Гімнастика

Гімнастика - система спеціально підібраних фізичних вправ, методичних прийомів,

вживаних для зміцнення здоров'я, гармонійного фізичного розвитку і вдосконалення
рухових здібностей людини, сили, спритності, прудкості рухів, витривалості і ін. Об'єм
вживаних вправ дозволяє впливати на весь організм в цілому і розвивати окремі групи
м'язів і органи, регулювати навантаження з врахуванням підлоги, віку, рівня фізичної
підготовленості.

Гімнастика поділяється на:

-cпортивну ;
-художню.

Художня гімнастика — це складно-координаційний вид спорту, під музичний супровід,

що виконує одна гімнастка, або команда із п'яти дівчат з кількома предметами по
черзі: м'ячем, скакалками, булавами, обручем і стрічками. Художня гімнастика
є олімпійським видом спорту.
Останнім часом виступи без предмету не проводяться на змаганнях світового класу. При
групових виступах використовуються один, два види предметів одночасно (наприклад —
обручі і м'ячі) або декiлька предметiв одного виду (наприклад — п'ять м'ячів, п'ять пар
булав). Переможці визначаються в багатоборстві, в окремих видах і групових вправах. Всі
вправи йдуть під музичний супровід.
Раніше виступали під фортепіано або один інструмент. Тепер використовуються
оркестрові фонограми. Вибір музики залежить від бажань гімнастки і тренера. Але кожна
вправа повинна тривати не більше півтори хвилини. Змагання проходять на
гімнастичному килимі розміром 13х13 метрів. Класичне багатоборство (4 вправи) —
олімпійська дисципліна. Окрім багатоборства, гімнастки, що виступають в індивідуальній
першості, традиційно розігрують комплекти нагород в окремих видах вправ
(окрім Олімпійських ігор).
Виступи оцінюються за двадцятибальною системою. Один з найбільш видовищних і
витончених видів спорту. З 1984 року — олімпійський вид спорту. До недавнього часу
виключно жіночий вид спорту, проте з кінця XX століття — завдяки зусиллями японських
гімнастів стали проводитися змагання й між чоловіками
 

Олімпійська історія
Першою олімпійською чемпіонкою з художньої гімнастики стала канадка Лорі Фанг,
вигравши багатоборство на Олімпійських іграх у 1984 у Лос-Анджелесі (нагадаємо, що
радянські та болгарські гімнастки не брали участі в Іграх-1984).
У 1988 році олімпійською чемпіонкою стала радянська гімнастка Марина Лобач. У
1992 — українка Олександра Тимошенко, у 1996 також українка Катерина Серебрянська,
у 2000 — росіянка Юлія Барсукова, у 2004 росіянка Аліна Кабаєва, у 2008 —
росіянка Євгенія Канаєва
Починаючи з 1996 року, до програми Олімпійських ігор включені групові вправи.

Художня гімнастика в Україні

Українські гімнастки — одні з лідерів світової

гімнастики. Головними тренерами збірною протягом
багатьох років є Ірина та Альбіна Дерюгіни. Вони
заснували всесвітньо відому «Школу Дерюгіних»,
відому титулованими ученицями, серед них Ганна
Безсонова (багаторазова чемпіонка світу, дворазовий
бронзовий призер Олімпійських ігор).
Україна має двох олімпійських чемпіонок — Катерину
Серебрянську та Олександру Тимошенко, бронзових
призерок Ганну Безсонову (двічі), Олену
Вітриченко та Оксану Скалдіну.
Чемпіонкою світу як в особистій першості (2001), так в і
груповій першості (2002) була Наталія Годунко. Чемпіонкою світу 2001 року в
індивідуальному баготоборстві стала Тамара Єрофеєва.
Першим номером збірної України у 2010—2013 рр. була Аліна Максименко, багаторазова
призерка чемпіонатів Європи та світу.
Щорічно в Києві проходять міжнародні змагання — Кубок Дерюгіної.
Спортивна гімнастика
Вид спорту чоловіча спортивна гімнастика включає вправи на поперечині, кільцях,
брусах, коні, вільні вправи, опорний стрибок. Змагання зі спортивної гімнастики для
жінок включають вправи на брусах, колоді, опорний стрибок і вільні вправи. Спортивна
гімнастика є олімпійським видом спорту.

Гімнастика (від грец. «γυμνάζω» — тренуюватися оголеним, тренуватися) — система

тілесних (фізичних) вправ, яка склалася у Давній Греції за багато віків до нашої ери.
Метою гімнастики були загальний всебічний фізичний розвиток та самовдосконалення.
Іншою версією походження слова гімнастика є від грецького «γυμνός» — оголений (як
відомо, стародавні греки займались тілесними вправами оголеними). Крім
загальнорозвиваючих і військових вправ, вправ з верхової їзди, плавання, імітаційних та
ритуальних танців, гімнастика стародавніх греків включала і вправи, з яких проводились
публічні змагання — біг, стрибки, метання, боротьба, кулачний бій, їзда на колісницях,
які, в свою чергу, включалися в програми Олімпійських ігор, що проходили з 776 року до
нашої ери по 392 рік н. е. протягом 1168 років.

Стійка на прямий руці головою донизу.

Витоки гімнастики розпочинаються з третього тисячоліття до нашої ери. Найдавніші

згадки про систему гімнастичних вправ існують в Індії, адже саме там почала свій шлях
славнозвісна система індійських йогів. Є зображення тих часів, на яких показані гімнасти,
які брали участь у ритуальних святах, демонструючи свою силу і спритність. В той же час,
на теренах стародавнього Китаю гімнастичні вправи використовували як лікувальний і
профілактичний засіб.

Неоціненний внесок у розвиток і поширення гімнастики зробили стародавні греки.

Усім відомо, що в стародавній Елладі панував культ

здорового, гарного тіла. Заняття спортом були
невід'ємною частиною життя, в якому гімнастика займала
особливе місце. Адже гімнастика розвивала силу,
мужність, витривалість і духовну впевненість, нею
починали займатися ще з дитинства. Були створені
спеціальні школи — гімназії, де з дітей виховували
справжніх атлетів. А викладачів гімназій того часу
називали гімнасіархами. Гімнасіархи були шанованими і
поважними представниками еллінського суспільства. У
гімнастів був свій бог-покровитель — Гермес, на честь
якого щорічно влаштовувалися пишні свята. На цих
святах молоді елліни здавали іспити на спритність, біг,
боротьбу і метання спису. Але крім цих незаперечних
вмінь, молоді люди повинні були мати гарну,
пропорційно розвинену мускулатуру. А у формуванні
гарного пропорційного тіла гімнастика відіграє найпершу
роль.
У своєму розвитку спортивна гімнастика пройшла кілька етапів: з часом змінювались
вимоги до неї, і відповідно, її зміст. Історія гімнастики XIX ст. в основному визначалась
протистоянням двох принципово різних систем: шведської і німецької.
Визнаним видом спорту гімнастика стала в 1896 році, коли була включена в програму
перших сучасних Олімпійських ігор. Хоча сучасна програма гімнастичних змагань
визначилась далеко не відразу. До того ж проходили вони незвичайно. Змагання гімнастів
не рідко організовували на відкритому повітрі. Не існувало спочатку і єдиних технічних
вимог щодо гімнастичних снарядів: дуже часто збірні команди приїжджали на міжнародні
змагання з власним «реквізитом».
У 1896 році, на відроджених П'єром де Кубертеном 1-х Олімпійських іграх в Афінах,
спортивна гімнастика знову заявила про себе. Програма перших змагань складалася з
виступів на різноманітних гімнастичних снарядах: кінь, кільця, опорний стрибок, бруси,
поперечина, лазіння по канату. На той час фактично не було командних змагань і не
розігрувалось абсолютна першість. Не було на 1-й Олімпіаді і змагань серед жінок, на
гімнастичний помост виходили тільки чоловіки. Вперше жіноча гімнастика дебютувала на
9-й Олімпіаді в Амстердамі у 1928 році. Правда, наступні, Х Ігри (1932, Лос-Анджелес)
вони пропустили, але з ХІ Ігор (1936, Берлін, Німеччина), брали участь постійно у всіх
іграх. Спочатку жінки змагались лише у командній першості, а з XV Ігор (1952, Гельсінкі,
Фінляндія) виступають в особистій першості в багатоборстві — опорні стрибки, бруси,
колода, вільні вправи — і з окремих видів.
З ХІ Ігор програма змагань у чоловіків стабілізувалась і набула сучасного вигляду —
вільні вправи, кінь, кільця, опорні стрибки, бруси, поперечина.
Перший чемпіонат світу зі спортивної гімнастики відбувся 1903 року в Антверпені. Його
переможцем став француз Жорж Мартіне. Жінки вперше взяли участь у світовій першості
1938 року.
У наш час гімнастика міцно увійшла в систему фізичного виховання людей і займає в ній
важливе місце. Вона популярна завдяки її доступності. Поряд зі складними, навіть дуже
складними, вправами, які є в сучасній спортивній гімнастиці, у ній є безліч
найрізноманітніших простих вправ, цілком доступних будь-якій людині, незалежно від
його віку та статі. Важко переоцінити значення гімнастики, яка поряд з основними
засобами фізичного виховання, такими, як ігри, спорт, туризм, покликана сприяти
зміцненню здоров'я, загартовування організму, вихованню моральних і вольових якостей
людини, відновлення його фізичних і духовних можливостей. 
Гімнастика стала сьогодні справді народним засобом фізичного виховання. У нашій країні
щодня займаються гімнастикою мільйони людей. Гімнастика займає важливе місце у
програмах фізичного виховання вищих та середніх навчальних
закладів, колективах фізичної культури і добровільних
спортивних товариствах спортивною акробатикою, спортивної та художньої гімнастикою
регулярно займаються сотні тисяч дітей, юнаків та дівчат. 
Гімнастика використовується як засіб лікування в медицині, застосовується як засіб
оздоровлення в будинках відпочинку, санаторіях. В останні роки в нашій країні великою
популярністю користується атлетична гімнастика. Одержує все більше поширення
професійно-прикладна гімнастика. 
Завдання гімнастики визначаються загальною метою виховання, яка полягає у формуванні
нової людини, гармонійно поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну
досконалість. 

Оздоровчі завдання: зміцнення здоров'я, розвиток окремих м'язових груп і всієї м'язової
системи: усунення та попередження функціональних відхилень в окремих органах і
системах організму; вироблення правильної постави, ходи; загальний розвиток та
зміцнення органів дихання та роботи серцево-судинної системи, поліпшення обміну
речовин і підвищення життєдіяльності організму. 
Освітні завдання: сприяти всебічному гармонійному фізичному розвитку, вихованню
сили, гнучкості, витривалості, швидкості, спритності, координації та виразності рухів;
озброювати учнів знаннями, вміннями і навичками, необхідними в побуті, трудової
діяльності. 

Виховні завдання: формування колективізму, дисциплінованості; виховання моральних

якостей: сміливості, рішучості, цілеспрямованості, наполегливості, завзятості, витримки,
орієнтування, ініціативності .

Види гімнастики і їх класифікація. 

Усе велике різноманіття гімнастичних вправ історично склалося в окремі види. Цей
закономірний процес почався ще в минулому сторіччі. У 1968 р. на Всесоюзній
конференції з питань гімнастики були розглянуті і затверджені три групи її видів:
загально-розвиваючі види, спортивні і прикладні види гімнастики. Такий поділ
виправдано двома обставинами. Перша пов'язана з більш конкретними завданнями, які
поставлені перед гімнастикою в даний час. Друге - з необхідністю наукового
обгрунтування подальшого розвитку гімнастики, створення сучасної теорії та методики її
практичного застосування. 
Існуючі нині види гімнастики відрізняються приватними цілями і завданнями,
специфічними вправами і методичними прийомами. 

Основна гімнастика спрямована на всебічний розвиток і зміцнення організму, на

оволодіння загальними основами рухів, на виховання фізичних, моральних і вольових
якостей, необхідних у всіх областях діяльності людини. Засобами основної гімнастики є:
стройові вправи (ходьба, біг у різних поєднаннях); загально-розвиваючі вправи без
предметів і з предметами; вільні вправи; найпростіші вправи на гімнастичних снарядах;
акробатичні вправи; елементи художньої гімнастики, хореографії, гри, естафети, стрибки .

Основна гімнастика, у свою чергу, ділиться на ряд різновидів стосовно до різних груп і
віком займаються. 
Основна гімнастика для дітей дошкільного віку (3-7 років). Головними завданнями
основної гімнастики в дошкільному віці є охорона і зміцнення здоров'я дітей,
загартовування організму, формування правильної постави, всебічний фізичний розвиток,
вироблення початкових навичок особистої і громадської гігієни. 
Учитель повинен враховувати фізичні можливості дітей даного віку і весь процес
фізичного виховання дошкільнят підпорядковувати інтересам нормального розвитку
організму. У зв'язку з особливостями розвитку скелета, м'язів, внутрішніх органів,
нервової системи необхідні найпростіші види фізичних вправ-загально-розвиваючі
вправи, ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння, рівновагу, рухливі ігри, а також
найпростіші вправи художньої гімнастики. Учитель повинен прагнути виховувати
у хлопців дисципліну і прищеплювати навички організованого поведінки в колективі. 
Основна гімнастика для дітей шкільного віку спрямована на загальне зміцнення і розвиток
організму школярів, формування правильної постави, виховання фізичних, моральних і
вольових якостей, а також вміння доцільно користуватися ними у практичній діяльності. 
Поряд з урочної формою в шкільному режимі дня передбачена гімнастика до занять. Мета
її - організувати учнів перед початком навчального дня, привчити їх до регулярних
фізичних вправ. 
У зв'язку з анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями організму, що росте
шкільний вік поділяється на три періоди: 
а) молодший шкільний вік-від 7 до 9 років (I-III класи); 
б) середній шкільний вік-від 10 до 14 років (IV-VIII класи); 
в) старший шкільний вік-від 15 до 16 років (IX-Х класи). 
У кожній з цих вікових груп використовуються різні засоби і методи фізичного
виховання. 
Атлетичною гімнастикою в основному займаються юнаки з метою формування
правильної постави, гармонійного розвитку мускулатури всього тіла, виправлення
недоліків статури. Вона розвиває такі цінні для людини рухові якості, як сила, гнучкість,
швидкість, спритність і витривалість. 
 Висновок
Гімнастика - система спеціально підібраних фізичних вправ,методичних прийомів,
застосовуваних для зміцнення здоров'я, гармонійного фізичного розвитку і вдосконалення
рухових здібностей людини, сили, спритності, швидкості рухів, витривалості та ін Обсяг
застосовуваних вправ дозволяє впливати на весь організм в цілому і розвивати окремі
групи м'язів і органи, регулювати навантаження з урахуванням статі, віку, рівня фізичної
підготовленості .
Гімнастичні вправи ділять на стройові, загально, прикладні, вільні, на снарядах, стрибки,
вправи художньої гімнастики, акробатичні. Стройові вправи (різні побудови,
перебудування, розмикання і змикання) використовують для навчання ходьбі, бігу,
виховання правильної постави, організації займаються і їхніх колективних дій. Загально-
розвиваючі вправи сприяють загальному фізичному розвитку, підготовці займається до
складніших рухових дій. Прикладні вправи (ходьба і біг, метання, лазіння, вправи в
рівновазі, подоланні перешкод, переповзання, підніманні і перенесення вантажу і ін)
формують необхідні навички. Вільні вправи розвивають і удосконалюють
координаційні здібності займаються. Вправи на гімнастичних снарядах (кінь, кільця,
бруси, перекладина) розвивають силу, спритність і високу координацію рухів. Стрибки
опорні й прості тренують органи дихання, кровообігу, розвивають і зміцнюють м'язи ніг і
ін. 
Примітки:
https://uk.wikipedia.org/wiki

http://ua-referat.com

https://poznayka.org/s2179t1.html