатів з вільної боротьби і у 2006-2009
був головним тренером жіночої збірної Росії. З 2009 року він працював головним тренером збірної Сінгапуру.

Його брат-близнюк, Анатолій Бєлоглазов теж багаторазовий чемпіон світу і Європи, олімпійський чемпіон у вільній
боротьбі, боровся завжди на одну категорію нижче ніж Сергій.

Починаючи з 1998 року в Калінінграді проводиться щорічний турнір з вільної боротьби на честь Анатолія і Сергія
Бєлоглазових.
Анатолій Олексійович Бєлоглазов (16 вересня 1956, Калінінград, Російська РФСР) —
український радянський борець вільного стилю, триразовий чемпіон світу, чемпіон Європи,
дворазовий володар Кубків світу, олімпійський чемпіон. У 2010 році включений до Всесвітньої
Зали слави Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби (FILA).
Боротьбою почав займатися з 1968 року. Тренувався у Києві в
спортивному товаристві «Динамо».

Олімпійську золоту медаль та звання олімпійського чемпіона Анатолій

Бєлоглазов здобув на московській Олімпіаді у вазі мухи (до 52 кг).

Його брат-близнюк, Сергій Бєлоглазов теж багаторазовий чемпіон

світу і Європи, олімпійський чемпіон у вільній боротьбі, боровся
завжди на одну категорію важчу ніж Анатолій.

Анатолій Бєлоглазов пішов зі спорту після сезону 1984 року, а потім

працював тренером з боротьби. Він був головним тренером
канадської національної збірної з вільної боротьби у 1990—1996 рр. і
австралійської національної збірної з вільної боротьби у 1996—1998
рр. У 1998 році Анатолій повернувся до Росії і почав працювати
тренером збірної Росії з вільної боротьби разом зі своїм братом-
близнюком.

Починаючи з 1998 року в Калінінграді проводиться щорічний турнір

з вільної боротьби на честь Анатолія і Сергія Бєлоглазових.
Мерле́ні Іри́на Олексі́ївна (уроджена Ірина Олексіївна Мельник; нар. 8 лютого 1982,
Кам'янець-Подільський) — заслужений майстер спорту України з вільної боротьби,
олімпійська чемпіонка (Афіни, 2004), бронзова призерка Олімпіади (Пекін, 2008); чемпіон
світу (2000, 2001, 2003, 2007), чемпіон Європи (2004, 2005), вагова категорія — до 48 кг.

Народилася 8 лютого 1982 р. в Кам'янці-

Подільському (Хмельницька область).
Батько і перший тренер — Олексій
Володимирович Мельник.

Заміжня. Чоловік — майстер спорту

міжнародного класу з вільної боротьби
Андрій Микульчин. Сини Артур, Адам.
Вийшла заміж 18 лютого 2006. Після
одруження Ірина взяла прізвище свого
чоловіка, але під час спортивних змагань
послуговувалась звичним Мерлені,
оскільки саме під цим прізвищем
досягла найбільших перемог на світовій
борцівській арені, і воно відоме всьому
світові
 Спортивна кар'єра
Прийшла в боротьбу у віці 15 років. Приїхала до Львова на навчання в
училище фізичної культури під прізвищем Мельник. Згодом юна
спортсменка потрапила в історію з фіктивним шлюбом із греком
Мерлені. Про цю сторінку своєї біографії борчиня згадувати не любить.

В 2007 році Ірина Мерлені завоювала

срібну медаль на чемпіонаті світу з
боротьби, що проходив у Баку[3].
Незадовго до світової першості, Ірина
упевнено виграла міжнародний турнір у
Польщі.

Чемпіонка Олімпійських ігор 2004 в м.

Афіни, Триразова чемпіонка світу,
срібний призер чемпіонату світу 2007,
Багаторазова чемпіонка України.

Тренери: Олексій Мельник, Руслан

Савлохов, Ігор Дух.

21 вересня 2013 року увійшла до

всесвітньої Зали Слави Міжнародної
федерації об'єднаних стилів боротьби
(FILA)
28 серпня 2014-го року виставила на аукціон золоту медаль і
кубок, здобуті нею на міжнародному турнірі «Чорне море»;
кошти від продажу мають піти пораненим воякам, що воюють
на сході України