Реферат

Тема: "Акробатика"

ЗМІСТ

Вступ.

1. Історія акробатики.

2. Класифікація акробатичних вправ.

3.

Висновок

ВСТУП

Акробатика є одним із видів гімнастики зі спортивною спрямованістю. Вона включає вправи на

спритність, гнучкість, стрибучість, силу і балансування.

Цільова спрямованість акробатики дає змогу успішно вирішувати основні завдання фізичного
виховання.

Основою акробатичних вправ є майстерне володіння тілом та гарний розвиток мускулатури.

Наприклад, такі елементи акробатики, як обертання тіла, збереження рівноваги у різноманітних
умовах опори, використовуються у багатьох видах спорту. Акробатичні вправи складають складну і
дуже важливу частину вільних вправ.

Останнім часом хореографія стала невід'ємною частиною підготовки спортсменів у багатьох видах
спорту, оскільки вона виховує культуру рухів, удосконалює музичність котрі займаються. Зростання
вимог до спортивної майстерності в акробатиці сприяли поглибленої спеціалізації тренерів, що
призвело до виникнення бригадного методу роботи.

Акробатикою можна займатися з 4 років. Це фізичне навантаження не тільки зміцнює тіло дитини та
сприяє гармонійному фізичному розвитку, а й допомагає виховати характер. Працьовитість,
наполегливість, впевненість у собі, відповідальність - це лише мала частина того, що дає цей вид
спорту для дітей.Дуже важливо, перш ніж почати займатися акробатикою, пройти повний медичний
огляд дитини та проконсультуватися з лікарем щодо протипоказань та будь-яких обмежень.

Ще нещодавно акробатика була доступна лише дітям чи дорослим спортсменам, які почали
займатися ще молодому віці. В даний час все набагато простіше і в багатьох містах можна знайти
акційні секції для дорослих. Звичайно, на таких тренуваннях навряд чи вдасться стати професіоналом,
але займатися собі цілком реально. Крім того, існує багато видів спорту та танців, доступних для
людей різного віку, в яких розучуються та використовуються різні акробатичні елементи.

ІСТОРЯ АКРОБАТИКИ.

Акробатика, як вид фізичних вправ, виникла у давнину.

Зображення на судинах, фресках та інших виробах, що збереглися, свідчать про те, що цей вид спорту
був відомий вже в Давньому Єгипті за 2300 років до н. е..

Займалися акробатичними вправами у Стародавній Греції та на Криті.

В одній із пісень «Одіссеї» Гомер розповідав, як бенкетуючих розважали два стрибуни, які,
«погоджуючи з дзвінкою лірою стрибки… швидко скакали».

У Стародавньому Римі акробатичні вправи демонстрували мандрівні артисти — «циркулятори», які

поруч із цими вправами показували й інші види мистецтва: ходіння канатом, дресирування тощо.
Деякі багаті римляни містили при собі «акробатів та різного роду фокусників». Є відомості про
акробати, які виконували різні вправи на жердині, яка трималася на лобі. Згадується про акробати, які
виконували складні вправи на гнучкість.

У період Відродження у Венеціанській республіці влаштовували «конкурси живої архітектури», т. е.

побудови акробатичних пірамід. Сенат присуджував приз тій групі, яка збудує найвищу піраміду.
Відомі випадки побудови пірамід заввишки близько 9 метрів.

Наприкінці XVIII століття європейських стаціонарних столичних цирках з'являються акробатичні

вправи, які швидко стають невід'ємною частиною професійних циркових вистав. А в ХІХ столітті
акробатичні вправи починають включатися до національних систем гімнастики. До цього часу
намітилися дві лінії в подальшому розвитку акробатики: професійно-циркова та спортивно-
аматорська.

Швидкий розвиток акробатики та широке її використання представниками інших видів спорту

пояснюються наступним: акробатичні вправи є ефективним засобом виховання та вдосконалення
фізичних та морально-вольових якостей, необхідних у побуті, спорті та трудовій діяльності;
акробатичні вправи незвичайні та видовищні. Професійний напрямок в акробатиці розвивалося
шляхом все більш вузької спеціалізації. Відбувалося це тому, що артисти могли тривалий час
виступати з одним номером, роз'їжджаючи різними містами та країнами. Замість універсальних,
різнобічних артистів минулого з'являються віртуози в одному жанрі і навіть в одному трюку.

Виділяються відносно самостійні види циркової акробатики: акробатика на конях, силова акробатика,
вольтижна (плечова) акробатика, «карійські ігри» та стрибкова акробатика (зі снарядами та без них).
Ці основні види культивуються в цирку й донині.

Друге напрям у розвитку акробатики — спортивне — пов'язані з виникненням гуртків любителів

акробатики.

КЛАСИФІКАЦІЯ АКРОБАТИЧНИХ ВПРАВ

Акробатичні вправи розвивають силу, спритність, швидкість реакції, орієнтування у просторі та є

відмінним засобом тренування вестибулярного апарату.

Вправи широко представлені в основній гімнастиці для дітей шкільного віку, що використовуються у
масових гімнастичних виступах. Для занять акробатичними вправами не потрібне складне
обладнання.

Акробатику можна розділити на такі види:

2.1. Спортивні акробатики. Окремий вид спорту. У спортивній акробатиці існує кілька видів програм:
стрибкова, парна та групова. У стрибковій акробатиці спортсмен виконує акробатичні стрибки на
спеціальній доріжці завдовжки 30 метрів. У парній та груповій акробатиці спортсмени виконують
акробатичні вправи різної складності парами чи групами. Пари та групи можуть бути чоловічими,
жіночими чи змішаними.

2.2. Циркова акробатика Включає кілька жанрів циркового мистецтва: повітряна акробатика,
стрибкова акробатика, силова акробатика та інші.

2.3. Спеціальна акробатика. Цей вид акробатики застосовується для тренування спортсменів різних
видів спорту чи різних напрямів танців. Тобто, по суті, це різні акробатичні елементи (стрибки,
перекати, сальто, падіння та інші), які використовуються в тому чи іншому виді спорту або танців.

Акробатичні вправи поділяються на дві групи.

До першої відносяться динамічні вправи (переважно), пов'язані з частковим або повним

перевертанням спортсмена через голову в різних напрямках, до другої - статичні (переважно),
пов'язані з утриманням тіла в рівновазі в різних положеннях.
До динамічних вправ відносяться перекати, перекиди, повороти, рухи дугою, сальто, виконуються як
поодинці, так і з партнером, можуть застосовуватися снаряди - трамплін, підкидна дошка, підкидна
сітка.

Статичні вправи – це стійки, мости, шпагати, виконувані поодинці, парах, групах.

ВИСНОВОК

Застосування акробатики у підготовці висококваліфікованих спортсменів різних спеціалізацій набуває

широкого розмаху. Встановлено залежність між акробатичною підготовкою спортсменів та
підвищенням спортивної майстерності у тих видах спорту, які висувають підвищені вимоги до
спритності, сміливості та рішучості, вестибулярної стійкості та навичок самострахування.

Акробати відрізняються правильною поставою, гармонійно розвиненою мускулатурою. Їхні дії

характеризуються високою координованістю, сміливістю, красою рухів; діапазон складності та
різноманітності акробатичних вправ надзвичайно великий.

Поруч із користь акробатики здоров'ю безсумнівна:

- акробатика чудово тренує всі групи м'язів, розвиває силу та витривалість, робить тіло гнучким;

- зміцнює вестибулярний апарат, покращує координацію рухів та орієнтацію у просторі;

- Акробатика сприятливо впливає на роботу практично всіх органів та систем організму;

- сприяє зміцненню імунітету;

- Поліпшує роботу серцево-судинної системи;

- Покращує обмін речовин в організмі;

- Як і інші види фізичної активності, акробатика допомагає тримати свою фігуру у чудовій формі і не
дозволяє набиратися зайвої ваги; красива постава та підтягнутість всього тіла - відмінна риса
акробатів.