ПРОЕКТ НА ТЕМУ:

СИНТЕЗ БІЛКА

ПІДГОТОВИЛА УЧЕНИЦЯ 10 КЛАСУ

ОСТАПЧУК ВІКТОРІЯ
ЗМІСТ

• ПРОЦЕС СИНТЕЗУ БІЛКА

• СИНТЕЗ БІЛКА З АМІНОКИСЛОТ
• СИНТЕЗ БІЛКІВ ТА ІНСУЛІН
• НОВИЙ МЕТОД СИНТЕЗУ БІЛКА
• У ЧОМУ ПОЛЯГАЮТЬ ТРУДНОЩІ СИНТЕЗУ БІЛКІВ
ВСТУП
У КОЖНІЙ ГАЛУЗІ НАУКИ Є СВІЙ «ФІЛОСОФСЬКИЙ КАМІНЬ»; КІБЕРНЕТИКИ МРІЮТЬ ПРО
«ДУМАЮЧІ» МАШИНИ, ФІЗИКИ — ПРО КЕРОВАНІ ТЕРМОЯДЕРНІ РЕАКЦІЇ, ХІМІКИ — ПРО
СИНТЕЗ «ЖИВОЇ РЕЧОВИНИ» — БІЛКА. СИНТЕЗ БІЛКА ДОВГІ РОКИ БУВ ТЕМОЮ
ФАНТАСТИЧНИХ РОМАНІВ, СИМВОЛОМ ПРИЙДЕШНЬОЇ МОГУТНОСТІ ХІМІЇ. ЦЕ
ПОЯСНЮЄТЬСЯ Й ТІЄЮ ВЕЛИЧЕЗНОЮ РОЛЛЮ, ЯКА НАЛЕЖИТЬ БІЛКУ У СВІТІ ЖИВОГО, І
ТИМИ ТРУДНОЩАМИ, ЯКІ НЕМИНУЧЕ ПОСТАВАЛИ ПЕРЕД КОЖНИМ СМІЛИВЦЕМ, ЯКИЙ
ВІДВАЖИВСЯ «СКЛАСТИ» З ОКРЕМИХ АМІНОКИСЛОТ ВИГАДЛИВУ МОЗАЇКУ БІЛКА. І
НАВІТЬ ЩЕ НЕ САМОГО БІЛКА, А ТІЛЬКИ ПЕПТИДІВ!
РІЗНИЦЯ МІЖ БІЛКАМИ І ПЕПТИДАМИ НЕ ТІЛЬКИ ТЕРМІНОЛОГІЧНА, ХОЧА МОЛЕКУЛЯРНІ
ЛАНЦЮГИ І ТИХ Й ІНШИХ СКЛАДАЮТЬСЯ З АМІНОКИСЛОТНИХ ЗАЛИШКІВ. НА ЯКОМУСЬ
ЕТАПІ КІЛЬКІСТЬ ПЕРЕХОДИТЬ У ЯКІСТЬ: ПЕПТИДНИЙ ЛАНЦЮГ — ПЕРВИННА СТРУКТУРА
— НАБУВАЄ ЗДАТНІСТЬ ЗГОРТАТИСЯ В СПІРАЛІ І КЛУБКИ, УТВОРЮЮЧИ ВТОРИННУ І
ТРЕТИННУ СТРУКТУРИ, ХАРАКТЕРНІ ВЖЕ ДЛЯ ЖИВОЇ МАТЕРІЇ. І ТОДІ ПЕПТИД СТАЄ
БІЛКОМ. ЧІТКОЇ МЕЖІ ТУТ НЕ ІСНУЄ — НА ПОЛІМЕРНИЙ ЛАНЦЮГ НЕ МОЖНА ПОСТАВИТИ
ДЕМАРКАЦІЙНИЙ ЗНАК: ДО СЮДИ — ПЕПТИД, ЗВІДСИ — БІЛОК.
СПОСІБ З’ЄДНАННЯ АМІНОКИСЛОТ В ПЕПТИДИ БУВ ВІДКРИТИЙ НА ПОЧАТКУ МИНУЛОГО
СТОЛІТТЯ НІМЕЦЬКИМ ХІМІКОМ ЕМІЛЕМ ФІШЕРОМ. АЛЕ ЩЕ ДОВГО ПІСЛЯ ЦЬОГО ХІМІКИ
НЕ МОГЛИ НАВІТЬ СЕРЙОЗНО ДУМАТИ ПРО СИНТЕЗ БІЛКА.
ПРОЦЕС СИНТЕЗУ БІЛКА
ДЛЯ ТОГО, ЩОБ З’ЄДНАТИ МІЖ СОБОЮ ДВІ АМІНОКИСЛОТИ, ТРЕБА ПОДОЛАТИ
ЧИМАЛО ТРУДНОЩІВ. КОЖНА АМІНОКИСЛОТА МАЄ ДВА ХІМІЧНИХ ОБЛИЧЧЯ:
КАРБОКСИЛЬНУ КИСЛОТНУ ГРУПУ НА ОДНОМУ КІНЦІ І АМІННУ ОСНОВНУ ГРУПУ —
НА ІНШОМУ. ЯКЩО ВІД КАРБОКСИЛУ ОДНІЄЇ АМІНОКИСЛОТИ ВІДІБРАТИ ГРУПУ ОН,
А ВІД АМІННОЇ ГРУПИ ІНШОГО — АТОМ ВОДНЮ, ТО ДВА АМІНОКИСЛОТНИХ
ЗАЛИШКУ, ЩО УТВОРИЛИСЯ ПРИ ЦЬОМУ МОЖУТЬ З’ЄДНАТИСЯ ОДИН З ОДНИМ
ПЕПТИДНИМ ЗВ’ЯЗКОМ, І В РЕЗУЛЬТАТІ ВИНИКНЕ НАЙПРОСТІШИЙ З ПЕПТИДІВ —
ДИПЕПТИД. І ВІДЩЕПИТЬСЯ МОЛЕКУЛА ВОДИ. ПОВТОРЮЮЧИ ЦЮ ОПЕРАЦІЮ,
МОЖНА НАРОЩУВАТИ ДОВЖИНУ ПЕПТИДУ.
ПРОТЕ ЦЮ, ЗДАВАЛОСЯ Б, НА ПЕРШИЙ ПОГЛЯД НЕСКЛАДНУ ОПЕРАЦІЮ ПРАКТИЧНО
ВАЖКО ВТІЛИТИ: АМІНОКИСЛОТИ ДУЖЕ НЕОХОЧЕ З’ЄДНУЮТЬСЯ ОДНА З ОДНОЮ.
ДОВОДИТЬСЯ ЇХ АКТИВУВАТИ, ХІМІЧНО, І «ПІДІГРІВАТИ» ОДИН З КІНЦІВ ЛАНЦЮГА
(НАЙЧАСТІШЕ КАРБОКСИЛЬНИЙ), І ВЕСТИ РЕАКЦІЮ, СУВОРО ДОТРИМУЮЧИСЬ
НЕОБХІДНИХ УМОВ. АЛЕ ЦЕ ЩЕ НЕ ВСЕ: ДРУГА СКЛАДНІСТЬ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО
З’ЄДНУВАТИСЯ ОДИН З ОДНИМ МОЖУТЬ НЕ ТІЛЬКИ ЗАЛИШКИ РІЗНИХ
АМІНОКИСЛОТ, АЛЕ І ДВІ МОЛЕКУЛИ ОДНІЄЇ КИСЛОТИ. ПРИ ЦЬОМУ БУДОВА
СИНТЕЗОВАНОГО ПЕПТИДУ БУДЕ ВЖЕ ВІДРІЗНЯТИСЯ ВІД БАЖАНОГО.
ПРОЦЕС СИНТЕЗУ БІЛКА
ЩОБ НЕ ДАТИ РЕАКЦІЇ ЗВЕРНУТИ З ЗАДАНОГО ШЛЯХУ, НЕОБХІДНО
ЗАМАСКУВАТИ ЦІ ПОМИЛКОВІ МІШЕНІ — «ЗАПЕЧАТАТИ» НА ЧАС
ПРОВЕДЕННЯ РЕАКЦІЇ ВСІ РЕАКЦІЙНОЗДАТНІ ГРУПИ АМІНОКИСЛОТИ, КРІМ
ОДНІЄЇ, ПРИЄДНАВШИ ДО НИХ ТАК ЗВАНІ ЗАХИСНІ УГРУПОВАННЯ. ЯКЩО
ЦЬОГО НЕ ЗРОБИТИ, ТО МЕТА БУДЕ РОСТИ НЕ ТІЛЬКИ З ОБОХ КІНЦІВ, АЛЕ І
ВБІК, І АМІНОКИСЛОТИ ВЖЕ НЕ ВДАСТЬСЯ З’ЄДНАТИ В ЗАДАНІЙ
ПОСЛІДОВНОСТІ. А АДЖЕ САМЕ В ЦЬОМУ І ПОЛЯГАЄ СЕНС ВСЯКОГО
СПРЯМОВАНОГО СИНТЕЗУ.
АЛЕ, ПОЗБАВЛЯЮЧИСЬ ТАКИМ ЧИНОМ ВІД ОДНІЄЇ НЕПРИЄМНОСТІ, ХІМІКИ
ЗІТКНУЛИСЯ З ІНШОЮ: ЗАХИСНІ УГРУПОВАННЯ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ
СИНТЕЗУ ПОТРІБНО ВИДАЛИТИ.
ЛИШЕ В 1932 РОЦІ УЧЕНЬ ФІШЕРА М. БЕРГМАНН ЗНАЙШОВ ВИХІД З ЦЬОГО
СТАНОВИЩА: ВІН ЗАПРОПОНУВАВ ЗАХИЩАТИ АМІНОГРУПУ
АМІНОКИСЛОТИ КАРБОБЕНЗОКСИГРУПОЮ, ЯКУ МОЖНА БУЛО ВИДАЛИТИ
БЕЗ ПОШКОДЖЕННЯ ПЕПТИДНОГО ЛАНЦЮГА.
СИНТЕЗ БІЛКА З АМІНОКИСЛОТ
ПРОТЯГОМ НАСТУПНИХ РОКІВ БУЛО ЗАПРОПОНОВАНО РЯД ТАК ЗВАНИХ
М’ЯКИХ МЕТОДІВ «ЗШИВАННЯ» АМІНОКИСЛОТ ОДНА З ОДНОЮ. ПРОТЕ ВСІ
ВОНИ ФАКТИЧНО БУЛИ ЛИШЕ ВАРІАЦІЯМИ НА ТЕМУ МЕТОДУ ФІШЕРА. АЛЕ
САМ ПРИНЦИП ЗАЛИШАВСЯ ВСЕ ТИМ ЖЕ. І ВСЕ ТИМИ Ж ЗАЛИШАЛИСЯ
ТРУДНОЩІ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ ВРАЗЛИВИХ ГРУП. ЗА ПОДОЛАННЯ ЦИХ
ТРУДНОЩІВ ДОВОДИЛОСЯ РОЗПЛАЧУВАТИСЯ ЗБІЛЬШЕННЯМ ЧИСЛА СТАДІЙ
РЕАКЦІЇ: ОДИН ЕЛЕМЕНТАРНИЙ АКТ З’ЄДНАННЯ ДВОХ АМІНОКИСЛОТ —
РОЗПАДАВСЯ НА ЧОТИРИ ЕТАПИ. А КОЖНА ЗАЙВА СТАДІЯ — ЦЕ НЕМИНУЧІ
ВТРАТИ.
І ВСЕ Ж ЦІ ТРУДНОЩІ НЕ ЗУПИНЯЛИ ХІМІКІВ. У 1954 РОЦІ БУЛИ СИНТЕЗОВАНІ
ПЕРШІ БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ГОРМОНИ-ПОЛІПЕПТИДИ — ВАЗОПРЕСИН І
ОКСИТОЦИН. У НИХ БУЛО ПО ВІСІМ АМІНОКИСЛОТ. У 1963 РОЦІ БУВ
СИНТЕЗОВАНИЙ 39-ЧЛЕННИЙ ПОЛІПЕПТИД АКТГ —
АДРЕНОКОРТИКОТРОПНИЙ ГОРМОН.
СИНТЕЗ БІЛКІВ ТА ІНСУЛІН
НАРЕШТІ, ХІМІКИ США, НІМЕЧЧИНИ ТА КИТАЮ СИНТЕЗУВАЛИ ПЕРШИЙ
БІЛОК — ГОРМОН ІНСУЛІН.
В ІНСУЛІНІ 51 АМІНОКИСЛОТА. ЩОБ З’ЄДНАТИ ЇХ В ПОТРІБНІЙ
ПОСЛІДОВНОСТІ, ХІМІКАМ ЗНАДОБИЛОСЯ ПРОВЕСТИ 223 РЕАКЦІЇ. КОЛИ
ЧЕРЕЗ ТРИ РОКИ ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ПЕРШОЇ З НИХ БУЛА ЗАКІНЧЕНА ОСТАННЯ,
ВИХІД ПРОДУКТУ СТАНОВИВ МЕНШЕ ОДНІЄЇ СОТОЇ ВІДСОТКА.
ГОВОРИТИ ПРО ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЦЬОГО МЕТОДУ ДУЖЕ ВАЖКО:
ЗАНАДТО ВЕЛИКІ ПОВ’ЯЗАНІ З ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЄЮ ВИТРАТИ. ТАК
КЛАСИЧНИЙ МЕТОД СИНТЕЗУ ПОЛІПЕПТИДІВ ВИЧЕРПАВ СЕБЕ НА ПЕРШОМУ,
САМОМУ ПРОСТОМУ БІЛКУ.
ТА У БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ СИНТЕЗ ІНСУЛІНУ — ВЕЛИЧЕЗНА ПЕРЕМОГА
ХІМІКІВ. ЦЕ КОЛОСАЛЬНА, ТИТАНІЧНА ПРАЦЯ, ГІДНА ВСІЛЯКОГО
ЗАХОПЛЕННЯ АДЖЕ МОВА ЙДЕ ПРО ВИПУСК ЖИТТЄВО ВАЖЛИВОГО
ЛІКАРСЬКОГО ПРЕПАРАТУ, ЯКИЙ НЕОБХІДНИЙ ТИСЯЧАМ ЛЮДЕЙ У ВСЬОМУ
СВІТІ!
НОВИЙ МЕТОД СИНТЕЗУ БІЛКА
ПРИБЛИЗНО ЗА ПІВТОРА РОКУ ДО ТОГО, ЯК СВІТ ДІЗНАВСЯ ПРО СИНТЕЗ ІНСУЛІНУ,
ПРОМАЙНУЛО ЩЕ ОДНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ, ЯКЕ СПОЧАТКУ НЕ ЗАЛУЧИЛО ОСОБЛИВОЇ УВАГИ:
АМЕРИКАНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ Р. МЭРИФІЛД ЗАПРОПОНУВАВ НОВИЙ МЕТОД СИНТЕЗУ ПЕПТИДІВ.
ОСНОВНА ІДЕЯ НОВОГО МЕТОДУ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ЗРОСТАЮЧІ ЛАНЦЮЖКИ ПЕПТИДІВ,
ЯКІ РАНІШЕ БУЛИ КИНУТІ НАПРИЗВОЛЯЩЕ ХАОТИЧНОГО РУХУ В РОЗЧИНІ, ТЕПЕР
ПРИВ’ЯЗУВАЛИСЯ ОДНИМ КІНЦЕМ ДО ТВЕРДОГО НОСІЯ — ЇХ ЗМУШУВАЛИ СТАТИ НА ЯКІР В
РОЗЧИНІ. МЭРИФІЛД БРАВ ТВЕРДУ СМОЛУ І ДО ЇЇ АКТИВНИХ ГРУП «ПРИВ’ЯЗУВАВ» ЗА
КАРБОНІЛЬНИЙ КІНЕЦЬ ПЕРШУ АМІНОКИСЛОТУ, ЩО ЗБИРАЮТЬСЯ У ПЕПТИД. РЕАКЦІЇ ЙШЛИ
ВСЕРЕДИНІ ОКРЕМИХ ЧАСТИНОК СМОЛИ. У «ЛАБІРИНТАХ» ЇЇ МОЛЕКУЛ СПОЧАТКУ
З’ЯВЛЯЛИСЯ ПЕРШІ КОРОТКІ ПАРОСТКИ МАЙБУТНЬОГО ПЕПТИДУ. ПОТІМ У ПОСУДИНУ
ВВОДИЛИ ДРУГУ АМІНОКИСЛОТУ, ЇЇ МОЛЕКУЛИ ЗШИВАЛИСЯ СВОЇМИ КАРБОНІЛЬНИМИ
КІНЦЯМИ З АМІННИМИ КІНЦЯМИ «ПРИВ’ЯЗАНОЮ» АМІНОКИСЛОТОЮ, І В ЧАСТИНКАХ
ВИРОСТАВ ЩЕ ОДИН «ПОВЕРХ» МАЙБУТНЬОЇ «БУДІВЛІ» ПЕПТИДУ. ТАК, ЕТАП ЗА ЕТАПОМ,
ПОСТУПОВО НАРОЩУВАВСЯ ВЕСЬ ПЕПТИДНИЙ ПОЛІМЕР.
МЭРИФІЛД СПОРУДИВ НЕСКЛАДНИЙ АВТОМАТ, ЯКИЙ САМ ПО ЗАДАНІЙ ПРОГРАМІ
ПРОРОБЛЯВ ВСІ НАЛЕЖНІ ОПЕРАЦІЇ — ПОДАЧУ РЕАГЕНТІВ, ЗМІШУВАННЯ, ЗЛИВ,
ПРОМИВАННЯ, ВІДМІРЮВАННЯ ДОЗИ, ДОДАВАННЯ НОВОЇ ПОРЦІЇ І ТАК ДАЛІ.
МЕТОД МЭРИФІЛДА, НАЗВАНИЙ ТВЕРДОФАЗНИМ, АБО ГЕТЕРОГЕННИМ, ВІДРАЗУ Ж БУВ
ПРИЙНЯТИЙ НА ОЗБРОЄННЯ ХІМІКАМИ ВСЬОГО СВІТУ. 
У ЧОМУ ПОЛЯГАЮТЬ ТРУДНОЩІ СИНТЕЗУ БІЛКІВ
ПРОТЕ ВЖЕ ЧЕРЕЗ КОРОТКИЙ ЧАС СТАЛО ЯСНО: НОВИЙ МЕТОД РАЗОМ З ВЕЛИКИМИ
ПЕРЕВАГАМИ МАЄ І РЯД СЕРЙОЗНИХ НЕДОЛІКІВ.
ПО МІРІ ЗРОСТАННЯ ПЕПТИДНИХ ЛАНЦЮГІВ МОЖЕ СТАТИСЯ ТАК, ЩО В ЯКОМУСЬ З
НИХ ВИЯВИТЬСЯ ПРОПУЩЕНИМ, СКАЖІМО, ТРЕТІЙ «ПОВЕРХ» — ТРЕТЯ ЗА РАХУНКОМ
АМІНОКИСЛОТА: ЇЇ МОЛЕКУЛА НЕ ДІЙДЕ ДО МІСЦЯ З’ЄДНАННЯ, ЗАСТРЯГШИ ДЕСЬ ПО
ДОРОЗІ В СТРУКТУРНИХ «НЕТРЯХ» ТВЕРДОГО ПОЛІМЕРУ. І ТОДІ, НАВІТЬ ЯКЩО ВСІ
ІНШІ АМІНОКИСЛОТИ, ПОЧИНАЮЧИ З ЧЕТВЕРТОЇ, ВИШИКУЮТЬСЯ В НАЛЕЖНОМУ
ПОРЯДКУ, ЦЕ ВЖЕ НЕ ВРЯТУЄ ПОЛОЖЕННЯ. ОТРИМАНИЙ ПОЛІПЕПТИД ЗА СВОЇМ
СКЛАДОМ, А ОТЖЕ, І ЗА СВОЇМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ НЕ БУДЕ МАТИ НІЧОГО СПІЛЬНОГО
З ОДЕРЖУВАНОЮ РЕЧОВИНОЮ. ВІДБУДЕТЬСЯ ТЕ Ж САМЕ, ЩО І ПРИ НАБОРІ
ТЕЛЕФОННОГО НОМЕРА; ВАРТО ПРОПУСТИТИ ОДНУ ЦИФРУ — І НАМ ВЖЕ НЕ
ДОПОМОЖЕ ТОЙ ФАКТ, ЩО ВСІ ІНШІ МИ НАБРАЛИ ПРАВИЛЬНО. ВІДОКРЕМИТИ ТАКІ Ж
НЕПРАВДИВІ ЛАНЦЮГИ ВІД «СПРАВЖНІХ» ПРАКТИЧНО НЕМОЖЛИВО, І ПРЕПАРАТ
ВИЯВЛЯЄТЬСЯ ЗАСМІЧЕНИМ ДОМІШКАМИ. ТОМУ ДО ВСІХ ЕТАПІВ СИНТЕЗУ БІЛКА
НЕОБХІДНО ПІДХОДИТИ МАКСИМАЛЬНО РЕТЕЛЬНО.
ПИТАННЯ ВИРІШЕННЯ ЦИХ ПРОБЛЕМ СТОЇТЬ ПЕРЕД ТЕПЕРІШНІМ ПОКОЛІННЯМ
ХІМІКІВ, І Є ОДНОЮ З ОСНОВНИХ ЗАДАЧ ХІМІЇ СЬОГОДЕННЯ.